Хорове життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. в контексті духовного розвитку Галичини : Хоровое жизни Дрогобычского первой половины ХХ в. в контексте духовного развития Галичины

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка

На правах рукопису

Бермес Ірина Лаврентіївна

Удк 78.087.68 (09) (477.8)

Хорове життя Дрогобиччини
першої половини ХХ ст.
в контексті духовного розвитку Галичини

17.00.03. музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник : доктор мистецтвознавства, професор
Кияновська Любов Олександрівна

Дрогобич, 2005

ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Історичні витоки становлення хорового життя Дрогобиччини 11
1.1. Діяльність культурно-просвітницьких товариств на Дрогобиччині в першій половині ХХ ст. 38
Розділ 2. Церковні хори Львова, Перемишля, їхні традиції у діяльності хорових осередків церков Дрогобиччини 69
Розділ 3. Хор Боян” у Львові, Дрогобичі та Бориславі 81
3.1. Дрогобицький Боян” 87
3.2. Бориславський Боян” 119
3.3. Сурма”, хори Української гімназії ім. І.Франка, Робітничої громади”, Зорі” та ін. 127
3.4. Польські співочі товариства 134
Розділ 4. Роль Дрогобицької та Бориславської філій Музичного товариства ім. М.Лисенка й Інституту ім. М.Лисенка у Львові у професіоналізації хорового життя Дрогобиччини 142
4.1. Активізація музичного життя Дрогобиччини в 2030-х роках ХХ ст. 157
Висновки 163
Список використаних джерел 171
Додатки 191

ВСТУП

Дослідження мистецьких надбань окремих реґіонів набирають помітної сили на етапі розбудови незалежної Української держави, відродження її культури. Сьогодні ще недостатньо повно вивчено й оцінено достойно внесок реґіонів у скарбницю української культури. З іншого боку, знання історії рідного краю, вікових традицій, культурних надбань є невичерпним джерелом духовності сучасної людини. Тож питання реґіональних форм музичного життя на сучасному етапі потребують детального вивчення.
Дрогобиччина самобутній реґіон, з давніми і багатими хоровими традиціями. Вже на початку ХХ ст. тут активно розвивалися хорові гуртки Просвіти”, народних шкіл ім. Т.Шевченка та ім. І.Франка, Української коедукаційної гімназії, Учительської семінарії сестер Василіянок та ін. Особливе місце у становленні хорового життя Дрогобиччини займало співоче товариство Дрогобицький Боян”. Його активна концертна діяльність сприяла пожвавленню роботи інших хорових гуртків, появі нових творчих одиниць (напр., Бориславського Бояна”). Успішний промисловий розвиток реґіону сприяв заснуванню хорових колективів при товариствах Робітнича громада”, Зоря” та ін.
Духовне життя дрогобичан збагачував хор церкви Пресв.Трійці, активна концертна діяльність якого у 30-х роках виходила за рамки церковного середовища.
Ці та інші аспекти хорового життя Дрогобиччини виявляють значний інтерес і потребують ґрунтовного дослідження.
Хорові гуртки як найбільш поширена форма аматорського музикування на Дрогобиччині у першій половині ХХ ст. активізували свою діяльність й у наступні роки. Так, починаючи з 60-х років, хорова культура Дрогобиччини стала на шлях справжнього відродження. Численні аматорські хорові колективи промислових підприємств (Карпати”, Промінь”), освітніх установ (Бескид”, Освітянка”, Лілея”, Каменяр”), професійні хори (камерний хор Легенда”, народна хорова капела Ґаудеамус”, Боян Дрогобицький”) та багато ін. збагачують національні традиції хорового виконавства.
Актуальність теми. Дослідження історії хорового життя Дрогобиччини, висвітлення діяльності численних співочих товариств, що діяли в цьому реґіоні впродовж 50 років (перша половина ХХ ст.), зумовлено потребою конкретизації загальної картини розвитку музичної культури України, розробкою нових концептуальних засад цього процесу, визначення ролі реґіонів у становленні її цілісного організму. Потреба в дослідженні хорового життя краю пов’язана ще й із певними особливостями, що випливають з суспільно-історичних умов, у яких розвивалося культурне життя галичан.
Оскільки Галичина пережила складні періоди історичних випробувань, перебуваючи під владою Австрії, Австро-Угорщини і Польщі, й зуміла зберегти самобутню національну культуру автохтонного населення русинів-українців, історична значущість діяльності співочих товариств, культурних інституцій видається актуальною і повинна бути більш повно дослідженою. Адже часто організатори і дириґенти українських хорів здобували досвід, беручи участь у діяльності культурно-просвітницьких товариств іншонаціональних громад краю, в першу чергу польських та ін. Якщо музична, передовсім хорова культура Львова, Перемишля більш докладно висвітлювалася у дослідженнях українських музикознавців, то спеціальних праць, присвячених систематичному і ґрунтовному вивченню хорового життя менших центрів, таких як Дрогобич, практично немає.
У працях дослідників тогочасної історії України (М.Грушевського, Д.Дорошенка, І.Крип’якевича, О.Терлецького, С.Томашівського та ін.), в архівних матеріалах і документах значна увага приділялася питанням культурного розвитку, пробудженню національної свідомості галичан. Малодослідженою залишалася історія хорового руху в окремих реґіонах. Та саме хор як виразник інтересів народу ...в особливих умовах того життя нерідко набував змісту суспільно-політичного явища” [48, 5]. Тому актуальними сьогодні є краєзнавчі дослідження хорового життя для вивчення особливостей національно-культурної спадщини, історії, освіти. Різнобічна діяльність співочих товариств і хорових гуртків освітніх осередків Дрогобиччини в окреслений період спиралася на національні, зокрема реґіональні мистецькі традиції й відзначалася величезним впливом на активізацію громадського життя.
Значні труднощі в повному й об’єктивному висвітленні запропонованої теми склалися через величезні втрати, яких зазнали архіви краю протягом ХХ сторіччя. Оскільки Галичина за ці 100 років 9 разів змінювала державну приналежність, то й більша частина архівів чи то пропала у воєнному лихолітті, чи цілеспрямовано нищилася радянською владою. Та все ж ті матеріали, які вдалося віднайти в архівах і приватних збірках, дозволяють висвітлити маловідомі чи зовсім невідомі сторінки діяльності як українських, так і польських товариств. У зв’язку з тим, що переважна більшість архівних матеріалів ніколи не друкувалася та не входила до наукового обігу, ми намагалися найцінніші з них подати якомога повніше, зберігаючи їхній правопис, і максимально дотримуватися оригіналу.
Оскільки діяльність дрогобицьких хорових осередків неможливо розглядати без тісного зв’язку з аналогічними колективами інших міст краю, в першу чергу Львова, такі матеріали використано в дослідженні. Порівняння дозволили конкретизувати типологічні механізми функціонування хорової культури: діяльність львівських співочих товариств розглядається як взірець і передумова творення відповідного музичного середовища для заснування їх на Дрогобиччині.
Головну увагу в роботі зосереджено на діяльності співочих товариств Дрогобицький Боян” і Бориславський Боян”, хору Приватної коедукаційної гімназії ім. І.Франка, численних просвітянських хорових гуртків і окремих особистостей, чия подвижницька праця сприяла розвитку хорового життя на Дрогобиччині о.С.Сапруна, Б.П’юрка, М.Іваненка, Т.Дуба та ін. Багатогранна діяльність названих співочих товариств найбільш повно виявляє процес активізації хорового руху в реґіоні в першій половині ХХ ст. і окреслює головні риси їхнього функціонування для усвідомлення сутності (ментальності) українців.
Отже, потреба висвітлення становлення хорового життя Дрогобиччини в контексті духовного розвитку Галичини не викликає сумніву. Актуальність проблеми та недостатній рівень її дослідженості зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до провідної тематики досліджень відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, присвяченої історії української культури. Дана робота пов’язана з науковими розробками, передбаченими у планах наукової роботи Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка, які є частиною комплексної теми музично-педагогічного факультету Проблеми музичної україністики в контексті сучасної культурної політики: аспекти гуманізації національної освіти”.
Об’єктом дослідження є музично-хорове життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст.
Предмет дослідження багатогранна діяльність співочих товариств і хорових гуртків у культурно-просвітницьких товариствах Дрогобиччини.
Мета дослідження: історико-естетичне осмислення та введення до наукового обігу маловідомих фактів культурного зростання Дрогобиччини; розкриття особливостей музично-виконавської діяльності співочих товариств; осмислення еволюційних процесів хорового руху як важливого чинника збереження національної української культури.
Завдання дослідження:
простежити особливості перетворень музичного життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. на основі хорового руху, визначити його головні етапи і характерні форми;
розкрити основні види діяльності співочих товариств як культурно-мистецьких осередків;
визначити рівень і творчі можливості співочих товариств в окреслений період, розкрити особливості музичного репертуару (світського і церковного);
визначити особливості аматорського хорового руху в контексті загальноукраїнського культуротворчого процесу.
Методи дослідження:
джерелознавчий, що дозволяє залучити тогочасний архівний матеріал і відтворити процес заснування й діяльності співочих товариств;
історико - культурологічний, що дозволяє простежити основні віхи еволюції хорового руху; осмислити взаємозв’язок суспільно-історичних процесів у динаміці та часовій послідовності та їхній вплив на розвиток хорового життя;
аналітичний, завдяки якому маємо змогу проаналізувати репертуар співочих товариств, дати об’єктивну оцінку їхньої музично-просвітницької діяльності;
узагальнення і систематизації виявлених матеріалів, що дають можливість всесторонньо і виважено відтворити картину становлення хорового життя Дрогобиччини;
порівняльний, застосований до виявлення спільних і відмінних рис у діяльності хорових товариств Львова і Дрогобича, Борислава, Трускавця.
Стан наукової розробки проблеми. Питання розвитку музичної культури Галичини висвітлювалися у розвідках В.Барвінського (Огляд історії української музики”), М.Загайкевич (Музичне життя Західної України другої половини ХIХ ст.”), Ю.Булки (Музична культура Західної України”), Й.Волинського (Музична культура Галичини 60-х років ХІХ ст.”), ”), М.Антоновича (Musica sacra: Збірник статей з історії української церковної музики”), Л.Кияновської (Стильова еволюція галицької музичної культури ХIХ ХХ ст.”).
Матеріали про діячів музичної культури Галичини містяться у працях З.Лиська (Піонери музичного мистецтва в Галичині”), М.Загайкевич (Михайло Вербицький”), С.Павлишин (Василь Барвінський”, Денис Січинський”, Станіслав Людкевич”), М.Антоновича (Станіслав Людкевич: композитор, музиколог”), І.Гриневецького (А.К.Вахнянин”), Ю.Булки (Нестор Нижанківський”), Колодій Я. (Остап Нижанківський”), С.Шнерха (Незмовкна пісня” про С.Сапруна) та ін.
До питання становлення хорової культури в Галичині зверталися З.Лисько (Піонери музичного мистецтва в Галичині”), С.Людкевич, В.Барвінський, В.Витвицький, Б.Кудрик, Є.Цегельський, М.Волошин та ін. у виданнях Музичний листок”, Музичний вісник”, Боян”, Наша культура”, Українська музика”, часописах Діло”, Новий час”, Назустріч”. Окремі аспекти діяльності хорових товариств висвітлювалися в наукових розвідках і публікаціях В.Барвінського, А.Вахнянина, О.Нижанківського, С.Людкевича, А.Рудницького, С.Павлишин, Й.Волинського, Ю.Булки, Т.Старух, Я.Колодій та ін. Певний внесок у дослідження хорового життя краю, зокрема про діяльність галицьких і буковинського Боянів”, внесла Л.Ханик (Історія хорового товариства Боян”). Проте основний акцент зроблено на Львові, Боян” у Дрогобичі та Бориславі представлено лише загально.
Певне світло на хорове життя Дрогобиччини проливає низка повідомлень у тогочасній періодиці, що виходила в реґіоні (Бюлетин”, Громадський голос”, Гомін басейну”, Голос Підкарпаття”, Дрогобицький листок”). Серед дописувачів були С.Людкевич, а також музичні діячі Дрогобича й Борислава Б.П’юрко, С.Оґроднік, Т.Дуб.
100-річчю Наукового Товариства ім. Т.Шевченка присвячено 4-томне видання Дрогобиччина земля Івана Франка” (1 і 4 томи вийшли в Україні, 2 і 3 в діаспорі) статті, спогади, матеріали дрогобицького земляцтва, розсіяного по світах (Центральний комітет Дрогобиччини”, Філадельфія).
У зазначених дослідженнях, матеріалах розглядаються лише окремі аспекти музичного життя реґіону. Проте хорове життя Дрогобиччини, організація та види діяльності співочих товариств, їхня історична еволюція, особливості формування музичного репертуару ще не були предметом спеціального дослідження. Дана робота має на меті, по можливості, заповнити цю прогалину.
Наукова новизна одержаних результатів полягає:
у цілісному комплексному підході до проблеми становлення хорового життя на Дрогобиччині;
уперше впроваджено до наукового обігу реєстраційний матеріал, архівні джерела, що поділяються на такі групи: статути товариств Теорбан” у Східниці, Дрогобицький Боян”, Сурма” в Трускавці, Ехо”, Любителів музики” в Дрогобичі; Положення про порядок діяльності хорових гуртків при читальнях Просвіти”; Проект двомісячного курсу для дириґентів просвітянських хорів; Правильник союзу українських хорів;
у висвітленні специфіки концертно-виконавської діяльності співочих товариств;
у формуванні низки положень культурологічного змісту, що випливають із специфіки мистецької традиції і національної ментальності.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження безпосередньо пов’язано з професійною діяльністю автора в Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. І.Франка як керівника хорових класів, хормейстера і педагога. Матеріали дисертації сприятимуть дослідникам при вивченні особливостей аматорського хорового мистецтва Галичини у певному історико-реґіональному вимірі. Вони також можуть бути використані при укладанні навчальних і методичних посібників з історії української музики, програм факультативних курсів та семінарів при центрах підвищення кваліфікації вчителів музики та працівників культури.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були виголошені і обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції Фольклор та професійне мистецтво” (Ніжин, 1992), реґіональній науковій конференції Українська духовна музика у навчанні та вихованні” (Дрогобич, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції Український жіночий рух: здобутки і проблеми” (Дрогобич, 2002), засіданні відділу музикознавства Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України (Київ, 2004).
Публікації. За темою дослідження опубліковано 7 статей і монографію.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел (316 найменувань). Обсяг дисертації 207 сторінок (із них 170 сторінок основного тексту).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження хорового життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. мало на меті насамперед відтворення більш-менш цілісної картини аматорського музикування як важливого чинника зростання національної самосвідомості українців та піднесення їхньої духовності. Феномен хорового аматорства дозволяє вирізнити особливості духовного самозахисту” бездержавної нації в умовах перебування під владою Австро-Угорщини та Польщі.
Хоровий рух у Галичині зазнав значної еволюції. Якщо на початку ХІХ ст. хори діяли, в основному, лише при церквах, то вже у другій половині цього ж століття виникло багато культурних товариств, які відводили значне місце мистецькій діяльності, а у ХХ ст. велика кількість світських хорових осередків, які займалися різнобічною діяльністю.
Концертно-виконавська діяльність українських культурно-просвітницьких товариств другої половини ХІХ ст. вирізнялася різноманітністю і багатогранністю (свята на честь Т.Шевченка, М.Лисенка, І.Франка, Л.Українки, Ю.Федьковича, І.Мазепи, Просвіти, характеристичні концерти тощо) і стала реальністю мистецького розвитку Дрогобиччини в першій половині ХХ ст. Якщо що на Східній Україні подібні товариства навіть і виникали спорадично, то все ж не мали такого суспільного значення і такої ваги як на Західній Україні.
Діяльність Руської бесіди”, Просвіти”, Теорбана”, хору Академічного братства” сприяла пожвавленню музичної освіти й просвітництва. Хорові колективи названих товариств влаштовували концерти по краю, популяризували українську пісню. За їхнім прикладом на Дрогобиччині виникають численні просвітянські хори, співоче товариство Теорбан” у Східниці. Репертуар хорових гуртків включав твори М.Лисенка, М.Вербицького, І.Лаврівського, А.Вахнянина, тобто вирізнявся національною спрямованістю.
Хорові колективи культурно-просвітницьких товариств підготували ґрунт для виникнення у 1891 р. Львівського Бояна” співочого товариства, що розвинуло масштабну діяльність у різних сферах музичного життя концертній, освітній, видавничій, організаційній. Феномен діяльності товариства полягав у тому, що, вслід за Просвітою”, Боян” охопив провінцію. Це був наступний крок на шляху професіоналізації хорового мистецтва. Жертовна праця на ниві культури принесла популярність Львівському Боянові”. На його зразок у багатьох містах, зокрема на Дрогобиччині, починають виникати товариства з аналогічною назвою, що мали своїм завданням розвиток української культури.
Бояни” у Дрогобичі та Бориславі спричинилися до формування культуротворчого процесу, розвитку музичної культури реґіону. Їхня успішна діяльність стала рушійною силою в організації численних хорів, що виникли на Дрогобиччині у 20-х роках Хору української молоді”, ремісничого товариства Зоря”, Робітничої громади”, Учительської семінарії сестер Василіянок, Української коедукаційної гімназії ім. І.Франка та ін. Репертуар названих хорових осередків свідчив про широке коло зацікавлень. Серед творів української хорової літератури переважали композиції М.Лисенка, М.Вербицького, І.Лаврівського, В.Матюка, А.Вахнянина, О.Нижанківського, Д.Січинського. До концертних програм часто входили твори сучасних композиторів, які у другій половині ХІХ - першій третині ХХ ст. лише розпочинали свою творчу кар’єру, К.Стеценка, М.Леонтовича, Ф.Колесси, С.Людкевича. Власне виконання хорової музики українських композиторів виявляло прагнення вписати” українське мистецтво у контекст світової культури. В кінці 30-х років ХХ ст. на Дрогобиччині набув поширення хоровий репертуар західноєвропейських композиторів. Програми концертів включали як твори української класики та сучасних авторів, обробки народних пісень, так і шедеври світового музичного мистецтва, популярні мелодії тогочасної доби. Таким чином, українська музика на тлі німецьких, чеських, польських творів звучала достойно, здобувала собі численних прихильників.
Репертуар хорових колективів Дрогобиччини вирізнявся високохудожнім змістом, різноманітністю, перевагою творів українських композиторів.
Концертні програми виявляли здатність хорового мистецтва до синтезу з іншими музичними жанрами, зокрема інструментальним, театральним. Це було віддзеркаленням культурно-мистецької діяльності хорових гуртків у реґіоні впродовж першої половини ХХ ст.
Важливими ділянками роботи співочих товариств (українських, польських) було відкриття музичних шкіл, видання музичних творів тощо. Та все ж однією із найважливіших сфер діяльності товариств була організація хорів. Основу цих колективів складали аматори, які виявляли природну схильність до співу, музикування, високу музичну обдарованість.
Неукраїнські співочі товариства Дрогобиччини (”Лютня”, Ехо”, Любителів музики”) відіграли позитивну роль у становленні музичної культури краю. Вони культивували хоровий спів як основний вид своєї діяльності. Це було свідченням того, що певні реґіональні особливості знаходили відбиток у напрямках роботи польських співочих осередків, навіть незалежно від національної приналежності. Діяльність польських співочих товариств сприяла ознайомленню автохтонного населення зі зразками західноєвропейської музики, часто української хорової музики на достатньому виконавському рівні.
Діяльність аматорських співочих товариств Дрогобиччини була спрямована не лише на задоволення культурних потреб чи розвиток музичних здібностей українців. Хори посідали вагоме місце у суспільному і духовному житті народу. На певних етапах вони акумулювали патріотичні почуття нації, сприяли утвердженню її самосвідомості і, таким чином, компенсували відсутність політичних об’єднань, організація яких у першій половині ХХ ст. була практично неможливою.
Для координації галицьких Боянів” у 1903 р. було засновано Союз співацьких і музичних товариств”, за ініціативою якого було відкрито Вищий музичний інститут. Для того, щоб навчати музики всіх бажаючих, філії Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка почали діяти у багатьох містах Галичини, зокрема у Дрогобичі та Бориславі. Праця керівників інституту не обмежувалася тільки підготовкою музичних кадрів. Викладачі й учні навчального закладу брали активну участь у багатьох мистецьких імпрезах, що відбувалися в реґіоні. При допомозі фахівців Вищого музичного інституту було організовано перші дириґентські курси на Дрогобиччині. Навчальна програма складалася з теоретичного і практичного курсів, особлива увага приділялася практичній роботі з хором. Завдяки цим курсам було підготовлено дириґентські кадри для просвітянських хорів. Діяльність філій Вищого Музичного інституту базувалася на різних видах музично-просвітницької, педагогічної та художньо-творчої праці й мала значний вплив на культурно-мистецький розвиток Дрогобиччини у 20-40 рр. ХХ ст.
Якщо діяльність співочих товариств можемо окреслити як аматорську, то діяльність Музичного Товариства ім. М.Лисенка з його філіями у Дрогобичі та Бориславі визначити як перехід до професійності. Концерти симфонічного оркестру при Музичному Товаристві ім. М.Лисенка, струнного квартету, інструментального тріо викладачів філій Вищого музичного інституту у Дрогобичі та Бориславі значно урізноманітнювали культурно-мистецьке життя, розширювали музичні уподобання слухацької аудиторії.
До початку ХХ ст. відносяться гастролі на Дрогобиччині українських виконавців М.Голинського, В.Тисяка, М.Менцінського, М.Шекун-Коломийченко, Б.Бережницького, Т.Шухевича, Р.Савицького та ін. Їхні виступи мали позитивний вплив на художньо-естетичне виховання населення реґіону. Концертний репертуар відомих майстрів української культури знайомив слухацьку аудиторію з творчим надбанням західноєвропейської та української національної композиторських шкіл.
Дрогобич як центр музичного життя реґіону гуртував навколо себе значні мистецькі кадри о.С.Сапруна, М.Іваненка, Б.П’юрка, Т.Дуба та ін.. Їхня діяльність проявилася у різних видах музично-просвітницької, педагогічної, творчої праці. Ці музичні діячі утримували високий виконавський рівень хорових колективів, до нього підтягувалися численні читальняні, учнівські, робітничі хори. Завдяки об’єднаним зусиллям культурно-просвітницьких, співочих товариств сформувалася система цілеспрямованих дій, спрямованих на розвиток музичного, зокрема хорового життя реґіону. Саме пісня стала джерелом духовності українців, а рівень вокально-хорової культури показником високого культурного розвитку народу.
Отже, діяльність українських співочих товариств Дрогобиччини у першій половині ХХ ст. мала велике просвітницьке значення для підняття загальнокультурного рівня реґіону, вагомий вплив на подальший розвиток мистецьких процесів на Дрогобиччині. Інтенсифікація хорового життя сприяла розвитку культури як важливого чинника загального духовного піднесення народу і в цьому сенсі мала не лише реґіональне, а й загальнодержавне значення.
Ретроспективний аналіз найважливіших історичних подій, що відбувалися в Галичині у ХІХ першій половині ХХ ст., дав можливість зрозуміти характер державотворчих процесів в Австрії, Австро-Угорщині та Польщі й на цьому тлі глибше осмислити й відтворити становлення хорового життя на Дрогобиччині. Успішна діяльність численних хорів стала важливим чинником зростання національної самосвідомості українців.
Підсумовуючи результати проведеної роботи, можемо зробити такі висновки:
У першій половині ХХ ст., в умовах іноземного гноблення, коли офіційні державні установи Галичини служили цілям австро-угорської, а згодом польської експансії, українська музична культура змушена була боротися за своє існування. Найголовнішим засобом підтримки аматорів-музик стала організація співочих товариств як осередків національної музичної культури.
Кожне товариство (культурне чи співоче) сповнювало низку важливих функцій у суспільстві, дуже часто компенсаторних, тобто заповнювало ті прогалини, що іншим чином неможливо було зреалізувати. Нам видається вартісним визначити ці функції:
духовного об’єднання ;
національної самореалізації;
творчу;
культурно-просвітницьку;
освітньо-виховну.
Функція духовного об’єднання виявлялася у влаштуванні Шевченківських, Лисенківських концертів, ювілейних концертів на честь І.Франка, Л.Українки, І.Мазепи тощо. Гостре слово Кобзаря, сповнене болем за долю всього народу (частиною якого була й Галичина), спонукало до рішучих дій, кликало до об’єднання. Вшанування М.Лисенка сприяло зміцненню культурних зв’язків між розділеними українськими землями, підкреслювало єдність культури двох частин України, народ якої заявляв про право на своє існування, духовно був єдиним. Концерти на честь відомих українських діячів, які виступали провідниками української суспільності, мали значний вплив на піднесення духовного життя галичан.
Функція національної самореалізації полягала у тому, що концерти хорових колективів єднали людей, залучали до них велику кількість учасників. З іншого боку, вони створювали українцям можливість самореалізувати себе у сфері хорової музики одного з найбільш дієвих чинників у національній традиції, що зумовлювалося історичними обставинами. Часто для організації концертів товариства об’єднували свої виконавські сили і влаштовували справжні свята української музики. Національно-об’єднуюча функція хорів Дрогобиччини була найпотужнішим стимулом їхнього інтенсивного розвитку та професіоналізації.
Творча діяльність хорів виявлялася в організації концертів, академій, свят на честь І.Франка, Л.Українки, І.Мазепи, Ю.Федьковича; Просвіти; конкурсів композиторських творів; улаштуванні різноманітних мистецьких імпрез (свята пісні, матері, весняні, характеристичні концерти тощо). Відповідно, найголовнішим завданням співочих товариств було пропагування й розвиток передовсім національної музики.
Культурно-просвітницька функція хорів була однією з найважливіших. Вона полягала в організації благодійних концертів (найперше для потреб освітніх установ), музичних вечорів; утриманні бібліотек, видавництв нотної літератури; організації музичних мандрівок”; виданні музичних часописів, як Музичний листок”, Боян”, Українська музика”. Завдяки заснуванню філій товариства Просвіта”, що ставило собі за мету піднесення духовності й національної самосвідомості українців Галичини, культурний рівень провінції почав зростати. Пасіонарна” спрямованість західноукраїнських співочих товариств зумовлена, перш за все, саме компенсаторною роллю, яку вони відіграли у суспільстві. Адже будь-яка професійна освіта, у тому числі й мистецька, була малодоступною для русинів. Вони мусіли задовольнятися тим духовним хлібом”, який могли представити їм власні аніматори культурного життя. Саме у такій іпостасі і виступають хори Дрогобиччини.
Розвиток національного музичного мистецтва завжди тісно пов’язаний із станом освіти. Рівень навчання музики у школах різних типів (у тому числі й у приватних) є запорукою не тільки виховання музичних кадрів, а й підготовки кола аматорів музики, слухацької аудиторії тощо. Освітньо-виховна функція хорів виявлялася в утримуванні музичних шкіл (Сурма” в Трускавці, Ехо” у Дрогобичі), що займалися і навчанням мистецтва співу. Це значно полегшувало роботу дириґентів, покращувало якість звучання хору. З іншого боку, співаючи у хорі, учасники здобували знання у галузі музичного мистецтва (сольфеджіо, вокал, теорія музики тощо), розширювали свій світогляд. У репертуарі хорів здебільшого звучали твори українських композиторів. Це сприяло вихованню національних почуттів, моральності, патріотизму; піднесенню рівня національної свідомості українців у боротьбі за самостійність і незалежність. Учасники хорових колективів виховувалися також на зразках західноєвропейської музики. У цьому дитиґенти хорів ставили собі за мету розвивати у найширших кіл слухачів свідомість вартісності української музичної спадщини в європейському контексті.
Хорове життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. вагомою складовою увійшло в український культурний простір, збагативши національну музичну скарбницю традиціями аматорської творчості на достатньому виконавському рівні.
Діяльність українських аматорських співочих товариств стала унікальним явищем в історії музичної культури Галичини, значною мірою вплинула на розвиток вітчизняної музичної культури в окреслений історичний період. Актуальність цього твердження знаходить перспективу і в наш час. В умовах розбудови незалежної держави розвиток культури як важливого чинника духовності відбувається в несприятливих умовах. Саме відродження таких форм духовно-мистецького спілкування як аматорські хорові колективи допомогло б вирішити складні проблеми суспільного буття на сучасному етапі. Яскравий приклад цьому діяльність українських співочих товариств і багаточисленних хорових колективів на теренах Дрогобиччини у досліджуваний нами період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альманах першого краєвого конкурсу хорів у Галичині. Львів, 1943. 62 с.
2. А.Г. З концертової салі. Вечір камерної музики в Дрогобичі //Діло. 1932. Ч.65. 25 березня.
3. Академія Просвіти” //Бюлетин. 1936. Ч.3-4. Березень-квітень.
4. Антонович В. Про козацькі часи в Україні. К.: Дніпро, 1991. 238 с.
5. Антонович Д. Український театр //Українська культура. Лекції за редакцією Д.Антоновича. К.: Либідь, 1993. С.443-473.
6 Антонович М. Станислав Людкевич: композитор, музиколог. Львів, 1999. 60 с.
9. Архімович Л., Гордійчук М. М.В.Лисенко. Життя і творчість. К.: Мистецтво, 1952. 246 с.
8. Бандрівський К. Спогади про Франка-школяра //Иван Франко в воспоминаниях современников /Сост. М.Пархоменко. М.: Худ. литература, 1966. С.27-35.
9. Баранецький М. Спомин про релігійно-народне життя Дрогобиччини в першій половині ХХ сторіччя //Літопис Бойківщини. 1975. № 32. С.33-42.
10. Барна М. Розвиток педагогічної освіти в Галичині. Методичний посібник //Рідна школа. 1998. Ч.7-8. С.33-49.
12. Берегуляк О. Добрівляни //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.267-С.271.
13. Біликовський І. Віктор Матюк //Ілюстрований музичний календар на рік звичайний 1906. Львів, 1906. С.65-73.
14. Бойчук І. Товариство Рідна Школа” //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.477-479.
15. Борислав. Концерт Маркіяна Шашкевича //Голос Підкарпаття. 1912. Ч.3. 2 лютого.
16. Борислав, Дрогобич і дрогобицький повіт у світлі статистики //Діло. 1935. Ч.234. 3 вересня.
17. Бориславський Ю. Співаймо, співаймо” //Гомін басейну. 1937. Ч.2-3. 15 січня.
18. Боян. 1929.- Ч.1. Червень. Дрогобич. 18 с.
19. Боян. 1929. Ч.2-3. Липень-серпень. Дрогобич. 31 с.
20. Боян. 1930. Ч.1. Січень. Дрогобич. 29 с.
21. Боян. 1930. Ч.6-7. Червень - липень. С.75-94.
22. Боян. 1930. Ч.3. Березень. С.34-47.
23. Булка Ю. Музична культура Західної України //Історія української музики. Т.4 /Ред. Л.Пархоменко. К.: Наукова думка,1992. С.545-589.
24. Бурачинська Л. Праця жіноцтва Дрогобиччини //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.548-552.
25. Бюлетин. 1933. Ч.3. 1 квітня.
26. Бюлетин. 1933. Ч.4. 1 травня.
27. Бюлетин. 1933. Ч.5. 1 червня.
28. Бюлетин. 1933. Ч.6. 1 липня.
29. Бюлетин. 1933. Ч.7. 1 серпня.
30. Бюлетин. 1933. Ч.8. 1 вересня.
31. Бюлетин. 1933. Ч.9-10. 1 листопада.
32. Бюлетин. 1934. Ч.12. 1 січня.
33. Бюлетин. 1934. Ч.1. 1 лютня.
34. Бюлетин. 1934. Ч.4. 1 травня.
35. Бюлетин. 1934. Ч.5. 1 червня.
36. Вандровник. Вандруюча руска академічна молодіж в Дрогобичи //Діло. 1886. Ч.93. 21 серпня (2 вересня).
37. Ващенко Г. Виховний ідеал.Полтава, 1994. 192 с.
38. В.Б. З музичного життя. З’їзд директорів філій Музичного Інституту у Львові //Діло. 1927. Ч.152. 12 липня.
39. Величаве свято в Бориславі //Гомін краю. 1938. Ч.3. 1 січня.
40. Верган В. Дрогобич і Дрогобиччина на тлі історичних подій //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.43-67.
41. В.З. Галичанин Юрій Дрогобич //Нова зоря. 1929. Ч.91. 8 грудня.
42. Винницький В. Тайний пласт у польській гімназії в Дрогобичі //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.490-496.
43. Вислід Першого Краєвого Конкурсу хорів у Львові. Дрогобич, Яворів і Острів переможцями //Львівські вісті. 1942. Ч.172. 2-3 серпня.
44. Вісти з Дрогобича //Діло. 1931. Ч.259. 17 листопада.
45. Возняк М. Український театр Української Бесіди” в останнім році //Діло. 1923. Ч.44. 31 травня.
46. Возняк М. Як пробудилось українське народне життя в Галичині за Австрії //Новий час. 1924. Ч.23. 27 березня. С.4. Ч. 28. 13 квітня. С.4.
47. Волинський Й. Музична культура Галичини 60-х років ХІХ століття //Живі сторінки української музики. К.: Муз.Україна, 1965. С.55-120.
48. Волинський Й. Корифей української музики. До 95-річчя від дня народження С.Людкевича //Музика. 1974. Ч.6. С.4-5.
49. Волошин М. Львівський Боян //Альманах музичного першого ілюстрованого календаря музичного на рік 1904 /Упоряд.Р.Зарицький. Львів, 1904. С.105-111.
50. Волошин М. Сегорічна артистична прогулька музичного кружка Академічної Громади” //Ілюстрований музичний календар на рік звичайний 1906. Львів, 1906. С.63-64.
51. Волошин М. Хор учеників руської академічної гімназії у Львові //Ілюстрований музичний календар на рік звичайний 1907. Річник IV. Львів, 1907. С.75-78.
52. Гаврилюк М. Просвіта” Дрогобиччини колись і тепер //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.4 /Упоряд. М.Шалата. Дрогобич: Відродження, 1997. С.460-465.
53. Гавриш С. Моє родинне село Медвежа //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.306-311.
54. Галицькі митрополити. Львів: Логос, 1992. 94 с.
55. Гість чужинець. Східниця (Концерт Шевченка) //Діло. 1928. Ч.92. 27 квітня.
56. Гладилович А. Дрогобицька Студентська секція в 1931-1936 рр. //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.2 /Ред. Л.Луців. Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто, 1978. С.41-43.
57. Гнатів Д. Вселюдна школа ім. Т.Шевченка Р.Ш.” в Дрогобичі //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.2 /Ред. Л.Луців. Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто, 1978. С.59.
58. Гнатів Ю. Дещо про працю українських жінок у Дрогобичі //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.555-559.
59. Головка С. Селянський хор в Денисові //Альманах музичного першого ілюстрованого календаря музичного на рік 1904. Львів, 1904. С.135-137.
60. Голос Підкарпаття. 1911. Ч.14. 3 падолиста.
61. Голос Підкарпаття. 1911. Ч.16. 24 падолиста.
62. Горак Я. До історії Союзу співацьких і музичних товариств у Львові //Дзвін. 1999. № 10-12. С.102-104.
63. Гриневецький І. А.К.Вахнянин. Нарис про життя і творчість. К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і муз. літератури УРСР, 1961. 32 с.
64. 20-літний Ювілей смерти І.Франка //Бюлетин. 1936. Ч.8-11. Серпень-листопад.
65. Діло. 1884. Ч.81. 16 жовтня.
66. Діло. 1882. Ч.16. 27 лютого.
67. Діло. 1889. Ч.196.
68. Діло. 1911. Ч.140. 3 (16) листопада.
69. Діло. 1928. Ч.36. 11 квітня.
70. Діло. 1930. Ч.169. 23 липня.
71. Добош М. Хорове життя Дрогобиччини //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.627-634.
72. Добрянський Б. Унятичі: нові архівні дані //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.4 /Ред. М.Шалата. Дрогобич: Відродження, 1997. С.177-184.
73. Домет В. Дещо з споминів про перші артистичні прогульки співацкі в Галичині //Альманах музичний першого ілюстрованого календаря музичного на рік 1904 /Упоряд. Р.Зарицький. Львів, 1904. С.97-100.
74. Дописи. Борислав (Пописи елєвів Музичного Інституту і прив. учениць проф. Н.Кулицької) //Діло. 1931. Ч.57. 14 березня.
75. Дописи. Гість. Стрий (Концерт Дрогобицького Бояна”) //Діло. 1931. Ч.47. 3 березня.
76. Дописи. Далява. Стебник //Гомін басейну. 1937. Ч.7. 1 квітня.
77. Дописи //Діло. 1923. Ч.37. 22 травня.
78. Дописи. Дрогобич //Діло. 1902. Ч.73. 30 марта.
79. Дописи. Дрогобич (Діти Просвіті”) //Діло. 1932. Ч.7. 12 січня.
80. Дописи. Дрогобич. Загальний Збір філії Просвіти”//Діло. 1932. Ч.147. 6 червня.
81. Дописи. Дрогобич (Концерт у честь Шевченка учениць семинара СС.Василіянок) //Діло. 1932. Ч.72. 2 квітня.
82. Дописи. Дрогобич. Великий духовний концерт у 900-ліття проголошення Ярославом Мудрим Богоматері Покровителькою українського народу //Діло. 1937. Ч.282. 22 грудня.
83. Дописи. З Дрогобича //Діло. 1886. Ч.29. 13/25/ березня (ХХY роковини смерти Т.Шевченка).
84. Дописи. Модрич. З життя Мразниці //Гомін басейну. 1937. Ч.6. 15 березня.
85. Дописи. Трускавець //Гомін басейну. 1937. Ч.5. 1 березня.
86. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т.2. Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1966. 360 с.
87. Дрогобич Крутам //Гомін басейну. 1937. Ч.6. 15 березня.
88. Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1 /Ред. Л.Луців. Дрогобич: Бескид, 1993. 856 с.
89. Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.2 /Ред. Л.Луців. Нью-Йорк Париж - Сидней - Торонто, 1978. 246 с.
90. Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.3 /Ред. А.Гладилович. Нью-Йорк - Париж - Сидней - Торонто, 1986. 560 с.
91. Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.4 /Ред. М.Шалата. Дрогобич: Відродження, 1997. 776 с.
92. Дуб В. Робітнича громада ім. Івана Франка в Дрогобичі //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.598-600.
93. Дуб Т. Концерт Дрогобицького Бояна” в Бориславі //Діло. 1931. Ч.60. 18 березня.
94. Духовний концерт //Діло. 1939. Ч.155. 11 липня.
95. Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 686 с.
96. Заброварний С. Єпископ Іван Снігурський //Український альманах. 1997. Варшава. С.200-202.
97. Загайкевич М. Іван Франко і українська музика. К.: Державне видавництво образотворчого мистецтва і муз.літератури УРСР, 1958. 119 с.
98. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ століття. К.: Видавництво Академії наук Української РСР,1960. 190 с.
99. Загайкевич М. Музичний світ великого Каменяра. К.: Музична Україна, 1986. 176 с.
100. Загайкевич М. Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості. Львів: Місіонер, 1998. 146 с.
101. Заняття Львова Українським військом //Дрогобицький листок. 1918. Ч.1. 12 падолиста.
102. Зарицький Р. Йосиф Вітошинський //Ілюстрований музичний календар на рік звичайний 1907. Річник ІV. Львів, 1907. С.71.
103. Згадаймо славних перемишлян //Український альманах. 1997. Варшава. С.195-207.
104. З Дрогобича. Концерт п-і Коломийченко в Дрогобичи //Дрогобицький листок. 1919. №25. 16 марта.
105. З Дрогобиччини //Дрогобицький листок. 1919. №10. 28 січня.
106. З Дрогобиччини. Концерт в честь Т.Шевченка в Дрогобичи //Дрогобицький листок. 1919. № 24. 12 марта.
107. З Дрогобиччини. Наталка Полтавка” в Дрогобичи //Дрогобицький листок. 1919. № 18. 20 лютого.
108. З Дрогобиччини. Український Театр у Дрогобичи // Дрогобицький листок. 1919. №27. 23 марта.
109. Зелінський О. Романтика дії //Шнерх С. Незмовкна пісня. Львів: ТеРус, 2001. С.9-14.
110. Земля і воля. 1922. Ч.7. 21 травня.
111. З концертової салі. Бетовенські свята в Дрогобичі і Бориславі //Діло. 1927. Ч.128. 11 червня.
112. З концертової салі. Виступ Б.Бережницького в Дрогобичи //Діло. 1928. Ч.80. 8 квітня.
113. З концертової салі. Концерт із творів Леонтовича в Дрогобичі //Діло. 1930. Ч.47. 2 березня.
114. З концертової салі. Концерт Дрогобицького Бояна” в Стрию //Діло. 1930. Ч.120. 3 червня.
115. З концертової салі. Концерт Дрогобицького Бояна” в Бориславі //Діло. 1931. Ч.60. 18 березня.
116. З концертової салі. Попис елєвів... //Діло. 1930. Ч.126. 11 червня.
117. З музичного життя. Концерти у Дрогобичі та музичний рух у Дрогобиччині //Діло. 1933. Ч.172. 5 липня.
118. З Музичного Інституту в Дрогобичи //Діло. 1927. Ч.155. 16 липня.
119. Зоря Галицька. 1851. Ч.33.
120. Зоря Галицька. 1853. Ч.42.
121. З просвітянського життя Дрогобиччини //Діло. 1935. Ч.121. 11 травня.
122. Івасівка М. Стебник //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.380-389.
123. І.Г. З музичного життя. Попис філії музичного Інституту у Львові //Діло. 1932. Ч.113. 25 травня.
124. Історія української музики. Т.2 /Т.Булат та ін. К.: Наукова думка, 1989. 461 с.
125. Історія української музики. Т.4 /Л.Пархоменко та ін. К.: Наукова думка, 1992. 616 с.
126. Й.К. З концертової салі. Попис елєвів філій Вищого Музичного інституту ім. М.Лисенка //Діло. 1931. Ч.124. 7 червня.
127. Кедрин І. Життя події люди (Спомини і коментарі). Нью-Йорк, 1976. 234 с.
128. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ - ХХ століть. Тернопіль: Астон, 2000. 339 с.
129. Клисяк Й. Сторонна //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С. 389-398.
130. Ковба Ж. Цього року ювілей //Галицька зоря. 1993. 4 вересня.
131. Колесса М. Він вписав світлу сторінку в наш музичний літопис //Модест Менцинський. Спогади, матеріали, листування /Упоряд. М.Головащенко. К.: Рада, 1995. С.33-38.
132. Колесса Ф. Кілька слів про збирання і гармонізування українських народних пісень //Колесса Ф. Музикознавчі праці. К.: Музична Україна, 1970. С.134-141.
133. Колесса Ф. Великий Співаник Червоної Калини //Діло. 1937. Ч.134. 20 червня.
134. Колесса Ф. Спомини про Миколу Лисенка //М.В.Лисенко у спогадах сучасників /Упоряд. О.Лисенко. К.: Муз.Україна, 1968. С.436-456.
135. Комаринець Т. Концепція романтизму в літературознавчих працях Івана Франка //Іван Франко і світова культура. Матеріали міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО. Кн.1. К.: Наукова думка, 1990. С.199-202.
136. Концерти хору філії Просвіти” //Бюлетин. 1936. Ч.6-7. Червень-липень.
137. Концерт хору Зоря” в Трускавці //Діло. 1939. Ч.180. 10 серпня.
138. Костецький М. Моє рідне село Улично //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.433-437.
139. Крип’якевич І. Історія України. Львів: Світ, 1990. 520 с.
140. Крип’якевич І., Дольницький М. Історія України. Львів: Меморіал, 1991. 367 с.
141. Кропивницький О. Кропивник Новий //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.286-290.
142. Кудрик Б. Гармонійний акорд //Наші дні. 1942. Ч.10. Вересень.
143. Кулиняк П. Якубова Воля //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.246-248.
144. Купранець О. Церковне життя Дрогобича й Дрогобиччини //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.143-160.
145. Курс диріґентів //Бюлетин. 1935. Ч.4. Квітень.
146. Курчак М. Раневичі //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.363-369.
147. Куций В. Солонсько //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.378-379.
148. Левицький К. Почини Української бесіди” у Львові //Діло. 1937. Ч.272. 10 грудня. Ч. 273. 11 грудня.
149. Лисенко О. Микола Лисенко про Соломію Крушельницьку //Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. Ч.1 /Упоряд. М.Головащенко. К.: Муз.Україна, 1978. С.98-100.
150. Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині. Львів - Нью-Йорк: Видавництво М.П.Коць, 1994. 144 с.
151. Лопата П. Бориславський Боян //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. Дрогобич: Бескид, 1993. С.646-648.
152. Львів одушевляється українськими хорами //Львівські вісті. 1942. Ч.172. 2-3 серпня.
153. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т.2 /Упоряд. З.Штундер. Львів: Дивосвіт, 2000. С.293-298.
154. Людкевич С. З музичного світу. Концерт псальмів” у Дрогобичі //Громадський вістник. 1922. Ч.94. 17 червня.
155. Людкевич С. Кілька слів про потребу заснування українсько-руської музичної консерваторії у Львові //Діло. 1902. № 239. 5 листопада.
156. Людкевич С. У 40-річчя Львівського Бояна” (1891-1931) //Діло. 1932. Ч.53. 10 березня.
157. Мазепа Л. Інститут ім. М.Лисенка у Львові //Музика. 1984. № 6. С.27-28.
158. Максимович А. Дописи. Дрогобицька Марійська академія //Діло. 1939. Ч.121. 31 травня.
159. Марич О. Спортовцеві належить бути патріотом //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.4. С.346-350.
160. Матюк В. Наша руська народна пісня і її значення //Діло. 1899. Ч.14.
161. Матюк В. Спів при церкві Успенській братства Ставропігійського. Рукопис. 3 с.
162. Матчак М. Спомин про рідне село Якубову Волю //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.248-251.
163. Мельоман. З концертової салі. Два пописи учеників п.Н.Кулицької Бориславі //Діло. 1932. Ч.26. 5 лютого.
164. Мельоман. З концертової салі. 3-ій концерт симфонічної оркестри в Дрогобичи //Діло. 1930. Ч.109. 20 травня.
165. Миц Р. Ріпчиці //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.371-373.
166. Мінчак Є. Солець //Дрогобиччина земля Івана Франка. Т.1. С.376-377.
167. Мінчак М. Пласт у гімназії ім. Франца Йосифа І в Дрогобичі //Дрогобиччина з