ФОРМУВАННЯ В СТАРШОКЛАСНИКІВ ОРІЄНТАЦІЇ НА ДОСЯГНЕННЯ ЖИТТЄВОГО УСПІХУ :

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, методи дослідження; ви­світлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дисертації; подано інформацію про апробацію та впровадження отриманих ре­зультатів, публікації автора, структуру роботи.

У першому розділі "Теоретичні основи формування в старшокласників орієнтації на досягнення життєвого успіху" проаналізова­но історичний аспект та сучасний стан розв’язання  означеної проблеми; розглянуто її методологічні засади й теоретичні основи; розкрито сутність формування в старшокласників орієнтації на досягнення життєвого успіху.

На основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури встановлено, що проблема життєвої успішності людини є актуальною впродовж усього розвитку суспільства. Так, розробка проблеми успіху мала місце ще в часи стародавності (Гесіод, Сократ, Платон, Конфуцій). У філософії прагматизму, що представляє людину як індивідуаліста, який швидко діє, спирається в усьому на свої сили та домагається успіху, поняття успіху є центральним (У.Джеймс, Дж.Дьюї, Ч.Пірс). Екзистенціалізм, основною темою якого є людина, її самосвідомість та взаємини зі світом, що є підґрунтям у формуванні орієнтації особистості на успіх, життєвий успіх розглядає як рішення проблеми сенсу життя й людського існування (М.Бердя­єв, А.Камю, Ж.Сартр, К.Ясперс).

Про розуміння людського щастя й шляхів його досягнення в контексті співвідношень з Богом, про усвідомлення людини як вищої мети створення світу, ідеться в ранніх філософських пам'ятках Київської Русі (Іларіон, Климент Смолятич, Кирило Туровсь­кий). Подальший розвиток проблем існування людини відбувається у "філософії серця" (Г.Сковорода),  яка з часом стає  основою київської екзистенціально-філософської школи (М.Бердяєв, В.Зеньківський, Л.Шестов), й збуджувачем звернення прогресивної педагогічної думки протягом багатьох років до проблеми гуманного ставлення до дитини, проблеми мотивування й заохочення, проблеми успіху.

Утім, аналіз рівня розробленості проблеми до­слідження дозволив установити, що серед науковців і педагогів-практиків немає єдиного підходу до розуміння сутності процесу формування в особистості  орієнтації на досягнення життєвого успіху. Проте більшість дослідників розглядає цей процес як складний і динамічний, що супроводжується формуванням основних рис особистості.

Зроблений висновок обумовив необхідність уточнення змісту поняття "орієнтація на досягнення життєвого успіху", що спричинило виокремлення й розгляд його основних складових: "орієнтація" й "успіх".

Термін "орієнтація" в різних значеннях: "спрямування діяльності людини", "знаходження в просторі", "наявну установку", "проекцію на образ майбутнього", "знання в певній області" тощо використовує цілий ряд природничих та соціальних наук. Поняття "ус­піх" також є багатогранним і тлумачиться як "значні досягнення", "по­зитивний результат роботи", "громадське визнання", "удача, талан". Аналіз і узагальнення сутності понять "орієнтація" й "успіх" дає підставу визначити, що орієнтація на досягнення життєвого успіху – це вмотивована спрямованість особи­стості на досягнення високого результату діяльності, що має громадсь­ке визнання і особистісну значущість.

Орієнтацію на досягнення життєвого успіху можна розвинути в навчанні або в трудовій діяльності через вплив на окремі елементи підструктур особистості, їх активізацію й ініціювання відпо­відної роботи, коли людина безпосередньо відчуває всі переваги, пов'язані з досягненнями. При цьому найбільш придатними для формування в особистості орієнтації на досягнення життєвого успіху є саме старший підлітковий вік і період ранньої юності, які припадають на навчання в 9-11 класах і з яким пов'язані глибокі зміни самосвідомості, зростання активності й інтересу до різних видів діяльності.

Орієнтація на досягнення життєвого успіху є склад­ною інтегрованою якістю. Вона містить мотиваційну, когнітивну, рефлексивну і діяльнісну складові, які одночасно є і змістовою основою процесу її формування. Компонентами мотиваційної складової орієнтації на досягнення життєвого успіху виступають розвиненість мотивації досягнення, сформованість потреби в успіху, спрямованість установки на результат, які, як логічна основа особистості і її стрижень, складають тло, на якому здійснюється формування орієнтації на досягнення життєвого успіху. Рефлексивна складова відображає ступінь розвитку рефлексивності, яка сприяє формуванню волі, становленню особистісної зрілості, переосмисленню і перебудові свідомості, поведінки, взаємин особистості, забезпечуючи якісно нові горизонти життєдіяльності. Когнітивна складова відбиває теоретичну готовність молодих людей до осмислення життєвих цілей, визначення життєвих планів, створення життєвої стратегії самодостатньої та конкурентоздатної особистості, а також практичні вміння застосовувати ці знання в житті. Діяльнісна складова  поєднує володіння самовиховними технологіями й методиками і досвід успішної діяльності.

Така структура інтегрованої якості "орієнтація на досягнення життєвого успіху" носить дещо умовну природу, оскільки всі складові взаємообумовлені і взаємопов’язані. Але  саме розгляд інтегрованої якості "орієнтація на досягнення життєвого успіху" як сукупності складових дає можливість припустити, що педагогічними умовами, за яких має відбуватися ефективне формування в старшокласника орієн­тації на досягнення життєвого успіху, виступають:

-       усвідомлення старшокласниками життєвого успіху як власної цінності;

-       спрямованість педагогів і батьків на власний успіх і успіх учня;

-       створення в навчальному закладі середовища, що стимулює  старшокласника до самоформування рис успішної особистості.

Сукупність якостей особистості, що орієнтована на досягнення життєвого успіху, і умови, які впливають на її формування, були покладені в основу педагогічної моделі формування в старшокласників орієн­тації на досягнення життєвого успіху. Враховуючи, що формування окремих особистісних якостей супроводжується перетворенням їх функціональних станів: переходом від одного стану до іншого, більш складного, визначено механізми педагогічного забезпечення цієї орієнтації, які тотожні трьом рівням впливу на особистість старшокласника, а саме: ціннісно-когнітивний, ціннісно-регулятив­ний і ціннісно-поведінковий, які включають такі компоненти моделі, як особистісно-цільовий, емоційно-мотиваційний, нормативно-зміс­то­вий, технолого-методичний та оцінно-результативний (табл. 1).