САКРАЛЬНИЙ ТЕАТР У ГЕНЕЗІ ТЕАТРАЛЬНИХ СИСТЕМ : Сакральна ТЕАТР У генезі театральних СИСТЕМ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!



  • Название:
  • САКРАЛЬНИЙ ТЕАТР У ГЕНЕЗІ ТЕАТРАЛЬНИХ СИСТЕМ
  • Альтернативное название:
  • Сакральна ТЕАТР У генезі театральних СИСТЕМ
  • Кол-во страниц:
  • 357
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ім. П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2003
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
    ім. П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО


    На правах рукопису


    Клековкін Олександр Юрійович

    САКРАЛЬНИЙ ТЕАТР
    У ГЕНЕЗІ ТЕАТРАЛЬНИХ СИСТЕМ

    Спеціальність 17.00.01 — теорія та історія культури
    Спеціальність 17.00.02 — театральне мистецтво


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора мистецтвознавства








    Київ — 2003









    ЗМІСТ

    ВСТУП......................................................................................................
    РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. ПОЕТИКА ТЕАТРУ
    ЧАСТИНА І. ПОЕТИКА ТЕАТРАЛЬНОСТІ
    1. 1. 1. «ІСТОРІЯ ПОНЯТЬ»....................................................................
    1. 1. 2. «ТЕАТР».....................................................................................
    1. 1. 3. «ТЕАТРАЛЬНІСТЬ»..................................................................
    ЧАСТИНА ІІ. МОРФОЛОГІЯ ТЕАТРУ
    1. 2. 1. «ТЕАТРАЛЬНА СИСТЕМА»....................................................
    1. 2. 2. «СЦЕНІЧНИЙ ЖАНР»..............................................................
    1. 2. 3. СТРУКТУРА ТЕАТРАЛЬНОЇ СИСТЕМИ................................
    ЧАСТИНА ІІІ. САКРАЛЬНИЙ ТЕАТР
    1. 3. 1. «САКРАЛЬНЕ» І «ПРОФАННЕ».............................................
    1. 3. 2. «МІСТЕРІЯ»...............................................................................
    РОЗДІЛ ДРУГИЙ. СИСТЕМИ МІСТЕРІЙНОГО ТЕАТРУ
    ЧАСТИНА І. СТАРОДАВНЯ МІСТЕРІЯ.............................................
    2. 1. 1. ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКА МІСТЕРІЯ.........................................
    2. 1. 2. ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІСТЕРІЯ...............................................
    2. 1. 3. ДАВНЬОРИМСЬКА МІСТЕРІЯ..............................................
    2. 1. 4. ДАВНЬОСЛОВ’ЯНСЬКА МІСТЕРІЯ.....................................
    ЧАСТИНА ІІ. ХРИСТИЯНСЬКА МІСТЕРІЯ
    2. 2. 1. МАЛІ МІСТЕРІЇ.......................................................................
    2. 2. 2. ВЕЛИКІ ЛИЦАРСЬКІ МІСТЕРІЇ............................................
    2. 2. 3. ВЕЛИКА ЯРМАРКОВА МІСТЕРІЯ........................................
    2. 2. 4. ШКІЛЬНА МІСТЕРІЯ..............................................................
    2. 2. 5. ВЕРТЕП.....................................................................................


    ЧАСТИНА ІІІ. МЕТАМОРФОЗИ МІСТЕРІЇ
    2. 3. 1. МІСТЕРІЯ АБСОЛЮТИЗМУ..................................................
    2. 3. 2. ДЕМОКРАТИЧНІ ОРГІЇ..........................................................
    2. 3. 3. МІСТЕРІЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ................................................
    2. 3. 4. ПОЛІТИЧНА МІСТЕРІЯ.........................................................
    2. 3. 5. НОВА МІСТЕРІЯ.....................................................................
    РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ПОЕТИКА МІСТЕРІЇ
    ЧАСТИНА І. МІСТЕРІЯ ЯК ФОРМА
    3. 1. 1. ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМИ...............................................................
    3. 1. 2. САКРАЛЬНИЙ ГЕРОЙ............................................................
    3. 1. 3. СЮЖЕТ МІСТЕРІЇ...................................................................
    3. 1. 4. РІЗНОВИДИ МІСТЕРІЇ...........................................................
    3. 1. 5. АМБІВАЛЕНТНІСТЬ МІСТЕРІЇ.............................................
    3. 1. 6. ХРОНОТОП МІСТЕРІЇ............................................................
    3. 1. 7. МІСТЕРІЙНИЙ СТИЛЬ...........................................................
    ЧАСТИНА ІІ. МІСТЕРІЯ У ГЕНЕЗІ ТЕАТРАЛЬНИХ ФОРМ
    3. 2. 1. «ТЕАТРАЛЬНЕ» І «ДРАМАТИЧНЕ»....................................
    3. 2. 2. МІСТЕРІЯ ТА УТОПІЯ............................................................
    3. 2. 3. МІСТЕРІЯ І ДРАМАТИЧНА ПОЕМА....................................
    3. 2. 4. МІСТЕРІЯ І ФЕЄРІЯ................................................................
    3. 2. 5. МІСТЕРІЯ У СТРУКТУРІ ТЕАТРАЛЬНИХ СИСТЕМ..........
    3. 2. 6. ДИСКУРС САКРАЛЬНОГО ТЕАТРУ....................................

    ВИСНОВКИ..........................................................................................
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................










    вступ

    Дослідження присвячене сакральному театрові, його феноменові, динаміці і тій внутрішній єдності, котра організує його зсередини, на рівні системи жанрів, висуваючи на перший план домінантний жанр — містерію, котра й ініціює формування театральних систем. Саме вони — театральні системи, форми і жанри — становлять об’єкт пропонованого структурнофункціонального дослідження, предметом якого є сакральний театр та його роль у генезі театральних форм і жанрів. Основні напрями дослідження — соціологічний і культурологічний — спрямовані на усвідомлення «соціальної історії драматичної форми» [384, 355], що й мусять дати відповідь на визначене метою дослідження практичне питання: який мінімальний «збіг об’єктивних обставин» обумовлює народження нових театральних систем і сценічних жанрів, яка сила ініціює жанрогенезу.
    Тема включена до перспективного плану науководослідної роботи Київського державного інституту театрального мистецтва ім.І.К.КарпенкаКарого. У загальноінститутській темі «Проблеми історії українського театрального мистецтва» (наукова рада з проблем «Національна спадщина і сучасний мистецький процес») дослідження займає місце теоретичного обгрунтування основних положень щодо визначення ролі сакрального театру у формуванні театральних систем.
    Виходячи з предмету і мети, окреслюються й завдання дослідження, спрямовані на визначення: основних понять — морфологічних одиниць сценічного мистецтва («театр», «театральність», «система», «сценічний жанр», «театральна форма» тощо), а також категорій та понять сакрального театру («сакральне», «міф», «культ», «обряд»); основних систем містерійного театру та етапів їхнього становлення — тобто кола явищ, які можуть бути віднесені до сакрального театру — зокрема, до жанру містерії, а також до жанрів дотичних або похідних від неї (передусім це «еталонні» містерії античності й середньовіччя, котрі найповніше співвідносяться з уявленням про сакральний театр); особливостей жанру, а також похідних від нього театральних форм, які, використовуючи структуру містерії або окремі її прийоми, подеколи виступають у ролі її імітаторів, симулякрів і двійників.
    Така постановка питання видається актуальною, оскільки соціальна роль інтегруючих масових жанрів особливо зростає, як покаже дослідження, саме у періоди державотворення.
    Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає: у тому, що як фундамент театральних систем сакральний театр ніколи не потрапляв у центр уваги дослідників (зазвичай, досліджувалися окремі історичні періоди існування цього феномену, який виступав під різними псевдонімами: античний театр, театр середньовіччя, шкільний театр, церковний театр, міфологічний театр тощо, хоча структуротворча роль сакрального в історії культури загальновизнана); у науковому обгрунтуванні поняття «театральна система», що витікає з положення про системотворчу роль сакрального театру.
    Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що його результати і матеріали ввійшли до курсів «Історія театру Західної Європи і США» та «Історія режисури» для студентів режисерської спеціалізації. Матеріали роботи використані і можуть використовуватися й надалі при написанні навчальних посібників, навчальних курсів, присвячених історії українського та світового театру, а також у постановочній практиці театрів.
    Особистий внесок здобувача визначається тим, що здійснено наукове обгрунтування положення про системотворчу роль сакрального театру у формуванні театральної системи як сукупності сценічних жанрів.
    Основні ідеї та положення дослідження апробовані на науковій конференції «Сучасний стан українського мистецтвознавства та шляхи його подальшого розвитку» (Степовий carrus navalis — бунтiвний корабель сiчового лицарства // Сучасний стан українського мистецтвознавства та шляхи його подальшого розвитку: Матерiали наукової конференцiї // Академiя мистецтв України. — К.: ВПП «Компас», 2000), на IV Міжнародному конгресі україністів (Лесь Курбас: Система і Метод // IV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 2629 серпня. Доповіді та повідомлення. — ОдесаКиїв, Видавництво Асоціації етнологів, 2001. — Кн.2.: Мистецтвознавство. — 709 с. — С.556564), на семінарі BBAG (Potsdam), де була прочитана доповідь «Deutsches umd Ukranisches theater des 20 jahrhunderts» (2001), а також впроваджуються у навчальний процес, що віддзеркалюють навчальні посібники та інші публікації навчальнометодичного характеру: Мiстерiя у генезi театральних форм i сценiчних жанрiв: Навчальний посiбник для вищих навчальних закладiв мистецтв i культури. — К.: Мiнiстерство культури i мистецтв України. Київський державний iнститут театрального мистецтва iм.I.К.КарпенкаКарого, 2001. — 256 с.; Методические указания по использованию режиссерской терминологии. — К.: КГИК, 1986 (у співавторстві з П.Кравчуком); Режиссура ХХ века: Методические указания... К.: КГИК, 1987 (у співавторстві з В.Судьїним); Терминологический минимум режиссера: Методические указания. — Киев, Республиканский научнометодический кабинет по учебным заведениям искусств и культуры Министерства культуры УССР, 1988 (у співавторстві з П.Кравчуком); История режиссуры: Методические указания...— К.: КГИТИ, 1989 (у співавторстві з В.Судьїним); Эволюция режиссерских систем: Методические указания...ч. 1 — К.: КГИТИ, 1990 (у співавторстві з В.Судьїним); Эволюция режиссерских систем: Методические указания...ч. 2 — К.: КГИТИ, 1990 (у співавторстві з В.Судьїним).

    Основні результати дослідження опубліковані у монографії «Сакральний театр: Генеза. Форми. Поетика», а також у двадцяти семи публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАК України: «Український театр», «Кінотеатр», у збірнику наукових праць «Мистецтвознавство України», в альманасі науковотеоретичних праць «Мистецькі обрії».
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Таким чином, у процесі дослідження доведено, що театральність (а за нею й театр), як ознака явищ соціального життя, котра об’єднує різнорідні сфери демонстративної поведінки спрямовані на те, щоб справити враження на партнера спілкування, народжується там, де твориться сакральний образ священної влади. Сакральний театр, у свою чергу, постає саме там, де актуалізується потреба в пропаганді театральними засобами тієї або іншої цінності як абсолютного авторитета (ствердженню якого й підпорядкований магістральний жанр сакрального театру — містерія, котра у процесі трансформації розшаровується на дрібніші жанри). Найважливішою складовою сакрального театру (яка визначається вже в перших єгипетських містеріях) стає тріумфальна процесія, в якій цар виконує роль головного бога. Саме ця частина виявляє найістотніший політичний жест великої містерії — ототожнення царя з богом, обожнення влади, оспівування земної влади як представництва бога на землі. Відтак народжується й основна формула містерійного сюжету — месія, рятівник, даритель, бог, у ролі якого може виступати як, власне, герой, так і маса, притаманними лише йому засобами рятує якусь людську спільноту, дає нове знання, що й стає висхідною подією для певного типу культури. Розгорнута сюжетна побудова з’являється лише на доволі високому етапі розвитку жанру, коли він вже перебуває на межі орнаментального; на найпримітивнішій стадії розвитку сакрального видовища головним у ньому є «богоявлення» (епіфанія), яке може здійснюватися найпримітивнішими машинами на кшталт deus ex machina. Відсутність такого типу сюжету, уособленого у певному герої, унеможливлює народження сакрального театру, прикладом чого можуть бути містерії масонів та ін.
    Висхідною подією, з якої народжуються нові театральні системи, стає перенесення (початково — в Афінах) містерій зі сфери релігійної до сфери політичної і використання їх з політичною метою, що й ініціює жанрогенезу і творення нових театральних систем. Надалі народження нових театральних систем відбуватиметься тим самим шляхом — у процесі здійснення містерій з нагоди різноманітних свят (тріумфів, поховань, освячень храмів, хрестових походів, коронувань, в’їздів, виїздів, весіль, прийомів послів тощо), внаслідок чого релігійний жанр переорієнтовується на політичні цілі сакральної влади, що й визначає спочатку його бурхливий розвиток, а надалі — трансформацію і розшарування жанру (апокаліптична драма, апофеоз, головні і державні дійства, дияблерії, драматизована хроніка, жива картина, кайзершпіль, комедія плаща і шпаги, машинна трагедія, опера, парад, протестантська містерія, салонна комедія, трагедія, тріумф, фарс, цісарські вистави та ін.). Чи не найяскравіше цей процес демонструють принагідні вистави шкільного театру (привіти, панегірики високим гостям і панегіричні вистави на визначні події сучасного життя, парадні вистави з урочистих нагод), які виявляють зв’язок категорій «сакральне» і «театральність» з атракціонами. Пропагандистські завдання сакрального театру примушують його замовників йти шляхом спрощень і ототожнень, які, зазвичай, починаються здалеку, з натяків, доки не здійснюється підміна, внаслідок якої бог містерії перетворювався лише на псевдонім, маску, за якою стоїть авторитет влади — імператора, фараона, короля, царя. Цим визначаються й принципи епічної композиційної побудови містерії («серіал» або «монтаж атракціонів», які спираються на тріумфальне «нанизування» риторичних епізодів). Саме тому, всупереч одному із забобонів сприйняття сакрального театру (як і театрального мистецтва минулого в цілому), сакральний театр тяжіє до кітчу, який функціонально виправданий і є передумовою можливості маніпулювання звичними символами і охоплення «сакральним заходом» найширших верств населення. Саме тому перелік зовнішніх ознак містерії (краса, диво, потворність, таємниця, ризик, смерть, жорстокість, катастрофа) співпадає з характеристикою звичайного атракціону. Тому сакральний театр не лише не передбачає авторського тлумачення зображуваних подій, а й заперечує його (сакральний міф), що підвищує вимоги до майстерності урізноманітнення видовищ і висуває функцію керівника видовища — постановника святкових урочистостей (початково знеособленого), котрий і створює санкціоновану художню мову доби. Потреба у великомістерійній інтерпретації світу ініціює й чергове відродження режисури і формує навколо себе театральні системи.
    Крім «внутрішнього» хронотопу (хронотопу п’єси, пов’язаного лише з самою виставою без урахування глядача, місця і часу показу спектаклю), існує ще й хронотоп «зовнішній» — саме ті час і місце, які подеколи й визначають сакральність показу вистави. Значною мірою, саме ці хронотопи й визначають монументальний стиль містерії, доки сама містерія не втрачає актуальності і не перетворюється на орнаментальне видовище, характерними ознаками якого є самоцільність, здрібнення тематики творів, нагромадження прикрас тощо, а головне — втрата сакрального начала, що дає підстави говорити про феномен жанрівдвійників, ознаки яких, на відміну від сакральної константи, постійно «мерехтять» (утопія, драматична поема, феєрія та ін.). Але усі ці жанри об’єднує у системне ціле сакральний (отже, й морфологічний) центр театральної системи.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Абрамзон М. Монеты как средство пропаганды официальной политики Римской империи. — М.: РАН, Институт археологии, 1995. — 656 с.
    2. Авдеев А. Происхождение театра. Элементы театра в первобытнообщинном строе. — Л.М.: Искусство, 1959. — 266 с.
    3. Адорно Т.В. Избранное: Социология музыки. — М.; СПб.: Университетская книга, 1998. — 445 с.
    4. Адорно Т.В. Эстетическая теория. — М.: Республика, 2001. — 527 с.
    5. Андреев М. Средневековая европейская драма. Происхождение и становление (ХХІІІ вв.). — М.: Искусство, 1989. — 215 с.
    6. Андрей Белый. Символизм как миропонимание. — М.: Республика, 1994. — 528 с.
    7. Аникеев А., Кольга Г., Пуковская Н. НСДАП: идеология, структура и функции. — Ставрополь: Издво СГУ, 2000. — 323 с.
    8. Аникст А. Театр эпохи Шекспира. — М.: Искусство, 1965. — 328 с.
    9. Аникст А. Теория драмы от Гегеля до Маркса. — М.: Наука, 1983. — 288 с.
    10. Антология исследований культуры. Т.1. Интерпретация культуры. — СПб., Университетская книга, 1997. — 728 с.
    11. Антонович Д. Український театр // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. — К.: Либідь, 1993. — 592 с. — С. 443473.
    12. Антонович Д. Триста років українського театру. 16191919. — Л.: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. — 273 с.
    13. Апанович О. Розповіді про запорізьких козаків. — К.: Дніпро, 1991. — 333 с.
    14. Апулей. Метаморфозы или Золотой осел. — М.: МП «ГЕЛИКОН», 1991. — 192 с.
    15. Арістотель. Політика. — К.: Основи, 2000. — 239 с.
    16. Арто А. Театр и его двойник. Театр Серафима. — М.: Мартис, 1993. — 182 с.
    17. Архаический ритуал в фольклорных и раннелитературных памятниках. — М.: Наука, 1988. — 329 с.
    18. Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. — К.: Орій, УКСП «Кобза», 1992. — 472 с.
    19. Бадалич И., Кузьмина В. Памятники русской школьной драмы XVІІІ века. (По загребским спискам). — М.: Наука, 1968. — 303 с.
    20. Барба Е. Паперове каное. Путівник по театральній антропології. — Л.: Літопис, 2001. — 288 с.
    21. Бартошевич А. Шекспир на английской сцене. — М.: Наука, 1985. — 285 c.
    22. Барышев Г. Школьный театр Белоруссии ХVІІІ века. Учебновспомогательное пособие. — Минск, Минский институт культуры, 1990. — 382 с.
    23. Батракова С. Искусство и утопия. Из истории западной живописи и архитектуры ХХ века. — М.: Наука, 1990. — 302 с.
    24. Бахтин М. Литературнокритические статьи. — М.: Худ. лит., 1986. — 543 с.
    25. Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. — М.: Худ. лит., 1989 — 541 с.
    26. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. — Изд. второе. — М.: Искусство, 1986. — 445 с.
    27. Бачелис Т. Шекспир и Крэг. — М.: Наука, 1983. — 351 с.
    28. Бентли Э. Жизнь драмы. — М.: Искусство, 1978. — 368 с.
    29. Бердяев Н. Судьба России. Опыт по психологии войны и национальности. — М.: Мысль, 1990. — 207 с.
    30. Березкин В. Искусство сценографии мирового театра. В двух книгах. Книга первая: От истоков до начала ХХ века. Книга вторая: Первая половина ХХ века. — М.: Эдиториал УРСС, 1997. — 544 с.
    31. Берк Пітер. Популярна культура в ранньомодерній Європі. — К.: УЦКД, 2001. — 352 с.
    32. Білецький О. Зародження драматичної літератури на Україні // Олександр Білецький. Зібрання праць у п’яти томах. Давня українська і давня російська літератури. — К.: Наукова думка, 1965. — Т.1: 527 с. — С. 277353.
    33. Близнята ще зустрінуться. Антологія драматургії української діяспори. Упорядкування і вступна стаття Лариси Залеської Онишкевич. — К.—Л.: Час, 1997. — 640 с.
    34. Бобошко Ю. Змагання мистецьких течій // Шляхи і проблеми розвитку українського радянського театру. — К.: Мистецтво, 1970. — 344 с.
    35. Бобошко Ю. Режисер Лесь Курбас. — К.: Мистецтво, 1987. — 197 с.
    36. Бодрийар Ж. Символический обмен и смерть. — М.: Добросвет, 2000. — 387 с.
    37. Боннар А. Греческая цивилизация. От Илиады до Парфенона. — М.: Искусство, 1992. — 269 с.
    38. Бояджиев Г. Вечно прекрасный театр эпохи Возрождения. — Л.: Искусство, 1973. — 471 с.
    39. Брехт Б. Театр: В 5 т. — М.: Искусство, 1965. — Т.5/1: 528 с.; Т.5/2: 566 с.
    40. Брук П. Пустое пространство. — М.: Прогресс, 1976. — 238 с.
    41. Буревій К. Театр масового музичного дійства // Радянський театр. — 1930. — № 35. — С.6364.
    42. Буркхардт Я. Культура Возрождения в Италии. Опыт исследования. — М.: Юрист, 1996. — 592 с.
    43. Бушуева С. Полвека итальянского театра. 18801930. — Л.: Искусство, 1978. — 191 с.
    44. Вагнер Р. Кольцо Нибелунга. Избранные работы. — М.: ЭКСМОПресс; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 800 с.
    45. Вадимов А. Тривас М. От магов древности до иллюзионистов наших дней. Очерки истории иллюзионного искусства. — М.: Искусство, 1979. — 271 с.
    46. Вакуленко Д. Сучасна українська драматургія. 19451972. Основні тенденції розвитку. — К.: Наукова думка, 1976. — 228 с.
    47. Варнеке Б. Античний театр. — Х.К.: Державне видавництво України, 1929. — 168 с.
    48. Варнеке Б. История античного театра. — М.Л.: Искусство, 1940. — 311 с.
    49. Василько В. Микола Садовський та його театр. — К.: Мистецтво, 1962. — 196 с.
    50. Василько В. Театру віддане життя. — К.: Мистецтво, 1984. — 407 с.
    51. Василько В. Фрагменти режисури. — К.: Мистецтво, 1967. — 378 с.
    52. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. — К.: Основи, 1998. — 534 с.
    53. Велехова Н. Охлопков и театр улиц. — М.: Искусство, 1970. — 359 с.
    54. Велишский Ф. История цивилизации: Быт и нравы древних греков и римлян. — М.: Издво ЭКСМОПресс, 2000. — 704 с.
    55. Веселовский А. Мерлин и Соломон. Избранные работы. — М.: Издательство ЭКСМОПресс; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 864 с.
    56. Веселовский А. Историческая поэтика / Вступ. ст. И.К.Горского; Сост., коммент. В.В.Мочаловой. — М.: Высшая школа, 1989. — 406 с.
    57. Веселовська Г. Пошуки київських театрів 19181919 рр. // Український театр. — 1999. — № 1. — С. 1921.
    58. Веселовська Г. Протестантське та православне барокко в слов’янському театрі XVІІXVІІІ ст. (Україна та Словаччина) // Українське барокко та європейський контекст. — К.: Наукова думка, 1991. — 256 с. — С. 203211.
    59. Веселовська Г. Уроки для самогубців // Кінотеатр. — 1997. — № 3. — С.1416.
    60. Висоцька Н. На перехресті цивілізацій. Афроамериканська драма як мультикультурний феномен. Монографія. — К.: Київський державний лінгвістичний університет, 1997. — 168 с.
    61. Вишенський І. Твори. Переклад з книжної української мови Валерія Шевчука. — К.: Дніпро, 1986. — 247 с.
    62. Вишневская И. Лениниана. Пятьдесят лет назад // Современная драматургия. — 1988. — № 1. — С. 181191.
    63. Возняк М. Історія української літератури. У 2х кн. Вид. друге, випр. — Л.: Світ, 1994. — Кн. 2: 560 с.
    64. Волкогонов Д. Тріумф і трагедія. Політичний портрет Й.В.Сталіна: У 2 кн. — К.: Політвидав України, 1989. — Кн. 1. — 597 с.; Кн. 2. — 670 с.
    65. Волошин М. Избранное. Стихотворения. Воспоминания. Переписка. — Минск, Мастацкая літаратура, 1993. — 479 с.
    66. Вольтер. Эстетика. Статьи, письма, предисловия и рассуждения. — М.: Искусство, 1974. — 392 с.
    67. Вороний М. Театр і драма. Збірка статей. — К.: Мистецтво, 1989. — 408 с.
    68. Восточный театр. Сб. ст. — Л.: Асаdеmіа, 1929. — 405 с.
    69. Всеволодский (Гернгросс) В. История русского театра. В 2х т. — Л.М.: Теакинопечать, 1929. — Т.1: 576 с.
    70. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости: Дослідження категорії громадянське суспільство. — Львів, Літопис, 2000. — 320 с.
    71. Габермас Ю. Філософський дискурс Модерну. — К.: Четверта хвиля, 2001. — 424 с.
    72. Гагеман К. Игры народов. Вып. 1. Индия. — Пг.: Academіa, 1923. — 143 с.; Вып. 3. Китай. Африка. — Л.: Academіa, 1924. — 110 с.
    73. Гадамер Г.Г. Герменевтика і поетика. — К.: Юніверс, 2001. — 288 с.
    74. Гадамер Г.Г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики. У 2х т. — К.: Юніверс, 2000. — Т.1: Герменевтика І. — Герменевтика І : Основи філософської герменевтики. — 464 с.; Т.2: Герменевтика ІІ : Доповнення. Покажчики. — 480 с.
    75. Гайдабура В. Минулих днів зачарування // Український театр. — 1996. — № 6. — С. 1417.
    76. Гайдабура В. Театр, захований в архівах: Сценічне мистецтво в Україні періоду німецькофашистської окупації (19411944): Історія. Політика. Документи. Ідеї. Художні реалії. Людські долі. — К.: Мистецтво, 1998. — 224 с.
    77. Гаккебуш В. Зустрічі з зарубіжними театрами. Випуск третій. — К.: Мистецтво, 1975. — 206 с.
    78. Гарбузюк М. Фестивалі «Христос народився у Луцьку», або Чотири дні, що змінюють світ. (Репортаж з міжнародного фестивалю «Різдвяна містерія», 812 січня 2001р.) // Український театр. — 2001. — № 12. — С. 35.
    79. Гвоздев А. Западноевропейский театр на рубеже ХІХ и ХХ столетий. — Л.М.: Искусство, 1939. — 378 с.
    80. Гвоздев А. О смене театральных систем // О театре: Сб.статей. Временник отдела истории и теории театра. — Л.: Academia, 1926. — Вып.1. — 152 с. — С.736.
    81. Гвоздев А., Пиотровский Адр. История европейского театра. Античный театр. Театр эпохи феодализма. — М.Л.: Academіa, 1931. — 693 с.
    82. Гегель Г.В.Ф. Эстетика. В 4х т. — М.: Искусство, 1968. — Т.1: 311 с.; Т.3: 621 с.; Т.4: 675 с.
    83. ГерасимоваПерсидська Н. Монодія як символ сакрального // Науковий вісник Національної музичної академії України ім П.І.Чайковського. Вип. 15. Православна монодія: її богословська, літургічна та естетична сутність. — К.: Національна музична академія України ім П.І.Чайковського, 2001. — 195 с. — С.1319.
    84. Гете И. Театральное призвание Вильгельма Мейстера. — Л.: Наука, 1984. — 296 с.
    85. Гижицки Е. С шахматами через века и страны. — Warzawa, Sport i turystyka, 1964. — 360 с.
    86. Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе. — К.: Дух і Літера, 2001. — 542 с.
    87. Голдовский Б., Смелянская С. Театр кукол Украины. Страницы истории. — СанФранциско, 1998. — 274 с.
    88. Гоян Г. 2000 лет армянского театра. — М.: Искусство, 1952. — Т.1: Театр древней Армении. — 543 с.; Т.2: Театр средневековой Армении. — 510 с.
    89. Грабович Г. Поет як міфотворець: Семантика символів у творчості Тараса Шевченка. Друге виправлене й авторизоване видання. — К.: Часопис «Критика», 1998. — 208 с.
    90. ГригоровичБарський В. Странствованія // Українська література ХVІІІ ст. — К.: Наукова думка, 1983. — 693 с. — С. 528571.
    91. Григулевич И. Инквизиция. — 3е изд. — М.: Политиздат, 1985. — 448 с.
    92. Грицай М. Українська драматургія XVІІXVІІІ ст. — К.: Вища школа, 1974. — 199 с.
    93. Гриценко О. «Своя мудрість»: Національні міфології та «громадянська релігія» в Україні. — К.: УЦКД, 1998. — 184 с.
    94. Громов Е. Сталин: власть и искусство. — М.: Республика, 1998. — 495 с.
    95. Гротовський Є. Театр. Ритуал. Перформер. — Львів, Центр гуманітарних досліджень Львівського держуніверситету ім. І.Франка, 1999. — 186 с.
    96. Грушевський М. Історія української літератури. — К.: Либідь, 1993. — Т.1: — 389 с.
    97. Грюнберг К. Адольф Гитлер: Биография фюрера. СС — черная гвардия Гитлера. — М.: Республика, 1995. — 368 с.
    98. Гуревич А. Категории средневековой культуры. — М.: Искусство, 1984. — 350 с.
    99. Данилов С. Очерки по истории русского драматического театра. Учебное пособие. — М.Л.: Искусство, 1948. — 587 с.
    100. Даркевич В. Народная культура средневековья. Светская праздничная жизнь в искусстве ІХХVІ вв. — М.: Наука, 1988. — 341 с.
    101. Девель Н. Село Обераммергау и его мистерия. — СПб., 1911. — 32 с.
    102. Делёз Ж. Логика смысла. Фуко М. Theatrum phіlosophіcum. — М.: «Раритет», Екатеринбург: «Деловая книга», 1998. — 480 с.
    103. Дем’янівська Л. Українська драматична поема (Проблематика, жанрова специфіка). — К.: Вища школа, 1984. — 160 с.
    104. Державин К. Театр Французской революции. 17891799. — Л.М.: Искусство, 1937. — 312 с.
    105. Деррида Ж. Эссе об имени. — М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 1998. — 192 с.
    106. Дживелегов А. Итальянская народная комедия. — М.: Издательство АН СССР, 1954. — 298 с.
    107. Диакон Л. История. — М.: Наука, 1988. — 240 с.
    108. Дмитрова Л. Підручна книга з історії всесвітнього театру. Випуск 1й. За редакцією й з вступними увагами проф. О.Білецького. — Харків, 1929. — 472 с.
    109. Дневник Елены Булгаковой. — М.: Книжная палата, 1990. — 400 с.
    110. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя. Тотемна система в Австралії. — К.: Юніверс, 2002. — 424 с.
    111. Евгений Вахтангов: [Сборник]. — М.: ВТО, 1984. — 571 с.
    112. Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання. — К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. — 591 с.
    113. Есслін М. Традиція абсурду // Український театр. — 1991. — № 6. — С. 2630.
    114. Євреїнов М. Театр для себе // Український театр. — 1992. — № 1. — С. 1719.
    115. Єрмакова Н. У пошуках великого стилю // Український театр. — 1998. — № 3. — С. 812.
    116. Єфремов С. «Різдвяна містерія». Луцьк. Січень. 1993 р. // Український театр. — 1993. — № 2. — С. 1012.
    117. Єфремов С. Історія українського письменства. — К.: Fеmіnа, 1995. — 688 с.
    118. Єфремов С. Щоденники. 19231929. — К.: ЗАТ «Газета «РАДА», 1997. — 848 с.
    119. ЖанПоль. Приготовительная школа эстетики. — М.: Искусство, 1981. — 448 с.
    120. Жандо Д. История мирового цирка. — М.: Искусство, 1984. — 192 с.
    121. Жегин Н. Действо о Чевенгуре // Театр. — 1990. — № 10.
    122. Жемье Ф. Театр. Беседы, собранные Полем Гзелем. — М.: Искусство, 1958. — 250 с.
    123. Жигульский К. Праздник и культура. Праздники старые и новые. — М.: Прогресс, 1985. — 336 с.
    124. Жирар Р. Насилие и священное. — М.: Новое литературное обозрение, 2000. — 397 с.
    125. Записки Михаила Васильевича Данилова, артиллерии майора, написанные им в 1771 году (17221762) // Безвременье и временщики. Воспоминания об «эпохе дворцовых переворотов» (1720е — 1760е годы). — Л.: Худ. лит., 1991. — 368 с. — С.281350.
    126. Запорожці. До історії козацької культури: Зб. — К.: Мистецтво, 1993. — 400 с.
    127. Захарова О. Светские церемониалы в России XVІІІ — начала ХХ в. — М.: ЗАО Издво Центрполиграф, 2001. — 329 с.
    128. Зингерман Б. Очерки истории драмы 20 века. — М.: Наука, 1979. — 391 с.
    129. Зингерман Б. Человек в меняющемся мире. Заметки на темы театра ХХ века // Театр. — 2000. — № 3.
    130. Золотницкий Д. Режиссура эпохи «военного коммунизма» // Проблемы теории и практики русской советской режиссуры. 19171925. Сб. Статей. — Л.: ЛГИТМиК, 1978. — 160 с.
    131. Иванов Г. Архитектура в культуротворчестве тоталитаризма. Философскоэстетический анализ. — К.: Стилос, 2001. — 168 с.
    132. Из истории советской науки о театре. 20е годы. Сборник трудов. — М.: ГИТИС, 1988. — 340 с.
    133. Иллюстрированная история мирового театра. Под ред. Джона Рассела Брауна. — М.: БММ, 1999. — 582 с.
    134. Ильин И. Постмодернизм: Словарь терминов. — М.: Intrada MMI, 2000. — 384 с.
    135. Ионеско Э. Противоядия. Пер. с французского. — М.: Прогресс — Литера, 1992. — 480 с.
    136. Иоффе И. Мистерия и опера (Немецкое искусство ХVІХVІІІ вв.) — Л., 1937. — 234 с.
    137. История западноевропейского театра. Под ред. С.С.Мокульского. — М.: Искусство, 19561988. — Т.1: 750 с., Т.2: 902 с.; Т.6: Под ред. Г.Н.Бояджиева [и др.]. — 656 с.
    138. История русского драматического театра. В 7ми т. — М.: Искусство, 1977. — Т.1: От истоков до конца ХVІІІ века. Автор — В.Н.ВсеволодскийГернгросс. — 485 с.; Т.7: 18981917. — М.: Искусство, 1987. — 586 с.
    139. Історія української культури. У 5ти т. — К.: Наукова думка, 2001. — Т.1. — Історія культури давнього населення України. — 1136 с.; Т.2. — Українська культура ХІІІХVІІ століть.— 848 с.
    140. Каган М. Морфология искусства. Историкотеоретическое исследование внутреннего строения мира искусств. Ч.ІІІІ. — Л.: Искусство, 1972. — 439 с.
    141. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. Зимние праздники. — М.: Наука, 1973. — 351 с.
    142. Календарные обычаи и обряды народов Восточной Азии. Новый год. — М.: Наука, 1985. — 264 с.
    143. Каллистов Д. Античный театр. — Л.: Искусство, 1970. — 175 с.
    144. Камю А. Сочинения в 5 тт. — Харьков, «Фолио», 1998. — Т.4: 620 с.
    145. Канетті Е. Маса і влада. — К.: Видавничий Дім «Альтернатива», 2001. — 416 с.
    146. Карская Т. Французский ярмарочный театр. — Л.М.: Искусство, 1948. — 232 с.
    147. Кереньи К. Элевсин. Архетипический образ матери и дочери. — М.: «Рефлбук», 2000. — 288 с.
    148. Кестхейи Т. Анатомия детектива. Следствие по делу о детективе / Пер. с венг. Е.Тумаркиной. — Будапешт: «Корвина», 1989. — 259 с.
    149. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. — К.: АТК «Обереги», 1994. — кн. ІІ. Т.3: (Весняний цикл). — 528 с.
    150. Кин М. Рыцарство. — М.: Научный мир, 2000. — 520 с.
    151. Кисіль О. Український театр. Дослідження. — К.: Мистецтво, 1968. — 256 с.
    152. Кісін В. Режисура як мистецтво та професія. Життя, актор, образ: Із творчої спадщини. — К.: Видавничий дім «КМ Academіa», 1999. — 268 с.
    153. Классическая драма Востока. — М.: Худ. лит., 1976. — 880 с.
    154. Клековкин А. Событийнозрелищное мышление режиссера в структуре режиссерской деятельности. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения. — М.: ВНИИ искусствознания, 1991. — 166 с.
    155. Клековкін О. Ars Coquіnarіa // Український театр. — № 3. — 1998. — С. 1216.
    156. Клековкін О. Брат Самуїл, придворний піїт // Український театр. — 1995 — № 6. — С. 1821.
    157. Клековкін О. Десять тез про сакральний театр Леся Курбаса // Кінотеатр. — 2001. — № 6. — С. 3634
    158. Клековкін О. Здрастуй, театр, який ще не народився // Віче. — 1994. — № 7. — С.134140.
    159. Клековкін О. Історія режисури: уроки і забобони // Український театр. — 2000. — № 12. — С.1011.
    160. Клековкін О. ...І справді вимагає жертв // Український театр. — 1998. — № 2. — С. 2932.
    161. Клековкін О. Кінець гри... щастя без тебе // Український театр. — 1988. — № 4. — С.2224.
    162. Клековкін О. Лесь Курбас: Система і Метод // ІV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 2629 серпня. Доповіді та повідомлення. — ОдесаКиїв, Видавництво Асоціації етнологів, 2001. — Кн.2.: Мистецтвознавство. — 709 с. — С.556564.
    163. Клековкін О. Лист з Хутора // Український театр. — 1994 — № 2. — С. 1618.
    164. Клековкін О. Містерія у генезі видовищних жанрі
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Песковец Анна Витальевна. Улучшение низкотемпературных свойств сульфонатных пластичных смазок
Новичкова Лидия Николаевна. Полифония художественного мира (на материале сопоставительного исследования произведений Ф.М. Достоевского "Идиот" и Ч. Диккенса "Тяжелые времена")
Михайлов Дмитрий Александрович. Перспективные керамические материалы для консолидации фракционированных компонентов РАО: Cs, Sr+Ba, Ln и минор-актинидов на примере катионов-имитаторов
Меретин Алексей Сергеевич. Разработка термодинамически согласованных математических моделей и методов математического моделирования для анализа тепловых методов увеличения нефтеотдачи
Малашкина Ольга Федоровна. Механизм стратегического управления развитием высокотехнологичных промышленных компаний в условиях межфирменной цифровой кооперации