ЗВУКОТВОРЧИЙ КОМПОНЕНТ ТРУБНОГО ВИКОНАВСТВА: ТРАДИЦІЇ ТА БАЗИНҐ : Звуковой ТВОРЧЕСКИЙ КОМПОНЕНТ ТРУБНОГО ИСПОЛНИТЕЛЬСТВА: ТРАДИЦИИ И базинг

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ім. М.В.ЛИСЕНКА

На правах рукопису

ГИШКА ІГОР СЕМЕНОВИЧ

УДК 788.1/.4.091+781.1

ЗВУКОТВОРЧИЙ КОМПОНЕНТ ТРУБНОГО ВИКОНАВСТВА:
ТРАДИЦІЇ ТА БАЗИНҐ

Спеціальність 17.00.03. музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Катрич Ольга Тарасівна,
кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри загального та спеціалізованого фортепіано
Львівської державної музичної
академії ім. М.В.Лисенка

ЛЬВІВ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП .........................................................................................................

РОЗДІЛ 1 ЗВУКОУТВОРЕННЯ НА ТРУБІ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ІНСТРУМЕНТА .....................................................................
1.1.Звуковий фактор як чинник модернізації труби. ..............................
1.2.Труба, корнет та їх звуковий потенціал у творчості композиторів епохи романтизму. ......................................................................................
1.3.Звукотворчий аспект високорегістрової та позиційної гри на трубі в музиці ХІХ ХХ століть. ..............................................................

РОЗДІЛ2 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПИТАННЯ ЗВУКОУТВОРЕННЯ НА ТРУБІ ...............................................................
2.1. Музично-акустичні засади звукотворчого процесу на трубі. ..........
2.2.Звукотворчі складові виконавського апарату трубача та традиційні методи їх формування. ............................................................

РОЗДІЛ3 ЗВУКОУТВОРЕННЯ НА ТРУБІ В РАКУРСІ МОЖЛИВОСТЕЙ БАЗИНҐУ ....................................................................
3.1.Базинґ генезис та історія. .....................................................................
3.2.Базинґ як засіб формування та вдосконалення амбушура трубача.
3.3.Експериментальні дослідження натиску мундштука на губи. ........
3.4.Трубний базинґ в аспекті композиторської та виконавської творчості. ......................................................................................................

ВИСНОВКИ ................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................

ДОДАТОКА Партитури, клавіри, таблиці. .............................................
ДОДАТОКБ Вправи для практичного засвоєння базинґу. ...................
ДОДАТОКВ Список учасників та результати експериментального дослідження натиску мундштука на губи. ...............................................

3

14
14

30

35

51
51

67

105
105
112153

168

176

180

194
232

253

ВСТУП

В останні десятиріччя ХХ та на початку ХХІ сторіччя у зв’язку із стійкою тенденцією до ускладнення композиторського письма, часто зорієнтованою на звукові можливості мідних духових інструментів, духова галузь музичного виконавства розвивається особливо активно. Інтенсивно формується новий багатожанровий репертуар, який стимулює як розширення технічних можливостей самих інструментів, так і вдосконалення майстерності виконавців духовиків.
Відповідно до реалій музичної практики сучасна теорія виконавства на мідних духових інструментах намагається дати відповідь на питання, що стосується насамперед формування, адекватно до поставлених художніх завдань виконавського апарату духовика, використання сучасних прийомів гри на мідних духових інструментах.
Проте і досі відсутнє науково-теоретичне обґрунтування маніпуляції складовими звукового спектру при грі на духових інструментах, не існує уніфікованої системи графічної фіксації сучасних виконавських прийомів, чіткої характеристики інтерпретування нетрадиційних технік звуковидобування тощо.
Відтак актуальність даної роботи зумовлена як практикою, так і теорією сучасного духового виконавства, де ще недостатньо вивчені питання звукового фактора труби в музичній культурі та фактично відсутнє комплексне дослідження нетрадиційної техніки звуковидобування на мідних духових інструментах базинґу*.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до програми наукових досліджень на кафедрі музичної україністики Львівської державної музичної академії імені М.В.Лисенка, зокрема теми №6 „Музичне виконавське мистецтво: теорія, історія, практика”.
Метою дисертації є комплексне дослідження звукового фактора, як ключового компонента трубного виконавства; теоретичне обґрунтування та експериментальне дослідження використання базинґу як способу звукоутворення і засобу художньої виразності у виконавській практиці на мідних духових інструментах, а також створення на його засадах методики формування і вдосконалення амбушура трубача.
Для досягнення мети в дисертації вирішуються наступні завдання:
1. Розглядаються проблеми звукоутворення на трубі в контексті її еволюції.
2. Аналізуються традиційні підходи до питання звукоутворення на трубі.
3. Визначаються можливості базинґу в процесі звукоутворення на трубі.
4. Експериментально досліджується ергономічний аспект базинґу.
5. Вивчається художньо-виразовий потенціал базинґу у композиторській та виконавській творчості.
Об'єктом дослідження є процес музично-виконавської творчості.
Предметом дослідження є звукотворчий компонент трубного виконавства.
Для розв’язання викладених завдань застосовувалися такі методи дослідження: аналітичний при вивченні наукової та методичної літератури за темою дисертації; теоретичний при узагальненні досліджуваного матеріалу; історичний у розкритті традиційних підходів до питань звукоутворення на мідних духових інструментах та формування відповідного виконавського апарату; експериментальний при проведенні лабораторних досліджень.
Основні засади, на яких ґрунтується науково-теоретичне осмислення ролі звукотворчого компоненту трубного виконавства, можна визначити наступним чином:
1. Осмислення звукотворчого компоненту трубного виконавства здійснюється крізь призму взаємопов’язаності композиторської та виконавської творчості.
2. Розгляд проблематики, пов’язаної із звукоутворенням на трубі, спирається на здобутки світової теорії і практики духового виконавства.
Теоретико-методологічною основою дисертації стали найновіші досягнення з різних галузей гуманітарних знань: історичного та теоретичного музикознавства, теорії, історії та методики музичного виконавства, інструментознавства, музичної акустики, анатомії та фізіології.
Огляд літератури здійснюється за хронологічним принципом. Використовуючи історичний метод досліджується звук труби в контексті її еволюції, з’ясовується роль інструмента в мистецько-культурному соціумі, розглядаються питання різноманітних способів звуковидобування, аналізуються художньо-виразові звукові можливості труби у музично-виконавській творчості.
Опрацьовуючи джерела, в яких згадуються первісні інструменти прототипи труби, насамперед зверталася увага на характеристику їх звучання. Короткі відомості з цього питання почерпнуто з Біблії, історичних та філософських трактатів Античності. Багато інформації щодо ранніх джерел узято з праці Є.Герцмана „Інструментальний каталог Поллукса [28]”, двадцятитомного видання „Нового музичного словника” за редакцією Стенлі Седіє [168] та „Ілюстрованої енциклопедії музичних інструментів [166]”. Чимало місця трубі, її різновидам та характеристиці звучання відводить у своїх дослідженнях Д.Рогаль-Левицький „Бесіди про оркестр [99]” та „Сучасний оркестр [100]”. Цінна інформація про світ духових інструментів подається у праці А.Модра „Музичні інструменти[80]”, М.Чулакі „Інструменти симфонічного оркестру [135]”, С.Газаряна „У світі музичних інструментів [26]”, українських дослідників В.Богданова „Історія духового музичного мистецтва України [14]”, П.Круля „Доісторична спадщина національної музичної культури [66]”, О.Ошуркевича „Затрубили труби [90]”.
Ключовими для практики дослідження історії, еволюції та побутування духових інструментів є праці К.Закса „Історія музичних інструментів [161]”, Г.Рімана „Катехізис історії музики [98]”, С.Левіна „Духові інструменти в історії музичної культури [68, 69]”, Г.Гейді „Джерела історії клапанів і клапанних інструментів у Німеччині (1814-1833) [156]”. У цих дослідженнях послідовно подається історія виникнення і вдосконалення труби, питання утворення та розвитку її звуку, а також вплив звукового фактора на репутацію інструменту, аналізується роль труби в культурному соціумі та професійно-фаховій сфері. Про це також йдеться в праці А.Карса „Історія оркестровки [54]”, та роботі Г.Благодатова „Історія симфонічного оркестру [13]”.
Важливими джерелами інформації з історії трубного виконавства стали праці Ю.Усова „Історія зарубіжного виконавства на духових інструментах [125]” та „Історія вітчизняного виконавства на духових інструментах [126]”. Дослідивши всі аспекти процесу формування і розвитку духового виконавства, автор доводить, що в основі історичного розвитку виразових, віртуозних і конструктивних якостей духових інструментів, у першу чергу, лежить їх оркестрова сутність саме у цьому дослідник бачить принципову відмінність історії духового інструментального виконавства від історії, наприклад, смичкового чи фортепіанного мистецтва.
Цінну інформацію щодо розвитку європейського інструменталізму ХІХ ст. подають роботи Л.Бутира „До проблеми еволюції мідних духових інструментів в оркестрі ХІХ століття [19]” та Ю.Рейса „Мала музична енциклопедія [160]”.
Серед перших посібників теорії і практики виконавства на мідних духових інструментах слід назвати методику гри на трубі італійця Чезаре Бендінелі „Tutta l’arte della Trombetta (1614р.) [125,с.27]”, проте мабуть першим, хто досліджував специфіку звуковидобування без інструмента, лише на самому мундштуці, був Мерін Мерсен (1636р.) [165,с.6]. Відтак цю теорію розвинув француз Ніколас Розе [165,с.24]. У Росії звуковидобування лише на самому мундштуці досліджував й пропагував Вільгельм Вурм, в Австрії корнетист-віртуоз Ґеорґ Стілвайген, у США його учень Вінсент Бах. Близько 1917 року у США Вільям Ебі створив спеціальні курси навчання гри на мідних духових інструментах, заняття на яких розпочиналися з освоєння базинґу на мундштуці [153, с.37]. Слід назвати й авторів науково-методичних робіт другої половини ХХ ст. Клода Ґордона [155], Карла Макбета [159], Джеймса Стемпа [163] та багатьох російських і українських науковців, прихильників звуковидобування на мундштуці: А.Селяніна, Ю.Усова, Т.Докшицера, І.Кобця, С.Болотіна та інших, які вивчали це питання.
Найсуттєвішою технічно-виконавською проблемою, що з’явилася внаслідок усічення та хроматизації натуральної труби (на початку ХІХ ст.) постало збереження якісного тембру в усіх регістрах діапазону нового інструмента. Скорочення вдвічі довжини інструмента й, відповідно, його діапазону дозволило відмовитися від поділу виконавців на таких, що обслуговували лише високий або низький регістр, як це було в добу бароко. Тому на часі постала проблема створення єдиного, універсального мундштука. Вивчаючи згадані питання, багато важливої інформації почерпнуто з досліджень Ю.Усова „Мундштук і губний апарат трубача [128]” та „Методика навчання грі на трубі [127]”, роботи А.Паутова „Естетичні проблеми культури звуку на мідних духових інструментах [92]”, та праці О.Степурка „Трубач в джазі [112]”.
Серед робіт у яких розкриваються творчі аспекти музичної інтерпретації варто відзначити працю Т.Докшицера „Шлях до творчості [44]”, у якій відображені погляди та побажання автора щодо інтерпретації 26 найчастіше виконуваних творів трубного репертуару [44], праці О.Катрич „Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти) [55]”, Ю.Кочнєва „Музичний твір і інтерпретація [65]”, С.Мальцева „Нотація і виконавство [74]”, В.Москаленка „Творчий аспект музичної інтерпретації [81]”, Є.Назайкінського „Про психологію музичного сприйняття [85]”, М.Харлапа „Виконавське мистецтво як естетична проблема [134]”, а також дослідження Е.Тарра „Барокова труба, висока труба і так звана „бахівська труба [164]”.
Досліджуючи звук труби та корнета, обладнаних на початку ХІХ ст. клапанним механізмом, крізь призму типових технічних (високорегістрових та позиційних) проблем розглядаються інтерпретаційні версії оркестрових соло О.Скрябіна, П.Чайковського, М.Мусоргського, Дж. Пучіні, Д.Верді, Б.Лятошинського, аналізуються складні епізоди з концертів для труби М.Бердиєва, А.Томазі, А.Жоліве.
Основними джерелами інформації з музичної акустики стали роботи В.Батеніна, М.Гарбузова, П.Зиміна „Музична акустика [82]”, М.Волкова і В.Іванова „Акустичні дослідження звукоутворення на дерев’яних духових інструментах[24]”, А.Мазура і М.Чернявського „Фізичні основи звукоутворення у мідних духових інструментах і вплив варіацій форм мундштуків на музичні характеристики звуку [73]”, М.Карауловського „Звуковисотна інтонація на духових інструментах і проблема виконавського строю [52]”, Г.Орвіда „Деякі об’єктивні закономірності звукоутворення і мистецтво гри на трубі [88]”, В.Порвенкова „Акустика і настроювання музичних інструментів [96]”, Ю.Усова „Методика навчання грі на трубі [127]” та інших науковців.
Особливий інтерес з огляду якості тембру інструмента та напряму спрямованості повітряного струменю у чашку мундштука становлять результати експериментальних акустичних досліджень Ю.Гриценка, „Експериментальні дослідження деяких особливостей звуковидобування на валторні [37]”, дослідження І.Якустіді „Значення тембру валторни у процесі навчання [141]”, монографії „Дослідження спектральних характеристик звукоряду валторни і роль амбушура у формуванні якісного звуку [142]” та праці професора В.Апатського „Амбушур фаготиста [3]”.
Спеціальна увага приділяється традиційним методам формування звукотворчих компонентів виконавського апарату трубача і, насамперед, амбушура. Це праці цілої низки видатних педагогів та виконавців: Ж.Арбана [5,6], Л.Лютака [158], Г.Орвіда [88], Ю.Усова [127], Т.Докшицера [45], О.Митронова [79], С.Баласаняна [8], А.Селяніна [103], В.Волкова [23], Л.Чумова [136,137], С.Болотіна [17], І.Кобця [59,60], О.Степурка [112], В.Анашкіна та Т.Шахвердиєва [1], К.Бора [148], Ч.Коліна [151], К.Макбета[159], Дж.Стемпа [163], М.Гварнері [174], Ч.Вернона [169], Е.Кляйнґамера [157] та інших виконавців, науковців та педагогів.
Вивчення базинґу як технічно-виконавського прийому спирається на роботи дослідників А.Смісса „Відкриття рентгенівських променів і витоки практики гри на мундштуках мідних духових інструментів [165]”, В.Волкова „Навчання грі на мідних духових інструментах [23]”, А.Селяніна „Роль базинґу в щоденних заняттях трубача [103]”, К.Бора „Сучасна трубна техніка [148]”, Ч.Вернона „Базинґ на тромбоні та інших мідних духових інструментах [169]”, К.Ґордона „Система щоденних вправ для труби [155]”, С.Демпстера „Сучасний тромбон [153]”, Е.Кляйнґамера „Мистецтво гри на тромбоні [157]”, Ч.Коліна „Розвиток еластичності губів трубача [151]”, К.Макбета „Оригінальна система гри на мідних духових інструментах Луїса Маджіо [159]”, В.Смісса „Еластичність губів трубача [162]”, Дж. Стемпа „Розігрування+вправи [163]”, поради визначних виконавців та педагогів Т.Докшицера „Розминки [45]”, Ю.Усова „Проведення перших уроків [127]”, праці інших науковців.
З метою дослідити об’єктивну залежність натиску мундштука на губи від висоти та динаміки гучності звуків, що видобуваються, а також суб’єктивних факторів, що залежать від сформованості виконавського апарату трубача і, насамперед, амбушура, в лабораторних експериментах прийняло участь 39 трубачів: артистів симфонічного оркестру Львівської обласної філармонії, студентів Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка, курсантів військово-диригентської кафедри Львівського військового інституту Національного університету „Львівська політехніка”, студентів та учнів Львівського державного музичного училища ім. С.Людкевича, учнів Львівської середньої спеціальної школи-інтернату ім. С.Крушельницької. Дослідження проводилися за участю професора ЛДМА В.О.Швеця, заслуженого артиста України, доцента Р.М.Наконечного, заслуженого діяча мистецтв України, доцента Я.М.Горбаля та інших провідних педагогів і виконавців.
Для проведення дослідження було використано спеціальний пристрій, за допомогою якого вимірювалася сила натиску мундштука на губи.
У результаті експерименту доведено вплив базинґу на зменшення сили натиску мундштука на губи, що в наслідку позитивно впливає на збільшення ресурсу амбушура, покращення тембру звуку інструмента, розширення робочого діапазону, підвищення щабля виконавської майстерності.
Шлях базинґу у виконавське мистецтво починався від методу формування та вдосконалення амбушура. Сьогодні цей технічний прийом трансформувався у засіб музично-художньої виразності. Його залюбки використовують сучасні композитори, підтвердженням чому є твори, фрагменти яких аналізуються в дослідженні. Це композиція Л.Дабровея „Базинґ полька” („Buzzing Polka”) [154]”, Ч.Меноча „У машині” („In the Mashine”) [175]”, О.Кабаченка „Симфонія [22]”. Усе частіше з’являються твори з використанням базинґу як поодинокими мідними інструментами (трубами, валторнами, тромбонами, тубами), так і відповідними оркестровими групами. Йдеться про „Концерт для фортепіано з оркестром” Дж.Кейджа, твір „Swinging music” польського композитора К.Сєроцького, „Ансамблю для квартету тромбонів” Я. Берка та Ф.Рейбе „Болос” („Bolos”) [147]” та інші композиції, у яких базинґування використовується у якості характерного засобу музично-художньої виразності.
Цінний матеріал для виконавського аналізу почерпнуто з аудіо записів, що стало підставою виокремити їх у окремий підрозділ бібліографії дискографію.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українській теорії виконавства на мідних духових інструментах комплексним дослідженням звукового фактора як ключового компонента трубного виконавства. У дисертаційному дослідженні вперше у світовій практиці виконавства на мідних духових інструментах на основі базинґу створено і обґрунтовано цілісну методику формування та вдосконалення амбушура трубача, а також вперше проаналізовано можливості базинґу як художньо-виразового засобу.
Практичне значення. Запропонована в дисертації концепція дослідження суттєво розширює теоретичний та методичний аспект вивчення творчих процесів сучасного духового виконавства. Основні теоретичні, методичні та практичні положення роботи можуть бути використані в лекціях з інструментознавства, історії виконавського мистецтва на духових інструментах, композиції, інструментовки, методики викладання гри на духових інструментах, у заняттях з виконавцями на духових інструментах а також у концертно-виконавській практиці.
Апробація дисертації відбувалася на засіданнях кафедри музичної україністики ЛДМА ім. М.Лисенка. Більшість теоретичних та методичних положень отримали апробацію на науково-теоретичних конференціях: „Мистецтво молодих” (Львів 2001, 2002, 2003), „Українська музична культура: традиції та перспективи розвитку” (Львів 2003), „Єдність навчання та виховання майбутнього фахівця в організації педагогічного процесу” (Одеса 2002), „Проблеми виконавства на духових інструментах та сучасні варіанти їх вирішення” Львівський військовий інститут НУ „Львівська політехніка” (Львів 2004), доповіді на Всеукраїнських учбово-методичних зборах начальників військово-оркестрових служб округів (ОпК) та Військово-морських сил України (Львівський військовий інститут Національного університету „Львівська політехніка” (Львів1997), у відкритій лекції для учасників Всеукраїнського конкурсу молодих трубачів ім. М.Старовецького (Тернопіль2000). Окремі положення дисертації, а також задекларовані методичні принципи вдосконалення звукотворчих компонентів виконавського апарату пройшли різнобічну перевірку в багаторічній концертно-виконавській та педагогічній практиці автора.
Важливі положення дисертаційного дослідження викладені у монографії „Формування амбушура трубача: традиції та базинґ [33]”. Матеріали дослідження впроваджені у навчальний процес на військово-диригентській кафедрі Львівського військового інституту НУ „Львівська політехніка” (Акт впровадження від 24.12.2002 р.) і використовуються при вивченні дисциплін „Спеціалізовані духові та ударні інструменти”, „Інструменти військового оркестру”, „Методика викладання гри та педагогічна практика із спеціалізованого духового інструмента”, „Оркестрові духові та ударні інструменти”.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та дискографії (175 найменувань) і додатків (у трьох частинах). Обсяг основного тексту дисертації складає 179 сторінок, список використаних джерел 14 сторінок, додатків 99 сторінок, загальний обсяг дисертації 293 сторінки. Усього в дисертації використано 74 рисунки та 2 таблиці.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:
1. ГишкаІ.С. Формування амбушура трубача (традиції та базинґ) Дослідження. Львів: ЗУКЦ, 2002. 136 с.
2. ГишкаІС. Базинґ: Історія та генезис // Музичне виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К.: Кий, 2001. Книга сьома. Вип. 18. С. 282-289.
3. ГишкаІ.С. Проблеми початкового навчання трубача та сучасні варіанти їх вирішення // Молоде музикознавство / Наукові збірки Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Львів: СПОЛОМ, 2002. Вип. 7. С. 144-150.
4. ГишкаІ.С. Регістри труби та специфіка їх опанування // Музичне виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К.: Кий, 2003. Книга дев’ята. Вип. 26. С.285-296.
5. ГишкаІ.С. Індивідуалізація навчання основа концепції розвитку музичних здібностей та навичок курсантів військово-диригентської кафедри // Військова освіта №10 / Збірник наукових праць. К.: Науково-методичний центр військової освіти Міністерства оборони України, 2002. С. 135-140.
6. ГишкаІ.С. Індивідуальна форма навчання дієвий фактор фахової підготовки військових диригентів та музикантів // Єдність навчання та виховання майбутнього фахівця в організації педагогічного процесу / Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції 15-16 травня 2002 року. Одеса: ОІСВ, 2002. С.70-72.

Примітка
* Базинґ, це видобування звуку губами або на мундштуці. Похідне від англійського „buzz”, що означає „дзижчання, коливання, вібрація [18, с.148]”.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У пропонованому дисертаційному дослідженні розглянуто процес звукоутворення на трубі в контексті еволюції музичного мистецтва. Саме звук, його естетичні критерії завжди були головними рушіями розвитку інструмента, визначали його місце і роль в історії музичної культури.
Стрімкий розвиток композиторської та виконавської творчості останніх десятиліть спричинився до розширення кола творчих завдань духових інструментів. Звідсіля поява нових технічних та художньо-виразових засобів. Особливо популярними стали ті, що пов’язані із змінами темброво-семантичних параметрів звуку. Серед них специфічний технічно-виконавський прийом звуковидобування при грі на трубі базинґ. Сформувавшись як ефективний засіб формуванні і вдосконалення амбушура духовика-мідника, сьогодні він трансформувався в характерний музично-художній засіб, і вже активно використовується сучасними композиторами та виконавцями. Разом з тим його використання ще й дотепер не було теоретично обґрунтовано. Це стало поштовхом, з одного боку, дослідити та теоретично обґрунтувати використання базинґу в музично-виконавській творчості, а з другого, створити на його основі власну науково-методичну концепцію формування і вдосконалення амбушура трубача.
У процесі дослідження з’ясовано низку важливих питань, пов’язаних з музично-акустичними, анатомо-фізіологічними та психічними засадами, що зумовлюють звукоутворення на мідних духових інструментах і, зокрема, на трубі. Досліджуючи музично-акустичні засади звукоутворення на трубі, були виявлені суттєві розбіжності у трактуванні основних функцій амбушура, язика та дихання. У результаті вивчення цього питання запропоновано детальнішу диференціацію єдиної акустичної системи, гранично раціональні дії язика під час звуковидобування та звукоутворення, з’ясовано пряму залежність якості звуку інструмента від факту присутності базинґового звуку на мундштуці.
Важливим результатом дослідження є виявлення суттєвих ергономічних переваг базинґу при його застосуванні у грі. Оволодіння ним дозволяє трубачу: 1)значно зменшити натиск мундштука на губи; 2)покращити витримку та еластику амбушура; 3)збільшити термін ігрового навантаження; 4)покращити тембр звуку інструмента; 5)розширити робочий діапазон; 6)збагатити репертуар; 7)оволодіти технічними прийомами, що ґрунтуються на „легкому амбушурі”; 8)вдосконалити виконавське дихання; 9)закріпити психічне переконання факту спроможності видобування високих звуків; 10)на основі технічної досконалості осягнути вищий щабель виконавської майстерності.
Впровадження базинґу в композиторську та виконавську творчість відкриває нові грані звукової палітри труби, розширює коло її технічно-виконавських і творчих можливостей, збагачує композиторську уяву та арсенал композиторської нотографіки, позитивно впливає на розширення творчих перспектив та уможливлює їх реалізацію.
Дослідженням підтверджено, що одним з найскладніших аспектів технології трубного виконавства є тривала позиційна гра у високому регістрі. Як правило, перешкодами, що обмежують технічні і творчі можливості виконавця, є непідготовлений амбушур та нераціональне дихання, а отже дослідженням доказано, що формування виконавського апарату духовика повинно здійснюватися за дотримання методичної послідовності, пріоритетними в якій є питання, пов’язані з технологією звуковидобування та звукоутворення.
У результаті лабораторно-експериментальних досліджень було встановлено, що сила натиску мундштука на губи залежить від:
1) висоти та нюансу гучності звуків, що видобуваються на трубі;
2) природних даних виконавця та набутих навичок гри;
3) досконалості володіння, насамперед, губним видом базинґу.
Теоретичні узагальнення та практичні здобутки виконаного дисертаційного дослідження дозволили зробити наступний висновок: сьогодні базинґ де-факто існуючий у виконавській та композиторській практиці засіб музично-художньої виразності, важливий звукотворчий компонент трубного виконавства, а отже володіння технологією його виконання безумовна необхідність для професіонала-трубача.
Основні науково-теоретичні положення дисертації можуть бути використані у лекціях з історії виконавського мистецтва, композиції, історії оркестрових стилів, інструментовки, музичної педагогіки та методики викладання гри на духових інструментах, а також в заняттях з фаху виконавців на мідних духових інструментах усіх ланок музичної освіти і сольно-оркестровій практиці.
Пропоновані у додатках дисертації вправи стануть корисним матеріалом для виконавців, що вдосконалюють амбушур на основі базинґу.
Таким чином можна підсумувати, що дисертація є першим в українській теорії виконавства на мідних духових інструментах комплексним дослідженням звукового фактора як ключового компонента трубного виконавства
Даним дослідженням:
1) вперше розроблено теоретичне підґрунтя оволодіння специфічними прийомами звукоутворення та характерними засобами музично-художньої виразності, базинґу на губах (Lips buzzing) та базинґу на мундштуці (Mouthpiece buzzing) у трубному виконавстві;
2) з’ясовано роль базинґу як суттєвого важеля вдосконалення амбушура трубача та характерного засобу музично-художньої виразності;
3) досліджено позитивний вплив базинґу на зменшення сили натиску мундштука до губів та збільшення робочого ресурсу амбушура;
4) запропоновано графічну фіксацію базинґу на губах, на мундштуці, умовних символів гри на інструменті з тренувальним пристроєм та без нього, із змінами положення правої руки на мундштуці та на педалях клапанів. Таким чином розширено реєстр тих специфічних прийомів, які ще не мали уніфікації, в сенсі їх графічної фіксації;
5) вперше в історії світового виконавства на мідних духових інструментах на основі базинґу створено цілісну методику формування та вдосконалення амбушура трубача;
6) заповнено інформаційну та науково-теоретичну прогалину у вивченні звукотворчого компоненту трубного виконавства.
На подальшу розробку заслуговують:
1) концепція оволодіння специфічними звуковими засобами музично-художньої виразності при грі на духових інструментах;
2) питання формування та вдосконалення амбушура у музикантів, що грають на усіх мідних інструментах.
Перспективними в цьому напрямку можуть стати дослідження:
1) біоакустики виконавського процесу на трубі та інших мідних духових інструментах;
2) ергономічних факторів амбушура;
3) технології нетрадиційних виконавських прийомів і їх застосування у виконавській практиці.
Запропонована в дисертації концепція суттєво розширює теоретичний і методичний аспект дослідження творчих процесів виконавства на мідних духових інструментах.
Сподіваємося, що результати роботи дадуть поштовх для створення нових напрямів лабораторно-експериментальних та музикознавчих досліджень виконавського мистецтва на трубі, поповнять духову виконавську галузь новою інформацією, поглиблять наші пізнання та стануть певним внеском у розвиток теорії і практики музичного виконавства загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анашкин В., Шахвердиев Т. Пособие для начального обучения игре на трубе. Баку: Азербайджанское государственное издательство, 1966. 124c.
2. Апатский В. Акустическая природа фагота // Актуальные вопросы теории и практики исполнительства на духовых инструментах. Сб. трудов. М.: ГМПИ им. Гнесиных, 1985. С.141-159.
3. Апатский В. Амбушюр фаготиста // Теория и практика игры на духовых инструментах. Сб. статей. / Ред.-сост. В.Апатский К.: Музычна Украина, 1989. С.26-45.
4. Апатский В. Опыт экспериментального исследования дыхания и амбушюра духовика // Методика обучения игре на духовых инструментах. Сб. статей. / Ред.-сост. Ю.Усов. М.: Музыка, 1976. Вып. 4. С.11-31.
5. Арбан Ж. Школа игры на трубе и корнет-а-пистоне. М.: Музыка, 1964. 324с.
6. Арбан Ж. Школа игры на трубе. М.: Музыка, 1990. 192с.
7. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Л.: Музгиз, 1963. 379с.
8. Баласанян С. Школа игры на трубе. М.: Музыка, 1972. 136с.
9. Батенин В., Гарбузов Н., Зимин П. и др. Музыкальная акустика. М.: Музгиз, 1940. 246с.
10.Березин В. Начальный период обучения игре на медных духовых инструментах в связи с возрастными особенностями учащихся// Музыкальное исполнительство и педагогика. М.: Музыка, 1991. С.143-154.
11.Бетельман А.І. Мімічні м’язи // Зубопротезна техніка. К.: Вища школа, 1979. С.37-38.
12.Бетельман А.І. Прикуси // Зубопротезна техніка. К.: Вища школа, 1979. С.22-25.
13.Благодатов Г. История симфонического оркестра. М.: Музыка, 1969. 312с.
14.Богданов В. Історія духового музичного мистецтва України. Харків: Основа, 2000. 288 с.
15.Богданов В. О губном аппарате и развитии техники губ // Вопросы методики обучения игре на духовых инструментах. М.: Институт военных дирижеров, 1959. С.23-31.
16.Богданов В. О постановке при игре на духовых инструментах // Вопросы методики обучения игре на духовых инструментах. М.: Институт военных дирижеров, 1959. С.19-22.
17.БолотинС. Методика преподавания игры на трубе в музыкальной школе. Л.: Музыка, 1980. 120с.
18.Большой англо-русский политехнический словарь. М.: Русский язык, 1991. Т. 2/І. 701с.
19.Бутир Л. К проблеме эволюции медных духовых инструментов в оркестре ХІХ века // Из истории инструментальной культуры / Сб. научн. трудов. Л.: ЛГИТИиК им. Н.Черкасова, 1988. С.113-137.
20.Великий тлумачний словник сучасної української мови. КиївІрпінь: ВТФ Перун, 2002. 1436с.
21.Венгловский В. Основы рациональной постановки при игре на тромбоне // Вопросы музыкальной педагогики. М.: Музыка, 1983. Вып. 4. С.57-63.
22.Весняні сурми 98. Програма звітного концерту Заслуженого колективу України Зразково-показового оркестру Збройних сил України. К.: Анта, 1999. 5с.
23.Волков В. Обучение игре на медных духовых инструментах. Минск: Республиканский методический кабинет по учебным заведениям искусств, 1983. 45с.
24.Волков Н., Иванов В. Акустические исследования звукообразования на деревянных духовых инструментах // В помощь военному дирижеру. М.: Военно-дирижерский факультет при Московской государственной консерватории им. П.И.Чайковского, 1981. Вып. ХХІІІ. C. 75-81.
25.Волоцкой П. Система ежедневных самостоятельных занятий музыкантов военных оркестров на духовых инструментах. М.: Военно-дирижерский факультет при МОЛГК, 1964. 55с.
26.Газарян С. В мире музыкальных инструментов. М.: Просвещение, 1989. 129с.
27.Гаккель Л. Фортепианная музыка ХХ века. Очерки. Л.: Советский композитор, 1990. 288с.
28.Герцман Е. Инструментальный каталог Поллукса // Из истории инструментальной культуры: Сб. научн. трудов. Л.: ЛГИТИиК им. Н.Черкасова, 1988. С.7-30.
29.ГишкаІС. Базинґ: Історія та генезис // Музичне виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К.: Кий, 2001. Книга сьома. Вип. 18. С. 282-289.
30.ГишкаІ. Індивідуалізація навчання основа концепції розвитку музичних здібностей та навичок курсантів військово-диригентської кафедри // Військова освіта №10 / Збірник наук. праць. Київ: Науково-методичний центр військової освіти Міністерства оборони України, 2002. С.135-140.
31.ГишкаІ. Проблеми початкового навчання трубача та сучасні варіанти їх вирішення // Молоде музикознавство / Наукові збірки Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка. Львів: СПОЛОМ, 2002. Вип. 7. С. 144-150.
32.ГишкаІ.С. Регістри труби та специфіка їх опанування // Музичне виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К.: Кий, 2003. Книга дев’ята. Вип. 26. С.285-296.
33.ГишкаІ. Формування амбушура трубача (традиції та базинґ) Дослідження. Львів: ЗУКЦ, 2002. 136с.
34.Голоскевич Г. Правописний словник. Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто-Львів, 1994. 460с.
35.Горват І. Вассербергер І. Труби // Основи джазової інтерпретації. К.: Музична Україна, 1980 С.29-42.
36.Госдинер А. Дидактические основы музыкального развития учащихся // Вопросы музыкальной педагогики. М.: Музыка, 1980. Вып. 2. С.10-28.
37.Гриценко Ю. Экспериментальные исследования некоторых особенностей звукоизвлечения на валторне // Исполнительство на духовых инструментах и вопросы музыкальной педагогики. М.: Труды ГМПИ им. Гнесиных, 1979. С.50-74.
38.Диков Б., Богданов В. Вопросы методики обучения игре на духовых инструментах. М.: Институт военных дирижеров, 1959. 94с.
39.Диков Б. Методика обучения игре на духовых инструментах. М.: Госмузиздат, 1962. 116с.
40.Диков Б. О дыхании при игре на духовых инструментах. М.: ИВД, 1953. 108с.
41.Диков Б. О работе над гаммами и арпеджио при игре на духовых инструментах. М.: Институт военных дирижеров, 1959. 32с.
42.Диков Б. Отбор кандидатов для обучения игре на духовых инструментах // Вопросы методики обучения игре на духовых инструментах. М.: Институт военных дирижеров, 1959. С.12-18.
43.Дмитриев Л. Основы вокальной методики. М.: Музыка, 1968. 675с.
44.Докшицер Т. Путь к творчеству. М.: Муравей, 1999. 216с.
45.Докшицер Т. Система комплексных упражнений трубача. М.: Музыка, 1985. 116с.
46.Докшицер Т. Штрихи трубача // Методика обучения игре на духовых инструментах. Сб. статей. / Ред.-cост. Ю.Усов. М.: Музыка, 1976. Вып. 4. С.48-70.
47.Должиков Ю. Техника дыхания флейтиста // Вопросы музыкальной педагогики. М.: Музыка, 1983. Вып. 4. С.6-29.
48.Дыхание // Малая медицинская энциклопедия: В 12-ти Т. 3. М.: Советская энциклопедия, 1966. С.608-618.
49.Дудка Ф. Основи нотної графіки. К.: Муз. Україна, 1985. 200с.
50.Дюбенко К. Анатомічний українсько-латинсько-англійський словник-довідник. К.: Довіра, 1997. 343с.
51.Искусство Артуро Тосканини (воспоминания, биографические материалы) Л.: Музыка, 1974. 272с.
52.Карауловский Н. Звуковысотная интонация на духовых инструментах и проблема исполнительского строя // Исполнительство на духовых инструментах и вопросы музыкальной педагогики. М.: Труды ГМПИ им. Гнесиных, 1979. С.15-31.
53.Карп’як А. Виконавство на духових інструментах в еволюції музичної культури / Методична розробка. Львів: Манускрипт, 2003. 31с.
54.Карс А. История оркестровки / Пер. с англ. Л.: Музыка, 1989. 304с. ил., нот.
55.Катрич О. Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти). К. Дрогобич: Відродження, 2000. 100с.
56.Качмарчик В. Нетрадиционная техника дыхания в европейском исполнительстве на духовых инструментах // Вопросы инструментоведения: Сб. рефератов. СПб: РИИИ, 2000. Вып.4. С.66-68.
57.Качмарчик В. Применение техники перманентного выдоха в современном восточном исполнительстве // Традиционные музыкальные инструменты в современной культуре. Материалы международной конференции. СПб РИИИ: Академ принт, 1999. С.34-36.
58.Красавин В. Амбушюр кларнетиста // Методика обучения игре на духовых инструментах. Очерки. / Под ред. Е.Назайкинского. М.: Музыка, 1964. Вып. 1. С.107-124.
59.Кобець І. Основи навчання гри на трубі. К.: Музична Україна, 1985. 77с.
60.Кобець І. Початкова школа гри на трубі. К.: Укр. відділення видавництва музфонду СРСР, 1963. 254с.
61.Когоутек Ц. Техника композиции в музыке ХХ века. М.: Музыка, 1976. 369с.
62.Козаренко О. Феномен Української національної музичної мови. Українознавча бібліотека НТШ. Число 15. Львів: Наук. т-во ім. Т.Шевченка, 2000. 284с.
63.Конен В. Рождение джаза. М.: Сов. композитор, 1984. 312с., ил.
64.Корінний М., Потапов Г., Шевченко В. Короткий термінологічний словник з української та зарубіжної культури. К.: Україна, 2000. 184с.
65.Кочнев Ю. Музыкальное произведение и интерпретация. М.: Советская музыка, 1969. №12. С.56-60.
66.Круль П. Доісторична спадщина національної музичної культури // Музичне виконавство / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К.: Кий, 2001. Книга сьома. Вип. 18. С. 48-58.
67.Крутняева Т., Молокова Н. Словарь иностранных музыкальных терминов. Л.: Музыка, 1987. 135с.
68.Левин С. Духовые инструменты в истории музыкальной культуры. Л.: Музыка, 1973. 264с.
69.Левин С. Духовые инструменты в истории музыкальной культуры: ч. ІІ. Л.: Музыка, 1983. 192с.
70.Легкие // Малая медицинская энциклопедия: в 12 т. М.: Советская энциклопедия, 1990. Т. 5. С.17-102.
71.Луб В. Звукоизвлечение и звуковедение при игре на трубе и корнете // Методика обучения в самодеятельности трубачей и корнетистов. М.: Музыка, 1982. С.245-30.
72.Луб В. К вопросу о специфике игры на родственных инструментах // Теория и практика игры на духовых инструментах. К.: Музычна Украина, 1989. С.64-67.
73.Мазур А., Чернявский Н. Физические основы звукообразования в медных духовых инструментах и влияние вариаций форм мундштуков на музыкальные характеристики звука / Материалы VI Всесоюзной акустической конференции. М.: Издательство Акустического института АН СССР, 1968. раздел К-ІІ-7 (ротапринт). 4с.
74.Мальцев С. Нотация и исполнение // Мастерство музыканта-исполнителя. М.: Советский композитор, 1976. Вып. 2. С.68-104.
75.Манжора Б. Методика навчання гри на тромбоні. Київ: Музична Україна, 1976. 112с.
76.Методика обучения игре на духовых инструментах. Очерки. / Ред.-сост. Ю.Усов. М.: Музыка, 1966. Вып. 2. 269с.
77.Минасянц А. Аномалия прикуса и постановки мундштука у трубача // Вопросы музыкальной педагогики. М.: Музыка, 1983. Вып. 4. С.47-50.
78.Митронов А., Гинецинский Д. Комплекс ежедневных занятий юного трубача. Л.: Музыка, 1990. 56с.
79.Митронов А. Школа игры на трубе. Л.: Музыка, 1986. 132с.
80.Модр А. Музыкальные инструменты. М.: Госмузиздат, 1959. 268с.
81.Москаленко В. Творческий аспект музыкальной интерпретации. К., 1994. 156с.
82.Музыкальная акустика. / Под ред. Н.А.Гарбузова. М.: Музгиз, 1954. 236с.
83.Музыкальный энциклопедический словарь. / Гл. ред. Г.В.Келдыш. М.: Советская энциклопедия, 1990. 672с.
84.Музыкальная энциклопедия: В 6-ти т. М.: Советская энциклопедия, 1973. Т. І. 1072с.
85.Назайкинский Е. О психологии музыкального восприятия. М.: Музыка, 1972. 383с.
86.Назайкинский Е., Рагс Ю. Восприятие музыкальных тембров и значение отдельных гармоник звука // Применение акустических методов исследования в музыкознании. М.: Музыка, 1964. с.79-100.
87.Носов В., Горбаль Я. Деякі сучасні виконавські засоби при грі на духових інструментах. Львів: ВВПДУ „ЛП”, 1997. 16с.
88.Орвид Г. Некоторые объективные закономерности звукообразования и искусство игры на трубе // Мастерство музыканта-исполнителя. М.: Советский композитор, 1976. Вып. 2. С.186-212.
89.Отюгова Т., Галембо А., Гурков И. Рождение музыкальных инструментов. Л.: Музыка, 1986. 192с.
90.Ошуркевич О. Затрубили труби. Луцьк: Надстир’я, 1993. 24с.
91.Паутов А. Методические и педагогические принципы Г.А.Орвида // В помощь военному дирижеру. М.: Военно-дирижерский факультет при Московской государственной консерватории им. П.И.Чайковского, 1981. Вып. ХХ. С.123-177.
92.Паутов А. Эстетические проблемы культуры звука на медных духовых инструментах // В помощь военному дирижеру. М.: Военно-дирижерский факультет при Московской государственной консерватории им. П.И.Чайковского, 1981. Вып. ХХІІІ. C. 91-107.
93.Платонов Н. Вопросы методики обучения игре на духовых инструментах. М.: Музгиз, 1958. 48с.
94.Плахоцкий В. Проведение занятий на духовых инструментах с военными музыкантами. Методический очерк. М.: Военно-дирижерский факультет при МОЛГК, 1963. 52с.
95.Посвалюк В. Педальні звуки у світлі сучасного погляду на роботу амбушура трубача // Всеукраинский брас-бюллетень. К.: Редакция КССМШ им. Н.Лысенко, 2001. Вып. 8. С.11-13.
96.Порвенков В. Основы музыкальной акустики // Акустика и настройка музыкальных инструментов. М.: Музыка, 1990. С.23-52.
97.Пушечников И. Музыкальный звук гобоиста как основа художественной выразительности // Методика обучения игре на духовых инструментах: Сб. статей. / Ред.-cост. Ю.Усов. М.: Музыка, 1976. Вып. 4. С.32-47.
98.Риман Г. Катехизис истории музыки. Ч. 1я. История музыкальных инструментов. Пер. с нем. Н.Кашкина, проф. Московской консерватории. М.: Музыкальная торговля П.Юргенсона, 1896. 163с.
99.Рогаль-Левицкий Д. Беседы об оркестре. М.: Госмузиздат, 1961. 288с.
100. Рогаль-Левицкий Д. Современный оркестр; В 4-х т. М.: Госмузиздат, 1953 1956.
101. Сабанеев Л. Всеобщая история музыки. М.: Работник просвещения, 1925. 265с.
102. Селянин А. Педальные звуки в системе самостоятельных занятий трубача // Актуальные вопросы теории и практики исполнительства на духовых инструментах. Сб. трудов. М.: ГМПИ им. Гнесиных, 1985. С.38-49.
103. Селянин А. Роль „базинґа” в ежедневных занятиях трубача // Вопросы музыкальной педагогики. М.: Музыка, 1983. Вып. 4. С.51-56.
104. Симоненко В. Лексикон джаза. К.: Музычна Украина, 1981. С.56
105. Симоненко В. Мелодии джаза. Антология. К.: Музична Україна, 1984. 320с.
106. Синельников Р. Атлас анатомии человека. М.: Медицина, 1972. 458с.
107. Скребков С. Художественные принципы музыкальных стилей. М.: Музыка, 1973. 448с.
108. Словарь музыкальных терминов // Ред. Ю.Юцевич. К.: Музычна Украина, 1988. 261с.
109. Словник іншомовних слів. К.: УРЕ, 1985. 968с.
110. Cоветский энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1981. 1600 c.
111. Старушенко Л. Анатомія і фізіологія людини. К.: Вища школа, 1992. 208с.
112. Cтепурко О. Трубач в джазе. М.: Советский композитор, 1980. 208с.
113. Струве Б. Процесс формирования виол и скрипок. М.: Музгиз, 1959. 268с.
114. Сумеркин В. Акустические основы и особенности звукообразования на тромбоне // Методика обучения игре на тромбоне. М.: Музыка, 1987. С.20-27.
115. Сумеркин В. Амбушюр тромбониста // Методика обучения игре на тромбоне. М.: Музыка, 1987. С.27-40.
116. Табаков М. Школа игры на трубе. М.: Институт военных дирижеров, 1953. 384с.
117. Терёхин Р., Апатский В. Звук // Методика обучения игре на фаготе. М.: Музыка, 1988. С.88-99.
118. Усов А. Вопросы теории и практики игры на валторне. М.: Музыка 1965. 136с.
119. Усов А. Пути совершенствования исполнительской техники валторниста // Методика обучения игре на духовых инструментах. Очерки. / Ред.-сост. Ю.Усов. М.: Музыка, 1971. Вып. 3. С.248-266.
120. Усов А. О постановке амбушюра // Вопросы теории и практики игры на валторне. М.: Музыка, 1965. C. 82-88.
121. Усов А. О работе языка при звукоизвлечении // Вопросы теории и практики игры на валторне. М.: Музыка, 1965. C. 108-118.
122. Усов А. Слух и его влияние на работу органов звукоизвлечения // Вопросы теории и практики игры на валторне. М.: Музыка, 1965. C. 116-118.
123. Усов Ю. Ежедневные упражнения трубача // Методика обучения игре на духовых инструментах. Очерки. / Ред.-сост. Ю.Усов. М.: Музыка, 1971. Вып. 3. С.214-231.
124. Усов Ю. Играй трубач. М.: Советский композитор, 1990. 80с.
125. Усов Ю. История зарубежного исполнительства на духовых инструментах. М.: Музыка, 1989. 206с.
126. Усов Ю. История отечественного исполнительства на духовых инструментах. М.: Музыка, 1986. 190с.
127. Усов Ю. Методика обучения игре на трубе. М.: Музыка, 1984. 213с.
128. Усов Ю. Мундштук и губной аппарат трубача // Вопросы методики начального музыкального образования. М.: Музыка, 1981. С.176-190.
129. Усов Ю. Научно-теоретические основы постановки при игре на медных духовых инструментах // Вопросы музыкальной педагогики. М.: Музыка, 1991. Вып. 10. С.8-28.
130. Усов Ю. Советская школа игры на духовых инструментах в 1960 1980