IСТОРIЯ, АКУСТИЧНА ПРИРОДА I ВИРАЗНI МОЖЛИВОСТI АПЛIКАТУРИ КЛАРНЕТА

Краткое описание

Міністерство культури і мистецтв України
Національна музична академія України імені П.І.Чайковського

На правах рукопису

ВОВК Роман Андрійович

УДК 616.71-001.28 - 091
IСТОРIЯ, АКУСТИЧНА ПРИРОДА I ВИРАЗНI МОЖЛИВОСТI
АПЛIКАТУРИ КЛАРНЕТА

17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Апатський Володимир Миколайович,
доктор мистецтвознавства, професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................... 3
Розділ 1. Історія розвитку і вдосконалення конструкції кларнета у зв'язку з аплікатурою....... 10
Висновки до першого розділу........................................................... 33
Розділ 2. Акустична природа і конструктивні основи аплікатури кларнета.............................................. 37
Висновки до другого розділу............................................................ 58
Розділ 3. аплікатурА ТА ТРАДИЦІЙНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ КЛАРНЕТА............................................................................................................60
3.1 Аплікатура в контексті проблеми звуковисотного інтонування........................................................................................ 65
3.1.1 Звуковисотний слух................................................................. 67
3.1.2 М’язова пам’ять..................................................................... 69
3.1.3 Інтонаційне регулювання інструмента................................. 71
3.1.4 Загальна настройка інструмента......................................... 73
3.1.5Експериментальні дослідження звуковисотного інтонування аплікатур кларнета......................................................................... 75
3.1.6 Виразні можливості звуковисотного інтонування............... 89
3.2 Аплікатура та пальцева техніка кларнетиста.......................... 94
3.3 Аплікатура та деякі інші традиційні засоби виразності кларнетиста....107
3.3.1 Аплікатура і темброво-динамічна рівність звукоряду кларнета......................................................................................... 107
3.3.2 Аплікатура і легатна техніка.............................................. 124
3.3.3 Аплікатура трелей та тремоло......................................... 129
Висновки до третього розділу...................................................... 129
РОЗДІЛ 4. АПЛІКАТУРА та НЕТРАДИЦІЙНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ КЛАРНЕТА............................................................... 133
Висновки до четвертого розділу................................................... 156
ВИСНОВКИ........................................................................................ 160
Список використаної ЛІТЕРАТУРИ.................................. 165
Додатки............................................................................................ 176

ВСТУП

Серед усіх видів сучасного музично-виконавського мистецтва духове є найдинамічніше і таке, що найшвидше розвивається, оскільки пов'язане з постійним удосконаленням конструкції інструментів. У різних країнах світу виконавці, педагоги, музичні майстри та композитори активно працюють також над розширенням сфери жанрового застосування духових інструментів (сучасна музика, джаз). У цій галузі кожен день приносить щось нове, що зацікавлює, примушує думати, займати активну позицію. В останні десятиліття помітно змінюються естетичні погляди виконавців на духових інструментах на виразні можливості своїх інструментів, переглядаються і переосмислюються традиційні засоби виразності, виникають нові виконавські прийоми і нетрадиційні звукові ефекти.
Бурхливий розвиток духового виконавства не тільки тішить і окрилює українських музикантів-духовиків, але й накладає на них велику відповідальність: в такій обстановці консерватизм, нездатність зазирнути в майбутнє може загальмувати поступальний рух вперед, поставити нас у положення відстаючих. Для того, щоб зберегти міцні позиції української духової школи, необхідно активно використовувати все ще не задіяні резерви. Серед останніх найзначнішою нам видається наукова розробка теорії духового виконавства. Серйозних теоретичних досліджень вимагає і виконавство на одному з найскладніших і найвиразніших музичних інструментів - кларнеті.
Проблеми, що пов'язані з мистецтвом гри на кларнеті, упродовж декількох десятиліть привертали увагу автора дисертації. Вони видаються не тільки актуальними, але й найменш вивченими. Додатковим поштовхом до написання цієї роботи послужив вихід в світ в 1967 році збірника "Аплікатурні етюди" С.Ригіна, на той час провідного викладача класу кларнета Київської державної консерваторії (тепер Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського) - тодішнього педагога, вчителя автора цієї дисертації. Довгий час проблема удосконалення кларнетового виконавства і його зв'язок з раціональним використанням найоптимальніших аплікатурних варіантів залишалась невирішеною. Тому тепер автор і обрав її предметом своїх розвідок. Дана дисертація присвячена дослідженню історії, акустичної природи та виразних можливостей аплікатури кларнета[1].
Актуальність теми дослідження. Сьогодні гра на духових інструментах досягла такого рівня, що подальший її прогрес не може бути забезпечений лише практичними зусиллями. Емпіризм у цій області у значній мірі вже вичерпав свої можливості, він потребує активної теоретичної підтримки. Відставання теорії стає небезпечним, воно може привести до серйозних негативних наслідків. У таких умовах створення науково обгрунтованої теорії аплікатури як центральної виконавської проблеми є однією з найактуальніших потреб сучасного духового мистецтва. Автор мав намір своєю дисертацією зробити посильний внесок у вирішення цієї актуальної проблеми.
Стан наукової розробки проблеми. В царині духового музично-виконавського мистецтва сьогодення спостерігається значне відставання теорії від практики. По цій причині жодна із уже опублікованих праць не стала предметом спеціального дослідження теорії аплікатури кларнета. Разом з тим, цілої низки питань, пов'язаних з темою цього дослідження, лише частково торкались автори деяких кларнетових методичних праць. Деякі питання теорії кларнета висвітлювалися такими авторами кларнетових "шкіл", як К.Берман, Х.Клозе, Е.Кох, та ін. Окремі аспекти історії кларнета порушувались в працях авторів, присвячених загальній історії духового мистецтва: С.Левін, Ю.Усов, А.Байнес, А.Бухнер, К.Закс та ін. Питань історії цього інструмента торкались і автори інших праць, присвячених кларнету: А.Еберст, О.Кролл, Е.Річардс та ін. Проте в своїх працях вищеперелічені автори лише побічно порушували ті питання, яким присвячений перший розділ цього дослідження.
Схожа картина спостерігається і в області дослідження акустичної природи кларнетової аплікатури. Деяких питань акустики духових інструментів торкалися автори праць, пов'язаних із загальною акустикою та фізикою звуків: А.Білявський, Г.Гельмгольц, С.Горелик, А.Девіс, П.Зимін, Б.Константинов, Ф.Морз, Л.Немировський, А.Рабинович, Г.Ріман, Г.Тейлор, А.Харькевич та ін.
Не отримала належного теоретичного висвітлення і проблема виразних можливостей аплікатури кларнета. Досягнення в цій області дотепер були пов'язані переважно із зусиллями практиків. Побічно цих питань торкалися лише автори деяких методичних праць: М.Білоногов, Б.Диков, Е.Шифрін, В.Красавін, К.Мюльберг, А.Петров, С.Ригін, А.Федотов, Т.Екерн, Е.Річардс та ін. Незважаючи на існування ряду робіт, які в більшій чи меншій мірі торкалися теми цього дослідження, проблеми кларнетової аплікатури до сьогодні не стали предметом спеціального дослідження, не отримали комплексної розробки.
Зв'язок роботи з науковими програмами і планами. Дисертація виконана згідно з програмою наукових досліджень та планами наукової роботи Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського (НМАУ). Обрана проблематика відповідає темі "Музичне виконавство: історія та теорія" перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності НМАУ на 2001-2004 рр. (тема №18). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського (протокол №2 від 19.11.2003 р.).
Об'єкт дослідження кларнетове виконавство та виразні можливості кларнета.
Предмет дослідження всебічне дослідження аплікатури кларнета.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від кінця XVII століття (часу винаходу кларнету Й.Деннером) до наших днів. Хронологія першого розділу дисертації порушує не тільки історію, але й передісторію кларнета, йде в глибину минулих століть і тисячоліть (Стародавній Схід, Античний світ, Середньовічна Європа і епоха Відродження).
Мета дослідження полягає у розв'язанні ряду взаємопов'язаних питань, що стосуються аплікатури кларнета. Зокрема, автор поставив перед собою наступні завдання:
- дослідити особливості історичного шляху формування кларнетової аплікатури, у ході якого утворились кларнети німецької та французької систем;
- дослідити акустичну природу кларнетової аплікатури, дати наукове підгрунтя її принциповим відмінностям від аплікатур інших дерев'яних духових інструментів;
- дослідити виразні можливості аплікатури кларнета у контексті вирішення проблем, пов'язаних із пальцевою технікою, темброво-динамічною однорідністю кларнетового звукоряда, легатною технікою, використанням складних трелей і тремоло;
- дослідити можливості кларнетової аплікатури у контексті вирішення проблем, пов'язаних із нетрадиційними засобами виразності кларнета.
Методологія дослідження відзначається застосуванням різноманітних підходів. Загальну методологічну основу складали:
- історичний метод, який проявився у хронологічній послідовності описання вдосконалення конструкції кларнета і розвитку його виразних засобів;
- метод системного підходу, який зумовив загальну концепцію роботи та зміст її розділів;
- індуктивний метод, який дозволив створити цілісну картину з окремих, на перший погляд, не пов'язаних один з одним фактів;
- метод порівняльного аналізу, що дав змогу опрацювати отриманий матеріал і зробити висновки.
Комплекс робочих методів утворили наступні складові, описані далі.
1) Матеріал для дослідження автор запозичив із наукових праць, живого спілкування та аудіозаписів видатних музикантів-духовиків: Х.Альтрова, В.Антонова, В.Апатського, А.Баранцева, В.Безрученка, Дж.Бекуса, К.Бермана, А.Будріса, І.Бутирського, Є.Вербецького, Б.Гудмана, А.Даніелса, Б.Дікова, Ю.Должикова, Г.Забари, А.Еберста, Б.Ковача, А.Колєва, Е.Коха, В.Красавіна, Ф.Купера, К.Маргевки, П. Та С.Мейєрів, Л.Михайлова, І.Мозговенка, К.Мюльберга, В.Носова, І.Оленчика, В.Петрова, І.Пушечнікова, Ф.Регфельд-та, С.Ригіна, С.Розанова, В.Соколова, В.Тимця, В.Тихонова, О.Трєскова, А.Федотова та інших.
2) З метою отримання об'єктивно достовірних даних у дослідженнях широко застосовувались методи точних лабораторних замірів за допомогою таких приладів як: стробоскоп, шлейфовий осцилограф, автоматичний аналізатор спектра, вимірювач рівня звукового тиску, тюнер та спеціалізовані комп'ютерні програми.
3) Окремі методи досліджень були запозичені з методології суміжних наук: музичної акустики, анатомії та фізіології, психології і рефлексології, теорії коливань пружних тіл та інших.
4) Протягом багатьох років автор працює солістом у групі кларнетів симфонічного оркестра Національного театру опери та балету України. Особистий виконавський досвід та спільне музикування з чудовими музикантами відкривали безмежні можливості для спостережень, порівнянь, роздумів, теоретичного аналізу та узагальнень.
5) Не менш плідним виявилось багаторічне творче спілкування з учнями класу кларнета Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, викладачем якого є здобувач. Ставлячись до свого класу як до творчої лабораторії, творчої майстерні, автор отримував і отримує потужний інструмент дослідження і пізнання секретів виконавської майстерності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
- вперше у дисертації у повному обсязі викладена історія виникнення, розвитку і вдосконалення конструкції аплікатурних систем німецьких і французьких кларнетів;
- вперше здійснена спроба розробити теорію кларнетової аплікатури, спираючись, головним чином, на своєрідність акустичної природи кларнета, досліджена акустична природа його регістрів, причини технічної складності виконання звуків верхнього регістру та інші питання, пов'язані з акустичною природою кларнета;
- вперше, завдяки точним лабораторним вимірам, досліджені звуковисотні та динамічні характеристики звуків кларнета, видобутих за допомогою основних, додаткових та допоміжних аплікатур;
- вперше досліджені виразні можливості звуковисотного інтонування на кларнеті.
Практичне значення роботи полягає у нерозривному зв'язку теоретичних висновків дослідження з практикою гри на кларнеті та методикою навчання.
Результати роботи можуть бути використані як практичний посібник у кларнетових класах середніх спеціальних і вищих музичних закладів, частково і на етапі початкової освіти. Вони здатні принести користь і кларнетистам-професіоналам у їхній роботі над звуком, інтонацією, пальцевою технікою, виразною динамікою, штрихами та нетрадиційними засобами виразності. Практичне значення цього дослідження підтверджується результатами педагогічної діяльності здобувача, вихованці якого 24 рази ставали лауреатами Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів.
Матеріали дисертації можуть бути використані у лекційних курсах "Основи теорії та методика навчання гри на духових інструментах" та "Історія духового виконавства".
Свою працю автор адресує не тільки кларнетистам-виконавцям, але й теоретикам духового виконавства, методистам, інструментознавцям, оркеструвальникам, композиторам та диригентам будь-яких оркестрів.
Деякі виведені автором закономірності звуковидобування при грі на кларнеті можуть бути корисними для виробників музичних інструментів, сприяти удосконаленню моделей кларнетів, а також допомагати музичним майстрам, які ремонтують і настроюють їх.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри старовинної музики і кафедри духових та ударних інструментів НМАУ. Окремі теоретичні і практичні результати були викладені у доповідях "Нетрадиційні засоби виразності кларнетового виконавства у ХХ столітті", прочитаній на міжнародній конференції "Музичне виконавство на рубежі століть" (Київ, НМАУ, 2000р.), у доповіді "Розширення сфери виразних можливостей кларнета за рахунок раціоналізації його аплікатури", прочитаній на науковій конференції "Музична освіта в Україні. Сучасний стан проблеми розвитку." (Київ, АМУ, НМАУ, 2001 р.), а також на Міжнародній науковій конференції "Старовинна музика: сучасний погляд" у доповіді "Кларнет в першому сторіччі його існування"(Київ, НМАУ, 2004 р.).
Структура дисертації зумовлена логікою наукового дослідження та викладення його результатів. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списка літератури і додатків. Загальний об'єм дисертації, не враховуючи додатків, становить _____ стор. Бібліографія вміщує _____ позицій. Загальний об'єм _____ стор.

[1] Під аплікатурою ми розуміємо спосіб розташування і порядок чергування пальців на ігрових отворах і клапанах при грі на кларнеті.

Список литературы

ВИСНОВКИ

З аплікатурою пов'язані найважливіші елементи виконавської техніки кларнетистів. Тому вони завжди приділяли цьому питанню велику увагу. На сьогодні в галузі кларнетової аплікатури накопичено значний фактичний матеріал. Весь він є результатом тільки практичних зусиль виконавців. Проте, як відомо, метод проб і помилок, метод сліпих пошуків і випадкових знахідок не є найкращим шляхом до пізнання. Для того щоб шлях практичного досвіду і пошуків не виявився надто довгим, він повинен своєчасно висвітлюватись відповідними теоретичними дослідженнями.
Приступаючи до роботи над дисертацією, автор поставив перед собою наступні завдання: дослідити історію кларнетової аплікатури, її акустичну природу і виразні можливості.
Історії конструкції інструмента у зв'язку з аплікатурою присвячений перший розділ дисертації. Як відомо, призначенням історії як науки про минуле є зовсім не задоволення пустої допитливості. Дослідження пройденого шляху допомагає пізнати сучасне і прокласти шлях у майбутнє.
Другий розділ присвячений дослідженню акустичної природи кларнетової аплікатури. Кларнетисти - в тому числі й ті, що отримали вищу освіту - не завжди знайомі з тими акустичними принципами, на основі яких функціонує їхній інструмент. Наприклад, більшу частину аплікатури свого інструмента кларнетисти часом сприймають, як позбавлений будь-якого логічного зв'язку випадковий набір відкритих і закритих ігрових отворів та клапанів. Такий стан речей, безумовно, не можна визнати нормальним. Теоретичне невігластво не може сприяти виконавському прогресу.
Своїми дослідженнями автор намагається внести посильний вклад у ліквідацію цієї "білої плями" в музичній освіті кларнетиста. Деякі загальні принципи формування аплікатури сучасного кларнета порушуються в першому розділі дисертації. У другому розділі ці питання висвітлюються повніше. В дослідженнях цього розділу автор намагається визначити акустичну своєрідність аплікатури кларнета, дослідити обертони, які отримуються на кларнеті шляхом передування, з'ясувати порівняльний аналіз переваг і недоліків аплікатур німецької та французької систем.
Третій розділ присвячений дослідженню виразних можливостей аплікатури в сфері традиційних виконавських засобів кларнета. З цих позицій досліджується кожний звук кларнета, видобутий усіма аплікатурами, розміщеними в нашій загальній аплікатурній таблиці. Не обмежуючись оцінкою тих чи інших аплікатур "на слух", автор постійно вдавався до лабораторних вимірів за допомогою сучасної електроакустичної апаратури. Дослідження, проведені такими методами, відзначаються об'єктивністю, достовірністю, завдяки чому їхні результати мають безперечну наукову цінність. Виразні можливості аплікатури розглядаються автором не ізольовано від інших виконавських питань, а в ракурсі комплексного вирішення тих чи інших виконавських завдань.
Останній розділ присвячено ролі аплікатури у сфері нетрадиційних засобів виразності кларнета. Ця сфера, суттєво розширюючи палітру виразних можливостей кларнета, викликає чималий інтерес у сучасних композиторів. З великим інтересом до неї ставляться і сучасні кларнетисти. Більшість нетрадиційних засобів виразності пов'язані з необхідністю пошуків і знахідок нових, нетрадиційних аплікатур. Дуже часто при цьому кларнетисту доводиться вирішувати достатньо складні аплікатурні завдання. Усі ці питання досліджуються в заключному розділі дисертації.
Дослідження виразних можливостей аплікатури кларнета завершуються виходами на практичні завдання сучасного кларнетового виконавства з акцентами на техніку втілення тих чи інших виконавських прийомів і методику навчання. Автор розробляє власну методичну концепцію, здатну скоротити шлях до освоєння різноманітних елементів виконавської майстерності кларнетиста. Суттєву практичну допомогу здатні надати кларнетистам упорядковані автором таблиці аплікатур, за допомогою яких можна найкращим чином відтворювати як традиційні, так і деякі нетрадиційні засоби виразності. Таблиці розміщені в додатках до основного тексту даної дисертації.

_ _ _
Результати, отримані в процесі досліджень, дозволяють зробити наступні висновки:
- Довгий час наші духове виконавство й педагогіка носили суто емпіричний характер. Сьогодні така однобокість стає гальмом прогресу: успіх супроводжує справу лише тоді, коли теорія і практика крокують у ногу.
- Кларнету притаманні чудові виразні можливості. Проте розкрити їх повністю здатен лише той кларнетист, який проявляє справді творче ставлення до аплікатури свого інструмента.
- Аплікатура кларнета принципово відрізняється від аплікатур інших дерев'яних духових інструментів. Октавуючі духові інструменти мають на бокових стінках стільки ігрових отворів, скільки їх необхідно для заповнення октави півтонами. На квінтуючому ж кларнеті необхідно заповнити півтонами дуодециму. Природно, що ця обставина дещо ускладнює пальцеву техніку кларнетиста.
- В залежності від своєрідності будови та функціонування, всі ігрові отвори кларнета можна розділити на наступні групи: основні діатонічні отвори, отвори з відкритими клапанами, хроматичні отвори із закритими клапанами, передувні та допоміжні отвори.
- Виходячи з аплікатурних і тембрових особливостей, весь звукоряд кларнета може бути розділений на п'ять регістрів: нижній, середній, високий, вищий і надвисокий.
- Звуки середнього регістра видобуваються за допомогою передувного отвору й техніки передування. При цьому, в основному, використовуються аплікатури звуків нижнього регістра.
- Якщо дуодецимне передування дозволяє отримати порівняно якісні та чисті звуки, то передування у вищі обертони, як правило, супроводжується досить значними похибками інтонування й тембру. Для виправлення цих похибок доводиться вдаватися до допомоги додаткових і допоміжних аплікатур. У високих регістрах коригуючі клапани та ігрові отвори настільки міцно "глушать" натуральний гриф, що стає майже неможливим визначити той звук, від якого передуванням був отриманий високий обертон. Аплікатури високих регістрів вимагають значно складнішої координції рухів пальців, тому цим регістрам під час роботи над технікою варто приділяти особливу увагу.
- Як не дивно, широкомензурний кларнет дозволяє передуванням досягати вищих обертонів, ніж вузькомензурні гобой чи фагот. На гобої досягають п'ятого обертона, на фаготі шостого, на кларнеті ж дістаються до дев'ятого (сі3, до4). Причина цього феномена полягає у квінтуючій акустичній природі кларнета.
- Кожний кларнет для коригування звуків високих регістрів вимагає у використанні додаткових і допоміжних аплікатур "своїх нюансів".
- Порівняльний аналіз переваг і недоліків аплікатур "німецьких" та "французьких" кларнетів переконують у перевагах французької аплікатури, проте й вона не позбавлена деяких недоліків. Автор сподівається на те, що прийдешні покоління музичних майстрів і музикантів-новаторів, ліквідуючи ці недоліки, зроблять кларнет ще більш виразним і досконалим інструментом.
- За допомогою застосування раціональної аплікатури можна суттєво покращити якість тембру багатьох звуків, вирівняти звукоряд в тембровому й динамічному відношеннях, добитися чистого інтонування і віртуозної техніки, удосконалити штрих легато, підвищити якість виконання трелей і тремоло.
- Раціональна аплікатура, безумовно, є потужним засобом удосконалення виконавської майстерності кларнетиста. Але в повній мірі проявити свої можливості вона може лише при умові вірно відрегульованого інструмента, добре поставленого й розвинутого виконавського апарата, правильно організованих регулярних занять.
- Успішне втілення нетрадиційних засобів виразності значною мірою залежить від здатності кларнетиста знайти відповідну аплікатуру. Гліссандо, мікрохроматика, багатозвуччя вимагають зовсім нових, нетрадиційних аплікатурних комбінацій.
- Ефективне використання таблиць традиційних і нетрадиційних аплікатур вимагає індивідуального підходу. В цьому випадку необхідно враховувати особливості свого інструмента, особливості будови та іннервації свого виконавського апарата.
Працюючи над дисертацією, автор намагався розробити основи теорії аплікатури кларнета. Він висловлює надію на те, що проведене ним дослідження зацікавить всіх тих кларнетистів, які прагнуть щонайглибше пізнати свій інструмент. Прагнення до удосконалення виконавської майстерності спрямує зусилля допитливих музикантів до проведення нових цікавих експериментів і досліджень, в ході яких будуть висвітлені поки що "темні" аплікатурні проблеми. Подальші дослідження аплікатури кларнета можуть проходити в найрізноманітніших напрямках, серед яких можна виділити наступні:
- дослідження аплікатури надвисоких звуків кларнета;
- дослідження аплікатури політембральних звуків (тієї ж висоти, але різних тембрів);
- подальша розробка теорії кларнетового багатозвуччя;
- дослідження аплікатури подвійних трелей;
- дослідження аплікатури акордових трелей;
- дослідження алеаторичних можливостей кларнета.

Список використаної літератури
1. Абаджян Г. Методика развития исполнительских приёмов на духовых инструментах с помощью визуального индикатора. - Вып. 4.-М.: Музыка. 1983. - С.19-29.
2. Аллон С., Максимов Н. Музыкальная акустика. - М.: Высшая школа, 1971.-143с.
3. Андреев Е. Основные вопросы начального обучения игре на кларнете //Основы начального обучения игре на инструментах военного оркестра. - М., 1972.-С.52-92.
4. Андреев Е., Диков Б. Практические советы по изготовлению и подгонке тростей для деревянных духовых инструментов.-М.: Музыка, 1964. - 30с.
5. Антонов В. Естафета від учителя //Проценко А. Життєпис, спогади. - Київ, "Музична Україна", 1990.-С.74-78.
6. Апатский В. О динамике на фаготе //Методика обучения игре на духовых инструментах. - М.: Музыка, 1971.- Вып.3. - С.11-62.
7. АпатскийВ. Исполнительский аппарат музыканта-духовика, его специфика и методы формирования //Дослідження, досвід, спогади. Збірник науково-методичних праць професорсько-викладацького колективу КССМШ ім. М.Лисенка та НМАУ ім. П.Чайковського.-Вип.1.-Київ, 1999. -С.130-140.
8. АпатскийВ. Теория и практика духового исполнительства Украины (итоги и перспективы) // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Музичне виконавство.-Вип.8.-Книга 5. - Київ, 2000. - С.16-24.
9. Арановский М. Интонация, знак и "новые методы". Советская музыка, 1980.- №10. - С.8-15.
10. Архимович Л., Шреер-Ткаченко А., Шеффер Т., Карышева Т. //Музыкальная культура Украины.- М.: Государственное музыкальное издательство, 1961. - 214с.
11. Асламазов А. Напев // Произведения советских композиторов для кларнета соло. - Л.: Музыка, Ленинградское отделение, 1984.-С.32-35.
12. Ауэр Л. Моя школа игры на скрипке. Интерпретация произведений скрипичной классики. - М.: Музыка, 1965. - 272с.
13. Багадуров В., Гарбузов М., Зимин П. и др. Музыкальная акустика. -М., 1940. - 246с.
14. Барановский П.П., Юцевич Е.Е. Звуковысотный анализ свободного мелодического строя. -Киев: Изд. АН УССР, 1956.-83с.
15. Баранцев А. Обучение игре на духовых инструментах в России конца XVIII - начала ХХ веков: Автореферат дис... канд. искусствоведения, 17.00.02 - Л., 1974. - 18с.
16. БаранцевА. О педагогической деятельности В.И.Генслера //Исполнительство на духовых инструментах и вопросы музыкальной педагогики: Труды ГМПИ им.Гнесиных.-М., 1979. - Вып. 45.-С.14-21.
17. Белоногов Н., Диков Б., Шифрин Е. Краткое методическое пособие по овладению кларнетом системы Бёма.-М.: ВДФ, 1957.-37с.
18. Белявский А. Теория звука в приложении к музыке. -М.-Л.: Госиздат, 1925. - 239с.
19. Берлиоз Г. Мемуары. - М., 1967.-813с.
20. Берман К. Руководство для кларнета / Под ред. Циммермана и Розанова - Смоленск: Юргенсон, 1894. - 204с.
21. Благодатов Г. Кларнет.-М.:Музыка, 1965.-59с.
22. Богданов Л. Проблемы интонирования на духовых инструментах. В помощь военному дирижеру.-М.: ВДФ при МГК, 1984.-Вып.23.-С.11-19.
23. Вагин Л. Расчет язычков для клавишных язычковых инструментов // Сб. трудов НИИМП. - Вып.1 - М. - Л., 1938. - С.21-43.
24. Ван дер Варден Б.Л. Пифагорийское учение о гармонии Пробуждающаяся наука. - М.: Музыка, 1959.-153с.
25. Вейс П. Абсолютная и относительная сольмизация //Вопросы методики воспитания слуха.-Л.: Музыка, 1967.-С.67-108.
26. Войку И. Построение естественной системы скрипичной игры.-М., 1930.-152с.
27. Волков М.В.Основы управления звучанием при игре на кларнете: Дис канд. искусствоведения, 17.00.02 - М., 1987.-188с.
28. Волков М.В., Пушечников И.Ф. К вопросу звукоизвлечения на язычковых инструментах //Теория и практика игры на духовых инструментах. К.: Музична Україна, 1989.-С.13-26.
29. Вызго Т. Музыкальные инструменты Средней Азии.-М.: Музыка, 1980.-190с.
30. Гарбузов Н. Внутризонный интонационный слух и методы его развития. - М.-Л.: Музгиз, 1951.-62с.
31. Гарбузов Н. Музыкальная акустика. - М.-Л.: Музгиз, 1940.-246с.
32. Гельмгольц Г. Учение о слуховых ощущениях как физиологическая основа для теории музыки. -Санкт-Петербург: Общественная польза, 1875.-595с.
33. Горелик С. Колебания и волны. -М.:Госиздат физ.-мат. лит., 1959.-556с.
34. Грубер Р. История музыкальной культуры. Т.1. С древнейших времен до конца XVI века. Ч. 1-я. - М.-Л.: Госмузиздат, 1941.-595с.
35. Гуменюк А. Українські музичні інструменти.-К.: Наукова думка, 1967.-243с.
36. Гурфинкель В. Школа игры на кларнете.-К.: Мистецтво, 1965.-229с.
37. Давидов М. Теорія формування виконавської майстерності в працях українських дослідників // Музичне виконавство, вип.3. - К.: Науковий вісник НМАУ, 1999.-С.7-22.
38. Девис А. Современная акустика.-М.: ГОНТИ-МКТП, 1948. - 217с.
39. ДенисовЭ. Соната для кларнета //Произведения советских композиторов. - М.: Советский композитор, 1978.-С.1-9.
40. Диков Б., Богданов В. Вопросы методики обучения игре на духовых инструментах.-М., 1959.-92с.
41. Диков Б. Методика обучения игре на духовых инструментах. - М.: Музизд., 1962.-116с.
42. Диков Б. Методика обучения игре на кларнете. - М.: Музыка, 1983.-192с.
43. Диков Б. Настройка духовых инструментов. Методика обучения игре на духовых инструментах. - М.: Музыка, 1976,Вып.IV. -С.71-85.
44. Диков Б. О дыхании при игре на духовых инструментах. - М.: Музгиз., 1956.-101с.
45. Диков Б. О работе над гаммами и арпеджио при игре на духовых инструментах. - М.: Институт военных дирижеров, 1959.-31с.
46. Диков Б. Специфические приёмы звукоизвлечения при игре на деревянных духовых инструментах: В помощь военному дирижеру.-М.: ВДФ при МГК, 1984. - Вып.23.-39с.
47. Диков Б. Школа игры на кларнете (системы Бёма).-М.:Советский композитор, 1975.-180с.
48. Дмитриев Л. О воспитании певцов в центре усовершенствования оперных артистов при театре "Ла Скала" //Вопросы музыкальной педагогики. -М.: Музыка, 1976. - Вып.5.-С.61-91.
49. Должиков Ю. Техника дыхания флейтиста // Вопросы музыкальной педагогики. -М.: Музыка, 1983. - Вып.4.-С.6-18.
50. Закс К. Музыкально-теоретические воззрения и инструменты древних греков. Под ред. Грубера Р.И. //Музыкальная культура древнего мира.-Л.: Музгиз, 1937.-С.133-155.
51. Закс К. Современные оркестровые музыкальные инструменты: Пер. с нем. Т.А. Гликмана. - М., Музгиз, 1932.-89с.
52. Зимин П. О проблемах акустики духовых музыкальных инструментов. Всесоюзная акустическая конференция. - М.- Л.: Музгиз, 1935.-С.16.
53. Исполнительство на духовых инструментах и вопросы музыкальной педагогики: Труды ГМПИ им.Гнесиных // Под ред. Пушечникова И. - М., 1979. - 222с.
54. КонстантиновБ. Гидродинамическое звукообразование и распространение звука в ограниченной среде.-Л.: Наука, 1974. - 144с.
55. Константинов Б. Об автоколебаниях и звукообразовании язычка гармонии // Труды НИИМП.-М. - Л.: Изместпром РСФСР, 1939.-Вып.2.- С.18-34.
56. Корредор Х. Беседы с Пабло Казальсом.-Л.: Музгиз, 1960.-370с.
57. Красавин В. Амбушюр кларнетиста // Методика обучения игре на духовых инструментах.-М.:Музыка, 1964.-Вып.1.-С.107-124.
58. Кременштейн Б. Педагогика Г.Г.Нейгауза.-М.: Музыка, 1984.-88с.
59. Лащенко А. Тембр у хоровому виконавстві // Музичне виконавство, - К.: Науковий вісник НМАУ, 1999. -Вип.3.-С.97-113.
60. Левин С. Духовые инструменты в истории музыкальной культуры.-Л.: Музыка, 1973.-263с.
61. Магомедов А. Вопросы методики обучения игре на духовых инструментах.-Баку: Азмузиздат, 1962.-67с.
62. Модр А. Музыкальные инструменты.-М.: Музгиз, 1959.-267с.
63. Мозаїка та фрески Софії Київської. Альбом. Видання друге. -Київ: Мистецтво, 1980.-52с.
64. Мозговенко И. О выразительности штрихов кларнетиста //Методика обучения игре на духовых инструментах / Под ред. Назайкинского Е.-М.: Музыка, 1964.-С.79-104.
65. Морз Ф. Колебания и звук.-М. - Л.: Госиздат тех.-теорет. лит., 1949.-320с.
66. Мострас К. Интонация на скрипке.-М.: Музгиз, 1948.-135с.
67. Музыкальный энциклопедический словарь.-М.:Советская энциклопедия, 1991.-672с.
68. Мюльберг К., Дагилайская Э. Из истории исполнительства на духовых инструментах в Одессе // Теория и практика игры на духовых инструментах: Сб. статей.-К.: 1989.-С.122-136.
69. Мюльберг К. Исследование некоторых компонентов техники кларнетиста: Автореф. дис... канд. искусствоведения, 17.00.02.-К., 1978. -24с.
70. Мюльберг К. Теоретические основы начальной игры на кларнете.-К.: Музична Україна, 1975. -55с.
71. Нейгауз Г. Об искусстве фортепианной игры. Записки педагога.-М.: Музыка, 1961.-318с.
72. Немировский Л. Акустика физическая, физиологическая и музыкальная. - М.: Госиздат, 1923.-216с.
73. Носирєв Є., Гобой. - К., Муз. Україна, 1974.-107с.
74. Носирєв Є. Методика гри на гобої. - К., Муз. Україна, 1971.-83с.
75. Носов В. Методика навчання гри на духових інструментах // Програма та рекомендації.-Львів: Лаб. операт. поліграф. ЛДК, 1991.-29с.
76. Олексий В. Непрерывное дыхание при игре на кларнете // Вопросы музыкального исполнительства и педагогики: Труды киевской консерватории.-К., 1979.-С.91-95.
77. Переверзев Н. Проблемы музыкального интонирования.-М.: Музыка, 1966.-224с.
78. Петров А. Некоторые вопросы начального обучения игре на гобое французской системы // Вопросы музыкальной педагогики. -М.: Музыка, 1983. - Вып. 4.-С.30-46.
79. Петров В. Гармония таланта (С.В.Розанов) // Мастера игры на духовых инструментах Московской консерватории: Очерки.-М.: Музыка, 1979.-С.57-69.
80. Петров В. Концерт для кларнета с оркестром Моцарта //Методика обучения игре на духовых инструментах.-М.: Музыка, 1976.-Вып. IV.-С.150-187.
81. Петров В. С.А. Розанов - крупнейший педагог и методист в области преподавания на духовых инструментах: Автореферат диссертции канд. искусствоведения.-М., 1955.-20с.
82. Платонов Н. Вопросы методики обучения игре на духовых инструментах. - М.: Музгиз, 1958.-48с.
83. Платонов Н. Из воспоминаний о Сергее Васильевиче Розанове //Воспоминания о Московской консерватории.-М.: Музыка, 1966. - С.37-45.
84. Пушечников И. Музыкальный звук гобоиста как основа художественной выразительности // Методика обучения игре на духовых инструментах. - М.: Музыка, 1976.-Вып IV.-С.32-47.
85. Пушечников И. Развитие техники пальцевого аппарата гобоиста //Исполнительство на духовых инструментах:Сб. трудов ГМПИ им.Гнесиных. -М, 1979. - Вып.45- С.58-74.
86. Рабинович А. Краткий курс музыкальной акустики /Под ред. проф. Н.А. Гарбузова.-М.: Госиздат, 1930.-163с.
87. Ржевкин С. Слух и речь в свете современных физических исследований.-М.- Л.: Музгиз, 1936.-48с.
88. Ригін С. Аплікатурні етюди для кларнета.-К.: Музична Україна, 1967.-30с.
89. Риман Гуго. Акустика с точки зрения музыкальной науки.-М.: Типолит Александрова, 1898.-145с.
90. Розанов С. Основы методики преподавания игры на духовых инструментах.-М.: Музгиз, 1935.-51с.
91. Розанов С. Школа игры на кларнете.-М.: Гос.муз.изд., 1963.-192с.
92. Тейлор Г. Физика музыкальных звуков.-М.: Легкая индустрия, 1976.-183с.
93. Терехин Р., Апатский В. Методика обучения игре на фаготе. - М.: Музыка, 1988. - 73с.
94. Тихонов В. Произведения украинских композиторов для кларнета. Исполнительство на духовых инструментах: История и методика. -Киев, Государственная консерватория им. П.И.Чайковского, 1986.-С.99-110.
95. Тихонов В. Кращий наставник // А. Проценко. Життєпис, спогади. - К.: Музична Україна, 1990.-С.228-233.
96. Тюріна О. Гучна динаміка як поняття виконавства //Музичне виконавство, вип.2. - К.: Науковий вісник НМАУ, 1999.-С.62-67.
97. Узбеков Т. Методика обучения игре на духовых инструментах: Труды Алма-Атинской консерватории. - Алма-Ата, 1976.-61с.
98. Урусов А. Кларнет в творчестве К.М. Вебера и исполнительские вопросы //Исполнительство на духовых инструментах и вопросы музыкальной педагогики. Труды ГМПИ им. Гнесиных.-М., 1979.-Вып.45.-С.182-201.
99. Усов Ю. История зарубежного исполнительства на духовых инструментах. - М.: Музыка, 1989.-207с.
100. Усов Ю. История отечественного исполнительства на духовых инструментах. - М.: Музыка, 1986.-189с.
101. Усов Ю. Состояние методики обучения игре на духовых инструментах и пути дальнейшего её совершенствования //Проблемы музыкальной педагогики: Труды Московской консерватории.-М., 1981.-199с.
102. Федотов А. Методика обучения игре на духовых инструментах.-М.: Музыка, 1975.-159с.
103. Федотов А. Один из первых (А.Г. Семёнов) //Мастера игры на духовых инструментах Московской консерватории: Очерки.-М.: Музыка, 1979.-С.45-57.
104. Федотов А. О рациональных методах овладения "новой" системой кларнета //Методика обучения игре на духовых инструментах. Вып. 3.-М.: Музыка, 1971.-С.232-248.
105. Федотов А., Плахоцкий В. О возможностях чистого интонирования при игре на духовых инструментах //Методика обучения игре на духовых инструментах.-М.: Музыка, 1964.-Вып. 1. - С.56-79.
106. Харькевич А. Спектры и анализ.-М.: Наука, 1962.-236с.
107. Хорнбостель Э., Закс К. Систематика музыкальных инструментов //Народные музыкальные инструменты и инструментальная музыка.-М.: Музыка, 1987. - Ч.1.-117с.
108. Чулаки М. Инструменты симфонического оркестра. - Л.: Л.О. Музфонда СССР, 1950. - 213с.
109. Шерман Н. Формирование равномерно-темперированного строя.-М.: Музыка, 1964.-120с.
110. Шестопал Б. Процесс звуковысотного интонирования на гобое и вопросы музыкальной педагогики // Труды ГМПИ им. Гнесиных.-М., 1979.-Вып. 45. - С.33-50.
111. Штокман Э. Исследование народных музыкальных инструментов Европы и их описание в многотомном справочнике // Народные музыкальные инструменты и инструментальная музыка. -М.:Музыка, 1987. -Ч.1.-169с.
112. Шульпяков О. Техническое развитие музыканта-исполнителя.-Л., Музыка, 1973.-104с.