У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено стан наукової розробки проблеми, зв’язок дисертації з науковими програмами, мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, наведено дані щодо апробації отриманих результатів та публікацій, структури дисертації.
У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади організації діяльності органів місцевого самоврядування у сфері охорони громадського здоров’я” – здійснено системний огляд наукової літератури та законодавчо-нормативних актів за темою дисертаційного дослідження; уточнено сутність діяльності органів місцевого самоврядування адміністративного району у сфері охорони здоров’я асоційованих територіальних громад, органів місцевої виконавчої влади на засадах делегованих повноважень районною радою, а також викладено методологію дослідження.
Зокрема виявлено, що проблема організації діяльності органів місцевого самоврядування з охорони здоров’я та медичного забезпечення територіальних громад асоційованого районного рівня зумовлена традиційною інтегрованою моделлю управління, обмеженим ресурсним забезпеченням, відсутністю механізмів економічної мотивації діяльності закладів охорони здоров’я та їх недостатньо розвиненою мережею. В Україні нараховується близько 600 адміністративних районів, у яких проживає майже третина населення. Тому вивчення напрямів розвитку організаційно-правових засад діяльності органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров’я та підвищення ролі і активізація участі територіальних громад асоційованого районного рівня в цих процесах є актуальним науковим завданням.
Зазначено, що окремі вітчизняні і зарубіжні дослідники акцентують увагу на неспроможності чинної інтегрованої моделі, що базується на поєднанні функцій управління і фінансування сфери охорони здоров’я єдиним суб’єктом, яким є органи державного управління та місцевого самоврядування. Вітчизняні науковці В.М.Рудий та В.М.Лехан пов’язують реформування сфери охорони здоров’я саме з еволюцією органів державної влади та місцевого самоврядування від утримання сфери охорони здоров’я до формування стратегічного замовника послуг в інтересах територіальної громади, автономізацією закладів охорони здоров’я та запровадженням договірних відносин між розпорядником коштів державного і місцевого бюджетів та постачальниками послуг, що дасть змогу реалізувати конституційні права громадян на охорону здоров’я та медичне забезпечення.
Доведено, що, незважаючи на постійне вдосконалення державної політики у сфері охорони громадського здоров’я в Україні, її реалізація не дає очікуваних результатів щодо покращення стану здоров’я населення, забезпечення суспільно справедливого доступу до послуг з охорони здоров’я, підвищення економічної ефективності діяльності у цій сфері тощо. Про це свідчить відсутність покращення стану здоров’я населення України в процесі реалізації Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002–2011 рр. Очевидно, що значну роль в успішній реалізації державної політики у сфері охорони громадського здоров’я мають відігравати місцеві органи влади, зокрема органи місцевого самоврядування. Аналіз наукових джерел показав, що методологічні та практичні аспекти діяльності органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров’я вивчалися вченими фрагментарно і поза їх увагою залишилися окремі питання, які визначили напрями цього наукового дослідження, зокрема:
–обґрунтування напрямів розвитку та організації діяльності органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров’я як стратегічного замовника послуг відповідно до потреб територіальних громад адміністративного району, а також їх відносин з постачальниками послуг;
–дослідження соціальної, управлінської, фінансово-бюджетної та контрольної функцій діяльності органу місцевого самоврядування щодо надання послуг з охорони здоров’я територіальним громадам районного рівня;
–розробка практичних рекомендацій щодо вжиття комплексних дієвих заходів з підвищення ефективності діяльності органів місцевого само- врядування у сфері охорони здоров’я територіальних громад.
У другому розділі – “Розвиток діяльності органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров’я територіальних громад адміністративного району”–уточнено категорійно-понятійний апарат діяльності органів місцевого самоврядування у сфері охорони здоров’я територіальної громади, зокрема тлумачення терміна “стратегічний замовник послуг з охорони здоров’я відповідно до потреб територіальних громад асоційованого районного рівня”. Стратегічний замовник послуг з охорони здоров’я – це розпорядник коштів державного і місцевих бюджетів, який вивчає не тільки поточні потреби територіальних громад району щодо надання послуг з охорони здоров’я та медичного забезпечення, а й розробляє відповідні розділи місцевої програми соціально-економічного розвитку, метою якої є зменшення захворюваності, інвалідності та смертності, збільшення середньої очікуваної тривалості життя територіальної громади. Крім того, стратегічний замовник послуг з охорони здоров’я здійснює реструктуризацію інфраструктури цієї сфери з метою забезпечення суспільно справедливої доступності медичної допомоги та її якості, підвищення економічної ефективності використання ресурсів, залучення громадян до участі в розробці, схваленні та впровадженні управлінських рішень щодо діяльності закладів охорони здоров’я. На рівні адміністративного району цю роль відіграють районна рада як орган місцевого самоврядування та місцевий орган виконавчої влади – відділ охорони здоров’я районної державної адміністрації, що діє на підставі делегованих повноважень районної ради.
Визначено концептуально-методологічні та організаційно-правові засади розмежування функцій управління й фінансування делегованих повноважень районних рад місцевим органам виконавчої влади як розпорядникам коштів державного і місцевого бюджетів, зокрема децентралізація управління постачальниками послуг з охорони здоров’я та запровадження ринкових відносин між ними. У цей час фінансування сфери охорони здоров’я здійснюється органом місцевого самоврядування на засадах утримування, що не передбачає механізмів економічної мотивації з покращення доступності та якості медичної допомоги, обґрунтованого стримування видатків на медичні послуги, зменшення їх собівартості, диференційованої оплати праці медичних працівників тощо (ст. 32 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”) (рис. 1).
Установлено напрями розвитку функцій у діяльності органів місцевого самоврядування щодо підвищення рівня забезпечення територіальної громади послугами з охорони здоров’я в рамках інноваційної функціональної моделі замовника послуг з охорони здоров’я на рівні органу місцевого самоврядування. Це такі функції: залучення, акумулювання фінансових ресурсів та розробка бізнес-плану; вивчення та оцінка потреб територіальної громади з охорони здоров’я; реструктуризація постачальників послуг з охорони здоров’я на рівні адміністративного району; надання ресурсів постачальникам медичних послуг та їх розподіл серед цих постачальників; підготовка й укладання контрактів із постачальниками; впровадження інноваційних методів оплати послуг з охорони здоров’я; інформування громадськості та зв’язок з нею; моніторинг, оцінювання та менеджмент ефективності діяльності органу місцевого самоврядування у сфері охорони громадського здоров’я
