ЧЕРНІГІВСЬКІ КАХЛІ КІНЦЯ XVI – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ (генеза, типологія, художньо-стилістичні особливості) : ЧЕРНИГОВСКИЕ ИЗРАЗЦЫ Конца XVI - начала XX ВЕКОВ (Генезис, типология, художественно-стилистические особенности)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

ШТАНКІНА Ірина Валеріївна

УДК 744.033 (477)

ЧЕРНІГІВСЬКІ КАХЛІ
КІНЦЯ XVI ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ
(генеза, типологія, художньо-стилістичні особливості)

17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Шмагало Ростислав Тарасович,
доктор мистецтвознавства, професор

Львів 2007

З М І С Т

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Р о з д і л 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИКА
ТА ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Р о з д і л 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ І ОСОБЛИВОСТІ
ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА СТИЛІСТИЧНОЇ
ЕВОЛЮЦІЇ КАХЕЛЬ ЧЕРНІГІВЩИНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.1. Витоки чернігівського кахлярства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.2. Кахлі кінця XVI першої половини XVII ст. . . . . . . . . . . . . .
2.3. Кахлі другої половини XVIIXVIII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.3.1. Рельєфні кахлі другої половини XVIIXVIII ст. . . . . . . . . . . .
2.3.2. Розписні кахлі другої половини XVIII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.4. Кахлі XIX початку XX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.4.1. Кахлі заводського виробництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.4.2. Кахлі кустарного виробництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.5. Вплив привізних виробів на розвиток
кахлярства Чернігівщини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Р о з д і л 3. ТИПОЛОГІЯ ТА ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ . . . . . . . . . . . .
3.1. Типологічний розподіл кахель за архітектонікою та
декором . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.2. Основні художньо-композиційні закономірності декору . . .
3.2.1. Геометричний орнамент . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.2.2. Рослинний орнамент . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.2.3. Рослинно-геометричний орнамент . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.2.4. Тератологічний орнамент . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.2.5. Композиції з релігійною, побутовою
та військовою тематиками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . .

ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Додаток А. Хронологічний розподіл полив’яних керамічних плиток XI-XIII ст.
Додаток Б. Розподіл кахель за архітектонікою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Додаток В. Типологія декору чернігівських кахель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Додаток Д. Схема розподілу кахель за особливостями техніки декорування .
Додаток Е. Схема розподілу кахель за особливостями декоративного
покриття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Додаток Ж. Чернігівські кахлярі XVII початку XX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Додаток З. Кахельні заводи на Чернігівщині у XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

9

18
18
25
32
33
69
75
76
83

99

104

105
113
114
120
137
138

148

163

171

185
186
189
190
193

194
195
199

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

МЕХП - Музей етнографії та художнього промислу
Інституту народознавства НАН України
(м. Львів)

МУНДМ - Музей українського народного декоративного
мистецтва (м. Київ)

НАІЗ „Чернігів стародавній” - Національний архітектурно-історичний
заповідник „Чернігів стародавній”

РЕМ - Російський Етнографічний музей
(м. Санкт-Петербург)

ЧІМ ім. В.В.Тарновського - Чернігівський історичний музей
ім. В.В.Тарновського

ЧОІОПІК - Чернігівська обласна інспекція по охороні
пам’яток історії та культури

ВСТУП
Актуальність теми. Кахлі є визначним явищем в історії українського мистецтва. Одним з провідних регіонів, де кахлі виготовляли з кінця XVI і до початку XXст., була Чернігівщина. Питання особливостей розвитку кахлярства Чернігівщини неодноразово порушувались у ряді наукових студій, але при цьому поза увагою дослідників залишалась ціла низка проблем, що потребували детальнішого аналізу. Це стосується, насамперед, витоків та етапів розвитку кахельного виробництва, його регіональних особливостей, технологічної та художньо-стилістичної еволюції кахель, їх типології. Відсутність ґрунтовних досліджень цих питань обумовлювалась загальним станом розвитку українського мистецтвознавства та музейної справи, внаслідок чого кахлі упродовж тривалого часу не привертали уваги фахівців - мистецтвознавців, етнографів, археологів. Протягом останніх двадцяти років в результаті інтенсивних археологічних та етнографічних досліджень колекції місцевих музеїв поповнились значною кількістю кахель кінця XVI початку XXст. Їх вивчення дозволяє не тільки узагальнити, а й доповнити і переглянути усталені висновки і на основі вироблених сучасним мистецтвознавством методів скласти цілісну картину розвитку кахлярства Чернігівщини, виявити художньо-стилістичні особливості чернігівських кахель, визначити їх місце та роль в українській художній культурі.
У зазначеному контексті наукових завдань комплексне мистецтвознавче дослідження кахель Чернігівщини набуває особливої актуальності у плані ґрунтовнішого вивчення національної мистецької спадщини. Введення у науковий обіг значного речового матеріалу відкриває можливості для подальших досліджень у галузі української кераміки, зокрема питань, пов’язаних з регіональними особливостями кахельних виробів, їхньою приналежністю до певної майстерні або мистецького осередку.
Мета дисертації на основі комплексного дослідження пам’яток кахлярства Чернігівщини простежити процес технологічної та стилістичної еволюції чернігівських кахель, скласти їх типологію, виявити художні особливості. Завдання дослідження:
висвітлити витоки та історичний шлях розвитку кахельного виробництва на Чернігівщині, визначити його головні етапи та напрями;
простежити процес формування окремих кахлярських осередків Чернігівщини, виявити комплекс факторів, що обумовили особливості розвитку кахлярства у провідних центрах;
простежити еволюцію форм, технологічний та стилістичний розвиток кахельних виробів Чернігівщини;
висвітлити процеси взаємозв’язків та взаємовпливів кахельного виробництва Чернігівщини з кахлярством центральних та західних областей України, а також Білорусії, Польщі, Росії;
визначити вплив привізних виробів на розвиток чернігівського кахлярства;
скласти типологію чернігівських кахель, визначити їхні художньо-композиційні особливості;
увести до наукового обігу та здійснити атрибуцію невідомих раніше пам’яток кахлярства Чернігівщини.
Об’єкт дослідження кахлі чернігівських майстрів та привізні вироби кахлярства кінця XVI початку XXст.
Предметдослідження історія розвитку, типологія, художньо-композиційні та іконографічні особливості чернігівських кахель.
Хронологічні межі зумовлені наявністю фактологічного матеріалу, представленого зразками кахель кінця XVI початку XXст. У дослідженні питання про витоки кахель розглядаються полив’яні керамічні плитки XIXIII ст.
Територіальні рамки дослідження територія Чернігівщини в рамках Чернігівської губернії початку XXст., до складу якої входили сучасні райони Чернігівської області: Чернігівський, Ніжинський, Носівський, Коропський, Новгород-Сіверський, Семенівський, Ріпкинський, Щорський, Корюківський, Бахмацький, Борзнянський, Менський, Сосницький, Ічнянський, а також східні території сучасної Сумської (колишні Кролевецький та Конотопський повіти) та південні регіони сучасної Брянської (колишні Суразький, Новозибківський, Стародубський, Мглинський повіти) областей. Для порівняльного аналізу залучаються зразки з територій Західної та Центральної України, Росії, Білорусії, Литви, Польщі.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у ній узагальнюється накопичений багаторічними мистецтвознавчими, етнографічними та археологічними дослідженнями матеріал, значна частина якого до цього часу не опрацьовувалася і не зводилася в єдину систему. На базі цього матеріалу вперше простежені витоки, умови виникнення та основні етапи генези чернігівського кахлярства, визначений вплив привізних виробів на його розвиток, складено типологію чернігівських кахель. Подальшого розвитку в роботі дістало дослідження особливостей розвитку кахельного виробництва в провідних осередках, а також стилістичних, художньо-композиційних та іконографічних особливостей декору кахель. Крім цього, до наукового обігу введено значну кількість пам’яток та проведено їх атрибуцію. Основний корпус пам’яток, проаналізованих у дисертації, складають кахельні вироби Чернігівщини кінця XVI початку XXст. зі збірок музеїв України та Росії, більшу частину яких було опрацьовано автором дисертації уперше. Насамперед це стосується збірок музеїв Чернігівщини, Сумщини та Брянщини, які за останні роки поповнились значною кількістю матеріалів, що до цього часу не привертали уваги дослідників. Особливу мистецьку та наукову цінність складають колекції чернігівських кахель та їхніх кальок зі збірок Російського Етнографічного музею (м.Санкт-Петербург) та Музею українського народного декоративного мистецтва (м.Київ), більшість з яких також було досліджено вперше. Вивчення цих матеріалів дозволило детальніше простежити регіональні особливості розвитку кахлярства Чернігівщини, виявити технологічні та художньо-стилістичні особливості кахель у таких малодосліджених осередках, як Погар, Стародуб, Кролевець, Вороніж, у деяких випадках встановити авторів виробів. Результатом опрацювання музейних колекцій стало також виявлення групи привізних кахель, що побутували на Чернігівщині протягом другої половини XVIIXIXст. і у наукових публікаціях часто розглядались як зразки творчості чернігівських майстрів.
Практичне значення дослідження полягає у перспективі його використання при написанні розділів історії українського мистецтва, навчальних посібників та в музейній практиці (атрибуція, науковий опис пам’яток, експозиційна робота). Введений у науковий обіг значний речовий матеріал відкриває можливості для його вивчення в художньо-освітніх закладах з метою глибшого розуміння естетичної та художньої цінності мистецької спадщини українських кахлярів. Враховуючи, що в останній час художні кахлі викликають все більший суто практичний інтерес і все частіше з’являються у художньому оформленні інтер’єрів, дослідження і популяризація пам’яток кахельного мистецтва є важливими у плані знайомства майстрів художньої кераміки з історією розвитку визначних осередків кахлярства, їхніми найкращими надбаннями, що безумовно сприятиме відродженню та подальшому розвитку національних мистецьких традицій.
Апробаціядослідження. Наукові положення дисертації виголошені у доповідях на наукових конференціях, зокрема на Всеукраїнській науковій конференції „Українське гончарство 2000: погляд у майбутнє” (Опішне, 2000), Міжнародній конференції „Українська культова архітектура у світовому контексті” (Київ, 2001), науково-практичній конференції до 135-річчя від дня народження М.Біляшівського та 125-річчя від дня народження Д.Щербаківського „Музейна справа та музейна політика в Україні XX ст.” (Київ, 2004). Автором опубліковано 7статей обсягом 4,5 др.арк., що містять основні положення та результати дослідження.
Робота обговорена на засіданні кафедри ІТМ Львівської національної академії мистецтв та рекомендована до захисту.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (174 позиції) та додатків (5 аналітичних таблиць: Хронологічний розподіл полив’яних керамічних плиток XIXIIIст.; Розподіл кахель за архітектонікою; Типологія декору чернігівських кахель; Чернігівські кахлярі XVIII початку XXст.; Кахельні заводи на Чернігівщині у XIXст. та 2 аналітичні схеми: Розподіл кахель за особливостями техніки декорування; Розподіл кахель за особливостями декоративного покриття. Повний обсяг дисертації складає 200 сторінок, з них 170 сторінок основного тексту. До тексту дисертації додається альбом з 232 ілюстраціями та анотаціями до них.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1.Аналіз пам’яток кахельного мистецтва Чернігівщини засвідчив, що чернігівське кахлярство пройшло довгий і складний шлях розвитку від кінця XVI до початку XXст. і протягом усього часу було тісно пов’язане з соціально-економічними та культурно-історичними процесами, які відбувалися у суспільстві.
2.Витоки чернігівських кахель сягають часів Київської Русі і тісно пов’язані зі здобутками давньоруської архітектурно-декоративної кераміки. Зокрема високий рівень виробництва полив’яних плиток у XIXIII ст., їх широке застосування в оздобленні інтер’єрів храмів та світських споруд склали важливі передумови для зародження кахельного виробництва на Чернігівщині.
3.Процес розвитку чернігівського кахлярства відбувався шляхом формування та поширення кахлярських осередків, еволюції форм, вдосконалення технологій та художньо-стилістичної еволюції виробів. У розвитку кахельного виробництва виділяються чотири періоди:
кінець XVI перша половина XVII ст. період становлення. Виробництво має обмежений характер і локалізується на територіях північно-східної Чернігівщини (Новгород-Сіверщина та Коропщина). Продукція представлена мисковими та плитковими кахлями з рельєфним декором і монохромним (зеленим) полив’яним покриттям. Декор переважно орнаментальний, домінують чотиричастинні рослинно-геометричні та тератологічні орнаменти;
друга половина XVIIXVIIIст. період інтенсивного розвитку. Характеризується поширенням виробництва на території Чернігівщини. Продовжується виробництво рельєфних монохромних полив’яних кахель, набувають поширення поліхромні вироби, водночас зростає кількість теракотових рельєфних виробів. У декорі простежуються рослинні та геометричні орнаменти, поширюються сюжетні композиції. У другій половині XVIIIст. розпочинається виготовлення плоских розписних кахель, в результаті чого їхній декор збагатився новим іконографічним репертуаром і набув чітко вираженої жанрової спрямованості;
кінець XVIII перша половина XIX ст. період зростання заводського та подальшого розвитку кустарного виробництва. Кахельна продукція представлена як розписними, так і рельєфними виробами, які вирізняються високим рівнем майстерності, оригінальністю засобів художньої виразності. Продукція чернігівських кахельних заводів дала міцний імпульс для піднесення і розквіту народного кахлярства, провідними осередками якого стають Ічня та Ніжин. Розвиток форм організації виробництва обумовив розподіл чернігівських кахель на „панські”, тобто кахлі заводського виробництва та „селянські” - пов’язані з творчістю сільських гончарів, різниця між якими полягала як у технологічних та художньо-стилістичних особливостях, так і соціальному статусі майстрів;
друга половина XIX початок XX ст. період занепаду. Спостерігається поступове скорочення та остаточна ліквідація на початку XXст. заводського і кустарного кахельного виробництва. Кахлі втрачають художні якості і набувають все більшого утилітарного значення, в результаті чого кахлярство як вид декоративного мистецтва перестає існувати.
4.Кожний етап розвитку виробництва супроводжувався процесом формування кахлярських осередків. У ході дослідження виявлені такі основні кахлярські центри Чернігівщини: Новгород-Сіверський, Чернігів, Батурин, Короп, Вороніж, Кролевець, Глухів, Погар, Стародуб, Клинці (XVIIXVIIIст.), Ічня, Городня, Ніжин (друга половина XVIIIст. XIX ст.), заводи М.Єськова у Шатрищах, Захарченко-Путі у Глухові, графині Завадовської та М.Ф.Листовської у Суразькому повіті, А.Міклашевського у с. Волокитино Глухівського повіту (перша половина XIXст.), майстерня О.Ягна у с.Вороньках (1870-ірр.). Особливості регіонального розвитку кахлярства зумовлювались, насамперед, такими факторами, як адміністративний статус міста, соціальний склад населення, особисті смаки замовників, локальні мистецькі традиції, природні, побутові та культурогенні умови.
5.У процесі еволюції форм чернігівських кахель виділяються два основні етапи. Перший пов’язується з початком кахельного виробництва на Чернігівщині (кінець XVIст.). Для цього часу є характерними мископодібні кахлі у формі усічених горщиків з квадратним отвором. Перехід на межі XVIXVIIст. від мискових до плиткових кахель знаменував собою початок нового етапу, який продовжувався до початку XX ст.
6.Технологічна еволюція кахель відбувалася шляхом покращення їхніх технічних та декоративних властивостей: підвищення якості глиняного тіста, зменшення товщини лицевої пластини, вдосконалення форми румпи, поступове зменшення висоти рельєфного декору, збагачення засобів декоративного оздоблення (розширення кольорової палітри, тяжіння до поліхромії, засвоєння техніки підполивного розпису поливами, емалями та ангобами на плоскій поверхні).
7.Аналіз художньо-стилістичних особливостей виявив, що з моменту становлення чернігівське кахлярство розвивалося у загальному руслі українського та західноєвропейського декоративно-прикладного мистецтва. Стилістична еволюція чернігівських кахель відбувалося у тісному зв’язку з творами художнього різьблення на дереві, ткацтва, вишивки, металопластики, графіки та живопису, що виявилось, у першу чергу, в області орнаментики. Творчий пошук чернігівськими майстрами зразків для наслідування призвів до створення унікальних виробів, які не знаходять аналогій серед відомих на сьогоднішній день пам’яток українського кахлярства (кахля „Євангеліє” з Новгород-Сіверського, кахлі із зображенням військових з Батурина, вироби Сидора Перепілки з Городні). Засвоєння орнаментальних форм здійснювалось під впливом як провідних художньо-стилістичних течій, так і загальнонаціональних та місцевих мистецьких традицій, у результаті чого в декорі чернігівських кахель склалося кілька стильових напрямів. Один з них є результатом прямого наслідування західноєвропейської орнаментики (представлений заводськими виробами XIXст. з чітко вираженою класицистичною спрямованістю), інший виник у процесі активного використання мотивів і форм пануючих художньо-стилістичних течій та їхнього переосмислення у контексті української традиційної художньої культури (яскраво виражений у орнаментах кахель другої половини XVIIXVIIIст., які містять елементи українського барокового різьблення, вишивки, металопластики), третій пов’язаний з процесом архаїзації стилю, а саме з відродженням прадавніх язичницьких мотивів та трактуванням їх у дусі народних мистецьких традицій (найповніше втілення отримав у геометричних орнаментах рельєфних кахель XVIIXIXст., створених на основі традицій народного різьблення на дереві). Поєднання західноєвропейських та національних художніх форм відбувалося у таких пропорціях, при яких безсумнівним залишався пріоритет останніх. Урезультаті, наприкінці XVIIст. у чернігівському кахлярстві утверджуються національні риси і відбувається становлення місцевого самобутнього стилю. Його найбільш прикметні риси узагальнений та лаконічний малюнок, спрощена композиція, надзвичайно виразна образна структура отримали подальшого розвитку у виробах XVIIIст. (у першу чергу, в розписних кахлях Сидора Перепілки) і досягли найвищого розквіту в XIXст. у творах народних майстрів. Серед них особливою виразністю та самобутністю вирізняються мальовані кахлі, що з кінця XVIIIст. виготовлялися в Ічні. Поєднавши у своїх творах риси українського бароко та класицизму, а також елементи архаїки та фольклорні традиції, ічнянські майстри через низку оригінальних художніх засобів надали їм чітко виражених художньо-стильових ознак та яскравого місцевого колориту, створивши тим самим оригінальний самобутній стиль, що утворив самостійну течію в українському народному кахлярстві. За силою вияву душі народу, його характеру ічнянські кахлі по праву можна поставити в один ряд з такими видатними явищами в історії української художньої культури, як твори кахлярів Косова, Пістиня, Коломиї (Прикарпаття) та Сунків (Черкащина).
8.Аналіз художньо-стилістичних та технологічних особливостей кахельних виробів Чернігівщини дозволив визначити їхні локальні особливості та встановити приналежність до певної майстерні або мистецького осередку, а в окремих випадках і виявити прізвища авторів. Зокрема визначені кола пам’яток, пов’язаних з творчістю таких представників видатних гончарських династій, як Лаврентій і Анастасія Дроб’язки, Іван і Петро Білики, Бедеда і Брінчук у Ніжині, Йосип, Дмитро і Лаврентій Панасенки, Яків і Михайло Погорілки, Юхим Огієнко і Іван Іващенко в Ічні, також Петро Фігура, Ціпки, Пінчуки у Коропі.
9. Процес становлення та розвитку кахельного виробництва на Чернігівщині відбувався у тісному зв’язку з кахлярством Західної та Центральної України, Білорусії, Литви, Польщі, Росії, чому сприяли торгівельні відносини, подорожі ремісників, спільні джерела для наслідування. Важливу роль у цьому процесі відігравало входження територій Західних областей України, Білорусії та Литви до складу Польсько-Литовської держави, що обумовлювало тісніший зв’язок місцевого кахельного виробництва із західноєвропейським кахлярством, сприяло його прогресивному розвитку.
10.Результати дослідження показали, що крім місцевих виробів, на території Чернігівщини побутували привізні кахлі, що виготовлялися на заводах у Росії (Калуга, Москва), Україні (заводи І. Андржейовського та С. Яроша в Києві), Білорусії (Вітебськ, Копись, Івенець), Прибалтиці (Рига), Західній Європі. Упродовж XVIIIXIXст. вони у певній мірі впливали на розвиток чернігівського кахлярства. Цей вплив мав як позитивні, так і негативні наслідки. У XVIII першій половині XIXст. виробники привізних кахель сприяли розвитку нових форм декору, появі творів, які, наслідуючи новітні техніки та технології, зберігали при цьому самобутність та яскравий місцевий колорит. Починаючи ж з другої половини XIXст. створена за типовими зразками привізна продукція масового виробництва обумовлювала стандартизацію не тільки технічних властивостей, а й художніх якостей кахель. У результаті чернігівські вироби поступово втрачали притаманну їм індивідуальність та самобутність. За своїми технічними якостями, вони не витримували конкуренції з привізними кахлями. В результаті останні витіснили з ринку місцеву продукцію, що в свою чергу стало однією з причин скорочення і остаточної ліквідації чернігівських підприємств по виготовленню кахель.
11.Запропонована система типологічної класифікації чернігівських кахель кінця XVII початку XXст. ґрунтується на принципі розподілу за формально-функціональними ознаками та особливостями декору, що дає змогу представити кахлю не тільки як частину цілісної конструкції (печі), а і як самостійний твір декоративно-прикладного мистецтва. Відповідно до складеної типології чернігівські кахлі класифікуються за тектонічною формою, пластикою та декором. Подальший розподіл виявив існування у межах кожного з визначених класифікаційних рівнів типологічних груп, підгруп та типів, які чітко визначають основні способи формотворення, місце та функціональне призначення кахель у загальній композиції печі, їх зв’язок з пластичним вирішенням лицевої пластини, а також дають уявлення про засоби оздоблення та особливості іконографічного репертуару. Крім цього, визначення різновидів того чи іншого типу кахель та окреслення хронологічних рамок їх побутування, дозволило прослідкувати часові зміни у межах того чи іншого типу.
12.Аналіз художніх особливостей чернігівських кахель виявив, що в їхньому декорі простежується опрацьована століттями система композиційних закономірностей, що, насамперед, виявилось в узгодженості функціональної форми кахель з типом їхньої тектонічної структури та видом декору. Розуміючи декоративну роль кахель, майстри завжди враховували їх зв’язок з поверхнею печі, де взаємодія структурних, масштабних, ритмічних особливостей декору виробів забезпечувала цілісність пічного ансамблю. Звідси закінченість та врівноваженість композиційної побудови, специфічне розуміння просторових та пропорційних відношень, активне використання локального кольору. Чернігівські майстри виробили цілу низку засобів художньої виразності, які надали їхнім виробам яскравих самобутніх рис. Це артистичність та віртуозність ліній, надзвичайна узагальненість і водночас глибока виразність образів, лаконічність малюнка, перевага площі тла над площею малюнка, стриманість кольорової палітри (переважають сполучення білого з синім, зеленого з коричневим та жовто-оранжевим кольорами), оригінальні композиційні схеми (зокрема динамічне діагональне компонування, схеми типу „дерево життя”).
13.Орнаментальний декор чернігівських кахель представлений геометричним, рослинним, рослинно-геометричним та тератологічним орнаментами. Мотиви орнаментів утворюють складний синтез символів, знаків та образів, пов’язаних з архаїчними пластами язичницьких вірувань (хрест, ромб, розетка, дерево, гілка, крин, трилисник), образами народного фольклору (кінь, півень, птах) та міфології (дракон, василіск, сирин), середньовічною геральдичною традицією (лев, двоголовий орел) та астрологічною символікою (рак, козеріг), а також західноєвропейською та східною орнаментикою („вазон”, „букет”, „тюльпан”, „гвоздика” або „волошка”, акант). Деякі мотиви, з’являючись у певну епоху, набували величезної популярності і переходили у наступну епоху, відображаючи лише часові та стилістичні зміни.
14.Сюжетний декор чернігівських кахель представлений композиціями з релігійною, побутовою та військовою тематиками. Якщо релігійна тематика у виробах чернігівських майстрів не отримала значного розповсюдження, то побутові та військові сюжети набули величезної популярності. Вони відзначаються розмаїттям тем, багатством іконографічного репертуару, виразністю образної структури мотивів, оригінальністю композиційних схем. Аналіз композицій виявив, що тематика та іконографія сюжетного декору чернігівських кахель формувались під впливом творів української та російської графіки XVIIXVIIIст., а також візантійського, давньоруського та західноєвропейського мистецтва, що обумовило спільність сюжетів та мотивів. При цьому в особливостях композиційної будови та трактуванні образів простежується домінування народних мистецьких та естетичних традицій.
15.Отже, стилістика, художній лад, семантика та естетика декору чернігівських кахель створювались під впливом кількох культурних пластів: багаті художні традиції давньоруського та західноєвропейського середньовічного мистецтва, а також українського та західноєвропейського мистецтва XVIIXVIIIст. склали його основу, а впливи народних мистецьких традицій збагатили оригінальними художніми засобами та фольклорними образами, які набували нового життя, органічно втілюючись у нових орнаментальних формах. Найкращі загальноукраїнські та місцеві мистецькі традиції продовжували жити і розвиватись у творчості міських ремісників та сільських майстрів, і саме вони визначили у чернігівському кахлярстві те найцінніше, що з часом стало загальнонаціональним. Це дає можливість зробити висновок, що чернігівські кахлі упродовж майже трьох століть посідали одне з провідних місць в українській художній культурі і є вагомим мистецьким надбанням і невід’ємною складовою національної культурної спадщини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.АдругА.К. Російський архітектор Дмитро Аксамитов і Чернігівський колегум // Народна творчість та етнографія. 1986. №5. С. 4850.
2.АшаринаН.А. Стеклянный фольклор XVIII века // Памятники русской народной культуры XVIIXIX веков: Труды ГИМ. 1990. Вып.75. С.5179.
3.Батуринський державний історико-культурний заповідник „Гетьманська столиця”. К., 2003. 4 с.
4.БеленькаяА.И. Красные изразцы из Китай-города // Краткие сообщения Института археологии. 1973. Вып.135. С.109115.
5.БернштамТ.А. Хитро-мудро рукодельице // Женщины и вещественный мир культуры у народов Европы и России: Сборник Музея антропологии и этнографии. Спб.: Петербургское востоковедение, 1999. С.191249.
6.БовгиряА. Новгород-Сіверський літопис пам’ятка української історіографії другої половини XVII ст. // Сіверянський літопис. 2003. №5. С. 8993.
7.БокотейА. Художня мова ічнянських кахлів // Народна творчість та етнографія. 1968. № 5. С. 4849.
8.БокотейА. Черниговские изразцы // Декоративное искусство СССР. 1974. № 7. С. 5556.
9.БольшаковЛ.Н., КоваленкоВ.П., РаппопортП.А. Новые данные о памятниках древнего зодчества Чернигова и Новгорода-Северского // Краткие сообщения Института археологии. 1989. Вып. 195. С. 5157.
10.ВагнерГ.К. Декоративное искусство в архитектуре Руси XXIII веков. М.: Наука, 1964. 32 с.: ил.
11.ВасиленкоА., ІгнатенкоІ. Чернігівські кахлі з розкопок 19922000 рр. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб. наук. пр. Луганськ: Шлях, 2001. Вип. 10. С. 8990.
12.ВасиленкоВ.М. Русское прикладное искусство. Истоки и становление. М.: Искусство, 1977. 464 с.: ил.
13.ВасиленкоВ.М. Украинское народное искусство //Народное искусство: Избранные труды о народном творчестве XXX векав. М.: Советский художник, 1974. С. 150176.
14.ВздорновГ.И. Икона Нерукотворного Спаса памятник Псковской живописи XV в. // Советская археология. 1973. № 3. С. 212225.
15.ВіногродськаЛ.І., ГорішнийП.А., ЮраР.О. Середньовічна кераміка із с.Суботів Черкаської області // Археологія. 1997. № 2. С. 129140.
16.Віногродська Л.І. До історії керамічного та скляного виробництва на Україні у XIVXVIII ст. // Археологія. 1997. № 2. С. 129140.
17.ВиногродськаЛ.І. До питання про хронологію середньовічної кераміки з Новгород-Сіверського // Археологія. 1988. № 61. С. 4757.
18.ВиногродськаЛ.І. Кахлі Середнього Подніпров’я XIV середини XVIIIст.: Автореф. дис... канд. істор. наук: 10.11.93 / Інститут археології АН України. К., 1993. 19 с.
19.Виногродская Л.И., Руденок В.Я. Некоторые данные о раскопках в Черниговском Ильинском монастыре // Церковная археология Южной Руси. Симферополь, 2002. С. 255260.
20.ВиногродскаяЛ.И. Черниговские изразцы XVII начала XVIIIст. и пути распространения некоторых их видов // Историко-археологический семинар „Чернигов и его округа в IXXIIIвв.” (2628 сентября 1988 г.). Чернигов, 1988. С.108109.
21.ВиногродськаЛ.І. Чернігівські кахлі XVIIXVIIIст. // Чернігівська старовина: Зб. наук. пр., присвячених 1300річчю Чернігова. Чернігів: Сіверянська думка, 1992. С. 7583.
22.ВоронинН.Н. Памятники Владимиро-Суздальского зодчества XIXII веков. М. Л., 1945. 90 с.: ил.
23.ВоскресенскийС.А. Полихромные майолики Золотоордынского Поволжья // Советская археология. 1967. № 2. С. 7990.
24.Восточные и европейские ткани в собрании Государственного Исторического Музея. Без выходных данных. 36 с.
25.ВыголовВ.П. Архитектура Московской Руси середины XV века. М.: Наука, 1988. 230 с.
26.Выставка сельских производителей в г.Кролевце Черниговской губернии // Черниговские губернские ведомости. 1851. № 9. С. 7277.
27.В’юникА.О. Гравюра XVI першої половини XVIIст. // Історія українського мистецтва. К.:Головна ред. укр. рад. енцикл., 1967. Т.2. С. 337377.
28.ГанецкаяІ.У. Маёлика на Беларусі ў XIXVIII ст.ст. Мінск: Навука і техніка, 1995. 113 с.
29.Гетманские дома в Глухове // Киевская старина. 1898, январь. Т. LX. С. 161166.
30.Глуховская фарфоровая глина и кустарное гончарство // Земский сборник Черниговской губернии. 1891. № 67. С. 135152.
31. ГовденкоМ. Іллінська церква в Чернігові: історія та реставрація // Зісторії української реставрації: Додаток до щорічника „Архітектурна спадщина України”. К.: Українознавство, 1996. С. 263268.
32.ГорностаевФ.Ф. Ляличи. Дворец гр.П.В.Завадовского // Труды XIV Археологического съезда в Чернигове. М.: типография Г. Лисснера и Д.Собко, 1911. Т. II. С. 197212.
33.ГуржійІ. Розвиток товарного виробництва на Україні з кінця XVII ст. до 1861р. К.: Акад.. наук УРСР. Інститут історії, 1962. 207 с.
34.ДинцесЛ.А. Мотив московского герба в народном искусстве // Сообщения Государственного Русского музея. 1947. Вып. 2. С. 3033.
35.Дневник генерального хоружаго Николая Ханенко 17271754 гг. К.: тип. Г.Т. Корчак-Новицкого, 1884. 524 с.
36.Дневник генерального хорунжего Николая Ханенко 17271753 гг. // Киевская старина. 1884, май. Т. IX. С. 3348.
37.Дневник генерального хорунжего Николая Ханенко 17271753 гг. // Киевская старина. 1885, апрель. Т. II. С. 145160.
38.Дневник генерального хорунжего Николая Ханенко 17271753 гг. // Киевская старина. 1886, декабрь. Т. XVI. С. 465524.
39.Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. М.: тип. В.Готье, 1859. Т. II. 416 с.
40.ДобровольскийП.М. Путешествие императрицы ЕкатериныII через Черниговский край // Труды Черниговской губернской ученой архивной комиссии. 19021903. 1903. Вып. 5. Отд. II. С. 31127.
41.ДомонтовичМ. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Ген. Штаба. Черниговская губерния. Спб., 1865. 702 с.
42.ДудореваВ. Старинные русские работы из бисера. М.: Истоки. 1995. 112 с.
43.Дужный промысел в д.Савинки Кролевецкого уезда // Земский сборник Черниговской губернии. 1893. № 2. С. 9098.
44.Дэкаратиўна-прыкладное мастацтва Беларуси XIIXVIII стягоддзяу. Мінск: Беларусь, 1984. 235 с.: ил.
45.ЖишковичВ. Пластика Русі-України. Львів: Інститут Народознавства, 1999. 239 с.
46.ЖолтовськийП.М. Графіка // Історія українського мистецтва. К.:Головна ред. укр. рад. енцикл., 1968. Т. 3. С. 284318.
47.ЖолтовськийП.М. Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні. К.: Наукова думка, 1982. 288 с.: іл.
48.ЖолтовськийП.М. Метал // Історія українського мистецтва. К.:Головна ред. укр. рад. енцикл., 1968. Т. 3. С. 341354.
49.ЖолтовськийП.М. Станковий живопис. Іконопис // Історія українського мистецтва. К.: Головна ред. укр. рад. енцикл., 1968. Т. 3. С. 193240.
50.ЗайченкоВ.В. Вишивка козацької старшини XVII-VIII століть: Каталог колекції Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського. - К.: Родовід, 2001. - 199 с.
51.ЗдановічН.І., Трусаў А.А. Беларуская паліваная кераміка XIXIII ст.ст. Мінск.: Навука і тэхніка, 1993. 183 с.: іл.
52.ЗлатковскаяД. Rosalia русалии? (О происхождении восточно-славянских русалий) // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. М.: Наука, 1978. С. 210227.
53.ИегерО. Всеобщая история. Спб.: Издание А.Ф.Маркса, 18941904. Т. 3. 668 с.: ил.
54.ИльенкоИ. Реконструкция изразцовых печей Елецкого монастыря в Чернигове // Теория и практика реставрационных работ. 1972. Вып. 3. С.109116.
55.Историческое развитие технической и мануфактурной промышленности Черниговской губернии и современное её состояние // Черниговские губернские ведомости. 1852. № 16. С. 157161.
56.КаменцеваЕ.И., УстюговА.З. Русская сфрагистика и геральдика. М.:Высшая школа, 1963. 224 с.: ил.
57.КаргерМ.К. Древний Киев // Очерки по истории материальной культуры древнерусского города. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. Т. 1. 579 с.: ил.
58.КаргерМ.К. К вопросу об убранстве интерьера в русском зодчестве домонгольского периода // Труды Всероссийской Академии Художеств. 1947. Вып. 1. С. 1550.
59.Каталог выставки XIV Археологического съезда в Чернигове. Исторический отдел. Чернигов: типография Губернского правления, 1908. С.150.
60.Кафельные памятники XVIIIв. // Киевская старина. 1883, январь. С.210213.
61. Книга пожитков бывшего Черниговского полковника Павла Полуботка и детей его Андрея и Якова Полуботков, составленная по указу 1724 г. майором Михаилом Раевским и лейб-гвардии сержантом Львовым. Издана Григорием Милорадовичем. Без вих. даних. 54 с.
62.КоваленкоВ.П., РаппопортП.А. Новый памятник византийского зодчества на Черниговском детинце // Южная Русь и Византия: Сб. науч. тр. (кXVIII конгрессу византинистов). К: Наукова думка, 1991. С.142157.
63.КоваленкоВ.П., РаппопортП.А. Этапы развития древнерусской архитектуры Чернигово-Северской земли // Russia Mediaevalis. Munchen, 1991. T. VII, 1. C. 3959.
64.КолупаєваА. Жанрові сценки в народному кахлярстві: до питання іконографії // Народознавчі зошити. 2002. № 12. С. 127132.
65.КолупаєваА. Тератологічні мотиви в українських кахлях // Народознавчі зошити. 2000. № 1. С. 132145.
66.КолупаєваА. Типологія українських кахель // Народознавчі зошити. 1999. № 2 (26). С. 202211.
67.КолупаєваА. Хрест та хрестоподібні мотиви на українських кахлях // Українська хрестологія. Спец. вип. Народознавчих Зошитів. Львів: Ін-т народознавства, 1997. С. 119124.
68.КолупаєваА. Українські кахлі XVIII початку XXст. (Історія. Типологія. Іконографія. Ансамблевість): Автореф. дис... канд. мистецтвознавства: 25.06.99 / Львівська академія мистецтв. Львів, 1999. 17 с.
69.КомечА.И. Древнерусское зодчество конца X начала XIIIст. М.:Наука, 1987. 317 с.: ил.
70.КондратьеваЕ.В., ПаничеваЛ.Г. Русские изразцы с ковровым покрытием // Памятники культуры: Новые открытия, 1986. М.: Наука, 1987. С.369384.
71.КошовийО.П. Будівельна кераміка України. К.: Наукова думка, 1988. 136 с.
72.КудрявцеваО.В. Калужское кафельное производство XVIIXIX веков. Калуга: комп.-издат. центр Областной картинной галереи „Образ”, 1998. 29 с.
73.КуриленкоВ.Є. Мотив ліри, пальмет і крина в кахлях на Новгород-Сіверщині // Народна творчість та етнографія. 1986. № 6. С. 6465.
74.КуриленкоВ.Є. Художні кахлі Мезинського музею // Народна творчість та етнографія. 1979. № 6. С. 9799.
75.ЛаврентьєваЕ. Светский этикет пушкинской поры. М.: ОлмаПресс, 1999. 640 с.
76.ЛазаревськийО. Опис Новгород-Сіверського намісництва (17791781). К.: Всеукраїнська Академія Наук, 1931. 595 с.
77.ЛащукЮ. Кераміка // Історія українського мистецтва. К.:Головна ред. Укр. рад. енцикл., 1967. Т. 2. С. 389399.
78.ЛащукЮ. Кераміка // Історія українського мистецтва. К.:Головна ред. укр. рад. енцикл., 1969. Т. 4. Кн. 1. С. 285290.
79.ЛащукЮ. Кераміка // Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів: вид-во Львівського ун-ту, 1969. С. 4346, 8488.
80. Лащук Ю. Олекса Бахматюк. К.: Мистецтво, 1976. 96 с.: іл.
81.ЛащукЮ. Українські кахлі. Ужгород: Госпроз. ред.-вид. відділ Закарп. облуправл. по пресі, 1993. 80 с.
82.ЛевкоО.Н. Витебские изразцы XIVXVIII века. Минск: Наука и техника, 1981. 46 с.
83.Лінинський П. Повернення з небуття. Львів: Львівська галерея мистецтв, 1999. 47 с.: іл.
84.ЛогвинГ. Чернигов, Новгород-Северский, Путивль. М.: Искусство, 1980. 287 с.
85.МаевскийП. Гончарный промысел в Шатрищах // Памятная книжка Черниговской губернии за 1862 год. Чернигов: изд. Черниг. губернского стат. ком., 1862. С. 8790.
86. Мазепа. К.: Мистецтво, 1993. 237 с.: іл.
87. Макаренко Н. Ляличи // Старые годы. 1910. № 79. С. 131151.
88.МаслихС.А. Русское изразцовое искусство XVXIX веков. М.:Изобразительное искусство, 1983. 48 с.: 112 л. ил.
89.МацьківТ. Французький дипломат Жан де Балюз про Мазепу // Мазепа. К.: Мистецтво, 1993. С. 217218.
90.МезенцевВ.І. Декоративні рельєфи кахлів з будинку Кочубея в Батурині: місцеві та західні сюжети // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини: Матеріали 4-ї науково-практичної конференції. Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. С.204217.
91.МиллерД.П. Из истории Новгорода-Северского // Труды XIV Археологического съезда в Чернигове. 1908. М.: типография Г.Лисснера и Д.Собко, 1911. Т. 3. С. 327333.
92.МишинаЕ.А. Русская гравюра на дереве XVIIXVIIIвв. М.: АРС, 2003. 183 с.: ил.
93.МодзалевскийВ.Л., СавицкийП.Н. Очерки истории Старой Украины // Чернігівська старовина: Зб. наук. пр., присвячених 1300-літтю Чернігова. Чернігів: Сіверянська думка, 1992. С. 101&