ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА ЗУБИЦЬКОГО В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО БАЯННОГО РЕПЕРТУАРУ : ТВОРЧЕСТВО ВЛАДИМИРА Зубицкий В КОНТЕКСТЕ РАЗВИТИЯ СОВРЕМЕННОГО баянного РЕПЕРТУАРА

Краткое описание

Сумський державний педагогічний університет
ім.А.С.Макаренка

На правах рукопису

Голяка Геннадій Петрович

УДК: [78.071.1:786.8](043.5)

ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА ЗУБИЦЬКОГО ВКОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО БАЯННОГО РЕПЕРТУАРУ

Спеціальність 17.00.03 музичне мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Жаркова Валерія Борисівна
кандидат мистецтвознавства, доцент

С у м и 2008

ЗМІСТ
ВСТУП ................ 4

РОЗДІЛ1.АКТУАЛЬНІПИТАННЯВИВЧЕННЯПОНЯТТЯ„РЕПЕРТУАР” УСУЧАСНОМУМУЗИЧНОМУМИСТЕЦТВІ ................................................ 11
1.1. Проблема визначення поняття „репертуар” у музикознавстві ...... 11
1.2. Функція репертуару в системі музичної комунікації ..................... 19
1.3. Репертуар у творчій діяльності виконавця. Концертна та
гастрольна практика .................................................................................... 26

РОЗДІЛ2.РЕПЕРТУАРЯКВАЖЛИВИЙЧИННИКДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУСУЧАСНОГОБАЯННОГОМИСТЕЦТВА ................................... 40
2.1. Історичний ракурс формування українського баянного
репертуару .................................................................................................... 40
2.2 Композиторська діяльність у створенні сучасного
баянного репертуару .................................................................................... 58
2.3. Феномен виконавської школи в розвитку баянного репертуару .. 66
2.4. Баянний репертуар в інформаційному просторі сьогодення ........ 76

РОЗДІЛ3.ТВОРЧІСТЬВОЛОДИМИРАЗУБИЦЬКОГОЯКЕТАПУ РОЗВИТКУСУЧАСНОГОБАЯННОГОВИКОНАВСТВА .............................. 81
3.1. Володимир Зубицький: горизонти творчості ................................. 81
3.2. Твори Володимира Зубицького в сучасному
конкурсному репертуарі ............................................................................. 90
3.3. В.Зубицький. „Omaggio ad Astor Piazzolla (фрагменти
з концерту для баяна соло)”: жанрові новації ........................................... 98
3.4. Пошуки нового звучання в камерній музиці В.Зубицького ......... 115
3.5. Дитяча музика Володимира Зубицького в сучасному
репертуарі баяністів. Новаторство виконавських завдань ....................... 139

ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 157

ДОДАТКИ .............................................................................................................. 164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 177

ВСТУП

Актуальність дослідження. Баянне мистецтво є невід’ємною складовою вітчизняної культури. Входження баяна до сфери академічного виконавства у другій половині ХХ століття було обумовлене увагою до інструмента як носія особливих тембрових якостей і технічних можливостей, які дозволяли ставити і вирішувати актуальні художні задачі. Це відкривало нові горизонти перед композиторами. За останні десятиліття для „чудовиська, що дихає”, як назвала баян С.Губайдуліна, було написано багато творів, які мають потужний арсенал новаторських засобів виразності. Створення високохудожнього оригінального репертуару, пошуки нових ансамблевих поєднань з інструментами, які вже традиційно репрезентують музичну професійну європейську культуру, сприяли виходу баянного мистецтва наприкінці ХХ століття на „новий художній рівень”.
У виконавській практиці сьогодення баян виступає як повноправний концертний музичний інструмент. Не втрачаючи своєї первісної функції акомпанування, він усе більше усвідомлюється як сольний та ансамблевий академічний інструмент. Значну роль баян відіграє і в естрадно-джазовому музикуванні. Чинниками розвитку сучасного баянного мистецтва стають також активне поширення концертної та гастрольної практики, конкурсного та фестивального руху.
Багатовекторність художніх можливостей інструмента активно стимулює творчі пошуки композиторів, які працюють у сфері баянної музики. Серед митців, що визначили найбільш значні перспективи розвитку сучасного українського баянного мистецтва та його шлях до широкого міжнародного визнання, особливе місце займає відомий український композитор, блискучий виконавець-баяніст та талановитий диригент Володимир Зубицький(1953). Заслужений діяч мистецтв України (1993), Лауреат премії ім.М.Островського (1984), Лауреат премії Польського відділення ЮНЕСКО (1985), Лауреат премії ім.М.Лисенка (1994), численних міжнародних композиторських конкурсів („Акко”-2000, Фінляндія; „Премія І.Коць”, Україна), В.Зубицький входить до когорти визнаних українських композиторів-баяністів. Його творчість є яскравим утіленням найкращих досягнень сучасної української композиторської та виконавської школи.
Як зазначають українські музикознавці, творчість Володимира Зубицького- неповторний феномен. Його музика характеризується яскравою концертністю, відбиває справжній симфонічний характер мислення композитора та свідчить про збереження глибинних національних традицій, які органічно поєднуються з сучасними техніками письма. Подібний синтез забезпечує незмінний успіх виконання творів композитора перед аудиторією різних національних та культурних традицій. Вивчення музичного доробку В.Зубицького дозволяє дослідити актуальні тенденції розвитку сучасної української культури.
Природно, що творчість Володимира Зубицького неодноразово привертала до себе увагу мистецтвознавців. Здебільшого аналізувалися його твори різних жанрів, зокрема, симфонічні (М.Гордійчук [39], О.Зінькевич [72], В.Іванченко [78], Г.Конькова [97], М.Копиця [98], Н.Некрасова [142], А.Скрипник [163]), хорові (Ю.Чекан [188], О.Чекан [187]), бандурні (Н.Морозевич [130]).
В останні роки значно активізувався інтерес мистецтвознавців до баянної музики В.Зубицького. Так, крізь призму сучасного академічного баянного виконавства творчість композитора аналізується в роботах Д.Кужелева [106] і В.Князева [96]. Нарис, що характеризує внесок В.Зубицького у розвиток вітчизняної оригінальної літератури для баяна, зроблено в дослідженні А.Сташевського [170]. У контексті вивчення феномену українського „модерн-баяну” твори композитора аналізуються І.Єргієвим [65].
Найбільш обширно творчий доробок композитора досліджується в дисертації А.Гончарова „Неофольклористичні тенденції у баянній творчості В.Зубицького” [37]. На прикладі Сонати № 2 („Слов’янська”), Сонати № 3 („Fatum”), джаз партит № 1 та № 2 автор доводить, що на фольклорному підґрунті В.Зубицький створив власний індивідуальний стиль, „творчо продемонстрував шлях відродження фольклорного мелосу в „новій” музиці, примноживши це віртуозним, багатогранним баянним інструменталізмом і розпочавши воістину революційні зрушення в баянному репертуарі [37, с.13].
Проте й досі недостатньо висвітленими залишаються численні баянні твори композитора, які виходять за межі „етнографічної” традиції. Дослідники, як правило, торкаються лише найбільш виконуваних концертних творів композитора. Поза увагою мистецтвознавців залишається дитяча музика митця, його твори для різного складу ансамблів за участю баяна, інструментальні концерти та інше. Саме ця частина творчості В.Зубицького потребує сьогодні спеціальної уваги як важлива складова сучасного баянного репертуару.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні кафедри хореографії, образотворчого мистецтва, теорії, історії музики та художньої культури Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренка (протокол № 8 від 20 березня 2008 року).
Робота входить у план наукових досліджень СумДПУім.А.С.Макаренка (тема № 187 „Українська культура і світ: від бароко до постмодернізму”), затверджена вченою радою (протокол № 10 від 21 квітня 2008 року).
Мета дослідження полягає у виявленні значення творчої діяльності В.Зубицького в динаміці оновлення сучасного баянного репертуару. Відповідно до мети в дисертації поставлені такі завдання:
- визначити функцію репертуару в системі сучасної музичної комунікації;
- розглянути обумовленість репертуару у творчій діяльності виконавця;
- окреслити основні культурно-історичні етапи формування українського
баянного репертуару;
- охарактеризувати особливості розвитку українського сучасного баянного
репертуару (діяльність творчої особистості, виконавської школи, конкурсну та
концертну практики);
- на прикладі баянної музики В.Зубицького з’ясувати шляхи оновлення
баянного репертуару;
- розкрити специфіку творчості В.Зубицького в її спрямованості на слухача,
визначити провідну настанову композиторської та виконавської діяльності
митця як репертуарну політику.
Об’єктом дослідження є сучасне українське баянне мистецтво.
Предмет дослідження творчість Володимира Зубицького як сучасний етап розвитку баянного мистецтва.
Матеріалом дослідження обрано опубліковані та рукописні баянні твори В.Зубицького: «Фрагменти концерту „Omaggio ad Astor Piazzolla”» (а також „Libertango” А.П’яццолли), Дитячі сюїти (№1 і №3 „Українська”) для баяна соло, „Шість медитацій по Ш.Бодлеру” для флейти і баяна, „Flumen” для баяна та фортепіано, збірки для початківців („Сюїта у трьох частинах”, „Три п’єси у народному стилі”, „Українські танці”), аудіо- та відеозаписи виконання композитором своїх творів та інтерпретації опусів В.Зубицького іншими українськими баяністами; а також буклети й афіші Національної філармонії України, аудіо- та відеоматеріали гастролей Симфонічного оркестру Національної філармонії України, фондові записи Національної телерадіокомпанії України, каталоги-довідники Спілки композиторів України, буклети конкурсу „Кубок Кривбасу”.
Методологія дослідження. Теоретичною базою дисертації стали наукові розробки у сферах семіотики (Л.Каганського, Ю.Лотмана), музичної соціології (О.Берегової, А.Сохора, Т.Чередниченко), культурології (М.Найдорфа), теорії баянного мистецтва та музичного виконавства (А.Гончарова, М.Давидова, І.Єргієва, Є.Іванова, М.Імханицького, Д.Кужелева, Л.Пасічняк, А.Сташевського, А.Черноіваненко), історичного і теоретичного музикознавства (І.Драч, О.Зінькевич, М.Копиці, Є.Назайкінського, В.Сумарокової, Б.Сюти).
Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні нового підходу до вивчення репертуару, який вперше виводиться з ужиткового використання та осмислюється з позицій сучасного музикознавства. Він розглядається в якості важливого чинника дослідження баянного мистецтва, а також композиторської та виконавської діяльності.
У дисертації вперше проаналізовано нотні рукописи В.Зубицького («Шість медитацій по Ш.Бодлеру», «Фрагменти концерту Omaggio ad Astor Piazzolla”», «Flumen») та інші недосліджені твори В.Зубицького, що дозволяє по-новому репрезентувати місце композитора у розвитку баянного мистецтва.
Вперше до наукового обігу введені раніше не використовувані архівні джерела, матеріали концертних, фестивальних та конкурсних програм, фондові записи, ретельний аналіз яких дає грунтовні підвалини для виявлення та розуміння динаміки розвитку сучасного баянного репертуару.
Практичне значення отриманих результатів полягає в їх подальшому використанні у науковій розробці даної проблематики та у педагогічній сфері: у викладанні академічних курсів „Історія баянного мистецтва”, „Методика викладання гри на баяні”, „Історія української музики”, „Теорія та історія виконавства”, а також на практичних індивідуальних заняттях, пов’язаних із підготовкою висококваліфікованих виконавців-баяністів у мистецьких навчальних закладах різних рівнів акредитації. Музично-теоретичний та виконавський аналіз творів В.Зубицького допоможе баяністам в опануванні сучасної музики.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри хореографії, образотворчого мистецтва, теорії, історії музики та художньої культури Сумського державного педагогічного університетуім.А.С.Макаренка. Основні положення дисертації апробовані на всеукраїнських та міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: „Українська та світова музична культура: сучасний погляд” (наукова конференція чотирнадцятого міжнародного фестивалю „Київ Музик Фест”, Київ, 2003), „Французька музика в культурі слов’янських країн” (міжнародна науково-практична конференція, Харків, 2003), „Феномен школи в музично-виконавському мистецтві” (міжнародна науково-практична конференція, Київ, 2005), „Європейське мистецтво на зламі століть: минуле в сучасному” (міжнародна наукова конференція, Суми, 2007). Основні положення дисертації опубліковані в українських наукових виданнях.
Публікації з теми дисертації:
1. ГолякаГ.П. Україна Франція: взаємини у просторі музичної культури академічної традиції / Г.П.Голяка // Науковий вісник НМАУ. Українська та світова музична культура: сучасний погляд : зб. наук. ст. / ред.-упоряд. М.Д.Копиця. К., 2005. Вип.43. Кн.2. С.81 95.
2. ГолякаГ.П. Володимир Зубицький і Астор П’яццолла: творчий перетин у французькому культурному просторі / Г.П.Голяка // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць / заг. ред. М.Б.Євтух; укл. О.В.Михайличенко. К., 2006. Вип.30. С.253 258.
3. ГолякаГ.П. Дитячі сюїти Володимира Зубицького в сучасному репертуарі баяністів / Г.П.Голяка // Мистецтво та освіта сьогодення: Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. праць / ред. Л.І.Шубіна. Харків, 2006. Вип.18. С.338 351.
4. ГолякаГ.П. Проблема репертуару в музичному мистецтві (теоретична модель аналізу) / Г.П.Голяка // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. праць / заг. ред. М.Б.Євтух, укл. О.В.Михайличенко. К., 2006. Вип.31. С.293 295.
5. ГолякаГ.П. Репертуар як чинник розвитку баянного мистецтва / Г.П.Голяка // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць / заг. ред. М.Б.Євтух, укл. О.В.Михайличенко. К., 2007. Вип.32. С.18 22.
6. ГолякаГ.П. Камерна музика з баяном Володимира Зубицького в контексті сучасного баянного виконавства / Г.П.Голяка // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. праць / ред. І.В.Цурканенко. Харків, 2007. Вип.19. С.247 260.
7. ГолякаГ.П. Культурне відродження в контексті історичних музичних контактів / Г.П.Голяка // Пам’ять століть. Україна : історичний науковий та літературний журнал / Голов. ред. А.Денисенко. 2004. №6 (51). С.95 108.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (220 позицій). Загальний обсяг дисертації 197 сторінок, із них основний текст складає 163 сторінки.
У Вступі формулюються актуальність теми дослідження, її наукова новизна, мета, задачі. У Першому розділі вивчаються проблеми визначення поняття „репертуар” у музикознавстві (1.1.), розкривається функція репертуару в
системі музичної комунікації (1.2.), репертуар розглядається в діяльності виконавця, концертній та гастрольній практиці (1.3.). Як важливий чинник дослідження розвитку сучасного баянного мистецтва репертуар аналізується у Другому розділі. Тут подається історичний ракурс формування українського баянного репертуару (2.1.), з’ясовується композиторська діяльність у створенні сучасного баянного репертуару (2.2.), визначається феномен виконавської школи у розвитку баянного репертуару (2.3.), висвітлюються особливості існування баянного репертуару в інформаційному просторі сьогодення (2.4.). Третій розділ досліджує творчість Володимира Зубицького як етап у розвитку сучасного баянного виконавства. Зокрема, концертну діяльність (3.1.), твори В.Зубицького в сучасному конкурсному репертуарі (3.2.), жанрові новації концерту „Omaggio ad Astor Piazzolla” (фрагменти для баяна соло) (3.3.), пошуки нового звучання в камерній музиці композитора (3.4.), новаторство виконавських завдань у дитячій музиці В.Зубицького (3.5.).
Результати дослідження узагальнюються у Висновках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчення репертуару дає можливість простежити процеси, які відбуваються в музичному, зокрема, баянному мистецтві. У дисертації музичний репертуар розглядається як узагальнююче поняття, яке об’єднує композитора, виконавця і слухача. Репертуар виник у результаті відокремлення твору від первинного фольклорного дійства та затвердження статусу виконавця і слухача. Важливим фактором існування репертуару є повторність його складових.
У музиці репертуар складає ядро проблематики виконавства. Саме за репертуаром можна охарактеризувати виконавський імідж музиканта, виявити його стильові та жанрові пріоритети, скласти уявлення про рівень його професійної майстерності. Водночас виконавець, який доносить музичне повідомлення до слухача, є репрезентантом творів, які згодом визначатимуть його репертуар.
При формуванні репертуару виконавець керується своїми музичними смаками та уподобаннями, йде за звуковими, фактурними характеристиками, образністю музичного твору, який привернув його увагу. Критерієм відбору може стати створення монографічної або змішаного типу концертної програми. Виконавці також не обходять творів, які вже завоювали прихильність слухацької аудиторії, так званих „популярних”.
У системі музичної комунікації репертуар є надбудовою, яка виникає тільки при зверненні слухача, дослідника, музичного критика чи інших музикантів-фахівців до певного кола творів „зворотній вектор” комунікації. Репертуар не є невизначеним переліком творів. Він завжди має відповідні тенденції до регламентації, встановлення певних меж.
У сучасному музичному просторі значне місце займає баянна музика. У первинно побутовому музичному інструменті сьогодні виявлено яскраві камерно-академічні характеристики, розкрито нові можливості в ансамблевому та джазовому музикуванні. Стрімка еволюція баянного мистецтва з відповідним оновленням репертуару була обумовлена вдосконаленням технічних можливостей інструмента, активним розвитком виконавства, появою сучасних оригінальних творів.
I. В історичному аспекті формування українського баянного репертуару можна окреслити так:
· Першийетап(19201950-тіроки) стадія становлення культурного статусу баяна від побутового до концертно-академічного.
На початку цього періоду баян усвідомлюється як інструмент, який є невід’ємним атрибутом народних гулянь. Основу його репертуару складають обробки народних мелодій. Споживачем такого музичного продукту виступає широке коло слухачів.
Становлення професійної освіти обумовлює розширення репертуарних меж, куди починають включатися перекладення творів музичної класики. У цей час музиканти-баяністи і викладачі наполегливо напрацьовують педагогічний репертуар. Серед професіоналів тих років слід назвати М.Різоля, М.Чайкіна, С.Чапкія. Саме в їх виконавській творчості баян починає звучати з концертної естради, зокрема, в однорідному ансамблевому поєднанні або з іншими народними інструментами. Ці концерти збирають як невибагливого слухача, так і перші аудиторії з концертною публікою.
Оригінальний репертуар створюють професійні композитори, переважно баяністи, в музичних жанрах концерту і фантазії, що відбиває початок процесу академізації баянного мистецтва. Варто зазначити, що в цей час автори в освоєнні та розширенні художніх і технічних можливостей інструмента не виходять за межі народно-жанрової образності. Репертуар, розмежований на педагогічний і концертний, збагачується якісними перекладеннями музичної класики та віртуозними транскрипціями для баяна. В Україні публікуються перші репертуарні збірники для всіх ланок навчання і для концертної практики. Баянне мистецтво захоплює нового „академічного” слухача. Зароджується конкурсний рух.

· Другийетап(1960-тіроки) кризовий період.
Розширення звукових і художніх завдань, які висуваються виконавством, не задовольняє недосконалий за своїми можливостями інструмент. Цим обумовлюється необхідність реконструкції баяна, яку здійснює Ю.Волкович. Він створює регістровий інструмент з ламаною декою, яка якісно оновлює інструмент. З’являються перші оригінальні твори, які вирізняються не тільки новою змістовністю, а й технікою письма. Жанри концерту, партити, сюїти стають полем для апробації раніше невластивої баяну художньої сфери, яка спирається на принципи симфонічного розвитку, тембрової драматургії, оркестральності звучання тощо. Це найбільш яскраво репрезентовано у творах В.Золотарьова (Росія), які згодом широко виконуються і в Україні.
Відсутність у належній кількості в українському баянному просторі інструментів „нового покоління” гальмує процес оновлення. Але перспективи розвитку оцінили українські композитори, зокрема, В.Власов, К.М’ясков, В.Підгорний, Є.Юцевич та інші, які в цей час плідно працюють над створенням оригінальної музики для баяна.
· Третійетап(19701980-тіроки) етап стабілізації баянного репертуару.
Відкриті звукові перспективи значно стимулюють еволюцію баянного мистецтва. Хоча на початку 1970-х у репертуарі все ще домінують обробки і транскрипції народного мелосу, перекладення класики, традиція „доступності, народності” баянної музики поступається спробам вийти за межі існуючих канонів, розширити жанровий діапазон репертуару, виявити нові колористичні можливості інструмента. Саме в ці роки розпочинає свою діяльність В.Зубицький, який один із перших українських композиторів і виконавців пропагує „нове баянне мистецтво”, заявляє про українську школу на міжнародному рівні (перша премія „Кубок світу”, 1975). Суттєво активізується конкурсний рух. До програм конкурсних змагань включаються твори „нового покоління”.
· Четвертийетап(19802000-ніроки) етап активного збагачення баянного мистецтва.
Поруч із творами В.Зубицького з’являється ціла низка оригінальних опусів композиторів-баяністів української школи: А.Білошицького, В.Власова, А.Гайденка, В.Зубицького, В.Рунчака, А.Сташевського. У русло жанрово-стильових пошуків баянної музики активно вливаються композитори не баяністи: А.Загайкевич, Л.Самодаєва, І.Тараненко, К.Цепколенко, О.Щетинський та інші. Зі значним оновленням жанрової сфери в баянну музику „приходять” сучасні техніки письма, як, зокрема, алеаторика, сонорні ефекти, полістилістика. Баянна музика „завойовує” нового, елітарного слухача.
Експериментування відбуваються у сфері камерно-ансамблевого музикування, де баян апробується у різних інструментальних складах, у тому числі з інструментами-корифеями академічного виконавства (скрипка, віолончель, флейта, фортепіано та інші), а також у напрямку естрадно-джазового мистецтва (В.Власов, В.Губанов, В.Зубицький, Л.Самодаєва, К.Цепколенко). Слід зазначити, що баян до цього часу ніколи не був сферою експерименту. Активний композиторський пошук у цьому жанрі свідчить про перспективи розвитку баянного мистецтва, зумовлює розширення його аудиторії, до якої приєднується масовий слухач.
Кінець ХХ століття характеризується блискучим злетом виконавства (С.Грінченко, Ю.Карнаух, О.Міщенко, В.Мурза, І.Снедков, Ю.Федоров, П.Фенюк, Є.Черказова та багато інших), появою нових творчих колективів, активізацією конкурсного та гастрольного руху. Високопрофесійні мистецькі колективи та кваліфіковані музиканти-баяністи гідно репрезентують українську школу у світі. Ці тенденції розвиваються і сьогодні. Баянна музика, потенціал якої ще не розкритий повною мірою, є сферою творчих композиторських пошуків та джерелом нових відкриттів для слухача.
II. Важливим фактором становлення і розвитку репертуару є діяльність виконавської школи. Високий рівень професіоналізму, активне залучення новостворених опусів до виконавської практики, науковий підхід до навчання, аналіз власної діяльності та процесів, які відбуваються у репертуарному обігу сьогодення, є визначальними ознаками сучасної вітчизняної народно-інструментальної школи виконавства. Характерною рисою української баянної школи є синкретизм автора-виконавця, який особливо помітний у діяльності харківської школи. Її формування відбувалося через становлення композиторської творчості харківських музикантів-баяністів (В.Підгорний, А.Гайденко). Яскравим представником такого типу особистості є також В.Зубицький, який репрезентує київську школу виконавства.
Престиж виконавської школи перевіряється у конкурсних змаганнях. Численні баянні конкурси (міжнародні, всеукраїнські, регіональні, обласні та інші) дають чудові можливості для творчого спілкування музикантів, сприяють обміну репертуарними новинами. У процесі апробації у конкурсних програмах нещодавно написаних творів виявляються їх концертні характеристики. Водночас в інтерпретації сучасної музики виконавець має можливість розкрити свій творчий потенціал, репрезентувати технічну майстерність у володінні новітніми прийомами гри на баяні.
III. Як один із найбільш відомих представників сучасної української композиторської та виконавської школи В.Зубицький працює в різних репертуарних площинах. Він створює конкурсні, концертні, педагогічні твори, музику для масового слухача. При цьому у своїй творчості митець іде шляхом оновлення, „розширення меж”, „виходу за” усталене, традиційне, звичне. Він намагається „стирати границі”, які визначені певною регламентацією. В.Зубицький створює яскраво концертні конкурсні твори, дитячу музику, яка звучить на концертній естраді та різних за статусом (міжнародних, всеукраїнських тощо) творчих музичних змаганнях. Його композиції привертають увагу як професіоналів, так і любителів баянного мистецтва.
Гранично розширюючи баянну аудиторію, композитор працює в різних мистецьких напрямах і жанрах (концерт, сюїта, партита, мініатюра, медитації). Він, з одного боку, певною мірою модифікує академічний статус інструмента, який у сучасному музичному просторі „стає все більш елітарним” [119, с.1], а з іншого створює „таку музику, яка б подобалася не тільки професіоналам, але й широкій аудиторії” [119, с.1]. Новаторство творів В.Зубицького виявляється у синтезі цих різноспрямованих векторів, що зорієнтовано в результаті на „завоювання” усіх груп слухачів: академічної, елітарної, масової публіки. Водночас композитор максимально розширює межі „виконавського функціонування” своєї музики, спрямовуючи її на різних за фаховою підготовкою музикантів: від початківців до високопрофесійних майстрів баянного мистецтва.
Гостро реагуючи на запит часу, В.Зубицький активно збагачує баянну музичну мову. У його опусах мелодизм поєднується з алеаторичними та сонористичними прийомами письма, такими, як кластері плями, нетемпероване гліссандо, тремоло, вібрато, різноманітними шумовими ефектами (удари по корпусу баяна, клацання язиком та пальцями, тупання ногою тощо), введенням співу в інструментальну палітру твору.
Як виконавець, В.Зубицький захоплює аудиторію експресією своєї баянної гри. Його артистизм відкриває нові обрії у розвитку виконавства. Водночас „експансія” публіки музикантом відбувається за допомогою своєї, чітко усвідомленої репертуарної політики. Уникаючи жанру обробки народних мелодій, В.Зубицький пропагує класичну та сучасну музику, виконує переважно власні твори, які мають блискучі концертні характеристики і водночас включають комплекс особливих засобів впливу на слухацьке сприйняття. Цей комплекс виявляється у зовнішніх факторах використанні добре відомого тематизму, яскравої назви твору; у властивостях самої музики поєднанні сучасних ефектних баянних прийомів з енергією ритму, загостреною контрастністю динаміки, колористичною регістровою; у нових тембрових сполученнях баяна з академічними інструментами.
„Комплекс першого”, який проявляється у композиторській та виконавській творчості В.Зубицького, властивий і його громадській діяльності. Широка пропаганда баянного мистецтва обумовлює проведення різних за статусом фестивалів, конкурсних змагань, майстер-класів тощо. Активне концертування артиста містами України та світу (Казахстан, Росія, Балтія, Європа), організація численних міжнародних баянних форумів, проживання за кордоном („український іноземець”) дозволяють музиканту вийти „за межі українського контексту”, максимально розширити слухацьку аудиторію та сферу функціонування баянного мистецтва.
Генеральний вектор композиторської та виконавської діяльності В.Зубицького спрямований на виведення баяна на провідні позиції сучасної культури. Своєю творчістю він відкриває нові шляхи розвитку баянного мистецтва. При цьому митець завжди залишається самим собою, ніколи не зраджуючи власному „Я”. Його музика музика молодої людини, оскільки тільки енергії молодості властиве подолання границь і кордонів, вихід за межі реальності, яка являє собою ряд умовностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АлексеевА.Д. Методика обучения игре на фортепиано : учеб. пособие [для муз. вузов и училищ] / А.Д.Алексеев. 2-е изд., дополн. М. : Музыка, 1971. 278 с.
2. АлексєєвІ.Д. Викладання гри на баяні : навч. посіб. [для консерваторій та муз. училищ] / І.Д.Алексєєв. К. : Держ. видав. образотв. мистецтва і муз. літератури, 1957. 144 с.
3. АндриевскийИ.М. Медитативность в современном европейском исполнительстве / И.М.Андриевский // Исторические и теоретические проблемы музыкального стиля. К. : Киевская государственная консерватория им. П.И.Чайковського, 1993. С. 113 122.
4. АнтонецьО.А. Еволюція салонної музики в європейській культурі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 „Музичне мистецтво” / О.А.Антонець. - Харків, 2006. 20 с.
5. АпатскийВ.М. О некоторых новациях в современном духовом исполнительстве / В.М.Апатский // Дослідження, досвід, спогади. Науково-методичне видання : зб. наук.-метод. праць / голов. ред. В.П.Шерстюк. К. : КССМШ ім.М.В.Лисенка, 2003. Вип. 4. С. 6 18.
6. АрсенічеваТ.О. Музичне виконавство як форма буття індивідуального духовного досвіду митця / Т.О.Арсенічева // Київське музикознавство: Культурологія та мистецтвознавство. К. : НМАУ, 2004. Вип. 13. С.263 268.
7. АсафьевБ.В. Музыкальная форма как процесс / Б.В.Асафьев. [2-е изд.]. Л. : Музыка, 1971. 379 c.
8. БайЮ.Н. Теоретические основы совершенствования внутренней структуры музыкально-игровых движений баяниста : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 „Музыкальное искусство” / Ю.Н.Бай. Вільнюс, 1986. 17 с.
9. БаренбоймЛ.А. Путь к музицированию / Л.А.Баренбойм. [2-е изд.]. Л. : Сов. композ., 1979. 352 с.
10. БасурмановА.П. Справочник баяниста / А.П.Басурманов. [2-е изд.]. М. : Сов. композ., 1987. 424 с.
11. БезуглаР.І. Баянне мистецтво в музичній культурі України (друга половина ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.01 „Теорія та історії культури” / Р.І.Безугла. К., 2004. 16 с.
12. БереговаО.М. Композиторська школа НМАУ ім.П.І.Чайковського в світлі теорії міжкультурної комунікації / О.М.Берегова // Українське музикознавство : наук.-метод. зб. / ред. О.В.Торба. К. : НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2004. Вип. 33. С. 52 74.
13. БереговаО.М. Музична творчість у системі художньої комунікації / О.М.Берегова // Українська та світова музична культура: сучасний погляд. Наук. вісник НМАУ : зб. ст. / ред., упоряд. М.Д.Копиця. К., 2005. Вип.43. Кн. 2. С. 3 15.
14. БереговаО.М. Проблематика творів сучасних українських композиторів у контексті ідеї постмодернізму / О.М.Берегова // Наукові записки. Серія мистецтвознавство, 1999. №2 (3). С. 21 26.
15. БлагойД.Д. Великая сила примера / Д.Д.Благой // В классе А.Б.Гольденвейзера. М. : Музыка, 1986. 214 с.
16. БодлерШ. Об искусстве / Ш.Бодлер. М. : Искусство, 1986. 422 с.
17. БодлерШ. Поезії / Ш.Бодлер. К. : Дніпро, 1989. 357 с.
18. БодлерШ. Стихотворения / Шарль Бодлер. Харьков : Фолио, 2001. 494 с.
19. БожкоГ.П. Мовленнєві тактики в репертуарі російської мовної особистості (на матеріалі комунікативної ситуації "примирення") : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 „Російська мова” / Г.П.Божко. К., 2003. 16 с.
20. БондарчукЛ. Микола Дядюра: Представляти Україну світові треба через класичну культуру / Л.Бондарчук // Україна молода. 2008. № 20.
21. БродскийП. Звезды в оправе / П.Бродский // Зеркало недели. 2004. №4 (479). С. 23.
22. БроякоН.Б. Теоретичні аспекти виконавської техніки бандуриста : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 „Музичне мистецтво” / Н.Б.Брояко. К., 1997. 17 с.
23. БулдаМ.В. Естрадно-джазова музика в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини ХХ - початку XXI століття: композиторська творчість і виконавство : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 „Музичне мистецтво” / М.В.Булда. Харків, 2007. 19 с.
24. БулдаМ.В. Теоретичні аспекти стильових напрямків естрадно-джазової музики для акордеона (баяна) / М.В.Булда // Наук. вісник НМАУ. Виконавське музикознавство. К., 2005. Вип. 47. Кн. 11. С. 207 215.
25. Выдающиеся пианисты-педагоги о фортепианном искусстве / [сост., общ. ред. ХентовойС.]. М. Л. : Музыка, 1966. 316 с.
26. В классе А.Б.Гольденвейзера : [сб.статей / сост. БлагойД., ГольденвейзерЕ.]. М. : Музыка, 1986. 214 с.
27. ВовкР.А. Київська школа духових інструментів в контексті сучасного виконавства (видатні особистості) / Р.А.Вовк // Феномен школи в музично-виконавчому мистецтві : міжнар. наук.-теоретична конф., 22-23 бер., 2005 р. : тези допов. К., 2005. С. 43 45.
28. ГаккельЛ.Е. Исполнителю, педагогу, слушателю : [cтатьи, рецензии] / Л.Е.Гаккель. Л. : Сов. композитор, 1988. 168 с.
29. ГегельГ.В.Ф. Эстетика / Г.В.Ф.Гегель. М. : Искусство, 1971. 621 с. (в 4-х томах, т. 3).
30. ГолякаГ.П. Володимир Зубицький і Астор П’яццолла: творчий перетин у французькому культурному просторі / Г.П.Голяка // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць / заг. ред. М.Б.Євтух, укл. О.В.Михайличенко. К. : Вид.центр КНЛУ, 2006. Вип. 30. С. 253 258.
31. ГолякаГ.П. Дитячі сюїти Володимира Зубицького в сучасному репертуарі баяністів / Г.П.Голяка // Мистецтво та освіта сьогодення: Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. праць / ред. Л.І.Шубіна. Харків : Кортес, 2006. Вип. 18. С. 338 351.
32. ГолякаГ.П. Камерна музика з баяном Володимира Зубицького в контексті сучасного баянного виконавства / Г.П.Голяка // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти / зб. наук. праць / ред. І.В.Цурканенко. Харків : ХДУМ ім.І.П.Котляревського, 2007. Вип.19. С. 247 260.
33. ГолякаГ.П. Культурне відродження в контексті історичних музичних контактів / Г.П.Голяка // Пам’ять століть. Україна: історичний науковий та літературний журнал / Голов. ред. А.Денисенко. 2004. № 6 (51). С. 95 108.
34. ГолякаГ.П. Проблема репертуару в музичному мистецтві (теоретична модель аналізу) / Г.П.Голяка // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць / заг. ред. М.Б.Євтух, укл. О.В.Михайличенко. К. : Вид.центр КНЛУ, 2006. Вип. 31. С. 293 295.
35. ГолякаГ.П. Репертуар як чинник розвитку баянного мистецтва / Г.П.Голяка// Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць/ заг. ред. М.Б.Євтух, укл. О.В.Михайличенко. К. : Вид.центр КНЛУ, 2007. Вип. 32. С. 18 22.
36. ГолякаГ.П. Україна Франція: взаємини у просторі музичної культури академічної традиції / Г.П.Голяка // Науковий вісник НМАУ. Українська та світова музична культура: сучасний погляд : зб. наук. ст. / ред. упоряд. М.Д.Копиця. К. : НМАУ, 2005. Вип. 43. Кн. 2. С. 81 95.
37. ГончаровА.О. Неофольклористичні тенденції у баянній творчості В.Зубицького : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 „Музичне мистецтво” / А.О.Гончаров. К., 2006. 17 с.
38. ГордійчукМ.М. Медитації В.Зубицького / М.М.Гордійчук // Культура і життя. 1988. № 19. С. 6.
39. ГордійчукМ.М. Успіх Зубицького / М.М.Гордійчук // Культура і життя. 1981. № 25.
40. ГорюхинаН.А. Эволюция сонатной формы / Н.А.Горюхина. К. : Музична Україна, 1973. 309 с.
41. ГофманИ. Фортепьянная игра. Ответы на вопросы о фортепьянной игре / ИГофман ; [пер. с англ. Г.Павлова, ред., вст.ст. и прим. Г.Когана]. М. : Гос. муз. издат, 1961. 224 с.
42. ГрицевичВ.С. История стиля в фортепианном исполнительстве / В.С.Грицевич. М. : МГК, 2000. 148 с.
43. Грум-ГржимайлоТ.Н. Ростропович и его современники. В легендах, былях и диалогах / Т.Н.Грум-Гржимайло М. : Агар, 1997. 376 с.
44. ГупаловаЕ. Отечественный пианистический репертуар в республике Молдова: дис. ... доктора искусствоведения : 17.00.01 / Е.Гупалова. Кишинев, 2008. 165 с.
45. ДавидовМ.А. Баян-акордеон в камерному мистецтві на стику століть / М.А.Давидов // Наук. вісник НМАУ. Музичне виконавство. К., 2000. Вип.8. Кн. 5. С. 7 15.
46. ДавидовМ.А. До словника музичної педагогіки / М.А.Давидов // Науковий вісник НМАУ. Музичне виконавство. К. : 2000. Вип. 14. Кн. 6. С. 144 155.
47. ДавидовМ.А. Історія виконавства на народних інструментах: Українська академічна школа : підручник [для вищих та серед. муз. навч. закладів] / М.А.Давидов. К. : НМАУ, 2005. 418 с.
48. ДавидовМ.А. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва : посібник з курсу „Історія виконавства на народних інструментах” [для вищих муз. навч. закладів] / М.А.Давидов. К. : НМАУ, 1998. 223 с.
49. ДавидовМ.А. Невикористані можливості / М.А.Давидов // Культура і життя. 1977. № 3. С. 5.
50. ДавидовМ.А. Основні принципи музичної педагогіки академічного народно-інструментального мистецтва в Україні, започатковані професором М.М.Гелісом/ М.А.Давидов // Наук. вісник НМАУ. Музична освіта в Україні: теорія і практика. К., 2003. Вип. 29. С. 91 98.
51. ДавидовМ.А. Проблеми розвитку академічного народно-інструментального мистецтва в Україні : зб. статей / М.А.Давидов. К. : Вид. ім. Олени Теліги, 1998. 207 с.
52. ДавидовМ.А. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста : навч. посіб. / М.А.Давидов К. : Муз. Україна, 1997. 240 с.
53. ДальВ.И. Толковый словарь живого великорусского языка / В.И.Даль. М.: Терра, 1995. 688 с. (в 4-х томах, т.4).
54. Дебюсси и музыка XX века. : сб. ст. / реценз. М.С.Каган. Л. : Музыка, 1983. 247 с.
55. ДедусенкоЖ.В. Виконавська піаністична школа як рід культурної традиції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.01 „Теорія і історія культури” / Ж.В.Дедусенко. К., 2002. 20с.
56. ДейнегаВ.М. Перекладення як процес переосмислення засобів оркестрової виразності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 „Музичне мистецтво” / В.М.Дейнега. Одеса, 2006. 20 с.
57. ДрачІ.С. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності : [монографія] / І.С.Драч. Суми : Сум ДПУ ім.А.С.Макаренка, 2002. 228с.
58. ДрачІ.С. Феномен „композиторства” в європейській культурі / І.С.Драч // Мистецтво: „від існуючого до виникаючого”. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. праць / ред., упорядкув Л.В.Шаповалова. Харків : Кортес, 2006. Вип. 20. С.16 25.
59. ДрачІ.С. Чтоб музыка звучала / І.С.Драч // Наук. Вісник НМАУ. Віталій Губаренко: Сторінки творчості. Статті, дослідження, спогади : зб. статей / ред. Л.А.Гнатюк, упоряд. М.Р.Черкашина-Губаренко. К., 2003. Вип. 32. Кн. 4. С. 182 188.
60. ДубійА.А. Генетична спорідненість у баянно-органній історії / А.А.Дубій// Українське музикознавствово : наук.-метод. зб. / ред. О.В.Торба. К. : НМАУ, 2004. Вип. 33. С. 117 128.
61. ЭйхлерД. Астор Пьяццолла и преображение танго [Електронний ресурс] / Д.Эйхлер ; пер. с исп. В.Бабкова // Интеллектуальный Форум. 2002. № 9. Режим доступу до журн. : http://if.russ.ru/issue/9/tango.html.
62. ЕлефтеріотісД. Поетика відео: технологія, естетика і політика [Електронний ресурс] / Д.Елефтеріотіс // Незалежний культурологічний часопис «Ї». Солодка свобода слова ; ред. Т.Возняк. 2004. № 32 / Режим доступу до журн. : http://www.ji.lviv.ua/n32texts/32-zmist.htm.
63. ЕвдокимовВ.М. Одесская академическая школа народно-инструментального искусства : [учебное