Краківська академія мистецтв у контексті українсько-польських мистецьких взаємин у 20-30-х роках ХХ століття : Краковская академия искусств в контексте украинского-польских художественных взаимоотношений в 20-30-х годах ХХ века

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Інститут мистецтв

На правах рукопису

ДЕНИСЮК Ольга Юріївна

УДК 7.036 (477:438) 1920/1940”

Краківська академія мистецтв
у контексті українсько-польських мистецьких взаємин
у 20-30-х роках ХХ століття

17.00.05 образотворче мистецтво

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Федорук Олександр Касьянович,
доктор мистецтвознавства,
професор

Івано-Франківськ 2007

ЗМІСТ

Вступ......4
Розділ 1. Аналіз джерелознавчої бази дослідження ............13
Розділ 2. Краківська академія мистецтв у контексті українсько-польських мистецьких взаємин у 20-30-х роках ХХ століття
2.1. КАМ як культурно-освітній та мистецький центр Польщі......28
2.2. Українські студенти та випускники Краківської академії ...50
2.3. Творча та виставкова діяльність випускників КАМ з України................70
Розділ 3. Діяльність українських студентів КАМ у складі мистецьких об’єднань Польщі як фактор українсько-польських художніх зв’язків
3.1. Северин Борачок і діяльність мистецького об’єднання «Паризький комітет».......109
3.2. Леопольд Левицький як один із засновників та лідерів авангардного об’єднання «Краківська група»........124
3.3. Краківський мистецький гурток «Зарево» важливий фактор культурно-художнього обміну та єднання двох народів..140
Висновки...159
Список використаних джерел...162
Додаток А. Ілюстрації.177
Список ілюстрацій.297
Додаток Б. Таблиці..302
Список таблиць..310

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АНУМ
ГДУМ
КАМ
ASP
UJ

Асоціація незалежних українських митців
Гурток діячів українського мистецтва
Краківська академія мистецтв
Akademia Sztuk Piкknych
Uniwersytet Jagielloсski

ВСТУП

Художні зв’язки українців з народами інших країн, зокрема польським, традиційно є предметом наукових досліджень багатьох вчених. Останніми роками, з часу здобуття Україною незалежності, зацікавлення українсько-польськими взаєминами стало ще більш виразним і відчутним. Особливо це стосується малодослідженого і бурхливого на мистецькі події періоду міжвоєнного двадцятиріччя. Упродовж тривалого часу цей короткий, але надзвичайно важливий етап у розвитку вітчизняної художньої культури висвітлювався однобічно, тенденційно, без врахування імен багатьох митців, при поверхневому розгляді важливих мистецьких процесів, при дослідженні культурних контактів між двома народами.
У час відродження української культури та історії незалежна держава як ніколи потребує мати достовірну історію свого мистецтва, ґрунтовно вивчену на сучасному рівні. Перед мистецтвознавством як наукою сьогодні постало завдання створити об’єктивний погляд на цілий художній процес, що відбувався на землях України від давньоруських часів до сьогодення, а також глибше вивчити, дослідити ті мистецькі рухи, події та явища в історії нашого мистецтва, які раніше були перекручені чи вилучені з неї; включити до історії мистецтва імена тих вітчизняних митців, що у ХХ столітті творили для України в умовах вимушеної еміграції.
За останнє десятиріччя один з найменш досліджених періодів в історії українського мистецтва початок ХХ століття став наповнюватися фактами, іменами, подіями забутими у радянські часи. Мистецтвознавство переживає період нагромадження фактологічних матеріалів: у періодиці з’являються статті про творчість маловідомих українських митців, виходять у світ монографії та узагальнюючі теоретичні дослідження, що висвітлюють їх життєві дороги та творчі надбання, таким чином, повертаються їх імена до скарбниці українського мистецтва. До архівів, бібліотек, музеїв України надходять їх рукописи та листи, щоденники та спомини, а також періодична література, книги, видані в українській діаспорі. За сукупністю цих невідомих досі матеріалів істотно доповнюється образ історії нашої культури. Завдяки тісній співпраці двох сусідніх держав стає можливим опрацювання українськими дослідниками бібліотечних, архівних, музейних фондів Польщі.
Не менш значимим питанням залишається ґрунтовне дослідження українсько-польських мистецьких зв’язків, які відчутно сприяли взаємо- збагаченню та зближенню художніх культур двох народів на різних етапах їх розвитку. Варто згадати, що українсько-польські мистецькі взаємини сягають глибокої давнини[1] й обумовлені передусім територіальною близькістю та історико-культурною спільністю.
Пройшовши через горнило історичних випробувань, злети і спади, українсько-польські мистецькі зв’язки активно продовжували розвиватися і наприкінці ХІХ на початку ХХ століття. У цей час настав новий етап у розвитку культурних взаємин між двома сусідніми народами. Яскравим прикладом цього є спільне навчання польських та українських митців у художніх закладах Польщі, зокрема у КАМ. Не одна відома постать в українському мистецтві була виплекана у стінах Краківської академії, що в цей період переживала небувалий розквіт та піднесення. Професійні викладачі дали суттєвий поштовх для творчості М. Жука, О. Новаківського, І. Труша, М. Сосенка, М. Бурачека, М. Бойчука та іншим митцям, що навчались у цей період у КАМ.
Однак, якщо розглянутий історичний етап у даному контексті вивчений глибоко і всебічно, то питання українсько-польських мистецьких взаємин на теренах Краківської академії мистецтв у 20-30-ті роки ХХ століття і надалі залишаються відкритими для наукових досліджень.
У цей складний для взаємин обох держав соціально-політичний період єдиним інтегруючим фактором залишалася культура і найважливішими центрами інтеграційних процесів стали міста Львів та Краків. Безпосередні мистецькі контакти між Львовом і Краковим здійснювалися у першу чергу через мистецьку освіту та процеси, пов’язані з нею.
Чимала кількість галичан та емігрантів із Наддніпрянської України у 20-30-ті роки ХХ століття з тих чи інших причин, здобували мистецьку освіту саме у Краківській академії мистецтв. Серед випускників КАМ цього періоду чимало відомих імен: Р. та М. Сельські, Р. Турин, Л. Левицький, С. Литвиненко яскраві представники львівського мистецького середовища; відома трійка галичан Я. Лукавецький, М. Зорій, Д.-Л. Іванцев; вихідці з Наддніпрянської України В. Крижанівський, О. Карпенко, Л. Перфецький; вже добре знані постаті української еміграції С. Борачок, Д. Горняткевич, Г. Крук, В. Перебийніс, Н. Кисілевський, М. Кміт, Б. Стебельський, В. Хмелюк та інші. Чимало з них, чиї життя і творчість тісно переплелися із Польщею, стали надбанням обох культур.
Українсько-польські мистецькі взаємини у досліджуваному контексті виражалися у різних формах: це і взаємовпливи студентів, викладачів академії на творчість українських митців; це і тематика полотен (у творах польських митців зустрічаємо українську тематику і навпаки); це участь українських та польських митців у мистецьких об’єднаннях, гуртках; це просто приклади приязні митців-поляків та українців.
У згаданій площині особливе зацікавлення виявлено щодо діяльності українських студентів Краківської академії у складі мистецьких об’єднань Польщі, зокрема «Краківської групи», «Паризького комітету», активна участь у яких стала знаковим фактором українсько-польських мистецьких взаємин в окресленому періоді. Не менш важливим у культурно-художньому обміні та єднанні двох народів була діяльність українського мистецького гуртка «Зарево» у Кракові як популяризатора українського мистецтва та традицій серед населення міста.
Місцем дотику українського і польського мистецтва початку ХХ століття, а також своєрідним візуально-документальним ствердженням значення Краківської академії мистецтв в історії українського мистецтва та об’єднавчою ланкою двох сусідніх народів стала виставка творів випускників КАМ, що відбувалася у Національному музеї Львова у 1998 році, організована спільно з Історичним музеєм Кракова. Вона загострила увагу на „цілинний” пласт в історії українсько-польських культурних взаємин та викликала зацікавлення до цього питання.
Актуальність обраної теми дисертації, по-перше, визначається недостатнім висвітленням українсько-польських мистецьких зв’язків у 20-30-х роках ХХ століття у контексті європейської культури, що раніше ускладнювалося існуванням цензури, обмеженим доступом дослідників до архівних матеріалів, а також відчутним пресом ідеологічних стереотипів; по-друге, браком досліджень мистецьких взаємин, що панували на теренах КАМ і сприяли взаємозбагаченню та зближенню художніх культур; по-третє, неповним висвітленням значення Краківської академії в історії українського мистецтва як потужного мистецького закладу, де здобули освіту десятки українських митців, які підтверджували згодом у світі творчості константу мистецьких взаємин; по-четверте, актуальність означена недостатнім науковим вивченням творчості плеяди художників «краківської школи» в окресленому історичному періоді. Усе це сукупно обумовлює значущість даної проблематики, що стверджувала поняття цілості українського мистецтва.
Розрізнені уявлення про сутність, прогалини у вивченні цього періоду в історії українського мистецтва, його «білі» плями стали підставою для обрання теми дослідження «Краківська академія мистецтв у контексті українсько-польських мистецьких взаємин 20-30-х років ХХ століття».
Аналіз джерельної археографічної бази, надбань інформаційної і спеціальної наукової літератури з теми дисертаційного дослідження дозволяє констатувати, що на сьогоднішньому етапі в українському мистецтвознавстві обрана тема не знайшла всебічного та належного наукового висвітлення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом підготовки наукових кадрів кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Мета дослідження представити Краківську академію мистецтв у контексті українсько-польських мистецьких взаємин 20-30-х років ХХ століття як феномен в історії українського мистецтва. Комплексний характер мети зумовив ряд завдань, розв’язанню яких присвячено розділи праці. Основними з них є такі:
· опрацювати та систематизувати доступний джерельний матеріал і на цій основі відтворити максимально повну картину досліджуваної проблеми;
· простежити характерні риси та особливості мистецької освіти у КАМ;
· проаналізувати творчу спадщину та виставкову діяльність студентів-українців КАМ у 20-30-х роках ХХ ст.;
· скласти список-довідник українських студентів КАМ, що навчалися у Краківській академії в окресленому періоді;
· проаналізувати діяльність українських митців студентів КАМ у складі польських мистецьких об’єднань;
· простежити генезу громадської та виставкової діяльності українських студентів КАМ у складі українського краківського гуртка «Зарево»;
· дослідити і відтворити характер тогочасних українсько-польських взаємин через призму Краківської академії мистецтв.
Об’єкт дослідження Краківська академія мистецтв, життя і творчість українських студентів академії, їх мистецька та громадська діяльність; творчість окремих українських митців-студентів окресленого періоду, на прикладах якої можна розкрити особливості мистецької освіти КАМ та характер українсько-польських мистецьких взаємин.
Предмет дослідження українсько-польські мистецькі взаємини на терені Краківської академії мистецтв 20-30-х роках ХХ століття.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1921-1939 років який обмежений історичними подіями, з одного боку, підписанням угоди (Ризький мирний договір) між Польщею і РСФРР та УСРР, за результатом якої землі Східної Галичини остаточно відійшли до Польської республіки (18 березня 1921), з іншого початком Другої світової війни (1 вересня 1939) та входження Галичини до складу Радянської України (1-2 листопада 1939). Критерієм вибору дат були суспільно-історичні та культуротворчі події в Україні, що суттєво вплинули на визначення пріоритетів у мистецьких процесах обох держав, наклали своєрідний відбиток на художнє життя та події в краї.
Територіальні межі дослідження концентруються регіоном Кракова місцем знаходження академії мистецтв, епіцентром мистецьких подій Польщі у 20-30-ті роки ХХ століття. У процесі аналізу творчої діяльності українських студентів КАМ автор торкається також тогочасного мистецького середовища Львова. Неможливо було оминути і центр мистецького життя Європи Париж, художньо-естетичні орієнтири якого мали вплив на формування естетично-мистецького світогляду багатьох українських митців студентів КАМ.
Методологічну основу дисертації складають принципи історизму, компаративізму, системного підходу до об’єктивного висвітлення явищ минулого на основі комплексного використання джерел. Вони органічно поєднані з такими фундаментальними методами мистецтвознавчих класичних досліджень, як систематизація, періодизація та узагальнення фактологічного матеріалу, типологізація й порівняльні аспекти.
Основним методом даного наукового дослідження є історико-теоретичний підхід до вивчення характеру та особливостей українсько-польських культурних взаємин на терені КАМ, а також висвітлення життя і творчості українських студентів КАМ в окресленому періоді. Конкретні завдання дисертації вирішуються на основі синхронного та діахронного вивчення мистецтва.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертації на базі систематизації, узагальнення та аналізу значного за обсягом достовірно фактичного матеріалу, першоджерел, новознайдених архівних документів вперше комплексно досліджено Краківську академію мистецтв у контексті українсько-польських мистецьких взаємин 20-30-х років ХХ століття. В науковий обіг введено незнані, нові архівні матеріали та джерела, невідому епістолярну спадщину митців, їх живописні та графічні твори з польських та українських архівних, мистецьких і музейних фондів. Уперше в мистецтвознавчій науці КАМ розглядається у контексті творчих взаємин і досліджується як центр мистецької освіти для українців у 20-30-ті роки ХХ століття.
Практичне значення дисертації полягає у можливості застосування її результатів та висновків для доповнення маловідомими фактами історії українського мистецтва, висвітлення питання українсько-польських мистецьких взаємин 20-30-х років ХХ століття. Введений у науковий обіг новознайдений різноманітний фактичний матеріал отримає застосування у праці над методичними посібниками, при формуванні лекційного курсу історії українського образотворчого мистецтва в навчальних закладах академічного мистецького профілю, а також може бути використаний у виданні окремої монографії.
Апробація основних положень дисертації передусім відбулася в Інституті історії мистецтва Ягеллонського університету, де автором захищено наукову роботу польською мовою на тему: «Українські студенти та випускники Краківської академії мистецтв у міжвоєнний період (1918-1939)» (науковий керівник доктор мист. Т. Григлевич, 2004); здійснювалася у доповідях на наукових конференціях різного рівня: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Культуротворча парадигма українського націєтворення» (2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовна культура як домінанта українського життєтворення» (2005), щорічних науково-практичних конференціях Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2003-2005), а також у публікаціях, шість з яких розміщено в наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Список публікацій за темою дисертації:
1. Головчанська О. Ю. Богдан Стебельський мистецтвознавець з діаспори // Вісник Прикарпатського університету імені В. Стефаника. Серія: Мистецтвознавство. Вип. V. Івано-Франківськ, 2003. С. 177-186.
2. Головчанська О. Ю. Повернуті імена. Маловідомий Северин Борачок // Вісник Прикарпатського університету імені В. Стефаника. Серія: Мистецтвознавство. Вип. VІІ. Івано-Франківськ, 2004. С. 63-70.
3. Головчанська О. Ю. Студенти-українці Краківської академії мистецтв (до питання українсько-польських мистецьких взаємин 20-30-х рр. ХХ століття) // Українська академія мистецтв: Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. ХІІ. К., 2005. С. 94-109.
4. Денисюк О. Ю. До питання українсько-польських мистецьких взаємин 1920-30-х рр.: Северин Борачок і діяльність мистецького об’єднання «Паризький комітет» (1923 - 1939 рр.) // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. Вип. XVI. К., 2006. С. 86-97.
5. Денисюк О. Ю. Молоде українське мистецьке середовище Кракова 1930-х років: гурток «Зарево» // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. Вип. XVII. К., 2006. С.112-119.
6. Денисюк О. Ю. Образотворчі та теоретичні паралелі абстрактно-філософського напряму у творчості Дениса-Лева Іванцева // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. К., 2006. С. 437-442.
7. Денисюк О. Ю. Богдан Лепкий і українське мистецьке середовище Кракова 30-х років ХХ століття: гурток «Зарево» // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Духовна культура як домінанта українського життєтворення. Част. І. К., 2005. С. 48-51.
8. Denysiuk O. J. Ukraiсcy uczniowie Akademii Sztuk Piкknych w Krakowie w okresie miкdzywojennym XX wieku // Slavia Occidentalis. Poznaс, 2006. Tom 63. S.113-119.
Структура і обсяг дисертації. Робота загальним об’ємом в 310 с. складається зі вступу, трьох розділів, висновків (161 с.), списку використаних джерел (226 позицій). До дисертації додається Додаток А (130 ілюстрацій), Додаток Б ( 3 таблиці).

[1] Ще з XIV-XV століть відомі нам фрески виконані українськими живописцями у Вислоцькій колегії, каплиці св. Трійці в Люблінському замку (1418), у Сандомирському кафедральному костьолі (1430) та у каплиці св. Хреста Вавельського замку в Кракові (1470) на замовлення польських королів. Як зазначає мистецтвознавець Г. Логвин, таке запровадження у католицьких костелах творів українського письма мало своєю метою ідейно-мистецьку інтеграцію, взаємодоповнення мистецькими надбаннями обох культур [ 63, с. 22].

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене наукове дослідження на тему «Краківська академія мистецтв у контексті українсько-польських мистецьких взаємин у 20-30-х роках ХХ століття» дозволяє зробити наступні висновки, що відповідають основним завданням дисертаційної роботи:
· Виходячи з аналізу джерелознавчої бази наукового дослідження, можна стверджувати, що у дисертаційній роботі вперше введено до наукового обігу значну кількість першоджерел, не опубліковані досі унікальні матеріали, подано малознані або зовсім невідомі факти із життя та творчості українських митців, а також репродукції їх картин. Особливо значимим є введення в українську наукову мистецтвознавчу базу чималої кількості польських наукових видань та періодики, що були практично невідомими в Україні. Аналіз джерел дослідження дає підстави констатувати, що творчості окремих українських художників, які навчалися у 1920-1930-х роках у КАМ, польські дослідники присвятили значно більше уваги, ніж українські.
· Вивчення та систематизація архівних матеріалів, літературних джерел, а також польських та українських періодичних видань досліджуваного періоду переконує, що Краківська академія мистецтв у 20-30-х роках ХХ століття була одним з найважливіших художніх центрів, у яких здобували мистецьку освіту українці поза межами батьківщини у цей період. У теоретичному контексті, у межах наукового дослідження на широкому фактологічному матеріалі доведено значення КАМ як навчального закладу для багатьох відомих нині українських митців.
· Проведений аналіз мистецької освіти у КАМ, її програм та методики навчання, викладацького складу, а також збережених до наших днів академічних праць митців дозволяє констатувати, що у 1920-1930-х роках українські студенти здобували кваліфіковану академічну освіту, отримували добру підготовку із фахових дисциплін. З періоду навчання українські художники винесли не тільки фундаментальні професійні знання, навички та вміння, не тільки широку художню ерудицію, але і пам'ять про творчу атмосферу в академії, дух українського студентства, про ті традиції, які переходять з покоління в покоління, долаючи кордони і час. Завдяки тісному контакту з європейськими художніми традиціями, інспірації французького, а конкретніше, паризького мистецького середовища у стіни академії через філію КАМ у Парижі, українські студенти мали змогу долучатися до вирішення актуальних мистецьких проблем, нових напрямів і течій, творити в ногу з часом.
Краківська академія мистецтв стала важливим містком для багатьох українських митців у продовженні професійної освіти в інших європейських художніх центрах. Навчання у КАМ стало поштовхом для розвитку різних напрямів їх творчості, що часто були далекі від загальних тенденцій польського мистецтва того часу.
Спільне навчання польських та українських митців у КАМ стало одним з достовірних аргументів про дієвість українсько-польських мистецьких взаємин.
· Аналіз творчої спадщини та виставкової діяльності студентів-українців КАМ у 20-30-х роках ХХ століття дає підстави стверджувати, що у творчості багатьох випускників академії важливу роль відігравали впливи і пошуки сучасного європейського мистецтва, але не менш вагомими залишалися українські культурні традиції. Синтез європейської освіченості та яскравих вражень від фольклору, народного мистецтва відіграли надалі вирішальну роль у становленні їх власних стилів.
Без перебільшення можна констатувати той факт, що у Кракові сформувалися покоління художників, які, використавши набутий практичний і теоретичний досвід у період навчання у КАМ, досягнули вершин в образотворчому мистецтві, створили яскраву та своєрідну школу українського мистецтва. Проте мистецька спадщина багатьох із них надалі залишається недостатньо дослідженою в історії українського мистецтва ХХ століття, потребує окремих монографічних студій.
· На основі архівних та джерельних матеріалів у дисертаційній праці складено список-довідник українських студентів КАМ, що навчалися в академії у 1920-1930-ті роки.
· Характер тогочасних українсько-польських взаємин найкраще вдалося простежити через участь українських митців у польських мистецьких організаціях, що зародилися у КАМ, «Паризькому комітеті» та «Краківській групі». Зокрема, активна участь С. Борачка у складі групи «Паризький комітет» та Л. Левицького у «Краківській групі», їх участь у численних виставках дають можливість не просто розглядати діяльність групи у контексті українсько-польських мистецьких взаємин, але й стверджувати тісні творчі та особистісні контакти українських і польських митців, взаємовпливи та взаємозбагачення культур. Творча діяльність митців цього періоду стала важливим етапом в історії мистецтва Польщі та України. Це також яскравий приклад інтеграції творчості митців у європейське мистецтво.
· Своєрідним каталізатором поглиблення українсько-польських культурних та мистецьких зв’язків було об’єднання українських митців у Кракові «Зарево», що пропагувало українське мистецтво серед краків’ян. Завдяки активній діяльності гурток «Зарево» став не тільки важливим складовим діяльності української громади у Кракові, але й частиною українського мистецького процесу 1930-х років, культурно-художнього обміну між сусідніми народами.
· Проведене дисертаційне дослідження дозволило вибудувати узагальнену картину українсько-польських художніх зв’язків у даному контексті та прийти до висновку, що українсько-польські мистецькі взаємини на теренах КАМ виразилися у різних формах, зокрема взаємовпливах студентів, викладачів академії; тематиці творів; спільній участі у мистецьких об’єднаннях, гуртках; дружніх, приязних стосунках митців-поляків та українців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альманах українського студентського життя в Кракові /Ред. колегія: Ничай В., Бажанський М., Салук Я., Крайник І. Краків: Українська студентська громада, 1931. 34 c.
2. Андрусів П. Дамян Горняткевич (1892-1980) // Нотатки з мистецтва. Філадельфія, 1981. №21. С. 15-21.
3. Антонович Є. Богдан Лепкий як маляр, іконописець і мистецтвознавець // Матеріали науково-теоретичної конференції (присвяченої 120-річчю від дня народження Б. Лепкого). Івано-Франківськ, 1992. С. 16-22.
4. Арсенич П. Мистець із Снятина // Галичина. 1998. 27 березня. С. 12.
5. Асеева Н. Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры (конец ХІХ начало ХХ века). К.: Наукова думка, 1989. 197с.
6. Асєєва Н. Ю. Украинско-французские художественные связи в 20-30-х годах ХХ века. К.: Наукова думка, 1984. 125 с.
7. Асоціація незалежних українських мистців. Шоста виставка (16.12.1934 - 14.01.1935): Каталог. Львів, 1935. 18 с.
8. Баран В. Михайло Зорій. Івано-Франківськ, 2003. 120 с.
9. Біографічний словник. Детройт, 1984. 240 с.
10. Богдан Лепкий, 1872-1941: Збірник у пошану пам’яті поета. Краків-Львів, 1943. 58 с.
11. Борачок С. Українські мистці у Парижі у 1930-х роках // Нотатки з мистецтва. Філадельфія, 1966. №5. С. 54-59.
12. Василь Крижанівський: Каталог /Автор-упорядник П. Ковжун. Львів, 1930. 20 с.
13. Винницький М. (С. Гординський). Роман Сельський // Мистецтво. Львів: АНУМ. 1933. С.86.
14. Волошин Л. 80-ліття мистецької школи О. Новаківського у Львові: Каталог виставки учнів-ювілярів /Нац. музей у Львові, Художньо-меморіальний музей О. Новаківського. Львів, 2004. 68 с.
15. Волошин Л. Мистецька школа О. Новаківського у Львові: Біографічний словник учнів. Львів, 1998. 64 с.
16. Геник-Березовський Ю. Богдан Лепкий професор університету // Слово пламенем взялось: Збірник присвячений пам’яті Юліана Геника-Березовського у двадцятиліття його смерті. Торонто, 1972. 154 с.
17. Герета І. Петро Обаль (цикл «Художники Тернопільщини») // Тернопіль. №2-3. 1994. С.10.
18. Головчанська О. Богдан Стебельський мистецтвознавець з діаспори // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Мистецтвознавство. Вип. V. Івано-Франківськ, 2003. С. 177-186.
19. Головчанська О. Повернуті імена. Маловідомий Северин Борачок // Вісник Прикарпатського університету. Серія: Мистецтвознавство. Вип. VII. Івано-Франківськ, 2004. С. 63-71.
20. Головчанська О. Художник Денис-Лев Іванцев: Магістерська робота. Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2002. 78 с.
21. Голубець М. В справі виставки українського пластичного мистецтва у Львові // Громадський Вісник. Львів, 1922. Ч. 61. С. 6-8.
22. Голубець М. Мистецтво // Історія української культури /за загал. ред. І.Крип’якевича. 4-те вид., стереотип. К.: Либідь, 2002 (за виданням 1937 року). С. 632-670.
23. Голубець М. Лев Ґец // Життя і мистецтво. Львів, 1920. Ч. 3. С. 75-76.
24. Голубець М. Микола Анастазієвський // Життя і мистецтво. Львів, 1920. Ч. 2. С. 54-55.
25. Голубець М. Мілян Наталя (Наталка Мілянівна) // Життя і мистецтво. 1920. Ч. 1. С. 4.
26. Голубець М. Третя Виставка // Діло. 1924. Ч. 249. С. 6.
27. Гординський С. Наталя Мілян // Станіславське слово. 1942. № 10. С. 8.
28. Гординський С. Сергій Литвиненко скульптор. Нью-Йорк: Книгоспілка, 1956. 173 с.
29. Гординський С. Спогади про Асоціацію незалежних українських митців // Образотворче мистецтво. 1991. №5. С.16-17.
30. Горняткевич Д. Богдан Лепкий як маляр // Ілюстровані Вісті. Серпень, 1941. Ч. 8. С. 5-7.
31. Горняткевич Д. Митрополит Андрей як опікун мистецтва // Літературно-мистецький зб. «Львів». Філадельфія-Київ, 1954. С. 121.
32. Горняткевич Д. Наталя Мілян // Краківські вісті. 1942. № 220. С. 3.
33. Горняткевич Д. Станіславські образотворчі мистці // Альманах Станіславської Землі. Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1975. С. 536-543.
34. Горняткевич Д. Українські мистці в автобіографіях. Лондон: Українська Видавнича Спілка, 1958. 78 с.
35. Горняткевич Д. Українські митці в автобіографіях // Визвольний шлях. 1956. №4. С. 668-699.
36. Горняткевич Д. Ще про Краківську Академію мистецтв // Визвольний шлях. 1956. №7. С.946-950; №8. С. 982-948; №10 С. 1191-1195.
37. Григорій Крук та європейська пластика середини ХХ ст.: Матер. міжнар. наук. конф. /Ред. О. Федорук. К., 1995. 77 с.
38. Денис-Лев Іванцев відповідає на питання Юрія Андруховичча // Перевал. 1993. № 1. С. 3-15.
39. Драган М. Перша виставка АНУМ // Діло. 1931. 16-19 жовтня. С. 3.
40. Драган М. Четверта виставка АНУМ // Діло. 1933. 23 грудня. С. 5.
41. Друга українська мистецька виставка: Каталог. Львів: ГДУМ, 1923. 31 с.
42. Зарубіжні українці: Довідник /Білан Я., Кордан Б., Кравченко Б. та ін. К.: Україна, 1991. 257с.
43. Заячківська Н. Культурна діяльність Богдана Лепкого у контексті українсько-польських зв’язків // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Львів, 1996. Вип. 2. С. 378.
44. Іванцев Д. Краківські стежки // Слово Просвіти. 1996. С. 12.
45. Іванцев Денис-Лев. Малярство, графіка, пластика: Каталог /Вступна стаття Мельника В. Івано-Франківськ, 1995. 23 c.
46. Іванцев Д. Обдарований Богом творець прекрасного. Спомини про давнього приятеля Григорія Крука // Новий час. 1992. № 6. С. 2.
47. Іванцев Д. Статизм. Між вічністю і часом // Новий час. 1994. № 26. С. 5.
48. Іванцев Д. Український демостен. Спомини про Б. Лепкого // Комсомольський прапор. 29 липня 1989. С. 3.
49. Іванцев Д. Шляхи сучасного образотворчого мистецтва // Комсомольський прапор. 22 вересня 1987. С. 7.
50. Каталог виставки сучасної української графіки. Львів: АНУМ, 1932.
51. Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові /Авт.-упорядники Арофікін В., Посацька Д./. Київ-Львів, 1996. 102 с.
52. Каталог четвертої виставки АНУМ. Львів, ХІІ. 1933. І. 1934.
53. Кейван І. Богдан Стебельський //Альманах Станіславської Землі. - Нью-Йорк, 1985. Т.2 С. 121.
54. Кейван І. Українські митці поза батьківщиною. Едмонт-Монреаль, 1996. 226 с.
55. Книга творчості українських мистців поза Батьківщиною /Ред. П. Мегик/. Філадельфія: Нотатки з мистецтва, 1981. 512 с.
56. Кос Г. Українські мистецькі об’єднання кінця ХІХ початку ХХ століття // Євшан-зілля: Вісник культури. Львів, 1993. №7. С. 37-35.
57. Коцовська Л. Талант, не знаний нам // Неділя. 1997. №10. С.4.
58. Краківські українознавчі зошити /За ред. Лужного Р. і Мокрого В. Т. 1-2. Краків, 1992-1993. 57 с.
59. Крук Г. Мій шлях до різьби // Перевал. 1993. №2. С. 56-71.
60. Левицький Леопольд. Спогади про художника: Збірник /Авт. - упор. Павлишин Л. Львів: СКІМ, 2004. 181с.
61. Лист Міжнародного біографічного Центру, адресований Д. Іванцеву. - Кембрідж: СВ23ОР, Англія. 1992. Архів сім’ї художника.
62. Лобановський Б.Б., Говдя П. І. Українське мистецтво другої половини ХІХ початку ХХ століття. К.: Мистецтво, 1989. 206 с.
63. Логвин Г.Н. Українсько-польські мистецькі зв’язки XIV-XVст. // Українське мистецтво у міжнародних зв’язках: Дожовтневий період /Ред. Афанасьєв В. А. та ін. К.: Наукова думка, 1983. 187 с.
64. Лосікова Л. Сергій Литвиненко // Образотворче мистецтво. 2002. № 3. С.14.
65. Лупій С. Скульптор Михайло Черешньовський (До питання розвитку української скульптури ХХ ст.) // Читання пам’яті С. Гординського. Львів, 1999. С. 56-61.
66. Лупій Т. До проблем українсько-польського мистецького життя 1920-30-х рр. Леопольд Левицький і "Grupa Krakowska" // Діалог культур: Україна в світовому контексті. Мистецтво. Львів, 1998. Вип. 4. С. 537-543.
67. Лупій Т. Українсько-польські мистецькі зв’язки на зламі ХІХ - ХХ ст. Львів - Краків // Проблеми слов’янознавства. Львів, 1995. №47. С. 98-101.
68. Луцик С. Вистава Василя Перебийноса // Вісник: місячник літератури, мистецтва. 1938. Т.2, Кн. 6. С.457-459.
69. М.Б. Василь Крижанівський // Нові шляхи. 1930. № 3. С. 166.
70. Маланюк Є. Людина і учитель // Нотатки з мистецтва. 1975. №15. С. 23.
71. Матеріали науково-теоретичної конференції (присвяченої 120-річчю від дня народження Б. Лепкого). Івано-Франківськ, 1992. 103 с.
72. Мельник В. Свідок століття: Денис-Левко Іванцев // Образотворче мистецтво. 2000. №. 1. С. 23-25.
73. Мельник В. Цей теплий полиск "Зарева"... // Галичина. 1997. 15 березня. С. 14.
74. Микола Анастазієвський (1891-1974) // Нотатки з мистецтва. 1975. №15. С. 63.
75. Михайло Черешньовський. Статті. Спогади. Матеріали / Ред. Біланюк О. Нью-Йорк, 2000. 34 с.
76. Музика Я. Павло Ковжун товариш // Жінка. 1939. С. 5.
77. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919-1939. К.: Видавництво ім. О.Теліги, 1999. 271 с.
78. Нестерчук М. Теплі хмари П. Обаля // Дзвін. 1995. №6. С. 16.
79. Нестерчук М., Мисюга Б. Різьблення та пейзажне малярство Петра Обаля // Образотворче мистецтво. 2001. №2. С. 35.
80. Нова Зоря. 7 січня, 1933. С. 17.
81. Новий час. 22 грудня, 1934. С. 5.
82. Нога О., Шмагало Р. Між Сходом і Заходом. Кераміка Галичини кінця ХІХ початку ХХ століття в контексті міжнародних зв’язків. Контакти і взаємовпливи. Львів: Логос, 1994. 119 с.
83. Нога О., Яців Р. Мистецькі товариства, об’єднання, угруповання, спілки Львова, 1860-1998: Матеріали до довідника. Львів: Укр. технології, 1998. 122 с.
84. Овсійчук В. Маргіт Сельська, учениця Ф. Лєже // Галицька брама. Львів, 1998. № 743. С. 16-17.
85. Олейнюк Н. Автопортрет у розбитому дзеркалі // Образотворче мистецтво. 2002. № 3. С. 6.
86. Опалінська С. Краків Лева Геца // Лев Гец: Каталог виставки. Краків-Львів. Краків, 1998. 34 с.
87. Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словатчині. Нью-Йорк - Прага, 2005. 224 с.
88. Перебийніс В. Академія мистецтв у Кракові // Визвольний шлях. 1956. №2. С. 203-209; №3. С. 302-316; №4. С. 426-428.
89. Перша виставка АНУМ з участю запрошених французьких, італійських і бельгійських митців та української паризької групи: Каталог. Вересень-жовтень, 1931. 23 с.
90. Перша виставка килимів і вишивок: Каталог. Львів, 1930. 26 с.
91. Подуфалий В. Б. Лепкий як маляр // Тернопіль. 1991. №3. С. 58.
92. Полєк В. Прекрасна людина і талановитий митець // Вперед. 1995. № 51-52. С. 6-9.
93. Полєк В. Українська діаспора наші земляки. Івано-Франківськ, 1994. 101 с.
94. Попович В. Северин Борачок (1898-1975) (Спогад) // Нотатки з мистецтва. 1981. С. 51-54.
95. Потапова Н. «Асоціація незалежних українських мистців» і україно-європейський мистецький діалог // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Вип. 2. Львів, 1996. С. 266-269.
96. Ретроспективна виставка українського малярства за останні ХХХ літ: Каталог (Вступна стаття Золозецького В.). Львів: АНУМ, 1935. 31 с.
97. Ріпко О. «Зарево» в культурному русі Галичини 1920-1930-років // Г. Крук та європейська пластика. К., 1995. С. 45-49.
98. Ріпко О. Мистецтво Львова першої половини ХХ століття: Каталог виставки. Львів, 1996. 24 с.
99. Ріпко О. У пошуках страченого минулого: Ретроспектива мистецької культури Львова ХХ століття. Львів: Каменяр, 1996. 285 с.
100. Сельський Роман // Нові шляхи. Грудень, 1929. С. 4.
101. Сельський Роман. Альбом /За ред. Маричевського М. Автор-упорядник книги Шимчук Є. К.: Софія, 2004. 167с.
102. Сельський Роман. Альбом: живопис, графіка. К., 1988. 68 с.
103. Сивицький М. К. Богдан Лепкий. Життя і творчість. К.: Дніпро, 1993. 374 с.
104. Стебельський Б. Ідеї і творчість: збірник статей та есе. Торонто, 1991. 341 c.
105. Стебельський Б. Северин Борачок // Естафета. Нью-Йорк-Торонто, 1974. Ч.2. С. 257-261.
106. Степовик Д. Скульптор Михайло Черешньовський. Життя і творчість. К.: Вид-во ім. О.Теліги, 2000. 224 с.
107. Стецько В. «А душі вбити не можуть» // Образотворче мистецтво. 1992. № 2. С. 10-13.
108. Студентський голос. Краків: Українська студентська громада, 1927. Ч. 1. С. 5.
109. Українська мистецька виставка: Каталог. Львів: ГДУМ, 1922. 12 с.
110. Українсько-польські культурні взаємини (ХІХ-ХХст.) /Гол. ред. Федорук О. К., 2003. 293 с.
111. Федорович-Малиницька І. Виставка АНУМ // Вісник: місячник літератури та мистецтва. Львів, 1934. С.113-116.
112. Федорович-Малиницька І. Наталя Мілян // Краківські вісті. 1943. №11 С.4; №54. С.4.
113. Федорук А. Украинско-польские связи в изобразительном искусстве: Автореф. дис... канд. искусствоведения: 17.00.05 / Інститут искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М.Т.Рильського НАН Украины. К., 1971. 24 с.
114. Федорук О. В колі традицій і авангарду. К.: Абрис, 1995. 231 с.
115. Федорук О. Василь Хмелюк. К.: Тріумф, 1996. 264 с.
116. Федорук О. Джерела культурних взаємин: Україна у творчості польських художників другої половини ХІХ - початку ХХ століття. К.: Мистецтво, 1976. 130 с.
117. Федорук О. Мистецтво української діаспори. Повернуті імена. К.: Тріумф, 1996. 264 с.
118. Федорук О. На переломі: здобутки і втрати (польський нефігуративний та фігуративний живопис 1955-1965). К.: Логос, 1997. 232 с.
119. Федорук О. Юрій Кульчицький. Графіка, кераміка, малярство, колаж. Париж, 1991. 230 с.
120. Чайка Я. Спогад про C. Литвиненка // Мистецькі студії: журнал клубу українських митців. 1991. № 1. С. 56.
121. Челяк І. Творча діяльність Михайла Зорія // Вісник Прикарпатського університету імені В. Стефаника. Серія: Мистецтвознавство. Івано-Франківськ, 2002. Вип. IV. С. 193-203.
122. Четверта виставка ГДУМ: Каталог. Львів, 1926. 16 с.
123. Шимчук Є. Роман Сельський // Альманах Львівської академії мистецтв. Львів, 1994. С. 71-72.
124. Шмагало Р. Словник митців-педагогів України та з України в світі. 1860-1998. Львів: Українські технології, 1998. 144 с.
125. Якущенко Г. Леопольд Іванович Левицький. Нарис про художника. К.:, 1969. 58 с.
126. Ярослав Корнилович Лукавецький: Каталог. Львів: Редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі, 1991. 23 с.
127. Ярослав Лукавецький (1908-1993) // Образотворче мистецтво. 1994. №1. С. 47.
128. Яців Р. Ідеали повертайтеся, або Львівський клуб українських митців // Мистецькі студії: журнал клубу українських митців. Львів, 1991. № 1. С. 7.
129. Яців Р. Український інтелект на мистецькій карті Європи 1900-х поч. 1920-х років // Записки Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. Львів, 1995. Т.ССХХVI. С. 213.
130. Akademia Sztuk Piкknych im. Jana Matejki w Krakowie /Red. Maciej Pawіoski. Krakуw, 1996. 206 s.
131. Akademia Sztuk Piкknych im. Jana Matejki w Krakowie // Pakiet informacyjny ECTS. Krakуw, 1990. 143 s.
132. Akademia Sztuk Piкknych im. Jana Matejki w Krakowie. 180 lat tradycji. Krakуw, 1999. 104 s.
133. Akademia Sztuk Piкknych w Krakowie na starej fotografii. Wystawa starych fotografii w reprodukcjach Marka Gardulskiego ze zbiorуw Biblioteki Gіуwnej ASP w Krakowie. Krakуw, 1995. 16 s.
134. Akademia Sztuk Piкknych w Krakowie // Szkoіy Wyїsze Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa, 1927. S. 88-94.
135. Akademia Sztuk Piкknych w Krakowie. Program wykіadуw na rok akademicki 1937/38. Krakуw, 1937. 8 s.
136. Archium UJ. Hromada Studentуw Emigrantуw z Ukrainy. Syg. SII 794.
137. Archiwum UJ. Statut nr. 12.17/1.23. roku.
138. Awangarda artystyczna w krкgu KPP. Krakуw, 1979. 97 s.
139. Branicka М. Leopold Lewicki. Sztuka polityk№ przesіoniкta // Art&Bisiness. 2002. № 1-2. S. 12-13.
140. Chomyn I. Kazimierz Sichulski 1879-1942: Katalog. Krakow. 2001. 27 s.
141. Cybis J. Notatki malarskie. Dzienniki 1954-1966. Warszawa, 1980. 349 s.
142. Dilo. 24 listopada, 1932. S. 6.
143. Dobrowolski N. Awangardowe stowarzyszenie Artes i Grupa Krakowska // Nowoczesne malarstwo polskie. Wrosіaw-Warszawa-Krakуw, 1964. T.II. S. 371.
144. Dutkiewicz J., Jaleniewska-Њlesiсska J., Њlesiсski W. Materiaіy do dziejуw Akademii Sztuk Piкknych w Krakowie, 1895-1939 /Red. Dutkiewicz J. Wrocіaw-Warszawa-Krakуw, 1969. 491 s.