УКРАЇНСЬКА ПРИКЛАДНА ГРАФІКА КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.: СТАНОВЛЕННЯ ТА УТВЕРДЖЕННЯ МИСТЕЦЬКИХ КОНСТАНТ : УКРАИНСКАЯ прикладной графики КОНЦА XIX - первой половины ХХ в .: Становления и утверждения ХУДОЖЕСТВЕННЫХ КОНСТАНТ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!



  • Название:
  • УКРАЇНСЬКА ПРИКЛАДНА ГРАФІКА КІНЦЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.: СТАНОВЛЕННЯ ТА УТВЕРДЖЕННЯ МИСТЕЦЬКИХ КОНСТАНТ
  • Альтернативное название:
  • УКРАИНСКАЯ прикладной графики КОНЦА XIX - первой половины ХХ в .: Становления и утверждения ХУДОЖЕСТВЕННЫХ КОНСТАНТ
  • Кол-во страниц:
  • 194
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

    На правах рукопису

    Мельник Іван Андрійович

    УДК 7.03(09)

    УКРАЇНСЬКА ПРИКЛАДНА ГРАФІКА
    КІНЦЯ ХІХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.:
    СТАНОВЛЕННЯ ТА УТВЕРДЖЕННЯ МИСТЕЦЬКИХ КОНСТАНТ

    Спеціальність 17.00.06 - декоративне і прикладне мистецтво

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства








    Науковий керівник
    кандидат мистецтвознавства,
    професор
    Голод Ігор Васильович



    Львів 2008









    ЗМІСТ



    Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
    Розділ І. Стан дослідження, методика та понятійно-термінологічний
    апарат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12
    Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32
    Розділ 2. Графіка в українській художній
    культурі кінця ХІХ початку ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33
    2.1. Європейський реформаторський „рух віднови”
    та його вияви в українській графіці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33
    2.2. Український стиль і жанрово-видове
    збагачення графіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
    Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
    Розділ 3. Становлення і здобутки новітньої української
    прикладної графіки ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
    3.1. Фундатори новітньої української графіки, незворотність
    творчого процесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
    3.2. Постнарбутівська плеяда: утвердження національних пріоритетів
    в українській прикладній графіці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
    3.3. Мистецькі константи української прикладної
    графіки ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . 136
    Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .170
    Список ВИКОРИСТАНОЇ літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .174










    ВСТУП



    Інтенсивні глобалізаційні процеси та поява новітніх технологій у засобах комунікацій поставили перед теоретиками і практиками мистецтва серйозні проблеми суспільної активізації художньої творчості, розв’язання яких у кінцевому підсумку залежить від нового, глибшого і різнобічного осмислення мистецької спадщини української графіки. Промисловий раціоналізм і похідна від нього уніфікація візуально-комунікативних констант графічного дизайну спричинили стандартизацію предметно-просторового середовища та загрозу втрати його національної своєрідності. Зокрема, ця проблема гостро відчувається в Україні, де мистецька національна традиція зазнавала спотворень та деформацій в роки тоталітаризму. Досвід попередніх поколінь художників в розробках національної концепції мистецько-технічного синтезу був насильно усунений з тогочасного культуротворчого процесу. Натомість усякими шляхами нав’язувалися чужі українській національній культурі безликі стандарти, що візуально найбільш виразні в архітектурі та прикладній графіці. Наслідки цієї тенденції відчутні й тепер.
    Початок XXI століття позначений поширенням принципово нових ідеологічних настанов, які, у свою чергу, формують норми естетичного буття суспільства. Якщо донедавна можна було говорити про певну відокремленість тих чи інших ланок прикладних видів мистецтва, що вносило відчутний дисонанс в предметне оточення людини, то тепер усі складові цього процесу наближаються до єдиного універсального стрижня, яким є класичні поняття краси і доцільності. Інша справа, що наповнення цих понять змістом відбувається як за рахунок універсальних критеріїв, вироблених загальним (світовим) мистецьким процесом, так і локальних, етнонаціональних. У цьому й полягає поліваріантність сучасного мистецтва і дизайну, який, виконуючи візуально-комунікативну функцію, відображає різноманітність культурно-мистецьких процесів та творить новий стильовий простір. Навіть за високих темпів інтеграційних процесів та глобалізації у світовій економіці багатоликість культур залишається одним з найбільших пріоритетів сучасного світу.
    Контекстуальність культурної традиції України, пов׳язана з її складною історією та іншими факторами, займає в цьому ряді тенденцій окреме місце. Вихід із силового поля російської (радянської) культури ще не набув тієї стадії, щоб до українського мистецтва повернулася його справжня духовно-етична та естетична сутність. Досі українське мистецтво перебуває у полі впливу східних та західних світоглядно-ціннісних систем, що не дає йому можливості повернутися до своєї основної — окцидентальної — орієнтації [92; 251]. Якщо цю загальнокультурну проблему розглядати у площині художньої творчості, то проглядається цілий ряд чинників, які дезінформують митців у цілісності бачення естетичної проблематики, хоч ідея національної ідентифікації через мистецтво актуалізується тепер невідворотно і об’єктивно як джерело творчих пошуків і натхнення в багатьох галузях художньої діяльності. У цьому ж ключі, на думку Н.Голди, „...на даний момент мова йде про створення на українському ринку такого рекламного продукту, який би сприяв гармонійному розвитку суспільства, мав у собі елемент національної культури, тобто сприяв вихованню майбутнього покоління на власних духовних і матеріальних цінностях, формував патріотів своєї держави” [31; 22].
    Порівняння українського та зарубіжного досвіду у практичних галузях прикладної графіки відчутно загострює питання збереження національної специфіки естетичного вектора в промисловості. Саме тому гостро постає питання про творення національної моделі дизайну (в тому числі графічного) для встановлення відповідного балансу між етнонаціональним та загальнолюдським. До такого балансу спонукає і досвід розвинутих за цивілізаційним і культурним факторами країн сучасного світу — Німеччини, Японії, Франції, Швеції та багатьох інших. Хоча глобалізаційні процеси суттєво вплинули на їхні національні моделі дизайну, їм все ж вдалося зберегти національну своєрідність практично в усіх його галузях, перш за все завдячуючи уважному ставленню до національних традицій. На думку В.Косіва, „формуванню наднаціонального графічного виразу сприяли: транснаціональна економіка, політика інтеграції, розвиток засобів інформації та комунікації, міжнародне спілкування професіоналів, розвиток нових технологій” [66; 16]. Як наслідок, Україна ще не стала рівноправним членом світових структур, має ще слабо розбудовану систему візуально-естетичних ідентифікаторів, що робить її вразливою щодо нав’язливих уніфікованих стандартів, за якими нерідко ховаються чужі світоглядні та естетичні цінності.
    Актуальність дисертаційного дослідження випливає з того, що окремого спеціального дослідження української прикладної графіки досі немає, хоча за останні роки з’явилося чимало монографій та інших публікацій про видатних художників, у творчості яких графіка займала основне або значне місце. Українська прикладна графіка зароджувалася на межі різних видів та жанрів мистецтва. У системі графічного мистецтва вона набула особливого розквіту в 20-х роках ХХ ст. Як правило, прикладна графіка не виокремлюється в масиві творчого доробку митців, навіть тих, які саме завдяки їй долучилися до масового виробництва товарів широкого вжитку. Це означає, насамперед, слабку наукову розробку самого поняття прикладної графіки. Навіть спадщина таких видатних — реформаторів графічного мистецтва, творців прикладної графіки та предтеч графічного дизайну, як Г.Нарбут, В.Кричевський чи їх молодших сучасників О.Кульчицької, П.Ковжуна та інших, яка засвідчувала прагнення української художньої культури до своїх автентичних духовно-естетичних джерел, не набула на сьогодні системного осмислення, належного формального аналізу щодо джерел і методів формотворчості. Відсутні також науково-теоретичні розробки щодо визначення місця і ролі української прикладної графіки у контексті загальноєвропейського та світового досвіду. Наявні наукові роботи не дають належної концептуальної оцінки ролі прикладної графіки, не охоплюють усього розмаїття жанрів, в яких практикували митці, що звужує уявлення про масштаби їх творчості і внесок як у графічну мистецьку галузь, так і у загальний мистецький процес. Маємо обмаль досліджень, які б на прикладах конкретних творів висвітлювали питання національних особливостей як у прикладній графіці кінця ХІХ першої половини ХХ ст., так і в сучасному графічному дизайні. Все це свідчить про актуальність теми проведеного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з темою „Постнарбутівська плеяда українських графіків. Спадщина і творчі долі. Біобібліографічний словник”, була складовою тематичної науково-дослідної роботи Львівської національної академії мистецтв 2001—2003 рр. (протокол № 5 від 31.12.1999 р. вченої ради ЛНАМ) як прикладна, номер держреєстрації 0100V004085.
    Метою роботи є виявлення констант української прикладної графіки в процесі її становлення та утвердження на тлі суспільно-політичних і культурних рухів кінця ХІХ — початку ХХ ст. та зародження нових художніх явищ в українському мистецтві. У зв’язку з цим поставлено наступні завдання:
    - зібрати і систематизувати джерельний матеріал, включаючи творчий доробок митців-графіків, які працювали в галузі прикладної графіки;
    - висвітлити на тлі загальних мистецьких процесів історичний та соціокультурний контекст, в якому відбулося зародження та становлення української прикладної графіки;
    - визначити основні джерельні й творчі орієнтири української графіки кінця XIX — початку XX століть та їх роль в національній самоідентифікації мистецтва і формуванні українського стилю;
    - виявити функціональну специфіку, художньо-стилістичні особливості, національну своєрідність прикладної графіки, спираючись на творчість Г.Нарбута, В.Кричевського, О.Кульчицької та ін.;
    - обґрунтувати поняття „постнарбутівської плеяди” художників-графіків та дати мистецтвознавчу інтерпретацію основних творів для розкриття питання про естетичну цілісність графіки українського модернізму як одного з найбільших його досягнень;
    - простежити внесок у розвиток української графіки вітчизняних митців, які працювали поза межами Батьківщини, та його значення для консолідації й інтелектуалізації українського мистецького процесу.
    Об’єкт дослідження — твори української прикладної графіки кінця XIX — першої половини XX століття: графічне оформлення книг, газет і журналів, екслібриси, поштові листівки, видавничі марки, елементи корпоративної графіки, логотипи та ін.
    Предметом дослідження є мистецькі процеси становлення та утвердження мистецьких констант прикладної графіки на тлі суспільних і культурно-мистецьких рухів кінця ХІХ і першої половини ХХ ст., а також процес виникнення нових явищ в українському образотворенні й національної самоідентифікації мистецтва загалом.
    Методика дослідження вироблена саме з урахуванням специфіки мистецтва графіки із спеціальною орієнтацією на новітню прикладну графіку. Дослідження здійснене на основі комплексного підходу та принципу історизму щодо вивчення мистецьких питань. Метод роботи застосовувався відповідно до характеру досліджуваного матеріалу на основі засобів системного, функціонального та художнього аналізу.
    Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше зроблена спроба виокремити у творчому доробку видатних українських графіків і в українській графіці її прикладну галузь, в якій виявлено композиційні, образно-змістові, художні, технічні та естетичні вартості, органічні для контексту розвитку українського мистецтва. Відповідно до того автор уперше:
    - комплексно аналізує значний масив графічних творів, створених упродовж понад півстолітнього періоду в Україні та поза її межами;
    - розглядає перебіг процесу національної самоідентифікації української графіки;
    - обгрунтовує поняття постнарбутівська плеяда українських графіків на означення самобутнього явища, що охоплювало творчість учнів та послідовників одного з реформаторів національної графічної школи Г.Нарбута;
    - вводить у науковий обіг ряд маловідомих імен та творів прикладної графіки.
    Практичне значення роботи полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані сучасними дизайнерами для створення як ексклюзивних графічних розробок, так і для створення національних графічних моделей для соціокультурних чи репрезентативних потреб, наприклад, за межами України. Матеріали дослідження можуть бути використані під час написання навчальних посібників, методичних розробок. Сформульовані автором теоретичні висновки мають наукове значення і до певної міри уточнюють деякі аспекти української прикладної графіки доби модернізму та постмодернізму.
    На захист виносяться такі основні положення:
    - прикладна графіка — органічна складова мистецтва української графіки надзвичайно актуалізувалася в умовах наростання технічного прогресу та суспільно-політичних рухів початку ХХ століття і набула значення новітнього мистецького явища, що має свою внутрішню структуру, широкий діапазон функцій та динаміку розвитку;
    - прикладна графіка пройшла складний шлях розвитку, позначений видатними творчими віхами, який за якісними характеристиками укладається в хронологічні етапи, визначені творчістю українських художників, видатних митців-фундаторів прикладної графіки та їх послідовників, митців постнарбутівської плеяди, збагативши не тільки український, але й світовий мистецький досвід іменами Г.Нарбута, В.Кричевського, О.Кульчицької, М.Бутовича, Я.Гніздовського, творчість яких розглядається у контексті загальносвітових реформаторських ідей;
    - українська прикладна графіка періоду свого розквіту (перші два десятиліття XX століття) і свого великого масового піднесення (1920—30-і роки) органічно вписалася в естетичну проблематику світового мистецтва часу;
    - досвід української прикладної графіки є актуальним і для нових поколінь митців у розбудові нових методів їх творчості, а також становлення національної моделі графічного дизайну.
    Хронологічні рамки дослідження окреслені останніми десятиліттями XIX — першою половиною XX століття. За інтенсивністю формально-мистецьких пошуків та кількістю персоналій і першокласних пам’яток цей проміжок часу слід вважати чи не найбільш плідним для усього розвитку української графіки. Водночас, з метою здійснення концептуальних порівнянь залучено і більш ранній матеріал (аспект джерельної орієнтації), а також найвизначніші явища і твори другої половини XX — початку XXI століть.
    Територіальні межі дослідження: розглядаються твори, виконані українськими митцями як на етнічній українській території, так і за її межами, у Варшаві, Кракові, Берліні, Парижі, Москві, Петербурзі, Лондоні, Буенос-Айресі та інших культурних центрах світу, де працювали українські художники.
    Апробація дослідження. За темою дослідження автор опублікував ряд наукових статей, а саме:
    1. Мельник І. Графіка українських періодичних видань 20 30-х років ХХ ст. / І.Мельник // Вісник Львівської академії мистецтв. Львів, 1998. Вип. 9. С. 115 121.
    2. Мельник І.. Естетика ужитковості: з досвіду Миколи Бутовича / І.Мельник // Вісник Львівської академії мистецтв. Львів, 1999. Вип. 10. С. 265 268.
    3. Мельник І. Художньо-естетичні аспекти ужиткової графіки у мистецтвознавчому аналізі ХХ ст. / І.Мельник // Вісник Харківської державної академії дизайну. Харків, 2004. № 7. С. 52 62.
    4. Мельник І. Історико-культурні чинники видозмін у системі української графіки кінця ХІХ початку ХХ ст. / І.Мельник // Вісник Харківської державної академії мистецтв. Харків, 2005. № 5. С. 62 70.
    5. Мельник І. Європейський „рух віднови” і українська графіка кінця ХІХ ст. / І.Мельник // Українська академія мистецтв: Дослідницькі та науково-методичні праці. К., 2005. Вип. 12. С. 324 333.
    6. Мельник І. Мистецькі константи української прикладної графіки ХХ ст. у творчості С.Гординського, Я.Гніздовського, С.Караффи-Корбут / І.Мельник // Народознавчі зошити. Львів, 2007. Зош. 3 4. С. 375 381.
    Основні положення і фрагменти з розділів дисертації були апробовані у виступах на загальноукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, а саме:
    1. Мистецтво графіки в контексті української художньої культури кінця ХІХ початку ХХ ст. // ХХХХ Науково-творча конференція професорсько-викладацького складу ЛАМ. Львів, 2001.
    2. Графіка в системі української художньої культури кінця ХІХ початку ХХ ст. // ХХХХІ Науково-творча конференція професорсько-викладацького складу ЛАМ. Львів, 2002.
    3. Шляхи збагачення жанрово-видової структури української ужиткової графіки другої половини 1920-х років // ХХХХІІ Науково-творча конференція професорсько-викладацького складу ЛАМ. Львів, 2003.
    4. Концептуальні засади творчості Я.Гніздовського // ХХХХІІІ Науково-творча конференція професорсько-викладацького складу ЛАМ. Львів, 2004.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    Українська графіка розвивалася на тлі посиленого перебігу загальноєвропейського та світового мистецьких процесів. Як наймобільніший вид мистецтва графіка зуміла гідно відповісти на духовні та естетичні виклики доби, сягнувши глибокої внутрішньовидової перебудови та кількісного і якісного збагачення аж до появи нових різновидів і жанрів художньої графічної творчості та одночасно вироблення нових засобів формотворення і художньої виразності. Постало нове мистецьке явище, яке після довгих розмірковувань художників і мистецтвознавців дістало назву прикладної графіки і набуло значення мистецької категорії. В процесі дослідження введено і обґрунтовано поняття української прикладної графіки на основі аналізу творчості В.Кричевського, Г.Нарбута, О.Кульчицької, яких вважаємо їх фундаторами, та поняття постнарбутівської плеяди, що об’єднує творчість учнів і послідовників Г.Нарбута. Вони закріпили і розвинули далі утверджені Г.Нарбутом поняття мистецьких констант постійно діючих мистецьких закономірностей художньої творчості, вже досягнутих, утверджених і безсумнівних сталих понять, втілених у творчості фундаторів і далі розвинутих митцями постнарбутівської плеяди. Розробка понятійно-термінологічного апарату дала можливість концептуально типологізувати велику кількість мистецьких фактів з уведенням персоналій та вибудувати ілюстративний ряд. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:
    1. Розвиток української графіки, виникнення її прикладних різновидів відбувалося стадіально. При певній асинхронності з художньою практикою промислово розвинутих країн Західної Європи процес збагачення видової структури української графіки мав динамічний і всеохоплюючий характер. У проміжку часу між 90-ми роками ХІХ ст. і початком 20-х рр. ХХ ст. завдяки творчості митців з реформаторським способом мислення (І.Труш, В.Кричевський, О.Кульчицька), які адаптували універсальні ідеї Рескіна-Морріса на українському національному грунті, українська графіка повністю надолужила відставання у розвитку прикладних різновидів, а в два наступні десятиліття посіла одне з чільних місць в доробку мистецької еліти Європи, що продемонстрували міжнародні виставки.
    2. Дослідженням встановлено наявність стильових орієнтацій національного характеру, вироблених на грунті вітчизняної культурно-мистецької спадщини та на засвоєнні актуальних європейських напрямків. Глибина занурення багатьох практиків-графіків у стихію актуальних течій мистецтва Європи перших десятиліть ХХ ст. забезпечила єдність українського мистецького процесу з європейським і світовим.
    3. Враховуючи особливості перебігу мистецького процесу та невпинно висхідний його характер стосовно графіки як виду образотворчого мистецтва, виділяються хронологічні етапи розвитку української графіки від ранніх маніфестацій національної форми (кінець ХІХ століття) і до численних авторських концепцій у руслі модернізму і постмодернізму та пошуків українського стилю. З певною мірою узагальнення та умовності простежуються такі хронологічні періоди: 1890—1910, 1910—1920, 1920—1940, 1940—1950 і подальші роки. Їх можна вважати етапами розвитку національної концепції графічного мистецтва.
    4. Кожен із цих етапів, як видно із дослідженого ілюстраційного, зображувального і вербального матеріалу, має яскраво виражені мистецькі якісні характеристики, зумовлені актуально гострими запитами доби. 1890—1910 р. — це етап виокремлення українського мистецького процесу зі загального імперсько-російського та активного пошуку українського стилю. Віхами цього етапу є вихід 1900 р. альбому „З української старовини”, створеного співпрацею „шляхетної трійці” (за словами А.В’юника) — вченого Д.І.Яворницького, художників С.Васильківського і М.Самокиша; спорудження будинку Полтавського губернського земства за проектом В.Кричевського та оздоблення будинку, виконане В.Кричевським, С.Васильківським і М.Самокишем за мотивами українського народного орнаменту (1905—1909); петербурзький період творчості Г.Нарбута, що завершився створенням циклу кольорових графічних аркушів „Українська абетка”.
    1910—1920 рр. — це яскраво виражений період консолідації і зміцнення українського мистецького процесу, позначений тріумфальним злетом прикладної графіки, період діяльності її фундаторів і корифеїв. Найвидатнішою подією цього часу було створення у грудні 1917 року першої Української Академії мистецтв завдяки об’єднаним зусиллям видатних митців України М.Бойчука, О.Мурашка, братів Ф. і В.Кричевських, М.Жука, М.Бурачека та Г.Нарбута. Всі ініціатори створення Академії стали її викладачами та професорами. Г.Нарбут очолив майстерню графіки. За кількістю і художньою новизною та досконалістю виконаних робіт, за розмахом творчості це був зоряний час української графіки, його досягнення виявились вже не підвладними ніяким ударам долі. Навіть репресії сталінського режиму не змогли викреслити їх з історії українського мистецтва.
    1920—1940 рр. явно виражений постнарбутівський етап, етап творчості постнарбутівської плеяди митців учнів і послідовників Г.Нарбута, які після поразки збройної боротьби за державність України опинилися поза межами Батьківщини, але зуміли зберегти нарбутівський національно-мистецький дух та закріпити за своєю творчістю пріоритети української графіки для дальшого розростання. Та саме в цей час єдиний український мистецький процес зазнав розламу на два крила (вітчизняне та еміграційне). Встановлення тоталітарного режиму в Радянському Союзі, який силою насаджував єдиний метод соціалістичного реалізму, спричинило нівеляцію національних культур і обірвало нарбутівську лінію розвитку української прикладної графіки на території України.
    19401950 рр. період Другої світової війни і післявоєнної розрухи, коли знову надзвичайно актуалізувалося мистецтво графіки. Та в цей період ще більше поглибився згаданий вище розлам єдиного, сконсолідованого у 20-х роках творчого процесу розвитку української прикладної графіки.
    5. У другій половині ХХ ст., коли український мистецький процес в Україні був деформований, посилено працювали, не звертаючи з Нарбутового шляху, митці української діаспори, які змушені були після Другої світової війни покинути навіть Європу. Найдальші заокеанські відстані не відірвали їх від грунту рідної культури. Саме в Америці здійнялися такі видатні постаті, як М.Бутович і Я.Гніздовський. Долаючи всі перешкоди, використовуючи найменші можливості, здобували інформацію про Г.Нарбута і постнарбутівців та намагались продовжити їхню традицію і окремі українські графіки на Батьківщині. Особливо яскраво це представлено творчістю С.Караффи-Корбут, що була непохитно послідовною у своїх художньо-мистецьких принципах.
    6. Досвід національно зорієнтованої графіки, який неухильно нагромаджувався від часу Шевченкової «Живописної України» аж до середини ХХ ст., слід вважати стратегічним напрямом розвитку і основним, історично виробленим базовим ресурсом української графіки. Через те весь цей комплекс бере безпосередню участь у формуванні нових напрямків розвитку української графіки, а через розширення її прикладних функцій і графічного дизайну.
    7. Дослідження засвідчує, що українська прикладна графіка кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. є запорукою збереження самобутності українського образотворчого мистецтва в сучасному глобалізованому мистецькому процесі.











    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



    1. А. Р-вь. Въ провинции / А. Р-вь // Аполлонъ. - 1913. - № 3. C. 48.
    2. Александрович В. Львівські малярі XVI-XVII століть як проектанти графічного оздоблення друкованої книги / В. Александрович // Україна. Культурна спадщина, національна свідомість, державність, ПРОΣΦΩNHMA. Історичні та філологічні розвідки, присвячені 60-річчю академіка Ярослава Ісаєвича. - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 1998. С. 85 95.
    3. Альманах лівого мистецтва ЗУМО / [за ред. М.Колесси, І.Крушельницького, С.Гординського]. - Львів, 1930. 27 с.
    4. Аникст А. У.Моррис и проблемы художественной культуры / А. Анкист // Уильям Моррис. Искусство и жизнь. Избранные статьи, лекции, речи, письма. - М.: Искусство, 1973. - 512 с.: 8 ил. - С. 7 - 49.
    5. Антонович Д. Український орнамент / Д. Антонович // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. - К.: Либідь, 1993. С. 385 403.
    6. Антонович Д. / Д. Антонович // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. - К.: Либідь, 1993. С. 237 240, 346 384.
    7. Art Deco у Львові: Каталог виставки / Концепція виставки та каталогу А.Банцекової. - Львів, 2001. 12 с.
    8. Б. А. Выставка картин украинских художников /А. Б. // Искусство въ Южной России. Живопись, графика, художественная печать. - Киевъ, 1913. - № 7 8. - С. 378 - 380.
    9. Бабурина Н. Традиции и современность / Н. Бабурина // Творчество. - М., 1986. - № 3. С. 29 32.
    10. Батіг М. Олена Кульчицька майстер гравюри / М. Батіг // Народознавчі зошити. Львів, 2001. № 1. С. 38 42.
    11. Бегенау З. Функция, форма, качество /З. Бегенау. М.: Мир, 1969. 168 с.
    12. Белецкий П. Георгий Иванович Нарбут / П. Белецкий.— Ленинград: Искусство (Ленинградское отделение), 1985. 240 с.
    13. Белецкий П. Георгий Иванович Нарбут / П. Белецкий. М.: Искусство, 1985. 237 с.
    14. Білецький П. Мова образотворчих мистецтв / П. Білецький. - К.: Радянська школа, 1973. 128 с.
    15. Білецький П.О. Георгіївський статут” Г.І.Нарбута / П.О. Білецький // Українське мистецтвознавство: Міжвідомчий збірник наукових праць. Вип. I. - К.: Наук. думка, 1993. - С. 169 177.
    16. Білокінь Сергій. Другий після Нарбута / Сергій Білокінь // Україна. - К., 1989. - № 5. - С. 16 17.
    17. Бойцов Д., Шмагало Р. Іван Мозалевський / Д. Бойцов, Р. Шмагало. Львів, 1996. 114 с.
    18. Бурачек Микола. Спогади про Г.І.Нарбута / Микола Бурачек // Бібліологічні вісті. - К., 1927. - № 1. - С. 91 - 97.
    19. В.Л.[Ласовський]. Творім кооперативну традицію / В.Л. // Господарсько-кооперативний часопис. - Львів, 1937. - 24 січня.
    20. Виставка сучасної української графіки: Катальог / [упоряд. і ред. П.Ковжуна]. - Львів: АНУМ, 1932. - 32 с.
    21. Волконский Александр. О трех ветвях русского древа и... сепаратизме /Александр Волконский // Русский рубеж. - М., 1991. - № 7. - С. 12 - 16.
    22. Волошин Л. Рання графіка Святослава Гординського : 1920 1930 роки / Л. Волошин. Львів : Афіша, 2007. 187 с.
    23. Врона Ів. Назрілі питання із мистецької освіти / Іван Врона // Мистецько-Технічний ВИШ: Збірник Київського художнього інституту. [Вип.] 1. - К., 1928. - С. 34 - 42.
    24. В’юник А. Післямова / А. В’юник // З української старовини. Альбом. - К., 1991. 328 с.
    25. Георгій Нарбут: Альбом / [авт.-упоряд. П.О. Білецький]. К.: Мистецтво, 1983. 119 с.
    26. Герчук Ю. Поэтика орнамента / Ю. Гречук // Советское декоративное искусство. - М., 1983. Вып. 7. С. 140 154.
    27. Герчук Ю. Шрифт, знак, орнамент в художественной структуре книги / Ю. Герчук // Советская графика. [Вып.] 7. - М.: Советский художник, 1983. - С. 17 - 23.
    28. Гніздовський Я. Масова механічна репродукція / Я. Гніздовський // Хроніка 2000. Вип. 39 - 40. Україна: філософський спадок століть. - К., 2000. - С. 209 218.
    29. Гніздовський Я. Пробуджена царівна. Уривок з того, що не буде ніколи написане / Я. Гніздовський // Яків Гніздовський: Малюнки, графіка, кераміка, статті. - Нью-Йорк: Пролог, 1967. - С. 25 26.
    30. Гніздовський Яків: Малюнки, графіка, кераміка, статті. - Нью-Йорк: Пролог, 1967. 173 с.
    31. Голда Н.М. Розвиток національної ідеї при розробці рекламних продуктів / Н.М. Голда // Реклама і дизайн XXI сторіччя: освіта, культура, економіка: Збірник наукових праць [Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 18-20 вересня 2001] / [упоряд. і відпов. ред. Є.А. Антонович]. - К., 2001. - С. 37 - 42.
    32. Голлербах Е. Графіка Л. Хіжинського / Е. Голлербах // Бібліологічні вісті. - К., 1927. - № 1. - С. 84 - 90.
    33. Голлербах Е. Графіка М.В.Алексєєва / Е. Голлербах // Бібліологічні вісті. - К., 1927. - № 4. - С. 85 - 90.
    34. Голубець М. [Вступна стаття] / М. Голубець // Українська мистецька виставка. Львів, червень, 1922: Каталог.- Львів, 1922. - С.6.
    35. Голубець М. Сучасне малярство Наддніпрянської України / М. Голубець // Ілюстрований калєндар товариства „Просьвіта” з літературним збірником на переступний рік 1920. - Львів: Коштом товариства „Просьвіта”, 1919. - С. 144 - 160.
    36. Голубець М. Роберт Лісовський / М. Голубець // Українське мистецтво. - Львів, 1926. - № 2. - С. 33 - 38.
    37. Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом: Мистецьке середовище Львова другої половини XX століття / О. Голубець. - Львів: Академічний експрес, 2001. 176 с.: іл.
    38. Гординський Святослав. Павло Ковжун. 1896-1939 / Святослав Гординський. - Краків; Львів: Українське видавництво, 1943. - 63 с.
    39. Горняткевич Д. Українські мистці в автобіографіях. Як ми шукали українських малярів. Спомин про видання карток А.Ждахи, написав Василь Королів-Старий // Визвольний шлях. - Лондон, 1957. - № 8. - С. 927 - 934.
    40. Даниленко В. Дизайн / В. Даниленко. - Харків: Видавництво ХДАДМ, 2003. 320 с.: 664 іл.
    41. Даревич Зельська Дарія. Сто екслібрісів Мирона Левицького / Даревич Зельська Дарія. - Торонто, 1997. - 46 с.
    42. Добровольский Т. История польской живописи / Т. Добровольский. - Вроцлав; Варшава; Краков; Гданьск: Оссолинеум, 1975. 262 с.: 200 іл.
    43. Дорошенко Д. Розвиток науки українознавства у XIX - на початку XX ст. та її досягнення / Д. Дорошенко // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича.— К.: Либідь, 1993. С. 26 39.
    44. Дорошенко Д. Нарис історії України. Том II. (Від половини XVII століття) / Д. Дорошенко. - Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1966. 340 с.
    45. Дудко Федір. Пам'яті Павла Ковжуна. (Як я видавав із П.М. Ковжуном сатиричний журнал. Спомин з-перед 20-х років) / Федір Дудко // Літературно-науковий додаток «Нового часу». - Львів, 1939. - № 33 (29 травня). - С. ІУ.
    46. Ефремов С. Вне закона: к истории цензуры в России / С.О. Єфремов // Єфремов С.О. Літературно-критичні статті. - К.: Основи, 1993. С. 14 47.
    47. Євтух М. Українські емігрантські освітні установи в Чехословаччині (1922 - 1945 рр.) / М. Євтух // Третій міжнародний конгрес україністів. 26-29 серпня 1996 р. Політологія. Етнологія. Соціологія: Доповіді та повідомлення. - Харків, 1996. - С. 370 - 376.
    48. Жилле Артур. Универсальная эстетика ар нуво / Артур Жилле // Курьер ЮНЕСКО.М., 1990. Октябрь. С. 10.
    49. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVІ- ХVІІІ ст. / П.М. Жолтовський. К.: Наук. думка, 1983. 178 с.
    50. Жук І. Іван Левинський — педагог і теоретик / І. Жук // Записки НТШ. - Том CCXXVII: Праці секції мистецтвознавства.-Львів, 1994. С. 333 340.
    51. Жуков М. Акциденции Телингатера / М. Жуков // Декоративное искусство СССР. - М., 1978. - С. 17 - 22.
    52. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні. Книга 2. Частина 2. (17651800) / Я. Запаско, Я. Ісаєвич. - Львів: Вища школа, 1984. 132 с.
    53. Запаско Я. Графіка / Я. Запаско // Мистецтво оновленого краю: Науково-популярний нарис / [наук. редактор Я.П.Запаско].-К.: Мистецтво, 1979. - С. 83 - 118.
    54. Історія українського мистецтва: в шести томах. Т. III. - К.: Українська радянська енциклопедія, 1968. 440 с.
    55. Історія українського мистецтва: в шести томах. Т. IV. - Кн. 2. - К.: Українська радянська енциклопедія, 1970. 436 с.
    56. Історія українського мистецтва: в шести томах. Т. V. - К.: Українська радянська енциклопедія, 1967. 480 с.
    57. Історія української та зарубіжної культури: навч. посіб. [за ред. С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука]. - К., 1999. - 358 с.
    58. Кара-Васильєва Т. Історія української вишивки / Т. Кара-Васильєва. К.: Мистецтво, 2008. 464 с.: іл.
    59. Ковжун П. Записки маляра: Графіка / П. Ковжун // Митуса. - Львів, 1922. - № 1. - С. 22 - 24.
    60. Ковжун Павло. Графіки / Вступ. слово М.Федюка / П. Ковжун. КиївЛьвів, 1924. 7 с.
    61. Ковжун П. Неопубліковані праці Г.Нарбута / П. Ковжун // Нові шляхи. - Львів, 1929. - № 1. - С. 75 - 79.
    62. Ковжун П. Окраса книжки і пояснення віньєти / П. Ковжун // Сосенко К. Праджерело українського релігійного світогляду. - Львів: Живі Гроби, 1923. - С. 69 74.
    63. Козак Едвард: Каталог [виставки] / [автор-упоряд. Р.М. Яців] / Едвард Козак.-Львів: Редакційно-видавничий відділ облполіграфвидаву, 1990. 28 с.
    64. Конончук Сергій. Графіка: Альбом / [авт. вступ. ст. Р.З. Кункіна] / Сергій Конончук. - К.: Мистецтво, 1988. - 104 с.: іл..
    65. Корнилова А.В. Мир альбомного рисунка. Русская альбомная графика конца XVIII первой половины XIX века / А.В. Корнилова. - [Ленинград]: Искусство, 1990. 287 с.
    66. Косів В.М. Національні моделі і глобалізація графічного дизайну другої половини XX ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мист-ва / В.М. Косів. - Харків, 2003. 20 с.
    67. Кричевський В. Розуміння українського стилю / В. Кричевський // Хроніка 2000. - К.,1994. - № 12. - С. 161165.
    68. Кульчицкая Елена / [автор-сост.] А.И.Попов. - М., 1983. 176 с.
    69. Купчинський О. Статут і протоколи засідань Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові / О. Купчинський // Записки НТШ. - Том CCXXVII. Праці секції мистецтвознавства. - Львів, 1994. - С. 393 - 419.
    70. Лагутенко О. GRAPHEIN ГРАФІКИ. Нариси з історії української графіки ХХ століття / О. Лагутенко. К.: Грані-Т, 2007. - 168 с.
    71. Ласовський В.Л. Творім кооперативну традицію / В.Л. Ласовський // Господарсько-кооперативний часопис. - Львів, 1937. - 24 січня. - С. 2.
    72. Лешко Ярослав. Яків Гніздовський: маляр-графік / Ярослав Лешко // Яків Гніздовський. 1915-1985. Ретроспективна виставка: [Каталог] / [текст-Ярослав Лешко, куратор виставки]. - Нью-Йорк: Український Музей, 1995. - С. 21.
    73. Лісовський Р. Спомини про Г.Нарбута / Роберт Лісовський // Роберт Лісовський (1893-1982): Каталог виставки творів, присвяченої 100-річчю з дня народження художника. - Львів, 1993. - С. 26 32.
    74. Л. Мистець і суспільність / Л // Літературно-науковий додаток „Нового часу”.- Львів, 1939. - Ч. 22.
    75. Ляхов В.Н. Курс промграфики в ВУЗе / В.Н. Ляхов // Техническая эстетика. - М., 1966. - № 4. - 64 - 72.
    76. Ляхов В.Н. Фирменный стиль и художественное конструирование / В.Н. Ляхов // Техническая эстетика. - М., 1968. - № 5. - 92 - 98.
    77. Ляхов В.Н. „Продоформление” показывает / В.Н. Ляхов // Творчество. - М., 1970. - № 12. - С. 40 - 46.
    78. Ляхов В. Этикетка делает погоду / В. Ляхов // Советская культура. - М., 1970. - 18 августа.
    79. Ляхов В. Актуальные проблемы советской прикладной графики / В. Ляхов // Сборник докладов симпозиума в Биеннале прикладной графики. - Брно, 1974. - С. 112 - 119.
    80. Ляхов В.Н. Искусство книги: Избранные историко-теоретические и критические работы / В.Н. Ляхов. М.: Советский художник, 1978. - 248 с.
    81. Львівська сецесія. Каталог виставки / [автор-упоряд. Ю.Бірюльов]. - Львів, 1986. 184 с.
    82. Макаров А. Напередодні необароко / Макаров А. // Хроніка 2000. - К., 1994. - Вип. 1- 2. - С. 134 - 151.
    83. Маланюк Є. Вибране / Є. Маланюк. - Братіслава.1991. 444 с.
    84. Мельник І. Графіка українських періодичних видань 20 - 30-х років ХХ ст. / І.Мельник // Вісник Львівської академії мистецтв. Львів,1998. - Вип. 9. - С. 115 - 121.
    85. Мельник І. Естетика ужитковості: з досвіду Миколи Бутовича / І.Мельник // Вісник Львівської академії мистецтв. Львів, 1999. Вип. 10. С. 265 268.
    86. Мельник І. Європейський „рух віднови” і українська графіка кінця ХІХ ст. / І.Мельник // Українська академія мистецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці. К., 2005. Вип. 12. С. 324 333.
    87. Мельник І. Історико-культурні чинники видозмін у системі української графіки кінця ХІХ початку ХХ ст. / І.Мельник // Вісник Харківської державної академії мистецтв. Харків, 2005. № 5. С. 62 70.
    88. Мельник І. Мистецькі константи української прикладної графіки ХХ ст. у творчості С.Гординського, Я.Гніздовського, С.Караффи-Корбут / І.Мельник // Народознавчі зошити. - Львів, 2007. - Зош. 3 - 4. - С. 375 - 381.
    89. Мельник І. Художньо-естетичні аспекти ужиткової графіки у мистецтвознавчому аналізі ХХ ст. / І.Мельник // Вісник Харківської державної академії дизайну. - Харків, 2004. № 7. С. 52 62.
    90. Микола Бутович. Монографія / [автобіографія М. Бутовича; ст. В. Січинського] / Микола Бутович. - Нью-Йорк: Слово, 1956. - 60 с.
    91. Михайлів Юхим: Його життя і творчість. 1885-1935.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Атюнина Ирина Валентиновна. Реактивность и ауторегуляция церебрального кровообращения при разных вариантах ортостатических гипотензивных реакций у больных артериальной гипертензией старших возрастных групп с цереброваскулярной патологией
Аксенов Игорь Игоревич. Совершенствование решетного стана зерноочистительной машины
Авдеева Елена Юрьевна. Фармакогностическое исследование растений рода Saussurea Dc. флоры Сибири и разработка на их основе новых остеогенных средств комплексной терапии остеомиелита
Абасс Ахмед Зкеар Абасс. Исследование режимов гибридных систем электроснабжения с использованием возобновляемых источников энергии (на примере Республики Ирак)
Юрлов Иван Александрович. Спектроскопия и особенности широкополосного «белого» излучения наноразмерных диэлектрических оксидных и фторидных частиц, легированных редкоземельными ионами Pr3+, Dy3+, Er3+, Yb3+