ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ В РЕГІОНІ

Краткое содержание

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ «Теоретико-методологічні засади страхової медицини» присвячений визначенню сутності страхової медицини та принципів, що лежать в основі її формування, опрацьовано методичні основи дослідження системи страхової медицини регіону.

Дослідження показало наявність взаємозв’язку між економічним розвитком країни та станом здоров'я населення. Теоретичні засади фінансового забезпечення охорони здоров'я свідчать про постійне видозмінення базових моделей, внаслідок чого можна уточнити його загальноприйняту класифікацію і виділити наступні системи охорони здоров’я в залежності від домінуючого джерела фінансових ресурсів: 1) бюджетна система (система Семашко); 2) бюджетно-страхова соціальна система двох типів: з забезпеченням соціального захисту за рахунок загальних податків та спеціальних внесків в фонди обов’язкового медичного страхування; 3) приватна система.

Згідно даної класифікації, на думку автора, оптимальною для України є бюджетно-страхова соціальна система другого типу, яка передбачає введення загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Аналіз існуючих наукових трактувань страхової медицини показав, що вони недостатньо віддзеркалюють багатогранність та розкривають сутність даного поняття. Дослідження дозволили дисертанту визначити страхову медицину як систему законодавчо регламентованих фінансових відносин, що забезпечують на солідарних засадах необхідними ресурсами постачальників медичних послуг для надання гарантованого рівня високоякісної лікувальної медичної допомоги всім верствам населення у необхідному обсязі та здійснення профілактичних заходів.

Страхова медицина відіграє важливу роль у соціальній політиці держави, оскільки розв’язує проблему гарантованості і доступності медичних послуг в умовах модернізації економіки. Залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я дозволяє знизити бюджетне навантаження, покращити матеріально-технічне забезпечення постачальників медичних послуг, підвищити мотивацію праці медичному персоналу. Фінансування науково-дослідних та навчальних медичних закладів сприяє інноваційному розвитку галузі та нарощуванню її інтелектуального потенціалу. Страхова медицина забезпечує прискорення темпів економічного розвитку, оскільки саме людина є головним елементом продуктивних сил, а рівень її здоров’я та соціальної комфортності виступають каталізаторами приросту валового регіонального продукту. Виникнення конкуренції між постачальниками медичних послуг та додатковий контроль за їх діяльністю обумовить також підвищення якості медичної допомоги, дозволить одночасно задовольнити інтереси держави, соціуму та постачальників медичних послуг в сфері охорони здоров’я.

Автором розширено перелік принципів, що лежать в основі становлення і функціонування страхової медицини