ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВА МУЗИКА В АКОРДЕОННО-БАЯННОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ: КОМПОЗИТОРСЬКА ТВОРЧІСТЬ І ВИКОНАВСТВО




  • скачать файл:
  • Название:
  • ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВА МУЗИКА В АКОРДЕОННО-БАЯННОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ: КОМПОЗИТОРСЬКА ТВОРЧІСТЬ І ВИКОНАВСТВО
  • Альтернативное название:
  • Эстрадно-джазовая МУЗЫКА В акордеонной-баянные искусства УКРАИНЫ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ - начала XXI века: Композиторское творчество и ИСПОЛНИТЕЛЬСТВО
  • Кол-во страниц:
  • 173
  • ВУЗ:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.СТЕФАНИКА
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ім. В.СТЕФАНИКА


    На правах рукопису
    УДК 786.8 (477)




    Булда Марина Володимирівна



    ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВА МУЗИКА
    В АКОРДЕОННО-БАЯННОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ
    ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ:
    КОМПОЗИТОРСЬКА ТВОРЧІСТЬ І ВИКОНАВСТВО




    Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства


    Науковий керівник
    Черепанин Мирон Васильович
    доктор мистецтвознавства, професор



    Івано-Франківськ 2007










    ЗМІСТ

    ВСТУП ..................................................................................................................3
    Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
    1.1. Історіографія проблеми ........................................................................................ 10
    1.2. Джерельна основа роботи .................................................................................... 27
    1.3. Методи і напрямки дослідження ......................................................................... 40

    Розділ 2. ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ЕСТРАДНО-
    ДЖАЗОВОЇ МУЗИКИ В АКОРДЕОННО-БАЯННОМУ
    МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ Й ЗАРУБІЖЖЯ ХХ СТОЛІТТЯ
    2.1. Еволюція стильових напрямків естрадно-джазової музики ............................. 44
    2.2. Виконавська творчість вітчизняних та зарубіжних
    акордеоністів-баяністів: етапи становлення і розвитку .................................... 59
    2.3. Динаміка розвитку естрадно-джазового репертуару
    для акордеона та баяна ......................................................................................... 87
    2.4. Естрадно-джазова музика у міжнародних конкурсах і фестивалях
    акордеонно-баянного мистецтва ....................................................................... 100

    Розділ 3. ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВА МУЗИКА ДЛЯ АКОРДЕОНА ТА БАЯНА
    В ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ І ВИКОНАВЦІВ
    ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
    3.1. Модернізація музичної мови акордеонно-баянних творів
    сучасних українських композиторів ................................................................. 114
    3.2. Стильові засади естрадно-джазової музики
    Віктора Власова для баяна, акордеона .............................................................125
    3.3. Специфіка відтворення естрадно-джазових прийомів гри
    в практиці акордеонно-баянного виконавства ................................................137
    3.4. Художньо-мистецькі аспекти інтерпретації творів естрадно-джазової
    музики: від композиторського стилетворення до виконавського стилю .....152

    ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 167
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............... ........................................ 174
    ДОДАТКИ ........................................................................................................ 199








    ВСТУП
    Актуальність дослідження виходить із необхідності вивчення естрадно-джазової музики, яка здобула міцні позиції в сучасному акордеонно-баянному мистецтві України. У світлі глобалізаційних та модернізаційних змін в суспільстві, культурі і мистецтві спостерігається посилений інтерес до естрадно-джазової музики, що привертає до себе увагу новим різновидом інструментального втілення, сутність якого визначається самобутністю і художньо-мистецькою значущістю. Стрімка еволюція цього музичного напрямку, від первинного середовища побутового музикування до професійного мистецтва, відбувалася в Україні особливо інтенсивно у другій половині ХХ початку ХХІ століття. Цей період становить яскраву сторінку мистецтва вітчизняних акордеоністів-баяністів, виконавська майстерність яких отримала широке міжнародне визнання й активно функціонує у європейському музичному просторі. Поруч із очевидними досягненнями класичного інструменталізму надбання українських музикантів у розважальному жанрі спонукають по-новому відтворити цілісну картину його художніх напрямків, детермінованих динамікою розвитку музичної культури. Розгляду піддаються явища і тенденції, що відбувалися в соціокультурному середовищі України, СНД (СРСР) і за кордоном.
    Незважаючи на деяку відмінність у функціонуванні і призначенні естрадної та джазової музики, кожна з яких має власне змістове наповнення, джазова культура еволюційно викристалізовувалася як складова частина естрадної. Практика сучасного музикознавства традиційно об’єднує ці два напрямки (без розділення на окремі). Таким чином, виникло нове поняття «естрадно-джазова музика», обгрунтування якого є цілком логічним як синтезуючим, так і узагальнюючим. Тому оперування ним здійснюється в дослідженні залежно від стильових напрямків і форм акордеонно-баянного виконавства.
    Аналіз естрадно-джазової акордеонно-баянної музики дозволяє розкрити особливості її еволюції та функціонування в концертній практиці вітчизняних і зарубіжних виконавців. Активний процес розвитку акордеонно-баянного мистецтва значною мірою сприяв становленню оригінального репертуару, в основі якого закладено традиції фольклорної, класико-академічної та «нової акордеонної музики» (М.Еллегард І.Єргієв) сучасних композиторів. Ще одним яскравим показником виконавської різноманітності цієї галузі мистецтва є проникнення акордеона і баяна у сферу камерно-інструментального ансамблевого та оркестрового жанрів, де вони використовуються на рівні з іншими «класично-джазовими» інструментами (труба, тромбон, саксофон, контрабас, фортепіано, ударні тощо). Поява в межах авторитетних міжнародних конкурсів акордеоністів-баяністів окремої номінації «музика вар’єте» (фольклорна, естрадна і джазова), створення відповідної оригінальної акордеонно-баянної літератури як для солістів, так і для різних ансамблевих складів, видання аудіо- та відеоносіїв із записами естрадно-джазових творів, концерти провідних музикантів світу з представленням різножанрових програм є незаперечним підтвердженням активізації процесу функціонування і розвитку цього напрямку сучасного мистецтва. Його всебічне висвітлення зумовлене залученням цілого комплексу наукової літератури. Докладне та об’єктивне вивчення наявних у нашому розпорядженні джерел дає можливість не лише встановити характерні риси й особливості естрадно-джазової музики, але й з’ясувати еволюцію композиторської творчості і виконавства в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини ХХ початку ХХІ століття.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника на 20052010 роки: «Етно-регіональні проблеми музичної україністики в історії та сучасності». Тема дисертації затверджена (протокол № 8 від 31.03.2005) та уточнена (протокол № 4 від 28.11.2006) на засіданні вченої ради Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника.
    Мета дослідження полягає у виявленні особливостей функціонування естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України окресленого періоду. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення наступних завдань:
    здійснити аналіз наукових джерел за означеною тематикою і з’ясувати ступінь дослідженості проблеми;
    виявити якісні показники еволюції стильових напрямків естрадно-джазової музики в контексті виконавської творчості вітчизняних і зарубіжних акордеоністів-баяністів, окреслити етапи їх становлення і розвитку;
    простежити динаміку розвитку естрадно-джазового репертуару для акордеона та баяна в українській музичній культурі;
    визначити особливості модернізації музичної мови акордеонно-баянних творів сучасних українських композиторів;
    охарактеризувати стильові засади композиторської творчості Віктора Власова як одного з перших професійних авторів естрадно-джазової музики для баяна, акордеона;
    проаналізувати специфіку відтворення естрадно-джазових прийомів гри та їхнього використання в практиці акордеонно-баянного виконавства;
    обгрунтувати художньо-мистецькі аспекти інтерпретації естрадно-джазової музики у співтворчому процесі композиторського стилетворення та виконавського стилю.
    Об’єкт дослідження естрадно-джазова музика в акордеонно-баянному мистецтві України.
    Предмет дослідження еволюційні зміни естрадно-джазової музики, представлені в контексті історичного розвитку акордеонно-баянного мистецтва України.
    Матеріалом дослідження стали наукові, науково-популярні, навчально-методичні, періодичні видання за проблематикою дисертації, а також конкретні твори естрадно-джазового акордеонно-баянного репертуару. Вперше звернено увагу на відомості, що містяться в програмах, каталогах, афішах, документах конкурсів і фестивалів, в музеях та приватних колекціях. Обрано найтиповіші зразки оригінальної акордеонно-баянної літератури українських і зарубіжних композиторів, аудіо- та відеозаписів провідних виконавців естрадно-джазової музики. Ці та інші документи забезпечили можливість всебічного вивчення виконавської творчості шляхом зіставлення інтерпретацій естрадно-джазової музики, що дало змогу істотно зменшити чинник суб'єктивно-емпіричної оцінки. Велике значення для здійснення дослідження мали численні зустрічі й бесіди з провідними представниками акордеонно-баянного мистецтва, а також концертно-виконавська діяльність автора дисертації в якості учасника міжнародних конкурсів, конференцій і фестивалів. Документальність дослідницької бази не виключає безпосередніх спостережень за грою музикантів, почутих автором під час концертних виступів акордеоністів-баяністів. До наукового обігу введена значна кількість історичних джерел, документальної інформації, матеріалів і маловідомих фактів.
    Методи дослідження. Наукова робота грунтується на загальних і спеціальних принципах та методах наукового пізнання, об’єктивності й системності, всебічності, поступальності та повноти, які зумовлюють узагальнення та критичний аналіз усього комплексу джерел, що об’єднує в собі аналітичний, порівняльно-історичний, теоретичний і біографічний методи дослідження. Теоретичною базою для вирішення дослідницьких завдань є системний підхід до теорії перехідних етапів у мистецтві та їхньої проекції на музикознавчу науку. Методологічну та концептуальну основу складають наукові праці українських і зарубіжних вчених-мистецтвознавців, предметом вивчення яких були різні напрямки розвитку народно-інструментального мистецтва, а саме: теорія формування виконавської майстерності (М.Давидов [57]); теорія виконавства, в основі якої лежить вчення про психофізичну єдність музично-інтерпретаторської діяльності (О.Шульп’яков [270]); теорія артикуляції (І.Браудо [15], М.Імханицький [85], В.Максимов [143]); теорія народно-оркестрового виконавства (О.Ільченко [84]); теорія формування внутрішньої сутності музично-ігрових рухів на клавішних інструментах (Ю.Бай [5]); теорія перекладення і транскрипції інструментальних творів для баяна (М.Давидов [56]); історія вивчення оригінальної акордеонно-баянної музики (В.Бичков [26]), М.Давидов [58, 59, 60], Є.Іванов [81], М.Імханицький [88, 93], А.Мірек [153], А.Сташевський [234]); дослідження з проблем аналізу музичних творів та жанрово-стильових класифікацій (Н.Гуляницька [55], О.Катрич [102], І.Котляревський [121], М.Лобанова [139], О.Маркова [146], Є.Назайкінський [162], О.Сокол [222], С.Шип [269]). Наукова думка в галузі музичного мистецтва, представлена в грунтовних працях Б.Асаф’єва [2], Д.Кірнарської [103], І.Ляшенка [141], Г.Нейгауза [164], М.Ржевської [191], Б.Теплова [243], Г.Ципіна [254], дозволила побачити естрадно-джазову музику в широкому контексті композиторської творчості й акордеонно-баянного виконавства.
    Крім названих праць, виникла необхідність звернутися до монографічних досліджень, книг і збірників статей вітчизняних і зарубіжних вчених: О.Баташева [7], І.Горвата І.Вассербергера [50], Дж.Колліера [110], В.Конен [113, 114, 115], Ю.Малишева [145], Л.Мархасєва [149], О.Медведєва О.Медведєвої [221], Ю.Панасьє [176], У.Сарджента [204], Г.Скороходова [220], в яких розглядаються історико-теоретичні аспекти загального розвитку естрадно-джазової музики, формування основ її виконавської інтерпретації, еволюції стильових зразків тощо.
    Однак, не дивлячись на висвітлення окремих сторін, вчені поки що не звернули достатньої уваги на проблему функціонування естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України означеного періоду. Обгрунтування аргументованих підходів щодо вирішення поставлених завдань обумовило доцільність вибору теми дисертації.
    Наукова новизна. На основі системного аналізу здійснена спроба вивчення естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України як цілісного явища, що в п е р ш е стало предметом спеціального дослідження. Визначаються наукові категорії: професійне становлення, філармонійна спеціалізація, академізація, які акумулюють еволюційні процеси стильових напрямків естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України впродовж виокремлених етапів і стадій його професійного розвитку. Досліджено позитивний вплив естрадно-джазової музики на виконавську творчість вітчизняних і зарубіжних акордеоністів-баяністів, що позначилося на якісних змінах у формуванні відповідного репертуару; здійснено загальнотеоретичний аналіз вибраних естрадно-джазових творів українських композиторів; визначено особливості модернізації музичної мови; проаналізовано специфіку відтворення естрадно-джазових прийомів гри в практиці акордеонно-баянного виконавства, систематизовано умовні позначення; обгрунтовано художньо-мистецькі аспекти інтерпретації творів естрадно-джазової музики у взаємозв’язку з композиторським стилетворенням та виконавським стилем.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання у педагогічній практиці вищих навчальних закладів культури і мистецтв для підготовки лекційних курсів з «Історії виконавства на народних інструментах» і «Методики викладання гри на акордеоні, баяні», складання підручників, педагогічного та концертного репертуару. Узагальнення художньо-виконавського досвіду провідних акордеоністів та баяністів сприятиме позитивному впливу їхніх надбань на формування професійної майстерності молодих музикантів. Вважається доцільним введення у навчальний процес спецкурсів естрадно-джазових дисциплін для спеціалізації «Акордеон, баян».
    Особистий внесок здобувача до розробки означеної тематики полягає у концепційному репрезентуванні стадій розвитку естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України, самостійному проведенні пошукової роботи, обробці матеріалів, формулюванні наукових положень і висновків.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрі музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Результати дослідження були апробовані у доповідях і опубліковані в матеріалах науково-практичних конференцій: «Музична діяльність українських та зарубіжних акордеоністів-баяністів у другій половині ХХ ст.»; «Конкурси та фестивалі акордеонно-баянного мистецтва в Україні»; «Особливості ансамблевого аранжування та обробки інструментальних творів для двох акордеонів» (Івано-Франківськ, 2001, 2002, 2003); «Теоретичні аспекти стильових напрямків естрадно-джазової музики для акордеона-баяна» (Київ, 2005); «Львівська баянна школа та її вплив на композиторську творчість Віктора Власова» (Дрогобич, 2005); «Формування навиків аранжування та обробки в ансамблевому класі акордеоністів-баяністів» (Луганськ, 2005); «Академічні акордеонно-баянні школи України в контексті історичної еволюції музичного професіоналізму» (Київ, 2005); «Стильові напрямки естрадно-джазових творів Віктора Власова для баяна-акордеона» (Львів, 2006); «Естрадно-джазовий жанр в культурі галицького міста» (Івано-Франківськ, 2006); «Еволюція естрадно-джазового репертуару для акордеона-баяна» (Дрогобич, 2006).
    Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації висвітлюються у шістнадцяти статтях, п’ять з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.
    Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту становить 173 сторінки. Список джерел налічує 285 позицій (25 сторінок), додатки 21 найменування (72 сторінки). Загальний обсяг дисертації 270 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Ретроспективний аналіз музикознавчих джерел та фактичних матеріалів дозволив теоретично відтворити структурну модель становлення і розвитку естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини ХХ початку ХХІ століття. Важливість вивчення окресленої проблеми зумовлена потребою заповнення прогалини в історії української музики, осмислення її масштабу у європейському контексті.
    Естрадно-джазова музика належить до професійного і самостійного виду мистецтва в числі його традиційних академічних напрямків, які стали невід’ємною частиною виконавського мистецтва акордеоністів-баяністів. Її розвиток пов’язаний з постійними змінами, трансформацією. Цей багатогранний процес відбувався наступним чином: естрадна музика («легка», розважальна) як специфічний історико-культурний феномен ХХ століття вбирає в себе багатство національних, стильових і жанрових компонентів, манер і способів відтворення, об’єднує різні форми вокального та інструментального виконавства. Джазова музика належить до виду професійного мистецтва, започаткованого на традиціях негритянського фольклору. Її відрізняє самобутність, автентичність, естетична спрямованість, багатонаціональна природа, особлива ладо-гармонічна основа, інтонаційний стрій, багатство мовно-виражальних засобів, виконавське самовираження у музиці і танці, складна багатопланова ритмічна структура, неповторна манера співу, колективна творчість, вільна імпровізація. Незважаючи на відмінність способів використання і призначення естрадної та джазової музики, кожна з яких має власне змістове наповнення, джазова культура еволюційно викристалізовувалася як складова частина естрадної. Разом з тим, практика сучасного музикознавства традиційно об’єднує ці два напрямки (без розмежування на окремі). Таким чином, виникло нове поняття «естрадно-джазова музика», синтезуюче і узагальнююче обгрунтування якого є цілком логічним.
    Функціонування естрадно-джазової музики у композиторській творчості і виконавстві вітчизняних та зарубіжних акордеоністів-баяністів мало послідовний характер. Воно відбувалося на рівні побутового музикування (обробки народних мелодій) в умовах міської культури (танцювальна музика: вальси, польки, танго, фокстроти), у професійному концертному виконавстві (імпровізації, концертні транскрипції, ретро-сюїти; джаз-рок-партити). Поступове формування цього напрямку свідчить про якісні стильові зміни, які розвивалися впродовж другої половини ХХ початку ХХІ століття.
    Еволюція виконавської творчості вітчизняних та зарубіжних акордеоністів-баяністів відбувалася протягом певного історичного періоду, який поділяється на три етапи. Перший етап (1920-ті 1940-ві рр.) пов’язаний зі стадією професійного становлення естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України. До цього періоду ми відносимо перші спроби акордеонно-баянного музикування у популярних пісненно-танцювальних жанрах; цілеспрямоване використання акордеона як сольного й акомпануючого інструмента у джаз-оркестрах, концертних фронтових бригадах.
    Впровадження естрадно-джазової музики у професійну виконавську практику акордеоністів-баяністів дозволяє говорити про другий етап, в процесі якого формувалася стадія філармонійної спеціалізації (1950-ті 1980-ті рр.). Він пов’язаний з утвердженням самостійного статусу акордеона та баяна як професійних інструментів у сольному й ансамблево-оркестровому виконавстві філармонійних естрадно-джазових колективів. Акордеонно-баянне мистецтво вітчизняних музикантів набуває самобутніх рис, удосконалюється рівень професійної майстерності.
    Третій етап (1970-ті роки до нашого часу) характеризується активним зростанням статусу філармонійної спеціалізації, що викликало появу нової стадії розвитку академізації. В цей період відбувається активне поширення акордеона та баяна у концертній діяльності музикантів, з’являються перші професійні оригінальні естрадно-джазові твори, в музиці академічного напрямку використовується естрадно-джазова специфіка, акордеонно-баянне мистецтво досягає високого художнього еталону на міжнародному рівні. До його характерних тенденцій належать: становлення методичних засад професійної майстерності, опора на оригінальну музику, індивідуалізація художньо-виконавських традицій, формування джазово-академічного напрямку акордеонно-баянного мистецтва.
    Результатами цих якісних показників стали визначні досягнення української акордеонно-баянної школи у композиторській творчості і виконавстві, домінуванні оригінального репертуару над перекладеннями, використанні елементів естрадно-джазового стилю в обробках народних мелодій та суттєвому збільшенні його жанрових розгалужень, утвердженні джазово-академічного напрямку музики, удосконаленні форм і змісту проведення міжнародних конкурсів та фестивалів, визнанні акордеона та баяна як концертних інструментів.
    Естрадно-джазовий репертуар створювався на основі стильових напрямків у відповідності до жанрової класифікації фольклорний (обробки, фантазії, варіації на народні теми, популярні пісні, танцювальні мелодії, концертні п’єси), естрадний (обробки, попурі на теми популярних пісень і танців, авторські твори в естрадному стилі), джазовий (джазові стандарти та сучасний джаз). Його характерними ознаками є: поступове домінування оригінальної музики для акордеона та баяна над перекладеннями, пошук і втілення високохудожніх інструментальних перекладень, використання елементів естрадно-джазового стилю в обробках народних мелодій, суттєве збільшення і розгалуження жанрово-стильових напрямків естрадно-джазової музики.
    Естрадно-джазова музика стала різновидом номінації «музика вар’єте» у програмах міжнародних конкурсів та фестивалів акордеонно-баянного мистецтва. Удосконалюються форма та зміст їхнього проведення, збільшується частка оригінальних естрадно-джазових творів, суттєво оновлюється репертуар, підвищується професійний рівень акордеоністів-баяністів, що має велике суспільне значення для культури в цілому. Конкурсні змагання сприяють визнанню акордеона та баяна як концертних інструментів, утвердженню їх естетично-виховної функції. Провідне місце на конкурсній арені займає українська школа акордеонно-баянного виконавства, діяльність якої грунтується на поглибленні національних мистецьких традицій, дієвих взаємин регіональних виконавських шкіл (київської, харківської, донецької, одеської, львівської), збагаченні досвіду в галузі науково-методичних знань, педагогіки та широкого впровадження новітніх досягнень музичного мистецтва інших національних культур.
    Акордеонно-баянна творчість В.Власова у різноманітних стильових напрямках естрадно-джазовій музики це якісний рівень сучасної виконавської школи з авторською концепцією композиторського стилетворення на рівні традицій світової практики. Твори композитора відкривають нові виражальні можливості інструмента, розширюють його звукову і колористичну палітру, вводять музикантів у нові сфери художньої образності та технічної досконалості. Індивідуально-стильові пошуки В.Власова спільно з виконавцями В.Мурзою та І.Єргієвим визначають в загальному контексті індивідуальні риси одеської школи акордеонно-баянного виконавства, багатогранна діяльність якої грунтується на сформованих традиціях естрадно-джазової музики.
    Фольклорні ознаки естрадно-джазової музики у взаємодії з сучасними виражальними засобами утворили своєрідну музичну мову, в якій спостерігаємо наявність яскравого симбіозу різнорідних стильових елементів, у тому числі й ладо-гармонічних. Традиційні прийоми композиторського письма в естрадно-джазовій музиці органічно поєднуються з модерністичними: кластерна техніка, сонористика, обмежена алеаторика, поліладовість, полімодальність, мікрохроматика, різновиди поліфонічного викладення, складні метро-ритмічні формули (ритмічні ostinato, пунктирний ритм, часті гострі акценти, синкопи, перемінний ритм, поліритмія). Важливим чинником домінування оригінальної музики та її академізації стала творчість українських і зарубіжних композиторів А.Білошицького, В.Власова, Р.Гальяно, В.Зубицького, В.Подгорного, А.П’яццолли, А.Сташевського, в якій сфокусовані перспективи розширення індивідуальної семантики акордеонно-баянного інструменталізму, формується його звуковиражальна естетика та нове художнє мислення. Прагнення молодої генерації музикантів до театралізації виконавського відтворення музичних образів підпорядковані ідеї нового світогляду, глибині філософського втілення як мистецького феномену сучасної музичної культури.
    Елементи новітніх стилів, технік, прийомів звуковидобування та новоутворених інтонаційно-виражальних засобів в органічному поєднанні з фольклорними джерелами та особливостями авторського бачення розширило функціональні можливості акордеона та баяна, збагативши при цьому естрадно-джазові прийоми гри, серед яких: гармонічні інтервально-акордові співзвуччя, гострі акцентування, синкопи, імпровізаційні розгортання, нетрадиційне звуковидобування, ударно-шумові ефекти тощо. Практичне використання нових методик і досліджень щодо проблеми артикуляції та штрихів як важливих складових усвідомленого інструментально-виконавського інтонування сприяє адекватному втіленню образно-інтонаційного змісту естрадно-джазової музики та повноцінному розкриттю художнього задуму композитора.
    Важливим художньо-мистецьким аспектом інтерпретації музичного твору є процес пізнання, спрямований на відображення об’єктивного змісту музики як у його підготовчій стадії, так і в самому творчому акті в момент виступу. Проникаючи в глибину музичного мислення і стиль творчості композитора, інтерпретатор виявляє його особливе (особливості музичної мови автора) і загальне (особливості стилю епохи, напрямку, жанру національний характер музики). Суть інтерпретації представляє собою класичну єдність об’єкту (музичний твір) і суб’єкту (виконавець). На третьому етапі комунікативного процесу єдність «композитор виконавець» стає об’єктом, відносно якого позицію суб’єкта займає наступна послідовність «слухач». Для нього твір композитора і творча індивідуальність виконавця зливаються у новий єдиний об’єкт пізнання і творчого сприйняття.
    Художньо-мистецькі аспекти виконавської інтерпретації творів естрадно-джазової музики це особлива інтонаційна сфера, що об’єднує композиторське стилетворення з виконавським стилем. Музична практика ставить перед виконавцями завдання щодо адекватної реалізації (усвідомленого відтворення) художнього змісту музики, здатності виконавця за деталями нотного матеріалу «побачити» ціле і «почути» головне. В естрадно-джазовому виконавстві «переосмислення» авторського тексту проявляється у творчому пошуку власної моделі стилевідтворення, яка й представляє виконавський стиль, тобто особливу манеру гри. У цьому сенсі актуальною стає проблема стилю виконавця-інтерпретатора естрадно-джазової музики, за яким залишається вибір варіанту тлумачення та адекватного відтворення задуму композитора. Неабияку роль відіграють такі якості музиканта як своєрідність «інтонаційної» природи музичного мислення, імпровізаторські здібності, неповторний психофізичний стан, знання основ джазової інтерпретації, всебічне володіння технічними засобами інструмента, освоєння стильових напрямків естрадно-джазової музики та їх мистецьке відтворення у професійному виконавстві.
    Модель взаємодії композиторського стилетворення і виконавського стилю представлена багатьма музичними прикладами з грамплатівок, аудіо- та відеоплівок, компакт-дисків, а також проаналізована на основі власного досвіду спостереження за виступами музикантів. Зразки високопрофесійної музики представляють композиторське стилетворення вітчизняних і зарубіжних авторів та його адекватне стилевідтворення у виконавській діяльності українських музикантів С.Грінченка, В.Зубицького, В.Мурзи, П.Фенюка, Є.Черказової, дуетів О.Міщенка та І.Снєдкова, братів Б. і Р.Пірогів та ін. Їхня співтворчість стала природним чинником формування нових тенденцій в акордеонно-баянному мистецтві завдяки неординарним компонентам артистичного комплексу мистецьких засобів вияву.
    Виконавський стиль як особлива манера гри у певній мірі залежить і від якості акордеона (баяна), сучасна модифікація якого дозволяє розширювати виконавські можливості музиканта у різножанрових напрямках естрадно-джазової музики. Ансамблево-оркестрова всеосяжність звучання концертного інструмента зумовлена наявністю різноманітних тембральних та фактуро-будівних чинників, засобів звуковидобування, ударно-колористичних та сонорних звукоутворень тощо. Його технічно-виконавська досконалість забезпечує можливість функціонування в широкому жанрово-репертуарному діапазоні побутова, фольклорна, естрадна, джазова, класична музика.

    Зростання творчого потенціалу акордеонно-баянного мистецтва як у камерно-академічному, фольклорному, так і в естрадно-джазовому напрямках не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. В системі виховання професійного музиканта залишаються актуальними питання виконавського музикознавства як єднаючої ланки між фундаментальною музичною теорією і виконавською практикою. Їх вирішення вимагає піднесення виконавської майстерності до рівня художньо-мистецької інтерпретації (манера виконання, стилевідтворення, комплекс акторсько-сценічної пластики), удосконалення мистецтва джазової імпровізації тощо. Подальше вивчення естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України дає можливість глибше й об’єктивніше дослідити перспективу його розвитку порівняно із західноєвропейськими і світовими аналогами. Наступні наукові розвідки зосереджуватимуться на детальному аналізі інших напрямків сучасної музики українських та зарубіжних композиторів, з’ясуванні специфіки впровадження новітніх методик провідними акордеонно-баянними школами різних країн.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
    1. Алексєєв І. Викладання гри на баяні. Основи методики: Навч. посіб. для консерваторій та муз. училищ. К.: Держ. вид-во, 1957. 144 с.
    2. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Ленинград: Музыка, 1971.375 с.
    3. Асафьев Б. Книга о Стравинском. Ленинград: Музыка, 1977. 280 с.
    4. Бабіч Д. Формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів: Автореф. дис... канд. мист-ва. К., 2004. 20 с.
    5. Бай Ю. Теоретичні основи удосконалення внутрішньої структури музично-ігрових рухів баяніста: Автореф. дис... канд. мист-ва. Вильнюс, 1986. 23 с.
    6. Басурманов А. Баянное и аккордеонное искусство: Справочник /Под общ. ред. проф. Н.Я.Чайкина. М.: Кифара, 2003. 560 с.
    7. Баташев А. Советский джаз. Исторический очерк /Под ред. и с предисловием А.В.Медведева. М.: Сов. композитор, 1972. 174 с.
    8. Безугла Р. Баянне мистецтво в музичній культурі України (друга половина ХХ століття): Автореф. дис... канд. мист-ва. К., 2004. 20 с.
    9. Белікова В. Музичне виконавство як вид художньо-творчої діяльності: Автореф. дис... канд. мист-ва. К, 1991 16 с.
    10.Бесфамильнов В. Удивительное рядом. V Международный конкурс юных исполнителей на баяне и аккордеоне им. М.И.Белобородова //Народник. № 3. М.: Музыка, 2000. С. 12.
    11.Біла Н., Хоменко О. Деякі аспекти виконавської інтерпретації творів П.І.Чайковського на баяні //Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в музичних навчальних закладах: Збірник статей і доповідей за матеріалами І та ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. Випуск 1. Луганськ, 2005. С. 4146.
    12.Білоус В. Психологічні аспекти формування виконавської художньої майстерності: Автореф. дис... канд. мист-ва. К., 2005. 16 с.
    13.Бордунов В. Особенности ритмики ХХ века в контексте современного репертуара для баяна //Баян. Современность. Джаз /Материалы междунар. науч.-практ. конф. Новосибирск, 2006. С. 1622.
    14.Борисова С., Литвинов О. Талант і доля народного митця (нотатки про деякі відомі і невідомі сторінки життя і творчості Анатолія Білошицького) //Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в мистецьких навчальних закладах: Збірник статей і доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. Випуск 2. Луганськ, 2006. С. 165172.
    15.Браудо И. Артикуляция (О произношении мелодии) /Ред. Х.С.Кушнарев. Ленинград: Гос. муз. изд-во, 1961. 198 с.
    16.Бреус С. Сад мастера. Штрихи к портрету Анатолия Семешка //Народник. № 1. М.: Музыка, 2004. С. 2328.
    17.Брусенцев Ю. Открывая «железный занавес» //Баян. Современность. Джаз: Материалы Международной науч.-практ. конф. Новосибирск, 2006. С. 8995.
    18.Булда М. Естрадно-джазовий жанр та його трансформація в академічну музику //Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка та Національної музичної академії України ім.П.Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. № 3 (15). Тернопіль, 2005 С. 5460.
    19.Булда М., Черепанин М. Естрадно-джазові стилі та специфіка їх використання у практиці акордеонно-баянного виконавства //Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. VІ. Івано-Франківськ, 2004. С. 127140.
    20.Булда М. Естрадно-джазовий жанр у програмах Міжнародних конкурсів та фестивалів акордеонно-баянного виконавства //Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. VІІІ. Івано-Франківськ, 2005. С. 137145.
    21.Булда М. Теоретичні аспекти стильових напрямків естрадно-джазової музики для акордеона (баяна) //Науковий вісник НМА України ім. П.І.Чайковського. Вип. 47. Виконавське музикознавство. Кн. 11. К., 2005. С. 207215.
    22.Булда М. Інтерпретація естрадно-джазових стилів в акордеонно-баянному виконавстві //Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск ІХ. Івано-Франківськ, 2006. С. 165171.
    23.Булда М. Естрадно-джазовий жанр в культурі галицького міста //Етнокультурні процеси в українському урбанізованому середовищі ХХ століття: Збірник науково-теоретичних статей. Вип. 2. Івано-Франківськ, 2006. С. 295298.
    24.Бурнашева Э. О творчестве Евгения Дербенко и не только //Народник. № 1. М.: Музыка, 1999. С. 1517.
    25.Бур’ян К., Сташевський А. Концертна партита № 2 для баяна Володимира Зубицького: Особливості формопобудови циклів //Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в музичних навчальних закладах: Збірник статей і доповідей за матеріалами І та ІІ Міжнародних наук.-практ. конф. Випуск 1. Луганськ, 2005. С. 8286.
    26.Бычков В. Баянно-акордеонная музыка Росии и Европы, в 2-х кн. Акордеонная музыка Европы. Челябинск: Гос. ин-т искусств, 1977. 290 с.
    27.Бычков В. Астор Пьяццолла композитор, исполнитель, музыкант (штрихи к портрету). Челябинск: ЧГАКИ, МИМ, 2004. 67 с.
    28.Варавина Л., Имханицкий М. Уникальный фестиваль-конкурс //Народник. № 2. М.: Музыка, 2005. С. 12.
    29.Василенко А. «Декабрьские вечера баянной музыки» в Луганске //Народник. № 1. М.: Музыка, 2002. С. 2425
    30.Васильев В. «Жажда жизни и доброта...». К 75-летнему юбилею Сергея Михайловича Колобкова //Народник. № 2. М.: Музыка, 2002. С. 69.
    31.Васильев В. Разговор с учителем //Народник. № 2. М.: Музыка, 2006. С. 3437.
    32.Венглевский С. Арт Ван Дамм в России //Народник. № 1. М.: Музыка, 2006. С. 56.
    33.Виктор Власов о времени и о себе: Диалог с Анатолием Семешко //Народник. № 3. М.: Музыка, 2004. С. 2940.
    34.Власов В. Виконавська інтерпретація джазових стилів на баяні //Актуальні напрямки розвитку академічного народно-інструментального мистецтва: Матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. К., 1998. С. 2427.
    35.Власов В. Методика работы баяниста над полифоническими произведениями: Уч. пособие для муз. вузов и уч-щ. М.: РАМ им. Гнесиных, 2004. 104 с.
    36.Власов В. Новое музыкальное издательство в Украине //Народник. № 1. М.: Музыка, 2006. С. 46.
    37.Власов В. Ян Табачник: Рождение конкурса //Джаз. № 4. К.: Изд. «Куприянова», 2006. С. 2225.
    38.Власов В. «Кубок Кривбасса 2006» //Народник. № 2. М.: Музыка, 2006. С. 710.
    39.Власов В., Мурза В. Фольклорні витоки джазу //Творчість композиторів України для народних інструментів: Збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф. Львів, 2006. С. 1822.
    40.Вовк М. До питання виконавського аналізу музичної мови творів українських композиторів другої половини ХХ ст. //Творчість композиторів України для народних інструментів: Збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф. Львів, 2006. С. 2326.
    41.Вольская Т. Борис Векслер: «Я играл все, что хотел и как хотел...» //Народник. № 1. М.: Музыка, 2001. С. 2223.
    42.Волынский Э. Джордж Гершвин (1898 1937): Популярная монография. Издание 2-е. Ленинград: Музыка, 1988. 80 с.
    43.Гайденко А. Народні інструменти в творчості митців харківської композиторської школи //Академічне народно-інструментальне мистецтво України ХХ ХХІ ст.: Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. К., 2003. С. 2529.
    44.Герасимовська К. «Народний» український композитор (штрихи до творчого портрету Анатолія Білошицького) //Творчість композиторів України для народних інструментів: Збірник матеріалів Міжнародної наук.-практ. конф. Львів, 2006. С. 2732.
    45.Гнилов Б.Г. Фортепианное джазовое исполнительство: как вид музыкального творчества (19401950 гг.): Автореф. дисс... канд. иск-я. М., 1992. 16 с.
    46.Говорушко П. Основы игры на баяне. Ленинград, 1963. 80 с.
    47.Гончаренко В., Гончаренко Н. Володимир Бесфамільнов. К.: Муз. Україна, 1984. 46 с.
    48.Гончаров А. Неофольклористичні тенденції у баянній творчості В.Зубицького: Автореф. дис... канд. мист-ва. К., 2005. 20 с.
    49.Гончаров А. Неофольклоризм в українській музиці //Музичне мистецтво і культура: Наук. вісник Одеської держ. муз. академії ім. А.В.Нежданової. Вип. 4. Кн. 2. Одеса, 2003. С. 108119.
    50.Горват, І.Вассенбергер. Основи джазової інтерпретації. К.: Муз. Україна, 1980. 120 с.
    51.Горенко Л. Робота баяніста над музичним твором. Методичні поради. К.: Муз. Україна, 1982. 52 с.
    52.Грошева Е. Пошлость на эстраде //Известия, 18 августа 1946 г.
    53.Грум-Гржимайло Т. Братья Контские и полемика о музыкально-исполнительских стилях //Вопросы музыкально-исполнительского искусства. Вып. 4. М.: Музыка , 1967. С. 2245.
    54.Гудима М. Два дні і дві ночі нової музики //Пассаж: Всеукраїнський одеський щомісячний журнал. Одеса, червень, 2003. С. 106107.
    55.Гуляницкая Н. Введение в современную гармонию. М.: Музыка, 1984. 256 с.
    56.Давидов М. Теоретичні основи перекладення інструментальних творів для баяна. К.: Муз. Україна, 1977. 120 с.
    57.Давидов М. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста: Навч. посіб. для вищих та середніх муз. навч. закладів. К.: Муз. Україна, 1997. 240 с.
    58.Давидов М. Проблеми розвитку академічного народно-інструментального мистецтва в Україні. К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1998. 207 с.
    59.Давидов М. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва: Посібник. К.: НМАУ, 1998. 224 с.
    60.Давидов М. Історія виконавства на народних інструментах (Українська академічна школа) /Підручник. К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2005. 419 с.
    61.Давидов М. Музичне виконавство як аспект українського музикознавства // Львівська баянна школа та її видатні представники. Михайлу Оберюхтіну присвячується: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Дрогобич, 2006. С. 6569.
    62.Дедусенко Ж. Школа як умова і спосіб існування виконавської традиції //Феномен школи в музичному виконавському мистецтві. К., 2005. С. 910.
    63.Дербенко Е. Об «ударных» приемах игры на баяне //Народник. № 3. М.: Музыка, 2005. С. 2021.
    64.Дмитриев А. ХІХ Международный фестиваль музыки для баяна и аккордеона. Санкт-Петербург //Народник. № 2. М.: Музыка, 2004. С. 11.
    65.Должанский А. Краткий музыкальный словарь. Ленинград: Гос. муз. изд-во, 1952. 480 с.
    66.Дорохин В. Некоторые особенности артикуляции на баяне //Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в мистецьких навчальних закладах: Збірник статей і доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. Випуск 2. Луганськ, 2006. С. 2328.
    67.Жуков К. Талантливое дитя земли Криворожской. V «Кубок Кривбасса» //Народник. № 1. М.: Музыка, 2002. С. 79.
    68.Жуков К. «Аранжировки и обработки концертных произведений для двух аккордеонов» //Народник. №1. М.: Музыка, 2005. С. 4142.
    69.Завгородняя Г. Актуальные проблемы исполнительской интерпретации //Музичне мистецтво і освіта в Україні: Матеріали музикознавчих конференцій. Одеса, 2002. С. 7577.
    70.Завирюха В. Меховые приемы в произведениях для баяна Виктора Власова //Аккордеонно-баянное исполнительство: Вопросы методики, теории и истории /Сост. О.М.Шаров. Санкт-Петербург: Композитор, 2006. С. 5367.
    71.Завьялов В. Пути формирования баянного исполнительства и педагогики в условиях влияния развитых инструментальных культур: Автореф. дисс... канд. иск-я. Ленинград, 1981. 22 с.
    72.Зубицкий В., Семешко А. Диалог о времени и мастерстве. К.: Acco-opus, 2003. 40 с.
    73.Евдокимов В. Одесская академическая школа народно-инструментального искусства. Одесса: ОГК им. А.В.Неждановой, 1999. 94 с.
    74.Егоров Б. Весна в Череповце //Народник. № 2. М.: Музыка, 2000. С. 1922.
    75.Егоров Б. ІІІ Международный фестиваль-конкурс «Петропавловские ассамблеи гармоники» в трехсотлетний юбилей Санкт-Петербурга //Народник. № 2. М.: Музыка, 2003. С. 16.
    76.Егоров Б. «Кубок Севера 2006» //Народник. № 3. М.: Музыка, 2006. С. 13.
    77.Енукидзе Н. Популярные музыкальные жанры. Из истории джаза и мюзикла: Книга для чтения. М.: РОСМЭН-ПРЕСС, 2004. 125 с.
    78.Єргієв І. Мистецтво українського «модерн-акордеону у світовому процесі //Íàóêîâèé â³ñíèê ÍÌÀ Óêðà¿íè ³ì. Ï.².×àéêîâñüêîãî. Âèïóñê 40: Ìóçè÷íå âèêîíàâñòâî. Êíига äåñÿòà. Ê., 2005. С. 150161.
    79.Епишин А. Национальная самобытность или глобалистский постмодернизм. Размышление после ХVІІ Международного фестиваля музыки для баяна и аккордеона //Народник. № 4. М.: Музыка, 2001. С. 12.
    80.Іванов Є. Академічне баянно-акордеонне мистецтво на Україні (історичний аспект): Автореф. дис... канд. мист-ва: 17.00.02. К., 1995. 17 с.
    81.Іванов Є. Гармоніки, баяни, акордеони (Духовні та матеріальні аспекти функціонування в музичній культурі України ХІХ ХХ ст.): Навчальний посібник для вищих закладів мистецтв і освіти. Суми: СумДПУ, 2002. 70 с.
    82.Ивашкин М. Концерты ХVІ фестиваля «Баян и баянисты» //Народник. № 1. М.: Музыка, 2006. С. 34.
    83.Ильинский И. О некоторых проблемах инструментально-исполнительского интонирования //Актуальні питання баянно-акордеонного виконавства та педагогіки в мистецьких навчальних закладах: Збірник статей і доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. Випуск 2. Луганськ, 2006. С. 811.
    84.Ільченко О. Художні основи аматорського народно-оркестрового виконавства: Автореф. дис... д-ра мист-ва. К., 1996. 40 с.
    85.Имханицкий М. Новое об артикуляции и штрихах на баяне: Учебное пособие по курсу методики обучения игре на баяне (аккордеоне). М.: РАМ им. Гнесиных, 1997. 44 с.
    86.Имханицкий М. История исполнительст
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)