МОТИВАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано завдання, розкрито загальну методологію, відображено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації та публікації.

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади дослідження мотивації діяльності посадових осіб як чинника підвищення ефективності функціонування органів місцевого самоврядування в Україні” – виявлено ступінь розробленості досліджуваної проблематики, здійснено понятійно-структурний аналіз мотивації діяльності в органах місцевого самоврядування, розглянуто основні теоретичні підходи дослідження мотивації діяльності посадових осіб.

Визначено, що проблема мотивації як чинника підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування в останні роки набуває вагомого значення. З’ясовано, що вперше теоретичні аспекти мотивації вивчались у західній науці, де дослідники простежували еволюцію мотивації від категорії впливу на працівника до основної функції менеджменту. Зарубіжними дослідниками були сформовані основні концепції мотивації, до яких належать змістовні та процесуальні тeopiї мотивації.

Встановлено, що проблема мотивації в системі управління викликає значний інтерес для вітчизняних науковців, адже мотивація є явищем багатогранним та широким і використовується в різних суспільних науках. Дослідженню мотивації у місцевому самоврядуванні присвячено цілу низку наукових праць, в яких вона розглядається у різноманітних аспектах: соціальних, правових, економічних.

Системний аналіз наукових праць свідчить, що ступінь дослідження проблеми мотивації у державному управлінні та місцевому самоврядуванні залишається недостатнім, праці розрізнені, методологічно необ’єднані, відсутня єдина цілісна концепція вивчення проблеми. Сучасні дослідження значно відстають від запитів практики і не враховують соціально-економічних умов в Україні, що склалися. Недостатнім є висвітлення та розробка тематики мотивації діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування у науковій літературі. У вітчизняній науці досі не сформовано ґрунтовної теоретико-методологічної бази дослідження мотивації як чинника підвищення ефективності місцевого самоврядування, потребує уточнення понятійно-термінологічний апарат, бракує системності в побудові мотиваційної моделі в органах місцевого самоврядування.

Щодо ступеня розробленості теми мотивації в науковій літературі, то необхідно відзначити, що зарубіжна література дає нам набагато ширше уявлення про зміст та сутність мотивації, ніж вітчизняна. Таке ігнорування проблеми мотивації негативно відображається на процесі реформування органів місцевого самоврядування. Відтак проблема мотивації як одного з чинників підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування є малодослідженою.

Визначено, що в сучасній науці поняття “мотивація” розглядають у двох значеннях: як система факторів, що обумовлюють поведінку працівника (його мотиви, потреби, інтереси та цілі); як характеристика процесу, що забезпечує поведінкову активність. Перший напрямок розглядає мотивацію зі структурних позицій або як систему чинників, які зумовлюють поведінку (мотиви, цілі, потреби, наміри тощо). Другий тлумачить мотивацію як процес або механізм, який здатний підтримувати поведінкову активність на певному рівні.

Дослідження поняття “мотивація” свідчить про те, що в сучасній науці до розуміння цього терміну застосовується велика кількість наукових підходів. Виявлено, що опрацювання проблем мотивації відбувається відповідно до розвитку різних наукових напрямів і шкіл, а тому мотивацію слід розглядати як складне комплексне соціально-економічне й психологічне поняття. Сучасне розуміння мотивації можна сформулювати так: рушійна сила, що ґрунтується на задоволенні певних потреб, і при цьому примушує людину діяти із залученням максимальних зусиль для досягнення власних цілей чи цілей організації.

Визначено, що в науці з державного управління використовують рiзнi тлумачення терміна «мотивація». На основі аналізу існуючих публікацій та власних досліджень у сфері мотивації, можна стверджувати, що сучасні визначення цього поняття можна згрупувати в вісім окремих підходів, а саме : функціональний (мотивація як загальна функція управління), процесуальний (мотивація як процес спонукання), структурний (мотивація як механізм підвищення), системний (мотивація як система матеріальних і нематеріальних стимулів), поведінковий (мотивація як стан особи), ціннісний підхід (мотивація як сукупність мотивів), факторний (мотивація як сукупність певних факторів), синергетичний (мотивація як сукупність рушійних сил).

Аналіз визначення мотивації за вісьмома групами дозволив сформувати таке визначення поняття “мотивація діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування”: сукупність внутрішніх та зовнішніх мотиваторів, які реалізуються через систему позитивних та негативних способів впливу на мотиваційне поле посадових осіб органів місцевого самоврядування з метою досягнення соціально значимих результатів.

У розділі досліджено, що мотивація є невід’ємним фактором у підвищенні ефективності діяльності місцевого самоврядування. Водночас проголошувати мотивацію як найвпливовіший чинник було б передчасно. Лише в тісному взаємозв’язку з іншими факторами, що впливають на ефективність діяльності працівників, мотивація дає результат.

Підкреслено, що застосування мотивації у місцевому самоврядуванні є специфічним явищем, пов’язаним із багатьма складнощами, які обумовлені особливостями проходження служби в органах місцевого самоврядування. Адже система мотивації в органах місцевого самоврядування у сучасних умовах – це складний та водночас суперечливий процес з хаотичною структурою, відносинами та численними зв’язками. Традиційна модель мотивації діяльності посадових осіб в органах місцевого самоврядування недостатньо розвиває ті здібності та навички, які необхідні для роботи, що породило невміння і небажання працювати. Варто також врахувати те, що ця система характеризується нестабільністю та реалізується в умовах економічної кризи.

Вивчення мотивації діяльності посадових осіб та ефективності функціонування органів місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку вимагає застосування більш ширшого концептуального апарату, що включає теорію місцевого самоврядування, загальнотеоретичні та спеціальні методи менеджменту, а також новітні наукові теорії.

У другому розділі – “Сучасний стан мотивації посадових осіб органів місцевого самоврядування в Україні” – з’ясовано нормативно-правове забезпечення мотивації діяльності посадових осіб, на основі аналізу результатів проведеного соціологічного дослідження окреслено основні проблемні моменти щодо реалізації системи мотивації в органах місцевого самоврядування, визначено основні мотиви у роботі працівників органів місцевого самоврядування.

У розділі визначено, що основними нормативно-правовими документами щодо забезпечення мотивації діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування є: Конституція України, Європейська хартія місцевого самоврядування, Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 р., Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7.06.2001 р., Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11.07.2002 р., Закон України “Про засади запобігання і протидії корупції” від 07.04.2011 р. У цих документах ідеться про посилення мотивації та стимулювання праці з метою підвищення престижу органів місцевого самоврядування, про використання позитивних і негативних способів мотивації на посадовців.

Підкреслено, що на початковому етапі формуванні місцевого самоврядування в незалежній Україні правовий статус та мотивація працівників органів місцевого самоврядування визначав Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. Констатовано, що важливе місце в забезпеченні мотивації діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування належить Національному агентству з питань державної служби, яке здійснює заходи зі стимулювання праці посадових осіб органів місцевого самоврядування, розробляє та вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо організації та вдосконалення системи матеріального і соціально-побутового забезпечення працівників.

Здійснений аналіз сучасного нормативно-правового забезпечення мотивації працівників органів державного управління показав, що Україна створила цілісну систему законодавства з питань місцевого самоврядування і закріпила у ній методи мотивації в органах місцевого самоврядування. Важливим чинником для забезпечення мотивації органів місцевого самоврядування є закони України “Про місцеве самоврядування” та “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Ці законодавчі акти визначають класифікацію посад у місцевому самоврядуванні, передбачають систему оцінювання результатів службової діяльності та закріплюють преміювання за результатами діяльності. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” регламентував питання забезпеченості мотивації управлінців. Мотивація в цьому законі носить як матеріальний, так і нематеріальний характер. Закон, із погляду мотиваційного забезпечення, реалізовує потреби службовців.

Досліджено, що розвиток законодавства про діяльність органів місцевого самоврядування в Україні визначається низкою чинників: історичним розвитком, особливістю правової системи, державним устроєм.

У розділі в законодавчих документах з’ясовано поняття “правовий стимул”, під яким розуміємо спонукання до дії. Загалом, правові стимули є дуже хорошим чинником у підвищенні ефективності функціонування органів місцевого самоврядування. Разом із тим, потрібно не тільки законодавчо закріпити всі правові стимули, але й в обов’язковому порядку донести цю інформацію до всіх суб’єктів права (в даному випадку, до посадових осіб органів місцевого самоврядування).

З’ясовано, що законодавство України в контексті забезпечення мотивації посадовців потребує подальшого вдосконалення відповідно до потреб сучасного етапу розвитку держави, а саме: удосконалення понятійно-категоріального апарату; чітке визначення етапів кар’єрного зростання; поява нових правових стимулів у законодавстві; закріплення нових методів морального стимулювання; створення ефективного механізму реалізації законів.

За допомогою соціологічного дослідження виявлено основні потреби посадових осіб органів місцевого самоврядування, які, на їхню думку, є найважливішими: заробітна плата, яка повністю відповідає компетенції і досвіду респондентів; хороші умови праці: відсутність шуму, хороше освітлення; добрі стосунки з колегами; забезпечена пенсія і соціальні виплати; можливість для творчості та ініціативи; свобода організовувати саме свою роботу; винагорода за заслуги; наявність деяких допоміжних переваг (службова машина, персональний телефон тощо); можливість широкого спілкування з колегами і цікавими людьми в процесі роботи; внутрішнє підвищення, просування по службі; певний авторитет в організації; керівник, який бере до уваги думку підлеглого. Таким чином, заробітна плата як фактор підвищення ефективності праці відіграє одну з ключових ролей і залишається для більшості посадовців достатньо сильним чинником для посилення мотивації.

Результати експертного соціологічного дослідження засвідчують, що 60 % опитаних не задовольняє заробітна платня. Крім того, 80 % респондентів зазначило, що змушені шукати додаткових джерел прибутку. Матеріальне стимулювання, на думку 55 % від усіх опитаних, має значний вплив на підвищення ефективності праці службовців, також 60 % респондентів уважає, що слід підвищити рівень матеріальної зацікавленості.

Результати експертного опитування показали, що моральна винагорода є важливим чинником для підвищення мотивації діяльності посадовців, й у взаємодії з матеріальною винагородою викликає задоволення і мотивує працівників до продуктивної й ефективної діяльності. Відтак керівники органів місцевого самоврядування повинні звертати увагу на посилення моральної винагороди у своїй діяльності, що дозволило б посадовцям задовольняти прагнення і потреби за допомогою моральних стимулів.

Аналіз результатів експертного опитування мотивації діяльності посадових осіб в органах місцевого самоврядування дозволив визначити проблеми, що перешкоджають вдосконаленню системи мотивації діяльності посадовців. Основними проблемами в мотивації діяльності посадових осіб в органах місцевого самоврядування є: недостатнє матеріальне заохочення посадовців, слабке використання потенціалу морального стимулювання в органах місцевого самоврядування, невисокий соціальний статус та престижність професії, слабка реалізація кар’єрних сподівань, мотиваційна некомпетентність керівників, загроза звільнення з посади в результаті зміни політичного керівництва країни.

З’ясовано, що діяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування визначається не окремим мотивом, а їх цілою сукупністю, що створює певний мотиваційний комплекс людини.

Згідно з результатами аналізу соціологічного дослідження, для працівників органів місцевого самоврядування пріоритетними виявилися наступні мотиви професійної діяльності: визнання результатів роботи, досягнення професійних цілей, можливість творчого і кар’єрного зростання, самоствердження та самореалізація. Соціологічні дослідження засвідчили тісний взаємозв’язок між мотиваційними факторами й ефективністю діяльності органів місцевого самоврядування.

Доведено, що мотивація працівників органів місцевого самоврядування має тісний зв’язок із менталітетом, цінностями, традиціями нації. В менталітеті українців є як і позитивні, так і негативні риси, що впливають на мотиви діяльності працівників. Знання менталітету українського народу допоможе сформувати ефективну мотиваційну модель в органах місцевого самоврядування.

У третьому розділі – “Шляхи вдосконалення системи мотивації в органах місцевого самоврядування в Україні” – з’ясовано основні шляхи вдосконалення мотивації діяльності посадових осіб, обґрунтовано структурно-функціональну модель мотивації діяльності посадових осіб в органах місцевого самоврядування, підкреслено важливість формування мотиваційної компетентності керівників у місцевому врядуванні.

Визначено, що основними шляхами підвищення мотивації посадових осіб є:

– достатнє матеріальне заохочення, залежне від результатів роботи;

– посилення морального стимулювання працівників органів місцевого самоврядування;

– створення можливостей для кар’єрного просування посадових осіб. Потенційна можливість зайняти вище становище в службовій ієрархії, виконувати відповідальнішу роботу певним чином організовує посадову особу, примушує її серйозніше і відповідально ставитись до своїх обов’язків, проявляти ініціативу;

– підвищення престижу служби в місцевому самоврядуванні. Здійснювати цей напрям можливо лише при зацікавленості самоврядних органів, активній участі засобів масової інформації і всього суспільства в цілому;

– знання та застосування іноземного досвіду щодо мотивації посадових осіб приведе до поліпшення місцевого самоврядування;

– уміння керівників мотивувати підлеглих.

Констатовано, що при вивченні і з’ясуванні мотивів працівників важливим методом у роботі керівника може стати визначення індивідуальних мотиваторів на основі методики проективних запитань. Використання цієї методики в органах місцевого самоврядування дозволить із високим ступенем вірогідності зрозуміти мотиваційну сферу працівника, побачити його пріоритети і мотиватори. Методику проективних запитань можна ефективно застосовувати також при відборі персоналу та безпосередньо в процесі адаптації і роботи працівників для ефективного мотиваційного моніторингу і в галузі державного управління.

Аналіз системи мотивації в органах місцевого самоврядування дав змогу сформулювати рекомендації щодо мотивації як чинника підвищення ефективності управлінської діяльності в самоврядних установах та організаціях: враховувати особливості реалізації мотивації як функції управління під час відбору претендентів на вакантні посади в органах місцевого самоврядування, кар’єрного просування працівників; запровадити в практику діяльності самоврядних установ та організацій систематичне навчання щодо ефективного використання видів та способів мотивації персоналу для здійснення управлінських процесів з метою оволодіння керівниками знань про мотиваційне поле працівників, усвідомлення ролі мотивації, формування в них умінь та навичок ефективного мотиваційного менеджменту персоналу.

У розділі обґрунтовано структурно-функціональну модель мотивації посадовців в органах місцевого самоврядування, яка базується на цілях організації та включає в себе чотири основні етапи реалізації: розробка системи мотивації, її реалізація, моніторинг системи мотивації та її удосконалення (Рис. 1).

Мотиваційна модель представляє собою замкнену систему управління, яка дає можливість постійно контролювати мотиваційний процес та вносити зміни в її функціонування з метою її вдосконалення. Суб’єктом управління мотиваційної моделі є керівники всіх рівнів органів місцевого самоврядування, об’єктом управління – мотиваційне поле посадовців, що перебуває під впливом внутрішніх і зовнішніх мотиваторів. У запропонованій моделі інформація про результати і продуктивність праці має спрямовуватись у відділи кадрів, працівники яких мають проводити аналіз з метою порівняння інформації з попередніми показниками та пропонувати керівництву коригування дій.

Важливою умовою розвитку моделі мотивації є вироблення мотиваційної стратегії кожного органу управління. Під мотиваційною стратегією розуміють комплекс заходів, що спрямований на забезпечення мотивації з метою підвищення ефективності праці (в даному випадку в системі місцевого самоврядування). Мотиваційна стратегія – це довгостроковий вплив на працівників з метою реалізації їх потреб та інтересів для досягнення їх власних та суспільних цілей.