Смородська Марина Миколаївна Стиль соул у естрад­но-джазовому вокальному мистецтві другої половини XX століття

Краткое описание

Смородська Марина Миколаївна, викладач кафедри вокально-хорової підготовки вчителя Харьківської гу­манітарно-педагогічної академії: «Стиль соул у естрад­но-джазовому вокальному мистецтві другої половини XX століття» (17.00.03 - музичне мистецтво). Спецра- да К 55.053.04 у Сумському державному педагогічному університеті імені А. С. Макаренка

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені А. С. МАКАРЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
СМОРОДСЬКА МАРИНА МИКОЛАЇВНА
УДК 78.036.9.091(=161.2)„20”(0.43.3)
СТИЛЬ СОУЛ В ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВОМУ ВОКАЛЬНОМУ
МИСТЕЦТВІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
17.00.03 - музичне мистецтво
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства (доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Смородська М. М.
Науковий керівник - Откидач Володимир Миколайович,
доктор мистецтвознавства, професор
Суми - 2020

ЗМІСТ
ВСТУП 20
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТИЛЮ СОУЛ 26
1.1. Стиль соул: термінологічні та феноменологічні пошуки
в музикознавстві 26
1.2. Методологічні засади дослідження стилю соул 50
Висновки до першого розділу 57
РОЗДІЛ 2 СОУЛ В ІСТОРИЧНІЙ ДИНАМІЦІ ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВОГО ВОКАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ . 60
2.1. Жанрово-стильові витоки соул в афро-американському фольклорі
(ґенеза) 60
2.2. Формування вокально-виконавського стилю соул у 60-70-х роках
ХХ століття 97
2.3. Інтеграція стилю соул з вокальним мистецтвом естради 80-х — початку
90-х років ХХ століття. Стильові різновиди 112
2.4. Період експериментів (індивідуалізація виконавства) 117
Висновки до другого розділу 126
РОЗДІЛ 3 ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКА
СПЕЦИФІКА СТИЛЮ СОУЛ 129
3.1. Вокально-виконавська поетика стилю соул: аналіз музичних підходів 129
3.2. Творчі портрети естрадно-джазових співаків у стилі соул 154
3.3. Стиль соул у сучасному українському вокальному
естрадно-джазовому мистецтві 168
Висновки до третього розділу 174
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТКИ 204
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. В естрадно-джазовому мистецтві поняття «соул» (від англ. Soul - «душа», звукова аура) - міцно закріпилося в сленгу джазменів та набуло онтологічного статусу у виконавському музикознавстві. Для сучасних естрадних вокалістів стиль соул є невід’ємною складовою виконавської стилістики, вираженням її художньо-естетичних принципів. Цим стилем співу, як унікальним художнім феноменом і специфічним видом естрадно-вокального виконавства, неможливо оволодіти без осмислення історико-культурних і жанрово- стильових передумов виникнення соул, що зумовили особливості його розвитку в естрадно-джазовому мистецтві ХХ століття. Отже, постає необхідність теоретичного обґрунтування та вивчення особливостей еволюції стилю в естрадно-джазовому мистецтві та виконавської майстерності співака в стилі соул.
У сучасній естрадній практиці в українській культурі вражає розмаїття виконавських варіацій стилю соул - Джамала (Сусанна Джамаладінова), Ессамі Гайтана-Лурдес, Alloise (Алла Московка), Андрій Хливнюк, група «НастяЗникає» із солісткою Анастасією Осипенко, а також домінування його ознак у виконавській стилістиці представників зарубіжної естради - Стіві Уандера (Stevie Wonder), Аделі Едкінс (Adele Laurie Blue Adkins), Маріо Біонді (Mario Biondi), Уітні Х’юстон (Whitney Elizabeth Houston), Майкла Болтона (Michael Bolton), Егбана Ннека (Egbuna Nneka), Луї Томаса Джордана (Louis Thomas Jordan) та ін. Однак як музичний феномен стиль соул практично не досліджено, зокрема в українському музикознавстві. Це зумовлює істотні перешкоди на шляху як освоєння і творчої адаптації властивого соул спектру виконавських прийомів, специфіки звуковидобування, сценічної манери, так і формування уявлень про феноменологічні й онтологічні особливості світового й українського естрадно-джазового вокального мистецтва. Є також розбіжності у визначенні самого поняття соул і його жанрово-стильової атрибуції як напряму джазової або популярної музики.
Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення специфіки соул як стилю в естрадно-джазовій музиці другої половини ХХ ст., пов’язаної з питаннями ґенези і жанрово-стильових витоків цього феномену.
Успадкувавши традиції джазової імпровізації та стилістики блюзу, соул як стиль естрадно-джазового виконавства характеризується в музичній культурі другої половини ХХ століття особливою манерою вокального відтворення, що проявилося у виконавському тлумаченні стилю як співу душі. Саме таке його розуміння сформувалось під впливом творчості майстрів соул - Арети Франклін (Aretha Louise Franklin), Отіса Реддінга (Otis Ray Redding), Рея Чарльза (Ray Charles Robinson), Джеймса Брауна (James Joseph Brown), Стіві Уандера. З плином часу стиль соул, зародившись в афро- американській джазовій культурі, поступово набуває значення найбільш емоційно-чуттєвого, «душевного» напряму популярної музики США та Європи.
У сучасному естрадно-джазовому вокальному виконавстві соул представлений як змішаний стиль stilo mixto, оскільки в ньому синтезовано жанрово-стильові особливості джазового мистецтва з новітніми стилістичними здобутками у сфері популярної музики. Йому властивий експериментальний характер, емоційна форма інтонування, пошуки нових засобів виразності.
Зв’язок з науковими та практичними програмами. Дослідження проведено відповідно до комплексної науково-дослідницької теми Харківської державної академії культури «Вітчизняна та світова культура: історико-теоретичні аспекти» (Державний реєстраційний номер № 0109U000511), а також тематичного плану наукових досліджень затвердженого вченою радою Харківської державної академії культури (2015 - 2019 рр.). Тему дисертації затверджено вченою радою Харківської державної академії культури (протокол № 9 від 25.02.2011 р.); затверджено у новій редакції (протокол № 4 від 28.10.2016 р.).
Мета дослідження - визначити та теоретично обґрунтувати жанрово- стильову і виконавську специфіку стилю соул в естрадно-джазовому вокальному мистецтві другої половини ХХ століття.
Відповідно до мети сформульовано такі завдання:
1. На основі історико-генетичного, історико-хронологічного та виконавського аналізу висвітлити ступінь наукового осмислення проблематики соул, розробити методологічні засади дослідження.
2. Розкрити зміст поняття соул в естрадно-джазовому вокальному мистецтві та визначити поняттєвий апарат дослідження.
3. Виявити жанрово-стильові витоки соул як феномену світової музичної культури.
4. Розглянути особливості стилю соул в естрадно-джазовому мистецтві другої половини ХХ століття.
5. Розкрити та проаналізувати специфіку виконавської майстерності естрадно-джазового співака у стилі соул.
Об’ єкт дослідження - естрадно-джазове вокальне мистецтво другої половини ХХ століття.
Предмет дослідження - соул як стиль в естрадно-джазовому вокальному мистецтві другої половини ХХ століття.
Методологічну базу дослідження становлять базові принципи теорії пізнання (об’єктивність, науковість, історизм, цілісність, взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ і процесів дійсності); основні положення системного, аксіологічного, мистецтвознавчого, компетентнісного й культурологічного підходів як методологічного способу вивчення стилю соул; концептуальні положення теорії виконавської майстерності, психолого- педагогічної науки в галузі фахової підготовки співаків, зокрема, формування сценічної компетентності та творчого розвитку особистості.
Теоретична база дослідження сформована на основі широкого кола наукових джерел з:
- теорії вокального мистецтва, в музикознавчій літературі з якої у контексті джазового мистецтва ХХ століття подано розрізнені відомості про історію виникнення і розвитку стилю соул (О. Баташев, І. Вассербергер та І. Горват, Дж. Л. Коллієр, В. Конен, Є. Овчинников, У. Сарджент та ін.);
- історико-музикознавчих концепцій джазу (Ю. Барбан, О. Баташев, Дж.Л. Коллієр, В. Конен, В. Мисовський, Х. Муракамі, В. Озеров, У. Сарджент, В. Симоненко, В. Фейєртаг та ін.);
- специфіки стилю соул (В. Откидач - словник «Музична естрада»; С. Коротков - навчальний посібник «Історія сучасної музики» та ін.);
- джазової стилістики (імпровізація, свінг) в працях С. Давидова, В. Олендарьова та ін.;
- функцій джазу в музичній культурі України (Ю. Дмитрієв, Л. Мархасьов, В. Романко та ін.);
- концепції і теорії молодіжної музичної культури (С. Коротков, І. Хижняк та ін.);
- особливостей естрадного-джазового виконавства (М. Виноградова, Н. Дрожжина, С. Давидов, Л. Мінкін, В. Олендарьов, А. Шевченко та ін.);
- питань американського культурного впливу на розвиток стилю соул (Д. Бурстін «Американці: національний досвід»; Ш. Богіна «Етнокультурні процеси в США. Кінець XVIII - початок XIX століття»; К. Гаджиєв «Американська нація: національна самосвідомість і культура»; В. Конен «Шляхи розвитку американської музики»; С. Невінс та Г. Коммаджер «Історія США» та ін.).
Методи дослідження. Для реалізації мети й розв’язання поставлених завдань у дисертації використано комплекс взаємоузгоджених методів: історичний - для виявлення закономірностей і тенденцій розвитку стилю соул; структурно-функціональний - для вивчення жанрово-стилістичних особливостей стилю соул; теоретичний - для визначення поняттєвого апарату дослідження; стильовий - для виявлення впливу провідних музичних течій другої половини ХХ століття на розвиток стилю соул; жанрово- типологічний - для систематизації творів означеного стилю; семантичний - для осягнення образного змісту та музичної лексики стилю соул; метод виконавського аналізу - для узагальнення практичних аспектів функціонування стилю соул у музично-культурному просторі сьогодення.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше в українському музикознавстві здійснено комплексне дослідження стилю соул як стилю естрадно-джазового вокального мистецтва другої половини ХХ століття шляхом визначення жанрово-стильової і виконавської специфіки. Розкрито ступінь дослідженості проблеми стилю соул на основі історико-генетичного, історико-хронологічного та виконавського підходів; уточнено поняття соул, що інтерпретується як певна емоційна палітра, жанр, вокальна форма, вокальна техніка, констатовано множинність його значень; виявлено жанрово-стильові витоки стилю соул, як феномену світової музичної культури на рівнях образності, тематики, динаміки, мелодики, ритміки, комплексу прийомів виконавства і комунікації з аудиторією; обґрунтовано специфіку стилю соул у контексті музичної культури другої половини ХХ століття на рівнях організації музичного матеріалу, образно- тематичної та виконавської специфіки; проаналізовано особливості виконавської майстерності естрадно-джазового співака у стилі соул на рівнях звукоутворення, звуковидобування, динаміки, артикуляції і драматургії.
Удосконалено наукові уявлення про стиль соул шляхом виявлення драматургії, побудови музичної тканини, образного змісту, соціального функціонування та виконавської специфіки.
Подальшого розвитку набули наукові положення про напрями розвитку українського естрадного вокального виконавства другої половини ХХ століття; теорії українських музикознавців про тенденції розвитку естрадного мистецтва; соціокультурні чинники розвитку стилю соул, а також його національну та соціально-естетичну сутність.
Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання основних положень, матеріалів і висновків дисертації при написанні наукових праць на відповідну тематику (насамперед, присвячених естрадному та джазовому мистецтву), у процесі виконавського опанування стилем соул, а також у лекційних курсах з історії української музики, історії естрадно-виконавського мистецтва, аналізу музичних творів та ін.
Результати дослідження можуть бути використані у викладанні практичних курсів «Естрадний вокал», «Вокальна педагогіка», «Аранжування», «Акторська майстерність»; теоретичних курсів - «Історія естради», «Історія джазу», «Історія та теорія музичних стилів», «Історія і теорія вокального виконавства» тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії музики Харківської державної академії культури (Харків, 2011-2015) і презентовані на наукових конференціях різних рівнів, у т.ч. міжнародних: «Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку» (Харків, 2011 р.); «Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології» (Київ, 2012; 2017; 2018 рр.); всеукраїнських: «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття» (Харків, 2012-2017 рр.); «Естрадне та джазове мистецтво в контексті сучасної освіти» (Київ, 2013 р.); «Духовна культура України перед викликами часу» (Харків, 2019 р.).
Публікації. Основні результати дисертації висвітлено у 19 одноосібних публікаціях, зокрема: 6 статтях у фахових виданнях України, з них 4 внесені до міжнародних наукометричних баз, 13 - апробаційного характеру.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із анотацій, вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (261 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок, основний текст викладено на 180 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано цілісне вивчення стилю соул, його функціональної та жанрово-стильової специфіки в контексті естрадно-джазового виконавства другої половини ХХ століття. Проведене дослідження й виконання поставлених завдань надали підстави зробити такі висновки.
1. Розкрито ступінь дослідженості проблеми стилю соул на основі історико-генетичного, історико-хронологічного та виконавського підходів З’ясовано, що генетичним джерелом виникнення стилю соул є поп-культура південних штатів Америки (1960-ті роки), що стійко увійшла до сфери сучасної джазової музики. Доведено, що в умовах відсутності єдиного визначення дефініції соул існує множинність інтерпретацій досліджуваного феномену, що осмислюється як певна емоційна палітра, стиль, жанр, вокальна форма, вокальна техніка. У сучасному музикознавстві не має й чітко визначеної наукової думки щодо його витоків (афро-американський фольклор, сакральна - госпел, масова популярна музика).
Доведено, що соул є змішаним стилем, відкритим до нових пошуків та експериментів і представлений різними жанрово-стильовими модифікаціями. Будучи відображенням особистісного та внутрішньо-чуттєвого світу людини, феномен соул у роботі інтерпретовано ширше його онтологічного визначення (жанр або стиль) як особливий склад світосприйняття, світогляду, світорозуміння, що функціонує на двох рівнях - розважальному і релігійно- духовному.
2. Визначено поняттєвий апарат дослідження. З’ясовано, що поняття «соул» має низку дефініцій, які розкривають характерні особливості цього феномену, а саме: це музичний вираз особливого світорозуміння, пов’язаний з ідеєю визволення через співчуття, прояв самосвідомості, волелюбності і протесту проти соціальної несправедливості; характерний емоційно - психологічний стан музиканта або слухача, що виникає під час виконання або сприйняття соул-композицій: внутрішня концентрація, інтровертний тип ліричного висловлювання, що досягає в кульмінаційних зонах надзвичайно екстатичного вираження ліричних почуттів, акцентування уваги як на особисті, так і на громадські проблеми; стиль, манера, спосіб музичного висловлювання - стримано-екстатична манера виконання, властива музиканту-виконавцю або композитору, музичному твору, типові для соул прийоми інтонування, артикуляції, фразування та інші засоби виразності, що сприяють створенню особливого колориту; жанрово-стильове явище з властивою йому своєрідністю жанрового змісту і засобів вираження, виконавської манери і стилістики, інструментарію, що сформувався під впливом традицій афро-американського фольклору, а також різних стилів та жанрів джазової класики (спірічуел, госпел, блюз) і тенденцій естрадної популярної музики; комплекс музично-виражальних засобів і виконавських прийомів, властивих окремому виконавцю як прояв індивідуальних якостей співака, зокрема джазова манера виконання, характерні вокальні тембри, фразування, «атака» звуку. Таке трактування поняття зумовлено індивідуально-особистісними якостями кожного виконавця (темброве забарвлення голосу, наявність мелізматики, імпровізація, свінгованість, наявність скет-вокалу, граул-манери, дьоті-тонів, гліссандо, белтінгу, «інструментального» типу співу тощо).
З метою узагальнення існуючих дефініцій у роботі запропоновано авторське тлумачення змісту ключового поняття дослідження: це стильовий напрям в естрадно-джазовому вокальному мистецтві другої половини ХХ століття, сформований під впливом традицій афро-американського фольклору. В ньому жанрово-стильові елементи джазового мистецтва збагачені новаторськими засобами виразності.
3. Виявлено жанрово-стильові ознаки стилю соул, як феномену світової музичної культури, які систематизовано: за формою творів згідно композиторського тексту (ліричні пісні, соул-балади або вільні соул- композиції з імпровізаційними відхиленнями від тексту); за змістом (драматичні і ліричні соул-композиції); за манерою виконання - шаут-соул (на основі декламаційної, «крикової» манери), мелодійний соул (переважання співучості та кантиленності); за засобами виконання (вокальний, вокально- інструментальний, інструментальний); за регіональною і національною специфікою («мемфісський», «детройтський», «чиказький», «філадельфійський» / блакитноокий, північний і південний); за стильовими модифікаціями (кантрі-соул, латин-соул, поп-соул, психоделічний соул, соул¬джаз, соул-блюз); за історичними типами (класичний соул, оновлений соул, сучасний / новітній соул).
4. Обґрунтовано специфіку стилю соул у естрадному-джазовому вокальному мистецтві другої половини ХХ століття. На сучасному етапі соул-традиція спостерігається практично в усіх найважливіших стильових розгалуженнях естрадно-джазової культури. Стильові елементи соул є невід’ємними атрибутами багатьох стильових форм сучасної джаз-, поп і рок- музики. Сучасний стиль соул вирізняється вкрай емоційною, стримано- екстатичною манерою інтонування, сповненої новітніми музично- виражальними засобами, новітніми виконавськими прийомами та вокальними техніками.
Ці особливості соул характеризують його як найбільш гнучке стильове явище, здатне до синтезування різних жанрово-стильових компонентів. Це дозволяє вважати соул синтезованим стилем, основу якого становлять жанрово-стильові елементи як джазової, так і поп, рок-музики.
5. Проаналізовано особливості виконавської майстерності та визначено
необхідні професійні якості естрадно-джазового співака в стилі соул. Доведено, що естрадно-джазовий вокал у стилі соул - це специфічний вид виконавської діяльності, що поєднує різні виконавські манери сучасного і традиційного вокального мистецтва, серед них: фольклорна
(народнопісенна), академічна і джазова. З’ясовано, що особливості виконавської майстерності естрадно-джазового співака в стилі соул полягають в індивідуальних тембральних якостях голосу і прийомах виконання, які використовуються в сучасній практиці співаків: опора на імпровізаційність, респонсорна техніка (питально-відповідальний принцип музичного формоутворення), офф-біт (створення метроритмічних конфліктів у джазовій імпровізації), лабільне інтонування («блюзові тони»), шаут- ефекти, офф-пітч, дьоті-тони, граул-манера), белтінг, гліссандо, мелізми і прикраси.
Зазначено, що сучасне українське естрадне мистецтво визначається зверненням до широкого спектру жанрів і стилів, що виникають як наслідок культурних змін та суспільних уподобань. Серед відомих українських естрадних співаків виконавцями у стилі соул є Сусанна Джамаледінова (Джамала), Гайтана-Лурдес Ессамі (Гайтана), Анастасія Осипенко. Творчість цих співачок характеризується не лише мікстом різноманітних музичних напрямів, а й утворенням нових напрямів сучасної української естрадної музики. Синтез української естрадної музики зі стилями соул, рок, джаз, поп, мелос сприяє збагаченню національної музичної культури естрадного спрямування.
Дисертація не вичерпує усіх можливих аспектів вивчення стилю соул у контексті розвитку естрадно-джазового вокального мистецтва другої половини ХХ століття. Подальше дослідження стилю соул може бути продовжене за напрямком інструментального виконавства з визначенням засобів музичної виразності, репертуару, особливостей творчості виконавців та композиторів.