ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ XIX – XX СТ. (Історія, типологія, стилістичні відміни) : ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ ОСОБЕННОСТИ ДЕКОРАТИВНОЙ ИСКУССТВА Западного Подолья XIX - XX в. (История, типология, стилистические отмены)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ XIX – XX СТ. (Історія, типологія, стилістичні відміни)
  • Альтернативное название:
  • ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ ОСОБЕННОСТИ ДЕКОРАТИВНОЙ ИСКУССТВА Западного Подолья XIX - XX в. (История, типология, стилистические отмены)
  • Кол-во страниц:
  • 210
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА НАН УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА НАН УКРАЇНИ

    На правах рукопису


    ДЯКІВ Олени Василівни
    УДК 745 (447.8)

    ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕКОРАТИВНОГО
    МИСТЕЦТВА ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ XIX XX СТ.
    (Історія, типологія, стилістичні відміни)
    17.00.06. декоративне і прикладне мистецтво

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    мистецтвознавства





    Науковий керівник:
    доктор мистецтвознавства, професор,
    член-кореспондент АМУ
    СТАНКЕВИЧ Михайло Євстахійович



    Львів 2007










    ЗМІСТ
    Перелік умовних скорочень.............................................................................4
    ВСТУП..................................................................................................................5
    РОЗДІЛ 1..............................................................................................................12
    ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИКА ТА ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ........12
    1.1. Ступінь досліджуваності теми..................................................................12
    1.2. Методика дослідження та основні джерела............................................22
    РОЗДІЛ 2..............................................................................................................25
    ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ............................................................................................................25
    2.1. Мистецтво з найдавніших часів до XI ст...............................................25
    2.2. Давньоруське мистецтво періоду Галицького князівства.................35
    2.3. Народне мистецтво і ремесла XV XVIII ст.........................................40
    2.4. Народне декоративне мистецтво XIX ст................................................45
    2.5. Народне і професійне мистецтво XX ст..................................................56
    РОЗДІЛ 3..............................................................................................................69
    ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ, ТИПОЛОГІЯ, ТЕХНІКИ ТКАЦТВА, ВИШИВКИ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ТРАДИЦІЙНОГО ОДЯГУ..................................................................................................................69
    3.1. Ткацтво..........................................................................................................69
    3.2. Вишивка.........................................................................................................82
    3.3. Одяг.................................................................................................................95
    РОЗДІЛ 4.............................................................................................................112
    ХУДОЖНЯ ВИРАЗНІСТЬ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОЗНАКИ ВИРОБІВ З ДЕРЕВА І ПЛЕТІННЯ З ПРИРОДНИХ МАТЕРІАЛІВ............................112
    4.1. Столярні вироби.........................................................................................112
    4.2. Різьблені вироби.........................................................................................119
    4.3. Плетіння з лози, рогози і соломи.............................................................127
    РОЗДІЛ 5.............................................................................................................135
    ТИПОЛОГІЯ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСЕРЕДКІВ ГОНЧАРСТВА, КАМЕНЯРСТВА І ХУДОЖНЬОГО МЕТАЛУ.............135
    5.1. Гончарство...................................................................................................136
    5.2. Ковальство і ливарництво........................................................................150
    5.3. Каменярство................................................................................................159
    РОЗДІЛ 6.............................................................................................................173
    ДЕКОРАТИВНА ВИРАЗНІСТЬ ВИТИНАНОК І ПИСАНОК................173
    6.1. Витинанки....................................................................................................173
    6.2. Писанки........................................................................................................180
    ВИСНОВКИ.......................................................................................................188
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................................194
    ДОДАТОК А
    АЛЬБОМ ІЛЮСТРАЦІЙ







    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    МЕХП Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України
    НЗ Журнал Народознавчі зошити”. Львів: Двомісячник Інституту народознавства Національної Академії Наук України
    НЗ ТДПУ Журнал Наукові записки” Серія: мистецтвознавство. Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет
    НМ Журнал Народне мистецтво”
    НМЛ Національний музей у Львові
    НТЕ Журнал Народна творчість та етнографія”
    НТШ Наукове товариство ім. Т.Шевченка (Львів)
    ОМ Журнал Образотворче мистецтво”
    ПМА Польові матеріали авторки
    Р Журнал Родовід”
    СЭ Журнал Советская этнография”
    ТКМ Тернопільський краєзнавчий музей








    ВСТУП

    Українське народне і професійне декоративно-прикладне мистецтво кінця XX початку XXI ст. відзначається багатовекторною програмою наукових досліджень, що стосуються не тільки видів і жанрів декоративно-прикладного мистецтва, а й стилістики творчості провідних митців, особливостей певних осередків, етнокультурних регіонів і субрегіонів України тощо. Але якщо художнє дерево, ткацтво, вишивка, художній метал уже до певної міри знайшли мистецтвознавче осмислення у численних наукових працях, то регіональні узагальнюючі дослідження всіх видів декоративного мистецтва щойно набувають розвитку. Ці дослідження були започатковані в другій половині XIX ст. О. Кольбергом, В. Шухевичем, М. Сумцовим, а в наступному столітті продовжувались істориками мистецтва С. Таранущенком, Д. Гоберманом, О. Соломченком, Ю. Лащуком, В. Ханком, Р. Захарчук-Чугай, Т. Бушиною, В. Малиною та інших.
    У нашій праці зроблена спроба цілісного осмислення найбільш значних і яскравих творів декоративного мистецтва Західного Поділля починаючи з XIX ст. Автор ставить перед собою завдання виділити та проаналізувати найбільш характерні у художньому відношенні твори різних видів мистецтва, найтиповіші для даного субрегіону та зроблені з місцевих матеріалів глини, дерева, льону, вовни, каменю, металу тощо. Тому дослідження народної та професійної творчості Західного Поділля видається нам актуальним, як з огляду на те, що згаданий субрегіон найменше вивчений у порівнянні з сусідніми Буковиною та Покуттям, так і з потреби глибшого пізнання національної художньої спадщини, заповнення маловідомих сторінок історії українського мистецтва.
    Ужиткове мистецтво XV XVIII ст. стало активним провідником західних впливів, що відбулось на ґрунті власної традиції, але за умов дії історично-культурних факторів. Від середини XVIII ст. домінуючим стає зростаючий вплив міської культури, яка розмивала традиції, підсилювала декоративність народного мистецтва. Таким чином, на грунті народної культури XVIII XIX ст., збагаченому новим художнім досвідом формується велика кількість локальних осередків.
    Початок XX ст. насичений новими духовними і мистецькими пошуками національної ідеї, що відбилася у мистецькій сецесії українському стилі”. Вони продовжувалися, але притишені у 1940 1980 рр. радянського часу. Стрімке піднесення настає в 1980 1990 рр. інспіроване виступами релігійних громад за відкриття церков, а відтак і знаменними політичними подіями відновлення державної незалежності України.
    Розвиток народного і професійного мистецтва на теренах Західного Поділля залежав не тільки від соціально-політичних і економічних умов, а й від подій і явищ художнього життя краю. Для даної теми є важливими факти, які творять культурні передумови для становлення духовно-мистецьких основ. Форми такої мистецької діяльності були очевидні у XIX XX ст., про що свідчать атрибути і чинники, що впливають на художній процес: утворення цехів, ремісничих шкіл, краєві виставки виробів декоративного мистецтва, а згодом у XX ст. заснування будинку народної творчості, організації обласної Національної спілки народних майстрів України, мережі дитячих художніх шкіл, врешті низка виставок творів декоративного мистецтва.
    Актуальність теми. Комплексне вивчення декоративного мистецтва Західного Поділля дозволяє визначити закономірності розвитку та згасання етномистецьких традицій, з’ясувати відповідні причинно-наслідкові зв’язки та взаємовпливи, що характеризують типологію та художні особливості творів. Тому дослідження народної та професійної творчості Західного Поділля видається нам актуальним, як з огляду на те, що згаданий субрегіон найменше вивчений у порівнянні з сусідніми Буковиною та Покуттям, так і з потреби глибшого пізнання національної художньої спадщини, заповнення маловідомих сторінок історії українського мистецтва.
    Сформульована дисертаційна тема запропонована для розв’язання вперше в аспекті мистецтвознавчої проблематики. Її виконання дасть можливість заповнити існуючу програму, має теоретичне і практичне значення, відкриває перспективи для наступних досліджень. Вона актуальна в контексті підготовки нових узагальнюючих праць: Історії українського декоративного мистецтва” в 3-х томах та Історії українського мистецтва” у 10-ти томах.
    Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконується відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України, зокрема, розв’язує одне із завдань напрямку Теоретичні та історичні проблеми народної творчості” (шифр 4.16.6.8.), що виконується за постановою бюро Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України.
    Мета роботи показати мистецький феномен народної декоративної творчості Західного Поділля у XIX XX ст. у контексті декоративного мистецтва сусідніх регіонів.
    Завдання дослідження випливають із зазначеної мети:
    висвітлити витоки й історичні етапи розвитку цехового ремесла та народного декоративного мистецтва Західного Поділля;
    типологічний аналіз творів у аспектах форми, декору та їхніх художніх відмін;
    визначити основні центри та закономірності поширення видів декоративного мистецтва Західного Поділля, залежно від суспільно-економічних умов тощо;
    розглянути сучасний стан народних художніх промислів субрегіону й окреслити перспективи розвитку;
    залучити в науковий обіг широке коло досі не досліджених і неопублікованих творів декоративного мистецтва субрегіону.
    Предметом дисертації є мистецькі процеси розвитку, типологічні відміни та художні особливості декоративного мистецтва Західного Поділля.
    Об’єктом дослідження є значний корпус творів ткацтва, вишивки, народного одягу, художнього дерева, каменярства, плетіння з природних матеріалів, кераміки, художнього металу, витинанок, писанок тощо, які зберігаються у музеях, приватних зібраннях, або виявлені автором у експедиціях.
    Хронологічні рамки роботи в історичній частині сягають неолітичної епохи, тобто часу появи на території Західного Поділля археологічних культур і пам’яток мистецтва. Проте основна увага дослідження спрямована на твори XIX XX ст., що цілком виправдано для визначення типології, ареалів та мистецьких особливостей конкретного фактологічного матеріалу.
    Географічні межі дослідження охоплюють рівнинно-горбисту територію, що лежить смугою між Прикарпаттям і Східним Поділлям, становить значну частину Тернопільської області за винятком теренів, які входять до історичної Волині та Опілля. Межу утворюють на заході річка Золота Липа, на півдні Дністер, на сході Збруч, а на півночі вона проходить по горах Гологорах. Субрегіон межує із Волиню, Опіллям, Покуттям, Буковиною та Східним Поділлям. Об’єктом дослідження є територія дев’яти районів: Гусятинський, Теребовлянський, Чортківський, Підгаєцький, Бучацький, Борщівський, Монастириський, Заліщицький, більша частина Бережанського.
    Наукова новизна результатів.
    вперше здійснено комплексне дослідження народного декоративного мистецтва Західного Поділля, відтворено картину народних промислів XIX XX ст.
    в усіх без винятку районах Західного Поділля описано і систематизовано твори вишивки кінця XIX XX ст., що виявлені у процесі польових досліджень і у фондах музеїв. Серед цього матеріалу виокремлюється сюжетна та мотивна вишивка 1920 1930 рр. Гусятинського та Чортківського районів, якій майже не приділяли увагу попередні дослідники.
    досліджено сучасний стан осередків гончарства, зокрема, в селі Гончарівка, уточнено і доповнено дані про склад гончарних родин, типологію виробів.
    на основі доробку попередників і розвідок авторки введено дані про досі не досліджені каменярські осередки Струсова, Застіночого, Різдвян, Теребовлі, а також уточнено персональний склад діючих ремісничих колективів.
    відтворено картину розвитку народного ковальства, акцентовано увагу на осередку села Мушкатівка Борщівського району, що діє до нині.
    поточнено дані про осередки рогозоплетіння та майстрів, визначено нові стилістичні відміни творів народного майстра Я. І. Ремінецького та його послідовників.
    опрацьовано та систематизовано значний корпус творів ткацтва і комплексів одягу, розглянуто сучасний стан генези цих видів декоративного мистецтва.
    досліджено і підтверджено, що для даного субрегіону традиційними видами народного мистецтва залишаються писанкарство та витинанки, які мають визначені центри, серед яких виокремлюється осередок писанкарства с. Підзамочок Бучацького району.
    зафіксовано на світлинах, атрибутовано та введено в науковий обіг значний корпус невідомих досі творів.
    здійснено комплексний мистецтвознавчий аналіз системи художньої виразності творів ткацтва, вишивки, гончарства, художнього металу, каменярства, рогозоплетіння, писанкарства.
    Практичне значення дослідження. Зібрані та систематизовані матеріали заповнюють прогалини у вивченні декоративного мистецтва Західного Поділля. Результати дослідження сприятимуть заповненню маловідомих сторінок історії українського мистецтва, зокрема, при підготовці узагальнюючих праць у галузі народного мистецтва. Дослідження відкриває професійним і народним майстрам доступ до художньої спадщини західноподільського регіону, що допомагатиме збагаченню їхньої творчості новими ідеями. Зібрані й опрацьовані матеріали можуть увійти до навчальних посібників для училищ і вузів, будуть корисними в експозиційній та науково-методичній роботі музеїв.
    Апробація результатів дисертації відбулася на засіданні відділу народного мистецтва (Протокол № 7 від 19 червня 2007року) та вченої ради Інституту народознавства НАН України.
    Основні положення і результати дослідження висвітлювалися у виступах на наукових конференціях, зокрема, на звітно-науковій конференції кафедр Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (2003 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Народні художні промисли України: сучасний стан та перспективи розвитку” (Київ, 2004) доповідь на тему Західноподільські осередки гончарства XIX XX ст.”; на Міжнародній науковій конференції Український костюм у часі і просторі” (Київ, 2004) доповідь на тему Народна ноша Західного Поділля XIX XX ст.”; на Міжнародній науковій конференції Християнська спадщина Галицько-Волинської держави: ціннісні орієнтири духовного поступу українського народу” (Івано-Франківськ Галич, 2006) доповідь на тему Декоративне мистецтво Західного Поділля періоду Галицького князівства”; на Всеукраїнській науково-практичній конференції Дизайн і народне мистецтво” (Івано-Франківськ, 2006) доповідь на тему Типологія та художні особливості металевих виробів коваля Чубака Є. Л.”.
    Публікації. Автором за темою дисертації опубліковано п’ять статей обсягом 2,3 у. а. У них містяться основні результати дослідження.
    1. Дяків О. Архаїчні риси вишивок Західного Поділля (на прикладі творчості вишивальниць села Базар Чортківського та села Яблунів Гусятинського районів) // Мистецтвознавство’03. Львів: СКІМ, 2003. С. 77-85.
    2. Дяків О. Локальні особливості осередків писанкарства Західного Поділля // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск VIII. Івано-Франківськ, 2005. С. 20-28.
    3. Дяків О. Тектоніка та декор плетених виробів Західного Поділля // Мистецтвознавство’05. Львів: СКІМ, 2005. С. 71-79.
    4. Дяків О. Традиції каменярства в струсівському каменярському осередку на Теребовлянщині // Мистецтвознавство України. Випуск V. Київ: Музична Україна, 2005. С. 45-55.

    5. Дяків О. Західноподільські осередки гончарства XIX XX ст. // НМ. 2005. № 3-4. С.15-17.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Матеріали, які ввійшли у дане дослідження, відображають своєрідність західноподільського декоративного мистецтва XIX XX ст., його локальні особливості, художню специфіку та мистецьку виразність творів, а також виявляють взаємовпливи локальної етнотрадиції з суміжними регіонами й іншими народами, роль традиції та значення адаптації народних мотивів.
    1. На основі пам’яток найдавніших культур, археологічної літератури простежено формування традиційної технології та декорування. Починаючи з неоліту тривають їх зміни, зокрема, досягнуто гармонії форми та силуету керамічних виробів, а також запроваджені важливі конструктивні елементи (вінчик, коліноподібний злам, ребристість). У системі декорування було застосовано різні види технік: розпис, ритування та штамповий орнаменти. На початку н. е. відбувся перехід від ліпного способу виготовлення кераміки до формоутворення її на гончарному крузі.
    2. Для ужиткового мистецтва Західного Поділля XV XVII ст. характерна трансформація домашнього ремесла у мануфактурне виробництво, що було наслідком поширення Магдебурзького права на теренах Західного Поділля й активізації міського ремесла та торгівлі у другій половині XVI першій половині XVII ст. Поява цехів утвердила міське ремесло, яке на цей час охоплювало 25 видів ремесел. Традиційність найповніше виявилась у тих видах мистецької творчості, що походили з власних коренів, серед них домінують ткацтво та вишивка, які найменше зазнали новації. Водночас гончарство більш піддане зовнішнім впливам. Тим не менше визначальною особливістю цього періоду є збереження самобутніх підвалин мистецької культури.
    3. У XIX ст. народне декоративне мистецтво Західного Поділля розвивалось у двох основних формах домашнє художнє ремесло та художні промисли, пов’язані з ринком. Для каменярства, гончарства, ковальства притаманні два напрями розвитку: традиційний та інноваційний (формувався під впливом західноєвропейської ремісничої традиції). Інноваційних змін зазнали вишивка, ткацтво та народний одяг і це було пов’язано із засвоєнням нових матеріалів, що призвело до змін характеру засобів шитва, до появи нових одягових форм, до нової стилістики орнаментальних мотивів у вишивці та гончарстві. У художній традиції народної дерев’яної скульптури з’являється світська тематика, у різьбленні надгробків поширюються західні фігуративні іконографічні схеми. Остання третина XIX ст. ознаменувала відродження та популяризацію народних промислів, про що свідчить низка етнографічних виставок у Тернополі, Бережанах, Бучачі.
    4. Посилення у XX ст. поділу праці у провінційному, сільському та міському середовищах, збільшення обсягу культурного обміну між селами та містом, певна структуралізація спілкування стали причиною появи нових та якісно інших, ніж традиційні, культурних запитів і творчих тенденцій. Зовнішні фактори, що вплинули на народне мистецтво це загальноєвропейські культурно-мистецькі процеси проникаючи в середовище народної культури, вони своєрідно нею трансформувалися. Видозмінювалися народна дерев’яна скульптура, каменярство, метал. З середини XX ст. промислова продукція витісняє народні ремесла і здійснюється низка заходів, які сприяли посиленню фольклоризму вторинних форм творчості. Проте жива практика масової художньої діяльності викликає до життя нові форми і методи роботи з матеріалом, що відкривають додаткові художні можливості для виявлення творчої індивідуальності.
    5. Комплексно висвітлено історичні етапи зародження декоративного мистецтва Західного Поділля, як важливого мистецького явища невід’ємного від загальноукраїнського культурного процесу. Декоративність творів ткацтва, вишивки, компонентів одягу ґрунтувалась на використанні засобів і прийомів художньої виразності. Декоративні особливості основних типологічних груп одягових та інтер’єрних тканин Західного Поділля побудовані за допомогою прийомів контрасту, ритмічності, динаміки та симетрії, а серед засобів виразності є кольоровий лаконізм підкреслений врівноваженим ритмом декоративних смужок, симетрією та рівновагою орнаментальних і безузорних площин верети, рядна, рушника, обруса тощо.
    6. Регіональні особливості західноподільської вишивки найвиразніше простежуються в особливостях орнаментики. Для інтер’єрних тканин та одягу характерні орнаментальна та сюжетна вишивка. Засоби та прийоми художньої виразності, в одних випадках були універсальними, а в інших локальними, притаманними лише певним осередкам. Розвиток орнаментальності приводить до підсиленої декоративності, чому сприяв перехід на іншу техніку виконання. Вишивки на тканинах інтер’єрного призначення й одязі вирізняються продуманою конструктивністю, орнаментально-композиційним вирішенням та добірним колористичним рішенням. Проведений аналіз особливостей геометризованих рослинних мотивів дав змогу ствердити, що від початку XX ст. у композиціях, з мотивами рож” набувають натуралістичних ознак, що аналогічно простежується у вишивці Східного Поділля.
    7. Західноподільський народний одяг відображає загальнонаціональні, локальні та етнічні риси. Важливими художніми засобами одягу є фактура, колір, орнамент. Для створення орнаменту використані принципи симетрії, нюансу, контрасту. Класифікація одягу за окремими компонентами дозволяє виокремити сорочку, яка крім локальних особливостей крою, мала багату орнаментацію, особливо в наддністрянських районах Західного Поділля.
    8. Столярні вироби прикметні скромністю форм і раціональністю конструкції. З’ясовано, що початок XX ст. ознаменований входженням у побут нових конструкційних типів меблів (бамбетлі, комоди, шафи, креденси), художня виразність яких підсилювалась елементами різних історичних стилів. Виготовляли такі вироби ремісничі майстерні, або окремі ремісники невеликих містечок. Сільські столярі помірковано вводили нові елементи, виконували їх засобами традиційного декорування (плоске різьблення, профілювання). Нові конструктивні форми закріплюються на ґрунті народного професійного досвіду.
    9. Художня виразність плетіння з природних матеріалів ґрунтується на усталених композиційних закономірностях: тектоніка, пропорційність, масштабність і цілісність, а також на композиційних прийомах контрасту, ритмічності, симетрії і динаміки. Найширшою є типологія виробів із рогози: кошики, валізочки, килимки на підлогу, коберці” на стіни, хатнє взуття, капелюхи. Збережені локальні особливості та художні засади оздоблення, що виявляються в орнаментальному наборі хрестовидних, ромбовидних мотивів, а найважливішим засобом виразності є ажурність.
    10. Встановлено, що в кінці XIX початку XX ст. на Західному Поділлі діяло більше тридцяти гончарних осередків, які виробляли чорнодимлений посуд горнята, гладущики, горщики, накривки, баньки на воду, миски. Для декору полив’яних виробів застосовували різноманітні техніки, зокрема, фляндрівку, гравірування. Такими ж користувались гончарі Східного Поділля, Покуття, Гуцульщини й аналогічно прикрашали вироби квітковими мотивами. З середини XX ст. спостерігається процес занепаду осередків гончарства, пов’язаний з новими соціально-економічними передумовами. На основі польових досліджень автором, охарактеризовано гончарний осередок у селі Гончарівка Монастириського району, в якому виявлено чотири гончарні родини. До цього часу збережена в осередку традиційна типологія виробів (двійнята” мисники, горщики з покришками, макітри, вазони, свічники, сільнички, вази, копилки). Цей матеріал дозволяє стверджувати, що інноваційні зміни вводились поступово і помірковано. Декоративні особливості гончарських виробів найочевидніші у способі нанесення декору накатом”.
    11. У XIX ст. сформувалися каменярські осередки в яких виготовляли надгробкові пластику. В цей час формується стилістика ремісничих виробів, активно впроваджуються фігуративні зображення, розширюється усталена іконографія сюжетів для надгробків. Досягнуто декоративність завдяки підкресленій фронтальності, симетрії, а також у використанні рослинних мотивів і збагаченої фактурою поверхні. Внаслідок соціальних зрушень XX ст. активізувалися прояви народного професіоналізму, що виявились у апелюванні до зразків професійної творчості, у розширенні сюжетів та підкресленні зображувальних властивостей. Художньо-стильові особливості струсівського каменярського осередку вказують на його спорідненість з меморіальною різьбою Покуття, Волині й інших сусідніх регіонів.
    12. Художній метал Західного Поділля XIX XX ст. представлено виробами міських і сільських ремісників, що розвивали ковальство та ливарництво. Цьому сприяли об’єднані цехи, що проіснували до початку XX ст. і забезпечили кваліфікованими ремісниками. Прикладом є архітектурне ковальство, яке на початку XX ст. мало ознаки еклектики. Особливе стильове звучання отримали надгробкові хрести й огорожі в стилі модерн з формоутворюючою домінантою стеблом троянди. У виробах, виконаних технікою лиття, спостерігається багатоваріантність орнаментальних мотивів, що створюють ефект ажурності”. Головними центрами народного ковальства на початку XX ст. були Теребовля, Бучач, Підгайці, Збараж, Борщів, Струсів, а в селі Мушкатівка Борщівського району до цього часу діє ковальський осередок.
    13. У кінці XIX на початку XX ст. в орнаментальних видах творчості, зокрема, у писанкарстві з’являються нові декоративні форми та художні рішення, помітно розширюється колористична гама. Для традиційних писанок північних районів характерним є дво триколірний геометричний орнамент, а для південних абстрактні мотиви. Новітні твори наповнені новими мотивами та новою технікою виконання. На перший план висувається професійність виконання, рафінованість, викінченість, частково зникає символіко-ритуальне значення, а варіанти давніх знаків поєднуються з трансформованими язичницькими символами.
    14. Витинанки, як твір традиційної народної культури, переходили з обрядових у декоративні форми. На Західному Поділлі еволюція цього виду народної творчості вказує на існування традиційно-аматорського напрямку.
    15. У західноподільському народному мистецтві простежується чимало спільного з суміжними регіонами, а деякі риси споріднені з традиційною творчістю сусідніх європейських народів. На розвиток декоративного мистецтва субрегіону мали вплив історичні стилі європейського професійного мистецтва. Це помітно у формах і декорі народних меблів, у архітектурному ковальстві, у кованих і литих надгробкових хрестах, решітках, огорожах. Особливою є теребовлянська сецесія”, виявлена у надгробках Б. Земського та цвинтарних огорожах. Але, засвоюючи елементи професійного мистецтва, народні майстри переробляли їх відповідно до власних традицій.
    16. Для сучасних творів народного мистецтва властива поступова втрата утилітарної функції, а домінуючою стає декоративність творів, зумовлена народною традицією. Народні мотиви використовуються у творчості, як народних так і професійних митців. Адаптація народних мотивів характерна для художнього ткацтва, вишивки, писанкарства, одягу, гончарства. Засоби та прийоми художньої виразності, як і семантика мотивів мають загальноукраїнську основу, але локальні ознаки притаманні лише певним осередкам.
    17. Зібраний і досліджений матеріал вводиться в науковий обіг уперше і відкриває можливості його застосування в сучасному художньому процесі. Отримані результати можуть бути використані для наступних досліджень окремих видів народного декоративного мистецтва Західного Поділля.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Александрович В. С. Українська культура XIII першої половини XV ст. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво // Історія української культури: У 5-ти т. К.: Наук. думка, 2001. Т.II. С. 275-302.
    2. Александрович В. С. Архітектура образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво XVII XVIII ст. Декоративно-ужиткове мистецтво // Історія української культури: У 5-ти т. К.: Наук. думка, 2001. Т.III. С. 925-942.
    3. Атлантова Л. Магія української писанки // НМ. 1997. № 2. С. 6-8.
    4. Бабенчиков М. Народное декоративное искусство Украины. Москва: Наука, 1945. С. 20-22.
    5. Балагури Э. А. Культура Ноа // Археология Украинской ССР: У 3-х т. К.: Наук. думка, 1985. Т.1. С. 481-489.
    6. Балушок І. Ремесла і промисли // Історія української культури: У 5-ти т. К.: Наук. думка, 2001. Т. II С. 71-77.
    7. Бандрівський М. Вивчення скіфських старожитностей на Борщівщині // Літопис Борщівщини. Борщів: Чумацький шлях, 1993. Вип. 3. С. 3 6.
    8. Березанская С. С. Комарівська культура // Археологія Української РСР. К.: Наук. думка, 1971. Т. I. С.354-361.
    9. Березанская С. С. Комаровская культура // Археология Украинской ССР: В 3-х т. К.: Наук. думка, 1985. Т.I. С. 428-437.
    10. Безсонова С. С., Гаврилюк Н. О., Білозор В. П., Русяєва М. В. Скіфський період // Історія української культури: У 5-ти т. К.: Наук. думка, 2001. Т. I. С. 285-352.
    11. Білинський П. Місто Тернопіль і єго околиця // Rocznik kolka naukowego Tarnopolskiego. Tarnopol, 1894. R.2; 1895 R.3.
    12. Білян С. Культурний поступ Тернопільщини // Мистецтвознавство’01. Львів: СКІМ, 2002. С.77.
    13. Бількевич А. М., Смалига М. П., Снітовський І. Й., Стефанкевич М. Б. Теребовля // Історія міст і сіл. Тернопільська область. К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1973. С. 479 489.
    14. Біняшевський Е. Українські писанки: Альбом / Авт. Упоряд., вступ. ст. Е. Біняшевського. К.: Мистецтво, 1968. 92 с.
    15. Бобик І. Давня ноша Бучацьких міщан // Бучач і Бучаччина. Історико-мемуарний збірник. Український архів т.: XXVII Нью-Йорк Лондон - Париж Сидней Торонто: друкарня Української Видавничої спілки у Лондоні; 1972. С. 470-472.
    16. Бобик І. Бучацькі будівлі // Бучач і Бучаччина: історико-мемуарний збірник. Український архів т.: XXVII. Нью-Йорк Лондон Париж Сидней Торонто: друкарня Української Видавничої спілки у Лондоні, 1972. С. 473-472.
    17. Богуславская И. Я. Русское народное искусство. Ленинград: Советский художник, 1968. 159с.
    18. Боньковська С. М. Ковальство на Україні (XIX поч. XX ст.). К.: Наук. думка, 1991. 109 с.
    19. Бородієвич І. Село Денисів // Шляхами Золотого Поділля. Український архів т.: XXI Філядельфія, ПА: Друкарня Вид-ва Америка”, 1970. С. 239-259.
    20. Будзан А. Ф. Різьба по дереву в західних областях України. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. 160 с.
    21. Булгакова Л. Художні особливості чоловічих сорочок Борщівщини кінця XIX поч. XX ст. // Літопис Борщівщини. Борщів: Джерело, 1994. Вип. 5. С. 57-59.
    22. Булгакова Л. До питання про класифікацію і типологію української народної вишивки Поділля // НЗ. 1995. № 3. С. 159-166.
    23. Бутник-Сіверський Б. С. Українське радянське народне мистецтво 1941 1967. К.: Наук. думка, 1970. 213 с.
    24. Василенко В. Русское прикладное искусство. Москва: Искусство, 1977. 350 с.
    25. Винокур І. С. Історія лісостепового Подністров’я та південного Побужжя. Київ Одеса: Вища школа, 1985. 116 с.
    26. Вознюк П. К., Єлагін І. О., Трофим’як Б. С. Бучач // Історія міст і сіл. Тернопільська область. К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1973. С. 174-185.
    27. Гаврилюк О. Давньоруські старожитності Борщівщини // Літопис Борщівщини. Борщів: Чумацький шлях, 1993. Вип. 2. С. 14-19.
    28. Ганцкая О. А. Народное искусство Польши. Москва: Наука, 1970. 175с.
    29. Гарасимчук Р. П. Народное искусство Тернопольской области УССР // Советская этнография. 1957. М. С. 72 89.
    30. Глинський М. П. Підгайці // Історія міст і сіл. Тернопільська область. К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1973. С. 110-118.
    31. Гоберман Д. Н. Искусство гуцулов. Москва: Советский художник, 1980. 183с.
    32. Гординський С. Бучач і його мистецькі традиції // Бучач і Бучаччина: історико-мемуарний збірник. НТШ. Український Архів Т. XXVII. Нью-Йорк Лондон Париж Сидней Торонто. З друкарні Української Видавничої Спілки в Лондоні, 1972. С. 95.
    33. Горняткевич Д. Роль жінки в повстанні українського мистецтва // Нова хата. 1930 1931. № 7-12. С. 3-4.
    34. Горняткевич Д. С. Северина Париллє, ЧСВВ // Дорогами Золотого Поділля. Український Архів Т.: XXI II. том. Філядельфія, ПА: Друкарня Вид-ва Америка”, 1970. С. 220-223.
    35. Глоговський Ю. Український народний одяг XVII поч. XIX ст. К.: Наук. думка, 1988. 268 с.
    36. Гончаров В. К. Пам’ятки ремесла // Археологія Української РСР. К.: Наук. думка, 1975. Т.3. С. 330-346.
    37. Горинь Г. Шкіряні промисли західних областей України друга половина XIX поч. XX ст. К.: Наук. думка, 1986. 90 с.
    38. Гошко Т. Нариси з історії Магдебурзького права в Україні XIV поч. XVII ст. Львів: Афіша, 2002. 211 с.
    39. Гриб А. Квіти килимів // НТЕ 1972. №5. С. 106 108.
    40. Гриб А. Барвисті джерела. Тернопіль: АМБЕР, 1998. 150 с.
    41. Гулій І. До Вичілок доріженька. Тернопіль, 2000. С. 15.
    42. Гумль И. Возрождение ремесла в польском искусстве // Художественные процессы в русском и польском искусстве XIX начала XX века. Москва: Наука, 1977. С. 136-145.
    43. Гургула І. Звичаї і повір’я пов’язані з писанками // Нова хата. 1928. № 4. С. 4-5.
    44. Гургула І. Писанки Східної Галичини і Буковини в збірці Національного Музею у Львові // Матеріали до етнології та антропології. Т. XXI XXII. Ч. 1. Львів: НТШ, 1929. С. 131-156.
    45. Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. К.: Мистецтво, 1966. 74 с.
    46. Данченко Л. Народна кераміка Середнього Придніпров’я. К.: Мистецтво, 1974. 187 с.
    47. Дацун П. Плетіння з рослинних матеріалів в Україні: Каталог виставки // НЗ. 1995. № 3. С. 183-192.
    48. Декоративно-ужиткове мистецтво. Словник: У 2-х т. / під заг. ред. Запаско Я. П. Львів.: Афіша, 2000. Т.2. 400 с.
    49. Державний музей Українського народного декоративного мистецтва УРСР: Альбом / Авт. упоряд. вступ ст. Н. Л. Россошинська. К.: Мистецтво, 1983. 302 с.: іл.
    50. Добрянська І. О., Симоненко І. Ф Типи та колорит західноукраїнської народної вишивки // НТЕ. 1959. № 2. С. 75-83.
    51. Долінська М. Майстри народного мистецтва Української РСР. Довідник К.: Мистецтво, 1966. 156 с.
    52. Драган М. Українська декоративна різьба XVI XVII ст. К.: Наук. думка, 1970. 200 с.: іл.
    53. Драк М. М., Звершхановський С. Х., Фаранчук Т. Я. Буданів // Історія міст і сіл. Тернопільська область. К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1973. С. 489-497.
    54. Дубівка В. Село Довге // Теребовельська земля. Нью-Йорк Лондон - Париж Сидней Торонто: НТШ, 1968. С. 613-629.
    55. Дубик Ю. Миколаївська церква у селі Збручанське // Літопис Борщівщини. Борщів: Джерело, 1995. Вип. 7. С. 51-63.
    56. Дуда І. Борщівщина літературна, мистецька, наукова // Літопис Борщівщини. 1994. № 5. С. 77.
    57. Дуда І. Виставка робіт самодіяльних та народних майстрів Тернопільщини // НТЕ. 1981. № 4. С. 101-103.
    58. Дуткевич-Кавуля М. Село Шишківці // Чортківська округа. Український архів т.: XXVI Нью-Йорк Лондон Париж Сидней Торонто: Видавець: Діловий Комітет Земляків Чортківської Округи. 1974. С. 627-629.
    59. Дяків О. Архаїчні риси вишивок Західного Поділля (на прикладі творчості вишивальниць села Базар Чортківського та села Яблунів Гусятинського районів) // Мистецтвознавство’03. Львів: СКІМ, 2003. С. 77-85.
    60. Дяків О. Локальні особливості осередків писанкарства Західного Поділля // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. VIII. Івано-Франківськ: Плай, 2005. С. 20-28.
    61. Дяків О. Тектоніка та декор плетених виробів Західного Поділля // Мистецтвознавство’05. Львів: СКІМ, 2005. С. 71-79.
    62. Жишкович В. Пластика Русі-України Х першої половини ХІV ст.. Львів: Інститут народознавства, 1999. 235 с.
    63. Жоголь Л. Е. Декоративне мистецтво в інтер’єрі житла. К.: Будівельник, 1973. 112 с.
    64. Жолтовський П. Художній метал. К.: Мистецтво, 1972. 113 с.
    65. Жолтовський П. М. Художнє лиття на Україні. К.: Наук. думка, 1973. С. 14.
    66. Жук А. К. Українські народні килими (XVII поч. XXст.). К.: Наук. думка, 1966. 148 с.
    67. Жук А. К. Український радянський килим. К.: Наук. думка, 1973. 166 с.
    68. Забашта Р. Наскельна скульптура України // Родовід. 2002. № 1-2. С. 117-138.
    69. Заяць Г. Сучасна кераміка Південно-Західного Поділля // Мистецтвознавство’99. Львів: СКІМ, 1999. С. 109-117.
    70. Заяць Г. І. Писанковий світ Марії Станкевич // НЗ. 1998. № 5. С. 574-576.
    71. Запаско Я. Українське народне килимарство. К.: Мистецтво, 1973. 109 с.
    72. Зарембський А. Народное искусство подольских украинцев. Ленинград: Издание ГРМ, 1928. 48 с.
    73. Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка. К.: Наук. думка, 1988. 192 с.
    74. Захарчук Ю. Н., Телегин Д. Я. Культура линейно-ленточной керамики // Археология Украинской ССР: У 3-х т. К.: Наукова думка, 1985. Т.1. С. 126-133.
    75. Зельський І. Село Залісся // Чортківська округа. Український архів т.: XXVI Нью-Йорк Лондон Париж Сидней Торонто: Видавець: Діловий Комітет Земляків Чортківської Округи. 1974. С. 672-680.
    76. Запороцька-Потопник А. На організаторській ниві // Шляхами Золотого Поділля. Український архів т.:XXI Філядельфія, ПА. Друкарня Вид-ва Америка”, 1970. С. 159.
    77. Зузяк Т. П. Художнє плетіння з рослинних матеріалів в Україні XIX XX ст. Автореф. дис. канд. мистецтв. Львів, 2004.
    78. Іваницький В. Застіноче. Історичний нарис. Теребовля, 1997. 25 с.
    79. Іванчук О. Містечко Струсів // Теребовлянська земля. Історико-мемуарний збірник: Нью-Йорк Париж Сидней Торонто: НТШ, 1968. С. 816-828.
    80. Івашків Г. Народна кераміка // Музей етнографії та художнього промислу. Інститут народознавства НАН України. Путівник. Львів, 1996. С. 28-35.
    81. Канюс М. Сакральна скульптура Станиславівського некрополя XIX XX ст. // Арсенич П., Гаврилів Б., Головатий М., Канюс М. Меморіальний сквер в Івано-Франківську. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. С. 80-107.
    82. Кара-Васильєва Т. В. Художні особливості вишивки // Поділля: історико-етнографічне дослідження. К., 1994. С. 404 412.
    83. Кара-Васильєва Т. Українська вишивка. К.: Мистецтво, 1993. 260 с.
    84. Кара-Васильєва Т. В. Українська вишивка на зламі століть // Українське мистецтво та архітектура кінця XIX поч. XX ст. К.: Наук. думка, 2000. С. 132-152.
    85. Кара-Васильєва Т. Полтавська народна вишивка. К.: Наук. думка, 1983. 133с.: іл.
    86. Кара-Васильєва Т., Чорноморець А. Українська народна вишивка. К.: Либідь, 2002. 159с.: іл.
    87. Кириченко Е. Русская архитектура 1930 1910-х годов. Москва: Искусство, 1982. 393 с.: іл.
    88. Колос С. Історичні та мистецько-конструктивні засади писанкового орнаменту // Українські писанки. К.: Мистецтво, 1968. С. 89-91.
    89. Колтатів С. Культура вільховичан // Літопис Борщівщини. Історико-краєзнавчий збірник. Борщів: Джерело, 1994. Вип. 5. С. 47.
    90. Кордуба М. Писанки на Галицькій Волині // Матеріяли до української етнології. Львів, 1898. С. 170-207.
    91.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины