ДЕРЕВ’ЯНИЙ ТА МЕТАЛЕВИЙ ДЕКОР У МІСЬКІЙ АРХІТЕКТУРІ ГУЦУЛЬЩИНИ І ПОКУТТЯ НАПРИКІНЦІ ХІХ – У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТ. (генезис, типологія, стилістика) : Деревянный и металлический ДЕКОР В городской архитектуре Гуцульщины и Покутья В КОНЦЕ XIX - В первой трети ХХ в. (Генезис, типология, стилистика)

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут народознавства

На правах рукопису

РАДЧЕНКО Анна Григорівна

УДК 745.52+726. (477.8)

ДЕРЕВ’ЯНИЙ ТА МЕТАЛЕВИЙ ДЕКОР У МІСЬКІЙ АРХІТЕКТУРІ ГУЦУЛЬЩИНИ І ПОКУТТЯ НАПРИКІНЦІ ХІХ У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТ.
(генезис, типологія, стилістика)

Спеціальність 17. 00. 06 декоративне і прикладне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник: Станкевич
Михайло Євстахійович доктор
мистецтвознавства, професор,
член-кореспондент АМУ

Львів 2008

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИКА І ДЖЕРЕЛА
1.1. Стан дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
1.2. Методика і джерела . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26

РОЗДІЛ 2. З ІСТОРІЇ АРХІТЕКТУРНОГО ДЕКОРУ В УКРАЇНІ
2.1. Генезис та еволюція з найдавніших часів до XVI ст. . . . . .32
2.2. Декоративні деталі архітектури XVIIXIX ст. . . . . . . . . . . 38
2.3. Оздоблення періоду модерну і ар-деко . . . . . . . . . . . . . . . . .46

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ І ТИПОЛОГІЯ
3.1. Принципи систематизації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .61
3.2. Типологія дерев’яних деталей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .63
3.3. Типологія кованих елементів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

РОЗДІЛ 4. КОНЦЕПЦІЯ ФОРМОТВОРЕННЯ І ХУДОЖНЯ ВИРАЗНІСТЬ
4.1. Естетичні показники матеріалів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
4.2. Технологічні засади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78
4.3. Композиційні засоби художньої виразності. . . . . . . . . . . . . .86

РОЗДІЛ 5. СТИЛІСТИКА І СИНТЕЗ АРХІТЕКТУРНОГО ОЗДОБЛЕННЯ
5.1. Художні особливості профільованих деталей . . . . . . . . . . . .95
5.2.Орнаментальні мотиви та стилістика різьблення . . . . . . . . .102
5.3. Ковальсько-слюсарний декор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .117
РОЗДІЛ 6 УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ТА УНІКАЛЬНІСТЬ ДЕТАЛЕЙ . АРХІТЕКТУРНОГО ДЕКОРУ.... 129

РОЗДІЛ 7. ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ АРХІТЕКТУРНОГО ОЗДОБЛЕННЯ.....................................................................145

Висновки¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼156

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼¼164

Додатки

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АІН Архів Інституту народознавства НАН України
ДАІФО Державний архів Івано-Франківської області
ДАЛО Державний архів Львівської області
ДИ Декоративное искусство СССР (журнал, Москва)
КМНМГП Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й.Кобринського
МНАПЛ Музей народної архітектури та побуту у Львові
НЗ Народознавчі Зошити (двомісячник, Львів) Інституту народознавства НАН України
ЦДІАУЛ Центральний державний історичний архів України у Львові

ВСТУП

Українське мистецтвознавство останньої чверті ХХ початку ХХI століття працює за багатовекторною програмою наукових досліджень. Вона зорієнтована на вивчення не тільки окремих регіонів і субрегіонів, творчості провідних митців, видів і жанрів візуального мистецтва, а також і на висвітлення мистецьких феноменів, які мають яскраво виражені локальні відмінності До таких унікальних творчих явищ належать і архітектонічний декор (профільований, вирізуваний, різьблений, кований тощо) міських будинків, зокрема особняків, вілл, пансіонатів Гуцульщини та Покуття, що наприкінці XIX в першій третині ХХ століття відзначився особливою ажурною стилістикою та оригінальною мистецькою виразністю. Це своєрідне художнє явище тісно пов’язано з архітектурою, однак за головними композиційними характеристиками і стилістчними стратегіями, без сумніву, належить до декоративного мистецтва; водночас соціологічно стосується як народної, аматорської так і професійної творчості численних майстрів-ремісників.
Зосередження дослідницької уваги саме на дерев’яних і металевих деталях в архітектурі пояснюється їх оригінальністю, частим та гармонійним поєднанням у стилістиці модерну й ар-деко. Натомість ліпнина на фасадах міських будівель носила еклектичний нетворчий характер.
Дерев’яне будівництво і специфічне різьблення знаків-оберегів, що в нову добу отримали назву „декор”, сягають своїми витоками глибини віків. З самого початку зародження цивілізації, коли людина вперше почала обробляти деревину, виготовляючи з неї найпримітивніші інструменти, знаряддя праці, засоби пересування, будуючи дерев’яні житлові, господарські споруди, вона поступово облаштовувала їх меблями, посудом, начинням та іншими життєво необхідними предметами. При цьому первісними засобами захисту будівель від злих сил, вважали різноманітні різьбленні та профільовані деталі: стовпи, випусти брусів, надпоріжники, увінчання покрівлі тощо.
У Середньовіччі в будівництво запроваджується коване залізо у вигляді скоб, клямок, завісів і замків, увінчуючих хрестів і флюгерів, кронштейнів, решіток та інше. З цього часу розвиток ковальства та деревообробної галузі, як найпоширенішого традиційного чоловічого заняття, тривав переважно двома шляхами: раціональної утилітарності й вишуканої декоративності.
Деревообробники і ковалі з покоління в покоління передавали набуті секрети з матеріалознавства: фізичні, технічні та декоративні властивості порід деревини й заліза. Вони передавали свій творчий досвід, майстерність, а також усі знання, що стосуються декору. Його виковували з металу, вирізали на дереві різноманітні профілі й візерунки, симетрично комбінували та синтезовано ускладнювали їх. Усі ці успадковані задатки та набуті певним чином уміння дісталися й сучасним майстрам і художникам-дизайнерам.
В обумовленому контексті нашого дослідження необхідно розрізняти дерев’яні прикрашені споруди Княжої доби, давній декор народної сакральної архітектури, вишукані профільовані, різьблені та ковані деталі міської й оборонної архітектури (тип ярусних обходів, ґанків), традиційне оздоблення сільських будівель ХІХ ХХ століття, врешті декор розкішних міських і заміських будинків (вілл, пансіонатів) кінця ХІХ першої третини ХХ століття.
Найвищого піднесення дерев’яний та металевий декор досягає у XVIII XIX століттях. У міській архітектурі початку ХХ століття творчо засвоюються найрізноманітніші мистецькі ідеї оздоблення, зокрема із сакральних і світських споруд минулого, виникають нові засади ажурного й накладного різьблення завдяки вдосконаленню інструментів та часткової механізації процесів деревообробництва.
Краєзнавець Леонід Мельник наводить у „Енциклопедії Коломийщини” (стаття „Вілли”) історичні факти будівництва перших вілл під Коломиєю у ХV столітті для польського короля Ягайла і 1444 року для короля Владислава з нагоди віча Руської землі, які до нашого часу не вціліли. Відомо й інший випадок спорудження відпочинкових вілл у ХVІІ столітті (Енциклопедія Коломийщини, Зош.3). Однак, лише від початку ХХ століття унаслідок інтенсивного будівництва, заможні міщани: адвокати, лікарі, торгівці, урядники масово зводять собі вілли в Коломиї, на окраїні або за її межами. До цього неначе заохочувала природа: ліси, гаї, озерця, потоки, що простяглися поруч стародавнього міста.
На відміну від будинка-особняка, який служив для життя і господарювання (на першому поверсі часто були крамниці чи майстерні), вілла призначалася для короткотривалого відпочинку і розваг. Тому вже її зовнішній вигляд й оточення ландшафту повинні створювати піднесений настрій. Таку саму функцію мав пансіонат в якому жили заїжджі літники”, туристи.
Актуальність теми. Традиційний декор дерев’яної архітектури та візуальне мистецтво багатьох надихає, пронизує стародавнім духом, його семантичним багатством, усім тим, без чого, як вважають, не можливо було б збагнути красу, гармонію творчості універсальні символи українського традиційного мистецтва та міського ремесла.
Актуальність дослідження викликана невідкладною необхідністю якомога швидше зафіксувати й дати належну мистецтвознавчу оцінку означеному явищу, бо його художні складові втрачаються, постійно зникають із року в рік. Деякі будівлі були знищені ще під час Першої і Другої світових воєн, інші перебудовані або розібрані упродовж останнього десятиріччя. Частина міських будинків Коломиї, Косова, Ворохти, Вижниці, Івано-Франківська, передовсім їхній різьблений декор, зазнали разючих змін і непоправних втрат. Якщо в Коломиї споруд зведених зі стилістикою модерну та ар-деко ще можна нарахувати близько сотні, то в інших містечках Покуття і Гуцульщини їх залишилося дещо більше трьох десятків.
Очевидно, комплексне вивчення декоративних деталей, передусім міської дерев’яної архітектури періоду модерну та ар-деко, дозволить визначити закономірності розвитку стилістики, з’ясувати відповідні причинно-наслідкові зв’язки еволюції та взаємовпливи, що характеризують їх типологію і художні особливості. Вони сприятимуть запровадженню нової креативної методики в сучасну архітектурно-декоративну практику та архітектурний дизайн приватного міського житла, пансіонів, туристичних центрів тощо.
Сформульована наукова тема вперше запропонована для дослідження в межах мистецтвознавчої проблематики. Вона актуальна як наукове джерело і методика в контексті підготовки нових узагальнюючих праць з історії культури та мистецтвознавства: Пам’ятки культури і мистецтва Івано-Франківської області”, Історії українського декоративного мистецтва” в 3-х томах та Історії українського мистецтва” у 10-ти томах. Важлива для підготовки спецкурсу „Дизайн архітектурного декору”.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація розв’язує одне із завдань науково-тематичного напряму: „Теоретичні та історичні проблеми народної творчості” та загальної теми Парадигми унікального та універсального в традиційному мистецтві українців: порівняльний аспект” (шифр 3.3.4.19.), що виконується у відділі народного мистецтва Інституту народознавства НАН України за постановою бюро Відділення літератури мови і мистецтвознавства НАН України, (Протокол №18 від 14.10.2003 року), а також входить у плани науково-дослідної роботи аспірантів і викладачів Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Мета роботи. Обґрунтувати, що художні особливості й синтез дерев’яного та металевого декору віл, особняків Гуцульщини та Покуття наприкінці XIX у першій третині ХХ століття в усіх його різноманітних проявах є унікальним мистецьким явищем, складовою частиною національної культурної спадщини України.
Завдання дослідження випливають із означеної мети:
— висвітлити основні історичні етапи генезису та розвитку художніх особливостей відповідних декоративних деталей міської архітектури Галичини;
— уточнити та поглибити типологію дерев’яних і кованих декоративних деталей;
— визначити концепцію формотворення і засоби художньої виразності архітектурного декору;
— обґрунтувати стилістику і синтез профільованих, різьблених декоративних деталей;
— з’ясувати стилістичні відміни архітектурного декору: унікальне та універсальне в контексті аналогів українського і зарубіжного оздоблення (передовсім австрійського, польського, російського, угорського);
— накреслити шляхи збереження та принципи творчої інтерпретації архітектурного оздоблення в сучасному художньо-педагогічному процесі;
— залучити в науковий обіг широке коло досі недосліджених та неопублікованих творів монументального декору будівель у містах зазначеного регіону.
Об’єктом дослідження є мистецькі процеси генезису, динаміка трансформації структури і форми, типологічні відміни та визначення художніх особливостей синтезу дерев’яного й металевого декору міської житлово-рекреаційної архітектури наприкінці ХІХ у першій третині ХХ століття на Гуцульщині та Покутті.
Предмет дисертаційної роботи становить значний корпус артефактів художнього профілювання, і різьблення, ливарництва, ковальства і карбування, що є конструктивними і декоративними деталями міських дерев’яних, рідше мурованих житлових та рекреаційного типу будівель (особняки, вілли, пансіонати тощо).
Хронологічні рамки роботи обмежені 1890-ми роками й першою третиною ХХ століття, що теоретичним мистецтвознавством означено, як стилістичні напрями модерну та модернізму (на останній припадають мистецькі течії авангарду, конструктивізму і ар-деко). В історичному розділі наші наукові зацікавлення сягають епохи Середньовіччя та Нового часу для виявлення генетичних складових досліджуваного художнього явища. Таблиця 2.1.
Географічні межі дослідження охоплюють рівнину і гористу територію субрегіонів Гуцульщини (займає Верховинський, південні частини Косівського і Надвірнянського районів Івано-Франківської обл., північно-західну частину Вижницького району, Путильський район Чернівецької обл., Рахівський район Закарпатської обл.) і Покуття (східна частина Надвірнянського району, весь Тлумацький, Городенківський і Снятинський райони, більша частина Коломийського, південно-східна частина Косівського району). Територія Гуцульщини за межами України не обстежувалась.
Основну увагу звернено на архітектурний декор Коломиї, як найдавнішого міста Покуття. Зокрема, вілли і пансіонати тут були дослідження в урочищі Гаї на Радилові (тепер вулиці Чехова, Моцарта); Гаї на Косачеві (нині вулиці Дорошенка, Топоровського, Павлюка, Наливайка); на кутку Голини (закінченя вулиці С.Петлюри); на Заріччі земля між селами Воскресінці та Нижній Вербіж; у районі річки Прут біля села Малинівки. Крім того до вивчення залучено пам’ятки із елементами оздоблення в Івано-Франківську, Ворохті, Косові, Вижиці, Путилі, Кутах, Городенці, Снятині, Тлумачі, Слобідці (Косівська) та інші.
Для порівняння також залучаються близькі та аналогічні мистецькі явища суміжніх теренів України, зокрема, Західне Поділля, Опілля і Підгір’я, а також сусідніх країн: Молдови, Польщі, Румунії, Росії, Словаччини та Угорщини.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській мистецтвознавчій науці:
— комплексно досліджується декор міських дерев’яних будівель у контексті аналогів українського і зарубіжного оздоблення;
— проводиться системне дослідження генезису еволюції та синтезу профільованого й ажурного декору;
— розроблено типологію декоративних деталей, виконаних техніками профілювання, вирізування, різьблення та кування;
— визначено художні особливості дерев’яного та металевого декору на підставі засобів виразності;
— обґрунтовано можливості збереження пам’яток міської архітектури із декоративними деталями;
Крім того, удосконалено й уточнено способи творчого засвоєння і запровадження художніх ідей традиційного декору в сучасному архітектурному дизайні.
Практичне значення. Результати і теоретичні положення дисертації можуть бути використані для наступних досліджень, для підготовки узагальнюючих праць з історії українського декоративного мистецтва, історії українського дизайну, навчальних посібників з художнього деревобробництва і ковальства, читання курсу лекцій у мистецьких вузах тощо. Робота має практичне значення для збереження архітектурних об’єктів як пам’яток мистецтва і культури. Текстовий та ілюстративний матеріал є основою для його наступної трансформації та адаптації в монографічне та альбомне видання про декор міської архітектури наприкінці ХІХ у першій третині ХХ століття. Сподіваємося, що частина теоретичних узагальнень та ілюстративного матеріалу викличе зацікавлення у дизайнерів архітектурного середовища. Наукове значення роботи не обмежується вказаними територіальними межами. Методологічні прийоми і теоретичні висновки дисертації дозволяють розв’язувати аналогічні завдання порівняльного аналізу пам’яток при дослідженні архітектурного декору та його збереження в інших регіонах України.
Апробація результатів дисертації здійснювалася на засіданні відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України (Протокол №5 від 1 квітня 2008 року) та на засіданні Вченої ради цього ж інституту. Основні засади, теоретичні положення та результати дослідження доповідалися на наукових конференціях, зокрема, на Науковій міжнародній конференції Сучасне мистецтво. Соціум Ідея Теорія Практика (Київ, 17-18 грудня 2003 р.) у доповіді Основні віхи розвитку архітектурного оздоблення в містах Гуцульщини та Покуття ХІХ першої третини ХХ ст.”; на Всеукраїнській науково-практичній конференції Дизайн і народне мистецтво (Івано-Франківськ, 19-20 жовтня 2006 р.) у доповіді Типологія декоративних деталей міської архітектури Гуцульщини і Покуття кінця ХІХ третини ХХ ст.”; на IV-й науковій сесії Спілки критиків та істориків мистецтва (Львів, 12 квітня 2007р.) у доповіді Стилістична характеристика дерев’яних і кованих деталей міської архітектури Гуцульщини і Покуття кінця ХІХ першої третини ХХ століття.” Головні положення дисертації, висновки і результати дослідження викладено у шести публікаціях загальним обсягом 2,8 друкованого аркуша у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а саме:
1. Архітектурний декор гуцульських і покутських міст першої третини ХХ ст. тема наукового дослідження // Мистецтвознавство’05: Науковий збірник. Львів: СКІМ, 2005. С.119-126.
2. З історії архітектурного декору в Україні // Мистецтвознавство’06: Науковий збірник. Львів: СКІМ, 2006. С.151-158.
3. Типологія декоративних деталей міської архітектури Гуцульщини і Покуття кінця ХІХ першої третини ХХ ст. // Вісник Прикарпатського національного університету: Мистецтвознавство. 2007 Вип. Х-ХІ. С.32-36.
4. Стилістика деталей міської архітектури Гуцульщини та Покуття третини ХХ століття // Мистецтвознавство’07 (1): Науковий збірник. ― Львів: СКІМ, 2007. ― С.123-134.
5. Металевий декор міських вілл Гуцульщини і Покуття // Народознавчі Зошити. 2007. ― № 3-4. С.331-335
6. Проблема збереження архітектурного оздоблення // Мистецтво-знавство ’07(2): Науковий збірник. ― Львів: СКІМ, 2008. ― С.91-100.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження літературних джерел, пам’яток народної дерев’яної архітектури, міських вілл, особняків кінця ХІХ першої третини ХХ століття Гуцульщини та Покуття, приходимо до широкого висвітлення дерев’яного і металевого декору як своєрідного мистецького явища з стилістичними ознаками модерну та ар-деко. При цьому отримані наступні результати:
1. Архітектурне оздоблення є рід художнього дерева, що виник і сформувався в період Середньовіччя. Перші декоративні деталі українського дерев’яного будівництва відомі з ХХІІІ століть. Припускаємо, що початки традиційного будівельного декору сягають дохристиянської епохи.
У добу Київської Русі князівські і боярські тереми будують з профільованими стовпами, ажурною різьбою балюстради, увінчаними кониками причілків. Характерними архітектурними деталями були профільовані надпоріжники дверей, об’ємно різьблені завершення стовпів.
У ХVIIXVIII століттях оздоблення дерев’яних деталей архітектури в регіонах Прикарпаття і Українських Карпат досягають найбільшого розквіту. Формується система ідеальних типів конструктивно-декоративних елементів: 1) система типів кронштейнів; 2) профільованих стовпів; 3)аркад, ґанків і галерей; 4) система типів оздоблення одвірків; 5)дзвіничних голосників; 6) система типів віконниць; 7) система типів кожухування; 8) вітрових дощок; 9) система типів увінчуючи шпилів і завершень. Вони виражають ритмічний порядок, закономірності симетрії, знаковість і магічність мотивів, функціональний прагматизм тощо.
Зростає роль кованого металу в архітектурі, що визначається п’ятьма системами (окуття воріт і дверей, решітки, перила, кронштейни, шпилі).
2. Завдяки декоративним можливостям деревини та відносно стійким фізико-механічним характеристикам, місцеві майстри успішно використовували її для гармонізації конструктивних елементів споруд, що водночас впливало й на художньо-естетичні особливості архітектурного декору. Мистецькою виразністю передовсім відзначаються дерев’яні споруди, елементи яких містять плоске та об’ємне профілювання, конструктивні обв’язки фронтонів, шалювання причілків а також орнаментальне ажурне і накладне різьблення.
3. У контексті поступового розвитку планувально-просторових конструкцій дерев’яної церковної архітектури помітне стале розташування декоративних деталей будівель, перевага консерватизму над модернізацією. Очевидним є той факт, що архітектурне оздоблення підпорядковується іншим закономірностям генезису та еволюції, пов’язаними із давніми знаковими текстами візерунків, із частковими впливами західно-європейського декоративного архітектонічного мистецтва.
4. Стилістичні особливості декору дерев’яних церков XVIIXIХ століть були настільки привабливими, що стали творчим джерелом для оздоблення міської дерев’яної архітектури XVIII першої половини ХІХ століть, а також міської архітектури стилю модерн. Художня виразність системи оздоблення досягалася завдяки численним прийомам і засобам профілюванням, різьблення та наскрізного вирізування декоративних деталей міських особняків, пансіонів, заїжджих дворів на Гуцульщині та Покуті. Особливого застосування архітектурний декор набуває в період модерну і ар-деко. Поштовхом до будівництва пансіонатів, готелів, вілл і котеджів з екзотичним і народним декором, ймовірно, була тривала практика спорудження виставкових павільйонів для міжнародних і регіональних виставок. Найбільшу кількість пансіонатів і котеджів споруджено в Трускавці і Коломиї.
Встановлено, що дерев’яні частини і ковані деталі споруд виконані різноманітними техніками художнього деревообробництва та ковальства, надавали житловим і реакреаційним будівлям урочистого вигляду, збільшували декоративність і привабливість. Їх завжди розташовували влучно і гармонійно поєднуючи з будівлею, посилюючи її художню виразність та функціональну значимість.
У період пізнього модерну і ар-деко зменшується застосування дерев’яних декоративних деталей. У різьблені з’являються мотиви вінків, овальні та ромбовидні форми. В кінці 1930-х років деталі архітектурного оздоблення спрощуються і майже повністю виходять із застосування.
5. Дерев’яні деталі міської архітектури новітнього часу творять дев’ять типологічних груп: стовпи, випусти (кронштейни), обв’язки, шалівки, вітрові дошки, поруччя, увінчання покрівлі, обрамлення вікон, двері. Кожна типологічна група складається з кількох підгруп і типів. Вони вирізняються сукупність певних декоративних і формальних ознак, що сприяють їх виокремленню.
Налічується п’ять типологічних груп металевого оздоблення та двадцять три типи. При цьому, типологічні групи декоративних деталей архітектури характеризуються сумою певних візуальних ознак, що допомагають точній науковій ідентифікації.
Типологічна група кованих і литих решіток найбільша, складається з віконної, дверної і розмежувальної підгруп. Однак їх типи зводяться до двох чітко геометризованого та рослинного, що має вибагливі обриси. Металеві огорожі будівлі виробляли простого прутевидного типу і складнішого плетеного”. Кронштейни застосовували для підтримки дашків, балконів та ліхтарів відповідно двох типів трикутний і спіралевидний. Ковані завершення фронтонів покрівлі відомі двох підгруп шпилі (гострокінцевий, букетовидний), флюгери у вигляді прапорця і різноманітних фігурок-знаків. Рідко застосовувалися ручної роботи окуття вхідних дверей: завіси, ключковини та клямки переважно вишуканого фігурного типу.
6. У технології виготовлення декоративних деталей архітектури застосовується плоске профілювання і об’ємне на стовпах, балках, кроквах тощо. У плоскому профілюванні поширені мотиви хвильки”, зубчики”, східки”, кривуля, ламана тощо, в об’ємному яблука”, ковбики, перхвати, балясини та інші. У міських особняках, віллах Коломиї, Івано-Франківська, Ворохти, Косова, Кут застосовували для оздоблення наскрізне вирізування за допомогою коловороту та лобзика, рідше виконували ажурне та рельєфне різьблення.
Ковалі та слюсарі для виготовленя архітектурних декоративних деталей застосовували залізні металеві смуги, прути круглого і гранчастого перерізу заводського виробництва.
Засади формотворення декоративних деталей міської архітектури реалізуються технологіями: теслярства, столярства, токарства, різьблення та художньої обробки металу ковальсько-слюсарськими засобами.
Об’ємне профілювання було оптимальним для виготовлення стовпів, випустів балок, кронштейнів, відкосів у формі ковбиків, перехватів, балясин, а плоским майстри профілювали вітрові дошки, висячі дошки шалівки причілка мотивами зубчиків”, кривульок”, хвильок”, трилисників тощо. Шалювання фронтонів і причілків виконували вертикальним способом, скісним відповідно до нахилу покрівлі та променевим від центра до країв, що надавало щитам різноманітної форми. Ажурне прорізне різьблення, незважаючи на застосування шаблонів, носило творчий характер. Кожне оздоблення виконувалось заново, враховувалися розміри та тектоніка будівлі, побажання замовника відносно характеру і вартості робіт. Значно легше було вирізувати лобзиком округлі, плавні лінії, рослинні мотиви та фігурки тварин. Рельєфне різьблення якнайкраще пасувало для прикрашування парадних дверей будинка. Його фрагменти запозичені з ренесансних і барокових орнаментів.
Виробництво ковано-слюсарських творів для обладнання архітектури полегшувалося завдяки впровадженню модульних елементів. Композиції решіток із застосуванням прутів, смуг і бляхи відзначалися складністю структури дзеркальною симетрією та ретельністю виконання. Зразком високої майстерності були решітки на віконця вхідних дверей. Переважали симетричні композиції із гілками закрутками-квітами та іноді карбованими листочками.
7. Художня виразність системи оздоблення дерев’яних деталей архітектури досягається завдяки законів цілісності, тектоніки, масштабу та контрасту. Організація орнаментальної структури здійснюється завдяки прийомів ритму, симетрії і динаміки, а також ажурності, пластичності, рідше кольору. Важливе значення для архітектурного декору мають семантичні засоби, як от: символ, знак, атрибут тощо.
Візуальною основою семантичних засобів увінчань фронтонів та причілків виступає загадковість, інакомовність, сплетені в єдиний магічно-мистецький образ.
Найпоширенішими декоративними елементами будівлі є теслярські обв’язки крайньої крокви причілку чи ґанку таких конструкцій: хрещата, прямокутна, ламано-зубчата, луковидна, прямокутно-луковидна, півкругла, подвійно півкругла.
Профільовані стовпи з відкосами, кронштейни не набули значного розповсюдження у міських віллах і особняках. Художні особливості шалювання значних поверхонь стін визначаються відповідним напрямом розміщення дощок, конструкцією фахверків, які виконували ажурно, рельєфно та графічно. Прикрашені вітрові дошки, теслярські увінчання фронтонів у вигляді лаконічних шпилястих фігур також становили стилістичну єдність архітектурного декору особняка чи пансіонату.
Ажурний різьблений декор дерев’яних деталей міської архітектури це поєднання знаків, символів, минулого, які представлені в умовних зображальних мотивах переважно рослинного характеру. Іноді до них долучені силуети пташок, фігурки, маски левів і написи. Композиційні схеми й мотиви різьблення запозичені з розпису, вишивки, ткацтва, витинанки та художнього металу. Творчий метод передбачав вибір і засвоєння ідей декоративності з багатьох різновидів художніх ремесел. Виявлена ажурна стилістика, яка нагадує орнаменти плетінкової та витинанкової структури.
Стилістика дерев’яного архітектурного декору це поєднання окремих складових, зокрема стилістики теслярського профілювання, фахверку, стилістики плоскорельєфного різьблення, художніх особливостей прорізного декору, пластики точених деталей та впливів декоративного мистецтва.
8. Стилістика художньої системи архітектурного оздоблення ґрунтується на національних і локальних традиціях та зарубіжних впливах. Профільовані елементи будівлі, як правило, підкреслюють важливість несучих конструкцій. Геометричні мотиви плоского різьблення застосовуються рідко. Переважають рослинні гнучкі стебла, листки та квіти з ажурно прорізним тлом. Відчутні впливи східної та західної орнаментики, що поширювалися в альбомних виданнях і посібниках. Застосовувалися дзеркально симетричні та асиметричні композиційні схеми, стрічкові рапорти тощо.
9. Встановлено, що оздоблені архітектурні деталі міських особняків і вілл спорадично ще зустрічаються і за межами досліджуваної території у східному та північному напрямах, на теренах бойківського Підгір’я, Опілля та Західного Поділля.
Фахверкові, стовпові конструкції будівель, за винятком відкосів, в Україні і в сусідніх країнах відзначаються простою універсальною формою. Більшість обв’язок, які мають сталі конструкції, виконують загальні функції зміцнення крокв і покрівлі, несуть усталені декоративні обриси: хрест, прямокутник, квадрат, лук, півколо.
Унікальністю наділені круглі, подвійно-круглі та фігурні обв’язки, профільовані кронштейни, відкоси стовпів, ажурне і накладне різьблення фронтонів. З’ясовано, що оригінальною особливістю архітектурного декору вілл і пансіонатів Гуцульщини і Покуття є ажурне і накладне різьблення рослинних мотивів, плетення пагонів і квітів.
Подібна стилістика різьблення єднає віллиі пансіонати України та Польщі, водночас оригінальною особливістю польських вілл є високі шпилі та звисаючі профільовані бруси. Визначено деяку схожість між декорами особняків, вілл України і Австрії, але якщо перші зазнали фольклорного впливу, то другі академічної школи архітектури. Прорізний декор будівель Росії схожий хвилястими зигзаговидними візерунками, есиками”, що розвинулися незалежно на ґрунті середньовічних східних і європейських мистецьких традицій.
В оздоблені ковано-слюсарських деталей архітектури переважає універсальність тектоніки та стилістики орнаментальних мотивів. У металевих решвтках поєднуються відголоски неорококо, необароко, неокласицизму з художніми особливостями модерну.
10. Вілли і особняки модерну і ар-деко є культурною і мистецькою спадщиною, вимагають наукового вивчення, реставрації, паспортизації та охорони.
Запропоновано паспортні категорії шкалювання пам’яток складаються із дев’яти позицій: 1) тип реєстраційно-охоронних даних; 2) типологія-систематизація; 3) історія об’єкта; 4) культурно-історичне походження; 5) локалізація; 6) фізичні дані; 7) мистецькі особливості; 8) вартість, страхування; 9) реставрація, бібліографія. Загалом передбачено задіяти 80 точок інформаційної шкали.
Встановлено, що реставрації потребують близько 30% усіх різьблених декоративних деталей, профільованих обв’язок 10%. Найбільші втрати зазнали дерев’яні і металеві увінчання будівель.
Для збереження цінних та унікальних об’єктів архітектури і декоративного мистецтва, їх вносять до переліку пам’яток обласного чи загальнодержавного значення для реставрації та охорони. Будівлі якими загрожує знесення чи руйнування, переміщають у створений музей під відкритим небом Вілли Гуцульщини і Покуття”.
11.Запровадження мотивів декору архітектури деталей у дизайн сучасних споруд відпочинкового характеру є також одним із методів фіксації і збереження дерев’яних конструкцій та ажурної орнаментики. Для успішної роботи в цьому напрямі важливо запровадити в навчальну програму для студентів художніх вузів Прикарпаття предмет (за вибором) архітектонічний декор”, який допоможе засвоїти основні поняття теорії та практики оздоблення.
12. Дослідження декоративних деталей у міській архітектурі Гуцульщини та Покуття кінця ХІХ першої третини ХХ століття заповнює прогалину у вивчені українського мистецтва, й вірогідно, сприятиме впровадженню профільованих, різьблених і кованих мотивів оздоблення в сучасну творчу практику дизайну архітектурного середовища. Подальшу перспективу дослідження цієї теми можна пов’язати з фольклорними явищами в оздоблені сільського житла другої половини ХХ століття і репліками фольклоризму в професійній архітектурі Прикарпаття і Карпат минулого століття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сказание мусульманских писателей о словянах и русских. Гаркави А.Я. Санкт-Петербург, 1870.— с.46.
2. Путешествие антиохийского патриарха в Россию в пол. ХVII в. Алепский П. // Чтения в Московском обществе истории и древностей российских. М., 1897.— с.366-517.
3. Опис України. Боплан Г.. Львів, 1990.— с.79.
4. . Дневник (17171767). Маркович Я Київ, 1839 с.112.
5. . Wspomienia z Odessy, Jedyssanu i Budzaku Kraszewski I. Wilno, 1845. s. 95.
6. . Об исследовании памятников русской старины, сохранившихся в Галичине и Буковине. Головацкий Я.Ф // Труды І археологического съезда в Москве. Т.1. М., 1871. с.147-152.
7. Гуцульщина. В 5-ти т. Т. 1, 2. Шухевич В. Верховина, 1997-1899. Репринт, Львів,. с .350.
8. Sztuka Ludowa w Polsce. Mokłowski K. Lwow, 1903. s. 552.
9. Budownictwo drezewne i wyroby z drewa w dawnej Polsce. Gloger Z. W 2-h t. T.1. Warszawa, 1907. s. 354.
10. Budownictwo drezewne i wyroby z driewa w dawnej Polsce. Gloger Z. W 2-h t. ─ T.2. Warszawa, 1909. s. 194.
11. Zdobienie i sprzet na Podhalu. Matlakowski W. Warszawa, 1901. s. 175.
12. Українське мистецтво. Деревляне будівництво і різьба на дереві. Щербаківський В. Львів-Київ, 1913. с.62 іл.
13. O cerkwach drewnianych w Galicyi. Obminski T.// Sprowozdania Komisyi do badania sztuki w Polsce. T.IX. Warszawa, 1914. s. 480.
14. Дерев’яні церкви Галичини. Лушпинський О. Львів, 1920.— 40 табл.
15. Українське мистецтво. Буковинські і галицькі деревляні церкви, надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці. Щербаківський Д. Київ-Прага, 1926. с.62.
16. Дерев’яні дзвіниці і церкви Галицької України XVIХІХ ст. Січинський В. Львів, 1925.─ с .52, LVI табл., 133 рис.
17. Мистецтво Слобожанщини XVIIXVIII ст. Таранушенко С. Харків, 1928.— с.63.
18. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. Таранушенко С. Київ: Мистецтво, 1976.— с. 335 іл.
19. Українські дерев’яні церкви. Генеза і розвій форми: в 2 ч. Драган М. Львів: Національний музей у Львові, 1937.— ч.1: Текст ─ XVI + 159с. ч. 2: Ілюстрації ─ XII + 135 с. + 2 табл.
20. Волинські дерев’яні церкви (XVIIXVIII ст.) / Відбиток з „Життя і знання”. Цинкаловський О. Львів: Діло, 1935 ч.4 15 с. 8 іл.
.21. Народная архитектура Закарпатья. Макушенко П. И., Петрова З. А. Київ: Госстройиздат УССР, 1956.— 56 с.167 ил.
22. Народная архитектура лемков. Райнфус Р. // Карпатский сборник: Сборник. М., 1972. с. 45-56.
23. Мистецтво лемківської церкви /Праці філософічно-гумантарного факультету. Кармазин-Каковський В. Р.: Український католицький університет ім. св. Климента Папи, 1975. с.308.
24. Дерев’яна архітектура України. Юрченко П.Г. Київ: Будівельник, 1970. с.192.
25. По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки. Логвин Г. Н. Київ: Мистецтво, 1968. с.462.
26. Украинские Карпаты. Логвин Г. Н. М.: Искусство, 1973. с.192 :
98 ил.
27. Українське народне житло. Самойлович В.П. — Київ: Будівельник, 1972.— с.39.
28. Обработка дерева, кости и каменя. Гупало К.Н. // Новое в археологии Киева. Київ: Наукова думка, 1981. с. 320‑327.
29. Тустань давньоруська наскельна фортеця. Рожко М.Ф. Київ: Наукова думка, 1996. с.240.
30. Декоративная деталь в архитектуре львовского модерна (принципы формообразования и систематизации). Жук И. Автореф. Дис. канд. искусств. М., 1989. с.20.
31. Трускавецькі вілли: вияв традиції оздоблення. Болюк О. // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: 3б. наук. праць. Львів: Каменяр, 1998. Вип.З. с.498‑504.
32. Профільовані архітектурні елементи дерев’яних вілл міста Трускавця // Регрес і регенерація в народному мистецтві. Колективне дослідження за матеріалами Третіх Гончарівських читань. Болюк О. Київ: Музей Івана Гончара; Родовід, 1998. с.214‑221.
33. Профілювання та різьблення у художній системі оздоблення дерев’яної сакральної архітектури Українських Карпат XVIIпочатку ХХ ст. Болюк О. Автореф. дис... канд. мистецтв. Львів, 2000. с.18.
34. Українське художнє дерево XVIXX ст. Станкевич М. Львів: Інститут народознавства 2002. 480 с.:іл.
35. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). Селівачов М.Р. Київ: Ред. Вісника „АНТ”, 2005.
399 с.:іл.
36. Українське народне мистецтво. Різьблення та художній метал: Альбом / Упоряд. розділу Художній метал” П. Жолтовський. Київ: Держ. видав. образотворчого мистецтва і музичної літ. УРСР, 1962. 37 с. іл.
37. Художній метал. Жолтовський П. Київ: Мистецтво, 1972. 114 с:іл.

38. Художественная ковка и слесарное искусство. Семерак Г., Богман К. М.: Машиностроение, 1982. 232 с.:ил.
39. Беларускае народнае мастацкае кавальства. Сахута Я.М. Мінск: Полымя, 1990. 190 с.:іл.
40. Ковальство на Україні (ХІХ- початку ХХ ст.). Боньковська С.М. Київ: Наукова думка, 1991. 112 с.: іл.
41. Художній метал. Станкевич М. // Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів: Світ, 1993. с.89-94.
42. Металопластика в архітектурі Станіславова початку ХХ століття // Своя хата. Комар Ж. 1997. №1-2. с.18-19.
43. Художній метал в архітектурі Івано-Франківська початку ХХ століття // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. 2001. Шпільчак В. Вип.ІІІ.― с.97 104.
44. Михайло Адальбертович Стефанівський. Історія життя та творчої діяльності. Нога О. Львів, 2004. 108 с.:іл.
45. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ середини ХХст. Структурування, методологія, художні позиції. Шмагало Р. Львів: Українські технології, 2005. 526 с.: іл.
46. Volkskunst in Europa. Bossert H. Berlin, 1926.— 259 p.
47. Die europäische Volkskunst in vergleichender betrachtung. Haberlandt M. // Vom Wesen der Volkskunst. Berlin, 1926.— 298 р.
48. Europas Volkskunst. Oldenburg-Hamburg, 1967.— 362 р.
49. Sztuka Ludowa w Europie. Grabowski J. Warszawa: Arkady, 1978. s.346.
50. Sztuka Ludowa: charakterystyki porównania odrębności. Grabowski J. Warszawa, 1977. s.330.
51. Народната къша. Вътрешна архитектура, уредба и покъщнина. Георгиева Б., Иванчев И., Пенева Л. София, 1980. 295 с.: іл.
52. Die Volkskunst in Rumänia. Bukarest, 1955. Б/с.
53. Народное искусство венгров. Хофер Т., Эдит Ф. Будапешт: Корвина, 1979.57с.:ил.
54. Poarta Manamureşeanā . Nistor F. ― Bucureşti, 1977. ― s.143.
55. Lidové výtvarné umĕni. Stańkova J. ― Praha, 1967.― s.172.
56. Народное искусство Польши. Ганцкая О.А. М.: Наука, 1970.
184 с.:ил.
57. Беларускае народнае мастацтва. Сахута Я.М. Мінск: Беларусь, 1980. 156 с.:ил.
58. Архитектурная резьба // Народное искусство. Василенко В.М. ― М.: Советский художник, 1974.― с.35-64.
59. Русская народная резьба по дереву. Соболев Н.Н. ― М.-Л., 1934.―
416 с.: ил.
60. Русская народная резьба и роспись по дереву. Вишневская В.М., Каплан Н.И., Буданов С.М. ― М., 1956.― с.260.
61. Монументально-декоративная резьба по дереву // Русское декоративное искусство. Бибикова И.М. ― В 3-х т.― т. 3.― М.: Искусство, 1965.― с.185-200.
62. Архітектурний декор гуцульських і покутських міст першої третини ХХ ст. тема наукового дослідження // Мистецтвознавство’05: Науковий збірник /Радченко А.Г. Львів: СКІМ, 2005. с.119-126.
63. З історії архітектурного декору в Україні // Мистецтвознавство’06: Науковий збірник/Радченко А.Г. Львів: СКІМ, 2006. с.151-158.
64. Типологія декоративних деталей міської архітектури Гуцульщини і Покуття кінця ХІХ першої третини ХХ ст./Радченко А.Г. // Вісник Прикарпатського національного університету: серія Мистецтво-знавство. 2006. Вип. Х-XI. с.32-36.
65. Стилістика деталей міської архітектури Гуцульщини і Покуття //Мистецтвознавство ’07 (1): Науковий збірник /Радченко А.Г. Львів: СКІМ, 2007. с.123-134.
66. Металевий декор міських вілл Гуцульщини і Покуття //Народознавчі Зошити/Радченко А. Г.2008.― №1-2. с.133-138. с. 91-100.

67. Русская народная художественная традиция в современном обществе. Рождественская С.Б. М.: Наука, 1981. 206 с.:ил.
68. Проблеми теорії дослідження пластичних мистецтв // Мистецтвознавство’02: Науковий збірник. Станкевич М. Львів: Видав. СКІМ, 2003. с.9-18.
69. Философия культуры. Каган М.С. С.-П.: Петрополис, 1996. с.416.
70. Автентичність мистецтва: Вибрані праці. Станкевич М. ― Львів: Видав. СКІМ, 2004.― 192 с.:іл.
71. ДАІФО.― Ф.2.― Оп.2.― Спр.799.― Арк. 190-421.
72. ДАІФО.― Ф.35.― Оп.13.― Спр.149.― Арк.5-89.
73. ЦДІАУЛ.― Ф.770.― Оп.1.― Спр.123.
74. ЦДІАУЛ.― Ф.770.― Оп.1.― Спр.130.
75. ЦДІАУЛ.― Ф.770.― Оп.1.― Спр.1580.
76. ЦДІАУЛ.― Ф.770.― Оп.2.― Спр.395.
77. ДАЛО.― Ф.1.― Оп.2.― Од.зб.130.
78. АІН.― Ф.1.― Оп.2.― Од.зб.712.
79. Асеєв Ю. Джерела мистецтва Київської Русі. Київ: Мистецтво, 1980. 214 с.: іл.
80. Асеєв Ю. Мистецтво Стародавнього Києва. Київ: Мистецтво, 1969. 236 с.: іл.
81. Рожко М.Ф. Заселеність Українських Карпат у княжий період (ІХ-ХІV ст.) // Народознавчі Зошити. 1996. №1. с.41-42.
82. Krassowski W. Dzieje budownictwa i architektury na ziemiach Polski. T.1. Warszawa, 1989. s .243.
83. Дерев’яна архітектура. Юрченко П.Г. // Історія українського мистецтва. в 6 т. т.3. Київ: Голов. ред. УРЕ, 1968. с.21-69.
84. Українське мистецтво. Буковинські і галицькі деревляні церкви, надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці. Щербаківський Д. Київ-Прага, 1926. 62 с.: іл.
85. Sicyns’kyj V. Dŕevene stavby v Karpatské oblasti. Praha, 1940. s.226.
86. Опасання. Тарас Я. // Словник українського сакрального мистецтва. Львів, 2006. с.169-170.
87. Народні хрести на Коломийщині. Колцуняк Г. Львів, 1918. с.74.
88. Силові поля українського ар-деко. Яців Р. // Мистецтвознавство 2000: Науковий збірник. Львів: СКІМ, 2001. с.65-70.
89. Народне зодчество та різьблення по дереву // Нариси з історії українського мистецтва. Юрченко П.Г. Київ: Мистецтво, 1966. с. 147-159.
90. Гартман //Популярная художественная энциклопедия.А-М. М.: Советская энциклопедыя 1986. с.156.
91. Ропет //Популярная художественная энциклопедия. М-Я. М.: .Советская энциклопедыя 1986. с.189.
92. Русское декоративное искусство ХІХ начала ХХ века// Русское декоративное искусство. В 3 т. т.3. Леонов А.И. М.: Искусство, 1965. с.7-9.
93. Український стиль в церковному мистецтві Галичини. Нога О.П. Львів: Українські технології, 1999. 160 с.: іл.
94. Dobrowolski T. Sztuka Polska od сzasόw najdawniejszch do ostatnih. Krakόw, 1974. s.770.
95. Проект пам’ятника Івану Левинському. Нога О. Львів: Українські технології, 1997.192с.: іл.
96. Wolf G. Wolf’s Garter Lauben Verandas und Gerbelverungen. Leipzig, 1906. s.67.
97. Русская Рада. 1901. №17. с.129.
98. Русская Рада. 1901. №15-16. с.126.
99. Гуцульський стиль в архітектурі // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство. Гнатюк М.В. Вип.1. Івано-Франківськ, 1999. с.150-154.
100. Відень-Львів: До витоків стилю ар-деко // Народознавчі Зошити. Банцекова А. 2004. №3-4. с.520-526.
101. Арт деко традиції і технології рішення // Під стріхою. Тиркало А. 2007. №1. с.30.
102. Гуцульське Слово. 1934. 3 червня. Част. 3-4.
103. Українська народна дерев’яна скульптура. Моздир М. Київ: Наукова думка, 1980. 190 с.: іл.
104. Різьба по дереву в західних областях України. Будзан А.Ф. Київ: Видав. АН УРСР, 1960. 106 с.: іл.
105. Художественные работы по дереву. Двойникова Е.С., Лямин И.В. М.: Легкая и пищевая промышленность, 1972.с. 256.
106. Šedy V. Práce z