Роль труби в симфонічній творчості Бориса Лятошинського та Станіслава Людкевича : Роль трубы в симфоническом творчестве Бориса Лятошинского и Станислава Людкевича

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ім. М. В. ЛИСЕНКА

На правах рукопису

Вакалюк Петро Васильович

УДК 78.03

Роль труби в симфонічній творчості
Бориса Лятошинського та Станіслава Людкевича

Спеціальність 17.00.03. Музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавста

Науковий керівник:
кандидат мистецтвознавства, доцент
Мельник Лідія Олександрівна

ЛЬВІВ-2009

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Історичний дискурс труби в українській музиці 10
1.1. Труба в українському музичному житті та відображення її семантики у національному фольклорі та професійному мистецтві 10
1.2. Застосування мідної духової групи в симфонічній творчості українських композиторів 17

Розділ 2. Трактування труби в симфонічних партитурах Бориса Лятошинського 30
2.1. Загальні засади драматургічно-оркестрового мислення Б. Лятошинського 30
2.2. Образно-емоційні характеристики тембру труби в симфонічних циклах Б.Лятошинського 35
2.3. Використання труби в одночастинних поемах і увертюрах Б.Лятошинського 76

Розділ 3. Місце мідної духової групи та труби в симфонічних творах Станіслава Людкевича 98
3.1. Естетико-світоглядні засади симфонічної творчості С.Людкевича в дзеркалі його музикознавчих праць 98
3.2. Роль труби в партитурі симфонії-кантати «Кавказ» С.Людкевича та «Прикарпатській симфонії» 106
3. 3. Специфіка застосування тембру труби в симфонічних поемах С.Людкевича 122

Висновки 162
Список використаної літератури 166

ВСТУП

Актуальність дослідження. Роль духових інструментів і як самостійних сольних, і в симфонічних партитурах ХХ ст. вже не раз ставала об’єктом наукового дослідження. Проте окремої розвідки, присвяченої ролі труби у творчості провідних українських симфоністів першої половини ХХ ст. поки що немає. А цей аспект видається вельми важливим і актуальним, бо, не зважаючи на наявність оркестрових творів в українській музичній культурі ще з ХVІІІ ст. («Концертна симфонія» Дмитра Бортнянського) та протягом ХІХ ст. (у творчості Миколи Лисенка, Михайла Вербицького, Михайла Калачевського, Петра Сокальського та ін.), справжній розквіт українського симфонізму наступає саме в першій половині ХХ ст. Серед численних видатних митців, в чиєму доробку є оркестрові твори Левка Ревуцького, Віктора Косенка, Василя Барвінського, Романа Сімовича, Миколи Колесси та багатьох інших вирізняється як кількісно, так і новаторством та багатством симфонічних партитур спадщина Бориса Лятошинського і Станіслава Людкевича. Тому роль такого своєрідного і вагомого в європейській оркестровій традиції інструменту, як труба, видається доцільним проаналізувати саме на прикладі їх масштабних симфонічних творів циклічних і одночастинних програмних, оскільки оркестрове мислення і С.Людкевича, і Б.Лятошинського стало фундаментом для розквіту оригінальної і художньо повновартісної симфонічної творчості українських композиторів другої половини ХХ ст.: Валентина Сильвестрова, Мирослава Скорика, Юрія Іщенка, Євгена Станковича, Івана Карабиця та ряду інших.
Можна з впевненістю стверджувати, що їх творчість виявилась переломною у першій половині ХХ ст. у появі нових творчих пріоритетів: адже перед тим українська музична традиція віддавала рішучу перевагу хоровим та вокальним жанрам, в меншій мірі камерно-інструментальним. Симфонізм як одна з провідних сфер творчого самовираження композитора ствердився саме у спадщині згаданих митців, а вже після них особливо активно розвинувся в творчості представників т. зв. «школи Б.Лятошинського». Тому звернення до засад оркестрового мислення, колористики і семантики тембрів, що своєрідно проявилось в їх симфонічних полотнах, а зокрема, вияснення ролі труби як одного із специфічних тембрів, котрий багатоманітно й індивідуально втілюється в їх партитурах, видається цілком актуальним і доречним у контексті сучасних напрямів вітчизняного музикознавства, яке прагне відтворити найбільш цілісну, повну і детальну картину становлення і розвитку професійної творчості.
Разом з тим дослідження мислиться як відкрите, і одним з важливих аспектів його актуальності вважаємо можливість подальшого розгортання тематики на прикладах наступних генерацій українських композиторів, передусім Є.Станковича, М.Скорика, В.Сильвестрова, Л.Колодуба, В.Бібіка, О.Красотова, В.Губи і до молодших представників української композиторської школи, котрі формуються від 80-х років ХХ ст. та на зламі тисячоліть.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі історії музики та відповідає темі № 3 «Українська музика в контексті світової музичної культури» перспективного тематичного плану науково-дослідної роботи Львівської Національної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Тема затверджена на засіданні Вченої ради академії (протокол № 9 від 29 травня 2007 р.)
Зважаючи на актуальність запропонованої теми формується і мета дослідження на основі докладного вивчення партитур Бориса Лятошинського (п’яти симфоній, симфонічних поем «Гражина» та «На берегах Вісли», симфонічних сюїт та увертюр) та Станіслава Людкевича (передусім симфонії-кантати «Кавказ», «Прикарпатської симфонії», а також значніших зразків його симфонічних поем, серед них т.зв. «франкової тріади»: поем «Каменярі», «Мойсей», «Не забудь юних днів», а також «Рондо юнаків», «Наше море», «Стрілецька (Галицька) рапсодія», «Танець кістяків» та ін.) визначити роль труби в них і простежити особливості трактування цього духового інструменту видатними українськими симфоністами в образно-емоційному ракурсі, а також функції труби в драматургічному плані монументальних форм.
Множинний комплекс завдань дисертації формується не лише у прагненні визначити певні засади оркестрового мислення видатних українських симфоністів ХХ ст. як естетико-теоретичної проблеми, але й прикластися до вирішення практичного завдання підготувати дослідження, що в майбутньому могло б служити своєрідним «практичним посібником» для виконавців і педагогів класу труби в інтерпретації складних для розуміння партій цього інструменту в партитурах видатних симфоністів. Тож послідовно формулюючи завдання дисертації, визначаємо наступні, які видаються найбільш суттєвими для вирішення поставленої мети:
- розглянути використання труби у творчості українських композиторів в ракурсі передумов становлення оркестрового стилю Б.Лятошинського і С.Людкевича;
- проаналізувати символіку тембру труби в українському фольклорі, творчості українських філософів та поетів, а також в хоровій музиці у контексті впливу на індивідуальний оркестровий стиль Б.Лятошинського і С.Людкевича;
- визначити основні образно-змістовні сфери, пов’язані з тембральними особливостями труби в симфонічних творах Б.Лятошинського і С.Людкевича;
охарактеризувати використання труби у симфонічних циклах та програмних симфонічних поемах обох композиторів;
- простежити своєрідність перевтілення тембру труби у творчості Б.Лятошинського та С.Людкевича.
Об’єктом дослідження є симфонічна спадщина Бориса Лятошинського і Станіслава Людкевича.
Предмет дослідження роль труби в симфонічних творах Б.Лятошинського і С.Людкевича.
Методологія дослідження. Для вивчення і розв’язання зазначеної проблематики у проведенні роботи застосовуватиметься комплекс методів, серед яких теоретичний вивчення, аналіз і узагальнення трактування труби в симфонічних партитурах Б.Лятошинського і С.Людкевича, а також історико-компаративний методологічний принцип, крім того, використано такі методи емпіричного дослідження, які передбачають процес накопичення фактів: спостереження для систематичного і цілеспрямованого вивчення об’єкта, порівняння для встановлення подібності та відмінностей досліджуваних предметів та явищ, зокрема застосування тембру труби в симфонічних партитурах українських композиторів різних періодів та різних національних шкіл в першій половині ХХ ст.
Вірогідність наукових положень, основних результатів і висновків забезпечується використанням комплексу методів, що адекватні предмету, меті і завданням, поставленим в дисертації.
В цьому спрямуванні доводиться спиратись не лише на широку теоретично-джерельну базу, яка торкається передусім дотичних проблем: монографічних досліджень, присвячених творчості Бориса Лятошинського та Станіслава Людкевича, теоретичних праць з аналізу форми, естетичних робіт, що розглядають проблеми романтичного та постромантичного стилів, враховувати в цьому напрямку численні дослідження українських та зарубіжних вчених. Окремої роботи, присвяченої висвітленню образно-емоційного використання тембру труби та її специфіки у симфонічних партитурах згаданих композиторів в українському музикознавстві поки що немає, проте ряд дотичних праць утворили широку теоретичну базу дослідження. Автор послуговувався працями Г.Благодатова, В.Бобровського, С.Василенка, Ш.Відора, Н.Горюхіної, В.Зряковського, Л.Мазеля, В.Цуккермана, І.Котляревського, С.Павчинського, В.Протопопова, Р.Реті, М.Тіца, В.Холопової, С.Шипа та ін. як для висвітлення проблем оркестрового письма загалом, так і для аналізу теоретичних засад українського симфонізму ХХ ст. Для визначення історико-стильових напрямів в українській культурі, що, відповідно, вплинули на симфонічне мислення С.Людкевича та Б.Лятошинського, використовувались праці Г.Виноградова, Н.Герасимової-Персидської, М.Гордійчука, М.Загайкевич, О.Зінькевич, Л.Кияновської, О.Козаренка, Ю.Булки, Л.Мазепи, М.Копиці, О.Зінькевич, Л.Олійник, Г.Степанченко, Л.Пархоменко, С.Павлишин, В.Самохвалова, З. Штундер та ін. у висвітленні згаданих персоналій української музичної культури та української композиторської школи. Особливо вагомими для дослідження виявились праці В.Посвалюка: монографія «Мистецтво гри на трубі в Україні» та ряд його статей [125, 126, 127], а також стаття В.Цайтца «Риси оркестрового письма С.Людкевича» [164], хоча й вони присвячені дещо іншому ракурсу проблеми: праці В.Посвалюка заторкують більше виконавські питання, пов’язані з українською школою гри на трубі, а праця В.Цайтца розгортає загальну панораму оркестрового мислення Людкевича, не виділяючи спеціально жодного конкретного інструменту.
Матеріалом дослідження слугують симфонічні партитури Бориса Лятошинського та Станіслава Людкевича.
Хронологічні межі дослідження охоплюють історичний період першої половини ХХ ст.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації вперше:
- визначено історико-стильові передумови оркестрових стилів Б.Лятошинського і С.Людкевича в українській музиці ХІХ початку ХХ сторіччя;
- проведено докладний аналіз використання труби у симфонічних партитурах Б.Лятошинського і С.Людкевича;
- розглянуто образно-семантичну специфіку тембру труби в творах Б.Лятошинського і С.Людкевича;
- визначено своєрідність перевтілення тембру труби у індивідуальному стилі Б.Лятошинського і С.Людкевича;
- осмислено індивідуальний композиторський підхід Б.Лятошинського і С.Людкевича до тембру труби.
Практичне значення отриманих результатів. Дисертація містить важливий матеріал для розвитку та вдосконалення оркестрової традиції на українському ґрунті. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні навчальних програм з читки партитур, оркестру, рекомендовані для ознайомлення практичних диригентів керівників симфонічних оркестрів, що працюють з партитурами українських композиторів ХХ ст. Матеріали виконаної дисертації можуть бути корисними у практичній роботі викладачів і студентів духових відділень музичних училищ і вищих навчальних закладів, застосовуватись в курсах української музики, оркестрової літератури, а також при укладанні навчальних програм з музичної психології, культурології, у міждисциплінарних семінарах і колоквіумах представників різних галузей наукового пізнання.
Апробація результатів дисертації відбувалась в обговореннях на засіданні кафедри історії музики та кафедри композиції Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка. Основні теоретичні та методичні положення дисертаційного дослідження були винесені у формі доповідей на наукових конференціях: Музикознавчий конгрес «Львів музичний протягом століть» (28 вересня 2 жовтня 2006 р.), Конференція молодих вчених в ЛДМА ім. М. Лисенка (15 16 лютого 2007 р.), «Музикознавчі студії» (Львів, 2005, 2008).
Публікації у збірниках, котрі відповідають вимогам ВАК України:
1. Вакалюк П. Трактування тембру труби в симфоніях Бориса Лятошинського (на прикладі Симфонії № 3) / Петро Вакалюк. // Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка: Музикознавчі студії.. Львів: Сполом, 2008. Вип. 18. - С. 46 53.
2. Вакалюк П. Трактування труби в одночастинних оркестрових творах Б.Лятошинського / Петро Вакалюк. // Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка: Музикознавчі студії.. Львів: Сполом, 2008. Вип. 19. С. 109 118.
3. Вакалюк П. Образно-семантична роль труби в симфонізмі С.Людкевича (на прикладі симфонічної поеми «Не забудь юних днів») / Петро Вакалюк. // Музичне мистецтво: зб. наукових статей Донецької державної музичної академії ім. С.Прокоф’єва. Донецьк: Юго-Восток, 2008. Вип. 8. - С. 157 165.
4. Вакалюк П. Символіка тембру труби у Другій симфонії Бориса Лятошинського / Петро Вакалюк. // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: зб. статей Харківського державного університету мистецтв ім. І.Котляревського. Харків: ХДУМ, 2008. Вип. 24. - С. 271 278.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел у кількості 174 позицій. Повний обсяг дисертації становить 181 сторінку (основного тексту 165 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ

І БорисЛятошинський, і СтаніславЛюдкевич являють собою в контексті музичної творчості ХХ сторіччя приклад одних із перших українських митців-симфоністів. В динамічні, переломні часи їх творчість сприймається як актуальна, в часи спокійні і стабільні як класична. Така багатовимірність істотно впливає на розуміння і сприйняття всіх елементів їх виразової системи, в тому числі і багатої символіки оркестрових тембрів. Тому у висновках варто стисло зіставити основні засади оркестрового мислення обох композиторів загалом та використання тембру труби і мідної духової групи зокрема.
В цілому індивідуальний стиль обидвох композиторів формувався в принципово різних суспільно-історичних обставинах: С.Людкевич отримав професійну освіту у Відні, у класі композиції Александра Землінського, Б.Лятошинський в Києві у Рейнгольда Глієра, основний вектор художніх інтересів, який формував світогляд С.Людкевича був західноєвропейський, у Б.Лятошинського в значній мірі російський, С.Людкевич сформувався в умовах відносно демократичних, основний час діяльності Б.Лятошинського припадає на період тоталітарної влади в Східній Україні.
Відповідно і тип оркестрового мислення складався у них з орієнтацією на різні моделі: для Б.Лятошинського, крім романтичного європейського оркестру, вельми важливим прикладом стала традиція російської симфонічної школи, передусім П.Чайковського та О.Скрябіна, в меншій мірі кучкістів. Для С.Людкевича доцільною і природною в адаптації його індивідуального стилю стала пізньоромантична модель оркестру, передусім Ф.Ліста та Р.Вагнера, яку він переосмислив в руслі національної композиторської школи.
Проте при всіх індивідуальних відмінностях їх об’єднував ряд засадничих ознак, важливих як для мислення симфоністів ХХ ст., так і для української музичної традиції.
Насамперед слід відзначити ту особливу роль, яку відіграла в їх симфонічній спадщині і зокрема в трактуванні оркестрових тембрів «аура слова». Адже завдяки цьому їх симфонічний доробок істотно розширив жанровий і образно-змістовний спектр національного симфонізму, словесний символ не раз інспірував надзвичайно цікаві драматургійно-образні рішення, перевтілені в своєрідній тембральній палітрі і в симфонічній спадщині С.Людкевича, і у Б.Лятошинського. Тому програмність в літературній або узагальненій іпостасі виступає важливим чинником оновлення музичної мови, в тому числі такого її важливого компоненту як оркестрово-темброве мислення. Нерідко своєрідність застосування окремих інструментів оркестру чи логіки тембральних змін зумовлена саме програмним прототипом.
Наступним важливим спільним принципом їх оркестрового мислення є те, що оркестровку обох композиторів відзначає доцільність, «чистота», ощадність використання окремих тембрів і груп, відповідно до образно-смислової концепції твору і законів класичного оркестру. Притім для оркестрового мислення Б.Лятошинського притаманне більш диференційоване трактування сольних епізодів за участю труб (ік і інших інструментів), для С.Людкевича фрескове, монументальне використання інструментів, прагнення представити об’ємність звучання окремих груп.
Зрештою, у всіх провідних оркестрових жанрах, до яких зверталися обидва композитори, - у симфоніях і симфонічних поемах, вокально-симфонічних опусах, оркестрових сюїтах тощо їх об’єднує незрівнянна майстерність у досягненні сюжетної випуклості змалювання образних колізій, яскравої колористичності гармонії, фактури, тембровості, максимальної насиченості образно-емоційного тонусу.
Тільки з урахуванням викладених вище узагальнюючих позицій можна збагнути специфіку симфонічного мислення як Бориса Лятошинського, що розмаїто і переконливо проявилось в партитурах п’яти симфоній, симфонічних поем «Гражина» та «На берегах Вісли», симфонічних сюїт та увертюр, так і Станіслава Людкевича, передусім його симфонії-кантати «Кавказ», «Прикарпатської симфонії», симфонічних поем «Каменярі», «Мойсей», «Не забудь юних днів», а також «Рондо юнаків», «Наше море», «Стрілецька (Галицька) рапсодія», «Танець кістяків» та ін. Визначаючи роль труби в них в контексті трактування цього духового інструменту видатними українськими симфоністами в образно-емоційному ракурсі, встановлюються її функції в драматургічному плані монументальних форм. Традиція використання мідних духових інструментів в класичному оркестрі отримує в індивідуальних стилях Б.Лятошинського та С.Людкевича нове тлумачення у відповідності до концептуального задуму.
Розглянувши використання труби у творчості українських композиторів в ракурсі передумов становлення оркестрового стилю Б.Лятошинського і С.Людкевича робимо висновок про те, що саме в творчості згаданих композиторів її застосування здобуває своєрідну першу кульмінацію і може вважатись основоположним для подальшого розвитку оркестрового мислення українських композиторів.
Визначаємо також, що історичні традиції символіки тембру труби, зафіксовані в українському фольклорі, не раз цікаво переосмислюються в симфонічних партитурах Б.Лятошинського і С.Людкевича, головно у трактуванні її як фанфарного, похідно-героїчного інструменту, для втілення образів переможної ходи, апофеозу.
Основні образно-змістовні сфери, пов’язані з тембральними особливостями труби в симфонічних творах Б.Лятошинського і С.Людкевича, визначаються здебільшого їх програмними задумами, і коливаються в межах досить широкого семантичного поля, виконують доволі різноманітні функції в оркестровій драматургії циклів, сюїт та симфонічних поем: від підсилення, збільшення оркестрової маси, дієвого засобу підкреслення кульмінаційних зон, наголошення сильних долей і створення необхідних смислових акцентів до ілюстрації, імітації звучань, чия семантика передбачена літературним чи узагальненим прообразом.
Простежуючи своєрідність перевтілення тембру труби у творчості Б.Лятошинського та С.Людкевича, відзначаємо помітні розбіжності у їх трактуванні. Якщо для Б.Лятошинського переважаюча експресивна образність, тяжіння до втілення колосальної напруги конфліктів вимагала майстерного тембрового висвітлення, динамізації розвитку за допомогою посилення ролі мідних духових інструментів, введення їх навіть на початкових етапах розвитку тем, особливо активних, напористих головних партій, то у С.Людкевича, незважаючи на пізньоромантичний орієнтир його стильової домінанти, спостерігаємо обережніше, спокійніше використання мідної групи, «приберігання» її сильної яскравої звучності передусім для кульмінаційних зон розвитку.
В світлі здійсненого аналізу ролі труби у творчості двох провідних українських симфоністів ХХ ст. Бориса Лятошинського та Станіслава Людкевича можна накреслити перспективи використання отриманих результатів відносно до наступних досягнень українського симфонізму. Концепція роботи мислиться як відкрита на подальші наукові розробки в обраному напрямі. наголошуватиметься тяглість цих традицій у творчості учнів Б.Лятошинського та Людкевича (М.Скорика, В.Сильвестрова, Є.Станковича, І.Карабиця та інших), а відтак визначатиметься переломна, фундаментальна роль Б.Лятошинського і Людкевича у становленні української симфонічної школи, яка посіла гідне місце в європейській музичній культурі ХХ ст., перейнявши кращі досягнення інших шкіл і не втративши при тім своєї національної самобутності. Ціка­вим може стати дослідження про подальші досягнення композиторів молод­шого покоління в оновленні оркестрової палітри, відповідно до продовження національної традиції та з урахуванням еволюції інструментів оркестру впродовж другої половини ХХ ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агафонников Н. Симфоническая партитура /Н. Агафонников. Л.: Музыка, 1981. 224 с.
2. Антонович М. Станислав Людкевич: композитор, музиколог /М.Антонович. Львів, 1999. 96 с.
3. Архимович Л. и др. Музыкальная культура Украины / Л. Архимович. М.: Госмузиздат, 1961. 214 с.
4. Архімович Л. та ін. Нариси з історії української музики. Ч.І. / Л.Архімович. К.: Мистецтво, 1964. 309 с.
5. Архімович Л. та ін. Нариси з історії української музики. Ч.ІІ. / Л.Архімович. К.: Мистецтво, 1964. 310 с.
6. Асафьев И. В. Музыкальная форма как процес. Кн. 1 и 2, Из. 2. / И.В.Асафьев. Л.: Музыка, 1971. 381 с.
7. Баранівська Л. Військова музика козацько-гетьманської держави / Л.Баранівська. // Воєнна історія. 2004. - № 1 С. 17 21.
8. Барсова И. Симфонии Густава Малера / И. Барсова. М.: Советский композитор, 1975. 495 с.
9. Барсова И. Книга об оркестре / И. Барсова. М.: Музыка, 1969. 232с.
10. Белза І. Б.М.Лятошинський / І. Белза. К.: 1947. 96 с.
11. Білинська М. Л. Симфонічна творчість С. Людкевича / М. Л. Білинська. // Творчість С.Людкевича: зб. статей. К.: Музична Україна, 1979. С. 34 49.
12. Бирюков С. Обаяние импровизационности традиций и современная советская музыка / С. Бирюков. // Музыкальный современник: сб. статей. М.: Советский композитор, 1984. Вып. 5. С. 137 150.
13. Благодатов Г. И. История симфонического оркестра / Г. И. Благодатов. Ленинград: Музыка, 1969. - 312 с.
14. Бобровский В. Функциональные основы музыкальной формы / В.Бобровский. М.: Музыка, 1970. 332 с.
15. Боровик М. Про індивідуальні стилі в українській радянській симфонічній музиці / М. Боровик // Сучасна українська музика: зб. статей. К.: Мистецтво, 1965. С. 48-69.
16. Ботяров Е.М. Учебный курс инструментовки. Ч. 1. / Е. М. Ботяров. М.: Композитор, 2000. 180 с.
17. Булка Ю. П. Взаємозалежність ідейно-естетичної концепції та музичної форми в творчості С. Людкевича (на прикладі програмних творів) / Ю.П.Булка. // Українське музикознавство. К.: Муз Україна, 1988. Вип. 23. С. 114 121.
18. Бялик М. Л.Н.Ревуцкий: монография / М. Бялик. Л.: Советский композитор, 1979. 168 с.
19. Василенко С. Инструментовка для симфонического оркестра / С. Василенко; [ред. и доп. Ю. Фортунатова]. М.: Музгиз, 1959. 624 с.
20. Видор Ш. М. Техника современного оркестра / Ш. М. Видор; [пер. с франц., доп. Д.Рогаль-Левицкого]. М.: Музгиз, 1938. 487 с.
21. Виноградов Г. Про поліфонію П’ятої симфонії Б.Лятошинського / Г. Виноградов. // Українське музикознавство К.:Музична Україна, 1972. Вип. 7. С.23 36.
22. Вихованець А. Духові інструменти у творчості М.А.Римського-Корсакова: загальні засади й основні принципи функціонування А.Вихованець. // Музикознавчі студії Інституту мистецтв Волинського державного університету імені Лесі Українки та Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського: зб. наук. праць. − Луцьк: РВВ «Вежа» ВНУ імені Лесі Українки, 2007. − Вип. 1. − С. 172 − 180.
23. Герасимова-Персидская Н. А. Некоторые вопросы развития украинского советского симфонизма. / Н. А. Герасимова-Персидская. К.: Мистецтво, 1963. 124. с.
24. Герасимова-Персидская Н. От «рес факта» к «опусу»: процесс и структура / Н. Герасимова-Персидская. // Науковий вісник НМАУ. Музичний твір як творчий процес: зб. статей. К.: 2002. Вип.. 21. С. 3-10.
25. Головинский Г. Композитор и фольклор / Г. Головинский. М.: Музыка, 1981. 279 с.
26. Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика / М. Гордійчук. К.: Музична Україна, 1969. 426 с
27. Гордійчук М. Зародження української симфонічної музики / М.Гордійчук. // Українське музикознавство: науково-методичний міжвідомчий щорічник/ Українська музична культура XVI XVIII сторіч. Матеріали симпозіуму (59 квітня 1969 р., Київ). [упорядкування та вступна стаття О. Шреєр-Ткаченко]. К.: Музична Україна, 1971. Вип 6. С. 111125.
28. Гордійчук М. Нове слово в жанрі / М. Гордійчук. // На музичних дорогах. Статті та рецензії. К.: Музична Україна, 1973. С.176-182.
29. Гордійчук М. Симфонічна муза України. / М. Гордійчук. // На музичних дорогах: Статті та рецензії. К.: Музична Україна, 1973. С.277 287.
30. Гордійчук М. Вступна стаття до партитури Першої симфонії Б.Лятошинського. / М. Гордійчук. − К.: Музична Україна, 1971. − С. 6 8.
31. Гордійчук М. Вступна стаття до партитури П’ятої симфонії Б.Лятошинського. / М. Гордійчук. − К.: Музична Україна, 1978. − С. 3 8.
32. Горюхіна Н. Симфонізм Л.М.Ревуцького / Н. Горюхіна. К.: Музична Україна, 1965. 84 с.
33. Горюхина Н. Национальный стиль: понятие и опыт анализа / Н. Горюхина // Проблемы музыкальной культуры. К.: Музична Україна, 1989. Вип. 2. С. 52 65.
34. Горюхина Н. Эволюция сонатной формы. / Н. Горюхина. - 2-е изд. - К.: Музична Україна, 1973. 308 с.
35. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ ХХ століття / Я. Грицак. К.: Ґенеза, 1996. 356 с.
36. Грінченко М. Історія української музики // під ред. І. Соневицького / М. Грінченко. 2 вид. - Нью-Йорк, 1961. 173 с.
37. Дмитриев Г. О драматической выразительности оркестрового письма / Г. Дмитриев. М.: Музыка, 1981. 296 с.
38. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст / О.Забужко. К:. Либідь 1992. 126 с.
39. Задерацький В. Скорик М. Про природу і спрямованість новаторського пошуку в сучасній музиці / В. Задерацький, М. Скорик. // Сучасна музика. К.: Музична Україна, 1973. Вип. 1. С. 3 24.
40. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. / М. Загайкевич К.:Музична Україна, 1960. 190 с.
41. Загайкевич М. Музичний світ великого Каменяра / М. Загайкевич. К.: Музична Україна, 1986. 221 с.
42. Загайкевич М. С.П.Людкевич. Нарис про життя і творчість / М.Загайкевич. К.: 1957. 154 с.
43. Загайкевич М.. Передмова до: С.Людкевич. Не забудь юних днів. Партитура. / М. Загайкевич К.: Музична Україна, 1984. С.3 4.
44. Запорожец Н. В. Б.Н. Лятошинский / Н. В. Запорожец.− М.: Советский композитор, 1960. − 224 с.
45. Зельська-Даревич Д. Соціалістичний реалізм і поза ним / Д. Зельська-Даревич // Альманах’94: мистецький науково-популярний ілюстрований щорічник. Львів: Львівська академія мистецтв, 1995. С. 23 25.
46. Земцовский И. Фольклор и композитор: Теоретические этюды / И.Земцовский. Л.-М.: Советский композитор, 1978. 173 с.
47. Зинькевич Е. Пути развития советского украинского симфонизма в 60-70-е годы / Е. Зинькевич. //Музыка народов СССР (50-70-е г.г.): сб.трудов. М., 1985. С.95 111.
48. Зинькевич Е. Динамика обновления. Украинская симфония на современном этапе в свете диалектики традиций и новаторства (1970-е начало 80-х годов) / Е. Зинькевич. К.: Музична Україна, 1986. 183 с.
49. Золотовицкая И. Симфонии Б. Б.Лятошинского как отражение «образа мира» художника / И. Золотовицкая. //Б. Н. Лятошинский: сб. статей/сост. М. Д. Копица. К.: Муз. Украина, 1987.
50. Золочевський В. Ладо-гармонічні засади української радянської музики / В. Золочевський. К.: Музична Україна, 1976. 222 с.
51. Зряковский Н. Общий курс инструментоведения / Н. Зряковский. М.: Музыка, 1976. 428 с.
52. Зубчевська Т. До питання про зміст поняття «ліричне» в сучасній українській музиці / Т. Зубчевська. //Українське музикознавство К.: Музична Україна, 1984. Вип. 24. С. 90-103.
53. Іваницький А. Українська народна музична творчість. Посібник для вищ. та серед. учб. закладів / А. Іваницький. К.: Музична Україна, 1990. 336 с.
54. Іванченко В. Рівень самодостатності поліфонії як чинника формотворення у Третій, Четвертій симфоніях Б. Лятошинського та Третій симфонії Д. Клебанова / В. Іванченко. // Мистецтвознавство України. − К., 2004. − Вип.4. — С.97102.
55. Из «Притч» и «Слов» Кирилла Туровского / подг. текста, перевод и комм. В. В. Колесова // Памятники литературы Древней Руси: XII век. М., 1980. С. 310 315.
56. Історія Львова в документах та матеріалах / упор. У. Єдлінська, Я. Ісаєвич, О.Купчинський, О.Кірсанова. Я. Лялька, Ф. Стеблій. С. Трусевич, Л.Федоришин. К.: Наукова думка, 1986. 276 с.
57. Історія української культури/ за заг. ред. І.Крип´якевича Перевид. 1934 р. Київ: Либідь, 1994. 656 с.
58. Історія української музики: В 6 т. / АН УРСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського ; [редкол.: Т.П.Булат (відп. редактор), О.С.Олійник, А.К.Терещенко] Т.2. К.: Наукова думка, 1989. 464 с.
59. Історія української музики: В 6 т. / АН УРСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського ; [редкол.: М.П.Загайкевич (відп. редактор), А.П.Калениченко, Н.Ф.Семененко] Т.3. К.: Наукова думка, 1990. 424 с.
60. Історія української музики: В 6 т. / АН УРСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського ; [редкол.: Л.О.Пархоменко (відп. редактор), О.У.Литвинова, Б.М.Фільц] Т.4. К.: Наукова думка, 1992. 614 с.
61. Історія української радянської музики: учбовий посібник / редкол.: Л.Архімович, Н.Грицюк, Л.Грисенко та ін. К.: Музична Україна, 1990. 296 с.
62. Іщенко Ю. Темброві експозиції в симфоніях Б.М. Лятошинського / Ю.Іщенко. // Українське музикознавство. К.: Музична Україна, 1975. Вип.10. С. 8 19.
63. Іщенко Ю. Принципи мелодичних дублювань в оркестрових творах Б.М.Лятошинського / Ю. Іщенко. // Українське музикознавство. К.: Музична Україна, 1969. Вип.5 С. 36 48.
64. Канєвська Діана Альфредівна. Б. М. Лятошинський і Д. Д. Шостакович: порівняльно-типологічний аналіз творчості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво» / Канєвська Діана Альфредівна ; Національна музична академія України ім.П.І.Чайковського. − К., 2002. − 19 с.
65. Карс А. История оркестровки : пер. с англ. / А. Карс. М.: 1990. 348 с.
66. Кияновська Л. Українська музична культура: навч. Посібник / Л.Кияновська. Вид. 4, розшир. і доповн. Львів: Тріада-Плюс, 2008. 344с.
67. Кияновська Л. Симфонічні поеми Станіслава Людкевича в контексті пізньоромантичної західно-європейської культури / Л. Кияновська. // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії. Львів, 1993. Т. ССХХVI. С. 110 118.
68. Кияновська Л. Галицька музична культура ХІХ ХХ ст.: навчальний посібник для ВНЗ / Л. Кияновська. Чернівці: Книга ХХІ, 2007. 344 с.
69. Кияновська Л. Вплив австро-німецької культури на формування стилю Станіслава Людкевича / Л. Кияновська. // Українсько-німецькі зв’язки минулого і сьогодення (за матеріалами міжнародного симпозіуму). Київ, 1998. С. 67 77.
70. Кияновська Л. Син сторіччя Микола Колеса / Л. Кияновська. Львів: ДВЦ НТШ, 2003. 296 с.
71. Кияновська Л., Пороховник Ю. «Празька школа» львівських композиторів та їхня роль у музичному житті краю / Л. Кияновська, Ю. Пороховник // Вісник Львівського університету. Серія «Мистецтвознавство». Львів: ВЦ ЛНУ ім. Франка, 2005. Вип. 5. С.101 109.
72. Княжинський А. Дух нації. Соціологічно-психологічна студія / А.Княжинський. Нью-Йорк-Філадельфія-Мюнхен: Вид-во НТШ, 1959. 291 с.
73. Когоутек Ц. Техника композиции в музыке ХХ века / Ц. Когоутек. М.: Музыка, 1976. 365 с.
74. Козаренко О. Феномен української національної музичної мови / О.Козаренко. Львів: ВЦ НТШ, 2000. 284 с. (Українознавча бібліотека НТШ. Число 15).
75. Козаренко О. Національна музична мова в дискурсі постмодернізму / О. Козаренко. // www. musicaukrainica.odessa.ua/kozarenkoethnicmusland.html/
76. Козаренко Олександр Володимирович. Українська національна музична мова: генеза та сучасні тенденції розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мистецтвознавства : спец. 17.00.03 Музичне мистецтво” / Козаренко Олександр Володимирович ; Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського. − К., 2001.− 28 с.
77. Козаренко О. Музична мова Б.Лятошинського в умовах стратифікації національного музично-семіотичного процесу / О. Козаренко // Українське музикознавство. К.: Музична Україна, 2000. Вип. 29. С. 116 − 125.
78. Козицький П. Тарас Шевченко і музична культура / П. Козицький. К.: 1959. 28 с.
79. Козлов В. Про драматургію музичних форм у творчості С.Людкевича / В.Козлов. // Українське музикознавство. К.: Музична Україна, 1982. Вип.17. С. 56 69.
80. Конькова Г. Традиції і новаторство в розвитку жанрів сучасної української музики (симфонія, кантата, ораторія 60-70-х років) / Г. Конькова. К.: Музична Україна, 1985. 79 с.
81. Копица М. Д. Симфонии Б.Лятошинського. Эпоха. Коллизии. Драматургия: исследование / М. Д. Копица. − К.: Музична Україна, 1990. 192 с.
82. Корній Л. Історія української музики. Ч. 1. (від найдавніших часів до середини ХVІІІ ст.) / Л. Корній. Київ-Харків-Нью-Йорк: вид-во М.П.Коць, 1996. 294 с.
83. Кос-Анатольський А. С. П. Людкевич / А. Кос-Анатольський. К., 1951. 56 с.
84. Кримський С. Архетипи української культури / Кримський С. // Вісник НАН України. - 1998. - № 7-8. С. 75 80.
85. Кушлик Л. Народні музичні інструменти в календарних обрядах на Гуцульщині / Л. Кушлик. // Традиційна музика Карпат: Християнські звичаї та обряди Івано-Франківськ-Львів, 2000. С. 54 60.
86. Лист Ф. Избранные статьи / Ф. Лист; [под ред. Я.Мильштейна]. М.: Музгиз, 1959. 496 с.
87. Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині / З. Лисько. Перевид. 1934 р. - Львів-Нью-Йорк, 1994. 143 с.
88. Лобанова М. Музыкальный стиль и жанр: история и современность / М.Лобанова. М.: Советский композитор, 1990. 312 с.
89. Луканюк Б. Активне фольклорне середовище як фактор композиторського стилю (на прикладі творчості М.Леонтовича / Б.Луканюк. // Українське музикознавство. К.: Музична Україна, 1987. Вип.22. С. 38 48.
90. Людкевич С. Про основу і значення співності в поезії Тараса Шевченка / С. Людкевич. // С.Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 1. / упоряд., ред., переклади і прим. З.Штундер. Львів: вид-во М.Коць, 1999. С. 218 237.
91. Людкевич С. Про композиції до поезій Шевченка / С.Людкевич. // С.Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 1. / упоряд., ред., переклади і прим. З.Штундер. Львів: вид-во М.Коць, 1999. С.238 243.
92. Людкевич С. Українська музика в сьогочасний момент / С.Людкевич. // С.Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 2. / упоряд., ред.., переклади і прим. З.Штундер. Львів: вид-во М.Коць, 2000. С.373 379.
93. Людкевич С. Рефлексії з нагоди «Фестивалю трубних оркестрів» у Львові / С.Людкевич. // С.Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 2. / упоряд., ред., переклади і прим. З.Штундер. Львів: вид-во М.Коць, 2000. С. 385 388.
94. Людкевич С. Про розвій та сучасне становисько так званої програмної музики / С.Людкевич. // С.Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 1. / упоряд., ред., переклади і прим. З.Штундер. Львів: вид-во М.Коць, 1999. С. 34 - 37.
95. (Б. Н.) Лятошинский: сб. статтей / сост. М. Д. Копица. К.: Музична Україна, 1987. 232 с.
96. (Борис) Лятошинский. Воспоминания. Письма. Материалы. В 2-х частях. − Часть 1: Воспоминания / сост. Л. Н. Грисенко, Н. И. Матусевич, коммент. Л. Н. Грисенко. − К.: Музична Україна, 1985. 320 с.
97. Лятошинський Б.. Повне зібрання творів в 24 т. Т. 2. / Б.Лятошинський. К.: Музична Україна, 1986. 186 с.
98. Ляшенко І. Взаємодія фольклорних і професійних традицій у процесі становлення національного стилю української музики / І. Ляшенко //Ляшенко І. Національні традиції в музиці як історичний процес. К.: Музична Україна, 1973. С.143 170.
99. Ляшенко И. О традициях в современной украинской музыке / И. Ляшенко. // Музыкальный современник: сб. статей. М.: Советский композитор, 1973. Вып. 1. С. 82 102.
100. Ляшенко І. Музичний світ Б. Лятошинського / І. Ляшенко. // Б.Лятошинський. Збірка матеріалів міжнародной теоретичної конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження. К.: Центрмузінформ, 1995. С. 5 19.
101. Мазепа Л., Мазепа Т. Шлях до музичної академії у Львові. Т. 1 Від доби міських музикантів до Консерваторії (поч.. ХУ ст.. до 1939 р.), Т. 2. Від Консерваторії до Академії (1939 2003) / Л. Мазепа, Т. Мазепа. Львів: Сполом, 2003. 288 + 200 с.
102. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури / Є. Маланюк. К.: Глобус, 1992. 80 с.
103. Маркус С. История музыкальной эстетики. В 2-х т. Т. 2. Романтизм и борьба эстетических направлений / С. Маркус. М.:Музыка, 1968. 686 с.
104. Михайлов М. Стиль в музыке: