МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПОДІЛЛЯ (етномузикологічний та етносоціологічний аспекти дослідження)




  • скачать файл:
  • Название:
  • МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПОДІЛЛЯ (етномузикологічний та етносоціологічний аспекти дослідження)
  • Альтернативное название:
  • МУЗЫКАЛЬНЫЙ ФОЛЬКЛОР ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПОДОЛЬЕ (Етномузикологичний и этносоциологические аспекты исследования)
  • Кол-во страниц:
  • 262
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М.Т.РИЛЬСЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ
    ім. М.Т.РИЛЬСЬКОГО

    На правах рукопису


    ДУДАР Олена Олександрівна

    УДК 398.8+784.4
    (45 Укр.3-4 ХМЕ)

    МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ПОДІЛЛЯ
    (етномузикологічний та етносоціологічний аспекти дослідження)

    Спеціальність 17.00.03 музичне мистецтво


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    мистецтвознавства


    Науковий керівник:
    ГРИЦА Софія Йосипівна,
    доктор мистецтвознавства,
    професор



    Київ 2007










    ЗМІСТ



    ВСТУП .....................4
    РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ФОЛЬКЛОРНОЇ ТРАДИЦІЇ ПОДІЛЛЯ...31
    1.1. Виникнення та документальна фіксація назви історично-етнографічного регіону.......................................................................................................................34
    1.2. Особливості географічного розташування та адміністративно-територіального поділу Поділля............................................................................37
    1.3. Етнічна структура населення Поділля. Міграційні процеси45
    РОЗДІЛ 2. ВЕСІЛЬНИЙ ОБРЯД НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ..............................................55
    2.1. Збирання і дослідження весільних пісень на Поділлі (історичний
    екскурс).....55
    2.2. Весільна обрядовість у власних записах ...63
    2.3. Регіональні особливості весільних пісень з Хмельницького Поділля96
    2.4. Мелодичні парадигми весільних пісень ..111
    2.5. Пісенні парадигми та їх просторові модифікації118
    РОЗДІЛ 3. СТИЛЬОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОГО ФОЛЬКЛОРУ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ....137
    3.1. Пісні зимового календарного циклу.............139
    3.2. Структура пісень весняного календарного циклу...............161
    3.3. Пісні літнього календарного циклу..............188
    3.4. Обжинкові пісні..........191
    РОЗДІЛ 4. ЛІРО-ЕПІЧНІ ПІСНІ................................194
    ВИСНОВКИ ....240
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............247
    ДОДАТКИ









    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ



    1. ВУАН Всеукраїнська Академія наук
    2. в т.ч. в тому числі
    3. до н.е. до нашої ери
    4. ІМФЕ НАНУ Інститут мистецтвознавства фольклористики та етнології ім.
    М.Т.Рильського Національної Академії наук України
    5. м. місто
    6. НТЕ журнал "Народна творчість та етнографія"
    7. ПГВ часопис "Подольские Губернские ведомости"
    8. ПЕВ часопис "Подольские Епархиальные ведомости"
    9. ПНДЛМЕ Проблемна науково-дослідна лабораторія музичної етнології
    10.рр. роки
    11.с. село
    12.сс. села
    13.смт. селище міського типу
    14.ст. століття








    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Поділля як етнографічний регіон привертає увагу істориків, археологів та етнографів (які видали чимало праць та публікацій) ще з давніх часів. Однак цей край значно менше вивчений на рівні музичного фольклору. Особливо мало зібрано фольклорного матеріалу з Хмельниччини (яка майже вся, за винятком північної частини, входила до складу Поділля).
    Тому виникає необхідність дослідження фольклорних традицій Хмельниччини в їх субрегіональних проявах, здійснення аналізу сучасного стану народнопісенної культури та її побутування в пасивній та активній формах у залежності від соціально-історичних умов її формування.
    Хмельниччина становить інтерес і з погляду міграційних хвиль, адже її населення є строкатим. Тут, крім основного масиву українців, проживають росіяни, поляки, євреї, вірмени, цигани, німці та ін. Ряд регіональних осередків заселені так званими "пилипівцями" представниками одного з напрямів старообрядництва, що виник на початку ХVIII ст. в Росії.
    Опрацьовані літературні джерела вказують на те, що територія Хмельниччини мало обстежена, на відміну від Тернопільщини й Вінничини й потребує з боку дослідників-етномузикологів застосування структурно-типологічного вивчення фольклору при виявленні регіональних особливостей системи жанрів, пісенних типів. Регіональний принцип дослідження як пріоритетний визначили П.Чубинський, В.Шухевич, В.Гнатюк, Ф.Колесса, В.Гошовський та ін.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в контексті загальних наукових досліджень відділу культурології та етномистецтвознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського Національної академії наук України в рамках комплексної теми "Музична культура Хмельницького Поділля".
    Мета дослідження виявити особливості побутування пісенної культури усної традиції Хмельницького Поділля на основі узагальнення результатів наукових досліджень народної музики автохтонного населення.
    З поставленої мети випливають наступні завдання:
    - охарактеризувати стан усної пісенної культури у деяких сільських фольклорних осередках Поділля;
    - висвітлити сучасні форми побутування народнопісенної традиції регіону;
    - визначити жанрову структуру пісенного репертуару;
    - виявити ритмоструктурну типологію обрядових фольклорних жанрів;
    - висвітлити фактори, які впливають на розвиток пісенного фольклору визначеного середовища;
    - дати характеристику інформаторів досліджуваного регіону.
    Об’єктом дослідження є музичний фольклор Хмельницького Поділля та його
    функціонування в сучасних умовах.
    Предметом дослідження стали пісенні зразки, записані у селах Віньковецького району Хмельницької області, а також зразки з інших районів означеного регіону (контрастної традиції).
    Матеріалом дослідження є власний архів автора із фонозаписів, здійснених у 1997-2004 роках, особистий фоноархів викладача Хмельницької дитячої школи мистецтв Цимбалюк С.Д., матеріали рукописного фонду ІМФЕ ім. М.Рильського НАН України, а також друковані збірники фольклору Поділля.
    Для з’ясування теоретичних положень та вирішення практичних завдань у роботі використано такі методи дослідження: історико-типологічний, функціональний, соціологічний (опитування та анкетування респондентів), статистичний, мелографічний (ритмічного та мелічного моделювання), лінгвістичний та ін.
    Методологічною основою дисертації стали праці українських етномузикознавців П.Сокальського [193], Ф.Колесси [96], К.Квітки [84; 86], В.Гошовського [41; 42], С.Грици [43; 44], О.Смоляка [189; 190], які є орієнтиром в дослідженні еволюції музичного мислення та структурних принципів.
    В основу аналітичного зіставлення репертуару досліджуваних регіонів покладено дію пісенної парадигми як сукупності варіантів пісенного твору та ідентифікації їх на різних рівнях спорідненості, розроблену українським етномузикознавцем С.Грицою [43, с. 36-44].
    У розв’язанні поставлених завдань визначальними є порівняльні методи аналізу пісенного фольклору з увагою до різних рівнів тотожності його структурних параметрів. Аналіз пісенного матеріалу здійснюється на семантичному та структурно-морфологічному (силаборитмічному, композиційному, ладозвукорядному та виконавському) рівнях. Застосовувалося анкетне опитування інформаторів.
    В упорядкуванні та систематизації опрацьованого матеріалу, ми опиралися на методики, розроблені етномузикознавцями С.Грицою [43; 44], В.Гошовським [41; 42], А.Іваницьким [71; 72], О.Смоляком [189; 190] та використовували власну, що відображено в аналітичних схемах і таблицях.
    Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційному дослідженні охарактеризовано жанрово-стильові особливості народопісенної культури Поділля (Хмельниччини); розглянуто питання співвідношення фольклору (сталої традиції, автентики) і фольклоризму. Зроблено ретроспективний аналіз зібраного матеріалу в діахронному та синхронному відношеннях. Простежується взаємовідношення фольклору автохтонного і міграційного населення, рівень оновлення і змін у культурі регіону, збереження і втрати локальних ознак, вплив конфесійного фактору на структуру народнопісенного репертуару в обрядових жанрах, способи виконання (монодичний, підголосковий спів).
    У процесі експедиційної роботи досліджено 17 фольклорних середовищ. Від 44-х інформаторів записано 814 народнопісенних зразків різних жанрів, що дало цілісну картину функціонування фольклору в зазначеному регіоні. Пісенні тексти досліджувалися у комплексі з обрядовими дійствами, вивчалася наявність або відсутність тих чи інших обрядових дій. Зроблено спробу виявити характерні особливості поетичного наповнення матеріалу. Аналітична робота торкалася ритмоструктур пісенних зразків, їх інтонаційної системи. Порівняння зібраного нами матеріалу, з тим, який представляють цей регіон існуючі публікації, показало, що останнім часом структура сільського фольклору має дещо інше функціональне призначення: його асимілює міська культура. Підтверджує таке спостереження інформація від людей, які народилися в селах, довший час жили в місті, а згодом знову повернулися в село.
    У якості об’єктів дослідження свідомо обрано групи наближених і віддалених від міської культури сіл, аби порівняти динаміку фольклорного процесу. Модус мислення асимільованих міською культурою сіл інтегрує пісенний матеріал, віддалених розводить за стильовими ознаками.
    Зібраний народнопісенний матеріал з Хмельниччини не дублює вже існуючих публікацій з Поділля у збірниках, а доповнює уявлення про подільський фольклор.
    Практичне значення роботи. Результати дослідження дають уявлення про стан автентичного фольклору Хмельницького Поділля в сучасних умовах. Зібрані записи використовуються в репертуарі зразкового дитячого фольклорного гурту "Берегиня" Хмельницької дитячої школи мистецтв. Вони можуть бути застосовані з науковою метою для подальшого дослідження проблематики народнопісенної культури Поділля, в курсі лекцій з фольклору в середніх і вищих навальних закладах.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювалися на наукових конференціях, а саме: на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Християнство в українській історії, культурі й освіті"(м. Тернопіль, Державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка, 21-22.09.2000 р.), на Всеукраїнській науковій конференції "Традиційна народна музична культура Західного Поділля"(м. Львів, Державна музична академія ім. М.Лисенка, 17.11.2001 р.), на Всеукраїнській науковій конференції "Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура"(м. Київ, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського НАН України, 19-20.11.2002 р.), на обласній науково-практичній конференції "Фольклорна спадщина та етнографія: шляхи збереження і розвитку"(м. Хмельницький, Обласний навчально-методичний центр культури і мистецтв Поділля, грудень, 2004 р.).
    Основні положення та висновки дисертації викладено у наступних публікаціях:
    1. Дудар О.О. Весілля з села Пилипи Олександрівські (слідами подільських записів) // Парадигматика фольклору. Ювілейний збірник з нагоди 70-річчя від дня народження доктора мистецтвознавства, професора Софії Йосипівни Грици. Київ-Тернопіль, 2002. С. 102-119.
    2. Дудар О.О. Музичний фольклор Поділля у друкованих джерелах // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: мистецтвознавство. №1(6). 2001. С.80-84.
    3. Дудар О.О. Пісні весняного календарно-обрядового циклу // Традиційна народна музична культура Західного Поділля. Збірник статей і матеріалів наукової конференції Тернопіль: Астон, 2001. С.16-25.
    4. Дудар О.О. Родинна та календарна обрядовість на сторінках часопису "Подольские епархиальные ведомости" // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: мистецтвознавство. №2. 2000. С.88-91.
    5. Дудар О.О. Стильова характеристика ліро-епічних пісень Східного Поділля (за матеріалами фольклорних експедицій) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: мистецтвознавство. №3(15). 2005. С.100-112.
    6. Дудар О.О. Весільні пісні Центрального Поділля // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: мистецтвознавство. №2 (17). 2006. С.104-110.
    Література предмету. Існуючі літературні та архівні джерела свідчать про те, що науковий інтерес до музичного фольклору Поділля має давню традицію, але основні етапи і напрямки роботи в цій галузі не дістали належного висвітлення у працях. До середини ХІХ ст. вивчення Подільського регіону носило, переважно, описовий характер, фольклорно-етнографічним дослідженням у публікаціях того часу відводилося порівняно незначне місце.
    Першими дослідниками цього краю у 20-30-х рр. ХІХ ст. були З.Доленга-Ходаковський, Ж.Паулі, М.Максимович та В.Залеський. Пісні, записані на Поділлі, увійшли до збірників фольклору М.Максимовича [39], З.Доленги-Ходаковського [212].
    У 1827 р. видрукувано збірку "Голоса украинских песен, изданные Михайлом Максимовичем", в якій не було нотних записів. У 1834 р. з ініціативи М.Максимовича видано й перший збірник пісень з нотними транскрипціями, 6 з яких подано в аранжуванні О.Аляб’єва для голосу з фортепіано [39]. Публікації музичного фольклору того часу мали на меті задовольнити потреби домашнього музикування, тому пісні друкувалися з супроводом для фортепіано або клавікорду. "Відтворення живого звучання мелодій підпорядковувалось принципам мажоро-мінорної системи й чіткій метриці, хоча самобутня музична природа пісні вочевидь на вкладалася у названі системи" [39, с. 402]. Під №23, в згадуваній збірці [39, с. 56], вміщено танцювальну пісню "Ой у полі метелиця", записану П.Чубинським в Ушицькому повіті на Поділлі [213, с. 56].
    З ім’ям З.Доленги-Ходаковського пов’язаний початок польових етнографічних записів у досліджуваному регіоні [212, с. 23]. З.Доленга-Ходаковський (справжнє ім’я Адам Чарноцький) у своєму збірнику подає пісні й з Поділля. Важко вказати точну кількість цих пісень, бо автор лише деколи підписує назви населених пунктів (Шпичинці, Сатанів, у Меджибожі, в Паньківцях з-під Меджибожа, або ж при сіянні льону на Поділлі). Але відомо, що подорож автора Подільською землею пролягала через Брацлав, Тиврів, Вінницю (нині Вінницької області), Меджибіж, Шпичинці, Паньківці, Проскурів, Сатанів (нині Хмельницької області). У збірнику вміщено календарно-обрядові, родинно-обрядові, родинно-побутові, баладні, жартівливі та сатиричні, танцювальні, соціально-побутові, історичні пісні [212].
    У другій половині ХІХ ст. зароджується інтерес до вивчення усної народної творчості. Зосередження уваги на таких рисах етнічної спільності як історія, фольклор, мова та література були єдиною цариною, в якій українці могли виразити свою національну самобутність. "Народознавча робота, як зауважує Л.Кияновська, стала свого роду символом підняття національної свідомості, пробудження духу нації" [89, с. 30]
    Важливим центром народознавчого дослідження краю в середині ХІХ ст. стала Кам’янець-Подільська духовна семінарія [7]. В 1849-1855 рр. тут діяв осередок, який займався вивченням подільського села і мав позитивний вплив на подальшу діяльність місцевих краєзнавців. Справу, розпочату членами осередку С.Руданським, А.Свидницьким, К.Шейковським, продовжили викладач семінарії І.Данильченко, ректор семінарії М.Симашкевич (родоначальник наукового народознавства), вихованці семінарії український композитор М.Леонтович, професор К.Широцький та ін. "Для цієї школи, з якої почав свій шлях у науку під керівництвом М.Симашкевича Є.Сіцінський, зазначає Л.Баженов, характерна неослабна увага насамперед до вивчення самобутності подільського села, прагнення зафіксувати, зберегти його народні віковічні традиції, звичаї, епос, що мало визначальне значення для українського національного відродження" [5, с. 336].
    У 1865 р. було утворено "Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет" (одним із організаторів був видатний російський композитор М.А.Римський-Корсаков), навколо якого в другій половині ХІХ на початку ХХ ст. базувалася Подільська історико-краєзнавча наукова школа, і з цього часу розпочинається цілеспрямоване дослідження краю. Яскравими представниками були М.Орловський, С.Лобатинський, М.Яворівський. Друкованим органом наукової школи став часопис "Подольские Епархиальные ведомости". У 1903 р. комітет перетворено на Подільське Церковне Історико-Археологічне товариство (проіснувало до 1920 р.), представниками якого були В.Гульдман, С.Венгржиновський, Д.Онацький, О.Тарнавський та інші, очолював товариство Ю.Сіцінський.
    До активізації етнографічної діяльності в регіоні спонукало Російське географічне товариство, зокрема його Південно-західний відділ (створений у 1873 р., ліквідований у 1876 р. Емським указом). Ним було розроблено завдання і предмет етнографічної науки, методику етнографічного дослідження, ставилося питання про залучення до збирацької роботи різних верств суспільства, місцевих етнографів-любителів [31]. У відповідь на програму товариства надійшла значна кількість рукописів з усіх губерній України, включаючи й Поділля.
    До ХVIII ст. на Поділлі не було друкарень, а потреби в друкованому слові задовольнялися за допомогою релігійних та світських книг, що виходили в Галичині, Центральній та Східній Україні, в Польщі та Білорусії [13, с. 162]. Датою появи першого часопису на Поділлі вважається 1838 р. Він мав назву "Подольские Губернские ведомости". З 1863 р. за розпорядженням російського царату було заборонено друкувати часописи українською та польською мовами [12, с. 15]. Цензура вимагала вміщувати у виданні, крім офіційних оголошень та відомостей, також і розвідки з історії та етнографії краю.[1]
    Створений в середині 60-х років ХІХ ст. Подільський єпархіальний комітет, не обмежився церковною історією та археологією, а з часом перетворився на справжній науковий заклад з обширною колекцією матеріалів з історії фольклору та етнографії подільського краю. Результатом роботи дослідників і етнографів-аматорів стало нагромадження значної кількості фактичного матеріалу з питань духовної культури населення Поділля звичаїв та обрядів родинного і календарного циклів, народної демонології та усної народної творчості. В рамках комітету активно працювало церковне історико-археологічне товариство, пропагуючи результати досліджень на сторінках часопису "Подольские Епархиальные ведомости" (почав виходити з 1 січня 1862 р.) [57]. Видання також містило 2 частини: офіційну та неофіційну. Неофіційна частина містила розвідки з історії та етнографії Поділля [114; 117; 130; 140; 145; 150; 170].
    Ще один тогочасний часопис "Подольский Листок" вперше вийшов у світ 1 січня 1881 р., але через рік припинив існування через борги (лютий 1882 р.)[2].
    Починаючи з середини 60-х років ХІХ ст. і до початку ХХ ст., систематично публікувалися різноманітні матеріали з питань історії, етнографії, фольклору. Одним із таких прикладів є збірник А.Димінського "Подольские малороссийские семейные и любовные песни". А.Димінський[3] з 1849 р. починає здійснювати фольклорні записи (саме ця дата записана на рукописній збірці пісень, що належить архіву РГТ) [188, с. 184]. Важливі сторінки "життєпису" подільського етнографа створив на початку ХХ ст. М.Левченко [109]. А.Димінський зібрав близько 3-х тисяч пісень, велика кількість яких зберігається у відділі рукописів ЦНБ АН України (ф. 36, од. зб. 132-133; ф. 1. од.зб. 1485-1493) [220, с. 31; 221, с. 389-392].[4] Усі ці записи належать до архіву А.Кримського. П. Чубинський у передмові до першого тому "Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край" пише про те, що Подільський Статистичний комітет надав у розпорядження експедиції збірник п.Димінського, який містить 2000 пісень, в тому числі й варіанти [164, с. 390]. Оскільки П.Чубинський не завжди зазначає, які записи належать подільському фольклористу, Д.Зеленін в "Описании рукописей ученого Архива Императорского Русского Географического Общества" виправляє цю недоречність [143, с. 41].
    З середини ХІХ ст. з’являються друковані видання, що присвячені питанням фольклору та етнографії Поділля. Однією з перших стала праця К.Шейковського "Быт подолян" [223; 224][5]. Існують відомості, що Шейковського-дослідника[6] зацікавив фольклор Кам’янець-Подільського, Новоушицького, Ольгопільського і Проскурівського повітів (згідно паспортизації пісень). У короткій передмові до першого випуску цього видання К.Шейковський стверджує, що при дослідженні слід обмежуватися збором матеріалу в певній місцевості. Далі автор подає невелику статтю про гаївки і тексти 17-ти гаївок. До другого розділу увійшли побутові пісні: 7 рекрутських, 5 чумацьких, 2 пісні шевців та 14 коломийок. К.Шейковський зауважує, що подільські гаївки мають особливий характер через те, що здійснюються на цвинтарі (т.т. в церковній огорожі) на Великдень, а також про їх розповсюдження по всій території краю за виключенням сіл, в яких проживають молдавани. Автор, розповідаючи про тривалість виконання гаївок (від одного дня до цілого тижня), говорить про те, що трапляються вони й польською мовою, втрачаючи свою самобутність. К.Шейковський групує гаївки за змістом та формою. Під поняттям форми він розуміє рухи, якими супроводжується виконання цих пісень [223, с. 12-46].
    У другому розділі праці "Быт подолян", який має назву "Побутові пісні", міститься 7 рекрутських, 5 чумацьких, одна пісня шевців та 14 коломийок [223, с. 47-71]. Натрапляємо у ньому на нотатки про місце побутування та рік запису пісень, як от Кам’янець 1851 р., Ушицький повіт, Старо-Шарапановка Ольгопольського повіту 1857 р., але особливої системності тут бракує. Другий випуск першого тому праці К.Шейковського, що надрукований у 1860 р., містить статтю автора "О похоронах" [224].
    Таким чином, праця К.Шейковського була першим друкованим виданням, спеціально присвяченим фольклору та етнографії Поділля.
    Своєрідним відгуком, рецензією на вищезазначену працю, стала розвідка письменника А.Свидницького "Великдень у Подолян" (вміщена у 10-му числі журналу Основа за 1861 р.), на сторінках якої чимало уваги приділено описові весняних хороводів (гаївок).
    Збірник І.Рудченка "Чумацькі народні пісні" містить 5 пісень з Подільської губернії, запозичених із першого випуску видання К.Шейковського "Быт подолян" [218, с. 59-60; 61-62].
    Є відомості про те, що дослідженням подільського фольклору займався одесит О.Маркович, який навіть підготував збірку "Пісні Поділля" (упорядкуванням займався М.Лисенко), але, на жаль, її було заборонено тиражувати [181, с. 89].
    На 40-60-ті рр. ХІХ ст. припадають фольклорні записи, здійснені С.Руданським. Пісні, зібрані ним, були вміщені у збірнику "Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии" (1852), в якому подано докладний опис весільного обряду з піснями (134 зразки) "Подольськеє весілля Вінницького повіту в селі Хомутинцях" (1862) [70]; укладено збірку українських народних пісень з нотами "Копа пісень" (1861). Тривалий час ці праці залишались у рукописі і вперше були надруковані у 1972 р. [134, с. 5-6].
    Збірник "Копа пісень", упорядкований С.Руданським в Ялті, містив понад 30 пісень з попередньої збірки, близько 20 нових записів і 7 авторських творів. Кожен зразок супроводжувався нотним записом мелодії, збережені лексичні та морфологічні особливості пісень [134, с. 13]. За жанровою приналежністю вміщені твори відносяться до ліричних та родинно-побутових пісень, є декілька козацьких, чумацьких та історичних пісень. Окремо автор виділяє 2 рубрики "Веснянки" та "Весільні пісні".
    Першою збіркою українських народних пісень, орієнтованою на наукові потреби була "Пісні, думки і шумки руського народу на Поділлі, Україні і в Малоросії" музикознавця та фольклориста польського походження А.Коціпінського[7] [104]. Ставши на службу в музичний магазин М.Биховського, А.Коціпінський одночасно записує українські народні пісні, займається збором етнографічних матеріалів [182]. У 1861-1862 рр. видає збірку пісень, велика частина яких записана на Поділлі [183]. Збірка виходила окремими зошитами-десятками (авторові вдалось опублікувати лише одну, першу сотню). Деякі зразки підкріплюються варіантами, часто подаються паралелі із збірника В.Залеського, Жеготи Паулі. Близько 40 пісень Коціпінський зібрав і записав сам, інші запозичив із збірників М.Маркевича, В. Залеського та ін. У книзі вміщено 100 мелодій пісень і біля кожної є вказівка на їх місце побутування. А.Іваницький називає видання "Першою збіркою, де простежуються риси науково-пізнавального інтересу..." [71, с. 76]. Збірник містить алфавітний покажчик. Автор друкує тексти пісень латинкою та кирилицею, на розгортці сторінок праворуч український текст з нотами, ліворуч польський, щоби видання можна було читати і співати у будь-якій європейській країні.
    Видання окремими зошитами було почате у 1861 р. і закінчене у 1862 р. У ньому опубліковано 45 пісень, 42 думки та 14 шумок. У збірці вміщено козацькі, чумацькі та бурлацькі пісні, побутові, любовні, гумористичні та ін.
    Пісні, записані власноручно А.Коціпінським, мають паспортизацію: географічні вказівки побутування, часто зазначається прізвище виконавців, наприклад: "Голос співав М.Чачковський" (зять А.Коціпінського).
    Пісенні зразки, зібрані автором, позначаються у збірнику наступною поміткою: "Переложив під музику А.Коціпінський". Приблизно ¼ частину збірника складають пісні з Поділля, найбільшу частину записано автором у с.Цілківці над Смотричем (тепер Кам’янець-Подільського
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Подільська земля привертає увагу багатством традиційної духовної і матеріальної культури. Її невід’ємною складовою є народнопісенна творчість у багатоманітності родів і жанрів, яка вросла в життєвий простір подільського краю. Непроста геополітична ситуація краю у різні періоди історії України, зміна етнічних кордонів, міграційні процеси на цих землях, поліетнічність населення позначилися на характері народної культури. Поділля відносно рано (в порівнянні з іншими регіонами України) долучилося до культури Заходу і Сходу, що призвело до суттєвих асиміляційних процесів. Вивчення пісенного фольклору Хмельницького Поділля, якому присвячена дана праця, продовжує актуальний на сьогодні напрям регіональних досліджень, основи якого були закладені у працях П.Чубинського, В.Шухевича, В.Гнатюка, Ф.Колесси, В.Гошовського та ін.
    Аналізуючи сучасні записи фольклору на Хмельниччині, спостерігається зменшення питомої ваги і ступеня активності функціонування в сучасному народновиконавському процесі календарно-обрядових пісень. Натомість активізуються нові необрядові жанри. Автором дослідження зафіксовано 814 народноісенних зразків у 17-ти населенних пунктах Хмельницької області, які за жанровою приналежністю розподіляються на обрядові весільні пісні 421 зразок (51,7%), пісні весняного календаря 111 зразків (13,6%), пісні зимового календаря 68 зразків (8,35%), пісні літнього календаря 63 зразка (7,7%), ліро-епічні пісні балади 28 зразків (3,4%), пісні інших жанрів 123 зразка (15,3%). Під час проведення фольклористичних експедицій, ми спілкувалися із 45-ма інформаторами жіночої статі різного віку: наймолодшій на час запису було 44 роки, найстаршій виповнилося 84. Найбільша кількість інформантів була віком 60-70 років і жодного інформатора в межах від 20-ти до 30-ти років. Матеріал записаний від жінок, переважно колгоспниць, які проживають у сільській місцевості.
    Тембрально голоси виконавиць укладаються в теситуру народного альта. Його діапазон становить квартдециму: від cis (до дієз малої октави) до h1 (сі першої октави). Для нього характерний міцний, добре опертий, сильний звук, густий тембр, використання грудного регістру, з переходом на мікст у верхніх звуках діапазону.
    У дисертації висвітлюються об’єктивні фактори, які впливали на розвиток пісенного фольклору означеного середовища. Обстеження сіл Хмельницької області і звукова фіксація різножанрових пісень дали змогу здійснити характерстику стану усної пісенної культури у фольклорних осередках Поділля; виявити сучасні форми побутування народнопісенної традиції регіону; визначити жанрову структуру пісенного матеріалу; розкрити ритмоструктурну типологію обрядових фольклорних жанрів; з’ясувати фактори, що впливали на розвиток пісенного фольклору визначеного середовища; охарактеризувати інформаторів досліджуваного середовища.
    З усіх жанрів, які траплялося нам записати, доволі стабільно існує весільний обряд. В ході фольклорних експедицій було записано 421 весільну пісню (51,7%). В досліджуваних нами селах спостерігається збереження його сталого каркасу та формотворчих елементів і втрата дрібних композиційних елементів. Домінуючими групами весільного обряду, записаного в кінці ХХ на початку ХХІ ст. на Хмельниччині, є пісні, виконувані за столом, пов’язані із весільними "переходами", ті, що супроводжують ритуали вінкоплетин, розплітання коси, випікання короваю, завивання гільця, посаду молодої, "скупщини" дружок. Остаточно зникають пісні, виконувані на заручинах, під час запросин на весілля. Редукуються ритуали випікання короваю, завивання гільця, розплітання коси, вінкоплетини, посаду молодої. Трапляється виконання на весіллі позаобрядових пісень.
    Весільні пісні багаті на поетичні прийоми, де важливе місце посідають тавтологічні та роз’яснювальні епітети, епітети-метафори, та власне метафора, пестлива лексика, гіпербола, синекдоха, інверсія, паралелізми.
    Чільне місце в музиці сучасного подільського весілля займають 8 типових пісенних парадигм (мелодичних типів), що його обслуговують та є свідченням збереження цього народному зичного жанру. Характерними рисами кожної групи є певні інтонаційні ходи, сталі каденційні звороти, ритміка. В той самий час вони мають нахил до імпровізаційності, адже відзначаються нерівноскладовою силабічною будовою, що відбивається на їх структурі в цілому. Для подільських весільних пісень характерні мелодії невеликого обсягу від терції до сексти з головною опорою, переважно, на першому ступені. У більшості весільних пісень простежується тенденція чіткого відчуття тоніки, як головної ознаки гармонічного мислення. Превалюючою ладовою моделлю є пентахорд у різних модифікаціях, не менш вживаний гексахорд у різних модифікаціях, дещо менше вживається тетрахордна ладова модель у різних її проявах. Розширення амбітусу відбувається шляхом додавання нижньої кварти, секунди, або обидвох цих ступенів. Лади еолійського нахилу переважають у ладовому мисленні подільської весільної пісенності. Характерною рисою подільської весільної мелодики є також варіабельність 3-го ступеня. Панує на Поділлі монодичний спів, одна із ранніх ладових форм, яка зазнала впливу церковного співу та християнського обряду.
    Середній темпоритм виконання весільних пісень з вісімковою пульсацією становить 151 удар за хвилину, з пульсацією четвертними тривалостями 98 ударів. Що відповідає помірним темповим характеристикам.
    Пісні зимового календарного циклу Хмельницького Поділля у наших записах нараховують 68 зразків, що становить 8,35%. Найпоширенішим жанром зимового календаря, на сучасному етапі, є коляди християнського змісту. Колядки та щедрівки, зберігаючи свої стабільні елементи, все більше забуваються, переходять у літературу та в зміненому вигляді знову повертаються у фольклорне середовище. Особливий вплив на цей процес мають священнослужителі, які, будучи авторитетними людьми в сільському середовищі, часто переконують народних співаків, що тільки коляди християнського змісту потрібно виконувати у зимових святкуваннях.
    Найуживанішими в колядках Хмельницького Поділля є десятискладові цезуровані вірші (5+5). Другу групу становлять 11-17-складові вірші. Пісенна форма колядок досить традиційна: її чинниками, передусім є вірш-колон та двовіршова варіаційна строфа. Хоча нами записано невелику кількість колядок, все ж з наявного арсеналу можна зробити висновок про збереження традиційної силаборитмічної моделі п’ятискладника з ямбізованим закінченням. Зміщення ритмічного ікту часто чинить хореїчне закінчення. Амбітус колядок сягає пента- гексахордних моделей іонійського чи еолійського нахилу, часто з приставними звуками (субсекундою та субквартою).
    Тематика коляд християнського змісту прославлення народження Ісуса Христа із домінуванням мотиву загальнолюдської радості з нагоди його появи на світ. Їх стильовими характеристиками є двовіршова строфа з варіаційним типом розвитку, мелодика наспівного характеру, помірний темп виконання. Кількість складів у віршах коливається від 7-ми до 18-ти. Найбільш поширеною формою ритмічної організації в церковних колядах Східного Поділля є авгментація закінчень, як загалом типової риси українських колядок. Крім цього в різдвяних колядах вживаються традиційні колядкові ритми. Це наводить на думку про близькість типів ритмічної організації у даному жанрі до традиційних колядок. Амбітус коляд християнського змісту охоплює, переважно, три-, тетра-, пента- та гексахордні моделі, які розширюються через додавання субсекунди та субкварти, що надає мелодії урочистого характеру звучання. Пріоритетними на Східному Поділлі є лади іонійського нахилу, хоча еолійського також займають не останню позицію. На східноподільському терені переважає двоголосе виконання коляд християнського змісту способом терцової втори.
    Мізерна кількість зафіксованого щедрівкового матеріалу не дозволяє робити узагальнення типологічних особливостей жанру. Пісенна форма записаних щедрівок розширюється від вірша-колона до двовіршової варіаційної форми. Ритмічними формами віршів є висхідний йонік, а також п’ятискладник з ямбічним чи хореїчним закінченням. Амбітус щедрівок вузькооб’ємний з використанням тетра-, пента-, гексахордних моделей іонійського чи еолійського нахилу, часто з приставними звуками (субсекундою та субквартою). Щедрівки найменше збереглися у пам’яті народних виконавців і мають тенденцію до зникання.
    Пісні весняного календарного циклу, так само як і весільні, збереглися в більш-менш повному обсязі, утримуючи традиційні композиційні та хореографічні елементи. Для пісень весняного календаря, зафіксовано 111 зразків (13,6%), досліджуваного терену властиве розмаїття пісенних форм, з найбільшим вживанням трьох груп та їх модифікацій: вірша-колона, двовіршової варіаційної, та двовіршової форми. Силаборитміка східноподільських гаївок розгортається, передусім, навколо простих речитативних фігур (дипірихія, диспондея тощо), з поступовим переходом до простої моторики з протягуванням останніх складонот (анапестична, диямбічна сканзія, висхідний йонік).
    В процесі ладового аналізу ми визначили найуживаніші амбітуси пісень весняного календаря: превалює пентахордна модель в різних модифікаціях, дещо менше гексахордна, майже не поступається їй тетрахордна в різних модифікаціях. На центральноподільському терені превалюють лади іонійського нахилу, що вдвічі більше використання еолійських. В каденційних пісенних колінах гаївки часто тяжіють до тоніки, що говорить про вироблене під західним впливом почуття тональності.
    До традиційних хореографічних елементів, в супроводі яких виконуються пісні весняного обрядового циклу належить коло з учасниками всередині, або без них, ключ (переважно "кривулька"), два ряди (двошеренгові, мостові). Аналіз декількох гаївкових пісенних парадигм довів генетичну та синонімічну, а не структуротворчу спорідненість їхніх варіантів, що представляють Східне та Західне Поділля.
    Ладова будова аналізованого матеріалу вказує на значні впливи західноєвропейського музикування, що позначилися в обрядовій і позаобрядовій творчості.
    Обрядовість літнього циклу на Поділлі, 63 зразка (7,7%), має риси найбільш пізніх нашарувань, а також схильність до затухання та часто до абсолютного зникнення.
    Купальські пісні умовно можна поділити на дві групи. Першу, кількісно більшу, становлять твори з двовіршовою строфою. Ладомелодичними особливостями даного типу є оліготонічні лади (передусім в амбітусі кварти), переважно еолійського нахилу. Головними особливостями другої групи пісень є двовіршова строфа, укладена триколінними віршами. Купальська обрядовість сформувала так званий "подільський діалект", але, зазнавши пізніх нашарувань, останнім часом має схильність до затухання та часто до повного зникнення.
    Обжинкові пісні, маючи багато спільних рис із весільними, також активно виходять з ужитку. Для обжинкових пісень Хмельницького Поділля властиві семискладові вірші, що укладаються у багаторядкові варіаційні строфи, кількість віршів у яких коливається від 3-х до 7-ми. Досить стабільні інтонаційні риси досліджуваних варіантів. Майже всі вони починаються квартовим висхідним стрибком з V ступеня до першого. Амбітус більшості варіантів розгортається у межах іонійського тетрахорду з приставними звуками.
    Сучасна подільська народнопісенна традиція, зберігаючи питомі особливості, зазнала впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, які позначилися на її розвитку. На трансформацію пісенного репертуару впливають періодичні видання, що містять фольклор різних етнічних регіонів України. Зовнішніми чинниками впливу є радіо, кіно, телебачення, звукозаписувальна аппаратура.
    До внутрішніх чинників впливу відноситься діяльність співочих колективів, які діяли при клубах (домінуючими в їхньому репертуарі були ліричні та жартівливі пісні), впровадження працівниками центрів народної творчості нових свят, модернізуючих давні та впливаючих на традиційну народну пісню.
    Досліджуючи необрядові жанри, ми, головним чином, звернули увагу на ліро-епічні пісні, зокрема балади.
    Типовими пісенними формами є двовіршова варіаційна, тривіршова варіаційна форма, двовіршова форма та їх модифікації. Переважають ізометричні строфи, укладені семискладовими віршами з цезурою після четвертого складу (4+3), цезурованими восьмискладовими (4+4), цезурованими десятискладовими (5+5), трапляються строфи з 10-14-тискладовими віршами. Пісень з гетерометричними строфами записано досить малу кількість. Найпоширенішою звукорядною моделлю виявився гексахорд та його різновиди, часто вживається пентахорд. Пануючими в ліро-епічних піснях Поділля є лади еолійського нахилу. Домінування функціонально-гармонічного мислення підтверджується тим, що балади, записані нами, на 100% мають закінчення на 1 ступені ладу, а також вживанням в багатоголосих баладах терцевої втори. Для силабомелодичного ритму характерними є каденційні авгментації (ямбічні закінчення), що виступають в якості психологічної коми. Сучасні записи, здійснені нами, виявляють генетичний (найближчий) рівень спорідненості із записами зі Східного Поділля, здійсненими в середині ХХ ст. Записаний баладний матеріал об’єктивно відтворює сюжети, які були популярними на обстеженій нами подільській території. Він свідчить, що такі балади, у порівнянні з тими самими з інших територій, виявляють тенденцію до скорочення. Їх ритмо-мелодичні форми утримуються в модусі мислення, досліджуваного локусу з ухилом до збереження речитативного типу мелосу у невеликому амбітусі. Переважає силабічна ритміка, мелодико-речитативного плану, слабо розспіваний речитативний мелос. Баладні сюжети зустрічаємо у календарно-обрядововому (гаївки) та родинно-обрядовому фольклорі (весільні пісні).
    Сьогодні традиційний народнопісенний репертуар поволі відходить у небуття, але водночас все ще залишається важливим компонентом історичної пам’яті народу. Записаний та проаналізований народнопісенний матеріал, усі його вищезазначені характеристики розкривають локальні особливості музичного фольклору Хмельницького Поділля в умовах сучасності. Результати дослідження можуть слугувати для доповнення картини цілісності українського фольклору, уявлення про його розвиток, сприяти подальшому етномузикологічному дослідженню регіону і проведенню порівняльних студій.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
    1. А.К. Свадебные песни, записанные в Подольской губернии. К.: Типография императорского университета Св. Владимира, 1897. 22 с.
    2. Алябьев А. Голоса украинских песен, изданные Михаилом Максимовичем. Аранжировка Александра Алябьева. Второе издание под ред. и с историко-критическим очерком Б.С.Штейнпресса. М.: Госмузиздат, 1961. 152 с.
    3. А.П.К. Народные песни, записанные в Подольской губернии: С приложением пословиц, поговорок и пр. Одесса, 1915. 65 с.
    4. Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ на початку ХХ ст.: Становлення. Історіографія. Бібліографія. Хмельницький: Доля, 1995. 256 с.
    5. Баженов Л.В. Основні наукові школи історико-краєзнавчого вивчення Поділля у ХІХ-ХХ ст. // Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження: Науковий збірник, присвячений 400-річчю від дня народження Б.Хмельницького / Ред. кол.: Баженов Л.В. (відп. ред.), Баженов С.Е., Винокур І.С. та ін. Кам’янець-Подільський: Доля, 1995. С.334339.
    6. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст.: Історіографія. Бібліографія. Матеріали. Кам’янець-Подільський, 1993. 480 с.
    7. Баженов Л.В. Фольклорно-етнографічне вивчення краю в Подільській духовній семінарії в сер. ХІХ на поч. ХХ ст. // Культура України і слов’янський світ: Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції / Ред. кол.: Чернець В.Г. (голова), Блажевич Ю.І., Слободянюк П.Я. (наук. ред.) та ін. Ч.1. К., 1992. С.9698.
    8. Балади. Кохання та дошлюбні взаємини / Упоряд.: О.І.Дей, А.Ю.Ясенчук (тексти), А.І.Іваницький (мелодії); Ред. кол. О.І.Дей, І.П.Березовський, та ін. К.: Наукова думка, 1987. 472 с.
    9. Балади. Родинно-побутові стосунки / Упоряд.: О.І.Дей, А.Ю.Ясенчук (тексти), А.І.Іваницький (мелодії). К.: Наукова думка, 1988. 528 с.
    10. Батюшков П.Н. Подолия. Историческое описание. СПб., 1891. 154 с.
    11. Беренштейн О. Євреї в Україні // Етносоціальні процеси в Україні: історія та сучасність / О.Б.Беренштейн, Н.А.Зіневич, В.Т.Зінич та ін.; за ред. В.І.Наулка. К.: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001. С.247273.
    12. Білінський М. Часописи Поділля (в межах УСРР) / За ред. В.Отамановського, М. Ідашкіна. Вінниця, 1927-1928. 31 с.
    13. Блажевич Ю. Матеріали до історії друкарства на Поділлі з кінця XVIII до початку ХХ ст. (З рукописної спадщини Ю.Сіцінського) // Володимир Січинський та Україна. К.: Абрис, 1996. С. 161167.
    14. Болтарович З.Є. Україна в дослідженнях польських етнографів ХІХ ст. К.: Наукова думка, 1976. 140 с.
    15. Бондаренко Г. Поняття "Поділля" в історичних часі та просторі // Краєзнавство. 1999. №№1-4. С.810.
    16. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні: історико-етнографічне дослідження / АН УРСР. ІМФЕ ім. М.Рильського; відп. ред. М.М.Пазяк. К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
    17. Бріцина О.Ю., Луганська К.М. Записи пісень і казок на Поділлі // НТЕ. 1979. №4. С.76-77.
    18. Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии (очерки теории и истории). М.: Наука, 1981. 392 с.
    19. Буковинські народні пісні / Упоряд., вст. ст. та примітки Л.Ященка. К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1963. 680 с.
    20. Василенко З.І. Фольклористична діяльність М.В.Лисенка. К.: Наукова думка, 1972. 186 с.
    21. Веселовский А.Н. Историческая поэтика / Вступ. ст. И.К.Горского; сост., коммент. В.В.Мочаловой. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
    22. Весілля / Упоряд. текстів, примітки М.М.Шубравської, нотний матеріал упоряд. О.А.Правдюк. К.: Наукова думка, 1970. Кн.1. 456 с.
    23. Весілля /Упоряд. текстів, примітки М.М.Шубравської, нотний матеріал упоряд. О.А.Правдюк. К.: Наукова думка, 1970. Кн.2. 480 с.
    24. Весільні пісні /Упоряд., примітки М.М.Шубравської, нотний матер. упоряд. А.І.Іваницький. К.: Наукова думка, 1982. Кн.1. 872 с.
    25. Весільні пісні /Упоряд., примітки М.М.Шубравської, нотний матер. упоряд. Н.А.Бучель. К.: Наукова думка, 1982. Кн.2. 680 с.
    26. Весільні пісні Віньковеччини / Записано жителькою с. Пилипи Олександрівські Віньковецького р-ну Хмельницької області О.О.Ткач, упорядники Є.І.Олендра, Н.Я.Небелюк, А.М.Прокопенко (редактор). Хмельницький, 1993. 83 с.
    27. Віньковеччина: історія і сучасність. Тези науково-практичної конференції, 25 вересня 1993р. (до 500-річчя Віньковець) // Ред. кол.: Тиртишний В.Д. (голова), Слободянюк П.Я. (наук. ред.) та ін. Хмельницький, 1993. 60 с.
    28. "Висилля", или крестьянская свадьба в Подольской губернии, Новоушицкого узда // ПГВ. 1898. №№18, 35, 49.
    29. Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
    30. Войтович В.М. Сокіл-род. Легенди та міфи стародавніх українців. Рівне: Оріана, 1997. 332 с.
    31. Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений духовной культуры (по материалам родильной обрядности украинцев). К.: Наукова думка, 1981. 280 с.
    32. Гаївки / Зібрав В. Гнатюк. Мелодії схопив на фонограф О.Роздольський, списав Ф.Колесса // Матеріали до української етнології. Видає етнографічна комісія Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Львів, 1909. Т.12. 267 с.
    33. Гайдай М.М. Слов’янська балада в її зв’язках з іншими жанрами фольклору / Розвиток і взаємовідношення жанрів слов’янського фольклору. К.: Наукова думка, 1973. С.2261.
    34. Галицькі колядки і щедрівки. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1990. 68 с.
    35. Галицько-руські народні мельодії / Зібр. на фонограф Й.Роздольський, списав і зредагував С.Людкевич // Етнографічний збірник. Видає Етнографічна комісія Наукового Товариства ім Шевченка у Львові. Львів: З друк. НТШ, 1906. Т.21. Ч.1. 177с., з нот.
    36. Галицько-руські народні пісні з мельодіями / Зібрані у с. Ходовичі Стрийського повіту д-ром. І.Колессою // Етнографічний збірник. Видає Етнографічна комісія Наукового Товариства ім Шевченка у Львові. Львів, 1902. Т.11. 36. 300 с.
    37. Гандзюк В.О. Просимо на весілля. Етнографічний нарис. Вінниця: РВВ ВАТ Віноблдрукарня, 2001. 52 с.
    38. Геровська О.М. Народонаселення Подільської губернії у післяреформений час // Проблеми етнографії, фольклору та соціальної географії Поділля. Науковий збірник / Під ред. Л.В.Баженова, І.С.Винокур та ін. Кам’янець-Подільський, 1992. С.170172.
    39. Голоса украинских песен, изданные Михаилом Максимовичем / Аранжировка А.Алябьева // 2-е изд. под ред. и с историко-критическим очерком Б.С.Штейнпресса. М.: Гос. муз. изд-во, 1961. 152 с.
    40. Горленко В.Ф. Етнографічне районування // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. / Редкол. О.М.Маринич (відп. ред.) та ін. К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1989. Т.1. А.Ж. C.393394.
    41. Гошовский В. У истоков народной музики славян. Очерки по музыкальному славяноведению. М.: Советский композитор, 1971. 303 с.
    42. Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. М.: Советский композитор, 1968. 480 с.
    43. Грица С.Й. Мелос української народної епіки. К.: Наукова думка, 1979. 246 с.
    44. Грица С.Й. Фольклор у просторі і часі. Вибрані статті. Тернопіль: Астон, 2000. 228 с.
    45. Грушевський М.С. Барське староство. Історичні нариси ХV-XVIII ст. Л., 1996. 627 с.
    46. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 2 т., 12 кн. К., 1993. Т.4. С. 8889.
    47. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. / Упоряд. В.В.Яременко; Автор передмови П.П.Кононенко; приміт. М.Ф.Дунаєвської. К.: Либідь, 1993. Т.1. 389 с.
    48. Гуменюк С. Як змінювався адміністративно-територіальний поділ сучасної Хмельницької області // Радянське Поділля. №258 (9423). 31 грудня, 1963. С.34.
    49. Гушло В. Десяток українських пісень з Подолля. Зібрав і для хору уложив В.Гушло. [К. Нотопеч. І.І. Чоколова].[Б.р.]. 16 с., з нот.
    50. Дашкевич Я. Поділля: виникнення і значення назви // VІІІ Подільська історико-краєзнавча конференція: Тези доповідей. Секція історії дожовтневого періоду / Ред. кол.: Л.В.Баженов, І.С.Винокур (відп. ред.) та ін. Кам’янець-Подільський, 1990. С.5860.
    51. Дашкевич Я.Р. Поділля на картах ХV ХVІ ст. // Проблеми історичної географії Поділля: Тези доповідей обласної наукової конференції / Ред. кол.: Л.В.Баженов, І.С.Винокур, М.Г.Кукурудзяк (відп. ред) та ін. Кам’янець-Подільський, 1982. С.131132.
    52. Дей О.І. Народнопісенні жанри. К.: Музична Україна, 1977. Вип.1. 108с.
    53. Дей О.І. Поетика української народної пісні / Відп. ред. І.П.Березовський; Рец. О.В.Мишанич, Р.Я.Пилипчук, Г.К.Сидоренко, В.А.Юзвенко; АН УРСР ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. К.: Наукова думка, 1978. 252 с.
    54. Дей О.І. Слідами видатного збирача-фольклориста (до 200-річчя з дня народження З.Доленги-Ходаковського) // НТЕ. 1984. С.2731.
    55. Дей О.І. Українська народна балада. К.: Наукова думка, 1986. 264 с.
    56. Дмитренко М.К. Нові записи фольклору на Поділлі // НТЕ. 1987. №4. С.9092.
    57. Дудар О.О. Родинна та календарна обрядовість на сторінках часопису "Подольские епархиальные ведомости" // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. №2. 2000. С.8891.
    58. Дудар О. Пісні весняного календарно-обрядового циклу: західноподільські та східноподільські паралелі // Традиційна музична культура Західного Поділля: Збірник статей і матеріалів наукової конференції/ Ред.-упоряд. О.Смоляк, В.Коваль. Тернопіль: Астон, 2001. С.1625.
    59. Дудар О.О. Музичний фольклор Поділля у друкованих джерелах // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. №1(6). 2001. С.8084.
    60. Дудар О.О. Весільні пісні Центрального Поділля // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. №2(17). 2006. С. 104110.
    61. Дудар О.О. Стильова характеристика ліро-епічних пісень Східного Поділля (за матеріалами фольклорних експедицій) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. №3(15). 2005. С.100112.
    62. Жеплинський Б. Подільські лірники та їхній репертуар // Традиційна народна музична культура Західного Поділля: Збірник статей і матеріалів / Ред.-упор. О.Смоляк, В.Коваль. Тернопіль: Астон, 2001. С.7378.
    63. Жупанський Я.І., Круль В.П., Джаман В.О. До питання про межі Поділля // Проблеми етногеографії фольклору і соціальної географії Поділля / Під ред. Л.В.Баженова, І.С.Винокур та ін. Кам’янець-Подільський, 1992. С.125126.
    64. Завальнюк А.Ф. Типология украинских летних обрядовых песен и их восточнославянский субстрат. Автореф. дис... канд. искусствовед.: 17.00.02 / Ин-т искусствовед., фольклористики и этнографии им. М.Рыльского НАН Украины. К., 1983. 24 с.
    65. Заєць І. Трипільська культура на Поділлі. Вінниця: Тезис, 2001. 184 с.
    66. Зарембский А. Народное искусство подольских украинцев. Л., 1928. 24 с.
    67. Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. Львів: Світ, 1993. 176 с.
    68. Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. К.: Наукова думка, 1974. 158 с.
    69. Зінченко Л.П. Фольклористи і етнографи Поділля // Проблеми етнографії Поділля: Тези доп. наук. конф. Кам’янець-Подільський, 1986. С.162163.
    70. Зінченко Л.П. Фольклорні джерела Степана Руданського // Духовні витоки Поділля: творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9-11 вересня 1994 р.). Хмельницький: Поділля, 1994. Ч.1. С.8688.
    71. Іваницький А.І. Українська музична фольклористика (методологія і методика): Навч. Посіб. К.: Заповіт, 1997. 392 с., іл.
    72. Іваницький А.І. Українська народна музична творчість: Навч. Посіб. / Під ред. М.М.Поплавського. 2-е вид., доопрацьоване. К.: Музична Україна, 1999. 222 с.: нот.
    73. Іванов В.Ф. Навчання співу в сільській місцевості Поділля в кінці ХVІІІ ст. // Тези доповідей VІ-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. Секція історії дожовтневого періоду / Ред. колегія: Л.В.Баженов, І.С.Винокур (відп. ред.), С.К.Гуменюк та ін. Кам’янець-Подільський, 1985. С.67.
    74. Іванов В.Ф. Подільські нотописи ХVІІІ ст. // Проблеми етнографії Поділля: Тези доповідей наукової конференції / Під ред. Л.В.Баженова, І.С.Винокур, О.М.Завальнюк та ін. Кам’янець-Подільський, 1986. С.191192.
    75. Іванов В.Ф. Старовинний наспів на Поділлі у XVIII ст. // VIII Подільська історико-краєзнавча конференція: Тези доповідей. Секція історії дожовтневого періоду / Ред. кол.: Л.В.Баженов, І.С.Винокур (відп. ред.) та ін. Кам’янець-Подільський, 1990. С.4951.
    76. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. Відділ рукописних фондів. Ф.8-13. Од.зб.11, 44, 103, 113, 123, 123 "а", 124 "а", 125132.
    77. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. Відділ рукописних фондів. Ф.14-3. Од.зб.2,
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)