ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито її зв’язок з напрямами, програмами і темами наукових досліджень Національної академії, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо апробації основних положень і результатів дослідження та їх опублікування.

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади розвитку державного управління ЗЕД України” – визначено сутнісно-еволюційний аспект державного управління ЗЕД України, досліджено економічні інструменти та особливості застосування адміністративних важелів державного управління ЗЕД України в умовах європейської інтеграції.

Джерелознавчий аналіз показав, що наразі в науковій літературі сформульовано дефініцію терміна “державне управління економікою” й здійснено його розмежування з поняттям “державне регулювання економіки”. Найбільш повно розкрито сутність та зміст державного управління, на наш погляд, у працях С.Чистова, А.Нікіфорова, Т.Куценко, які розглядають регулювання як одну із похідних функцій державного механізму управління. Стосовно визначення понять “державне управління зовнішньоекономічною діяльністю” та “державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності”, то в дослідженій нами джерельній базі їх трактування було виявлено тільки в монографії Л.Пісьмаченко. Вважаємо, що визначення державного управління ЗЕД, наведене в цій роботі, можна дещо уточнити та запропонувати в такій редакції: “державне управління зовнішньоекономічною діяльністю – це система заходів, що вживаються уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання з метою забезпечення її легітимності, ефективності й результативності”.

Дослідження еволюції державного регулювання ЗЕД від започаткування державності на території сучасної України за часів Київської Русі, Російської імперії, радянської доби до періоду незалежної України показали, що такий вид діяльності завжди був об’єктом державного управління. В роботі пропонується в процесі дослідження етапів розвитку державного управління ЗЕД в Україні керуватися рівнем розвитку інтеграційних зрушень та взяти за основу хронологію інтеграції України до ЄС. Виходячи з цього формування та реалізацію державної інтеграційної політики умовно поділено на 4 етапи: декларації намірів; стагнації реалізації намірів; активізації взаємовідносин Україна – ЄС; поглиблення співробітництва між Україною та ЄС.

У процесі розвитку міжнародних економічних відносин у світі сформувався певний комплекс інструментів регулювання зовнішньоторговельної політики, який дає змогу країнам впливати як на формування структури й напрямів розвитку власних зовнішньоекономічних зв’язків, так і на зовнішньоторговельну політику інших держав. Україна, як і інші країни світу, використовує стандартний набір інструментів регулювання зовнішньої торгівлі. Законодавчо це закріплено в ст. 7 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, відповідно до якої регулювання зовнішньої торгівлі в Україні здійснюється за допомогою тарифних та нетарифних інструментів. У свою чергу, комплекс останніх можна узагальнити терміном “митне регулювання”, тобто регулювання питань, пов’язаних із установленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.

У зв’язку зі вступом України до СОТ сьогодні надзвичайної актуальності набуває розгляд особливостей митного регулювання, яке є важливим економічним регулятором ЗЕД. Серед розвинених країн практично немає таких, які б використовували цей інструмент регулювання в основному для поповнення державної скарбниці. Митно-тарифне регулювання серед високорозвинених країн переважно застосовується як інструмент ефективного протекціонізму, тобто захисту внутрішнього ринку, а отже, забезпечення ефективного суспільного відтворення, оптимізації галузевої структури економіки, досягнення сприятливих макроекономічних показників.

Тенденції, характерні для України, в цьому плані дещо відрізняється: частка митних надходжень у загальному доході державного бюджету залишається ще досить високою, що певним чином суперечить загальносвітовій тенденції. Україні ж як члену СОТ слід відходити від усталеної економічної філософії й замінювати фіскальний характер митно-тарифного регулювання на більш прийнятний – поміркованого протекціонізму.

Зазначено, що мито за характером дії – економічна категорія, його застосування може мати як економічний, так і політичний характер. Введення мита може бути засобом економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів, в основу яких покладені соціальні корені. Тому з погляду мотивації доцільно визначати не просто економічну, а соціально-економічну і торговельно-політичну роль митного тарифу, що дало змогу сформувати перелік його функцій (фіскальна, стимулююча, регулятивна, захисна, політична та соціальна) та конкретизувати роль митно-тарифного регулювання (фінансово-економічна та соціально-політична).

Розкрито сутність основних непрямих методів механізму державного стимулювання ЗЕД (субсидування, кредитування, страхування, податкові пільги, фінансові пільги, створення СЕЗ, ВЕЗ, ТПР, лізинг тощо) та визначено можливості їх застосування в умовах європейської інтеграції України. Основні непрямі методи державного стимулювання ЗЕД у світовій практиці згруповані в табл.1.

У зв’язку з розширенням міжнародної торгівлі складними і дорогими товарами важливого значення набуває фінансове сприяння експортерам, яке полягає в наданні фірмам-експортерам різних фінансових послуг, а також коштів з державного бюджету. Незважаючи на заборони міжнародних організацій, деякі країни вдаються до видачі експортерам субсидій з держбюджету для покриття різниці між високою внутрішньою ціною і низькою на аналогічну продукцію на світовому ринку.

У роботі визначено основні умови державного стимулювання розвитку експортного потенціалу України, а саме: доступ експортерів до імпорту за світовими цінами; наявність масштабного фінансування просування експорту; допомога держави в проникненні на ринки; гнучкість політики стимулювання експорту.