ПРЯМЕ ІНОЗЕМНЕ ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання, конкретизовано об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, сформульовано практичне значення результатів та особистий внесок здобувача у розробку обраної теми.

У першому розділі “Методологічні основи дослідження прямого іноземного інвестування в умовах євроінтеграції” розкрито методологічні основи та теоретичні засади прямого іноземного інвестування, а також досліджено взаємозалежність та взаємовплив глобалізації, інтеграції та лібералізації на пряме іноземне інвестування як у світовій економічній системі, так і в контексті окремих країн та регіонів.

Основною рисою розвитку міжнародних економічних відносин другої половини ХХ - початку ХХІ століття є посилення ролі глобалізації світової економіки, що проявляється в уніфікації економічних, регулятивних, торговельних стандартів, посилення ролі міжнародного капіталу та нівелюванні економічних і політичних бар’єрів між країнами. Збільшення обсягів та розширення географічних масштабів спрямування прямих іноземних інвестицій набувають все більшої ваги у міжнародних економічних відносинах, прискорюючи та стимулюючи глобалізаційні, інтеграційні та лібералізаційні процеси у світі.

Прямі іноземні інвестиції за умов інтеграції країн до світового фінансового ринку стають одним із основних чинників поглиблення глобалізації світової економіки, що передбачає встановлення між національними економіками таких тісних та глибинних зв’язків, які не можуть повною мірою забезпечуватись іншими формами міжнародних економічних відносин.

На думку автора, зв’язок між прямими іноземними інвестиціями та глобалізацією економіки має дуалістичний та змінний характер і повинен розглядатися комплексно. Прямі іноземні інвестиції стимулюють глобалізм окремих економічних процесів (міжнародну торгівлю, рух факторів виробництва, міжнародну міграцію тощо) за умов загострення міжнародної конкуренції, ресурсних обмежень та кризових явищ. Водночас, рух іноземного капіталу та розвиток інвестиційного ринку на рівні національних економік потребує: 1) уніфікації законодавчої бази; 2) розвитку інвестиційних інституцій; 3) інтернаціоналізації та інтеграції інфраструктури; 4) транснаціоналізації комерційних зв’язків, товарних та фінансових ринків тощо.

У дисертації розглянуто глобалізацію та регіональну економічну інтеграцію крізь призму прямого іноземного інвестування. Визначено особливості взаємодії надходження іноземного капіталу та посилення інтеграційних ініціатив, оскільки передумовою інтеграційних процесів у регіоні є розвиток та спрощення економічних та торговельних відносин, безпосередньо пов’язаних з прямими іноземними інвестиціями.

Проведені автором дослідження свідчать, що на кожному з етапів економічної інтеграції прямі іноземні інвестиції набувають все більшого значення для розвитку економіки, забезпечуючи тісніший інтеграційний зв’язок національних економік як між економічними суб’єктами, так і на міждержавному рівні.

У другому розділі “Особливості прямого іноземного інвестування країн ЦСЄ-7 в умовах євроінтеграції”  розкрито інституційні засади та ефективність залучення та регулювання прямих іноземних інвестицій у країнах ЦСЄ-7 у період до та після їх вступу до ЄС, обґрунтовано вплив європейської інтеграції на інвестиційний клімат країн ЦСЄ, а також визначені переваги та ризики лібералізації інвестиційної політики цих країн.

Декларація інвестиційних прагнень, а згодом і приєднання країн ЦСЄ-7 до ЄС були визначальною передумовою створення та вдосконалення інвестиційної політики цих країн. Економічна трансформація, активне реформування, підвищення привабливості інвестиційного клімату, а також запровадження інституційних форм залучення прямих іноземних інвестицій забезпечили конкурентоспроможність країн ЦСЄ-7 на міжнародному ринку капіталу. Одним із ключових інститутів, покликаних забезпечити надходження іноземного капіталу до країн ЦСЄ-7, є агентства по сприянню іноземним інвестиціям (АСІ).  Ефективна діяльність цих агентств значно збільшує обсяги надходження іноземного капіталу в економіку країни-реципієнта. При оптимальній роботі вони здатні забезпечити до третини надходження прямих іноземних інвестицій в економіку країни від її загальнонаціонального інвестиційного портфеля. У дослідженні виявлено високу результативність АСІ у забезпеченні іноземного інвестування масштабних національних проектів (інфраструктурних, інноваційних тощо). У країнах ЦСЄ-7 ефективність діяльності  цих агентств оцінюється у 50-80% від їх потенційних можливостей.

Не менш важливими формами залучення прямих іноземних інвестицій до країн ЦСЄ-7 є вільні економічні зони, технопарки, сервісні парки, кластери, ІТ-центри тощо. Ці механізми цінні, насамперед, тим, що капітал спрямовується в інновації, нові технології, НДДКР.

Значна лібералізація інвестиційних режимів та активна інвестиційна політика країн ЦСЄ-7 сприяла їх відкриттю для іноземних інвесторів. У дослідженні автор визначив шість основних етапів формування інвестиційних режимів країн ЦСЄ-7, які мали свої особливості формування як в контексті європейських інтеграційних ініціатив, так і у взаємодії зі світовими економічними процесами (рис.1).

Перший етап – 1990-1993 рр. – розпад соціалістичної системи, країни ЦСЄ отримали можливість вільно розвиватися на принципах ринкової економіки. Особливістю цього етапу був доступ іноземних інвесторів на внутрішні ринки країн.

Другий етап – 1994-1997 рр. – активна ринкова трансформація економічних систем країн ЦСЄ-7, формування базових ринкових засад у всіх сферах економіки, включаючи інвестиційну. В цей період спостерігалося прискорення надходження прямих іноземних інвестицій, що пов’язано, насамперед, із проведенням приватизації державного майна та лібералізацією інвестиційного режиму.

Третій етап – 1998-2001 рр. – країни ЦСЄ-7 проводять регулювання та вдосконалення інвестиційних режимів (підтверджується численними міжнародними рейтингами), що збільшує їх конкурентоспроможність на міжнародних ринках капіталу.