Вертюх Анатолій Миколайович Геологічна будова та перспек­тиви нафтогазоносності нижнього карбону південної прибортової зони Дніпровсько-Донецької западини : Вертюх Анатолий Николаевич Геологическое строение и перспективы нефтегазоносности нижнего карбона южной прибортовой зоны Днепровско-Донецкой впадины



  • Название:
  • Вертюх Анатолій Миколайович Геологічна будова та перспек­тиви нафтогазоносності нижнього карбону південної прибортової зони Дніпровсько-Донецької западини
  • Альтернативное название:
  • Вертюх Анатолий Николаевич Геологическое строение и перспективы нефтегазоносности нижнего карбона южной прибортовой зоны Днепровско-Донецкой впадины
  • Кол-во страниц:
  • 231
  • ВУЗ:
  • у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2019
  • Краткое описание:
  • Вертюх Анатолій Миколайович, завідувач відділу нафтогазоносності осадових басейнів ДП «Науково- дослідний інститут нафтогазової промисловості» НАК «Нафтогаз України»: «Геологічна будова та перспек­тиви нафтогазоносності нижнього карбону південної прибортової зони Дніпровсько-Донецької западини» (04.00.01 - загальна та регіональна геологія). Спецрада Д 26.001.32 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка




    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
    НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ «ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЇ»
    Кваліфікаційна наукова праця
    на правах рукопису
    ВЕРТЮХ АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
    Гриф
    Прим. №_______
    УДК 551.735.1:553.98(477.5)
    Геологічна будова та перспективи нафтогазоносності нижнього карбону
    південної прибортової зони Дніпровсько-Донецької западини
    Спеціальність 04.00.01 – загальна та регіональна геологія
    Галузь знань 103 - Науки про землю
    Подається на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук
    Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
    результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
    ______________А.М. Вертюх
    Науковий керівник Огар Віктор Володимирович доктор геологічних наук,
    професор______________
    Київ - 2018




    ЗМІСТ
    АНОТАЦІЯ 2
    Список публікацій здобувача 3
    ABSTRACT 8
    List of author’s publications 9
    ЗМІСТ 14
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 17
    ВСТУП 18
    РОЗДІЛ 1. CТИСЛИЙ ОГЛЯД ПОПЕРЕДНІХ ДОСЛІДЖЕНЬ 25
    РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ 41
    РОЗДІЛ 3. ЛІТОЛОГО-СТРАТИГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НИЖНЬОГО
    КАРБОНУ ПІВДЕННОЇ ПРИБОРТОВОЇ ЗОНИ ДДЗ 50
    3.1. Стратиграфічна характеристика південної прибортової зони
    Дніпровсько-Донецької западини 50
    3.2. Індексація, кореляція, літолого-фаціальна та геофізична
    характеристики продуктивних горизонтів нижнього карбону 60
    РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРНО-ТЕКТОНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІВДЕННОЇ
    ПРИБОРТОВОЇ ЗОНИ ДДЗ У ЗВ’ЯЗКУ З
    НАФТОГАЗОНОСНІСТЮ 138
    4.1. Тектонічне районування 138
    4.2. Структурні поверхи та їх формаційні комплекси. 141
    4.3. Етапи геотектонічного розвитку 147
    4.4. Структура палеозойських відкладів РешетняківськоЗатишнянської ділянки 152
    РОЗДІЛ 5 НАФТОГАЗОНОСНІСТЬ ВІДКЛАДІВ НИЖНЬОГО КАРБОНУ
    ПІВДЕННОЇ ПРИБОРТОВОЇ ЗОНИ ДДЗ 180
    5.1. Нафтогазогеологічне районування 180
    5.2. Перспективи території на традиційні вуглеводні 186
    5.3. Перспективи пошуків сланцевого газу 206
    ВИСНОВКИ 226
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Аналіз великої кількості опублікованих та геолого-геофізичних
    матеріалів по ДДЗ в цілому, та нижньому карбону південної прибортової зони
    ДДЗ зокрема, вказує на те, що найефективнішими напрямами
    геологорозвідувальних робіт на нафту і газ на сучасному етапі вивчення є
    великі глибини, неструктурні пастки та нетрадиційні вуглеводні. Дослідження у
    всіх цих напрямах базуються на детальному стратиграфічному розчленуванні та
    уточненій стратиграфічній кореляції розрізів свердловин, вивченні первинного
    літологічного складу та епігенетичних постседиментаційних перетворень,
    визначенні віку та генезису розкритих порід.
    Значна частина покладів ВВ пов’язана з карбонатними колекторами,
    уточнення стратиграфічного положення, латерального поширення, віку та
    генезису яких важливе при прогнозуванні нафтогазоносності. До цього часу
    остаточно не вирішене питання діахронності «карбонатної плити», існують
    суттєві розбіжності в індексації і кореляції ПГ різними організаціями. Все це
    свідчить про необхідність подальшого детального вивчення геологічної будови
    південної прибортової зони ДДЗ - однієї з найперспективніших частин
    Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області, де переважно в
    нижньокам’яновугільних відкладах зосереджена значна частина ще не
    відкритих покладів ВВ.
    При проведенні досліджень автором використовувались літературні
    джерела, фондові матеріали, а також масив інформації зібраний особисто
    тематичні, лабораторні та аналітичні дослідження).
    При цьому застосовувалися наступні методи: літостратиграфічний,
    біостратиграфічний (палеонтологічний, палінологічний), мінералогопетрографічний, літолого-фаціальний, структурно-тектонічний, геофізичний та
    рентгено-структурний.
    Причому, палінологічними дослідженнями визначався не тільки
    геологічний вік порід, а й ступінь катагенетичного перетворення органічної
    речовини порід, в яких автор приймав безпосередню участь. Ці дані вперше
    227
    були використані при оцінці перспектив пошуків сланцевого газу у відкладах
    нижнього карбону.
    Південна прибортова зона Дніпровсько-Донецької западини складена
    потужною товщею осадових порід від середньодевонських до четвертинних
    включно, яка з крупною стратиграфічною та кутовою незгідністю залягає на
    складчастому докембрійському фундаменті.
    Згідно уточненої автором стратиграфічної схеми, було проведено
    детальне літолого-стратиграфічне розчленування турнейських, візейських та
    серпуховських відкладів на продуктивні горизонти (приблизно 320 розрізів
    свердловин) з пошаровою кореляцією та індексацією, що дозволило створити
    надійний стратиграфічний каркас.
    На основі проведених літолого-стратиграфічних досліджень автором
    підтверджені та встановлені нові перериви в осадконакопиченні в розрізі
    нижнього карбону південної прибортової зони ДДЗ важливі для формування
    локальних потенційно нафтогазоносних структур. До перших відносяться
    регіональні перериви між девоном та нижнім карбоном, турнейським і
    візейським ярусами (на окремих ділянках випадають з розрізу ПГ Т-2, Т-1, В27, іноді нижня частина В-26), між ХІІа та ХІІ МФГ (випадають з розрізу ПГ В22, В-21, В-20, а іноді навіть В-19), між нижньосерпуховським і
    верхньосерпуховським під’ярусами (випадають з розрізу ПГ С-16, С-17, іноді
    С-18 і навіть С-19), між серпуховським і башкирським ярусами (випадають ПГ
    С-1, С-2, іноді С-3). До других відносяться локальні перерви: між ХІІ та ХІ
    МФГ, внаслідок цієї перерви випадає з розрізу ПГ В-17в (ГупалівськоКременівська ділянка); всередині ХІ МФГ, внаслідок якої випадає ПГ В-16в
    (Сагайдацька, Великобагачанська).
    Автором вперше були виділені типові розрізи для продуктивних
    горизонтів в турнейсько-нижньовізейських відкладах (в карбонатних морських
    фаціях), їм дана детальна літолого-петрографічна, палеонтологічна та
    промислово-геофізична характеристики.
    228
    На основі детального вивчення кернового матеріалу, результатів
    палеонтологічних, мінералого-петрографічних і літологічних досліджень з
    широким використанням промислово-геофізичних даних встановлено та
    прослідковано зміни літології і товщини продуктивних горизонтів нижнього
    карбону, з’ясовано особливості їх латерального поширення, уточнено їх
    фаціальні характеристики.
    Згідно тектонічного районування південна прибортова зона ДДЗ
    відноситься до структур ІІ порядку. У будові осадово-вулканічного чохла ДДЗ
    виділено 5 структурних поверхів: середньодевонський платформений
    дорифтовий, піздньодевонський рифтовий, кам’яновугільно-ранньопермський
    синеклізно-міогеосинклінальний, мезозойський синеклізно-платформений та
    кайнозойський платформено-синеклізний, відповідають 5 етапам
    геотектонічного розвитку. Вони залягають на породах докембрійського
    фундаменту, який виділяється як шостий – досередньодевонський
    платформений етап геотектонічного розвитку.
    Особлива увага автора була приділена центральній та східній частинам
    південної прибортової зони (Решетняківсько-Затишнянська ділянка), яка на
    його думку є найбільш перспективною на пошуки ВВ. Завдяки побудові низки
    структурних карт масштабу 1:100 000 вдалося деталізувати геологічну будову
    даної ділянки, реконструювати історію розвитку структур в її межах.
    Слід зазначити, що на сучасну будову Решетняківсько_Затишнянської
    ділянки впливали різноманітні тектонічні процеси. По-перше, це висока
    рухливість блоків фундаменту, наслідками якої є утворення тут
    Нехворощанського внутрішньограбенного виступу, а також досить щільної
    мережі диз’юнктивних порушень, в основному, північно-західного
    простягання. Подруге, це соляна тектоніка, активні прояви якої відбувалися
    саме завдяки рухам блоків фундаменту.
    Характерної особливістю ділянки є те, що за морфологією всіх
    представлених поверхонь вона є моноклінальним схилом западини у бік осьової
    зони, який ускладнюється великою кількістю додатних структурних форм.
    229
    Від’ємних структур тут мало, всі вони невеликі за розмірами та розташовані
    біля соляних діапірів і за своєю суттю є типовими компенсаційними мульдами
    (Кунцівська та Південно-Новогригорівська). Додатних структур значно більше.
    Характерною особливістю даної ділянки є те, що більшість локальних додатних
    структур IV порядку групуються у структури ІІІ порядку (вали і пасма) і
    зосереджені, в основному, біля крайового порушення у вигляді видовжених
    Голубівсько-Іллічівського, Новоселівсько-Пролетарського, ЧапаївськоКременівського та Потичансько-Зачепилівського пасм.
    Автор вважає, що розвиток багатьох структур в межах району досліджень
    відбувався по-різному. На це вказує по-перше, зникнення в межах окремих
    ділянок нижньовізейських або турнейських відкладів. По-друге, в деяких
    випадках спостерігається літологічне заміщення карбонатних порід
    теригенними і навпаки. По-третє, коливання товщин відкладів як
    нижньовізейського під’ярусу, так і турнейського ярусу нижнього карбону –
    різкого збільшення товщин, в тому числі появі у розрізі подвійної
    нижньовізейської карбонатної ”плити”, або їх зменшення. Скоріш за все,
    останнє свідчить про наявність тут похованого виступу фундаменту або
    соляного валу.
    Значна тектонічна активність території досліджень обумовила розвиток у
    її межах пасток як антиклінального, так і літолого-стратиграфічного,
    тектонічного та комбінованого типів у широкому стратиграфічному діапазоні.
    Незважаючи на достатньо значну ступінь геологічної вивченості ця територія
    залишається високоперспективною для пошуку нових скупчень ВВ як на нових,
    так і перегляду геолого-геофізичних матеріалів в межах розбурених ділянок.
    За результатами літолого-стратиграфічних, фаціальних, структурнотектонічних досліджень у південній прибортовій зоні ДДЗ автором виділено
    перспективні зони та ділянки для пошуків покладів ВВ. В межах північнозахідної частини перспективи пов’язуються з нижньовізейськими переважно
    карбонатними відкладами приосьової зони ДДЗ, що прилягає до південної
    прибортової - Озерянсько-Кибинцівська зона. Ще однією перспективною
    230
    ділянкою на даній території є Хортицько-Мехедівська, де окрім карбонатного
    комплексу нижньовізейського під’ярусу, перспективи пов’язуються з піщаними
    «вузловими» тілами в пастках літолого-стратиграфічного типу в теригенній
    частині розрізу верхньовізейського під’ярусу (ПГ В-19-В-22). У центральному
    сегменті південної прибортової зони однією з найбільш перспективних є
    Тищенківсько-Горобцівська ділянка, на якій перспективними можуть бути
    турнейські та нижньовізейські карбонатні відклади, товщина яких зростає від
    борта в бік занурення, а також прошарки пісковиків ХІІа МФГ, які з’являються
    від Шкурупіївської площі в бік занурення западини. На сході південної
    прибортової зони перспективною є Перещепинсько-Затишнянська ділянка, в
    межах якої встановлена значна кількість органогенних споруд турнейськоранньовізейського віку (біогерми, біостроми, банки), що можуть вміщувати
    поклади ВВ.
    Також автор провів дослідження на предмет пошуку у південній
    прибортовій зоні ДДЗ сланцевого газу. Територія була оцінена згідно взятих з
    літературних джерел геологічних критеріїв перспективності. Причому автор
    хоче наголосити, що при встановленні ступеня катагенезу
    нижньокам’яновугільних порід (один з головних критеріїв), окрім традиційних
    методів визначення (відбивна здатність вітриніту, на установці «Rock-Evall»),
    були використані результати палінологічний досліджень, в яких автор приймав
    безпосередню участь.
    Після проведених досліджень встановлено, що турнейські, нижньовізейські
    та верхньосерпуховські відклади є не дуже перспективними на пошуки
    сланцевого газу (глинисті пачки присутні у розрізі, проте або їх товщина не
    досягає мінімально потрібної, або їх поширення по латералі має мозаїчний
    характер).
    Верхньовізейські відклади, на думку автора є найбільш перспективними на
    пошуки сланцевого газу. В межах південної прибортової зони виділяється
    Охиньківсько-Затишнянська перспективна зона, яка задовольняє всім
    геологічним критеріям.
    231
    Зважаючи на основні геологічні критерії, у відкладах нижнього серпухова в
    південній прибортовій зоні та приосьовій, що межує з останньою, автором
    виділяється Горобцівсько-Близнюківська перспективна ділянка, яка на півночі
    обмежується глибиною залягання перспективних пачок, а на півдні величиною
    мінімального ступеня катагенезу МК2 (R0 ≥ 0.8).
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины