ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ЗАСОБАМИ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ АНГЛІЇ І США :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, впровадження одержаних результатів та публікації.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування духовно-творчої особистості студента засобами сучасної літератури Англії і США” здійснюється аналіз проблеми духовності і творчості у філософській та психолого-педагогічній науці, окреслюються сучасні наукові підходи до визначення духовно-творчої особистості, уточнюється сутність понять «духовність», «творчість», розкривається сутність поняття “духовно-творча особистість”, визначається її зміст та структура, розкривається специфіка впливу сучасної літератури Англії і США на формування духовно-творчої особистості студентів філологічного напряму.

Поняття “духовність” широко використовується в сучасній філософській, педагогічній, соціологічній, психологічній науках з багатьма змістовими відтінками, що іноді помітно відрізняються за смисловим значенням.

Проблеми духовного розвитку особистості знайшли своє відображення в роботах філософів (М.Бердяєв, В.Вернадський, Л.Губерський, С.Кримський,  С.Пролеєв, В.Соловйов, П.Флоренський, К.Ціолковський, Д.Чижевський, Л.Шкляр та інші). З філософської точки зору, духовність – це сфера людського буття, конкретніше – буття людського духу, який проявляється через душу, що є резервуаром вчинків і дій людини. Духовність розглядається як форма активності людини, як діяльність, що сприяє її розвитку – фізичному, емоційному, ментальному, соціальному. Е.Помиткін розглядає духовний розвиток як внутрішнє прагнення та наближення особистості до гуманістичних, естетичних, екологічних цінностей, цінностей пізнання, самовдосконалення та самореалізації, які водночас виділяє як основні сторони духовності людини. Здебільшого поняття “духовність” пов’язують з релігійною спрямованістю людини. Яскраво виражену релігійну позицію в трактуванні внутрішніх детермінант розвитку духовності особистості займає О.Зеліченко, визначаючи загалом духовність як пошук Бога у власній душі, як життя з Богом, у Богові, як любов до Бога і здібність нести божественне світло любові і творчості.

Психологічна сутність духовності розкрита в публікаціях Ж.Юзвак, яка розглядає поняття „духовність” на основі системного підходу: як творчу здатність людини до психічної самореалізації та вдосконалення, яка зумовлюється такими особливостями когнітивно-інтелектуальної, чуттєво-емоційної та вольової сфер, що сприяють успішному формуванню та реалізації потреби у цілеспрямованому пізнанні та ствердженні у її життєдіяльності істини, загальнолюдських етичних та естетичних цінностей, усвідомленню єдності себе та Всесвіту.

Різні тлумачення сутності духовності об’єднуються єдиною думкою про гармонізацію життя людини і природи, про дотримання універсальних законів Всесвіту, про пізнання людиною самої себе і вічне прагнення до свободи, подолання своєї недосконалості. Важливим аспектом у розвитку духовності особистості є поява почуття “внутрішньої свободи”, “самовідчуття” людини (Г.Балл, М.Боришевський, С.Кримський, В.Петровський, М.Савчин, В.Слободчиков, О.Швейцер та ін.). Людина як вільна істота є не тільки втілювачем законів добра, але і творцем нових цінностей.

Сучасна наука розглядає духовність як невід’ємний атрибут людського життя, як сутнісне самовизначення особистості та індивідуальності (В.Баранівський, В.Деркач, А.Комарова, Л.Лузіна); як особистісну якість (І.Колеснікова, А.Косичев, І.Матюша, О.Олексюк, В.Платонов, Е.Помиткін та ін); як великий геокосмічний вектор розвитку й збереження людини (В.Казначеєв), як інтегровану властивість особистості, що проявляється в необхідності жити, творити згідно з ідеалами істини, добра і краси, – виступає як показник рівня людських стосунків, почуттів, морально-естетичної, громадянської позиції, здатності до співпереживання, жалю і милосердя ( Г.Шевченко); як  якісну  характеристику свідомості особистості, що відображається в потребах самоорієнтації та самовдосконалення людини, які мають творчий початок і спираються на загальнолюдські ідеали істини, добра й краси (Н.Долгая).

Духовність особистості реалізується, за М.Бахтіним, через вчинок, в якому людина виступає відповідальним суб'єктом процесу життєтворчості. Це доводить, що існує духовний потенціал особистості, тобто здатність інтегрувати дії, спрямовані на внесення гармонійної впорядкова­ності в навколишній світ.

Становлення духовної особистості передбачає соціокультурний процес впливу суспільства на людину. Водночас – це й форма духовно- інтелектуальної активності особистості, яка критично, творчо освоює нові суспільні ролі й цінності, осмислює досвід попередніх поколінь у нових соціально-економічних, духовно-інтелектуальних умовах. Огляд наукових розробок філософів, психологів, педагогів показав, що проблема духовності цікавила людство протягом усього часу його існування і на сьогодні залишається актуальною. Однак, у поглядах науковців не існує єдиної точки зору щодо розуміння сутності духовності,  її складових.

Психолого-педагогічний смисл духовності розкривається у тлумаченні поняття “духовна особистість”. Ми поділяємо погляди сучасних вчених, які розглядають її як синтетичну, інтегровану, узагальнюючу категорію, що відбиває процес усвідомлення кожною особистістю необхідності повсякденної душевної праці над собою: самопізнання, самовираження, саморозвиток, самобудування, самореалізація, конструювання цінностей та ідеалів, гуманістична поведінка, здатність до творчої діяльності. У нашому дослідженні ми визначаємо духовність як комплекс найвищих людських якостей, що проявляються в необхідності жити, творити згідно з ідеалами Істини, Добра, Краси і Гармонії,  які спрямовують особистість до пізнання, самопізнання,  самовдосконалення, саморозвитку, творчої діяльності та гуманістичного ставлення до життя, людини, природи в ім’я найвищих загальнолюдських ідеалів.

Наукове осмислення сутності поняття «творчість» у межах пропонованого дослідження значною мірою пов’язане з аналізом класичних філософських (М.Бахтін, Г.Гегель, І.Кант, Г.Сковорода, та ін.) і психологічних (П.Блонський, Д.Богоявленська, Л.Виготський, Я.Пономарьов та ін.) підходів до трактування цього феномена.

Творчість - це вища форма активності і самостійності в діяльності людини та суспільства, що містить елемент нового, передбачає оригінальну і високопродуктивну діяльність, здатність до розв’язання проблемних ситуацій, продуктивну уяву в сполученні з критичним ставленням до досягнутих результатів. Глибоку розробку проблеми творчості знаходимо у працях Г.Гегеля. Він розглядає творчість як діяльність, що народжує світ, ототожнюючи поняття “розвиток” і “творчість”.

Сучасні філософи розглядають творчість як еволюціонуючу форму активності людей, що виражається в різноманітних видах діяльності і веде до розвитку особистості. Проблеми творчості інтенсивно досліджувалися і вченими-психологами. Творчість – це умовний термін для визначення психічного акту, що виражається у втіленні, відтворенні або комбінації даних нашої свідомості в новій формі у сфері абстрактного мислення, художньої та практичної діяльності (творчість наукова, поетична, музична, мистецтвознавська тощо).

І.Гутчин визначає творчість як цілеспрямовану діяльність людини, яка завжди містить елементи новизни та несподіваності, створює нові матеріальні та духовні цінності, що мають суспільне значення.

С.Рубінштейн розглядав творчість як діяльність, яка створює щось нове, оригінальне, що при цьому входить не тільки в історію розвитку самого творця, але й в історію розвитку науки, мистецтва.

Значущим в аспекті нашого дослідження є висновки О.Потебні у галузі психології мови, в яких автор, аналізуючи структуру поетичної творчості, розкриває психологічну структуру слова, виділяє його зміст, зовнішню та внутрішню форми.

Американський психолог Е.Фромм розглядає творчість як уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, спрямовуючи свою діяльність на відкриття нового; як здібність до глибокого усвідомлення свого досвіду; як здібності дивуватися і пізнавати.

Д.Богоявленська, Я.Пономарьов та ін. уважають синонімами поняття “творчість”, “творча діяльність”, “продуктивна діяльність”, “евристична діяльність”, ”творче мислення”. Отже, провідним у трактуванні творчості виступає діяльнісно-процесуальний підхід з конкретно вираженим кінцевим результатом. Ми поділяємо думку тих учених, які вважають, що творчість людини визначається не в об’єктивно новому кінцевому продукті, а в самостійному створенні нею системи власних взаємовідносин зі світом, у перетворенні цього світу і себе в ньому.

Л.Виготський відзначав суспільно-педагогічну цінність творчості, яка полягає у всебічному розвитку людини,  у формуванні універсальних творчих можливостей, що забезпечують їй успіх у найрізноманітніших видах діяльності.

На підставі теоретичного аналізу наукових джерел щодо визначення ознак творчості виокремлено такі її складові: багата уява; фантазія; оригінальність; уміння бачити проблему та бажання нестандартно розв’язати її; новизна реагування на певну ситуацію; здібність знаходити аналогії, уміння комбінувати з багатьох можливих; гнучкість (уміння зрозуміти нову точку зору, відмовитися від тієї, що була засвоєна раніше).

Духовність – це процес самотворчості особистості. Творчість – духовно-енергетичне напруження особистості. Творчість у всіх її проявах – це і є сенс життя. Творчість завжди одухотворена, тому духовність та творчість завжди йдуть поруч.   

Аналіз змісту поняття “духовно-творча особистість” за результатами вивчення наукових джерел дав змогу окреслити найхарактерніші якості духовно-творчої особистості, а саме: любов до людей, порядність, єдність совісті, гідності та поваги до себе та інших, відповідальність, ініціативність,  інтелігентність як устремління до духовних пошуків, толерантність, наявність творчої уяви, фантазії, образного мислення, оригінальність та нестандартність у розв’язанні проблеми. Все це і є комплекс найвищих людських духовно-творчих якостей, які спрямовують особистість до пізнання, самопізнання, творчості, самовдосконалення та гуманістичного ставлення до життя, людини, природи, в ім’я найвищих загальнолюдських ідеалів.

Сучасна парадигма вищої школи спрямована на підготовку не тільки фахівця, компетентного професіонала, але й формування духовно-творчої особистості. Ми вважаємо, що модель виховання майбутніх перекладачів базується на підґрунті поєднання професійної підготовки  та формування духовно-творчих якостей особистості, де домінуючим компонентом є духовна спрямованість різноманітної творчої діяльності майбутніх перекладачів.

Професійна компетентність перекладача забезпечується розвитком  професійно важливих якостей: здатність довго утримувати в пам’яті інформацію, логічне і образне мислення, рефлексія, організованість, культура мовлення і мислення, інтелектуальність, загальнокультурна ерудиція, психічна та фізична витривалість, емоційна стабільність.

Розглядаючи духовність як професійну якість перекладача, ми визначаємо її як особистісну та соціальну цінність, що відображає його внутрішній світ та збуджує до самовдосконалення, до творчої самореалізації.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблем виховання духовності дозволив нам виділити наступні критерії сформованості духовно-творчої особистості перекладача: когнітивні, емоційні, ціннісні, творчо-діяльнісні.

Логіка вибору цих критеріїв пов’язана із загальновизнаною послідовністю розвитку особистісних якостей людини: свідомість–вчинок–звичка–риса характеру, а також з необхідністю орієнтуватися на інтеграцію різних способів освоєння світу (культурний, когнітивний, емоційно-чуттєвий, вольовий).

Результати аналізу обраної проблеми на теоретичному і методологічному рівнях стали підгрунтям для розробки моделі духовно-творчої особистості майбутніх перекладачів, яка включає наступні компоненти:

- духовність як професійна якість перекладача характеризується: оволодінням загальнолюдськими цінностями, гуманістичним ставленням до життя у всіх його проявах, моральним відношенням до людини як до найвищої цінності;

- потреба у самовдосконаленні на основі усвідомлення мети професійного розвитку, потреба в пізнанні й самопізнанні, потреба в активному ставленні до себе;

- спрямованість творчої діяльності, яку характеризують: рівень оволодіння творчою діяльністю, різнобічність діяльності, сформованість потреби у творчої діяльності;

- сформованість комунікативної культури особистості, якій властиві: здатність висловлювати свої думку та почуття в зрозумілій, чіткій виразній формі, керування своїм емоційним станом, уміння будувати доцільні стосунки з іншими людьми.

У дисертації доведено, що важливим і унікальним засобом, здатним сформувати складові у вищенаведеній моделі духовно-творчої особистості майбутніх перекладачів, є сучасна  література Англії та США. Специфіка літератури як виду мистецтва полягає в її багатофункціональній природі. Торкаючись душі, вона впливає на психіку особистості, одухотворює її життя, формує духовно-моральні та духовно-творчі якості.

Сучасна література Англії та США – це художні твори письменників і поетів Великої Британії і США, які були написані англійською мовою у період після Другої Світової війни до теперешнього часу. Ми включили до нашого курсу такі твори, що мають великі потенційні можливості для виховання духовності. Критеріями відбору є:

- високий художній рівень творів, які мають силу емоційного впливу, що необхідна для формування духовно-творчої особистості студентів;

- зверненість до проблем сучасності, які  турбують молодь і є актуальними для сьогодення;

- наповненість творів романтичними, героїчними, емоційно піднесеними образами;

- здатність до взаємодії з іншими видами мистецтва.

Оновлений зміст програми «Сучасна література Англії і США» на основі нових методологічних світоглядних підходів дає змогу викладачеві ефективніше формувати в студентів ціннісні духовні орієнтації. Крім того, література сприяє включенню майбутніх фахівців у процес співтворчості з митцем (сприйняття твору, його естетична оцінка, естетичне судження). Безпосередня літературно-творча діяльність успішно сприяє розвитку метафоричності, поетичності, образності мислення, естетиці словесної творчості.

Підсумовуючи думки щодо впливу сучасної літератури на особистість студента, ми визначаємо такі її виховні функції, як: когнітивна, світоглядна, естетична, духовно-моральна, гедоністична, комунікативна, творча.

Оскільки сучасна література ще не зайняла чільне місце у практиці навчання й виховання закладів освіти, ми пропонуємо програму курсу “Сучасна література Англії і США” для студентів філологічного напряму, метою якої є поглиблення та узагальнення мистецьких уявлень, знань, умінь, цінностей і компетентностей, формування художнього мислення, світогляду, естетичної культури, а також розвиток творчих здібностей, творчого потенціалу студентів.

Означена мета зумовила такі завдання курсу “Сучасна література Англії і США”:

- набуття системи знань про сучасну літературу Англії і США,  розширення уявлень щодо естетичної сфери життєдіяльності людини;

- застосовування набутих знань у діяльності, що сприяє духовно-творчому розвитку особистості; формування вмінь аналізувати та інтерпретувати літературні твори різних жанрів і стилів, аргументовано висловлювати власні судження;

- формування ціннісного ставлення та художньо–світоглядної позиції до літератури та мистецтва в цілому;

- виховання потреби і здатності до самореалізації в галузі літератури, морально–естетичного самовдосконалення.

Програму курсу “Сучасна література Англії і США” репрезентовано такими складовими:

1. Сучасна література Англії;

2. Сучасна література США.

У цьому курсі домінуючими компонентами є: жанрова різнобарвність сучасної літератури Англії і США, особливості художнього стилю запропонованих творів, специфіка художньо-естетичної виразності, яка представлена системою образотворчо-виразних засобів створення художніх образів, емоційна насиченість та естетичні переживання, моральні та естетичні ідеали. Саме усвідомлення студентами цих компонентів закладає основи для духовно-творчого розвитку особистості.

У другому розділі – “Педагогічна технологія формування духовно-творчої особистості студента засобами сучасної літератури Англії і США” розкривається зміст констатувального та формувального експерименту, визначаються початковий та кінцевий рівні сформованості духовно-творчих якостей студентів-майбутніх перекладачів, обґрунтовується та реалізується педагогічна технологія формування духовно-творчої особистості студентів філологічного напряму (майбутніх перекладачів) засобами сучасної літератури Англії і США, аналізуються результати експериментального дослідження.

Дослідно-експериментальна робота проводилась зі студентами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов протягом 2002-2008 років. У ній брали участь понад 690 студентів філологічного напряму (майбутніх перекладачів).

Рівні сформованості духовно-творчої особистості студента визначалися за компонентами розробленої нами моделі як низький, середній та високий.

Результати констатувального експерименту свідчать про те, що значна частина студентів (52%) нечітко уявляє собі сутність понять «духовність», «духовна особистість», «духовність як професійна якість перекладача».  Високий рівень сформованості духовності як професійної якості виявлено у 17% студентів, середній – у 28% і низький – у 55% студентів експериментальних груп. Практично такий саме рівень сформованості цього компонента відзначається і у студентів контрольних груп: високий – у 15%, середній – у 24% і низький – у 61%.

Узагальнюючий кількісний аналіз результатів діагностичного експерименту дав змогу отримати первинний зріз статистичного розподілу студентів за рівнями сформованості духовно-творчої особистості, яким надана якісна характеристика.

Так, високий рівень визначено у 18% студентів експериментальної групи і – 13% контрольної групи. Високий рівень характеризується глибоким розумінням студентами жанрової різнобарвності сучасної літератури Англії і США, особливостей художнього стилю запропонованих творів, специфіки художньо-естетичної виразності, яка представлена системою образотворчо-виразних засобів створення художніх образів, наявністю естетичних переживань, моральних та естетичних ідеалів, потреби у духовному самовдосконаленні та літературно-творчій діяльності.

У студентів з високим рівнем сформованості духовно-творчої особистості спостерігається яскраво виражена спрямованість на оволодіння загальнолюдськими та національними цінностями. Для цієї групи студентів характерний високий рівень літературної та мистецтвознавчої ерудиції, уміння аналізувати жанрові та художні особливості літературного твору, стійкий інтерес до театрального, образотворчого мистецтва, художньої літератури.

Середній рівень сформованості духовно-творчої особистості виявлено у 29% студентів експериментальної групи та 28% – контрольної групи. Середній рівень сформованості духовно-творчої особистості характеризується обмеженою ерудицією, недостатнім інтересом до театрального, образотворчого мистецтва, художньої літератури. Студенти мають уяву про національні та загальнолюдські цінності, але не завжди усвідомлюють, яке смислове навантаження несуть загальнолюдські цінності, що представлені в художньо-літературних образах. У студентів цього рівня сформованості духовно-творчої особистості переважає орієнтація на комунікативну  діяльність. У них спостерігається інтерес до спілкування та обміну інформацією під час занять, а також у вільний час. Аналізуючи літературні твори, респонденти, як правило, виявляють лише окремі виражальні засоби, виділяють більш пам’ятні факти з творчого життя письменників. Рівень володіння творчою  діяльністю в них невисокий, хоча  прагнення до творчої діяльності респонденти мають. Вони із задоволенням відповідають на запропоновані питання, які стосуються творчої діяльності того чи іншого письменника, водночас їхні відповіді не завжди відзначаються логічністю та завершеністю.

Низький рівень визначено у 53% студентів експериментальної групи та 59% контрольної групи. Низький рівень характеризується відсутністю у студентів цієї групи усвідомленої мотивації вибору професії перекладача. У них недостатньо сформоване прагнення до саморозвитку й самовдосконалення. Вони не можуть чітко визначити сутність понять «духовність», «духовно-творча особистість», зміст національних та загальнолюдських культурних цінностей, їм притаманний низький рівень літературної та мистецтвознавчої ерудиції.  У студентів відсутні навички аналізу жанрових та художніх особливостей літературного твору.  Ця група студентів обмежена у висловлюванні своїх думок та почуттів, їм притаманна низька культура спілкування з іншими людьми.

Для визначення та обґрунтування системи роботи з формування духовно-творчої особистості студентів було проведено вивчення їх літературних інтересів та уявлень про роль літератури в їхньому житті, інтерес до тих чи інших жанрів, рівень впливу літератури на збагачення їх духовного світу. Під час проведення співбесіди зі студентами та їх анкетування було виявлено, що тільки 73,5% респондентів регулярно читають художню літературу, 20% – нерегулярно, а 6,5% – залишили питання без відповіді.

Певне коло питань було також пов’язано з виявленням характеру літературних захоплень студентів. На питання: “Якій літературі ви надаєте перевагу?” отримано такі відповіді: детективам (57%), класичній (28%), сучасній (15%). Близько 38,6% респондентів висловились, що відвідують  вистави українського й російського театрів.

З аналізу відповідей видно, що перевагу студенти надають детективам, потім – класичній літературі, і лише після цього – сучасній. На підставі аналізу одержаних відповідей можна зробити такі висновки: студентська молодь, яка навчається в університеті за напрямом «Філологія», володіє недостатніми знаннями в галузі жанрового різноманіття художньої літератури, тому широта художніх інтересів носить обмежений характер. Разом з тим, сучасна література викликає позитивні почуття у 85%  студентів  експериментальної групи й у 80%  студентів контрольної групи.

Отже, отримані в процесі констатувального експерименту результати засвідчили переважно низький та середній рівні сформованості духовно-творчої особистості студентів філологічного напряму. Аналіз навчально-виховної діяльності у вищих навчальних закладах дозволяє виділити такі її особливості: спрямованість навчально-виховного процесу на озброєння студентів професійними знаннями, формування професійних умінь; переважна орієнтація на розвиток пізнавальної сфери студентів; пріоритетність репродуктивної діяльності студентів у навчально-виховному процесі; недостатність знань про мистецтво, зокрема сучасну зарубіжну літературу; відсутність стимулу для духовно-творчого розвитку; односторонній інтерес до сучасної детективної літератури, що збіднює духовний світ майбутніх перекладачів; пасивне ставлення значної частини студентів до саморозвитку.

Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що процес виховання та навчання у вищих навчальних закладах недостатньо орієнтований на формування духовно-творчої особистості студентів, що викликає необхідність посилення уваги до формування самобутнього духовного світу кожного студента, використання в цьому процесі збагаченої за змістом і формою літературної діяльності, збагачення навчально-виховного процесу духовно-творчим змістом.

Експериментальна робота зі студентами  проводилася протягом чотирьох років. Розроблена педагогічна технологія базується на системі принципів педагогіки співпраці, діалогу культур забезпеченні поетапного формування духовно-творчої особистості студентів,  активізації спонукальних мотивів до їх творчого самовираження, створенні творчої атмосфери для найбільш повного розкриття творчих якостей та можливостей студентів. У навчально-виховний процес було впроваджено розроблений авторський навчально-методичний комплекс для майбутніх перекладачів “Сучасна література Англії і США”, що враховує інтереси, потреби і можливості студентів.

Головною метою занять було набуття духовно-моральних цінностей, розвиток когнітивної та емоційно-почуттєвої сфери особистості, розширення й поглиблення творчої діяльності, комунікативної культури, художньо-естетичної, та мистецтвознавчої ерудиції студентів. Значна увага приділялася виконанню майбутніми перекладачами різноманітних творчих завдань: перекладу літературних творів, переказів і відгуків на літературні твори після огляду вистав у драматичних театрах, художньо-естетичному аналізу літературних творів, участі в дискусіях, обговоренню творчих завдань, імпровізаціях, інсценівках, у діалоговій формі спілкування (студент-викладач, студент-студент), аналізу проблемних ситуацій щодо визначення художніх стилів сучасних письменників Англії і США. Акцентувалася увага на підготовці студентів до участі в наукових конференціях та конкурсах наукових робіт з сучасної зарубіжної літератури. Експериментом передбачалося залучення учасників експериментальних груп до різних видів літературної діяльності, формуванню оцінювальних суджень та орієнтації в різних жанрах літератури.

Дослідно–експериментальна робота з формування духовно-творчої особистості студентів в процесі вивчення сучасної літератури Англії і США проводилася за такими етапами: мотиваційно-цільовий, змістово-операційний, оцінно-контрольний.

На мотиваційно-цільовому етапі студенти ознайомилися з художньо-творчими напрямами у сучасній літературі Англії і США через усвідомлення творчості окремих, найбільш яскравих митців-персоналій. Теоретичний матеріал пропонувався на конкретних прикладах, що відзначаються високою художністю, образністю та емоційністю, мають вагомий потенціал переживань, захоплення, інтересу, яскраво характеризуючи автора та епоху. Важливим напрямом формування духовно-творчої особистості стало залучення студентів до живого спілкування з літературою, музикою, театральним мистецтвом (аудіювання оригінальних літературних творів у виконанні профісійних акторів, переклад поетичних творів у музичному супроводі, відвідування вистав за п’єсами видатних авторів Англії і США), що сприяє створенню атмосфери творчості й охоплює різні аспекти творчої самореалізації студентів. У процесі роботи над творчістю сучасних англійських поетів студенти із задоволенням слухають вірші цих поетів у супроводі музики. Вони вивчають їх напам‘ять, намагаються перекласти рідною мовою.

Другий етап формування духовно-творчої особистості студентів засобами сучасної літератури Англії і США є логічним продовженням першого і характеризується як процес пізнання, накопичення знань та вмінь студентів творчо оперувати ними, самостійно оцінювати, аналізувати, порівнювати, виділяти головне. Змістово-операційний етап передбачав  передачу студентам необхідної інформації, що впливає на підвищення рівня їх інтелектуального й загальнокультурного розвитку та художньо-естетичної освіченості; пошук способів пізнання сучасної літератури англомовних країн та формування вмінь у студентів визначати стильові особливості творів та аналізувати й порівнювати літературні явища, що впливають на їхні естетичні почуття, розширення кола знань, понять, формування світогляду.

На другому етапі реалізовувалися виховні та пізнавальні функції сучасної літератури Англії і США через художньо-естетичний аналіз  літературних творів. На цьому етапі сучасна література Англії і США формує естетичні смаки, естетичні оцінки, естетичні ідеали.

Третій етап дослідно-експериментальної роботи з формування духовно-творчої особистості студентів філологічного напряму засобами сучасної літератури Англії і США є логічним продовженням перших двох і результатом залучення студентів до творчої діяльності, в процесі якої народжується “емоційний інтелект”, інтенсивно розвиваються їх творчі можливості. Оцінно-контрольний етап передбачав самостійне засвоєння студентами художньо-естетичних цінностей та їх творчого сприймання; залучення студентів до активної творчої діяльності, що сприяє творчому співпереживанню та особистісному осягненню пізнавально-виховних можливостей сучасної літератури Англії і США.

Мета цього етапу полягала в залученні кожного студента до активної творчої діяльності: перекладі віршів видатних письменників сучасної літератури Англії і США, написання рефератів, наукових статей, бакалаврських робіт, наукових робіт на загальноуніверситетські, всеукраїнські, міжнародні конкурси та конференції з проблем сучасної літератури Англії і США. До практичних занять із сучасної літератури Англії і США виконувалися творчо-реферативні роботи, теми яких ретельно добиралися з урахуванням інтересів студентів. Наведемо приклади таких тем: “Роман як провідний жанр англійської літератури після другої світової війни”, “Роль жінок-письменниць у сучасній англійській літературі”, “Американська поезія наприкінці ХХ століття”, “Сучасна американська драма”, “Традиція та антитрадиція. Американська поезія 60-70-х рр.” У кожній запропонованій студентам творчо-реферативній роботі фундаментом теоретичного дослідження була сучасна література.

На практичних заняттях студенти включалися у творчий пошук художньо-естетичних цінностей літературного твору, у процесі презентації творчо-реферативних робіт широко використовувались репродукції, фотоілюстрації, відео- й аудіозаписи, поезія, фрагменти інсценівок, що сприяло розвитку особистісних уявлень про красу навколишнього світу, усвідомленню естетично-почуттєвої значущості літературних творів, формуванню загальнокультурної ерудиції та гуманістичного світогляду.

Така форма роботи дозволила “оживити” речі в уяві студентів, зрозуміти їх художню образність, дала можливість кожному студенту, виходячи з його творчих можливостей, розкрити свою індивідуальність, акторські здібності, виявити такі якості творчої особистості як фантазія, оригінальність, поетичність, почуття гумору.

Змістово-компонентною одиницею процесу формування духовно-творчої особистості студентів у процесі вивчення сучасної літератури Англії і США в дослідно-експериментальній роботі стали творчі завдання, спрямовані не тільки на оволодіння знаннями із сучасної літератури Англії і США, але й розвитку духовно-моральних особистісних якостей, образного мислення та творчих можливостей.

Дослідження засвідчило, що для ефективного формування духовно-творчої особистості студентів філологічного напряму засобами сучасної літератури Англії і США важливим є підготовка студентами наукових робіт  для участі у всеукраїнських й міжнародних конференціях та конкурсах. Студенти експериментальних груп брали участь у міждународних конкурсах та конференціях (м. Москва, м.Київ, м.Донецьк, м.Нітра).

Під час проведення формувального експерименту майбутні філологи зібрали цікавий фактичний матеріал про сучасних англійських та американських поетів та прозаїків, переклали на рідну мову багато їх літературних творів, підготували та опублікували збірку студентських поетичних перекладів літературних творів „Творчість молоді – наша гордість”, організували й провели конкурс студентського художнього перекладу.

Перевірка результативності розробленої системи свідчить про динаміку зростання сформованості духовно-творчої особистості респондентів (див.
табл. 1). Порівняння результатів, одержаних під час проведення констатувального експерименту з результатами, одержаними після проведення формувального  експерименту, дозволило виявити позитивні якісно-кількісні зміни за всіма критеріями і показниками. У результаті цілеспрямованої систематичної літературно-творчої діяльності рівень  сформованості духовно-творчої особистості студентів експериментальних груп значно підвищився. Це свідчить перш за все про те, що зростання  рівня  сформованості духовно-творчої особистості студентів експериментальних груп здійснюється не «автоматично», не як безпосередній наслідок контакту з тим чи іншим літературним твором, а в тривалій, напруженій, літературно-творчій діяльності.