ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНІ ОСОБЛИВОСТІ КОСТЮМА В ДИЗАЙНІ ОДЯГУ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ : Художественно-образной ОСОБЕННОСТИ КОСТЮМА В дизайне одежды КОНЦА ХХ - НАЧАЛА ХХ ВЕКА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

Лагода Оксана Миколаївна

УДК 7.05:687.1

ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНІ ОСОБЛИВОСТІ КОСТЮМА
В ДИЗАЙНІ ОДЯГУ КІНЦЯ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

17.00.07 дизайн

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Омельченко Ольга Миколаївна
кандидат мистецтвознавства, доцент

Харків 2007

ЗМІСТ

ВСТУП..4
РОЗДІЛ1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1.Стан наукової розробки теми та огляд літератури.....11
1.2.Аналіз термінології з теми........20
1.3.Теоретичні підходи до розуміння художньої образності костюма...28
1.4.Джерела і методи дослідження.37
Висновки до першого розділу.....42
РОЗДІЛ2. УТВОРЕННЯ ТИПОВИХ ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИХ РІШЕНЬ КОСТЮМА ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ В ДИЗАЙНІ ОДЯГУ
2.1.Формотворчі пошуки в от-кутюр, їх вплив на образне вирішення костюма..46
2.2.Роль розвитку індустрії моди у процесах стилеутворення в дизайні одягу...58
2.3.Художньо-образні прийоми авангардної моди...69
Висновки до другого розділу...77
РОЗДІЛ3. ВИЯВЛЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОСТЮМА В ДИЗАЙНІ ОДЯГУ КІНЦЯ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
3.1.Вплив сучасного мистецтва та субкультур на образно-стилістичні характеристики костюма..82
3.2.Суспільно-економічні особливості художньо-образних вирішень костюма..91
3.2.1.Нові прийоми та принципи формоутворення в дизайн-діяльності...91
3.2.2.Виняткове значення кольору як стилістичної риси та засобу художньої виразності в костюмі103
3.3.Комунікативно-ідентифікаційна складова образу костюма....111
Висновки до третього розділу...114
РОЗДІЛ4. ТЕНДЕНЦІЇ І СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОЇ ОБРАЗНОСТІ КОСТЮМА В ДИЗАЙНІ ОДЯГУ УКРАЇНИ
4.1.Характеристика процесу становлення національної індустрії моди......................................................................................................118
4.2.Творчі методи українських дизайнерів одягу, їх прояв у конкурсній та виставковій діяльності...125
4.3.Трансформація народних традицій як метод проектування одягу в дизайн-освіті України151
Висновки до четвертого розділу...158
ВИСНОВКИ.161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ166
ДОДАТКИ: А (Ілюстративний матеріал);.183
Б (Глосарій);
В (Апробація результатів роботи).

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах дизайн одягу сприймається як принципово нова сфера творчої діяльності, до якої останнім часом значно зріс інтерес суспільства. Одяг, як об’єкт дизайну, постає не лише матеріально-фізичною, утилітарно організованою реальністю вимог життя. Він також є художньо-образною системою, що втілена у двох складових проектного образу: візуальній організації ансамблю костюма та його ідейно-змістовній структурі, яка є відображенням уявлень про необхідність, доцільність, раціональність і суспільну значимість результату дизайн-діяльності.
Зростаюча виразність і масова розповсюдженість дизайн-практик в культурі призводить до реорганізації багатьох норм та положень мистецтвознавства від зміни змісту категорії «художній образ» до розширення трактування принципів синтезу декількох видів мистецтв, що включив до засобів формування образу світу через костюм новітні матеріали, інноваційні технології, видовищні мистецтва. Спроби системного аналізу цього явища, передумов його становлення та розвитку відсутні, не виявлено характерних особливостей його суспільного функціонування, емоційно-психологічного впливу на загальнокультурні процеси. Цим і зумовлюється актуальність теми дослідження. Окрім того, мистецтво костюма ХХстоліття здебільшого висвітлено як форма діяльності кутюр’є та дизайнерів або ж як складний процес формоутворення, стандартизації, типізації промислового виробництва одягу. Здобутки hautecouture(от-кутюр) і prêt-a-porter(прет-а-порте) розглядаються окремо. Проте на кінець ХХстоліття спостерігається тенденція до узагальненості вимог щодо надання костюму образно-художніх якостей в процесі його створення за цими напрямками, чітко простежується їх взаємовплив та взаємопроникнення. Паралельно із вищеназваними напрямками розвивається авангардна мода. Вона має власні, відмінні ознаки та принципи формоутворення й розвитку. Однак до створення образно-художніх рішень авангардного костюма мають місце такі ж вимоги, як і до костюма hautecouture чи prêt-a-porter. До того ж, костюм як стилеутворююче і стилевизначальне явище, ідентифікатор особистості та його художньо-образні особливості в сучасних умовах набули нових якісних ознак, які у нашій країні не піддавалися спеціальному теоретичному осмисленню, що й зумовило актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дослідження, проведеного згідно з планом науково-дослідної роботи Харківської державної академії дизайну і мистецтв, є складовою частиною держбюджетної теми (реєстраційний №0107U002131): «Методологія інноваційного дизайну у контексті науково-технічного прогресу і глобальної екологічної кризи», яка спрямована на реалізацію Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року за №37 «Про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, об’єктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер».
Мета дослідження полягає у виявленні художньо-образних особливостей костюма кінця ХХпочатку ХХІст. Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
систематизувати і проаналізувати наукову та спеціальну літературу з означеної теми за домінуючими підходами щодо її вивчення, висвітлити нові матеріали з метою розширення необхідної фактологічної бази дослідження;
уточнити і доповнити існуючі положення та базові поняття з теми, охарактеризувати зв’язки між ними;
узагальнити основні теоретичні підходи до розуміння художньої образності костюма та особливостей її формування;
висвітлити еволюцію художньо-образних вирішень костюма hautecouture і prêt-a-porter, а також авангардної моди в процесі становлення дизайну одягу як самостійної сфери творчої діяльності;
охарактеризувати специфіку формування і розвитку загальноєвропейських стилів в дизайні одягу, притаманних їм образно-стилістичних вирішень костюма;
визначити типообрази костюма ХХстоліття у їх зв’язку з мистецькими та соціокультурними проблемами часу;
класифікувати художньо-образні особливості костюма досліджуваного періоду;
з’ясувати специфіку і окреслити тенденції розвитку процесу утворення художніх образів костюма в дизайні одягу України на межі ХХХХІстоліть.
Об’єктом дослідження є процес формування художньої образності костюма в дизайн-діяльності. Предмет дослідження становлять художньо-образні особливості західноєвропейського костюма кінця ХХ початку ХХІст., що обумовило межі дослідження. Вони охоплюють останню чверть ХХпочаток ХХІстоліття як період зростання ролі дизайнера в проектній культурі; становлення дизайну одягу, як окремої галузі в дизайні; період глобалізаційних процесів, екологізації суспільного життя, а також кардинальних змін стандартів людського буття, зокрема, в одязі. Дослідження проводиться на зразках західноєвропейської культури, оскільки саме вона культивувала традиції мистецтва от-кутюр, промислового виготовлення одягу прет-а-порте і продемонструвала перші зразки авангардної моди. Результати дослідження порівнюються з практикою вітчизняних дизайнерів одягу з метою виявити спільне та відмінне в їх художньо-образних характеристиках.
В основі дослідження лежать роботи відомих вчених, мистецтвознавців, теоретиків і практиків дизайну: Г.Мінервіна, А.Мігунова, О.Опанасюк, В.Плишевського, Т.Козлової, В.Даниленка, Т.Кари-Васильєвої, Р.Захарчук-Чугай, Г.Стельмащук, Є.Ільєчьової, М.Кілошенко, В.Сєрова, З.Тканко, О.Федини, О.Цимбалюк, Л.Ткаченко, Л.Дихнич.
Методи дослідження. Системний підхід сприяв постановці мети, визначенню завдань дослідження. Він забезпечив розгляд дизайну одягу в контексті історичних, соціокультурних та економічних факторів, де об’єкт дослідження постає складовою цілісної системи, що співвіднесена з проектною культурою.
Методи термінологічного аналізу та операціоналізації понять сприяли уточненню змісту головних термінів у сфері дизайну одягу, взаємозв’язків між ними. Метод мистецтвознавчого образно-стилістичного аналізу був використаний для визначення змісту художньої образності костюма за напрямками в дизайні одягу. Для дослідження еволюції образних рішень костюма ХХст. застосовувалися такі методи наукового пізнання як систематизація, періодизація, класифікація.
Візуально-аналітичний метод дозволив виявити характеристики об’єкта дослідження у вітчизняному дизайні одягу, комплексно розглянути стан проблеми в дизайн-освіті, конкурсній та виставковій діяльності, творчих прийомах роботи дизайнерів одягу в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:
уточнено підходи до розуміння художньої образності та процесу її формування в мистецтві та в дизайні, одягу, зокрема;
системно розглянута художня образність костюма, її ідейний зміст та принципи формування в дизайні одягу за його напрямками;
визначено специфічні ознаки, які демонструють художньо-образні особливості костюма кінця ХХ початку ХХІст. і дозволяють їх класифікувати;
виявлені провідні тенденції художньо-образних вирішень костюма в творчості сучасних українських дизайнерів одягу.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона формує цілісне науково обґрунтоване уявлення про художньо-образні особливості костюма, як продукту дизайн-діяльності, в кінці ХХст. Сам процес змальовано як універсальний (позачасовий). Це дає можливість залучати до теорії дизайну системні відомості, пов’язані з проблемами об’єктивної оцінки артефактів дизайну, які використовуються в мистецтвознавчих дослідженнях. Окремі висновки дисертаційної роботи можуть бути включені в подальші наукові дослідження, що пов’язані з дизайнерською практикою. Виявлені аспекти впливу на процес формування і принципи взаємодії художньо-образних особливостей костюма можуть бути корисними як в мистецькій, проектно-художній, так і в промисловій сферах дизайнерської діяльності.
Практична значимість отриманих у ході дослідження результатів полягає в можливості їх використання не тільки в сфері підготовки фахівців у галузі дизайну, але й як методологія створення колекцій за будь-яким напрямком в дизайні одягу. Матеріали й результати дослідження можуть бути використані як навчально-методична база при створенні навчальних курсів з професійно-орієнтованих дисциплін у Вищих навчальних закладах України.
Особистий внесок здобувача полягає у висвітленні тих аспектів в проектуванні костюма, які раніше не акцентувалися, у виявленні їх значення для становлення дизайну одягу в Україні. Основні результати дослідження отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації здійснювалась на Всеукраїнських і Міжнародних форумах, а саме: Міжрегіональна науково-методична конференція «Дизайн-освіта: методологія викладання фундаментальних та професійно орієнтованих дисциплін» (Черкаси, 14-15 вересня 2004р.); Міжнародна наукова конференція «Дизайн-освіта 2005: тенденції розвитку та інтеграції в європейський освітній простір» (Харків, 20-22 квітня 2005р.); Всеукраїнська наукова конференція «Дизайн-освіта 2006: пошуки нової естетичної парадигми в сучасному дизайні» (Харків, 5-6 квітня 2006р.); Міжнародна науково-методична конференція «Дизайн-освіта 2007: головні вектори розвитку вищої дизайнерської освіти в контексті Болонського процесу» (Харків, 25-27 квітня 2007р.).
Завдання і зміст дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри художнього моделювання тканин та одягу Харківської державної академії дизайну і мистецтв.
Положення, викладені в дисертації, були використані автором у навчальному процесі підготовки спеціалістів спеціальності 7.020210«Дизайн» спеціалізації «Художнє моделювання одягу» Черкаського державного технологічного університету; під час розробки навчальної програми спецкурсу з дисципліни «Проектування» для студентів Vкурсу в 2004/2005 навчальному році; під час проведення практичних занять і виконання випускних робіт бакалаврів у 2005/2006 та дипломних робіт спеціалістів у 2006/2007 навчальному роках.
Публікації. Основні положення і результати дослідження викладені в 9 одноосібних публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, загальним обсягом 3,3 друкованих аркуша.

Структура дисертації визначається її метою і завданнями. Текст дисертації (165с.) складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (271 найменування) і трьох додатків: А альбом ілюстрацій (334 позиції) та їх перелік, Б глосарій (112 термінів), В апробації результатів дослідження. Повний обсяг роботи з додатками становить 283с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. На підставі результатів аналізу фахової літератури та концепцій в дослідженнях моди, серед яких значна частина публікацій у галузі дизайну одягу належить фахівцям з Росії та Західної Європи, систематизовано домінуючі підходи щодо вивчення костюма. Питання, висвітлені в них знаходяться в суміжних з дизайном одягу дисциплінах, таких як: етнографія, історія розвитку моди і костюма, естетика, соціологія та психологія тощо. Проблеми проектування, стилеутворення в дизайні одягу та сучасної естетики костюма залишаються найменш висвітленими ланками процесу вивчення костюма, а висновки фахівців базуються на аналітиці виключно дизайн-практики країн Західної Європи. Виявлено, що теоретичні дослідження художньої образності костюма як продукту дизайн-діяльності у наукових розробках відсутні. Водночас, формування художнього образу костюма постає однією із ключових умов забезпечення його естетичної якості в розвитку сучасної проектної культури.
2. З’ясовано, що більшість публікацій носять інформативно-описовий характер, розглядають одяг (костюм) в рамках декоративно-прикладного мистецтва і містять суперечності щодо основних термінів та їх визначень. Тому, на підставі функцій, притаманних одягу та костюму, розмежовано їх роль та зміст в контексті теорії дизайну. Без особистісний характер першого, як речі, та особистісні характеристики другого, як людини-носія, дозволяють стверджувати, що цілісність художнього образу костюма полягає в гармонійному поєднанні образу елементів одягу, які входять до його складу, з образом носія костюма (індивідуальним або узагальненим), його емоційно-психологічними характеристиками, концептуальною ідентифікацією змісту. На підставі чого запропоновано тлумачення визначення «костюма продукту дизайн-діяльності», яке відображає взаємозв’язок і підпорядкованість процесу створення костюма та всіх його якостей, художньо-образних зокрема, модним тенденціям в рамках визначеного стилю. Мода, як засіб творення костюма з окремих елементів одягу, постає осмисленою дією дизайнерів, що пов’язана з реалізацією потреб споживачів та комерційними інтересами індустрії моди. Стиль в дизайні одягу, як формотворче явище, відображає загальнокультурні та естетичні ідеали часу або групи споживачів, спосіб їх життя, або індивідуальну творчу манеру окремого дизайнера.
3. Встановлено, що в сучасній проектній культурі образ, як концептуально значуще явище, є емоційно-чуттєвим уявленням про призначення, якість та оригінальність костюма, слугує категорією його естетичної оцінки як результату дизайн-діяльності. Тому, художня образність передбачає художнє моделювання соціально-культурних ситуацій, композиційне формотворення цілісних ансамблів та смислоутворення, які реалізовуються в структурі костюма. Через що естетична свідомість дизайнера, відображена в стилі одягу, генерує стереотипні образи як видові, так і смислові. Водночас, свідомо сформований дизайнером художній образ костюма, якому властиво функціонувати завдяки складеним в рамках певного стилю стереотипним атрибутам (силуетна форма, композиційно-конструктивні прийоми, деталі, кольорово-фактурне вирішення, доповнення та аксесуари), характеризується варіативністю, багаторазовим індивідуальним прочитанням споживачами в процесі його функціонування на засадах індивідуалістичних особливостей сприйняття. Створені художні образи костюма відповідають певним естетичним ідеалам часу, набувають стереотипних значень, мають властивість еволюціонувати й одночасно існувати в моді.
Художній образ у костюмі з’являється як наслідок самовираження автора, його суб’єктивного світосприйняття і вирізняється особливою емоційною насиченістю. В цьому процесі формується індивідуальний стиль роботи дизайнера як особлива творча манера, що характеризує особистість, художника, громадянина, члена суспільства, дослідника, науковця та майстра в одній особі.
4. Змальовано процес становлення дизайну одягу як окремої галузі творчої діяльності, для якої характерним є: активний пошук нових форм одягу та формотворчих методів; розвиток індустрії моди, який сприяв виникненню та розповсюдженню значної кількості стилевих та збільшенню палітри художньо-образних вирішень костюма. Показано еволюцію двох характерних для ХХст. типообразів костюма меланхолійно-романтичного та емансиповано-провокативного, їх видозмін, похідних варіантів, що складалися внаслідок суспільно-економічних та соціокультурних процесів у світовій моді. Підтверджено, що дані образи, притаманні творчим пошукам визнаних європейських кутюр’є, залишаються актуальними і в сучасному дизайні одягу, де проявляють себе як архетипи в різних стилевих напрямках.
5. На підставі аналізу процесу формування і розвитку загальноєвропейських стилів (мікростилів) у дизайні одягу доведено, що за своїми образно-стилістичними характеристиками на асоціативному рівні кожен з утворених стилів відображає, або викликає в уяві художньо-образні особливості костюма. Вони надають уявлення як про естетичну якість ансамблю костюма, так і про силуетну форму, конструкцію, матеріали, колір, фактуру, аксесуари тощо. Виникає уявлення й про один із типообразів, якому за вказаними характеристиками близький означений стиль. Самі назви новоутворених стилів досліджуваного періоду містять виразні асоціації.
6. Встановлено, що, як архетипи, меланхолійно-романтичний та емансиповано-провокативний образи костюма протягом ХХст. набули характерних (типових) ознак, які відображаються в силуетних формах костюма, композиційно-конструктивних прийомах, кольорово-фактурних вирішеннях, аксесуарах і доповненнях, манері поведінки та специфіці рухів (модних поз, дефіле) тощо. Складаючи чітко структуровану систему образу дані елементи можуть функціонувати в різноманітних стилевих рішеннях та проявлятися у різних стилях в дизайні одягу.
На тлі загальномистецьких та соціокультурних проблем кінця ХХст. в дизайні одягу сформувалися абсолютно нові, відмінні від традиційних, образи андрогінної, маргінальної особи, яку характеризують відсутність визначених вікових, статевих та соціальних ознак. Дані образи, які сформувалися в авангардній моді, згодом проявили себе і в haute couture та prêt-a-porter, набули типових ознак і вплинули на формування нових стилів у дизайні одягу. Таким чином, в сучасному проектуванні костюма автором визначено три типообрази: «меланхолійно-романтичний», «емансиповано-провокативний» та «андрогінно-маргінальний».
7. На основі аналізу змін, що відбулися з костюмом у досліджуваний період, визначено художньо-образні особливості костюма кінця ХХ початку ХХІст., які умовно класифіковано як: соціокультурні; суспільно-економічні, комунікативно-ідентифікаційні. Першу включають вікову, статеву, соціальну та культурні особливості в художньо-образних вирішеннях костюма, які знайшли відображення у розвитку молодіжної моди, спортивного, міні-, кежуел стилів, явищі унісекс; продемонстрували вплив вуличної моди, контркультур, масової та поп-культури.
Суспільно-економічні особливості відобразили прогресивно-технологічні процеси в костюмі, екологізацію суспільної думки та стурбованість людства проблемами загрози тероризму, війн тощо. Вони реалізовані через використання нових волокон і тканин з новими якісними характеристиками, що домінують в дизайні одягу в урбаністичному та мілітарі- стилях, авангардній та альтернативній моді, сприяли поглибленню процесу демократизації одягу взагалі.
Комунікативно-ідентифікаційні особливості художньо-образних вирішень костюма кінця ХХ століття полягають у виникненні проблем, обумовлених спричиненим винищенням не лише соціокультурних орієнтирів, але й етнічних коренів, національних традицій в костюмі, які б вирізняли, виособлювали народ окремо взятої країни в світі. Маємо дизайн одягу західноєвропейського зразка з виразними відмінностями в методах проектування одягу, де насправді національна ідентифікація відсутня, де вона поступилася місцем концептуальності. Така ситуація на межі ХХ ХХІ ст. демонструє тотальний інтерес до культур народів світу, які ще не втратили свого національного обличчя. З цих причин дизайн одягу дедалі активніше пропагує етно- та фольк- стилі в чисельних образно-художніх вирішеннях костюма.
8. Виявлено, що в творчості українських дизайнерів не знайшли широкого відображення андрогінно-маргінальні образи, притаманні антимоді, хіпі-, панк-, кошарному стилям. Незначною мірою проявили себе суспільно-економічні особливості, що пов’язано із об’єктивною ситуацією в політичному, суспільному та економічному житті країни. Вікова, статева, соціальна і культурні особливості проявили себе в загальносвітовому контексті, як і демократизація моди та вплив на неї глобалізаційних процесів. У вітчизняному дизайні одягу домінують комунікативно-ідентифікаційні особливості художньо-образних вирішень костюма. Завдяки тому, що мистецтво костюма в Україні, розвиваючись в межах декоративно-прикладного мистецтва, збагачене та переосмислене в сучасному контексті, значною мірою зберегло національне забарвлення, вітчизняний дизайн одягу вирізняється з поміж інших у світі.
Питання і проблеми української моди, особливості творчості дизайнерів, специфіка освітніх процесів у галузі моделювання костюма настільки багатопланові, що, безумовно, повинні стати темою окремого дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АгошковЛ.А. Основы творческой деятельности/Л.А.Агошков. К.: ГАЛПУ, 1999. 91с.
2. АкиловаЗ.Т. Моделирование одежды на основе принципа трансформации. Новые приемы разработки модных форм одежды/ З.Т.Акилова, Г.И.Петушкова. М.: Легпромбытиздат, 1993. 196с.
3. АндрееваИ.А. Мода и культура одежды/И.А.Андреева. М.: Знание, 1987. 63с.
4. АндрееваМ.В. Психологические основы образов и функционирование бренда/М.В.Андреева. М.: Знание, 2003. 214с.
5. АндрееваР.П. Энциклопедия моды/Р.П.Андреева// СПб.: Литера, 1997. 416с.: ил.
6. АроновВ.Р. Дизайн и искусство/Актуальность проблем технической эстетики//В.Р.Аронов. М.: Знание, 1984. 64с.
7. АроновВ.Р. Художник и предметное творчество: проблемы взаимодействия материальной и художественной культуры ХХвека/ Искусство: проблемы, история, практика//В.Р.Аронов. М.: Советский художник, 1987. 230с.: ил.
8. БалданоИ.Ц. Мода ХХвека: энциклопедия/И.Ц.Балдано// М.: Олма-Пресс, 2002. 399с.: ил.
9. БеляеваЭкземплярскаяС.Н. Моделирование одежды по законам зрительного восприятия/С.Н.БеляеваЭкземплярская. М.: Академия моды, 1996. 216с.: ил.
10. БердникТ.О. Моделирование и художественное оформление одежды/ Т.О.Бердник. Ростов н/Д: Феникс, 2001. 352с.: ил.
11. БіланМ.С. Український стрій/М.С.Білан, Г.Г.Стельмащук. Львів: Фенікс, 2000. 326с.: іл.
12. БанноваІ.М., Мазур М.І. Композиція як засіб відтворення гармонії // Вісник технологічного університету Поділля. Хмельницький: ТУП, 2003. №5.
13. БанноваИ.М., МазурН.И. Системный поход к художественному проектированию одежды // Материалы Международной научно-практической конференции. Тараз (Казахстан), 2006.
14. БруардК. История костюма в контексте культуры/Теория моды: Одежда. Тело. Культура//К.Бруард. М.: Новое Литературное Обозрение. №1 (осень), 2006. С.37-51.
15. БрунВ. История костюма от древности до Нового времени/В.Брун, М.Тильке. М.: ЭКСМОПРЕСС, 2001. 452с.: ил.
16. БыстроваЯ.В. Символические функции костюма в культуре: Дис. канд. философ. наук: 09.00.04/Я.В.Быстрова. М.: ПроСофт-М, 2003. 140с.
17. ВайнштейнО. Одежда как смысл: идеологемы современной моды: (о социалистическом стиле)/О.Вайнштейн//Иностранная литература, 1993. № 7. С.224-232.
18. ВасильевА.А. Красота в изгнании. Творчество русских эмигрантов первой волны: искусство и мода/А.А.Васильев; Ред. Е.Беспалова. М.: Слово/Slovo, 1998. 479с.: ил.
19. ВасінаЗ. Український літопис вбрання. 1-2 томи / З.Васіна. К.: Мистецтво, 2006. 340с.: іл.
20. ВетлицкаяТ.В. Дизайн стильной одежды / Т.В.Ветлицкая. Х.: Фолио, 2006. 223с.
21. ВостриковаО.В. Искусство костюма в контексте социо-культурного развития России первой четверти ХХвека: Дис. канд. искусствоведения: 17.00.06/ О.В.Вострикова; Мос. гос. ун-т. М., 2002. 188с.
22. ГлазычевВ. О дизайне. Очерки по теории и практике дизайна на западе/В.Глазычев. М.: Искусство, 1970. 192с.
23. ГолыбинаА.Г. Вкус и мода/А.Г.Голыбина. М.: Знание, 1974. 159с.
24. ГорбачеваЛ.М. Мода ХХвека: от Поля Пуаре до Эммануэля Унгаро/Л.М.Горбачева. М.: ГИТИС, 1996. 120с.
25. ГофманА.Б. Мода и социальные группы // Тр. ВНИИТЭ/ ВНИИ техн. эстетики. М.: Техническая эстетика, 1988. Вып. 54. С.67-80.
26. ГофманА.Б. Мода и люди: Новая теория моды и модного поведения. 2-е изд./А.Б.Гофман. М.: Изд. Сервис «Изд-во ГНОМ и Д», 2000. 224с.
27. ГригорьеваИ.В. Эстетические проблемы моды: Автореф. дис. канд.философ.наук: 09.00.04/И.В.Григорьева; Моск. гос. ун-т. М.: МГУ, 1989. 18с.
28. ГриценкоВ.С. Художественный конфликт в свете теории эстетического: Автореф. дис. канд.философ.наук: 09.00.04/ В.С.Гриценко. К., 1987. 19с.
29. ГузявичьотеР.А. Исследование стабильных признаков в проектировании одежды ХХвека: Автореф. дис. канд. тех. наук: 05.19.07/ Р.А.Гузявичоте; Моск. гос. текст ин-т им. А.Н.Косыгина. М., 1977. 30с.
30. ГумбрехтХ.У. Три загадки моды/Х.У.Гумбрехт//Теория моды: Одежда. Тело. Культура. М.: Новое Литературное Обозрение. №1 (осень), 2006. С.17-26
31.ДаниленкоВ.Я. Дизайн/В.Я.Даниленко. Х.: ХДАДМ, 2003. 320с.
32. ДаниленкоВ.Я Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури: монографія/ В.Я.Даниленко. Харків: ХДАДМ, Колорит, 2005. 244с.: іл.
33. ДаниленкоВ.Я. Зміни у світовому порядку і двоїста сутність дизайну // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Збірник статей. Х.: ХДАДМ, 2003. №1-2. С.70-76.
34. Дзеконська-КозловскаА. Женская мода ХХвека. Перевод с польского ПустоваловойО.М./А.Дзеконська-Козловска. М.: Легкая индустрия, 1977. 268с.: ил.
35. Дизайн. Иллюстрированный словарь-справочник/Г.Б.Минервин, В.Т.Шимко, А.В.Ефимов и др.; под общ. ред. Г.Б.Минервина и В.Т.Шимко; Моск. архит. ин-т/госуд. академия/каф. «Дизайн архитектурной среды». М.: «Архитектура-С», 2004. 289с.: ил.
36. ДихничЛ.П. Феномен моди в соціокультурних процесах ХХ ст.: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.01/Л.П. Дихнич; Київський нац. ун-т культ. і мист. К., 2002. 20с.
37. ДмитриеваН.А. Загадки мира моды: Очерки о культуре мира моды/Н.А.Дмитриева. Донецк: Сталкер, 1998. 464с.
38. ДоброхотоваИ.А. Беседы о моде или Зеркало, которое не лжет/ И.А.Доброхотова. Алма-Ата: Опер, 1991. 176с.: ил.
39. ДонійН.Є. Ціннісна динаміка масової культури: Автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.08/ Київський національний ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К., 2007. 16с.
40. ДьяченкоВ.Ю. Чувственное переживание в мультисенсорном дизайне / В.Ю.Дьяченко // Дизайн-освіта 2006. Вісник ХДАДМ. № 5. Харків, 2006. С. 16-21
41. ЕрмиловаВ.В. Моделирование и художественное оформление одежды/ В.В.Ермилова, Д.Ю.Ермилова. М.: Мастерство; Изд. Центр «Академия»; Высшая школа, 2001. 184с.
42. ЖученковаС.Н. Формирование эталона модного костюма/ С.Н.Жученкова. М.: МГТА, 1993. 54с.
43. ЖученковаС.Н. Системный подход к цветовому проектированию костюма: Конспект лекций: Учебное пособие/С.Н.Жученкова. М.: МГТА, 1999. 23с.
44. ЗаблоцькаС. До проблеми співвідношення образу та художнього образу костюма/С.Заблоцька, О.Пальцун//Вісник ЛАМ, вип.9. Львів, 1998. С.177-181.
45. ЗабродинаГ.Д. Синергия архитектуры и костюма в пространстве культуры и культурологии: Дис. д-ра. культурол. наук: 17.00.01/Г.Д. Забродина. Саратов, 2003. 269с.
46. ЗавгородняяЕ.В. Психология формирования художественного замысла: Автореф. дис. канд. псих. наук: 19.00.01 На материале изобразительной деятельности/Е.В.Завгородняя, Институт психологии. К.: 1992. 20с.
47. ЗатулийА.И. Костюм в контексте авангардистских течений: Учебное пособие/А.И.Затулий. К.-на-А.: К-на-А технологический ун-т, 2002. 140с.
48. ЗатулийА.И. Костюм в социокультурном контексте авангарда и культуры: Дис. канд. культуролог. наук: 17.00.01/А.И.Затулий. К-на-А, 2003. 208с.
49. ЗахаржевскаяР.В. История костюма: От античности до современности/ Р.В.Захаржевская. 3 изд., дополн. М.: Рипол-классик, 2005. 287с.: ил.
50. Захарчук-ЧугайР.В. Народні художні промисли УРСР. Довідник/Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського. Львівське відділення; від. редактор Р.В.Захарчук-Чугай. К.: Наукова думка, 1986. 142с.: іл.
51. ЗборовскийЕ.М. По законам красоты: (о Моде)/Е.М.Зборовский. М.: Советская Россия, 1988. 175с.: ил.
52. ЗеленгШ. Мода. Век модельеров: 1900-1999/Ш.Зеленг. Könemann, 2000. 655с.: ил.
53. ИльинскийМ.М. Ее величество Мода/М.М.Ильинский. Смоленск: «Русич», 1997. 416с.
54. ИльичеваЕ.В. Формирование стиля в проектировании Европейского костюма ХХвека: Автореф. дис. канд. техн. наук: 05.19.07/ Е.В.Ильичева; МГТА. М., 1999. 15с.
55. История моды с ХVIII по ХХвек: Коллекция Института костюма Киото. TASCHTN/АРТ-РОДНИК, 2003. 735с.: ил.
56. Історико-етнографічний мистецький альбом І.Гончара «Україна та українці»(вибрані аркуші). Український центр народної культури «Музей І.Гончара». К.: поліграфічна фірма «Оранта», 2006. 343с.
57. КаллаговаИ.В. Влияние доминирующего психотипа личности на цикличность изменения стилей костюма: Автореф. дис. канд. техн. наук: 05.19.07/И.В.Каллагова; МГТУ им. А.Н. Косыгина. М., 2002. 15с.
58. КаминскаяН.М. История костюма/ Н.М.Каминская. М.: Легпромбытиздат, 1986. 168с.: ил.
59. КамінськаН.М. Костюм в Україні від Київської Русі до ХХІ століття / Н.М.Камінська, С.І.Нікуленко. Х.: Золоті сторінки, 2004. 208с.
60. КанторК.М. Правда о дизайне. Дизайн в контексте культуры доперестроечного десятилетия (1955-1985)/К.М.Кантор. М.: АНИР, 1996. 288с.
61. Кара-ВасильєваТ.В. Декоративне мистецтво України ХХстоліття. У пошуках «Великого стилю»/Т.В.Кара-Васильєва, З.А.Чегусова. К.: Либідь, 2005. 280с.: іл.
62. Кибалова Л. Иллюстрированная энциклопедия моды/Л.Кибалова, О.Гербенова, М.Ламарова. Прага: Артия, 1988. 608с.: ил.
63. КилошенкоМ.И. Дизайн одежды как результат творческого воображения/М.И.Килошенко//Дизайн в России: проблемы теории и практики тезисы доклада и выступления. СПб.: СПГУТД, 1998. С. 67-68.
64. КилошенкоМ.И. Индустрия моды: проблемы психологического анализа деятельности специалистов // Ананьевские чтения-99: Тезисы / Под общ. ред. А.А.Крылова. СПб.: Изд-во СПбГУ, 1999. С.105-106.
65. КилошенкоМ.И. Психология молодежной моды // Молодежь России: потерянное поколение или надежда ХХІ века? Тезисы в 2 ч. Ч.2. СПб.: СПГУТД, 1998. С.61.
66. КилошенкоМ.И., СафроноваИ.Н. Выражение «Я-концепции» личности в одежде молодых // Молодежная политика ХХІ века: стратегия выбора: Материалы конференции. СПб.: СПГУТД, 1999. С.58-60.
67. КилошенкоМ.И. Психология моды/М.И.Килошенко. СПб.: Речь, 2001. 172с.: ил.
68. КирееваЕ. История костюма. Европейские костюмы от античности до ХХвека/Е.Киреева. М.: Просвещение, 1970. 167с.: ил.
69. КирсановаР.М. Костюм в русской художественной культуре XVIII первой половины XXвв. (Опыт энциклопедии) под редакцией Т.Г.Морозовой, В.Д.Синюкова. М.: науч. и-во «Большая российская энциклопедия», 1995. 383с.: ил.
70. КирсановаР.М. Нагота и одежда: к проблеме телесности в европейской культуре/Р.М.Кирсанова//Ступени. Философский журнал. 1991, №1. С.47-65.
71. КоваленкоГ.М. Англійська лексика моди ХХ ХХІстоліття: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка. К., 2005. 20с.
72. КовешниковаЕ.В. Эстетическая значимость цвета: Автореф. дис. канд. философ. наук: 09.00.04/ Е.В.Ковешникова; Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. М., 1982. 17с.
73. КозловВ.Н. Художественное оформление текстильных изделий/ В.Н.Козлов. М.: Легкая индустрия, 1981. 186с.: ил.
74. КозловаТ.В. Эстетика проектирования одежды в условиях массового производства/Т.В.Козлова. М.: Легкая индустрия, 1969. 167с.
75. КозловаТ.В. Культура современного костюма/Т.В.Козлова. М.: Легкая индустрия, 1977. 45с.
76. КозловаТ.В. Костюм как знаковая система: Конспект лекций/Т.В.Козлова. М.: МТИ, 1980. 76с.
77. КозловаТ.В. Художественное проектирование костюма/Т.В.Козлова. М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982. 103с.
78. КозловаТ.В. Цвет в костюме: из цикла лекций/Т.В.Козлова. М.: Легпромбытиздат, 1989. 39с.
79. КозловаТ.В. Стиль в костюме ХХ века/Т.В.Козлова, Е.В.Ильичева. М.: МГТУ им. А.Н.Косыгина, Группа «Совъяж Бево», 2003. 160с.: ил.
80. КоломиецВ.И. Дизайн как эстетическая деятельность (особенности становления, структуры и функционирования): Автореф. дис. канд. филос. наук: 09.00.04/В.И.Коломиец; К., 1987. 21с.
81. КоммисаржевскийФ.М. История костюма/Ф.М.Коммисаржевский. Минск: Литература, 1998. 496с.: ил.
82. КоторнН. История моды в ХХвеке/Перевод с англ. Л.Кныша/ Н.Которн. М.: Тривиум, 1998. 176с.: ил.
83. КузнецоваТ.В. Феномен моды: эстетика и диалектика // Философские науки. 1991. № 6. С.165-170.
84. КузнецоваІ.О. Моделювання візуального сприйняття об’єктів дизайну, декоративно-прикладного і образотворчого мистецтва: Автореф. дис. д-ра техн. наук: о5.01.03/ Київський національний університет будівництва і архітектури. К., 2006. 37с.
85. ЛагодаО.М. Як розуміти сучасний дизайн одягу