НАУКОВІ І ХУДОЖНІ АСПЕКТИ МИСТЕЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІАНІСТА-КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА : НАУЧНЫЕ И ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ АСПЕКТЫ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПИАНИСТА-концертмейстер

Краткое описание

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ім. А.В. НЕЖДАНОВОЇ

ПОВЗУН Людмила Іванівна

УДК 781.1+785.72

НАУКОВІ І ХУДОЖНІ АСПЕКТИ
МИСТЕЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІАНІСТА-КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Науковий керівник
доктор мистецтвознавства
професор О.М. Маркова

Київ 2005

Зміст
Вступ.................................................................................................3
Розділ 1. Історіографія та науково-методологічні засади аналізу концертмейстерської діяльності

1.1.Джерелознавча база вивчення проблематики фортепіанно-ансамблевого виконавства..........................................................................8

1.2.Філософсько-естетичні та культурологічні передумови становлення концепції концертмейстерського мистецтва........................................18

Розділ 2. Генеза клавірно-ансамблевого виконавства

2.1.Художній континуум клавірної цифровки” в гармонізації ансамблевої гри..........................................................................................29

2.2. Художня диференціація ансамблевої гармонії-фактури.......................41

2.3.Символіка тембральності клавіру як художній засіб ансамблевого виконавства................................................................................................58

Розділ 3. Поняття тонус-ідея” в системі аналізу інтонаційного ансамблевого партнерства.................................................................70

3.1.Аналіз ансамблевої музики в художньо-естетичному аспекті концертмейстерської творчості............................................................76

3.2.Психологічні засади концертмейстерської роботи в ансамблі....................................................................................................130

Розділ 4. Педагогічні аспекти ансамблевої творчості піаніста............160

Висновки..........................................................................................................171

Використані джерела...................................................................................174

ВСТУП

В наш час відбувається поглиблене усвідомлення важливості ролі ансамблевої музики, зумовлене її широкою репрезентативністю в творчості композиторів та виконавців.
До ансамблевих складів, поряд з класичними струнно-смичковими інструментами, залучаються струнно-щипкові народні інструменти. Велика кількість нових ансамблевих творів для домри, балалайки, бандури з фортепіано уможливлює визначення в сучасній виконавській практиці тенденцій композиторського пошуку нових тембрально-артикуляційних сполучень, нової ансамблевої гетерофонії.
Ансамблево-концертмейстерська майстерність визначає пріоритет піанізму як єдності сольного та ансамблевого амплуа. Проте, теорія концертмейстерського фаху як особливого роду ансамблевої діяльності, потребує узагальнення і наукового осмислення. Відсутність спеціалізованого курсу вивчення теорії та історії концертмейстерського мистецтва в системі професійної освіти виводить на необхідність наукових визначень феномену концертмейстерської діяльності.
Актуальність теми визначає важливість вивчення напрямку сучасного українського музикознавства, що отримав назву "виконавство", спрямованого на поглиблення дослідження художнього твору як цілісності композиторської та виконавської діяльності.
У пропонованій дисертації обґрунтовується концепція концертмейстерської діяльності та її режисерських функцій у виконавському процесі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота узгоджена із плановою науково-дослідною тематикою Центру музичної культурології кафедри сучасної музики та музичної культурології Одеської державної музичної академії ім. А. В. Нежданової. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Одеської державної музичної академії ім. А. В. Нежданової. Робота виконана в межах тематики наукових досліджень кафедри сучасної музики та музичної культурології Одеської державної музичної академії ім. А. В. Нежданової.
Об'єктом дослідження є концертмейстерство як феномен ансамблевої діяльності, зорієнтованої на досягнення цілісності виконавсько-творчого акту.
Предметом дослідження виступає концертмейстерська творчість як узагальнення роботи піаніста та виконавців на струнно-щипкових народних інструментах.
Матеріалом дослідження обрано композиції класичної ансамблевої музики для скрипки та фортепіано, зокрема, твори Н. Паганіні, П. Чайковського, П. Сарасате, К. Дебюссі, А. Хачатуряна та інші у перекладі для домри з фортепіано, а також оригінальні ансамблеві твори для домри з фортепіано українських композиторів В. Івка, Б. Міхеєва, А. Білошицького, В. Підгорного, В. Власова.
Метою дослідження є визначення фортепінно-ансамблевої специфіки гри піаніста та виконавців на академічних народних інструментах як художнього процесу та науково-класифікаційної роботи піаніста-педагога та виконавця в одній особі, фіксованого поняттям тонус-ідея.
Для реалізації поставленої мети вирішуються наступні завдання:
§ дослідження інструментальної ансамблевої роботи піаніста- концертмейстера із солістом на матеріалі класичної та сучасної музики;
§ аналіз гармонізуючих засобів музичної виражальності у стильовому розмаїтті інструментально-концертмейстерської роботи з творами різних авторів;
§ введення поняття тонус-ідея як засадничого механізму творчого узгодження ансамблю за допомогою тембрально-агогічних засобів виконавської майстерності піаніста-концертмейстера;
§ дослідження різновидів творчої роботи концертмейстера при виконанні авторських творів у різних інтерпретаційних варіантах та узгодження тонус-ідеї зі стилістично обумовленим типом звучання клавіру;
§ аналіз виконавських інтерпретацій творів для фортепіано і народних інструментів в аспекті типології клавірної фактури, передбаченої тонус-ідеєю;
§ визначення специфіки відтворення музичного синкрезису в ансамблевій діяльності концертмейстера як виконавця, наділеного режисерсько-диригентськими та педагогічно-організаційними функції.
Методологією дослідження є інтонаційна теорія Б. Асаф’єва, культурологічні концепції О. Лосєва, О. Потебні, принцип цілісного аналізу Л. Мазеля, С. Скребкова, Ю. Тюліна, Н. Горюхіної, праці В. Медушевського, Є. Назайкінського, В. Холопової, а також І. Котляревського, М. Давидова, М. Черкашиної, О. Зінькевич, О. Сокола, О. Маркової. Базу дослідницьких спостережень та висновків склали праці І. Польської, М. Боровік, Н. Дикої, В. Дутчак .
Наукова новизна отриманих результатів охоплює положення, що в українському музикознавстві вперше:
§ поєднують музикознавчі та культурологічно-етимологічні підходи з виходом на нову методику (тонус-ідея);
§ класифікують тембрально-фактурні якості клавірного звучання в їх історично-генетичній обумовленості відповідно до тонус-ідеї;
§ аналізують особливості оригінальних творів українських композиторів В. Івка, Б. Міхеєва, А. Білошицького, В. Підгорного, В. Власова, О. Циганкова для ансамблю домри і фортепіано, що пройшли апробацію на Міжнародних та Національних конкурсах, фестивалях, концертах;
§ залучають до розгляду перекладення для фортепіано та народних інструментів класичних творів, здійснені автором дисертації під час виконавської діяльності.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів визначено науковим узагальненням практики із залученням спеціальної методики аналізу та визначенням специфіки ансамблевої гри піаніста-концертмейстера.
Апробацію матеріалів та результатів дослідження здійснено у виступах на всеукраїнських та міжнародних семінарах і конференціях:
· «Текст музичного твору: практика та теорія». Всеукраїнська науково-практична конференція. Київ, 2000.
· «Музична культура: Схід - Захід». Міжнародний музикознавчий семінар. Одеса, 2001.
· «Схід - Захід: культура і цивілізація». Міжнародна науково-практична конференція. Одеса, 2002.
· «Трансформація музичної освіти: культура та сучасність. Присвячується К.Ф. Данькевичу». Міжнародний музикологічний семінар. Одеса, 2002.
· «Наука і освіта 2003». Міжнародна науково-практична конференція. Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ, 2003.
· Кобзарство в контексті становлення української професійної музичної культури”. Міжнародна науково-практична конференція. Київ, 2005.
Матеріали виступів надруковані:
§ Повзун Л.І. Схід-Захід: аспекти ансамблевого мислення // Матеріали Міжнародного музикознавчого семінару 2001-2002р. «Схід-Захід: культура і цивілізація», частина 1. Одеса, 2002. С.28 .
§ - Повзун Л.І. Європейські та східні компоненти ансамблевої музики сучасності // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 2001-2002 р. «Схід-Захід: культура і цивілізація», частина 2. Одеса, 2002. С.72.
§ Повзун Л.І. Мистецтво концертмейстера - майстерність гармонізації // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Наука й освіта 2003», том 4. Дніпропетровськ - Дніпродзержинськ, 2003. С. 15-17.
§ Повзун Л.І. Про виконавський зміст концепції інтонаційного аналізу творів (на матеріалі ансамблевого виконання музики Н. Паганіні) // Матеріали міжнародного музикологічного семінару, присвяченого К. Ф. Данькевичу «Трансформація музичної освіти: культура та сучасність». Одеса, 2003. С. 84-85.
За матеріалами дисертації опубліковано чотири статті в наукових збірках, затверджених ВАК України, обсягом у 2 друковані аркуші.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури, нотного додатку. Загальний обсяг роботи 173 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Як показують зроблені огляди, гармонійно-узгоджувальна діяльність піаніста в інструментальній ансамблевій практиці усвідомлюється за допомогою психологічної настанови на генезу усіх інструментів та наявність в них, за різних історико-стилістичних умов, академічного потенціалу. Звідси розуміння клавірного розмаїття палітри піаніста-концертмейстера, особливо в ансамблі з академічними народними інструментів, що стали предметом дослідження.
Аналітичні екскурси в конкретику ансамблевих рішень музики створюють настанову на парадигму гармонії” у стильовому різноманітті інструментально-концертмейстерської роботи на матеріалі музики різних авторів.
Усвідомлення художньої цілеспрямованості цього виду діяльності визначаємо як ансамблеву гру, з опорою на тонус-ідею виконавського рішення. Дане поняття складає розвиток ідеї асаф’євського поштовху, початку процесуального становлення композиції у характерності виконавського усвідомлення стимулів живого процесу музикування.
Розгляд проблеми концертмейстерської творчості як вищого художньо-артистичного рівня фортепіанно-ансамблевої гри, зумовлена рядом позицій:
· інтелектуальна специфіка художньої діяльності в ансамблевій роботі, загострює увагу до складної взаємодії деталей та цілісності. В ансамблевому виконавстві вихідний тембрально-фактурний енергетичний поштовх, визначений нами як тонус-ідея, в подальшому реалізується артикуляційно-агогічними засобами, що і спрямовують розмаїтість пошуків всіх учасників ансамблю в єдине художнє річище;
· тонус-ідея виконання формується в результаті складної попередньої роботи концертмейстера, скоординованої як власником інструментарію в цілому. Клавірне багатоголосся є проекцією множинного звуковиявлення мелодичних голосів-інструментів, а відтворена в ансамблевих множинах тонус-ідея демонструє багатство уявлень про клавірну сутність як еволюцію різних клавірів аж до оркестрального фортепіано класичної епохи;
· творчість українських композиторів В. Івка. Б. Міхеєва, А. Білошицького, К. Мяскова, В. Підгорного, які пишуть для ансамблю домри (балалайки) і фортепіано та припускають звучання оркестрових перекладень для фортепіано із солістом, інспірує передумови клавірної винахідливості піаніста. Водночас, їх напрацювання збагачують концертмейстерські знахідки у перекладах творів Н. Паганіні, Ф. Крейслера, П. Сарасате, Г. Венявського, А. Хачатуряна тощо, де зазначена ансамблева специфіка привносить до фортепіанної партії гітарно-чембальні ресурси у єдності фортепіанно-органної оркестральності та камерно-клавірної клавікордності.
Дослідження різних проявів концертмейстерської майстерності виводить на наступне узагальнення:
· виконання авторських творів у варіантах інтерпретації за різними образними моделями концертмейстерських рішень уможливлює узгодження із стилістично обумовленим типом звучання клавіру, що фіксується смисловим значенням тонус-ідеї;
· термін тонус-ідея дозволяє зрозуміти феномен єдності творчо-практичних та науково-організаційних рішень концертмейстера. Зміст цього поняття визначає ідея задуму цілісного ансамблевого виступу, де функціонально і психологічно-настановчим виступає якість клавірно-тембрального звучання. За цих умов синтез художньо-естетичних та психологічних факторів закорінює методичні параметри концертмейстерської діяльності;
· дані спостереження розширюють межі уявлення про художню фортепіанну техніку, що у в ХХІ столітті продовжує збагачуватися новими тембральними можливостями використання сучасного фортепіано по-новому осмисленні ефекти дзвоновості”, брязкання”, щипковості”.
Фортепіано в ансамблевому звучанні сформоване в якості замінника оркестру, не менш об’ємно виявляє свої виражальні можливості на кожному історичному витку розвитку ансамблю.
У дисертації обґрунтовано введення до інтонаційно-виконавського аналізу поняття тонус-ідеї, що розуміється як метод розгляду класичних та сучасних творів, і дозволяє почути” значення-образи, ще не усвідомлені в межах традиційного цілісного аналізу.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Аджемов К. Камерный ансамбль // Педагогика и исполнительство Сборник статей. - М.: Музыка, 1979.
С.77- 95.
2. Акопян П. Теория музыки в поисках научности: методология и философия «структурного слышания» в музыковедении последних десятилетий // Музыкальная Академия. - 1997. - №2. С. 87-109.
3. Алексеев А. Из истории фортепианной педагогики: Руководство по игре на клавишно-струнных инструментах (от эпохи Возрождения до середины ХIХ в.): Хрестоматия. - К.: Муз Україна, 1974. 163с.
4. Алексеев А. История фортепианного искусства. 2-е изд., доп. Ч.1, 2. - М.: Музыка, 1988. 414с.
5. Анохин П. О творческом процессе с точки зрения физиологии // Художественное творчество. - М.: Музыка, 1976. С. 46-89.
6. Анохин П. Очерки по физиологии функциональных систем.
М.: Медицина 1975. 447с.
7. Антонова Е. Жанровые признаки инструментального концерта и их претворение в предклассический период: Автореф. дис.канд. искусствоведения/ Киев. гос. консерватория. К., 1989. 20с.
8. Арановский М. О психологических предпосылках предметно-
пространственных слуховых представлений // Проблемы музыкального мышления. М. 1974. 336 с.
9. Асафьев Б. Книга о Стравинском. 2-е изд. Л: Музыка.
Ленинград. отд., 1977. 279с.
10. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс // Кн. 1,2. 2-е изд. - Л.: Музыка. Ленинград. отд., 1971. 376с.
11. Асафьев Б. Интересный опыт // К новым берегам. Новый журнал музыкального искусства под редакцией В.М. Беляева и Вл. Держановского №2. М.: 1923. С. 7-12.
12. Асафьев Б. Шопен в воспроизведении русских композиторов // Советская музыка. - 1946. - №1. - С. 7- 9.
13. Асафьев Б. О симфонической и камерной музыке. Л.: Музыка. Ленинград. отд., 1981. 216 с.
14. Баренбойм Л. Аппликатурные принципы Артура Шнабеля // Вопросы музыкально-исполнительского искусства. Вып. 3. М.: Музыка, 1962. С. 157-179.
15. Баренбойм Л. Ф. М. Блуменфельд // Вопросы музыкально- исполнительского искусства. Вып. 2. М., 1958. С. 68-126.
16. Баренбойм Л. Музыкальная педагогика и исполнительство. Л.: Музыка. Ленинград. отд., 1974. 336 с.
17. Баренбойм Л. На уроках Ф. М. Блуменфельда // Вопросы фортепианного исполнительства. Вып.1. М., 1965. С. 202-226.
18. Баренбойм Л. Теория артикуляции И. А. Браудо и ее значение для исполнительской и педагогической практики // Вопросы музыкально-исполнительского искусства. М.: Музыка, 1969. С. 85-90.
19. Барсова И. Опыт этимологического анализа \ Советская музыка. -- 1985. - №9. - С. 59-66.
20. Бендерский Л. Киевская школа воспитания исполнителей на народных инструментах. - Свердловск, Изд. Урал. ун-та 1992. 190с.
21. Бендерский Л. Страницы истории исполнительства на народных инструментах: Цикл очерков. Свердловск, 1983. 110с.
22. Благой Д. Искусство камерного ансамбля и музыкально-педагогический процесс // Камерный ансамбль: Педагогика и исполнительство / Под ред. К.Х. Аджемова. М.: Музыка, 1979. С. 5-31.
23. Благой Д. Современные тенденции в развитии советского камерно-ансамблевого исполнительства \ Музыкальное исполнительство. Вып.10. М.: Музыка, 1979. С. 57-76.
24. Браудо И. Об органной и клавирной музыке. Л.: Музыка, 1976. 152 с.
25. Браудо И. Артикуляция // Вопросы музыкально-исполнительского искусства. М: Музыка, 1969. С. 46-75.
26. Браудо И. Артикуляция: О произношении мелодии. - 2-е изд. Л.: Музыка, 1973. 197 с.
27. Браудо Е. О старинных музыкальных инструментах и интимной музыке //Столица и усадьба. 1915. - № 34. с. 5-10.
28. Брянская Ф. Чтение с листа как предмет обучения // Вопросы фортепианной педагогики. Вып.4. - М.: Музыка, 1976. С. 34-48.
29. Бялый И. Жанровые истоки и пути формирования классического фортепианного трио \ Автореф. дис. Л.: 1981. 19с.
30. Бялый И. Из истории фортепианного трио: Генезис становления жанра. - М.: Музыка, 1989. 94 с.
31. Виноградов К. О работе оперного концертмейстера \ О работе концертмейстера: Сб. ст. М.: Музыка, 1974. С. 111 134.
32. Виноградов К. О специфике творческих взаимоотношений пианиста-концертмейстера и певца // Музыкальное исполнительство и современность: Сб. ст.. - Вып.1. М.: Музыка, 1988. С. 156-178.
33. Винокур Л. Первоначальное обучение искусству аккомпанемента: Учеб.-метод. пособие: В 2-х ч. М.: МГПИ, 1978. Ч.1. 46 с.
34. Вицинский А. Психологический анализ процесса работы пианиста-исполнителя над музыкальным произведением // Известия АПН РСФСР. Вып. 25., 1950. С. 73-90.
35. Войтоловская А. Опыт преподавания фортепиано в коллективах.- М.: Гос. изд-во. Муз. сектор, 1928. 32 с.
36. Вопросы музыкально-исполнительского искусства: Сб. ст. Вып.4. - М.: Музыка, 1967. 372с.
37. Воронина Т. О камерном музицировании и становлении исполнителя //О мастерстве ансамблиста: Сб. науч. тр. / Отв. Ред. Т.А. Воронина; Науч. ред. И.М. Тайманов. Л: ЛОЛГК, 1986. С. 6-21.
38. Воскресенская Т. Заметки о чтении с листа в классе аккомпанемента // О мастерстве ансамблиста: Сб. науч.тр. /Отв.ред. Т.А. Воронина; Науч. ред. И.М. Тайманов. Л: ЛОЛГК, 1986. С. 31-48.
39. Вульсон Г. Концертмейстер // Музыкальная Академия. 1997. - №1. - С. 119-124.
40. Выготский Л. С. Психология искусства . 5-е изд. М.: Лабиринт, 1998. 416 с.
41. Гайдамович Т. А. Инструментальные ансамбли. М.: Музгиз, 1963. 56с.
42. Гайдамович Т. Русское фортепианное трио \ Автореф. дис. д-ра искусствоведения. М., 1993. 53 с.
43. Гайдамович Т. Фортепианные трио Моцарта: Комментарии, советы исполнителям . М.: Музыка, 1987. 71 с.
44. Гаккель Л. Е. Ансамбль // Музыкальная энциклопедия / Гл. ред. Ю. В. Келдыш. Т.1. М.: Сов. Энциклопедия, 1973. 170-171.
45. Гилельс Э. Музыка и линия наибольшего сопротивления //Советская музыка. - 1964. - №2. С. 7-11.
46. Гинзбург Г. Заметки о мастерстве // Вопросы фортепианного исполнительства. Вып.2. - М., 1968. С. 61-71.
47. Гинзбург Л.С. Камерная музыка в современной музыкальной практике // Камерный ансамбль: Педагогика и исполнительство / Под ред. К.Х. Аджемова. М.: Музыка, 1979. С. 160-167.
48. Гинзбург Л. О работе над музыкальным произведением . 4-е изд.. доп. - М.: Музыка, 1981. 143 с.
49. Гольденвейзер А. О музыкальном исполнительстве (из заметок старого исполнителя-пианиста) // Вопросы музыкально- исполнительского искусства. Вып.2. М., 1958. - С. 53-82.
50. Гольденвейзер А. Об исполнительстве // Вопросы фортепианного исполнительства. Вып. 1. М., 1965. С.35-69.
51. Горюхина Н. Обобщение как элемент художественного мышления // Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования: Сб. ст./ сост. Л. И. Дыс. К.: Муз. Україна, 1989. С. 47 53.
52. Готлиб А. Заметки о фортепианном ансамбле // Муз. исполнительство. Вып. 8. М.:Музыка, 1973. С. 75-101.
53. Готлиб А. Искусство ансамбля // Сов. Музыка. 1967. - №2. С.49-51.
54. Готлиб А. Основы ансамблевой техники. - М.: Музыка, 1971. 96 с.
55. Готлиб А. Первые уроки фортепианного ансамбля // Вопросы фортепианной педагогики. Вып. 3. М.: Музыка, 1971. С. 91-98.
56. Готлиб А. Фактура и тембр в ансамблевом произведении //Музыкальное исполнительство. Вып. 8. М.: Музыка, 1973. С. 75-101.
57. Гофман И. Фортепианная игра. Ответы на вопросы о фортепианной игре. - М.: Музгиз, 1961. 224с.
58. Григорьев В. Вопросы исполнительской формы и пути ее реализации // Музыкальное исполнительство и современность. - М.: Музыка, 1988. С. 69-86.
59. Давидов М. До словника музичної педагогіки // Музичне виконавство. Книга 7. - Київ, 2001. С. 290-300.
60. Давидов М. Методика перекладання інструментальних творів для баяна. К.: Музична Україна, 1977. 120 с.
61. Давидов Н. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста. К: Музична Україна, 1997. 240 с.
62. Дапквиашвили Т. Камерные инструментальные ансамбли и основные принципы ансамблевого исполнительства. Тбилиси: Хеловнеба, - 1989. 188 с.
63. Денисов Э. Стабильные и мобильные элементы музыкальной формы и их взаимодействие // Современная музыка и проблемы эволюции композиторской техники. - М.: Советский композитор, 1985. С. 179-246.
64. Живов Л. Подготовка концертмейстеров-аккомпаниаторов в музыкальном училище // Методические записки по вопросам музыкального образования // ред. сост. Н. Фишман. М.: Музыка, 1966. С. 329-352.
65. Зеленин В. Работа в классе ансамбля. - Минск. : Вышэйш.школа, 1979. 60 с.
66. Зильберквит М. Рождение фортепиано. - М.: Советский композитор, 1973. 97 с.
67. Зінькевич О. Камерна музика: На допомогу лектору / Т-во Знання” УССР. Наук.-метод. Рада по пропаг. музики і мистецтва. К., 1967. 17с.
68. Зыбцев А. Из опыта педагога класса камерного ансамбля // Камерный ансамбль: Педагогика и исполнительство/ Под ред. К. Х. Аджемова. М.: Музыка, 1979. С.32-47.
69. Казальс П. Об интерпретации. // Советская музыка. - 1956. - №1. - С. 5-9.
70. Камерный ансамбль: Педагогика и исполнительство: Сб.ст./ Под ред. К. Х. Аджемова. М.: Музыка, 1979. 168с.
71. Коган Г. Вопросы пианизма. Избранные статьи. - Выпуск 3. М.: Советский композитор Музыка, 1968. 462 с.
72. Коган Г. Работа пианиста. 3-е изд., доп. М.: Музыка, 1979. 182 с.
73. Коган Г. У врат мастерства. Психологические предпосылки успешности пианистической работы. М.: Сов. композитор, 1961. 115 с.
74. Коллиер Дж. Становление джаза. - М.: Радуга, 1984.- 368с.
75. Кнышова Т. Формирование артистизма как компонента педагогического мастерства // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник Одеської державної консерваторії ім. А.В. Неждановой. Вип.1. Одесса: Астропринт, 2000. С. 53- 68.
76. Конен В. Рождение джаза. 2-е изд. М.: Сов. композитор, 1990. 319с.
77. Конен В. Роль оперы в формировании классической симфонии. 2-е изд. История зарубежной музыки. 5-е изд. Вып. 3.- М.: Музыка, 1972. 536 с.
78. Корто А . О фортепианном искусстве. Статьи, материалы, документы Сост. К.Х. Аджемов. - М.: Музыка, 1965. 363 с.
79. Котляревский И. А. Музыкальное произведение: Сущность, аспекты анализа: Сб. ст.. К., 1988. 122с.
80. Крючков Н. Искусство аккомпанемента как предмет обучения. Л.: Музгиз, 1961. 72с.
81. Кузнецов И. У истоков сольного концерта // Вопросы музыкальной формы. Вып.3. - М.: Музыка, 1977. С. 25-37.
82. Культурологічні проблеми музичної україністики. Вип. 2. Частина 2. Одеса: Астропринт, 1998. 234 с.
83. Куперен Ф. Искусство игры на клавесине: Пер. с франц. / Вступ. очерк, ред., коммент. Я.И. Мильштейна. - М.: Музыка, 1973. 152 с. 152.
84. Лобанова М. Гармоническое инвенторство эпохи барокко // История гармонических стилей: зарубежная музыка доклассического периода. Сб. трудов. Кн. 92. - М., 1978. 23 с.
85. Ломов Б.Ф., Сурков Е.Н. Антиципация в структуре деятельности. М.: Наука, 1980. 279 с.
86. Лосев А. Знак. Символ. Миф: Труды по языкознанию. М.: Изд. МГУ, 1982. 479 с.
87. Лосев А. История античной эстетики: Итоги тысячелетнего развития. В 2 кн. Кн. 2. М.: Искусство, 1992. 656 с.
88. Лосев А., Шестаков В. История эстетических категорий. М.: Искусство, 1965. 374 с.
89. Лысенко Н. Методика обучения игре на домре. К.: Муз. Україна, 1990, - 79 с.
90. Люблинский А. Теория и практика аккомпанемента: Методические основы. - Л.: Музыка, 1972. 80 с.
91. Ляшенко І. Національне та інтернаціональне в музиці. Київ, 1991. - 268 с.
92. Мазель Л. Вопросы анализа музыки. 2-е изд., доп. М.: Сов. композитор, 1991. - 375 с.
93. Мазель Л. Проблемы классической гармонии. М.: Музыка, 1972. 356с.
94. Мазель Л., Цуккерман В. Анализ музыкальных произведений. Элементы музыки и методики анализа малых форм. Ч.1 - 3-е изд. - М.: Музыка, 1967. 752с.
95. Мазель Л. Проблемы классической гармонии. М.: Музыка, 1972. 356с.
96. Малинковская А. Вопросы исполнительского интонирования в работах Б.В. Асафьева // Музыкальное исполнительство. Вып.11. - М.: Музыка, 1983. С. 117-132.
97. Маркова Е. Интонационность музыкального искусства Научное обоснование проблем педагогики.- Київ: Муз.Україна, 1990. 180с.
98. Маркова О. Про естетичне вивчення музичної форми // Українське музикознавство. - Київ: Музична Україна, 1978. С. 134-189.
99. Маркова О. Системный поход современного музыкознания в обновлении преподавания специальных дисциплин в консерватории \ Трансформація музичної освіти. Матеріали музикологічного семінару. 1 ч. Одеса: Астропринт, 1998. С. 36-43.
100. Мартинсен К. Индивидуальная фортепианная техника на основе звукотворческой воли. М.: Музыка, 1966. 220 с.
101. Медушевский В. К проблеме сущности, эволюции и типологии музыкальных стилей \ Музыкальный современник: Сб. ст. Вып. 5. М.: Сов. композитор, 1984. С. 5-17.
102. Медушевский В. Музыковедение: проблемы духовности \ Советская музыка. - 1988. - №5. С.11-24
103. Медушевский В. Музыкальное мышление и логос жизни \ Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования: Сб. ст.- К.: Муз. Україна, 1989. С. 18-27.
104. Медушевский В. Человек в зеркале интонационной формы \ Советская музыка. - 1980. - №9. С.17-26.
105. Мейер К. О мелодии // Критика и музыкознание. Вып.2. -Л.: Музыка, 1980. С. 68-91.
106. Мильман М. Мысли о камерно-ансамблевой педагогике и исполнительстве // Камерный ансамбль: Педагогика и исполнительство / Под ред. К. Х. Аджемова. М.: Музыка, 1979. С. 64-76.
107. Мильштейн Я. К. Ф. Лист: В 2-х т. Т.2 . М.: Музгиз, 1956. 336 с.
108. Мильштейн Я. К. И. Игумнов о мастерстве исполнителя //Советская музыка. - 1959. - №1. С.4-11.
109. Мильштейн Я. О некоторых тенденциях развития исполнительского искусства, исполнительской критики и воспитания исполнителя // Мастерство музыканта-исполнителя. М: Музыка., 1972. - С. 27-41.
110. Мильштейн Я. Франсуа Куперен, его время, творчество, трактат «Искусство игры на клавесине». М.: Музыка, 1973. 87 с.
111. Молчанова Т. Мистецтво піаніста-концертмейстера. Львів: ДМА, 2001. - 215 с.
112. Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие \ Сост. и пер. с фр. Б. Власик, - М.: Мир, 1966. 315 с.
113. Москаленко В. Понятие «музыкальное произведение» в системе методики анализа \ Исторические аспекты теоретических проблем в музыкознании. Киев, 1985. с.50-64.
114. Музыкально-энциклопедический словарь. / Ред. Ю.Г. Келдыш/. - М.: Советская энциклопедия, 1976. 672 с.
115. Назайкинский Е. Звуковой мир музыки. - М.: Музыка, 1988. 254 с.
116. Назайкинский Е. Логика музыкальной композиции. М: Музыка, 1982. 319 с.
117. Назайкинский Е. О психологии музыкального восприятия. - М.: Музыка, 1972. 383 с.
118. Назайкинский Е. Речевой опыт и музыкальное восприятие // Эстетические очерки. Вып.2. - М.: Музыка, 1967. С. 35- 96.
119. Назайкинский Е. Стиль как предмет музыки \ Музыкальный язык, жанр, стиль. М.: МГК, 1987. С. 175-185.
120. «Народник» Информационный бюллетень. - М.: Музыка. - 2002.- №2. - С. 11-12.
121. Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры: Записки педагога. 4-е изд. М.: Музыка, 1982. 318с.
122. Николаев А. Исполнительские и педагогические принципы А.Б. Гольденвейзера // Мастера советской пианистической школы. М., 1961. - С. 134-165.
123. Оборин Л. Композитор-исполнитель // Вопросы фортепианного исполнительства. Вып. 3. М., 1973. С. 81-100.
124. Оборин Л. О некоторых принципах фортепианной техники // Вопросы фортепианного исполнительства. Вып.2. - М.: Музыка, 1972. С. 58-84.
125. О работе концертмейстера: Сб.ст./ Ред.-сост. М. Смирнов. Москов. Гос.консерватория. М.: Музыка, 1974. 160 с.
126.