ЕМАЛЬЄРНЕ МИСТЕЦТВО В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД ТА СУЧАСНИЙ СТАН : Эмальерное ИСКУССТВО В УКРАИНЕ: ИСТОРИЧЕСКИЙ ОПЫТ И СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ

Краткое описание

Київський національний університет будівництва і архітектури

На правах рукопису

Довгань Юлія Олександрівна

УДК738.4:75(477)

ЕМАЛЬЄРНЕ МИСТЕЦТВО В УКРАЇНІ:
ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД ТА СУЧАСНИЙ СТАН

17.00.05 образотворче мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
кандидат технічних наук, професор
Кащенко Олександр Володимирович

Київ2008

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень................... 4

Вступ................................................................................................................ 5
Розділ I. Огляд літератури, джерельна база та методи дослідження16
1.1. Огляд літератури.................................... 16
1.2. Джерельна база та методи дослідження...... 27
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І... 31

Розділ ІІ. Історія розвитку емальєрного мистецтва на території України .33
2.1. Розвиток емальєрного мистецтва в контексті історичних
художніх стилів. 33
2.2. Емальєрне мистецтво скіфів та раннього середньовіччя........... 41
2.3. Специфіка емалей Київської Русі................................................. 47
2.4. Художньо-образні та технологічні особливості емалей доби
бароко. 53
2.5. Провідні тенденції емальєрства кінця ХІХ середини ХХ ст.. 58
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ.. 62

Розділ ІІІ. Проблеми сучасного емальєрного мистецтва та перспективи
його розвитку........................................................................................ 65
3.1. Причини та особливості переходу від декоративно-прикладних до
станкових та монументальних форм... 65
3.2. Образно-стилістичні та технологічні засади станкової та
монументальної емалі............................................................... 71
3.3. Перспективи розвитку емальєрного мистецтва.. 84
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ. 97

Розділ ІV. Сучасні осередки емальєрства та творчість провідних художників-
емальєрів України................................................................................. 101
4.1. Шляхи формування та регіональні особливості емальєрства
західного осередку........................................ 105
4.2. Своєрідність емальєрних творів південного осередку... 112
4.3. Художнє угруповання «Майстерня О.Бородая» та творча практика
майстрів центрального осередку......................................................... 119
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІV. 156

ВИСНОВКИ..................................................................................................... 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................... 166
ДОДАТКИ........................................................................................................ 189
ДОДАТОК А 190
ДОДАТОК Б 213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АМ ІА НАНУ Археологічний музей Інституту археології Національної академії наук України
ІА НАНУ Інститут археології Національної академії наук України
КМА Києво-Могилянська академія
КНУБА Київський національний університет будівництва і
архітектури
МБ Майстерня Бородая
МІКУ Музей історичних коштовностей України
МУНДМ Музей українського народного декоративного мистецтва
НАНУ Національна академія наук України
НАОМА Національна академія образотворчого мистецтва і
архітектури
НМІУ Національний музей історії України
ПК Приватна колекція

ВСТУП

Процеси, що відбуваються в українському образотворчому мистецтві кінця ХХ початку ХХІ ст., в багатьох випадках характеризуються небувалим розширенням побудови художнього образу, зокрема переходом традиційно прикладних видів мистецтва в сферу мистецтва станкового і монументального. Ці процеси потребують наукового аналізу, узагальнень для встановлення еволюції, тенденцій і перспектив розвитку.
Однією з таких галузей, в якій відбулися значні трансформації, є мистецтво емалі. Перехід від мініатюрних декоративно-прикладних форм до станкових в емальєрному мистецтві в Україні вперше відбувся в творах трьох українських художниць першої половини ХХ ст.: Марії Дольницької, Олени Кульчицької, які працювали у Відні, та Ярослави Музики у Львові. Цей процес спочатку був викликаний пошуком нових зображальних можливостей стилю модерн. Пізніше розвиток станкової емалі був пов’язаний з відродженням національної самобутності та зверненням до християнської тематики, особливо в творах тих художників, які перебували за кордоном. На початку 1980-х років, разом з новим етапом розвитку емалі, процес набув більш масового характеру. Це пов’язано зі змінами культурно-історичних умов, коли відійшов у минуле характерний для мистецтва радянського часу жорсткий поділ на «високе мистецтво» (живопис, скульптура, графіка) та прикладні види. Серед важливих чинників також є і нові відкриття в галузі хімії, внаслідок чого здешевлення матеріалів для емалювання; прихід в сферу емалі монументалістів, живописців, графіків, скульпторів; відкриття кордонів та ознайомлення з досвідом зарубіжних колег. У цей же час українські художники роблять перші кроки в застосуванні емалі в монументальному мистецтві.
Останніми десятиріччями мистецтво емалі переживає активний підйом не лише в Україні, а й у країнах Західної Європи, США, Росії, Японії, Австралії. Це викликано актуальними пошуками нових художньо-композиційних форм вираження, через сучасні універсальні техніки виконання та образне мислення сучасних художників та дизайнерів. Причому діапазон застосування емалі досить значний, а завдяки її властивостям і розвитку нових технологій є тенденції до його розширення і надалі. Станкові і монументальні форми емальєрства в останні роки значно переважають традиційні ювелірні і декоративно-прикладні, що засвідчує табл.1.
У даний час існують розрізнені відомості про художні, композиційні, технологічні аспекти емальєрства, що часто мають локальний характер і не відображають сутності цього виду мистецтва як цілого. В багатьох працях і публікаціях емальєрне мистецтво розглядається як частина декоративно-прикладного. Теоретичні праці та дослідження, присвячені емалі як виду станкового і монументального мистецтва, в Україні відсутні, при тому, що на даний момент наявна значна кількість практичних прикладів в цій сфері і їх число з кожним роком зростає.
На рубежі ХХ ХХІ ст. емаль як станковий і монументальний вид в Україні розвивають ряд українських художників, а саме: Василь Тимко, Іван Юрков, Сергій Юрков, Станіслав Вольський, Степан Марчук, Петро Чакір, Леонід Косигін, Неллі Княжковська, Олександр Михальянц, Віталій Хоменко, Іван Кириченко, Оксана Стратійчук, Михайло Ніколаєв, Сергій Колечко, Тетяна Колечко, Олександр Бородай, Тамара Турдиєва, Устим Федько, Людмила Мисько, Тетяна Дреєва, Тетяна Ільїна, Анастасія Рябчук, Станіслав Юшков, Альона Моргунова, Ольга Єрофеєва та Ігор Моргунов. Ці художники-емальєри, представники різних українських регіонів, є творцями мистецьких робіт, в тому числі в архітектурі, активними учасниками емальєрних виставок та симпозіумів як в Україні, так і за кордоном. На даний час існують поодинокі публікації, присвячені творчості окремих персоналій цих художників, однак їх творчість ніколи не розглядалась як явище в цілому, характерне для певних регіонів, відсутня також критична оцінка та аналіз їх творів як приналежних саме до станкового та монументального мистецтва.
Для розвитку будь-якого виду мистецтва важливим є не лише творча активність, а й збереження і передача знань шляхом впровадження спеціалізованої освіти. Зараз в Україні практично відсутні освітні заклади, в яких системно вивчають емаль, а також освітньо-професійні програми для вивчення емальєрного мистецтва. Не менш важливою проблемою, в рамках цієї теми, є відродження втрачених технологій, що має виключне значення для емалі, бо нерозривно пов’язане зі створенням художнього образу. Індивідуальні підходи окремих майстрів не складають спільної науково-теоретичної основи цього виду мистецтва. В зв’язку з цим втрачаються безцінні технології майстрів емалі, відбуваються історично повторні відкриття в галузі емалі, відсутнє логічне накопичення досвіду.
Для вирішення зазначених проблем в даний час існують об’єктивні передумови:
1. Зацікавленість суспільства в сучасній формі мистецтва художньої емалі як новій гілці мистецтва станкового і монументального.
2. Зацікавленість в сучасному мистецтві художньої емалі ряду галузей, зокрема, архітектури та дизайну.
3. Наявність значної кількості станкових робіт як в Україні, так і за кордоном.
4. Український та закордонний досвід впровадження емальєрного мистецтва як виду монументального мистецтва в архітектурне середовище.
5. Розвиток нових технологій та вдосконалення устаткування.
6. Світовий досвід створення об’єднань емальєрів та впровадження емальєрної освіти.
7. Закордонний досвід проведення виставок, симпозіумів і пленерів з мистецтва художньої емалі. Досвід успішної роботи музеїв емалі та випуск періодичних видань, присвячених емальєрному мистецтву.
8. Можливість використання методологічної бази, сформованої в Україні в сфері мистецтва з загальних питань історії і теорії мистецтва, образотворчого мистецтва та художнього дизайну.
9. Власні розробки в цій галузі (підготовка Першого міжнародного фестивалю емалі в Україні, МУНДМ, 2009; підготовлений до друку альбом «Українська емаль», 208 с.).
Враховуючи вищеназване, а також значний історичний досвід (вітчизняний і зарубіжний), активізацію сучасного емальєрства протягом останніх десятиріч, наявність емпіричного досвіду та окремих наукових розробок, можна стверджувати, що все це спонукає до формування наукового осмислення емалі як окремого виду станкового і монументального мистецтва та підтверджує актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації:
1. Відповідає загальнодержавній політиці розвитку культури в контексті інтеграції України в європейське культурне середовище (Указ Президента України № 153/2008 від 27 лютого 2008 р. «Про проведення у 2008 році Року міжкультурного діалогу в Україні» [220]).
2. Узгоджена з тематикою та відповідає загальному профілю наукових досліджень кафедри рисунку і живопису КНУБА за проблемою «Теорія зображень» та програмами підготовки фахівців за напрямами «Образотворче мистецтво», «Архітектура», спеціальністю «Образотворче і декоративно-прикладне мистецтво».
3. Узгоджена з планами наукових досліджень кафедри теорії та історії образотворчого мистецтва НАОМА.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є системне дослідження сучасної української емалі як нового виду станкового і монументального мистецтва її стану, витоків, проблем, тенденцій і перспектив розвитку.
Для досягнення вказаної мети визначені наступні завдання:
1. Зібрати і проаналізувати наявні літературні джерела з окресленої проблеми;
2. Відслідкувати історичний процес розвитку мистецтва емалі на території України в загальноєвропейському контексті на основі наявних мистецьких творів в емалі, що експонуються на виставках, зберігаються в музейних колекціях та приватних зібраннях;
3. Охарактеризувати розвиток емалі як самостійного виду українського мистецтва в контексті історичних художніх стилів; визначити технологічні прийоми, жанровий діапазон та виражальні можливості;
4. Виявити засади становлення сучасної української емалі, причини і особливості переходу від декоративно-прикладних до станкових і монументальних форм;
5. Дослідити образно-стилістичні та технологічні особливості сучасної станкової і монументальної емалі в Україні на основі аналізу творів провідних художників-емальєрів, які належать до різних мистецьких осередків;
6. На матеріалах аналізу закордонного досвіду діяльності художніх об’єднань емальєрів, популяризації емалі шляхом проведення творчих симпозіумів та впровадження емальєрної освіти, окреслити можливості та передумови для розвитку цих напрямків в Україні;
7. Означити перспективи розвитку емалі як виду станкового і монументального мистецтва та окреслити подальші напрямки досліджень з цього питання.

Об’єктом дослідження є емальєрне мистецтво в Україні.

Предметом дослідження є історичний досвід та сучасний стан мистецтва художньої емалі в Україні.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період кінця ХХ початку ХХІ ст. Для реконструкції історичного процесу становлення сучасного емальєрного мистецтва, ми розглядаємо його починаючи з V століття до н.е. (з найдавніших зразків емалі на території України) до середини ХХ ст.
Територіальні межі дослідження обумовлені регіонами розповсюдження емальєрного мистецтва в Україні мистецькими осередками, що об’єднані спільними географічними, освітніми та художніми ознаками: південний (Сімферополь, Одеса, Ізмаїл), західний (Львів, Хмельницький, Ужгород та ін.) та центральний (Київ, Харків, Дніпропетровськ). Також нами був розглянутий історичний досвід, сучасний стан, мистецькі надбання в галузі емалі багатьох європейських та східних країн та їх вплив на мистецтво емалі в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають принципи системності та історизму. Для розв’язання поставлених завдань, реконструкції історичного контексту розповсюждення емальєрного мистецтва в Україні, дослідження еволюції його художніх форм, порівняння творчих осередків, авторських емальєрних технік та творів було застосовано методи типологізації, класифікації, образно-стилістичного аналізу, які поєдналися з компаративним методом.

Джерельну базу дисертації складають:
- літературні та архівні джерела;
- роботи сучасних майстрів-емальєрів, що досліджені нами особисто, зберігаються в авторських та приватних колекціях;
- архівні матеріали, надані авторами емалевих робіт для формування альбому «Українська емаль»;
- художні твори, що зберігаються в музейних зібраннях в Україні: в НМІУ, МІКУ, АМ ІА НАНУ, МУНДМ; в Угорщині: в Музеї емалі м. Кечкемет, Музеї декоративного мистецтва м. Будапешт (Iparmuveszeti Muzeum). Тимчасові експозиції і виставки емальєрного мистецтва в Україні та закордоном;
- твори емальєрного мистецтва, що опубліковані та репродуковані в літературних джерелах;
- матеріали фондів бібліотеки відділу образотворчих мистецтв Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, наукової бібліотеки МУНДМ, бібліотек Інституту археології НАНУ, КНУБА та НАОМА;
- власний творчий досвід, участь у виставках присвячених емалі в Україні та за її межами, основні з яких: міжнародна виставка декоративного мистецтва (галерея мистецтв ім. Мухіної, м. Санкт-Петербург, Росія, 1994 р.); виставка емалі в рамках Днів української культури у Франції (м. Париж, 1995 р.); міжнародна виставка «Художня емаль» (м. Ярославль, Росія, 1997 р.); міжнародна виставка декоративного мистецтва (м. Дайдесхайм, Німеччина, 1996 р.); 30-та та 34-та міжнародна виставка емалі (Палац мистецтв ім. Ердеї Ференца, м. Кечкемет, Угорщина, 2004 та 2008 р.); «Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен» (м. Київ, 2002 р.); «Сучасне ювелірне мистецтво України» (Музей історичних коштовностей України, м. Київ, 2006 р.), а також участь у творчих симпозіумах по емалі в м. Кечкемет: 1995, 1999, 2004, 2008 рр.
- організація емальєрних виставок («Майстерня Бородая», МУНДМ, лютий 2008 р.) та проектів (Перший міжнародний фестиваль емалі, МУНДМ, планується 5.06-5.07.2009 р.);
- консультації мистецтвознавців, істориків, археологів, професійних художників-емальєрів та ювелірів;
- інтернет-ресурси та листування з багатьма емальєрами з інших країн.
Все це дозволило сформувати цілісне уявлення про сучасний стан проблеми емальєрства в Україні та виявити актуальні напрямки наукового опрацювання історичного досвіду, сучасного стану, проблем, тенденцій і перспектив розвитку емальєрного мистецтва в Україні як виду станкового та монументального мистецтва.

Наукова новизна одержаних результатів даної роботи полягає в науковому обґрунтуванні процесу становлення художньої емалі як окремого виду станкового і монументального мистецтва. В дисертації вперше:
- систематизовано та проаналізовано наявні літературні джерела, присвячені емалі; введено до наукового обігу неопубліковані раніше матеріали (з приватних архівів), твори з приватних збірок та репродукції з рідкісних видань, що знаходилися поза увагою дослідників;
- систематизовано наявні матеріали щодо емальєрної творчості, що знаходяться в музейних колекціях та були експоновані на виставках;
- відтворена цілісна картина розвитку емалі на території України в контексті загальноєвропейського мистецтва, від найдавніших зразків до сучасних творів;
- розглянута динаміка розвитку емалі від декоративно-прикладних до станкових і монументальних форм, виявлені причини та особливості цього переходу;
- виявлені художні ознаки, засоби виразності та технологічні особливості емалі як виду сучасного станкового і монументального мистецтва;
- в широкому обсязі, в контексті образотворчого мистецтва, здійснено аналіз творчої практики сучасних українських художників-емальєрів, шкіл та осередків емальєрної творчості;
- в контексті перспектив розвитку емальєрного мистецтва, на основі аналізу закордонного досвіду, порушена проблема популяризації емальєрства шляхом проведення творчих симпозіумів, створення мистецьких об’єднань та впровадження емальєрної освіти в Україні у формі спеціалізованих освітньо-професійних програм;
- емальєрне мистецтво розглянуте як окремий вид образотворчого мистецтва, виявлені його закономірності та окреслені перспективи.

Практичне значення одержаних результатів. Результати даної роботи можуть бути використані в якості основи для практичного застосування емалі як виду монументального мистецтва в архітектурному середовищі; для написання статей з окремих питань і узагальнених праць з історії мистецтва України; в науково-педагогічній роботі (в програмах з образотворчого мистецтва, в курсах лекцій та в створенні навчально-методичного посібника). Дана робота є науково-теоретичним підґрунтям для створення асоціації українських художників-емальєрів, проведення творчих симпозіумів та пленерів по емалі в Україні.
Результати роботи були впроваджені:
- у навчальний процес при підготовці курсу лекцій «Мистецтво і архітектура регіону» для студентів спеціальності 6.020205 «Образотворче і декоративно-прикладне мистецтво» (КНУБА № 25-89 від 05.02.2009);
- у музейну практику при підготовці Першого міжнародного фестивалю емалі в Україні (МУНДМ № 33 від 30.01.2009).

Особистий внесок здобувача. Всі дослідження та публікації виконані автором особисто.

Апробація результатів дисертації.
Основні принципи і положення дисертаційної роботи оприлюднені автором в доповіді, присвяченій застосуванню емалі в дизайн-середовищі (міжнародна виставка REX-2004, Експоплаза, Київ, 2004), під час доповіді «О.Бородай і його учні» (виставка і конференція, галерея «А-Хаус», Київ, 2004), в організації виставки «Майстерня Бородая» (виставка емалей О.Бородая та його учнів, МУНДМ, Київ, 2008). За матеріалами досліджень відбулися виступи: на 62-ій, 67-ій та 68-ій науково-практичних конференціях КНУБА (2001, 2006, 2007 рр., підсекція при кафедрі рисунка і живопису); на науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів (2007 р., КНУБА).

Публікації. Результати досліджень опубліковані в наукових збірках:
1. Довгань Ю.О. Нові аспекти художньо-декоративного оздоблення інтер’єрів і екстер’єрів / Ю.О. Довгань // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 14. К.: КНУБА, 2005. С. 159-163.
2. Довгань Ю.О. Емаль в сучасному інтер’єрі метрополітену (з творчого досвіду Олександра Бородая) / Ю.О. Довгань // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 15. К.: КНУБА, 2006. С. 62-67.
3. Довгань Ю. Нові аспекти використання гарячої емалі в архітектурному середовищі / Ю.Довгань // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. К.: СПД Пугачов О.В. Київ, 2007. Вип. 8. С. 84-88.
4. Довгань Ю.О. Сучасне емальєрне мистецтво півдня України / Ю.О. Довгань // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2007. №12. С. 40-47.
5. Довгань Ю. Уроки Кечкемета (З творчого досвіду угорських емальєрів) / Довгань Ю. // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Випуск 14. К.: НАОМА, 2007. С. 351-356.
6. Довгань Ю. Шляхи розвитку станкової емалі в Україні / Довгань Ю. // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті Харків: ХДАДМ, 2007. № 4,5,6. С. 27-29.
7. Довгань Ю.О. Методичні основи розробки наскрізної програми «Художня емаль» в програмі підготовки фахівців за напрямками «Образотворче мистецтво», «Дизайн» / Ю.О. Довгань // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2008. № 5 С. 23-28.
8. Довгань Ю.О. Досвід використання художньої емалі в умовах сучасного інтер’єру / Ю.О. Довгань // Наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів КНУБА: Тези доповідей. К.: КНУБА, 2007. С. 197.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку скорочень, списку використаних джерел та додатків.
Обсяг дисертації: 329 с., з них основна частина 165 с., список використаних джерел 226 найменувань. Додатки (окремий том) 141 с.: додаток А кольорові таблиці 23 с., (18 таблиць); додаток Б альбом кольорових ілюстрацій (зі списком ілюстрацій) 118 с., (186 іл.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз розвитку емальєрного мистецтва в Україні дозволив створити цілісну картину сучасного стану проблеми і констатувати, що:
1. При опрацюванні та аналізі наявних літературних джерел було встановлено, що мистецтво художньої емалі в Україні досі залишалося маловивченим з наукової точки зору явищем, і комплексні дослідження, присвячені цій проблемі, практично відсутні. А саме: відсутній розгляд історії емальєного мистецтва на території України як безперервного процесу; відсутні роботи, присвячені технології і способам виконання емальєрних творів сучасними українськими художниками; відсутній аналіз цих творів з позицій образотворчого мистецтва; відсутні роботи, присвячені сучасному емальєрному мистецтву в Україні як окремому явищу.

2. Розглянуто еволюцію емальєрного мистецтва в Україні як цілісне явище, включаючи витоки, передумови виникнення, етапи становлення і розвитку. На підставі принципів системності та історизму доведено, що процес розвитку емалі на території України мав дискретний характер та відбувався під постійним впливом розвитку емальєрного мистецтва в Європі: більшість технологій, пов’язаних з цим видом, є адаптованим запозиченням з давньогрецьких, давньоримських, візантійських, французьких, австрійських і російських зразків. На основі наявних мистецьких творів в емалі, що експонуються на виставках, зберігаються в музейних колекціях та приватних зібраннях, доведено, що мистецькі твори в емалі в Україні мають цілий ряд місцевих характерних особливостей і здобутків. Про це свідчать численні знахідки на території України, які переважно належать до періодів «розквіту» емальєрного мистецтва скіфської та київської культур, Київської Русі, доби бароко та модерну. Також доведено, що історичні традиції є багатим підґрунтям для подальшого формування різних напрямків в емальєрному мистецтві.

3. Висвітлено розвиток емалі як окремого виду українського образотворчого мистецтва, на якому позначилися впливи і тенденції, що були характерні для вітчизняного мистецтва в цілому. Метод образно-стилістичного аналізу дозволяє визначити характерні ознаки сучасної емалі в Україні:
- широкий жанровий діапазон з переважанням пейзажу і портрета;
- зв'язок з національними традиціями емалі Київської Русі, бароко, модерну та зацікавлення новітніми західно-європейськими засобами виразності;
- застосування всіх технологічних прийомів, відомих і поширених у світі.
Специфіка сучасної емалі як виду образотворчого мистецтва полягає у тому, що вона нерозривно пов’язана із технологією, яка в даному випадку не є гальмівним фактором, а навпаки: неповторність емальєрних творів не дає відбутися серійності та масовому виробництву; неочікувані результати є поштовхом до численних експериментів і новаторських прийомів; широта колірної палітри і різноманітність фактур, можливість створення об’єму та імітації традиційних образотворчих видів (олійного та акварельного живопису, графіки тощо) дає підстави для втілення набагато ширшого обсягу художніх задумів. Основними критеріями, що привертають увагу до емальєрного мистецтва монументалістів, станковістів живописців, графіків, скульпторів, є універсальність, неповторність, тривимірність, поліхромія і довговічність.

4. Використання методів типології, класифікації у поєднанні зі стилістичним аналізом переконливо доводить, що сучасна художня емаль це також оригінальний самостійний вид станкового і монументального мистецтва, який має свої особливості і розвивається в руслі загальнохудожнього процесу. Процес переходу до станкових і монументальних форм, що остаточно відбувся в емальєрному мистецтві в Україні в останні десятиріччя, спричинений змінами культурно-історичних умов, ознайомленням із досвідом зарубіжних колег (переважно шляхом участі в симпозіумах, виставках і творчих пленерах), приходом в цю галузь монументалістів, живописців, графіків, скульпторів та цілим рядом технологічних факторів, серед яких: суттєве спрощення технології за рахунок електрифікації багатьох процесів, значне здешевлення матеріалів для емалювання, використання сталі, в якості основи для художньої емалі, та значне розширення колірної палітри емалевих фарб (за рахунок нових сучасних здобутків в розробці їх складу).

5. У дослідженні визначено основні центри сучасного емальєрства в Україні. Регіони найбільш активного розвитку творчості українських художників, які працюють в станковій емалі, були умовно об’єднані у три мистецькі осередки: західний, південний і центральний, кожен з яких має свої відмінності, що позначилися на емальєрних творах. Опанування технологією емальєрства та ознайомлення з основними принципами емалі художників кожного осередку відбувалось також різними шляхами. Художники, котрі прийшли з інших видів образотворчого мистецтва (монументалісти, графіки, скульптори тощо) збагачують емальєрну творчість, привносячи у неї особливі риси цих видів. На рубежі ХХ-ХХІ ст. емаль як станковий і монументальний вид в Україні розвивають більше двадцяти українських художників, а саме: В.Тимко, І.Юрков, С.Юрков, С.Вольський, С.Марчук, П.Чакір, Л.Косигін, Н.Княжковська, О.Михальянц, В.Хоменко, І.Кириченко, О.Стратійчук, М.Ніколаєв, С.Колечко, Т.Колечко, О.Бородай, Т.Турдиєва, У.Федько, Л.Мисько, Т.Дреєва, Т.Ільїна, А.Рябчук, С.Юшков, А.Моргунова, О.Єрофеєва та І.Моргунов.

6. На основі опрацювання закордонного досвіду популяризації емальєрного мистецтва визначено та запропоновано основні напрямки такої діяльності для України. Ними є: проведення виставок і конференцій, симпозіумів і творчих пленерів, створення об’єднань емальєрів та видання спеціалізованих періодичних видань. Проведення симпозіумів по емалі в Україні та створення творчих об’єднань художників-емальєрів можливість не лише обміну досвідом та підняття технічного рівня, але й ознайомлення з нашою історією і культурою художників і мистецтвознавців всього світу. Такі заходи сприяють підвищенню кваліфікації художників та ознайомленню з новими тенденціями, сучасним вдосконаленим устаткуванням і технологіями в емальєрному мистецтві.

7. Аналіз значної кількості творів емальєрства в архітектурі європейських міст переконливо довів, що емаль активно розвивається як вид монументального мистецтва. Був розглянутий цілий ряд особливостей, що виділяють емаль серед інших видів (мозаїка, вітраж, розпис, сграфіто). Значні художні та відмінні експлуатаційні якості емалі, а також постійно зростаючий інтерес і звернення до неї художників-монументалістів, свідчить про значні перспективи емалі в цій сфері.

8. Розкриті та означені можливості, котрі надає емаль для втілення широкого кола творчих задумів. Творча активність та процеси, що відбуваються в цьому виді (об’єднання, виставки, розвиток освіти), входження емалі до контексту сучасного мистецтва (інсталяції, просторові композиції тощо), та тісний зв'язок сучасної емалі з архітектурою і дизайном є підставами для розвитку емальєрного мистецтва як окремої сфери світового образотворчого мистецтва в майбутньому. Активізація емальєрного мистецтва протягом останніх десятиріч в Україні, значний обсяг станкових і монументальних творів в емалі, що належать українським художникам, є засадами майбутнього успішного розвитку емалі як повноцінного станкового і монументального виду в Україні.
Дана робота є першою працею в межах сучасного мистецтвознавства, де емаль системно розглянута як окремий вид образотворчого мистецтва. Подальші дослідження мають містити порівняльний аналіз художніх принципів емалі з іншими видами станкового та монументального мистецтва в проекції на різні жанрові системи; більш докладний виклад технології та систематизацію різноманітних способів емалі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко О. Алхімія Вогню, Міді й Таланту в емалях Тетяни та Сергія Колечків / Олеся Авраменко // Вогонь натхнення. Мистецтво емалі. Сергій Колечко, Тетяна Колечко. К., 2004. С. 2-3.
2. Агбунов М.В. Скифия: историко-географические очерки / М.В. Агбунов. Одесса: «Гермес», 2004. 192 с. (Тайны древнего Причерноморья).
3. Александр Бородай. Монументальная живопись, графика, эмали: каталог / [вступ. статья Бондарь Л.] Днепропетровск: Областная книжная типография, 1983. 16 с.: илл.
4. Алексеев В. Круги вечности. Александр Михальянц: каталог / Алексеев В. Симферополь: Амена, 1996. 6 с.
5. Алексеева О. В Рождество все немного волхвы / Алексеева О. // Запорожская правда. 5 января 2006. С.10.
6. Арустамян Ж. Вироби ювелірного мистецтва України XVI початку ХХ століть / Арустамян Ж. // Золота скарбниця України. К.: Акцент, 1999. С. 67-98.
7. Арустамян Ж. Из истории эмальерного искусства / Арустамян Ж. // Вісник ювелірів України. 2003. №1. С. 24-28.
8. Асєєв Ю.С. Нариси з історії українського мистецтва / Асєєв Ю.С. К.: Мистецтво, 1980. 240 с.
9. Банк А.В. Византийское искусство в собраниях Советского Союза / Банк А.В. Л.-М.: Советский художник, 1977. 392 с.: илл.
10. Белічко Н.Ю. Проблеми становлення сучасної української живописної емалі / Н.Ю.Белічко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2008. №12. С. 7-14.
11. Бодрова Э.С. Эмаль в монументальном искусстве. По материалам советско-венгерской выставки «Современная художественная эмаль» / Э.С. Бодрова // Советское монументальное искусство. 1984. Вып. 5. С. 194-202.
12. Большая иллюстрированная энциклопедия древностей / [Дагмар Гейдова, Ян Дурдик, Людмила Кабалова и др.; пер. с чешского Б.Б.Михайлова]. Прага: Артия, 1980. Третье издание, 1983. 496 с.: илл.
13. Бондар Л. Натхненним пензлем / Лариса Бондар // Образотворче мистецтво. 1984. №2 (березень, квітень). С. 23-24.
14. Борисова В. Ростовская финифть / Борисова В. М.: Интербук, 1995. 158 с.: илл.
15. Бородай О.А. З досвіду емальєра / Бородай О.А. // Від ремесла до творчості: [збірник / упоряд.: Ю.Г.Легенький]. К.: Час, 1990. С. 124-128.
16. Бородай Ю. Відродження старовинного мистецтва гарячої емалі / Юлія Бородай // День. вівторок, 22 січня 2008. №10. С.7.
17. Бочаров Г.Н. Художественный металл Древней Руси. Х начало ХІІІ вв. / Г.Н. Бочаров; [ответственный ред. М.В. Седова] М.: Наука, 1984. 320 с.
18. Брайчевський М.Ю. Скарби знайдені і незнайдені / М.Ю. Брайчевський. К.: Наук. думка, 1992. 88 с.
19. Бреполь Э. Художественное эмалирование / Э. Бреполь; [пер. с нем. И.В.Кузнецовой; ред. Л.З. Засухина]. Л.: Машиностроение, Ленингр. отд-ние, 1986. 127 с.: илл.
20. Бушак С. З трепетною любов’ю до життя / Бушак С. // Шлях перемоги. 10 березня 2004. Ч.11(2599). С. 13.
21. Вакуленко Л.В. Фібула з емаллю ІІ ст. н.е. з могильника Верхня Липиця на Придністров’ї / Вакуленко Л.В. // Музейні читання. Матеріали наукової конференції. Грудень 2000. К.: ТОВ «Фенікс», 2001. С. 156-160.
22. Васіна З. Український літопис вбрання: [Книга-альбом]: у 2 т. / Зінаїда Васіна. К.: Мистецтво, 2003. Текстівки, рез.англ., рос. Т.1: 11 000 років до н. е. ХІІІ ст. н. е. 2003. 448 с.: іл. Бібліогр.: с. 436-444.
23. Венгерские художественные студии, мастерские и симпозиумы демонстрируют свои творческие достижения в Москве / [cост.: И. Богар.] Бекешчаба: Кнер, 1985. 20 с.
24. Вогонь натхнення. Мистецтво емалі. Сергій Колечко, Тетяна Колечко: каталог / [куратори В.Ліновицька, А.Тарнавська] К.: ТОВ «Емірат», 2004. 20 с.
25. Волинська О. Художньо-освітня спадщина Олени Кульчицької / О. Волинська // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. / Редкол.: А. Чебикін (голова) та інші. К.: СПД Пугачов О.В. Київ, 2007. Вип. 8. С. 349-358
26. Волошин Л. Творці українського модерну: Олена Кульчицька / Волошин Л. // Образотворче мистецтво. 2005. №4. С.47-49.
27. Всеукраїнський мистецький пленер «Хортиця крізь віки» 2006: каталог / [ред. І. Гресик] Запоріжжя: Привоз Принт, 2006. 72 с.
28. Врочинська Г.В. Українські народні жіночі прикраси ХІХ-початку ХХ століть: Монографія / Ганна Врочинська. Відповідальний за випуск: Павлюк С.П. К.: Родовід, 2007. 232 с.: іл., вступ та висновки англ.
29. Габриэль Г. Старый материал новые формы / Габриэль Г. // Декоративное искусство СССР. 1988. № 4. С. 20-22.
30. Гилодо А. Русская эмаль вторая половина 19-20 век. / А.Гилодо. М.: Береста, 1996. 193 с.: илл. Рус., англ.
31. Гилодо А. Орден эмальеров / А. Гилодо, А. Шклярук, А. Карпун // Декоративное искусство СССР. 1989. №11 С. 17-20.
32. Голубець О.М. Художнє життя 1970-х середини 1980-х років: «Втеча» у сфери декоративно-прикладного мистецтва / О. Голубець // Вісн. Харк. Держ. Акад. Дизайну і мистец. 2002. № 2. С. 62-68.
33. Гончарова Л.Н. Ростовская финифть ХVIII-XIX вв. / Л.Н. Гончарова // Музейні читання: матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво погляд крізь віки» (11-13 грудня 2006 р.) К.: МУНДМ, 2007. С. 269-284.
34. Гороховский Е. Украшения круга выемчатых эмалей из села Воронькив на Киевщине / Гороховский Е., Кубышев А., Терпиловский Р. // Сто лет черняховской культуре, К.: Товариство археології і антропології, 1999. С. 144-150.
35. Даниленко В.Я. Становлення дизайн-освіти в Україні / В.Я. Даниленко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2002. - №4. С. 27-38.
36. Даниленко В.Я. Українська версія дизайну / В.Я. Даниленко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2004. №7. С. 3-21.
37. Даскалова Р. Сходження / Рада Даскалова // Україна. 1 липня 1984. №27. С. 12.
38. Декоративное искусство. Международная выставка: каталог / [составитель Ивановская Е.Б.] Тула: ИПО «Лев Толстой» для международного центра «Эмалис» г. Ярославль, 1994. 112 с.: илл. рус., англ., нем.
39. Денисенко Л. Индпошив для повелителей огня / Людмила Денисенко // Уикенд. 7.02.2008. - №6(401). С.8.
40. Денисенко О. Княжа пара, хоч і не з князів / Ольга Денисенко // Музейний провулок. 2005. №1. С. 74-79.
41. Денисенко О. Образ «Саду божественних пісень» / О.Денисенко // Образотворче мистецтво. 2006. №2. С. 120-121.
42. Денисова Е.В. Оправы ростовской эмали / Е.В. Денисова // Музейні читання: матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво погляд крізь віки» (11-13 грудня 2006 р.) К.: МУНДМ, 2007. С. 265-268.
43. До 60-річчя Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України: Фотоальбом / [уклад.: Р.Р. Кондратюк]. К., 2004. 80 с.: іл.
44. Довгань Ю.О. Досвід використання художньої емалі в умовах сучасного інтер’єру / Ю.О. Довгань // Наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів КНУБА: Тези доповідей. К.: КНУБА, 2007. С. 197.
45. Довгань Ю.О. Емаль в сучасному інтер’єрі метрополітену (з творчого досвіду Олександра Бородая) / Ю.О. Довгань // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. К.: КНУБА, 2006. Вип. 15. С. 62-67.
46. Довгань Ю.О. Искусство рекламы, или искусство в рекламе / Ю.О. Довгань // Зеркало рекламы. 2004. № 6. С. 76-79.
47. Довгань Ю.О. Методичні основи розробки наскрізної програми «Художня емаль» в програмі підготовки фахівців за напрямками «Образотворче мистецтво», «Дизайн» / Ю.О. Довгань // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2008. - № 5. С. 23-28.
48. Довгань Ю. Нові аспекти використання гарячої емалі в архітектурному середовищі / Ю.Довгань // Мистецтвознавство України. К.: СПД Пугачов О.В. Київ, 2007. Вип. 8. С. 84-88.
49. Довгань Ю.О. Нові аспекти художньо-декоративного оздоблення інтер’єрів і екстер’єрів / Ю.О. Довгань // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. К.: КНУБА, 2005. Вип. 14. С. 159-163.
50. Довгань Ю.О. Сучасне емальєрне мистецтво півдня України / Довгань Ю.О. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Харків: ХДАДМ, 2007. №12. С. 40-47.
51. Довгань Ю. Уроки Кечкемета (З творчого досвіду угорських емальєрів) / Юлія Довгань // Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці. Випуск 14. К.: НАОМА, 2007. С. 351-356.
52. Довгань Ю. Шляхи розвитку станкової емалі в Україні / Довгань Ю. // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / Під загальною редакцією Н.Є. Трегуб. Харків: ХДАДМ, 2007. № 4,5,6. С. 27-29.
53. Древнее золото. Из собрания Музея исторических драгоценностей УССР / [вступ. статья, составитель И.В. Бондарь]. М.: Искусство, 1975. 200 с. Рус., фр.
54. Емалі С. Марчука підкорили Київ // Запорозька Січ. 27 березня 1999. С. 7.
55. Жилина Н.В. Височные украшения славяно-русского убора: византийское влияние и собственные традиции / Жилина Н.В. // Музейні читання: матеріали наукової конференції «Ювелірне мистецтво погляд крізь віки» (11-13 грудня 2006 р.) К.: МУНДМ, 2007. С. 86-101.
56. Жоголь Л.Е. Декоративное искусство в современном интерьере / Жоголь Л.Е. К.: Будівельник, 1986. 193 с.: илл.
57. Жолтовський П. Художній метал: Історичний нарис / Жолтовський П. К.: Мистецтво, 1972. 113 с.
58. Золота скарбниця України / [авт. текстів О.Старченко, О.Підвисоцька, Ю.Білан та ін.] К.: Акцент, 1999 р. 208 с.: іл., Укр., англ. (Серія «Обличчя мистецтва»)
59. Игорь Моргунов, Ольга Ерофеева. Живопись. Графика. Монументальное искусство: альбом / [ред. Владимир Носань; вступ. статья, общ. ред. Ольга Денисенко] Харьков: ООО «Майдан», 2004. 36 с.
60. Ільїна Т. Щоб хмари рвонули навпростець / Т.Ільїна // Музейний провулок. 2007. №2(8). С.106-109.
61. Кара-Васильєва Т., Чегусова З. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «великого стилю» / Кара-Васильєва Т., Чегусова З. К.: Либідь, 2005. 280 с.: іл.
62. Кафка Л.В. Искусство обработки металла / Л.В. Кафка // Русское декоративное искусство / Под редакцией В.А.Никольского. Выпуск 10. М.: Государственное Издательство, 1924. 30 с.: илл.
63. Кириченко Е. «Эмальевна, дорогуша, лягте на лопатку, а я вас в печку!» Профессию эмальера Михаил Николаев считает ремеслом душевным / Е.Кириченко // Киевские ведомости. 24 декабря 1998. С. 9.
64. Козубовський Д.О. Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В.Ю.Шкрібляка / Д.О.Козубовський Чернівці: Митець, 1997. 120 с.
65. Кондаков Н. История византийского искусства и иконографии по миниатюрам греческих рукописей / Кондаков Н. Одесса: тип. Ульриха и Шульце, 1876. 54 с.
66. Кондаков Н. Русские клады / Кондаков Н. СПб.: типографія Главнаго Управленія Уделовъ, 1896. 214 с., 20 табл.
67. Кончин Е. Николай Вдовкин: «Эмаль искусство еще во многом непонятное» / Е.Кончин // Культура. 15-21 декабря 2005 № 49 (7508). С. 3.
68. Корзухина Г.Ф. Предметы убора с выемчатыми эмалями V - пер. пол. VI в. н.е. в среднем Поднепровье / Корзухина Г.Ф. Л.: Наука, 1978. 122 с.
69. Корзухина Г.Ф. Русские клады ІХ-ХІІІ вв. / Корзухина Г.Ф. М.-Л.: издательство Академии Наук СССР, 1954. 156 с., 62 табл., 5 карт.
70. Кривоносов В.Т. Огненное письмо / Кривоносов В.Т. Ярославль: Верхне-волжское книжное издательство, 1977. 48 с.: илл.
71. Кубе А.Н. Французские расписные эмали ХV-XVI веков / Кубе А.Н. Л.-М.: Искусство, 1937. 68 с. (серия Государственный Эрмитаж).
72. Кухарская Е.М., Терпиловский Р.В. Некоторые типы лунниц III-V вв. в среднем Поднепровье / Кухарская Е.М., Терпиловский Р.В. // Древности среднего Поднепровья. К.: Наукова думка, 1981. С. 69-80.
73. Ламонова О. Грандіозне за змістом і камерне за формою / О.Ламонова // Вечірній Київ. 19 листопада 1998 С. 6.
74. Ламонова О. Коштовна краса / О.Ламонова // День. 17 січня 2001. № 9. С. 5.
75. Лапковская Э.А. Прикладное искусство средних веков в Государственном Эрмитаже. Изделия из металла / Лапковская Э.А. М.: Искусство, 1971. С. 11-21.
76. Лаукарт Л.І. Скарбниця України / Лаукарт Л.І. // Золото степу. Археологія України. Шлезвіг, 1991. С. 250-251.
77. Легенький Ю.Г. Мистецтво емалювання / Легенький Ю.Г. // Від ремесла до творчості. К.: Час, 1990. С. 113-124.
78. Леонардо да Вінчі. Щоденники і рисунки. 2-ге вид., - Лейпциг, 1952. - С. 670.
79. Лесков А. Новые сокровища курганов Украины / Лесков А. Л.: Аврора, 1972. 152 с., - рус., англ.
80. Макарова Т.И. Перегородчатые эмали Древней Руси / Т.И. Макарова. М.: Наука, 1975. 136 с.: илл.
81. Малабр Ж. Мои впечатления / Жерар Малабр // Декоративное искусство СССР. 1988. №4. С. 23.
82. Масякин В.В. Римские фибулы и детали ременной гарнитуры из Некрополя Заветное / В.В.Масякин // Древняя Таврика. Симферополь: Универсум, 2007. С. 125-133.
83. Міляєва Л., Логвин Г. Українське мистецтво ХІV - пер. пол. ХVІІ ст. / Міляєва Л., Логвин Г. К.: Мистецтво, 1963. С. 3-4.
84. Мішнєва О. Видатний золотар Іван Равич / Мішнєва О. // Українська культура. 1998. №7. С.24-25.
85. Мішнєва О. Живописна емаль доби бароко / Мішнєва О. // Українська культура. 1998. №8. С. 24