ВИХОВАННЯ ТВОРЧОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, викладено стан розробленості теми, визначено мету і завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, висвітлено його наукову новизну та практичне значення, подано інформацію щодо апробації та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі - "Теоретичні засади виховання творчого відношення до музичної виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв" - здійснено аналіз наукових підходів (філософський, культурологічний, аксіологічний, мистецтвознавчий, системний, особистісно-діяльнісний) до розуміння проблеми виховання творчого відношення до музичної виконавської діяльності, з'ясовано сутність творчого відношення до музичної виконавської діяльності, розкрито значущість естетичного концепту творчого відношення до музичної виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв, обґрунтовано фактори впливу на створення художнього виконавського образу.

На основі аналізу філософської, естетичної, аксіологічної, культурологічної, мистецтвознавчої, психологічної та педагогічної літератури з'ясовано, що процес творчого відношення до виконавської діяльності базується на естетичних засадах. Категорія "відношення" є провідною в естетичній науці, естетичне відношення є основним концептом в естетичній теорії і розглядається провідними естетиками (О.Буровим, Ю.Борєвим, Л.Столовичем, О.Семашком, Р.Шульгою) як спосіб освоєння об'єктивно існуючих в дійсності естетичних предметів і явищ. Ми поділяємо точку зору провідних естетиків відносно того, що естетичний предмет опановується особистістю завдяки образному мисленню в залежності від багатства її внутрішнього світу і цей процес опанування має творчий характер; мистецтво за своєю природою є образною оцінкою життя, а образність мистецтва має естетичну природу. З огляду на сутність естетичного підкреслено "одноприродність" естетичного і художнього виховання, кінцевою метою якого є формування творчого відношення до явищ дійсності й до мистецтва. У різних видах мистецтва завжди відбивається творче "Я" митця, тому що мистецтво є суто суб'єктивним образом об'єктивного світу, і цьому світові належить і сам суб'єкт з його індивідуальними особливостями, з ідеалами і пристрастями, з духовними потребами.

Творчий процес органічно пов'язаний з розвитком естетичної свідомості і самосвідомості особистості. Будь-яке явище дійсності, втілене в художніх образах мистецтва, стає значущим для особистості з розвиненою естетичною свідомістю. Модифікація естетичної свідомості спрямована на цілісність світосприйняття, світовідчуття, світобачення, на формування естетичної картини світу і художнього бачення рукотворної мистецької краси. Світ художніх образів, таким чином, стає художнім світом особистості. Творчий процес, що естетично переживається, є шляхом до саморозкриття, підвищення самоповаги, довіри до себе.

Творчість побуджується духовною цілісністю індивідуальності, яка гармонізує єдність розуму, почуттів, особистісної душевності та духу й одухотвореність будь-якої дії й діяльності. Спираючись на праці К.Роджерса, в дисертації підкреслено, що основною рушійною силою творчості є прагнення особистості до самоактуалізації, до реалізації свого творчого потенціалу, прагнення виражати і активізовувати свої здібності. Прийнята до уваги точка зору К.Роджерса щодо внутрішніх та зовнішніх умов розвитку творчості особистості. Внутрішні умови – відкритість досвіду естетичних переживань і внутрішній локус оцінювання; зовнішні умови - психологічна безпека і психологічна свобода. Психологічна безпека означає прийняття індивіда в його безумовній цінності. Особливо важливою для нашого дослідження є думка щодо значущості внутрішнього локусу оцінювання, яка полягає в здатності зрозуміти роль самооцінки, у вмінні відчувати свій талант і усвідомлювати значущість почуття самоповаги. Психологічна свобода сприяє "відкритості і спонтанному поводженню з образами, поняттями і значеннями, що є невід'ємною складовою творчості" (К. Роджерс).

Творчість передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань і умінь, образного мислення, завдяки яким створюється новий продукт, що відрізняється оригінальністю, унікальністю, неповторністю. «Будівельним матеріалом» для творчої діяльності особистості є емоційно-насичені враження від навколишнього світу, набутий духовний та естетичний досвід.

Важливим способом духовного освоєння людиною світу є мистецтво, яке спрямоване на формування і розвиток її здібностей творчо перетворювати світ і саму себе за законами краси. Серед різних видів мистецтва особливе місце посідає музика, бо саме вона здатна пробудити світ людських почуттів та енергію духу. Особлива роль в трансляції гуманістичних людських цінностей, у пробудженні високих духовно-моральних і естетичних почуттів, у формуванні творчо-естетичних відношень до різних аспектів життєдіяльності, залученні слухачів до духовної енергетики музичного твору належить музиканту-виконавцю. Він повинен володіти багатим життєвим і емоційним досвідом, високим рівнем загальної та художньо-естетичної культури, бути духовно розвиненою людиною, мати високий рівень емпатії й рефлексії, усвідомлювати та тонко відчувати проблеми сучасного життя, йому повинна бути притаманна «цнотлива чистота почуттів, радісний гімн руху, руху цілеспрямованому та нездоланному» (Б. Землянський).

У розділі представлено визначення сутності поняття «творче відношення до музичної виконавської діяльності», під яким ми розуміємо створення виконавцем, арт-інтерпретатором нових інструментальних виразних засобів втілення системи музичних образів з урахуванням традицій, форм мислення, культурного контексту, в яких створено музичний твір. Результатом цього творчого процесу є нова оригінальна естетична цінність та концепція унікального збагачення інструментальної виразності. Завдяки розвиненості творчої уяви виконавець немов би домальовує твір, розставляючи особистісні акценти, узгоджуючи його зі своєю власною системою цінностей та ідеалів.

У дисертації розкрито фактори, що впливають на створення художнього виконавського образу. До них віднесено: особливості пізнавальних процесів, розвиток музикальних здібностей, особливості сприйняття музичного твору, музичне мислення, музичну пам'ять, технічну підготовку в процесі виконавської практики, духовну культуру та естетичну вихованість виконавця, особистісні людські якості музиканта (любов, натхнення, милування, одухотворення виконавською діяльністю).

Виходячи з розуміння того, що процес освоєння студентами музичного стилю має три рівні: емоційний, що виконує завдання виховання «стильового почуття»; інтелектуальний, спрямований на формування «стильового мислення»; духовний, або рівень «стильової творчості», визначено методи реалізації стильового підходу в грі на фортепіано: осягнення образного ладу музики, особливостей композиції, музичної мови, співвіднесення зі стилем доби; вивчення тексту твору, авторських вказівок, вивчення виконавських традицій, знайомство зі зразками інтерпретацій, визначення специфіки виконавських засобів (динаміки, артикуляції, темпоритму, педалізації). Таким чином, у свідомості студентів народжується внутрішній образ стилю.

У другому розділі «Методична система виховання творчого відношення до музичної виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв» визначені критерії та рівні творчого відношення до виконавської музичної діяльності, проаналізовані результати діагностики рівня творчого відношення до музичної виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв, розкриті основні компоненти методичної системи виховання творчого відношення до музичної виконавської діяльності у студентів та представлені результати впровадження в практику розробленої методичної системи.

На основі аналізу сутності творчого відношення до виконавської діяльності були визначені узагальнені критерії творчого відношення до виконавської діяльності та критерії творчого відношення до власне музичної виконавської діяльності: здатність до світоглядної і естетично-смакової оцінки творчості композитора (емоційна сприйнятливість, якість музично-слухових процесів); здатність до створення нових засобів музичної виразності (музична обдарованість, емоційно-вольова діяльність, захопленість вивченням та виконанням музичного твору); здатність до створення нових естетичних цінностей та концепцій збагачення образної виразності твору (продуктивність уяви, інтенсивність пізнавальних процесів).

За визначеними критеріями були розроблені характеристики рівнів творчого відношення до виконавської діяльності (високий, середній, низький).

Високий рівень творчого відношення до виконавської діяльності характеризується емоційною насиченістю музичних образів, що несе на собі відбиток творчої індивідуальності виконавця; тісною взаємодією репродуктивних і продуктивних психічних механізмів, наявністю широкого арсеналу музично-слухових уявлень; вираженою музичною обдарованістю, що відповідає вимогам виконавської діяльності та забезпечує можливість високих досягнень у ній; напруженістю розумової та емоційно-вольової діяльності, захопленістю процесами вивчення й виконання музичного твору; самобутністю інтонування, індивідуальністю інтерпретації музичних образів; інтенсивністю творчого мислення, здатністю й прагненням до самостійної пізнавальної діяльності в системі музичного мистецтва.

Середній рівень творчого відношення до виконавської діяльності характеризується відображенням динамічності створюваного музичного образу; взаємодією репродуктивних і продуктивних психічних механізмів, наявністю досвіду музично-слухових уявлень; відповідністю музичної обдарованості вимогам творчої виконавської діяльності; активністю розумової та емоційно-вольової діяльності, вираженим інтересом до вивчення й виконання музичного твору; продуктивністю виконавського процесу, наявністю креативного підходу до інтерпретації музичних образів; спрямованістю пізнавальних процесів на здобуття спеціальних знань у галузі музичного мистецтва.

Низький рівень творчого відношення до виконавської діяльності виявляється у слабкому емоційному відгуку на образи, втілені в музичному творі; наявністю фрагментарних музично-слухових уявлень; недостатнім розвитком музичних здібностей; відсутністю активної розумової та емоційно-вольової спрямованості на вивчення й виконання музичного твору; репродуктивністю виконавського процесу, формальним прочитанням авторського тексту; відсутністю систематизованих знань у галузі музичного мистецтва та прагнення їх здобуття.

У процесі дослідження був розроблений діагностичний інструментарій для визначення рівня творчого відношення до музичної виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв, який включав програму спостереження, анкети, програми бесід та опитувань, схему аналізу та оцінки роботи студента над музичним образом.

У процесі тривалого педагогічного спостереження було з'ясовано, що творче відношення до музичної виконавської діяльності формується як результат творчої взаємодії викладача та студента в процесі створення виконавської інтерпретації музичного образу та комплексних виховних впливів педагогічного колективу вищих навчальних закладів культури і мистецтв; його вихованню сприяє підтримка прагнення студентів до самостійної творчої діяльності, яка втілюється в концертних виступах та участі у творчих конкурсах. Установлено, що рівень творчого відношення до музичної виконавської діяльності залежить від рівня загальної та художньої культури студентів, сформованості їх естетичних інтересів, прагнення до естетичної та музично-просвітницької діяльності.

На основі розроблених авторських анкет, які передбачали з'ясування рівня загальної художньо-естетичної ерудиції студентської молоді (наявність і розуміння сутності естетичного смаку, сутності естетичного сприйняття творів мистецтва, специфіки сприйняття програмної і непрограмної музики, відмінності творчої і відтворюючої уяви, художні переваги окрім музики, знання відомих творчих постатей тощо), установлено, що переважна більшість студентів знаходиться на середньому рівні.

З метою проведення самоаналізу, пов'язаного з визначенням рівня музичних здібностей, розвитку пізнавальних процесів, емоційного відгуку на музичні образи, студентам була запропонована авторська анкета. Результати проведеного аналізу відповідей студентів свідчать про те, що: 1) вважають себе талановитими 14,1% студентів, переважна більшість студентів вважають себе здібними (79,7%), з недостатньо розвиненими музичними здібностями - 6,3%; 2) активно опановують знання, багато працюють самостійно - 10,9%, оволодівають знаннями в межах навчальної програми - 81,3%, недостатньо оволодівають знаннями, мало працюють самостійно - 7,8%; 3) захоплено ставляться до вивчення музичного твору і його виконання - 40,6%, з інтересом ставляться до вивчення і виконання музичних творів - 54,7%, намагаються виконувати завдання викладача із спеціальності - 4,7%; 4) мають широкий арсенал музично-слухових уявлень - 0%, мають досвід музично-слухових уявлень - 93,7%, більшою мірою мають мивольні музично-слухові уявлення - 6,3%; 5) володіють індивідуальною, оригінальною інтерпретацією музичного твору - 7,8%, творчо підходять до інтерпретації музичного твору - 82,8%, прагнуть точно відтворити нотний текст - 9,4%; 6) виконання відрізняється емоційною насиченістю художнього образу - 43,8%, відбивають у виконанні динаміку розвитку художнього образу - 54,7%, передають виразні засоби, відображені в нотному тексті - 1,5%.

Аналіз результатів педагогічного спостереження, анкетування, проведених бесід та опитувань викладачів, вивчення процесу творчого становлення студентів як виконавців дали можливість визначити, що з 64 студентів-учасників експериментального дослідження високий рівень творчого відношення до музичної виконавської діяльності виявили 17 студентів (26,6%), середній рівень - 34 студенти (53,1%), низький - 13 студентів (20,3%).

Для вирішення завдань дослідження була розроблена методична система виховання творчого відношення до виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв, побудована на принципах спадкоємності, творчої самореалізації, індивідуальної неповторності, естетичного переживання як досвіду художнього самовідчуття, естетичної насолоди, що виконує компенсаторну функцію (виховання людяності засобами мистецтва, духовності, культурного образу людини тощо), емоційно-естетичної виразності музичної експозиції, духовної цілісності виконавця, принципу взаємозв'язку з іншими видами мистецтва.

Теоретичним підґрунтям методичної системи виховання творчого відношення до виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв є наукові ідеї естетиків, мистецтвознавців щодо функцій і завдань музичного мистецтва "випрямляти" душу людини, збагачувати її духовний світ, розвивати багатство й неповторність людських почуттів, думок, естетичних переживань, гуманістичних якостей. Музичне мистецтво і творча виконавська діяльність, спрямовані на інтерпретацію художньої картини світу, визначаються духовною метою і цінностями автора і виконавця-інтерпретатора.

Методична система виховання творчого відношення до виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв спирається на наступні положення:

·      в основі творчого відношення до виконавської діяльності знаходиться естетична свідомість, яка є збуджувальною силою творчого перетворення дійсності;

·      необхідність глибокого вивчення унікального внутрішнього світу студентів, рівня їх обдарованості, характеру, темпераменту, що вимагає від педагога емоційної гнучкості, артистичності, інтуїції;

·      прагнення до співтворчості викладача і студента, надання йому можливостей позбутися комплексів і набути свободи;

·      створення умов для розвитку у студентів артистичного мислення і багатства образних відчуттів, що викликає духовний стан виконавця-творця;

·      робота над музичним образом в напрямі набуття ним особистісного значення для виконавця;

·      створення атмосфери спільності і захисного простору професійної праці і професійної моралі, яка потребує розуміння свого дару як обов'язку, а причетність до музики як велику вдачу, що подарувала доля;

·      сприйняття музики як величезного пласту людської духовності, тому виконавцю необхідно мати широку культурну ерудицію, уміння пов'язувати між собою явища в духовному світі, різні види мистецтва, які специфічними засобами розкривають цілісний художній образ світу;

·      прагнення до результату, до публічного показу результатів своєї праці в концертній діяльності;

·      залучення студентів до таких форм концертних виступів як музичні фестивалі, майстер-класи, гастрольні поїздки.

У дисертації підкреслюється, що студентські роботи цікаві своєю «неправильністю», чим більш обдарований студент, тим більш неординарними є його мислення та втілення музичних образів, яке може спростовувати наші уявлення про те, що багато разів пройдене. Тому в роботі зазначено, що творче відношення до виконавської діяльності формується за умови поважного ставлення до індивідуальності студента, оскільки шлях розвитку таланту значною мірою залежить від того, як будуть складатися відношення між викладачем і студентом. Місія викладача полягає в тому, щоб закласти у студентської молоді моральні якості, потребу в самовдосконаленні, сформувати художньо-естетичний смак. Художній й особистісний контакт між викладачем і студентом - важлива умова ефективності педагогічного процесу, гарантія його успіху.

Методична система виховання творчого відношення до виконавської діяльності базується на принципах, різноманітті форм, методів, методичних прийомів виховання у виконавців такої якості як «творчоскість», яка синтезує високий рівень продуктивної уяви, образного мислення, духовну цілісність виконавця, художньо-естетичне бачення твору і його естетичної цінності, та співтворчій роботі над музичним твором, метою якої є створення виконавцем художнього образу, що передбачає точне прочитання авторського тексту, вивчення засобів виразності, технічне освоєння твору, вивчення стилю композитора.

Необхідними умовами створення виконавцем художнього образу є: а) розбір твору з точки зору його змісту, стильової приналежності, виразних засобів, конкретних засобів інтерпретації, створення виконавцем власної концепції інтерпретації твору; б) детальна робота над інтонацією, штрихами, технічним удосконаленням, уважним вслуховуванням у власне виконання; в) художній аналіз: особливості фразування, оркестрово-темброве забарвлення, мелодичні форми, риси структури та гармонійні особливості, принципи педалізації.

Досвід показує, що в процесі виховання творчого відношення до виконавської діяльності у молодих музикантів спостерігаються декілька етапів творчого потенціалу. На першому етапі значущими для початківців музикантів є: художній інтерес, художня потреба в грі на музичному інструменті. На наступному етапі виникає потреба показати себе, отримати визнання з боку слухачів. На цьому етапі суттєвими є бажання до вдосконалення і успіху виконавської діяльності, прагнення до задоволення від музичної творчості, усвідомлення любові до музики. На третьому етапі важливими є: потреба в естетичному задоволенні, в самоутвердженні, у вдосконаленні вміння викликати певний настрій у слухачів, в створенні високохудожніх зразків виконавських інтерпретацій, в збереженні і розвитку музичної культури через власну виконавську діяльність. Розвиток музичних потреб та інтересів слід розглядати як формування творчої особистості музиканта - виконавця.

Провідною рисою творчого відношення до музичного виконавства є створення або відтворення музичного художнього змісту твору. Для досягнення цієї мети необхідні музичні здібності, що є системною, інтеграційною, динамічною якістю особистості музиканта, що включає різні рівні компетентності. Ключовими компетенціями є якості, властиві особистості, орієнтованій на реалізацію свого вищого творчого Я. До таких якостей відносяться: фізичні дані, сенсорна і емоційна чутливість, допитливість, творча активність, конвергентне і дивергентне мислення (що в поєднанні дають нову якість - емоційний інтелект), широкий кругозір, обширні й глибокі знання про світ, джерелах інформації, уміння з ними працювати, духовно-моральна сфера, воля до самовираження, цілеспрямованість, темперамент, енергетика, комунікативність тощо.

Головним «інструментом» художньо-образного мислення є емоційний інтелект - здатність оперувати не тільки думками, але й чужими й своїми емоціями, у виконавській діяльності. Могутнім засобом залучення в творчий акт слухача є енергетика музиканта-виконавця, завдяки якій народжується художня комунікація, інтерактивний обмін між виконавцем і слухацькою аудиторією. Енергетика є виразом спрямованості концертного виконання на аудиторію, його заразливості, що і робить виступ музиканта духовною подією в житті слухача.

Аналіз ефективності методичної системи виховання творчого відношення до виконавської діяльності проводився за допомогою розробленого діагностичного інструментарію, динаміка результатів визначалася індивідуально стосовно кожного учасника педагогічного експерименту, оскільки виховання творчої індивідуальності музиканта, його самобутньої виконавської манери, творчого відношення до виконавської діяльності відбувається в процесі індивідуальної педагогічної взаємодії, відповідно і творчі результати кожного студента можна оцінювати тільки виходячи з аналізу процесу становлення його неповторної творчої особистості.

Ефективність запропонованої методичної системи виявляється в індивідуальній педагогічній діяльності, яка дала високі показники виконавської культури студентів (широкій концертній діяльності, участі у фестивалях, конкурсах різних рівнів, культурно-творчих заходах, в розгалуженій просвітницькій діяльності, у значній кількості лауреатів міжнародних, всеукраїнських та регіональних конкурсів та фестивалів).

У процесі діагностування рівня творчого відношення до виконавської діяльності у студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв виявлено, що в результаті впровадження розробленої методичної системи з 64 студентів-учасників експериментального дослідження високий рівень творчого відношення до музичної виконавської діяльності виявили 21 студент (32,8%), середній рівень - 33 студенти (51,6%), низький - 10 студентів (15,6%).

Аналіз результатів упровадження розробленої методичної системи виховання творчого відношення до виконавської діяльності дозволяє зробити висновки про те, що показники за розробленими критеріями стосовно високого та середнього рівня виражені більш яскраво, активнішим стало прагнення студентів до самостійної творчої діяльності, розширення художньо-естетичної ерудиції, пошуку самобутніх засобів музичної виразності, професійного самовдосконалення, бажання брати участь в музичному просвітництві як сфері духовно-творчої діяльності. Результати дослідження свідчать про вплив розробленої методичної системи на формування у студентів якостей творчої особистості, здатної створювати та втілювати в музичних художніх образах естетичні уявлення про світ, бути причетною до духовної культури людства.