ЛЬВІВСЬКА ВОКАЛЬНА ШКОЛА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ : Львовская вокальная ШКОЛА ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ XIX - ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ім. М.В.ЛИСЕНКА

На правах рукопису

ЖИШКОВИЧ Мирослава Андріївна

УДК 78.451; Ж-76

ЛЬВІВСЬКА ВОКАЛЬНА ШКОЛА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

17.00.03 музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
КИЯНОВСЬКА Любов Олександрівна
доктор мистецтвознавства, професор

ЛЬВІВ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................ 4

РОЗДІЛ 1
ІСТОРИЧНО-СОЦІАЛЬНІ ТА КУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ВОКАЛЬНОЇ ШКОЛИ.................... 12
1.1. З історії вокальних шкіл в Україні........................................................ 12
1.2. Передумови становлення професійного вокального мистецтва
у Східній Галичині......................................................................................... 21
1.3. Особливості формування професійної підготовки співаків в
осередках музичної культури Львова (друга половина ХІХ
початок ХХ ст.)................................................................................................ 26
1.3.1. Вокальне виховання співаків у Міському театрі, музичних
товариствах та однопрофільних школах співу............................................. 26
1.3.2. Критерії виконавської майстерності співаків Львівської опери... 32
1.3.3. Особливості освоєння оперного репертуару та проблеми
професійної вокальної підготовки в музично-драматичному театрі
товариства „Руська Бесіда”. 42
1.3.4. Виконавський рівень співаків театру „Руської Бесіди”. 55

РОЗДІЛ 2
ПРОФЕСІЙНЕ ВИХОВАННЯ СПІВАКІВ У КОНСЕРВАТОРІЇ ГАЛИЦЬКОГО МУЗИЧНОГО ТОВАРИСТВА (ДРУГА
ПОЛОВИНА ХІХ ПОЧАТОК ХХ ст.) 68
2.1. Організація та шляхи вдосконалення навчального процесу................ 70
2.2. Педагогічна діяльність професора Валерія Висоцького.. 80
2.2.1. Відомості про життя й артистичну діяльність.................................... 80
2.2.2. Вокально-педагогічні принципи та виконавські поради.................... 82
2.2. 3агальний аналіз вокального репертуару в навчальних програмах
В.Висоцького..... 93
2.2.4. Учні професора Висоцького........... 100
2.2.4.1. Учень В.Висоцького Олександр Мишуга та його внесок
у вокальну педагогіку..................................................................................... 101

РОЗДІЛ 3
РОЗВИТОК ВОКАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ У ЛЬВІВСЬКИХ
МУЗИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОГО ТИПУ
(ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ ст.).. 109
3.1. Консерваторія Галицького (Польського) Музичного Товариства.. 110
3.2. Львівський Музичний Інститут Львівська Музична
Консерваторія ім. К.Шимановського 118
3.3. Вищий Музичний Інститут ім. М.Лисенка........................................... 123
3.4. Діяльність визначних педагогів співу у вищих музичних
навчальних закладах Львова (першої половини ХХ ст.)............................ 133
3.5. Одарка Бандрівська концертно-камерна співачка та педагог... 150
3.5.1. Професійне становлення....................................................................... 150
3.5.2. Педагогічна діяльність.......................................................................... 152
3.5.3. Методика навчання співу О.Бандрівської в теоретичному обґрунтуванні................................................................................................... 156
3.6. Вихованці львівської вокальної школи (20-50 рр. ХХ ст.) 162

ВИСНОВКИ...................................................................................................... 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 195
ДОДАТОК А. 214
ДОДАТОК Б. 218
ДОДАТОК В. 221
ДОДАТОК Д. 226
ДОДАТОК Е. 245

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В історії української духовної культури важливе місце належить музичному мистецтву, яке є істотним чинником вираження і водночас збагачення духовного світу людини. Ось чому дослідження у сфері мистецтвознавства, спрямовані на розкриття історичних джерел розвитку музичного минулого українського народу, мають вагоме значення для розуміння його духовного багатства в наступні часи, як рівно ж в умовах нашого сьогодення.
У цьому контексті важливого значення набуває детальніше розкриття кола питань, пов’язаних з історією розвитку музичного та вокального мистецтва Галичини.
Однак проблема формування та розвитку професійного вокального мистецтва в цьому регіоні у другій половині ХІХ першій половині ХХ століття є на сьогодні однією з найменш досліджених ділянок музичної культури Західної України. Комплексної праці, яка б була присвячена проблемі формування львівської академічної школи співу як однієї із складових частин української національної вокальної школи, на сьогоднішній день немає.
Саме тому розвиток вокалістики і формування львівської вокальної школи, підготовка співаків-професіоналів, вокальна творчість та виконавська майстерність, що здійснювались у загальному руслі становлення та розвитку музичної культури Галичини, стали предметом даної дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відображає напрямки наукових досліджень кафедри історії музики Львівської музичної академії ім. М.В.Лисенка, охоплює проблеми, пов’язані з виникненням та розвитком львівської вокальної школи в контексті мистецтва співу в Галичині загалом і відповідає темі № 3 „Українська музика в контексті світової музичної культури” перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка на 2002-2006 рр.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка (протокол № 3 від 26.11. 2002 р.).
Звернення до даної теми інспіровано відсутністю ґрунтовного і концептуального наукового дослідження, яке було б присвячене розвитку професійного вокального мистецтва (виконавства та педагогіки) у Львові.
Слід віддати належне досліднику музичної культури краю професору Л.Мазепі, який чимало своїх статей та наукових розробок присвятив розкриттю питань, пов’язаних з музичним життям та розвитком музичної освіти в Галичині. Підсумком його наукової діяльності на даному етапі є двотомне видання монографія у співавторстві з Т.Мазепою Шлях до Музичної академії у Львові” (Львів, 2003 р.). У цій праці ретельно, на основі численних архівних матеріалів, документів, преси висвітлюється не лише тривалий шлях розвитку консерваторської освіти у Львові, а й історичні передумови та усі різноманітні форми музичної освіти, які складалися в Галичині упродовж століть, простежується еволюція музичного життя, шлях від аматорства до професіоналізму. Подається й інформація, яка пов’язана з історією вокального виконавства та педагогіки. Проте детальніше дослідження розвитку мистецтва співу у завдання авторів монографії не входило.
Колективна праця професорсько-викладацького складу Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка Сторінки Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка” (Львів, 2003р.), присвячена висвітленню найважливіших подій, діяльності визначних особистостей, які працювали в консерваторії Галицького Музичного Товариства, Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка, Львівській консерваторії ім. К.Шимановського та на кафедрі музикології при Львівському університеті, а також у Львівській державній консерваторії ім. М.В.Лисенка (від 2000 року Львівській державній музичній академії ім. М.В.Лисенка), має інформаційно-довідковий характер.
Праці польських дослідниць А.Солярської-Захути „Teatr Lwowski w latach 1890-1918. Wprowadzenie // Dzieje teatru polskiego. Teatr polski w latach 1890-1918: Zabór austriacki i pruski” (Warszawa, 1987 r.). та А.Випих-Гавронської „Lwowski teatr operowy i operetkowy w latach 1872-1918 (Kraków, 1999 r.), хоча і містять важливу інформацію, однак в них охоплено коло питань, пов’язаних лише з діяльністю Міського театру у Львові. Над історією розвитку Львівського оперного театру працюють О.Паламарчук, А.Терещенко, Т.Мазепа.
Автор монографії „Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект” (К., 2001 р.) В.Антонюк, досліджуючи етнокультурологічний аспект феномену української вокальної школи, лише частково торкається питань, пов’язаних з формуванням професійної музично-вокальної освіти Галичини (с. 51-52).
У підручнику Б.Гнидя „Історія вокального мистецтва” (1997 р.) подається матеріал, який відображає історію української національної вокальної школи у її творчих зв’язках з провідними європейськими вокальними школами. Проте три підрозділи четвертого розділу: 11. „Видатні українські співаки О.Мишуга, С.Крушельницька, М.Менцинський на вітчизняних та зарубіжних сценах”; 13. „Музично-драматична школа М.Лисенка. Видатні вокальні педагоги О.Мишуга, О.Муравйова та 15. „Український музично-драматичний театр Західної України (друга половина ХІХ початок ХХ ст.) не роблять історію становлення та розвитку професійного вокального мистецтва в галицькому краї суттєво повною.
Розвідки, які висвітлюють творчі (виконавські та педагогічні) здобутки окремих співаків (М.Головащенко „Олександр Мишуга” (К., 1971),”Соломія Крушельницька” (К., 1978, 1979), ”Модест Менцинський” (К., 1995), „Олександр Мишуга король тенорів” (К., 2004), М.Деркач „Видатний співак Олександр Мишуга” (Львів, 1964); Л.Мишуга „Олександер Мишуга, мистець і людина” (Львів, 1938),; М.Голинський „Спогади” (К., 1993); П.Медведик „Діячі української музичної культури” (Львів, 1993); С.Павлишин „Історія однієї кар’єри” (про творчість української співачки Іри Маланюк, Львів, 1994); Л.Жилкіна „Л.О.Улуханова професор ЛДК” (Львів, 1990), О.Комаринець „Марія Сабат-Свірська про себе і свій час” (Львів, 1995); І.Маланюк „Голос серця” (автобіографія співачки, Львів, 2001); О.Бандрівська „Науково-методичні праці, статті, рецензії” (Львів, 2002), численні статті та рецензії С.Людкевича і В.Барвінського про українських співаків слугують лише підґрунтям для ширшого висвітлення та осмислення явищ вокальної культури в Галичині.
Таким чином, дана тема не стала дотепер об’єктом окремого дослідження.
Мета і основні завдання дослідження. Актуальність проблематики визначає її мету відтворити історію львівської вокально-педагогічної школи, прослідкувати процеси її формування та розвитку в контексті їх зв’язку з європейською вокальною культурою.
Беручи до уваги актуальність та недостатнє вивчення проблеми, поставлено такі завдання:
- опрацювати матеріали про функціонування львівської школи співу, починаючи від її виникнення і до 50-х років XX століття;
- розкрити підґрунтя її формування та розвитку;
- дослідити традиції, основні принципи й особливості вокального виконавства і педагогіки;
- розкрити головні мистецькі чинники у становленні львівської вокальної школи через: а) виявлення впливів італійської, німецької, російської вокальних шкіл на формування вокального виконавства та педагогіки; б) характеристику професійних якостей вокальних педагогів окресленого періоду; в) аналіз особливостей педагогічного почерку та деяких методичних акцентів, що характеризують педагогічну діяльність представників львівської вокальної школи;
- ввести в науковий обіг методичні засади школи В.Висоцького.
Об’єктом дослідження є вокальне мистецтво в Галичині як явище національної культури.
Предметом дослідження є становлення і розвиток вокального виконавства та педагогіки у вищих музичних навчальних закладах Львова (друга половина ХІХ перша половина ХХ ст.).
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є принцип об’єктивності та принцип історизму (конкретно-історичного підходу), комплексне поєднання історичного та логічного в мистецтвознавчих дослідженнях, системний підхід, історико-логічна інтерпретація фактів, а також основні принципи національної інтеграції у сфері мистецтва. Такий підхід дає змогу дослідити розвиток професійного вокального мистецтва Галичини у другій половині ХІХ першій половині XX століття як частину загальнонаціональної музичної культури. У дисертаційній роботі також використано методи індукції та дедукції, аналізу і синтезу, обґрунтування, порівняння та аналогії.
Джерельну базу дослідження склали наукові праці мистецтвознавців, які репрезентують: історію української та зарубіжної музики (праці та статті Б.Гнидя, В.Антонюк, С.Людкевича, А.Рудницького, С.Чарнецького, 3.Лиська, С.Павлишин, Л.Яросевич, Л.Кияновської, М.Загайкевич, М.Варварцева, Т.Михайлової, Н.Герасимової-Персидської, Л.Архимович, Л.Мазепи, О.Паламарчук, А.Терещенко, М.Черепанина, Т.Мазепи, А.Випих-Ґавронської, А.Солярської-Захути, Р.Пилипчука, Л.Соловцової, Л.Вайнштейна, М.Друскіна, В.Конена та ін.; мемуари видатних співаків тощо); теорію та методику вокального виконавства (наукова спадщина О.Бандрівської, М.Микиші, О.Мишуги, П.Голубєва, М.Єгоричевої, Д.Євтушенка; дослідження О.Стахевича, Н.Гребенюк, Т.Мадишевої, І.Вілінської, І.Колодуб, К.Маслій). У дисертації використано метеріали наукових та методичних праць представників російської вокальної школи, історично сполученої з українською (Д.Аспелунда, Л.Дмітрієва, Д.Люша, Ф.Засєдатєлєва) та представників зарубіжних вокальних шкіл: Ф.Ламперті (Італія), Ж.Дюпре, М.Гарсіа (сина), Р.Юссона (Франція). Документальною основою дисертації стали матеріали Львівського державного історичного архіву України у Львові та Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, матеріали фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, бібліотеки Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Було вивчено публікації, близькі досліджуваній проблематиці; використано матеріали польської та української преси, енциклопедичні та довідкові видання, спогади, які разом з архівними документами стали джерелом важливих відомостей для наукової роботи.
Наукова новизна. Дисертаційна робота є першою спробою концептуального дослідження формування і розвитку львівської вокальної школи у другій половині ХІХ першій половині ХХ століття. У результаті наукового аналізу отримано такі узагальнення і положення, які виносяться на захист:
- вперше цілісно досліджено і системно проаналізовано становлення львівської вокальної школи;
- розкрито на основі архівних матеріалів та інших документів шляхи вдосконалення навчального процесу та методичні засоби професійної підготовки співаків окресленого періоду;
- висвітлено основоположну роль В.Висоцького у формуванні львівської вокальної школи та вперше проаналізовано його методичні засади;
- виокремлено важливе значення багатогранної діяльності О.Бандрівської та проаналізовано її внесок у формування теоретичних основ професійного вокального мистецтва;
- обґрунтовано питання спадкоємності у розвитку львівської вокальної школи як принципу її діяльності.
Теоретичне та практичне значення дослідження. У дисертації вперше обґрунтовуються традиції і засади львівської вокальної школи, постулюється наявність індивідуальних методів викладання та спадковості в галузі вокальної педагогіки.
Матеріали даної дисертації слугуватимуть подальшому дослідженню історії розвитку львівської вокальної школи. Основні положення та висновки можуть бути використані для вивчення історії вокального мистецтва як у Галичині, так і в Україні загалом, у лекційних курсах Історія вокального мистецтва”, Основи вокальної методики”, для написання навчальних посібників з історії й теорії виконавства для вокальних факультетів музичних навчальних закладів усіх рівнів акредитації.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображені у ряді статей, опублікованих у фахових українських та зарубіжних виданнях, тезах доповідей, а також викладені на шістьох наукових конференціях:
1. Наукові читання з нагоди 129-ї річниці від дня народження Соломії Крушельницької (Львів, 23 вересня 2001р.).
2. Наукова конференція, присвячена 100-річчю від дня народження Одарки Бандрівської (Львів, 2 квітня 2002 р.).
3. Науково-практична конференція Історія і сучасність української культури як об’єкт соціокультурного аналізу” (Львів, 22 березня 2003 р.).
4. Наукові читання з нагоди 150-ї річниці від дня народження Олександра Мишуги (Львів, 13 червня 2003 р).
5. Всеукраїнська науково-теоретична конференція Українська художня культура: історія і сучасність” (Київ, 27 листопада 2003 р.).
6. Науково-практична конференція „Академічне народно-інструментальне мистецтво та вокальні школи Львівщини” (Львів, 3 листопада 2005 р.).
Публікації:
1. Валерій Висоцький та його учні // Науковий Вісник Українського Університету = Научный Вестник Украинского Университета. Москва; Львів: СПОЛОМ”, 2004. Т.VI. С.60-67.
2. Педагогічна діяльність Олександра Мишуги в контексті становлення української національної школи співу // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. К.: ІМФЕ ім. М.Т.Рильського, 2004. Вип. 5. С.35-40.
3. Вокальна освіта в Консерваторії Галицького Музичного Товариства (друга половина ХІХ початок ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету ім. В.Гнатюка та Національної музичної академії ім. П.Чайковського. Вип. 1 (13). Мистецтвознавство. Тернопіль; Київ, 2005. С. 55-62.
4. Основні вокально-педагогічні та морально-етичні принципи Валерія Висоцького = Zasadnicze wokalno-pedagogiczne i moralno-etyczne kryteria profesora Walerego Wysockiego // Musica Galiciana. Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2005. T. IX. S. 143-153.
5. Методичні засади представників львівської вокальної школи: Лідія Улуханова і Дарія Бандрівська // Музикознавчі студії: Зб. наукових статей. Львів: ЛДМА ім. М.Лисенка, 2005. Вип. 10. С. 82-91.

Структура дисертації. Мета і завдання дослідження, його концептуальна основа та зміст зумовили таку структуру дисертації: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел ( 247 найменувань) та п’ять додатків. Обсяг основного тексту 194 сторінки; загальний обсяг дисертації 246 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема формування та розвитку професійного вокального мистецтва у Львові в другій половині ХІХ першій половині ХХ століття є однією з недостатньо досліджених на сьогодні ділянок музичної культури Західної України. Загалом в історіографії нав’язувалася думка про Галичину як про відсталий регіон, у якому культура та мистецтво, що перебували під певним впливом Заходу, не мали жодної вартості. Крім цього, творчий доробок багатьох галицьких митців просто замовчувався.
У дисертації здійснено спробу спростувати цю думку, показати розвиток музичної культури та вокального мистецтва Галичини в історичнім прогресі, упорядкувати та підвести підсумки значних творчих здобутків, традицій вокального виконавства, що склалися у Львові у контексті формування та розвитку професійного вокального мистецтва.
Становлення виконавства та вокальної педагогіки у Львові у другій половині ХІХ першій половині ХХ століття відбувалось поступово. Їх цілісність кристалізувалася десятиріччями. Кращі представники вокально-педагогічної школи, передаючи свій досвід наступним поколінням, заклали фундамент для формування львівської вокальної школи та подальшого успішного її розвитку.
Характерність львівської вокальної школи окресленого періоду полягає в тому, що вона синтезувала в собі кращі досягнення італійської та німецької національних шкіл співу, стала переконливим свідченням плідної взаємодії різних вокальних культур.
Фундатором львівської вокальної школи по праву вважаємо Валерія Висоцького, який завдяки високим педагогічним якостям зумів вибудувати індивідуальну вокальну школу. Понад двадцять його учнів, яким він відкрив шлях у велике мистецтво та спрямував на справжню співацьку дорогу, стали окрасою багатьох театрів світу. В дисертації вперше на основі численних програм, опублікованих у річних звітах Виділу Галицького Музичного Товариства, складено систематизований список вокальних творів, виконаних у класі професора Висоцького та здійснено аналіз цього навчально-педагогічного репертуару. Також вперше зроблено спробу „розшифрувати” педагогічні та морально-етичні принципи В.Висоцького, відомі як „Десять заповідей для молодого співака”, що і на сьогодні не втратили ні свого виховного значення, ні загалом своєї актуальності.
Прослідковано головні напрямки вокальної педагогіки у Львові та взаємозв’язки між ними, які свідчать насамперед про італійські впливи на формування львівської вокальної школи, що реалізовувались здебільшого через польську виконавсько-педагогічну школу.
Лінія В.Висоцького починається від італійського професора Ф.Ламперті та має декілька відгалужень.
Лінія першого відгалуження В.Висоцький О.Мишуга М.Донець-Тессейр М.Єгоричева, а далі її учні: Б.Гнидь, Д.Петриненко, І.Колодуб та ін. Учениця М.Донець-Тессейр Є.Мірошниченко є вокальною ”правнучкою” Ф.Ламперті. Це київське відгалуження.
Лінія другого відгалуження В.Висоцький О.Мишуга продовжилась в О.Любич-Парахоняк .
Лінія третього розгалуження В.Висоцький Ч.Заремба продовжилась у М.Голинському, З.Дольницькому, М.Сабат-Свірській, Л.Німців.
Лінія четвертого відгалуження В.Висоцький А.Дідур продовжилась у В.Котуляківні-Кальмі, Т.Юськову, Є.Зарицькій, І.Маланюк.
Лінія п’ятого відгалуження В.Висоцький С.Крушельницька продовжились в А.Крушельницькій, О.Білявській, О.Бандрівській, К.Чернет.
Лінія Ф.Креспі С.Крушельницька продовжилась у вищезгаданих учнях.
Лінія Ф.Креспі З.Козловська продовжилася в А.Крушельницькій, Л.Німців, О.Любич-Парахоняк, В.Качмареві, М.Сабат-Свірській, О.Дмитраш, О.Бандрівській, а через неї в І.Мацюк, П.Криницькій, Т.Дідик, М.Процев’ят, М.Байко, К.Маслій.
Інший аспект це вплив німецької школи співу. С.Крушельницька, як відомо, навчалась і у німецького педагога Й.Генсбахера. М.Менцинський, учень В.Висоцького у Львові, в результаті став представником німецької школи „примарного” тону Ю.Штокгаузена, навчаючи співу в Стокгольмі. На принципах німецької вокальної школи виховувались Р.Орленко-Прокопович та Р.Любінецький.
Розгляд мистецької діяльності співаків, що вийшли з львівської вокальної школи, дозволяє зробити такі висновки.
Чільне місце у вокальному виконавстві посідав оперний спів, як синтез розвиненої вокальної техніки, музики, виразного слова, акторської майстерності, сценографії, психології. На формування усіх виконавців великий вплив мала оперна творчість західноєвропейських композиторів представників італійської, французької, німецької композиторських шкіл, національна народнопісенна спадщина, а також творчість українських композиторів та українське драматичне мистецтво.
Історично-суспільні умови, які склалися в Галичині у другій половині ХІХ першій половині ХХ століття, сформували декілька типів співаків:
а) виконавці, які володіли західноєвропейським репертуаром та відповідною вокальною манерою (О.Мишуга, С.Крушельницька, Я.Королевич-Вайдова, Є.Гушалевич, А.Дідур, М.Голинський, З.Дольницький, М.Скала-Старицький, Є.Зарицька, І.Маланюк);
б) виконавці, які володіли як західноєвропейським та українським оперним, так і оперетковим і драматичним репертуаром ( Ф.Лопатинська, А.Гаєк, В.Петровичева, К.Рубчакова, І.Рубчак, С.Стадникова);
в) виконавці, які надавали перевагу камерному репертуару (М.Вітошинський, М.Сабат-Свірська, О.Дмитраш, О.Бандрівська).
Переважна більшість співаків розпочинала знайомство з мистецтвом співу у співацьких товариствах „Гармонія”, „Лютня”, „Ехо”, „Теорбан” („Торбан”), „Львівський Боян”, у товаристві культурно-просвітницького спрямування „Руська Бесіда” та театрі при ньому. Відтак навчання продовжувалось у трьох музичних навчальних закладах вищого типу Консерваторії Галицького (Польського) Музичного Товариства, Львівському Музичному Інституті Львівській Музичній Консерваторії ім. К.Шимановського та Вищому Музичному Інституті ім. М.Лисенка. Ці навчальні заклади мали величезне значення для розвитку професіоналізму та підняття загального рівня музичної культури як у Львові, так і на теренах цілого галицького краю.
Творчі дебюти співаків відбувалися на сцені Львівського оперного театру. Майже всі співаки проводили концертну діяльність.
Основним методом викладання у львівській вокальній школі був загальнопоширений емпірико-інтуїтивний метод, за допомогою якого учневі прищеплювались необхідні навички в оволодінні „інструментом” співака. Саме такий метод широко застосовувався насамперед у вокальній педагогіці італійської школи співу. Поряд з цим методом такі педагоги як О.Мишуга (визнаємо його дотичність до формування львівської вокальної школи), Л.Улуханова, О.Бандрівська застосовували й наукові методи викладання, що поставило принципи вокальної педагогіки на вищий щабель і засвідчило зростання професіоналізму у викладацькій діяльності. Ці педагоги виховали плеяду оперних та концертно-камерних співаків.
Теоретичні ж засади багатогранної методики викладання сольного співу постановки голосу, різного підходу до виконавських проблем виконання різножанрових вокальних творів почали формуватись у 40-х роках ХХ століття. Перші спроби у цьому напрямку належали Л.Улухановій, а особливо О.Бандрівській, яка була однією з найяскравіших постатей у музичній культурі Галичини 30-60-х років ХХ століття. Вона залишила цікаву науково-методичну спадщину, теоретично обґрунтувавши методику навчання співу. Відповідно до власної концертної практики педагог створила концепцію камерного співу, основою якої є послідовне дотримання тези про єдність образно-смислового та технічно-віртуозного компонентів виконання. Особливо важливою є роль О.Бандрівської в узагальненні засад інтерпретації та пропаганді української вокальної музики. Тому актуальним є введення до наукового обігу та навчального процесу її науково-методичних праць, статей, рецензій, опублікованих у 2002 році та приурочених до 100-річчя від дня народження співачки та педагога.
Методичні принципи викладачів представників львівської вокальної школи формувалися на основі тих шкіл, методи яких вони опановували під час навчання. Надалі навички поглиблювалися та вдосконалювалися в процесі виконавської й педагогічної діяльності, набуваючи довершених рис на основі особистого творчого досвіду. При цьому враховувалась органічна природа різних мов, а також розвивались прийоми, пристосовані до специфічних вимог польських, українських співаків чи представників інших національностей.
У викладацькій роботі застосовувались загалом універсальні педагогічні принципи:
індивідуальний підхід у розкритті природних (голосових, психічних вокально-технічних, виконавських) якостей майбутнього співака;
поступовість та послідовність у роботі над розвитком голосових якостей вокаліста (поступовість вбачається у дотриманні ступеня складності в підборі технічних вправ та репертуару, послідовність у логічному викладі методики навчання);
поєднання розвитку техніки володіння голосом та художньо - виконавських якостей співака (але оскільки художньо-виконавська майстерність кінцева мета і може бути досягнута лише на основі досконалої вокальної техніки, то у центрі уваги педагогів перш за все було вокально-технічне вдосконалення учня, і насамперед створення інструмента” співака).
На основі цих принципів створювались власні системи виховання майбутнього співака. Велику роль у навчальному процесі відігравали такі чинники, як особистість педагога, його ментальність, характер, темперамент, методична винахідливість, міміка, мова жестів, поведінка, психологічна сумісність у класі сольного співу тощо.
Єдиним критерієм у розумінні методу досягнення професіоналізму був (і залишається) правильно сформований звук, його краса, тембральне багатство, тонка музикальність та висока музична культура виконавця.
Отже, львівська вокальна школа це виконавсько-педагогічна школа, що формувалася на основі визначеної системи навчання, виховання та освіти співаків у галицькому регіоні. Її подальше становлення та розвиток відбувались у тісному зв’язку із розвитком української композиторської школи та національного оперного жанру, але як організована система вона заявила про себе у другій половині ХІХ століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алчевський І. Спогади. Матеріали. Листування / Вст. ст., упор. та прим. І.Лисенка та К.Милославського. К.: Музична Україна, 1980. 294 с.
2. Антоневич-Скрипничук Б. Її пісні звучать у моєму серці // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Музична Україна, 1978. Ч. 1. С. 341-343.
3. Антонюк В. До питання історії вокальних зв’язків України та Італії // Теоретичні та практичні питання культурології: Зб. наук. праць Мелітопольського педагогічного інституту. Вип. 3. Запоріжжя: ЗДУ, 2000. С. 78-86.
4. Антонюк В. Історико-культурні умови формування українського оперного співу // Вісник КНУКіМ. Вип. 2: Мистецтвознавство. К., 2000. С. 4-13.
5. Антонюк В. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект. Монографія. 2-е вид., перероб. і доп. К.: Українська ідея, 2001. 144 с.
6. Антонюк В. Українська й німецька школи співу: співзвуччя (до питання діалогу культур) // Питання культурології: Зб. наук. праць КНУКіМ. К., 1999. С. 139-143.
7. Аспелунд Д. Развитие певца и его голоса / Под ред. М.Львова. М.; Л.: Музгиз, 1952. 190 с.
8. Архімович Л., Каришева Т., Шеффер Т., Шреєр-Ткаченко О. Нариси з історії української музики. Ч.І. К.: Мистецтво, 1964. 306 с.
9. Ахматова О. Людина великої душі // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 305-306.
10. Байко М. Незабутній педагог // Музика. 1983. № 2. С. 23-24.
11. Бандрівська О. Науково-методичні праці, статті, рецензії / Ред-упор. Р.Мисько-Пасічник; Передм. Л.Кияновська; Вст. ст. М.Жишкович. Львів: „Апріорі”, 2002. 148 с.
12. Бандрівська О. Слово про мою улюблену вчительку // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 80-87.
13. Бандрівська О. Співак, Богом вибраний (про М.Голинського) // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 474-475.
14. Бандрівська О. Спогад про професора Любинецького // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 347-348.
15. Барвінський В. В ділянці оперовій // Українська музика. Хроніка й рецензії. 1937. № 1. С. 10.
16. Барвінський В. Вечір новітньої української пісні у виконанні Одарки Бандрівської // Українська музика. Хроніка й рецензії. 1937. № 1. С. 9.
17. Барвінський В. Вечір оперових пісень та арій у виконанні Олени Дмитраш // Українська музика. Хроніка й рецензії. 1939. Ч. 3. С. 87.
18. Барвінський В. Вечір поліської пісні // Українська музика. Хроніка й рецензії. 1938. № 4. С. 71.
19. Барвінський В. Вечір української пісні у виконанні Марії Сабат-Свірської // Українська музика. Хроніка й рецензії. 1937. №. 3. С. 38-39.
20. Барвінський В. „Фаворіта” Доніцетті // Українська музика. Хроніка й рецензії. 1937. № 4. С. 55.
21. Батталья Е. Про виконання творів Верді // Музика. 1975. № 2. С. 22-24.
22. Богданова Н. Я мала щастя бути її ученицею // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 327-328.
23. Булка Ю. Музична культура Західної України // Історія української музики. К.: Наук. думка, 1992. Т. 4. С. 546-589.
24. Вайнштейн Л., Каричковский П. Камилло Эверарди и его взгляды на вокальное искусство: Воспоминания ученика. К., 1924. 47 с.
25. Варварцев М. Італійці в Україні (ХІХ ст.): Біографічний словник діячів культури / НАН України. Ін-т Історії України. К., 1994. 195 с.
26. Варварцев Н. Украина в российско-итальянских общественных и культурных связях (первая половина ХІХ в.). К.: Наук. думка, 1996. 208 с.
27. Видатний співак Олександр Мишуга. Спогади / Зібрав І.Деркач. Львів: Каменяр, 1964. 118 с.
28. Вилинская И. Значение репертуара в воспитании певца // Вопросы вокальной педагогики. Сб. статей. Вып. 3 / Сост. Д.Евтушенко. М.: Музыка, 1967. С. 45-67.
29. Витвицький В. За океаном: Збірник статей / Ред.-упор. Ю.Ясіновський. Львів: Львівська організація Спілки композиторів України, 1996. 132 с.
30. Витвицький В. Святкування 25-ліття смерти М.Лисенка // Українська музика. Хроніка й рецензії. 1938. № 1. С. 10-11.
31. Вільде І. Співала гімн рідному краю // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 294-297.
32. Вокально-педагогічні принципи і виконавські поради Олександра Карпатського: Методичні поради для студентів-вокалістів / Упор. Т.Карпатська. Львів, [ЛДМА], 1990. 16 с.
33. Волицька І. Театральна юність Леся Курбаса. Львів: ін-т народознавства НАН України, 1995. 152 с.
34. Вотріна В. Мистецтво співу і вокальна методика М.Е.Донець-Тессейр. К.: НМАУ, 2001. 272 с.
35. Гарсиа М. (сын). Школа пения. Traite complet de l’art du chant. Ч. І и ІІ / Предисл., пер., коммент. и прим. В.А.Багадурова. М.: Музгиз, 1956. 125 с. 36. Генсірук С. Моя дорога вчителька (Соломія Крушельницька про постановку голосу і співу) // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 318-326.
37. Герасимова-Персидська Н. Італійські впливи в українській музиці ХVІІ століття // Музична культура Італії і Франції : Від бароко до романтизму (проблеми стилю та міжкультурних контактів): Зб. наук. праць. К.: КДК ім.П.І.Чайковського, 1991. С. 17-25.
38. Гнидь Б. Історія вокального мистецтва. К.: НМАУ, 1997. 320 с.
39. Гнидь Б. Українська вокальна школа в контексті світового виконавського мистецтва // Музичне виконавство. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського К., 1999. Вип. 2. С. 7-18.
40. Голинський М. Спогади / Переднє слово та впор. С.Козака. К.: Молодь, 1993. 366 с.
41. Головащенко О. Пісень дивних чародій: Вступна стаття // Олександр Мишуга. Спогади. Матеріали. Листи / Упор. М.Головащенко. К.: Муз. Україна. 1971. С. 5-41.
42. Голубєв П. Поради молодим педагогам-вокалістам. К.: Муз. Україна, 1983. 62 с.
43. Горак Я. Діяльність Станіслава Людкевича у заснуванні та становленні Вищого музичного інституту в 1903-1921 роках (на матеріалі протоколів Музичного Товариства ім. М.Лисенка) // Musica Galiciana. Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2005. T. IX. S. 32-42.
44. Гошко Т. З історії магдебурзького права у Львові (ХІІІ-ХVІІст.) // Львів. Історичні нариси. Львів: Інститут Українознавства, 1996. С. 45-60.
45. Гребенюк Н. Вокально-виконавська творчість: психолого-педагогічний та мистецтвознавчий аспекти: Моноґрафія. К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 1999. 269 с.
46. Гребінецька М. Фанатик мистецтва // Олександр Мишуга. Спогади. Матеріали. Листи / Упор. М.Головащенко. К.: Муз. Україна, 1971. С. 203-209.
47. Гринишин М. У вінок слави // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 335-340.
48. Деркач І. Модест Менцинський героїчний тенор: Нарис. Львів: Каменяр, 1969. 84 с.
49. Джамагорянц А., Мороз Т. Вокальная академія О.Благовидовой // Одесская консерватория. Забытые имена, новые страницы. Одесса: ОКФА, 1994. С. 86-90.
50. Дідик Т. Вправи для постановки голосу і розвитку вокальної техніки (на основі уртекстів доцента Львівської консерваторії Одарки Бандрівської). Львів: Вид-во „КРАЙ”, 2004. 58 с.
51. Дмитриев Л. Основы вокальной методики. М.: Музыка, 1968. 672 с.
52. Донець-Тессейр М. На вершині світової слави // Олександр Мишуга. Спогади. Матеріали. Листи / Упор. М.Головащенко. К.: Муз. Україна, 1971. С. 198-202.
53. Донец-Тессейр М. Опыт воспитания сопрано // Вопросы вокальной педагогики. Вып. 3: Статьи и очерки / Сост. Д.Евтушенко. М.: Музыка, 1967. С. 120-133.
54. Друскин М. История зарубежной музыки. Вып. 4. М.: Музыка, 1983. 528 с.
55. Дувірак Д. Відлуння епохи у класах його... // Музика. 1994. № 3. С. 20-21.
56. Евтушенко Д. Выдающийся педагог-вокалист (воспоминания о Е.А.Муравьёвой) // Вопросы вокальной педагогики. Вып.3. М.: Музыка, 1967. С. 134-145.
57. Євтушенко Д. Роздуми про голос: нотатки педагога-вокаліста. К.: Муз. Україна, 1979. 90 с.
58. Євтушенко Д., Михайлов-Сидоров М. Питання вокальної педагогіки. Історія, теорія, практика. К.: Мистецтво, 1963. 340 с.
59. Жилкіна Л. Л.О.Улуханова професор ЛДК. Нарис. Львів, [ЛДМА], 1990. 9 с.
60. Заборовська Д. З історії становлення оперного жанру в Західній Україні // Записки НТШ. Т. ССХХVІ. Праці музикознавчої комісії. Львів: НТШ, 1993. С. 118-129.
61. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. К.: В-во АН УРСР, 1960. 190 с.
62. Заседателев Ф. Научные основы постановки голоса. 3-е изд. М.: ОГИЗ, 1935. 104 с.
63. Зубеляк М. Олександр Мишуга педагог // Науковий Вісник Українського Університету в Москві = Научный Вестник Украинского Университета в Москве. Москва; Львів: СПОЛОМ, 2004. Т. VI. С. 28-30.
64. Зубеляк М. Олена Дмитраш: сторінки трагічної долі (на матеріалах фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької) // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство, 2002. Вип. 2. С. 44-48.
65. Іванов О. Зустріч у Відні // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 491-492.
66. Ігнатенко В. На сцені Львівської опери. Львів: СПОЛОМ, 1998. 78 с.
67. Ісаєвич Я. Як виникло місто під назвою Львів // Львів. Історичні нариси. Львів: Інститут Українознавства, 1996. С. 14-23.
68. Історія Львова в документах і матеріалах: Збірник документів та матеріалів / Упор. У.Єдлінська, Я.Ісаєвич, О.Купчинський та ін. К.: Наук. думка, 1986. 422 с.
69. Капраль М. Демографія Львова ХV-першої половини ХVІ ст. // Львів. Історичні нариси. Львів: Інститут Українознавства, 1996. С. 67-81.
70. Кармалюк П. Зустрічі, зустрічі// Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 263-265.
71. Кияновська Л. Деякі аспекти стильового аналізу регіональних музичних культур (на прикладі Галичини): Syntagmation: Зб. статей / Ред.-упор. Л.Кияновська. Львів: СПОЛОМ, 2000. С. 87-99.
72. Кияновська Л. Діяльність німецьких, австрійських та чеських музикантів в Галичині у ХІХ ст. // Musica Galicijana. Kultura muzyczna Galicji w kontekście stosunków polsko-ukraińskich. Rzeszów: Wydawnictwo wyższej szkoły pedagogicznej, 2000. T.V. S. 119-127.
73. Кияновська Л. Історико-соціальні передумови та культурно-просвітницькі функції співогри в духовному житті Галичини другої половини ХІХ ст. // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 13. Чотири століття опери. Оперні школи. К.: НМАУ, 2000. С. 92-100.
74. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ-ХХ ст. Тернопіль: СМП „АСТОН”, 2000. 339 с.
75. Кияновська Л. Українська музична культура: Навчальний посібник. Тернопіль: СМП „АСТОН”, 2000. 184 с.
76. Козловський І. Співак краси й гармонії (Про М.Микишу) // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 264-265.
77. Колодуб И. О народопесенных традициях украинской вокальной школы. К.: Муз. Україна, 1984. 47 с.
78. Колодуб І. Теоретичні основи вокального мистецтва: Навчальний посібник. К.: НМАУ, 1997. 120 с.
79. Комаринець О. Марія Сабат-Свірська про себе і свій час: Худож.-докум. нарис / Слово про авт. Р.Кудлика. Львів: Каменяр, 1995. 61 с.
80. Конен В. История зарубежной музыки. Вып. 3. М.: Музыка, 1984. C. 351-386.
81. Крих Ю. Чудова людина і педагог // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 298-302.
82. Летягина Э. И.В.Райченко в формировании Одесской вокальной школы // Одесская консерватория. Забытые имена, новые страницы. Одесса: ОКФА, 1994. С. 95-99.
83. Лємешев С. Спогад про Михайла Микишу // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 265.
84. Лисенко І. Орленко-Прокопович Р. // УРЕ. К., 1982. Т. 8. С. 59.
85. Лисенко І. Словник співаків України / Післямова М.Слабошпицького. К.: РАДА, 1997. 354 с.
86. Лисенко М. Листи / Упор. та коментар О.М.Лисенка; Вст. стаття М.Рильського; Заг. ред. Л.Кауфмана. К.: Мистецтво, 1964. 533 с.
87. Лисько З. Концерт „Львівського Бояна” [солісти С.Крацило (сопрано), Л.Мацюк (тенор), М.Антонович (баритон)] // Українська музика. Хроніка й рецензії. 1939. № 4. С. 113.
88. Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині. Львів: В-во М.П.Коць, 1994. 143 с.
89. Логойда М. Володимир Ігнатенко: Життєвий та творчий шлях. Львів: Українські технології, 2003. 152 с.
90. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. У 2-х т. / Упор., ред., пер., прим. і бібліографія З.Штундер. Львів: Дивосвіт, 2000. Т. 1. 496 с.
91. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. У 2-х т. / Упор., ред., пер., прим. і бібліографія З.Штундер. Львів: Дивосвіт, 2000. Т.2. 816 с.
92. Людкевич С. Музичний інститут у Львові // Українська музика. 1937. № 7. С. 94-96.
93. Людкевич С. Спомин // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Музична Україна, 1978. Ч. 1. С. 164-166.
94. Люш Д. Развитие и сохранение певческого голоса. К.: Муз. Украина, 1988. 144 с.
95. Маланюк І. Голос серця: Автобіографія співачки. Львів: Видавництво „Collegium musicum” Львівського Товариства Ріхарда Вагнера, 2001. 306 с.
96. Малець С. Мистецьке життя Львова першої половини ХІХ ст. // Львів. Історичні нариси. Львів: І У, 1996. С. 184-206.
97. Мадишева Т. Співак і мова: культура співу мовою оригіналу: теорія та практика. Харків: ШТРІХ, 2002. 160 с.
98. Мазепа Л. Поляки у Львові // Львів. Історичні нариси. Львів: Інститут Українознавства, 1996. С. 520-542.
99. Мазепа Л. Причинки до історії музичної освіти в Східній Галичині // Muzyka Galiciana: Матеріали другої міжнародної конференції „Музична культура Галичини в контексті польсько-українських взаємин”. Івано-Франківськ, 1999. С. 91-103.
100. Мазепа Л. Сторінки музичного минулого Львова (з неопублікованого). Львів: СПОЛОМ, 2001. 280 с.
101. Мазепа Л., Мазепа Т. Шлях до музичної академії у Львові. У 2-х т. Т. 1. Львів: СПОЛОМ, 2003. 288 с.
102. Мазепа Л., Мазепа Т. Шлях до музичної академії у Львові. У 2-х т. Т. 2. Львів: СПОЛОМ, 2003. 200 с.
103. Мазепа Т. Історичні передумови виникнення театру у Львові // Musica Galiciana. Kultura muzyczna Galicji w kontekście stosunków polsko-ukraińskich. Rzeszów: Wydawnictwo wyższej szkoły pedagogicznej, 2000. T.V. S. 53-83.
104. Мазепа Т. Музичний репертуар театру графа Станіслава Скарбка у Львові (1842-1872) // Musica Galiciana = Музика Галичини. Львів: СПОЛОМ, 1999. Т. 2. С. 69-76.
105. Макарчук С. Населення „столиці” у другій половині ХІХ-першій третині ХХ ст. // Львів. Історичні нариси. Львів: Інститут Українознавства, 1996. С. 207-224.
106. Маслій К. Виховання голосу співака: Навчальний посібник. Рівне: ЛІСТА, 1996. 120 с.
107. Медведик П. Діячі української музичної культури (Матеріали до біо-бібліографічного словника) // Записки НТШ. Т. ССХХVІ. Праці музикознавчої комісії. Львів: НТШ, 1993. С. 370-455.
108. Меламед В. Єврейська громада Львова у міжвоєнний період (1918-1939). Етнографічні аспекти // Львів. Історичні нариси. Львів: І У, 1996. С. 431-434.
109. Мельник Л. Концертне життя Львова 1824-1840 рр. у дзеркалі часопису „Mnemosyne” // Musica Galiziana. Rzeszów: Wydawnictwo wyższej szkoły pedagogicznej, 1999. Т. 3. S. 59-74.
110. Мельник Л. Музичне життя Львова (перша половина ХІХ ст.) // Записки НТШ. Т. ССХХІІ. Праці музикознавчої комісії. Львів: НТШ, 1996. С. 217-222.
111. Микиша М. Практичні основи вокального мистецтва. К.: Муз. Україна, 1971. 90 с.
112. Митці України: Енциклопедичний довідник / Упор. М.Лабінський, В.Мурза. К.: У Е, 1992. 848 с.
113. Михайлова Т. Виховання співаків у Київській консерваторії: Хронологічний огляд з 1863 по 1963 рр. К.: Музична Україна, 1970. 128 с.
114. Михальчишин Я. З музикою крізь життя / Упор., вст. стаття Л.Мелех-Яросевич. Львів: Каменяр, 1992. 232 с.
115. Мишуга Л. Олександер Мишуга, мистець і людина. Львів: Діло, 1938. 206 с.
116. Модест Менцинський. Спогади. Матеріали. Листування / Авт.-упор. М.Головащенко. К.: РАДА, 1995. 462 с.
117. Нариси історії Львова / Відп. ред. І.Крип’якевич. Львів. 1956. 440 с.
118. Овсійчук В. Дещо про незабутню людину // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 348-355.
119. Олександр Мишуга король тенорів / Авт.- упор. М.Головащенко. К.: Муз. Україна, 2004. 610 с.
120. Олександр Мишуга. Спогади. Матеріали. Листування / Упор., вст. стаття та прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1971. 780 с.
121. Павлишин С. Історія однієї кар’єри (Про творчість української співачки Ірини Маланюк). Львів: Неділя; Вільна Україна, 1994. 106 с.
122. Павлюченко С. Пам’ять про неї не згладиться // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У 2-х ч. / Вст. ст., упор. і прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1978. Ч. 1. С. 333-334.
123. Паламарчук О. ...А музи не мовчали. Львів: 1941-1944 роки. Львів: Зерна. 1996. 96 с.
124. Паламарчук О. З історії Львівського оперного театру // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство, 2003. Вип. 3. С. 92-101.
125. Паламарчук О., Пилипюк В. Львовский театр оперы и балета. К.: Мистецтво, 1988. 227 с., ил.
126. Патер І. Повоєнний Львів // Львів. Історичні нариси. Львів: Інститут Українознавства, 1996. С. 506-519.
127. Пидорина В. А.Ф.Мишуга выдающийся певец и вокальный педагог // Вопросы вокальной педагогики. Сб. статей. Вып. 5 / Ред. Л.Дмитриев. М.: Музыка. 1976. С. 135-155.
128. Пилипчук Р. 100-річчя українського професіонального театру в Галичині (1864-1964) // Театральна культура. К., 1966. С. 120-126.
129. Пилипчук Р. Театр на західноукраїнських землях // Український драматичний театр: Нариси історії. У 2-х т. Т. 1. Дожовтневий період. К.: Наукова думка, 1967. С. 282-317; 414-441.
130. Поливанова Г. Путь длиною в жизнь // Одесская консерватория. Забытые имена, новые страницы. Одесса: ОКФА, 1994. С. 84-86.
131. Поліщук А. Згадуючи Михайла Голинського // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 481-482.
132. Полякова І. Шляхи становлення музичного театру в Галичині // Musiсa Galiciana = Музика Галичини. Львів: СПОЛОМ, 1999. Т.2. С. 77-85.
133. Процев’ят М. Іван Олексійович Алчевський // Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство, 2003. Вип. 3. С. 124-136.
134. Райсс Ю. Коли Краків аплодував Мишузі // Олександр Мишуга. Спогади. Матеріали. Листи / Упор., вступна стаття, прим. М.Головащенка. К.: Муз. Україна, 1971. С. 448-454.
135. Роп’яник О. Я був учнем Романа Любинецького // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 348.
136. Рудницький А. Золотий голос // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 486-488.
137. Сабат-Свірська М. Михайло Голинський героїчний тенор // Українські співаки у спогадах сучасників / Автор-упор. І.Лисенко. К.: РАДА, 2003. С. 478-480.
138. Савицький Р. Ве