ПЕРШИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР: УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕАТР, КИЇВ, 1917-1918 : ПЕРВЫЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УКРАИНСКИЙ ТЕАТР: УКРАИНСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ТЕАТР, КИЕВ, 1917-1918

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ПЕРШИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР: УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕАТР, КИЇВ, 1917-1918
  • Альтернативное название:
  • ПЕРВЫЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УКРАИНСКИЙ ТЕАТР: УКРАИНСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ТЕАТР, КИЕВ, 1917-1918
  • Кол-во страниц:
  • 204
  • ВУЗ:
  • Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого
  • Год защиты:
  • 2001
  • Краткое описание:
  • Міністерство культури і мистецтв України
    Київський державний інститут театрального мистецтва іменіІ.К. Карпенка-Карого



    ЛЕОНЕНКО РУСЛАН ПЕТРОВИЧ


    ПЕРШИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР:
    УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕАТР, КИЇВ, 1917-1918.

    УДК 792.2 (477) (09) (048)

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства


    Науковий керівник академік Академії мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, професор, Р.Я.Пилипчук



    Київ-2001










    ЗМІСТ

    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА 8
    РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ТА ЗАСНОВНИКИ
    УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ 21
    2.1. Особливості театрального процесу в Україні напередодні
    української революції 1917 р. 21
    2.2. Комісія по утворенню Національного Українського Театру 31
    2.3. Комітет Українського Національного Театру 38
    2.4. Театральна рада 61
    РОЗДІЛ 3. КОЛЕКТИВ ТА ЕСТЕТИЧНА ПЛАТФОРМА
    УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ 67
    РОЗДІЛ 4. ВИСТАВИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ 93
    4.1. Загальна характеристика 93
    4.2. Українська класична драматургія 99
    4.3. Тогочасна українська драматургія 109
    4.4. Перекладна драматургія 122
    РОЗДІЛ 5. АДМІНІСТРАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ
    ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ 130
    РОЗДІЛ 6. РЕОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО
    ТЕАТРУ 150
    ВИСНОВКИ 174
    СПИСОК ОСНОВНОЇ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
    ТА НЕОПУБЛІКОВАНИХ ДЖЕРЕЛ:
    - Книжки і збірники 179
    - Статті і публікації в періодичних виданнях 184
    - Неопубліковані матеріали 188
    ДОДАТОКА.РЕПЕРТУАР УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО
    ТЕАТРУ 197










    ВСТУП

    Український театр 1917-1919 років у Києві - не просто біла пляма в історії національного мистецтва. Ця пустка є штучно влаштованою перервністю в розвитку української культури. Період 1917-1919 років в Україні, і в Києві зокрема, йшов усупереч офіційній радянській історіографії, бо нагадував про жорстокий опір перших українських урядів поневоленню України більшовицьким режимом. А відтак означений період історії за радянських часів мусив зникнути з ужитку, із згадки. Справу більшовицьких ідеологів 20-х років, які брутально перервали розвиток українського мистецтва, продовжили партійні ідеологи наступних десятиліть, які подбали про підміну реальної історичної картини наскрізь сфальсифікованою радянською міфологією.
    Відновити реальну історичну картину важливо не лише задля наукової об’єктивності. Справа ця виглядає особливо актуальною ще й з міркувань громадянських. Нині, коли під переможним тиском життя відходить у минуле радянський режим, а з ним - і колоніальна залежність української культури від ідеологічного тиску шовіністсько-русифікаторської політики того режиму, в цей час конче необхідно ввести до наукового обігу правдиві історичні факти про українську історію і, зокрема, про історію театрального мистецтва. Тільки тоді база гуманітарних наук в Україні матиме реальне і об’єктивне підґрунтя, а не ідеологічні міфологеми часів колоніального поневолення. Тільки тоді, на підставі науково підтверджених історичних фактів, можна буде порвати з наукою”, припасованою до історії партії та радянської держави, і розвивати повноцінну історичну науку - провідника духовності народу.

    Об’єктом дослідження є перший державний український театр Український Національний Театр, заснований влітку 1917 року за Української Центральної Ради і підтримуваний пізніше урядом Української Держави гетьманаП.Скоропадського. Його виникнення і діяльність припадає на сезон 1917-1918 років у Києві. Український Національний Театр досліджується в широкому історично-мистецькому контексті і розглядається не як осібне та ізольоване в своєму часі явище, а як ланка мистецького процесу. Тому хронологічні рамки дисертації не обмежені лише 1917-1918 рр.: частина праці присвячена ще двом іншим державним театрам, які продовжили справу Українського Національного Театру після його реорганізації влітку 1918 року: Державному Народному Театрові та Державному Драматичному Театрові (Київ, сезон 1918-1919 років). Перший з них став прямим спадкоємцем Українського Національного Театру, і нині це Львівський державний академічний український драматичний театр іменіМ.Заньковецької. Другий теж був безпосередньо пов’язаний з Українським Національним Театром, увібравши до себе його кращі акторські сили; нині це Дніпропетровський український музично-драматичний театр іменіТ.Шевченка. Без розгляду бодай побіжної історії цих двох колективів (побіжної, бо кожен із двох цих театрів заслуговує на дві окремі дисертації), які продовжили справу першого державного українського театру, уявлення про Український Національний Театр було б неповним.
    Предметом дослідження є передусім історія першого державного українського театрального колективу: передумови та історія створення, історія діяльності, а також вистави крізь призму рецензій сучасників та історичних згадок. Перший розділ присвячений оглядові літератури й джерел, присвячених цьому явищу. Аби краще вияснити роль і місце Українського Національного Театру в історії національного мистецтва, у другому розділі здійснено аналіз актуальних завдань, які виразно постали перед українським театром на початку та в десятих роках двадцятого століття. Такий аналіз був необхідний ще й тому, що за задумом передової театральної громадськості Український Національний Театр як провідний державний театр був покликаний розв’язувати актуальні завдання, які накопичувалися перед національним театральним мистецтвом протягом 10-х років 20століття. Один з центральних розділів роботи присвячений також аналізові естетичних засад колективу і розглядові його творчої діяльності. Цей аналіз здійснено в широкому культурологічному контексті тогочасних театральних пошуків на тлі кризи класичного побутового українського театру і на тлі приходу в Україну з Європи режисерського типу театру.
    Особлива увага приділена в роботі засновникам перших державних театрів. Фундатором Українського Національного Театру став Комітет Українського Національного Театру (спочатку, у квітні-травні 1917 року, існував як Комісія по утворенню Національного Українського Театру), який веде свій родовід від товариства "Український Національний Театр", заснованого у 1913 році у Києві. Організації та діяльності Комісії по утворенню Національного Українського Театру та Комітету Українського Національного Театру присвячений окремий розділ, оскільки без з’ясування цього питання загальний театральний контекст 1917-1918 років буде неясний. Прямим спадкоємцем Комітету Українського Національного Театру, який продовжив усі його справи та на засадах диференціації театрального мистецтва ініціював створення Державного Народного Театру та Державного Драматичного Театру, стала Театральна рада, утворена у квітні 1918 року.
    Методологічною основою роботи слугували принципи історизму і об’єктивності. Для їх реалізації використані проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та статистично-аналітичний методи.
    Наукова новизна пропонованої роботи полягає в тому, що вона є першою спробою цілісного і комплексного наукового дослідження, спеціально присвяченого Українському Національному Театрові як історичному, мистецькому та громадсько-культурному явищу. Відновлено хронологію створення та діяльності Українського Національного Театру, що дозволяє виправити усі перекручені факти про перший державний український театр, поширювані радянським театрознавством. Вперше укладено і подано повний репертуар цього театру. А втім тема перспективна і може мати продовження, оскільки наступні два державні театри після Українського Національного Театру, а саме: Державний Народний Театр (очолюванийП.Саксаганським) та Державний Драматичний Театр (під керівництвомБ.Крживецького таО.Загарова), потребують такого ж докладного вивчення, як і їх попередник.
    Практичне значення дисертації визначається її новизною і комплексним підходом до висвітлення вказаної проблеми. Фактичний матеріал, основні положення та висновки дисертації можуть бути використані в подальших наукових розробках театрознавчих проблем, при написанні узагальнюючих праць, підручників, посібників, при створенні спеціальних навчальних програм, вузівських курсів та спецкурсів з історії національної культури, зокрема і передусім з історії українського театру, в лекційній роботі. Окрім того, її матеріали можуть прислужитися при написанні якісно нової історії українського мистецтва.
    Дана праця була апробована у численних виступах на наукових конференціях[1], у низці публікацій. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри театрознавства Київського державного інституту театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карого. За матеріалами дисертації були прочитані лекції студентам театрознавчих курсів КДІТМ іменіІ.Карпенка-Карого.
    Основний зміст та висновки дисертації відображені у наукових публікаціях автора.[2] Публікації висвітлювали найважливіші аспекти історії Українського Національного Театру,

    Державного Народного Театру та Державного Драматичного Театру, а також Комітету Українського Національного Театру і Театральної ради в загальномистецькому контексті 1917-1918 років та на тлі державотворчої діяльності урядів Української Центральної Ради та Української Держави гетьманаП.Скоропадського.
    Завдяки науково-публіцистичним статтям у загальноукраїнських періодичних виданнях (одна у співавторстві зР.Я. Пилипчуком)[3], які науково обґрунтовували неперервність лінії першого державного театру України до наших часів, а також уточнювали дати створення перших державних театральних колективів, нинішні їх спадкоємці уперше мали можливість відсвяткувати свої справжні ювілеї: Львівський державний академічний український драматичний театр іменіМ.Заньковецької 80-річчя у 1997 році та Дніпропетровський обласний український музично-драматичний театр іменіТ.Шевченка 80-річчя у 1998 році.





    [1] Наукові конференції, в яких автор цієї роботи брав участь (або представив текст доповіді):
    Грудень 1996 р., Київ - щорічні читання у Будинку-музеї М.Заньковецької (тема доповіді:М.Заньковецька та Український Національний Театр”).
    25 лютого 1997 р., Київ конференція у Київському Молодому театрі з нагоди ювілею Леся Курбаса (тема доповіді: "Театральна рада і Молодий театр").
    28 лютого 1997 р., Київ конференція з нагоди ювілею Леся Курбаса у Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України (тема доповіді: "Мистецьке тло діяльності Молодого театру").
    Квітень 1997 р., Луцьк - конференція "Суспільствознавчі науки і відродження нації", організована Волинським державним університетом ім.Лесі Українки та Волинським Академічним Домом (тема доповіді: "Комітет Українського Національного Театру. 1917-1918").
    13 травня 1998 р., Київ науково-теоретична конференція, присвячена 120-річчю від дня народженняІ.Мар’яненка (тема доповіді: "І. Мар’яненко директор Українського Національного Театру. 1917-1918").
    Червень 1998 р., Харків науково-теоретична конференція, присвячена 120-річчю від дня народженняІ.Мар’яненка (тема доповіді: "Іван Мар’яненко директор Українського Національного Театру").
    12 вересня, 1998 р., Київ (КДІТМ ім.І.К. Карпенка-Карого) - конференція, присвячена 140-річчю від дня народженняП.Саксаганського (тема доповіді: "П.Саксаганський директор Державного Народного Театру. 1918-1919").
    28 серпня 1999 р., Одеса IV Міжнародний конгрес україністів (тема доповіді: "Діяльність Українського Національного Театру. 1917-1918").
    14 жовтня 1999 р., Дніпропетровськ Регіональна науково-практична конференція "Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва" (тема доповіді: "Державний Драматичний Театр (Київ, 1918-1919 рр.) предтеча Дніпропетровського державного українського музично-драматичного театру іменіТ.Г. Шевченка").
    5 жовтня 2000 р., Кіровоград Міжнародна наукова конференція Літературна і політична спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття” (тема доповіді: Володимир Винниченко та Український Національний Театр. Київ, 1917”).


    [2] ЛеоненкоР.Комітет Українського Національного Театру. 1917-1918 // Суспільствознавчі науки і відродження нації: Збірник наукових праць. - Луцьк, 1997. -С.20-22.
    ЛеоненкоР.Іван Мар’яненко директор Українського Національного Театру // Іван Мар’яненко видатний діяч українського театру: Матеріали Науково-теоретичної конференції, присвяченої 120-річчю від дня народженняІ.О.Мар’яненка та спогади його колишніх учнів. Харків: Спілка театральних діячів України, 1998. С.21-29.
    ЛеоненкоР.Державний Драматичний Театр (Київ, 1918-1919 рр.) предтеча Дніпропетровського державного українського музично-драматичного театру іменіТ.Г.Шевченка // Матеріали Регіональної науково-практичної конференції "Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва". Т.1. Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет, 1999. С.140-146.
    ЛеоненкоР.Перші українські державні театри.1917-1919 роки // Записки Наукового товариства ім.Т.Шевченка. Львів, 1999. Т.237: Праці Театрознавчої комісії / Редактори томуІ.Волицька,О.Купчинський,Р.Пилипчук. С.134-167.
    ЛеоненкоР.Володимир Винниченко та Український Національний Театр (Київ, 1917-1918) // Наукові записки. Випуск 27. Серія: Філологічні науки (українське літературознавство). Кіровоград: Редакційно-видавничий центр Кіровоградського державного педагогічного університету ім.В.Винниченка, 2000. С.150-159.
    ЛеоненкоР.Діяльність Українського Національного Театру (1917-1918) // IV Міжнародний конгрес україністів (Одеса, 26-29 серпня 1999 р.): Доповіді та повідомлення / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Рильського НАН України, Міжнародна асоціація україністів, Міжнародна асоціація етнологів. Кн. 2: Мистецтвознавство. Одеса-Київ: Видавництво Асоціації етнологів, 2001. С.621-631.
    ЛеоненкоР.Комітет Українського Національного Театру провідник державної театральної політики. Київ. 1917-1918 // Мистецтвознавство України: Зб. наук. праць. К., 2001. Вип. 2: 2001. С.149-163.


    [3] Пилипчук Р., ЛеоненкоР.Скільки років театрові іменіМ.Заньковецької // Культура і життя. - 1997. - 3 грудня. - № 67. -С.1, 3.
    ЛеоненкоР.Другий найстаріший державний театр України // Культура і життя. - 1998. - 15липня. - № 28. С.2, 4.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У даній дисертації здійснено дослідження одного з яскравих періодів історії українського театру (сезон 1917-1918 років у Києві) на тлі радикальних змін у мистецькому просторі та в контексті державотворчих процесів в Україні після повалення монархії в Росії і зняття заборон з української культури. Починаючи з літа 1917 року і впродовж до кінця 1918 року українськими урядами (Українська Центральна рада і проголошена нею Українська Народна Республіка, Українська Держава за гетьмана Павла Скоропадського, знову Українська Народна Республіка на чолі з Директорією) було створено цілу низку українських державних мистецьких та наукових інституцій.
    Долаючи кризу українського класичного реалістично-побутового театру, Держава обрала шлях виводу українського театру у річище світового мистецтва. І для цього створила державний театр Український Національний Театр, який через поступове поповнення репертуару світовою класикою, а також сучасними українськими та європейськими п’єсами з часом перетворився би у зразковий національний театр.
    Засновником Українського Національного Театру виступив Комітет Українського Національного Театру (спочатку, у квітні-травні 1917 року, існував як Комісія по утворенню Національного Українського Театру). Ця громадська організація зорганізувала навколо себе провідних українських митців, політичних та громадських діячів з метою закладення зразкового національного театру у власному приміщенні в Києві. Невдовзі Комітет Українського Національного Театру входить до складу Генерального секретаріату освіти Української Центральної ради і набуває статусу державної структури. Серед близько сорока учасників Комітету Українського Національного Театру такі видатні особистості: МиколаСадовський, ПанасСаксаганський, Марія Старицька, Людмила Старицька-Черняхівська, ІванМар’яненко, ЛесьКурбас, Володимир Винниченко, Олександр Олесь, Спиридон Черкасенко, Микола Вороний, Дмитро Антонович, Іван Стешенко, Сергій Єфремов, Марія Грушевська, ОлександрКошиць, МиколаБурачек, МиколаБіляшевський, Василь Кричевський, Петро Холодний, Михайло Жук та ін.
    Основою репертуару Українського Національного Театру стала національна класика (переважно кращі твори корифеїв українського театру І.Карпенка-Карого,М.Кропивницького таМ.Старицького), сучасна українська драматургія (представлена головним чином п’єсамиВ.Винниченка, формою і змістом пов’язаними з новітніми течіями європейської драми) та зарубіжна класика. Серед постановок перекладної драматургії виділяються "Тартюф" Мольєра та "Зачароване коло"Л.Риделя.
    Сезон театру відкрився 16 вересня 1917 року в театрі Троїцького народного дому виставою "Пригвожденні" заВ.Винниченком.
    Директором театру був запрошений Іван Мар’яненко. Він, а також Григорій Гаєвський, Іван Сагатовський та Марко Петлішенко були режисерами більшості постановок Українського Національного Театру. Серед провідних акторів театру: ГаннаБорисоглібська, ЛюбовЛіницька, Катерина Лучицька, НаталяДорошенко, Ольга Полянська, Ніна Горленко, Антоніна Смерека, Любов Гаккебуш; Федір Левицький, Іван Мар’яненко, Іван 3амичковський, Сергій Каргальський, Прохор Коваленко, Фауст Лопатинський, Григорій Пелашенко, Марко Петлішенко, Іван Сагатовський, Ростислав Чичорський, Григорій Маринич, Василь Кречет.
    Один і єдиний сезон Українського Національного Театру вказав на реальні шляхи подолання кризи, в якій у дні революційних суспільних змін 1917 року опинився український театр. Суспільно-політична криза покликала до нечуваної активності всі творчі сили суспільства. На цій хвилі національного піднесення була зроблена усвідомлена спроба державного культуробудівництва.
    Підсумовуючи значення першого державного театру, зауважимо, що це був сміливий експеримент, втілення "золотої мрії" української інтелігенції: театр, незалежний від каси, від смаків публіки, спрямований до кращих зразків української і світової драматургії. Але у 1917 році цей "ідеальний" репертуарний театр не міг існувати. І навіть не через фінансову нездатність уряду, який узявся за його створення, а, передусім, через непідготованість творчих сил до такого експерименту. На часі був режисерський театр, який прийшов на зміну авторському типові театру; але на той час національне мистецтво ще не мало режисера загальнонаціонального звучання і європейського значення, який би міг очолити колектив Українського Національного Театру і піднести його постановки на якісно новий рівень.
    Крім того, в самій ідеї був закладений нездійсненно-ідеальний момент: задовольнити одним репертуаром усіх глядачів. І хоч сучасна мистецька практика в Україні, як і в цілому світі, вказує на те, що більшість театральних культур нині прийшла до такої моделі театральних колективів, яка передбачає поєднання в репертуарі різноманітних за стилем та художнім спрямуванням драматичних творів, все ж для глядачів українського театру у 1917 році це була революційна новація розшарування мистецьких запитів різних верств суспільства було занадто великим, аби усі прихильники національного мистецтва зібрались в одному театрі. Навіть маючи збільшену трупу і виставляючи зовсім різнопланові вистави, Український Національний Театр мав широкий розголос, але протягом одного сезону не встиг сформувати коло своїх глядачів, кількість відвідувачів залишалась нестабільною. Нестача засобів для реалізації експерименту не дозволила завершити його так само красиво, як було розпочато, і останні місяці сезону, попри окремі надзвичайно вдалі постановки, були прикрою агонією великого театрального колективу.
    Таким чином сезон Українського національного театру дозволив інтелігенції і передусім театральним діячам (хоч і не малою ціною) розпрощатися з ідеалізмом і адекватно сприйняти реалії мистецького процесу. Для того, щоб з нового сезону здійснювати здорову театральну політику і досягти значних мистецьких результатів.
    Наслідки сезону Українського Національного Театру 1917-1918 року дозволили провідникам театральної політики в Україні (Комітетові Українського Національного Театру, а потім Театральній раді) реально побачити ті стереотипи української театральної традиції, які гальмували мистецький поступ. Відтак ідея єдиного універсального театру для всіх верств української людності відкидається. Замість неї висувається ідея диференціації державних театрів. Мистецькі запити суспільства усвідомлюються творцями державної театральної політики не загально, як в перші дні революційних змін, а більш конкретно, виважено і об’єктивно. Відтак різнопланові мистецькі завдання передбачається доручити виконувати кільком різним театральним колективам. І за часів Української держави гетьмана Павла Скоропадського ці ідеї були реалізовані, наскільки це дозволили реалії військово-політичного та економічного життя в Україні 1918 року.
    З погляду сьогодення ця диференціація усвідомлюється нами не стільки спробою назавжди відокремити один від одного різні технологічно-стильові типи театру, орієнтовані на різний тип репертуару, скільки створити на певний час сприятливі умови конкретному театральному колективові для успішного засвоєння нової для української театральної культури драматургії, яка б, у свою чергу, стимулювала застосування акторами нової психотехніки (перші кроки до освоєння якої здійснювались ще в Київському театрі Миколи Садовського з 1907року).

    За радянських часів родовід перших державних театрів України усіляко винищувався радянською історіографією. Натомість створювалася міфологізована історія театру, яка у науковоподібних формах дублювала політичні моделі. Відтак театрам продовжувачам лінії перших державних колективів, які нині добре відомі глядачеві, довелося заново і власноручно здобувати свою славу і пошану глядачів.
    Але гени річ уперта. І якщо роки радянського виховання” добряче змінили творчі обличчя колективів, то дата народження і сам факт їх народження є конкретними історичними подіями, нечутливими до ідеологічних викривлень. А тому підсумуємо викладені у роботі історичні факти, очищені від ідеологічних нашарувань.
    1. Першим державним театром України є Український Національний Театр, заснований за громадською ініціативою Комітету Українського Національного Театру на хвилі ейфоричного національного піднесення і відкритий 16 вересня 1917 року. Одразу ж театр був удержавлений урядом Української Центральної Ради. Наступного року його справу продовжили два інших державних театри.
    2. Державний Народний Театр, реорганізований 14 серпня 1918 року з Українського Національного Театру, виступив його безпосереднім спадкоємцем. Орієнтувався він в першу чергу на побутовий репертуар, покликаний задовольняти мистецькі потреби широких громадських кіл.
    3. 23 серпня 1918 року був заснований Державний Драматичний Театр - театр європейського репертуару”. Він призначався для освоєння нових театральних горизонтів і був розрахований переважно на інтелігентну публіку.
    4. Націоналізацією київських театрів навесні 1919 року більшовики формально оголосили про створення нових колективів. Але аналіз складу труп та репертуару реорганізованих театрів засвідчує, що попервах фактично відбулося лише перейменування колективів. Державний Драматичний Театр стає Першим театром УСРР і отримує ім’яТ.Шевченка, а Державний Народний Театр втрачає слово "Державний", а в 1922 році здобуває ім’яМ.Заньковецької.
    5. Спадкоємцем Державного Народного Театру став Драматичний театр ім.М.Заньковецької, стаціонований у 1927р.в Дніпропетровську, а з 1930р. у Запоріжжі, з 1944р. Львівський академічний український драматичний театр іменіМ.Заньковецької, датою народження якого є дата відкриття Українського Національного Театру 16 вересня 1917 року (а не лютий 1922 року, як це підносила радянська історіографія).
    6. Датою народження Дніпропетровського державного українського драматичного театру іменіТ.Шевченка (стаціонованого в цьому місті з 1927 р.) слід вважати дату заснування в Києві Державного Драматичного Театру 23серпня 1918 року (а не лютий 1919 року, як це стверджувала та сама радянська історіографія).









    СПИСОК ОСНОВНОЇ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА НЕОПУБЛІКОВАНИХ ДЖЕРЕЛ:

    Книжки і збірники

    1. Антологія модерної української драми / Редактор, упоряд. і авт. вступних статей ЛарисаМ.Л. Залеська-Онишкевич. Київ Едмонтон Торонто: Видавництво Канадського інституту українських студій, Видавництво ТАКСОН, 1998. 533с.
    2. АнтоновичД.Триста років українського театру. Прага, 1925.
    3. АнтоновичД.Україна. Театр // Українська загальна енциклопедія. Книга Знання: В 3т./ Під гол. ред.І.Раковського. - Львів; Станіславів; Коломия, [1937]. -Т.3. -С.515.
    4. АнтоновичД.Український театр // Українська культура: Лекції / За редакцією Д.Антоновича / Упоряд.С.Ульяновська; Вступ. статтяІ.Дзюби. - К., 1993. 443-473с.
    5. БобошкоЮ.Театр // Українська Радянська Енциклопедія: В 12т. 2-е вид. К., 1984. Т.11. Кн. 1. С.165-167.
    6. БобошкоЮ.Мистецтво. Театр: Український радянський театр // Українська Радянська Енциклопедія: В 12т. 2-е вид. К., 1982. Т.11. Кн. 2. С.388-392; Передрук: Українська Радянська Соціалістична Республіка: Енциклопедичний довідник. К.: Головна ред. УРЕ, 1986. С.386-387.
    7. БорщаговскийА.Украинский театр // Большая Советская Энциклопедия. М., 1947. Т.55. С.948-956.
    8. ВасилькоВ.Микола Садовський та його театр. К., 1962.
    9. ВасилькоВ.Театру віддане життя. К.: Мистецтво, 1984.
    10.ВинниченкоВ.Щоденник: У 2т. Едмонтон-Нью-Йорк, 1980. Т.1: 1911-1920.
    11.ВолицькаІ.Театральна юність Леся Курбаса. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1995. 149с.
    12.ВоронийМ.Твори. - К.: Дніпро, 1989. 687с.
    13.ВоронийМ.Театр і драма: Збірка статей. - К.: Мистецтво, 1989. 408с.
    14.ГаєвськийГ.Завдання режисера // Театральний порадник. Т.1. К.: Губсоюз, 1920.
    15.Гнат Хоткевич: Спогади. Статті. Світлини / Упорядники Анатолій Балабольченко, Галина Хоткевич. К., 1994.
    16.Григор’євГ.У старому Києві. Спогади. - К.: Радянський письменник, 1961.
    17.ДорошенкоД.Історія України 1917-1923. Т.1: Доба Центральної ради. Ужгород, 1932. 437с.,Т.2: Українська гетьманська держава. Ужгород, 1930. 424с.
    18.ДорошенкоД.Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920). Мюнхен, 1969. 543с.
    19.ЄфремовС.За рік 1912-й. Під обухом. Більшовики у Києві. К.,1993.
    20.ЄфремовС.Щоденники. 1923-1929 /О.Путро та ін. (упор.). К., 1997. 834с.
    21.ЄрмаковаН.Акторська майстерність Любові Гаккебуш. К.: Наукова думка, 1979. 113с.
    22.ЖивоткоА.Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.Тимошик. К.: Наша культура і наука, 1999. 368с.
    23.ЙосипенкоМ.У творчій співдружбі. Українсько-російські театральні зв’язки. К.: Мистецтво, 1954. 244с.
    24.ЙосипенкоН.БобошкоЮ.Украинский театр // Театральная энциклопедия. М., 1967. Т.V. С.353-361.
    25.ЙосипенкоН.Украинский театр // История советского драматического театра: В 6т. М.: Искусство, 1966. Т.1: 1917-1920. С.212-242.
    26.ЙосипенкоН.Украинская Советская Социалистическая республика: Театр // Большая Советская Энциклопедия: 2-е издание. М., 1956. Т.44. С.159-163.
    27.КисільО.Український театр: Дослідження / Упоряд. Олена Кисіль; Ред., приміт. й комент.П.Перепелиці таР.Пилипчука. К.: Мистецтво, 1968. 259с.
    28.КисільО.Український театр: Популярний нарис історії. К.: Книгоспілка, 1925. 179с.
    29.КисільО.Шляхи розвитку українського театру. К.: Дніпросоюз, 1920. 27с. (Театральний порадник; № 4).
    30.КоваленкоП.Незабутнє. Спогади старого актора. К.: Радянський письменник, 1962. 271с.
    31.КоваленкоП.Шляхи на сцену. К.: Мистецтво, 1964. 291с.
    32.КрижицькийГ.Випереджаючи час. Смирнова-ІскандерО.Театр України двадцятих років К., 1984. 160с.
    33.КрыжицкийГ.Обгоняя время // Дороги театральные. М.: Всероссийское театральное общество, 1976. С.45-170.
    34.КузякинаН.Становление украинской советской режиссуры (1920 - начало 30-х гг.). Ленинград, 1984. 79с.
    35.КузякінаН.Нариси української радянської драматургії. К., 1963.
    36.ЛеоненкоР.Володимир Винниченко та Український Національний Театр (Київ, 1917-1918) // Наукові записки. Випуск 27. Серія: Філологічні науки (українське літературознавство). Кіровоград: Редакційно-видавничий центр Кіровоградського державного педагогічного університету ім.В.Винниченка, 2000. С.150-159.
    37.ЛеоненкоР.Державний Драматичний Театр (Київ, 1918-1919 рр.) предтеча Дніпропетровського державного українського музично-драматичного театру іменіТ.Г. Шевченка // Матеріали Регіональної науково-практичної конференції "Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва". Т.1. Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет, 1999. С.140-146.
    38.ЛеоненкоР.Діяльність Українського Національного Театру (1917-1918) // IV Міжнарод­ний конгрес україністів (Одеса, 26-29 серпня 1999 р.): Доповіді та повідомлення / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Рильського НАН України, Міжнародна асоціація україністів, Міжнардна асоціація етнологів. Кн. 2: Мистецтвознавство. Одеса-Київ: Видавництво Асоціації етнологів, 2001. С.621-631.
    39.ЛеоненкоР.Комітет Українського Національного Театру. 1917-1918 // Суспільствознавчі науки і відродження нації: Збірник наукових праць. - Луцьк, 1997. -С.20-22.
    40.ЛеоненкоР.Перші українські державні театри.1917-1919 роки // Записки Наукового товариства ім.Т.Шевченка. Львів, 1999. Т.237: Праці Театрознавчої комісії / Редактори томуІ.Волицька,О.Купчинський,Р.Пилипчук. С.134-167.
    41.ЛеоненкоР.Комітет Українського Національного Театру провідник державної театральної політики. Київ. 1917-1918 // Мистецтвознавство України: Зб. наук. праць. К., 2001. Вип. 2: 2001. С.149-163.
    42.Мар’яненкоІ.Минуле українського театру. К.: Мистецтво, 1953.
    43.МарьяненкоИ.Прошлое украинского театра. М.: Искусство., 1954.
    44.Мар’яненкоІ.Сцена, актори, ролі. К., 1964. 291с.
    45.Мельничук-ЛучкоЛ.Саксаганський-актор. Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1958.
    46.Молодий театр: Генеза. Завдання. Шляхи / Упорядн., авт. вступ. ст.М.Лабінський. К.: Мистецтво, 1991. 320с.
    47.МочульськийМ.Український Національний Театр // Літературно-науковий вісник. К. 1917. Кн. V-VI. Т.LXVIII. С.335-344.
    48.МХАТ і українська театральна культура: Статті, матеріали. К.: Видавництво АН УРСР, 1949. 249с.
    49.НагаєвськийІ.Історія Української держави двадцятого століття. К.: Український письменник, 1993. 413с.
    50.Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.). У 3 кн. Кн. 1. К., 1994.
    51.НікеєвВ.Олександр Загаров і український театр. К., 1968.
    52.ПавленкоЮ.ХрамовЮ.Українська державність у 1917-1919 рр. (історико-генетичний аналіз). Київ: Манускрипт”, 1995. С.45-55.
    53.ПетлюраС.Статті / Упоряд. та авт. передм.О.Климчук. К.: Дніпро, 1993. 341с.
    54.ПилипчукР.Мистецтво. Театр: Український театр дожовтневого періоду // Українська Радянська Енциклопедія: В 12т. 2-е вид. К., 1984. Т.11. Кн. 2:С.386-388; Передрук: Українська Радянська Соціалістична Республіка. С.384-386.
    55.ПилипчукР.Про засади створення багатотомної Історії українського драматичного театру” // Мистецтвознавство України: Зб. наук. праць. К., 2000. Вип. 1: 1999. С.201-210.
    56.ПилипчукР.Театр на Україні // Радянська енциклопедія історії України. К., 1972. Т.4. С.258-261.
    57.ПіскунІ.Український радянський театр. К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1957. 81с.
    58.Ревуцький В.,Б.М. Новий український театр від 1917р.// Енциклопедія українознавства в 3т.Загальна частина / НАН України, Ін-т української археографії. Перевид. в Україні: Репр. Т.3. К., 1995.С.857-864.
    59.РоманькоІ.Театральна справа в Україні під час влади національних урядів (1917-1920 рр.). К.: НАН України, Ін-т історії України, 1999. 35с.
    60.РулінП.Завдання історії українського театру // Річник Українського театрального музею / За ред.П.Руліна. Вип. 1. - К., 1929. -С.37.
    61.РулінП.Марія Заньковецька: Життя і творчість. - К., 1929.
    62.РулінП.На шляхах революційного театру: [Зб. ст.] / Упоряд. та приміт.Л.Руліної. К.: Мистецтво, 1972.
    63.РулінП.Театр імені Заньковецької // Театр ім. Марії Заньковецької. 1922-1932. Х., ДВОУ: Мистецтво, 1933. С.3-8.
    64.РулінП.Український театральний музей: Завдання і перспективи. К., 1927.
    65.СадовськийМ.Мої театральні згадки (1881-1917) Харків; Київ: Держвидав України, 1930. 121с.
    66.СадовськийМ.Мої театральні згадки (1881-1917) К.: Мистецтво, 1956.
    67.СаксаганськийП.Думки про український театр. К., 1955. С.172-176.
    68.Семчишин Мирослав. Тисяча років української культури: Історичний огляд історичного процесу. 2-е видання, фототипне. К.: АТ Друга рука”, МП Фенікс”, 1993. С.416-417.
    69.СкоропадськийП.Спогади (кінець 1917 грудень 1918) / Головний ред.Я.Пеленський. К., Філадельфія, 1995.
    70.СкоропадськийП.Спомини. К., 1992.
    71.СолдатенкоВ.Українська революція: історичний нарис. К., 1999. 475с.
    72.Слово проГ.П. Затиркевич-Карпинську. К., 1966.
    73.СтавицькийО.Українська драматургія початку ХХ століття. К., 1964. 125с.
    74.Станішевський.Ю.Театр, народжений революцією: Нариси історії української радянської театральної культури, 1917-1987 рр. К., 1987.
    75.СтанишевскийЮ.Украинская Советская Социалистическая Республика: Драматический театр // Большая Советская Энциклопедия: третье издание. М., 1977. Т.26. С.589-591.
    76.ТернюкП.Іван Мар’яненко. К.: Мистецтво, 1968. 292с.
    77.ТернюкП.Иван Марьяненко. М.: Искусство, 1977. 233с.
    78.ТобілевичБ.Панас Карпович Саксаганський. 1859-1940. Життя і Творчість. К.: Держ. вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957. 328с.
    79.Театр // Українська культура: історія і сучасність. Львів, 1994. С.268-287.
    80.Украинская ССР / Введение, составление и примечанияВ.Сахновского-Панкеева // Советский театр. Документы и материалы. Театр народов СССР. 1917-1921. Л.: Искусство, 1972. С.131-164.
    81.Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2т.Т.1. К., 1996,Т.2. К., 1997.
    82.Український драматичний театр: Нариси історії. В 2т.Т.1: Дожовтневий період / Редкол.:М.Т. Рильський (відп. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1967. 519с.
    83.Український драматичний театр: Нариси історії. В 2т.Т.2: Радянський період / Редкол.:М.Т. Рильський (відп. ред.) та ін. К., 1959. - 642с.
    84.ЧабаненкоІ.ПіскунІ.Театр // УРЕ / Гол. ред. кол.М.П. Бажан (голов. ред.). Т.17: Українська Радянська Соціалістична Республіка. К.: Академія наук УРСР. Гол. ред. УРЕ. 1965. С.599-609.
    85.ЧарнецькийС.Нарис історії українського театру в Галичині. Львів., 1934.
    86.ЧарнецькийС.Театр // Історія української культури. За загальною редакцією Івана Крип’якевича. К., 1994. С.593-619.
    87.ЧерничкоІ.Культура і держава. Тенденції, проблеми та перспективи розвитку взаємовідносин владних і театрально-мистецьких структур в Україні: Монографія / НАН України. Рада з вивчення продуктив. сил України, Укр. центр соціогуманітарних досліджень. К.: РВПС, 1998. 70с.
    88.ЧорнійС.Український театр і драматургія. Мюнхен-Нью-Йорк, 1980.
    89.ШевченкоЙ.Сучасний український театр. Х., 1929.
    90.Шляхи і проблеми розвитку українського радянського театру / Редкол.:М.Йосипенко (гол. ред.) та ін. К., 1970. 344с.
    91.ШпаковськаТ.Перший Державний [Дніпропетровський український музично-драматичний театр ім.Т.Г. Шевченка: Нариси, спогади, враження]. Дніпропетровськ, 2001. 383с.

    Статті і публікації в періодичних виданнях

    92.АнтоновичД.Національний театр /Д.А. // Робітнича газета. - 1917. - 22 верес. - № 140. -С.4. (Театр і музика).
    93.АнтоновичД.Національний театр // Робітнича газета. - 1917. - 24 жовт. - № 166. -С.4. (Театр і музика).
    94. АнтоновичД.Національний театр /Д.А. // Робітнича газета. - 1917. - 12листоп. - №183. -С.4. (Театр і музика).
    95.АнтоновичД.Національний театр // Робітнича газета. - 1917. - 8 грудня. - №201. -С.4. (Театр і музика).
    96.АнтоновичД.Національний театр // Робітнича газета. - 1917. - 13 грудня. - №206. -С.4. (Театр і музика).
    97.АнтоновичД.Національний театр // Робітнича газета. 1918. 11 травня. № 267. С.3. (Театр і музика).
    98.АнтоновичД.Національний театр // Робітнича газета. - 1918. - 1 червня. - № 284. -С.4. (Театр і музика).
    99.АнтоновичД.Театральні замітки // Робітнича газета. - 1917. - 29 верес. - № 143. -С.4. (Театр і музика).
    100.БлизнюкФ.Брехня / ФедірБ.// Нова рада. 1917. 23 вересня. № 144. С.4.
    101.БлизнюкФ.Огні Іванової ночі / ФедірБ.// Нова рада. 1917. 26 жовтня. № 172. С.4.
    102.БлизнюкФ.Огні Іванової ночі / ФедірБ.// Нова рада. 1917. 27 жовтня. № 173. С.4.
    103.БлизнюкФ.У Гейхан-Бея / ФедірБ.// Нова рада. 1917. 1 грудня. С.4.
    104.БлизнюкФ.Український Національний Театр / ФедірБ.// Нова рада. 1917. 3 жовтня. № 152. С.4.
    105.БондарчукС.Про Молодий театр” Леся Курбаса. Перспективи // Мистецтво. К. 1919. № 3. С.27-31.
    106.В театральному відділі Народного міністерства освіти // Відродження. - 1918. - 10квітня. -Ч.12. -С.4. (Хроніка).
    107.НіковськийА.Повстання Мари / Василько Ан. // Нова рада. 1917. 8 грудня. С.3-4.
    108.НіковськийА.Український Національний Театр / Василько Ан. // Нова рада. 1917. 2 листопада. № 176. С.4.
    109.ВеселовськаГ.Пошуки київських театрів 1918-1919 рр. // Український театр. 1999. № 1-2. С.19-21.
    110.Відділ мистецтва // Відродження. - 1918. - 4 квітня. -Ч.7. -С.3. (Хроніка).
    111.Відкриття 1-ої робітничої драматичної школи // Робітнича газета. - 1917. - 11 жовт. - №156. -С.4. (Театр і музика).
    112. Відкриття першого Українського національного театру // Робітнича газета. - 1917. - 19верес. - № 137. -С.4. (Театр і музика).
    113.Галабутська Г., БабанськаН.Перший Національний Театр // Український театр. Київ, 1998. № 1. С.24-26.
    114.Гетьман Дорошенко” в театріМ.Садовського] // Нова рада. 1917. 13 жовтня. №161. С.4.
    115.Гетьман Дорошенко” в театріМ.Садовського] // Нова рада. 1917. 24 жовтня. №170. С.4.
    116.ГиричІ.ПублікаціїС.О. Єфремова в газеті "Нова рада", 1917-1919 рр. // Український археографічний щорічник. Випуск 2. К., 1993.
    117.ГолотаВ.Перший національний театр // Чорноморські новини (Одеса). 1994. 26січня.
    118.До Київської міської думи. Заява // Робітнича газета. - 1917. - 23 черв. - № 68. -С.4.
    119.Доля Троїцького народного дому // Робітнича газета. - 1918. - 7 липня.
  • Стоимость доставки:
  • 70.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины