ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет та визначено методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі – “Теоретичні та методичні аспекти прийняття управлінських рішень” – систематизовано проблеми прийняття управлінських рішень у науково-теоретичних працях вітчизняних і зарубіжних учених, а також методичні аспекти визначення змісту поняття “управлінське рішення органу місцевого самоврядування”.

За результатами аналізу висвітлення проблеми прийняття управлінських рішень у вітчизняній і зарубіжній літературі встановлено, що її окремі аспекти досліджували:

-     теорію та практичні підходи до управління – В.Архипов, М.Білинська, В.Абчук, Г.Атаманчук, Ю.Вертакова, В.Воротін, В.Голубь, Н.Карданська, Р.Кіні, В.Кнорринг, Г.Кунц, О.Ларичев, Б.Литвак, М.Мескон, Х.Райф, Ю.Сурмін, Р.Фатхутдінов, М.Чумаченко та ін.;

-     розроблення моделей та методів управління – П.Анохін, В.Баранов, В.Дурденко, В.Єфремов, Р.Кіні та Х.Райфа, В.Колпаков, О.Ларичев, С.Саханенко та ін.;

-     психологію прийняття управлінських рішень – А.Карпов, Л.Орбан-Лембрик, П.Скотт, В.Шейнов та ін.;

-     удосконалення технологій упровадження управлінських рішень у практику управління – Р.Акофф, В.Бакуменко, А.Воронін, І.Герчикова, П.Друкер, Ю.Ковбасюк, О.Кулагін, Г.Мінцберг, Е.Мушик та П.Мюллер, О.Орлов, Л.Планкет та Г.Хейл та ін.;

-     осучаснення програмно-цільових рішень в управлінні – Р.Баттрик, Л.Бірман, Т.Гапоненко, Е.Драчева, І.Ладанов, М.Мартиненко, Н.Парахіна, І.Прангішвілі, В.Свєтлов, Ю.Шаров, Л.Юліков та ін.;

-     прийняття управлінських рішень у державному управлінні та місцевому самоврядуванні – В.Бакуменко, А.Дєгтяр, І.Дробот, А.Мерзляк, В.Зотов, О.Ігнатенко, Л.Калиниченко, Н.Карданська, В.Князєв, В.Корженко, О.Лебединська, М.Лесечко, Л.Зайцева, С.Серьогін, В.Рижих, І.Розпутенко, С.Саханенко, Ю.Тихомиров та ін.;

-     розкриття організаційного та організаційно-правового аспекту в управлінні – В.Авер’янов, А.Васильєв, А.Івасенко, С.Мосов, Я.Ніконова, О.Ларичев, Н.Нижник, О.Плотнікова, А.Прохоров, В.Ременніков, О.Страхова, В.Юкаєва, В.Юрчишин та ін.;

-     розробку систем підтримки прийняття управлінських рішень – В.Веснін, А.Воронін, В.Найденков, С.Саханенко, В.Ситник, В.Тронь, Ю.Учитель, В.Цвєтков та ін.

З’ясовано, що практично відсутні спеціальні комплексні наукові розробки теоретичних та прикладних положень прийняття управлінських рішень (УР) органами місцевого самоврядування (ОМС).

Перед теорією управління в місцевому самоврядуванні України постає завдання розроблення нових та вдосконалення існуючих моделей, підходів, принципів, методів, процедур та методик підготовки й прийняття УР, спираючись на напрацювання науки соціального управління в цілому і державного управління зокрема. При цьому вагомим чинником стає вивчення світового досвіду теорії та методології розробки і прийняття УР на предмет їх актуальності та доцільності використання в діяльності ОМС.

У розділі на підставі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, нормативно-правових актів, дисертаційних робіт з питань прийняття УР визначено пріоритетні напрями дослідження організаційно-правових основ прийняття УР у діяльності ОМС:

–     розкриття змісту поняття “управлінське рішення органу місцевого самоврядування”, сутність управлінських рішень ОМС та відмінності у їх формуванні;

–     здійснення типології управлінських рішень та узагальнення моделей і методів їх підготовки ОМС;

–     систематизація економіко-математичних методів розробки управлінських рішень відповідно до повноважень ОМС;

–     визначення особливостей, характеристик процесу та вплив чинників невизначеності на формування управлінських рішень ОМС;

–     характеризування умов обґрунтування управлінських рішень ОМС та оцінювання ефективності їх впровадження.

Досліджено існуючі підходи до визначення змісту поняття “управлінське рішення” та запропоновано дефініцію поняття “управлінське рішення органу місцевого самоврядування” як соціального акту, в якому в логічній формі (текстуальна модель) відображені впливи управлінських ланок (підрозділів ОМС, його посадових осіб, суб’єктів, з якими взаємодіє ОМС: державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, громадян і їх об’єднань та ін.) на суспільну систему (керовані об’єкти) через систему відповідних заходів, необхідних для досягнення поставлених цілей, задоволення інтересів та потреб територіальної громади в діяльності ОМС.

У другому розділі – “Засади організації прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування” – визначено сутність управлінських рішень у діяльності органів місцевого самоврядування та відмінності у їх формуванні, здійснено їх типологію, узагальнено моделі й методи їх підготовки та систематизовано економіко-математичні методи розробки управлінських рішень відповідно до повноважень органів місцевого самоврядування.

Показано, що за сутністю прийняття рішень ОМС є свідомим вибором з наявних варіантів чи альтернатив напряму діяльності, що скорочує розриви між дійсним і майбутнім бажаним станом вирішення питань місцевого значення. Сам процес прийняття рішень включає множину різних елементів, але обов’язковою в ньому є наявність таких елементів, як проблеми, цілі, альтернативи і саме рішення у взаємозв’язку з циклами управління (рис. 1). Такий процес покладений в основу формування програм соціально-економічного розвитку та планування діяльності в місцевому самоврядуванні, оскільки програми та плани – це сукупність рішень у сфері управління, поточної діяльності та в інших сферах для досягнення поставлених цілей.

На підставі узагальнень визначено головні відмінності між УР у місцевому самоврядуванні, до яких насамперед віднесено:

-     виборність його органів і наділення їх відповідно до закону правом представляти інтереси територіальної громади та прийняття ними як суб’єктами управління рішень для розв’язання стратегічних проблем територіального розвитку;

-     необхідність розвитку форм місцевої демократії і самоорганізації населення, зокрема щодо створення будинкових, вуличних, квартальних та інших органів самоорганізації населення й наділення їх частиною власної компетенції, фінансів, майна;

побудову відносин з підприємствами, установами та організаціями на певній території на договірній і податковій основі й на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих ОМС згідно із законодавством.