ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ДО ТВОРЧОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету й завдання дослідження, робочу гіпотезу, визначено об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про організацію і проведення дослідження, апробацію його результатів.

У першому розділі – „Теоретичні засади формування готовності студентів до творчої професійної діяльності” – представлені теоретичні засади означеної проблеми та стан її дослідженості в психолого-педагогічній літературі, проаналізовано різні підходи до визначення сутності понять ”творчість”, ”творча професійна діяльність”, „готовність до творчої професійної діяльності”. Наведено визначення творчих здібностей як структурного рівня організації здібностей і провідних властивостей, що уможливлюють орієнтацію мислення індивіда на нові вимоги, пошуки шляхів створення нового, того, чого не було в його особистому досвіді, забезпечують можливість працювати на  творчому рівні.

Проаналізовано низку моделей творчої особистості. Визначено головні ознаки, що характеризують творчу особистість у цілому: спрямованість особистості, висока мотивація досягнень, розвинений інтелект, сформовані творчі здібності, креативність мислення, розвинена самосвідомість, здатність до саморозвитку, рефлексивна активність. На основі аналізу наукових праць         Б. Ананьєва, М. Левітова, Н. Кузьміної, А. Петровського, В. Штерна робиться висновок, що спрямованість особистості слід уважати системоутворючою ознакою готовності індивіда до сприйняття умов діяльності, його поведінкової готовності до діяльності. Творча спрямованість особистості є видовим щодо спрямованості поняттям. Вона виражає мотиваційну структуру творчої особистості, орієнтацію на цілі та засоби досягнення цілей, визначає динаміку продуктивного практично-пізнавального процесу. Поряд з такими особистісними корелятами творчого стилю діяльності, як творча спрямованість,  пізнавальний інтерес, мотивація досягнень, виявлені якості, що унеможливлюють цей процес: здатність до наслідування, прагнення діяти за шаблонними схемами, дотримуватися стереотипів, високий рівень особистісної тривожності тощо. Обґрунтована необхідність допомоги студентам не тільки у навчанні, а й у формуванні власного стилю діяльності, виділення в системі цілей навчання адекватного самосприйняття результатів діяльності, підвищення самооцінки, стимулювання мотивів самоствердження та саморозвитку.  Розглянуто проблему творчої діяльності як механізму розвитку особистості. Запропонована схема педагогічного проектування творчої особистості.

На основі змістового аналізу особливостей майбутньої професійної діяльності фахівців з міжнародних відносин побудована структурно-функціональна схема діяльності фахівця з міжнародних відносин. Вона складається з чотирьох блоків: спрямованість особистості; здібності до виконання професійних обов’язків; професійні компетенції (знання, уміння, навички та ставлення); загальні компетенції. В нашій роботі ми, передусім, спираємося на положення психологічної науки про те, що творчість, на відміну від інтелекту, функції якого полягають у сприйманні та засвоєнні знань, оперуванні символами, здатності опановувати закономірності оточуючого нас середовища, завжди спрямована на перетворення вже відомого в нове. Научуваність є здатністю до здобуття знань, а креативність – до перетворення знань. Між інтелектом і творчістю є пропорційний зв’язок, проте він не обов’язково прямий. Життєва практика свідчить, що не завжди високий інтелект забезпечує діяльність на творчому рівні. Він дозволяє студенту оволодівати досить високим рівнем знань, але в нестандартних, непрогнозованих ситуаціях їх використання є або неможливим, або не дає бажаного результату.

За результатами аналізу педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження, виділення основних ознак, якими характеризується творча особистість, з урахуванням структури навчально-пізнавальної діяльності, розробленої знаними дидактами А. Алексюком, Ю. Бабанським, І. Підласим, визначені: готовність до творчої професійної діяльності, її структура та схарактеризовані головні компоненти. Готовність, загалом, виражає позитивну спрямованість особистості на певний вид діяльності. В своєму дослідженні ми виходимо з того, що готовність до творчої професійної діяльності – не тільки стан особистості, а й структурна організація здібностей і властивостей майбутніх фахівців з міжнародних відносин. Вона, з одного боку, забезпечує усвідомлення та розуміння змісту професійної діяльності, а з іншого, – бачення себе у професійній ролі, усвідомлення своїх мотивів, здібностей, можливостей і бажання працювати ефективно, одержувати задоволення як від процесу, так і від результату діяльності. Отже, готовність до творчої професійної діяльності як педагогічна категорія становить інтегроване поєднання спрямованості, здібностей і властивостей, якими визначається здатність особистості працювати на творчому рівні, ефективно використовувати професійні знання й уміння. Структуру готовності до творчої професійної діяльності слід розглядати в єдності шести компонентів, а саме: когнітивного, практично-мотиваційного, змістового, комунікативного, ситуативно-орієнтаційного та оцінювального.

Когнітивний компонент забезпечує розуміння визначальної ролі знань для практичної професійної діяльності; організацію власної системи знань; формування активності й потреби студентів у підвищенні їхнього інформаційного рівня. Практично-мотиваційний компонент пов’язаний з формуванням спрямованості студентів на практичні досягнення, оволодіння професійною майстерністю, сукупністю позитивних мотивів діяльності, зацікавленістю у саморозвитку, самовдосконаленні. Змістовий компонент передбачає оволодіння студентами системою знань про сутність професійної діяльності та ступінь усвідомленості практичної значимості загальнопрофесійної та іншомовної підготовки у професійній діяльності. Комунікативний компонент – зумовлює використання вербальних і невербальних засобів обміну інформацією; комунікативні якості ділового мовлення; техніку підготовки та проведення публічних виступів; володіння прийомами ведення продуктивної дискусії в ситуаціях ділової взаємодії. Ситуативно-орієнтаційний компонент передбачає формування практичних умінь та навичок студентів розуміти різноманітні ділові ситуації та правильно орієнтуватися в них, творчо застосовувати відомі знання у нестандартних, непередбачуваних умовах та випадках. Оцінювальний компонент включає самооцінку студентами можливостей власної діяльності, досягнень, ділової поведінки та оцінки партнера.

Готовність майбутнього фахівця з міжнародних відносин до творчої професійної діяльності характеризується різними рівнями свого виявлення: фактичним, операційним, аналітико-синтетичним та творчим, що обов’язково потрібно враховувати при проектуванні навчально-виховного процесу. Відповідно до запропонованої структури  готовності до творчої професійної діяльності визначено та схарактекризовано критерії: когнітивний, практично-мотиваційний, змістовий, комунікативний, ситуативно-орієнтаційний та оцінювальний. До кожного критерію визначено показники готовності.

У другому розділі  „Методичні особливості реалізації процесу формування готовності студентів факультету міжнародних відносин до творчої професійної діяльності” – представлено результати констатувального етапу експерименту, розроблено й обґрунтовано модель формування готовності до творчої професійної діяльності, визначено інтегрувальну роль і можливості мовних та загальноосвітніх дисциплін у формуванні готовності студентів факультетів міжнародних відносин до творчої професійної діяльності.

Оскільки готовність до творчої професійної діяльності майбутніх фахівців з міжнародних відносин визначена нами як взаємодія шести компонентів – когнітивного, практично-мотиваційного, змістового, комунікативного, ситуативно-орієнтаційного та оцінювального, то рівень її сформованості визначався на основі інтеграції фактичних рівнів кожного з компонентів.

Проведення констатувального етапу експерименту забезпечував розроблений і адаптований діагностичний інструментарій. За результатами діагностики побудована і  проаналізована суб’єктивна модель діяльності студентів. У цілому, побудована студентами модель не відображала їхньої творчої спрямованості (переважають фактичний та операційний рівні діяльності), недостатній рівень розвитку їхнього творчого потенціалу. Це дало нам підстави стверджувати, що наявні умови, зміст і методи підготовки фахівців з міжнародних відносин не забезпечують формування готовності до творчої професійної діяльності. Є потреба в науковому обґрунтуванні умов і визначенні шляхів підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Вивчаючи особливості формування означеної готовності під час вивчення мовних і  загальноосвітніх дисциплін, ми обгрунтували, що рівень такої готовності можна підвищити за таких педагогічних умов: проблематизація змісту мовних та загальноосвітніх дисциплін та їх професійне спрямування через інтегрування з   базовими професійними дисциплінами; діалогізація навчального процесу шляхом використання інтерактивних технологій; мотивація студентів до саморозвитку творчих здібностей, формування творчого стилю діяльності;  посилення контекстності комунікативної підготовки  майбутніх фахівців з міжнародних відносин.

На основі теоретичного аналізу й експериментальних досліджень нами побудована модель формування готовності студентів до творчої професійної діяльності (рис. 1). В основу моделі покладено специфічні принципи підготовки фахівців: розвивального навчання, педагогічної доцільності використання інноваційних технологій, професійної спрямованості, проблемності, варіативності, діалогізації навчання.