ХАРКІВСЬКА ШКОЛА ГРАФІКИ (друга половина ХХ століття) : ХАРЬКОВСКАЯ ШКОЛА ГРАФИКИ (Вторая половина ХХ века)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ХАРКІВСЬКА ШКОЛА ГРАФІКИ (друга половина ХХ століття)
  • Альтернативное название:
  • ХАРЬКОВСКАЯ ШКОЛА ГРАФИКИ (Вторая половина ХХ века)
  • Кол-во страниц:
  • 203
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ


    На правах рукопису

    ГЛАДУН Ольга Дмитрівна

    УДК 76 (477.56)

    ХАРКІВСЬКА ШКОЛА ГРАФІКИ
    (друга половина ХХ століття)

    17.00.05 образотворче мистецтво


    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства


    Науковий керівник:
    доктор мистецтвознавства, професор
    Соколюк Людмила Данилівна




    Харків 2005








    ЗМІСТ
    Вступ.......................................................................................................................3
    Розділ 1. Історіографія, джерельна база та методика дослідження...................8
    1.1.Стан наукової розробленості теми..................................................8
    1.2.Джерельна база та методика дослідження...................................32
    Висновки до розділу...............................................................................37
    Розділ 2. Передумови формування харківської школи графіки.......................40
    2.1. Становлення нової системи вищої графічної освіти в 1920-тірр...40
    2.2. Зміни в системі графічних мистецтв у 1930 1950-ті рр.....48
    Висновки до розділу.......71
    Розділ 3. Харківська школа графіки у 1960 1980-х рр...74
    3.1. Оновлення педагогічної системи..74
    3.2. Станкова графіка у новій політичній ситуації........86
    3.3. Розвиток промислової графіки...........105
    3.4. Плакат і його тематична орієнтація..112
    Висновки до розділу......120
    Розділ 4. Графічна школа Харкова: 1990-ті рр124
    4.1. Особливості педагогічної системи харківської школи графіки
    на якісно новому етапі124
    4.2. Станкова графіка у процесі посттоталітарного відродження:
    нові засоби виразності..133
    4.3. Графічний дизайн в контексті школи...153
    4.4. Плакат: нові умови і завдання..161
    Висновки до розділу...166
    Загальні висновки..............................................................................................169
    Список використаної літератури та джерел..173
    Додаток А. Альбом...193
    А.1. Список ілюстрацій.194
    А.2. Ілюстрації203
    Додаток Б. Словник художників представників харківської школи графіки
    другої половини ХХ ст..............................................................................................354








    ВСТУП

    У культурно-мистецькому розвитку України графіка завжди відігравала важливу роль від мініатюр Київської Русі, яскравих надбань української гравюри ХVІІ-ХVІІІ ст. до нового розквіту графічних мистецтв у першій третині ХХ ст.
    Набувши нового статусу й виокремившись у самостійний вид образотворчого мистецтва на початку ХХ ст., графіка міцно входить у повсякденне життя. Мобільність, масовість, порівняно швидкий процес виконання твору зробили це мистецтво першопрохідцем в освоєнні нової дійсності.
    Саме тоді, у 1920-ті на початку 1930-х рр., на тлі загального культурного піднесення тодішньої столиці України Харкова, в активних пошуках майстрів графіки адекватної епосі художньої мови, сформувався потужний формотворчий потенціал, що став однією із найцінніших ланок культурної традиції в регіоні. Українізація та орієнтація мистецтва на виробничі” форми відбилася на характері системи вищої художньої освіти, зорієнтувавши графіку в основному на нестанкові форми. Надалі художньо-промисловий напрямок як пріоритетний у вищій мистецькій школі Слобожанщини, то відкидався то знову поновлювався, ставши врешті-решт основним. Це знаходить своє відображення в системі вищої художньої освіти з самого початку її становлення в Харкові у 1920-ті рр. і багато в чому визначає шляхи та напрямок розвитку, зруйновані у 1930-х рр. Втім спроби, пов’язані з пошуком нових графічних форм і нової пластичної мови, засудженої державною художньою політикою, не втрачали значення своєї правомірності і необхідності, знаходячи відбиття тим чи іншим чином як у системі художньої освіти в Україні, так і в творчій практиці майстрів.
    Особливості мистецького життя харківського осередку значною мірою зумовлені специфікою вищої мистецької школи Слобожанщини, її художньо-промисловою спрямованістю. Сьогодні, коли зростає вплив дизайну, досвід харківської графічної школи, де станкові і дизайнерські форми розвивалися поруч, впливали одна на одну, набув як історико-теоретичного, так і практичного значення. Важливо виявити не тільки її характер, зумовлений особливостями історико-культурного розвитку міста, що дозволить розкрити роль школи в історії українського мистецтва ХХ ст., а й ті основоположні засади, що можуть стати в нагоді у сучасній системі підготовки художників-графіків та дизайнерів-графіків в Україні. У цьому полягає актуальність теми дисертації.
    Зв’язок дослідження з навчальними програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося згідно з планом підготовки наукових кадрів кафедри історії і теорії мистецтва Харківської державної академії дизайну і мистецтв, а також держбюджетної тематики „Мистецтво Слобожанщини ХVІІІ ХХ ст.” (номер держреєстрації 0102U006485).
    Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити особливості розвитку харківської графічної школи у другій половині ХХ ст., що визначили основні тенденції у творчості її представників, а також місце графіки цього регіону в історії українського мистецтва. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
    - узагальнити формально-мистецький досвід графічної школи Харкова 1920 1930-х та 1930 1950-х рр., розкривши його значення для наступних періодів;
    - визначити етапи розвитку харківської школи графіки з урахуванням особливостей загальних процесів у вітчизняному мистецтві в різні періоди;
    - розкрити пріоритетність певних видів і жанрів графіки на різних відрізках часу;
    - розглянути взаємозв’язок між основними педагогічними принципами школи та тенденціями розвитку мистецтва графіки в регіоні;
    - виявити основне коло представників харківської графічної школи та дати мистецтвознавчий аналіз їх творчості;
    - висвітлити специфіку і місце графічної школи Харкова в історії українського мистецтва.
    Об’єктом дослідження стало мистецтво графіки у Харкові в контексті розвитку художньої культури України ХХ ст.
    Предметом дослідження є харківська школа графіки другої пол. ХХ ст. як цілісна художня система, утворена її основними складовими: станкова графіка, графічний дизайн, плакат. Існування книжкової графіки лише констатується, як такої, що не визначила провідних тенденцій розвитку школи.
    Хронологічні межі дослідження окреслені другою половиною ХХ ст. Однак, у відповідності до поставлених завдань, узагальнюється формально-мистецький досвід графічної школи Харкова 1920-х початку 1930-х рр. та у 1930 1950-ті рр., розкривається значення традицій у розвитку даного виду образотворчості. Тому, зважаючи на безперервність історико-мистецького процесу, попередні роки включено в єдиний контекст еволюції харківської школи графіки.
    Територіальні межі харківський регіон у контексті його історико-культурної специфіки.
    Методи дослідження. За методологічну основу роботи взято системний підхід, тобто розуміння досліджуваного предмета як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Відповідно з цим вивчення матеріалу ґрунтується на поєднанні елементів мистецтвознавчого образно-стилістичного аналізу, що використовується при вивченні творчості майстрів та окремих творів, та історико-культурного дослідження; порівняльний метод притягується для з’ясування відмінностей усередині художньої системи на різних відрізках часу. Для виявлення специфіки харківської школи застосовано метод абстрагування, що полягає у виокремленні й узагальненні найсуттєвіших ознак.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у роботі вперше:
    - досліджено історію розвитку харківської школи графіки у другій половині ХХ ст., розглянуто її як багатоаспектну цілісну художню систему;
    - визначені етапи розвитку школи та особливе значення в процесі еволюції її формально-мистецтвознавчих надбань 1920-х початку 1930-х рр.;
    - розглянуто методи і специфіку викладання графічних дисциплін в системі вищої школи Харкова як підґрунтя для розвитку графічних мистецтв;
    - введені в науковий обіг нові імена та твори графіки харківського осередку;
    - виявлено коло представників харківської школи графіки та проведено художньо-стилістичний аналіз їх творчості;
    - розкрито специфіку графічної школи Харкова та її місце в мистецтві України другої пол. ХХ ст.
    Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали та теоретичні положення дисертації можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії українського мистецтва ХХ ст., навчальних посібників, при викладанні історії культури та мистецтва ХХ ст. в навчальних закладах, а також при підготовці художників-графіків. Одержані результати знайдуть продовження в музейній практиці та краєзнавчій роботі. Матеріали деяких статей, присвячених графічному дизайну, використано у монографії В.Даниленка „Дизайн України у світовому контексті художньо-проєктної культури” (2005) [95, с.228].
    Апробація дослідження здійснювалась на міжнародних конференціях: у Харкові міжнародна науково-методична конференція Розвиток національної моделі дизайну і образотворчого мистецтва в умовах глобалізації сучасного світу” (2002); у Києві ІІІ міжнародна наукова конференція Реклама і дизайн в умовах глобалізації вищої освіти та інформаційної інтеграції” (2002); ІV міжнародна конференція Реклама і дизайн ХХІ сторіччя: наука, освіта, бізнес” (2003); у Сумах - міжнародна наукова конференція Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції” (2004); на всеукраїнських конференціях: у Львові науково-практична конференція Сучасний художній процес і проблеми творчої молоді” (2002); у Харкові науково-методична конференція Дизайн-освіта 2003: досвід, проблеми, перспективи” (2003); науково-методична конференція Дизайн-освіта 2004: досвід, проблеми, перспективи” (2004); на електронних конференціях у Харкові І електронна конференція (2002); ІІІ Молода мистецька наука України” (2003); ІV Теорія і практика матеріально-художньої культури” (2003); VІ Теорія і практика матеріально-художньої культури” (2004); на наукових конференціях ХДАДМ за підсумками роботи у 2002/2003 н. р. та 2003/2004 н.р.
    Публікації результатів дослідження відображені у 11 статтях, що входять до відповідного переліку ВАК України, та 8 матеріалах і тезах наукових конференцій.

    Структура роботи визначається метою і завданнями дисертації, текст якої (172 с.) складається зі вступу, чотирьох розділів та висновків, а також списку використаної літератури та джерел (279 позицій), додатку А, що включає альбом ілюстрацій (152 рис.) та їх перелік і додатку В словника художників представників харківської школи графіки другої половини ХХ ст. (72 позиції).
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Дослідження розвитку харківської школи графіки у другій половині ХХст. та аналіз творчості її представників у контексті осмислення проблеми взаємодії станкових та художньо-промислових форм мистецтва дає підстави для наступних підсумків:
    1. Мистецька історія харківської школи графіки другої половини ХХ ст. не була предметом спеціального вивчення, комплексно не досліджувалась. Більшість публікацій мали інформативний характер, або стосувалися навчально-методичних проблем. Втім досвід школи, де станкові й дизайнерські форми існували й розвивалися поруч, набув як історико-теоретичного так і практичного значення й має стати в нагоді при формуванні сучасної системи підготовки художників-графіків та дизайнерів-графіків в Україні. Однак особливості розвитку мистецької освіти в Харкові, що виявилися у змінах час від часу її напрямків від суто художнього до художньо-промислового і навпаки, починаючи з другої половини ХІХст. і протягом ХХ ст., відобразилися і на розвитку графічної галузі.
    2. Визначено етапи розвитку харківської школи графіки: 1920 1930-ті, 1930 1950-ті, 1960 1980-ті, 1990-ті рр., що знайшло відображення у структурі дисертації. Виявлено передумови її формування. Обґрунтовано особливе значення 1920-х рр., коли в педагогічній діяльності В.Єрмілова здійснювався вихід у безпредметність і закладалися основи майбутньої дизайнерської освіти. Акцентовано увагу і на значенні І.Падалки як художника-педагога, котрий, розвиваючи принципи бойчукізму, створив свою школу і багато зробив для становлення прикладних форм графіки, а також для організації викладання ксилографії та ліногравюри, підготовки фахівців у цих галузях. З утвердженням методу соціалістичного реалізму та сталінського офіціозу в мистецтві, що супроводжувалося перебудовою художньої освіти у першій половині 1930-х рр. і поверненням до пріоритетності станковізму, змінюються характер розвитку графічної школи в системі Харківського художнього інституту. Особливою активністю відзначається діяльність офортної та літографської майстерень. Втім, і цей досвід і закладені традиції знайдуть продовження у другій половині ХХ ст. після чергової реорганізації інституту в 1962-1963р. та переорієнтації на художньо-промисловий профіль.
    3. Розкрито взаємозв’язок між пріоритетністю окремих видів, жанрів графіки, її тематики у представників харківської школи на певних відрізках часу та державною художньою політикою, напрямками розвитку художньої освіти, а також усталеними місцевими традиціями. Так, замість насаджуваної режимом у 1930 1950-ті рр. тематичної картини у станковій графіці набув поширення чи не найбільш віддалений від ідеології пейзажний жанр, такий характерний у системі мистецтв дореволюційної Слобожанщини. До нього знову звернулися представники школи у кризовий період 1980-х, коли розпочинався крах режиму. У період „відлиги” та певної лібералізації художнього життя у 1960 1970-ті рр. набувають поширення композиції героїко-філософського спрямування. Переорієнтацією на художньо-промисловий профіль покликаний розквіт товарного знака як головної константи графічного комплексу. Художньо-естетичними традиціями школи та станом Харкова як визначного культурного центра України пояснюється поширення з другої половини 1970-х рр. не стільки політичного плаката, скільки театральної афіші. Остання виростає із традицій 1920-х рр. і органічно пов’язується із символічною специфікою графічного мистецтва в регіоні. У період застою 1980-х рр. харківська школа графіки завдяки плакату і знакотворчості графічного дизайну мала можливість повноцінно функціонувати і розвиватися. Її тематика 1990-х рр. надто різностороння й орієнтована на традиційні сакральні цінності. Виходячи з цього стверджується, що харківська школа графіки є художнім утворенням з притаманною йому внутрішньою свободою, що вона зуміла вистояти, зберегти свої кращі традиції і досить повноцінно функціонувати у кризових ситуаціях.
    4. Виявлені особливості системи викладання у підготовці молодих графіків, побудованій на міцній основі академічного рисунка, на творчому пошуку і вмінні працювати у різноманітних графічних техніках. Міцною константою у педагогічній системі залишалося ставлення до академічного рисунка як основи основ серйозної професійної підготовки і в періоди, коли нестанкові форми зазнавали впливу станковізму і розглядалися як ужиткові і, навпаки, коли перевага надавалася дизайнерським формам і супроводжувалася їх впливом на станкові. З актуалізацією необхідності розвитку знакотворчості у системі викладання в нагоді стали традиції, що закладалися в 1920-ті рр. У період загальної кризи всіх форм мистецтва 1990-х рр. мобільна за своєю природою графіка у системі вищої художньої освіти в Харкові почала напрацьовувати інструментарій і засоби, адекватні новому часу. Базова концепція школи підготовка художників-універсалів.
    5. Вивчення матеріалів, що стосуються творчості і педагогічної діяльності художників-викладачів та їхніх учнів у графічній галузі в системі вищої мистецької освіти в Харкові дало можливість виявити основне коло представників цієї регіональної школи, а мистецтвознавчий аналіз їхньої творчості розкрити художньо-естетичні критерії та стильові особливості, специфічні для даної художньої школи. Акцентовано на принциповому значенні різних за своїм характером традицій, закладених В.Єрміловим, І.Падалкою та його учнями, Г.Бондаренком та його учнями, В.Ненадо та деякими іншими харківськими графіками минулого для тих, хто викладає і вчиться сьогодні, наслідуючи і продовжуючи ці традиції. До наукового обігу вводяться нові імена представників харківської школи графіки ХХ ст. та їхні твори.
    6. Стильова специфіка харківської школи графіки другої половини ХХст. зумовлена постійною взаємодією видів станкового та художньо-промислового профілю, які, впливаючи один на одного, утворюють унікальні художні форми, стилістично збагачують і станкову графіку, і графічний дизайн. Станкова графіка набуває образної узагальненості, знаковості, більшої експресивності. Від плаката і графічного дизайну вона отримує лаконізм, увиразненість, метафоричність мовлення. Графічний дизайн, взаємодіючи зі станковою графікою, стає значно емоційнішим, „живописнішим”, філософічним. Плакат піддається впливу обох галузей і, відображуючи притаманну школі символічність, сам впливає на них. Всі ці форми графічних мистецтв доповнюють і живлять одна одну. Вказано на особливу роль графічного дизайну й плаката у формуванні специфіки харківської школи графіки другої половини ХХ ст., які разом з тим є самодостатніми явищами і можуть стати предметом окремого дослідження.
    Отже, з огляду на проведене дослідження, стає очевидним, що харківська графіка як художня система володіє усіма необхідними рисами, які репрезентують факт наявності сформованої художньої школи. Харківська школа другої половини ХХ ст. цікаве і специфічне явище національної художньої культури. Вона збагачує українське мистецтво, активно впливає на загальний характер його графічної галузі, привносить нові ідеї, пропонує шляхи розвитку. Закладаючи духовні основи нового відродження у формуванні сучасної моделі національного графічного дизайну досвід харківської графічної школи має скласти естетичну основу нової системи візуально-комунікативних процесів.













    ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

    1. Авраменко О. Трансформація моделі функціонування образотворчого мистецтва в Україні ІІ половини ХХ століття // Студії мистецтвознавчі. 2003. № 3. К.: ІМФЕ, 2003. С. 93-99.
    2. Александр Васильевич Вяткин. Живопись. Графика: Альбом / Авт. вступ. ст. Ю.Л.Фаворов. Х.: Майдан, 2003. 46 с.
    3. Анатоль Петрицький: Портрети сучасників: Альбом / Авт. та упоряд. В.В.Рубан. К.: Мистецтво, 1991. 128 с.
    4. Анатоль Петрицький: Спогади про художника / Упоряд. Л.М.Петрицька, Д.О.Горбачов. К.Мистецтво, 1981. 112 с.
    5. Антонович Є. Народне образотворче мистецтво і дизайн (мистецтвознавчо-педагогічний аспект) // Вісник Ін-ту підприємництва, права і реклами. К., 2001. Вип. 2. Реклама і дизайн ХХІ сторіччя: освіта, культура, економіка. С. 73-76.
    6. Апинян Т.А. Философия игры // М.М.Бахтин: эстетическое наследие и современность. / Межвузовский сборник научных трудов. Изд. Мордовского университета, 1992. Ч. ІІ. С. 263-272.
    7. Афанасьєв В. Веління часу // Теоретичні проблеми радянського мистецтвознавства: [Збірник]. К.: Наукова думка, 1977. С. 3-18.
    8. Афанасьєв В., Давидова Є. Українське радянське образотворче мистецтво. К.: Радянська школа, 1978. 118 с.: іл..
    9. Афанасьєв В. Ідейно-тематичне та сюжетне оновлення українського образотворчого мистецтва в процесі становлення соціалістичного реалізму // Мистецтво і сучасність: [Збірник]. К.: Наукова думка, 1980. С. 5-21.
    10. Афанасьєв В.А. Риси сучасності. К.: Мистецтво, 1973. 180 с.
    11. Афанасьєв В.А. Становлення соціалістичного реалізму в українському образотворчому мистецтві. К.: Мистецтво, 1967. 173 с.
    12. Афанасьєв В.А. Українське радянське мистецтво 1960 1980-х років. К.: Мистецтво, 1984. 224 с.
    13. Афанасьєв В. Шляхами братерства і єднання. К.: Знання, 1978. 47 с.
    14. Афанасьєв В., Шпаков А. Українське радянське мистецтво 1956 1965 років. К.: Мистецтво, 1966. 45 с.: іл.
    15. Аэрикан Д.А., Щелкунов Д.Н. О природе и функции фирменного стиля // Техническая эстетика. М., 1975. № 10. С. 8-16.
    16. Бальзак Л. Покликання графіка [Й.А.Дайца] // Образотворче мистецтво. 1987. - № 5. 3-тя с. обкл.
    17. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Худ. литература, 1990. 543 с.
    18. Безхутрий М.М. Левченко. К.: Мистецтво, 1984. 144 с.
    19. Белічко Ю. Тема інтернаціоналізму в українському мистецтві // Образотворче мистецтво. К., 1973. № 6. С. 2-4.
    20. Бернштейн М.Д. Проблемы учебного рисунка. Л., М.: Искусство, 1940. 49 с.: ил.
    21. Бескин О. Украинская графика // Искусство. М., 1940. - № 5. С. 116-128.
    22. Білецький П. Михайло Дерегус. К.: Мистецтво, 1987. 135 с.
    23. Бляхер А.П. Методические указания по изучению дисциплины „Прикладная графика” Х., ХХПИ, 1988. 15 с.
    24. Богуславська С. З почуттям відповідальності [про роботи В.Шевченка] // Образотворче мистецтво. К.,1978. № 5. С. 10.
    25. Боднар О. За і проти європейського вектора розвитку дизайн-освіти в Україні // Вісник Львівської академії мистецтв. Л., 1999. С. 177-181.
    26. Бойчук А. Дизайнерское образование: выбор приоритетов в условиях импорта материальной культуры // Вісник ХДАДМ. Х., 2002. - № 6. С. 3-7.
    27. Бокань В.А. Українська графіка як фактор формування національно-культурної свідомості народу (друга половина 1950 1960 роки): Автореф. канд. істор. наук: 17.00.01. Київ. Держ. ін-т. культури. К., 1997. 20с.
    28. Бондаренко Григорий Антонович (Августович): Каталог / Авт. вступ. ст. В.Куликов. Х.: РИС Иллюзион”, 2002. 20 с.
    29. Борев Ю.Б. Художественные взаимодействия // Естетика. 3-е изд. М.: Политиздат, 1981. С.218-221.
    30. Борис Косарєв: Альбом / Авт. вступ. ст. І.Бондар-Терещенко. Х., 1998. 27 с.
    31. Бурмака В. Ільдан Яхін художник і педагог // Слобожанщина. Х., 2000. № 15. С. 214-218.
    32. Бурмака В. Харківські художники: Нариси, статті, нотатки. Х.: Велес, 2001. 80 с.
    33. Бурмака В. Штрихи до портрету Віталія Куликова // Слобожанщина. Х., 2000. - № 16. С. 240-243.
    34. Бычков В.В. Эстетика: Учебник. М.: Гардарики, 2002. 556 с.
    35. Ванслов В.В. О реализме социалистической эпохи. М.: Изобразительное искусство, 1982. 104 с.
    36. Ванслов В.В. Эстетика, искусство, искусствознание: Вопросы теории и истории. М.: Изобразительное искусство, 1983. 439 с.
    37. Василь Дмитрович Єрмілов: Каталог: Виставка творів з нагоди 50-річчя мистецької діяльності. Х., 1962. 23 с.: іл.
    38. Василь Мироненко: Альбом / Авт. всуп, ст. і упоряд. А.А.Мальцева. К.: Мистецтво, 1973. 55 с.: іл.
    39. Векленко О.А. Методические указания по изучению дисциплины „Шрифт” Х., ХХПИ, 1989. 23 с.
    40. Векленко О. Таргани і...: [дипломний проект з графічного дизайну] // M.A.D.E. Дніпропетровськ, 2001. - № 1. С. 118 119.
    41. Верба І. Народний художник [М.Дерегус] // Образотворче мистецтво. 1975. - № 1. С.11-14.
    42. Веркман Д.К. Товарные знаки. Создание. Психология. Восприятие. М.: Прогресс, 1986. 519 с.
    43. Веселовська Г. Метод як стиль, а стиль як метод: формальні пошуки в теорії та практиці соцреалістичної доби (1930 1950): Український театр ХХ століття. К.: ЛТД, 2003. С. 276-321.
    44. Виставка творів В.Ф. Мироненка: Каталог / Авт. вст. ст. Ю.Ф.Дюженко. К.: Держ. вид. образотворчого мист-ва і муз. літ-ри УРСР, 1958. 27 с.: іл.
    45. Віктор Іванович Віхтинський: Каталог виставки до 50-річчя художника / Під ред. М.М.Безхутрого. Х., 1969. 31 с.
    46. Виппер Б.Р. Введение в историческое изучение искусства. М.: Изобразительное искусство, 1985. С.12-76.
    47. Владимир Иванович Петров: Каталог выставки. Х., 1982. 48 с.
    48. Владимир Ненадо: Каталог / Авт. вступ. ст. і упоряд. А.С.Півненко. К., 1988. 49 с.
    49. Владич Л. Василь Касіян. П’ять етюдів про художника. К.: Мистецтво, 1982. 174 с.
    50. Владич Л. Майстри плаката: Альбом. К.: Мистецтво, 1989. 65 с.
    51. Владич Л.В. Мовою графіки. Огляди, статті, рецензії. К.: Мистецтво, 1967. 248 с.
    52. Владич Л. Плакат А.Страхова: К 80-летию со дня рождения художника // Искусство. М., 1976. №12. С.28-35.
    53. Владич Л. Трудовий подвиг митця [В.Касіяна] // Образотворче мистецтво. К., 1976. № 1. С.22-23.
    54. Владова Л. Ленінська тема у творчості В.І.Касіяна // Образотворче мистецтво. К., 1974. - № 1. С.9-10.
    55. Восьмая республиканская выставка эстампа Эстамп 82”: Каталог выставки. К., 1983. 56 с.
    56. Врона І.І. Попова Л.І. Станкова і книжкова графіка // Історія українського мистецтва в 6-ти т. К.: АН УРСР, Голов. ред. УРБ, 1967. Т. 5. С.166-204.
    57. Выставка произведений П.М.Супонина: Каталог / Сост. А.П.Гольцгаузен. Х., 1981. 7 с.
    58. В’юник А. Українська графіка ІХ початку ХХ століть. К.: Мистецтво, 1994. 327 с.
    59. Вяткин Александр Васильевич. Выставка. Живопись. Графика: [Буклет]. Х., 1986. 2 с.
    60. Георгий Космачев: Каталог. Х., 1981. 8 с.
    61. Герштейн Ю.И. Новые виды гравюри. М.: Искусство. 1959. 72 с.: ил.
    62.Герчук Ю.Я. Книжная графика. М.: Знание, 1986. 124 с.: ил.
    63.Герчук Ю.Я. Об искусстве книги. М.: Знание, 1977. 48 с.: ил.
    64. Гефтер З. Начало пути: [К творч. биогр. Н. Мироненко] // Творчество. М., 1985. - № 12. С. 18.
    65. Гладун О. Взаємодія дизайнерського і станкового підходів у харківській школі графіки // Дизайн-освіта 2003: досвід, проблеми, перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції 24-28 березня. Х., 2003. С. 15-19.
    66. Гладун О. Взаємозв’язок педагогічно-наукової і проектно-художньої діяльності у підготовці дизайнера-графіка (на прикладі мистецької школи Харкова) // Вісник ХДАДМ. Х., 2004. № 6. С.16-24.
    67. Гладун О.Д. Володимир Ненадо і харківська школа графіки // Вісник ХДАДМ. Х., 2003. № 2. С. 6-16.
    68. Гладун О.Д. Володимир Побєдін як представник харківської школи графіки // Вісник ХДАДМ. Х., 2002. № 5. С. 34-42.
    69. Гладун О. Графіка Харкова 1990 рр.: творчість Ільдана Яхіна // Вісник ХДАДМ. Х., 2003. № 3. С. 12-19.
    70. Гладун О. Графічний дизайн Харкова 1990-х рр.: до питання пошуків національного виразу // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. 2003. № 3-4 2004. № 1-2. С. 113-115.
    71. Гладун О.Д. Еволюція товарного знака в творчості Євгена Надєждіна // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Х., 2000. № 4-5. С.55-59.
    72. Гладун О.Д. Мальовнича Україна Василя Мироненка // Вісник ХДАДМ. Х., 2003. - № 1. С. 10-18.
    73. Гладун О. Нові засоби виразності у графіці Харкова 1990-х років на прикладі художньої практики Олега Векленка // Вісник ХДАДМ. Х., 2004. № 1. С. 3-9.
    74. Гладун О.Д. Основні педагогічні принципи харківської школи графічного дизайну // Вісник ХДАДМ. Х., 2002. № 10. С. 33-39.
    75. Гладун О.Д. Основні тенденції харківської графіки 1960-х рр. // Теорія і практика матеріально-художньої культури: ІV електронна наукова конференція. Харків: ХДАДМ, 15 грудня 2003 р.: збірник матеріалів. Х.: ХДАДМ, 2003. №4. С. 5-12.
    76. Гладун О. Творча практика художника-педагога Олега Юрченка як принципово новий тип пластичного мислення // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції Дизайн-освіта 2004: Теорія, практика та перспективи розвитку” Х., 2004. С.129-132.
    77. Гладун О.Д. Формування національної моделі товарного знака // Вісник ХДАДМ. Х., 2002. - № 6. С. 308-310.
    78. Гладун О. Харківська графіка 1990-х рр.: Творчість Ільдана Яхіна // Вісник ХДАДМ. Х., 2003. № 3. С.12-19.
    79. Гладун О.Д. Харківська школа графіки другої половини ХХ століття: До питання історіографії / Молода мистецька наука України. ІV електронна наукова конференція молодих науковців, докторантів, магістрантів, студентів. 20 грудня 2003 р. // збірник матеріалів. Х.: ХДАДМ, 2003. № 4. С. 29-31.
    80. Гладун О. Харківський плакат 1970 1990-х рр. // Вісник ХДАДМ. Х., 2004. - № 3. С. 23-27.
    81. Гнатченко М. Моя криниця. Х., Університет внутрішніх справ ХООВУТ Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка, 2000. 71 с.
    82. Говдя П. Українське радянське образотворче мистецтво. Нарис. К.: Держ. видав. образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1958. 48с.: іл.
    83. Говдя П. Явищам життя образне розкриття // Образотворче мистецтво. К., 1977. - № 3. С. 6-13.
    84. Голомшток И. Соцреализм и изобразительное искусство // Социалистический канон. Сб. статей под общей ред. Х.Гюнтера и Е.Добренко. СПБ.: Академический проект, 2000. С. 134-145.
    85. Голомшток И. Тоталитарное искусство. М.: Галарт, 1994. 296 с.
    86. Голубець О.М. Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття (Соцреалізм і свобода творчості) // Автореф. дис. . док. мистецтвознавства: 17.00.02. К.: ІМФЕ, 2003. 31 c.
    87. Голубець О. Нова кон’юктура у мистецтві 1990 років // Вісник Львівської академії мистецтв. Л., 2000. Вип. 11. С. 270-278.
    88. Гравюры Василия Касияна: Альбом / Вступ. ст. В.Касияна. М.: Советский художник, 1968. 5 с.: ил.
    89. Григорій Галкін: Каталог виставки з нагоди 50-річчя художника / Під ред. М.Безхутрого. Х, 1974. 28 с.
    90. Гройс Б. Рождение социалистического реализма из русского авангарда // Вопросы литературы. 1992. Вып. ІІ. С. 42-61.
    91. Гройс Б. Русский авангард по обе стороны Черного квадрата” // Вопросы философии. 1990. № 1. С.42-61.
    92. Губарєв О. Шляхи сучасного українського естампа // Образотворче мистецтво. 1978. № 5. С.11-13.
    93. Давидова Є. Тема жовтневої революції в українській графіці // Образотворче мистецтво. К.,1970. № 1. С. 18-24.
    94. Даниленко В.Я. Дизайн. Х.: ХДАДМ, 2003. 320 с.
    95. Даниленко В. Дизайн України світовому контексті художньо-проектної культури: Монографія. Х.: Колорит, 2005. 244 с.: іл. Бібліографія: С.227-229.
    96. Даниленко В. К истории становления отечественного дизайна: Харьковский промышленный район: Автореф. дис. канд. искусствоведения. М., 1989. 27 с.
    97. Даниленко В.Я. Основи дизайну. К., 1996. 52с.: 54 іл.
    98. Дайц Йосип Абрамович (1897 1954): Каталог виставки творів з нагоди 70-річчя від дня народження художника. Х., 1969. 42 с.
    99. Денис Чернов: Графіка: [Буклет] / Авт. ст. Ю.Дятлов. Х., 2003. 4 с.
    100. Дербилова Е.А. Дар шрифта. Х.: Консум, 2003. 176 с.
    101. Дерегус М. Хотів би, щоб мене почули: Бесіда з художником Михайлом Дерегесом // Українська культура. К., 1995. № 3. С. 6-7.
    102. Дмитрова Л. Український естамп на початку 80-х років // Образотворче мистецтво. 1982. № 4. С. 18-20.
    103. Добренко Е. Соцреалистический мимесис, или жизнь в ее революционном развитии” // Социалистический канон. Сб. статей под общей ред. Х.Гюнтера и Е.Добренко. СПБ.: Академический проект, 2000. С. 459-471.
    104. Ельшевская Г. В потоке графики [Проблемы современной советской графики] // Творчество. М., 1998. № 9. С.4-7.
    105. Євген Павлович Єгоров. Каталог виставки творів до 50-ї річниці з дня народження / Авт. ст. і упоряд. А.Попов. Х., 1972. 5 с.: іл.
    106. Евгений Трегуб. Живопись. Графика: Каталог виставки. Х.: РИО облполиграфиздата, 1990. 34 с.
    107. Євтушенко С. Двойная звезда Виталия Куликова // Позиция. Х., 1991. - № 1. С. 72-77.
    108. Изобразительное искусство Харкова. Живопись. Скульптура. Графика: Альбом / Авт. вступ. ст. В. Сизиков. М., Советский художник, 1978. 15 с.: іл.
    109. Історія України в екслібрисах харків’ян / Укл. В.П. Бурмака, Л.Г. Надєждіна, Н.Ф. Коваленко. Х., 2001. 52 с.
    110. Заварихин С.П. Русская архитектурная критика (середина ХІІІ начало ХХ вв.). Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. 224 с.
    111. Зверев А. ХХ век как литературная эпоха / ХХ век: Искусство. Культура. Жизнь // Вопросы литератури. 1992. Вып. ІІ. С. 3-56.
    112. Звонцов В.М., Шистко В.И. Офорт. М.: Искусство, 1971. 117 с.: ил.
    113. Зингер Л. Диалектика тридцатых // Творчество. 1989. - № 7. С. 7-11.
    114. Каган М. Морфология искусства. Л.: Искусство, 1972. 440 с.
    115. Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке. М., Гардарики, 1998. 780с.
    116. Касіян В.І. Мистецтво графіки. К.: Держ. вид. образотворчого мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. 44 с.: ил.
    117. Касіян В.І. Про мистецтво // Вибрані статті. К.: Мистецтво, 1970. 279с.
    118. Касіян В. Турченко Ю. Українська дожовтнева графіка. К.: АН УРСР, 1961. 192 с.
    119. Касіян В. Турченко Ю. Українська радянська графіка. К.: АН УРСР, 1957. 223 с.: іл.
    120. Касіян В. Турченко Ю. Українське радянське графічне мистецтво // Мистецтво. К., 1956. № 5. С. 7-13.
    121. Касіян В. Українська радянська графіка. К., 1959. 46 с.
    122. Клєваєв В. Героїка історії і сьогодення в сучасній українській станковій графіці // Мистецтво і життя: Збірник статей. К.: Мистецтво, 1978. С. 37-46.
    123. Ковальчук О.В. Історія живописного факультету НАОМА і його роль у вихованні мистецьких кадрів та формуванні національної живописної школи України 1917 1941 років.: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.05. К.: НАОМА, 2003. 21 c.
    124. Константинов В.Ф. Методические указания к выполнению дипломного проекта по реальной тематике специализации „Графика” Х., ХХПИ, 1985. 24с.
    125. Константинов В.Ф. Методические указания к выполнению заданий по ксилографии и линогравюре Х., ХХПИ, 1985. 22 с.
    126. Константинов В.Ф. Портретні начерки художника-педагога Бесєдіна // Вісник Харківського художньо-промислового інституту. Х.: ХХПІ. 2001. Вип. 4. С. 19-22.
    126. Константинов В., Соколюк Л., Нікулєнко С. Сторінки історії // 75 років вищої художньої школи Харкова. Х.: ХХПІ, 1996. С. 9-31.
    128. Копцик В.А. Гармония. Симметрия. Мир человека // Cинергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. М.: Прогресс-Традиция, 2002. С. 470-478.
    129. Копцик В.А. Синергетическая семиотика и композиционная симметрия в поэзии Пушкина: опыт естественнонаучного прочтения // Cинергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. М.: Прогресс-Традиция, 2002. С. 191-212.
    130. Косарєв Борис: Каталог. Х, 1998. 15 с.
    131. Косів В. Графічний дизайн як візуальна мова. Проблеми спілкування // Вісник Львівської академії мистецтв. Л., 1999. Спецвип. С. 190-194.
    132. Косів В. Національні моделі і глобалізація графічного дизайну другої половини ХХ ст. / Дис канд. мистецтвознавства: 17.00.03. Львів: ЛАМ, 2003. 217 с.: іл.
    133. Космачов Г. Графіка: Каталог виставки. Х.: Прапор, 1965. 24 с.
    134. Кравченко К. Українська графіка [Виставка в Москві] // Образотворче мистецтво. К., 1972. - № 5. С. 7-11.
    135. Криволапов М. Мистецтво народжене жовтнем: [Графіка харків’ян] // Образотворче мистецтво. К., 1970. - № 4. С. 19-22.
    136. Криволапов М. Художня критика і проблеми осмислення мистецької спадщини // Мистецтвознавство України: Збірник наукових праць. К.: Спалах, 2002. Вип. І. С. 11-26.
    137. Крилова В. Харків. Хроніка // Образотворче мистецтво. К., 1972. № 4. С. 32.
    138. Кузьменко А. Графічний дизайн. Історія та сучасність // 75 років вищої художньої школи Харкова. Х., 1996. С. 83-85.
    139. Кузьменко А. Ф. Історична довідка та концепція діяльності кафедри графічного дизайну ХХПІ // Вісник ХДАДМ. Х., 2001. - № 4. С. 90-96.
    140. Куликов В. Мастерство и достоинство. К 110-летию со дня рождения Г.А.Бондаренка // Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті. Х.: ХДАДМ, 2000. Вип. 4-5. С. 65-67.
    141. Лагутенко О.А. Українська книжкова та журнальна обкладинка першої третини ХХ ст. (Стилістичні особливості художньої мови) // Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.05. К., 1996. 20 c.
    142. Лагутенко О. Українська графіка ХХ століття // Образотворче мистецтво. К., 2000. № 1-2. С. 56-59.
    143. Ламонова О. Михайло Дерегус ілюстратор // Традиції та новації у вищій художньо-архітектурній освіті. Х., 2002. Вип. 4-5. С. 81-83.
    144. Лашкул З.В. Плакат, сатиричний малюнок // Історія українського мистецтва в 6-ти т. К.: АН УРСР, Голов. ред. УРБ, 1968. Т. 6. С. 279-286.
    145. Лашкул З.В. Тарас Шевченко у мистецтві плаката // Мистецтво. К., 1957. - № 2. С. 15-17.
    146. Лашкул З.В. Украинский советский плакат в годы Великой Отечественной войни (1941 1945) // Автореф. дис.канд. мистецтвознавства. К., 1964. 19 с.
    147. Левчук Л.Т. Етнічне, національне, загальнолюдське у мистецтві // Естетика. К.: Вища школа, 1997. С. 233-246.
    148. Лесняк В. Акцидентный шрифт. 75 оригинальных шрифтов. Х.: Колорит, 2004. 139 с.
    149. Лобановский Б. Художник Василий Ермилов // Декоративное искусство СССР. М., 1964. - № 12. С. 14-17.
    150. Лосев А.Ф. Миф. Число. Сущность. М.: Мысль, 1994. 919 с.
    151. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М., 1976. С. 65-66.
    152. Луньов Сергій Омелянович: Каталог виставки творів / Скл. М.М.Безхутрий. Х., 1960. 28 с.: іл.
    153. Лунев Сергей Емельянович: Каталог выставки посвященной 80-летию со дня рождения художника / Состав. А.С. Пивненко. Х., 1989. 14 с.
    154. Любов Льготак: Выставка произведений: Каталог / Авт. ст. А.Н.Новоселова-Хмельницкая. Х., 1976. 8 с.
    155. Магальник Г. Виставки. Чуття єдиної родини: [Виставка харківських художників] // Прапор. Х., 1979. № 6. С. 143.
    156. Майстренко Я. Митець сонячного пензля // Вітчизна. К., 1965. № 4. С.112.
    157. Матявіна І. Виставка творів харківських графіків у Москві // Образотворче мистецтво. К.,1974. № 1. С. 11-13.
    158. Марголін С. Анатоль Петрицький // Червоний шлях. Х.: 1928. № 9-10. С. 221-225.
    159. Мацапура М.І. Сегрій Фотійович Бесєдін. К.: Мистецтво, 1965. 54с.
    160. Методические рекомендации для разработчиков товарных знаков. М.: ВИИПИ, 1985 49 с.
    161. Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ століття. К.: Знання, 2002. 214 с.
    162. Мистецькі шляхи Харківщини: Альбом. Х.: ВU, 1998. 367 с.
    163. Міжнародна виставка графіки і плаката 4-й блок”: Каталог. Х., 1991. 16 с.: іл.
    164. Мій рідний Харків: Альбом / Авт. вступ. ст. О.Й.Денисенко. Х.: ТОВ Майдан”, 2004. 65 с.
    165. Морозов А.В. В поисках исторической целостности // Мир искусств: Альманах. СПБ.: Алетейя, 2004. Вып.5. С. 309-328.
    166. Мурзина М. Курбатов Ю. Плакат: Нельзя говорить языком комформизма о сегодняшних проблемах // Декоративное искусство. М., 1988. № 11 (372). С. 22-25.
    167. Мусій Бланк: Каталог виставки творів з нагоди 70-річчя з дня народження художника. Х., 1969. 42с.: іл.
    168. Мусій Бланк: Живопис. Графіка: [Каталог]. Х., 1982. 21 с.
    169. Наймеш М.С. Микола Гоголь та українська демонологія в моїх екслібрісах / Під ред. доц. В.П.Бурмаки. Х.: ІСМВ Харківський колегіум”, 2000. 55 с.
    170. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. К., 1992. С. 6.
    171. Нікулєнко С.І. Становлення вищої мистецької школи в Україні (1917 1934) // Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.05. К., 1997. 20 c.
    172. Новосьолова-Хмельницька А. Митець громадянин: [А.Страхов] // Образотворче мистецтво. К., 1972. № 2. &ndash
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины