ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ФОЛЬКЛОРУ В УМОВАХ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО РЕГІОНУ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, визначено наукову новизну, розкрито практичне значення, подано відомості щодо апробації основних положень дисертації, публікацій автора та структури роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи гендерного виховання молодших школярів засобами фольклору в умовах полікультурного регіону” висвітлено філософські засади проблеми гендерного виховання; виявлено ключові напрями гендерної політики в Україні; вивчено психолого-педагогічні аспекти гендерного виховання; проаналізовано його особливості в умовах полікультурного регіону; визначено потенційні можливості фольклору народів Криму як ефективного засобу гендерного виховання учнів початкової школи.

На ранніх етапах розвитку філософії (в античній натурфілософії) „чоловіче” й „жіноче” чергувалися, доповнюючи один одного першоосновами, характеристики яких проявляються в природі основних космічних полярностей.

Пізніше, у грецькій філософії проблематика людської суб’єктивності стає основною, розум асоціюється з низкою позитивних характеристик, носієм яких виступає чоловіча першооснова (духовність, свідомість, раціональність, активність, зовнішнє), а тіло – з серією негативних характеристик, які репрезентовані жіночою першоосновою (чуттєвість, несвідоме, нераціональне, пасивне, внутрішнє).

У сучасній філософській науці гендер розглядається в двох значеннях: загальному (відмінності між чоловіками й жінками за анатомічною статтю) та соціологічному (соціальний розподіл, часто заснований на анатомічній статі, але не обов’язково співпадає з нею). Тобто виокремлюється два поняття: секс (sex) – стать, і гендер (gender) – соціостать. При цьому стать визначає фізіологічні особливості людей та є фундаментом психологічних і соціальних відмінностей між чоловіками й жінками, гендер (соціальна стать) моделює соціальні відносини між чоловіками та жінками в різних інститутах суспільства, визначає соціокультурні норми поведінки представників обох статей.

Сьогодні особливої актуальності в Україні набуває гендерна політика, що визначає утвердження партнерства статей у втіленні цілей, завдань та методів їх досягання в діяльності певних структур – держави, партій, громадсько-політичних об’єднань. Серед передумов формування гендерної політики в нашій державі можна виділити: історичні (поява жіночих організацій, вплив феміністичного руху, міжнародні документи, спрямовані на покращення становища жінок у всіх сферах життя), культурні (культ жінки-матері в суспільстві за умов існування патріархального устрою), політичні (поступове збільшення представництва жінок у Верховній Раді, органах місцевого самоврядування), освітні (запровадження навчальних предметів із гендерної освіти, створення центрів та лабораторій гендерних досліджень), демографічні (висока й рання смертність чоловіків, зменшення народжуваності та демографічне старіння населення), медичні (запровадження програми „Планування сім’ї” та програм профілактики й збереження репродуктивного здоров’я), економічні (жінки мають нижчий рівень економічної активності, зайнятості, заробітної плати, вищий рівень безробіття), соціальні (насильство в сім’ї, торгівля людьми). Це свідчить про поступовий рух України до запровадження гендерної політики, намагання не просто декларувати рівні права та можливості жінок і чоловіків, а й здійснення для цього реальних заходів.

Окремі аспекти гендерного виховання відображено в педагогіці та психології. Так зокрема визначено ключові положення гендерного підходу (В. В. Дудукалов, О. М. Каменська, І. А. Кирилова, Т. С. Ковальов, О. О. Константинова, С. А. Коробкова, А. В. Мудрик, М. О. Толстих), його особливості в професійній підготовці студентів вищих педагогічних закладів (І. С. Мунтян), розкрито особливості гендерного виховання учнів різних вікових категорій (С. Т. Вихор¸ О. М. Кікінежді, В. П. Кравець, І. В. Мезеря, О. С. Цокур). Сучасні гендерні дослідження в педагогіці базуються також на концепції статево-рольового виховання Л. І. Столярчук та її учнів: В. В. Дудукалова, який досліджував педагогічні умови статево-рольового виховання студентів, М. О. Толстих, яка розглядала процес становлення гендерної ідентичності студентів, Т. С. Кузнецова, який вивчав процес формування культури взаємостосунків старшокласників (гендерний аспект), Т. П. Машихіної, яка присвятила своє дослідження формуванню статево-рольової поведінки старших підлітків, М. А. Радзівілової, яка досліджувала можливості виховання дошкільників у процесі статево-рольової соціалізації. Водночас системні дослідження до висвітлення означеної проблеми стосовно молодших школярів відсутні.

У психологічних дослідженнях (В. Ю. Каган, І. С. Кон, І. С. Кльоцина) розглядалися відмінності між людьми різної статі, соціальна статево-рольова диференціація та стратифікація, культурні стереотипи маскулінності й фемінінності, особливості соціалізації хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок, психологічна ідентифікація особистості як представника певної статі.

Із розвитком гендерних досліджень у педагогічній науці термін „гендер” синтезує біологічні, соціальні й індивідуальні маскулінні та фемінінні особливості учнів, студентів, педагогів і їхні взаємостосунки. Під гендером розуміють організовану модель соціальних відносин між жінками та чоловіками, що не тільки характеризує їхнє спілкування та взаємодію в сім’ї, а й визначає соціальні взаємостосунки в основних інституціях суспільства. Гендер відрізняється від статі тим, що стать – явище біологічне та незмінне, а гендер – соціокультурне та різне для різних епох і народів.

Гендерне виховання ми розглядаємо в двох аспектах: як систематичний вплив на особистість з метою забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок у різних сферах суспільного життя, дотримання прийнятих у суспільстві гендерних норм і стереотипів; та цілеспрямований процес, що характеризує не тільки міжособистісне спілкування осіб різної статі та взаємодію в сім’ї, але й визначає їхні соціальні відносини в основних інститутах суспільства.

На підставі аналізу філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури сформульовано ключове поняття дослідження „гендерне виховання молодших школярів”. Гендерне виховання молодших школярів – процес гендерної орієнтації, ідентифікації, спрямований на розвиток моральної культури в сфері міжстатевих взаємовідносин у полікультурному середовищі; формування в учнів початкових класів поваги до особистості, незалежно від соціальних ролей, поведінки, ментальних та емоційних характеристик чоловіків і жінок.

Саме в молодших школярів відбувається формування ролевих позицій чоловіка та жінки. Дівчатка в молодшому шкільному віці легко ідентифікують себе за статевою приналежністю, оскільки їхня первинна ідентичність збігається з материнською, а шкільне оточення є переважно фемінінним, що забезпечує їм комфортне існування в суспільстві. У вихованні хлопчиків як майбутніх чоловіків чітко простежуються протиріччя, з одного боку, вони прагнуть бути сильними, сміливими, як чоловіки, що іноді супроводжується агресією, а з іншого – існує безліч заборон на вияв маскулінності. Отже, від цілеспрямованої, систематичної виховної роботи залежить, якою жінкою стане дівчинка, яким чоловіком виросте хлопчик.

Результатом гендерного виховання є гендерна вихованість, що виявляється в гендерній поведінці. Гендерна поведінка – феномен, зумовлений історичними чинниками та соціально-культурним контекстом, поведінка особи чоловічої чи жіночої статі, яка бере на себе певну роль, відповідно до статевої приналежності.

Сутнісні характеристики виховання культури гендерних взаємостосунків молодших школярів полягають у розумінні уявлень про різні гендерні стосунки (маскулінні: чоловік – ведучий, жінка – ведома; фемінінні: жінка – ведуча, чоловік – ведомий; андрогінні: взаємодоповнюючі, партнерські); ціннісному відношенні дівчаток і хлопчиків до жінки, чоловіка та їхніх гуманних взаємостосунків як цінності, толерантному відношенні до міжстатевих взаємовідносин у різних культурах; накопиченні особистісного досвіду позитивної статево-рольової поведінки, заснованої на пошані, визнанні гідності обох статей, унікальності чоловічої/жіночої індивідуальності як суб’єктів взаємостосунків.

Особливої актуальності проблема гендерного виховання молодших школярів набуває в полікультурному регіоні, а саме в Автономній Республіці Крим, де співіснують багато культур та релігій. Найбільш повне розуміння та „прийняття” інших культур стає можливим лише за умови поваги до власної культури, впевненості в її позитивній значущості та ефективності контактів із відмінними від неї культурами. Прояв гендерного виховання в полікультурному просторі тісно пов’язаний зі ставленням до чоловіка та жінки у різних народів. Підтвердження цьому знаходимо в численних фольклорних пам’ятках народів Криму. Так, у фольклорі вірмен, грузин, кримських татар відображено другорядну, підкорену роль осіб жіночої статі. Українська традиція виховання має свою практику підготовки до дорослого життя майбутніх чоловіків і жінок, при чому велике значення посідає авторитет дорослих і родинна атмосфера, що сприяла залученню дітей до реального життя й допомагала усвідомити свої майбутні соціальні ролі.

Специфіку фольклору народів Криму перш за все становлять – тісна взаємодія мовних культур, функціонування майже всіх досі активних жанрів і жанрових різновидів народнопоетичної творчості.

Фольклорні твори відображають сексуальну культуру, що склалась, і відношення до неї в суспільстві. Водночас уявлення про „жіноче” й „чоловіче” в сім’ї та суспільстві опосередковує культуру народу. Аналізуючи фольклорні твори, можна глибше зрозуміти народні традиції, встановити зв’язки між гендерними та етнічними стереотипами, звернути увагу на політичні події, що відбувалися в різні часи, і тим самим полегшити процес гендерної та сексуальної соціалізації. У фольклорних творах чітко простежуються традиційні моделі поведінки в розподілі гендерних ролей у різних культурах.

З фольклорних творів простежується, що особи чоловічої та жіночої статі у різних народів обирають різний спосіб розв’язання проблем – пасивне прийняття несправедливості або активне противлення їй; жінки досягають мети завдяки ініціативі, розумові або привабливій зовнішності; неоднозначно сприймається соціально неспроможна поведінка чоловіка, неможливість його успіху. У характеристиках способу життя героїв фольклорного твору присутня активність чи пасивність персонажів щодо власної долі та життєвих труднощів, що дає підстави визначити їхню гендерну самоідентифікацію.

Виходячи з вищезазначеного, можна констатувати, що назріла необхідність розв’язання проблеми гендерного виховання молодших школярів в умовах полікультурного регіону, насамперед розробки науково-практичного та методичного інструментарію гендерного виховання.

У другому розділі „Експериментальна перевірка технології гендерного виховання молодших школярів засобами фольклору в умовах полікультурного регіону” запропоновано методику визначення рівня сформованості гендерної поведінки молодших школярів; проаналізовано стан гендерного виховання учнів початкових класів у практиці роботи загальноосвітніх шкіл; охарактеризовано педагогічні умови та технологію гендерного виховання молодших школярів засобами фольклору в умовах полікультурного регіону; висвітлено динаміку результатів педагогічного експерименту.

Організація експериментального дослідження здійснювалася поетапно. На пошуково-теоретичному етапі вивчалася та аналізувалася психолого-педагогічна, культурологічна, літературознавча, філософська, соціологічна, література з проблеми дослідження.

Метою моделювального етапу експерименту було аналіз підручників, збірок та хрестоматій для початкової школи, навчально-виховних планів, анкетування педагогів та батьків, аналіз стандартів початкової освіти, розробка технології гендерного виховання. У ході моделювального етапу розроблялася методика констатувального обстеження, моделювалася технологія гендерного виховання молодших школярів засобами фольклору в умовах полікультурного регіону.

Експериментальний етап включав констатувальний, формувальний і контрольний експеримент. Метою констатувального експерименту було виявлення рівня сформованості гендерної поведінки молодших школярів. На означеному етапі визначено критерії та показники рівнів сформованості гендерної поведінки: когнітивно-інформативний критерій із показниками: обізнаність молодших школярів з фольклорними творами народів Криму, уявлення про роль чоловіка та жінки в сучасному суспільстві, чіткі уявлення про гендерні стереотипи, власну гендерну роль, усвідомлення особливостей етнічної та регіональної культури; нормативний: обізнаність із правилами міжстатевої взаємодії; уявлення про ідеальне жіноче та чоловіче, маскулінне та фемінінне; поведінковий: усвідомлення себе представником жіночої чи чоловічої статі через самоототожнення; сприйняття себе в цілісності власного образу за маскулінним чи фемінінним типом; уявлення про позитивну та негативну статево-рольову поведінку, що відповідає біологічній статі; оцінно-ціннісний: адекватне сприйняття фольклору інших народів; уміння характеризувати чоловічі та жіночі образи фольклорних творів та співвідносити їх із сучасними гендерними стереотипами.

На підставі виділених критеріїв та показників охарактеризовано три рівні сформованості гендерної поведінки: статевий, статево-рольовий, гендерний.

Статевий рівень характерний для молодших школярів, які мають уявлення про власну статеву приналежність. Водночас у них зовсім відсутні будь-які уявлення про гендерну ідентифікацію, гендерні стереотипи, гендерну поведінку. Вони не ототожнюють літературні образи за статевою приналежністю, не здатні до трансформації знань, набутих через фольклор; не можуть регулювати й оцінювати систему взаємовідносин із однолітками.

Для статево-рольового рівня властива наявність уявлень про роль чоловіка та жінки в сучасному суспільстві, статево-рольові стереотипи, вміння спілкуватися з особами ідентичної та протилежної статі; обізнаність із правилами міжстатевої взаємодії, фольклорними творами народів Криму. Молодші школярі означеного рівня мали певні уявлення про позитивну та негативну гендерну поведінку, що відповідає біологічній статі, усвідомлювали особливості етнічної та регіональної культури, ідеальне жіноче та чоловіче, маскулінне та фемінінне, сприймали себе в цілісності власного образу за маскулінним чи фемінінним типом, усвідомлювали себе представником жіночої чи чоловічої статі через самоототожнення. Учні з повагою ставилися до фольклорних творів свого народу та народів Криму; вміли характеризувати чоловічі та жіночі образи фольклорних творів та співвідносити їх із сучасними гендерними стереотипами. Проте, школярі не завжди поводили себе відповідно до норм і правил поведінки, характерних для певної статі. Їхні взаємовідносини з однолітками ідентичної та протилежної статі іноді носили конфліктний характер, майже не відповідали гендерним нормам і правилам поведінки.

Гендерний рівень характеризується обізнаністю молодших школярів із правилами міжстатевої взаємодії, фольклорними творами народів Криму; наявністю уявлень про роль чоловіка та жінки в сучасному суспільстві, гендерні стереотипи, власну гендерну роль, позитивну та негативну гендерну поведінку, що відповідає біологічній статі; усвідомленням особливостей етнічної та регіональної культури, стійким уявленням про ідеальне жіноче та чоловіче, маскулінне та фемінінне; усвідомленням себе представником жіночої чи чоловічої статі через самоототожнення; сприйняття себе в цілісності власного образу за маскулінним чи фемінінним типом. Молодші школярі адекватно сприймали фольклор інших народів, із повагою ставилися до фольклорних творів народів Криму; характеризували чоловічі та жіночі образи фольклорних творів та співвідносили їх із сучасними гендерними стереотипами.

До кожного показника добирали завдання, що дозволяли визначити рівень сформованості гендерної поведінки учнів. Так за когнітивно-інформативним критерієм першокласники виконували завдання: „Добери ілюстрацію до твору”, „Чоловік та жінка”, „Так має бути. Чому?”, „Сімейні свята”. У межах нормативного критерію молодшим школярам пропонували такі завдання: „Допоможи другові”, „Намалюйте та опишіть”. За поведінковим критерієм учні виконували завдання: „Бесіда”, „Складання розповідей”, „Закінчи речення”. Завдання „Образи хлопчиків і дівчаток у казках”, „Характеристика казкових образів” пропонували виконати першокласникам у межах оцінно-ціннісного критерію.

Результати констатувального обстеження були такими: на гендерному рівні перебували 7,6% молодших школярів експериментального й у 7,8% учнів контрольного класів. Кількість респондентів, у яких виявлено статево-рольовий рівень, була такою: 46,4% учнів експериментального і 46,1% респондентів контрольного класів. Переважна більшість молодших школярів перебувала на статевому рівні: відповідно 46% – в експериментальному і 46,1% – у контрольному класах.

Відповідно до теоретичних позицій організації експериментального дослідження розроблено технологію гендерного виховання молодших школярів засобами фольклору в умовах полікультурного регіону.

Перший – ознайомлювальний – етап проводився з учнями першого класу. На цьому етапі реалізовували таку педагогічну умову – використання потенціалу фольклорних творів народів Криму як засобу гендерного виховання молодших школярів. Метою означеного етапу є розвиток міжособистісного спілкування хлопчиків та дівчаток. Зміст роботи включав такі заходи: знайомство з культурою та традиціями народів Криму; аналіз фольклорних творів народів Криму; характеристика чоловічих та жіночих образів фольклорних творів; ігри-вправи; створення сімейного портрету.

На другому етапі – емоційному – реалізовувалась така педагогічна умова, як створення емоційно-комфортної й духовно-етичної атмосфери мікросоціуму, насиченої знаками та символами здорового способу життя, культури взаємостосунків представників різної статі, що характеризується повагою до гідності, почуттів. Метою означеного етапу було емоційне збагачення діяльності учнів, спрямованої на розвиток гендерної самосвідомості. Учням другого класу запропонували програму „Я – дівчина і Я – хлопчик”, що сприяла розвитку гендерної поведінки. Основний зміст діяльності емоційного етапу був таким: створення дерева дружби, вивчення та аналіз фольклору народів Криму, характеристика жіночих образів з фольклорних творів.

У межах третього етапу – творчого – реалізовувалась така педагогічна умова: застосування набутих із фольклорних творів знань через способи театралізації; взаємопов’язаний вплив різних чинників гендерного виховання (родини, однолітків, оточення, навчально-виховного середовища, засобів масової інформації) на формування гендерної поведінки молодших школярів. Метою цього етапу було формування психологічної гендерної ідентичності й оптимізації взаємостосунків із представниками протилежного гендеру. Зміст роботи означеного етапу являли міні-вистави казок, малювання та тлумачення змісту прислів’їв, складання творчої розповіді за прислів’ями і приказками народів Криму, комунікативні ігри „Колективна казка”, „На що схоже?”, ознайомлення з легендами та міфами народів Криму.

Реалізація такої педагогічної умови, як урахування специфіки гендерних взаємостосунків молодших школярів, які характеризують дівчаток і хлопчиків у новому соціальному статусі (школяр/школярка), що виявляється в провідному виді спілкування – взаємостосунках у процесі навчальної діяльності, відбувалася на четвертому етапі – самостійної діяльності. Метою означеного етапу було – підвищення рівня гендерної культури учнів і успішне їхнє соціально-психологічне пристосовування, гендерна соціалізація. Зміст роботи з виховання гендерної поведінки передбачав знайомство з жіночим та чоловічим костюмами народів Криму, обрядами; перегляд телевізійних передач, позакласні виховні заходи („Так щиро, так ніжно”), тематичні уроки з гендерного виховання.

На прикінцевому етапі дослідження проведено контрольний експеримент, що мав за мету перевірку ефективності розробленої технології гендерного виховання молодших школярів засобами фольклору в умовах полікультурного регіону. Порівняльні показники результатів констатувального й контрольного експерименту подано в табл. 1.