ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність, стан досліджуваної проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження, окреслено його методи, організацію, наукову новизну і практичне значення, установлено експериментальну базу і формат апробації одержаних результатів.

У першому розділі «Проблеми індивідуалізації навчання учнів у педагогічній теорії та шкільній практиці» розкрито зміст, психолого-педагогічні основи, дидактичні особливості індивідуалізації навчання учнів; проаналізовано стан допрофільної підготовки учнів основної школи; здійснено теоретичний аналіз проблеми індивідуалізації навчання у сучасному загальноосвітньому навчальному закладі.

Аналіз наукових праць педагогів ХІХ – початку ХХ століть (А. Дистервег, Дж. Дьюї, М. Монтессорі, О. Паркхест, К. Роджерс, К. Д. Ушинський, С. Френе, Р. Штайнер та ін.) засвідчив значну увагу до проблем індивідуалізації навчання, що передбачало організацію процесу навчання відповідно до індивідуальних можливостей учнів. Водночас формування змісту освіти було детерміновано переважно суб’єктивними чинниками (інтереси, здібності, нахили, бажання школярів) за наявного відставання впливу об’єктивних чинників (рівень і особливості розвитку науки та економіки, кадрові потреби регіону, матеріально-технічні можливості школи тощо). Протягом ХХ століття посилювалася увага до проблеми індивідуалізації навчання. Це пов’язано з впровадженням політехнізації, створенням шкіл (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів. Водночас реалізація профільного навчання потребувала відповідної допрофільної підготовки.

Дослідження В. М. Володька, П. І. Сікорського та ін. свідчать про недостатність лише вільного вибору учнями змісту навчання (варіативний компонент). Впровадження профільного навчання у старшій школі сучасного загальноосвітнього навчального закладу потребує індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи. Організація навчання в основній школі недостатньо зорієнтована на розвиток творчої особистості учня і ускладнюється низкою факторів: браком навчально-методичного і кадрового забезпечення, слабкою навчальною мотивацією та низьким рівнем розвитку навчальних профільно орієнтованих інтересів учнів (Н. М. Бібік, А. І. Сологуб, А. П. Самодрин) тощо. Зокрема, вчені визначають такі цілі допрофільної підготовки учнів основної школи: створення умов для випробування у різних видах навчальної діяльності; виявлення професійних орієнтацій; визначення провідних схильностей у різних галузях знань; формування потреб та інтересів, самомотивованого свідомого навчання; готовності до успішного навчання у профільній старшій школі. Особистісно орієнтований зміст навчання у допрофільній підготовці реалізується в умовах профільно-диференційованої школи через його варіативний компонент. У цьому разі вибір змісту освіти є динамічним та гнучким і здійснюється у процесі творчої навчальної діяльності учня.

Індивідуальний підхід сучасна педагогічна наука розглядає як дидактичний принцип і розуміє як урахування у процесі навчання індивідуальних особливостей учнів (рівня їх навчальних можливостей, ступеня навченості, пізнавальних інтересів, ставлення до навчання, здібностей, нахилів) з різною дидактичною метою (Н. П. Волкова, В. М. Володько, С. У. Гончаренко, А. О. Кірсанов, І. Е. Унт та ін.).

Індивідуалізація навчання учнів передбачає, зокрема, розгляд змісту освіти як середовища розвитку та саморозвитку особистості учня і має зважати

на індивідуальні особливості учнів (мотиви, інтереси, здібності, нахили, побажання), супровід розвитку особистості, особистісний вибір змісту навчальної діяльності, створення індивідуальної освітньої траєкторії (О. Я. Савченко, М. М. Шахмаєв та ін.). Вибір індивідуальної освітньої траєкторії означає вибір учнем під керівництвом учителя основних компонентів власної освіти: особистісно орієнтований зміст навчання, індивідуальні цілі, завдання, темп, форми, методи, система контролю і оцінювання навчальних досягнень (А. В. Хуторський). Побудові індивідуальної освітньої траєкторії сприяють диференціація та індивідуалізація допрофільної та профільної підготовки, забезпечення індивідуального вибору учнем змісту навчальної діяльності, неперервність допрофесійної та професійної підготовки (основна школа − старша школа − молодший спеціаліст − бакалавр − магістр).

Розглянуто проблему діагностики індивідуальних ознак особистості учня і психолого-педагогічного супроводу її розвитку як складової індивідуалізації навчання учнів у педагогічній теорії та шкільній практиці. Структура особистості учня за умов індивідуалізації навчання в основній школі досліджується у динаміці соціальної, психологічної та індивідуальної підсистем (К. О. Абдульханова-Славська, І. В. Блауберг, Л. І. Божович, Л. С. Виготський, А. В. Запорожець, Г. С. Костюк, Б. Ф. Ломов, К. К. Платонов, Л. Раппопорт, В. В. Рибалка, Л. Д. Столяренко).

Аналіз наукових джерел з проблеми психолого-педагогічних основ індивідуалізації навчання підтвердив, що важливим аспектом навчально-виховного процесу є набуття індивідуумом сукупності практичних умінь, навичок і прийомів навчальної діяльності (В. С. Ледньов). Сформовані навчальні здібності є універсальною стійкою системою, здатною розв’язувати різноманітні завдання учня у профорієнтаційній навчальній та подальшій професійній діяльності. Для учнів основної школи характерним є вироблення індивідуальної лінії поведінки, інтенсивність формування самооцінки і самосвідомості, потяг до колективної діяльності, прагнення до партнерського спілкування (учень − учитель, учень − учень), соціальні ознаки усвідомлення власної поведінки (І. Д. Бех).

Є. О. Климов розглядає особистість у аспекті її здатності до певних напрямів професійної діяльності: «людина − природа», «людина − людина», «людина − техніка», «людина − знакова система», «людина − художній образ». Цим вченим та Б. О. Федоришиним розроблено методики виявлення особливостей і рівня навчальних мотивів та інтересів, здібностей до того чи іншого виду діяльності, нахилів.

Під індивідуалізацією допрофільної підготовки учнів основної школи ми розуміємо організацію такої системи взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу, яка забезпечує особистісний вибір учнями змісту, форм і методів допрофільної підготовки та якнайповніше врахування індивідуальних

особливостей кожного учня (навчальні інтереси, нахили, здібності, психологічні властивості), які взаємопов’язані і є основою для його дальшого гармонійного розвитку і вдосконалення особистості.

На основі теоретичного аналізу ми дійшли висновку про доцільність здійснення індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи загальноосвітнього навчального закладу неперервно в основній ланці середньої

школи і за умови розгалуження за напрямами допрофільної підготовки; необхідність введення профорієнтації до складу навчальної діяльності учня; важливість формування і розвитку особистісно орієнтованих інтересів учнів за напрямами допрофільної підготовки; проведення навчальної практики за напрямами допрофільної підготовки; формування і реалізацію особистісно орієнтованого змісту допрофільної підготовки завдяки варіативному компоненту; створення цілісного педагогічного простору для реалізації професійної спрямованості особистості.

У другому розділі «Обґрунтування та реалізація дидактичних умов індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи» теоретично обґрунтовано особистісно орієнтований підхід як основу індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи, визначено сутність дидактичних умов індивідуалізації допрофільного навчання учнів, запропоновано структурно-динамічну модель індивідуалізації допрофільної підготовки.

Допрофільна підготовка здійснюється на основі діагностики і спрямування на профорієнтаційну роботу, виявлення здібностей, схильностей у різних напрямах професійної діяльності, формування навчальних інтересів, потреб, позитивної мотивації (Н. М. Бібік, М. І. Бурда).

Поняття «дидактичні умови» у дидактиці розуміють як систему зовнішніх чинників реалізації процесу навчання, яка включає застосування елементів змісту, форм, методів, засобів і способів для досягнення навчальних цілей. Дидактичною метою індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи є формування і розвиток на ґрунті навчальних інтересів учнів основної школи профільних професійно детермінованих інтересів.

До дидактичних умов індивідуалізації допрофільної підготовки ми відносимо такі:

1. Діагностика індивідуальних ознак особистості учня і психолого-педагогічний супровід її розвитку. Діагностика індивідуальних ознак особистості учнів передбачає вивчення особливостей навчальних мотивів, інтересів (спрямованість, стійкість, глибина), здібностей, нахилів, потреб, настанов, особливостей засвоєння основного змісту початкової школи; врахування рекомендацій учителів-класоводів початкової школи; волевиявлення батьків. Діагностика проводиться з використанням спеціальних методик: диференційовано-діагностичного опитувальника (ДДО); оцінювально-діагностичної анкети інтересів (ОДАІ); орієнтовно-діагностичної анкети інтересів; схильності до певного типу професії (за Є. О. Климовим); виявлення і оцінювання професійної спрямованості, професійних напрямів (автор Б. А. Федоришин), а також розроблених нами анкет: виявлення рівня розвитку пізнавального інтересу; ставлення учнів до певного напряму допрофільної підготовки (предмета) та мотивів його вивчення; ставлення учнів до вчителя та його діяльності на уроці.

Психолого-педагогічний супровід розвитку особистості учнів забезпечується діяльністю класних керівників, тьюторів, шкільного психолога, батьків-тьюторів, залученням до навчально-виховного процесу викладачів ВНЗ і ПТУ, використанням науково-методичного та матеріального-технічного потенціалів інших навчальних закладів регіону. Цей психолого-педагогічний супровід спрямований на формування мотивів вибору учнями змісту допрофільної підготовки; створення умов для моделювання і побудови індивідуальної траєкторії та реалізації професійних інтересів; надання учням можливості багатопрофільної підготовки відповідно до індивідуальних ознак особистості; формування позитивного ставлення до власного професійного самовизначення в майбутньому.

2. Формування бази варіативного компонента змісту допрофільної підготовки (напрями допрофільної підготовки) та забезпечення  її надлишкової кількості. На основі даних діагностики індивідуальних ознак особистості учнів створюється база варіативного компонента змісту допрофільної підготовки, яка містить: напрями допрофільної підготовки («людина − природа», «людина − людина», «людина − техніка», «людина − знакова система», «людина − художній образ») та курси за індивідуальним вибором (факультативи, гуртки, секції, студії). У ході дослідження дидактичних умов індивідуалізації допрофільної підготовки встановлено такі чинники формування змісту особистісно орієнтованої допрофільної підготовки учнів основної школи: індивідуальні ознаки особистості учня, навчальні мотиви та інтереси, здібності, нахили, настанови, потреби, побажання батьків, економічні потреби регіону, стан науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення школи.

Учні основної школи, зорієнтовані у процесі профорієнтаційної роботи, потрапляють у відповідні навчальні групи допрофільної підготовки, де реалізуються їхні навчальні інтереси, здібності, нахили, запити. Курси за індивідуальним вибором повинні охоплювати і задовольняти широкий спектр особистісних навчальних інтересів кожного учня. Так, учень, що навчається за напрямом допрофільної підготовки «людина − природа» може відвідувати, наприклад, факультатив з інформатики, театральну студію, секцію східних єдиноборств тощо. 

3. Самостійний індивідуальний вибір учнем змісту навчальної діяльності.

Забезпечення самостійного індивідуального вибору учнем змісту особистісно орієнтованої допрофільної підготовки в основній школі передбачає розробку певного механізму впливу на розвиток пізнавальних інтересів із залученням дитини, її батьків, психологічної служби, тьюторів, учителів-предметників, класного керівника та ін. Вплив на формування і розвиток пізнавальних інтересів учнів основної школи передбачає певні форми організації навчального процесу (уроки, факультативи, секції, студії, гуртки, екскурсії, навчальна практика, конференції, виставки), форми навчальної діяльності учнів (фронтальні, групові, індивідуальні), методи (бесіди, інтерв’ю,

тренінги).

4. Формування і поетапний розвиток особистісних профільно орієнтованих інтересів учнів. В умовах основної школи пізнавальні інтереси поступово формують профільні інтереси дитини. Реалізація профільних інтересів у старшій школі має забезпечувати об'єктивні професійні інтереси. Отже, протягом навчання в основній школі у дитини відбувається розвиток і формування професійно детермінованих інтересів. За умов індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи, починаючи з 5-х класів, має здійснюватися поступове формування і становлення стійких стрижневих інтересів.

Пізнавальні інтереси учнів середнього шкільного віку розвиваються поетапно. Так, сформовані в початковій школі аморфні інтереси з елементами широких, поступово (5−9-ті класи) розвиваються до стрижневих, професійно визначених. Профільно орієнтовані інтереси учнів розрізняються за спрямованістю  (у межах п'яти основних напрямів допрофільної підготовки), за рівнем (низький, середній, високий), за стійкістю.

Запропонована у дослідженні структурно-функціональна модель індивідуалізації допрофільної підготовки учнів основної школи здійснюється у три етапи: пропедевтичний (5-й клас), розвідувальний (6−7-мі класи), завершальний (8−9-ті класи)