«КАРТИНА СВІТУ» В СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ АНАЛІЗУ МУЗИКИ (НА ПРИКЛАДАХ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ)



  • Название:
  • «КАРТИНА СВІТУ» В СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ АНАЛІЗУ МУЗИКИ (НА ПРИКЛАДАХ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ)
  • Альтернативное название:
  • «Картина мира» В СИСТЕМЕ КАТЕГОРИЙ АНАЛИЗА МУЗЫКИ (На примере УКРАИНСКИЙ музыкальной культуры)
  • Кол-во страниц:
  • 205
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ ім. І.П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ
    ім.І.П.КОТЛЯРЕВСЬКОГО

    На правах рукопису


    РОМАНЮК ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

    УДК 78.01 : 78.03 (477)



    «КАРТИНА СВІТУ» В СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ АНАЛІЗУ МУЗИКИ
    (НА ПРИКЛАДАХ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ)


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства


    Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво




    Науковий керівник:
    доктор мистецтвознавства, доцент,
    Шаповалова Людмила Володимирівна



    Харків 2009










    ВСТУП

    РОЗДІЛ 1.


    1.1.

    1.2.

    1.3.


    РОЗДІЛ 2.
    2.1.
    2.2.



    2.3.


    2.4.

    2.5.

    2.5.1.
    2.5.2.

    2.5.3.

    2.5.4.
    2.5.5.

    2.5.6.
    2.5.7.


    РОЗДІЛ 3.


    3.1.

    3.2.

    3.3.
    3.3.1.


    3.3.2.

    3.3.3.

    3.4.


    ЗМІСТ


    ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ КАТЕГОРІЇ «КАРТИНА СВІТУ» ТА ЇЇ МУЗИКОЗНАВЧІ ПРОЕКЦІЇ
    Ґенеза, визначення, функціонування категорії «картина світу» у різних галузях наукового пізнання
    Аналіз понять, супряжених або похідних від базової категорії «картина світу»: контекст музичної культури
    Досвід інтерпретації «картини світу» у музикознавстві
    Висновки по розділу 1

    НАЦІОНАЛЬНА УКРАЇНСЬКА КАРТИНА СВІТУ
    Картина світу як парадигма музикознавчого аналізу
    Філософсько-онтологічний рівень. (Любомудріє Київської Русі. Філософська система Г.Сковороди. Історична місія П.Юркевича. Відродження національної духовної традиції у другій половині ХХ ст.)
    Художньо-методологічний рівень. (Ментальні ознаки та національні архетипи культури. Національний характер. Самосвідомість)
    Музично-структурний рівень як увиразнення музичного логосу
    Кобзарсько-лірницька традиція як повнота вияву національної української картини світу
    Феномен кобзарсько-лірницької традиції
    Першорядність духовної основи кобзарсько-лірницької традиції
    Кобзарсько-лірницька традиція як феномен духовної життєтворчості
    Роль співця як носія традиції
    Інструментарій, особливості, специфіка виконання (співогра)
    Жанрова система
    Відродження кобзарсько-лірницької традиції (сьогодення)
    Висновки по розділу 2

    ЦІННІСНА СЕМАНТИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КАРТИНИ СВІТУ: ФРАГМЕНТИ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ
    Хорова традиція в просторі національної музичної культури
    Соціокультурні тенденції першої третини ХХст. О.Кошиць.Псальма «Олексій, Божий чоловік»
    Остання третина ХХ ст. Відродження духовної традиції
    І.Карабиць. Концерт для хору, солістів та симфонічного оркестру «Сад божественних пісней». Погляд на історичній відстані
    В.Камінський. Ораторія «Іду. Накликую. Взиваю...» (доцентрова тенденція)
    О.Щетинський. «Фрагменти Латинської Літургії» (відцентрова тенденція)
    Онтологія української картини світу на початку ХХІ ст.:
    О.Щетинський. Симфонія «Узнай себе» для мішаного хору a cappella



    4

    14


    14

    27

    34
    42

    44
    45
    48



    57


    64

    68

    69
    71

    74

    74
    75

    76
    79
    81

    84


    85

    91

    107
    107


    121

    129

    137







    ВИСНОВКИ
    ДОДАТКИ
    Додаток А
    Додаток Б
    Додаток В
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 164
    169
    169
    173
    179
    186









    ВСТУП

    Стан вітчизняного музикознавства на межі ІІ ІІІ тисячоліть є доволі симптоматичним із точки зору проблемного кола досліджень, присвячених взаємодії історії музичної культури та відроджуваного інтересу до здобутків національної української культури загалом і самобутності національного самовиявлення зокрема. Йдеться не стільки про сформовані в філософії та культурології ментально-засадничі ідеї та концепції, а радше про важливість урахування музичною наукою специфіки національного мислення та досвіду національної самосвідомості культури, втілених у музиці та виконавстві (що становить спеціальне поле дослідження галузі музичної україністики). За влучним спостереженням І.Ляшенка, у наш час, коли розвиток національної культури позначено активним спрямуванням цілісної орієнтації у сферу етнокультури та етнічно зорієнтованої особистості, уможливлюється продукування вельми перспективних новітніх програм гуманітаризації національної освіти [105, с.3, 8]. Зауважимо, що почасти актуалізація системного вивчення національної культури викликана з необхідності глибинного переосмислення духовних цінностей з позиції сьогодення.
    Крім того, музична наука на сучасному етапі потребує переходу від осібно історичних досліджень, багатотемність яких вибудовує лише структурну єдність за відсутності системної, зазначає О.Зінькевич, до історико-теоретичних досліджень, які б сприяли розробці теорії музично-історичної науки як цілісної динамічної системи [50, с.7].
    Тенденції розвитку пріоритетів сучасної гуманітарної сфери призводять до збагачення методології музикознавства посередництвом обміну наукового досвіду суміжних дисциплін. За останні роки актуалізуються дослідження міждисциплінарного спрямування, пов’язані із моделюванням культури як певної цілісності. Тяжіння до наукового синтезу сприяє, з одного боку, узагальненню фундаментальних історико-теоретичних надбань певної локальної сфери, а з іншого уможливлює витворення загальної картини розвитку національної культури в динаміці її магістральних ліній. Розвиток такого типу досліджень у сфері музичної науки позначено тенденціями зближення царин історії та теорії музики, з одного боку, а з іншого суміжних галузей. Музична наука збагачується і мовби виходить за свої межі, перетворюючись на «філософію музики», за визначенням О.Козаренка [75, с. 3].
    Яким чином в сучасному вітчизняному музикознавстві позначено вектор доцентрового спрямування національної самовизначеності культури? Дійсно, з одного боку, музична наука оперує потужною методологічною базою, задіяною в багатьох сферах (історія та теорія музики, етномузикознавство та музична україністика, музична психологія та соціологія, культурологія тощо). Однак розмаїття національно означених явищ музичного буття є настільки багатоскладовим та різновимірним, що існуючі історико-теоретичні концепції їх тлумачення виявляються неспроможними виявити глибинні засади національної культури у всій повноті.
    Можна припустити, що між музикознавством (поза сферою етнології та етномузикознавства) та історичним досвідом національної музичної культури (в усьому розмаїтті та єдності її традиційного та академічного напрямів) існує певна невідповідність щодо необхідної методології при дослідженні культури як предмета наукового розгляду.
    Актуальність теми. Складність ситуації національної самовизначеності культури обумовила звуження проблемного поля до рівня окремої категорії. Такою базовою категорією узагальнення та систематизації уявлень обрано «картину світу», що походить із царини філософії.
    Так, у 1984 р. відбулась знакова наукова дискусія щодо комплексного аналізу «картини світу» в мистецтві та культурі, яка була покликана розпочати вивчення представниками різних сфер гуманітаристики цього поняття. Б.Мейлах на той час влучно визначив роль поняття «художня картина світу». Незважаючи на прорадянський контекст вживання певних понять, прогресивними представляються професіональне філософське мислення та наукова інтуїція вченого. «Исследование художественной картины мира широкого и многопланового характера возможно лишь на основе принципов комплексности и междисплинарности. Такой методологический подход необходим в связи с универсальностью самого представления о мире в общественном и индивидуальном сознании... В науке картина мира изучается всеми существующими дисциплинами. Для изучения специфической художественной картины мира особое значение имеют философия, эстетика, социология, история, искусствознание, литературоведение, психология, этнография» [117, с.22]. Поставлена проблема зумовила появу нового етапу міждисциплінарного синтезу до розгляду художньої творчості з різних позицій (дослідження її механізмів, процесів та тенденцій; наукового осмислення).
    Доцільність функціонування «картини світу» як дослідницького методу у гумантарній сфері інша представниця вищезгаданої наукової дискусії Т.Чернишова визначає таким чином: «создается она (картина світу. І.Р.) в искусстве, творчеством художников и писателей, но необходимость в ней как некоей целостности испытывают не художники, а ученые-гуманитарии, на их же обязанности будет лежать и выявление, интерпретация, „окантовка” этой картины. И обслуживать это понятие будет не искусство, а гуманитарные науки» [191, с.57].
    Наукові розвідки провадження поняття «картина світу» у сферу музикознавства започатковані І.Барсовою та В.Медушевським у 80-хроках минулого століття [11; 116]. У їхніх дослідженнях, які і до нині не втратили своєї актуальності, відбувається «зустріч» поняття з конкретним матеріалом. Розробка «картини світу» як складової музикознавчої понятійної системи розкриває її концепційну сутність та потенціал для майбутніх наукових проекцій щодо наповнення і збагачення змісту.
    Таким чином, за останню чверть століття саме в музичній науці поняття «картина світу» набуває певного поширення. Однак, зауважимо, що і до тепер воно застосовується без усталеного тлумачення, з різнорідними, навіть метафоричними значеннями. Ступінь розробки засадничої категорії пропонованого дослідження на сьогодні можна визначити як недостатню і не скеровану провідною ідеєю духовного відродження в українському суспільстві (зокрема в середовищі мистецької еліти), що могло б сприяти реалізації її когнітивних потенцій при дослідженні специфіки національного мислення та досвіду національної самосвідомості культури.
    Протягом останнього десятиліття з’являються ґрунтовні роботи з проблем національної самоідентифікації культури, серед яких першочергово варто відзначити монографії О.Козаренка (2000р.), О.Бенч (2002р.), М.Ржевської (2005р.) [75; 13; 137]. У перелічених працях ми не знайдемо оперування категорією «картина світу». Іншими словами, в категоріальній системі вітчизняного музикознавства вона не є задіяною. Проте знайомство з науковими розвідками провідних культурологів-музикознавців засвідчує затребуваність і доречність упровадження «картини світу» в контексті розвитку когнітивного музикознавства доби постмодернізму. Так, О.Козаренко вперше у вітчизняному музикознавстві розробив фундаментальну теорію національної музичної мови, яка з позиції проблематики нашого дослідження може бути визначеною як «мовна картина світу».
    М.Ржевська при вивченні знакових відтинків історичного процесу національної музичної культури скеровує свій науковий інтерес у специфіку соціокультурних тенденцій (зокрема йдеться про першу третину ХХст.). Дослідниця надає багатий матеріал для узагальнення культуротворчих тенденцій, що загалом відкриває простір для подальших узагальнень щодо доцільності вживання культурологічного підходу, його необхідності.
    О.Бенч досліджує феномен національної хорової традиції у контексті виконавської специфіки, яка, на її думку, зумовлена визначеністю «звичаєвої традиції». На нашу думку, самобутня етнічна сутність, що закладена у звичаєвій традиції, дає підстави для узагальнення на рівні «етнічної картини світу».
    Таким чином, значення і місію вищезазначених авторських концепцій важко переоцінити. Дослідження ментальних засад та характеру національного мислення (ширше надбань національної культурної скарбниці) на новому витку розвитку сучасної науки автоматично стають на сторожі збереження національної самоідентичності культури.
    Категорія «картина світу» може слугувати потужним когнітивним інструментом культурологічного осмислення не лише взаємодії фольклорно-автентичного та академічного напрямів історичного досвіду національної культури, але й узагальнення культурознавчої проблематики новітніх тенденцій у розвитку музичного життя України.
    Отже, когнітивний потенціал «картини світу» здатен піднести її до рівня категорії найбільш узагальнюючого змісту музичної культури (творчості). Крім того, впровадження категорії в царину музичної науки уможливлює «раскрытие всеобщих новаторских тенденций художественного мышления, которые позволяли преодолевать многие устаревшие представлений об окружающей действительности и внутреннем мире человека, утверждать новые подходы к общим проблемам бытия, способствовать революционной по сути переоценке привычных ценностей социальных, этических, эстетических» [117, с.24].
    Ідея даного дослідження полягає в урахуванні єдності та спадкоємності двох систем історичного буття національного культури: народної (фольклор) та академічної (професійної). Розв’язання наукової гіпотези зумовило необхідність поєднання двох сфер національної культури для виявлення національного «антропокосмосу» (термін І.Ляшенка) [105, с. 3].
    Враховуючи не лише особистісний вимір музичної творчості (репрезентований у музичному творі), але й соборний (де діють артефакти етнічної традиції та живиться генетична пам’ять національної культури), можна виявити закон їх взаємообумовленості на підставі моделювання картини світу національної музичної культури.
    У час розбудови національної культури та відроджуваного інтересу до її мистецьких надбань, повернутих із небуття, спроба моделювання національної української картини світу як увиразнення цілісності музичної культури видається перспективною.
    Отже, актуальність теми пропонованого дослідження полягає:
    у здатності категорії «картина світу» до узагальнення найвищих рівнів смислоутворення в музиці (композиторський стиль, хорова традиція, національний стиль, музична культура, духовна традиція);
    в урахуванні єдності та спадкоємності двох систем історичного буття національної культури: народної (фольклор) та академічної (професійної);
    в обґрунтуванні концепції української картини світу.
    Цінність упровадження картини світу вбачається, по-перше, в узагальненні філософського та мистецтвознавчого досвіду з подальшою специфізацією у сфері музичної творчості; по-друге, у перспективі оцінки знакових явищ ХХст. з позиції формування національної самосвідомості культури.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі інтерпретології та аналізу музики згідно плану науково-дослідницької роботи Харківського державного університету мистецтв ім.І.П.Котляревського. Її зміст відповідає комплексній темі «Шляхи розвитку сучасної інтерпретології» перспективного тематичного плану на 2004-2008рр. (протокол засідання Вченої ради ХДУМ ім.І.П.Котляревського №3 від 4.11.2004р.). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради ХДУМ ім.І.П.Котляревського (протокол № 5 від 01.12.2005р.).
    Мета дослідження полягає в обґрунтуванні категорії «картина світу» як парадигми наукового пізнання, скерованої на виявлення специфіки явищ національної музичної культури. Поставлена мета є досить складною і потребує вирішення кола наукових завдань:
    узагальнити досвід тлумачення поняття «картина світу» на основі термінологічного підходу (у філософському, мовознавчому, культурологічному та музикознавчому дискурсах);
    окреслити зміст «картини світу» через моделювання категоріального апарату теоретичного та історичного музикознавства;
    визначити основні структурно-семантичні рівні української картини світу, що відображають її ціннісні орієнтири у загальному контексті музичної культури (як традиційного, так і академічного напрямків);
    увиразнити ціннісну семантику національної української картини світу на новітньому етапі композиторської творчості (кінець ХХ початок ХХІ ст.);
    створити методику аналізу національної української картини світу та апробувати її на визначальних прикладах музичної культури України.
    Об’єктом дослідження є наукова сфера музикознавство як парадигмальна система, як спосіб пізнання історично усталених форм самосвідомості музичної культури. Відповідно предметом дослідження є ціннісна семантика української картини світу, яка виявляє національну ментальність в єдності традиційної та академічної сфер музикування.
    Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні застосовані наукові методи та підходи, зумовлені когнітивним змістом базової категорії «картина світу» задля системного моделювання історико-культурних процесів та явищ. У роботі задіяно міждисциплінарний підхід, пов’язаний із комплексним використанням загальнонаукових та спеціальних методів, насамперед історико-стильового, структурно-функціонального, музично-семіотичного, жанрового.
    Так, термінологічний аналіз поняття «картина світу» представлено дослідженнями з філософії (Л.Вітґенштейн [23], М.Хайдеґґер [171]), мовознавства (Л.Вайсґербер [20], В.фонГумбольдт, Р.Кісь [69]) та культурології (Р.Редфілд [209], К.Ґіртц [27] в американській антропологічній традиції; А.Агафонов [2], А.Гуревич [42], С. Лур’є [104], Ю.Чернявська [192] російська традиція).
    Запропоновані в дисертаційному дослідженні наукові положення аргументовані на підставі трьох дискурсів (філософський, культурологічний, музикознавчий).
    Філософський дискурс ключових положень дисертації обумовлено висвітленням ментальних засад національної самосвідомості культури (праці Г.Сковороди [151], П.Юркевича [201], Д.Чижевського [193; 194]; М.Іваньо[53], М.Лука [103], Л.Шкляра [199], В.Горського [31; 32]).
    Культурологічний дискурс пов’язано із загальними питаннями культурології та етнології (Ґ.Ґачев [24], А.Гуревич [42]; Г.Лозко [101], С.Лур’є [104], Ю.Чернявська [192], К.Черемський [182188]), які слід враховувати з огляду на їх засадничу роль у подальших музикознавчих проекціях.
    Музикознавчий дискурс представлено працями, присвяченими:
    проблемам історії та теорії культури (Б.Асаф’єв [8], В.Бобровський [14], Н.Герасимова-Персидська [25; 26], Л.Дьячкова [45], Л.Кияновська [6468] О.Рощенко [146], О.Бенч [12; 13], М.Ржевська [136; 137], О.Немкович [124; 125]);
    теорії національного стилю (Н.Горюхіна [33], С.Тишко [161], С.Шип [198]), розробці концепції національного образу світу (І.Золотовицька [52], Ю.Чекан [180, 181], В.Артеменко [57]), національної музичної мови (О.Козаренко [7376]) та національної ідеї (О.Овсяннікова-Трель [128]);
    дослідженню категорії «картина світу» (М.Бонфельд [18; 19], Н.Герасимова-Персидська [25], І.Барсова [11], В.Медушевський [116], І.Сніткова [153], Г.Рибінцева [147]);
    загальним та специфізованим (локальним) питанням етномузикології (Ф.Колесса [7781], К.Квітка [61;62], С.Грица [35; 36], М.Хай [170], О.Богданова [16; 17]);
    онтологічній концепції музики (Л.Зайцева [48]).
    Для обґрунтування музикознавчої інтерпретації картини світу (зокрема, у контексті пропонованого дисертаційного дослідження національної української) пріоритетним виявився системний підхід.
    Матеріал для апробації гіпотези дослідження скеровано відбором найбільш репрезентативних феноменів як традиційної, так і академічної сфер музичної культури України. Відображенням традиційної музичної культури постає феномен кобзарсько-лірницької традиції. При всьому багатстві виявів жанрово-стильового контексту вітчизняної академічної музики, матеріал дослідження обмежено прикладами хорової творчості (як жанрової домінанти національної української картини світу), наділеної «генетичним кодом» музичного мислення. Саме традиція хорового співу є репрезентантом національної ментальності протягом багатьох століть (від автентичного гуртового співу до вершинних зразків композиторської творчості в акапельному та симфонічно-хоровому різновидах).
    Наукова новизна одержаних результатів. Теоретично обґрунтовано когнітивний потенціал «картини світу» в системі смислоутворюючих категорій аналізу музики.
    Вперше у вітчизняному музикознавстві запропоновано концепцію, зміст якої полягає:
    у філософсько-онтологічному обґрунтуванні категорії «картини світу» як парадигми пізнання музичної творчості (ширше культури);
    в моделюванні національної української картини світу через поєднання традиційної та академічної сфер в єдиний предмет дослідження, що засвідчує ментальну цілісність української музичної культури;
    у дослідженні окремих маловивчених зразків хорової традиції вітчизняної професійної музичної творчості ХХ початку ХХІст.;
    у визначенні ціннісної семантики національної української картини світу (музичного твору або явища національної культури);
    в апробації методики аналізу картини світу (на прикладах національної української музичної культури).
    Практичне значення дослідження визначається можливістю методологічного зближення та взаємодії культурологічно-музикознавчих дисциплін посередництвом упровадження музичної україністики, етнології та філософсько-онтологічної антропології в практику вузівської освіти музичного профілю IIIIV рівнів акредитації. Основні положення дисертації слугують підґрунтям для розробки навчальних програм та збагачення методології спецкурсів для бакалаврів: «Музичний фольклор», «Історія української музичної культури», «Аналіз музичних творів», «Основи наукових досліджень», а також новітніх курсів для магістрів музичних вищих навчальних закладів культури та мистецтв «Методологія історичного та теоретичного музикознавства», «Методологічні аспекти музичного та театрального мистецтва», «Методологія наукових досліджень».
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження було оприлюднено автором у доповідях на Міжнародних, Всеукраїнських та міжвузівських конференціях: «Музичне і театральне мистецтво України у дослідженнях молодих мистецтвознавців» (Харків, 2003, 2004, 2005); «Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві» (Харків, 2003); «Кобзарство в контексті становлення української професійної музичної культури» (Київ, 2005), «О.Кошиць і час» (Київ, 2005), «Логос історії музики» (Київ, 2007), «Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва» (Харків, 2008, 2009), «Українське кобзарство історія, сучасність та перспективи» (Ялта, 2009).
    Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць: із них 4 статті у наукових спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, та тези 4 конференцій.

    Структура дисертації. Робота складається із Вступу, трьох Розділів, Висновків, трьох Додатків та Списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 205сторінок; основний зміст викладено на 168 сторінках, список використаних джерел налічує 210 позицій (20 сторінок).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Проведене дослідження позначене пріоритетом доцентрового спрямування національної самовизначеності культури.
    1. На підставі наукового обґрунтування «картини світу» в системі смислоутворюючих понять аналізу музики визначено і доведено необхідність розрізняти наступні площини його функціонування:
    картина світу як наукова модель (інструмент дослідження явищ музичного всесвіту);
    картина світу як втілення-ототожнення з досліджуваним об’єктомпевним явищем музичної культури, наділеним відповідною ціннісною семантикою.
    Визначення картини світу як музичної парадигми постає на ґрунті напрацьованого досвіду історичного та теоретичного музикознавства (ширше сучасної гуманітаристики).
    2. Керуючись тим, на який об’єкт музичної культури націлений науковий інтерес, можна констатувати наявність багатоскладової структури картини світу, яка не спричиняє смислових суперечностей ні в її межах, ні в загальній системі категорій:
    узагальнення на рівні цілісності музичного твору (картина світу певного твору);
    узагальнення в межах сукупності творів, які представляють творчість митця, його персональний музичний світ (картина світу митця);
    узагальнення певного часового відрізку, певної історико-стильової доби (наприклад, барокова картина світу);
    узагальнення на рівні національної спільноти (етнічна картина світу).
    Досвід тлумачення категорії «картина світу» на основі термінологічного підходу виявив, що інколи картина світу ототожнюється з розробленими категоріями музикознавства. Проте супряжені та похідні від картини світу поняття та категорії співіснують в одній смисловій площині.
    Цінність визначення категорії картини світу як наукової моделі пізнання музичних явищ у певному культурному контексті полягає в його спрямованості до всеосяжності.
    3. Запропоновано визначення картини світу через систему когнітивних структур (на рівні окремого явища музичної культури) та через взаємообумовленість категорій «внутрішнє зовнішнє» (на рівні наукового моделювання).
    Картина світу певного музичного твору є системою когнітивних звукообразних структур, спрямованих на розуміння ціннісної семантики досліджуваного об’єкту музичної культури.
    Картина світу це спосіб наукового моделювання об’єктів музичної культури, завдяки якому взаємообумовленість зовнішньої комунікації (мови/логосу) внутрішнім змістом досліджуваного об’єкту спричиняє механізм його розуміння через усвідомлення ціннісної семантики (за критеріями спадкоємності, духовності, часопростору).
    Картина світу цілісної музичної культури постає як увиразнення глибинних структур національної ментальності, які втілено в мовній картині світу. У такому тлумаченні картина світу набуває значення парадигми музичної науки.
    4. Цінність упровадження «картини світу» в систему категорій аналізу музики полягає:
    в усвідомленні категоріального статусу картини світу, який уможливлює моделювання національної культури як системи найвищого порядку;
    у можливості узагальнення культурної традиції як цілого (зокрема, кобзарсько-лірницька традиція, з одного боку; з іншого хорова традиція в композиторській творчості на різних історичних відтинках національної культури ХХ початку ХХІ ст.);
    в урахуванні позамузичної специфіки, що стосується філософсько-онтологічного статусу досліджуваного об’єкту.
    5. Затребуваність категорії «картина світу» полягає у здатності врахування філософсько-світоглядових позицій, важливих для розуміння специфіки її музичного втілення (твір, явище, стиль, культура тощо). У такий спосіб уможливлюється погляд на музичну культуру у повноті її онтологічного буття.
    Завдяки поєднанню різновимірних контекстів пізнання (філософсько-онтологічного, соціокультурного, етнологічного та ін.) обґрунтувано картину світу як когнітивну модель та засвідчено системний підхід до національної музичної культури як цілісності.
    6. Категорія «картина світу» здатна генерувати всі прояви національного мислення (не лише на рівні твору, але й культури в цілому).
    Системний аналіз знакових явищ, які репрезентують національну українську картину світу, виявив її визначальні критерії, а саме:
    спадкоємність (закон, що забезпечує повноту ціннісної орієнтованості буття на кожному з етапів розвитку музичної культури історична пам’ять культури, генетичні культурні коди тощо);
    духовність (як ціннісна семантика релігійного досвіду в українській культурі);
    музичний логос (система принципів музичного мислення як семіотичний об’єкт) та відповідний йому часопростір.
    7. Запропонована в роботі авторська методика аналізу картини світу надає алгоритм наукового опису явищ музичної культури під кутом зору національної самосвідомості культури. Методика аналізу української картини світу відкриває перспективу для подальшої розробки проблематики, пов’язаної з міждисциплінарним синтезом при дослідженні як доцентрових, так і відцентрових тенденцій національної музичної культури.
    8. Очевидно, що культура не постає у вигляді «застиглої» моделі і представники тієї чи іншої культурної традиції не сприймають живий динамічний простір культури як обмежений «рамкою», замкнений умовний світ. Оскільки «система виявляється неповною, якщо не назвати тих параметрів, котрі структурують модель буття музики час, простір, смисл» [48, с.7], то слід визначити особливості часопросторової організації української картини світу.
    Дослідження музичної культури в еволюції зумовлене її визначенням як історичного феномена. На сьогодні, з відстані часу, його когнація можлива в музичній свідомості навпаки, в ретроспекції. Такий погляд на культуру завдяки її моделюванню через «картину світу» відкриває можливості з позиції сучасного дослідника у «знятому вигляді» поєднати в цілісність (принаймні спробувати) усе розмаїття досвіду національної культурної традиції, її найбільш прикметні риси у певну модель, аби усвідомити її.
    При цьому йдеться про такі особливості часу та простору «картини світу», як «простору-що-розширюється» («расширяющемся пространстве») та «часу-що-розширюється» («расширяющемся времени»), за О.Леонтьєвим[1].
    Таким чином, наука здійснює інтерпретацію культури (більше реконструкцію), відтворення її як цілісності в часі і просторі. В цьому і вбачається універсальність «картини світу». Зрозуміло, що така цілісність буде умовною і відкритою до свого подальшого збагачення (зважаючи на специфіку часопросторових координат картини світу, які своєю здатністю до рухомості відображають динаміку культуротворчої дійсності). Тому і вибір обраних творів позначений суб’єктивною позицією дослідника, і, звичайно, матеріал для подальших розробок цієї проблематики повинен бути продовженим з урахуванням географії культурного простору України.
    9. «Картина світу» постає як зручний когнітивний інструмент систематизації і узагальнення. Вирішальною при моделюванні культури як картини світу (і такою, що визначає її самобутність) постає ціннісна семантика. Так, з позиції дослідника початку ХХІ ст. моделювання національної культури (чи її окремого явища) буде мати за орієнтир відмінні ціннісні орієнтири, аніж з позиції іншої, минулої епохи. Зокрема духовність є критерієм української картини світу, що свідчить про спадкоємність сучасної композиторської практики з церковно-музичною традицією, яка, згідно наукової позиції О.Козаренка, «не тільки уможливлює розширення музично-історичної свідомості на цій основі цілком реальним є вихід у новий вимір етнохарактерності вислову, що може призвести до відновлення втраченої колись актуальності української музичної продукції у світовому контексті» [76, с. 149].
    Нині, у добу постмодернізму[2], коли фрагментарність стає одним із провідних принципів, моделювання цілісності набуває більше ознак ідеалу. Одначе, опора і врахування при моделюванні культурного буття його ціннісної семантики як визначальної складової дозволяє об’єднати (або, принаймні, здійснити спробу) всю його багатовимірність у «картину світу» як результат пізнання, як буття в його повноті (а значить і цінності, заМ.Лосським) [див.70, с.67].





    [1] Вперше на ґрунт вітчизняної музичної науки ці поняття були перенесені І.Золотовицькою стосовно «образу світу» в музиці [52].


    [2] За влучним визначенням як такого історичного простору, що виник «після всіх змін» [134, с.562].








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аверинцев С.С. Собрание сочинений / С.С.Аверинцев ; под ред. Н.П.Аверинцевой и К.Б.Сигова. София Логос. Словарь. К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2006. 912с.
    2. Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены к психологической теории смысла / А.Ю.Агафонов. Самара : Издательский дом Бахрах М., 2000. 336 с.
    3. Александрова М.В. Культура та цивілізація: становлення проблематики в українській філософській думці (кінець ХІХ початок ХХ століть) : автореф.дис. ...канд. філософ. наук : 17.00.01 / М.В.Александрова ; Харк. держ. акад. культури. Харків, 2003. 16с.
    4. Антофійчук В.І. Культурологія. Термінологоічний словник : навч. посібник / В.І.Антофійчук. 2-е вид., випр. і допов. Чернівці : Книги. ХХ1, 2007. 160 с.
    5. Артеменко В. Картина мира в русской симфонической музыке 60-70-х годов XIX века / В.Артеменко // Київське музикознавство: зб. ст. / КДВМУ ім.Р.М.Глієра. К., 1998. Вип.1. С. 212-217.
    6. Артеменко В.М. Національний образ світу та питання стилеутворення в російському симфонізмі 60-70-х років ХІХ століття : автореф.дис. ...канд. мистецтвознав. : 17.00.03 / В.М.Артеменко ; Нац. муз. акад. України ім.П.І.Чайковського. К., 2007. 18с.
    7. Артеменко В. О национальной природе стилеобразования в первых русский симфониях / В.Артеменко // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського: зб. ст. К., 2004. Вип.37. С. 67-74.
    8. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс / Б.В.Асафьев. Л. : Музыка, 1971. 375с.
    9. Барсова И. Опыт этимологического анализа / И.Барсова // Сов. музыка. 1985. №9. С.59-66.
    10. Барсова И. Самосознание и самоопределение истории музыки сегодня / И.Барсова // Сов.музыка. 1988. №9. С. 66-72.
    11. Барсова И.А. Специфика языка музыки в создании художественной картины мира / И.А.Барсова // Художественное творчество. Вопросы комплексного изучения / 1984. Л. : Наука, 1986. С. 99-116.
    12. Бенч О.Г. Хоровая культура Украины в аспекте исполнительского фольклоризма (70-80-е годы) : автореф. дис. канд. искусствоведения : 17.00.02 / О.Г.Бенч ; Киевская гос. консерватория им.П.И.Чайковского. Киев, 1990. 22 с.
    13. Бенч-Шокало О. Український хоровий спів: Актуалізація звичаєвої традиції : навч. посібник / О.Бенч-Шокало. К. : Ред журн. «Український світ», 2002. 440с.: іл., нот.
    14. Бобровский В. Функциональные основы музыкальной формы : Исследование / В.Бобровский. М. : Музыка, 1978. 254 с.
    15. Бобровский В.П. Тематизм как фактор музыкального мышления: Очерки. Вып.1 / В.П.Бобровский М. : Музыка, 1989. 268 с.
    16. Богданова О. Збірник Порфирія Демуцького «Ліра та її мотиви» у контексті лірницької традиції / О.Богданова // Українське музикознавство : наук.-метод. збірник / упорядк. І.А.Котляревського. К. : НМАУ ім.П.І. Чайковського, 2001. Вип.30. С.116-129.
    17. Богданова О. Лірницька традиція в контексті української духовної культури : автореф.дис. ...канд. мистецтвознав. : 17.00.03 / О.В.Богданова ; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. К., 2002. 20 с.
    18. Бонфельд М. Картина мира в творчестве Моцарта и Прокофьева / М.Бонфельд // Моцарт Прокофьев : тезисы докладов Всесоюзной научной конференции. Ростов н/Д : РГМПИ, 1992. С.15-17.
    19. Бонфельд М. Художественная картина мира в творчестве Моцарта и Прокофьева / М.Бонфельд // Моцарт ХХ век : Межвузовский сб. ст. Ростов н/Д : РГК, 1993. С. 67-75.
    20. Вайсгербер Йохан Лео. Родной язык и формирование духа / Й.Л.Вайсгербер ; пер. с нем., вступ. ст. и коммент. O.A. Радченко. изд. 2-е, испр. и доп. М. : Едиториал УРСС, 2004. 232 с. (История лингвофилософской мысли)
    21. Вениамин (Федченков), митрополит. О вере, неверии и сомнении / Вениамин (Федченков), митрополит. М : Отчий дом, 2007. 448 с.
    22. Вербицька-Шокот І.В. Жанр реквієму в хоровій творчості українських композиторів порубіжжя тисячоліть : автореф.дис. ...канд. мистецтвознав. : 17.00.03 / І.В.Вербицька-Шокот ; Харк. держ ун. мист. ім.І.П.Котляревського. Харків : ХДУМ, 2007. 17 с.
    23. ВитгенштейнЛ. Логико-философский трактат / Л.Витгенштейн ; пер. с нем. И.Добронравовым и Д.Лахути. М., 1958. 136 с.
    24. Гачев Г. Национальные образы мира / Г.Гачев. М. : Сов.писатель, 1998. 448 с.
    25. Герасимова-Персидская Н. Русская музыка XVII века встреча двух эпох / Н.Герасимова-Персидская. М. : Музыка, 1994. 126 с.
    26. Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в XVII-XVIIIст. / Н.Герасимова-Персидська ; передм. акад. Д.С.Лихачова. К. : Муз.Україна, 1978. 184 с.
    27. Гирц К. Интерпретация культур / К.Гирц ; пер. с англ. М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2004. 560с. (Серия «Культурология. XX век»)
    28. Гоголь Н.В. О малороссийских песнях / Н.В.Гоголь // Собр.соч. : в 6т. М., 1953. Т.6. С.67-74.
    29. ГоловащенкоМ. Феномен Олександра Кошиця // Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи / Нац. коміс. з питань повернення в Україну культурних цінностей, ІМФЕ ім.М.Т.Рильського НАН України. К., 1999. : Матеріали музичної спадщини / упоряд. В.Шульгіна 2000. Вип. 13. С. 74-80.
    30. Гордійчук М. Хоровий коцерт пам’яті Г.Сковороди / М. Гордійчук // Музика і час. К., 1984. С.314-320.
    31. Горняткевич А. Віддзеркалення лірницько-кобзарського побуту в лебійській мові / А. Горняткевич // Бандура. 1994. № 49-50. С. 8-14.
    32. Горський В.С. Історія української філософії: навч.посібник / В.С.Горський. 4-те доп. вид. Київ : Наук.думка, 2001. 376 с.
    33. Горюхина Н. Национальный стиль: понятие и опыт анализа // Проблемы музыкальной культуры : сб. ст. / сост. И.Н.Юдкин. К. : Музычна Украйина, 1989. Вып. 2. С.52-65.
    34. Гримич М. Виконавці українських дум / М.Гримич // Родовід. 1992. №4. С. 23-35.
    35. Грица С. Мелос української народної епіки / С.Грица. К. : Наук.думка, 1979. 248 с.
    36. Грица С. Трансмісія фольклорної традиції: Етномузикологічні розвідки / С.Грица. Київ-Тернопіль : Астон, 2002. 236 с.
    37. Громов М.Н. Кардиогносия Памфила Юркевича и традиции отечественной философии / М.Н.Громов // Философская и социологическая мысль. 1996. № 3-4. С.16-28.
    38. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. Інструментальні ансамблі та оркестри / А.Гуменюк. К., 1959.52 с.
    39. Гуменюк Т. Эстетика постмодернизма. Конец стиля? / Т.Гуменюк // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського: зб. ст. К., 2004. Вип.37. С. 13-20.
    40. ГуменюкТ. Конец ХХ столетия: опыты самопознания в постмодернистской интерпретации / Т.Гуменюк // Київське музикознавство: зб. ст. / КДВМУ ім.Р.М.Глієра. К., 1998. Вип.1. С. 116-127.
    41. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Л.Н.Гумилев. М. : Айрис-пресс, 2004. 557 с.
    42. Гуревич А. Категории средневековой культуры / А.Гуревич. М. : Искусство, 1972. 31 с.
    43. Даренский В. О богословском смысле коммуникативной природы человеческого бытия / В.Даренский // Человек. История. Весть / сост. К.Б.Сигов. К. : Дух і літера, 2006. С.104-120.
    44. Демуцький П. Ліра і її мотиви / П.Демуцький. К., 1903. 58 с.
    45. Дьячкова Л. Парадигма как научный метод познания / Л.Дьячкова // Музыковедение к началу века: прошлое и настоящее : сб. тр. по материалам конф. 24-26 сентября 2002 г. ; РАМ им.Гнесиных. М., 2002. С.24-41.
    46. Єрмакова Г. Іван Карабиць. Творчі портрети українських композиторів / Г.Єрмакова; рец. А.І.Муха. К. : Муз. Україна 1983. 48 с.
    47. Життя етносу: соціокультурні нариси: навч. посібник / Б.Попов (кер. авт.колективу), В.Ігнатов, М.Степико та ін. Київ : Либідь, 1997. 240 с.
    48. Зайцева Л.А. Онтологічна концепція музики: на прикладі світських та духовних жанрів : автореф.дис. ...канд. мистецтвознав. : 17.00.01 / Л.А.Зайцева ; Харк. держ. акад. культури. Харків, 2004. 20с.
    49. Звегинцев В. Очерки по общему языкознанию / В.Звегинцев. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1962. 384 с.
    50. Зинькевич Е. Логика художественного процесса как историко-методологическая проблема / Е.Зинькевич // MUNDUS MUSICAE. Тексты и контексты : избранные статьи. К. : Задруга, 2007. С.7-17.
    51. Зінькевич О. Музикознавство та державна ідеологія: досвід, втрати, проблеми / О.Зінькевич // Українське музикознавство : наук.-метод. збірник / Нац. муз. акад. України ім.П.І.Чайковського. К. : НМАУ ім.П.І.Чайковського, 1998. Вип.28 : Музична україністика в контексті світової культури. С.64-74.
    52. Золотовицкая И. Симфонии Лятошинского как отражение «образа мира» художника / И.Золотовицкая // Борис Николаевич Лятошинский : сб. ст. / сост.М.Д.Копица. К. : Музична Україна, 1987. С.104-112.
    53. Іваньо І.В. Філософія і стиль мислення Г.Сковороди / І.В.Іваньо. Київ : Наук. думка, 1983. 272 с.
    54. Історія української культури / за заг. ред. І.Крип’якевича. 4-е вид., стереотип. К. : Либідь, 2002. 656с.
    55. Історія філософії України. Хрестоматія: навч. посібник / упоряд. М.Ф.Тарасенко, М.Ю.Русин, А.К.Бичко та ін. К. : Либідь, 1993. 560с.
    56. Каллист Диоклийский (Уэр), еп. Святая Троица парадигма человеческой личности / Каллист Диоклийский (Уэр), еп. // Альфа и Омега. Ученые записки Общества для распостранения Священного Писания в России. 2002. №2 (32). С.120-122.
    57. Калуцка Н. Драматургічні аспекти аранжування обрядового фольклору (канти і псальми О.Кошиця) / Н.Калуцка // Українське музикознавство: наук.-метод. збірник / упорядк. І.А.Котляревського. К. : НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2001. Вип.30. С.129-137.
    58. Карабіц І. Концерт для хору, солістів та симфонічного оркестру [Ноти] : клавір / І. Карабіц. Київ : Муз. Україна 1977. 80 с.
    59. Картина мира // Руднев В.П. Словарь культуры ХХ века. М. : Аграф, 1999. С.155-159.
    60. Кафарський В.І., Савчук Б.П. Етнологія : підручник / В.І.Кафарський Б.П.Савчук. К. : Центр навчальної літератури, 2006. 432 с.
    61. Квитка К. Профессиональные народные певцы и музыканты на Украине. (программа для исследования их деятельности и быта) / К.Квитка // Избранные труды : в 2-х т. М. : Сов. композитор, 1973. Т.2. С.279-324.
    62. Квитка К. Об изучении быта лирников / К.Квитка // Избранные труды : в 2-х т. М. : Сов. композитор, 1973. Т.2. С.327-345.
    63. Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти на Україні / Б. Кирдан, А.Омельченко. К. : Муз. Україна 1980. 179 с.
    64. Кияновська Л. Мирослав Скорик: творчий портрет композитора в дзеркалі епохи / Л.Кияновська. Львів : Сполом, 1998. 212 с.
    65. Кияновська Л. Портрет сучасника в інтер`єрі постмодернізму: (спроба естетико-аналітичних студій над творчістю Віктора Камінського) / Л.Кияновська // Українське музикознавство: наук.-метод. збірник / упорядк. І.А.Котляревського. К. : НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2001. Вип.30. С.156-169.
    66. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ-ХХ ст. / Л.Кияновська. Тернопіль : Астон, 2000. 339 с.
    67. Кияновська Л. Українська музична культура / Л.Кияновська. Львів : Сполом, 1999. 144 с., іл.10.
    68. Кияновська Л.О. Галицька музична культура ХІХ-ХХ ст. : навч. посібник / Л.О.Кияновська. Чернівці : Книги ХХІ, 2007. 424 с.
    69. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму) / Р.Кісь. Львів : Літопис, 2002. 304с.
    70. Клюев О. Онтология музыки / О.Клюев. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. 144с.
    71. Кобрин Н. Суспільні функції музики (на прикладі музичної культури Галичини 20-30-х років ХХ століття) / Н. Кобрин // Київське музикознавство: зб.ст. / КДВМУ ім.Р.М.Глієра. К., 2000. Вип.3. С.87-95.
    72. Когоутек Ц. Техника композиции в музыке ХХ века / Ц.Когоутек. М. : Музыка, 1976. 307 с.
    73. Козаренко О. Деякі тенденції розвитку національної музичної мови в першій третині ХХ століття / О.Козаренко // Українське музикознавство : наук.-метод. збірник / Нац.муз.акад.України ім.П.І.Чайковського. К. : НМАУ ім.П.І.Чайковського, 1998. Вип.28 : Музична україністика в контексті світової культури. С.144-154.
    74. Козаренко О.В. Українська національна музична мова: генеза та сучасні тенденції розвитку : автореф. дис. д-ра мистецтвознав. : 17.00.03 / О.В.Козаренко;Нац.муз.акад.України ім.П.І.Чайковського. К.,2001. 36с.
    75. Козаренко О. Феномен української національної музичної мови / О.Козаренко. Львів, 2000. 286 с.
    76. КозаренкоО. Сакральна творчість українських композиторів ХХстоліття в контексті національних музично-семіотичних процесів / О.Козаренко // Українське музикознавство: наук.-метод.збірник / упорядк. І.А.Котляревського. К. : НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2001. Вип.30. С.138-150.
    77. Колесса Ф. Мелодії українських народних дум / Ф. Колесса. К. : Наук. думка, 1964. 586 с.
    78. Колесса Ф.М. Речитативні форми в українській народній поезії / Ф.М.Колесса // Музикознавчі праці. К. : Наук. думка, 1970. С. 289-351.
    79. Колесса Ф. Українські народні думи. Перше повне видання з розвідкою, поясненнями, нотами і знимками кобзарів. / Д-р Ф. Колесса. Львів, 1920. 160 с.
    80. Колесса Ф. Усна словесність / Ф. Колесса. Тернопіль : Підручники та посібники, 1996. 40 с.
    81. Колесса Ф. Фольклористичні праці / Ф. Колесса. К. : Наук. думка, 1970.415 с.
    82. Кононенко Б.И. Большой толковый словарь по культурологии / Б.И.Кононенко. М. : Издательство Вече 2000, Издательство АСТ, 2003. 512с.
    83. Кононенко Н. Епос та плач: про витоки української думи / Н.Кононенко // Родовід. К., 1993. № 6. С. 27-30.
    84. Корнієнко Н. Ціннісні орієнтація і картини світу в сучасній українській культурі : 80-90-ті роки / Н.Корнієнко // Українська художня культура: : навч. посібник / за ред. І.Ф.Ляшенка. К. : Либідь, 1996. С. 365-389.
    85. Корній Л.П. Історія української музики. Частина І / Л.П. Корній. Київ-Харків-Нью-Йорк, видавництво М.Коць, 1996. 315 с.
    86. Корній Л.П. Історія української музики. Частина ІІ / Л.П. Корній. Київ-Харків-Нью-Йорк, видавництво М.Коць, 1998. 388 с.
    87. Королюк Н. Корифеї української хорової культури ХХ століття / Н.Королюк. К. : Муз.Україна, 1994. 288 с.
    88. Котляревський І.А. Загальні основи науково-дослідницької роботи : навч. посібник для вищих музичних навчальних закладів / І.А. Котляревський. Київ, 2008. 94 с.
    89. КотляревскийИ.А. К вопросу о понятийности музыкального мышления / И.А.Котляревский // Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования. К.: Муз. Україна, 1989. С. 9-15.
    90. КотляревскийИ.А. Музыкально-теоретические системы европейского искусствознания. Методы изучения и классификации / И.А.Котляревский. К.: Муз. Україна, 1983. 158 с.
    91. Котляревский И.А. Таксономизация и два типа таксономических карт / И.А.Котляревский // Н.Дьяченко, И.Котляревский, В.Полянский. Теоретические основы воспитания и обучения в музыкальных учебных заведениях. К. : Муз. Україна, 1987. С.14-27.
    92. Кошиць О. Релігійні твори [Ноти] / О.Кошиць ; за ред. З.Лиська. Ню Йорк : Видавництво ім.З.Лиська, 1970. 736 с.
    93. Кримський С. Деякі універсалії української культури / С.Кримський // Українська культура. 2003. №1. С.6-8.
    94. Кулиш П. Записки о Южной Руси. Т.I / П.Кулиш. Санкт-петербург, 1856. 324 с.
    95. Культурология. XX век. Энциклопедия. Т.1. / гл.ред. С.Я.Левит. СПб. : Университетская книга; 000 «Алетейя», 1998. 447 с.
    96. Культурология. XX век. Энциклопедия. Т.2. / гл.ред. С.Я.Левит. СПб. : Университетская книга; 000 «Алетейя», 1998. 572 с.
    97. Кушпет В. Старцівство: мандрівні співці-музиканти в Україні (ХІХ поч. ХХ ст.) / В.Кушпет. К. : Темпора, 2007. 495 с.
    98. Ланцута Л. Українська фортепіанна соната: теорія, історія, сучасні тенденції : автореф. дис. ...канд. мистецтвознав. : 17.00.03 / Л.В.Ланцута ; Нац. муз. акад. України ім. П.І.Чайковського. К., 1998. 18 с.
    99. Ленцик В. Визначні постаті Української Церкви: Митрополит Андрей Шептицький і Патріярх Йосиф Сліпий / В.Ленцик. Львів :
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины