СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначено актуальність теми дисертації та її зв’язок з темами науково-дослідних робіт, мету і завдання, об’єкт і предмет, гіпотезу дослідження. Розкрито використані методи дослідження, основні положення та результати, що складають наукову новизну, практичне значення дисертаційної роботи, наведено дані про апробацію отриманих результатів і публікації за темою дисертації.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади професійного розвитку державних службовців в Україні» – розглянуто основні поняття та теоретичну базу дослідження проблем професійного розвитку державних службовців; обґрунтовано методологічні підходи до дослідження соціальних факторів професіоналізації державних службовців; розглянуто процес формування та збагачення професійно важливих особистісних якостей державних службовців.

         Дослідження проблеми професійного розвитку державних службовців дозволило виявити значний інтерес до неї з боку провідних вітчизняних (Н. Т. Гончарук,
Н. А. Липовська, В. І. Луговий, В. М. Мартиненко, І. І. Нинюк, О. Ю. Оболенський,
В. М. Олуйко, О. І. Пархоменко-Куцевіл, Т. І. Пахомова, А. П. Рачинський,
С. М. Серьогін, В. М. Сороко, С. К. Хаджирадєва, І. В. Шпекторенко) та зарубіжних
(В. П. Іванов, А. І. Турчинов, А. Р. Фонарьов, А. А. Хохлов, В. А. Цвик,                           В. В. Черепанов) науковців у сфері державного управління, соціології та психології. Проте незважаючи на значну кількість досліджень з цієї тематики, встановлено, що єдиного цілісного наукового погляду на цей процес не сформовано, що ускладнює його розуміння.

         У зв’язку з цим автором сформульовано дефініцію професійного розвитку державних службовців як соціального процесу, обумовленого розвитком державної служби як професійної діяльності в суспільстві, що охоплює всі цикли професійного життя державних службовців: їх професійне самовизначення, самоідентифікацію, застосування та формування професійного досвіду та сприяє набуттю професійно значимих якостей, знань, навичок та умінь, необхідних для пошуку ефективних шляхів і способів реалізації поставлених перед ними завдань у межах наданих їм повноважень, а також зміні їхнього соціального та посадового статусу в організації.

Доведено, що нерозробленою на сьогодні залишається й проблема визначення соціальних факторів професійного розвитку державних службовців, які автор розуміє як соціальні чинники, що виступають рушієм цього процесу та обумовлюють його причинно-наслідковий зв’язок і залежність від соціальних умов, тенденцій і протиріч суспільного розвитку, спрямованість на досягнення соціально значущих результатів. Дослідження соціальних факторів професійного розвитку кадрів державної служби проведено на основі виважених теоретичних і методологічних підходів із використанням принципів діалектики та об’єктивності, а також низки методів (структурно-функціональний, діяльнісний, порівняльний, статистичний, соціологічний аналіз), що дозволяють комплексно розглянути окреслену проблематику у всій динаміці. На основі системного підходу автором сформовано цілісне уявлення про соціальний характер професіоналізації кадрів державної служби, обґрунтовано методологічні підходи до вивчення соціальних факторів цього процесу, уточнено та розкрито основні поняття та терміни, що відносяться до теми дисертаційного дослідження. Під час розкриття соціальної спрямованості професійного розвитку державних службовців враховано теоретичні уявлення про соціальну стратифікацію та соціальну мобільність, а також можливість використання універсальних організаційних тектологічних методів для аналізу тенденцій і протиріч у процесі професіоналізації.

Показано, що особлива роль у процесі професійного розвитку повинна бути відведена формуванню соціальної активності та професійно важливих особистісних якостей державних службовців. Виділено основні види діяльності, під впливом яких відбувається цей процес: навчальна, практична, самостійна творча та суспільна. Провідна роль серед зазначених видів діяльності відведена навчальній, оскільки саме в процесі навчання проявляються такі компоненти особистісної активності як: навчальний, організаційний, пошуково-творчий, самоаналітичний та емоційно-ціннісний, а ті, хто навчається, отримують не лише теоретичні знання, але й практичні навички під час проходження практики та стажування в державних органах, що сприяє формуванню самостійності, впевненості, енергійності, наполегливості, комунікабельності тощо як професійно важливих особистісних якостей державних службовців.

У другому розділі – «Соціальні фактори професійного розвитку кадрів державної служби України» – виділено стадії професійного розвитку державних службовців у цьому процесі на підставі таких критеріїв, як етапи професіоналізму та соціальна ситуація; за даними експертного дослідження виокремлено соціальні бар’єри професіоналізації кадрів державної служби на рівні макро- та мікросоціального середовища; проаналізовано дію механізмів професійно-кваліфікаційного розвитку державних службовців.

Доведено, що становлення професіонала на державній службі є цілісним безперервним процесом, що становить важливу частину життєвого шляху людини, а його регулювання відбувається не лише на основі суб’єктивних (внутрішніх) факторів, але й під дією об’єктивних (соціальних) факторів. Ураховуючи довготривалість (від 35 до 40 років) процесу професійного розвитку державних службовців, протягом якого можуть змінюватися соціальна ситуація, життєві та професійні пріоритети і плани, виділено стадії, які вони проходять під час становлення їх як професіоналів. При цьому стадії професійного розвитку державних службовців виокремлено за критеріями відповідності етапам професіоналізму та соціальній ситуації розвитку як сукупності певних соціальних умов, необхідних особі для реалізації свого професійного потенціалу, що відображають специфіку засвоєння діяльності та змінюються під час переходу від одного етапу до іншого. Доведено, що саме ці критерії можуть найбільш детально розкрити зміст процесу професійного становлення кадрів державної служби