МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ КУЛЬТУРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ І ХУДОЖНІХ ТЕНДЕНЦІЙ ЕПОХИ




  • скачать файл:
  • Название:
  • МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ КУЛЬТУРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ І ХУДОЖНІХ ТЕНДЕНЦІЙ ЕПОХИ
  • Альтернативное название:
  • МУЗЫКАЛЬНО-драматический театр ПРАВОБЕРЕЖНОЙ УКРАИНЫ Первой половине XIX века В КОНТЕКСТ МЕЖНАЦИОНАЛЬНЫХ КУЛЬТУРНЫХ СВЯЗЕЙ И ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ТЕНДЕНЦИЙ эпохи
  • Кол-во страниц:
  • 222
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ П.І. ЧАЙКОВСЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
    ІМЕНІ П.І.ЧАЙКОВСЬКОГО


    На правах рукопису



    Волосатих Ольга Юріївна



    УДК 792.5:782(477.4)+78.03


    Музично-драматичний театр Правобережної України першої половини ХІХстоліття в контексті міжнаціональних культурних зв’язків і художніх тенденцій епохи


    спеціальність 17.00.03 музичне мистецтво



    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства


    Науковий керівник
    Рожок Володимир Іванович,
    доктор мистецтвознавства,
    професор



    Київ 2008










    Зміст
    Вступ. 3
    Розділ1. Історіографія музично-драматичного театру Правобережної України першої половини ХІХст. та основні джерела його дослідження. 13
    1.1.Історико-соціальна і міжнаціональна ситуація уПравобережній Україні першої половини ХІХст. у дослідницькій літературі 13
    1.2.Праці вчених про музично-драматичний театр уПравобережній Україні в першій половині ХІХст. 27
    1.3.Джерельна база дослідження. 42
    Розділ2. Театральна й музична культура Правобережної України першої половини ХІХстоліття. 47
    2.1.Музично-театральне життя міст у контексті культури регіону. 47
    2.2.Роль маєткової театрально-музичної культури вхудожньому житті Правобережної України. 86
    Розділ3. Репертуар постійних, пересувних і маєткових театрів Правобережної україни першої половини ХІХст. 115
    3.1.Загальна характеристика та жанрова специфіка репертуару театрів. 115
    3.2.драматургічні й стильові особливості найбільш репертуарних музично-драматичних творів (опери «Удаване диво, або Краків’яни та гуралі» і «Замок на Чорштині, або Бойомир іВанда») 154
    Висновки. 183
    Список використаних джерел. 190
    Список використаної літератури. 190
    Архівні документи. Центральний Державний історичний архів України в м.Києві 211
    Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського 219
    Центральний Державний архів-музей літератури і мистецтв України в м.Києві 220
    Додатки. 222









    Вступ
    Сучасний стан українського музично-театрального мистецтва, роздуми щодо подальших шляхів еволюції вітчизняної театральної та музичної культури спонукають до осмислення історичних надбань і традицій. Задля повнішого розуміння процесів виникнення, формування і розвитку різних галузей українського мистецтва необхідно звернутися до досвіду і здобутків минулих епох. Тож до першочергових завдань українського мистецтвознавства та культурології належить висвітлення художніх явищ і творчої атмосфери мистецького минулого. Але заповнення наявних у вітчизняній історіографії лакун у картині художнього життя попередніх епох неможливе без концепційного переосмислення поглядів на минуле, подолання стереотипів, перегляду методології тощо.
    перша половина ХІХстоліття була одним із найважливіших періодів розвитку української культури. Саме тоді відбувалося активне становлення нової української літератури, яке власне розпочалося ще в другій половині XVIIIстоліття. Водночас піднімалася на новий щабель національна композиторська школа. В українській музиці в цей період активно розвиваються різні жанри, але невід’ємною першоосновою для всіх якісних змін, які відбуваються у професійній галузі, є народна музична спадщина. Провідними жанрами стають обробка народної пісні та генетично пов’язаний із нею жанр пісні-романсу. Особливого значення набувають також нові для національної культури музично-драматичні жанри водевіль та народно-побутова опера. Надбання у царині симфонічного жанру й великих інструментальних форм, натомість, були кількісно незначні внаслідок відомої соціально-історичної ситуації в Україні.
    У сценічному мистецтві цього періоду закладалися основи формування національного професійного театру. Водночас активно відбувалися тісні контакти як із розвинутою на той час західноєвропейською театральною традицією, так і з традиціями сусідніх слов’янських народів, зокрема російського та польського.
    Зрушення у мистецькому житті, зокрема у формах театральної культури, відбувалися у безпосередній залежності від змін в економічній та суспільно-політичній ситуації. На зламі XVIII ХІХстоліть посилюється роль міст, активно розвивається їхня інфраструктура. У зв’язку з процесами урбанізації в перших десятиліттях ХІХст. поступово занепадає маєткова культура. На зміну напіваматорському двірському театру, який поруч із шкільним театром був однією з провідних форм театрального життя України XVIIIст., прийшов професійний антрепренерський театр.
    У цьому дослідженні йтиметься здебільшого про Правобережну частину сучасної території України (тогочасна назва «Південно-західній край») три губернії (Київську, Волинську і Подільську), у які було реорганізовано колишні польські території, приєднані до російської імперії в 1793 та 1795роках. Унаслідок втрати Україною цілісності, її тривалого перебування у складі різних державних утворень (Російської та Австро-угорської імперій, Речі Посполитої) на початок ХІХст. окремі регіони були суттєво відмінними за національним складом населення, суспільною структурою, формами мистецького життя тощо.
    серед мов мешканців Правобережної України переважали українська, польська і російська. Але в плані матеріальних можливостей для задовольняння своїх культурних потреб дві останні групи були значно сильніші[1]. Звичайно ж, театральні колективи, які працювали на той час у містах регіону, були змушені орієнтуватися щодо мови й репертуару своїх вистав саме на запити найзаможнішої частини населення.
    Через нерозвиненість світської театральної традиції (що було безпосереднім наслідком політичної ситуації) на сценах українського правобережжя зазначеного часу практично немає українських творів. Однією з причин цього був значний відтік до Росії представників суспільної верхівки і творчої інтелігенції, тому українська нація мала «неповну соціальну структуру», а мистецтво фрагментарну структуру жанрів і стилів [54, 123, 241].
    Поруч із народною музично-театральною традицією тогочасне сценічне мистецтво України внаслідок усіх вказаних обставин змушено було формуватися й історично розвиватися в надрах практичного побутування польського й російського театру. Останні, таким чином, стають невід’ємними складовими української національної культури. Для розуміння суті процесів, які відбувалися в першій половині ХІХст., важливою є думка Дмитра Антоновича: «Не можна, як тепер, уважати українським у театрі те, що звучало в народній українській мові, і відкидати, вважати за неукраїнське те, що користується іншою, особливо польською, а надто московською мовою <> Навпаки, це змішання мов української, польської та московської в театрі на Україні треба вважати одною з ознак українського театру тієї доби, доби класичності» [5, с.496]. далі він підкреслював, що «<> Треба поставити знак рівності між поняттям український театр” і театр на Україні”, оскільки, ясна річ, цей театр не приїздив на Україну з чужини на короткий час» [5, с.496]. Тож, цілком очевидно, що існуючі концепції бачення цього історико-культурного етапу потребують досить суттєвого переосмислення.
    Актуальність дослідження зумовлена відсутністю комплексної ґрунтовної праці, у якій детально, із сучасних наукових поглядів висвітлювалися б обставини музично-театрального життя першої половини ХІХст. на Правобережжі або в окремих його осередках, зокрема в Києві. Проте зацікавленість цією темою не згасає, про що свідчать неодноразові звернення дослідників до певних її аспектів. Аналогічним є становище у вітчизняній історіографії драматичного театру. Як зазначає Ростислав Пилипчук, спеціальної узагальнюючої роботи, у якій реконструювалася б панорама розвитку українського сценічного мистецтва, на сьогодні також ще немає [186]. 1952року написана дисертація Миколи Дібровенка, присвячена українському театрові першої половини ХІХст. [47]. Але її автор, досліджуючи весь тогочасний театральний процес, не ставив за мету простежити регіональні відмінності і не розглядав детально сценічне мистецтво Правобережної України.
    Якщо визначити загальну ситуацію вивчення театральної культури, то найкраще дослідженими аспектами історії музично-драматичного театру в Україні є витоки театрального мистецтва та вертеп (у роботах М.Возняка [30], В.Перетца [183], Й.Федаса [225], О.Шреєр-Ткаченко [89, 169], М.Копиці [119]), шкільний театр (його в різний час досліджували Л.Архімович [6], Л.Корній [123; 124], В.Перетц [183], Л.Софронова [205, 206] та інші), історію виникнення та побутування драматичних творів І.П.Котляревського (Д.Антонович [4, 5], Л.Барабан [8], Л.Корній [122]), а також історію різних галузей театру, починаючи з останньої третини ХІХст. Натомість, практично недослідженою лишається історія маєткової музично-театральної культури. Їй присвячено невеликі за обсягом роботи Данила Щербаківського [255] та Федора Ернста [53]. Ці праці написані ще у середині 20‑хроків ХХстоліття і вже стали хрестоматійними. Окремі аспекти висвітлено у дослідженні Л.Баранівської [9]. Дослідження потребує також історія приватних магнатських театрів (чи не єдиними, згадуваними у вітчизняних дослідженнях, є театри Д.Ширая та Й.А.Ільїнського), побутування антрепренерського театру та пересувних труп. Аматорському театрові України (у його тісному зв’язку з маєтковою культурою, освітньо-виховними процесами та напівпрофесійною діяльністю пересувних труп) присвячено книгу Олексія Казимирова [91]. Проте, як і у більшості робіт з історії українського сценічного мистецтва, автор працює переважно з матеріалами Лівобережної України.
    Наступним актуальним і складним питанням, яке виринає під час аналізу існуючих робіт з історії театру, є питання щодо україно-польських міжкультурних взаємовідносин. Природно, що найбільший розквіт і вплив польська культура на українських теренах (і відповідно, українська на польських) мала під час перебування у спільних державно-адміністративних утвореннях (до останньої третини XVIIIст.)[2]. але протягом досліджуваного періоду зв’язки були достатньо активними, а іноді й набували нової якості (діяльність «української школи» в літературі, етнографічні дослідження, збирання фольклору тощо).
    Безперечно важливим для повноцінного осмислення мистецьких процесів минувшини на сучасному рівні є дослідження як культурних надбань України взагалі, так і окремих її регіонів. Останнім часом дослідники все частіше цікавляться культурними традиціями Полтавщини (А.Литвиненко [145]), Катеринославщини (В.Мітлицька [164]), Чернігівщини (О.Васюта [26], Л.Дорохіна [48], Т.Ляшенко [155]), Житомирщини (П.Даценко [42], К.Шамаєва [245]), Галичини (Я.Горак [39], Л.Кияновська [107], М.Новосад [175], М.Черепанин [236]), Волині (В.Гуменюк [42], П.Шиманський [252
  • Список литературы:
  • Висновки
    На сучасному етапі розвитку музично-історичної науки в Україні цілком очевидно, що існуючі концепції бачення багатьох періодів історії вітчизняної культури потребують досить суттєвого переосмислення. Одним із таких хронологічних відтинків, які тривалий час очікували на своє належне дослідження й адекватне висвітлення в науковій літературі, є перша половина ХІХст. Розвиток українського мистецтва в цей період відбувається у вкрай несприятливих умовах бездержавності, залежності від імперських амбіцій (і як наслідок дискримінаційної політики у національних питаннях). Актуальним завданням у дослідженні тогочасного мистецтва є також визначення регіональних відмінностей розвитку культури в України, оскільки Правобережна Україна, яка до кінця XVIIIст. перебувала у складі Речі Посполитої, була безпосередньо інтегрованою до процесів художнього життя Центральної і, опосередковано, Західної Європи.
    Соціально-політична й культурна ситуація, в якій перебувало Українське Правобережжя протягом першої половини ХІХстоліття, була пов’язана зі складним комплексом багатьох чинників. З одного боку, вона зазнавала впливів внутрішніх культурно-цивілізаційних процесів поступових змін у суспільному житті та побуті, зростання ваги міст та значення міської інфраструктури. З іншого докорінні зміни державно-територіального устрою регіону, його входження до складу одного з найбільших імперських утворень того часу, відповідне формування нових адміністративних структур також суттєво позначалися в галузі освіти, у сфері побутування мистецтва тощо. У перші десятиліття досить активно формується розгалужена загальнодержавна система навчальних закладів, заснована на принципах польської едукаційної комісії. Театрально-музична галузь, одна із провідних форм культурного життя, розвивалася також у руслі традицій, закладених у попередньому столітті. Численні мистецькі акції забезпечувала діяльність театральних та музичних колективів навчальних закладів, приватних маєткових оркестрів та театрів, аматорських мистецьких гуртків, пересувних театральних антреприз тощо.
    Повстання 1830 1831років спричинило в регіоні активні антипольські заходи з боку державних урядових структур (конфіскації та секвестрування маєтків, спроба депортації поляків, ревізія титулів, ліквідація і реформування навчальних закладів, скасування звичних засад судочинства, мовні та релігійні утиски, примусова інтеграція до загальноімперського суспільного устрою). Ці репресивні постанови зачепили і представників української нації, зокрема дворянство й інтелігенцію, які, протягом тривалого періоду перебування Правобережної України у складі польської держави, вимушено інтегрувалися до її соціокультурного устрою і відповідно до цього сприймалися російськими урядовими структурами.
    У галузі культури репресивні заходи позначилися, перш за все, на найбільш тісно пов’язаній із практикою публічного виконавства сфері театру. Було запроваджено обов’язкове виконання російських творів, підсилено та централізовано контроль за діяльністю театральних колективів, введено жорсткіші цензурні вимоги тощо. Створювані за державної підтримки нові театральні установи (зокрема, постійний театр у Києві, спроби організації якого датовані 1834 й 1842роками), за задумом місцевої адміністрації, яка активно опікувалася ними, повинні були ставати активними чинниками русифікації населення.
    В аспекті урбанізаційних процесів варто відзначити виникнення у перші десятиліття ХІХст. в окремих містах Правобережної України (Дубно, Київ, Кам’янець-Подільський, Житомир, Бердичів) постійних театральних осередків. Як свідчать виявлені в архівних установах документи, будівлі театрів нерідко споруджувалися на засадах міського самоврядування, а також за сприяння благочинних громадських об’єднань. Існування постійної відповідно устаткованої сценічної площадки давало можливість як для успішного побутування і розвитку звичних тогочасних форм театрального життя, так і для подальшої кристалізації професійного національного сценічного мистецтва. Міські театри першої половини ХІХст. ставали практичною базою, на якій вироблялися засади подальшого успішного управління подібними культурними закладами було винайдено та випробувано різноманітні форми керівництва (приватна антреприза з одноосібною дирекцією, поділ функцій між фінансовим і художнім керівниками колективу, рівноправне акторське товариство, призначення міським товариством куратора театру, організація державної або громадської театральної дирекції тощо).
    Тимчасові театральні приміщення, поява і функціонування яких були пов’язані, здебільшого, з короткотерміновими гастрольними виступами театральних колективів під час проведення ярмарків, нерідко ставали чинниками формування постійних осередків сценічного мистецтва. Зокрема, подібні мистецькі заклади регулярно функціонували в Бердичеві, Немирові, Балті, Ярмолинці, додаткові сценічні площадки виникали також у Києві в період проведення Контрактового ярмарку.
    Невеликі пересувні антрепризи, одна з основних форм практичного побутування драматичного й музично-драматичного мистецтва в досліджуваний період, відіграли значну роль у процесах формування українського національного театру. Зазвичай вони були поліетнічними за складом учасників і в повсякденній сценічній практиці користувалися кількома мовами (польською, українською, російською тощо), що, загалом, відповідало етнокультурній ситуації глядацької аудиторії Правобережної України та її запитам. Віднайдена та проаналізована у процесі виконання даного дослідження інформація дозволяє стверджувати, що саме діяльність таких колективів за несприятливих для національного мистецтва історичних умов була осередком формування українського репертуару, а також базою професійної підготовки його яскравих виконавців (Петро Рекановський, Людвік Млотковський, Іван Дрейсіг, Василіса Маркс таінші).
    Усталеними засадами репертуарної політики колективів, окрім прагнення до відповідності презентованого репертуару сучасним європейським тенденціям в галузі театру, була актуалізація творів, дуже часто за рахунок підсилення моментів соціально-політичного значення, а також шляхом введення української мови й тематики.
    Зміни, яких зазнавали п’єси у процесі створення виконавських сценічних версій, були настільки суттєвими, що іноді можна констатувати появу нових самостійних творів «за мотивами» першоджерел. Наступним етапом переробки п’єс у тогочасній сценічній практиці, який вже безпосередньо наближався до оригінальної драматургічної діяльності, було написання «наслідувань-продовжень» найбільш популярних зразків репертуару.
    Щодо використовуваних у практиці пересувних антреприз засобів популяризації театрального мистецтва серед найширших верств населення, треба відзначити випадки паралельного функціонування на одній сценічній площадці різних колективів (з 1830‑хроків), систему гастрольних виступів відомих виконавців тощо.
    У процесі діяльності театральних колективів першої половини ХІХст. було відпрацьовано систему функціонування мобільних театральних труп, яка успішно діяла в українському театрі до початку ХХст. (активна гастрольна діяльність за умови постійного базування у великому місті), а також вироблено тип музично-драматичної вистави, характерний для класичного періоду історії сценічного мистецтва в Україні. До решти важливих для подальшого розвитку національного театру функцій, здійснюваних тогочасними антрепризами, треба віднести відбір і популяризацію (у деяких випадках також творення) найкращих зразків репертуару, виховання професійних кадрів різної спеціалізації, реформування та кристалізацію реалістичної техніки акторської гри у виконанні народно-побутових творів тощо.
    Керівник театрального колективу тієї доби, часто, крім безпосередньо господарсько-адміністративної, виконував функції театрального режисера, сценографа-постановника, іноді художника-декоратора й постачальника (перекладача або драматурга) репертуару для колективу. Серед директорів пересувних антреприз, які працювали на теренах Правобережної України досліджуваного періоду, слід назвати Генрика Квасьневського, Антоні Жмійовського, Яна Непомуцена Камінського, Северина Малиновського, Александера Ленкавського, Ієроніма Камінського, Яна Мілевського, Антоні та Констанцію шитлерів, Войцеха та Пауліну Зелінських, Івана Штейна, Людвіка Млотковського, Петра Рекановського, Леонарда слободзінського, Вільгельма Себастьяна та Юлію Піллік, Яна та Антоні Фелінських, Вільгельма фон Шмідкоффа. Багато з цих імен до останнього часу були практично невідомі у вітчизняній історії театру і встановити їх вдалося завдяки дослідженню та аналізу архівних документів.
    Велике значення для закладення основ майбутнього професійного українського театру мали також приватні маєткові драматичні, балетні та оперні колективи. Вони були важливі для виховання кадрів різних галузей. В умовах маєткового побуту актори, танцюристи і співаки шліфували свою майстерність, іноді саме в цих культурних осередках здобували мистецьку освіту європейського рівня. На базі найкращих двірських труп та інструментальних капел згодом формувалися професійні антрепризи й оркестри, які пізніше ставали основою постійних колективів міських театрів.
    Іншою важливою функцією їхньої діяльності було ознайомлення глядачів із творами різних театральних жанрів, нерідко саме таке виконання було єдиною можливою презентацією, оскільки в багатьох випадках приватний маєтковий театр мав набагато кращі умови для повноцінного втілення авторського задуму. Оригінальним різновидом театрального спектаклю були музичні дивертисменти-стилізації народних обрядів (весільного, обжинкового, узвичаєних зимових святкувань тощо), які часто відзначалися етнографічною точністю й достовірністю ретельно добраних елементів. Попри поширений погляд на аматорські маєткові вистави з відтворенням (стилізацією) народних звичаїв та обрядів як на явища, які належать виключно польській культурі, виявлені в архівах матеріали свідчать про те, що на теренах Правобережної України спостерігалися подібні видовища й на українському музичному й етнографічному матеріалі, або такі, які поєднували елементи обох національних традицій.
    Діяльність двірських мистецьких осередків зазвичай була тісно пов’язаною з функціонуванням аматорських музичних товариств і театральних гуртків. Своєї черги, це створювало широкі можливості для оригінальної композиторської та драматургічної творчості талановитих аматорів. Іншою сферою, де досить плідно розгорталася творча діяльність, а також відбувалося накопичення її результатів, можна назвати формування репертуару численних професійних театральних колективів (здійснення перекладів і переробок іншомовних п’єс, їхнє музичне оздоблення, пристосування вже наявних, створення виконавських сценічних версій та оригінальних творів тощо).
    Саме в цій галузі якнайяскравіше втілювалися актуальні для мистецтва досліджуваного періоду тенденції. Зокрема, на театральному репертуарі виразно позначився синкретизм художньо-стильових течій, який багато в чому визначав специфіку літературного процесу перших десятиліть ХІХст. На сцені одночасно успішно побутували просвітницькі переробки барокових творів і музичні мелодрами, трагедії та комедії доби Класицизму, народно-побутові опери з рисами просвітницького реалізму й етнографізму, ранні романтичні драми і мелодрами, водевілі і «чарівні опери» й інші жанрові різновиди, притаманні стильовим напрямкам другої половини XVIII першої ХІХст. Водночас, у процесі сценічного життя і виконавської практики твори нерідко набували характерних художніх ознак, яких не було у першоджерелі. П’єси ж, які виникали безпосередньо внаслідок літературно-драматургічної діяльності акторів-виконавців та режисерів, не лише збагачувалися новими ознаками додатково, а й спочатку містили в собі неподільну єдність розмаїтих жанрових та стильових прикмет, оскільки, природно, у них втілювався і творчо переосмислювався весь повсякденний художній досвід їхніх авторів та співавторів-інтерпретаторів.
    У даній роботі висвітлюються питання, які постають у процесі розгляду музично-театрального мистецтва України першої половини ХІХст., поглиблюються й координуються дані щодо театрального життя її окремого регіону, демонструються здобутки, які заклали підвалини для майбутнього розквіту українського музичного театру, і, водночас, стверджується думка про визначне місце цього історико-культурного періоду у цілісному процесі розвитку національної культури. Коло перспективних для вивчення проблем і недосліджених аспектів історії художнього життя є досить широким, що спонукає до активізації пошуків матеріалів, які дозволять глибше збагнути міжнаціональні культурні взаємозв’язки, а також краще усвідомити закономірності подальших шляхів формування і становлення української музично-театральної культури загалом.









    Список використаних джерел
    Список використаної літератури
    1. АлексеевМ.П. Из музыкальной жизни русской провинции первой половины XIX века / М.П.Алексеев // История русской музыки в исследованиях и материалах. М. : Музсектор госиздат, 1924. Т.1. С.745.
    2. АникстА.А. История учений о драме. История драмы на Западе в первой половине XIX века / А.А.Аникст. М. : Наука, 1980. 343с.
    3. АникстА. Теория драмы в России от Пушкина до Чехова / А.Аникст. М. : Наука, 1972. 643с.
    4. АнтоновичД. Триста років українського театру / Дмитро Антонович. Прага : Український громадський видавничий фонд, 1925. 274с.
    5. Антонович Д. Українська культура / Дмитро Антонович ; [з передмовою К.Костева]. Мюнхен : Український технічно-господарський інститут, 1988. 519с.
    6. АрхімовичЛ.Б. Українська класична опера. Історичний нарис / Л.Б.Архімович ; загальна ред В.Довженка. К. : Держ. вид‑во. образотворч. мистецтва і муз. літератури, 1957. 312с.
    7. А.Ю. Киевские заметки. 24 января 1856г. // Киевские губернские ведомости. 1856. №4. С.1718.
    8. БарабанЛ.І. До питання про вітчизняну та зарубіжну інтерпретацію драматургії І.Котляревського / Л.І.Барабан // Творчість Івана Котляревського в контексті сучасної філології : збірник наукових праць. К. : Наукова думка, 1990. С.151161.
    9. БаранівськаЛ.І. Гетьмансько-старшинське середовище і культурно-музичне життя в Україні другої половини XVIIXVIIIст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво» / Л.І.Баранівська. К., 2001. 24с.
    10. Бенефис г.Соколова 2‑го // Киевские губернские ведомости. 1847. №32. С.345347.
    11. Бенефис для малороссийского дворянства // Киевская старина. 1882. №5. С.173175.
    12. БерковП.Н. Русская комедия и комическая опера XVIIIвека / П.Н.Берков // Русская комедия и комическая опера XVIIIвека. М.Л. : Искусство, 1950. 733с.
    13. БерковП.Н. История русской комедии XVIIIвека / П.Н.Берков. Л. : Наука, 1977. 391с.
    14. Биографии композиторов с IVХХвек с портретами / иностранный и русский отдел под ред. А.Ильинского; польский отдел под ред. Г.Пахульского. М. : Издание К.А.Дурново, 1904. 940с.
    15. БілецькийО. Український театр : хрестоматія / О.Білецький, Я.Мамонтов. Харків : Мистецтво, 1941. Ч.2 : Український новий театр (від початку ХІХ до перших років ХХстоліття). 359с.
    16. БілоусП.В. Гейнч Кароль Август / П.В.Білоус // Українська Літературна Енциклопедія: в 5т. / [редкол. І.О.Дзверин (відпов. ред.) таін.] К. : Голов. ред. УРЕ ім.М.П.Бажана, 1988. Т.1 : АГ. С.405.
    17. БовуаД. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831 1863) / Даніель Бовуа ; [пер. з фр. З.Борисюк]. К. : ІНТЕЛ, 1996. 416с.
    18. БовуаД. Битва за землю в Україні: 1863 1914: Поляки в соціо-етнічних конфліктах / Даніель Бовуа ; [пер. з фр. З.Борисюк]. К. : Критика, 1998. 334с.
    19. БрикІ. Драма з Коліївщини на основі драми Кернера / Іван Брик // Записки наукового Товариства ім.Шевченка. Львів, 1920. Т.130. С.121131.
    20. БулгаринФ.В. Воспоминания / ФаддейБулгарин. М. : Захаров, 2001. 774с.
    21. БэлзаИ. Забытые польские музыканты / Игорь Бэлза. М. : АН СССР, 1963. 141с.
    22. БэлзаИ. Из истории русско-польских музыкальных связей / Игорь Бэлза. М. : Музгиз, 1955. 63 с
    23. БэлзаИ. История польской музыкальной культуры: в 3‑х томах / Игорь Бэлза. М. : Музыка, 1957. Т.2. 352с.
    24. БэлзаИ. Фридерик Францишек Шопен / Игорь Бэлза. М. : Музыка, 1991. 141с.
    25. БэлзаИ. Царица звуков: Жизнь и творчество Марии Шимановской / Игорь Бэлза. [2‑е изд., доп.] М. : Музыка, 1989. 191с.
    26. ВасютаО.П. Музичне життя Чернігівщини XVIIIХІХ століть (Загальні закономірності та регіональні відмінності) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.01 «Теорія і історія культури» / О.П.Васюта. К., 1998. 15с.
    27. ВерстовскийА.Н. Романсы, песни и куплеты из музыки к водевилям и пьесам : для голоса с фп. / Алексей Николаевич Верстовский [сост., вступит. статья и коммент. А.В.Войновой]. М. : Музыка, 1971. 132с.
    28. ВигельФ.Ф. Записки / Филипп Вигель [под редакцией С.Я.Штрайха]. М. : Артель писателей «Круг», 1928 (репринт / М.: Захаров, 2000). 788с.
    29. ВинокурІ.С. Кам’янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник / І.С.Винокур, Г.М.Хотюн ; фото П.М.Березіна. Львів : Каменяр, 1981. 95с.
    30. ВознякМ.С. Початки української комедії (1619 1819) / М.С.Возняк. [2‑е вид.] N.Y. : Говерля, 1955. 251с. (Матеріали й документи ; ч.1).
    31. Воспоминания киевского театрала // Киевлянин. 1867. №14. С.55.
    32. ГалкинаА. Черты героического симфонизма в театральной музыке О.А.Козловского / А.Галкина // Из истории русской и советской музыки. Вып.2. М. : Музыка, 1976. С.6291.
    33. ГнатівТ. Тимко Падурра українсько-польський бард ХІХстоліття / Тамара Гнатів // українська тема у світовій культурі / Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. К. : НМАУ, 2001. Вип.17. С.285296.
    34. ГозенпудА.А. Из истории русской стихотворной комедии и комической оперы XVIII начала XIXвека / А.А.Гозенпуд // Стихотворная комедия, комическая опера, водевиль конца XVIII начала XIXвека: В 2‑х т. Л. : Сов. писатель, 1990. Т.1. С.556.
    35. ГозенпудА.А. Музыкальный театр в России: От истоков до Глинки / А.А.Гозенпуд. Л. : Музгиз, 1959. 781с.
    36. ГозенпудА.А. О водевиле / А.А.Гозенпуд // Стихотворная комедия, комическая опера, водевиль конца XVIII начала XIXвека: В 2‑х т. Л. : Сов. писатель, 1990. Т.2. С.675679.
    37. ГозенпудА.А. Русский оперный театр XIX века : в 3‑х т. / А.А.Гозенпуд. Л. : Музыка, 1969. Т.1 : (1836 1856). 464с.
    38. [ГольдониК.] Мемуары Карло Гольдони, содержащие историю его жизни и его театра : в 2‑х т. / Карло Гольдони ; перевод, введение и примечания С.Мокульского. Л. : Academia, 1933. Т.І. 466с.
    39. ГоракЯ.Р. Анатоль Вахнянин і становлення музичного професіоналізму в Галичині (друга половина ХІХпочаток ХХ ст..) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво» / Я.Р.Горак. К., 2003. 20с.
    40. ГордійчукМ. на шляху до створення української опери в Києві / М.Гордійчук // Українське музикознавство. К. : Київська державна консерваторія ім. П.І.Чайковського, 1975. Вип.10. С.93113.
    41. ГорленкоВ. (В.Г-ко) Француз-путешественник на Украине / В.Г-ко // Киевская старина. 1885. Т.13, №12 С.749757.
    42. ГуменюкВ.І. Сторінки театрального минулого Східної Волині / В.І.Гуменюк // Культура народов Причерноморья. 2002. №36. С.127130.
    43. ДаценкоП.Х. Культурно-мистецька спадщина Житомирщини у вимірах українського духовного життя ХІХ першої третини ХХстоліття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.01 «Теорія і історія культури» / П.Х.Даценко. К., 2005. 19с.
    44. Дейвіс Н. Європа. Історія / Норман Дейвіс ; [пер. с англ. П.Таращука]. К. : Основи, 2000. 1464с.: іл..
    45. ДерибасА.М. Старая Одесса. Забытые страницы: Исторические очерки и воспоминания / Александр Дерибас ; [сост. О.Ф.Ботушанская] К. : Мистецтво, 2004. 416с.: ил.
    46. ДзюбаІ. Між культурою і політикою / Іван Дзюба ; Національний ун-т Києво-Могилянська Академія”. К. : Сфера, 1998. 372с.
    47. ДибровенкоН.Ф. Украинский театр первой половины XIXстолетия : автореф. дис на соискание ученой степени канд. искусствоведения / Н.Ф.Дибровенко ; Институт искусствоведения, фольклора и этнографии АН УССР. К., 1952. 16с.
    48. ДорохінаЛ.О. Богослужбовий спів у музичній культурі Чернігівщини початку ХХст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.01 «Теорія і історія культури» / Л.О.Дорохіна. К., 2002. 20с.
    49. Дынник Т. Крепостной театр / Татьяна Дынник. М. : Academia, 1935. 246с.
    50. ЕгоровП. Тифлисский театр / П. Егоров // Репертуар и Пантеон. 1846. т.13, №2. С.110124.
    51. ЕпанчинН.А. На службе трех Императоров : Воспоминания / Епанчин Н.Алекс. Москва : издание журнала «Наше наследие» при участии ГФ «Полиграфресурсы», 1996. 576с.; ил.
    52. ЕрнстФ. Контракти та контрактовий будинок у Київі. 1798 1923 : Культурно-історичний етюд / Федір Ернст. [2‑ге вид]. К. : друкарня всеукраїнської академії наук, 1923. 115с.
    53. ЕрнстФ. Кріпацькі капели на Україні / Федір Ернст // Музика. 1924. №1 3. С.3338.
    54. ЄфремовС. Історія українського письменства / Сергій Єфремов. К. : Феміна, 1995. 688с.
    55. ЖитецькийГ. (И.Ж.) Две афиши черниговского театра 20‑хгодов / И.Ж. // Киевская старина. 1889. Т.25. С.631632.
    56. ЖихаревС. (С.Ж-въ) Воспоминания старого театрала / С.Ж-въ // Отечественные записки. 1854. Т.96, кн.10. С.93132.
    57. ЖолтовськийП.М. Український живопис XVII XVIIIст. : Монографія / П.М. Жолтовський. К. : Наукова думка, 1978. 328с.; іл..
    58. ЗагайкевичМ. Марцелі Ясінський-Дорошенко (Невідомі сторінки українського музичного життя середини ХІХст.) / М.Загайкевич // український музичний архів : документи і матеріали з історії української музичної культури / [упорядкування та загальна редакція Михайла Степаненка]. К. : Центрмузінформ, 1995. Вип.1. С.142150.
    59. ЗагайкевичМ. Музично-театральне життя першої половини ХІХст. / М.Загайкевич // Київ музичний. К. : Наукова думка, 1982. С.1728.
    60. загайкевичм. Діяльність Кароля Ліпінського в контексті української культури / Марія Загайкевич // українська тема у світовій культурі / Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. К. : НМАУ, 2001. Вип.17. С.260268.
    61. ЗагряжскийМ.П. Записки / Загряжский Михаил Петрович // Лица. Биографический альманах. Вып.2 / [редактор-составитель А.А.Ильин-Томич]. М., Спб. : Феникс: Atheneum, 1993. С.79168.
    62. ЗакревскийН. Описание Киева / Николай Закревский. М. : Изд. иждив. Моск. археол. о-ва, 1868. 950с.
    63. ЗалесскийА. Из быта крепостного времени / А.Залесский // Киевская старина. 1888. №6. С.7780.
    64. ЗахарченкоА. Киевский театр (Во время контрактов) / А.Захарченко // Репертуар и Пантеон. 1846. Т.13, №2. С.9499.
    65. ЗинькевичЕ.С. Киевский оперный: годы детства / Елена Зинькевич // Artline. 1997. №10. С.3233.; №11. С.3233.; №12. С.3637.; Artline. 1998. №1. С.3233.; №2. С.3435.; №3. С.3233.
    66. ЗинькевичЕ. Концерт и парк на крутояре : Киев музыкальный XIX начала ХХст. / Елена Зинькевич. К. : Дух і літера, 2003. 310с.
    67. Зрелища // Киевские губернские ведомости. 1856. №3. С.15.
    68. Зрелища // Киевские губернские ведомости. 1856. №4. С.19.
    69. из Киева, от 4 октября // Северная Почта. 1811. №85.
    70. из Киева, от 7 июня // Северная Почта. 1816. №31.
    71. ИконниковВ. Киев в 1654 1855гг. / В.Иконников // Киевская старина. 1904. Т.87, №912. С.42673.
    72. История городов и сел Украинской ССР : в 26томах. Киев / [редкол.: ГловакТ.В. и др.] К. : Укр. Сов. энциклопедия, 1982. 624с.
    73. История зарубежного театра : [учеб. пос. для студентов теат. вузов и ин-тов культуры] / под ред. Г.Н.Бояджиева и др. [2‑е изд, перераб. и доп.] М. : Просвещение, 1984. Ч.2 : Театр Западной Европы XIX начала ХХ века. 1789 1917. 272с.
    74. История Киева : в 2‑х томах. К. : АН УССР, 1964. Т.2. 819с.
    75. История Киева : в 3‑х томах 4‑х книгах / [редкол: Ю.Ю.Кондуфор идр.] К. : Наук. думка, 1982. Т.1 : Древний и средневековый Киев. 407с.
    76. История Киева : в 3‑х томах 4‑х книгах / [редкол: Ю.Ю.Кондуфор и др.] К. : Наук. думка, 1983. Т.2 : Киев периода позднего феодализма и капитализма. 464с.
    77. История русского дореволюционного драматического театра : В 2ч. М. : Просвещение, 1989. Ч.1 : От истоков до 1870‑хгодов. 336с.
    78. История русского драматического театра : в 7‑ми томах / Ин-т истории искусств М-ва культуры СССР. М. : Искусство, 1977. Т.2 : 1801 1825. 555с.
    79. История русского драматического театра : в 7‑ми томах / Ин-т истории искусств М-ва культуры СССР. М. : Искусство, 1978. Т.3 : 1826 1845. 360с.
    80. История русской драматургии. XVII первая половина XIXвека / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. дом). Л. : Наука, 1982. 536с.
    81. История русской музыки : в 10‑ти т. / [Ю.В.Келдыш идр.] М.: Музыка, 1986. Т.4 : 1800 1825. 414с.
    82. История русской музыки : в 10‑ти т. / [Ю.В.Келдыш идр.] М.: Музыка, 1988. Т.5 : 1826 1850. 517с.
    83. Іван Котляревський у документах, спогадах, дослідженнях. К. : Дніпро, 1969. 632с.
    84. ІвановаІ.Л. Історія опери: Західна Європа XVII XIXстоліття : [навчальний посібник] / І.Л.Іванова, Г.В.Куколь, М.Р.Черкашина. К. : Заповіт, 1998. 384с.
    85. Історія української культури / [за загал. ред. І.Крип’якевича]. [4‑те вид., стереотип.]. К. : Либідь, 2002. 656с.
    86. Історія української літератури (Перші десятиліття ХІХст.) : [підручник] / П.П.Хропко, О.Д.Гнідан, П.І.Орлик таін. К. : Либідь, 2003. 512с.
    87. історія української літератури ХІХст. (70 90‑тіроки) : у 2 кн. : [підручник] / [О.Д.Гнідан, Л.С.Дем’янівська, С.С.Краль таін.] ; за ред. О.Д.Гнідан. К. : Вища шк., 2002. Кн.1. 575с.
    88. Історія українського мистецтва : в 6‑ти томах. К. : АН УРСР, 1969. Т.4. Кн.1. : Мистецтво кінця XVIII першої половини ХІХст. 363с.
    89. Історія української музики : в 6‑ти томах / АН УРСР. К. : Наукова думка, 1989. Т.1. : Від найдавніших часів до середини ХІХст. 447с.
    90. Історія Української РСР : у 8‑ми томах 10‑ти книгах
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)