ТВОРЧІСТЬ ТЕОФІЛА КОПИСТИНСЬКОГО У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ : ТВОРЧЕСТВО Феофил Копистинского В КОНТЕКСТ РАЗВИТИЯ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВА ГАЛИЧИНЫ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ XIX - НАЧАЛА ХХ ВЕКОВ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!



  • Название:
  • ТВОРЧІСТЬ ТЕОФІЛА КОПИСТИНСЬКОГО У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ
  • Альтернативное название:
  • ТВОРЧЕСТВО Феофил Копистинского В КОНТЕКСТ РАЗВИТИЯ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВА ГАЛИЧИНЫ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ XIX - НАЧАЛА ХХ ВЕКОВ
  • Кол-во страниц:
  • 230
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ
  • Год защиты:
  • 2003
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ
    На правах рукопису
    УДК 751.23.761.2

    КУПЧИНСЬКА ЛАРИСА ОЛЕГІВНА

    ТВОРЧІСТЬ ТЕОФІЛА КОПИСТИНСЬКОГО
    У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ
    спеціальність 17.00.05. — образотворче мистецтво

    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата мистецтвознавства


    Науковий керівник
    кандидат мистецтвознавства, доцент
    ЛУПІЙ Світлана Петрівна











    Львів — 2003









    ЗМІСТ
    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ. ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ 11
    РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МИСТЕЦЬКОГО ПРОЦЕСУ У ГАЛИЧИНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ CТОЛІТЬ 30
    2.1. Суспільно-політична ситуація і національний рух: історико-культур-
    ний аспект 30
    2.2. Мистецтвознавча думка і творча практика західноукраїнських ху-
    дожників другої половини ХІХ - початку ХХ cтоліть 43
    2.3. Творча проблематика західноукраїнського живопису другої полови-
    ни ХІХ - початку ХХ століть 62
    РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ТЕОФІЛА КОПИСТИНСЬКОГО 77
    3.1. Мистецька освіта: Краків, Відень 77
    3.2. Світоглядні переконання митця 85
    РОЗДІЛ 4. ТВОРЧІСТЬ ТЕОФІЛА КОПИСТИНСЬКОГО. ЇЇ ВИДОВА
    І ЖАНРОВА СТРУКТУРА, ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ 97
    4.1. Станковий живопис 97
    4.2. Монументальний живопис та іконопис 117
    4.3. Графічна спадщина 143
    ВИСНОВКИ 160
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 164
    ДОДАТОК А 191
    ДОДАТОК Б 206






    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


    ЛІМ — Львів­сь­кий іс­то­ри­ч­ний му­зей
    ЛГМ — Львів­сь­ка га­ле­рея ми­с­тецтв
    ЛМІР — Львів­сь­кий му­зей іс­то­рії ре­лі­гії
    НМКр.— На­ці­о­на­ль­ний му­зей у Кра­ко­ві
    НМЛ — На­ці­о­на­ль­ний му­зей у Льво­ві
    ЦДІА Укра­ї­ни у Льво­ві — Центра­ль­ний дер­жа­в­ний іс­то­ри­ч­ний ар­хів Укра­ї­ни у Льво­ві
    ЛНБ НАН Укра­ї­ни — Львів­сь­ка на­у­ко­ва бі­б­лі­о­те­ка ім. В. Сте­фа­ни­ка Наці­о­на­ль­ної ака­де­мії на­ук Укра­ї­ни






    ВСТУП


    Упродовж останнього десятиліття в українському мистецтвознавстві набувають ак­ту­а­льності дослідження тих лан­ок іс­то­ри­ко-­ми­с­те­ць­ко­го про­це­су, в яких си­с­те­ма­ти­зу­ють­ся під­ста­во­ві ва­р­то­с­ті на­ці­о­на­ль­ної ду­хо­в­но-ку­ль­тур­ної іде­н­ти­ч­но­с­ті. Ме­то­до­ло­гі­ч­на ву­зь­кість ми­с­те­ц­т­во­зна­в­чих роз­ві­док пер­ших де­ся­ти­літь ХХ ст. та іде­о­ло­гі­ч­ні пріо­ри­те­ти у ра­дян­сь­кій на­у­ці не да­ли змо­ги на­ле­ж­но ви­сві­т­ли­ти ці­лу ни­з­ку ми­с­те­ць­ких явищ. Це сто­су­єть­ся і творчості Те­о­філа Ко­пи­с­тин­сь­кого — од­но­го з про­ві­д­них ху­до­ж­ни­ків Західної України дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ — по­ча­т­ку ХХ ст. Йо­го своє­рі­д­ний та­лант ви­яви­в­ся у різ­них ви­дах і жанрах об­ра­зо­т­во­р­чо­го ми­с­те­ц­т­ва, пе­ре­д­у­сім у пор­т­ре­ті, по­бу­то­вій ка­р­ти­ні, в іко­но­пи­сі. Не меншу цін­ність представляє йо­го гра­фі­ка. Т. Ко­пи­с­тин­сь­кий був не ли­ше ми­т­цем, але й гро­мад­сь­ким ді­я­чем, ак­ти­в­ним уча­с­ни­ком ми­с­те­ць­ких процесів, що ви­ру­ва­ли на західних землях України на зла­мі ві­ків. Він на­ле­жав до ху­до­ж­ни­ків, які ус­ві­до­м­лю­ва­ли й ці­ну­ва­ли са­мо­бу­т­ність і ці­лі­с­ність укра­ї­н­сь­кої куль­ту­ри, її ве­ли­кий ду­хо­в­ний, але во­лею іс­то­рії не­ре­а­лі­зо­ва­ний, по­те­н­ці­ал. Як уні­вер­са­ль­на тво­р­ча осо­би­с­тість Т. Ко­пи­с­тин­сь­кий ре­пре­зе­н­тує най­кра­щі ва­р­то­с­ті укра­ї­н­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва на зла­мі рі­з­них іс­то­ри­ч­них епох і на­пе­ре­додні глоба­ль­них змін, які на­сту­пи­ли у си­с­те­мі за­га­ль­ної ес­те­ти­ч­ної куль­ту­ри Євро­пи.
    Ак­ту­а­ль­ність те­ми. Ба­га­то­пла­но­ва ді­я­ль­ність Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го, йо­го місце і роль у ми­с­те­ць­ко­му жит­ті на західних землях України дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ — по­ча­т­ку ХХ ст. до­ни­ні не бу­ла окре­мим об’єктом до­слі­д­ни­ць­кої ува­ги, за ви­ня­т­ком од­но­го на­ри­су та ни­з­ки фа­к­то­ло­гі­ч­них ста­тей. Творча та громадська діяльність митця не вивчалася в повному обсязі. Якщо ім’я художника науковці і згадували в кон­текс­ті ми­с­те­ць­ких явищ Гали­чи­ни того часу, то його внесок у ці процеси вони зводили зде­бі­ль­шо­го до най­за­га­ль­ні­ших мо­ме­н­тів, без ґрун­то­вно­го ана­лі­зу йо­го жит­тє­вих переконань і ми­с­те­ць­ких принципів.
    Про­по­но­ва­на ди­се­р­та­ція є пер­шою спро­бою ком­пле­к­с­но­го до­слі­джен­ня тво­р­чо­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го із за­лу­чен­ням тих фа­к­то­рів, що ви­зна­чи­ли міс­це художника у ла­н­цю­зі со­ці­о­ку­ль­ту­р­них явищ, а саме суспільно-політичної ситуації, яка склалася на західних землях України у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст., тенденції розвитку образотворчого мистецтва Галичини, творчих установок та естетичних ідеалів митця.
    У цьо­му кон­текс­ті ак­ту­а­ль­ним є аналіз впливу су­с­пі­ль­но-­по­лі­ти­ч­них подій на культурне і мистецьке життя Львова. На­ці­о­на­ль­но-­ви­з­во­ль­ні зма­ган­ня на західних землях України стали вирішальним чинником в активізації культурно-мистецьких процесів, яка проявилася у збе­ре­жен­ні і про­па­гу­ван­ні да­в­ньо­го укра­ї­н­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва, ви­сві­т­лен­ні тво­р­чих до­ся­г­нень тогочасних художників, ви­хо­ван­ні но­вої ге­не­ра­ції ми­т­ців і від­ро­джен­ні на­ці­о­на­ль­ної ми­с­те­ць­кої шко­ли. Вони сприяли актуалізації в образотворчому мистецтві проблем народного життя, а відтак і зверненню митців до народної тематики, яка знайшла своєрідне втілення у творчості Т.Копистинського і багатьох його сучасників. Спи­ра­ю­чись на тра­ди­ції українського ми­с­те­ц­т­ва, зве­р­та­ю­чись до ­кра­щих здо­бу­т­ків тогочасної за­хід­но­євро­пей­сь­кої художньої культури та роз­ви­ва­ю­чи їх згі­д­но з ви­мо­га­ми суспільства, працюючи у різних видах і жанрах мистецтва, во­ни сфо­р­му­ва­ли на теренах Галичини са­мо­бу­т­ній ми­с­те­ць­кий осе­ре­док.
    У ди­се­р­та­ції важливо є по­ка­за­ти зв’язок су­с­пі­ль­но-­по­лі­ти­ч­них і куль­тур­них по­дій на за­хі­д­них зе­мель Укра­ї­ни дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ — по­ча­т­ку ХХ ст., оскільки він у той час був од­ні­єю з умов утве­р­джен­ня про­гре­си­в­них, де­мо­к­ра­ти­ч­них те­н­де­н­цій у творчості Т. Копистинського та інших художників його кола.
    До­слі­джен­ня характерних рис мистецького середовища Галичини другої половини ХІХ — початку ХХ ст. ак­ту­а­ль­не для роз­крит­тя мі­с­ця й ро­лі мистецької спадщини Т. Копистинського в іс­то­рії укра­ї­н­сь­ко­го об­ра­зо­т­во­р­чо­го ми­с­те­ц­т­ва. З цьо­го по­гля­ду осо­б­ли­ве зна­чен­ня має ви­вчен­ня тво­р­чої діяльності і художньої спа­д­щи­ни ху­до­ж­ни­ка в по­в­но­му об­ся­зі: ста­н­ко­во­го і монументального жи­во­пи­су, іко­но­пи­су та гра­фі­ки.
    Актуальність зумовлена ще й тим, що багато творів Т. Копистинського не збереглося. Причиною були дві сві­то­ві вій­ни, по­же­жа у бу­ди­н­ку в се­лі Су­хо­річ­чя (ста­ра на­зва Су­хо­рі­че Пу­с­то­ми­тів­сь­ко­го р-ну Львів­сь­кої обл.), у яко­му ми­тець про­вів остан­ні ро­ки жит­тя, ва­н­да­лі­з­м у На­ці­о­на­ль­но­му му­зеї у 1945—1955 рр. [49, 89][1], а по­де­ку­ди й не­ком­пе­те­н­т­ні­с­ть їхніх вла­с­ни­ків. Ін­ші тво­ри ми­т­ця, за­зна­в­ши не­вбла­ган­ної руй­на­ції ча­су (вплинула на це також неграмотна реставрація і перемальовування” храмів), сто­ять пе­ред ре­а­ль­ною не­без­пе­кою зни­к­нен­ня.
    Ме­та ди­се­р­та­ції по­ля­гає у ви­яв­лен­ні і розкритті ху­до­ж­ніх та іс­то­ри­ко-ку­ль­ту­р­них осо­б­ли­во­с­тей тво­р­чо­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го на ос­но­ві до­слі­джен­ня йо­го станкового і монументального жи­во­пи­су, іконопису та гра­фі­ки у кон­текс­ті куль­ту­р­но-­ми­с­те­ць­ких про­це­сів Га­ли­чи­ни дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ— по­ча­т­ку ХХ ст.
    Для до­ся­г­нен­ня ме­ти поставлені та­кі пер­шо­че­р­го­ві за­вдан­ня:
    — висвітлити характер історико-культурних процесів, на ґрунті яких розвивалося образотворче мистецтво Галичини другої половини ХІХ — початку ХХ ст.;
    — ви­зна­чи­ти най­іс­то­т­ні­ші ри­си ми­с­те­ць­ко­го се­ре­до­ви­ща і по­ка­за­ти йо­го вплив на тво­р­чу діяльність Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го;
    — з’ясувати найважливіші етапи і виявити маловідомі фактори творчої біографії художника;
    — на кон­к­ре­т­но­му фа­к­то­ло­гі­ч­но­му ма­те­рі­а­лі по­ка­за­ти осо­б­ли­во­с­ті худо­ж­ньо­го ми­с­лен­ня ми­т­ця, йо­го сві­то­гля­д­ні пе­ре­ко­нан­ня та ес­те­ти­ч­ні іде­а­ли;
    — провести мистецтвознавчий аналіз тво­рів ху­до­ж­ни­ка, розкрити осо­б­ли­во­с­ті їх живописно-­ко­м­по­зи­цій­них та образно-змі­с­то­вих ви­рі­шень.
    — систематизувати творчу спадщину Т. Копистинського за видами і жанрами, ввести в науковий обіг твори, які до цього часу не згадувалися у спеціальній літературі;
    Об’­єкт до­слі­джен­ня — тво­р­чість Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го у ті­с­но­му зв’я­з­ку з ми­с­те­ць­ким се­ре­до­ви­щем Га­ли­чи­ни на тлі су­с­пі­ль­но-­по­лі­ти­ч­но­го й куль­тур­но­го жит­тя За­хі­д­ної Укра­ї­ни дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ — по­ча­т­ку ХХ ст.
    Пред­мет до­слі­джен­ня — ста­н­ко­вий і мо­ну­ме­н­та­ль­ний жи­во­пис, іко­но­пис і гра­фі­ка Т. Ко­пи­с­тинського. До ми­с­те­ц­т­во­зна­в­чо­го ана­лі­зу за­лу­ча­ють­ся та­кож тво­ри су­час­них йо­му за­хід­но­ук­ра­їн­сь­ких ху­до­ж­ни­ків.
    Дже­ре­ла до­слі­джен­ня — ста­н­ко­ві тво­ри і гра­фі­ка Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го та йо­го су­час­ни­ків із збі­рок На­ці­о­на­ль­но­го музею у Львові, Львівського іс­то­ри­ч­но­го музею, Львівського музею іс­то­рії ре­лі­гії, Львівської га­ле­реї ми­с­тецтв, при­ва­т­них ко­ле­к­цій Львова, а та­кож мо­ну­ме­н­та­ль­ний жи­во­пис та іко­ни Т. Копистинського, які знаходяться у хра­мах на західних землях України. Джерельну базу дисертації складають фотографії і репродукції творів Т. Копистинського і художників його кола, які не збереглися, або місцезнаходження яких не встановлене, а також архівні матеріали, публікації у періодичних виданнях і наукова література.
    Хро­но­ло­гі­ч­ні ме­жі до­слі­джен­ня охо­п­лю­ють дру­гу по­ло­ви­ну ХІХ — по­ча­ток ХХ ст. (до 1916 р.). На цей пе­рі­од при­па­да­ють ро­ки жит­тя і тво­р­чос­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го (1844—1916).
    Територіальні межі до­слі­джен­ня включають історичні землі Схі­д­ної Га­ли­чи­ни, які входили до складу Ав­с­т­рії, з 1867 р.— Ав­с­т­ро-­Уго­р­щи­ни: тепер це те­ри­то­рія Львів­сь­кої, Тер­но­піль­сь­кої та Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої об­ла­с­тей України. Фік­су­ють­ся та­кож тво­ри, на­сам­пе­ред монументальний живопис та іко­ни, яка знаходяться на території Ре­с­пу­б­лі­ки Поль­ща.
    На­у­ко­ва но­ви­з­на дисертації. У ди­се­р­та­ції впе­р­ше в іс­то­рії укра­ї­н­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­во­знав­с­т­ва на ос­но­ві ана­лі­зу, си­с­те­ма­ти­за­ції і уза­галь­нен­ня ве­ли­ко­го за об­ся­гом фа­к­ти­ч­но­го ма­те­рі­а­лу, з ура­ху­ван­ням історико-культурної си­ту­а­ції на західних землях України у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. досліджено творчу діяльність Т. Копистинського. На підставі розкриття особливостей мистецького середовища визначено місце і роль художника у мистецьких процесах Галичини того часу. Уперше в по­в­но­му об­ся­зі про­ана­лі­зо­ва­но ми­с­те­ць­ку спа­д­щи­ну ху­до­ж­ни­ка: ста­н­ко­вий і мо­ну­ме­н­та­ль­ний жи­во­пис, іконопис, а та­кож гра­фі­ку — жу­р­на­ль­ну, кни­ж­ко­ву, ри­су­нок, ви­яв­ле­но її ха­ра­к­те­р­ні ри­си. До на­у­ко­во­го обі­гу за­лу­че­но значну кі­ль­кість тво­рів, пе­ре­д­у­сім са­к­ра­ль­но­го ми­с­те­ц­т­ва, які до цього часу перебували за межами дослідження спеціалістів.
    Прак­ти­ч­не зна­чен­ня ди­се­р­та­ції. Результати і висновки дослідження можуть використовуватися для подальших наукових узагальнень з питань історії укра­ї­н­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ — по­ча­т­ку ХХ ст., зо­кре­ма са­к­ра­ль­но­го. Ва­ж­ли­ві й рі­з­но­ма­ні­т­ні фа­к­то­ло­гі­ч­ні ві­до­мо­с­ті, упе­р­ше ви­вче­ні і підсумовані ав­то­ром, а та­кож по­да­ний у ди­се­р­та­ції значний ілю­с­т­ра­ти­в­ний ма­те­рі­ал, мо­жуть знайти своє застосування при ви­кла­дан­ні як за­галь­но­го, так і спе­ці­а­ль­но­го ку­р­су ле­к­цій з іс­то­рії укра­ї­н­сь­ко­го об­ра­зо­т­во­р­чо­го ми­с­тецт­ва та іс­то­рії укра­ї­н­сь­кої куль­ту­ри другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Отри­ма­ні ре­зуль­та­ти до­слі­джен­ня мають також перспективу використання у му­зей­ній прак­ти­ці.
    Зв’я­зок ро­бо­ти з на­у­ко­ви­ми те­ма­ми. Ди­се­р­та­ція по­в’я­за­на з те­ма­ти­кою на­у­ко­вих до­слі­джень, спря­мо­ва­них на по­гли­б­ле­не ви­вчен­ня іс­то­рії об­ра­зо­т­во­р­чо­го ми­с­те­ц­т­ва, які про­во­дять­ся ка­фе­д­рою іс­то­рії та те­о­рії ми­с­те­цт­ва Львів­сь­кої ака­де­мії ми­с­тецтв, а та­кож фа­ку­ль­та­ти­в­но у Львів­сь­ко­му на­ці­о­на­ль­но­му уні­вер­си­те­ті ім. Іва­на Фра­н­ка.
    Ап­ро­ба­ція ос­но­в­них по­ло­жень ди­се­р­та­ції. Дисертація роз­гля­да­ла­ся на за­сі­дан­нях ка­фе­д­ри іс­то­рії та те­о­рії ми­с­те­ц­т­ва Львівської академії мистецтв (про­то­кол № 10 від 12. 02. 2003 р.). Основні положення дисертації апробовані у до­по­ві­дях на на­у­ко­вих кон­фе­ре­н­ці­ях професорсько-викладацького складу Львів­сь­кої ака­де­мії ми­с­тецтв (Львів, 1997 — те­ма „До пи­тан­ня про не­ві­до­мий пор­т­рет Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го”; 1999 — те­ма „Т.Ко­пи­с­тин­сь­кий і ми­с­те­ць­ке жит­тя Га­ли­чи­ни дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ ст.”), на на­у­ко­вих се­сі­ях На­у­ко­во­го то­ва­ри­с­т­ва іме­ні Ше­в­че­н­ка (Ми­с­те­ц­т­во­зна­в­ча ко­мі­сі­я.— Львів, 2000 — те­ма „О­б­раз Бо­го­ро­ди­ці у тво­р­чо­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го”; 2002 — те­ма „До­ку­ме­н­ти „То­ва­ри­с­т­ва для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”), на на­у­ко­вій кон­фе­ре­н­ції „У­к­ра­їн­сь­ке са­к­ра­ль­не ми­с­те­ц­т­во: тра­ди­ції, су­час­ність, пе­р­с­пе­к­ти­ви”, яку ор­га­ні­зу­ва­ли Львів­сь­ка ака­де­мія ми­с­тецтв, На­ці­о­на­ль­ний му­зей у Льво­ві, Укра­ї­н­сь­кий Ка­то­ли­ць­кий уні­вер­си­тет ім.Св. Кли­ме­н­та-­Па­пи, Ін­сти­тут на­ро­до­знав­с­т­ва На­ці­о­на­ль­ної ака­де­мії наук Укра­ї­ни, На­у­ко­ве то­ва­ри­с­т­во ім. Та­ра­са Ше­в­че­н­ка (Львів, 2001 — те­ма „О­б­раз Ісу­са Хри­с­та у тво­р­чо­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го”), на між­на­ро­д­них фі­ло­соф­сь­ко-­ку­ль­ту­ро­ло­гі­ч­них чи­тан­нях „Ді­а­лог куль­тур: Укра­ї­на у сві­то­во­му кон­текс­ті. Ми­с­те­ц­т­во і осві­та” (Львів, 1998 — те­ма „У­к­ра­їн­сь­кий жи­во­пи­сець Т. Ко­пи­с­тин­сь­кий і тра­ди­ції єв­ро­пей­сь­ко­го ма­ляр­с­т­ва дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ ст.”), а та­кож у пу­б­лі­ка­ці­ях у на­у­ко­вих збі­р­ни­ках: „У­к­ра­їн­сь­кий жи­во­пи­сець Т. Ко­пи­с­тин­сь­кий і тра­ди­ції єв­ро­пей­сь­ко­го ма­ляр­с­т­ва дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ ст.” [94][2], „Ві­ден­сь­ка Ака­де­мія об­ра­зо­т­во­р­чих ми­с­тецтв і на­вчан­ня у ній укра­ї­н­сь­кої і поль­сь­кої мо­ло­ді Га­ли­чи­ни. Кі­нець XVIII — ХІХ сто­літ­тя” [90][3], „Те­о­філ Ко­пи­с­тин­сь­кий і за­хід­но­ук­ра­їн­сь­кий іко­но­пис дру­гої по­л. ХІХ — по­ч. ХХ ст.” [92][4], „Ма­ло­ві­до­мі пор­т­ре­ти Те­о­фі­ла Ко­пис­тин­сь­ко­го” [91][5], „Товариство для розвою руської штуки”, перша українська мистецька організація на західноукраїнських землях” [93][6].
    Стру­к­ту­ра ди­се­р­та­ції зу­мо­в­ле­на ме­тою й за­вдан­ня­ми до­слі­джен­ня. Ро­бо­та скла­да­єть­ся зі всту­пу, чо­ти­рьох роз­ді­лів, ви­сно­в­ків та спи­с­ку ви­ко­ри­с­та­них дже­рел (269 позицій). Дисертація доповнена двома додатками. Додаток А охоплює спи­сок та аль­бом ілю­с­т­ра­цій (140 тво­рів Т. Ко­пистинського, 56 із яких пу­б­лі­ку­ють­ся впе­р­ше). Усі ілюстрації поділені на три групи: станковий живопис, монументальний живопис та іконопис, графіка. Ілюстрації нумеруються у межах кожної групи. Їхні номери складаються з номера групи і порядкового номера ілюстрації. Додаток Б включає пе­ре­лік і кар­то­схе­му мі­с­цезнаходження храмів, де Т. Ко­пи­с­тин­сь­кий пра­цю­вав як мо­ну­ме­н­та­ліст, іко­но­пи­сець та ре­с­та­в­ра­тор. Си­с­те­ма по­си­лань те­к­с­ту до­да­т­ку Б офо­р­м­ле­на на­сту­п­ним чи­ном: у квадратних ду­ж­ках по­да­єть­ся но­мер дже­ре­ла зі спи­с­ку ви­ко­ри­с­та­ної лі­те­ра­ту­ри, пі­с­ля ко­ми — сто­рі­н­ка чи сто­рі­н­ки. При по­си­лан­ні на кі­ль­ка дже­рел во­ни від­ді­ля­ють­ся кра­п­кою з ко­мо­ю. Кожне посилання взяте у круглі дужки.





    [1] [49] Гречко І. Ще раз про втрати Національного музею у Львові // Мистецькі студії.— 1993.— № 2—3.— С. 25; [89] Крушельницька Л. До історії нищення пам’яток української культури // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Праці Секції мистецтвознавства.— Львів, 1994.— Т. ССХХVII.— С. 456.


    [2] [94] Купчинська Л. Український живописець Т. Копистинський і традиції європейського малярства другої половини ХІХ ст. // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта. Збірник наукових праць.— Львів: Каменяр, 1998.— Випуск 3.— С. 533—537.


    [3] [90] Купчинська Л. Віденська Академія образотворчих мистецтв і навчання у ній української і польської молоді Галичини. Кінець XVIII — ХІХ століття // Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва.— Львів, 1998.— Т. ССХХХVI.— С. 155—184.


    [4] [92] Купчинська Л. Теофіл Копистинський і західноукраїнський іконопис другої пол. ХІХ — поч. ХХ ст. // Народознавчі Зошити.— Львів, 1998.— № 5.— С. 532—537.


    [5] [91] Купчинська Л. Маловідомі портрети Теофіла Копистинського // Народознавчі Зошити.— Львів, 1999.— № 5.— С. 668—678.


    [6] [93] Купчинська Л. „Товариство для розвою руської штуки”, перша українська мистецька організація на західноукраїнських землях // Дзвін.— 2003.— № 3.— С. 128—132.
  • Список литературы:
  • ВИ­СНО­В­КИ


    До­слі­джен­ня тво­р­чо­с­ті Те­о­фі­ла Ко­пи­с­тин­сь­ко­го, йо­го ми­с­те­ць­ких погля­дів і ес­те­ти­ч­них упо­до­бань дає мо­ж­ли­вість сфо­р­му­лю­ва­ти та­кі ви­снов­ки:
    Творчість Т. Ко­пи­с­тин­сь­кого як кон­к­ре­т­но-­іс­то­ри­ч­ної ми­с­те­ць­кої по­статі уві­брала в се­бе ці­лу ни­з­ку найяскравіших мистецьких ха­ра­к­те­ри­с­тик свого ча­су та гео­ку­ль­ту­р­но­го се­ре­до­ви­ща. Ево­лю­ція гро­ма­дян­сь­ких та естетичних прин­ци­пів ху­до­ж­ни­ка спів­від­но­си­ла­ся із за­га­ль­ни­ми те­н­де­н­ці­я­ми об­сто­ю­ван­ня укра­ї­н­ця­ми Га­ли­чи­ни сво­єї ет­но­ку­ль­ту­р­ної са­мо­бу­т­но­с­ті.
    Ран­ньо­му ета­по­ві фо­р­му­ван­ня тво­р­чої осо­би­с­то­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го притаманне поняття „на­ці­о­на­ль­на іде­я”, що було зумовлене роз­ши­рен­ням сфе­ри вжи­т­ку укра­ї­н­сь­кої лі­те­ра­ту­р­ної мо­ви, озна­йо­м­лен­ням ши­ро­ких кіл гро­мад­сь­ко­с­ті з тво­ра­ми укра­ї­н­сь­ких лі­те­ра­то­рів, іс­то­ри­ків, ет­но­гра­фів, ар­хе­о­ло­гів, збли­жен­ням з ді­я­ль­ні­с­тю укра­ї­н­сь­ких ін­те­ле­к­ту­а­лів Над­дні­п­ря­н­щи­ни.
    На на­сту­п­но­му ща­б­лі про­фе­сій­но­го зро­с­тан­ня Т. Копистинського конкретизація авторської стратегії, з якою змінюється загальний характер його мистецької активності, зумовлювалася новими ху­до­ж­ньо-­ес­те­ти­ч­ними орі­єн­ти­рами: розвитком традицій національної мистецької школи, створенням самобутнього мистецького осередку. Збагачення діапазону творчих зацікавлень митця, активна участь у громадському житті позитивно позначилися на його творчості: у ній з’яв­и­ли­ся ва­ж­ли­ві ком­по­не­н­ти по­ети­ко-­фі­ло­соф­сь­ко­го скла­ду. Наприкінці ХІХ ст. простежується поглиблення змі­с­то­вої на­по­в­не­ності йо­го живописних і гра­фічних творів. Їм притаманна ма­с­ш­та­б­ність ху­до­ж­ньо-­об­ра­з­них уза­галь­нен­ь. З та­ки­ми ре­зуль­та­та­ми й асо­ці­ю­єть­ся об­раз Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го у кон­текс­ті ес­те­ти­ч­них іде­а­лів ча­су та роз­ви­т­ку укра­ї­н­сь­ко­го об­ра­зо­т­во­р­чо­го ми­с­те­ц­т­ва зла­му ХІХ—ХХ ст.
    Як показало дослідження, творча діяльність Т. Копистинського була тісно пов’язана з культурними процесами на західних землях України у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. Її основу становила народознавча та естетична концепція національної культури другої половини ХІХ ст. Зацікавлення національною культурою, посилене співпрацею з провідними діячами Галичини, вплинуло на глибоке усвідомлення художником проблеми суспільної функції образотворчого мистецтва, що на зламі століть зумовило еволюцію його мислення в національно-політичній площині.
    Дослідження підтвердило, що Т. Копистинський і художники його кола, усвідомлюючи свою роль у збереженні і пропагуванні мистецьких традицій, ви­яв­ля­ли за­ці­ка­в­лен­ня фо­ль­к­ло­ром, ет­но­гра­фі­єю, на­род­ною тво­р­чі­с­тю, іс­то­ри­ч­ним ми­ну­лим на­ро­ду. У їх­ніх ка­р­ти­нах це знайшло своє ві­добра­жен­ня у до­мі­ну­ван­ні на­ці­о­на­ль­ної те­ма­ти­ки. По­ру­шу­ю­чи ак­ту­а­ль­ні про­бле­ми ча­су, зве­р­та­ю­чись до рі­з­них тем із жит­тя на­ро­ду, роз­ши­рю­ю­чи жа­н­ро­ву стру­к­ту­ру жи­во­пи­су, ми­т­ці під­го­ту­ва­ли ґрунт для транс­фо­р­му­ван­ня но­вих те­н­де­н­цій за­хід­но­євро­пей­сь­ко­го ма­ляр­с­т­ва на на­ці­о­на­ль­ну ос­но­ву. Тя­жі­ю­чи до роз­крит­тя ін­ди­ві­ду­а­ль­но­го ба­чен­ня но­вих су­с­пі­ль­них явищ, во­ни ство­ри­ли роз­га­лу­же­ну си­с­те­му по­гля­дів, які на по­ча­т­ку ХХ ст. вті­ли­ли­ся у ці­лі­с­ні ху­до­ж­ньо-­ку­ль­ту­р­ні про­гра­ми. Сво­єю тво­р­чі­с­тю Т. Ко­пи­с­тин­сь­кий до­лу­чив до цих ко­ле­к­ти­в­них зу­силь на­ле­ж­ний па­фос та ес­те­ти­ч­ну про­бле­ма­ти­ку.
    З’ясовано, що су­с­пі­ль­ний рух ак­ти­ві­зу­вав усі сфе­ри на­ці­о­на­ль­но­го жит­тя, впли­нув на фо­р­му­ван­ня інспіраційної платформи тво­р­чо­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го. Про­гре­си­в­ні ідеї, що жи­ви­ли се­ре­до­ви­ще, в яко­му жив і пра­цю­вав ху­до­ж­ник, спря­мо­ву­ва­ли йо­го в рі­чи­ще ак­ту­а­ль­них про­блем ча­су, а від­так на тра­к­ту­ван­ня об­ра­зо­т­во­р­чо­го ми­с­те­ц­т­ва як не­від’­єм­ної ча­с­ти­ни на­ці­о­на­ль­ної куль­ту­ри, ко­т­ро­му на­ле­жить ві­ді­гра­ти по­мі­т­ну роль у дер­жа­во­тво­р­чих про­це­сах. Йо­го тво­р­ча ді­я­ль­ність бу­ла са­мо­стій­ною скла­до­вою то­го­ча­с­но­го су­с­пі­ль­но­го жит­тя, зна­чен­ня якої по­си­лю­ва­ла йо­го ак­ти­в­на участь у гро­мад­сь­ко­му жит­ті.
    Ком­пле­к­с­ний ана­ліз ми­с­те­ць­кої спа­д­щи­ни Т. Копистинського пе­ре­ко­н­ли­во до­во­дить, що її са­мо­бу­т­ність зу­мо­в­ле­на за­ці­ка­в­лен­ням вну­т­рішнім сві­том осо­би­с­то­с­ті, ду­хо­в­ною на­по­в­не­ністю її жит­тя. У пор­т­ре­тах ху­до­ж­ник ве­ли­ке зна­чен­ня на­дає роз­крит­тю мо­ра­ль­но-­ети­ч­них кри­те­рі­їв і су­с­пі­ль­ної фу­н­к­ці­ї людини. У по­бу­то­во­му жа­н­рі ми­тець зве­р­та­єть­ся до рі­з­них ас­пе­к­тів жит­тя се­лян. Він ба­чить їх знедоленими, але ду­хо­в­но ба­га­тими лю­дьми. Пра­цю­ю­чи над кра­є­ви­да­ми та ка­р­ти­на­ми на іс­то­ри­ч­ну те­ма­ти­ку, пов’язує їх з історичними подіями. До­мі­ну­ван­ня у всіх жа­н­рах на­ці­о­на­ль­но­го ду­хо­в­но-­ці­лі­с­но­го спря­му­ван­ня спри­чи­ни­ло­ся до по­яви ті­с­но­го зв’я­з­ку між жа­н­ра­ми, який про­сте­жу­єть­ся в об­ра­з­но-­ху­до­ж­ньо­му ви­рі­шен­ні тво­рів. Для його творів притаманні продумана композиція і сумлінне виконання. Ці риси прослідковуються у ранніх полотнах митця, коли його увага зосереджена на точному відображенні дійсності, а також у полотнах зрілого періоду, коли він, надаючи великого значення деталям, усе частіше вдається до алегоричного трактування образу.
    Вивчення монументального живопису та іконопису Т. Копистинського засвідчує тяжіння художника до зв’язку сакрального мистецтва з реальним світом. При ство­рен­ні ікон живописець ак­ти­в­но ви­ко­ри­с­то­вує свій до­свід у пор­т­ре­т­но­му, по­бу­то­во­му та пей­за­ж­но­му жа­н­рах. В іко­нах про­сте­жу­єть­ся пра­г­нен­ня ми­т­ця вті­ли­ти в об­ра­зах свя­тих на­род­ні ти­пи. Для них при­та­ман­не впро­ва­джен­ня у ком­по­зи­цію еле­ме­н­тів, узя­тих без­по­се­ре­д­ньо з жит­тя та по­бу­ту га­ли­ць­ких се­лян, а та­кож мі­с­це­вих кра­є­ви­дів. Змі­ни у ви­ра­жа­ль­них за­со­бах не по­зна­чи­ли­ся на об­ря­до­во-­ри­ту­а­ль­ній фу­н­к­ції іко­ни, на її змі­с­ті та сю­же­ті.
    Глибока обі­зна­ність з жит­тям і по­бу­том укра­ї­н­сь­ко­го на­ро­ду, з про­бле­ма­ми су­с­пі­ль­с­т­ва, яку Т. Ко­пи­с­тин­сь­кий про­явив у ста­н­ко­во­му жи­во­пи­сі, а та­кож у чи­с­лен­них ес­кі­зах, від­кри­ва­ла йо­му ши­ро­кі го­ри­зо­н­ти у гра­фі­ці. То­ч­на оці­н­ка суспільних явищ із збе­ре­жен­ням яс­но­с­ті си­ту­а­ції за умо­ви ви­ко­ри­с­тан­ня скла­д­них ба­га­то­зна­ч­них об­ра­зів про­сте­жу­єть­ся не ли­ше в ка­ри­ка­ту­рі, але й при виконанні ним за­ста­вок для пе­рі­оди­ч­них ви­дань та при ілю­с­т­ру­ван­ні лі­те­ра­ту­р­них тво­рів. Ци­к­ли ілюстрацій Т. Копистинського створені з використанням багатих по­ети­ко-­фі­ло­соф­сь­ких ре­сур­сів ху­до­ж­ни­ка.
    Вивчення рі­з­них гра­ней тво­р­чо­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го да­є мо­ж­ли­вість уви­ра­з­ни­ти кон­текс­ту­а­ль­ність йо­го ми­с­те­ц­т­ва що­до укра­ї­н­сь­кої ху­до­ж­ньої тра­ди­ції та ес­те­ти­ч­них ідей ча­су. На­ші ви­сно­в­ки мо­ж­на зве­с­ти до та­ких уза­галь­нень:
    — Т. Ко­пи­с­тин­сь­кий уві­брав у се­бе па­фос по­шу­ку за­хід­но­ук­ра­їн­сь­ки­ми ми­т­ця­ми вагомих точок опо­ри для роз­бу­до­ви по­в­но­цін­но­го ор­га­ні­з­му на­ціо­на­ль­ної куль­ту­ри в ми­с­те­ць­ких тра­ди­ці­ях укра­ї­н­сь­ко­го на­ро­ду.
    — Ши­ро­ка ес­те­ти­ч­на пла­т­фо­р­ма по­в’я­за­ла між со­бою усі види та жа­н­ри твор­чо­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го, в яких він працював, уз­го­ди­ла живописно-композиційні ін­ва­рі­а­н­ти по усій ве­р­ти­ка­лі йо­го тво­р­чо­го до­сві­ду.
    — Ево­лю­ція тво­р­чо­с­ті Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го син­хро­ні­зу­ва­ла­ся із шля­хом україн­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва від ро­ма­н­ти­з­му до ран­ньо­го мо­де­р­ну в зба­га­чен­ні йо­го те­ма­ти­ч­но­го ді­а­па­зо­ну і ху­до­ж­ньо-­об­ра­з­ної си­с­те­ми.
    — За ма­с­ш­та­бом роз­ши­рен­ня жа­н­ро­во-­те­ма­ти­ч­но­го ре­пе­р­ту­а­ру на­ці­о­наль­ної ху­до­ж­ньої кла­си­ки та про­гра­м­ною спря­мо­ва­ні­с­тю по­стать Т. Ко­пис­тин­сь­ко­го є од­ні­єю з клю­чо­вих у кон­текс­ті укра­ї­н­сь­ко­го об­ра­зо­т­во­р­чо­го ми­с­те­ц­т­ва дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ — по­ча­т­ку ХХ ст.








    СПИ­СОК ВИ­КО­РИ­С­ТА­НИХ ДЖЕ­РЕЛ


    1. Ар­кас М. Іс­то­рія Укра­ї­ни-­Ру­сі.— Кра­ків: На­кла­дом Оль­ги Ар­ка­со­вої, 1912.— 424 с.
    2. Асе­е­ва Н. Ю. Укра­и­н­с­кое ис­кус­с­т­во и ев­ро­пей­с­кие ху­до­же­с­т­вен­ные центры. Ко­нец ХІХ — на­ча­ло ХХ ве­ка.— Ки­ев: На­у­ко­ва ду­м­ка, 1989.— 200 с.
    3. Ба­н­д­рів­сь­кий М. Па­м’я­т­ко­о­хо­рон­на ді­я­ль­ність Це­р­к­ви в кон­текс­ті на­ці­о­на­ль­но-­ку­ль­ту­р­но­го ру­ху в Га­ли­чи­ні (кі­нець ХІХ — по­ча­ток ХХст.): Ав­то­ре­фе­рат дис. ... ка­н­ди­да­та іс­то­ри­ч­них на­ук: 07.00.01. / На­ці­о­на­ль­на ака­де­мія на­ук Укра­їни, Ін­сти­тут укра­ї­но­знав­с­т­ва ім.І.Кри­п’я­ке­ви­ча, Інсти­тут на­ро­до­знав­с­т­ва.— Львів, 2001.— 20 с.
    4. Бі­ле­ць­кий П. О. Пор­т­рет // Іс­то­рія укра­ї­н­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва: У 6 т.— Ки­їв, 1968.— Т. 3.— С. 240—283.
    5. Бра­т­ков­сь­кий Р. Пе­р­ша ви­ста­ва укр. шту­ки і про­ми­с­лу у Льво­ві // Лі­те­ра­ту­р­но-­На­у­ко­вий Ві­с­т­ник.— Львів, 1905.— Т. 29.— С. 248—256.
    6. Ва­х­ня­нин А. Спо­ми­ни з жи­тя.— Львів, 1908.— 138 с.
    7. Ва­х­ня­нин Н. Ар­хе­о­ло­гі­я. Ви­ста­в­ка Ін­сти­ту­та Ста­в­ро­пі­гій­сь­ко­го // Ді­ло.— 1888.— № 242.— С. 2; № 244.— С. 1; № 246.— С. 1; № 247.— С. 1; № 248.— С. 1—2; № 249.— С. 1—2; № 250.— С. 1—2; № 251.— С. 1; № 253.— С. 1.
    8. Ва­х­ня­нин Н. При­чи­н­ки. До іс­то­риї ру­с­кої спра­ви в Га­ли­чи­нї в лї­тах 1848—1870.— Львів, 1901.— 98 с.
    9. Ве­р­гун Н. Р. „Лис Ми­ки­та” І.­ Ф­ра­н­ка в ра­дян­сь­кій кни­ж­ко­вій гра­фі­ці// Укра­ї­н­сь­ке лі­те­ра­ту­ро­знав­с­т­во.— Ки­їв: Ви­ща шко­ла, 1975.— Вип.23.— С. 33—41.
    10. Ви­ста­ва су­час­но­го ма­ляр­с­т­ва Га­ли­ць­кої Укра­ї­ни / Упо­ря­д­ник, ав­тор всту­п­ної стат­ті М. Го­лу­бець.— Львів, 1919.— 12 с.
    11. Вы­с­та­в­ка изо­б­ра­зи­те­ль­но­го ис­кус­с­т­ва за­па­д­ных об­ла­с­тей Укра­и­ны и на­род­но­го тво­р­че­с­т­ва гу­цу­лов. Ка­та­лог / Каталог составили В.А.Сидорова, Т. А. Боровая, Т. А. Цешковская.— Мо­с­к­ва, 1940.— 97 с.
    12. Вла­сов В. На­за­реи, на­за­рей­цы // Вла­сов В. Бо­ль­шой эн­ци­к­ло­пе­ди­че­с­кий сло­варь изо­б­ра­зи­те­ль­но­го ис­кус­с­т­ва: В 8 т.— Са­н­кт-­Пе­те­р­бург: Ли­та, 2001.— Т. 4.— С. 786—789.
    13. Во­з­няк М. Іван Фра­н­ко. З на­го­ди юві­лею со­ро­к­лї­т­ньої лї­те­ра­ту­р­ної пра­цї // Ілю­с­т­ро­ва­ний ка­лє­н­дар то­ва­ри­с­т­ва „Про­сь­ві­та” на 1913.— Львів, 1912.— С. 49—67.
    14. В’ю­ник А. О., Ба­тіг М. І. Гра­фі­ка // Іс­то­рія укра­ї­н­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва: У 6 т.— Ки­їв, 1970.— Т. 4, кн. 2.— С. 255—294.
    15. Га­ли­ча­нин.— 1893.— № 32. Но­ви­ни. (Іко­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для ко­с­те­лу св. Ла­за­ря у Льво­ві (мі­с­це­зна­хо­джен­ня не­ві­до­ме.)
    16. Га­ли­ча­нин.— 1895.— № 14. Но­ви­ни. (Пор­т­рет Й. Де­ль­ке­ви­ча, на­ма­льо­ва­ний Т. Ко­пи­с­тин­сь­ким на за­мо­в­лен­ня Ста­в­ро­пі­гій­сь­ко­го ін­сти­ту­ту (мі­с­це­зна­хо­джен­ня не­ві­до­ме.)
    17. Га­ли­ча­нин.— 1895.— № 82. Но­ви­ни. (Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­ков сіл Стрі­л­кі­в­ці (Бо­р­щів­сь­кий р-н Тер­но­піль­сь­кої обл.) та Кра­с­но­пу­ща (Бе­ре­жан­сь­кий р-н Тер­но­піль­сь­кої обл.)
    18. Га­ли­ча­нин.— 1895.— № 272. Но­ви­ни. (За­ве­р­шен­ня Т. Ко­пи­с­тин­сь­ким ре­с­та­в­ра­цій­них ро­біт у ко­с­те­лах міст Ле­жайськ (Ре­с­пу­б­лі­ка Поль­ща) та Бі­ли­ни (Ре­с­пу­б­лі­ка Поль­ща). Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­ков сіл Зве­ни­го­род (Пу­с­то­ми­тів­сь­кий р-н Львів­сь­кої обл.), Ма­рі­а­м­піль (Га­ли­ць­кий р-н Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої обл.), Са­р­н­ки (Ро­га­тин­сь­кий р-н Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої обл.), Єзу­піль (Га­ли­ць­кий р-н Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої обл.), Іва­нє (За­лі­щи­ць­кий р-н Тер­но­піль­сь­кої обл.)
    19. Га­ли­ча­нин.— 1896.— № 52. Но­ви­ни. (Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­ков сіл Са­р­н­ки (Ро­га­тин­сь­кий р-н Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої обл.), Єзу­піль (Га­ли­ць­кий р-н Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої обл.), Іва­нє (За­лі­щи­ць­кий р­н Тер­но­піль­сь­кої обл.), Ма­рі­а­м­піль (Га­ли­ць­кий р-н Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої обл.), Яб­ло­ни­ця (На­двір­нян­сь­кий р-н Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої обл.). Ка­р­ти­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го „Га­ї­в­ки” (мі­с­це­зна­хо­джен­ня не­ві­до­ме.)
    20. Га­ли­ча­нин.— 1896.— № 72. Но­ви­ни. (Іко­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­к­ви се­ла Іва­нє (За­лі­щи­ць­кий р-н Тер­но­піль­сь­кої обл.)
    21. Га­ли­ча­нин.— 1897.— № 101. Но­ви­ни. (Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­ков сіл Ма­рі­а­м­піль (Га­ли­ць­кий р-н Іва­но-­Фра­н­ків­сь­кої обл.), Жов­та­н­ці (Ка­м’я­нсь­ко-­Бу­зь­кий р-н Львів­сь­кої обл.). Ка­р­ти­на Т. Ко­пис­тин­сь­ко­го „Це­р­к­ва в Скві­р­т­нім” (мі­с­це­зна­хо­джен­ня не­ві­до­ме.)
    22. Га­ли­ча­нин.— 1897.— № 289. Но­ви­ни. (За­ве­р­шен­ня Т. Ко­пи­с­тин­сь­ким ре­с­та­в­ра­цій­них ро­біт у ка­фе­д­ра­ль­но­му ко­с­те­лі у Кра­ко­ві на Ва­ве­лі (Ре­с­пу­б­лі­ка Поль­ща). Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­ков Щир­ця (Пу­с­то­ми­тів­сь­кий р-н Львів­сь­кої обл.) і Яво­ра (Ту­р­ків­сь­кий р-н Львів­сь­кої обл.). За­мо­в­лен­ня для Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го від Ста­в­ро­пі­гій­сь­ко­го ін­сти­ту­ту на ство­рен­ня пор­т­ре­та Л. Ма­ці­лін­сь­ко­го (мі­с­це­зна­хо­джен­ня не­ві­до­ме.)
    23. Га­ли­ча­нин.— 1898.— № 3, 91, 93, 141, 161. Ре­к­ла­ма. (Ді­я­ль­ність Т.Ко­пи­с­тин­сь­ко­го.)
    24. Га­ли­ча­нин.— 1898.— № 238. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    25. Га­ли­ча­нин.— 1898.— № 243. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    26. Га­ли­ча­нин.— 1899.— № 14, 20, 40, 46, 121. Ре­к­ла­ма. (Ді­я­ль­ність Т.Ко­пи­с­тин­сь­ко­го.)
    27. Га­ли­ча­нин.— 1899.— № 97. Но­ви­ни. (Іко­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­к­ви Пре­об­ра­жен­ня Го­с­по­д­ньо­го у Льво­ві.)
    28. Га­ли­ча­нин.— 1899.— № 258. Но­ви­ни. (Іко­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­к­ви Пре­об­ра­жен­ня Го­с­по­д­ньо­го у Льво­ві.)
    29. Га­ли­ча­нин.— 1900.— № 163. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    30. Га­ли­ча­нин.— 1900.— № 179. Но­ви­ни. (Іко­ни Т. Ко­пи­с­ти­н­сь­ко­го для це­р­к­ви се­ла Ба­тя­ти­чі (Ка­м’я­нсь­ко-­Бу­зь­кий р-н Львів­сь­кої обл.)
    31. Га­ли­ча­нин.— 1900.— № 189. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    32. Га­ли­ча­нин.— 1900.— № 201. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    33. Га­ли­ча­нин.— 1900.— № 206. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    34. Га­ли­ча­нин.— 1900.— № 213. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    35. Га­ли­ча­нин.— 1901.— № 74. Но­ви­ни. (Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­ков сіл Куряни (Бережанський р-н Тернопільської обл.), Сте­ня­тин (Со­каль­сь­кий р-н Львів­сь­кої обл.), Во­ль­ця-Ма­зо­ве­ць­ка (Со­каль­сь­кий р-н Львів­сь­кої обл.), Гни­ли­ч­ки (Під­во­ло­чи­сь­кий р-н Тер­но­піль­сь­кої обл.), На­но­ва (сьо­го­дні на­се­ле­ний пункт не іс­ну­є.)
    36. Га­ли­ча­нин.— 1901.— № 150. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    37. Га­ли­ча­нин.— 1903.— № 11. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    38. Га­ли­ча­нин.— 1906.— № 112. Но­ви­ни. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    39. Га­ли­ча­нин.— 1909.— № 151. Но­ви­ни. (Май­с­те­р­ня Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го.)
    40. Г. В. До­ля на­ших ма­ля­рів // Ді­ло.— 1896.— № 54.— С. 3.
    41. Ге­лей С. На­у­ко­ва та гро­мад­сь­ка ді­я­ль­ність Іси­до­ра Ша­ра­не­ви­ча // Укра­ї­на. Куль­ту­р­на спа­д­щи­на, на­ці­о­на­ль­на сві­до­мість, дер­жа­в­ність. Юві­лей­ний збі­р­ник на по­ша­ну Фе­о­до­сія Сте­б­лі­я.— Львів: Ін­сти­тут укра­ї­но­знав­с­т­ва ім. І. Кри­п’я­ке­ви­ча НАН Укра­ї­ни, 2001.— № 9.— С.320—331.
    42. Го­ло­ва­ць­кий Я. Іван Ко­т­ля­рев­сь­кий // Ша­ш­ке­вич М., Ва­ги­ле­вич І., Го­ло­ва­ць­кий Я. Тво­ри.— Ки­їв: Дніп­ро, 1982.— С. 280—284.
    43. Го­ло­ва­ць­кий Я. Ру­сь­кі на­род­ні пі­с­ні // Ша­ш­ке­вич М., Ва­ги­ле­вич І., Го­ло­ва­ць­кий Я. Тво­ри.— Ки­їв: Дніп­ро, 1982.— С. 292—306.
    44. Го­лод І. Ме­це­на­ти. Від се­ре­д­ньо­віч­чя до на­ших днів // Про­сві­та: Аль­ма­нах-­ка­ле­н­дар.— Львів, 1995.— С. 42—47.
    45. Го­лу­бець М. Ми­с­те­ц­т­во // Іс­то­рія укра­ї­н­сь­кої куль­ту­ри.— Львів, 1937.— С. 455—660.
    46. Го­лу­бець М. Сто літ га­ли­ць­ко­го ма­ляр­с­т­ва // Го­лу­бець М. Га­ли­ць­ке ма­ляр­с­т­во (три стат­ті).— Львів, 1926.— С. 1—47.
    47. Го­лу­бець М. Су­час­не ма­ляр­с­т­во Га­ли­ць­кої Укра­ї­ни // Укра­ї­н­сь­кий ілю­с­т­ро­ва­ний ка­лє­н­дар то­ва­ри­с­т­ва „Про­сь­ві­та” з лі­те­ра­ту­р­но-­на­у­ко­вим збі­р­ни­ком на рік 1918.— Львів, 1917.— С. 160—173.
    48. Го­лу­бець М. Те­о­філь Ко­пи­с­тин­сь­кий (1844—1916) // Те­рем.— Львів; ­Ки­їв, 1929.— С. 184—189.
    49. Гре­ч­ко І. Ще раз про втра­ти На­ці­о­на­ль­но­го му­зею у Льво­ві // Ми­с­тець­кі сту­ді­ї.— 1993.— № 2—3.— С. 23—28.
    50. Гри­цак Я. На­рис іс­то­рії Укра­ї­ни. Фо­р­му­ван­ня мо­де­р­ної укра­ї­н­сь­кої на­ції ХІХ—ХХ сто­літ­тя.— Ки­їв: Ге­не­за, 1996.— 360 с.
    51. Гру­шев­сь­кий М. Дру­га ру­сь­ка ар­ти­с­ти­ч­на ви­ста­ва у Льво­ві // Лі­те­ра­ту­р­но-­На­у­ко­вий Ві­с­т­ник.— Львів, 1900.— Т. 12.— С. 50—54.
    52. Ді­ло.— 1886.— № 15. Хро­ні­ка. (Ка­р­ти­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го „Ро­дин­на ха­та Т. Ше­в­че­н­ка” (НМЛ, „Ні­ч­ний пей­заж”.)
    53. Ді­ло.— 1893.— № 36. Хро­ні­ка. (Іко­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го „Спа­си­тель” (мі­с­це­зна­хо­джен­ня не­ві­до­ме.)
    54.Ді­ло.— 1893.— № 222. Хро­ні­ка. (Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­к­ви се­ла Боськ (Ся­но­ць­кий по­віт, Ре­с­пу­б­лі­ка Поль­ща.)
    55.Ді­ло.— 1894.— № 48. Хро­ні­ка. (Іко­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для ко­с­те­лу Пан­ни Ма­рії у Кра­ко­ві (мі­с­це­зна­хо­джен­ня не­ві­до­ме.)
    56. Ді­ло.— 1898.— № 113. Хро­ні­ка. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    57. Ді­ло.— 1898.— № 175. Хро­ні­ка. (Іко­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­к­ви Пре­об­ра­жен­ня Го­с­по­д­ньо­го у Льво­ві.)
    58. Ді­ло.— 1899.— № 260. Хро­ні­ка. (Іко­на Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­к­ви Пре­об­ра­жен­ня Го­с­по­д­ньо­го у Льво­ві.)
    59. Ді­ло.— 1899.— № 290. Хро­ні­ка. (Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­к­ви се­ла Чи­р­на (Но­во­ся­но­ць­кий по­віт, Ре­с­пу­б­лі­ка Поль­ща.)
    60. Ді­ло.— 1900.— № 198. Хро­ні­ка. („То­ва­ри­с­т­во для роз­вою ру­сь­кої шту­ки”.)
    61. Ді­ло.— 1900.— № 265. Хро­ні­ка. (Іко­ни Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го для це­р­к­ви се­ла Ба­тя­ти­чі (Ка­м’я­нсь­ко-­Бу­зь­кий р-н Львів­сь­кої обл.)
    62. Ді­ло.— 1902.— № 47. Хро­ні­ка. (По­же­р­т­ву­ван­ня Т. Ко­пи­с­тин­сь­ко­го на до­по­мо­гу сту­де­н­там.)
    63. До­б­ро­во­ль­с­кий Т. Ис­то­рия поль­с­кой жи­во­пи­си.— Вро­ц­лав; Ва­р­ша­ва; Кра­ков; Гданьск: Ossolineum, 1975.— 263 с.
    64. До­л­гій І. По­тре­ба рі­з­ба­р­с­ко-­ма­ля­р­с­ко­го то­ва­ри­с­т­ва // Ді­ло.— 1898.— № 60.— С. 1—2.
    65. Єф­ре­мов С. На­ці­о­на­ль­не від­ро­джен­ня і пе­р­ві­с­т­ки лі­те­ра­ту­р­но­го ру­ху в Га­ли­чи­ні // Єф­ре­мов С. Іс­то­рія укра­ї­н­сь­ко­го пись­мен­с­т­ва: У 2 т.— [Б. м., б. р.].— Т. 2.— С. 100—139.
    66. Жа­бо­рюк А. А. Укра­ї­н­сь­кий жи­во­пис остан­ньої тре­ти­ни ХІХ — по­ча­т­ку ХХ сто­літ­тя.— Ки­їв; Оде­са: Ли­бідь, 1990.— 312 с.
    67. Же­п­лин­сь­ка О., Кость Л. Те­о­філ Ко­пи­с­тин­сь­кий: жит­тя і тво­р­чість. До 150-річ­чя від дня на­ро­джен­ня. Ка­та­лог ви­ста­в­ки. На­ці­о­на­ль­ний му­зей у Льво­ві, 1994 // На­ро­до­зна­в­чі Зо­ши­ти.— Львів, 1997.— №5.— С. 315—331.
    68. За­те­на­ць­кий Я. П., Ка­т­ру­ше­н­ко І. К., На­нов­сь­кий Я. Й. Ста­н­ко­вий жи­во­пис на за­хі­д­них зе­м­лях Укра­ї­ни // Іс­то­рія укра­ї­н­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва: У 6 т.— Ки­їв, 1969.— Т. 4, кн. 1.— С. 99—171.
    69. Злы­д­нев В. И. Ис­то­ри­ко-­ку­ль­ту­р­ный про­цесс в Центра­ль­ной и Юго-Во­с­то­ч­ной Ев­ро­пе и фо­р­ми­ро­ва­ние кон­це­п­ций на­ци­о­на­ль­ной ху­до­же­с­т­вен­ной куль­ту­ры // Кон­це­п­ции на­ци­о­на­ль­ной ху­до­же­с­т­вен­ной куль­ту­ры.— Мо­с­к­ва: На­у­ка, 1985.— С. 7—22.
    70. Іва­нів Б., Мо­в­чан Я. Ре­с­та­в­ра­ція за­пре­с­то­ль­ної хра­мо­вої іко­ни в церк­ві Пре­об­ра­жен­ня Го­с­по­да на­шо­го Ісу­са Хри­с­та у Льво­ві // Ві­с­ник. Укр­за­хі­д­п­ро­е­к­т­ре­с­та­в­ра­ці­я.— Львів, 1997.— Чи­с­ло 8.— С.125—132.
    71. Іва­ну­сів О. В. Це­р­к­ва в ру­ї­ні. За­ги­бель укра­ї­н­сь­ких це­р­ков Пе­ре­ми­сь­кої епа­р­хі­ї.— То­рон­то: Ви­дан­ня св. Со­фії, 1987.— 350 с.
    72. Ка­та­лог ви­ста­в­ки укра­ї­н­сь­ких ху­до­ж­ни­ків ХІХ—ХХ ст. з при­ва­т­них збі­рок м. Льво­ва / Упорядник Я. Нановський.— Львів, 1962.— 20 с.
    73. Ка­та­лог вы­с­та­вы То­ва­ри­с­т­ва для роз­вою ру­с­кои шту­ки в Льво­ві в р.1900.— [Львів]: Дру­ка­р­ня Ста­в­ро­пі­гій­сь­ко­го ін­сти­ту­ту, [1900].— 4с.
    74. Ка­та­лог гра­вюр XVII—ХХ ст. з фо­н­дів Львів­сь­кої на­у­ко­вої бі­б­лі­о­те­ки ім. В. Сте­фа­ни­ка АН УРСР / Упо­ря­д­ник С. П. Ко­с­тюк.— Ки­їв: На­у­ко­ва ду­м­ка, 1989.— 48 с.
    75. Ка­т­ру­ше­н­ко І. Г., На­нов­сь­кий Я. Й., Са­но­ць­ка Х. І. Жи­во­пис на за­хід­них зе­м­лях Укра­ї­ни // Іс­то­рія укра­ї­н­сь­ко­го ми­с­те­ц­т­ва: У 6 т.— Ки­їв, 1970.— Т. 4, кн. 2.— С. 195—229.
    76. Ки­ри­чук О. Іде­о­ло­гія ді­я­чів Ста­в­ро­пі­гій­сь­ко­го ін­сти­ту­ту у Льво­ві в 1848—1869 ро­ках // Укра­ї­на. Куль­ту­р­на спа­д­щи­на, на­ці­о­на­ль­на сві­до­мість, дер­жа­в­ність. Юві­лей­ний збі­р­ник на по­ша­ну Фе­о­до­сія Сте­б­лі­я.— Львів: Ін­сти­тут укра­ї­но­знав­с­т­ва ім. І. Кри­п’я­ке­ви­ча НАН Укра­ї­ни, 2001.— № 9.— С. 300—319.
    77. Ки­ри­чук О. Львів­сь­кий Ста­в­ро­пі­гій­сь­кий ін­сти­тут у гро­мад­сь­ко­му жит­ті Га­ли­чи­ни дру­гої по­ло­ви­ни ХІХ — по­ча­т­ку ХХ ст.— Львів: Ло­гос, 2001.— 152 с.
    78. Ки­ри­чук О. Ста­в­ро­пі­гій­сь­кий ін­сти­тут в ХІХ ст. // Іс­то­рія ре­лі­гій в Укра­ї­ні. Те­зи по­від­ом­лень ІІІ кру­г­ло­го сто­лу.— Ки­їв; Львів, 1993.— С. 53—55.
    79. К. М. [Кле­ме­р­то­вич М.] По­кров Пре­свя­тыя Бо­го­ро­ди­цы (Ико­на ки­с­ти Те­о­фи­ла Ко­пи­с­ты­н­с­ко­го) // Вре­мен­ник Ста­в­ро­пи­гій­с­ко­го Ин­с­ти­ту­та на 1902 год.— Львів, 1901.— С. 165—166.
    80. К. М. [Кле­ме­р­то­вич М.] Те­о­филь Ко­пы­с­ти­н­с­кій // Вре­мен­ник Ста­в­ро­пи­гій­с­ко­го Ин­с­ти­ту­та на 1899 год.— Львів, 1898.— С. 156—157.
    81. Ко­жин Н. А. Укра­и­н­с­кое ис­кус­с­т­во XІV — на­ча­ла ХХ вв. Оче­р­ки.— Львов, 1958.— 252 с.
    82. Ко­ма­ри­нець Т. І. Ідей­но-­ес­те­ти­ч­ні ос­но­ви укра­ї­н­сь­ко­го ро­ма­н­ти­з­му.— Львів: Ви­ща шко­ла, 1983.— 224 с.
    83. Ко­ро­т­кій устав це­р­ко­в­ный на год 1913. Со­с­та­в­лє­ный о. В. Гу­р­гу­лою ка­ти­хи­том из Га­ли­ча.— Жо­л­ків, 1912.— 472 с.
    84. Кра­вець О. Оле­к­сандр Ба­р­він­сь­кий про зна­чен­ня рі­д­ної мо­ви для ста­но­в­лен­ня укра­ї­н­сь­кої на­ці­о­на­ль­ної шко­ли // Оле­к­сандр Ба­р­він­сь­кий. Ма­те­рі­а­ли кон­фе­ре­н­ції, при­свя­че­ної 150 рі­ч­ни­ці від дня на­ро­джен­ня Оле­к­са­н­д­ра Ба­р­він­сь­ко­го. Львів. 14 тра­в­ня 1997.— Львів: На­у­ко­ве то­ва­ри­с­т­во ім. Ше­в­че­н­ка, 2001.— С. 71—
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины