ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КАМЕРНИХ ВОКАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ЖАНРІВ У ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ (НА МАТЕРІАЛІ ЛЬВІВСЬКОЇ ТА КАТОВІЦЬКОЇ ШКІЛ) : ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ камерных Вокально-инструментальный ЖАНРОВ В творчестве композитора УКРАИНЫ И ПОЛЬШИ ПОСЛЕДНЕЙ ТРЕТИ ХХ - начала XXI веков (На материале Львовской и Катовицкого ШКОЛ)

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ім. М.В.ЛИСЕНКА

На правах рукопису

СИДОРЕНКО ЛЮБАВА ВІКТОРІВНА

УДК 78.24; С-34

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КАМЕРНИХ
ВОКАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ЖАНРІВ
У ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ
ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ
(НА МАТЕРІАЛІ ЛЬВІВСЬКОЇ ТА КАТОВІЦЬКОЇ ШКІЛ)

Спеціальність 17.00.03 музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
кандидат мистецтвознавства, професор Савицька Н.В.

Львів 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИКО-СТИЛЬОВІ
ПРОЕКЦІЇ МІЖКУЛЬТУРНИХ ВЗАЄМОДІЙ..................................................12
1.1. Дискурс теорії діалогу...............................................................................12
1.2. Від романтизму до постмодернізму: динаміка стильової циклічності
у хронотопі ХІХ-ХХ століть.....................................................................16
1.3. Неоромантизм та неофольклоризм як провідні стильові
вектори постмодерної парадигми.............................................................26
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНА ПОЛЬЩА: ДО ПРОБЛЕМИ
ДІАЛОГУ КУЛЬТУР...........................................................................................40
2.1. Культурно-мистецькі взаємини між Україною і Польщею
в контексті загальноєвропейських інтегративних процесів.................40
2.1.1. Етапи еволюції Львівської композиторської школи..............................45
2.1.2. Катовіцька композиторська школа від витоків
до сучасності..................................................................................49
2.2. Поетика камерних вокально-інструментальних жанрів в
історичному та національно-ментальному вимірах...............................54
2.2.1.Тенденції оновлення системи камерних вокально-
інструментальних жанрів у творчості українських композиторів...54
2.2.2. Тенденції оновлення системи камерних вокально-
інструментальних жанрів у творчості польських композиторів.........60
РОЗДІЛ 3. ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІ МОДЕЛІ
КАМЕРНОЇ КАНТАТИ...................68
3.1. Деякі риси жанрової специфіки камерної кантати..............68
3.2. Неофольклорні акценти романтичної стилістики:
Перша і Друга камерні кантати В.Камінського...................72
3.3. Стильові рецепції пізнього романтизму:
"Спів для рівнодення" та "Скарга терну" Ю.Ланюка .............................83
3.4. Вокально-інструментальний театр:
"Мікросхеми", "П'ять весільних ладкань з Покуття",
"П'єро мертвопетлює" О.Козаренка ..........................................................97
3.5. Романтичний метафоризм образного світу:
"Звертаючись до Тебе" Е.Кнапіка............................................................115
РОЗДІЛ 4. ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІ МОДЕЛІ
КАМЕРНОГО ВОКАЛЬНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ЦИКЛУ...........125
4.1. Деякі риси жанрової специфіки камерного вокально-
інструментального циклу...........................................................................125
4.2. Новий ліризм авторського висловлювання:
"Пісні потойбіч людей" Ю.Ланюка ........................................................128
4.3. Індивідуально-авторські рецепції постмодерну: "Нефритова флейта"
Е.Кнапіка.....136
4.4. "Нова простота" як принцип мислення:
"Три пісні" А.Лясоня ........................................................................145
4.5. Інноваційність індивідуальної системи виразових засобів:
"Трансляція VI" та "Три етюди" А.Кжановського..................................154
ВИСНОВКИ........................................................................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................175
НОТОГРАФІЯ....................................................................................................200
ДОДАТКИ...........................................................................................................202
ДОДАТОК А..................................................................................................203
ДОДАТОК Б..............209
ДОДАТОК В..................214

ВСТУП
На межі ХХ-ХХІ століть на теренах європейського геополітичного простору інтенсифікується процес міжкультурних взаємодій, що поглиблює уяву про спрямованість векторів розвитку слов'янських національних традицій, спільні та відмінні риси художнього мислення їх видатних представників. Глибинні історичні зв'язки, спорідненість соціального устрою, духовної свідомості, мови стали сприятливими передумовами інтегративних тенденцій, які у другій половині ХХ століття набувають системного характеру. "Дружба мистецтв" (А.Міцкевич) виявляє нові перспективи взаємовпливу, не позбавляючи кожну культуру етноментальної самототожності. В умовах всеосяжності глобалізаційних процесів саме ця категорія стає етичною та соціокультурною парадигмою, за якою стоїть синтез індивідуально-авторських позицій з метакультурним мистецьким досвідом. Жанрово-стильова багатовимірність української та польської музики означеного періоду вимагає виважених підходів та критеріїв естетичної оцінки новітнього композиторського доробку європейських національних шкіл у певній жанровій сфері. Нагальним завданням сучасного українського музикознавства є актуалізація новітніх художніх артефактів.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю:
- створення розгорнутої системи паралелей на грунті українсько-польських культурно-мистецьких зв'язків у межах останньої третини ХХ початку ХХІ століть;
- вияву та обгрунтування як типологічно спільних, так і відмінних напрямків розвитку української і польської музичних традицій із врахуванням широкого спектру сучасних втілень національної ідеї;
- вивчення і систематизації значного корпусу художніх досягнень представників Львівської та Катовіцької композиторських шкіл у сфері камерних вокально-інструментальних жанрів, оскільки: 1)саме жанри камерної кантати та камерного вокально-інструментального циклу найбільш яскраво і послідовно репрезентують доробок обидвох шкіл на зламі тисячоліть; 2)спільною моделлю наслідування є західноєвропейська камерно-вокальна традиція ХІХ століття; 3)об'єднувальним фактором є збереження національної специфіки мислення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з темою № 3 "Українська музика в контексті світової музичної культури" перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності кафедри історії музики ЛНМА ім.М.В.Лисенка на 2007-2012 рр.
Об'єкт дослідження становить доробок представників Львівської та Катовіцької композиторських шкіл останньої третини ХХ початку ХХІ століть у царині камерних вокально-інструментальних жанрів.
Предмет дослідження жанрова специфіка камерної кантати та камерного вокально-існтрументального циклу в модерній індивідуально-авторській трактовці.
Мета дисертації полягає у створенні цілісної панорами сучасних тенденцій розвитку камерних вокально-інструментальних жанрів, інтерпретованих львівськими (В.Камінський, О.Козаренко, Ю.Ланюк) та катовіцькими (Е.Кнапік, А.Лясонь, А.Кжановський) композиторами, дослідженні їх композиційно-драматургійних та стилістичних особливостей в аспекті теорії неостилів у європейському музичному мистецтві другої половини ХХ століття.
Для досягнення визначеної мети визначаються такі завдання:
- актуалізувати та здійснити стильову атрибуцію, ввести у науковий обіг маловідомі твори;
- з'ясувати механізми взаємодії традиційної та новітньої систем музичної інтерпретації поетичного першоджерела;
- вивчити природу співвідношення вербального та позавербального рівнів художнього цілого на матеріалі новітніх модифікацій камерних вокально-інструментальних жанрів.
Матеріал дисертаційного дослідження складають 13 творів, що неодноразово виконувались у програмах концертів та фестивалів сучасної музики, одержали високу оцінку з боку слухачів, критики та виконавців, впевнено увійшли до репертуару провідних українських та польських колективів.
Методологічна основа. У дисертаційній роботі використано наступні методи дослідження:
- історико-діалектичний, спрямований на розгляд національних духовних культур України і Польщі новітнього хронологічного періоду;
- компаративний, використаний у процесі порівняння знакових художніх рис досліджуваних об'єктів;
- когнітивний, що дозволяє осягнути якісно нову естетичну природу системи камерних вокально-інструментальних жанрів;
- аналітичний, актуалізований у процесі дослідження індивідуально-стильової амплітуди обраного кола творів.
Загальнотеоретичну базу, необхідну для дослідження окресленого кола проблем, становлять праці з мистецтвознавства, культурології, історії та теорії музики.
Концептотворчі теоретичні засади визначилися на основі праць І.Белзи [26, 27, 28], Н.Берковського [15], Г.Гадамера [37], Г.Григорьєвої [46], С.Грици [47, 48], О.Козаренка [96], Л.Кияновської [85, 90], В.Медушевського [134, 135], А.Михайлова [138], М.Михайлова [139], Д.Наливайка [141, 142, 143], С.Яроцинського [201], а також окремих статей М.Арановського [3], Г.Бара [205], Т.Бовсунівської [19], О.Дерев'янченко [57, 58], М.Друскіна [61], Д.Житомирського [66], А.Калениченка [77], Н.Кашкадамової [82], Л.Неболюбової [145], І.Неупокоєвої [147], В.Толмачова [185], Л.Фелса [224], У.Фохта [187], А.Хлопецького [217], Ю.Холопова [189].
Теоретичну основу розгляду питань поетики камерно-вокального жанру становлять праці М.Брістігера "Зв'язки музики зі словом" [212], Т.Булат "Українский романс" [24], В.Васіної-Гроссман "Камерна вокальна музика" [29], "Музика і поетичне слово" [30, 31], "Романтична пісня ХІХ століття" [32], В.Витвицького "Старогалицька сольна пісня ХІХ століття" [36], дослідження М.Грінченка "Український романс" [49], М.Загайкевич "Музичне життя Західної України другої половини ХІХст." [67], монографії Л.Кияновської "Галицька музична культура XIX-XX століття" [85], "Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ-ХХ ст." [90], Л.Корній "Історія української музики" [104], В.Кузик "Українська радянська лірична пісня" [109], А.Терещенко "Українська радянська кантата і ораторія" [182, 183], М.Томашевського "Інтегральна інтерпретація. Реконесанс" [249] та "Студії над романтичною піснею" [250]. Окрім цього, важливим методологічним підгрунтям стали статті Т.Булат "До питання збагачення традицій камерно-вокальної творчості" [21], "Камерно-вокальна лірика. Становлення пісні-романсу" [22] та "Камерно-вокальна творчість" [23], О.Литвинової "Інструменталізація" камерно-вокального циклу у творчості українських радянських композиторів 60-70-х років" [114] та "Камерно-вокальний цикл у творчості українських радянських композиторів 60-70-х років (до питання про драматургію жанру)" [115], Ю.Малишева "Солоспіви. Нариси та нотатки про українську вокальну лірику" [129] та "Синтез музики та поезії (деякі проблеми вивчення вокальної музики)" [130], Л.Ніколаєвої "Вірш з музикою" як жанровий різновид камерно-вокального твору в теоретичному та виконавському аспектах" [150], "Вокальні твори В.Барвінського в контексті національної та європейської культури" [151] та "Камерна вокально-інструментальна музика в аспекті проблем термінології" [152], Є.Ручьєвської "Про співвідношення слова і мелодії у російській камерно-вокальній музиці початку ХХстоліття" [166], С.Саркісян "Нові шляхи камерно-вокального жанру" [168], І.Франка "Музика польська і руська" [188], М.Ярко "Жанрово-стильові особливості камерних кантат сучасних українських композиторів" [199].
Дослідженню камерної вокально-інструментальної творчості композиторів останньої третини ХХ сторіччя як на теренах Західної України, так і Польщі в українських та польських виданнях присвячено незначну низку публікацій, де лише побіжно окреслюються тенденції жанрових пошуків представників Львівської та Катовіцької шкіл, а їх доробок розглядається переважно у працях оглядового характеру: монографії І.Біас "Алєксандр Лясонь. Портрет композитора" [210], І.Біас "Евгеніуш Кнапік. Композитор і піаніст" [211], Е.Вільбург-Мажец "Композиторські техніки Е.Кнапіка на прикладі вибраних вокально-інструментальних творів" [251], Д.Іжиковського "Музична мова Евгеніуша Кнапіка на прикладі вибраних інструментальних творів" [227].
Композиторські постаті, чиї твори аналізуються в дисертації, перебувають у центрі активної музикознавчої уваги. Життєвий і творчий шлях В.Камінського досліджують Л.Кияновська "Віктор Камінський" [84], "Портрет сучасника в інтер'єрі постмодернізму (спроба естетико-аналітичних студій над творчістю Віктора Камінського)" [89] та Л.Мельник "Творчий портрет Віктора Камінського" [136]; О.Козаренка та Ю.Ланюка С.Павлишин "Композитори-лірики" [157]; А.Кжановського А.Хлопецький "Автокоментар Анджея Кжановського" [215]; Е.Кнапіка К.Бацулевський "Евгеніуш Кнапік" [202]; А.Лясоня Й.Бауман-Шуляковська "Алєксандр Лясонь естетика, еволюція, інспірації" [208].
Спосіб визначення стильових напрямків розвитку української музики другої половини ХХ століття у дисертації кореспондує з позиціями О.Берегової [14], Т.Бовсунівської [19], Н.Герасимової-Персидської [39], А.Гончарова [42], Я.Губанова [50], Т.Гуменюк [52], О.Дерев'янченко [57, 58], Д.Дувірак [62], В.Задерацького [68], О.Зінькевич [71], А.Калениченка [77], Т.Калімуліної [78], Л.Кияновської [85, 86, 87, 90, 91], О.Козаренка [93, 94, 95], Г.Конькової [101, 102, 103], Н.Костюк [106], І.Коханик [107, 108], Л.Мазепи та Т.Мазепи [128, 238, 239],О.Курчанової [111], С.Павлишин [155, 242], Л.Пархоменко [159], Б.Сюти [179, 180, 181], Н.Шумило [197]; польської музики того ж періоду з дослідженнями К.Бацулевського [203, 204], Й.Бауман-Шуляковської [209], К.Дроби [223], М.Ковальської [231], Т.Куржевої [110], Е.Нідецької [149], І.Нікольської [148], С.Павлишин [156, 158], Л.Польоного [244], Б.Поцея [243], П.Стжелєцького [246], А.Хлопецького [216, 217, 218, 219], М.Хомінського [220].
Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що:
- вперше предметом наукового дослідження стали недостатньо вивчені камерні вокально-інструментальні твори львівських композиторів та цілком невідомі в Україні твори катовіцьких композиторів;
- вперше послідовно відстежуються і визначаються жанрові ознаки камерної кантати та камерного вокально-інструментального циклу на матеріалі новітніх високохудожніх зразків;
- вперше систематизуються модифікації окреслених жанрів як відображення яскраво індивідуальних авторських підходів до їх інтерпретації.
Практичне значення роботи полягає у можливості збагатити загальну картину сучасної української музики новими художніми реаліями, суттєво доповнити навчальні курси історії музики ХХ століття та, зокрема, сучасної української музики цінними нотографічними та аудіоматеріалами; запропонований методологічний підхід може стати науковим підгрунтям для подальших досліджень творчих процесів ХХ ХХІ століть.
Апробація роботи. Основні положення дисертації пройшли апробацію на засіданнях кафедри історії музики ЛНМА ім.М.В.Лисенка, а також були представлені у вигляді доповідей, що заслуховувалися та обговорювалися на таких науково-практичних конференціях: "Музикознавчі студії 2005" (Львів, 2005); Шоста науково-практична конференція українського товариства аналізу музики "Динаміка музичного смислоутворення" (Київ, 2005); Друга Всеукраїнська молодіжна науково-практична конференція "Музичне мистецтво: проблеми сучасності" (Київ, 2005); Восьма Всеукраїнська науково-теоретична конференція "Молоді музикознавці України" (Київ, 2006); Сьома науково-практична конференція українського товариства аналізу музики "Музична творчість та наука: параметри взаємодії" (Київ, 2006); "Музикознавчі студії − 2007" (Львів, 2007); Наукова конференція Молодіжної секції Музикознавчої комісії Наукового товариства ім.Т.Шевченка (Львів, 2008).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення дисертації висвітлені у п'яти одноосібних публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАК України:
1. Сидоренко Л.Рецепції галицької вокальної елегійності в камерно-вокальних творах Ю.Ланюка / Л.Сидоренко // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського: Смислові засади музичної творчості. К., 2006. Вип.59. С. 231-238.
2. Сидоренко Л.Стильова генеза вокально-інструментальних творів Евгеніуша Кнапіка / Л.Сидоренко // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського: Музичне мистецтво: проблеми сучасності. Серія: Наукова думка молодих. К.,2006. Вип.64. Кн. 1. С. 109-121.
3. Сидоренко Л.До проблеми взаємовпливу західноукраїнської та польської музичних культур ХІХ ХХ століть / Л.Сидоренко // Наукові записки ТНПУ ім.В.Гнатюка та НМАУ ім.П.І.Чайковського. Серія: Мистецтвознавство. Тернопіль. Київ.− № 2 (17). Тернопіль, 2006. − С.74-78.
4. Сидоренко Л.На пошану ювілярові / Л.Сидоренко // Музика. 2007.− №6. С.6-7.
5. СидоренкоЛ.Творчий портрет Павла Шиманського в інтер'єрі постмодернізму / Л.Сидоренко // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського: Музична творчість та наука в історичному просторі. К., 2008. Вип. 73. С.234-241.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, нотографії та додатків (у трьох частинах). Загальний обсяг основного тексту − 174 сторінки; список використаних джерел охоплює 251 позицію, у тому числі англійською, німецькою та польською мовами; загальний обсяг дисертації 242 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Спостереження, здійснені в межах пропонованого дослідження, дозволяють констатувати спільність провідних напрямків розвитку системи камерних вокально-інструментальних жанрів України і Польщі останньої третини ХХ початку ХХІ століття. В основі цієї спільності лежать багатовікові зв'язки історичних доль слов'янських народів, ідеологічні контакти, своєрідність традицій соціальної, духовної і художньої культури, спорідненість мови. Завдання даної праці полягало в тому, щоб науково обгрунтувати внутрішню співвіднесеність та взаємозалежність різнонаціональних потоків, що утворюють єдиний європейський соціокультурний процес. За таких умов увиразнюється система інспірацій, що формує уяву про типологічні зв'язки, темп, естетичну результативність еволюції жанрів камерної кантати та камерного вокально-інструментального циклу.
Методологічний потенціал принципів компаративного аналізу дозволив обрати оптимальні критерії дослідження і співвіднесення етапних художніх явищ, дав можливість зрозуміти механізм співвідношення спільного та одиничного. При цьому слід мати на увазі естетичну відкритість процесу жанрово-стильової динаміки в сенсі багаторічних контактів, вільної асиміляції мистецької інформації, типологічної подібності деяких тенденцій та особливостей розвитку.
Якщо у ХІХ столітті голос неподільно панував при обережній підтримці фортепіано, то, починаючи з ХХ століття інтенсифікується пошук нового типу співвідношення голосу з різними за тембровим складом інструментальними ансамблями, де кожен виконавець перебирає на себе функції соліста. Кількісна мобільність, темброва індивідуалізація виконавських складів вирізняють жанрову специфіку камерних кантат та камерно-вокальних циклів.
Кінець 60-х початок 70-х років для української і польської музичних культур став періодом стилістичного плюралізму, радикального оновлення музичної мови. Спільність векторів еволюції Львівської та Катовіцької композиторських шкіл середини 70-х років ХХ ст. знаходимо насамперед у т.зв. "фольклорній хвилі" як одному з модусів неоромантичного світовідчуття. Розвиток камерної вокально-інструментальної музики останньої третини ХХ початку ХХІ століття знаменний творенням нових принципів прочитання фольклору, розширенням спектру взаємодії систем народної та професійної музики від цитування, вільного наслідування до алюзій, ремінісценцій. Інтерпретацію фольклору спрямовано на збагачення усіх рівнів образно-лексичної системи: інтонаційного, ритмічного, тембрового, фактурного тощо.
Показовим також є процес свідомого та підсвідомого наслідування романтичної стилістики. Тексти камерних вокально-інструментальних творів сучасних українських та польських композиторів зламу століть отримують багатовимірне у стильовому сенсі індивідуально-авторське прочитання: типово романтичний зміст втілюється за допомогою пізньоромантичної та експресіоністичної символіки. Гармонізація постмодерністичної стильової множинності у творчості представників Львівської і Катовіцької шкіл досягається через опору на неоромантичний спільний знаменник. Як тип світогляду і світовідчуття він являє собою вільну модифікацію традицій європейської культури ХІХ ст. та комплекс можливостей їх адаптації в індивідуальній палітрі виразових засобів, стає найбільш органічним стильовим простором для самоздійснення митців кінця ХХ початку ХХІ ст. Активно вводяться у науковий обіг такі поняття, як "реставрація романтизму", "постмодерний романтизм", "новий романтизм"; їх предметом залишається невичерпність емоційно-чуттєвого спектру особистісних переживань, але у модерному ідейно-художньому просторі, де поєднуються піднесене і буденне, раціональність і деконструкція, іронія і філософська абстракція.
Проблема втілення романтичної поетики вирішується у камерно-вокальній творчості українських і польських композиторів багатопланово. Гранична індивідуалізація концепцій, розмаїття емоційних градацій, безмежний діапазон нюансування в межах ліричної сфери, як квінтесенції романтичного світосприйняття, інспіруються прагненням митців самопізнання та самоаналізу на тлі сучасного урбанізованого світу.
Утвердження інтертекстуального простору культури один з наріжних напрямків розвитку сучасних європейських композиторських шкіл. Не оминув він Львівську і Катовіцьку школи принципово важливим для них у період останньої третини ХХ початку ХХІ століття стало звернення до таких європейських мов, як англійська, німецька, французька. Лінгвістичний плюралізм проникає навіть у назви окремих композицій: "Chant pour un Equinoxe" та "Lieder jenseits der menschen" Ю.Ланюка, "La flûte de jade" Е.Кнапіка, ...", "Da ich ein Knabe war..." А.Габрися, "Palm of sands" Л.Сидоренко тощо.
Ще однією провідною тенденцією є інтелектуалізація поетичних текстів, де нерідко спостерігається заміна римованого вірша прозаїчною лексикою; вербальному ряду доручається не лише смислова, але й фонічно-алітераційна роль. Це призводить до емансипації вербальності як основного структурно-композиційного чинника.
Серед системи жанрів європейської камерно-вокальної музики ХХст. камерний вокально-інструментальний цикл та камерна кантата посідають чільне місце у творчому доробку представників двох національних шкіл. Особливий статус цих жанрів у сучасному мистецтві зумовлено гнучкістю та глибиною втілення філософських проблем, глибоко особистісним сенсом пізнання оточуючого світу, ліризацією, прагненням романтичного ідеалу, ностальгією за втраченими духовними цінностями, а також специфічними прийомами інтерпретації.
Спрямованість розвитку камерної вокально-інструментальної музики Львівської та Катовіцької композиторських шкіл на зламі ХХ ХХІ століть обумовлюється:
1) широким спектром взаємодії фольклорної та професійної систем музичного мислення − від цитування до техніки алюзій;
2) свідомим та підсвідомим наслідуванням романтичної поетики;
3) актуалізацією пізньоромантичної та експресіоністичної символіки;
4) емансипацією вербального ряду, який несе не лише смислову, але й фонічно-алітераційну функцію;
5) лінгвістичним плюралізмом обраних поетичних першоджерел.
Опрацювання великого кола історіографічних музикознавчих та нотографічних матеріалів, аналіз 13 високохудожніх взірців обраних жанрів дозволяють відзначити резонантність багатьох найважливіших рис української та польської неоромантичних тенденцій. Серед передумов подібної закономірності:
1) наявність розгалуженої системи генетичних та типологічних зв'язків з європейським романтизмом ХІХ ст.;
2) широкий і плідний зв'язок українських та польських композиторів з сучасним європейським культурно-мистецьким континуумом;
3) синхронність шляхів розвитку в межах останньої третини ХХ початку ХХІ ст.
Провідними тенденціями камерної вокально-інструментальної музики представників Львівської та Катовіцької шкіл, на наш погляд, є наступні:
а) ліризація;
б)вокалізація інструментальної сфери та інструменталізація вокальної;
в) ритмодекламаційна виразність;
г) опора на особливості національного мелосу;
д) урізноманітнення виконавських складів.
Отже, узагальнюючи спостереження, присвячені шляхам розвитку камерного вокально-інструментального циклу та камерної кантати останньої третини ХХ початку ХХІ століття у творчості представників середньої композиторської генерації Львівської та Катовіцької шкіл, підкреслимо ряд спільних ознак:
1) метафоричне або докладне тлумачення вербального ряду;
2) зближення різновидів одного жанрового типу − нівеляція чітких меж між камерною кантатою та камерним вокально-інструментальним циклом;
3) взаємодія тенденцій дискретності та наскрізності на рівні композиційного плану цілого;
4) кількісне збільшення та темброве урізноманітнення інструментального складу (монотембрового та політембрового) камерної кантати і камерного вокально-інструментального циклу;
5) інструменталізація вокальної партії та вокалізація інструментальної.
Відмінними ознаками вищезазначених жанрів у творчості композиторів Львівської та Катовіцької шкіл є:
1) значно більша міра ускладненості музичної мови у творах представників Катовіцької школи, що ширше асимілюють авангардові техніки композиції, задекларовані естетикою Новопольської школи середини ХХ ст.;
2) пріоритетне прагнення львівських композиторів простоти, природності, органіки музичної мови, яка гармонійно співіснує з елементами алеаторики, додекафонії, сонористики;
3) домінування у творчості українських композиторів національної поезії порівняно з творчістю польських композиторів, де превалює європейська поезія ХХ ст.
Типологічні риси камерної кантати та камерного вокально-інструментального циклу в творчості В.Камінського, Ю.Ланюка, О.Козаренка, Е.Кнапіка, А.Лясоня, А.Кжановського виявляються у кожному конкретному випадку через гнучке співвідношення комплексу константних жанрових рис з оригінальними, одиничними. Демонструючи радикальні напрями концептуального та стильового оновлення, проаналізовані твори українських і польських композиторів зберегли генетичну спадковість з пісенно-циклічними жанрами доби романтизму.
Розширення тембрового арсеналу камерних інструментальних складів виконує функцію поглиблення та збагачення образного змісту та жанрово-семантичної природи вокального начала. Специфіка відчуття вокальної лінії в її невід'ємності від оркестрового забарвлення інспірує принципи граничної диференціації фактури, персоніфікації тембрів, використання оригінальних виконавських прийомів звуковидобування, що є віддзеркаленням впливів соноризму.
Отже, новий рівень усвідомлення можливостей інструментальної та вокальної фактури, розширення виразових та технічних можливостей вокалу, інтенсифікація оркестрової поліфонії, що бере свій початок з творчості Г.Малера та представників Нововіденської школи перших десятиріч ХХ ст., стали невід'ємними складовими сучасного трактування поетики камерності.
Плідні тенденції розвитку системи жанрів камерної вокально-інструментальної музики відкривають широкі перспективи для подальших теоретичних досліджень та засвідчують формування нового, яскраво самобутнього напрямку у парадигмі жанрово-стильових пошуків сучасних європейських композиторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Историческая подвижность категории жанра: опыт периодизации / С.С.Аверинцев // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. М.: Наука, 1986. С. 107-115.
2. Аверинцев С.С. Судьба / С.С. Аверинцев; гл. ред. Ф.Константинов Философская энциклопедия. М.: Сов.энциклопедия, 1970. Т.5. С. 158-159.
3. Арановский М.Г. Романтизм и русская музыка XIX века / М.Г.Арановский // Вопросы теории и эстетики музыки: сб. статей. М.: Музыка, 1965. Вып.4. С. 87-105.
4. Артановский С.И. На перекрестке идей и цивилизаций: мировые культурные контакты / С.И.Артановский. СПб., 1994. 123 с.
5. Асафьев Б.В. Книга о Стравинском / Б.В.Асафьев. Л.: Музыка, 1977. 280 с.
6. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс / Б.В.Асафьев; гл. ред., вступ. статья и коммент. Е.М.Орловой. [2-е изд.]. Л.:Музыка, 1971. 376 с.
7. Бабіч Б. Постмодерне музикознавство / Б.Бабіч // Енциклопедія постмодернізму. К.: Основи, 2003. С. 272-276.
8. Барсова И.А. Специфика языка музыки в создании художественной картины мира / И.А.Барсова // Художественное творчество. Вопросы комплексного изучения. Л.: Наука, 1986. С. 99-116.
9. Баткин Л. Из истории мировой культуры / Л. Баткин. М.: Наука, 1978. 199 с.
10.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М.Бахтин. [2-е изд.]. М.: Искусство, 1986. 444 с.
11.Бельский Л. Неоромантизм в новеллистике Э.Сетона-Томпсона / Л.Бельский // Метод и жанр в зарубежной литературе: сб.науч.тр. М.: МГПИ, 1979. Вып. 40. С. 128-139.
12.БердяевН.А. Философия свободы. Смысл творчества / Н.А.Бердяев. М.: Правда, 1989. 234 с.
13.БереговаО.М. Проблематика творів сучасних українських композиторів / О.М.Берегова // Українське музикознавство. К.,2001. Вип. 30. С. 50-155.
14.Берегова О.М. Стильові тенденції в камерній музиці українських композиторів 80-90-х років XX століття. Ситуація постмодерну / О.М.Берегова // Українське музикознавство. К., 2000. Вип.29. С. 103-109.
І5.БерковскийП. Романтизм в Германии / П.Берковский. Л.:Художественная литература, 1973. 279 с.
16.Библер В.С. На гранях логики культуры: Книга избранных очерков/ В.С.Библер. М., 1997. 440 с.
17.Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век / В.С.Библер. М.:Политиздат, 1991. 413 с.
18.Библер B.C. Школа диалога культур / В.С.Библер // Сов.педагогика. 1988. № 11. С. 29-34.
19.БовсунівськаТ. Романтизм як особливий тип культури / Т.Бовсунівська // Українське музикознавство. К., 2003. Вип.32. С. 28-35.
20.Бубер M. Два образа веры: Я и Ты. / М.Бубер; [пер. с нем.]; под ред. С.Гуревича, С.Левит, С.Лезова. М.: Республика, 1995. 464с. (Мыслители XX века).
21.Булат Т.П. До питания збагачення традицій камерно-вокальної творчості / Т.П.Булат // Музична критика і сучасність: зб. ст. К.:Муз. Україна, 1984. Вип. 2. С. 39-57.
22.Булат Т.П. Камерно-вокальна лірика. Становлення пісні-романсу / Т.П.Булат // Історія української музики: в 6 т. / АН УРСР. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського; редкол.: M.М.Гордійчук (голова) та ін. К.:Наук. думка, 1989. Т. 2. С. 231-254.
23.Булат Т.П. Камерно-вокальна творчість / Т.П.Булат // Історія української музики: в 6 т. / АН УРСР. ІМФЕ ім. М.Т.Рильського; редкол.: А.Муха (голова) та ін. К., 2004. Т. 5. С. 97-119.
24.Булат T.П. Український романс / Т.П.Булат. К.: Наукова думка, 1979. 320 с.
25.Булка Ю.П. Музична культура Західної України / Ю.П.Булка // Історія української музики: в 6т. / АН УРСР. ІМФЕ ім.М.Т.Рильського; редкол.: Л.Пархоменко (голова) та ін. К.:Наук. думка, 1992. Т. 4. С.545-589.
26.БэлзаИ.Ф. Исторические судьбы романтизма и музыка / И.Ф.Бэлза. М.: Музыка, 1984. 327 с.
27.Бэлза И.Ф. История польской музыкальной культуры: в 3-х т. / И.Ф.Бэлза.
Т. 1. М.: МГМИ, 1954. 334 с.
Т. 2. М.:Музгиз, 1957. 307 с.
Т. 3. М.: Музыка, 1972. 335 с.
28.Бэлза И.Ф. О славянской музыке. Избранные работы / И.Ф.Бэлза. М.: Сов. композитор, 1963. 467 с.
29.Васина-Гроссман В.А. Камерная вокальная музыка / В.А.Васина-Гроссман // Музыка XX века: очерки. М.: Музыка, 1980. Ч. 2. Кн.3. С. 407- 444.
30.Васина-Гроссман В.А. Музыка и поэтическое слово / В.А.Васина-Гроссман. М.: Музыка, 1972. Ч. 1. Ритмика. — 152 с.
31.Васина-Гроссман В.А. Музыка и поэтическое слово / В.А.Васина-Гроссман. М.: Музыка, 1978. Ч.2. Интонация; Ч.3. Композиция. 368 с.
32.Васина-Гроссман В.А. Романтическая песня XIX века / В.А.Васина-Гроссман. М.: Музыка, 1966. 406 с.
33.Васина-Гроссман В.А. Русский классический романс XIX века / В.А.Васина-Гроссман. М.: Музгиз, 1956. 351 с.
34.ВебернА. Лекции о музыке. Письма / Антон Веберн; сост. М.Друскин и А.Шнитке; [пер. с нем. В.Шнитке]. М.: Музыка, 1975. 143 с.
35.Вертій О. Народні джерела творчості Івана Франка / О.Вертій. Тернопіль, 1998. 264с.
36.Витвицький В. Старогалицька сольна пісня XIX століття / Василь Витвицький; упор. В.Пилипович; [пер. з польськ. Л.Лехник]. Перемишль: Митуса, 2004. 157 с.
37.Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики / Х.-Г.Гадамер; общ. ред и вступ. ст. Б.Н.Бессонова; [пер. с нем.]. М.: Прогресс, 1988. 704 с.
38.Гаспаров Б.М. О некоторых принципах структурного анализа музыки/ Б.М.Гаспаров // Проблемы музыкального мышления: сб. статей. М.: Музыка, 1974. С. 129-153.
39.Герасимова-Персидська Н. Нове в музичному хронотопі кінця тисячоліття / Н.Герасимова-Персидська // Українське музикознавство. К., 1998. Вип. 28. С. 32-47.
40.Геник-Березовська Г. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм / Г.Геник-Березовська; Київський слов'янський ун-т; Інститут літератури ім.T.Шевченка НАН України. К.: Гелікон, 2000. 368с.
41.Гіптерс З. В. Культурологічний словник-довідник / З. В. Гіптерс. К.: Професіонал, 2006. 328 с.
42.Гончаров А. Неофольклор як художньо-естетичне явище в музичному мистецтві / А.Гончаров // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського: Музичне виконавство. К., 2001. Вип.18. Кн. 7. С. 37-47.
43.Горелік Л.М. Вокальний цикл у жанрово-видовій специфіці камерного співу: автореф. дис. канд. мистецтв.: (17.00.03) / Л.М.Горелік; Одеська державна муз. академія ім.А.В.Нежданової. Одеса, 2006. 16 с.
44.Горинь В. "Руська Трійця" та ідейно-естетичні основи українського романтизму / В.Горинь // Шашкевичіана: зб. наук. праць. Львів; Вінніпег, 2000. Вип. 4. С. 559-561.
45.Горюхина Н.А. Вопросы теории музыкальной формы / Н.А.Горюхина // Проблемы музыкальной науки: сб. статей. М.:Сов. композитор, 1975. Вып. 3. С. 3-16.
46.Григорьева Г.В. Стилевые проблемы русской советской музыки второй половины XX века, 50 80-е годы / Г.В.Григорьева. М.:Сов. композитор, 1989. 206 с.
47.Грица С.Й. Очима етномузиколога (Роздуми з приводу VIII "Київ Музик Фесту") / С.Й.Грица // Українська культура. 1998. №1(885). С. 11-12.
48.Грица С.Й. Українська фольклористика XIX початку XX століття і музичний фольклор: нарис / С.Й.Грица. Київ; Тернопіль: Астон,2007. 152 с.
49.Грінченко М.О. Український романс / Микола Грінченко // Вибране. К.: Держ. вид-во образотворч. мистецтва і муз. літ. УPCP, 1959. 147с.
50.Губанов Я. Кластер як компонент сучасного мислення (на прикладі української радянської музики 70-80-х років) / Я.Губанов // Українське музикознавство. К.: Муз. Україна, 1980. Вип.24. С.118-125.
51.Гуляницкая Н.С. Введение в современную гармонию: учеб. пособие/ Н.С.Гуляницкая. M.: Музыка, 1984. 254 с.
52.Гуменюк Т. Постмодерністська естетика: до визначення питання / Т.Гуменюк // Українське музикознавство. К., 2000. Вип. 29. С.236-244.
53.Гусев В. Виды современного фольклора славянских народов / В.Гусев // История, культура, фольклор и этнография славянских народов: VI Междунар. съезд славистов: докл. сов. делегации. М.,1968. С. 24-37.
54.ГуссерльЭ. Избранные работы / Эдмунд Гуссерль; сост. В.А.Куренной; [пер. с нем. В.В. Анашвили]. М.: Территория будущего, 2005. 458с. (Серия: Университетская библиотека Александра Погорельского).
55.Далгат У.Б. Литература и фольклор: теоретические аспекты / Уздиат Башировна Далгат; АН СССР. Институт мировой литературы им.А.М.Горького. М.: Наука, 1981. 303 с.
56.Дей О.І. На крилах народної пісні / О.Дей, М.Дмитренко. К.:Знання, 1986. 356 с.
57.Деревянченко Е. Неофольклоризм как фактор обновления стиля в музыке XX века / Е.Деревянченко // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського: Стиль музичної творчості: естетика, теорія, виконавство. К., 2004. Вип. 37. С. 84-90.
58.ДеревянченкоЕ. Неофольклоризм: к проблеме диалога художественных систем / Е.Деревянченко // Музичне мистецтво. Донецьк: Юго-Восток, 2004. Вип. 4. С. 60-68.
59.ДерридаЖ. Диссеминация / Жак Деррида; [пер. с франц. Д.Кралечкина]. Екатеринбург: У-Фактория, 2007. 608 с.
60.Деррида Ж. Письмо и различие / Ж.Деррида; [пер. с франц.]. М.,2000. 127 с.
61.Друскин М.С. Избранное: Монографии. Статьи / М.Друскин. М.:Сов. композитор, 1981 336 с.
62.ДувіракД. Мистецтво постмодерної епохи / Д.Д