КЛАРНЕТ У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ЄВРОПИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ : Кларнета В Музыкальная культура Европы ХVІІІ ВЕКА

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

ГРОМЧЕНКО ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 788.6 + 78.03

КЛАРНЕТ У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ЄВРОПИ
ХVІІІ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Апатський Володимир Миколайович
доктор мистецтвознавства, професор

КИЇВ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1
МУЗИЧНЕ ЖИТТЯ ЄВРОПИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ ...................................... 11
РОЗДІЛ 2
НАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК КОНСТРУКЦІЇ
КЛАРНЕТА (кінець ХVІІ ХVІІІ ст.) ........................................................... 24
РОЗДІЛ 3
КЛАРНЕТ ЯК КОНЦЕРТНИЙ ІНСТРУМЕНТ
У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ЄВРОПИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ .......................... 37
3.1. Г.Ф. Телеман Концерт d-moll для 2 шалюмо, струнних
та basso continuo: історичні витоки формування виразності кларнета .......... 39
3.2. Й.М. Мольтер Концерт № 1 A-dur для кларнета, струнних
та basso continuo: становлення виразності верхнього регістру кларнета ....... 54
3.3. Я. Стаміц Концерт B-dur для кларнета з оркестром: розкриття
динамічних якостей кларнета ............................................................................. 63
3.4. В.А. Моцарт Концерт A-dur для кларнета з оркестром: довершеність
використання повного арсеналу виразових можливостей кларнета .............. 79
РОЗДІЛ 4
КЛАРНЕТ У КАМЕРНОМУ АНСАМБЛІ
ЄВРОПИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ ............................................................................ 96
4.1. Г.Ф. Гендель Увертюра D-dur для 2 кларнетів та валторни
(Corno di Caccia): подібність виразових можливостей кларнета
з художніми якостями мідних духових ........................................................... 102
4.2. Дж. Паїзіелло Дивертисмент № 1 Es-dur для септету духових:
2 флейт, 2 кларнетів, 2 валторн та фагота: набуття
кларнетом кантиленно-ліричних інтонацій .................................................... 113
4.3. В.А. Моцарт Квінтет A-dur для кларнета, двох скрипок,
альта та віолончелі: збільшення тематичної активності кларнета ............... 123
4.4. Л. Бетховен Квінтет Es-dur для фортепіано, гобоя, кларнета,
валторни та фагота: еволюціонування виразових
можливостей кларнета ...................................................................................... 135
РОЗДІЛ 5
КЛАРНЕТ В ОРКЕСТРІ ХVІІІ СТОЛІТТЯ .............................................. 149
5.1. Х.В. Глюк опера „Орфей”: новаторство у використанні
мелодичних якостей кларнета .......................................................................... 155
5.2. Й.Х. Бах Симфонія B-dur: становлення тембрально-колористичних
можливостей кларнета ...................................................................................... 165
5.3. В.А. Моцарт Симфонія № 39 Es-dur: утвердження художньої
індивідуальності кларнета ................................................................................ 175
ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 193
ДОДАТОК А (нотні приклади до розділу 3) ............................................... 216
ДОДАТОК Б (нотні приклади до розділу 4) ............................................... 254
ДОДАТОК В (нотні приклади до розділу 5) ............................................... 284

ВСТУП

ХVІІІ століття в музичній культурі Європи позначене бурхливим розвитком інструментальної музики. Гідне місце у цьому процесі займає народження та стрімкий розвиток нового духового інструмента кларнета. Безперечно, ця подія відіграла велику роль у тогочасній музично-інструментальній культурі.
Природно закладений багатющий художній потенціал кларнета чітко означив його появу в музичному інструментарії. Вже у перші десятиліття свого існування кларнет позначався винятковою багатобарвністю виразових можливостей. Це давало суттєві підстави для найрізноманітнішого трактування „молодого” інструмента композиторами тих часів. Кларнет був ніби дорогоцінний камінь, який потребував значної обробки та знаходження власної оправи. Але вже в кінці ХVІІІ століття він остаточно стверджується як концертний (сольний) інструмент, займає гідне місце у камерній та оркестровій музиці.
За невеликий проміжок часу з моменту свого створення, а саме за одне століття, кларнет посів одне з визначних місць у багатьох видах музичної культури. Повний розквіт власної художньої індивідуальності новий інструмент набув наприкінці означеного сторіччя і не поступався таким „корифеям” музичної культури як скрипка, флейта, гобой, фагот. Підкреслимо, що цей процес відбувався у лоні дуже різного трактування „молодого” інструмента тогочасними композиторами, яке базувалось на різнобарвності виразових можливостей кларнета.
Отже, ХVІІІ століття є надзвичайно важливим періодом в історії кларнетового виконавства. Це був час становлення неповторної художньої самобутності інструмента, формування його основних конструкційних принципів, окреслення векторів його подальшого розвитку. Таким чином, тематика дисертації торкається найактуальніших проблем наукового дослідження історії кларнетового мистецтва.
Дана дисертація присвячена дослідженню кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ століття. Зокрема в роботі висвітлюється розвиток конструкції інструмента у першому сторіччі його існування, розкривається процес становлення кларнета як концертного (сольного), ансамблевого та оркестрового інструмента.
Актуальність означеної тематики в наш час більш ніж очевидна. У провідних музичних закладах країни відкриваються кафедри старовинної музики, створюються спеціалізовані факультативні групи по вивченню культури минулого, засновуються різноманітні ансамблі, оркестри, які спеціалізуються на виконанні творів старовини. Історичні дослідження кларнетового виконавства суттєво сприяють поповненню репертуару старовинної музики для кларнета.
Актуальність зазначеної теми також визначається необхідністю знати історію інструмента. Усвідомлення виразових можливостей кларнета тих часів дозволить мати чіткішу уяву художньої сутності творів давнини.
Дослідження у дисертації маловідомих, а подекуди й зовсім невідомих, до цього часу в Україні кларнетових творів першої половини ХVІІІ століття буде сприяти розширенню репертуару сучасних виконавців. Важливо відзначити, що збагачення репертуару кларнетистів відбудеться як у кількісному, так й у якісному відношеннях. Деякі досліджувані у роботі твори є єдиними відомими на сучасному етапі оригінальними кларнетовими творами стилю бароко.
Означений напрямок дослідження постає корисним як для кларнетистів, так і для представників інших спеціальностей диригентів, музикознавців, істориків, редакторів.
Стан наукової розробки проблеми
Питань історії розвитку кларнетового виконавства торкались багато науковців. Так, окремі аспекти історії кларнета розглядались в роботах присвячених загальній історії духового мистецтва: В. Апатського, С. Левіна, Ю. Усова, В. Березіна, В. Богданова, П. Круля. Цікаві відомості стосовно кларнетового виконавства містяться у працях цілого ряду композиторів, істориків оркестру: Г. Берліоза, Ф. Геварта, А. Карса, Н. Римського-Корсакова, У. Пістона, А. Модра, Г. Благодатова, М. Чулакі, Е. Гіро. Декотрі дані відносно історії кларнета подаються у методичних працях, присвячених проблемам виконавства на духових інструментах: В. Апатського, Б. Дікова, А. Федотова, С. Ригіна, В. Тихонова, Р. Маслова, М. Крупея. Окрему низку робіт, у яких висвітлюються деякі факти з історії кларнетового виконавства, складають кларнетові „школи”: К. Бермана, С. Розанова, Х. Клозе, Е. Коха, В.Гурфінкеля. Проте вищезазначені науковці лише побічно порушували проблеми історії кларнетового мистецтва.
Особливо слід відзначити висвітлення питань кларнетового виконавства провідними відомими вітчизняними кларнетистами-науковцями, серед яких К.Е. Мюльберг, Р.А. Вовк, З.П. Буркацький. У багатьох працях цих дослідників розкривається чимало вагомих фактів з історії кларнета. Але ж їхні відомості стосовно історії кларнетового виконавства постають в контексті іншої тематичної спрямованості. Так у К.Е. Мюльберга у контексті глибокого дослідження компонентів техніки кларнетиста; у Р.А. Вовка у сфері всебічного вивчення акустичної природи кларнета та докорінного дослідження виразових можливостей аплікатури кларнета; у З.П. Буркацького у детальному дослідженні інструктивно-художнього матеріалу кларнетиста.
Об’єкт дослідження твори для кларнета в контексті музичної культури Європи ХVІІІ століття.
Предмет дослідження виразові особливості кларнета ХVІІІ століття у концертному (сольному), ансамблевому та оркестровому видах музичного мистецтва.
Матеріал дослідження концерти для кларнета, камерно-інструментальні та оркестрові твори за участю кларнета написані у ХVІІІ столітті. В дисертації детально аналізуються лише ті твори, які відіграли основну роль в утвердженні кларнета як концертного (сольного), ансамблевого та оркестрового інструмента: Г.Ф. Телеман Концерт d-moll для 2 шалюмо, струнних та basso continuo; Й.М. Мольтер Концерт № 1 A-dur для кларнета, струнних та basso continuo; Я. Стаміц Концерт B-dur для кларнета з оркестром; В.А. Моцарт Концерт A-dur для кларнета з оркестром; Г.Ф. Гендель Увертюра D-dur для 2 кларнетів та валторни (Corno di Caccia); Дж. Паїзіелло Дивертисмент № 1 Es-dur для септету духових: 2 флейт, 2 кларнетів, 2 валторн та фагота; В.А. Моцарт Квінтет A-dur для кларнета, двох скрипок, альта та віолончелі; Л. Бетховен Квінтет Es-dur для фортепіано, гобоя, кларнета, валторни та фагота; Х.В. Глюк опера „Орфей”; Й.Х. Бах Симфонія B-dur; В.А. Моцарт Симфонія № 39 Es-dur.
Мета дослідження полягає в означенні місця та ролі кларнета в музичній культурі Європи ХVІІІ століття та у всебічному висвітленні виразових особливостей європейського кларнетового виконавства даного періоду. Виходячи з цього, завдання дослідження наступні:
- простежити процес розвитку кларнета як концертного (сольного) інструмента в музичній культурі Європи ХVІІІ століття;
- дослідити процес утвердження кларнета в камерному ансамблі Європи ХVІІІ століття (кларнет як ансамблевий інструмент);
- простежити процес становлення кларнета в оркестрі ХVІІІ століття (кларнет як оркестровий інструмент);
- вибудувати окремі, чітко хронологізовані лінії розвитку кларнета ХVІІІ ст. як концертного (сольного), ансамблевого та оркестрового інструмента;
- розглянути історичні витоки народження кларнета та прослідити процес розвитку конструкції інструмента (кінець ХVІІ ХVІІІ ст.);
- представити в контексті даної тематики маловідомі кларнетові твори;
- дослідити роль деяких українських музично-культурних звершень, непересічних мистецьких подій на землях України, які у суттєвій мірі сприяли розвитку кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ століття.
Методи дослідження:
- історичний метод, який проявився у хронологічному опису досліджуваних явищ, а також в означені етапів розвитку кларнетового виконавства;
- аналітичний метод, який був задіяний у теоретичному та виконавському аналізі музичних творів, розглянутих у дисертації;
- метод системного підходу, який дозволив вибудувати загальну концепцію дисертації та зміст її розділів;
- індуктивний метод, який дозволив з окремо висвітлених фактів скласти цілісну картину функціонування кларнета в означений період;
- метод порівняльного аналізу, на основі якого здійснювалось опрацювання матеріалів та були зроблені висновки.
Наукова новизна дослідження полягає:
- у формуванні окремих ліній розвитку кларнета як концертного (сольного), ансамблевого та оркестрового інструмента;
- у створенні художніх характеристик кларнетового мистецтва ХVІІІ століття;
- у висвітленні нових історичних фактів розвитку кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ століття;
- у поданні малодосліджених, особливо в Україні, кларнетових творів; у проведенні їх теоретичного та виконавського аналізу;
- у створенні якомога детальнішого дослідження народження та розвитку конструкції кларнета в період з кінця ХVІІ та протягом ХVІІІ століття;
- у розробці методики подання викладачем історико-теоретичних матеріалів студенту при вивченні кларнетових творів у класі з фаху.
Практичне значення роботи полягає:
- у розширенні репертуару сучасних кларнетистів як у кількісному, так і в якісному відношеннях (оригінальні твори для кларнета епохи бароко);
- у застосуванні принципів автентичності при виконанні старовинної музики;
- у наданні деяких пропозицій щодо використання кларнета in D;
- у створенні нових тематично обґрунтованих концертних програм кларнетистів, з включенням творів ХVІІІ століття;
- у використанні матеріалів дисертації в роботі спеціального класу кларнета, лекційних курсах „Теорія та історія виконавства на духових інструментах”, „Педагогічний репертуар” та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі дерев’яних духових інструментів НМАУ ім. П.І. Чайковського у відповідності до перспективного тематичного плану науково-дослідної роботи на 2000 2006 рр. (тема № 18 „Музичне виконавство: історія та теорія”). Тема дисертації затверджена Вченою радою НМАУ ім. П.І. Чайковського (протокол № 6 від 29 грудня 2005 року).
Апробація результатів дослідження
Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри дерев’яних духових інструментів НМАУ ім. П.І.Чайковського. Результати дисертації були викладенні у доповідях „Кларнет ХVІІІ століття як концертний інструмент у музиці Європи”, прочитаній на міжнародній конференції „Трансформація музичної освіти: культура і сучасність” (Одеса, ОДМА, 2004 р.); „Кларнет як ансамблевий інструмент у музичній культурі Європи ХVІІІ століття”, прочитаній на всеукраїнській науково-практичній конференції „Молоді музикознавці України” (Київ, КДВМУ, 2005 р.); „Кларнет в оркестрі ХVІІІ століття як прогресивний композиторський засіб музичного смислоутворення”, прочитаній на науково-практичній конференції українського товариства аналізу музики „Динаміка музичного смислоутворення” (Київ, НМАУ, 2005 р.); „Деякі особливості розвитку кларнетового виконавства у музичній культурі Європи ХVІІІ століття”, прочитаній на науково-практичній конференції „Музичне мистецтво: проблеми сучасності” (Київ, НМАУ, 2005 р.); „Роль деяких українських музично-культурних звершень у розвитку кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ століття”, прочитаній на міжнародній науково-практичній конференції „Україна Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (Київ, ДАКККіМ, 2006 р.); „Принципи автентизму в роботі над Увертюрою D-dur Г.Ф. Генделя для 2 кларнетів та валторни (Corno di Caccia)”, прочитаній на сьомій науково-практичній конференції українського товариства аналізу музики „Музична творчість та наука: параметри взаємодії” (Київ, НМАУ, 2006р.); „Кларнет у музичній культурі Європи ХVІІІ століття: особливості трактування інструмента”, прочитаній на міжнародній науковій конференції „Проблеми музичного мистецтва: спадщина і сучасність” (Київ, НМАУ, 2006р.); „Народження та конструктивний розвиток кларнета (кінець ХVІІ ХVІІІ ст.)”, прочитаній на всеукраїнській науково-практичній конференції „Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій” (Київ, ДАКККіМ, 2006 р.); „Композитори мангеймської школи та їх роль у розвитку європейського кларнетового виконавства ХVІІІ століття”, прочитаній на науково-практичній конференції „Звук і знак у перспективі часу” (Київ, НМАУ, 2007 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей, з них 6 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також тези наукових доповідей.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу; п’яти розділів, з яких третій та четвертий мають по чотири підрозділи, п’ятий три підрозділи; загальних висновків; списку використаних джерел (236 позицій); трьох додатків (97 стор.): додаток А (нотні приклади до розділу 3), додаток Б (нотні приклади до розділу 4), додаток В (нотні приклади до розділу 5). В роботі використано 12 рисунків. Основний текст дисертації складає 192 сторінки. Загальний обсяг роботи 312 сторінок.

Враховуючи той факт, що в аналізованих творах використовуються кларнети різних строїв відзначимо наступне. Назви як кларнетових, так і шалюмо нот в аналізах творів даються по їх запису в партіях кларнета, чи то шалюмо, відповідно до кожного твору. Увертюра D-dur Г.Ф. Генделя для 2 кларнетів та валторни (Corno di Caccia) у нотних прикладах подається у реальному звучанні. Тому назви кларнетових нот в аналізі цього твору даються вже транспонованими відповідно партій кларнетів in D. В Концерті d-moll Г.Ф. Телемана для 2 шалюмо, струнних та basso continuo у нотних прикладах партія першого шалюмо записана у старофранцузькому ключі, партія другого шалюмо записана у басовому ключі.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дають підстави зробити наступні узагальнюючі висновки:
- Кларнет у музичній культурі Європи ХVІІІ століття вирізняється надзвичайним різнобарв’ям художнього трактування. В найбільшій мірі це стосується першої половини століття періоду найінтенсивнішого пошуку більш довершеного, художньо-зваженого виразового еталону, художньо-естетичної характеристики нового інструмента. Тут і використання кларнета з характеристикою звучання притаманною мідним духовим інструментам (труба, валторна), і застосування інструмента у тісній художній подібності до гобою. Кларнет у перші десятиліття свого існування мав дуже потужний звук, тембрально яскравий та доволі пронизливий.
- Великий вплив на художню кристалізацію кларнета мав його безпосередній попередник шалюмо. Цей старовинний інструмент став не тільки предтечею кларнета, він, існуючи ще майже півстоліття у професійній музиці, слугував тою полярною характеристикою власного затемнено-густого звучання, до світлого, ясного верхнього регістру кларнета. Саме ця полярність й тримала тембрально регістрову новизну кларнета аж до того часу поки „молодий” інструмент не почав позначатися власною індивідуальністю вже не подібною ні до труб, ні до валторн, ні до гобоїв. У стрімкому розвитку кларнет перейняв усі художні надбання свого попередника, та разом з цим й назву для кларнетового нижнього регістру (шалюмо).
- Перші факти, щодо використання кларнета в європейській музичній культурі стосуються насамперед ансамблевого та оркестрового видів музичного мистецтва (перша чверть ХVІІІ століття), та надалі концертного (сольного) виконавства (друга чверть ХVІІІ століття).
- У витоків становлення кларнета як концертного інструмента існувала традиція сольного використання шалюмо. Нагадаємо, що в першій чверті ХVІІІ століття удосконалений шалюмо (з діапазоном у півтори октави) мав значні мелодійно-виразні, динамічні, артикуляційні можливості. Відзначимо його віртуозні якості, що позначались мілким типом техніки. Старовинному інструменту з густим, оксамитово-затемненим звучанням був більш притаманний ламентозний характер письма, з типовою для музики бароко величчю.
- В другій чверті ХVІІІ століття з’являється перший концерт для кларнета (Й.М.Мольтер). Найголовнішою особливістю цього концерту є використання лише верхнього регістру кларнета (тієї частини звукоряду інструмента, яка постала основою для народження кларнета). Становлення виразності верхнього регістру відбувається насамперед в утвердженні кантиленних, артикуляційних, віртуозних (мілка техніка) можливостей. На високому професійному рівні розкриваються інтонаційні якості інструмента. Набуває чітких ознак ліричність характеру письма для кларнета. Але ж динамічні якості верхнього регістру кларнета зостаються ще не розкритими.
- В третій чверті ХVІІІ століття виразові можливості кларнета чітко позначені яскравим використанням всього діапазону інструмента (нижній та верхній регістри; три октави). Поряд з мелодійними, артикуляційними, віртуозними можливостями суттєво виявляються й динамічні якості кларнета. Важливу роль в цьому процесі відіграли композитори Мангеймської симфонічної школи, зокрема Я. Стаміц. В таких прийомах як „мангеймське crescendo”, „мангеймські ракети”, „мангеймські зітхання” динамічні можливості кларнета яскраво розкриваються повнотою їх виразового потенціалу.
- Остання чверть ХVІІІ століття позначена повним розкриттям та винятковою довершеністю використання всього арсеналу виразових можливостей кларнета. Найвизначніше місце у цьому процесі займає творчість В.А. Моцарта. Його кларнетовий концерт, який був написаний в останні місяці життя композитора, віддзеркалив найвищій рівень композиторської майстерності митця. Регістри кларнета використовуються Майстром як в якості драматичного, так і драматургічного засобу (тембральне зіставлення регістрів); впроваджується тембральна динамізація розвитку тематичного матеріалу.
- Становлення кларнета у камерному ансамблі Європи ХVІІІ століття носить характер поступового переймання здобутків шалюмо. В першій чверті ХVІІІ століття шалюмо в ансамблевому виконавстві позначався значними кантиленно-виразними, динамічними (контрастна динаміка) та артикуляційними можливостями. Натомість віртуозно-технічні якості шалюмо в сфері ансамблевого музикування мали значно менше застосування ніж у сольному виконавстві. На початку другого десятиліття з’являються перші ансамблеві твори за участю кларнета.
- В другій чверті ХVІІІ століття виразові можливості кларнета в ансамблевому мистецтві позначені використанням як верхнього, так і нижнього регістрів. Застосування верхнього регістру було значно більшим, аніж нижнього. Поряд з мелодійним, віртуозним (мілка техніка) характером письма, особливе місце в цей період займали яскраві фанфарно-розвинені інтонації. Кларнет у ранній період свого існування (барочний кларнет) в ансамблевому виконавстві мав художні характеристики більш притаманні мідним духовим інструментам.
- В третій чверті ХVІІІ століття відбувається кристалізація стилю письма для кларнета. У використанні як верхнього, так і нижнього регістрів значне превалювання все ще зберігається за верхнім регістром кларнета. Та найголовнішим є те, що виразові можливості кларнета в ансамблевому виконавстві цього періоду вже не позначені виразністю притаманною мідним духовим. У художньо-функціональній диференціації інструментів ансамблю кларнет постає як кантиленно-виразний інструмент з повноцінними тематичною, гармонічною, тембрально-колористичною, мелодичною функціями та яскраво вираженим ліричном характером письма.
- Остання чверть ХVІІІ століття передусім позначена суттєвим збільшенням тематичної активності кларнета в ансамблі. Це сприяло значному розширенню діапазону мелодичних побудов (три октави), збільшенню їх у масштабі. Таким чином, кларнет остаточно стверджується у надзвичайно природній для нього мелодичній функції.
- В останньому десятилітті ХVІІІ століття кларнет, абсолютно ствердившись власною індивідуальністю в ансамблевому виконавстві, почав багатогранний процес ансамблевого еволюціонування, позначеного перш за все різноманіттям його взаємодій з іншими інструментами ансамблю.
- Важко переоцінити значення діяльності перших кларнетистів-виконавців, -педагогів, -композиторів, -інструментальних майстрів, -керівників музичних колективів у розвитку та утвердженні кларнета в музичному мистецтві. Кожна подія, яку вони здійснювали з кларнетом у руках, мала епохальне значення.
- Ствердження кларнета в оркестрі ХVІІІ століття позначене перейманням художнього потенціалу його попередника шалюмо. Нагадаємо, що в першій чверті ХVІІІ століття виразові можливості шалюмо в оркестрі були представлені яскравими кантиленними, тембральними (оксамитовий, м’який, однорідний по всьому діапазону інструмента тембр), динамічними (прийом відлуння), артикуляційними якостями. Проте віртуозно-технічні можливості шалюмо в оркестровому виконавстві мали дуже незначне застосування. Шалюмо використовувався переважно у сценах, пов’язаних з відображенням кохання чи пасторальної ідилії. Партія шалюмо будувалась у переважній більшості за принципом облігато, з використанням арпеджованої та гамоподібної фактури, прийомів оспівування та відлуння завершень вокальних фраз. Вагома роль шалюмо й у поєднанні речитативів та повторах фрагментів мелодії вокаліста.
- З другого десятиліття ХVІІІ століття в оркестрі з’являється кларнет. Використовується лише верхній регістр інструмента, переважають фанфарні побудови. В цей період виразність кларнета має чітку подібність до художніх якостей мідних духових.
- Наприкінці першої чверті ХVІІІ століття Й. Фабер у партії кларнета використав арпеджіо в діапазоні шалюмо. Таким чином, виразові можливості кларнета починають поєднувати в собі найвизначніші художні надбання свого попередника. Верхній регістр кларнета Фабер застосував переважно для виконання мелодії.
- В другій чверті ХVІІІ століття виразові можливості кларнета позначаються суттєвим розширенням діапазону (три октави); використанням як верхнього, так і нижнього регістрів; початком формування кантиленно-ліричних інтонацій. Від середини століття кларнет поступово набуває більш м’якого звучання. Тембр позначається теплотою та ніжністю.
- В третій чверті ХVІІІ століття під впливом композиторів Мангеймської симфонічної школи виразовий арсенал кларнета в оркестрі характеризується гнучкими динамічними можливостями, мелодійністю, багатою штриховою палітрою, винятковою тонкістю та ліричністю звучання. В цей період кларнет використовується як у мелодичній, гармонічній, так й у яскраво вираженій тематичній функціях. Але ж повноцінної художньої самостійності кларнет ще не отримує. Він постійно поєднується чи то зі скрипками, чи то з гобоєм, чи то з голосом, об’єднуючись у вокально-сценічній дії.
- В останній чверті ХVІІІ століття кларнет в оркестрі почав звучати не тільки у першій та другій октавах, але й в малій та третій октаві. Використання чистого кларнетового тембру чітко окреслило художні характеристики нижнього та верхнього регістрів кларнета. Це позначило функціональний розподіл між партіями першого та другого кларнетів. Їх використання у мелодичній, гармонічній, тематичній, тембрально-колористичній, фоновій, драматургічній функціях у великій мірі сприяло розкриттю в оркестровому виконавстві повного арсеналу виразових можливостей кларнета.
- Остаточного ствердження та набуття постійного творчого місця як на концертній естраді, так і в камерній та оркестровій музиці кларнет отримав лише наприкінці ХVІІІ століття. Основою для цього доленосного звершення постало формування у нового інструмента власної художньої індивідуальності, яку вже не можна було порівняти з будь яким іншим інструментом.
- Перед сучасними виконавцями постають труднощі з використанням у концертах Й.М.Мольтера кларнета in D. Так, у видавництві «Breitkopf & Härtel» партію соліста транспонували для її виконання на кларнеті in A. Це призвело до колосальних технічних незручностей. Ми ж маємо практичний намір залишити партію соліста без змін та виконувати її на кларнеті in B, а оркестровий супровід транспонувати в іншу тональність. Безперечно, буде втрачено своєрідний тембр звучання кларнета in D, але ці концерти стануть доступними для виконання. Відзначимо, що до подібних змін вдавались у таких відомих видавництвах як «Hawkes & Son», «Schott & Co» та ін.
- У розвитку кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ століття Україна займає цілком окреслене місце, позначене як виконавською функцією, так і поступовим утвердженням кларнетової викладацько-просвітницької діяльності. Використання кларнета на українських землях даного періоду відбувалось насамперед у ансамблевій та оркестровій музиці. Це суттєво сприяло утвердженню інструмента у даній жанровій спрямованості, таким чином роблячи кларнет самостійним, художньо індивідуальним представником загальноєвропейської виконавської музичної культури.
- У процесі роботи над творами для кларнета, або за участю кларнета, що були написані у ХVІІІ столітті, надзвичайно важливо мати уяву про ті особливості художньої мови інструмента, які були притаманні йому у той чи інший період згаданого сторіччя. Необхідно якомога чіткіше уявляти автентичну сутність художніх засобів раннього кларнета, виразові можливості інструмента у часи його розвитку та пошуку власної індивідуальності, художні характеристики кларнета під час його ствердження у тогочасному музичному мистецтві. Праця у цьому напрямку буде сприяти більш влучному розкриттю сучасними музикантами художнього змісту музичних перлин минулого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаджян Г.А. Новая методика обучения игре на духовых инструментах. Харьков: Харьковский инст. искусств им. И.П. Котляревского, 1981. 26 с.
2. Аберт Г. В.А. Моцарт. Ч. 1, кн. 1. Пер. с нем. К. К. Саквы. М.: Музыка, 1978. 534 с.
3. Аберт Г. В.А. Моцарт. Ч. 1, кн. 2. Пер. с нем. К. К. Саквы. М.: Музыка, 1980. 638 с.
4. Аберт Г. В.А. Моцарт. Ч. 2, кн. 1. Пер. с нем. К. К. Саквы. М.: Музыка, 1983. 518 с.
5. Аберт Г. В.А. Моцарт. Ч. 2, кн. 2. Пер. с нем. К. К. Саквы. М.: Музыка, 1985. 568 с.
6. Альшванг А. Людвиг ван Бетховен. М.: Музыка, 1977. 447 с.
7. Антонова Е.Г. Жанровые признаки инструментального концерта и их претворение в предклассический период: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Киевская гос. консерватория им. П.И.Чайковского. Киев, 1989. 19 с.
8. Апанавичюс Р.З. Бирбине литовский народный духовой язычковый музыкальный инструмент (эволюция и перспективы усовершенствования): Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Гос. консерватория литовской ССР. Вильнюс, 1981. 23 с.
9. Апатский В.Н. Теоретичні основи гри на духових інструментах: Автореф. дис. ... докт. мистецтвознавства: 17.00.02 / Київська державна консерваторія ім. П.І. Чайковського. Київ, 1993. 45 с.
10. Апатський В.М. Віхи історії духового виконавства в Україні // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 1. Київ, 1999. С. 9-24.
11. Апатский В.Н. Теория и практика духового исполнительства Украины (итоги и перспективы) // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 8. Київ, 2000. С. 16-24.
12. Апатский В.Н. Очерки истории духового исполнительства, прошлое и проблеми наших дней // Дослідження, досвід, спогади. Вип. 4. Київ: Київська середня спеціальна музична школа ім. М.В. Лисенка, 2003. С. 103-114.
13. Апатский В.Н. Духовое исполнительство средневековой Европы // Дослідження, досвід, спогади. Вип. 6. Київ: Київська середня спеціальна музична школа ім. М.В. Лисенка, 2005. С. 138-142.
14. Апатский В.Н. Камерный ансамбль и воспитание оркестрового музыканта // Дослідження, досвід, спогади. Вип. 6. Київ: Київська середня спеціальна музична школа ім. М.В. Лисенка, 2005. С. 143-153.
15. Апатский В.Н. Основы теории и методики духового музыкально-исполнительского искусства. Учебное пособие. Киев, НМАУ им. П.И.Чайковского, 2006. 432 с.
16. Апатський В.М., Цюлюпа С.Д. Духові інструменти в історичних шляхах свого розвитку // Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. Вип. 2. Рівне: Волинські обереги, 2007. С. 6-13.
17. Баранцев А.П. Обучение игре на духовых инструментах в России конца ХVІІІ начала ХХ веков: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Ленингр. гос. консерватория им. Н.А. Римского-Корсакова. Л., 1974. 18 с.
18. Белецкий И. Кристоф Виллибальд Глюк 1714 - 1787. Л.: Музыка, 1971. 104 с.
19. БерезинВ.В. Камерная музыка Моцарта для духовых инструментов: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Моск. гос. консерватория им. П.И. Чайковского. М., 1984. 20 с.
20. БерезинВ.В. Духовые инструменты в музыкальной культуре классицизма. М.: Издательство Института общего среднего образования российской Академии образования, 2000. 388 с.
21. Берлиоз Г. Большой трактат о современной инструментовке и оркестровке (с дополнениями Рихарда Штрауса). Пер., ред., вст. статья и комментарии С.П. Горчакова. Ч. 1. М.: Музыка, 1972. 308 с.
22. Берлиоз Г. Большой трактат о современной инструментовке и оркестровке (с дополнениями Рихарда Штрауса). Пер., ред., вст. статья и комментарии С.П. Горчакова. Ч. 2. М.: Музыка, 1972. 532 с.
23. Бёрни Ч. Музыкальные путешествия. Дневник путешествия 1770 года по Франции и Италии. Л.: Гос. муз. издательство, 1961. 203 с.
24. Бёрни Ч. Музыкальные путешествия. Дневники путешествия 1772 года по Бельгии, Австрии, Чехии, Германии, Голландии. М. Л.: Музыка, 1967. 290 с.
25. Благодатов Г. Кларнет. М.: Музыка, 1965. 60 с.
26. Благодатов Г. История симфонического оркестра. Л.: Музыка, 1969. 312 с.
27. Богданов В. Духовая музыка в Києве ХVІІІ начала ХХ вв. // Исполнительство на духовых инструментах: История и методика. Киев: Киевская гос. консерватория им. П.И. Чайковского, 1986. С. 81-98.
28. БогдановВ.А. Трактовка духовых инструментов в симфониях украинских композиторов дооктябрьского периода: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Киевская гос. консерватория им. П.И.Чайковского. Киев, 1991. 27 с.
29. Богданов В. Історія духового музичного мистецтва України: Від найдавніших часів до початку ХХ ст. Харків: Основа, 2000. 344 с.
30. Богданов В.О. Духовий інструментарій полкової музики лівобережного козацтва в Україні (друга половина ХVІІ 80-ті рр. ХVІІІ ст.) // Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. Вип. 2. Рівне: Волинські обереги, 2007. С. 19-26.
31. Бочаров Ю.С. Увертюры Генделя в контексте истории жанра: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Моск. гос. консерватория им. П.И. Чайковского. М., 1993. 23 с.
32. Буркацький З. Про розвиток пальцевої техніки кларнетиста // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 3. Київ, 1999. С. 44-53.
33. Буркацький З.П. Інструктивно-художній матеріал в системі формування майстерності кларнетиста: Автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / Одеська державна музична академія ім. А.В. Нежданової. Одеса, 2004. 16 с.
34. Буяновский В. Валторна. М.: Музыка, 1971. 72 с.
35. Бэлза И. История чешской музыкальной культуры. Т. 1. М.: Изд. академии наук СССР, 1959. 332 с.
36. Бэлза И. История польской музыкальной культуры. Т. 1. М.: Гос. муз. изд., 1954. 336 с.
37. Бэлза И. Очерки развития чешской музыкальной классики. М.: Гос. муз. изд., 1951. 588 с.
38. Вовк Р. Кларнет у перше сторіччя його існування // Старовинна музика: сучасний погляд. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 41. Кн. 2. Київ, 2006. С. 40-49.
39. Вовк Р. До історії розвитку та вдосконалення кларнетової аплікатури // Наукові записки. Вип. 1(4). Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, 2000. С. 104-110.
40. Вовк Р.А. Історія, акустична природа і виразні можливості аплікатури кларнета: Дис. ... канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Київ, 2004. 204 с.
41. Вовк Р.А. Історія, акустична природа і виразні можливості аплікатури кларнета: Автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / НМАУ ім. П.І. Чайковського. Київ, 2004. 19 с.
42. Вовк Р. Володимир Апатський фундатор сучасної київської фаготної школи: виконавець, педагог, науковець (генеза творчого шляху) // Виконавське музикознавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 47. Київ, 2005. С. 82-90.
43. Волков Н.В. Основы управления звучанием при игре на кларнете: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Ленинградская гос. консерватория им. Н.А. Римского-Корсакова. Л., 1987. 24 с.
44. Воротіна Л.І., Воротін В.Є., Гуткевич С.О. Кандидатська дисертація: методика написання і захисту: Посібник для аспірантів і здобувачів наук. ступ. Київ: Видавництво Європейського університету, 2003. 76 с.
45. Геварт Ф.А. Новый курс инструментовки. Пер. Н. Арса. М.: П.Юргенсон, 1913. 347 с.
46. Гигов К.А. Основные проблемы исполнительства на духовых инструментах в камерном ансамбле / на примере духового квинтета: флейта, гобой, кларнет, валторна и фагот/: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Моск. гос. консерватория им. П.И.Чайковского. М., 1977. 20 с.
47. Гиро Э. Руководство к практическому изучению инструментовки. Пер. Г. Конюса. М.: Гос. муз. изд., 1934. 352 с.
48. Гишка І. Регістри труби та специфіка їх опанування (методико-виконавський аспект) // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 26. Київ, 2003. С. 285-296.
49. Гишка І. Базінг: історія та генезис (до питання методики навчання гри на мідних духових інструментах) // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 18. Київ, 2001. С. 282-289.
50. Гозенпуд А. Краткий оперный словарь. Киев: Музична Україна, 1989. 296 с.
51. Гордійчук М. Зародження української симфонічної музики // Українське музикознавство. Київ: Музична Україна, 1971. Вип. 6. С. 111-125.
52. Горлин Ю.Я. История исполнительства на духовых инструментах (программа для музыкальных училищ). Киев: Республиканский методический кабинет по учебным заведениям искусств и культуры, 1988. 17 с.
53. Горюхина Н.А. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы. Киев: Музична Україна, 1985. 112 с.
54. Грачев В. Ветхозаветные трубные гласы и музыка для духовых: сохранение генезиса или отрицание традиции? // Музыкальная академия. 2001. - № 4. С. 142-148.
55. Григорьев В.Ю. Стамиц // Музыкальная энциклопедия. Гл. ред. Ю.В.Келдыш. Т. 5. М.: Советская энциклопедия, 1981. С. 252, 253.
56. Григор’єв Г. Робота диригента з духовим оркестром. Київ: „Поліфаст”, 2004. 216 с.
57. Громченко В. Кларнет як концертний інструмент у музичній культурі Європи ХVІІІ століття // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової. Вип. 5. Одеса, 2004. С. 449-456.
58. Громченко В. Кларнет як ансамблевий інструмент у музичній культурі Європи ХVІІІ століття // Київське музикознавство. Вип. 19. Київ: НМАУ ім. П.І. Чайковського, КДВМУ ім. Р.М. Глієра, 2006. С. 172-179.
59. Громченко В. Кларнет в оркестрі ХVІІІ століття як прогресивний композиторський засіб музичного смислоутворення // Теоретичні та практичні аспекти музичного смислоутворення. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 60. Київ, 2006. С. 134-140
60. Громченко В. Роль українських музично-культурних звершень у розвитку кларнетового виконавства в Європі ХVІІІ століття // Вісник ДАКККіМ: Наук. журнал. 3’2006. Київ: Міленіум, 2006. С. 62-66.
61. Громченко В. Й. М. Мольтер як засновник жанру кларнетового концерту // Музичне мистецтво: проблеми сучасності. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського, серія „Наукова думка молодих”. Вип. 64. Кн. І. Київ, 2006. С. 74-83.
62. Громченко В. Народження та розвиток конструкції кларнета (кінець ХVІІ ХVІІІ ст.) // Культура і сучасність: Альманах ДАКККіМ. Київ: Міленіум, 2007. - № 1. С. 130-136.
63. Громченко В. Значення творчості композиторів Мангеймської школи у розвитку європейського кларнетового виконавства ХVІІІ ст. // Історія становлення та перспективи розвитку духової музики в контексті національної культури України. Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-практ. конференції. В. 2. Рівне: Волинські обереги, 2007. С. 89-93.
64. Гуменюк А. Українські музичні інструменти. Київ: Наукова думка, 1967. 243 с.
65. Гурфинкель В. Школа игры на кларнете. Киев: Мистецтво, 1965. 229 с.
66. Давидов М. Інтерпретаційні аспекти виконавської майстерності // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 2. Київ, 1999. С. 88-98.
67. Давидов М. Теорія формування виконавської майстерності в працях українських дослідників // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 3. Київ, 1999. С. 7-22.
68. Давченко А.Г. Исполнительские приёмы и их развитие при игре на духовых инструментах. Киев: Рукопись, НМАУ им. П.И. Чайковского, 1966. 16 с.
69. Дадиомова О.В. Музыкальная культура городов Белоруссии в ХVІІІ веке: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.02 / Литовская консерватория. Вильнюс, 1990. 25 с.
70. Дзисюк В. Исполнительские аспекты композиции концерта № 1 соль мажор В. Моцарта для флейты с оркестром // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової. Вип. 4, кн. 2. Одеса, 2004. С. 269-279.
71. Диков Б.А. Методика обучения игре на духовых инструментах. М.: Музгиз., 1962. 116 с.
72. Диков Б.А. Методика обучения игре на кларнете. М.: Музыка, 1983. 192 с.
73. Диков Б.А. Проблемы теории и практики исполнительства на кларнете системы Т. Бёма: Автореф. дис. докт. искусствоведения: 17.00.02 / Моск. гос. консерватория им. П.И. Чайковского. М., 1985. 45 с.
74. Должанский А. Краткий музыкальный словарь. Л.: Музыка, 1964. 524 с.
75. Дорохин В. О понятии «музыкальное артикулирование» // Теоретичні та практичні аспекти музичного смислоутворення. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 60. Київ, 2006. С. 210-214.
76. Друскин М.С. Сто опер (история создания, сюжет, музыка). Л.: Музыка, 1971. 624 с.
77. Жарков А. К проблеме тембрового смыслообразования // Теоретичні та практичні аспекти музичного смислоутворення. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 60. Київ, 2006. С. 129-134.
78. Іваницький А. Українська народна музична творчість. Київ: Музична Україна, 1990. 336 с.
79. Івченко Л. Геній та аматор-меценат // Музика. 1996. - № 5. С. 22-25.
80. Івченко Л. Реконструкція нотної колекції графа О.К. Розумовського за каталогами ХVІІІ сторіччя. Київ: НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, 2004. 644 с.
81. Игнатенко Е. «Литературный» стиль Дмитрия Бортнянского в контексте художественной культуры ХVІІІ века // Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 37. Київ, 2004. С. 133-143.
82. Ізуграфова Н. Слово як фактор жанрового генезису опери // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА ім. А.В. Нежданової. Вип. 5. Одеса, 2004. С. 140-147.