ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ДУХОВОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ (ВІД ВИТОКІВ ДО ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ) : ПУТИ РАЗВИТИЯ Духовой музыкальный ИСКУССТВА В УКРАИНЕ (От истоков до начала XX века)

Краткое описание

Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського

На правах рукопису

Богданов Валерій Олександрович

УДК 78.035.01.035

ШЛЯХИ РОЗВИТКУ
ДУХОВОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ (ВІД ВИТОКІВ ДО ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ)

Спеціальність 17.00.03 — Музичне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора мистецтвознавства

Харків 2008

зміст
ВСТУП...................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ДУХОВІ ІНСТРУМЕНТИ СТАРОДАВНЬОГО НАСЕЛЕННЯ НА ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ............................................................ 11
1.1. Духовий інструментарій періоду первіснообщинного ладу............................ 11
1.2. Духові інструменти Скіфії........................... 20
1.3. Духовий інструментарій античних міст-держав Північного Причорномор'я............ 24
1.4. Духові інструменти Київської Русі........................................................................................... 51
РОЗДІЛ 2. ДУХОВЕ ІНСТРУМЕНТАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ В ПЕРІОД РОЗВИТКУ МУЗИЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ Й ОСВІТИ (ПЕРША ПОЛОВИНА ХV — ПЕРША ПОЛОВИНА XIX СТ.)............................................. 58
2.1. Братства........................................................ 62
2.2. Глухівська музична школа.......................... 65
2.3. Харківський колегіум і його вокально-інструментальні класи................................. 69
2.4. Інструментальна музика в Києво-Могилянській академії................................ 75
2.5. Музичні класи Харківського університету. 79
РОЗДІЛ 3. ДУХОВА МУЗИЧНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В АНСАМБЛЕВО-ОРКЕСТРОВІЙ ПРАКТИЦІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVI — ПЕРША ПОЛОВИНА XIX СТ.)................................ 98
3.1. Музикантські цехи........................................ 98
3.2. Київська магістратська капела................... 124
3.3. Полкова музика лівобережного козацтва (друга половина ХVІІ — 80-ті рр. ХVIIІ ст.).............................................................. 141
3.4. Полкова музика слобідського козацтва (перша половина XVIII 60-ті роки XVIII ст.).............................................................. 169
3.5. Кріпосні капели і оркестри........................ 178
3.6. Рогова музика............................................. 219

РОЗДІЛ 4. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДУХОВОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX — ПОЧАТОК ХХ СТ.)........................................................................ 233
4.1. Діяльність викладачів і учнів класів духових інструментів у музичному училищі при Київському відділенні ІРМТ..................... 239
4.2. Педагогічні і виконавські традиції класів духових інструментів у музичному училищі при Харківському відділенні ІРМТ.......... 248
4.3. Формування педагогічних і виконавських принципів у класах духових інструментів у музичному училищі при Одеському відділенні ІРМТ......................................... 263
4.4. Узагальнення педагогічної і виконавської діяльності класів духових інструментів у музичних училищах Києва, Харкова й Одеси.......................................................... 273
РОЗДІЛ 5. КОНЦЕРТНО-ДУХОВЕ ВИКОНАВСТВО В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХVII — ПОЧАТОК XX СТ.)............................................................................ 290
5.1. Сольно-ансамблеве виконавство на духових інструментах у другій половині ХVІІ — першій половині ХVIII ст........................... 290
5.2. Концертна практика сольно-ансамблевого і оркестрового виконавства на духових інструментах у другій половині ХVIII — першій половині XIX cт.............................. 294
5.3. Сольно-ансамблеве і оркестрове виконавство на духових інструментах у другій половині XIХ початку ХХ ст.................................... 316
ВИСНОВКИ............................................................................. 345
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................... 351
ДОДАТКИ................................................................................ 377

вступ
Актуальність теми. Невпинне зростання інтересу до спадщини минулого — одна з прикмет сучасної музичної культури. Вітчизняна музична минувшина дожовтневого періоду дедалі ширше входить до нашого сьогодення, очевиднішим постає її історико-культурна і художньо-історична цінність. Незаперечні якості цієї, нібито нововідкритої, сфери духовного життя є стимулом для здійснення наукових досліджень. Це відноситься й до духового музичного мистецтва України.
Впродовж тривалого історичного періоду виконавство на духових інструментах в Україні, як і у всьому світі, складало основу інструментального мистецтва в цілому і стало своєрідною «колискою» для його інших гілок.
Звернення до обраної теми обумовлено ще й тим, що, незважаючи на досягнення сучасного музикознавства в галузі духового виконавства й педагогіки, у багатьох її представників існує неповне уявлення про шляхи розвитку вітчизняного духового мистецтва України.
Українські виконавці на духових інструментах, розвиваючи і примножуючи славетні традиції вітчизняної виконавської школи, протягом останніх десятиліть домоглися певних успіхів. Значною мірою цьому сприяло й послідовне зростання науково-методичної діяльності та історико-теоретичного усвідомлення актуальних проблем розвитку духового мистецтва.
Науково-методична діяльність українських музикантів-виконавців на духових інструментах за роки свого розвитку накопичила велику кількість праць з питань теорії, практики викладання й гри на сучасних духових і ударних інструментах. Так, у сфері загальних методичних питань виконавства й педагогіки було видано праці Г.Абаджяна, В.Антонова, В.Апатського, О.Безуглого, Д.Біди, В.Вдовиченка, С.Ганича, І.Гишки, М.Гребенюка, А.Карпяка, В.Качмарчика, Ф.Крижанівського, В.Лебедєва, Б.Мочурада, К.Мюльберга, В.Носова, Є.Носирєва, В.Посвалюка, В.Семениченка, О.Федоркова, С.Цюлюпи, В.Швеця й ін. Питання теорії й практики гри на окремих інструментах висвітлено Г.Абаджяном, В.Апатським, З.Буркацьким, Р.Вовком, І.Гишкою, В.Гаранем, В.Качмарчиком, І.Кобцем, В.Лебедєвим, В.Лубом, Б.Манжорой, К.Мюльбергом, Є.Носирєвим, В.Посвалюком, В.Семениченком, Є.Сурженком, В.Тихоновим, І.Якустіді й ін.
Однак, зважаючи на успіхи й досягнення у сфері духового виконавства, педагогіки, науково-методичній діяльності існує чимало невирішених проблем. І, мабуть, найбільше "не пощастило" духовому виконавському мистецтву. Насправді ж ця галузь має для дослідників багато цікавих несподіваних відкриттів.
У більшості наукових досліджень і в підручниках з даної теми неповно подано проблеми розвитку духового виконавства. Багато тем подається лише для загального висвітлення шляхів розвитку духового мистецтва України, яке є важливою ланкою національної музичної культури. У спеціальній же вітчизняній науково-методичній літературі праці, присвячені цій проблемі, украй нечисленні. Так, у статті М.Гейліг „До історії рогової музики на Україні” (1940) автор ставить питання про роль і значення рогової музики в умовах України. У дослідженні Є.Носирєва „Гобой” (1974) висвітлюється історія виникнення і вдосконалення гобоя, розвитку його виразових і технічних можливостей у сольному, камерному й оркестровому виконавстві, розкриваються виконавські й педагогічні принципи найвидатніших виконавців-гобоїстів і педагогів національних шкіл. К.Мюльберг і Е.Дагилайська у статті „Из истории исполнительства на духовых инструментах в Одессе (ХІХ — начало ХХ в.)” (1989) розглядають формування духового професіоналізму, розвиток оркестрового, ансамблевого і сольного духового виконавства, зародження і розвиток професійного навчання в Одесі. У науковому дослідженні П.Круля „Національне духове інструментальне мистецтво українського народу” (2000) розглядається теоретичне осмислення проблем генезису духового інструментарію в національній музичній культурі України, який випливає з світового інструментознавства. В.Посвалюк у роботі „Трубачи Киева. Прошлое и настоящее” (2000) вперше розглядає історію виконавства на трубі у Києві, аналізує і дає творчу оцінку виконавству відомих музикантів, а також простежує творчу спадкоємність поколінь київської школи виконавства на трубі. У монографії В.Посвалюка „Мистецтво гри на трубі в Україні” (2006) проаналізовано шляхи розвитку виконавства на трубі в різних регіонах України протягом XVI-XX ст.
Історія духового музичного мистецтва повинна зайняти одне з провідних місць у вітчизняному музикознавстві. Знати свою історію необхідно виконавцям на духових інструментах, оскільки, за висловом відомого археолога О.Монгайта, пізнання минулого є одним з показників інтелектуального розвитку людської спільноти. Все це свідчить про актуальність вибраної теми і є проблемою, на вирішення якої націлена дана дисертація.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за планами науково-дослідної і методичної роботи Харківського державного університету мистецтв ім. І.П.Котляревського. Вона є складовою частиною базової теми №8 «Українська музика в контексті світової культури», що входить до перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ХДУМ на 2005-2009 рр. (протокол №5 від 1 грудня 2005 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження — розкрити сутність розвитку духової музичної культури Східної й почасти Західної України від витоків до початку XX ст. (1913-1917 рр.) як закономірного історичного процесу. В результаті історія духового музичного мистецтва повинна стати не сумою розрізнених відособлених друг від друга відомостей, а цілісною концепцією, покликаною структурувати історичний процес, збагатити вітчизняне музикознавство і розширити світогляд виконавців на духових інструментах. Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні завдання:
встановити шляхи розвитку духової виконавської культури України;
створити періодизацію історії духового мистецтва України;
виявити і обґрунтувати закономірності розвитку духового вітчизняного мистецтва;
встановити роль іноземних митців у формуванні духового виконавства й педагогіки в Україні.
Об'єкт дослідження — духова музична культура Східної й почасти Західної України від витоків до початку ХХ ст. (1913-1917 рр.).
Предмет дослідження — історичний розвиток духового музичного мистецтва Східної й почасти Західної України в контексті її духовної культури від витоків до початку XX ст.
Матеріал дослідження складають рідкісні фонди Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського, Центрального державного історичного архіву України, Російської державної бібліотеки, Харківської державної наукової бібліотеки ім.В.Г.Короленка, літописи, дожовтневі газети і журнали, мемуарна література, дослідження і публікації з історії побуту й культури українського народу, рукописні й друковані джерела.
Методи дослідження. Методологічною основою у розкритті теми дисертаційного дослідження став принцип історизму. Важливу роль відіграє теорія Б.Асаф’єва про взаємозв'язок і взаємообумовленість художніх явищ, що передбачає необхідність проникнення не тільки в конкретний історичний матеріал, але й у дух епохи, хід історії, характер культури. Для розкриття теми дисертації залучені теоретико-естетичні, культурологічні, соціологічні і психологічні аспекти історичного підходу Б.Асаф'єва до явищ музичного мистецтва.
Суттєве значення мали загальнонаукові теоретичні методи, спрямовані на розкриття теми дисертації, а саме: аналіз, порівняння, науковий опис, статистика, систематизація, узагальнення дослідницьких даних.
Важливим положенням, що формувало концепцію роботи, є встановлення зв'язків історичного розвитку духового музичного мистецтва з загальною історією України. На цій методологічній базі зроблено численні критичні висновки з аналізу фактів, отриманих автором у багаторічній особистій диригентській практиці й у процесі педагогічної роботи.
Розподіл розділів дисертації обумовлений наступною встановленою у результаті аналізу закономірністю: досліджуваний матеріал виходить за межі хронологічних рамок того чи іншого історичного періоду. Це потребувало розробки й застосування періодизації, при якій відбувається накладання часових пластів. Саме такий підхід дозволив один історичний період розглядати під різними кутами зору.
Проблематика дисертації потребувала пошуку й узагальнення історичних фактів щодо становлення й розвитку духового музичного мистецтва України. В остаточному підсумку було внесено нові дані в історію музичної культури України зазначеного періоду. Для цього були залучені праці Г.Аберта, М.Алексєєва, П.Алеппського, Є.Альбовського, Аристотеля, Б.Асаф'єва, Ант.Ашика, Д.Бантиш-Каменського, С.Бібікова, В.Блаватського, М.Богданова, К.Верткова, М.Глинки, Ф.Глинки, Й.Гінріхса, Є.Герцмана, П.Головинського, М.Гейліг, Р.Грубера, Е.Дагилайської, Г.Дельбрюка, І.Долгорукого, В.Дядиченка, Ф.Ернста, К.Єременка, К.Зиновієва, П.Козицького, П.Клименка, М.Кузьміна, О.Лазаревського, В.Латишева, С.Левіна, Т.Ливанової, Й.Миклашевського, М.Маркевича, В.Модзалевського, К.Мюльберга, О.Назаревського, Є.Носирєва, Б.Петерса, Ю.Полідевка, Плутарха, Є.Редіна, М.Римського-Корсакова, О.Соколової, Р.Терьохіна, Ф.Титова, Флавія Філострата, Феокрита, М.Фіндейзена, Г.Хоткевича, О.Черниша, К.Шамаєвої, Я.Штеліна, Д.Щербаківського й ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою у вітчизняній науці, що присвячена дослідженню історії розвитку духового мистецтва України. У дисертації вперше пропонується концепція формування й розвитку духового музичного мистецтва України, що розглядається як єдиний культуротворчий процес у сукупності і повноті зв'язків і співвідношень, обумовлених соціально-історичними змінами. У роботі запропонована оригінальна періодизація процесу розвитку духового мистецтва в Україні, межі якої частково не співпадають з означеними в інших історичних дослідженнях. Вона характеризується накладанням різних часових шарів і тенденцій, що об’єктивно відтворює складні, нелінійні процеси в галузі розвитку вітчизняного духового мистецтва. Дисертація вводить до наукового обігу велику кількість нових, раніше невідомих матеріалів архівних документів, рукописних і друкованих джерел, літописів, дореволюційних газет і журналів, мемуарної літератури, досліджень і публікацій з історії побуту й культури українського народу. Це, у свою чергу, сприяє розширенню й збагаченню фактологічного базису історії української музики.
Практичне значення роботи. Представлена у дослідженні історія духового музичного мистецтва України дає корисний комплекс знань для самостійної роботи молодих фахівців у музичних закладах. Дослідження певною мірою дозволить дати необхідні відповіді про історичне минуле духової культури, допоможе відчути її особливу привабливість і самобутність. Шляхи розвитку вітчизняного духового мистецтва є одним із джерел знань, необхідних для виконавців на духових інструментах. Все це створить основу для зрілого й дбайливого ставлення до минулого, сучасного й майбутнього, розуміння справжніх цінностей і величі українського народу.
Практичне значення роботи полягає в можливості введення матеріалу, що міститься в ній, у навчальний курс «Історія виконавського мистецтва». Це викликано тим, що студенти оркестрових факультетів музичних вузів України, відповідно до існуючої учбової програми, вивчають курс "Історія виконавського мистецтва" на духових інструментах за навчальними посібниками Ю.Усова. Даний курс має розділи з історії російського й історії зарубіжного виконавства. Історія російського виконавства висвітлює виникнення й розвиток духової виконавської культури в Росії, торкаючись лише побіжно деяких питань багатющого процесу розвитку духового музичного мистецтва України. Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному посібнику, за яким учні середніх і вищих музичних учбових закладів вивчатимуть курс вітчизняного духового виконавства.
Апробація роботи. Дисертацію в цілому і її окремі розділи обговорено на засіданнях кафедр духових і ударних інструментів Харківського державного університету мистецтв ім.І.П.Котляревського, Харківської академії культури, Київського національного університету культури і мистецтв, Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, Військового інституту (військових диригентів) Військового університету (м.Москва). Основні положення і висновки дослідження викладено автором у виступах на наукових конференціях: міжнародна конференція Європейського відділення міжнародної гільдії трубачів (жовтень, 1998, Київ); міжнародна науково-практична конференція „Традиційна народна культура: збереження самобутності в умовах глобалізації” (вересень, 2004, Харків); 2-га Всеукраїнська науково-практична конференція „Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України” (квітень, 2006, Рівне); щорічна науково-педагогічна конференція професорсько-викладацького складу Харківського державного університету мистецтв ім.І.П.Котляревського „Актуальні проблеми музичного та театрального мистецтва: мистецтвознавство, педагогіка, виконавство” (лютий, 2007, Харків); 2-га Всеукраїнська науково-практична конференція викладачів середніх спеціальних музичних закладів „Формування творчої особистості в інформаційному просторі сучасної культури” (березень, 2007, Харків); 3-тя Всеукраїнська науково-практична конференція „Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України” (квітень, 2007, Рівне); Всеукраїнська наукова конференція Дизайн-освіта 2007: головні вектори розвитку вищої дизайнерської освіти в контексті Болонського процесу” (квітень, 2007, Харків); Всеукраїнська науково-практична конференція „Музичне виконавство України: національні, регіональні та інтегративні аспекти” (червень, 2007, Івано-Франківськ); наукова конференція „Мистецтво: від існуючого до виникаючого” (вересень, 2007, Харків).
Дослідження пройшло апробацію в курсі лекцій „Історія та теорія виконавства на духових музичних інструментах”, читанні автором учням 10-11 класів Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату.
Матеріали дисертації введені в навчальний курс „Історія виконавського мистецтва” у Харківському державному університеті мистецтв ім.І.П.Котляревського.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 22 роботи: 2 монографії та 20 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації підпорядкована завданням вивчення історичних аспектів позначеної проблематики. Робота складається з вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку використаної літератури (364 позиції), трьох додатків. Загальний обсяг дисертації з додатками — 449 с., зокрема основного тексту — 350 с.

Список литературы

Висновки
Доля духового музичного мистецтва України від стародавніх часів до початку XX ст., є закономірним процесом формування, розвитку і поступального зростання разом із багатющою музичною культурою українського народу. Зростання це відбувалося в умовах гострих соціальних протиріч, всупереч багатовіковому і жорстокому політичному й духовному пригнічуванню народу. Воно не припинялося навіть в умовах героїчної боротьби українського народу за незалежність і культурно-історичну спадщину в часи ворожих навал, для відбиття яких потрібно було напруження всіх народних сил [26, 27].
Територія України належить до найбільш вивчених в археологічному понятті регіонів світу. Проведення широких досліджень археологічних пам'яток і вивчення різноманітних матеріалів дають можливість уявити, як жили первісні люди на сучасній території України, відновити історичні події дописемного періоду.
Поява стародавньої людини на сучасній території України належить до першої половини раннього палеоліту. Вже перші щаблі культури епохи палеоліту свідчать про існування (поряд із зародками пластичних мистецтв) і зародків музики. Грецький філософ Демокріт стверджував, що людина в усіх найголовніших своїх справах була учнем тварин: у павука вона навчилася ткати, у ластівки — будувати, у соловейка — співати. Цю думку розвинули пізніше його земляк Епікур і римський письменник Т. Лукрецій Кар [111, с.11]. Багато чого з галузі духовного і соціального життя людини далекої епохи залишається невідомим, але матеріали, знайдені в Україні, дозволяють розпізнати її духовний світ у новому висвітленні.
За такий величезний строк багато явищ історичного життя цілком зникли з народної пам'яті, чимало ж із збереженого стало чужим, мало що говорить розуму й серцю сучасників. Разом з тим, про духову музичну культуру, принаймні про найголовніші її етапи, цього сказати не можна.
У центрі дослідження — завдання простежити шляхи розвитку духового музичного мистецтва України, яке мінялося під впливом естетичних потреб і художніх запитів свого часу. Так, тисячолітня епоха античної цивілізації на території Північного Причорномор'я глибоко позначилася на житті й культурі поколінь наступних часів. Модифіковані під впливом римсько-візантійської музичної культури, зокрема й духової, античні традиції через ранньосередньовічні міста, що виникли на місці старих центрів, дійшли певною мірою і до Київської Русі.
Високорозвиненою і яскравою була культура Київської Русі. Усі найважливіші події її життя тісно пов'язані з музикою, яка жила і діяла при князівському дворі у вигляді світського музикування, у ратній справі, в народному побуті. Серед духових інструментів побутували труби, роги, сопелі, сурни, посвістелі, флейти, волинки тощо. Всі вони мали певну соціальну символіку, що визначалася усталеними традиціями. У зв'язку з цим ратна труба шанувалася, як інструмент, активізуючий героїко-патріотичні почуття. Як символ ратної доблесті її протиставили гуслам й іншим поширеним в народі інструментам. "Тільки-но народ, — пише Д.Рогаль-Левицький, — пом'янув би добрим словом у своїх піснях і сказаннях про трубу, якби її якості — яскрава, дзвінка, золота, велично-прекрасна й гордовита-прониклива звучність — не були йому настільки дорогі й любі" [246, с.82]. Отже, труба є інструмент звучний, гордовитий величний у своєму звучанні. "Де зароджувалося людське суспільство, — підкреслює Д.Рогаль-Левицький, — там незмінно з'являлася й труба. Труба брала найдіяльнішу участь у житті цього суспільства. Вона служила якби "знаком" його. Вона незмінно брала, та бере ще й донині, живу участь у повсякденному житті людства" [268, с.81].
Поступальний рух Київської Русі було перервано у середині XIII ст. монголо-татарською навалою. Але народність і її культура не загинули.
Для населення південно-західних земель Київської Русі, які з XIVст. почали називатися у літописах «Окрайною», склалися важкі умови. Винятково складним у цих історичних умовах був шлях розвитку української музики, зокрема й духової. З одного боку, вона перебувала в найскладніших умовах, що, безумовно, гальмувало її поступальний розвиток. З другого — історична ситуація, що склалася, тісні контакти з Литвою і Польщею, а через них і з іншими державами, сприяли проникненню на територію України деяких досягнень європейського музичного мистецтва тієї епохи, зокрема зародків музичної освіти, шкільного театру (через братства), традицій організації музикантських цехів і капел, що відіграло певну роль у підготовці наступного розквіту музично-громадського життя.
Ознайомленню із західноєвропейським інструментарієм, зокрема й духовим, мистецтвом гри на ньому, а також проникненню і поширенню його в Україні сприяла й та обставина, що, поряд із вихідцями з класу феодалів, для навчання за кордон виїжджали й вихідці з інших верств суспільства: в університетах Європи можна було зустріти дітей заможних міщан, а іноді й селян.
В Україні проникнення інструментальної музики у побут започатковано з другої половини XVII ст. Спершу домашнє музикування процвітало тільки у вузькому колі українських вельмож, але пізніш від них не відставали й поміщики середнього достатку. У другій половині XVIII ст. і особливо в першій половині XIX ст. чимало поміщиків мали кріпосні капели і оркестри, серед них й рогову музику.
Панівні класи, які орієнтувалися на культуру Західної Європи, запрошували композиторів, диригентів і музикантів з-за кордону. Так, в О.Полуботка капельмейстером був німець, якийсь Йоганн, в К.Розумовського — Карл фон Лау, у Г. Потьомкіна — Дж. Сарті, в М.Комбурлея — Ф.Блюма, в С. Потоцького — В. Феррарі, в П. Галагана — Д.Краузе, в В.Ганського — А. Герке, в П. Лопухіна — К. Пфейфер.
Поміщики посилали своїх кріпаків у навчання до європейських майстрів — до Італії, Австрії, Німеччини й інших країн, щоб мати високоосвічених і кваліфікованих музикантів. У другій половині XIX ст. представники місцевої інтелігенції М. Лисенко й М. Калачевський також одержали освіту і навички симфонічної творчості у Лейпцизькій консерваторії, що згодом дуже позначилося на характері музики співвітчизників.
Нотне зібрання Розумовських, що дійшло до наших днів, — цінний документ музичної культури другої половини XVIII — першої половини XIXст. Це дозволяє відтворити цілісну панораму музичного побуту, інтересів того часу, а головне — одержати уявлення про музичний репертуар, який привертав увагу суспільства. Серед авторів цього зібрання — імена 388 європейських композиторів. Якщо врахувати, що родина Розумовських володіла багатьма кріпосними колективами у різних місцях України, то стає очевидним, що згаданий репертуар постійно звучав у місцевому музичному побуті.
Місцеві композитори і музиканти, більша частина інтелігенції в Україні не тільки мали уявлення про характер європейської музики і набули певного слухового досвіду у цьому напрямку, але й у побуті широко використовували досягнення зарубіжної музичної культури, а оволодіння європейським інструментарієм стало закономірним явищем для вітчизняного музичного мистецтва, зокрема й духового.
Склади і інструментарій полкової музики лівобережного й слобідського козацтва, притаманні у другій половині XVII — 80-х pp. XVIII ст. українському оркестровому виконавству, за період свого існування майже не зазнали змін. Вони символізують етап вітчизняної інструментальної культури, без якого неможливо уявити духове оркестрове мистецтво України зазначеного періоду, а такі інструменти, як пищалки, сурми, труби й литаври були найхарактернішими для свого часу, незважаючи на відносну примітивність і невеличкий виконавський багаж. Можна впевнено сказати, що згадані інструменти в українській музичній практиці використовувалися переважно у війську, будучи водночас інструментами народного інструментарію. З ліквідацією козацьких полків у Слобідській Україні в 1765 p., а на Лівобережній в 1783 р. зникла з музичної практики і їх музика.
За багатовікову історію розвитку духові інструменти зазнавали значних удосконалень і винаходу нових: різноманіття застарілих змінювалось новими формами, в яких узагальнювались якості, що відкривали в інших історичних умовах нові можливості. Досліджуючи питання еволюції музичних інструментів, причини їх зникнення з музичної практики, Б.Струве дійшов такого висновку: «Історія інструмента не може бути зрозумілою окремо і відірвано від навколишньої дійсності. Його розвиток треба розглядати у зв'язку з музично-художньою виконавською і композиторською практикою. Стрій інструментів, сила і якість звуку, тембр, мелодичні, гармонічні і поліфонічні можливості його повинні відповідати тим завданням, які є характерними для того чи іншого періоду розвитку музичної культури. Саме така відповідність робить інструмент доцільним і життєвим. І навпаки, коли виражальні можливості даного інструмента перестають відповідати музичній культурі певного історичного етапу, він відмирає. Тільки еволюція музичної культури вирішує історичний шлях інструмента — його зародження, життя і смерть» [280, с.32-33].
Активна участь іноземців-духовиків у музичному житті України не заглушила його. Діяльність чеських і інших іноземних музикантів як диригентів, виконавців і викладачів гри на різних духових інструментах дала і позитивні наслідки в становленні й розвитку духового музичного професіоналізму.
Високий рівень кваліфікації викладацьких складів, зокрема й в класах духових інструментів і, як наслідок, відчутні успіхи учнів у Київському, Одеському і Харківському музичних училищах привели до відкриття на їх базах консерваторій (Київ і Одеса — в 1913 p., Харків — в 1917 p.). Цей період є новим етапом у розвитку виконавської культури і професійної музичної освіти, який повинен стати предметом самостійного дослідження.
Рівень духового виконавства, зокрема й концертної діяльності за минулі століття і, особливо в кінці ХІХ і на початку ХХ ст., став однією з передумов подальшого розвитку вітчизняного духового музичного мистецтва України.
У наш час духові інструменти, завдяки великій праці й пошуку багатьох поколінь майстрів, виконавців, композиторів, технічному прогресу їх конструкцій, перетворились на високохудожні „знаряддя звуковидобування” і засоби втілення музики.
Таким є багатовіковий шлях українського духового музичного мистецтва. Безумовно, вивчення його перебуває поки що на одній з ранніх стадій. Чим ґрунтовніше й повніше буде освоєний цей цікавий історичний скарб вітчизняного музикознавства, тим яскравіше постане весь процес еволюції духового музичного мистецтва України.

Список використаної літератури
1. Аберт Г. История древнегреческой музыки // Музыкальная культура древнего мира. Л., 1937. С. 110-132.
2. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные археологическою комиссиею. СПб., 1853. — Т.5: (1633-1699). 288с.
3. Алексеев М. Из музыкальной жизни русской провинции первой половины XIХ века // История русской музыки в исследованиях и материалах. M., 1924. Т.1. С. 7-45.
4. Алеппский П. Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию вполовине XVII века, описанное его сыном архидиаконом Павлом Алеппским: в 3 вып. /пер. с араб. Т.Муркоса. М.: Тип. ун-та, 1897. — Вып. 2. 202с.
5. Альбовский Е. История Харьковского Слободского казачьего полка (1651-1765гг.). Х., 1895. 218с.
6. Античная лирика: пер. с др.-греч. илат. М.: Худож. лит., 1968. 622с. (Библиотека всемирной литературы. Сер. 1, т. 4.).
7. Античная музыкальная эстетика /вступ. очерк и собр. текстов проф. А.Ф.Лосева; предисл. и общ. ред. В.П.Шестакова. М.: Госмузиздат, 1960. 303с.
8. Античные государства Северного Причерноморья /отв. ред.: Г.Кошленко, И.Кругликова, В.Долгоруков. М.: Наука, 1984. 391с.
9. Аристотель. Аналитики первая и вторая: пер. с греч. М.: Госполитиздат, 1952. 439с.
10. Асафьев Б.В. Камерная инструментальная музыка // Русская музыка XIX и начала XX века. 2-е изд. Л.: Музыка. Ленингр. отд-ние, 1979. С. 210-265.
11. Асафьев Б.В. Камерный вокальный ансамбль // Русская музыка ХІХ и начала ХХ века. 2-е изд. Л.: Музика. Ленингр. отд-ние, 1979. С. 110-117.
12. Асафьев Б.В. Композиторы первой половины ХІХ столетия // Асафьев Б.В. Избранные работы о русской музыкальной культуре и зарубежной музыке: в 4т. — M., 1965. T.4. C. 39-58.
13. Асафьев Б.В. Русская музыка от начала XIX столетия. M.; Л.: Academia, 1930. 320с.
14. Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем Академиею: в 2 ч. К.: Тип. ун-та, 1856. — Ч.1. 370с.
15. Афанасьев А. [Об утренних концертах капеллы П.Галагана] // Сев. пчела. 1851. 9 марта (№53).
16. Ашик А. Керченские древности. О Пантикапейской катакомбе, украшенной фресками. Одесса: Гор. тип., 1845. 40с.
17. Багалей Д. И. Опыт истории Харьковского университета: в 2 т. Х.: Тип. и литогр. Зильберберг, 1893-1898. — Т. 1: (1802-1815). 1204с.
18. Багалей Д. И. Реестр заслуги музыки войсковой року 1711 октоврия // Киев. старина. 1892. Т. 39. Нояб. С. 296.
19. Бантыш-Каменский Д. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. 4-е изд. К.: Иогансон, 1903. 609с.
20. Баранцев А. Обучение игре на духовых инструментах в России конца XVIIІ начала XX вв.: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. искусствоведения: 17.00.02. Ленингр.консерватория. Л., 1973. 18с.
21. Бибиков С. Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта: очерк материал. и духов. культуры палеолит. человека. К.: Наук. думка, 1981. 108с.
22. Бибиков С. Мезин. "Праздничный дом" и костяной музыкальный комплекс // Совет. археология. 1978. №3. С. 29-46.
23. Блаватский В. Античная археология Северного Причерноморья. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 228с.
24. Блаватский В. Очерки военного дела в античных государствах Северного Причерноморья. М.: Изд-во АН СССР, 1954. 158с.
25. Благодатов Г. История симфонического оркестра. Л.: Музыка. Ленингр. отд-ние, 1969. 312с.
26. Богданов В.О. Історія духового музичного мистецтва України: монографія. — Х.: Основа, 2000. — 336с.
27. Богданов В.О. Історія духового музичного мистецтва України (від найдавніших часів до початку ХХ століття): монографія. — 2-ге вид. переробл. — Х.: Харків юридичний, 2007. — 350 с.
28. Богданов В.А. Духовая музыка в Киеве ХVІІІ — начала ХХ вв. //Исполнительство на духовых инструментах: история и методика. — К., 1986. — С.81-98.
29. Богданов В.О. Духовий інструментарій античних міст-держав Північного Причорномор’я //Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: зб. наук. пр. вузів худож.-буд. профілю України і Росії. — Х., 2003. — Вип.№5-6. — С.13-16.
30. Богданов В.О. Рогові оркестри в Україні //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2005. — №1. — С.30-43.
31. Богданов В.О. Музичні класи Харківського університету //Київ. музикознавство. Культурологія та мистецтвознавство. К., 2005. Вип.18. С.251-260.
32. Богданов В.А. Предыстория духового музыкального искусства Украины. —М.: Моск.воен.консерватория, 2005. — 17с.
33. Богданов В.О. "Фантазія на дві українські народні теми" для флейти та фортепіано М.Лисенка //Муз. мистец.: зб. наук. ст. —Донецьк, 2005. — Вип.5. — С.274-282.
34. Богданов В.О. Київський магістратський оркестр //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2005. — №4.— С.21-37.
35. Богданов В.О. Полкова музика слобідського козацтва в Україні (друга половина ХVII — 60-ті роки ХVІІІст.) //Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: зб. наук. пр. вузів худож.-буд. профілю України і Росії. Х., 2005. — Вип. 5, 6 /2004-№1, 2, 3/2005. — С.110-112.
36. Богданов В.О. Організація, інструментарій та склади полкової музики лівобережного козацтва в Україні (друга половина ХVII — 80-ті рр. XVIIIcт.) //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2005. — №7. — С.55-69.
37. Богданов В.О. Службова діяльність та репертуар полкової музики лівобережного козацтва в Україні (друга половина ХVІІ — 80-ті рр. ХVІІІст.). //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2005. — №8. — С.20-28.
38. Богданов В.О. Трактування духових інструментів в ”Українській симфонії” Е.Ванжури кінця ХVІІІ ст. //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2005. — №5. — С.12-28.
39. Богданов В.А. Трактовка духовых инструментов в украинской симфонии неизвестного автора начала XIX столетия. М.: Моск.воен.консерватория, 2005. 23с.
40. Богданов В.О. Класи духових інструментів у музичному училищі при Київському відділенні ІРМТ (І870-1913рр.) //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2006. — №7. — С.26-34.
41. Богданов В.О. Класи духових інструментів у музичному училищі при Одеському відділенні ІРМТ (1887-191Зрр.) //Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: зб. наук. пр. вузів худож.-буд. профілю України і Росії. Х., 2006. — Вип. №1,2,3. — С.15-18.
42. Богданов В.О. Класи духових інструментів у музичному училищі при Харківському відділенні ІРМТ (1886-1917рр.) //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2006. — №9. — С.21-37.
43. Богданов В.О. Деякі загальні міркування про роботу класів духових інструментів у музичних училищах при відділеннях ІРМТ Києва, Харкова та Одеси (1870-1917 років) //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2006. — №8. — С.9-17.
44. Богданов В.О. Музикантські цехи в Україні на прикладі Львівського і Київського музикантських цехів (друга половина ХVI — XIXст.) //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2006. — №10. — С.3-13.
45. Богданов В.О. Кріпосні капели і оркестри в Україні //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2006. — №11. — С.17-25.
46. Богданов В.О. Навчання і виконавство на духових інструментах в Братствах, Глухівській музичній школі і Харківському колегіумі в період розвитку музичної грамотності і освіти в Україні в першій половині XV-XVIII століттях //Вісн. Харк. держ. акад. дизайну і мистец. Мистецтвознавство. Архітектура. — Х., 2006. — №12. — С.3-13.
47. Богданов В.О. Концертна практика сольно-ансамблевого і оркестрового виконавства на духових інструментах в Україні у другій половині ХVІІІ - першій половині ХІХ ст. //Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: зб. наук. пр. вузів худож.-буд. профілю України і Росії. Х., 2006. — Вип. №4,5,6. — С.95-99.
48. Богданов Н. Очерк деятельности Киевского отделения Императорского музыкального общества и учрежденного при нем музыкального училища со времени их основания (1863-1888). К.: Тип. Милевского, 1888. 173с.
49. Болотин С. Биографический словарь музыкантов исполнителей на духовых инструментах. Л.: Музика. Ленингр. отд-ние, 1969. 200с.
50. Болотов А. Записки (1738-1794). Т. 1. Ч. IVII: (1738-1760). СПб.: Тип. Головина, 1871. 955с. Отт. из „Русской старины”, 1870, ч.4.
51. Болховитинов Е. (Евгений, Митрополит Киевский). Словарь русских светских писателей, соотечественников и чужестранцев, писавших вРоссии: в2 т. M.: Тип. ун-та, 1838. Т.1. 328с.
52. Букиник И. Концерты П.И.Чайковского в Харькове // Воспоминания оП.И.Чайковском. М., 1962. С. 290-301.
53. Бэлза И. История польской музыкальной культуры: в 3 т. М.: Музгиз, 1954. Т.1. 336 с.
54. Вертков К. Русская роговая музыка. Л.; М.: Госмузиздат, 1948. 84 с.
55. Вишневский Д. Из быта студентов старой Киевской академии // Киев. старина. 1896. Т.52. Март. С. 313-318.
56. Владимиров М. Первое столетие г.Екатеринослава: докл. Екатеринослав. гор. управы к торжеств. заседанию Думы 9 мая 1887 г.: (материалы для ист. очерка). Екатеринослав: Тип. Чаусского, 1887. 261 с.
57. Вольман Б. Русские нотные издания XIX начала XX века. Л.: Музыка, 1970. 215 с.
58. Воссоединение Украины с Россией: док. и материалы: в 3 т. М.: Изд-во АН СССР, 1954. — Т.1: (1620-1647). 583 с.; Т.2: (1648-1650). 556 с.; Т.3: (1651-1654). 643 с.
59. Всеволодский-Гернгросс В. История театрального образования в России. —Т.1: (XVII-XVIII). СПб., 1913. 463 с.
60. Высоцкий С. Новое о фреске «Скоморохи» в Софии Киевской / С.Высоцкий, И.Тоцкая // Культура и искусство Древней Руси. Л., 1967. С. 50-57.
61. Гадяцкая полковая канцелярия 40-х годов XVIII ст., ее состав и содержание // Киев. старина. 1887. Т.18. Август. С. 780-783.
62. Галаган Г.П. Отрывки из юношеского дневника // Киев. старина. 1898. Т.62. Сент. С. 189-224.
63. Галайская Р. О древнерусской терминологии музыкальных инструментов по памятникам письменной литературы XI ХVIІ столетий // Театр, музыка, кинематография. Л., 1975. С. 184-205.
64. ГейлігМ. До історії рогової музики на Україні // Українська музикальна спадщина: зб. ст. К., 1940. С. 9-14.
65. Геника Р. Духовный концерт А.и.Ю.Юрьян // Юж. край. 1890. 25 марта.
66. Гербель Н. Изюмский Слободской казачий полк (1651-1765). СПб.: Тип. Праца, 1852. 164 с.
67. Герцман Е. Византийское музыкознание. Л.: Музыка, 1988. 254с.
68. Герцман Е. Инструментальный каталог Поллукса // Из истории инструментальной музыкальной культуры: сб. науч. тр. Л., 1988. С. 7-30.
69. Герцман Е. Музыка Древней Греции и Рима. СПб.: Алетейя, 1995. 336с.
70. Гесс де Кальве Г. Теория музыки, или рассуждение о сем искусстве, заключающее в себе историю, цель, действие музыки: в 2 ч. / пер. с нем. рукоп. Р.Гонорского. Х.: Тип. ун-та, 1818. — Ч.1. 304 с.; Ч.2. 369 с.
71. Гинзбург Л. История виолончельного искусства: в 4 кн. М.: Музгиз, 1957. — Кн. 2: Русское виолончельное искусство до 60-х годов XIX века. 579с.
72. Гинрихс Й. Начало, успехи и нынешнее состояние роговой музыки. СПб.: Тип. Шнора, 1796. 53с.
73. Гиро П. Частная и общественная жизнь греков. СПб.: Изд. Т-ва Поповой, 1913. — Вып.2. 83с.
74. Глинка М. Записки /подгот. А.Розанов. М.: Музыка, 1988. 222 с.
75. Глинка Ф. О природной способности Русских к приятным искусствам // Рус.вест. М., 1815. Кн. 3. С. 51-59.
76. Гоголь М.И. Автобиографическая записка Марии Ивановны Гоголь, матери Н.В.Гоголя // Рус. архив. 1902. №4. С. 706-724.
77. Головина В. Записки графини Варвары Николаевны Головиной (1766-1819) / пер. с фр. рукоп. под ред. и с примеч. Е.Шумигорского. СПб., 1900. 285с.
78. Головинский П. Слободские казачьи полки. СПб.: Тип. Тиблена и компании, 1864. 242 с.
79. Горленко В. Киев в 1799г. // Киев. старина. 1885. Т.11. Март. С. 581-592.
80. Горчаков Н. Опыт вокальной или певческой музыки в России, от древних времен до нынешнего усовершенствования сего искусства. М.: Тип. ун-та, 1808. 40 с.
81. Гравитис О. Андрей Юрьян: (латышский композитор, 1856-1922). Рига: Латгосиздат, 1955. 171 с.
82. Грот Я. Дополнительные известия о Крылове // Сборник статей, читанных вотделении русского языка и словесности Императорской Академии наук. СПб., 1869. Т. 6. С. 29-47.
83. Грубер Р. Всеобщая история музыки. 2-е изд., испр. и доп. М.: Музгиз, 1960. Ч.1. 488 с.
84. Грубер Р. История музыкальной культуры. М.; Л., 1941. Т. 1, ч. 1: С древнейших времен до конца XVI века. 593с.
85. Грубер Р. История музыкальной культуры. М.: Музгиз, 1953. Т. 2, ч. 1: Италия, Франция и Испания. Середина XV начало XVII вв. 415с.
86. Гумилевский Ф. Обзор русской духовной литературы. Кн. 1 (862-1720гг.): Соч. Филарета (Гумилевского) архиепископа Черниговского. 3-е изд. СПб.: Изд. Тузова, 1884. 511с.
87. Гуслистый К. Г. Братства // Большая советская энциклопедия. 3-е изд. М., 1971. Т. 4. Стб. 11.
88. Гутри М. Диссертации о русских древностях // Маяк. 1844. Т. 13, кн. 25. С. 59-80.
89. Давыдов В. Гобой в инструментальной музыке XVIII века //В помощь военному дирижеру. 1983. Вып.22. С.52-109.
90. 25-летие коллегии Павла Галагана в Киеве (1871-1896). К.: Тип. Корчак-Новицкого, 1896. 191 с.
91. Дельбрюк Г. История военного искусства в рамках политической истории: в 7 т. /пер. с нем. Л.Гринкруг. М.: Госвоениздат, 1936. Т.1: Античный мир 461 с.
92. Державин Г. Описание торжества, бывшего по случаю взятия г.Измаила вдоме генерал-фельдмаршала князя Потемкина-Таврического, близ конной Гвардии, в присутствии императрицы Екатерины II, 1791г., 28 апреля // Державин Г. Сочинения. СПб., 1808. Ч. 4. С. 43.
93. Диков Б. Методика обучения игре на кларнете. М.: Музыка, 1983. 190с.
94. Добровольский П. Письменные и вещественные памятники цехового устройства в Черниговской губернии //Труды Тринадцатого археологического съезда в Екатеринославе 1905 г. / под ред. гр. Уваровой. М., 1908. Т.2. С. 74-78.
95. Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 738 с.
96. Долгорукий И. ІІутешествие в Киев в 1817 году. М., 1870. 208 с.
97. Долгорукий И. Славны бубны за горами или путешествие мое кое-куда 1810 года. М., 1870. 355 с.
98. Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVII початку ХVIII ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1959. 530 с.
99. Еврипид. Трагедии: в 2 т. /пер. с др.-греч. И.Анненского и С.Шервинского. М.: Худож. лит., 1969. Т. 2. 718 с.
100. Еременко К. Музыка от ледникового периода до века электроники: в 2 кн. М.: Сов. композитор, 1991. Кн. 1. 319 с.
101. Ернст Ф. Кріпацькі капели на Україні // Музика: місячник муз. культури. 1924. Ч. 1-3. С. 33-38.
102. Ернст Ф. Ще про кріпацькі капели на Україні // Музика: місячник муз. культури. 1924. Ч. 4-6. С. 48-49.
103. Есипов Г. Путешествие императрицы Екатерины II в южную Россию в1787г. // Киев. старина. 1890. Т. 31. Дек. С. 391-411; 1891. Т.32. Февр. С. 215-217; Март. С. 402-421.
104. Жемчужников Л. Мои воспоминания из прошлого. Л.: Искусство, 1971. 446с.
105. З архиву української музики // Музика: місячник муз. культури. 1923. Ч.6-7. С. 39.
106. Закревский Н. Описание Киева. М.: Тип. Грачева, 1868. Т. 1. 455 с.
107. Закс К. Музыкально-теоретические воззрения и инструменты древних греков. // Музыкальная культура Древнего мира: [сб. ст.] /под ред. и со вступ. ст. Р. И.Грубера. Л., 1937. С. 133-191.