Структурно-семантичний інваріант хорового концерту (на матеріалі хорової творчості Ю. Алжнєва) : Структурно-семантический инвариант хорового концерта (На материале хорового творчества Ю. Алжнева)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ
ім. І. П. Котляревського

На правах рукопису

ОСИПЕНКО ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК [785.6:78.087.68]:78.071.1(043.5)

Структурно-семантичний інваріант
хорового концерту
(на матеріалі хорової творчості Ю.Алжнєва)

17.00.03 музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Шаповалова Людмила
Володимирівна, кандидат
мистецтвознавства,
професор кафедри
інтерпретології та
аналізу музики

Харків2005

ЗМІСТ
ВСТУП .................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ЖАНРУ ХОРОВОГО КОНЦЕРТУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ МУЗИЦІ ХVІІ ХХ СТ.
1.1. Про історичні прототипи жанру вітчизняного хорового концерту XVII XVIII ст. ..........................................................10
1.2. Методологічні напрямки дослідження..................................20
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ ІНВАРІАНТ ХОРОВОГО КОНЦЕРТУ
2.1. Культурологічний контекст як причина народження авторських версій сучасного хорового концерту.............................43
2.2. Авторська концепція жанру хорового концерту в творчості Ю.Алжнєва (стильовий аспект).........................................................49
2.3. Інтонаційно-драматургічний аналіз хорових концертів Ю.Алжнєва. Перший концерт для хору а cappella Співомовки”....................59
„Дівич-сон”, 2-й хоровий концерт............................................................66
„Пробудження” , 3-й хоровий концерт................................................76
2.4. Про семантику музичної мови в хорових творах......................82
2.5. Духовний концерт. Твори останніх років.................................114
РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ХОРОВОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.
3.1. Сучасні тенденції хорового виконавства на Україні ........131
3.2. Творчість Ю.Алжнєва у контексті художньо-світоглядних традицій української музичної культури ..................................137
ВИСНОВКИ.....................................................................................................148
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................154
ДОДАТОК........................................................................................................178

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Остання третина ХХ століття в музичній культурі України характеризується співіснуванням різних напрямків та тенденцій, іноді парадоксальним синтезом різних стильових площин. Але стійкою тенденцією залишається інтерес українських митців до ментальних праджерел національної культури, до виявлення характеру національного мислення, зокрема, у сучасному хоровому мистецтві України.
Історія музичного мистецтва України виявляє культуротворче значення хорової галузі в становленні національної музики. Стародавні українські співочі традиції завжди вражали іноземців досконалою майстерністю, вишуканістю та безмежною щирістю виконавства. Злети професійного музичного мистецтва, як відомо, пов’язані з жанрами хорового співу, що дає підставу вважати хорову культуру однією з жанрових домінант української музики.
Різні культури напрацьовують власну систему музичних жанрів, відповідних до їх національної ментальності. Такими жанрами в традиції української музики були і є вокально-хорові жанри народна пісня та духовна музика християнської традиції. Для української нації, що всі свої переживання та душевні пориви вкладала в пісні та ритуальний спів, що зберегла свою міфологію, космогонічні уявлення та народну філософію в піснях, є природним формування національно-самобутніх жанрів саме в хоровому мистецтві. Одним із таких концептуальних жанрів є хоровий концерт.
Протягом історичного розвитку музичної культури України, хоровий концерт був особливим засобом активного спілкування композитора із слухацькою аудиторією. В західноєвропейській музиці роль концептуальних жанрів виняткового суспільного значення виконували меса, ораторія, пасіони. Власне формування жанру відбулось у другій половині ХVIII ст. в практиці церковного співу. Але, на нашу думку, генетичні основи цього жанру складалися не лише в християнських культових співах, а і в архаїчних обрядах. Дійсно, у період становлення та розвитку жанру духовного концерту сформувалися основні музичні архетипи, які відроджують свій сенс у контексті сучасної хорової творчості. Така взаємодія різних історико-культурних традицій і жанрових прототипів не лише розкриває етапи розвитку хорового концерту, але й виявляє його величезний потенціал для сучасного відтворення.
Наукові відкриття В.Хвойки, П.Толочка, Б.Модзалевського, етногенетична концепція Л.Гумільова, філософська концепція „духу народу” підштовхнули сучасних митців на нові відтворення таких прафеноменів національної культури, в яких закодовано духовну енергетику українського етносу. Увагу композиторів привертають жанри, які завжди слугували носіями архетипів національної свідомості культури. Сучасні вимоги життя та мистецтва зумовлюють появу нових версій відродження жанрів традиційної культури, націлюють на пошук нової музичної мови, форм та стилю. Композиторська практика другої половини ХХ століття характеризується оновленням усієї системи музичного мислення, множинністю виражальних засобів та композиційних технік. При цьому статус хорового концерту в українській музиці та його роль у відтворенні культурних цінностей підвищуються. Це пояснюється такими чинниками, як особливе місце хорового співу в житті українців (бо здавна вони укладали всю міфологію, моральний та етичний кодекс у пісні) і тяжіння до колективного способу Буття соборності. Отже, саме цей жанр уже майже чотири століття гідно репрезентує українську ментальність у контексті світової культури, що підкреслює актуальність пропонованого дослідження.
Дисертаційну роботу спрямовано на розгляд особливостей сучасних версій хорового концерту останньої третини ХХ ст. (1985 2000рр.) з метою виявлення співвідношення Традиції та авторської інтерпретації хорового концерту на тлі складних процесів розвитку сучасної музичної культури. Наукова концепція роботи склалася на основі вивчення хорової музики лауреата премії ім.І.Огієнка, заслуженого діяча мистецтв України ЮріяАлжнєва, яка ще не була об’єктом спеціального музикознавчого дослідження. Основні положення обумовлені власне музикою, ментальними ознаками творчої особистості її автора, всією філософсько-світоглядною системою його мислення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано за планом науково-дослідницьких робіт кафедри хорового диригування Харківського державного університету мистецтв ім.І.П.Котляревського й узгоджено з комплексною темою кафедри інтерпретології та аналізу музики „Шляхи розвитку сучасної інтерпретології”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення загальних закономірностей розвитку жанру вітчизняного хорового концерту в історико-генетичному та стильовому аспектах. Під першим слід розуміти досвід Традиції (духовний концерт другої половини ХVІІІ століття); під другим авторське бачення жанру, яке містить не лише творче осмислення історичних надбань жанру, але й якісно новий результат його втілення, що передбачає: по-перше, оригінальну концепцію жанру, по-друге, відповідність сучасних зразків певній традиції (система народно-пісенних жанрів або церковний спів*), що впізнається.
Поставлена мета обумовлює виконання таких завдань:
· дослідити історичні прототипи вітчизняного хорового концерту (ХVІІХVІІІ ст.) як підґрунтя розвитку сучасних версій жанру;
· виявити структурно-семантичний інваріант хорового концерту в творчості Ю.Алжнєва;
· розкрити семантику музичної мови в хорових творах Ю.Алжнєва;
· окреслити стильову динаміку хорових концертів Ю.Алжнєва;
· визначити усталені ознаки хорового стилю в музиці Ю.Алжнєва;
· виявити процеси жанрової взаємодії в сучасному контексті хорової культури України останньої третини XX століття.
Об’єктом дослідження є хоровий концерт як жанрова домінанта сучасної хорової культури України.
Предметом дослідження стала хорова творчість українського композитора Ю.Алжнєва як яскравий приклад сучасної інтерпретації жанру хорового концерту.
Матеріалом дослідження є друковані та рукописні партитури хорових творів Ю.Алжнєва: хорові концерти (80 90-х рр.), концертна колядка Корочун-Коляда”, ...О, Лелю!” та інші.
Методи дослідження. Теоретичні основи дисертації побудовано з урахуванням сучасного стану музичної науки. Етнологічні методи теорії музичного мистецтва розроблено у фундаментальних працях В.Гошовського, С.Грици, А.Іваницького. Загальні проблеми теорії жанрів та музичної семіотики розкрито у працях М.Арановського, В.Холопової, Ю.Бичкова, І.Мацієвського, В.Медушевського, С.Шипа. Історико-теоретичні аспекти вивчення жанру хорового концерту висвітлюються в працях Н.Герасимової-Персидської, Л.Корній, Л.Пархоменко, Ю.Паїсова, Г.Григор’євої, Л.Рязанцевої.
Дослідження національного світогляду українців пропонуються в працях Г.Лозко, Ю.Римаренка, С.Римаренка, М.Шлемкевича, С.Кримського, В.Скуратівського, В.Павленка, С.Тагліна. Аспекти семантики музичного фольклору висвітлюють праці І.Земцовського, С.Грици, А.Іваницького, А.Гуріної. Музикознавчі розвідки щодо проблеми взаємодії в системі композитор фольклор” містять дослідження І.Земцовського, Г.Головинського, І.Ляшенка, В.Задерацького, В.Москаленка, Л.Кияновської, Г.Конькової, І.Гулеско. Проблемам хорової культури присвячено праці Н.Горюхіної, А.Лащенка, М.Гордійчука, Л.Пархоменко, О.Мурзиної, Н.Герасимової-Персидської, А.Терещенко, Л.Рязанцевої. Етнокультурні витоки українського хорового співу досліджує О.Бенч-Шокало.
Отже, методологічною базою дослідження є комплексний підхід до вивчення сучасних феноменів вітчизняної хорової культури. У свою чергу комплексний підхід є результатом взаємодії кількох наукових методів із метою опрацювання досить складного, маловивченого, майже невідомого фахівцям музичного матеріалу:
системний підхід розкриває ієрархію структурно-семантичного інваріанту жанру хорового концерту: від елементів музичної мови (мовлення) та принципів музичної драматургії окремих творів до вищої художньої цілісності, яку складають поняття авторська концепція” жанру та хоровий стиль”;
історичний підхід дозволяє виявити історико-стильову динаміку жанру хорового концерту в контексті розвитку української професійної музики;
етнокультурологічний підхід до феномену хорового концерту виступає синтезуючим чинником, який допомагає узагальнити провідні тенденції сучасної хорової культури;
семіотичний підхід діє через розшифровку значень музичних знаків і символів у хорових творах Ю.Алжнєва у контексті національної музичної мови;
функціональний підхід дозволяє усвідомити музичний твір як багаторівневу структуру.
Наукова новизна дисертації полягає в таких положеннях і результатах:
- окреслено історичні прототипи хорового концерту як концептуального жанру сучасної музичної культури;
- вперше здійснено всебічний аналіз хорової творчості Ю.Алжнєва;
- визначено усталені ознаки хорового стилю в музиці Ю.Алжнєва;
- висвітлено стильову динаміку авторської концепції як способу втілення жанрового інваріанта хорового концерту: від міфологічної спрямованості („Співомовки”) до неопантеїстичного символізму („Дівич-сон”, „Пробудження”) та соборності у творах релігійної тематики;
- розкрито семантику музичної мови в хорових творах Ю.Алжнєва, які є яскравим прикладом музичного втілення філософської концепції „духу народу”, національно-ментального мислення в цілому;
- виявлено структурно-семантичний інваріант жанру хорового концерту в творчості Ю.Алжнєва;
- визначено сутність авторської концепції жанру через уособлення Культурного Героя сучасного етносу та української етнічної картини світу.
Практичне значення дослідження. Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальних курсах „Історія української музики”, „Українська хорова література”, „Аналіз музичних творів” для студентів хорового та музикознавчого факультетів вищих навчальних музичних закладів (академій культури, музичних академій, університетів мистецтв).
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, теоретичні та методологічні положення дисертації пройшли апробацію на таких наукових міжнародних конференціях:
Процес соціалізації у контексті традиційної народної культури” (Харків, Харківський обласний центр народної творчості, 14 ‑ 17 грудня 2000р.); Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві” (Харків, ХДАК, 21 ‑ 22 листопада 2003р.); Традиція і сучасне в українській культурі”, присвячена 125-річчю від дня народження Гната Хоткевича (Харків, ХДІМ ім.І.П.Котляревського, 18 ‑ 20 грудня 2002р.); та міжвузівських конференціях: Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва: мистецтвознавство, педагогіка та виконавство’’(Харків, ХДІМ ім.І.П.Котляревського, 25 ‑ 26 грудня 2000р.); Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва: мистецтвознавство, педагогіка та виконавство’’ (Харків, ХДІМ ім.І.П.Котляревського, 19 ‑ 20 грудня 2001р.); Культура та інформаційне суспільство XXI століття’’ (Харків, ХДАК, 16 ‑ 18 квітня 2003р.); Культура та інформаційне суспільство XXI століття’’ (Харків, ХДАК, 22 ‑ 23 квітня 2004р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено у 7 роботах, серед яких 3 статті, опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатку. Повний обсяг роботи 196 с., обсяг основної частини 153 с., список використаних джерел (273 найменування) , додаток 18 с.

* „В своїх джерелах партесний спів виникає як засіб оформлення церковної служби, а вже на рубежі століть він стає частиною загальнодержавних актів і усвідомлюється як важливий фактор громадського життя”[39; 143].

Список литературы

ВИСНОВКИ

Досвід створення структурно-семантичного інваріанта хорового концерту (з урахуванням його історичної генези) та апробація створеної моделі на матеріалі творчості композитора Ю.Алжнєва дозволяють зробити такі узагальнення.
1. Хоровий концерт феномен музичної культури України, своєрідний спосіб духовного спілкування людини з Космічним Законом, Природою, Світом Предків, що реалізується завдяки принципу суголосся (за виразом Ю.Алжнєва).
Протягом чотирьох століть існування жанру сформувалася його особлива жанрова семантика з високим показником національної своєрідності. Важливою жанровою ознакою хорового концерту завжди було органічне поєднання новітних досягнень композиторської техніки з глибинними національними рисами традиційного українського хорового співу. Саме в цьому жанрі кристалізувалась національна музична мова. Історична генеза жанру розкриває його концепційну сутність та могутній потенціал для майбутніх втілень. У хоровій творчості композиторів ХХ століття відродження жанрового інваріанта концерту відбувалося в складних умовах впливу на нього інших етичних та естетичних критеріїв (у числі останніх можна вказати на вплив кантатно-ораторіального жанру та симфонізму як методу розвитку).
2. Психологія жанру хорового концерту обумовлена філософською концепцією духу народу”, усвідомленим єднанням людей соборністю, під якою в дослідженні розуміється колективний спосіб Буття. Звідси в хоровому концерті таке відчуття всепросторовості” та всечасовості” Вічності.
Важливою семантичною ознакою є спрямованість на звернення до масової аудиторії, тривалий енергетичний вплив на слухача, що забезпечується циклічною формою та великим виконавським складом.
3. Семантика жанру розкриває концепцію Людини, що поєднує риси Людини сучасної та Культурного Героя усталеної традиції ‑ української етнічної картини світу. Отже, героєм хорових концертів Ю.Алжнєва є сучасний етнос, що втілює свої прагнення до гармонізації буття та впорядкування стильового множинності музичної культури сьогодення.
4. Філософсько-естетичну сутність хорового концерту у творчості Ю.Алжнєва виявляє авторська концепція жанру. Композитор відбиває Традицію через певний тип особистості Людини Духовної. Завдяки цьому виникає можливість для слухача пізнавати макросвіт через усвідомлення себе як мікрокосму. Так у музичному творі формується своєрідна художня картина світу, яка розширює горизонти” свідомості окремої людини до рівня українського етносу. Тому характерною ознакою хорового концерту як концептуального жанру вітчизняної хорової музики є орієнтація на Традицію, на її Культурного Героя як уособлення нерозривної єдності людини з рідним етносом.
5. На основі ґрунтовного інтонаційного аналізу драматургії хорових творів Ю.Алжнєва виявлено структурно-семантичний інваріант жанру хорового концерту. Генетична природа жанру протягом століть формувала особливу духовну енергетику, що зберігається у драматургії сучасних творів. Кожна з частин циклу має фіксовану, стійку функцію.
Характерною рисою жанрової структури концерту на композиційному рівні є вільна міра типізованного та індивідуального шарів при стійкій семантичній визначеності цілого.
Три частини хорового концерту репрезентують три стани, самовираження образу Людини Культурного Героя української етнічної картини світу:
· медитативно-споглядальний;
· ритуально-обрядовий (Коло Роду);
· соборний, суспільно-тенденційний.
6. Суголосся багаторівневе, фундаментальне поняття авторської концепції жанру. Його можна визначити як:
1) концепційний символ авторського стилю;
2) провідний принцип мислення, що реалізує інваріантний композиційний принцип хорового концерту концертування, через полілог: множинні зв’язки сучасного композитора з традиційною культурою;
Більш наочно цей принцип виявляється в таких партитурах, де паритетно співіснують два автономні та самодостатні стилістичні пласти:
а) автентичне звучання достеменного зразка прадавньої культури;
б) академічний хоровий спів на підґрунті сучасної національно-музичної мови.
Яскравими прикладами є такі хорові твори, як Космогонічні суголосся ...О, Лелю!” із включенням у сучасну партитуру пісенного шедевру с.Крячківки Пирятинського району Полтавської області Коло річки, коло броду...” в автентичному виконанні та хоровий концерт № 5 Світання Оріанти” (космологічні суголосся) з живим” мистецьким артефактом найдавніших дохристиянських часів, веснянкою Ой ти, соловейку...” (із фольклорних записів О.Ошуркевича).
3) метод роботи інтонаційні, ритмічні та інші знаки і символи традиційної культури складають основу музичної лексики цілком сучасної авторської мови;
4) жанрове уточнення хоровий концерт № 5 космологічні суголосся;
5) нове жанрове „ім¢я”: Космогонічні суголосся ...О, Лелю!”, Ліричні суголосся Рідне около”.

7. Філософсько-світоглядна позиція Ю.Алжнєва, що виявляється в продовженні фольклорних традицій, не перешкодила йому створити свій яскравий і неповторний хоровий стиль. Його музика впізнається з першої інтонації за особистою духовною енергетикою, за здібністю створювати особливу атмосферу чистої краси, в яку занурюється душа. У художніх образах Ю.Алжнєва відчувається рідкісний синтез емоційно-чуттєвого, природного та духовного, що підносить музичну думку до рівня філософського міркування про красу світу, людину, вічність.
У хоровому звучанні концертів Ю.Алжнєва оживає дух народного світовідчування, світосприйняття простої людини. Звідси така увага до інтонації, пильна зацікавленість її художніми можливостями узагальнення та творення музичної образності. Композитор використовує поняття праінтонація”, вкладаючи в нього не лише конструктивний зміст, але й філософський: у ній ключ до розуміння творчого методу композитора.
Стиль музики Ю.Алжнєва слід віднести до такої високодуховної традиції, в якій людина розглядається з позицій нації та народу, а мистецтво в контексті національної культури та народної творчості. Тому, щоб зрозуміти стиль цього композитора, треба перш за все зрозуміти його світогляд і ту естетичну платформу, на якій ґрунтується його творчість. Позиція Ю.Алжнєва як митця сучасності не в романтичній установці на стиль як мистецтво самовираження. Його позиція це насамперед усвідомлення ролі творчої особистості в долі народу, це пояснення для себе та для інших свого життєвого кредо, яке відбивається в його музиці. Юрій Борисович Алжнєв видатний композитор сучасності, чия звукотворчість намагається відбити найскладніші філософські проблеми буття: хто ми? Звідки родом? Куди йдемо? На ці запитання сучаснику не можна відповісти без роздумів про роль Історії свого народу в Минулому та Сьогоденні, без розуміння своїх історичних та культурних коренів. І тоді неодмінно звертаєшся до національного фольклору як джерела вічних духовних цінностей. І тоді розумієш вислів Ю.Алжнєва:
Україна наша мати, пісня наші крила; дай, Боже, сили нам віддано любити і шанувати її. На мій погляд, народна музика є диво світу і робота професійного композитора полягає в тому, щоб вслухатись і вчитись, дбати про вічне. Ідемо, бо мати наша співає і мусимо стати послухати її, як написано у Велесовій книзі”.
Філософський аспект структурно-семантичного інваріанта даного жанру виявляється в освітленні сутнісних, світобачних та етнічних проблем сучасної культури. Стійкий статус жанру хорового концерту є уособленням духовного життя українця та соборністі, які складають ментальні риси національної культури.
Вітчизняна хорова традиція завжди пильно зберігалася і продовжувалася обдарованними музикантами. Цьому підтвердженням стає плідна діяльність композиторів сьогодення, серед яких творчий здобуток Ю.Алжнєва займає одне з провідних місць. Отже, хорова музика Алжнєва це одна з вершин у розвитку фольклорної традиції, ще одна кульмінація жанру хорового концерту в українській музиці останньої третини ХХ ст.
За методом художнього мислення хорова творчість Ю.Алжнєва відповідає тим історичним завданням, що вирішували такі митці, як І.Стравінський, Б.Барток на певному історичному етапі. В Україні він продовжує традиції взаємодії фольклорного і композиторського мислення, як і Л.Дичко (у хорових жанрах) та М.Скорик (вінструментальних).
Своє творче кредо композитор висловив так: Щоб не опинитися перед німим майбутнім, треба, не знищуючи минулого, ретельно вслуховуватись у праінтонацію. В ній ментальна зернина самобутності та самодостатності музичної культури нашого народу. І саме вона живить творчий дух на великих історичних дистанціях...” Для розуміння творчого методу композитора важливо підкреслити, що він вивчає і ретельно аналізує архаїчні обрядові формули, давні канти, знаменні розспіви. Уся творчість композитора спирається на Традицію як на могутній фундамент. Новий підхід до традиційної музичної культури полягає у використанні типових формул, мікропоспівок, ритмічних структур, які органічно вкраплені в цілком сучасну за мовою музику. Так Ю.Алжнєв намагається втілити дух” фольклорного мислення, осягнути рушійні сили процесу музичного формотворення. Звертає на себе увагу прийом паралельного руху секстакордами, квартсекстакордами, типовий для народного багатоголосся. Прикмети архаїки чути і в несиметричному метрі. Зацікавлює синтез тематичного матеріалу концертів, витриманих” в народному стилі, з сучасними виражальними засобами. Це виявляється в симфонізації строфічних структур, широкому застосуванні принципів варіантного розвитку та остинатності в темброво-колористичному трактуванні хорової тканини. Отже, однією з визначальних рис музики Ю.Алжнєва є перетворення народнопісенних стильових засад на високопрофесійному рівні сучасної музичної естетики, самовизначеності національної самосвідомості культури. Ця обставина і дозволяє хоровому концерту стати філософським жанром, відтворити соборний дух української ментальності, підтвердити новий статус Культурного Героя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев Е. Ф. Фольклор в контексте современной культуры. (Рассуждения о судьбах народной песни). М.: Сов. композитор, 1988. 236 с.
2. Алексеев Э. Раннефольклорное интонирование, звуковысотный аспект. М.: Сов. композитор, 1986. 238 с.
3. Алжнєв Ю. Б. Деякі аспекти взаємодії в системі музичний фольклор композитор виконавець” (нотатки композитора) // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр. / Харк. ін-т мистец. ім. І.П.Котляревського. ‑ Х., 1999. ‑ Вип. 4. С. 16‑21.
4. Алжнєв Ю. Б. Традиційні музичні інструменти та сучасне оркестрове мислення (версія композитора) // Теоретичні та практичні питання культурології : Зб. наук. ст. / Мелітопол. держ. пед. ун-т та ін. Запоріжжя, 1999. ‑ Вип. 2. С. 41‑47.
5. Андрусів С. Проблеми національної ідентичності // Слово і час. ‑ 1997. ‑ №3. ‑ С. 18.
6. Антонова Е. Жанровые признаки инструментального концерта и их претворение в предклассический период: Автореф. дис. канд. искуссствоведения: 17.00.02 / Киев. гос. консерватория им. П.И.Чайковского К., 1989. 19 с.
7. Антонюк В. Г. Голос горлиці: Нариси з етнології. К.: Обрії, 1986. 88 с.
8. Арановский М. Мышление. Язык. Семантика // Проблемы музыкального мышления. М., 1974. С. 90‑129.
9. Арановский М. Структура музыкального жанра и современная ситуация в музыке // Музыкальный современник: Сб. ст. / Союз композиторов СССР. Комис. по музыковедению и муз. критике М., 1987. Вып. 6. С. 5‑45.
10. Арановский М. Симфонические искания. Исследовательские очерки. Л.: Сов. композитор, 1979. 287 с.
11. Асафьев Б. Н. О народной музыке. Л.: Музыка: Ленингр. отд-ние, 1987. 247 с.: ил.
12. Асафьев Б. Н. О хоровом искусстве. Л., 1980. 213 с.
13. Асафьев Б.Н. Речевая интонация / Под ред. Е. М. Орловой. М.; Л.: Музыка, 1980. 215 с.
14. Басин Е.А. Семантическая философия искусства (критический анализ). М.: Мысль, 1973. 216 с.
15. Белова О. Хоровая симфония действо // Сов. музыка . 1986. ‑ № 1. ‑ С.25.
16. Белоненко А. Образы и черты стиля современной русской музыки 60‑70-х годов для хора a cappella // Вопросы теории и эстетики музыки. Л., 1977. Вып. 15. С. 139‑152.
17. Бенч О. Володар духовної краси // Музика. 2004. ‑ № 3. С. 18‑19.
18. Бенч О. Г. Фольклоризм у хоровому виконавстві на Україні у 70-80 роках XX сторіччя // Українське музикознавство: Респ. міжвід. наук.-метод. зб. / Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського К., 1987. Вип. 22. ‑ С.31‑37.
19. Бенч Ольга Хороспів українців // Укр. світ. 1992. ‑ № 1. С. 32‑33.
20. Бенч-Шокало О. Г. Український хоровий спів : Актуалізація звичаєвої традиції : Навч. посіб. К.: Ред. журн., Укр. світ”, 2002. 440 с.: іл., нот.
21. Берегова О. Проблематика творів сучасних українських композиторів у контексті постмодернізму // Наук. зап. Сер. Мистецтвознав. / Терноп. держ. пед. ун.-т ім. В.Гнатюка. [Тернопіль], 1999. № 2. ‑ С. 21‑26.
22. Бєляєва І. В., Гулеско І. В. Сучасна інтерпретація весільної обрядовості в системі композитор фольклор” // Культура України: Зб. ст. / Харк. держ. ін-т культури. ‑ Х., 1994. ‑ Вип. 2. ‑ С. 70‑77.
23. Білогубка А. Співвідношення слова і музики в хорових творах як виконавська проблема // Укр. музикознавство: Респ. міжвід. наук.-метод. зб. К., 1975. Вип. 10. С. 202‑220.
24. Блинова М. На пути к физиологическому изучению интонационной выразительности // Вопросы теории и эстетики музыки. Л., 1967. Вып.5. ‑ С. 170‑190.
25. Богатырев П. Г. Фольклор как особая форма творчества // Вопросы теории народного искусства. М., 1971. С. 369‑386.
26. Боровик М. К. Про впливи народної пісні на мелодику А.Веделя // Укр. музикознавство: Респ. міжвід. наук.-метод. зб. К., 1971. Вип. 6. С.137‑153.
27. Бобровский В. П. Функциональные основы музыкальной формы: Исследование. ‑ М.: Музыка, 1978. ‑ 332 с.: нот.
28. Булаш О. Мистецькі висоти Генадія Ляшенка // Музика. 2004. ‑ № 4‑5. ‑ С. 20‑21.
29. Васина-Гросман В. К вопросу о критериях национального и современного в русской музыке // Советская музыка на современном этапе: Статьи, интервью / ВНИИ искусствознания. М., 1981. ‑ С. 143‑164.
30. Велесова Книга Волховник. Літ. пер., укл. та комент. Г.С.Лозко. Вінниця: Континент-Прим, 2004. с. 504: іл.
31. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. І тис. до н. е. І тис. н. е. ‑ К., 1995. Кн. 1‑4. 316 с.
32. Велецкая Н. Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. 2-е изд., испр. и доп. М.: София, 2003. 237 с.: ил. (Славянская б-ка).
33. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ Перун”, 2004. 1440 с.
34. Верещагіна О. Функціонування старовинних вокально-хорових жанрів в творчості Альфреда Шнітке: Автореф. дис. ...канд. мистецтвознав.: ‑ К., 1993. 18 с.
35. Войтович В. М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.: іл.
36. Герасимова-Персидская Н. А. Партесный концерт на Украине во II половине XVI I половине XVIII века и его место в культуре эпохи: Дис. ... д-ра искусствоведения: 17.00.02. К., 1978. 404 с.
37. Герасимова-Персидська Н. Нове в музичному хронотипі кінця тисячоліття. // Укр. Музикознавство: Респ. міжвід. наук.-метод. зб. ‑ К., 1998. ‑ Вип. 28. ‑ С. 32‑47.
38. Герасимова-Персидська Н. Характерні риси поліфонії М.Леонтовича // Творчість М.Леонтовича. К., 1977. С. 99‑125.
39. Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в XVII-XVIII ст. К.: Муз. Україна, 1978. 184 с.
40. Головинский Г. Композитор и фольклор. Из опыта мастеров XIX-XX вв.: Очерки. М.: Музыка, 1981. 279 с.
41. Гончар Е. Семантична спрямованість оновлення деяких традиційних форм (на прикладі творів М.Скорика та А.Шнітке) // Укр. музикознавство: Наук.-метод. зб. К., 1991. Вип. 26. С. 155‑162.
42. Гордійчук М. Леся Дичко. К., 1978. 76 с.
43. Гордійчук М. Фольклор і фольклористика : Зб. ст. К., 1979. 252 с.
44. Горюхина Н. Национальный стиль: понятие и опыт анализа // Проблемы музыкальной культуры: Сб. ст. К., 1989. ‑ Вып. 2. ‑ С. 52‑65.
45. Горюхина Н. Основные черты украинской хоровой классики и их развитие в хоровом творчестве украинских советских композиторов: Автореф. дис. канд. искусствоведения. / Киев. гос. консерватория им. П.И.Чайковского. К., 1956. 19 с.
46. Горюхина Н. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы. К., 1985. 112 с.
47. Гошовский В. У истоков народной музыки славян: Очерки по музыкальному славяноведению. М.: Сов. композитор, 1981. 304 с.
48. Гошовский В. Л. Семиотика в помощь фольклористике // Сов. музыка. 1966. ‑ № 11. С. 100‑106.
49. Греймас А. В поисках трансформационных моделей // Зарубежные исследования по семиотике фольклора: Сб. ст. М., 1985. С. 89‑108.
50. Гречуха Н. До питання взаємозв’язків міфа і мистецтва // Наук. зап. [Сер. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія.] К., 2001. Вип. 9. С.94‑102.
51. Гречуха Н. Г. Міфологічно-семантична інтерпретація фольклорних текстів у хоровій опері Золотослов” Л.В.Дичко // Мова і культура: Наук. вид.-ня. К., 2003. ‑ Вип. 6. Т 7. С. 309‑317.
52. Григорьева Г. Русский фольклор в сочинениях Стравинского // Музыка и современность: Сб. ст. М., 1969. Вып. 6. С. 54‑76.
53. Григорьева Г. Стилевые проблемы русской советской музыки второй половины XX века. М., 1989. 206 с.
54. Григорьева Г. В. Русская хоровая музыка 1970-80-х годов. М.: Музыка, 1991. 81 с.: нот. (Библиотека музыканта-педагога).
55. Грица С. Її життєве кредо творчість // Музика. ‑ 2004. ‑ № 6. С. 2‑3.
56. Грица С. Фольклор у просторі та часі. Т., 2000. 228 с.
57. Грица С. Й. Мелос української народної епіки. К.: Наук. думка, 1972. 247 с.
58. Грица С. Й. Семантика народного мелосу та конкретне середовище його побутування // Нар. творчість та етнографія. 1976. ‑ № 3. С. 40‑49.
59. Грица С. Й. Традиція та імпровізаційність в пісенно-епічному виконавстві (на матеріалах дум) // Нар. творчість та етнографія. 1977. ‑ № 3. С.65‑71.
60. Гулеско И. И. Хоровая литература: новые жанрово-стилевые процессы в хоровой музыке 60-80-х гг.: Учеб. пособие для студентов ин-та культуры / Харьк. гос. ин-т культуры. ‑ Х.: ХГИК, 1991. 90 с.
61. Гулеско І. І. Музично-художня типологія реквієму в європейському культурному контексті: Моногр. / Харк. держ. акад. культури. Х.; Мелітополь: САНА, 2002. 91 с.
62. Гулеско І. І. Національний хоровий стиль: Навч. посіб. з курсу Хор. л-ра” для студ. ін-тів культури і мистец. / Харк. держ. ін-т культури. ‑ Х.: ХДІК. 1994. 107 с.
63. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. СПб.: Кристал, 2001. 640с.
64. Гуріна А. Семантика музично-пісенного фольклору : Автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства: 17.00.01. Х., 2001. 20 с.
65. Гуріна А. В. Погляди на музичну семантику в історії культури. Східна Європа. XX століття // Культура України: Зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. Х., 1999. Вип. 5: Мистецтвознавство. С. 107‑114.
66. Гусарчук Т. Творчість А.Веделя і деякі тенденції розвитку вітчизняного музичного мистецтва XVIII ст. // Українська музична культура минулого і сучасності у міжнаціональних зв’язках. К., 1989. С. 19‑86.
67. Гусарчук Т. В. Артемій Ведель // Український музичний архів: Документи і матеріали з історії української музичної культури. К., 1999. ‑ Вип. 2. С. 69‑101.
68. Гусев В. Е. Эстетика фольклора. Л.: Наука, 1967. 318 с.
69. Деревянченко Е. А. Неофольклоризм: к проблеме диалога художественных систем // Музичне мистецтво: Зб. наук. ст. / Донецька держ. муз акад. ім. С.С.Прокоф’єва Донецьк, 2004. Вип. 4. С. 60‑68.
70. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність? // Наука і культура. Україна. К., 1988. С. 309‑325.
71. Дичко Л. Сучасний стан хорового мистецтва: тенденції розвитку // Матеріали до українського мистецтвознавства: Зб. наук. пр. / НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. К., 2003. ‑ Вип. 2. ‑ С. 118‑120.
72. Дмитриевская К. Анализ хоровых произведений. М.: Сов. Россия, 1965. 172 с.
73. Драч І. Аспекти вияву композиторської індивідуальності у сучасній культурі (на матеріалі творчості В.С.Губаренка): Автореф. дис. ... д-ра мистецтвознавства: 17.00.03 / І.С.Драч; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. К., 2005. 33 с.
74. Друскин М. Традиция и традиции // Друскин. Очерки, статьи, заметки. Л.: Сов. композитор, 1987. 304 с.
75. Енциклопедія українознавства: Заг. Частина / Акад. наук України. Ін-т Укр. археографії та ін. Перевид. в Україні Репринт. відтворення вид. 1949р. ‑ К., 1994. 400 с.
76. Єфремов Є. Дослідження народно-пісенного ладу через моделювання інваріанта пісні // Укр. музикознавство: Респ. міжвід. наук.-метод. зб. К.: Муз. Україна, 1985. Вип. 20. С. 79‑98.
77. Живов В. Исполнительский анализ хоровых произведений: [Метод. пособие] М.: Музыка, 1987. 93 с. (Вопр. истории, теории, методики).
78. Журавлев А. Звук и смысл. М.: Просвещение, 1981. 160 с.
79. Заболотна Н. Про типологію хорового концерту: партесне письмо і творчість Шютца // Українська музична культура минулого і сучасності. К., 1989. С. 65‑78.
80. Загайкевич А. Concerto misterioso Леоніда Грабовського крізь мінливості відображень // Укр. музикознавство: Респ. міжвід. наук.-метод. зб. К., 1998. Вип. 28. С. 155‑163.
81. Задерацкий В. О некоторых новых стилевых тенденциях в композиторском творчестве 60-70-х годов // Музыкальная культура Украинской ССР М., 1979. С. 416‑451.
82. Зайцева Л. Онтологічна концепція музики: на прикладі світських та духовних жанрів : Автореф. дис. ... канд. мистецтв.: (07.00.01 Іст. України) / Харк. держ. акад. культури. Х., 2004. 22 с.
83. Зайцева Л. А. К проблеме онтодиалога: Л.Дичко Урочиста Літургія” // Музичне мистецтво: Зб.наук. ст. / Донецька держ. муз. акад. ім. С.С.Прокоф’єва. Донецьк, 2004. Вип. 4 С. 160‑169.
84. Земцовский И. И. Артикуляция фольклора как знак этнической культуры // Этнознаковые функции культуры. М., 1991. С. 152‑189.
85. Земцовский И. И. Жанр, функция, система // Сов. музыка. 1971. ‑ № 1 С. 12‑19.
86. Земцовский И. И. Значение теории интонации Б.Асафьева для развития методологии музыкальной фольклористики // Социалистическая музыкальная культура: Проблемы. Традиции. Перспективы. К., 1974. С. 82‑94.
87. Земцовский И. И. Социальное и музыкальное // Сов. музыка 1981. ‑ № 1. С. 84‑88.
88. Земцовский И .И. Фольклор и композитор. Теоретические этюды о русской советской музыке. Л.; М.: Сов. композитор: Ленингр. отд-ние, 1978. 174с.
89. Зись А. К проблеме «философских жанров» искусства // Сов. музыка. 1987. ‑ №11. С. 101‑109.
90. Золотоверхий Київ: Другий Всеукр. хор. фестиваль, м. Київ, 6‑8 листоп. 1998 р. / Київ. міськдержадмін. та ін. К., 1998. 19 с.
91. Золотоверхий Київ: П’ятий хор-фест, Київ, 10‑13 черв. 2001 р. / Голов. упр. культури і мистецтв Київ. міськдержадмін. та ін. К., 2001. 35 с.
92. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Уклад., авт. передмови М.М.Москаленко. К.: Дніпро, 1988. 295 с.: іл.
93. Золочевський В. Композиційна і тематична будова обробок народних пісень М.Леонтовича // Творчість М.Леонтовича. К., 1977. С.146‑156.
94. История русской музыки: В 6-ти вып. учебник. Вып.1. С древнейших времен до середины XIX века / КелдышЮ.В., ЛевашоваО.Е.; Общ. ред. и предисл. А.И.Кандинского; Моск. гос. консерватория им.П.И.Чайковского 4-е изд., доп. и перераб. М.: Музыка, 1990. 429с.: нот. ил.
95. Іваницький А. Композиційні особливості взаємодії слова і музики в українській народній пісні: Автореф. дис. канд. мистецтвознав.: 17.00.03 ‑ К., 1972. 24 с.
96. Іваницький А. Мелодичний розспів в українських народних піснях // Укр. музикознавство: Респ. міжвід.наук.-метод. зб. К., 1973. Вип. 8. С.146‑156.
97. Іваницький А. Українська музична фольклористика. Методологія і методика. К.: Заповіт, 1997. 391 с.
98. Іваницький А. Українська народна музична творчість. К., 1999. 222 с.
99. Іванов В.Ф. Народнопісенні інтонації в хоровій творчості Д.С.Бортнянського // Нар. творчість та етнографія. 1973. ‑ № 1. С.58‑64.
100. Ігнатченко Г. І. Алжнєв Юрій Борисович // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України. Наук. т-во ім. Т.Шевченка. К., 2005. Т. 1. ‑ С. 380‑381.
101. Історія української музики. В 4 т. Т.1 від найдавніших часів до середини XIX ст. К., 198