“Цвіт папороті” Євгена Станковича: проблема жанру : "Цвет папоротника" Евгения Станковича: проблема жанра

Краткое описание

Національна музична академія України імені П.І.Чайковського
На правах рукопису

Станкович-Спольська Рада
УДК 782.1 (477) + 781.7 (477)

Цвіт папороті” Євгена Станковича: проблема жанру

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник Гнатів Тамара Франківна,
кандидат мистецтвознавства, професор

Київ-2005

Зміст
Вступ..................................................................................................................3

Розділ І.
Суспільно-мистецький фон і жанровий контекст 70-80-х років ХХ століття як фактори історії створення Цвіту папороті”
1.1. Становлення неофольклорного напрямку в музичному театрі ХХ століття: жанрово-стильова специфіка................................................12
1.2. Цвіт папороті” як факт національної історії: процес створення та концертне життя опери..........................................................................32

Розділ ІІ.
Внутрішня моно-жанрова драматургія Цвіту папороті”
2.1. Ідейно-образний зміст та жанрові особливості лібрето.....................44
2.2. Композиційні засади фольк-опери.......................................................55
2.3. Провідні принципи тематичного розвитку і новаторські вияви
музичної мови.........................................................................................60

Розділ ІІІ.
Зовнішні полі-жанрові зв’язки фольк-опери в світлі виконавських інтерпретацій
3.1. Хореографічний компонент музичної драматургії............................125
3.2. Ознаки симфонічного типу композиції.............................................132
3.3. Виконавські версії твору......................................................................140

Висновки.........................................................................................................151
Список використаних джерел....................................................................155
Додатки...........................................................................................................187

Вступ

Актуальність теми дослідження. В ХХ столітті, на фоні відчутного естетичного та стилістичного підйому, суто національний еволюційний процес художнього синтезування фольклорно-академічної традиції в українській музиці збагачується могутніми стильовими імпульсами загальноєвропейського походження і поєднується з принципами сучасного неофольклорного мислення. Серед творів, які наявно демонструють результативну дію такого поєднання фольк-опера Є.Станковича Цвіт папороті”.
Цей яскравий, новаторський, унікальний в жанровому розумінні музично-театральний витвір розділив драматичну долю таких відомих творів, як опера М.Лисенка Тарас Бульба” і ІІІ симфонія Б.Лятошинського, що довго і неймовірно важко затверджувалися на оперній та концертній сценах. Їхній шлях до аудиторії ускладнювався не тільки внутрішніми обставинами біографічно-творчого характеру, але і важливими чинниками соціально-історичного походження, а остаточний академічний” музичний текст, з огляду на ці причини і чинники, формувався роками і навіть десятиріччями.
Наприкінці 70-х років ХХ сторіччя ряд таких національних музично-історичних довгобудів” поповнився фольк-оперою Євгена Станковича Цвіт папороті”, в якій, подібно до названих вище класичних творів, знайшли своє глибинне й емоційно-достовірне музично-сценічне відбиття тодішні суспільні уявлення про Україну та її місце в світі, про вирішальні психологічні риси національного характеру, про вміст героїчного історичного минулого в сучасному образі України”. Вкрай важливо зазначати, що всі три названі твори, попри їхні часові, жанрові та стилістичні відмінності, грунтуються на спільному художньому принципі - широкому застосуванні пісенно-фольклорного тематизму, який підлягає глибинному авторському тлумаченню засобами найновішої (кожен раз відповідно до своєї епохи) академічної музичної мови.
Разом з тим, фольк-опера Є.Станковича Цвіт папороті” суттєво відрізняється від попередніх творів своєю вкрай розлогою і складною ідейною концепцією, вельми неоднозначною жанровою природою, універсальністю залучених композитором і автором лібрето музичних та позамузичних, архаїчних та сучасних, обрядових та історичних, літературно-професійних та фольклорних джерел. Складність розв’язання питання щодо жанрової природи фольк-опери пояснюється, серед іншого, ще і сценічною нереалізованістю твору, його існуванням впродовж більше ніж двадцяти п’яти років у незвичному віртуальному” вигляді адже до сьогоднішнього дня опера, яка міцно увійшла в національний музично-театральний жанровий контекст, не мала повноцінної прем’єри і жодного разу не була відтворена сценічно у повному обсязі, так само як і не було опубліковано її цілісного тексту хоча би у вигляді клавіру. Доводиться констатувати, що єдиними на сьогодні випадками публікації залишаються два варіанти ІІ дії опери - Купало” - у видавництві Музична Україна”, 1988 рік та в серії Бібліотека камерного хору Київ”, 2004 рік [276, 277].
В той же час деякі фрагменти опери, і знову ж таки її ІІ дія, доволі часто виконуються різними хоровими колективами як в Україні, так і за її межами, причому в найрізноманітніших концертних та сценічних версіях, переважно у вигляді сюїт, щоразу зкомпонованих, а часом і оркестрованих по-новому.
Внаслідок такого поза-прем’єрного альтернативного існування з фольк-оперою Цвіт папороті” постійно відбуваються і жанрові метаморфози. Так, наприклад, у вищезгаданому нотному виданні Музичної України” ІІ дія, Купало”, названа Симфонічно-хоровими сценами”, що примушує згадати близькі за жанровою природою відомі українські твори, перш за все, Вечорниці” П.Ніщинського. А в останній постановці А.Авдієвського і А.Рубіної (листопад 2003 року) та ж сама ІІ дія Цвіту папороті” названа вже оперою-балетом, отже, посилюється історичний зв’язок твору Є.Станковича з оперою-балетом М.Леонтовича На русалчин великдень”.
Все це зумовлює актуальність і своєчасність звернення до визначного твору провідного сучасного українського композитора та пояснює жанрово-аналітичну спрямованість даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі історії зарубіжної музики Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського і відповідає темі № 2 Українська музика в контексті світової музичної культури” тематичного плану науково-дослідницької діяльності Національної музичної академії України на 2000-2006 рр. Тему затверджено на засіданні Вченої ради академії (Протокол № 6 від 24 лютого 2005 року).
У висвітленні зазначеної проблематики слід враховувати такий специфічний фактор, як гранично мала історична відстань між часом написанням твору та нинішнім періодом його дослідження, а також той факт, що творчість Євгена Станковича це креативний, живий художній організм, який постійно оновлюється, набуває різноманітних жанрових форм, незмінно поповнюється все новими і новими складовими. Тому процес її музикознавчого засвоєння, як і у випадку з кожним активно діючим сучасним композитором, певною мірою відстає, затримується в часі.
На сьогоднішній день вельми розвинена вітчизняна література, присвячена творчості Є.Станковича, на яку спирається дане дослідження, складається із кількох різних за рівнем наукової аргументації груп публікацій. Найбільш численною, звичайно, є група газетно-журнальної періодики, де по гарячих слідах відслідковується реакція рецензентів та слухачів на прем’єрні виконання творів композитора, встановлюються початкові музикознавчі оцінки, формується загальний критично-публіцистичний фон. Серед найбільш активних музичних джерел, які постійно відгукуються на появу на естраді нових творів Є.Станковича, слід виділити такі сучасні видання, як газети Культура і життя”, Українська музична газета”, Зеркало недели”, Хрещатик”, День”, Сегодня”, Вечірній Київ”, Столичные новости”; журнали Арт-Лайн” (пізніше Арт-панорма”), Музика”, колишні Советская музыка”, Советская культура” та багато інших. Гостротою емоційної реакції, точністю оцінок відзначаються публікації таких авторів, як Ю.Бентя, Т.Поліщук, Г.Стадник, Г.Степанченко, Б.Сюта, П.Щириця [18, 221-224, 264-267, 288-293, 299-301, 351-352].
Окремий підрозділ періодичної літератури складають іноземні газетно-журнальні видання, зокрема англомовні. Слід зазначити, що саме в іноземних виданнях свого часу з’явилися перші об’єктивні відгуки на виконання фольк-опери Цвіт папороті” в Канаді у 1988 році. Серед таких видань заслоговують на згадку Eastern Economist” (Kyiv), The Ukrainian Weekly” (New Jersy), Winnipeg Free Press”, Las Vegas Review-Journal”, Ruch Muzychny” (Krakow) і багато інших.
Другу групу публікацій складають проблемні наукові статті, присвячені окремим музично-теоретичним або музично-історичним явищам, які розглядаються на прикладах конкретних творів Є.Станковича. Серед таких статей варто назвати роботи М.Гордійчука, Є.Дзюпіної, Т.Дугіної, О.Зінькевич, Т.Зубчевської, Г.Конькової, В.Москаленка, І.Полусмяка, А.Терещенко, Ю.Чекана, М.Черкашиної та ін. [7, 113-114, 116-119, 79-80, 86, 123, 141, 186, 225, 310, 328, 333, 336]. На жаль, доводиться зауважити, що в цій групі публікацій відсутні статті, які би безпосередньо були присвячені Цвіту папороті”.
Окремо виділяється кандидатське дослідження І.Татаринцевої Ліричне в концерті-симфонії 80-90-х років”, де серед інших творів розглядається і Третя камерна симфонія Є.Станковича.
Наступну, найменшу за чисельністю музикознавчо-літературну групу складають спеціальні роботи та дослідження монографічного плану. Це брошюра С.Лісецького Євген Станкович”, що вийшла в серії Портрети українських композиторів” у 1987 році, і фундаментальна монографія О.Зінькевич Симфонические гиперболы: О музыке Евгения Станковича” (1999 рік), перевидана в 2002 році. В обох названих роботах доволі докладно розглядається фольк-опера Цвіт папороті”, але з різних ідеологічних та фахових позицій. Якщо С.Лісецький подає загально-оглядовий розбір твору, не торкаючись спеціально проблем його жанрової природи, то О.Зінькевич, як провідний і найбільш авторитетний в сучасному музикознавстві знавець музики Є.Станковича, розглядає Цвіт папороті” в спільному жанровому контексті музичного театру композитора, вдаючись до глибокого і тонкого аналізу драматургії фольк-опери на тлі інших музично-сценічних його творів балетів Ольга”, Прометей”, Майська ніч”, Ніч перед Різдвом”, Вікінги”.
Можна також вказати на декілька студентських дипломних робіт, серед них і роботу Г.Парфьонової Відтворення фольклорних тенденцій в сучасній вокально-хоровій творчості на прикладі сюїти Купальські пісні” Є.Станковича”.
В цілому ж доводиться констатувати, що в згаданій науковій літературі спостерігається така нерівномірна тенденція: при великій кількості публікацій рецензійного характеру та наукових статей і робіт, присвячених іншим, переважно симфонічним творам Є.Станковича, майже відсутні дослідження, присвячені безпосередньо Цвіту папороті” і музично-театральному жанру творчості композитора взагалі.
Отже, можна стверджувати, що проблема жанрової природи Цвіту папороті” та, зокрема, безумовного жанрово-історичного впливу цього твору на український музичний театр кінця ХХ - початку ХХІ століть ще не досліджені у вітчизняній музикознавчій літературі належно і ґрунтовно.
Все сказане вище пояснює доцільність звернення до окресленої конкретної теми і зумовлює такі ракурси її розгортання в дисертаційному дослідженні, як неофольклорний напрямок в західноєвропейській та українській опері ХХ століття, сутність поняття неофольклоризм” по відношенню до оперного жанру, складні процеси жанроутворення на межі академічної та фольклорної музично-творчих і музично-виконавських сфер на прикладі фольк-опери Є.Станковича Цвіт папороті”.
Музичним матеріалом дослідження слугував авторський текст фольк-опери у вигляді рукопису 1979 року та ряд його виконавських версій.
В дисертації використані існуючі на сьогодні аудіозаписи виконань твору, а саме: унікальний запис останньої генеральної репетиції (1979 рік) за участю Хору ім. Г.Верьовки і симфонічного оркестру під орудою диригента Ф.Глущенка; виконання сюїти з опери у Вінніпезі (Канада) Хором імені О.Кошиця і симфонічним оркестром цього міста за участю В.Балея (1988 рік); ще одна сюїта у виконаннні Хору ім. Г.Верьовки, скомпонована диригентом В.Бліновим (2001 рік); хорова версія Купала”, здійснена М.Гобдичем і Хором Київ” за участю композитора і аранжувальника Г.Черненка; нарешті, останнє виконання частини твору у вигляді фольк-опери-балету за участю все того ж уславленого народного хорового колективу та ансамблю народних інструментів (2003 рік).
Головна мета дослідження полягає у віднайденні всіх можливих компонентів жанру фольк-опери Цвіт папороті”, розкритті її складної жанрової природи та у виявленні основних принципів неофольклорного мислення Є.Станковича.
Конкретними завданнями роботи є:
- встановлення взаємозв’язку між фольклорно-обрядовими та професійно-літературними компонентами лібрето;
- конкретизація новаційних неофольклористичних” рис оперного лібрето;
- послідовний аналіз фольклорних інтонаційних джерел твору та їхнього драматургічного розвитку;
- виявлення моно-жанрового і полі-жанрового рівнів оперної драматургії;
- порівняльний аналіз існуючих на сьогодні виконавських версій твору з точки зору його композиційної цілісності;
- окреслення меж персонального композиторського явища оперний неофольклоризм”.
Об’єктом дослідження у даній дисертації виступає неофольклоризм в українській опері ХХ століття як визначне стильове явище, хронологічним епіцентром вияву якого в Україні були 70-80-ті роки.
Предметом дослідження обрано фольк-оперу Є.Станковича Цвіт папороті”, що представляє собою певну творчу кульмінацію означеного явища, продовжує національно-класичну лінію оперного розвитку, розвиває загально-європейську традицію ХХ століття і створює новий жанрово-стильовий вектор у сучасній українській музиці.
Методологічна база дослідження представлена використанням проблемного, а частково і компаративного дослідницьких методів, поєднанням елементів інформаційних фондів вітчизняного та зарубіжного музикознавства, фольклористики, етнології та літературознавства.
Основу наукової методології дисертації склали фундаментальні дослідження в галузі етнографії (О.Воропай, А.Завальнюк, В.Скуратівський), музичної фольклористики (К.Волков, С.Грица, В.Задерацький, І.Земцовський, А.Іваницький), теорії неофольклоризму (О.Бенч-Шокало, Л.Хрістіансен), теорії оперного жанру (Г.Кулешова), загальної історії опери ХХ століття (Т.Гнатів, Л.Данько, М.Сабініна, В.Цуккерман), історії сучасного українського музичного театру (Л.Архімович, М.Загайкевич, Т.Невінчана, Н.Некрасова, Ю.Стані шевський, А.Терещенко, М.Черкашина), оперного театру колишніх радянських республік (В.Брієде-Булавінова, М.Бруверич, С.Вериня, О.Грошева, Г.Кочарова, В.Лінденберга, Ф.Рандель, З.Столяр).
Наукова новизна дисертації полягає в наступному:
1) вперше здійснюється комплексне дослідження фольк-опери Цвіт папороті” з точки зору цілісності його словесно-музичного та сценічно-виконавського тексту; 2) теоретично розробляється поняття оперний неофольклоризм” та встановлюються його музичні вияви в творчості Є.Станковича; 3) виявляється неофольклорна лінія розвитку українського музичного театру кінця ХХ початку ХХІ століття.
Практичне значення дослідження полягає у можливості включення його матеріалів до гуманітарно-вузівських курсів історії української музики, історії і теорії сучасного музичного театру, залучення матеріалів центрального розділу до курсу аналізу музичних творів ХХ століття, а також у використанні в подальшій театрально-виконавській практиці.
Апробація результатів дослідження відбувалася підчас обговорення його основних результатів на засіданнях кафедри історії зарубіжної музики Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського та у виступах на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція Чотири століття опери: національні оперні школи ХІХ-ХХ століть” (Київ, 2000); ІІІ Всеукраїнська науково-теоретична студентська конференція Молоді музикознавці України” (Київ, 2001); ІУ Всеукраїнська науково-теоретична студентська конференція Молоді музикознавці України” (Київ, 2002); Міжнародна наукова конференція Музика у просторі культури” (Київ, 2003); Наукова конференція в межах Чотирнадцятого міжнародного фестивалю Київ Музик Фест’ 2003” Українська та світова музична культура: сучасний погляд” (Київ, 2003); Міжнародна наукова конференція Музика ХХ століття погляд із ХХІ”, присвячена ювілею Т.Ф.Гнатів (Київ, 2005).
Публікації. Найбільш суттєві положення дисертації опубліковано в п’яти статтях у збірниках наукових праць, що відповідають вимогам ВАК України:
1. Станкович-Спольська Р. Питання опери ХХ сторіччя у англомовній музикознавчій літературі // Чотири століття опери. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 13. К.: Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського, 2000. С. 137-143.
2. Станкович-Спольська Р. Фольк-опера Є.Станковича «Цвіт папороті» як факт національної історії // Київське музикознавство. Вип. 8. К.: КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2002. С. 180-188.
3. Станкович-Спольська Р. Неофольклоризм в опері ХХ століття і «Цвіт папороті» Є.Станковича // Музика у просторі культури. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 33. К.: Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського, 2004. С. 254-263.
4. Станкович-Спольська Р. Фольклорні джерела «Цвіту папороті» Є.Станковича // Київське музикознавство. Вип. 11. К.: КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2004. С. 123-131.
5. Станкович-Спольська Р. Обряд Купало в українському фольклорі та
в опері Є.Станковича «Цвіт папороті» // Українська та світова
музична культура: сучасний погляд. Науковий вісник НМАУ ім.
П.І.Чайковського. Вип. 36. Кн. 1. К.: Національна музична академія

України ім. П.І.Чайковського, 2005. С. 137-144.

Список литературы

Висновки

Як показало дисертаційне дослідження, посеред проблем, що існують навколо фольк-опери Євгена Станковича «Цвіт папороті», найбільш актуальною в світлі сучасної оперної ситуації в українській музиці, залишається проблема жанру: його історичної та стильової генези в контексті загально-європейських оперних процесів, обумовленості національною музично-театральною традицією, специфіки внутрішньо-складової природи, характеру співвідношення консервативних та новаційних елементів музичної мови. Проте всі ці високо-інтелектуальні чинники жанрового творення композитора не затуляють перед нами глибинних духовних засад твору, який дійсно став фактом національної мистецької історії, який зінтегрував в собі універсальний музичний образ України новітньої доби, твору, який розкриває величезний етичний потенціал національної ідеї і водночас містить гармонійний естетичний комплекс її інтонаційної реалізації.
Духовна сутність музики не є строго-науковою категорією і рідко коли стає аргументом музикознавчих сентенцій, але у випадку із Є.Станковичем без цієї категорії обійтися важко. Сам композитор на запитання «Що таке композиторський стиль і чи можете Ви визначити власний стильовий напрям?», у притаманній йому манері «мудрої простоти» відповів: «Стиль це поняття, яке торкається багатьох аспектів, усіх одразу й не пригадати. Це не тільки подання матеріалу мелодичної лінії, гармонії, а поняття, пов’язане з духом музики. Можна сказати, що це авторське генетичне забарвлення твору” [149, с. 20].
В «Цвіті папороті» цей елемент генетичного авторського забарвлення стає визначальним, формує весь стрій образності та драматургії, спрямовує модус музичного розвитку на розкриття головної художньої мети перетворити фольклорну ідею на предмет професійно-довершеного мистецтва, розкрити недосяжну гармонію народного обряду, досконалість пісенного мелосу, глибину фольклорної експресії, на щоб вона не була спрямована на давні легендарно-героїчні події, побутові реалії, любовно-психологічні колізії чи міфологічно-фантазійні аспекти буття.
Висока моральна планка, з якою підходив Є.Станкович до втілення цієї мети, зумовила і матеріально-предметну художню цінність фольк-опери, надала їй вигляд істинно новаторського творіння, рідкісної «квітки» в «саду божественних пісень» українського мистецтва ХХ століття. На нинішній не надто великій, але все ж відчутній часовій відстані від історичного моменту написання твору, стає зрозумілою стильова логіка появи першої в слов’янській музиці фольк-опери як цілісного жанрового продукту сучасного європейського неофольклоризму. Вирішальним фактором такої стильової приналежності слугував фольклорний пріоритет мислення на всіх рівнях творчого задуму від ідейного змісту до найтонших нюансів композиторської технології.
Якщо уважно прослідкувати історичні прикмети становлення неофольклоризму в європейській опері ХХ століття, то з’ясується абсолютна співзвучність Цвіту папороті” різноманітним стильовим вимогам, таким, наприклад, як фольклорна природа оперної композиції (тенденція, яка походить від Синьої Бороди” Бартока), адекватність вокальної складової жанру природі національного мовлення (вперше досягнута в операх Л.Яначека), аутентичність і художня першозданність” жанрово-інтонаційних джерел ритму й мелосу (відкрита І.Стравінським в його музично-театральних творах), національний темперамент і народно-емоційний колорит, притаманні М.Равелю; і всім їм разом глибоко-новаторські, прогресивні форми художнього вислову.
Якщо ці зовнішньо-стильові властивості фольк-опери Є.Станковича формувалися в межах світової композиторської традиції музичного модернізму першої половини ХХ століття, то її конкретно-стилістичні мовні параметри постали як наслідок активного засвоєння композитором сучасної авангардної практики. Результатом екстраполяції авангардних технік (в першу чергу сонористики, алеаторики, поліпластовості, електронно-технічних новацій) на традиційне оперне жанрове тло постало відкриття нових виражальних і конструктивних можливостей цих засобів, зокрема у відтворенні поліфонічності, складності, філософської багатобарвності народного всесвіту, універсальності його звукових форм.
Національно-історичні аспекти жанрової генези Цвіту папороті” пролягають в двох головних руслах пісенному й поліфонічному. Класичний український архетип пісенної опери (породжений бароковим вертепом і ранньо-романтичною Наталкою-Полтавкою” І.Котляревського) знаходить в фольк-опері своє несподіване оригінальне втілення. Станковичевська пісенна опера ХХ століття яскраво демонструє незалежність від класичних або ж неокласичних” жанрових стандартів форми і гармонізації, натомість скеровує неофольклорний потенціал пісні в річище сучасного симфонізму найвищої художньої проби”, відкриває в пісенній організації музичного матеріалу невичерпні ресурси наскрізності, складної не-лінейної драматургії, спонтанної кульмінаційності. Цілком очевидно, що в цьому плані, як і в сфері поліфонічного мислення, Є.Станкович керується чіткими жанровими імпульсами, що йдуть від М.Лисенка і М.Леонтовича.
Якщо Лисенко відкриває закони народної гуртової поліфонії і робить їх надбанням академічної композиторської традиції, а Леонтович досягає психологічно-переконливого художнього синтезу народного та класичного багатоголосся на ниві пісенної хорової обробки, то Станкович піднімає цей синтез на якісно новий рівень і наділяє поліфонію значенням універсального складу сучасної оперної мови: символістична полі-векторність лібрето, полі-композиційна побудова, полі-стильовий інтонаційний контекст, нарешті, полі-функційний характер ладу, гармонії, голосоведення, інструментовки тощо. Апогеєм і водночас генетичною серцевиною неофольклорного мислення композитора стає поліфонія вулиці” перенесення закономірностей реального множинно-гуртового побутування народної пісні на рівень структурної організації хорової множинно-компонетної звукової тканини.
Головним інструментом при цьому стає ще один суто українській жанровий архетип пісенна або танцювальна обробка, яка у Станковича очищується від трафаретних стилістичних нашарувань і перетворюється на креативний оперний організм, що постійно трансформується, видозмінюється, відновлюється чи, навпаки, повністю розчиняється” в наскрізно-організованому оперному тексті. Градації, між якими пролягають ці обробкові інновації, вражають: від хрестоматійної гармонізації в стилістиці звучання Народного хору до фантастичних за складністю авторських жанрових моделей на зразок хорової Фуги.
Іманентно-поліфонічний принцип інтонаційного творення реалізується, звісно, і в жанровому контексті: академічна опера, королівська”, за висловом Є.Станковича, домінанта жанрової системи музичного театру, набуває ознак складної багаторівневої синтетичності. Базовий оперний компонет збагачується міцним балетним каркасом, розвиненою композиційною інфраструктурою кантатно-хорової природи, сполучається з драматургічними механізмами інструментального циклічного (сюїтного та симфонічного) походження, і все це пропускається через трансформатор” фольклорно-обрядового дійства.
Так, на шляху поміж-жанрових” рішень сценічно-театральної форми народжується оперний неофольклоризм Є.Станковича нова індивідуальна парадигма сучасної української музики, втілена в Цвіті папороті” з могутньою енергією істинного таланту і збережена життям всупереч драматичним ідеологічним обставинам минулого і сьогодення.

Список використаних джерел

1. Адорно Т. Опера // Адорно Т. Избранное: Социология музыки: Пер. с нем. - М. - СПб.: Университетская книга, 1999. - С. 67-77.
2. Антоневич В. К вопросу комплексного претворения фольклора в белорусском профессиональном творчестве 70-х годов // Вопросы музыкознания. - Минск: Высшая школа, 1981. - С. 64-69.
3. Антоневич В. Фольклор и творчество молодых белорусских композиторов, работающих в ”фольклорном русле”: Леонида Захлевского, Людмилы Шлег и Галины Гореловой // Муз.жизнь, 1981. - №18. - С. 7-8.
4. Архімович Л. Українська класична опера. Історичний нарис. - К.: Держ. вид. образотворч. мист-ва і муз. літ-ри, 1957. - 311 с.
5. Архімович Л. Шляхи розвитку української радянської опери. - К.: Муз. Україна, 1970. - 376 с.
6. Асафьев Б. Об опере / Избранные статьи. - Л.: Музыка, 1985. - 344 с.
7. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Книга 1, 2. - Л.: Музгиз, 1963. - 379 с.
8. Асафьев Б. О музыке ХХ века. - Л.: Музыка, 1982. 199 с.
9. Бабидорич М. Синева мою душу овеяла // Закарпатская Правда, 1980. - 29 июня. С. 3.
10.Балей В. Орфей розкутий. Уривки з денника: 1-14 листопада 1974 года // Сучасність. - 1994. - №2.- С. 137.
11.Балет і музика нового прагнуть слова: Прем'єра балету Прометей” композитора Є.Станковича на сцені палацу культури Україна” // Прапор комунізму, 1986. - 25 лютого. С. 4.
12.Бараневич Л., Шрамко І. Симфонія камерна визнання світове // Прапор комунізму, 1985. - 19 вересня. С. 4.
13.Барток Б. Исследования народной песни в Восточной Европе
(Общие проблемы современной музыки) // В кн.: Зарубежная музыка ХХ века. - М.: Музыка, 1975. - С. 46-48.
14.Белимов С. Некоторые стилистические тенденции в развитии современного музыкального искусства (70-е годы) // Традиции и новаторство. Тезисы межреспубликанской научно-теоретической конференции, посвященной 60-летию Казахской ССР. - Алма-Ата: Консерватория им. Курмагазы, 1980. - С. 11-12.
15.Белова О. Валерий Гаврилин // Композиторы Российской
Федерации. Вып. 3. - М.: Сов. композитор, 1984. - С. 3-38.
16.Белый П. Несколько эскизов к портрету (По поводу творческого пути К.Волкова и о связи его творчества с фольклором) // Сов. музыка. - 1983. - №3. - С. 23-29.
17.Беляева-Челомбитько Г. Огонь Прометея // Музыкальная жизнь. - 1986. - №15. С. 11.
18.Бентя Ю. Третья попытка // Столичные новости, 2003. - №42. - 25 ноября. С. 18.
19.Бенч-Шокало О.Г. Освоение традиционного фольклора в современной хоровой культуре Украины. Актуальные проблемы советской музыкальной культуры: Cб. научных трудов. - К.: Гос.консерватория, 1987. - С.90-102.
20.Бенч-Шокало О.Г. Український хоровий спів / Актуалізація звичаєвої традиції. - Навч. посібник. - К.: Український світ, 2002. - 440с.
21.Берденникова К. Є.Станкович: на моду у музиці не реагують тільки хворі та генії // Вечірній Київ, 1995. - 19 липня. С. 5.
22. Боброва О. Цвет папоротника - фольк-опера Евгения Станковича. (текст передачи). Зав. отд.: Н.Яхонтова. Режиссер: Н.Ростова // Главная редакция пропаганды. Отдел муз. передач, 1985. - 19 июня. 10 с.
23.Богатырева Е. Живое ощущение музыки // Сов. культура, 1979. - №13. С. 6.
24.Боровик М. Станкович Є. Симфонічні твори // Музика, 1976. - №3. - С. 4.
25.Бриеде-Булавинова В. Оперное творчество Альфреда Калныня. «Банюта». Л: Музыка, 1977. - С. 14-20.
26.Бриеде-Булавинова В. Оперное творчество латышских композиторов. - Л.: Музыка, 1979. - 152 с.
27.Бруевич М. О литовском музыкальном театре // Музыка и жизнь. Вып. 2. - М.: Музыка, 1973. - С. 61-69.
28.Брюховецька Л. Голос рідної землі // Вечірній Київ, 1986. - 24 лютого. С. 5.
29.Булат Т. Камерний хор «Київ» в Нью-Йорку // Свобода. Український щоденник, Парсиппані і Нью-Йорк: 1998. - 8 січня. С. 7.
30.Бурлина Е. А что же наше поколение? // Сов. музыка. - 1987. - №4. - С. 10-18.
31.ВААП. Лучшие симфонические произведения последних лет. Евгений Станкович (Украина). Третья симфония - «Я утверждаюсь» // ВААП, 1976. - №25. - С. 25.
32.Вайнер В. Евгений Станкович. - Рукопись.
33.Васеко В. Викинги и народ // Центрально-Европейское информационное агенство «Российско-Украинский Бюллетень», 2000. - №1. С. 89-90.
34.Васеленко Г. Фестиваль. Від «Музичних діалогів» до взаємопорозуміння // Рада, 1993. - №16. - 1 липня. С. 7.
35.Васина-Гроссман В. К вопросу о критериях национального в современной русской музыке // Советская музыка на современном этапе. - М.: Сов. композитор, 1981. - С. 143-164.
36.Вдовиченко Г. Євген Станкович: Талант- насамперед бажання...// Високий замок, 2002. - 2 травня. С. 10.
37.Вериня С. Музыкальный театр Латвии и зарождение латышской национальной оперы. - Л.: Музыка, 1973. - 184 с.
38.Вериня С. Оперное творчество Альфреда Калныня // Из истории музыки ХХ века. - М.: Сов. композитор, 1971. - С. 98-114.
39.Волков К. Фольклор и современное композиторское творчество // Советская музыка. - 1982. - №11. - С. 25-33.
40.Вопросы музыкального и сценического творчества в театрах Латвии, Литвы и Эстонии // Прибалтийский музыковедческий сборник. - Рига: Зинатне. Прибалтика, 1987. - №3. 208 с.
41.Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Том 1. - Мюнхен: Українське видавництво, 1958. - 455 с.
42.Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Том ІІ .- К.: Оберіг, 1991. - С. 182-211.
43.Гаврош О. Обережний оптиміст, володар музики. 10 фактів із життя Євгена Станковича // Україна молода, 2002. - 18 вересня. С. 5.
44.Гайда Л. (США). Тарас Бульба у пампасах и фіордах: українська козацька тема у Західній опері // Українська тема у світовій культурі. Вип. 17. - К.: Науковий вісник НМАУ, 2001. - С. 138-152.
45.Герасимова-Персидська Н. Образи Т.Г.Шевченка в оперній творчості М.Вериківського // Шевченко і музика. - К.: 1963. - С. 65-77.
46.Герасимова-Персидская Н. Характерные черты полифонии Н.Леонтовича // Укр. рад. музика. Вип. 2. - К.: 1962. - С. 129-152.
47.Гнатів Т.Ф. Бела Барток: опера «Замок герцога Синя Борода» на перехресті культур // Музика у просторі культури. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Вип. 33. К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 2004. С. 303-315.
48.Гнатів Т.Ф. Володимир Фемеліді та становлення української радянської опери і балету 20-30-х років 20-го століття: Дис. ... канд. мист- ва: 17 00 03. К., 1971. 200 с.
49.Гойтман Про взаємодію народних і професійних джерел гармонічного мислення в хорових творах М.Лисенка // Тези міжнар. наук. конференції 20-22 травня. - К.: 1992. - С. 39-41.
50.Гоголь М. Вечера на хуторе близ Диканьки. Миргород. - Харьков: Прапор, 1987. - 343 с.
51.Головащенко М. Візитна картка України. Національному хору імені Г.Верьовки 60! // Українська музична газета, 2003. - №3 (49). - С. 2.
52.Головинский Г. Композитор и фольклор. Из опыта мастеров ХІХ- ХХ веков. Очерки. - М.: Музыка, 1981. - 273 с.
53.Гордійчук М. Всевладна господиня - музика // Культура і життя, 1983. - 20 березня. С. 5.
54.Гордийчук Н. Лысенко о народной песне и народность в музыке // Фольклор и фольклористика. - К.: Муз.Україна, 1979. - С. 176-179.
55.Гордійчук М. Микола Леонтович. — К.: Муз. Україна, 1972. 135 с.
56.Гордійчук М. «Ніч перед різдвом». Новий балет Євгена Станковича на сцені Національного театру України імені Т.Г.Шевченка // Культура і життя, 1993. - №40-41. - 9 жовтня. С. 6.
57.Гордійчук М. «Прометей» Є.Станковича // Музика. - 1986. - №2. - Березень, квітень. С. 10-12.
58.Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. - К.: Муз.Україна, 1969. 427 с.
59.Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. Збірка статей.. К.: Муз. Україна, 1979. 251 с.
60.Гордійчук М. Я стверджуюсь! // Культура і життя, 1976. - 29 квітня. С . 3.
61.Горіла М. Фольклорні мотиви у творчості М.Лисенка // Народна творчість та етнографія. - К.: 1991. №6. - С. 21-30.
62.Горюхина Н. Национальный стиль: понятие и опыт анализа // Проблемы муз. культуры. Вып. 2. - К.: 1989. - С. 52-65.
63.Гошкова Я. Балетная легенда времен Киевской Руси // Лидова Демокрация, 1983. - 3 декабря (переклад з чеської). С. 10-12.
64.Гоян Я. «Ольга» // Радянська Україна, 1982. - 21 березня. С. 3.
65.Грабовский Л. Традиция как проблема современного творчества // Сов. музыка, 1986. - С. 110-112.
66.Григорьева Г.В. Проблемы технико-стилевого анализа русской советской музыки (50-70-е г.г.) . - Музыка. Обзорная информация, Вып. 1. - М., 1982. - С. 20.
67.Григорьева Т. Русский фольклор в сочинениях Стравинского // Музыка и современность. Вып. 6. - М.: Музыка, 1969. - С. 54-77.
68.Грица С. Про стильові нашарування в музиці дум // Грица С. Фольклор у просторі та часі: Вибрані статті. - Тернопіль: Астон, 2000. - 228 с.
69.Грица С. Фольклорний процес у динаміці // Музика. - 1982. - №1. - С. 8-11.
70.Грошева Е. Латышский музыкальный театр. Сов. музыка, 1956. - №4. - С. 147-153.
71.Гусев В. К проблеме современного фольклоризма // Современность и фольклор. - М.: 1977. - С. 7-23.
72.Даниелу А. Традиции и новаторство в различных культурах мира // Международный музыкальный конгресс, 7-й. Музыкальные культуры народов: традиции и современность. - М.: Музыка, 1973. - С. 86-90.
73.Данько Л. Комическая опера в ХХ веке. Очерки. М.-Л.: Сов. композитор, 1976. 200 с.
74.Денисова А. Еще сто лет назад украинские модницы вынуждены были носить рубашки с вышивкой, которые весили ... шесть килограммов // Факты, 2003. - 15 марта. С. 12.
75.Дерев’янченко О. Неофольклорна тенденція в творчості Прокоф'єва раннього періоду // Теоретичні та практичні питання культурології. Укр. музикознавство на зламі століть. Вип. ІХ. - Мелітополь: 2002. - С. 202-214.
76.Десятерик Д. Катарсис по Станковичу // День, 2000. - 22 июня. - С. 5.
77.Десятерик Д. Початок гри // День, 2002. - 24 вересня. С. 7.
78.Десятерик Д. Час мірило світу. Деяка кількість розмов із Євгеном Станковичем // День, 2001. - №41. - 2 березня. С. 19.
79.Дзюпіна Е. Використання фольклору в квартеті Є.Станковича // Народна творчіть та етнографія. - 1981. - №3. - С. 83-86.
80.Дзюпина Е. Деякі принципи втілення карпатського фольклору у струнних ансамблях Л.Дичко, М.Скорика, Є.Станковича // Українське музикознавство. Вип.17. - К.: Муз. Україна, 1983. - С. 82-91.
81.Дмитренко Н. Три поля Трипілля - зорати, засіяти і не зникнути // Україна молода, 2002. - 26 листопада. С. 11.
82.Дмитриев Г. Интересное начало // Советская культура, 1985. - 16 февраля. С. 10.
83.Драбина Я. Його шляхи, його боління // Українські композитори— лауреати комсомольських премій. - К.: Муз. Україна, 1982. - С. 111-121.
84. Друскин М. О западно-европейской музыке ХХ века. - М.: Сов. композитор, 1973. - 272 с.
85.Дубровський В. Як створювалась опера ”Тарас Бульба” Лисенка // Дзвін. - 1997. - №3. - С. 100-103.
86.Дугіна Т. Деякі особливості гармонічної мови Є.Станковича у «Симфонії пасторалей» (до питання про синтез звуковисотних технік) // Українське музикознавство. Вип. 28. - К.: Муз. Україна, 1998. - С. 173-181.
87.Дяченко К. Євген Станкович: «Класична музика настільки гарна, що сприймається непомітно, як повітря, як вода» // Патріот України, 2002. - 15 травня. С. 4.
88.Дяченко І. Космічна палітра сценографа // Музика. - 2000. - №6. С. 22-23.
89.Дяченко І. Поет живопису // Музика. - 1989. - №4. - С. 20-22.
90.Дяченко І. Художник музичного театру Є.Лисик // Музика. - 1973. - №6. - С. 22-23.
91.Д’ячкова О. Талановито про талант // Музика. - 2001. - №1-2. - С. 28.
92.Жимолостова В. До питання про вплив українського фольклору на творчу діяльність М.В.Лисенка (на прикладі аналізу солоспівів з «Музики до «Кобзаря») // Українське музикознавство. Вип. 27. - К.: Київська держ. консерваторія, 1992. - С. 106-113.
93.Жолдак В. Над чим сьогодні працюєте? Євген Станкович: «Кантата про Батьківщину» // Культура і життя, 1980. - 24 червня . С. 3.
94.Журавлева О. Некоторые особенности тембровой драматургии второй симфонии Е.Ф.Станковича. Дипломная робота. - К.: Гос. консерватория, 1977. 78 с.
95.Журавлев Д. И свет чувства, и глубина мысли // Вечерний Минск, 1976. - 2 июля. С. 3.
96.Завальнюк А. Микола Леонтович. Дослідження, документи, листи. До 125-ї річниці від дня народження. Вінниця: Поділля-2000, 2002. - 256 с.
97.Завальнюк А. Типология украинских летних обрядовых песен и их восточнославянский субстрат: Дис. ... канд. мист-ва: 17 00 03. К., 1983. 237 с.
98.Загайкевич М. Драматургія балету. К.: Наук. думка, 1978. 257 с.
99.Загайкевич М. Єпічна оповідь. Балет Станковича ”Ольга” // Музика. - 1983. - №3. - С. 6-7.
100. Загайкевич М. Розширення горизонтів: Прем’єра фольк-опери композитора Є.Станковича. Музичні новели” у виконанні хора ім. Г.Верьовки // Культура і життя, 1982. - 28 березня. - С. 8.
101. Загайкевич М. Українська балетна музика. К.: Наук. думка, 1969. 230 с.
102. Загайкевич М. Фольк-балет // Музика. - 1990. - №1. - С. 8-9.
103. Задерацкий В. Композитор, фольклор, теория // Сов. музыка. - 1983. - №5. - С. 91-94.
104. Задерацький В. Комунікативність музики: діалектика традицій та новаторство (Трибуна музикознавця) // Музика. - 1978. - №1. - С. 5-7.
105. Задерацкий В. Культура и цивилизация: искусство и тоталитаризм // Сов. музыка. - 1990. - №9. - С. 6-14.
106. Задерацкий В. Преломление русских традиций и вклад в музыку ХХ века // Сов. музыка. - 1982. - №6. - С. 62-68.
107. Заранський В. Український скрипковий концерт. - Львів: Сполом, 2003. - 222 с.
108. Земцовский И. К теории жанра в фольклоре (Вопросы науки) // Сов. музыка. - 1983. - №4. - С. 61-65.
109. Земцовский И. Фольклор. Актуальные проблемы // Сов. музыка. -1982. - №11. - С. 104-107.
110. Зінченко Н. «Цвіт папороті» Заборонена чверть століття тому фольк-опера Євгена Станковича прозвучала в Українському домі // Хрещатик, 2001. - 19 листопада. С. 12.
111. Зінченко Н. «Цвіт папороті». Фольк-опера Євгена Станковича, заборонена чверть століття тому, оживе на сцені Національної опери України // Хрещатик, 2003. - 14 листопада. С. 6.
112. Зинькевич Е. Динамика обновления. - К.: Муз. Україна, 1986. -184 с.
113. Зинькевич Е. Е.Станкович // Композиторы союзных республик. Вип. 5. - М.: Сов.композитор, 1986. - С. 3-43.
114. Зинькевич Е. Идущие на смену // Сов. музыка. - 1976. - №12. - С. 14-22.
115. Зинькевич Е. Методологические аспекты проблемы традиции и новаторства // Исторические аспекты теоретических проблем в музыкознании: Сб. научн. трудов. - К.: КГК, 1985. - С. 65-80.
116. Зинькевич Е. Память культуры и современное композиторское творчество (О творчестве Е.Станковича). Искусство ХХ века: Диалоги эпох и поколений. Т.2. - Н.Новгород, 1999.- С. 132-144.
117. Зінькевич О. Параметри мистецтва Євгена Станковича. Мистецькі обрії-99 // Альманах: Науково-теоретичні праці та публікації. - К.: Академія мистецтв України, 2000. - С. 321-325.
118. Зінькевич О. Пошуки і відкриття // Музика. - 1975. - 6 листопада.
С. 9-11.
119. Зинькевич Е. Прошлое страстно глядится в грядущее... // Сов. музыка. - 1983. - №8. - С. 39-46.
120. Зинькевич Е. Пути обновления украинской симфонии // Новая жизнь традиций в современной советской музыке. - М.: Сов. композитор, 1989. - С. 52-114.
121. Зинькевич Е. Симфонические гиперболы: О музыке Евгения Станковича. Сумы: Регулярный сад, 1999. - 208 с.
122. Золотоверхий Київ” Євгена Станковича // Шлях перемоги, 2000. - 5 липня. С. 6.
123. Зубчевська Т. До питання про зміст поняття «ліричне» в сучасній українській музиці (Симфонія «Lirica» Євгена Станковича) // Українське музикознавство. Вип.24. - К.: Муз. Україна, 1989. - С. 90-103.
124. Іваницький А. Українська музична фольклористика: Навчальний посібник. - К.: Заповіт, 1997. - 392 с.
125. Иванов А. К понятию традиция” в современной музыкальной фольклористике / Традиции и новаторство в музыке. Тезисы межреспубликанской научно-теоретической конференции, посвященной 60-летию Казахской ССР и компартии Казахстана. - Алма-Ата: Консерватория им. Курмагазы, 1980. - С. 101-105.
126. Іванченко В. Українська симфонія ХХ століття: чинники та носії змісту / Дослідження. - Донецьк : Донецька державна консерваторія ім. С.С.Прокоф’єва, 2002. - 275 с.
127. Из истории музыкального театра ХХ века. - Кишинев: Штиинца, 1985. - 88 с.
128. Интервью с Е.Станковичем // Новая жизнь традиций в советской музыке. Сост. Шахназарова Н., Головинский Т. М.: Сов. композитор, 1989. - С. 273-315.
129. Камінський В. Електронна та комп`ютерна музика. Львів: Сполом, 2001. - 211с.
130. Каск К., Тормис Л., Паалма В. Эстонский театр. - М.: 1978. - 280 с.
131. Кирилина И. Симфония Е.Станковича Я утверждаюсь” (о некоторых особенностях обновления жанра) // Дипломная работа . - К.: Гос. консерватория, 1977. 72 с.
132. Кириченко Е. От классики — к авангарду. Из Украины — в Канаду? // Ведомости, 1997. - 26 марта. С. 8.
133. Кисельова Л. Музикою передати час // Вісті з України, 1981. - 19 листопада. С. 4.
134. Кияновська Л. Еволюція стилю С.Людкевича у європейському контексті // Питання стилю і форми в музиці. - Львів: Каменяр, 2001.- С. 80-89.
135. Кияновська Л. Українська музична культура. Львів: Сполом, 1999. - 143 с.
136. Кобец О. Эта сентябрьская ”Майская ночь” // Вечерний Киев, 1989. - 12 октября. С. 3.
137. Кодай З. Барток— фольклорист // Кодай З. Избранные статьи. - М.: Сов. композитор, 1982. - С. 130-142.
138. Козаренко О. Деякі тенденції розвитку національної музичної мови у першій третині ХХ-го століття // Українське музикознавство. Вип. 28. - К.: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 1998. - С. 144-154.
139. Колодязна Л. Грані таланту. На здобуття премії імені М.Островського // Молода гвардія, 1976, - 21 травня. С. 1.
140. Конен В. Этюды о зарубежной музыке ХХ века. - М.: Музыка, 1975. 479 с.
141. Конькова Г. Е.Станкович // Музика. - 1973. - №3. - Травень-червень. С. 7.
142. Конькова Г. Некоторые тенденции развития советской музыки 60-70-х годов // Музыкальная культура братских республик СССР. Вып. 1. - К.: Муз. Україна, 1982. С. 10.
143. Конькова Г. Размышления о молодых // Сов. музыка. - 1981. - №12. - С. 16-21.
144. Конькова Г. Спрага музики. Паралелі і час спогадів. Кн. 1. - К.: Комбі-ЛТД, 2001. - 202 с.
145. Конькова Г. Спрага музики. Паралелі і час спогадів. Кн. 2. - К.: Комбі-ЛТД, 2002. - 160 с.
146. Конькова Г. Театр: вхід без квитків. Кн. 1. - К.: Комбі-ЛТД, 2001. 134 с.
147. Конькова Г. Театр: вхід без квитків. Кн. 2. - К.: Комбі-ЛТД, 2002. 156 с.
148. Коробчак Л. Опера для ...народного хору // Молодь України, 1978. - 17 вересня. С. 4.
149. Королюк Т. Музика - це пошук істини // Влада і політика, 2001. - №9. 8-15 березня. С. 20.
150. Косачева Р. Фольклорное направление в балетном театре начала ХХ века // Музыкальный современник. Вып.5. - М.: Сов. композитор, 1984. - С. 151—180.
151. Коханик І. Інтертекстуальність та проблеми стильової єдності музичного твору // Текст музичного твору: практика і теорія. Київське музикознавствово. Вип. 7. - К.: КДВМУ ім. Р.М.Глієра, 2001. - С. 90-95.
152. Коханик И. Некоторые черты индивидуального стиля Е.Станковича (гармония как стилевой фактор) // Истор. и теор. проблемы музыкального стиля: Сб. научн. трудов. - К.: КГК им. П.И.Чайковского, 1993. - С. 87-102.
153. Кочарова Т. Композиторский фольклоризм и концепция национального стиля: проблемы музыкальной этнологии (на материале молдавской музыки) // Муз.- істор. концепції у минулому і сучасності: матеріали міжнар. наук. конф. - Львів: Сполом, 1997. - С. 65-73.
154. Крисаченко В. Україна на сторінках святого письма та витяги з першоджерел, що засвідчують процес поширення христіянства на теренах України від апостола Андрія до князя Володимира. - К.: Наукова думка, 2000. - 486 с.
155. Круглова Т. Традиции жанра сегодня // Сов. Музыка. - 1982. - №5. - С. 18-21.
156. Кручинина А. Древнерусское в искусстве мастера // Сов. музыка. -1981. - №12. - С. 32-35.
157. Кузьмина Г. О соотношении фольклорного и авторского начал в оперном творчестве композиторов республики Молдова // Музыка в Молдове: вопросы истории и теории. — Кишинев: Штиинца, 1991.- С. 19-28.
158. Кулешова Г. Вопросы драматургии оперы. Минск: Наука и техника, 1979. - 232 с.
159. Кусенко О. У світлі рампи // Вечірній Київ, 1982. - 20 січня. С. 3.
160.