СТИЛЬОВІ ВИМІРИ ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО




  • скачать файл:
  • Название:
  • СТИЛЬОВІ ВИМІРИ ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО
  • Альтернативное название:
  • стилевые ИЗМЕРЕНИЯ ТВОРЧЕСТВА Василия Барвинского
  • Кол-во страниц:
  • 290
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ім. М. В. ЛИСЕНКА
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
    ім. М. В. ЛИСЕНКА



    На правах рукопису



    НАЗАР ЛІЛІЯ ЙОСИФІВНА

    УДК 78.092У
    Б-26


    СТИЛЬОВІ ВИМІРИ
    ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО




    Спеціальність - 17. 00. 03 музичне мистецтво



    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства


    Науковий керівник
    Кияновська Любов Олександрівна,
    доктор мистецтвознавства,
    професор


    Львів - 2007










    ЗМІСТ
    Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
    Розділ1. Формуючі засади композиторського стилю В. Барвінського. .14
    1. 1. Категорія стилю в сучасному музикознавстві та адаптація засад менталітету до розгляду творчої постаті митця. . . . . . . . . . . . . . .
    1. 2. Первні творчої особистості: аутентичний, релігійний, світський. .
    Розділ 2. Автентичний первень творчості В. Барвінського. . . . .
    2. 1. Концепт природи в музично-виразовій системі В. Барвінського.
    2. 2. Фольклорний ареал творчості В. Барвінського. . . . . . . . . . . . . .
    Розділ 3. Духовно-етичні домінанти творчості В. Барвінського . . . . . . 60
    3. 1. Витоки формування та становлення релігійної свідомості мистця. .
    3. 2. Твори В. Барвінського на релігійну тематику. . . . . . . . . . . . . . .
    3. 3 Особливості прояву релігійного в музиці композитора. . . . . . 77
    Розділ 4. Світський первень в творчості В. Барвінського. . . . . . . .
    4. 1. 1 Переломлення художньо-естетичних напрямків ХХ століття в творчості композитора. В. Барвінський в контексті епохи модернізму. . . . .87
    4. 1. 2 Символістичні тенденції тенденції творчості композитора. . . . .
    4. 1. 3 Національна природа вітаїзму і В. Барвінський. . . . . . . . . . . . . .
    4. 2. Роль традиції в індивідуальному стилі композитора. . . . . 119
    4. 3. Проекція нових технік ХХ ст. у творчості В. Барвінського. . . . .
    4. 4. Вплив комплементарного характеру діяльності В. Барвінського на творчість композитора. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Список використаних джерел. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Додатки









    ВСТУП


    В українській музичній історії особливе місце займає спадщина Василя Барвінського (1888 1963). Видатний композитор, педагог, піаніст, критик, культурно-громадський діяч В. Барвінський творив в гроні провідних митців України і Європи М. Лисенка, В. Новака, Е. Жак-Далькроза, Б. Бартока, К. Шимановського, Б. Лепкого, О. Новаківського, О. Кошиця, П. Козицького, В. Косенка, Л. Ревуцького. Він був аніматором музичного життя Західної України, автором перших в українській музиці Прелюдій (1908 р.), першої в ХХ ст. української Фортепіанної сонати (1910 р.), однієї з перших Віолончельних сонат (1926 р.), першим почав роботу над українським Фортепіанним концертом (1917, закінчив в 1938 р.), та ін. В. Барвінський першим в світі використав перемінні метри (Прелюдія методом Далькроза” -1915 р.) майже на сорок років випередивши систему варіабельних швидкостей Б. Бляхера. Вперше в Європі, рівночасно з Ч. Айвзом і Г. Коуелом, застосовує кластери, гру затисненим кулаком. Один з перших українських композиторів, які отримали світове визнання: твори видавалися в Європі, США, Японії (Рeters”, Universal Edition”, Nakamura”), звучали на багатьох світових сценах, в радіо- та телепередачах (Відень, Ляйпціг, Берлін, Стокгольм, Турін, Прага, Варшава, Краків, Нью-Йорк, Буенос-Айрес, Мехіко, Торонто та ін.). На зорі телебачення в Лондоні 21 травня 1937 року транслювався концерт з творів В. Барвінського та Н. Нижанківського у виконанні піаністки Любки Колесси.
    Інтерпретаторами творчості В. Барвінського були митці різних національностей. Німецький органіст М. Грілль переклав вагому частку фортепіанних творів композитора для органу та записав платівки з його фортепіанними творами, на Міжнародному конкурсі коляд перше місце в Європі посіла Небо і земля” В. Барвінського у виконанні хору Мюнхенського радіо в 1998 р.. Колискова” В. Барвінського, перекладена О. Кошицем для хору, стала бестселлєром епохальної діяльності капели. Завдяки гармонічним вартостям та мелодичним візерункам, вона врізалася в людську пам’ять як найбільше, осягнене коли-небудь чоловіком чудо” (Brasil, Сorreiro Paulistano, 17.09.1923).
    В національній музичній науці дотепер не осмислена вся багатогранність і значення його творчості, і на це є історичні причини. В. Барвінський пройшов хресну дорогу зі своїм народом до національної Голготи: десять років мордовських концтаборів та жахливий факт спалення режимом практично всіх рукописів мали залишити нам у спадок композитора без нот”, як з гіркотою охарактеризував себе сам автор після повернення з заслання. Та учні В. Барвінського піаністи Р. Савицький, Д. Гординська-Каранович, а також Л. Колесса, Г. Левицька, скрипаль Р. Придаткевич, співаки І. Маланюк, М. Сокіл, Є. Зарицька, М. Менцинський, М. Скала-Старицький, І. Козловський не дали загинути творам українського композитора.
    Відтак, актуальність теми зумовлена недослідженістю творчості В. Барвінського в багатьох ракурсах, неприйнятних в попередній історико-культурній парадигмі, відсутністю розгляду багатогранної творчої палітри митця. Необхідно проаналізувати недавно віднайдені та малознані твори, які становлять невід’ємну частку композиторської стилістики в цілому, висвітлити нові факти життєвої та творчої біографії. Здобутки в українознавстві, етнокультурології, релігієзнавстві, поступ світової музикологічної думки дозволяють по-новому підійти до вивчення та осмислення постаті митця та його музичного стилю.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана згідно планів науково-дослідницької роботи кафедри історії музики, відповідає темі №3 Українська музика в контексті світової музичної культури” перспективного тематичного плану науково-дослідницької діяльності ЛДМА ім. М. В. Лисенка.
    Метою дослідження є висвітлення стильових вимірів творчості В. Барвінського в контексті культурно-історичної епохи першої третини ХХ століття, з урахуванням етнонаціонального, духовно-етичного та світського первнів його стилю, визначення ролі та значення композитора в історії української музики.
    Завдання дослідження полягають у наступному:
    - простежити цілісне мистецько-духовне явище - творчість В. Барвінського як одного з генераторів та рушіїв музично-культурних процесів України у першій третині ХХ ст.;
    - розглянути постать та стилістику митця в аспекті трьох кардинальних первнів: автентичному, релігійному та світському в тривимірному історико-часовому континуумі (минуле-сучасне-майбутнє);
    - проаналізувати жанрову музичну палітру та визначити місце і роль творчості В.Барвінського в розвитку та становленні багатьох жанрів національної музики;
    - здійснити аналіз творів різних жанрів з точки зору принципів формотворення, засобів виразності, з позицій взаємопоєднання національних та загальноєвропейських традицій музичного мистецтва, визначаючи при цьому ступінь новаторства композитора;
    - виявити характерні особливості та індивідуальні риси творчості В. Барвінського в контексті художньо-естетичних напрямків першої третини ХХ ст.;
    - ввести в науковий обіг невідомі та маловивчені твори В. Барвінського, залучити нові факти з творчої біографії митця;
    - визначити роль В. Барвінського в розвитку української музики та структурі художнього національного стилю.
    Об’єктом дослідження є стильові тенденції розвитку західно-української музичної культури першої половини ХХ ст.
    Предметом дослідженням є стильові виміри творчості В. Барвінського.
    Теоретико-методологічною основою дослідження став комплексний системний підхід зумовлений багаторівневою природою досліджуваного явища стильових вимірів творчості композитора. Залучені історіографічний, джерелознавчий та компаративний методи, які дозволяють визначити місце композитора в контексті європейських і національних традицій, ретроспективно відтворити картину минулого, прогнозуючи при цьому і шляхи майбутнього. Для аналітичних студій використані методи структурно-семіотичний та системно-структурний. Синтетичний характер дослідження викликає цілеспрямоване висвітлення взаємозв’язків філософсько-естетичних, культурологічних, психологічних, етнологічних, релігійно-онтологічних та музикознавчих аспектів, локалізованих на персональний стильовий рівень В. Барвінського.
    Матеріалом дослідження слугують твори композитора різних жанрів, передусім маловідомі та нововідкриті деякі Прелюдії для фортепіано, сольні та хорові Обробки народних пісень, Пісні з Богогласника”, Кантати, Фортепіанний концерт та ін. Базою дослідження стала епістолярна спадщина композитора, та його музикознавчі, критично-публіцистичні статті В. Барвінського, рукописи неопублікованих творів. Більшість цих джерел вводиться в науковий обіг вперше.
    Наукова новизна дослідження. В дисертації вперше висвітлюються:
    - творчість В. Барвінського як цілісне явище західноукраїнської музичної культури в контексті національної та європейської музики першої третини ХХ ст.;
    - творча індивідуальність та стилістика композитора через три генеральні площини, які відіграють роль первнів творчої особистості митця: етногенетичну, релігійну та світську;
    - концепт природи як мегатекст українського мистецтва першої половини ХХ ст. та його значення в творчості В. Барвінського;
    - світоглядні засади митця та аналіз творів на релігійну тематику;
    - переломлення у творчості композитора художньо-естетичних напрямків першої третини ХХ ст. в аспекті епохи модернізму;
    - стильові ідіоми українського символізму крізь призму стилістики композитора;
    - риси вітаїзму як питомо національної культурно-відроджинецької тенденції першої третини ХХ ст. в творчості В. Барвінського;
    - спектр національних та європейських традицій, перетворених в композиторському стилі;
    - прояви сучасних композиторських технік ХХ ст. у творчості В. Барвінського;
    - вплив комплементарного характеру діяльності митця на стильові особливості творчості;
    - зв’язки В. Барвінського з видатними діячами культури: А. Шептицьким, Й. Сліпим, В. Щуратом, Б. Лепким, Р. Купчинським, О. Новаківським, Е. Жак-Далькрозом, Б. Бартоком, К. Шимановським та ін.;
    - доля творчої спадщини В. Барвінського у вимірі акціональності.
    Практичне значення дослідження полягає у використанні матеріалів дисертації у курсі історії української музики вищих музичних та музично-педагогічних закладів, складанні спеціальних курсів Українська музика першої третини ХХ ст.”, в курсах культурології, краєзнавства, історії мистецьких стилів, в музикознавчих, культурологічних, релігієзнавчих, педагогічних дослідженнях. Музикознавчу базу склали праці сучасників композитора С. Людкевича, Б. Кудрика, З. Лиська, В. Витвицького; сучасних вчених С. Павлишин, Ю. Булки, Л. Кияновської, Н. Кашкадамової, Л. Ніколаєвої, М. Загайкевич, О.Смоляка, Р. Стельмащука, Г. Жук, Р. Савицького-мол., присвячених безпосередньо творчості В. Барвінського. Аналіз творів здійснено на основі праць В. Задерацького, М. Арановського, М. Бонфельда, І. Ігнатченка, Ю. Созанського.
    Розгляд індивідуального стилю зроблено в ракурсі праць М. Михайлова, Б. Яворського, В. Холопової, Б. Шеффера, О. Самойленко, А. Лєсовіченко, в аспекті національного стилю - Н. Горюхіної, І. Котляревського, О. Козаренка, І. Ляшенка, С. Тишка та ін.
    В широкому спектрі міжпредметних зв’язків і суміжних наук, залучених для створення цілісної концепції дослідження стилістики композитора, використано праці з: філософії (Д. Чижевський, В. Липинський, І. Бичко, В. М. Бердяєв), етнопсихології та менталітету (К. Г. Юнг, Дж. Ліндсей, П. Дільцербахер, Ю. Липа, П. Кононенко, О. Кульчицький, В. Храмова, М. Шлемкевич, В. Янів, О. Бенч-Шокало, Б. Савчук, Л. Герасимчук), етнології (Хв. Вовк, В. Гошовський, Т. Шухевич, І. Мацієвський, І. Земцовський), релігієзнавства (А. Бергсон, У. Томпсон, Дж. Сантаяна, Р. Уолш, П. Паренте, Ж. Марітен, А. Шептицький, І. Огієнко, Й. Сліпий, Ю. Макселон, Т. Шпідлік, С. Авєрінцев, М. Рибачук, М. Кашуба) проблем музики та релігії (В. Медушевський, В. Холопова, Н. Семенікін, П. Флоренський); художньо-естетичних концепцій (І. Мірчук, І. Дзюба, Л. Левчук, М. Ільницький, Д. Сараб’янов, С. Яроцінський, Ю. Лавріненко, Т. Левая, І. Савицька, Р. Хічкок).
    Апробація результатів дослідження. План та розділи дисертації обговорювалися на засіданні кафедри історії музики Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка. Окремі положення дисертації були представлені у вигляді доповідей, що обговорювалися на науково-практичних конференціях: V Міжнародна наукова конференція Musica Galiciana” - Ряшів, 2000.; Наукова конференція Музикознавчі студії 2004”, ЛДМА ім. М. В. Лисенка; Всеукраїнська конференція Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури” - Тернопіль, 2002; Всеукраїнська науково-методична конференція Формування творчої особистості в інформаційному просторі сучасної культури” - Харків, 2005; Науково-практична конференція Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників, як складова частина Львівської піаністичної школи” Львів, 2006; Науково-методична конференція Історія становлення й розвитку професійного музичного мистецтва Львова” - ІМЦО м.Львова - Львів, 2006; Наукова конференція Музикознавчі студії 2007” - Львів, 2007.

    Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладені у 7 (семи) наукових статтях, три з яких опубліковані у провідних фахових виданнях.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Висвітлення стильових вимірів творчості В. Барвінського в контексті культурно-історичної епохи першої третини ХХ ст. дало можливість визначити художньо-мистецькі приорітети, дослідити стильову динаміку, розкрити складові комплексного явища композиторського стилю. Три провідні блоки соціального аспекту музики, що залишаються сталими впродовж різних історичних епох, визначено як первні творчої особистості автентичний, релігійний та світський. Кожен з них має глибоко укорінені ментально-генетичні передумови, які композитор грунтовно розвинув у своїй творчості. Ментально-креативні фактори дозволили виявити концентри композиторського стилю, позначеного універсалізмом як питомою ознакою українського мислення, що розкривається при осмисленні всієї багатогранності творчої постаті В. Барвінського та її значення в українській культурі.
    Один з чільників професійної композиторської та піаністичної школи на Галичині першої половини ХХ ст., видатний композитор, педагог, піаніст, музиколог, громадський діяч (більше 30 років очолював Львівський Вищий Музичний Інститут ім. М. В. Лисенка), Василь Барвінський, скерований на музичну дорогу М. Лисенком, мав тісні творчі контакти з В. Новаком, в якого студіював композицію у Празькій консерваторії, Е. Жак-Далькрозом, Б. Бартоком, К. Шимановським, А. Шептицьким, Б. Лепким, О. Новаківським, П. Козицьким, О. Кошицем, В. Косенком, Л. Ревуцьким. Автор багаточисленних творів для фортепіано, вокальних, камерних, хорових, вокально-симфонічних полотен в розвиток і становлення цих жанрів композитор вніс вагоме і своєрідне новаторське слово.
    Розгляд постаті та стилістики митця в аспекті трьох кардинальних первнів становлення творчої особистості в тривимірному часовому континуумі дав можливість окреслити стиль композитора та спостерегти індивідуальні риси, визначити місце та роль В. Барвінського в загальній системі національного стилю. Дослідження впливів ментальних особливостей національного українського характеру на світогляд і стиль музики композитора при диференціації кожного первня дозволило глибше проникнути в канон кожного з них, спостерегти точки їх перетину, виділити сфери взаємовпливів між первнями та визначити ступінь симбіозу трьох начал, прослідкувати генезу творчих ідей та новаторств, окреслити „мета-стиль” композитора, виявити особливості творчих сфер та їх співдію в стилістиці митця.
    Автентика в творчості В. Барвінського проявляється на рівні менталітету. Концепт природи постає як чільний, відповідаючи поняттю „мегатекст”, яким визначається феномен природи в українському мистецтві. Антеїстичне світовідчуття композитора виявляється у специфічній звуковій вербалізаії природного ландшафту. В. Барвінський, поряд з М. Коцюбинським, Лесею Українкою, Г. Хоткевичем, І. Стравинським та А. Вернадським, трактує природу як онтологічну життєву силу, наділену індивідуальністю. Злам звукового стереотипу у творчості композитора постає як специфічний український імпресіонізм”, через способи втілення образів природи (натуралістичний імітативно-сонорний, фольклористичний глибинно-архетипний, імпресіоністично-вітаїстичний лірико-живописний та символістичний знаково-семантичний) призводить до новаторства. Це використання: кластерів, перцептивної просторової площинності музичної тканини, фактурного і фонічного збагачення музичної матерії через імітацію звучання народного інструментарію, архітектоніку автентичних моделей, пульсуючої статики, згущення чи розрідження хроми, техніки світлотіні, символи природи, що постають як міфологеми - семантичні знаки з метафоричним підтекстом. Феномен природи у В. Барвінського піднімається на гносеологічний рівень пізнання і буття людини в ній.
    Опора на народну традицію, глибоке її перетворення у власній неповторній манері композиторського вислову, бачення автентичних джерел як животворчого начала, яке здатне відкривати нові горизонти в цьому криються гуманістичні ідеали В. Барвінського. Він постає в ряді видатних художників ХХ ст. : Б. Барток, К. Шимановський, М. Леонтович, М. де Фалья, І. Стравинський. Значення фольклору, „здорового примітивізму атмосфери сільської музики” для В. Барвінського неперехідне.
    В. Барвінський в своїй творчості надає автентичному первню охоронної, синтезуючої, репрезентативної та ретранслюючої функцій. Новий стосунок композитора до фольклору та трактування національної традиції при великій увазі до народних джерел та їх активному задіянню в творчості спрямовується на збереження етнологічного генофонду нації. Універсалістське охоплення практично всіх жанрів українського фольклору різної часової перспективи на загальному рівні надає творчості В. Барвінського епічної значимості. Звернення до архетипних жанрів (колискової, обряду весілля, ліричної пісні, історико-патріотичної пісні та танцювального пласта народної традиції), введення коломийки в світську композиторську практику В. Барвінського, яка здобуде знаково-кодове значення в творчості М. Скорика, виявляє неофольклоризм як один з грунтовних напрямків в системі композиторського стилю. Глибоке проникнення в національні первістки відкриває можливості для пророщення нових технік. Втілюючи засади етнопедагогіки засобами музики у цілій низці дидактичних творів для дітей, створює високохудожні мистецькі зразки в галузі дитячої музики. Методи та форми роботи з фольклорним матеріалом виявляються у:
    - трансплантації інтонаційно-ритмічних первістків у найрізноманітніших варіантах практично в кожному творі композитора;
    - багатстві ладо-гармонічної мови;
    - використанні перемінних метрів, акцентуації, ритмічного моделювання, варіативності метро-ритмічного чинника;
    - своєрідному розумінні В. Барвінським етнічного тембро-звукового ідеалу”. Ударність (бомбастика”) та дзвоновість (радше дзвоніння голосів природи) постають як прамузичні темброві форми;
    - способах розвитку: підголосоковість як вид народної поліфонії, секундові співвідношення тональностей як спосіб посилення експресії, варіантно-варіаційний метод;
    - цитації як провідному методі опрацювання.
    Схрещення народного-церковного в колядках і народного - світського дає модифікацію жанрів, свідчить про взаємопов’язаність та взаємопроникнення первнів.
    Комплексне поняття стилю апелює до всебічного висвітлення багатьох сторін людської та творчої особистості митця, особливо гостро на сучасному етапі постають проблеми духовності. Перша третина ХХ ст. також ставила ці питання в антропософському порядку, витворивши цілі національні школи духовності неотомізм у Франції, Італії, богословсько-філософську школу Росії, американський трансцеденталізм і т.д. У пошуках нової духовності не була винятком і Україна. В. Барвінський, як представник даної епохи з яскравим виявленням релігійних констант в житті та творчості став прецендентом до розгляду стилю композитора в даному ракурсі. Визначення духовно-етичних домінант проходить через наступні стадії: прослідкувавши витоки та становлення релігійної свідомості мистця, встановити її тип в даному випадку алоцентричний, визначивши співвідношення між релігійним та світським типами свідомості, окреслити межі стосунку до сакральної музики та виявити рівень духовного в світській творчості, виходячи на рівень онтології, встановити моделі картини світу, яка проектуватиме тип світовідчуття та світобачення композитора.
    Загальнолюдські духовні гуманістичні ідеали змикаються з національними у вирішенні онтологічних проблем буття. Висока духовність, ідеї неотомізму в українській культурі, „новий містицизм” в контексті культури ХХ ст. та екуменічні тенденції розкриваються через алоцентричний тип релігійної свідомості митця. На рівні музичного мислення релігійне начало виявляється у мисленні медитативно-становими площинами, використанні „світляного тематизму”, опорі на колядковість, введенню жанру хоральної прелюдії.
    Творчість композитора репрезентує два типи онтологічних моделей картини світу та людської душі: мозаїчно-станова у розмаїтих проявах (цикл Прелюдій, Секстет, Українські пісні для фортепіано”) та динамічно-активна з принципами сходження, осягнення та осмислення явищ (Українська сюїта”, Фортепіанний концерт, Фортепіанна соната). Схрещуючись між собою, особливо у масштабних полотнах, проектується синергетичний рівень концепційної моделі.
    Національна духовна традиція втілюється у В. Барвінського крізь призму релігійної української професійної музичної культури тривалої традиції з опорою на паралітургічні жанри в синтезі з західноєвропейськими техніками та фольклорними первістками. Композитор виявляє кордоцентризм (пан-ліризація музичного простору) і двовір’я (в музичному вимірі автентика постає у тісному сплаві з сакральним) як ознаки ментально-релігійного порядку.
    Антропософські, неотомістичні ідеї проявилися і через евритмію як пластику духу, і нову систему символів (духовна значимість семантики дзвону, тиші). Релігійні пошуки символізму, новий містицизм вітаїзму-антеїзму підтверджують, що В. Барвінський сповідував ідею перетворення світу силою мистецтва на релігійних засадах.
    Світське начало визначається як основна, природня зона функціонування композитора. Універсалістське підложжя мислення відкритість до багатьох явищ, викликала великий синтез в творчості В. Барвінського різноманітних художньо-мистецьких явищ. В історії української музики композитор постає як першовідкривач в галузі композиторських технік, жанрів в українській музиці. Симбіоз трьох первнів простежується на різних рівнях, виявляючись у полістилістиці-полілінгвіальності з базовою українською мовою, кореспондування в традиції з великою часовою амплітудою, при чому традиція стає одним з провідних методів. Неоромантизм, символізм, експресіонізм, імпресіонізм, вітаїзм, неокласицизм схрещення їх стильових ознак призводить до появи семіотичних моделей в творчості. Синтезуючий тип мислення провокує зрощення різнорідних елементів, індивідуалізацію засобів музичної мови та видозміни в існуючих жанрах, їх нові різновиди. Рівновага всіх чинників, доцільність обраних засобів виявляє гармонійний баланс у всьому: пропорційність між емоційністю та раціональністю надають природності звучання. Так постає багатство стильової палітри та своєрідна музична мова з авторськими знаками.
    Основними компонентами індивідуального композиторського стилю В. Барвінського стали:
    Знаково-виразова система, виражена через індивідуальні пан-знаки: каданс-доспівування, секунда як провідний інтервал, кластерні утворення, декоративна мережка, лінеаризм стрічкове багатоголосся та тотальна підголосковість; міноро-мажор та мажоро-мінор; розщеплення і відтінювання всіх ступенів ладу; тотальне заповнення діатоніки; використання складних акордових комплексів (поліакорди, ундецімакорди, акордові паралелізми, гармонічні педалі); використання III-VI-VII cтупенів як опорних, що надає своєрідної барви; біладовість; полілінгвіальність.
    Символи: тиша, дзвін-дзвіночок, золотий хід рогів мінорний сумовита трембіта, рокотання литавр, бандурна або лірницька перегра, колисковість через трійкову фігуру, опора на узвичаєні модуси, пейзажистика-звукопис.
    Жанрові різновиди:
    У вокально-інструментальній музиці: фольклорне дійство Українське весілля”; кантата-поема (Заповіт”, Наша туга, наша пісня” ), сольна вокально-симфонічна поема (Сонет”, Місяцю-князю”, 94 Давида”);
    У інструментально-симфонічній музиці: Фортепіанний концерт-поема, Ліричний віолончельний концерт, одна з перших українських симфонічних рапсодій.
    У інструментальній музиці: прообраз концепційної сонати з фугою (фортепіанна), новий тип синтетичного фортепіанного необарокового циклу (Українська сюїта” для фортепіано); тип жанрової сюїти (Українська сюїта” для віолончелі), перші в українській музиці прелюдії, цикли програмних жанрових мініатюр.
    У камерно-інструментальній: дає різновиди багатьох жанрів, переосмислюючи їх в авторському прочитанні (тріо, квартет, квінтет, секстет);
    У вокальній хоровій: мініатюра-пейзаж в жанрі хорової обробки народної пісні, жанр хорової духовної пісні (Пісні з Богогласника”), лірико-патріотичні хори.
    У сольній вокальній музиці вокальна картина-пейзаж, вокальна поема, драматична сцена. Вперше в українській музиці використовує перекомпоновану партію фортепіано в обробках народних пісень.
    У провідних засадах і методах роботи з музичним матеріалом виділяються: ембріональність первістки обираються з різнорідних елементів; мінімалізм; повторність-остінатність варіантна повторність екстенсивного типу; варіантно-варіаційний тип розвитку інтенсивний тип; мелодизація ліризація музичного простору; секвенційність як одна з характерних рис.
    Традиційні форми часто криють в собі форми іншого порядку внутрішні, багаторівневі структури. У багатьох творах виявляється синтез форм. „Українська сюїта” для фортепіано лучить ознаки програмно-жанрової сюїти, необароковий варіант Прелюдії та Фуги, що обрамляють собою твір, що в цілому має ознаки симфонічного циклу, чотири частини якого проводять єдину наскрізну лірико-епічну лінію, включаючи фінальні варіації та завершуючи цикл грандіозною фугою симфонічного розмаху.
    Типи драматургії за кожним разом неповторні, оскільки виходять щораз з нової ідеї кожного твору, однак найчастіше зустрічаються наступні:
    - наскрізність;
    - стадіальність;
    - динамічні хвилеподібні нагнітання;
    - сюїтність;
    - „тиха” драматургія;
    - медитативна становість;
    - кадрово - монтажна техніка.
    Часто виступаючи в синтезі, вони витворюють багатоканальне поліплощинне художнє ціле, в якому комплементарно сполучаються всі обрані композитором складники, осягаючи при цьому природню цілісність.
    Ідейно-естетична домінанта В. Барвінського полягає у втіленні високих духовних ідеалів. Художник ренесансного типу, універсаліст, генеральна напрямна мета-стилю якого полягає у втіленні ідей позамузичного чинника, що диктують вибір засобів та особливості музичного мовлення задля ідеї”.
    У В. Барвінського яскраво виявляються провідні засади модернізму: експериментаторство, культ краси та естетика стилю, що призводить до декоративності (полімелодизм та деталізація), індивідуалізація часу, полістилістична строкатість в стилістичній системі одного твору, комплементарність тканини, що в цілості тяжіє до статики. Характерною ознакою композиторського мислення є і мінімалізм. Ідеї символізму композитор прочитує в національному вимірі через власну художню концепцію. Характерними рисами є: синкретизм різних видів мистецтв, поляризація способів висловлювання. Музична мова набирає рис психографічності, сповнена емоційних психологічних жестів. В загальнонаціональній площині культури найближчими до В. Барвінського постають ідеї вітаїзму. Вітаїстичне світобачення проявилося у: кордоцентричній основі лірики, співмірній з осердям вітаїзму; численних, сповнених світлоритмами і життєрадісною енергією гри, танцювально-народної стихії, сторінках творчості; музикою для дітей та юнацтва; концепції per aspera ad astra з поетизацією життєствердного начала. Засвоєння традицій у композитора проходить на рівнях синтаксичних елементів, музичного знаку, прямої цитати, узагальнених через логіко-композиційні прийоми, жанрові ознаки.
    Будучи своєрідним рефлєктором музики ХХ ст. закладені ним ідеї розвинулися в українській (і не лише) сучасній музиці. Перейнявши духовну ойкумену М. Лисенка у служінні нації, В. Барвінський обирає власний шлях, вибудовуючи цікавий і неповторний стиль. В ньому кожен з композиторів може знайти „своє”. Так, фольклоризм проходить крізь М. Колессу до М. Скорика, ліризація звукового простору та медитативно-станова подієвість розвинулася у В. Сильвестрова, О. Щетинського; експериментальна площина передрікала майбутній авангард Л. Грабовського, глибинна лірико-емоційна експресія виявляється в творчості Є. Станковича, В. Камінського, пісенний тип та заангажованість популярною та масовою музикою продовжив А. Кос-Анатольський, багата полісемантична тканина в символістичній якості постмодернізму О. Козаренко, духовність, відчуття високого етосу духовної пісні та релігійно-філософське начало музики А. Нікодемович, Ю. Ланюк, Б. Фроляк.
    Постать В. Барвінського в українській культурі набуває символічного значення, адже він охопив різні види діяльності, кожен з яких має дотичність до стилю композитора. Високий піанізм вплинув на рівень висловлювання у фортепіанній музиці, нове бачення партії інструменту в камерних та вокальних творах. Факти диригування В. Барвінським хорами просвітянського типу пояснююють виникнення популярних хорів, обробок, засвідчуючи соціалітарну заангажованість в суспільно-культурних процесах. Ще одним доказом цього є громадсько-суспільна позиція митця: здобувши грунтовну європейську освіту, В. Барвінський свідомо приймає обов’язки ректора ВМІ ім. М. Лисенка, очолює СУПроМ, активно пропагує українську музику, займається проблемами освіти, є ініціатором розширення сітки філій ВМІ по всій Галичині, що стало артефактом в європейській освіті (Ст. Людкевич). Плеяда учнів композитора (а це видатні піаністи свого часу) засвідчують В. Барвінського як фундатора української піаністичної школи Галичини, педагогічна діяльність якого спричинилася і до появи низки дидактичних творів для дітей, що становлять високохудожні мистецькі зразки. В критично-публіцистичній спадщині фокусуються світоглядні та мистецькі погляди В. Барвінського, а отже, мають безпосередній стосунок до стильових пріоритетів. Власне багатогранність діяльності митця стала однією з причин збереження музики композитора у живому звучанні (акціональність). В час повного мовчання на Батьківщині, його твори виконувалися на сценах майже всіх континентів. Завдяки відданим учням, виконавцям, сподвижникам творчості композитора, його музика повертається додому, де починає нове життя у звуковому просторі України.
    Акціональність кількість живого звучання музики свідчення її життєздатності. Для того, щоб слово композтора зазвучало на повну силу, вкрай необхідними є видання нот, створення записів, задіяння реклами, наукове осмислення видання монографій та інших наукових праць завдання, які стоять перед українськими музикознавцями. Поглибленого вивчення заслуговують різноманітні сфери творчої діяльності митця: виконавство, педагогіка, публіцистично-критична діяльність, жанри фортепіанної, вокальної (сольної та хорової) музики, теоретично-аналітичні дослідження багатої та цікавої гармонічної мови, поліфонії композитора.
    В дисертації цілеспрямовано наголошуються розмаїті входи” - виміри у стиль В. Барвінського, прагнучи охопити його в найширшому спектрі існуючих понять: стиль світогляду, стиль особистості, композиторський стиль в контексті художніх явищ стилю епохи, національної культури, індивідуальний авторський стиль, стиль музичної мови, накресливши провідні методи стилеутворення та встановивши їх вихідні детермінанти через первні творчої особистості. Лише сумарна якість всіх вищевказаних компонентів від макро- до мікро-рівнів може дати повнокровну картину мета-стилю” як світоглядно-творчої моделі митця. Як постать по-справжньому знакова в еволюції української духовності, В. Барвінський акумулював, пропустивши через індивідуальне світобачення велетенський пласт національної та світової традиції, рівночасно інспіруючи новаторські, далеко завчасні явища музики ХХ ст., накреслюючи подальші виходи” на магістральні шляхи розвитку української культури. Постаючи як культурологічний феномен свого часу, творчість В. Барвінського є явищем відкритим до сучасності, актуальність ідей та творчих прозрінь якого вражаюча.









    ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


    1. Аверинцев С. Світоглядний стиль”: підступи до явища Лосєва // Софія Логос Київ: Дух і літера, 2004. С. 407 418.
    2. Акопян Л. Анализ глубинной структуры музыкального текста. М.: Практика, 1995. 256 с.
    3. Акорди. Антологія української лірики від смерті Т. Шевченка / Під ред. І. Франка. Л.: 1903. С. 36.
    4. Алексеев Э. Фольклор в контексте современной культуры. М.: Сов. композитор, 1988. 238 с.
    5. Андросова Д. Мінімалізм в музиці: напрямок і принцип мислення: Автореф. дис ... канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / НМАУ ім. П. І. Чайковського К., 2005. 21 с.
    6. Антонова О., Кузнецова З. Музыкальное искусство и религия. Томск, 1986. 127 с.
    7. Антонович Дм. Українська музика // Українська культура: Лекції за редакцією Дм. Антоновича .- Київ: Либідь, 1993. 592 c.
    8. Арановский М. Музыкальный текст. Структура и свойства. М.: Композитор, 1998. 343 с.
    9. Арістова І. Проблема втілення екстатичного стану в музиці ( на прикладі творів К. Дебюссі, О. Скрябіна та Ч. Айвза) Автореф. дис ... канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / НМАУ ім.П.Чайковського К., 2005. - 20 с.
    10.Барвінський В. Вечір фортепіанової старини // Новий час. 1934. 10.03.
    11.Барвінський В. Вітезлав Новак ( з приводу його 60-ліття) // Діло. 1930. ч.12. 13.12.
    12.Барвінський В. В обороні доброго імени нашої музичної культури // Новий час. 1934. ч.63 64. 21.03. 22.03.
    13.Барвінський В. Враження з побуту на Україні // В. Барвінський. З музично-письменницької спадщини: Дослідження, публіцистика, листи. Дрогобич: Коло, 2004. С. 10 104.
    14.Барвінський В. Дар недержавного народу державним. Модест Менцинський // Назустріч. 1936. Ч. 1. - 1.01.
    15.Барвінський В. З концертної залі. Виступи Любки Колесси. // Діло. 1928. 29.04.
    16.Барвінський В. З концертної салі: 25-літній ювілей д-ра С. Людкевича. Симфонічно-вокальний концерт співочого товариства Львівський Боян” // Діло. 1927. 25.03.
    17.Барвінський В. З концертової салі. Євген Перфецький Роман Савицький // Назустріч. 1934. - Ч.18. 15.05.
    18.Барвінський В. З концертної залі. Концерт піаніста Антона Рудницького // Діло. - 16.04.
    19.Барвінський В. З концертної залі. Леопольд Мінцер // Діло. 1928. 27.05.
    20.Барвінський В. З концертної залі. Шевченківський концерт // Діло. 1927. 25.03.
    21.Барвінський В. З нових видань. Нестор Нижанківський Фортепіанові твори для молоді” // Новий час. 1935. 27.12.
    22.Барвінський В. Кавказ” С. Людкевича // Діло. 1925. 8.03.
    23.Барвінський В. Коментований список творів // В. Барвінський. З музично-письменницької спадщини: Дослідження, публіцистика, листи. Дрогобич.: Коло, 2004. С.136 175.
    24.Барвінський В. Лист голові урядового республіканського комітету по преміях імені Т.Г. Шевченка академіку О.Є. Корнійчуку // В. Барвінський. З музично-письменницької спадщини: Дослідження, публіцистика, листи. Дрогобич.: Коло, 2004. С. 216 223.
    25.Барвінський В. Лист до Будапешту від 6.05.1902 р. // Листи до О. Барвінського від В. Барвінського // ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф. 78, спр. 13.
    26.Барвінський В. Листи до Є. Барвінської (матері) // ЛНБ НАН України. Відділ рукописів. Ф.89-90. Спр. 14.
    27.Барвінський В. Листи до Наталії Барвінської (дружини) з концтабору за 1956 1958 рр.. Мордовська АССР, Зубовополянський район, станція Потьма // Домашній архів родини Барвінських.
    28.Барвінський В. Листи до О. Барвінського (батька) з Острова, Підлютого від 2.08.1905 р., 16.08. 1905 р., 10.08. 1906 р. - 1904-1906 рр. // Львівська національна бібліотека ім.В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф. 79, п.13.
    29.Барвінський В. Листи до О. Барвінського з Праги від 18. 05. 1907р., 15. 09. 1905 р., 10. 10. 1907р., 4.04. 1908 р., 14.12. 1908 р. // ЛНБ ім.В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф. 80, п.13.
    30.Барвінський В. Листи до родини Лисенка // В. Барвінський. З музично-письменницької спадщини: Дослідження, публіцистика, листи. Дрогобич.: Коло, - 2004. С. 175 216.
    31.Барвінський В. Любка Колесса (з приводу виступу в VIIІ симфонічному концерті) // Літературно-науковий додаток Нового Часу”. 1937. ч.13.
    32.Барвінський В. Музичні замітки. Виступи М. Голинського Фортепіановий вечір проф. Лабунського Симфонічний концерт Жидівського Музичного товариства // Діло. 1926. 6.07.
    33.Барвінський В. На співочі теми (Відповідь о. С. Сапруну на його статті п.з. Співоча культура”) // Діло. 1930. 28.08., 2.09., 4.09.
    34.Барвінський В. Огляд української музики. // Історія української культури. К.: Либідь, 1994 С. 621 648.
    35.Барвінський В. Моріс Равель помер // Українська музика. 1938. Ч. 1.
    36.Барвінський В. Сонатовий вечір Є.Перфецького і Р.Савицького // Новий час. 1934. - 5.05.
    37.Барвінський О. Матеріали конференції, присвяченої 150 річниці від дня народження О. Барвінського. Л.: НТШ, 2001 380 с.
    38.Барвінський О. Спомини з мого життя. К.: Смолоскип, 2004. 528 с.
    39.Бэлза И. Очерки развития чешской музыкальной классики. М. Л.: ГМИ, 1951. 586 с.
    40.Бенч-Шокало О. Український хоровий спів: Актуалізація звичаєвої традиції: Навч. посібник. К.: Ред.журн. «Укр.Світ», 2002. 440 с.
    41.Бергер Л. Закономерности истории музыки. Парадигма познания эпохи в структуре художественного стиля // Музыкальная академия. 1993. - №2. С. 33 37.
    42.Бергсон А. Два источника морали и религии. М.: Канон, 1994. 384 с.
    43.Бычков В. В. Малая история византийской эстетики. Киев: Путь к истине, 1991. - 406 с.
    44.Блуме Ф. Романтика. // Епохи історії музики в окремих викладах: Навч. посібник: Пер. з нім. Одеса: Будівельник, 2004 - С. 124 188.
    45.Боберський І. Рухові забави і ігри. - Нью-Йорк: Січовий Базар, 1917. 50 с.
    46.Бонфельд М. Проблемы анализа. Музыкальный материал. Очерк второй. // Музыкальная Академия. 1997. - №3. С.132 - 143.
    47. Булка Ю. Музична культура Західної України // Історія української музики: в 6 тт. К.: Наукова думка, 1992. т.4: 1917 1941. С. 545 589.
    48.Ванд Л. Муратова А. Генеалогия культуры и веры: зримое и тайное. М.: Рудомино, 2000. 523 с.
    49.Вдовиченко Г. Філософсько-культурологічні засновки осмислення феномену людського буття діячами українського відродження 20-х років ХХ ст. (М. Г. Хвильовий, М. Г. Куліш, О. С. Курбас). Автореф. дис... канд. філософських наук: 09.00.05 / КНУ ім.Т. Шевченка К., 2001 19 с.
    50.Верба О. Генезис вариантности в современной музыке. // Українське музикознавство. К.: НМАУ ім. П. Чайковського, 2004. Вип. 33. С. 464 474.
    51.Вериківський М. Замітка з журналу Музика” про В. Барвінського // Діло. - 1931. - 27.03.
    52.Вежбовська Л. Антропософські тенденції в українському мистецтві 20-х рр. ХХ ст. Автореф. дис ... канд. мистецтвознавства: 17.00.01 / КНУКМ - К., 2006. 19 с.
    53.Верховинець В. Теорія українського народного танцю. К.: Музична Україна, 1990. 250 с.
    54.Вільям В. Остін. Нова музика. // Епохи історії музики в окремих викладах: Навч. Посібник: Пер. з нім. Одеса: Будівельник, 2004. - С. 190 235.
    55.Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників як складова частина Львівської піаністичної школи: Матеріали наук.-практ. конференції. Львів: ЛДМА ім. М. Лисенка, 2006. -104 с.
    56.Витвицький В. Аналітичні етюди про творчість Василя Барвінського // В.Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів, 2003. С.234-244.
    57.Витвицький В. Василь Барвінський у моїх спогадах. // В.Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів, 2003. С.138-158.
    58.Витвицький В. Василь Барвінський у тридцятиліття творчості й праці. // В.Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів, 2003. С.52-54.
    59.Витвицький В. Другий концерт Христі Колесси // Львівські вісті. - 1943. - 24. 02.
    60.Витвицький В. Концерти Василя Тисяка в Америці // Свобода, 1953. 3 червня // В.Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів, 2003. С.333-332
    61.Витвицький В. Концерт з творів В.Барвінського // В.Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів, 2003. С.311
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)