ГУЦУЛЬСЬКИЙ ТЕАТР ГНАТА ХОТКЕВИЧА ЯК МИСТЕЦЬКИЙ ТА ЕТНОСОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН : ГУЦУЛЬСКИЙ ТЕАТР Хоткевича КАК ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ И ЭТНО социокультурный феномен

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ГУЦУЛЬСЬКИЙ ТЕАТР ГНАТА ХОТКЕВИЧА ЯК МИСТЕЦЬКИЙ ТА ЕТНОСОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН
  • Альтернативное название:
  • ГУЦУЛЬСКИЙ ТЕАТР Хоткевича КАК ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ И ЭТНО социокультурный феномен
  • Кол-во страниц:
  • 262
  • ВУЗ:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

    На правах рукопису

    ШЛЕМКО
    Ольга Дмитрівна

    УДК 792.051(477.85/.87)(09)

    ГУЦУЛЬСЬКИЙ ТЕАТР ГНАТА ХОТКЕВИЧА
    ЯК МИСТЕЦЬКИЙ ТА ЕТНОСОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН


    Спеціальність 17.00.02 Театральне мистецтво”


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства


    Науковий керівник
    Пилипчук Ростислав Ярославович,
    академік Академії мистецтв України,
    кандидат мистецтвознавства, професор



    Івано-Франківськ 2004









    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ..........4
    ВСТУП ...........5
    Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Гуцульського ТЕАТРУ.............................................................................13
    1.1. Огляд першоджерел, літератури та вибір напрямків дослідження......13
    1.1.1. Першоджерела дослідження Гуцульського театру................13
    1.1.2. Дослідження Гуцульського театру в 20-40-х рр. ХХ ст.............17
    1.1.3. Дослідження Гуцульського театру в 50-х рр. ХХ ст. на початку ХХІ ст. ....................................................................................18
    1.1.4. Вибір напрямків дослідження..................................................35
    1.2. Методологія та методи наукового дослідження..............................36
    Висновки до першого розділу........................................................................48
    Розділ 2. ПОЕТИКА ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ Г. ХОТКЕВИЧА НА ГУЦУЛЬСЬКУ ТЕМАТИКУ ТА ЇХ СЦЕНІЧНЕ ВТІЛЕННЯ..................49
    2.1. Стильові та жанрові особливості репертуару Гуцульського театру...49
    2.2. Соціально-історична драма Антін Ревізорчук” (Верховинці”)....55
    2.3. Містеріальна драма Гуцульський рік”............................................59
    2.4. Соціально-історична драма Довбуш”.............................................69
    2.5. Фантастична драма Непросте”........................................................78
    2.6. Казкова драма Прахтикований жовнір”.........................................83
    2.7. Реконструкція окремих сцен з вистав Гуцульського театру..........88
    Висновки до другого розділу.........................................................................99
    Розділ 3. ГАСТРОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ГУЦУЛЬСЬКОГО ТЕАТРУ ЯК
    МИСТЕЦЬКОГО ТА ЕТНОСОЦІОКУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНУ.........101
    3.1. Початковий етап діяльності Гуцульського театру ....................101
    3.2. Перша гастрольна подорож (початок березня середина квітня 1911 р.)...106
    3.3. Друга гастрольна подорож (30 квітня 16червня 1911 р.)...........116
    3.4. Третя гастрольна подорож (26 листопада 1911 2 квітня 1912 рр.)..124
    3.5. Четверта гастрольна подорож (травень липень 1912 р.)............131
    3.6. Підготовка гастролей Гуцульського театру до Росії.....................134
    3.7. Гастролі з концертною програмою "Гуцульський вечір" ........136
    3.8. Фінансове забезпечення діяльності Гуцульського театру ...........143
    Висновки до третього розділу...................................................................148
    Розділ 4 МИСТЕЦЬКІ ЗАСАДИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ ГУЦУЛЬСЬКОГО ТЕАТРУ...........................................................................151
    4.1. Концептуальні підвалини Гуцульського театру............................151
    4.2. Мистецькі ознаки Гуцульського театру.........................................157
    4.2.1. Народність ..............................................................................157
    4.2.2. Етнографічність......................................................................159
    4.2.3. Фольклорність.........................................................................162
    4.2.4. Мовний автентизм..................................................................166
    4.2.5. Театральність..........................................................................170
    4.2.6. Акторська самобутність........................................................174
    4.2.7. Імпровізаційність...................................................................177
    4.3. Режисерські принципи Гуцульського театру................................178
    4.4. Гуцульський театр у контексті європейського театрального мистецтва ...................................................................................................186
    4.4.1. Критерії порівняльного аналізу............................................186
    4.4.2. Центральноєвропейський контекст......................................187
    4.4.3. Західноєвропейський контекст.............................................190
    4.4.4. Північнокавказький контекст...............................................192
    Висновки до четвертого розділу..............................................................193
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................................197
    Список використаних джерел .............................202
    Додаток А. маршрут ГастрольнИХ ПОДОРОЖЕЙ
    Гуцульського театру.............................................................................222
    Додаток Б. УЧАСНИКИ Гуцульського театру (1910-1914)...............247
    Додаток В. Ілюстрації ..248









    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    ГТ Гуцульський театр
    тов. Рб” товариство Руська бесіда”
    ДМТМК України Державний музей театрального, музичного і кіномистецтва України
    ЦДІА України у Львові Центральний державний історичний архів України у Львові
    ДА Чернів. обл. Державний архів Чернівецької області
    ІЛ ім. Т. Г. Шевченка НАН України Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України
    ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України Львівська наукова бібліотека ім. Василя Стефаника Національної академії наук України
    НБ ім. В. І. Вернадського НАН України Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського Національної академії наук України
    ІМФЕ ім. М. Т. Рильського Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України
    Музей ГТ Гната Хоткевича Музей Гуцульського театру Гната Хоткевича у селі Красноїлові
    Спб ДТБ Санкт-Петербурзька державна театральная бібліотека
    РНБ Російська національна бібліотека (Санкт-Петербург)
    РДІА Російський державний історичний архів (Санкт-Петербург)
    кор. корона (грошова одиниця Австро-Угорщини)
    ц.-к. цісарсько-королівский
    УРЕ Українська Радянська Енциклопедія
    УСЭ Украинская Советская Энциклопедия









    ВСТУП

    Актуальність теми. Пошуки українським народом своєї національно-культурної ідентичності, ціннісних орієнтирів, необхідність знаходження адекватної відповіді на виклики світової глобалізації та експансії низькопробної західної маскультури спонукають нового наукового осмислення багатьох історичних подій, мистецьких та культурних явищ минулого. Феноменальним явищем не лише українського, а й світового театрального мистецтва, яке вимагає комплексного дослідження є Гуцульський театр (далі ГТ), створений 1910 р. видатним діячем української культури Гнатом Хоткевичем (1877-1938). Цей самобутній театр зацікавив дослідників ще в час своєї діяльності на початку ХХ ст., але особливо зріс до нього інтерес у другій половині ХХст. Проте наявні дослідження ГТ, здійснені переважно істориками, краєзнавцями, філологами без залучення театрознавчого інструментарію, позбавлені контекстів тогочасної суспільно-політичної ситуації та розвитку театрального мистецтва Галичини, Буковини, Наддніпрянської України, європейських країн, відзначаються здебільшого науково-популярним характером, фрагментарністю, безсистемністю, недостовірним викладом окремих фактів. Тема дослідження відповідає сучасним потребам розвитку українського театрознавства, вказує механізми виявлення етномистецьких особливостей українських театральних колективів, визначення їхнього місця в системі світового театру актуалізує необхідність відродження у сучасних умовах професіонального ГТ. Важливим є не лише комплексне і системне дослідження ГТ та використання його результатів для розвитку історії й теорії українського театрального мистецтва, а й необхідність повної реабілітації” універсально обдарованого митця Гната Хоткевича, засновника, начального” директора, драматурга, режисера, хормейстера, хореографа, художника ГТ, титанічну і подвижницьку працю якого на ниві народного театру можна з повним правом порівняти з діяльністю корифеїв українського театру.
    Проблемна ситуація виникла в результаті невідповідності між вимогами часу і сучасним станом наукового вивчення ГТ, який розглядався здебільшого як локальне явище, обмежене вузькими регіональними рамками Галичини. Наявні дослідження ГТ, здійснені переважно не з позицій театрознавства, не дають можливості виявити феномен цього самобутнього мистецького та етносоціокультурного явища початку XXст., а також ввести його в контекст світового театрального мистецтва.
    Відмінність цієї дисертаційної роботи від інших досліджень ГТ полягає у комплексному та системному підході, залученні сучасного методологічного інструментарію, виявленні нових фактів та джерельних матеріалів, переосмисленні вже відомої інформації, частина якої виявилась недостовірною.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці фундаментальної науково-дослідної роботи Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника Етнічні проблеми регіону” (номер державної реєстрації 0102U003440). Водночас вона відповідає основним положенням Програми Регіонального об’єднання дослідників Гуцульщини, висновкам і рекомендаціям наукових конференцій Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні” (Івано-Франківськ, 1993 р.), Економічні, природно-екологічні і соціально-культурні проблеми регіону Гуцульщини” (Надвірна, 1999 р.), Гуцульщина: наука, освіта, культура” (Коломия, 2000 р.), Проблеми Гуцульщини на зламі тисячоліть” (Львів, 2001 р.).
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення феномену ГТ як самобутнього мистецького та етносоціокультурного явища початку ХХ ст.
    Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити такі завдання:
    проаналізувати п’єси Г. Хоткевича на гуцульську тематику та реконструювати окремі сцени з їхніх постановок;
    - відтворити гастрольні подорожі ГТ по Галичині та Буковині, а також виступи концертної групи театру в Харкові, Москві та Одесі;
    - розкрити фінансове забезпечення діяльності ГТ;
    - з’ясувати генезу ГТ та особливості формування концепції його діяльності;
    - виявити основні функції та мистецькі ознаки ГТ;
    - висвітлити особливості режисури ГТ;
    - визначити місце ГТ в контексті європейського театрального мистецтва.
    Основна гіпотеза. ГТ це складна, відкрита, нерівноважна етносоціокультурна система, яка діяла на засадах самоорганізації в умовах агресивного імперського соціокультурного середовища, мала відповідну структуру, функції (естетична, дидактична, комунікативна, націотворча, охоронна, репрезентативна), була невід’ємною складовою цілісної системи європейського театрального мистецтва.
    Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є ГТ, створений Г.Хоткевичем на початку 1910 р., відроджуваний в 1920-х і 1930-х рр., та після 1988 р. продовжує діяти понині. Предметом дослідження є творча діяльність ГТ як мистецького та етносоціокультурного феномена не лише українського, а й світового театрального мистецтва початку XX ст.
    Матеріал дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено архівні документи, друковані тексти, іконографію, результати спостережень та польових досліджень дисертантки.
    Методи дослідження. Методологічною основою дослідження став системний підхід, який дозволив комплексно вивчити Гуцульський театр, розглянувши його як складну, відкриту етносоціокультурну систему. Складність і багатогранність об’єкта дослідження вимагали залучення таких загальних методів наукового пізнання як діалектичний, історичний, порівняльно-історичний, історико-генетичний, історико-культурний, синергетичний, феноменологічний герменевтичний, аксіологічний, логічний, композиційний, функціональний, абстрагування, аналіз і синтез, сходження від абстрактного до конкретного, аналогія, спостереження, індукція та дедукція, моделювання, описання, порівняння, узагальнення. Особливість дослідження Гуцульського театру спонукала також до використання таких спеціальних методів пізнання як структурно-семіотичний, театральна семіотика, театральна антропологія.
    Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів дослідження ГТ полягає у виведенні принципово нових знань, розширенні, доповненні, спростуванні, уточненні та конкретизації відомих даних про об’єкт дослідження.
    У дисертаційному дослідженні вперше в українському театрознавстві:
    - здійснено системне театрознавче дослідження ГТ;
    - введено до наукового обігу нові наукові джерельні матеріали, наукові факти, які раніше не використовувались;
    - висвітлено історіографію ГТ;
    - здійснено театрознавчий аналіз усіх п’єс Г. Хоткевича на гуцульську тематику;
    - реконструйовано окремі сцени з вистав ГТ;
    - відтворено гастрольні подорожі ГТ;
    - проаналізовано фінансове забезпечення діяльності ГТ;
    - розкрито процес формування Г. Хоткевичем концепції діяльності ГТ;
    - визначено мистецькі ознаки ГТ;
    - з’ясовано генезу ГТ, зокрема, його генетичну спорідненість з праукраїнськими театральними формами;
    - викладено основні принципи режисури та акторської майстерності в ГТ;
    - розглянуто ГТ у контексті розвитку українського і європейського театрального процесу початку XX ст.
    На захист виносяться такі наукові положення дисертації:
    1. Виникнення ГТ на початку ХХ ст. це вирішення назрілої суперечності, що з’явилася внаслідок змін у політичному і соціокультурному середовищі Галичини та Буковини, шляхом діалектичного поєднання таких філософських категорій, як необхідність, що обов’язково мала відбутись, і випадковість як унікальний збіг обставин.
    2. Феномен ГТ полягає насамперед у його генетичному зв’язку з традиційною культурою автохтонного населення Карпат гуцулів, глибокій народності, унікальному поєднанні в своєму репертуарі гуцульської тематики та говірки, формуванні трупи з місцевих народних професіоналів, які були носіями фольклорних знань, чудово володіли мистецтвом слова, співу, жесту, танцю, імпровізації, гри на музичних інструментах. Нарешті, у жертовній праці і одержимості гуцульських артистів та керівництва театру, що виявлялося, зокрема, у напруженій та інтенсивній гастрольній діяльності за умов відсутності фінансової підтримки з боку громадськості та держави, доланні цензурних перешкод та заборон владою вистав, проходженні в надзвичайно стислі терміни шляху від звичайного аматорського гуртка до напівпрофесіонального театру.
    3. Мистецтво ГТ ґрунтується на природженому артистизмові та самобутності гуцульських акторів; сценічному досвідові наддніпрянських театральних діячів та здобутках європейської постановочної культури; розумінні сучасних проблем та завдань націотворення, бажанні впливати на хід історії і творити майбутнє; формуванні сценічними засобами моделі світу та упорядкуванні навколишнього соціокультурного середовища.
    4. ГТ це складна, відкрита, жива” система, яка є складовою більш потужних соціокультурних систем Гуцульщини, Галичини, Австро-Угорщини, взаємодіє з ними і характеризується цілісністю, самоорганізацією, структурністю, ієрархічністю, цілеспрямованістю, функціонує внаслідок внутрішньої і зовнішньої взаємодії окремих елементів і компонентів системи.
    5. Основними функціями ГТ як етносоціокультурного інституту Гуцульщини є дидактична, діагностична, естетична, комунікативна, націотворча, охоронна, репрезентативна.
    6. Успішна гастрольна діяльність ГТ у 1911-1912 рр., за умов відсутності державних субсидій, вивела його серед галицьких театрів на друге місце після професіонального Руського народного театру і представила світові мистецький та етносоціокультурний феномен.
    7. Автентичність ГТ пов’язана з автентичністю: гуцульських артистів як станового хребта театру; звичаїв, ритуалів, ігор, музики, пісень, танців як драматургічної основи вистав; гуцульської говірки як важливого комунікативного засобу; сценічних костюмів, реквізиту як знакових систем, що творили автентичне середовище.
    8. Праця Л. Курбаса в ГТ з квітня 1911 по квітень 1912 рр. як актора, режисера, адміністратора стала першим серйозним випробуванням молодого митця, занурила його у міфопоетичний світ гуцулів, сприяла формуванню образного мислення.
    9. ГТ відбувся як унікальне мистецьке та етносоціокультурне явище насамперед завдяки одержимості залюбленого в Гуцульщину універсально обдарованого митця Г.Хоткевича, який, незважаючи на скептицизм чільних представників галицької інтеліґенції та протидію австрійсько-польської влади, об’єднав у театрs талановиту гуцульську молодь, створив своєрідну мистецьку лабораторію, де виховував акторів, писав гуцульською говіркою драматичні твори, готував вистави, провадив пошуки нових сценічних виражальних засобів, організовував гастролі.
    Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Рівень достовірності використаних у дослідженні таких джерел, як листування, спогади, публікації у формі заміток, рецензій, статей, книжок залежить передусім від наукового і професійного авторитету авторів, періодичних та інших видань, характеру публікацій тощо. Дисертантка критично підходила до всіх джерел інформації незалежно від авторитету авторів, газет чи журналів. Виявлені неточності, недостовірна інформація спростовувались. Сумнівні джерела не бралися за основу при виведенні наукових положень, результатів та висновків дослідження.
    Розглянемо, зокрема, достовірність згаданого вище першого наукового положення, яке ґрунтується на діалектичному поєднанні таких філософських категорій, як необхідність і випадковість. Необхідність створення аматорського театру в с.Красноїллі (тодішня назва села, тепер с. Красноїлів Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.) була усвідомлена ініціативною групою гуцульської молоді, яка обов’язково втілила б свій задум у життя. Однак форма втілення цього задуму залежала від певного збігу обставин, тобто від випадковості. Такою випадковістю стала з’ява у Карпатах наддніпрянського митця, політичного емігранта Г. Хоткевича, який мав досвід організації народних театрів, загорівся бажанням створити ГТ і тому щиро відгукнувся на пропозицію гуцульської молоді. Таким чином внаслідок діалектичного поєднання згаданих необхідності і випадковості зродився саме такий, а не інакший ГТ. Життя дало можливість неодноразово перевірити на практиці різні поєднання необхідності і випадковості на прикладах відродження ГТ у 20-х, 30-х і 80-х рр. ХХ ст. і пересвідчитись у значній ролі останньої.
    Наукове значення роботи. До наукового обігу введено значну кількість нових джерельних матеріалів і наукових знань. Отримані в ході дослідження ГТ наукові положення, результати, та розроблені рекомендації можуть бути цінними для розв’язання, зокрема, таких наукових завдань, як визначення місця українського театру в контексті світового театрального процесу, розвиток історії й теорії українського театру, виявлення його етнокультурних та мистецьких особливостей, формування в межах українського театрознавства допоміжних наукових дисциплін етнотеатрознавства і театральної антропології.
    Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційної роботи використані для заповнення білих плям” у творчих біографіях Л.Курбаса та О.Ремеза, уточнення авторства та часу написання деяких архівних документів, а також у подальшому використовуватимуться: для продовження дисертанткою досліджень та публікацій у вигляді монографій, статей, у доповідях на науково-практичних конференціях; авторами енциклопедичних видань, багатотомної історії українського театру, методичних посібників; у лекціях з історії й теорії українського театру, історії української культури; у підготовці до видання драматургічної спадщини Г.Хоткевича; у програмах соціально-економічного та культурного розвитку Карпатського регіону. Дисертаційне дослідження може стати цінним теоретичним підґрунтям для створення на теренах Гуцульщини професіонального Гуцульського театру, а також аматорських театральних колективів. Використані дисертанткою системний підхід, сучасні методи та модель вивчення театру можуть стати ефективним інструментарієм для підготовки багатотомної історії українського театру, дослідження окремих театрів, драматичних творів, вистав, сценографії тощо.
    Апробація результатів дослідження. Окремі результати дослідження були висвітлені дисертанткою на засіданні кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника, у доповідях на науково-практичній конференції Творча спадщина Гната Хоткевича” (Харків, 15.12.1997), науковій конференції Творча спадщина Гната Хоткевича” (Івано-Франківськ, 30.12.1997), науковій конференції Театр будитель і просвітитель національного духу в Галичині” (Коломия, 24.10.1998), науковій конференції Гуцульщина: наука, освіта, культура”, що відбулась у межах Х Міжнародного гуцульського фольклорно-етнографічного фестивалю (Коломия, 22.09.2000), науковому симпозіумі Традиції Різдвяної драми в театрі ляльок”, що відбувся в межах ІV Міжнародного фестивалю театрів ляльок Різдвяна містерія” (Луцьк, 8-11.01.2001), П’ятому Міжнародному конгресі україністів (Чернівці, 26-28.08.2002), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 125-річчю Гната Хоткевича Традиції і сучасне в українській культурі” (Харків, 18-21.12.2002), Міжнародній науково-практичній конференції Лесь Курбас та Одеса” (Одеса, 26-28.05.2003).
    Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано без співавторів у п’яти наукових журналах, двох збірниках наукових праць, двох матеріалах науково-практичних конференцій, тезах міжнародної науково-практичної конференції та у двох газетах.

    Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається з вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел і трьох додатків. У першому розділі критично розглянуто джерельні матеріали та публікації з обраної теми, висвітлено методологію та методи дослідження. У другому розділі здійснено аналіз драматичних творів Г.Хоткевича на гуцульську тематику та реконструкцію окремих сцен з вистав ГТ. У третьому розділі детально відтворено гастрольну діяльність, проаналізовано фінансове забезпечення ГТ, у четвертому розділі розкрито особливості формування Г. Хоткевичем концепції діяльності ГТ, визначено та здійснено аналіз мистецьких ознак, режисерських принципів та акторської майстерності, розглянуто ГТ у контексті розвитку європейського театрального процесу. У додатках відтворено гастрольний маршрут, персональний склад трупи, представлено світлини трупи та окремих сцен з вистав ГТ.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    У дисертації міститься теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, що виявляється у розкритті феномену Гуцульського театру. Це завдання вдалося розв’язати завдяки використанню системного підходу, сучасних методів дослідження, теоретичного осмислення етнокультурних та мистецьких особливостей ГТ, розгляду його в контексті суспільно-політичного і культурного життя Австро-Угорської та Російської імперій, а також загальноєвропейського театрального процесу, особливо духовно і культурно близьких українцям слов’янських народів. Виявлення феномену Гуцульського театру дозволило вписати цей самобутній театр не лише в історію українського, а й світового театрального мистецтва. Системний аналіз діяльності Гуцульського театру Г.Хоткевича дав можливість комплексно підійти до дослідження цієї актуальної теми, розкритої попередніми дослідниками лише частково. Скептично-зневажливе ставлення до українського дореволюційного театру як гопачно-шароварного” і, зокрема, до Гуцульського театру як суто аматорського і фольклорно-етнографічного (з негативним присмаком у цьому слові), вимагає ґрунтовного дослідження, покликаного зруйнувати нав’язаний стереотип вульгарного антинаукового мислення. Нерозробленість театрознавством деяких важливих питань, пов’язаних з виявленням феномену театру, зокрема, його етномистецьких ознак, змусила дисертантку здійснити певну корекцію театрознавчого дослідження, надавши йому не лише конкретно-історичного, а й теоретичного спрямування. Використання нового концептуального підходу, залучення до наукового обігу нових джерельних матеріалів та наукових фактів сприяло депримітивізації цього унікального явища, спростуванню нагромадженої за десятки років його дослідження перекрученої та недостовірної інформації, заповненню прогалин в історії цього театру.
    Отже, системний аналіз діяльності Гуцульського театру та його концертної групи, дає підстави стверджувати:
    1. Феномен ГТ полягає насамперед у його генетичному зв’язку з традиційною культурою автохтонного народу, глибокій народності, унікальному поєднанні в своєму репертуарі гуцульської тематики та говірки, формуванні трупи з місцевих народних професіоналів носіїв фольклорних і міфологічних знань, які чудово володіли мистецтвом слова, співу, жесту, танцю, імпровізації, гри на музичних інструментах. Нарешті, у проходженні в надзвичайно стислі терміни шляху від звичайного аматорського гуртка до напівпрофесіонального театру, який за інтенсивністю гастрольної діяльності посідав друге місце в краї після професіонального театру тов. Рб”, у жертовній праці і одержимості учасників Гуцульського театру. Несподівана з’ява на початку XX ст. самобутнього Гуцульського театру це своєрідний вибух у рамках архаїчної культури Гуцульщини.
    2. Репертуар ГТ, що складався з чотирьох п’єс на гуцульську тематику, давав можливість самобутнім артистам виявити усі грані свого таланту і став візитною карткою театру. Весь репертуар це по суті одна цілісна гуцульська драма, що відтворює колізії життя гуцулів у його трагедійному, драматичному, комедійному проявах, піднімає на поверхню унікальні праукраїнські культурні пласти, виявляє космогонічні, демонологічні та міфологічні уявлення, вірування, звичаї та обряди гуцулів, їх архетипне мислення, актуалізує насущні проблеми краю і таким чином творить унікальний драматургічний пам’ятник Гуцульщини. У виставах Довбуш” і Верховинці” показано боротьбу гуцулів за своє національне і соціальне визволення; Гуцульський рік” сягає глибинних джерел традиційної культури, творячи містерію головних свят річного обрядового кола та сімейної обрядовості; Непросте” переносить глядача у казково-фантастичний світ, населений персонажами гуцульської демонології. Здійснення реконструкції окремих сцен з вистав ГТ дало змогу відчути атмосферу та жанрово-стильові особливості цих вистав, зрозуміти їх образне вирішення, розширити наші уявлення про театр як цілісний творчий організм.
    3. ГТ став політичною трибуною українства, своєрідним етносоціокультурним інститутом Гуцульщини, основними функціями якого були естетична, діагностична, дидактична, комунікативна, націотворча, охоронна, репрезентативна. Деякі з цих функцій більше притаманні державним структурам та громадсько-політичним організаціям, аніж пересувному, напівпрофесіональному і позбавленому державної підтримки народному театрові. Визначення творчих принципів ГТ дало ключ до розуміння багатьох аспектів його діяльності. Так, дотримання жорсткої виконавської дисципліни, чітка організація репетиційного процесу дозволили Г. Хоткевичу за дуже короткий термін випустити чотири вистави: Верховинці”, Довбуш”, Гуцульський рік”, Непросте”.
    4. ГТ виник та здобув великий успіх і визнання внаслідок унікального поєднання прагнень талановитої гуцульської молоді, її досвіду, набутого завдяки участі у народно-драматичних дійствах та професійного досвіду універсально обдарованого наддніпрянського митця Г.Хоткевича, який зумів синтезувати кращі традиції європейського народного театру, українського театру корифеїв і фольклорного театру Гуцульщини, створивши таким чином самобутній ГТ зі своїм неповторним стилем. З’ява 1910 р. в духовно-культурному ландшафті Галичини самобутнього ГТ відповідала загальноєвропейській тенденції стрімкого розвитку на рубежі Х1Х ХХ ст. народних театрів.
    5. Значне місце в дослідженні приділено гастрольній діяльності ГТ, який так само, як і практично всі тогочасні українські театри, був мандрівним. Розроблена історично-подієва матриця ГТ дала можливість об’єднати в єдину сукупність всі розрізнені події та окремі деталі, об’єктивно й неупереджено реконструювати, вибудувавши у хронологічній послідовності гастрольну діяльність цього театру, структурно поділену на чотири гастрольні подорожі по Галичині та Буковині, а також концертну подорож по Наддніпрянській Україні (Харків, Одеса) та до Москви. Шлях театру до глядача пролягав через долання спротиву шовіністичної австрійсько-польської влади, цензурні перепони, глуху стіну байдужості з боку частини впливової української інтеліґенції. На відміну від театру тов. Рб”, який отримував незначну фінансову підтримку від влади, ГТ існував лише за рахунок мізерних доходів з вистав та власних коштів артистів, які утворили для цього спеціальний фонд театру. Проте актори ГТ, перебуваючи в жахливих умовах безгрошів’я та напівголодного злиденного існування, мужньо несли в народ своє самобутнє мистецтво, здобуваючи для Гуцульщини славу. Вони зачаровували своїм мистецтвом не лише українців, а й поляків, австрійців та представників інших народів, ламаючи стереотипне уявлення про гуцулів як відсталих людей, здатних хіба що до пиятики, розбишацтва та тяжкої праці на своїх гнобителів.
    6. Визначення основоположних концептуальних засад, що стали життєдайними творчими підвалинами театру дозволило по-новому осягнути складний шлях його зародження, виникнення, творчих звершень і боротьби. Вивчення Г.Хоткевичем звичаїв, обрядів, пісень, танців, музики та інших фольклорних першоджерел гуцулів допомогло йому осягнути творчі глибини прадавнього українського театру і дало ключ до створення ГТ. Спілкування з І.Франком, який прагнув утворення в Галичині справді народного театру, що стане підоймою поступу і просвіти” мало, на думку дисертантки, безпосередній вплив на формування концепції діяльності Гуцульського театру. Однією з концептуальних засад є забезпечення принципу сценічного тринома: актори гуцули, мова вистави гуцульська, репертуар на гуцульську тематику.
    7. Серед мистецьких ознак, які надають ГТ оригінальності, унікальності, самодостатності, яскраво вирізняють з-поміж інших тогочасних українських мандрівних театрів народність, етнографічність, фольклорність, мовний автентизм, театральність, акторська самобутність, імпровізаційність, а також такі риси гуцульських артистів та керівництва театру, як одержимість, жертовність, патріотизм.
    8. Застосування методу аналогій дало можливість на підставі вивчення режисерського досвіду Г. Хоткевича, набутого в аматорських театрах Слобожанської України, заглибитись у творчу лабораторію майстра і краще зрозуміти режисерські пошуки у Гуцульському театрі. Пізнання світогляду, психології та особливостей характеру гуцулів дало митцеві можливість відчути їхній природжений артистизм, пробудити у них потребу вийти на сцену і всебічно розкрити їхній акторський потенціал. Для цього Г.Хоткевич занурив гуцульського актора у знайому йому стихію гуцульського життя, де він розмовляв своєю рідною мовою, танцював свої танці, співав свої пісні, носив традиційну гуцульську одежу, видобував з народних музичних інструментів чарівні звуки прадавніх мелодій. Вихований на реалістичних традиціях театру корифеїв, маючи ґрунтовну мистецько-естетичну базу, Г.Хоткевич заклав основи своєрідної гуцульської акторської школи, розвиток якої був припинений у зв’язку з його від’їздом з Галичини.
    9. У процесі дослідження вдалося повернути з небуття незаслужено забуті імена учасників цього театру, пізнати їхній світогляд, мистецькі принципи, творчі підходи до акторської та режисерської діяльності. Так, яскраво проявився в Гуцульському театрі мистецький універсалізм Хоткевича, який ціною неймовірних зусиль створив цей театр, написав для нього репертуар, підготував чотири вистави, організував гастрольні поїздки по Галичині, Буковині та за кордон, поєднуючи таким чином у собі блискучого організатора театральної справи, начального” директора, драматурга, режисера, хормейстера, музиканта, хореографа, сценографа. Пізнавши філософію буття і поетичну душу гуцула, митець зумів підняти його зі сцени природи на театральний кін, щоб задивувати світ. Заповнено деякі білі плями” у, здавалося б, ґрунтовно дослідженій творчій біографії Л.Курбаса, зокрема, виявити дві його постановки, здійснені 1911 р. в Українському народному театрі ім. І. Тобілевича в Станіславові та встановити часові межі праці в ГТ (квітень 1911 квітень 1912 рр.). ГТ став доброю школою для Л.Курбаса як майбутнього реформатора українського театру, збагативши його життєвий досвід і палітру режисерських пошуків. У роботі вперше висвітлено деякі віхи з творчої біографії незаслужено забутого директора та режисера ГТ О.Ремеза, який ділив з артистами тягар і радість гастрольних поїздок, здобувши серед них неабияку пошану і авторитет.
    10. Важливим наслідком дослідження стало з’ясування ролі ГТ в пробудженні національного духу та його культурно-просвітницьке значення, оскільки це питання досі залишалось практично не висвітленим. ГТ зродився в критичний для долі української нації час, щоб стати в її обороні. Він кинув виклик часові, зловісній системі національного і соціального гноблення українців, нищення їх самобутньої культури, мови, приниження честі та гідності. Завдяки своїй глибоко народній сутності, інтенсивній гастрольній діяльності та жертовній праці, ГТ став соборним народним театром, який сприяв духовному об’єднанню галицьких, буковинських та наддніпрянських українців, будив їх національну свідомість, гідно репрезентував у світі Гуцульщину та її самобутнє мистецтво. Подальша доля учасників ГТ лише підтверджує думку про те, що вони були мужніми і одержимими не лише на культурному фронті, але й на фронтах першої і другої світових воєн. Немало з них стало січовими стрільцями та учасниками Гуцульського повстання. Серед тих, хто був знищений комуністичним режимом, значаться, зокрема, імена Г. Хоткевича, Л. Курбаса, П. Шекерика-Доникова.

    12. ГТ це складна, відкрита, нерівноважна, етносоціокультурна система, невід’ємна складова і унікальний феномен цілісної системи європейського театрального мистецтва, яка діяла на засадах самоорганізації в умовах агресивного імперського соціокультурного середовища, змінюючи його та впорядковуючи. ГТ став феноменальним мистецьким та етносоціокультурним явищем не лише українського, а й загальноєвропейського театру внаслідок своєї автентичності, самобутності, самодостатності, спорідненості з архаїчними традиціями, звичаями, обрядами, іншими видами фольклорної творчості гуцулів.










    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Хоткевич Г. Спогади з театральної діяльності. ДМТМК України, від. рукоп. фондів, архів Г. Хоткевича, спр. 6081.
    2. Хоткевич Г. Спогади з театральної діяльності // Твори : У 2 т. / Упоряд., вступ. ст. та приміт. Ф. Погребенника. К. : Дніпро, 1966. Т. 2. С. 501-578.
    3. Хоткевич Г. Гуцульський театр // Діло. Львів. 1911. 8 лип.
    4. Ремез О. Гуцульський театр // Калєндар Товариства Просьвіта” на переступний рік 1912. Львів, 1911. С. 37-38.
    5. З[аклинський] К. Гуцульський театр // Діло. 1911. 23 жовт.
    6. Чарнецький С. Гуцульський театр // Неділя, 1912. Ч. 14. 7 квіт.
    7. Діло. 1911. 4 квіт.
    8. Гуцульський театр в Тернополі // Подільське слово. 1911. 2 черв.
    9. Nowa Reforma. 1911. № 142. 28 mar.
    10. Шекерик-Доників П. Перший гуцулский театер опередь світовов войнов // Калєндарь гуцулский на рік 1937. Варшава, 1936. С. 99-118.
    11. Спогади сучасників аматорів Гуцульського театру [М. Сінітовича, І.Ілійчука, Д. Минайлюка, І. Стусяка, Т. Ясельської-Мельничук ]. ДМТМК України, від. рукоп. фондів, архів Г. Хоткевича, спр. 6082.
    12. Рудницький М. Письменники зблизька. Львів : Книжково-журн. вид-во. 1959. Кн. 2.
    13. Ломацький М. Січі” на Гуцульщині // Гей, там на горі Січ” іде!.. Пропам’ятна Книга Січей” / Зібр. й упоряд. П.Трильовський. Едмонтон : Вид-чий Комітет Пропам’ятної Книги Січей”, 1965. С. 141-153.
    14. Спогади про Гната Хоткевича [П. Хоткевич, Д. Кременюка, Т. Ясельської-Мельничук, Д. Минайлюка] // Стеф’юк В. Керманич Гуцульського театру. Косів : Писаний камінь, 2000. С. 87-172.
    15. Три спогади [Д. Кременюка, Т. Ясельської-Мельничук, Д. Минайлюка] про співця Гуцульщини // Прикарпатська правда. 1990. 26 січ.
    16. Стеф’юк В. Перші гастролі Гуцульського театру // Криця. 1996. 23 бер; продовж. 30 бер.
    17. Антонович Д. Триста років українського театру: 1619-1919. Прага : Укр. громадський вид-чий фонд, 1925. 273 с.
    18. Чарнецький С. Нарис історії українського театру в Галичині. Львів: Накладом фонду Учітеся, брати мої”, 1934. Ч. 11. (1). 251 с.
    19. Хоткевич П. З історії Галицького театру (Гуцульський театр р. 1911-1914) // Наші дні. 1943. № 11.
    20. Погребенник Ф. Перший гуцульський народний театр // Радянська Буковина. 1958. 15 серп.
    21. Погребенник Ф. До історії Гуцульського театру // Мистецтво. 1959. С. 42-44.
    22. Погребенник Ф. Гнат Хоткевич // Хоткевич Г. Твори : У 2 т. / Упоряд., вступ. ст. та приміт. Ф. Погребенника. К. : Дніпро, 1966. Т. 1. С. 5-31.
    23. Погребенник Ф. Гнат Хоткевич: Героїчна і трагічна доля письменника: (До 120-річчя з дня народження) // Українська мова та література. 1997 Ч. 47.
    24. Кирчів Р. Гуцульський театр // Вітчизна. 1959. № 3. С. 142-148.
    25. Кирчів Р. Karpaccy górale” Ю. Коженьовського в українських перекладах і переробках // Міжслов’янські летературні зв’язки. К., 1961. Вип. 2. С. 91-112.
    26. Полєк В. Гуцульський театр // Прикарпатська правда. 1960. 23 жовт. № 212.
    27. Полєк В. Фундатор Гуцульського театру // Вітчизна. 1968. № 7. С. 218-219.
    28. Полєк В. К. С. Станіславський і Гуцульський театр” // Прикарпатська правда. 1983. 30 січ.
    29. Виноградская И. Жизнь и творчество К. С. Станиславского: Летопись : В 4 т. Москва : ВТО, 1971. Т. 2 : 1906-1915. 511 с.
    30. Ковальчук С. Гнат Хоткевич і перший Гуцульський театр // Мистецтво. 1962. № 6. С. 33-35.
    31. Хоткевич П. Гнат Хоткевич // Комсомольський прапор. 1962. 30 груд.
    32. Казимиров О. Український аматорський театр (дожовтневий період). К. : Мистецтво. 1965. 133 с.
    33. Пилипчук Р. Театр на західноукраїнських землях // Український драматичний театр: Нариси історії в двох томах / ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. К. : Наукова думка, 1967. Т. 1 : Дожовтневий період. С. 414-441.
    34. Пилипчук Р. Хоткевич Гнат Мартынович // Театральная энциклопедия. М. : Советская энциклопедия, 1967. С. 646.
    35. Пилипчук Р. Гуцульський театр. УРЕ. 1979. Т. 3. C. 223.
    36. Пилипчук Р. Гуцульский театр. УСЭ. 1980. Т. 3. С. 225.
    37. Пилипчук Р. Аматорський театр // Мистецтво України: Енциклопедія. К. : Українська енциклопедія” ім М. П. Бажана, 1965. С. 49-54.
    38. Арсенич П., Степанюк О. Гуцульський театр” Гната Хоткевича // Народна творчість та етнографія. 1966. № 3. С. 62-69.
    39. Арсенич П. Гуцульський театр Гната Хоткевича. Коломия : Світ, 1993. 32 с.
    40. Арсенич П. Гуцульщина у творчості Гната Хоткевича. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2000. 95 с.
    41. Стеф’юк В. Творець гуцульської перлини Прикарпатська правда. 1967. 30 груд.
    42. Стеф’юк В. Гуцульський театр Гната Хоткевича. Жовтень. 1975. № 8. С. 136-140.
    43. Стеф’юк В. Гуцульський театр // Український театр. 1985. № 6. С. 24-25.
    44. Стеф’юк В. Бентежна мандрівка // Гуцульщина. 1992. № 6.
    45. Стеф’юк В. Лесь Курбас і Гуцульський театр // Гуцульський край. 1997. 31 трав.
    46. Стеф’юк В. Гуцульський театр і його організатор // Стеф’юк В. Керманич Гуцульського театру. Косів : Писаний камінь, 2000. С. 7-86.
    47. Прохорець М. Гуцульський чародій // Комсомольський прапор. 1967. 13груд.; продовж.: 15 груд.; 17 груд.; 29 груд.; 31 груд.
    48. Мельничук А. Фольклорно-етнографічні інтереси Гната Хоткевича // Народна творчість та етнографія. 1973. № 2. С. 35-44.
    49. Мельничук А. Гнат Хоткевич и народное поэтическое творчество : Автореферат дис. на соискание уч. ст. канд. филол. наук. К. : 1973. 19 с.
    50. Мельничук А. Фольклористична і етнографічна діяльність Г. М. Хоткевича // Народна творчість та етнографія. 1978. № 2. С. 57-66.
    51. Грабовецький В. Нариси історії Прикарпаття : У 8 т. Івано-Франківськ, 1995. Т. 8 : Гуцульщина в другій половині ХІХ початку ХХ ст. 218 с.
    52. Барабан Л. Гуцульський театр Гната Хоткевича в аспекті європейської сценічної культури XX століття // Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні : Матер. наук. конф. Першого світ. конгр. гуцулів, Івано-Франківськ, 17-18 серп., 1993 р. Івано-Франківськ, 1994. С. 67-69.
    53. Волицька І. Театральна юність Леся Курбаса : (проблема формування творчої особистості) Львів : Ін-т народознавства НАН України, 1995. 152 с.
    54. Шудря М., Лабінський М. задивувати світ”. Листи Леся Курбаса до Гната Хоткевича // Соціалістична культура. 1987. № 2.
    55. Лист М. Ломацького до Г. Хоткевича. ДМТМК України, від. рукоп. фондів, архів Г. Хоткевича, спр. 6652.
    56. Партола Я. Гнат Хоткевич драматург // Культура України : Зб. наук. пр. / Харківська державна академія культури. Х., 1997. Вип. 4. С. 93-110.
    57. Партола Я. Жанрово-стильові особливості драматургії Гната Хоткевича // Дивосвіт Гната Хоткевича: Аспекти творчої спадщини. Матер. наук.-практ. конф. Творча спадщина Гната Хоткевича”, присв. 120-річчю від дня народження Г.Хоткевича. Харків, 1998. C. 83-90.
    58. Партола Я. Модель народного театру” Гната Хоткевича // Народна творчість та етнографія. 2001. № 3. С. 84-92.
    59. Бурдуланюк В. Народний Гуцульський театр Гната Хоткевича // Комсомольський прапор. 1985. 8 серп.
    60. Гаврилюк М. Гуцульському театру 85 років // Верховинські вісті. 1995. 25 лют.
    61. Морозюк В. Гнат Хоткевич і Гуцульський театр // Новий час. 1996. 28 вер; продовж. 12 жовт.
    62. Супрун Н. Гнат Хоткевич музикант: Музично-теоретичне дослідження : Монографія. Рівне : Ліста, 1997. 280 с.
    63. Арто А. Театр и его двойник / Пер. с франц.; сост. и вступ. ст. В. Максимова; коммент. В.Максимова и А. Зубкова Спб. : Симпозиум, 2000. 440 с.
    64. Барба Е. Паперове каное / пер. з англ. М. Шкарабана. Львів : Літопис. 2001. 288 с.
    65. Белецкий А. Старинный театр в России: Зачатки театра в народном быту и школьном обиходе южной Руси-Украины. М., 1923. 103 с.
    66. Безгин И., Орлов Ю. Театральное искусство: организация и творчество: Очерки истории отечественного театрального дела. К.:Мистецтво. 1986. 150 с.
    67. Блавацький В. Спогади // Ревуцький В. В орбіті світового театру. Київ; Харків; Нью-Йорк : М.П.Коць, 1995. С. 93-222.
    68. Бобошко Ю. Режисер Л. Курбас. К. : Мистецтво, 1987. 200 с.
    69. Богатырев П. Вопросы теории народного искусства. М. : Искусство, 1971. 544 с.
    70. Вагнер Р. Опера и драма / Пер. с нем. А. Шепелевского и А. Винтера // ВагнерР. Избранные работы / Сост. и комент. И. Барсовой и С. Ошерова, вступ. ст. А.Лосева / Пер. с нем. М. : Искусство, 1978. С. 262-493. (История эстетики в памятниках и документах).
    71. Веселовська Г. До поняття театральність” у європейському мистецтвознавстві ХХ ст. // Сучасний стан українського мистецтвознавства та шляхи його подальшого розвитку: матеріали наукової конференції. К. : ВПП Компас”, 2000. С. 60-62.
    72. Волицька І. Театральні елементи в традиційній обрядовості українців Карпат кінця ХІХ поч. ХХ ст. К. : Наукова думка, 1992. 139 c.
    73. Волошин І. Джерела народного театру на Україні. К. 1960. 227 c.
    74. Вороний М. Театральне мистецтво і український театр // Вороний М. Твори. К. : Дніпро, 1989. С. 320-404.
    75. Гусев В. Русский фольклорный театр ХVІІІ начала ХХ века: Учебное пособие Л., 1980. 94 с.
    76. Ґеркен-Русова Н. Героїчний театр. Лондон : Укр. вид-ча спілка, 1957. 93 с.
    77. Ґротовський Є. Не був увесь собою / пер. з польськ. Л. Пушака / ҐротовськийЄ. Театр. Ритуал. Перформер / пер. з польськ.; упоряд. та вступ. ст. Б. Козака. Львів, 1999. (Сер. Мистецтво театру”). С. 37-44.
    78. Ґротовський Є. Перформер / пер. з польськ. Н. Бічуї / Ґротовський Є. Театр. Ритуал. Перформер / пер. з польськ.; упоряд. та вступ. ст. Б. Козака. Львів, 1999. (Сер. Мистецтво театру”). С. 135-139.
    79. Ґротовський Є. Театр і ритуал / пер. з польськ. Б. Козака // Ґротовський Є. Театр. Ритуал. Перформер / пер. з польськ.; упоряд. та вступ. ст. Б. Козака. Львів, 1999 (Сер. Мистецтво театру”). С. 53-71.
    80. Евреинов Н. Театр как таковой. М. : Время, 1923. 118 с.
    81. Клековкін О. Містерія у генезі театральних форм і сценічних жанрів: Навчальний посібник. К. : КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, 2001. 254 с.
    82. Коваленко О. Функціонування фольклорної цитати в українському театрі другої половини ХІХ ст. // Українська народна творчість у поняттях міжнародної термінології: Примітив, фольклор, аматорство, наїв, кітч... : Колективне дослідження за матеріалами Других Гончарівських читань. К. : Музей Івана Гончара; Родовід, 1996. С. 284-289.
    83. Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук (Картини світу. Ціннісні орієнтації. Мова. Прогноз) : Монографія. К. : Факт, 2000. 160 с.
    84. Красовський Л. Драматургія: теорія й техніка драми у стислому викладі. Харків : Держ. вид-во України. 1930. 75 с.
    85. Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників, документи / заг. ред., передм. і приміт. В. Ревуцького. Балтимор; Торонто : Укр. вид-во Смолоскип” ім. В. Симоненка, 1989. 1026 с.
    86. Лорка Ф. Г. Думки про мистецтво / Упор., пер. з ісп. та приміт. М. Москаленка. К. : Мистецтво, 1975. 192 с.
    87. Лужницький Г. Праукраїнський театр // Лужницький Г. Вибране. Івано-Франківськ : Плай, 1998. С. 201-216.
    88. Мокульский С. Категория стиля и жанра в театроведении // Проблемы стиля и жанра в театральном искусстве : Межвуз. сб. науч. трудов. М. : ГИТИС, 1979. С. 6-19.
    89. Пави П. Словарь театра / пер. с франц. М. : Прогресс, 1991. 483 с.
    90. Пилипчук Р. Про засади створення багатотомної Історії українського драматичного театру // Мистецтвознавство України : Зб. наук. праць / Редкол.: А. Чебикін (голова) та ін. Вип. 1. К. : Спалах. 2000. Вип. 1. С. 201-210.
    91. Пилипчук Р. Український аматорський театр на Буковині (друга пол. ХІХ поч. ХХ ст.) // Народна творчість та етнографія. 1964. № 1. С. 43-48.
    92. Пилипчук Р. Польська драма на українській сцені в Галичині 40-60-х років ХІХ ст.// Слов’янське літературознавство і фольклористика. К., 1971. Вип. 7. С. 44-65.
    93. Поляков М. О театре : поэтика, семиотика, теория драмы. / вступ. ст. Ю.Борева, подг. к изд. и ред. А. Раскин. М. : Междунар. агентство А. Д. и Театр” (A. D. & T). 384 с.
    94. Алчевская Х. На гуцульском вечере // Южный край. 1914. 19 мар.
    95. Роллан Р. Народный театр. Опыт эстетики нового театра / пер. с франц. А.Смирнова и Т. Кладо // Собр. соч. : В 20 т. Л. : Время, 1932. Т. 12.
    96. Сахновский-Панкеев В. Драма: Конфликт. Композиция. Сценическая жизнь. Л. : Искусство, 1969. 232 с.
    97. Софронова Л. Старинный украинский театр. М. : РОССПЭН, 1996. 325 с.
    98. Станиславский К. О цензуре // Избранное: Об искусстве театра. М. : ВТО, 1982. С. 29-38.
    99. Франко І. Руський театр // Зібр. творів: У 50 т. К. : Наук. думка, 1981. Т. 29: Літературно-критичні праці (1893-1895).
    100. Франко І. Львівський театр і народна честь // Зібр. творів : У 50 т. К. : Наук. думка, 1982. Т. 35: Літературно-критичні праці (1903-1905)
    101. Франко І. Наш театр // Зібр. творів : У 50 т. К. : Наук. думка, 1982. Т. 28: Літературно-критичні праці (1890-1892).
    102. Френкель М. Пластика сценического пространства: (Некоторые вопросы теории и практики сценографии). К. : Мистецтво, 1987. 184 с.
  • Стоимость доставки:
  • 70.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины