ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ “УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ МІСТА ЛЬВОВА – ЛЬВІВСЬКОГО ОПЕРНОГО ТЕАТРУ” (1941 – 1944 рр.) В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА : ТВОРЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ "УКРАИНСКОГО ТЕАТРА Львове - Львовский оперный театр" (1941 - 1944 ГГ.) В контексте истории НАЦИОНАЛЬНОГО сценического искусства

Краткое описание

Київський національний університет театру, кіно і телебачення
ім. І. К. Карпенка-Карого
На правах рукопису

МАКСИМЕНКО Світлана Михайлівна

УДК 792.03 (477. 83 5)1796/1997”

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ МІСТА ЛЬВОВА ЛЬВІВСЬКОГО ОПЕРНОГО ТЕАТРУ” (1941 1944 рр.) В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

Спеціальність 17.00.02 театральне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

На­у­ко­вий ке­рі­в­ник
Р. Я. Пи­ли­п­чук,
ка­н­ди­дат ми­с­те­ц­т­во­знав­с­т­ва,
про­фе­сор, академік Академії мистецтв України

Київ 2008

ЗМIСТ
Вступ 4
Розділ 1. Історіографія та джерела
1.1. Огляд зарубіжних джерел 11
1.2. Огляд вітчизняних джерел 23
Розділ 2. Особливості регіональної політики німецьких нацистів
стосовно діячів культури в Галичині 31
Розділ 3. Організаційна структура ”Українського театру міста
Львова Львівського оперного театру”. Драматичний сектор 59
Розділ 4. Режисура та основні вистави драматичного сектору
Українського театру міста Львова Львівського
oперного театру” 68
Висновки 219
Список використаної літератури 225
Додатки
Додаток А. Театральний виробничий календар ”Українського театру міста
Львова Львівського оперного театру” (1941 1944 рр.) 250
Додаток Б. Список працівників українських театрів
Генерального Губернаторства 290
Додаток В. Афіші та програмки до вистав ЛОТу 298
Додаток Д. Ділова документація Українського театру
міста Львова Львівського оперного театру” 308
Додаток Е. Фрагмент кримінальної справи А. Петренка 320

ПЕРЕЛIК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ I ТЕРМIНIВ
Б.а. без автора
ААN (Archiwum Akt Nowych w Warszawie) Архiв нових актiв у Варшавi
IPN (Instytut Pamieci Narodowej) Інститут національної пам’яті у Варшаві
ZASP (Zwiazek artystоw scen polskich) Спілка акторів польських театрів
ДАЛО Державний архiв Львiвської областi
ІНТ Інститут Народної Творчості
КБ Концертне Бюро
ЛОТ Львiвський оперний театр
ЛМК Літературно-мистецький клуб
МТМКУ Музей театрального, музичного та кіномистецтва України
ТОУ театри окупованої України
УТЛ Український театр міста Львова
УЦК Український Центральний Комітет
УКК Український Крайовий Комітет
УСБУ Управлiння Служби безпеки України у Львівській області
УМВСУ Управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у Львівській області
ЦДГАО Центральний державний архiв громадських об’єднань України

ВСТУП
Дiяльнiсть драматичного сектору Українського театру мiста Львова” (саме такою далі УТЛ була перша історична назва, яку за наказом німецької окупаційної влади було змінено у серпні 1941р. на більш нейтральну: Львiвський оперний театр” далі ЛОТ) Львiвського оперного театру” (1941-1944 рр.) в українському радянському театрознавствi була забороненою темою. Фрагментарнi вiдомостi, спогади учасникiв УТЛ ЛОТу можна було почерпнути з дiаспорних видань. Лише iз здобуттям державної незалежностi України, вiдкриттям кордонiв та залiзних завiс мiж державами, зникненням полiтичної цензури та табуйованих тем став можливим доступ до спецфондiв та закритих раніше iсторичних архiвiв.
Вiдтак лише в середині 90-х рр. ХХ ст. у науковий обiг почали повертатись викресленi комунiстичною iдеологiєю теми, подiї, iмена, факти. Пiсля пiвстолiтнього забуття” (комуністична влада театральних дiячiв 1941-1944 рр. розцінювала як союзників окупантiв та засуджувала до тюремного ув’язнення) настав час повернути в український iсторичний та культурний контекст творчий доробок майстрів національної сцени згаданого перiоду.
Вперше за часів державної незалежності України на початку 90-х рр. ХХ ст. відомий дослідник театру Валерiй Гайдабура повертає в українське театрознавство явище дiяльності театрiв окупованої України (ТОУ абревiатура автора) у численних статтях, авторських програмах на Республіканському радіо, пізніше у книжках Театр, захований в архiвах” (Київ, 1998), у колективнiй працi Український театр ХХ столiття” (Київ, 2003) iз роздiлом Сценiчне мистецтво в Українi перiоду нiмецько-фашистської окупацiї (1941-1944)”, Театр мiж Гiтлером і Сталiним” (Київ, 2004). Там знаходимо значний фактаж: репертуар, прiзвища дiячiв сцени, окремi знаковi вистави, якi оприлюднили величезний пласт зумисне забутої культури. У 1996 р. львiвський музикознавець Оксана Паламарчук видає книжку ...А музи не мовчали” про музично-театральне життя Львова названого періоду.
Згаданi працi, фiксуючи загальну картину творчостi українських театрiв в часи нiмецької окупацiї, виконали своє надзавдання на першому етапi: виявили саме явище. Проте залишилась комплексно не дослiдженою діяльність провідних майстрів національної сцени 1941-1944 рр. (особливості їх творчого методу, методологiї, репертуарної політики, умов працi у воєнні часи). Вiдсутнiсть таких дослiджень в українському театрознавствi породжує парадоксальну ситуацiю: створений контекст, який позбавлений аналізу його складових. Досi в бiльшостi найновiших вітчизняних праць, виданих в роки державної незалежностi України, спостерiгаємо з одного боку наявність атавізмів радянської ідеології (викреслений” з бiографiї митцiв перiод їх дiяльностi в роки Другої свiтової вiйни); з іншого появу популярних видань, які хибують на відсутність аналізу, але розраховані на швидке формальне заповнення існуючої наукової ніші.
Така ситуація породжує в середовищi сучасних істориків та дослiдникiв історії театру наших країн-сусiдiв (зокрема Польщi, Росiї) пiдозри у колаборацiонiзмi львiвських митцiв з нiмецькими окупантами. Тому виникла потреба на основi ранiше закритих архівних та iсторичних джерел вивчити особливості дiяльностi драматичного сектору УТЛ ЛОТу найбільш потужної творчої одиниці в структурі синтетичного театру (де діяли ще три трупи: балет, опера, оперета); який реалізував максимальну кількість прем’єрних постав 24 (крім 18 опер та оперет, 5 балетiв, 3 балетних вечорiв), користувався найбільшою популярністю у глядачів.
Актуальність теми визначається незадовiльним станом її дослiдженостi в iснуючiй iсторичнiй та критичнiй лiтературi. Тому потребує грунтовнішого аналізу дiяльнiсть саме драматичного сектору, котриий мав найвагоміший вплив на формування національної самосвідомості соціуму, сприяв розвиткові театральної освіти та журналістики в Галичині.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці фундаментальної науково-дослідної роботи кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого (Історія українського театру”), кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівского національного університету імені І. Франка (Культурно-мистецькі процеси в Галичині першої половини ХХ ст. (джерела, еволюція, інкультурація)”; шифр: КТ- 28 Ф).
За допомогою стипендiї Каси iм. Юзефа Мяновського Польської Академiї наук та Осередку дослiджень античних традицiй (ОВТА) Варшавського унiверситету пiд науковим керiвництвом проф. Єжи Аксера у липнi вереснi 2003 р. мені вдалося ознайомитись із публiкацiями польських учених стосовно дiяльностi театрiв пограниччя Польща-Україна в роки Другої свiтової вiйни, дослідити архiвні документи Генерального Губернаторства, що зберiгаються в Архiвi нових актiв (ААN) та Iнститутi національної пам’ятi (IPN) у Варшавi, ознайомитись із матеріалами наукових конференцiй у сучасній Європі з питань культури в роки Другої свiтової вiйни. Україна ж i далi залишається поза цим процесом.
Мета і завдання дослідження. Мета розкрити характер діяльності драматичного сектору УТЛ ЛОТу 19411944 рр. та проаналізувати творчий доробок провідних майстрів його сцени.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
зібрати та опрацювати архівні документи, історичні, епістолярні матеріали, газетні, журнальні публікації 19411944 рр.;
зібрати та опрацювати комплекти афіш, програм, світлин;
систематизувати та реконструювати театральний виробничий календар УТЛ ЛОТу;
виявити характер творчої діяльності гурту в умовах окупованого німцями Львова;
з’ясувати стильові, методологічні, художньо-естетичні особливості творчості провідних митців театру;
визначити місце УТЛ ЛОТу в контексті національного та загально-європейського культурологічних процесів першої половини ХХ ст.
Об’єктом дослідження є діяльність драматичного сектору УТЛ ЛОТу (1941-1944). Предметом дослідження сценічні втілення національної, світової класичної і сучасної драматургії.
Методи дослідження. Робота базується на загальних науково-дослідних принципах історизму: системному, історично-порівняльному, герменевтичному методах та елементах семіотично-структурного аналізу. Вiд загального до конкретного, вiд макроiсторичних” до мiкроiсторичних” аспектiв саме така концепцiя, актуальна сьогоднi в захiднiй iсторiографiї, видається нам у даному дослідженні найбiльш прийнятною. Антропоцентрична” модель виявляється універсальною в аналізі та оцінці творчості провідних майстрів сцени ЛОТу.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на основi оголошень у щоденному часописi Львiвськi вiстi” (1941-1944) в українському театрознавстві реконструйовано театральний виробничий календар УТЛ ЛОТу, відтворено його постановочні групи та частково окреслено гастрольну діяльність. Такий комплексний аналіз вимальовує цілісність творчої стратегiї УТЛ ЛОТу в соціо-політичному, культурологічному контексті регіону, виявляє внутрiшній та зовнiшнiй вектори впливу театру як на формування творчих професіональних завдань всередині колективу, так і театральної журналістики та глядацької культури загалом.
Уперше в українському театрознавствi зроблено спробу осмислити суть полiтики нiмецької окупацiйної влади стосовно національного театру в Галичинi. Без з’ясування цього важливого політичного аспекту неможливо сьогоднi пiднiмати питання про будь-яку реабiлiтацiю iмен дiячiв української сцени часiв Другої свiтової вiйни: сумнiви i пiдозри, навіяні радянськими історіографами, мiцно засiли у пiдсвiдомостi більшості науковців повоєнного поколiння. Тому вважаємо за необхiдне окремий роздiл дисертацiї присвятити саме цiй проблемi. Вона виводить об’єкт дослiдження з вузьких рамок театрознавства, вписуючи його в ширше коло зацiкавлень соцiологiї, полiтологiї, психологiї, культурологiї.
Практичне значення одержаних результатів визначається новизною i комплексним пiдходом до висвiтлення вказаної проблеми. Фактичний матерiал, основнi положення та висновки дисертацiї повертають творчий доробок провiдних дiячiв драматичного сектору УТЛ ЛОТу 1941-1944 рр. в контекст нової iсторiї вiтчизняної сцени ХХ ст., вони можуть бути використані при подальшому написаннi наукових праць, пiдручникiв, навчальних програм та спецкурсiв з iсторiї новітнього українського театру.
Апробація результатів дисертації. Дисертацiя обговорювалась на засiданнi кафедри театрознавства Київського нацiонального унiверситету театру, кіно і телебачення iм. I. Карпенка-Карого. Окремi результати дослідження використано під час семінарів та лекцій з театральної критики на кафедрі театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення дисертації висвiтлено на наукових конференцiях, конгресах, а саме:
Наукова конференцiя, присвячена 85-рiччю Нацiонального академiчного українського драматичного театру iм. М. Заньковецької (Львів, 2002 р.);
V Мiжнародний конгрес українiстiв (Чернiвцi, 2002 р.);
Мiжнародна науково-теоретична конференцiя Лесь Курбас i Одеса” (Одеса, 2003 р);
ХVI сесiя Наукового товариства iм. Шевченка (Львів, 2005 р.);
Міжнародна наукова конференцiя Україна у Другiй свiтовiй вiйнi” у Iнститутi гуманiтарних i соцiальних наук Нацiонального унiверситету Львiвська полiтехнiка”(Львів, 2005 р.);
Звітна наукова конференція Львівського національного університету ім. І.Франка (Львів, 2006 р.);
Звітна наукова конференція Театрознавчої комісії НТШ (Львів, 2006 р.);
Звітна наукова конференція Львівського національного університету ім. І.Франка (Львів, 2007 р.);
Наукова конференція Нове в курбасознавстві. Мій Курбас” в Державному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса (Київ, 2007 р.).
Звітна наукова конференція викладачів та аспірантів Львівського національного університету ім. І.Франка (Львів, 2008 р.)
Основнi положення дисертацiї вiдбито у таких публiкацiях:
1. Максименко С. Справа його життя (фрагменти кримінальної справи Й. Стадника) // Просценiум. Л., 2001. Ч.1. С.20-35.
2. Максименко С. Йосип Стадник. Лев Лопатинський // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя мистецтвознавство. Випуск 2. Л.,2002. С.261-273.
3. Максименко С. Фрагменти кримiнальної справи Йосипа Стадника П-19658 архiву УСБУ у Львiвськiй областi // Записки НТШ. Працi Театрознавчої комiсiї. Том ССХLV (245).Львiв, 2003. С.641-665.
4. Максименко С. Школа Леся Курбаса у режисерськiй практицi Львiвського Оперного Театру 1941-1944 рр. (Йосип Гiрняк, Володимир Блавацький) //Аркадiа. Одеса, 2003. Ч. 2. С. 24-27.
5. Максименко С. Львiвський оперний театр 1941-1944 рокiв: дискурсивний аналiз сучасних дослiджень iсторикiв театру Польщi та України // Вiсник Львiвського унiверситету. Серiя мистецтвознавство. Випуск 5. Л., 2005. С. 58-73.
6. Максименко С. Три вистави Iвана Iваницького // Просценiум. Львів, 2005. Ч. 1-2 (11-12). С. 17-24.
7. Максименко С. Невiдомi сторiнки з творчої бiографiї (Й.Стадник) // Митцi Львiвщини. Календар знаменних i пам’ятних дат на 2006 рiк. Львiв, 2006. С. 33-36.
8. Maksymenko S. Josyp Stadnyk, Director and Actor of the Ukrainian Theatre of the City of Lviv in 1941-1942 //Journal of Ukrainian Studies 31, nos. 1-2. Canadian Institute of Ukrainian Studies, 2006.
9. Максименко С. ”Ключi” Петра Сороки // Просценiум. Львів, 2006. Ч. 15. С. 14-21.
10. Максименко С. До історії постановки драми Костянтина Гупала Тріумф прокурора Дальського” на сцені Львівського оперного театру (1942) // Записки НТШ. Працi Театрознавчої комiсiї. Том ССХLІV ( 254). Львiв, 2007. С.406 418.

Відповідно до поставлених завдань робота складється зі вступу, чотирьох розділів, списку використаної літератури (352 позиції) та п’яти додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше на максимумі документальних матеріалів розкрито особливості функціонування драматичного сектору Українського театру міста Львова Львівського оперного театру” періоду Другої світової війни (1941 1944 рр.). Дослідження побудоване на аналізі тогочасного соціо-політичного, історичного та культурологічного контекстів діяльності ЛОТу.
1. Діяльність драматичного сектору УТЛ ЛОТу вперше в українському театрознавстві аналізується в контексті особливостей регіональної політики німецької окупаційної влади в Україні у 1941 1944 рр. Така концепція продиктована сучасними науковими методологіями, можливостями доступу до закритих раніше архівних, історичних матеріалів. Названий аспект чіткіше увиразнює антигуманність, цинізм ідеологів третього Рейху, недогляд та прорахунки його відділів Пропаганди, расову зверхність і (як результат) приреченість ідеології нацизму.
2. Творча практика драматичного сектору ЛОТу (1941 1944 рр.) стала утвердженням нової моделі модерного українського професіонального стаціонарного театру в Галичині І-ї половини ХХ ст. (відкритий радянською владою у Львові 1939 1941 рр. Державний український драматичний театр ім. Лесі Українки через реконструкцію будівлі фактично не функціонував у Львові, а гастролював краєм, очікуючи завершення ремонту, яке уже довели німці), який, хоч і діяв за вимогою німецької окупаційної влади як структурна складова синтетичного ЛОТу, але фактично був самостійною творчою одиницею. Творча лабораторія драматичного сектору УТЛ ЛОТу стала прообразом моделі режисерського театру (у поєданні стилів, жанрів, акторських шкіл і методологій), різноманітних форм популяризації сценічного мистецтва (вулична вистава, літературний суд” з приводу прем’єри, культурно-просвітницькі лекції на теми з історії театру, творчі зустрічі з акторами, режисерами, драматургами, письменниками у ЛМК тощо).
3. Практика драматичного сектору ЛОТу стала, по-суті, завершальним етапом пошуків нової моделі сучасного національного театру, започаткованого творчою діяльністю М. Садовського, Й. Стадника, О.Загарова, Леся Курбаса ще на поч. ХХ ст., та продовженою у діяльності українських театрів 20-х років ХХ ст.
4. Для корінного населення краю драматичний сектор Українського театру міста Львова Львівського оперного театру” став центром духовної, культурної, національної самоідентифікації, важливим освітнім осередком. На його кону формувались ідеї української держави в проекті”, на ”рівні підтексту творилась духовна опозиція окупантам.
5. Вперше в українському театрознавстві реконструйовано щоденний виробничий календар ЛОТу 1941 1944 рр. Він доводить, що репертуарна політика драматичного сектора гурту була побудована виключно на кращих зразках національної та європейської драми, тому заперечує домисли (створені радянською та існуючі досі в сучасній європейській зокрема, польській історіографіях) щодо колабораціонізму львівських митців сцени. Постави драматичного сектору ЛОТу для іноземного глядача стали підтвердженням європейськості” української культури, відкриттям її традицій, міфології, історії, виявом спільності слов’янського гуманітарного простору та духовної спорідненості по обидва боки воюючих сторін. У класичних, традиційних для національного театру творах, режисери драматичного сектору ЛОТу знаходили такі рішення і постановочні засоби, які опоетизовували реалістично-побутову українську драму. Отже, естетика реалістичного національного театру, що складала основу репертуарної афіші драматично сектору ЛОТу, вумовах воєнного часу трансформувалась в художні метафори ”поетики” нового театру.
6. Під впливом діяльності драматичного сектору ЛОТу у Львові в роки Другої світової війни активізувався та сформувався численний цех української театральної журналістики.
7. Практика драматичного сектору ЛОТу виявила проблемні зони в професіональній театральній освіті у Галичині, сприяла відкриттю Театральної студії у Львові (1943 1944 рр.), підняттю престижу професії українського актора загалом. Створення спеціальної середньої навчальної студії при театрі, започатковане ЛОТом, знайде своє пізніше продовження в учбових студіях при театрі ім. М.Заньковецької: 1945 1948, 1959 1968, 1974 1976, 1980 1986 рр. (з перервами); а в кінці 90-х рр. ХХ ст. й у відкритті вищої акторської театральної школи при Музичній академії ім. М. Лисенка (1990 1998) та Національному університеті ім. І.Франка (від 1999 р.) та в діяльності українських театрів у повоєнній Європі: Німеччині, Австрії, у США (на теренах української діаспори).
8. Соціо-культурний резонанс театру, небувалий глядацький інтерес і популярність ЛОТу не лише серед українського, а й іноземного глядача (у контрасті з мінусовою тенденцією відвідуваності українського театру в часи застою” 80-х рр. ХХ ст.) засвідчив фактор глядацької активності в екстремальні часи державотворення нації. Діяльність драматичного сектору УТЛ ЛОТу стала не лише творчою лабораторією всередині гурту, а й ініціатором нових форм виховання глядача та взаємостосунків з ним. Під мистецьким проводом В. Блавацького, Й. Гірняка та О.Добровольської, за участі членів ЛОТу створювались нові форми, види, жанри театрально-концертної діяльності краю.
Виклад кандидатської дисертації здійснений методами герменевтики, історично-порівняльного, системного принципу історизму із застосуванням елементів семіотично-структурного аналізу, а також шляхом популярної сьогодні в західній історіографії мікроісторичній” концепції: every day life” (тобто, у щоденному житті окремої особи), коли об’єктом дослідження стає конкретна людина з її індивідуальним способом мислення, творчості, сприйняттям подій, особливостями поведінки та характеру.
Вперше в українському театрознавстві комплексно реконструйовано біографії та творчу діяльність (постави, репертуарна афіша, особливості творчої методології, естетичні уподобання) зумисно забутої сторінки” часів Другої світової війни (1941-1944) провідних майстрів національної сцени першої половини ХХ ст.: Й. Стадника, В. Блавацького, Й. Гірняка; а також акторів і режисерів О. Яковліва, І. Іваницького, П. Сороки, Б.Паздрія
У кандидатській дисертації виявлено: у період праці в ЛОТі В.Блавацький яскраво проявив себе як сучасний керiвник продюсер, який в умовах вiйни зумiв створити унiкальний професiональний театр (iнтернацiональний за складом, нацiональний за духом), об’єднавши в ньому митцiв схiдної i в бiльшостi захiдної України, утвердивши мистецьку i театральну соборність. Як митець створив сучасну модель (поліжанрову, полілістилістичну, естетично-відкриту, мобільну) українського театру. Як патріот і громадянин, довів: служити своєму народові можна, не поступаючись принципами патріотизму, навіть в умовах бездержавності.
Період праці Й. Стадника у ЛОТі (1941 1942) став часом утвердження майстра реалістично-побутового театру, який вибудовував постави, базуючись на синтетичному акторові. Така методологія роботи не ламала театральних традицій професіонального українського театру (з часів театру корифеїв), а готувала підгрунтя для переходу до нових форм європеїзації” національного театру в Галичині.
· Творчий доробок Й. Гірняка у ЛОТі (1942 1944 рр.) досягнув свого апогею. Митець у Львові максимально проявив себе як умілий тактик і стратег побудови репертуарної політики драматичного театру в такий спосіб, щоб режисерські завдання формували в актора ансамблевість, культуру сценічної мови, пластику, органіку в поставах різножанрової світової та модерної драматургії. Й. Гірняк прививав у ЛОТі нову для колективу (Курбасівську) методологію роботи над роллю. У Львові розпочалась й педагогічна сторінка в біографії майстра сцени, яка буде перервана еміграцією та продовжена в Європі та у США. В період 1942-1944 рр. Й. Гірняк виявить себе і як активний громадський та культурний діяч. Його численні виступи у ЛМК, в пресі, на творчих зустрічах з глядачами, представниками ЗМІ позначені вимогливістю до театральної журналістики, що вплинуло на професіональний рівень театральної критики у Львові та глядацької культури загалом.
· Кожна з постав О. Яковлева, І. Іваницького, Б. Паздрія, П.Сороки були етапами (навіть через негативний досвід) на шляху до утвердження нової моделі українського режисерського театру І-ї половини ХХ ст. в Галичині.
Опрацьовані і викладені у кандидатській дисертації факти діяльності драматичного сектору ЛОТу доводять: у Львові в 1941-1944 рр. діяв стаціонарний професіональний український драматичний театр, який через прорахунки і зверхність щодо поневолених націй ідеологів третього Рейху, став прецедентом для розвитку національного драматичного театру.
Його діяльність була припинена із завершенням Другої світової війни та вимушеною еміграцією більшості лотівців за кордон. Так, в черговий раз (після радянських ідеологічних чисток” 30-х рр.) була обезкровлена національна сцена, штучно перерваний її мистецький розвиток в І-й половині ХХ ст., а майстрів сцени розвіяно вітрами історії. Проте цей трагічний проміжок” 1941 1944 рр. в діяльності ЛОТу став прологом до виникнення таборових українських театрів в Європі, а згодом українського театру в діаспорі. Тому сьогодні діяльність драматичного сектору Українського театру міста Львова Львівського оперного театру” в усій його повноті необхідно повернути в контекст історії національного театру 1-ї половини ХХ ст.
Фактичний матеріал дослідження може бути використаний при написанні нової історії українського театру. Окремi результати дослідження обговорювались під час семінарів та лекцій з театральної критики на кафедрі театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка. Вони можуть бути використані при подальшому написаннi наукових праць, пiдручникiв, навчальних програм та спецкурсiв з iсторiї новітнього українського театру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Архів УМВС у Львівській області. Кримінальна справа Петра Сороки № Р-653.
2. Архів УСБУ у Львівській області. Кримінальна справа Й. Стадника № П 19658.
3. ДАЛО. Кримiнальна справа А.Петренка П-32262.
4. ДАЛО, ф. Р 35, ф. Р 51, ф. Р 52.
5. Київський державний музей театрального, музичного та кіномистетцва України, ф. П”: Український театр міста Львова” Львівський оперний театр”.
6. Центральний державний архів громадських об’єднань, ф.1., оп. 70, од. зб. 359.
7. () Величний храм театрального мистецтва // Львівські вісті. 1941. Ч. 106. 10 грудня. С. 3.
8. А. Б. [Бендерський Андрій] Театральна студiя // Львiвськi вiстi. 1942 . 22-23 листопада. Ч. 267 (391). С. 4.
9. Антонюк Н. Творчість Львівського оперного театру у публікаціях періодичної преси (19411944 рр.) / Українська періодика. Історія і сучасність. Доповіді та повідомлення четвертої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 19-20 грудня 1997. Львів, 1997. С. 132 133.
10. Антонюк Н. Українське культурне життя в Генеральній Губернії” (1939 1944 рр.). Львів, 1997. 232 с.
11. Антонюк Н. Українське культурне життя в Генеральній Губернії” (1939 1944 роки). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. Львів, 1999.
12. [Б. а.] Аркадій Любченко у Львові // Краківські вісті. 1943. 9 березня. . Ч. 48(786). С. 4.
13. [Б. а.] Артисти Львівського Оперного Театру раненим воякам на Різдво // Львівські вісті. 1943.28-29 листопада. Ч.274 (694). С.3
14. [Б. а.] Будова українського театру ім. Лесі Українки // Краківські вісті. 1941. 19 жовтня. Ч.42. С. 3.
15. [Б.а.] Важлива подія в культурно-мистецькому житті Львова. Іменування інтенданта й музичного директора львівських театрів та директора українського ансамблю // Львівські вісті. 1944. 19 лютого. Ч. 38 (757).
16. [Б. а.] Великий успіх п’єси Тріумф прокурора Дальського”// Краківські вісті. 1943. 9 березня. Ч. 48 (786). С. 4.
17. [Б. а.] ”Веселий Львів” у Теребовлі // Львівські вісті. 1943. 4вересня. Ч.201 (621). С. 3.
18. [Б. а.] Вистава трагедiї Лепкого Батурин” // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1941. Ч.210 (365). 23 вересня. С.4
19. [Б. а.] Влучення Галичини до Генерального Губернаторства // Львівські вісті. 1941. Надзвичайне видання. 1серпня. С. 1
20. [Б. а.] Губернатор Галичини про найважливіші справи Галицької області // Львівські вісті. 1941. Ч. 40. 24 вересня. С. 3.
21. [Б. а] Два роки праці Концертного Бюра УЦК // Львівські вісті. 1943. 31 серпня. Ч. 196 (617). С. 3.
22. [Б. а.] Два роки праці Львівського Оперного Театру. Підсумки двох театральних сезонів // Львівські вісті. Львів. 1943. 20 липня. Ч. 161(581) С. 4.
23. [Б. а.] 10 вистав Дружини” у краю // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1943. Число 188 (926).27 серпня. С.5.
24. [Б. а.] До генези творiв Лесi Українки // Нашi днi. 1943. Лютий. Ч. 2. С. 2-3
[Б. а.] Додаткові іспити до Театральної Студії // Львівські вісті. 1943. 24 серпня. Ч. 191(611). С.3
25. [Б.а.] Допомога Театральній Студії // Львівські вісті . 1943. 4 вересня. Ч. 201 (621). С. 3.
26. [Б. а]. Закінчення сезону в оперному театрі // Краківські вісті. 1942. Ч. 145 (593). 7 липня С.4.
27. [Б. а.] Заклик керівника Відділу Пропаганди до населення Галичини з нагоди закінчення акції різдвяної Гомболі для ранених вояків // Львівські вісті. 1943. 23 грудня. Ч. 295(715). С. 1.
28. [Б. а.] Зарядження про відвідування театру // Львівські вісті. 1941 . Ч.96. 28 листопада. С. 3.
29. [ Б. а.] З’їзд культурно-освітніх працівників і пропагандистів у Львові // Львівські вісті. 1944. 8 березня. Ч. 53 (772). С.3
30. [Б. а.] З мистецького життя. Спiлка Українських Акторiв // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1942. 1 травня. Ч. 90(537). С.4|
31. [Б. а.] Знаменна подія // Львівські вісті. 1941. Ч.41. 25вересня. С.1
32. [Б. а.] З театральної залi. ЛОТ: Пташник з Тиролю”, оперета К. Целлера в перекладi Ю. Шкрумеляка. Премiєра // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1943. 8 травня. Ч.95(833) С.5
33. [Б. а.] З театру // Наші дні Львів. 1942. Ч. 2. Січень. С. 14
34. [Б. а.] З театру // Нашi днi. Львiв. 1942.Ч. 3. Лютий. С.14|.
35. [Б. а.] З театру. Циганське кохання” Ф. Легара // Кракiвськi вiстi. 1942. Ч. 110 (557). 24 травня. С. 5.
36. [Б. а.] З українського театру // Краківські вісті. 1942. 11 січня. Ч. 4 (451). С. 4.
37. [Б. а.] Імпрези у Львові // Наші дні. 1942. Січень Ч.2. С.15].
38. [Б. а.] Інститут Народної Творчости // Львівські вісті.1942.11 травня. Ч.102(226). С. 4.
39. [Б. а.] Книжечка про виставу Гамлет” // Львiвськi вiстi. 1943. 7-8 листопада. Ч. 256 (676) С. 5.
40. [Б. а.] Князь Мономах перемагає половцiв // Львiвськi вiстi. 1943. Ч. 209 (629). 14 вересня. С. 3.
41. [Б. а.] ЛОТ: Пташник з Тиролю”, оперета К. Целлера в перекладi Ю. Шкрумеляка. Премiєра // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1943. 8 травня. Ч. 95(833). C. 5
42. [Б. а.] Львiвськi театральнi новини. Виступи С. Дубровського в Облозi” // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1 квiтня. Ч.68 (806). С. 5
43. [Б. а.] Перша конференцiя // Львiвськi вiстi. Львiв. 1943. 4 березня. Ч. 47 (467). С. 3
44. [Б. а.] Перша конференція представників українських професійних театрів // Львівські вісті. 1943. 4 березня. Ч. 47(467). С.3
45. [Б. а.] Прем’єра у Веселому Львові”//Львівські вісті.1944.1 березня.Ч. 47(766). С.3
46. [Б. а.] Сатира на совєтський побут // Львiвськi вiстi. 1942. 22 травня. Ч. 112 (236). С. 3
47. [Б. а.] Совєцька культура // Львівські вісті. 1941. 12 серпня. Ч. 3.
48. [Б. a.] Спомини про Березiль” // Львiвськi вiстi. 1942. 19 травня. Ч. 109 (233). С. 3.
49. [Б. а.] Українське мистецтво на нових шпальтах // Краківські вісті. 1942. Ч.29 (476). 14 лютого. С.4
50. [Б. а.] Український театр міста Львова // Наші дні. Ч.1. 1941. Грудень. С.15
51. [Б. а.] Український театр у Львовi: Камiнний господар”, драма на 6 картин Лесi Українки // Кракiвськi вiстi .Львiв. 1943. 1 сiчня. Ч.1(739) С. 2
52. [Б. а.] Що приносить день // Львiвськi вiстi 1942. 8 лютого Ч. 25 (149). С. 3
53. [Б. а.] Що приносить день // Львівські вісті. 1942. 14 травня. Ч.106 (230). С. 4
54. [Б. а.] Ювілей Львівського Оперного Театру. Розмова з літературним керівником театру, д-ром. Гр. Лужницьким // Львівські вісті. 1941. Ч. 78 (202). 12-13 квітня. С. 3.
55. Барвінський В. З концертової залі // Краківські вісті. 1943.11 березня. Ч.50(788). С. 4.
56. Барвінський В. Премієра Аїди у Львівському Оперному Театрі // Краківські вісті. 1942. 29 жовтня. Ч. 241(688). С. 4.
57. Барвiнський В. Премiєра оперети Лєгара Паганiнi” у Львiвському
Оперному Театрi // Кракiвськi вiстi. Львiв.1942. 11 грудня. Ч.277 (724). С.5|
58. Барвінський В. Симфонічний концерт Бетовенівських творів // Львівські вісті. Львів. 1942. 9-10 серпня. Ч. 178 (302) С. 4.
59. Безушко В. Гамлет” // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1944. 26 сiчня. Ч.16 (1049). С.4
60. Бен. [Бендерський А.?] Живі шахи у Львові. Краківські вісті. Львів. 1943. Ч. 206 (944). 17 вересня. С. 6
61. БЕН.(Бендерський А.?) На премiєрi // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1943. 1 жовтня. Ч. 218 (956). С. 3-4
62. БЕН [Бендерський А.?] Сценка Літературно-Мистецького клюбу // Краківські вісті. 1944. 28 січня. Ч.18 (1051) С. 5
63. Бен [Бендерський А.?] Театр Юного Глядача // Краківські вісті. 1943. 23 березня. Ч. 60 (798). - С. 4.
64. Бендерський А. Акторське виховання // Львiвськi вiстi. Львiв. 1942. 10 грудня. Ч. 282 (406). С. 4
65. Бендерський А. Виховання нових кадрів для українського театру // Львівські вісті. 1942.13-14 вересня. Ч.207(331). С.2
66. Блавацький В. Заклик // Львiвськi вiстi. Львiв. 1944. Ч. 81 (800). 9-10 квiтня. С. 5.
67. Блавацький В. Спогади / Ревуцький В.В орбiтi свiтового театру. Київ Харкiв Нью-Йорк, 1995. С.93- 212
68. Блавацький В. Три роки Львiвського Оперного Театру” / Ревуцький В. В орбiтi світового театру. С.179-200
69. бм [Богдан Мелянський] Блавацький в ролі Гамлета // Львівські вісті. Львів. 1943.23 вересня. Ч.217(637). С. 5
70. бм [Богдан Мелянський] Гамлет” у режисерськiй майстернi. Розмова з режисером Йосипом Гiрняком. Львів 1943. 26-27 вересня. Ч. 220(640). С. 4
71. бм [Богдан Мелянський] Два роки працi Львiвського Оперного Театру // Львiвськi вiстi. Львiв. 1943. Ч. 161(581). 20 липн. С. 4
72. бм [Богдан Мелянський] З театру. ”Любов на здоровий розум”. Зміна в обсаді роль // Львівські вісті.Львів. 1943. Ч. 299 (719). 30 грудня. С. 4
73. бм [Богдан Мелянський] Мініятюри Лесі Українки на сцені Львівського Оперного Театру // Львівські вісті. Львів. 1943. Ч. 256 (676) 7-8 листопада. С.5
74. бм [Богдан Мелянський] Перед новими виставами у Львiвському Оперному Театрi // Львiвськi вiстi. Львiв. 1943. 21-22 листоп. Ч. 268 (688). С. 4.
75. Боньковська О. Львівський театр товариства Українська Бесіда”. 1915- 1924.- Львів, 2003. 342 с.+ 112 ілюстр.
76. Боровских П. Взрыв не произошел. К., 1979. 145 с.
77. Боряк Г. Більше не таємно // Архіви окупації. Київ, 2005. С. 8.-9
78. Булка Ю. Музична культура Західної України / Історія української музики. Т. 4 (1917-1941). Київ, 1992. С. 562.
79. В. С-ник. Комплекс меншовартости в Косачевiй Облозi” // Кракiвськi вiстi. Львiв. 1943.10 серпня. Ч.173(911). С. 4-5
80. Василенко Р. Життя в гримі та без (Шляхами діяспори). Мемуари, поезії, публіцистика. Торонто Київ, 1999. 628 с.
81. Витвицький В. З театру Травіята” Дж. Верді на сцені Оперного Театру // Львівські вісті. Львів. 1943. 14-15 січня Ч.7(427) С.5.
82. Владимирская А. Ференц Легар (18701948). //Л. Михеева, А. Орелович. В мире оперетты. Ленинград, 1982. 383 c.
83. Волицька І. Монументальний театр” Володимира Блавацького // Записки НТШ. Праці Театрознавчої комісії. Т. ССХХХVІІ. Львів, 1999. С. 246 258.
84. Гаєвський В. Дещо про критику // Краківські вісті. Львів. 1944. 3 березня. Ч. 46 (1079). С. 2.
85. Гайдабура В. Автографи любові Мирослава Радиша // Український театр. Київ, 1996 . № 4. С.24-26.
86. Гайдабура В. Блавацький В.// Енциклопедія сучасної України (ЕСУ). Т.3 Київ, 2004. С. 56.
87. Гайдабура В. Гамлет говорить українською // Український театр. Київ, 1990. №4. С. 27-29.
88. Гайдабура В. І загоїмо рани віків... // За вільну Україну. Львів, 1991.
89. Гайдабура В. Летючий корабель Лідії Крушельницької (Студія Мистецького Слова в Нью- Йорку). Київ, 2006. 278 с.
90. Гайдабура В. Мина Мазайло проти геноциду // Український театр. Київ, 1992. № 6. С.
91. Гайдабура В. Містерія життя і сцени (до 100-річчя від дня народження В. Блавацького) // Столичные новости. Киев, 2000. 14-20 листопада. С. 18.
92. Гайдабура В. Музика таланту (про Є. Шашаровську) // День. Київ, 2001. 2 серп. С.10.
93. Гайдабура В. Пам’яти великої артистки Віри Левицької // Просценіум. Львів, 2004. Ч. 1-2 (8-9). С. 104- 107.
94. Гайдабура В. Ренесанс із зашморгом на шиї // Art Line. Київ, 1998. № 5-6. С. 18-20.
95. Гайдабура В. Сценічне мистецтво в Україні періоду німецько- фашистської окупації (1941-1944) / Український театр ХХ століття. Київ, 2003. С. 321-341.
96. Гайдабура В. Театр, захований в архівах. Київ,1998. 224 с.
97. Гайдабура В. Театр між Гітлером і Сталіним. Україна.1941-1944. Долі митців. Київ, 2004. 317 с.
98. Гайдабура В. Театральні автографи часу. Київ, 2007. 290 с.
99. Гайдабура В. Terra incognita” // Театр. Москва, 2002. Ч.3. С. 144 157.
100. Галайчук Б. На культурному фронті // Краківські вісті. Львів. 1943. 29 жовтня. Ч. 242 (980). С. 1-2.
101. Гарасим Я. Послання до сучасників / Тарас Салига. Вокатив (Літературно-публіцистичні статті). Львів, 2002. С. 3-8.
102. Гарбузюк М. Національна прапрем’єра Гамлета” у Львові (1943). До проблеми історично-мистецьких контекстів вистави / Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство. Випуск 1. Львів, 2001. С. 71-78.
103. Гарбузюк М. Прапрем’єра Гамлета” в українському театрознавстві другої половини ХХ століття / Записки наукового товариства імені Шевченка (Том ССХLV: Праці Театрознавчої комісії. Львів, 2003). С. 325-338.
104. Гарбузюк М. Сценічні прочитання трагедії Гамлет” В. Шекспіра у львівських театрах (1796-1997 рр.). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Київ, 2007. 18 с.
105. Гарух С. Спогади. Рукопис. Архів каф