У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано основні завдання, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретичні та методичні основи соціально-економічного розвитку регіону в контексті євроінтеграції»здійснено теоретичні узагальнення щодо визначення сутності понять прикордонне співробітництво, прикордонний регіон; автором здійснена класифікація за рівнями транскордонного співробітництва (ТКС); обґрунтовано науково-методичні засади проблем соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів Українських Карпат, передусім Закарпатської області, розкрито сучасну соціально-економічну природу розвитку прикордонного регіону в умовах розширення ЄС на Схід з обґрунтуванням умов поглиблення глобалізаційних і регіоналізаційних процесів територій прикордоння на шляху до євроінтеграції.
Транскордонне співробітництво виникло як альтернатива «залізній завісі» та конфліктам, що відбувалися по різні сторони барикад (Схід – Захід). На початку нового століття Україна опинилася у сучасному вимірі транскордонного співробітництва, що відкриває неабиякі можливості для її прикордонних регіонів.
Першочерговим завданням для України у сфері міжнародних відносин в умовах транскордонного співробітництва на сучасному етапі є вдосконалення і суттєве підвищення ефективності співпраці з центральноєвропейськими країнами – новими членами ЄС. Це витікає передусім із офіційно проголошеної в якості основної стратегічної мети української зовнішньої політики інтеграції України до Євросоюзу. Транскордонне співробітництво в нових умовах здатне перетворитися в дієвий практичний чинник реалізації євроінтеграційних планів України.
Існує хибна думка щодо ототожнення понять "транскордонне" і "прикордонне" співробітництво".В "Економічній енциклопедії" поняття "транскордонне співробітництво" (ТКС) трактується як система економічних відносин, що формуються і розвиваються в процесі функціонування спільного виробництва, поділу та спеціалізації праці, відтворення продуктивних сил і визначаються дією економічних законів, нормативно-правовою базою та соціально-економічним середовищем прикордонних регіонів. Проте за своєю природою транскордонне співробітництво є набагато ширшим поняттям, тому однозначного і єдиного визначення немає. Автор дисертаційного дослідження погоджується з визначенням поняття "транскордонне співробітництво", яке наводиться провідними вітчизняними науковцями-авторами "Економічної енциклопедії". Проте в "Економічній енциклопедії" відсутнє визначення "прикордонного співробітництва", але дається визначення категорії "прикордонна торгівля", яка уособлює "вид міжнародного товарообміну, що здійснюється торговельними організаціями і фірмами прикордонних районів з іноземними партнерами суміжних держав". Здобувач визначає прикордонне співробітництво (ПКС) як форму співпраці, яка виникає між прилеглими територіями суміжних країн, що характеризуються високим рівнем інтегрованості економік, а їх взаємовідносини набувають міжрегіонального характеру, що сприяє зростанню товарообігу, розширенню міжнародного поділу праці та кооперації виробництва.
До східного кордону Європейського Союзу з обох боків прилягають прикордонні регіони. Прикордонний регіон – це прилегла територія, розміщена уздовж державного кордону двох або кількох суміжних держав з характерними для нього природними ресурсами, повноваження якого обмежені суверенітетом урядів по обидва боки кордону(авторське визначення).
Активізація транскордонного співробітництва здійснюється у формі єврорегіонів. Існує чимало визначень поняття «єврорегіон» як українськими, так і зарубіжними вченими, проте єдиного тлумачення цього терміну немає. Дисертант визначає єврорегіон як форму транскордонного співробітництва між територіальними громадами (общинами) або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або кількох сусідніх держав, що мають спільний кордон, яка спрямована на координацію взаємних зусиль і здійснення ними узгоджених заходів у економічній, соціальній, науково-технічній, культурній сферах життєдіяльності відповідно до національних законодавств і норм міжнародного права для розв’язання спільних проблем, що торкаються населення по обидва боки кордону.
В процесі дослідження автором дисертаційної роботи здійснена класифікація транскордонного співробітництва за рівнями:
1-й рівень: ТКС із сусідніми державами, в тому числі підрівні:
1.1) ТКС регіонального або локального характеру із прикордонними територіями сусідніх країн(прикордонне співробітництво);
1.2) ТКС з регіонами другого підрівня сусідніх країн, тобто адміністративно – територіальними одиницями за межами першого підрівня;
1.3) ТКС з регіонами третього підрівня сусідніх країн, які перебувають за межами другого підрівня і т.д.
2-й рівень: ТКС із регіонами держав за межами сусідніх країн;
3-й рівень: ТКС із регіонами держав за межами країн другого рівня і т.д.
У дисертаційній роботі схематично подано концепцію ТКС на новому східному кордоні ЄС, яка відображає основні закони розвитку кордонів, транскордонних потоків, основні функції ТКС у системі відносин Схід – Захід, об’єктивну сутність, основні тенденції та визначальні фактори розвитку ТКС. У зазначеній схемі відповідно відображені інструменти аналізу та управління, а також основні параметри системної моделі та основні етапи розвитку ТКС.
У другому розділі «Аналіз соціально-економічного розвитку прикордонного регіону» всебічно розкрито стратегічний потенціалрегіональної господарської системи прикордонного регіону, здійснено аналіз діяльності Карпатського єврорегіону, зокрема дано порівняльну характеристику адміністративно-територіальних одиниць прикордонних територій суміжних держав – членів Карпатського єврорегіону, в якій відображені площа, чисельність, густота населення та кількість населених пунктів, здійснено аналіз демографічної ситуації в угорсько-українській прикордонній зоні, досліджено підприємницьку та спеціальну економічну зони м. Загонь (Угорщина) та СЕЗ «Закарпаття» (Україна), обґрунтовано реалізацію програм економічного розвитку на території угорсько-української прикордонної зони. Охарактеризовано діяльність промислових парків на території Саболч-Сатмар-Березької області (Угорщина), подано загальні відомості про індустріальний парк «Соломоново», а також індустріальний парк з елементами логістики «Берег-Карпати» (Україна).
Основна мета діяльності Карпатського єврорегіону полягає у підвищенні рівня життя населення країн його членів, збереженні миру, сприянні добросусідським відносинам по обидва боки кордону, зменшенні ефекту ізоляції на кордонах, забезпеченні прозорості кордону для вільного руху населення, товарів, послуг і капіталів. 19-річний досвід діяльності цього утворення підтвердив життєздатність такого інструменту у вирішенні важливих проблем розвитку й гармонізації добросусідських і взаємовигідних партнерських відносин прикордонних регіонів. Територія Карпатського єврорегіону є унікальною за своїм географічним розташуванням, кліматичними та природними умовами, економічним розвитком та інфраструктурою, прагненням державних регіональних і місцевих органів влади цього регіону до співпраці. Тож міжрегіональне співробітництво є одним з пріоритетів у повсякденній діяльності керівних органів Карпатського єврорегіону.
Нині Карпатський єврорегіон є активним учасником спільних міжнародних проектів, що дають можливість зміцнювати і поглиблювати дво- та багато-сторонні партнерські зв’язки як між областями, так і між конкретними територіальними громадами. Закарпатська область у складі Карпатського єврорегіону реалізує двосторонні угоди про дружбу і співробітництво з Коши-цьким та Пряшівським самоврядними краями Словаччини, Марамуреським та Сату-Марським повітами Румунії, Саболч-Сатмар-Березькою областю та областю Гевеш Угорщини, Підкарпатським воєводством Польщі.
Закарпаття – наймолодша область України, має вигідне географічне розташування, адже межує з чотирма країнами Євросоюзу: на північному заході – з Республікою Польща, протяжність загального кордону з якою становить 33,4 км, на заході – зі Словаччиною (98,5 км), на південному заході – з Угорщиною (130,0 км) і на півдні – з Румунією (205,4 км).
Закарпатська область має значний економічний потенціал (продуктивних сил, техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, відносин власності та господарського механізму в їх діалектичній взаємодії) та виробничий потенціал (наявні та потенційні можливості виробництва, наявні фактори виробництва, забезпеченість його певними видами ресурсів), а також трудовий (кількісні і якісні характеристики економічно активного населення віком 15-70 років, до якого належать зайняті і безробітні) та експортний потенціал.
Інвестиційний клімат регіону є сприятливим для залучення іноземних інвестицій. У 2001 р. було прийнято Закон України «Про спеціальну економічну зону «Закарпаття». Станом на 1 січня 2011 р. укладено 21 договір на реалізацію інвестиційних проектів, з яких 13 – у СЕЗ «Закарпаття» та 8 – на території пріоритетного розвитку
