ПРОСТОПІНІЄ БОКШАЯ-МАЛИНИЧА В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІРМОЛОЙНОЇ ТРАДИЦІЇ (на матеріалі ірмосів та вибраних співів літургій) : Простопение БОКШАЯ-Малинич В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКОГО ИРМОЛОЙНИЙ ТРАДИЦИИ (На материале ирмосов избранных песнопений литургии)



  • Название:
  • ПРОСТОПІНІЄ БОКШАЯ-МАЛИНИЧА В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІРМОЛОЙНОЇ ТРАДИЦІЇ (на матеріалі ірмосів та вибраних співів літургій)
  • Альтернативное название:
  • Простопение БОКШАЯ-Малинич В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКОГО ИРМОЛОЙНИЙ ТРАДИЦИИ (На материале ирмосов избранных песнопений литургии)
  • Кол-во страниц:
  • 215
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ім. М.В. ЛИСЕНКА
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
    ім. М.В. ЛИСЕНКА



    На правах рукопису


    ЗАДОРОЖНИЙ Ігор Зенонович



    УДК 783.2 (477. 87) (09)




    ПРОСТОПІНІЄ БОКШАЯ-МАЛИНИЧА В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІРМОЛОЙНОЇ ТРАДИЦІЇ
    (на матеріалі ірмосів та вибраних співів літургій)


    17.00.03 музичне мистецтво



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства




    Науковий керівник
    доктор мистецтвознавства,
    професор Цалай-Якименко Олександра Сергіївна







    Львів 2007








    ЗМІСТ
    ЗМІСТ ............................................................................................................ 2
    СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ..................... 4
    ВСТУП ........................................................................................................... 5

    РОЗДІЛ 1
    ПРОСТОПІНІЄ І.БОКШАЯ Й.МАЛИНИЧА: ДЖЕРЕЛА
    ТА ПРОБЛЕМАТИКА ДОСЛІДЖЕНЬ ......................................................... 14
    1.1. Простопініє І.Бокшая-Й.Малинича в дослідженнях науковців ........ 14
    1.2. Основні напрямки дисертаційної роботи .......................................... 22

    РОЗДІЛ 2
    ІРМОЛОГІОН У ЦЕРКОВНО-ПІСЕННІЙ КУЛЬТУРІ ЗАКАРПАТТя .. 30
    2.1.Мукачівські єпископи в розвитку освіти та збереженні
    східної обрядовості ....................................................................................... 31
    2.2.Монастирі важливі центри освіти і церковно-пісенних традицій ... 42
    2.3. Рукописні та друковані Ірмологіони у богослужбовій та навчальній практиці на Закарпатті .................................................................................. 50
    2.4. Поширення київської ірмолойної традиції в церковному співі
    на Закарпатті .................................................................................................. 61

    РОЗДІЛ 3
    уКЛАД, РЕПЕРТУАР, ЗВ’ЯЗКИ ПРОСТОПІНІЯ та ірмологіонів.. 66

    3.1.Рукописні Ірмологіони на Закарпатті : структура, зміст, репертуар ... 66
    3.2. Простопініє Бокшая-Малинича різновид Ірмологіона локальної
    церковно-співочої традиції ........................................................................... 79


    РОЗДІЛ 4
    НАПІВИ ПРОСТОПІНІЯ НА ТЛІ РУКОПИСНИХ ТА ДРУКОВАНИХ ІРМОЛОГІОНІВ (ЗБЕРЕЖЕННЯ, ТРАНСФОРМАЦІЇ, НОВАЦІЇ) ...... 90
    4.1. Ірмоси воскресного (недільного) канону з Простопінія зразок
    збереження та оновлення ірмолойних напівів ........................................ 91
    4.2. Видозміни в ірмосах канонів рухомих і нерухомих свят
    Простопінія ................................................................................................ 122
    4.3. Спільне та відмінне у напівах Літургії Напередосвячених Дарів з
    Простопінія та з Ірмологіонів .................................................................. 139
    4.4. Задостойник „О Тебі радується” з Простопінія як локальна редакція варіанту традиційного болгаро-острозького напіву ............................... 150
    4.5. Оновлення музичної мови у Херувимській з Простопінія ............. 156

    ВИСНОВКИ ........................................................................................................ 165
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................ 169
    ДОДАТКИ ........................................................................................................... 187







    СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ


    НБ УжНУ Наукова бібліотека Ужгородського національного університету
    ЗКМ Закарпатський краєзнавчий музей
    ЛНБ Львівська Наукова бібліотека ім.Стефаника НАН України
    ЛІМ Львівський історичний музей
    НТШ Наукове Товариства ім.Т.Шевченка
    НЗМУКС Науковий збірник Музею української культури в Свиднику
    ДАЗО Державний архів Закарпатської області




    Слова

    арк. аркуш
    воск. воскресний
    ірм. ірмос
    Ірмл. Ірмологіон
    закл. заключний
    зв. зворот
    кан. канон
    піс. пісня
    поч. початок
    рук. рукопис
    ряд. рядок












    ВСТУП


    У дослідженні давньої української музики важливе місце займає церковна монодія Закарпаття, яка є своєрідним етнорегіональним культурним надбанням та водночас яскравим репрезентантом культуротворчих процесів, що відбувались на значних територіях та часових просторах. На сучасному етапі назріла необхідність осмислення національної духовної спадщини, зокрема, у її регіональних проявах в сакральному мистецтві, де важливою складовою виступає церковний спів.
    Із впровадженням та поширенням християнства протягом багатовікової історії на Закарпатті розвивалася освіта і писемність, створювались рукописні богослужбові книги, необхідні для забезпечення церковних відправ. Відбувався розвиток сакрального мистецтва архітектури і внутрішнього оздоблення храмів, іконопису та церковного співу, які були важливими елементами східної обрядовості. Саме церковна монодія, як надбання духовної співочої культури виявила найбільшу стійкість „не просто як галузь мистецтва, а як частина життя народу, як основа його релігійного буття”[8, 116], збереглась до сьогодні у широкому вжитку в богослужінні на Закарпатті.
    З давніх часів до середини XX століття територія Закарпаття входила до складу різних державних формувань, зокрема Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини, Чехо-Словаччини, а тому церковний спів східного обряду був поширений і на землях, що тепер належать Словаччині, Угорщині та Румунії.
    Важливу роль у розвитку писемності та культури, збереження традицій східної обрядовості, церковного співу відігравали давні монастирі, серед яких у період XV XVI століть на Закарпатті виділяється активна діяльність двох релігійних осередків Мукачівського, який був цетром духовної культури в центральних і західних районах та Грушівського[1] у східних районах Закарпаття [98, 160].
    Духовне, релігійне життя значною мірою залежало від ряду складних суспільно-політичних подій, що відбувалися протягом багатовікової історії в краї, зокрема, значного удару духовному та культурному розвитку нанесла монголо-татарська навала, внаслідок чого були знищені церкви, монастирі, пам’ятки писемності. Негативні наслідки залишали і війни угорських королів з Галицько-Волинськими князями у XIIIXIV століттях.
    У XVI столітті з поразкою угорських військ під Мохачем (1526 р.), облогою турками Буди (1541 р.), відбувається поділ Угорщини на три частини між австрійськими Габсбургами, турками та Семигородським князівством, внаслідок чого східна частина Закарпаття з резиденцію Мукачівського єпископа у Святомиколаївському монастирі відійшла під владу Семигородських князів, а західна під владу Габсбургів [116, 17].
    Протягом XVI XVII століть територія краю була ареною політичної боротьби та релігійних протистоянь, військових конфліктів та зіткнень між австрійськими Габсбургами та трансільванськими протестантськими князями-феодалами, у процесі чого значних утисків зазнавали Мукачівські єпископи, нищились і руйнувались монастирі, зокрема, Мукачівський та Грушівський, відбирались церковні маєтки і прибутки.
    Позитивні зміни у розвитку культури та освіти в краї спостерігаються лише після остаточної перемоги Габсбургів над Семигородськими протестантськими князями (1711 р.), з канонічним затвердженням Мукачівської єпархії (1771 р.) та проведенням ряду освітніх реформ в Австрійській імперії, внаслідок чого духовенство активно залучалось до освітніх перебудов.
    Саме у досить складних суспільно-політичних умовах, на перетині різних етносів активно взаємодіяли як національні культури, так і християнські конфесії православна, католицька, уніатська греко-католицька, протестантська. У візантійському обряді формувалися відповідні нормативні основи церковного співу: жанри і форми, зміст і характер напівів, способи виконання у які вкраплювалися певні елементи етнічного характеру, народної пісенності, що було наслідком їх поширення серед найширших верств народу. Так, на ґрунті богослужбової практики в церковному співі Закарпаття відбувались певні видозміни, що спричинило появу різних варіантів напівів, зокрема під назвою „простопінія”, „простий спів”.
    Вперше цей етнолокальний різновид напівів було записано регентом Ужгородського кафедрального собору Іваном Бокшаєм з голосу дяка Йосифа Малинича та видане за благословення греко-католицького єпископа Юлія Фірцака в Ужгороді 1906 року під назвою „ЦЕРКОВНОЕ ПРОСТОПhНІЄ” [168]. З часом цей збірник поширився в Мукачівській, Пряшівській (Словаччина) єпархіях, Крижівській єпархії та Апостольському Екзархаті Сербії-Чорногорії (колишня Югославія) [127, 247254], Гайдудорозькій єпархії (Угорщина) [127, 213229], у Пітсбурзькій митрополії у США [147, 231245]. Відзначимо, що у Пітсбурзькій митрополії його використовують у богослужбовій практиці як православні, так і греко-католики. Простопініє перекладене і видане угорською мовою (1906) [104, 186], здійснено також його переклад на англійську мову (1970) [147, 238 ].
    Церковний спів Закарпаття привертав увагу ряду науковців, як от Мирослава Антоновича [184], Стефана Рейнольдса [196198], Джоан Рокасальво [199], які у своїх дослідженнях встановили зв’язок напівів Простопінія і друкованих Ірмологіонів, зокрема у жанрі подобних та самогласних стихир, частково в ірмосах [199, 97120]. При цьому у згаданих публікаціях охоплено незначне коло напівів з Простопінія. Паралельне зіставлення окремих поспівок ірмосів з Простопінія та лише з одного збірника львівського друкованого Ірмологіона 1709 року, як це подано у 8 розділі дисертації Дж.Рокасальво [199, 108120], не дає ґрунтовних узагальнень щодо стильових особливостей напівів з Простопінія. Наприклад, М.Антонович зауважував, що окремі піснеспіви Простопінія частково „співпадають з львівським Ірмолоєм 1904 р.”[1, 57]. Також за нашими спостереженнями ірмоси багатьох канонів Простопінія виявляють тотожність з аналогічними взірцями з почаївських видань, зокрема Ірмологіона 1794 р. Це, безперечно, спонукає до залучення в порівняльних дослідженнях напівів Простопінія ширшого кола джерельного матеріалу як з друкованих, так і з рукописних Ірмологіонів, де наявні деякі редакційні зміни, різночитання в словесних текстах, що відбилось і на формуванні варіантності в напівах. Більше того, рукописні Ірмолої широко використовувались у богослужбовій практиці Закарпаття, що впливало на активізацію розвитку церковної монодії на теренах Мукачівської єпархії [177, 331350]. У цьому контексті особливої актульності набуває необхідність глибшого розуміння закономірностей розвитку українського сакрального співу в його етнолокальному відгалуженні на західних теренах розселення українського етносу.
    Тож актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена насамперед необхідністю дослідити особливості провідних жанрів Простопінія з Літургій Йоана Златоустого, Напередосвячених Дарів, Василія Великого, а також напівів осмогласних циклів воскресних (недільних) ірмосів та канонів рухомих і нерухомих свят (Тріоді та Мінеї), які є домінуючими розділами і складають одну з найбільших частин традиційного богослужбового репертуару і досі ще належно не опрацьовані.
    Разом з тим, важливо прослідкувати за характером видозмін у традиційних для України ірмолойних напівах у місцевій практиці церковного співу, що обумовлює новий напрямок у підходах до аналізу напівів Простопінія, як метрично організованих, синкретичних музично-словесних форм, де діють засади часомірної модальної метрики.
    Актуальність теми обумовлена також потребою осмислення культуротворчих процесів, що визначали специфічний етнолокальний розвиток церковної монодії на Закарпатті, необхідністю ширшого простеження функціонування як рукописних, так і друкованих Ірмологіонів у місцевій богослужбовій та навчальній практиці XVIIІ XIX століть.
    Зв’язок з науковими програмами, планами, темами.
    Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі музичної україністики Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка у відповідності з планом науково-дослідницької роботи кафедри та ВНЗ №4 „Розвиток церковної музики від найдавніших часів до середини XX ст.: сакральна музика Сходу і Заходу доби Бароко, Галицька музика XIX поч. XX століть”, а також з планом наукової співпраці з Інститутом Літургійних наук Українського Католицького Університету.
    Мета і завдання дослідження. З огляду на актуальність, недостатнє опрацювання питання у науковій літературі ставимо за мету уточнити зв’язки та визначити характер відмінностей у напівах Простопінія у порівнянні з українською ірмолойною традицією на матеріалі осмогласних циклів ірмосів воскресних (недільних) канонів, ірмосів Тріоді та Мінеї, вибраних співів з Літургій Напередосвячених Дарів, Василія Великого, Йоана Златоустого; висвітлюємо при цьому основні культуротворчі процеси, які сприяли поширення рукописних і друкованих Ірмологіонів та сприяли етнолокальному розвитку церковної монодії на Закарпатті.
    Досягнення мети передбачає розв’язання наступних завдань:
    1. Окреслити основну проблематику дослідження напівів Простопінія та шляхи її вирішення.
    2. Визначити основні фактори, які впливали на розвиток церковно-співочої культури та простежити осередки поширення рукописних та друкованих Ірмологіонів у навчальній та богослужбовій практиці на Закарпатті.
    3. Уточнити зв’язки між друкованими, рукописними Ірмологіонами та Простопінієм Бокшая-Малинича у структурі, змісті та репертуарі.
    4. Використовуючи рукописні і друковані Ірмологіони XVII початку XIX століть, якомога повніше простежити особливості видозмін ірмолойних напівів у Простопінії в ірмосах воскресних (недільних) канонів, ірмосах канонів рухомих і нерухомих свят та у вибраних піснеспівах Літургій.
    Об’єкт дослідження ірмолойна традиція Закарпаття XVII XIX століть.
    Предмет дослідження ірмоси та вибрані співи Літургій з Простопінія Бокшая-Малинича.
    Джерельною базою досліджень є рукописні, стародруковані Ірмологіони та Простопініє Бокшая-Малинича 1906 року. Опрацьовано понад 20 рукописних та 14 стародрукованих Ірмологіонів, які використовувалися у богослужбовій практиці на теренах Мукачівської єпархії у XVII XIX століттях. У простеженні змісту маргінальних записів ми опрацювали стародруки фондів Наукової бібліотеки УжНУ та Закарпатського краєзнавчого музею [7681; 5153;], каталог „Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої XVII XVIII століть” Ю. Ясіновського [175].
    Методи дослідження. Неодмінною умовою розв’язання поставлених завдань є використання комплексного системного підходу в методиці дослідження який передбачає критичне осмислення літератури, історико-культурний, джерелознавчий, музично-аналітичний методи, аналіз структури музичних текстів, метод паралельного зіставлення, порівняльний метод.
    В аналізі музичного матеріалу ми враховуємо теорію поспівкової будови осмогласних жанрів та опираємось на наукові положення О.С.Цалай-Якименко щодо формотворчих засад часомірної метрики в сакральній монодії [167, 67102], застосовуємо методику досліджень рукописних пам’яток, розроблену Ю.Ясіновським.
    Наукова новизна дослідження.
    Дисертація є першою спробою дослідження Простопінія Бокшая-Малинича в контексті української ірмолойної традиції на зразках провідних співочих жанрів ірмосів за канонами річного богослужбового репертуару, а також вибраних напівів з Літургій Іоанна Златоустого, Напередосвячених Дарів та Василія Великого. Виявлено визначальні основи ірмолойної традиції в репертуарі Простопінія. Окреслено специфічні етнолокальні ознаки усної народної традиції церковного співу на Закарпатті.
    На значному джерельному матеріалі вперше :
    а) з’ясовано і уточнено джерела напівів Простопінія Бокшая-Малинича, окреслено зв’язки в структурі, репертуарі з рукописними і друкованими Ірмологіонами XVII початку XIX століть;
    б) простежено основні закономірності та способи видозмін музичної матерії в Простопінії, виділено особливості музично-стильового оновлення ірмолойних напівів;
    в) на прикладі видозмін ірмолойних напівів, новоутворень в ірмосах Простопінія демонструється стійкість та стабільність модальної метрики, як основи формотворення в монодії.
    Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що опрацьований унікальний матеріал може бути використаний у спецкурсах з історії української музичної культури, оскільки музична культура Закарпаття XVII XIX століть сьогодні недостатньо висвітлена. Методологічні підходи комплексного аналізу складають базу не лише для подальшого вивчення всього корпусу жанрів Простопінія, а й простеження етнолокальних наверствувань в церковній монодії інших регіонів України.
    Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри музичної україністики Львівської національної музичної академії ім.М.В.Лисенка.
    Основні положення дисертації були винесені на Всеукраїнські та Міжнародні наукові конференції: „Сакральна монодія монастирів: збереження традицій, нові ініціативи” (Львів, 2001), „Київ та київська спадщина в історії церковної музики” (Львів, 2003), „Початки християнського співу в Європі” присвячена 120-й річниці народження Еґона Велеса (м.Кошиці, Словаччина, 2005 ), „IV Міжнародна конференція з історії церковної монодії та гимнографії, присвячена Манявському скиту та балкано-слов’янським церковним і культурним зв’язкам” (Львів, 2005), „Ювілейна міжнародна конференція присвячена сторіччю видання Простопінія о.Іоана Бокшая” (Ужгород, 2006), „V Міжнародна конференція з історії церковної монодії та гимнографії Літургійні та богословські аспекти церковного співу” (ЛьвівУнів, 2007)
    Публікації. Основний зміст дисертації представлено у 9 опублікованих працях, з яких 7 у фахових виданнях:
    1. Задорожний І. Єпископ Андрій Бачинський в епістолярній спадщині / Ужгородський національний університет, НДІ карпатознавства Мукачево : Карпатська вежа, 2002. 64 с.
    2. Задорожний І. Нотолінійні Ірмолої та богослужбовий спів монастирів Закарпаття XVIII поч. XX століть // Науковий вісник УжНУ : Сер. „Педагогіка. Соціальна робота”. Ужгород, 2005. Вип.8. С. 42 45.
    3. Задорожний І. Маргінальні записи друкованих нотолінійних Ірмологіонів із книгозбірень Закарпаття // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ, 2007. Вип. X XI. С. 112117.
    4. Zadorožnуj I. Джерела Церковного Простопінія І.Бокшая та Й.Малинича // Počiatky kresťanskej hudby vEvrópe / Centrum spirituality VýchodZápad Michala Lacka, Teologická fakulta Trnavskej univerzity. Bratislava, 2005. С. 215 227.
    5. Задорожний І. Невідомий Ірмолой Івана Югасевича // Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво ЛБА, 2002. Ч. 1. С. 273 280
    6. Задорожний І. Монастирі Закарпаття та їх церковний спів //Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво УКУ, 2004. Ч. 2. С. 81 91.
    7. Задорожний І. Музичне виховання в методиці Августина Волошина / Освіта Закарпаття. Ужгород: ЗІППО, 2006. № 3. С. 90 91.
    8. Задорожний І. Утвердження київської спадщини у церковному співі Закарпаття //Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво УКУ, 2006. Ч. 3. С. 47 51.
    9. Задорожний І. Ірмоси Простопінія: джерела, особливості мелодики // Простопініє наша спільна спадщина : Матеріали конференції, присвяченої сторічному ювілею першого друкованого видання „Церковного Простопінія” о.І.Бокшая / Ужгородська греко-католицька богословська академія ім.Блаженного Теодора Ромжі. Ужгород, 2007. С. 103 123.
    Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (203 позиції) та додатків. У роботі використано 117 нотних ілюстрацій та 17 таблиць. Обсяг основного тексту дисертації складає 168 сторінок, список використаних джерел 18 сторінок, ілюстрованих додатків 29 сторінок. Загальний обсяг дисертації 215 сторінок.





    [1] У 1391 році Грушівський монастир отримав „ставропігійське право” від Константинопольського патріарха Антонія IV.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Переконливим свідченням активних процесів розвитку церковного співу на теренах історичного Закарпаття є не тільки широке поширення нормативних церковно-співочих збірників Ірмологіонів України (як рукописних, так і друкованих) протягом XVII XIX століть, але й створення своєрідного етнолокального їх інваріанту Церковного Простопінія. Єдність у змісті та укладі богослужбового репертуару у рукописних і друкованих Ірмологіонах з одного боку, та Простопінія Бокшая-Малинича з іншого, переконливо засвідчує загальноукраїнський контекст розвитку ірмолойної традиції на Закарпатті від давнини і до сучасності.
    Освітні реформи австрійського уряду в другій половині XVIIІ століття, активна позиція закарпатської єпископії у справі відкриття Мукачівської богословської школи (17441776), Ужгородської єпархіальної духовної семінарії (1778) та учительської семінарій (1794), здійснення ряду заходів щодо церковного будівництва все це значно зміцнило соціальний статус священиків і дякоучителів, сприяло покращенню матеріального становища духовенства, створило сприятливі умови та стало визначальним фактором подальшого розвитку сакрально-монодичної традиції на Закарпатті.
    Важливими осередками збереження давніх традицій церковного співу на Закарпатті були монастирі, з школами та книгозбірнями при них, де концентрувалась значна кількість літератури, зокрема, видань Києва, Львова, Острога, Почаєва, Унева. Тут працювали видатні церковні та громадські діячі, у богослужбових відправах використовувались рукописні та друковані Ірмологіони, переписувались богослужбові збірники, в тому числі співочі.
    Проведені нами дослідження (на матеріалах восьмигласних циклів ірмосів воскресного канону, канонів Пісної та Цвітної Тріоді (7 канонів), Нерухомих свят та Парастаса (19 канонів), а також вибраних напівів трьох Літургій Йоана Златоустого, Напередосвячених Дарів, Василія Великого засвідчують безпосередньо генетичну спорідненість репертуару і стилю монодії із закарпатського Церковного Простопінія з їх аналогами у рукописних і друкованих Ірмологіонах і, при тому, виявляють яскраві етнолокальні особливості церковно-співочої практики на Закарпатті.
    У результаті дослідження ми встановили:
    1. Спільність репертуарного складу та збереження типових мелодико-ритмічних форм у напівах Простопінія та почаївського Ірмологіона 1794 року в ірмосах з таких канонів: неділі М’ясопусної (6 гл.), неділі Цвітної (4 гл.), Великої суботи (6 гл.), неділі Томи (1 гл.), Зішестя Св.Духа (4 гл.), Різдва Пресв. Богородиці (2 гл.), Св.Миколая (8 гл.), Зачаття Пресв.Богородиці (1 гл.), Обрізання (2 гл.), Різдва Йоана Предтечі (4 гл.), апп.Петра і Павла (4 гл.), Преображення Господнього (4 гл.) та в окремих ірмосах Благовіщення (4 гл.), Введення Пресвятої Богородиці (4 гл.) при наявності у напівах Простопінія інтонаційної варіантності.
    2. Основні відмінності музичного матеріалу ірмосів Простопінія у порівнянні з ірмолойними ірмосами (як рукописними, так і друкованими) полягають:
    а) у створенні етнолокальних трансформацій базових напівів як основи музичних моделей (типових мелодико-ритмічних побудов, мелодико-ритмічних зворотів) для всіх ірмосів у межах того чи іншого канону, чого не спостерігаємо в Ірмологіонах;
    б) звуженні та спрощенні мелоритміки, при одночасному домінуванні речитативних форм викладу;
    в) у народнопісенних впливах, фольклоризації музичних засобів, що засвідчує активні процеси оновлення музичної мови у напівах Простопінія.
    3. Збереження у напівах Простопінія метричних моделей, типових для давньої ірмолойної традиції, підтверджує стійкість і домінування типових нормативів часомірної метрики як основи синкретичного, словесно-музичного формотворення в монодії, враховуючи суттєві мелодико-ритмічні видозміни у музично-віршових рядках ірмосів Простопінія.
    4. Розглянуті зразки ірмосів та вибраних напівів Літургій з Простопінія Бокшая-Малинича ілюструють основні тенденції та динаміку їх музично-стильового оновлення. Це виявляється у спрощенні, сконцентрованості та лаконізмі як виразових засобів мелоритміки, так і трансформації великих форм композиції напівів.
    5. Суттєвим проявом еволюції музичної мови в напівах Простопінія є абсорбування народнопісенних елементів, що проявляється в мелоінтонаціях, метроритміці та засвідчує осучаснення давніх, архаїчних форм напівів.
    Перехід в усну форму побутування сакральних напівів, їх фольклоризація, онароднення, „опісенення” склали важливу основу їх активного духовного функціонування. Репертуар Церковного Простопінія І.Бокшая-Й.Малинича, як усний, фольклоризований народний інваріант писемної ірмолойної традиції стає відображенням віяння нового часу, органічною всенародною необхідністю в богослужбовій практиці Мукачівської єпархії та за її межами.
    Висвітлення в нашій праці вказаних завдань дає підстави сформулювати головний концептуальний висновок про тяглість та неперервність розвитку церковно-співочої культури Закарпаття XVIIXIX століть: це найтісніший зв’язок та єдність етнолокальної та загальноукраїнської монодичної традиції. Саме в контексті українсько-європейських історичних та культурно-мистецьких процесів XVIIIXIX століть, на ґрунті активної взаємодії усної та писемної традицій, сакральної і народної творчості відбувались еволюційні процеси в музичній стилістиці монодії, зберігалась і одночасно „омолоджувалась” музична лексика давнього ірмолойного співу, кристалізувались його локальні, регіональні особливості.
    Закарпатська практика богослужбових відправ за участі у церковних співах усієї громади парафіян стала вирішальною передумовою природного проникнення в побут народу глибоких основ християнської духовності, етики і моралі. Простопініє, залишаючись на сьогодні основним посібником освоєння церковної монодії в богослужбовій практиці на Закарпатті, а також за його межами, як частина релігійного буття народу є своєрідним екуменічним надбанням сакральної співочої духовної культури.
    Використання в дисертації широких історико-культурних і музичних джерельних матеріалів, охоплення значної кількості показових зразків напівів, застосування сучасних методик аналізу церковної монодії забезпечило комплексність підходів та результативність зроблених нами висновків щодо еволюції української церковної монодії в етнолокальному просторі її активного побутування на Закарпатті.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Антонович М. Musica Sacra: Збірник статей з історії української церковної музики. Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 1997. 261 c.
    2. Архимандрит Василий (Пронин). К истории Мукачевского монастиря // Православная мысль. Прага, 1958. №2. С.117 122, № 3. С.175 183, №4. С.231 243.
    3. Архиепископ Філарет (Гумилевський). Историческій обзоръ Пhснопhвцєвъ и пhснопhнія греческой церкви. Изд. третье. С.-Петербург, 1902. Репринт. вид. М.: „Молодая гвардия”, 1995. 393 с.
    4. Балецький Р. Эгерский рукописный ирмологий, Studia Siavica Academiae Scientiarum Hugaricae. Budapest, 1958. L.IV, fasc. 3 4. C.293 323.
    5. Баран О. Єпископ Андрей Бачинський і церковне відродження на Закарпатті. Канада Йорктон Саск, 1963. Бібліотека Логосу, том. XXXIII. С.62 63.
    6. Баран А. Впливи Київської і Галицької митрополії на Закарпатті // Українські Карпати: матеріали міжнародної наукової конференції „Українські Карпати: етнос,історія, культура”(Ужгород, 26 серпня 1 вересня 1991р.). Ужгород: Карпати, 1993. С.50 51.
    7. Бенько Н. Первісток освіти на Закарпатті // Календар Просвіти на 1994 рік. Ужгород, 1994. С.140 143.
    8. Берестейська унія і українська культура XVII століття // Матеріали третіх „Берестейських читань” Львів Київ Харків, 2023 червня 1995р. Львів: ЛБА, 1996. 184 с.
    9. Бондаренко В., Ганні К., Ясіновський Ю. Комп’ютерна база даних ірмос // Калофонія. Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво УКУ, 2004. 145 156.
    10. Бражников М. Русская певческая палеография. Санки-Петербург: АНТТ-Принт, 2002. 296 с.
    11. Василь Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. // Упорядник Любомир Лехник. Львів: Ін-т українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 2003. 400 с.
    12. Вєликій Цєрковный Изборникъ. Ужгород: Изданіє Юлія Фелдешія въ Оужгородh, 1925. 936 с.
    13. Вибрані співи Богослужб Октоїха і Мінеї (Вечірня і Утреня) // Упор. і ред. М.Дещиця. Львів: Свічадо, 1997. 124 с.
    14. Витвицький В. Музичне життя // Карпатська Україна. Львів: Український Видавничий Інститут, 1939. С.138 146.
    15.Гаджега В. Додатки к исторії Русинов и руських церквей в Марамороші // Науковий збірник товариства „Просвіта. Ужгород, 1922. Річ. 1. С. 140 226.
    16.Гаджега В. „О первых початках народного школьництва на Подкарпатской Руси” // Підкарпатська Русь. Ужгород, 1927. Р.IV, ч.6. С.810, 29 33, 5557, 82 86.
    17.Гаджега В. Пастирський лист Іоана Брадача о научованню дітей из рока 1762 // Подкарпатська Русь. Ужгород, 1927. Р.IV, ч.6. С.136 139.
    18.Гаджега В. Наші культурні і церковні справи на єпископських нарадах рік 1773 у Відні // Подкарпатська Русь. Ужгород,1926. Р. III, ч.7 8. С.167 170, 213 215.
    19.Гаджега В. Константин Матезонский (1794 1858) // Подкарпатска Русь. Ужгород, 1929. Р.VI, чис.1. С. 1 7, 29 36.
    20.Гаджега В. Іоанъ Бокшай и его дhятельность музикальная // Душпастырь. Ужгород, 1936. Р.XIII, чис. 9 10. С.179 183.
    21.Ганнік К. Слов’яно-руський церковний спів і його візантійські джерела // Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво ЛБА, 2002. Вип.1. С.37 46.
    22.Ганнік К., Ясіновський Ю., Бондаренко В. Репертуар української та білоруської сакральної монодії (за нотолінійними Ірмолоями XVI XVIII століть). Львів : Видавництво Українського Католицького Університету, 2003. 48 с.
    23.Ґарднер И.А. Богослужебноє пініє русской православной церкви. Jordanvil-New York: Типография преп.Йова Почаевского, 1978. Т.1. 565с.
    24.Ґарднер И.А. Богослужебноє пініє русской православной церкви. Jordanvil-New York: Типография преп.Йова Почаевского, 1982. Т.2. 604с.
    25.Герасимова-Персидська Н. Жанр канона в богослужебном пении XVII XVIII вв.// Гимнология: Византия и Восточная Європа. М.: Прогресс-Традиция, 2003. Вип.4. С. 237 252.
    26.Герасимова-Персидська Н. Монодія як символ сакрального // Православна монодія, її богословська, літургійна та естетична сутність: Наук. вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Київ, 2001. Вип.15. С.13 21.
    27.Герасимова-Персидська Н. Львівський Ірмологіон 1700 року як явище музичної культури // Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво ЛБА, 2002. Ч.1. С.19 24.
    28.Герцман Е. Византийское музыкознание. Ленинград, 1988. 256 с.
    29.Годинка А. Нашh клерики въ Трнавh отъ 1722 до 1766 р.// Зоря-Hajnal. Ужгород, 1941. №1 2. C.18 28.
    30.Годинка А. Переписка М.М.Ольшавського з ігуменами ЧСВВ // Записки ЧСВВ. Львів, 1935. Т.VI. Вип.1 2. С. 257.
    31.Годинка А. Грамотность и ученость нашихъ священиковъ до епископа А.Бачинскаго // Земледhльскій календарь на год 1936. Ужгород, 1935. С.119 122.
    32.Гошовський В. Початки хорового співу на Закарпатті // НЗМУКС. Пряшів, 1972. №6, кн.1. С.97 105.
    33.Гошовський В. Украинские песни Закарпатья. Москва: Всесоюзное издательство Советский композитор, 1968. 477 с.
    34.Гранчак І. Роль ужгородської духовної семінарії в розвитку культурного відродження Закарпаття в першій половині XIX ст.// Важливі віхи в історії Мукачівської греко-католицької єпархії. Ужгород, 1998. С.25 32.
    35. Гусейнова З. Ирмологий (нотированый): Учебное пособие. / Санкт-Петербургская государственная консерватория им. Н.А.Римского-Корсакова, кафедра музыкальной этнографии и древнерусского певческого искусства. Санкт-Петербург: НИИХ СПбГУ, 1999. 52 с.
    36.Данилюк Д. Історична наука на Закарпатті ( кінець XVIII перша половина XX ст.). Ужгород: Патент, 1999. 352 с.
    37. Данилюк Д. Андрій Федорович Бачинський видатний церковний і культурно-освітній діяч Закарпаття // Важливі віхи в історії Мукачівської греко-католицької єпархії. Ужгород, 1998. С. 21 24.
    38. Дзендзелівський Й., Ж.Ганудель. Граматика Арсенія Коцака // НЗМУКС. Пряшів,1990. №.15. С.232 248.
    39.Дубай М. З мистецтва наших дерев’яних церков // Народний календар. Братіслава, 1967. С.95 96.
    40. Журнал успішності Мукачівської богословської школи за 1757 р. ДАЗО, ф.151, оп. 1, №1503.
    41. Журнал успішності Мукачівської богословської школи за 15.XII. 1760 р. ДАЗО, ф. 151, оп. 1, № 1637.
    42.Задорожний І. Ірмоси Простопінія: джерела, особливості мелодики // Простопініє наша спільна спадщина: Матеріали конференції, присвяченої сторічному ювілею першого друкованого видання Церковного Простопінія о.І.Бокшая 26 27 червня 2006 р. Ужгород: Ужгородська греко-католицька богословська академія ім.Блаженного Теодора Ромжі, 2007. С.103 123.
    43.Задорожний І. Музичне виховання в методиці Августина Волошина // Освіта Закарпаття. Ужгород: ЗІППО, 2006. № 3. С.90 91.
    44.Задорожний І. Єпископ Андрій Бачинський в епістолярній спадщині // Науково-дослідний інститут карпатознавства Ужгородського національного університету. Мукачево : Карпатська вежа, 2002. 64с.
    45.Задорожний І. Невідомий Ірмолой Івана Югасевича // Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво ЛБА, 2002. С.273 280.
    46.Задорожний І. Монастирі Закарпаття та їх церковний спів //Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво УКУ, 2004. С.81 91.
    47.Задорожний І. Нотолінійні Ірмолої та богослужбовий спів монастирів Закарпаття XVIII поч. XX століть // Науковий вісник УжНУ : Сер. „Педагогіка. Соціальна робота”. Ужгород, 2005. Вип.8. С.42 45.
    48.Задорожний І. Утвердження київської спадщини у церковному співі Закарпаття // Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво УКУ, 2006. С.47 51.
    49.Задорожний І. Маргінальні записи друкованих нотолінійних Ірмологіонів із книгозбірень Закарпаття // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ, 2007. Вип. X XI. С.112 117.
    50. Інструкція кафедрального архидиякона І.Брадача про роботу дяків за 21 січня 1762 р. ДАЗО, ф.151, оп. 1, № 1790.
    51.Ірмологіон 1709 року. ЗКМ, ф. арх. № РК-311.
    52.Ірмологіон 1709 року. ЗКМ, ф. арх. № 8447.
    53.Ірмологіон 1709 року. ЗКМ, ф. арх. № 8434.
    54.Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 2002. 520 с.
    55.Історія Мукачева. В 2-х т.// ред. і кер. автр. кол. Павленко Г. Ужгород: Патент,1998. Т.1.: З найдавніших часів до 1918 року. 264с.
    56.Каталог єпископської бібліотеки за 1772 р. ДАЗО ф.151, оп. 1, № 2271.
    57.Капітан Л. Шершун І. Діяльність Михайла-Мануїла Ольшавського на шляху до канонізації Мукачівської єпархії // Важливі віхи в історії греко-католицької єпархії. Ужгород, 1998. С. 16 20.
    58.Кінах Г. о.А.Коцак. Правила і наставленія” // Записки ЧСВВ. Жовква, 1927. Т.II. Вип. 3 4. С.336 353.
    59.Кінах Г. Акти трьох монаших соборів // Записки ЧСВВ. Жовква, 1927. Т.1. Вип.4. С.576 579.
    60.Кінах Г. Посіщеннє марамороських монастирів 1749 р. // Записки ЧСВВ. Жовква, 1926. Т.II. Вип. 1 2. С.105 122.
    61. Колесса Ф. Музикознавчі праці. Київ : Наукова Думка, 1970.
    62. Кодай З. Венгерская народная музыка. Будапешт: Издательство Корвина, 1961. 186 с.
    63.Лелекач М. Мукачівська Богословська школа (1744 1776) // Літературна неділя. Ужгород, 1943. № 20. С. 237 250.
    64.„Листок” Унгваръ, 1890. №5.
    65.„Листок” Унгваръ, 1888. №6.
    66.„Листок” Унгваръ, 1888. №11.
    67.„Листок” Унгваръ, 1899. №17.
    68.„Листок” Унгваръ, 1893. №6.
    69.Літургія Напередосвячених Дарів // упор. А.Соланський. Ужгород: Видання УжБА ім.Блаженного Теодора Ромжі, 2002. 79с.
    70.Лончина М. Рецензія на Простопініє о.І.Хоми // Записки ЧСВВ. Львів, 1932. Т.4. Вип.1 2. С.347.
    71.Лучкай М. Історія карпатських русинів // НЗМУКС. Пряшів, 1990. Т. ІІІ. №.16. С.29 256.
    72.Лучкай М. Історія карпатських русинів // НЗМУКС. Пряшів, 1992. Т. IV. №.18. С.63 153.
    73.Лучкай М.М. Історія карпатських русинів: У шести томах. Т.II. Ужгород: „Закарпаття”, 1999. 388 с., іл.
    74.Лучкай М.М. Історія карпатських русинів: У шести томах. Т.IIІ. Ужгород: „Закарпаття”, 2002. 328с.,іл.
    75.Лучкай М. Історія карпатських русинів: У шести томах. Т.IV. Ужгород: ВАТ „Видавництво”Закарпаття”, 2003. 328с., іл.
    76.Львівський друкований Ірмологіон 1709 року. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№ 560.
    77.Львівський друкований Ірмологіон 1700 року. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№ 562.
    78.Львівський друкований Ірмологіон 1700 року. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№ 559.
    79.Львівський друкований Ірмологіон 1709 року. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№ 558.
    80.Львівський друкований Ірмологіон 1871 року. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№ 446.
    81.Львівський друкований Ірмологіон 1709 року. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№ 469.
    82. Львов А. „Ирмосы Господскимъ, Богородичнымъ инымъ нарочитымъ праздникамъ греческаго напіва” С.-Петербургъ, 1911. 228с.
    83.Мацинський І. Кінець XVIII перша половина XIXст. та життя і діяльність Василя Довговича. До 200-річчя з дня народження (1783-1849) // НЗМУКС. Пряшів,1982. № 10. С.122 130.
    84.Маценко П. Склад та технічна будова мелодій київського розспіву в Почаївському ірмолоєві 1775 р. // Павло Маценко. Музиколог, композитор і громадський діяч. Торонто, 1992. С.127 238.
    85.Маценко П. Нариси до історії української церковної музики. Репринт. Вид. Київ: Музична Україна, 1994. 152 с.: нот.
    86.Медведик Ю. Українська духовна пісня XVII XVIII століть. Львів: Видавництво Українського Католицького університету, 2006. 324с., 17 іл.
    87.Медведик Ю. Гимнографічні джерела української духовної пісні // Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво ЛБА, 2002. Вип.1. С.133 140.
    88.Медведик Ю. Латино-польсько-словацькі елементи в українській духовній пісні // Musica humana : Збірник статей кафедри музичної україністики ЛДМА ім М.В.Лисенка. Львів, 2003. Ч.1. С.251 260.
    89.Місяцеслов. Ужгород : Уніо, 1907.
    90.Микитась В. Давні рукописи і стародруки. Опис і каталог. Ужгород: УжДУ, 1961. 93 с.
    91.Микитась В. Давні книги Закарпатського державного краєзнавчого музею. Львів: Видавництво Львівського університету, 1964. 84 с.
    92.Микитась В. Давні рукописи і стародруки. Опис і каталог. Львів : Видавництво Львівського університету, 1964. Ч.2. 82 с.
    93.Микитась В. Давня література Закарпаття. Львів: Видавництво Львівського університету, 1968. С.215 217.
    94.Мишанич О. Крізь віки: Літ.- крит. та історіогр. статті й дослідження. Київ: АТ „ОБЕРЕГИ”, 1996. 352 с.
    95.Михайлюк Я.В., Цалай-Якименко О.С. Осмогласник Калістрата з молдавського монастиря в Драгомирні 1769 р. Полтава Київ Львів: Полтавський літератор, 2005. 220 с.
    96.Монаші правила. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№1583. С.16 17.
    97. „Монастир св. Благовіщення в Бороняві” // Листок. Ужгород, 1890. С. 65.
    98.Нариси історії Закарпаття // І.Гранчак, Е.Балагурі, М.Бабидорич, В.Ілько, І.Поп. Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ Закарпатського обласного управління по пресі, 1993. Т.І.: З найдавніших часів до 1918 р. 436 с.
    99.Опис церковних книг Імстичівського монастиря другої половини 18 ст. ДАЗО ф.64, оп.1, № 1666.
    100. Орос О. Грушівський монастир і початки кириличного слов’янського книгодрукуваня. Ужгород: Закарпаття, 2001. 272 + 48 с. вкл. іл.
    101. Орос С. Нашh рукописы // Літературна неділя. Ужгород, 1944. Річ.IV. Ч.8. С.94 96.
    102. Падяк В. Сам на сам з єпископом Андрієм Бачинським //Молодь Закарпаття. Ужгород, 1991. № 45 С. 4 5.
    103. Пап С., Петрашевич Н. Ірмологіон. Пряшів, 1970. 202 с.
    104. Пап С. Розвій церковного богослужбового співу (простоспіву) в Мукачівській єпархії // Ірмологіон. Пряшів, 1970. С.181 195.
    105. Пап С. Grékokatolícki duhovné piesne. Prešov, 1969. 195 с.
    106. Пап С. Диригенти і композитори духовних пісень нашої єпархії. Греко-католицький календар. Братіслава,1981. С.120 126.
    107. Пап, о.Степан. Історія Закарпаття. Т.1. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. 560 с.
    108. Пап, о.Степан. Історія Закарпаття. Т.2. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2002. 448 с.
    109. Пап, о.Степан. Історія Закарпаття. Т.3. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. 648 с.
    110. Пагиря В. Провісник культури А.Бачинський // Світочі карпатського краю. Мукачево: Елара, 1996. 129 с.
    111. Пагиря В. Мукачівська Богословська школа // Календар „Просвіти” на 1994 рік. Ужгород, 1994. С.154 156.
    112. Пагиря В. Монастирі Закарпаття. Мукачево: Закарпаття, 1994. 116с.
    113. Панькевич І. Матеріали до історії мови південно карпатських українців // НЗМУКС. Пряшів, 1970. № 4, кн.2. С.146.
    114. Панькевич І. Покрайні записи на підкарпатських церковних книгах // Науковий збірник товариства Просвіта. Ужгород, 1929. Ч.1. Р. VI. С. 129 196; а також ч. II, р. XII. Ужгород, 1937. С.1 36.
    115. Панькевич І. „Подк. Русины на культурной мисії у Русинов галицких при конци 18 и початком 19 ст.”// Подкарпатська Русь. Ужгород, 1927. Ч.9. С. 205 211; ч.10. С.228 231.
    116. Пекар А. ЧСВВ: Нариси історії церкви Закарпаття. Рим Львів: Видавництво „Місіонер”, 1997. Т. 1. 323 с.
    117. Пекар А., ЧСВВ: Нариси історії церкви Закарпаття. Рим Львів: Видавництво „Місіонер”, 1997. Т. II. 492 с.
    118. Пекар А., ЧСВВ. Василіянська провінція св. Миколая на Закарпатті // Нариси Історії Василіянського чину Святого Йосафата. Зап. ЧСВВ. Рим, 1992. Серія 2. С.383 416.
    119. Петренко О. Літургія в українській церковній монодії. Калофонія: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Львів: Видавництво ЛБА, 2002. Вип.1. С.59 79.
    120. Пішлегер М. Певческая богослужебная книга „Катавастйник” в болгарских изданиях XIXXX века // Православна монодія: її богословська, літургійна та естетична сутність: Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Київ, 2001. Вип.15. С.160 177.
    121. Потушняк Ф. Нові матеріали до історії літератури на Закарпатті. Знайдений рукопис Андрія Бачинського // Радянське Закарпаття. Ужгород, 1957. №1.
    122. Почаївський друкований Ірмологіон 1775 року. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№ 542.
    123. Почаївський друкований Ірмологіон 1794 року. НБ УжНУ, відділ рукописів і стародруків, інв.№ 557.
    124. „Правила и установления монашеския”. Закарпатський краєзнавчий музей, ф. №796.
    125. Приймич М. Декоративне різьблення у сакральному мистецтві Закарпаття XVII XIX ст. : Автореф. дис. ...канд. мистецтвознавства : 17.00.06. / Львівська академія мистецтв. Ужгород: МПП „Гражда”, 2001. 19 с.
    126. Приймич М. Художні процеси XVII поч. XIX століть на Закарпатті // Мистецтвознавство. 2000. Львів, 2001. С.36 37.
    127. Простопініє наша спільна спадщина : Матеріали конференції, присвяченої сторічному ювілею першого друкованого видання „Церковного Простопінія” о.І.Бокшая 26 27 червня 2006 р.; ред. В.Ігнатишин. Ужгород: УжБА ім.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины