ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ
| Бесплатное скачивание авторефератов |
| СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
| Авторские отчисления 70% |
| Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
| Акция - новый год вместе! |
ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ
Каталог / ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ / Декоративное и прикладное искусство
- Название:
- Храмові вітражі Галичини кінця ХІХ – поч. ХХ ст.: західноєвропейський контекст (становлення, художні особливості, проблеми реставрації)
- Альтернативное название:
- Храмовые витражи Галиции конца XIX - нач. ХХ ст .: западноевропейский контекст (Становление, художественные особенности, проблемы реставрации)
- Кол-во страниц:
- 147
- ВУЗ:
- Львівська національна академія мистецтв
- Год защиты:
- 2005
- Краткое описание:
- Міністерство освіти і наукИ україни
львівська НАЦІОНАЛЬНА академія мистецтв
На правах рукопису
Гах Ірина Степанівна
УДК 7.033 (477)
Храмові вітражі Галичини кінця ХІХ поч. ХХ ст.: західноєвропейський контекст
(становлення, художні особливості, проблеми реставрації).
спеціальність 17.00.06 декоративно-прикладне мистецтво
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства
Науковий керівник доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри історії та теорії мистецтва
Львівської академії мистецтв
Стельмащук Г.Г.
Львів 2005
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ І
Історіографія та методологія дослідження. 10
Розділ 2.
Історія розвитку церковного вітража Галичини у контексті європейського вітражного мистецтва.
2.1.Європейський вітраж: історія становлення 18
2.2.Вітраж в храмових спорудах Галичини кінця ХІХ поч. ХХ ст. 37
2.3.Вітражні вироби мюнхенської фірми Мауера. 44
2.4.Продукція австрійської фірми з Тіролії на території Галичини. 53
2.5.Співпраця художниківвітражистів Галичини з майстернею
Г. Желенського у Кракові. 59
Розділ 3.
Художні особливості храмового вітража Галичини західної та східної християнських традицій кінця ХІХ початку ХХ ст. 80
Розділ 4.
Проблеми реставрації та збереження традицій галицького вітража
кінця ХІХ поч. ХХ ст. в сучасному українському мистецтві. 109
Висновки 142
Список літератури 146
ВСТУП
Протягом останніх років в українському мистецтвознавстві спостерігається помітне зацікавлення вітражами. Досліджуючи мистецтво вітражу необхідно конкретизувати визначення «вітраж» в термінології українського монументального мистецтва. Як відомо вітраж (французьке vitrage, від vitre віконне скло) твір мистецтва, сюжетна чи орнаментальнодекоративна композиція з кольорового або безколірного скла, скріплена металом (свинцем, алюмінієм, сталлю, цементом, бетоном тощо), збагачена розписом керамічними фарбами, гравіруванням і т.ін. В архітектурі (переважно храмовій) вітраж використовується для освітлення приміщення та мистецького декорування віконних (дверних) отворів. Протягом тривалого часу вважалось, що в українському церковному мистецтві вітраж не був поширеним.
В історії європейської культури вітраж як вид монументального мистецтва у ХІІ ХVІ ст. був особливо популярним у храмових спорудах західнохристиянської обрядовості, а у другій половині ХІХ поч. ХХ ст., час відродження, його широко впроваджували не лише у сакральне, але й світське будівництво. Довший час скляні кольорові зображення вважались характерними виключно для католицької храмової архітектури, що підтверджувалося великою кількістю цих творів у костелах Англії, Франції, Німеччини, Австрії, Польщі, Чехії та інших західно та центрально європейських країнах.
Скляні кольорові сюжетні чи орнаментальні композиції, їх існування у церковній архітектурі до цього часу були недостатньо висвітлені у мистецтвознавчій практиці. Мало досліджено становлення цього виду монументального церковного мистецтва на території західних областей України у період Середньовіччя, ХVІ ХVІІІ ст. та наприкінці ХІХ поч. ХХ ст. Творчість українських художників кінця ХІХ поч. ХХ ст. у царині вітражного церковного мистецтва Галичини практично не розглядалась. Оскільки, на західноукраїнських землях знаходяться пам`ятки костельного та церковного вітража кінця ХІХ початку ХХ ст. потрібно не лише дослідити його розвиток у вказаному часі, але й розробити методику проведення реставраційних, профілактичних заходів для їх збереження. Особливий інтерес викликає існування галицького вітража як виду монументального мистецтва в храмових спорудах у період Середньовіччя, ХVІ ХVІІ ст. та наприкінці ХІХ поч. ХХ ст., тим більше, що він і зараз продовжує свій розвиток.
Актуальність теми. зумовлена станом дослідження проблем, необхідністю поглибленого висвітлення історії розвитку вітчизняного листового (вітражного) скловиробництва, його впровадження у галицьку храмову архітектуру в період Середньовіччя, ХVІ ХVІІІ ст., та появу церковного сюжетного вітража наприкінці ХІХ поч. ХХ ст. у Галичині, уточненням цілого ряду історичних даних щодо робіт європейських майстерень на території Галичини, розкрити творчість художниківвітражистів. На сьогоднішній день цей вид мистецтва є актуальним і, практично, у всіх старих (відновлених) та новозбудованих храмових спорудах встановлюються нові вітражні вікна, а також проводяться реставрації старих вітражів. Окремі джерела розкривають деякі аспекти теми дослідження: Чегусова З.[ вітраж] //Мистецтво України. Т 1. К. Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1995. С. 335336; Грималюк Р. Вітражі Петра Холодного. Дзвін. Львів, 1991. № 11. С.150154.; Грималюк Р. Вітражі Львова другої половини ХІХ початку ХХ ст.: Автор. дис. кан. наук. 17.00.06. Львів, 1996.; Грималюк Р. На порозі нового тисячоліття... // Збірн. матеріали українопольського наукового семінару Історична, мистецька та архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання. Жовква, 1998. С.129 132 варіант публікації: Народознавчі зошити. №5 (29) Львів, 1999. С. 757758.; Смирнов Ю. Реставрація римокатолицького собору у Львові в 18921899 роках // Матеріали наук. конференції Історія релігії в Україні”. Кн.ІІ. Львів: Логос,1999. С. 138143.; Тищенко Г. Пронин А. Витражи в Украине // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Мистецтвознавство. Харків 2001-02. С. 64-75; Грималюк Р. Вітражі Львова. Львів, 2004. Згадані праці щодо історії вітражу кін. ХІХ - поч. ХХ ст. підтвердили доцільність розгляду цих проблем у контексті загальноєвропейських історичних та культурологічних досліджень, а глибше і ширше вивчення відповідатиме першочерговим завданням сучасного мистецтвознавства, яке спрямовує свої зусилля на об`єктивне, достовірне, науково обгрунтоване висвітлення історії європейської, а зокрема - української культури. Скляні храмові сюжетні чи орнаментальні композиції, їх існування у храмовій архітектурі на території Галичини на сьогодні в українському мистецтвознавстві не були предметом окремого дослідження. Не розкрито становлення цього виду монументального мистецтва у період Середньовіччя, ХVІ - ХVІІІ ст. наприкінці ХІХ та на поч. ХХ ст. Висвітлення творчості галицьких художників кін. ХІХ - поч. ХХ ст. та діяльності відомих західно- та центральноєвропейських фірм у мистецтві творення храмового вітражу на Галичині практично не розглядалось. На вказаних територіях збережена найбільша кількість пам`яток костьольного та церковного вітража кін. ХІХ - поч. ХХ ст., тому необхідно не лише дослідити його розвиток, але й розробити методику проведення реставраційних, профілактичних заходів щодо їх збереження.
Мета дослідження: висвітлити становлення та основні етапи розвитку галицького вітражного мистецтва кін. ХІХ поч. ХХ ст., звернувши особливу увагу на його стильові особливості та спорідненість з тогочасними західно- та центральноєвропейськими художніми течіями. Подати методику проведення реставраційних та оновлювальних робіт у галузі храмового вітражу, які підтверджені власним досвідом роботи.
Характер мети зумовив цілий ряд завдань, основними з яких є:
1) зібрати та систематизувати архівні та історичні матеріали стосовно вітражного мистецтва Галичини кін. ХІХ поч. ХХ ст.;
2) опрацювати літературні, історичні та іконографічні джерела у яких йдеться про листове (вітражне) скловиробництво та його використання у церковному вітражі;
3) дослідити доступні для вивчення найхарактерніші збережені пам`ятки вітражного храмового мистецтва Галичини кін. ХІХ поч. ХХ ст.;
4) висвітлити діяльність провідних фірм Австрії, Німеччини, Польщі на території Галичини у визначений хронологічними рамками дослідження автора;
5) виявити закономірність розвитку західноукраїнського храмового вітража в останні десятиліття ХІХ - поч. ХХ ст.;
6) простежити взаємовпливи східної та західної християнських традицій у галузі храмового вітража;
7) провести мистецтвознавчий аналіз пам`яток храмових вітражів мистецтва кін. ХІХ поч. ХХ ст.; зокрема, творів українських художників М. Сосенка, Ю. Буцманюка, П.І. Холодного;
8) розглянути основні технологічнотехнічні прийоми виготовлення та реставрації сюжетних храмових вітражів;
9) запропонувати програму збереження пам`яток вітражного мистецтва кін. ХІХ - поч. ХХ ст. на території Галичини.
Об`єкт дослідження - вітражі у спорудах сакрального призначення Галичини кін. ХІХ поч. ХХ ст., виконані в матеріалі західноєвропейськими фірмами Німеччини, Австрії та Польщі, творчість тогочасних художників-вітражистів. Предметом дослідження виступають процеси формування храмового вітражу як художнього явища, його художні особливості та проблеми реставрації пам`яток храмового вітражного мистецтва кін. ХІХ - поч. ХХ ст. на території Галичини в контексті історії європейської художньої культури.
Хронологічні межі дослідження зумовлені наявністю фактичного матеріалу й охоплюють останні п`ятнадцять років ХІХ та першу третину ХХ ст., що підтверджується сигнатурами та архівними чи історичними документами. З метою грунтовнішого висвітлення теми робимо екскурси у віддаленіші історичні періоди.
Територіальні межі дослідження визначені історичною територією Галичини, яка входила до складу Польщі (13491872, 1918 1939), АвстроУгорщини (1872 1918).
Методологічною основою дисертації є принцип історизму та системного підходу до об`єктивного висвітлення явищ минулого на основі комплексного використання літературних джерел, які поєднуються методами мистецтвознавчих досліджень: систематизацією фактологічного матеріалу, порівняльним аналізом, періодизацією та класифікацією. Основою загальнотеоретичного осмислення проблем, порушених у дисертації стали роботи провідних мистецтвознавців: М.Голубця, П.Жолтовського, І.Свєнціцького, В.Овсійчука, О.Сидора, К.Ціммертер, Е.Маєрет та ін.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в дисертації на основі систематизації, узагальнення й аналізу значного за обсягом фактичного матеріалу, першоджерел та архівних документів здіснено спробу комплексного дослідження проблеми розвитку вітражного мистецтва на території Галичини наприкінці ХІХ - на поч. ХХ ст., появи сюжетного вітража в храмах Греко-Католицької та Православної церков у першій третині ХХ ст. Уперше проводиться дослідження галицького храмового вітража, аналізуються маловідомі історичні факти та архівні матеріали щодо діяльності відомих західноєвропейських вітражних фірм та художників проектантів, експонати фондів Національного музею у Львові. Визначаються художні особливості галицького храмового вітража кін. ХІХ поч. ХХ ст. методом порівняльної характеристики сюжетних вітражів східної та західної християнських традицій, вирішуються проблеми реставрації та збереження традицій вітражного мистецтва.
Практичне значення дисертації полягає у комплексному мистецтвознавчому аналізі храмових вітражів Галичини кін. ХІХ поч. ХХ ст., що приводить до розуміння культурномистецьких явищ, які відбувалися у центрально-європейському мистецтві. Цей аспект мистецтвознавчого дослідження підносить на новий рівень творчість М.Сосенка, Ю.Буцманюка та П.Холодного, які вписали нову сторінку в розвиток історії храмового вітражу, можливість застосування результатів дисертаційної роботи для існування церковного вітражу в сучасних умовах та проведення реставраційних робіт із збереженими вітражами кін. ХІХ - поч. ХХ ст. що є ще одним вагомим чинником дослідження. Матеріали дисертації можуть бути використані в курсі лекцій з історії українського та європейського мистецтва кін. ХІХ - поч. ХХ ст. у спеціалізованих вузах, а також для розробки навчальних програм та рекомендацій щодо збереження та реставрації вітражів.
Апробація результатів висвітлювалась на наукових конференціях :
«Історія релігії в Україні» що проводилась Академією наук України, Інститутом української археографії, Львівським музеєм історії релігії (Вітражне мистецтво на землях Галичини. Львів, 1992); «Історія релігії в Україні» - Академія наук України, Інститут української археології, Львівський музей історії релігії (Західноєвропейське вітражне мистецтво на Галичині. Львів, 1993); міжнародна наукова конференція - Львівська Академія Мистецтв «Українське Сакральне Мистецтво: традиції, сучасність,перспективи» (Культовий вітраж в історії національного мистецтва. Творчість П.І.Холодного. Львів, 1994); «Історія релігії на Україні» - Академія наук України, Інститут української археографії, Львівський музей історії релігії (Вітраж, одна з яскравих сторінок образатворчого мистецтва Ю.Буцманюка. Київ Львів, 1994); «Історія релігії на Україні» - Академія наук України, Інститут Української археографії, Львівський музей історії релігії (Історія встановлення кольорових вікон у Львівському Кафедральному костьолі. Київ Львів, 1995); міжнародна наукова конференція - Львівська Академія Мистецтв «Українське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи» ( Становлення сакрального мистецтва у храмах Галичини ХVІ - ХХ ст. Львів, 1997); Українсько-польська наукова конференція «Українсько-польські відносини в ХХ ст.: державність, суспільство, культура» (Галицький церковний вітраж початку ХХ ст. : співпраця краківської фірми Г. Желенського з українськими художниками-вітражистами.Тернопіль 1999); Міжнародна наукова конференція «Проблеми збереження, консервації, реставрації та експертизи музейних пам`яток» (Західноукраїнський вітраж - проблеми збереження та реставрації. Київ, 2001); Міжнародна наукова конференція «2000 - ліття Різдва Христового і народна культура» (Становлення та розвиток класичного вітражу в інтер`єрі української сакральної архітектури ХVІ - ХХ ст. Львів, 2001). В контексті мистецьких проблем досліджуваного періоду, дисертанткою була підготовлена наукова концепція виставки, яка відбулася у Львівському музеї історії релігії (1989) «Львівський вітраж на зламі ХІХ-ХХ віків».
Опублікувано двадцять статей, чотири - у фахових виданнях, в яких висвітлено головні положення дисертації.
Структура роботи. Дисертація ( 147 сторінок) складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури (143 позиції) та додатку (80 ілюстрацій).
- Список литературы:
- Висновки
Дослідження історії церковного вітражного мистецтва на території Галичини другої пол. ХІХ поч. ХХ ст. та основних етапів його становлення та розвитку в контексті європейського мистецтва храмового вітражу, дає підстави для відповідних висновків.
Церковне вітражне мистецтво кін. ХІХ поч. ХХ ст. в Галичині виступає окремою ділянкою монументального мистецтва, позначеною цілою низкою характерних ознак, які стосуються передовсім особливостей проектування та виготовлення вітражів, їх функціонального призначення та художньо-стилістичних особливостей. Церковний вітраж на території Галичини є свого роду феноменом мистецької культури східної християнської традиції.
Крім історичних та археологічних джерел, які підтверджують існування листового (вітражного) скловиробництва (ІІІ-ХІІ ст.), досліджено найхарактерніші пам`ятки іконопису ХVI ХVІІІ ст., зокрема, із збірки Національного музею у Львові, зображення в яких підтверджують широке впровадження у церковну архітектуру кольорових та безкольорових орнаментальних засклень. Художники іконописці надзвичайно виразно та чітко вимальовували вітражні вікна інтер`єрів із сталими композиційними схемами, на яких можна розпізнати не тільки матеріали, з яких виготовлений вітраж, але визначити способи обробки, встановити якими техніко-технологічними методами виконані фрагменти.
У ХVI ХVІІІ ст., як свідчить церковний живопис, у храмових інтер`єрах існують виключно орнаментальні кольорові чи одноколірні (часом прозорі) скляні композиції. У цей період у церковній архітектурі відсутні вітражні сюжетні зображення. Різноманітність конфігурацій фрагментів в орнаментальних композиціях церковних вітражів свідчить про професійну майстерність робітників, їх уміння надавати фрагментам листового скла потрібної форми: чотирикутної, восьми чи шестикутної, лускоподібної та інших. Практично у всіх іконах ХVІ ХVІІІ ст., на яких зображено вікна із вітражами, з`єднуючим матеріалом є метал (нами опрацьовано близько 300 ікон із збірки НМУ, які це підтверджують).
Паралельне існування східної та західної християнських традицій на території Галичини у ХVІ ХVІІІ ст., доводить закономірність взаємовпливів цих культур у мистецтві храмового вітражу. Хоча ми не маємо жодних даних про існування в церковній архітектурі східного обряду сюжетних кольорових зображень. На вітражі східної християнської обрядовості того часу традиція костьольного сюжетного вітража не розповсюджувалась, що є підтведжено пам`ятками іконопису згаданого періоду.
З серед. ХІХ ст. усі зміни, які відбувались у культурному житті Європи не могли оминути і територію Галичини, де проходили будівничі, реставраційні та оновлювальні роботи в храмових спорудах. Це позначилось і на вітражному мистецтві. В дослідженні висвітлена діяльність відомих вітражних фірм Німеччини, Австрії та Польщі в Галичині. Роботи цих закладів і сьогодні знаходяться у храмових спорудах східної та західної християнських традицій у первісному вигляді і вказують на високий рівень вітражного мистецтва в Галичині наприкінці ХІХ ст.
На основі архівних, історичних та літературних матеріалів з бібліотек Німеччини, Австрії та Польщі висвітлено основні відомості про вітражні фірмивиробники, їх діяльність. У храмах західної християнської традиції наприкінці ХІХ ст. встановлюються кольорові вікна, проекти до яких створювали відомі польські художники Я. Матейко, Ю.Мехоффер, Т.Аксентович та ін. в матеріалі виконувались вітражними фірмами: німецькою Мауера з Мюнхену (Mauer`sche Hoffkunstanstalt) та австрійською із Інсбруку (Tirol Glasmalerei und Mosaikanstalt).
На початку ХХ ст. вітражі виконували українські художники, які плідно працювали у галузі монументального мистецтва і яким належать пректи комплексного рішення інтер`єрів галицьких храмових споруд. В процесі роботи виявлено, що доступні для дослідження та цілісно збережені церковні вітражі поч. ХХ ст. в Галичині у матеріалі виконані краківською фірмою Г.Желенського. У тому часі створюються та функціонують фірми, які виготовляють листове скло та впроваджують його у храмове і світське будівництво. Але у зв`язку з тим, що виготовлення сюжетного вітража на металевій основі із високими вимогами щодо якості роботи із складними технологіями не отримало особливого розповсюдження у традиціях східної християнської культури, ці фірми не виконували складних сюжетних вітражів у матеріалі, відповідно не були конкурентноздатними для великих європейських вітражних фірм. З часом більшість подібних фірм була викуплена сильнішими та багатшими вітражними закладами.
Церковний вітраж поч. ХХ ст. композиційними, колористичними та образнохудожніми рисами відрізняється від кольорових сюжетних вікон кін. ХІХ поч. ХХ ст. у католицьких храмах, які сьогодні збережені у Галичині і які були проектовані відомими у Європі художниками. Якщо в давні часи вітражні вікна у церкві виконували роль декоративної прикраси та були основним джерелом світла, то в ХХ ст. ці твори репрезентують високий рівень сюжетного вітражу. Церковний вітраж початку ХХ ст. це мистецький твір із глибоким богословськосимволічним підтектстом, винятково майстерними композиційними, колористичними, графічними та техніко технологічними вирішеннями. Цілісність композиційних рішень, чітко продумана система колірних заповнень площин вікна, монументальність та статичність у зображенні фігур, витонченність контурних силуетів, делікатне малярське моделювання ликів та рук відрізняють вітражні, проектовані українськими художниками монументалістами поч. ХХ ст. Зводячи до мінімуму технологічні можливості збагачення поверхні листового скла, вітражі проектуються у такий спосіб, щоб максимально виявити харатеристики скла як матеріалу, а саме: повна відмова від темних кольорів, використання напівпрозорого скла, збагачення поверхні скляними (прозорими) фарбами, вміле оперування густотою та тональними градаціями кольорового скла, широке впровадження технології травлення накладних фрагментів та інших технічних прийомів Таким чином вітраж висвітлюється”, набирає особливого образнохудожнього ладу, демонструється краса скла - як матеріалу. У церковних вітражах поч. ХХ ст., немає зайвої подрібненості, різких контрастів чи складних кольорових градацій; практично відсутня світлотінь. В інтер`єрі вони уподібнюються до фрескового малярства, органічно поєднуються із стінописом, іконописом, різбленням. Богословський зміст кольорових вікон у церковній споруді базується на традиціях української іконографії, а образи святих уподібнюються до зображень на іконах чи стінопису, особливо загострюються образні характеристики святих.
Розглянуто основні технічні засади щодо виготовлення нових та реставрації старих храмових вітражів. Використовуючи відомі із літературних джерел прийоми роботи із кольоровим листовим склом та металом, а також спираючись на власний досвід, запропоновано цілий ряд різних заходів щодо проведення відновлюючих та реставраційних робіт.
У дисертації запропоновано рекомендації щодо програми збереження та реставрації пам`яток вітражного мистецтва кін. ХІХ поч. ХХ ст. на території західних областей України. Результати дослідження знайшли своє продовження у сьогоденній діяльності художників та майстріввітражистів, які демонструють професійне ставлення до реставрації старого галицького вітража та творення нового сучасного.
Список літератури
1. Анри де Моран. История декоративноприкладного искусства от древнейших времен до наших дней. М.: Искусство, 1982. С.256-273.
2. Александрович В. Західноукраїнські малярі ХVІ століття. Львів, 2000. С. 49-62.
3. Базен Ж. История истории искусства.М.: Культура, 1995. С.207-221.
4. Бахтик С. Поспихал В. Облагораживание стекла. М.: Наука и культура, 1970. С.10-92, 136-150, 159-189, 214-287.
5. Безбородов М. Иследование стекол и стеклодельной мастерской IIIIV вв. н.е. в с.Комаров. К., 1964. С. 55-70.
6. Бычков В., Византийская эстетика. М. // Искуство, 1977.С. 93.
7. Буцманюк Ю. Монографічна студія. Канада, 1982. С. 7-62.
8. Вег Я. Средневековые цветные витражи. М. :Интерпресграфик, 1987. № 1. С.7-9.
9. Вітражні імпровізації / Салон. Інтер`єр, стиль, дизайн.К. 2001.С.5.
10. Воронов Н. Рачук Е. Советское стекло.М.: Аврора,1973. С.5-10,153-159.
11. Вуйцик В. Липка Р. Зустріч зі Львовом. Львів: Каменяр,1987.С.100-139.
12. Гах І. Як врятувати вітраж? // Літопис Червоної Калини. Львів, 1990. №1. С. 3-4;
13. Гах І. Диво вікна П.І.Холодного // Людина і світ. Київ, 1990. № 10-12. С.12;
14. Гах І.Вітражне мистецтво на землях Галичини // Матер.наук.конф. «Історія релігії на Україні» Львів: Логос, 1993. С. 14-16;
15. Гах І. Культовий вітраж в історії національного мистецтва // Матер. наук.конф. «Українське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи».Київ, Львів: ЛАМ, 1995. С. 83-89;
16. Гах І.Вітраж - одна з яскравих сторінок монументального мистецтва Ю.Буцманюка// Матер. наук. конф. «Історія релігії на Україні». Львів: Логос, 1994. С.45-46;
17. Гах І. Історія становлення кольорових вікон у Львівському Кафедральному костьолі 1892-1898 // Матер. наук. конф. «Історія релігії на Україні». Львів: Логос, 1995. С.100-102;
18. Гах І. Становлення українського вітражу // Образотворче мистецтво. К., 1998. № 2. С.15-17;
19. .Гах І. Проблеми реставрації галицького вітражу кінця ХІХ поч. ХХ ст. // Будуємо інакше. Львів,1998. №1. С. 4-6;
20. Гах І. Галицький церковний вітраж початку ХХ ст.: співпраця краківської фірми Г.Желенського з українськими художниками-вітражистами // Матер. міжн. наук. конф. «Українсько-польські відносини в ХХ ст.: державність, суспільство, культура» Тернопіль, 1999. С. 229 - 240;
21. Гах І. Українське сакральне мистецтво: проблеми розвитку, збереження і реставрації // Київська церква. Львів - Київ , 2000. № 2 (8). С. 100 -101;
22. Гах І. Вітражні імпровізації львівської професійної асоціації художників-вітражистів «Вікно» // Каталог виставки ( вступна стаття). Львів: Малті М., 2000;
23. Гах І. У світлі вітражного «Вікна» // Київська церква. Львів-Київ, 2001. № 2-3 (13-14). С. 274-275;
24. Гах І. Львівський культовий вітраж: історії минулого у майбутнє // Різдво Христове ( статті і матеріали). Львів : Логос, 2001. С. 188 -191;
25. Гах І. Вітражний світ «Вікна» (короткий підсумок пройденого) // Будуємо інакше. Львів , 2001. С. 4-5.
26. Гах І. Західноукраїнський вітраж - проблеми збереження та реставрації // Матер. ІІІ міжн. наук.-практ. конф. Проблеми збереження, консервації, реставрації та експертизи музейних пам`яток. Київ, 2001. С. 29-30.
27. Гах І. Вітражі фірми Tiroler Glasmalerei und Mosaikanstalt у церквах Львова.// Вісник Львівського Університету (мистецтвознавство). Львів, 2002. С.161-167.
28. Гах І. Становлення та розвиток класичного вітражу в інтер`єрі української сакральної архітектури ХVІ - ХХ ст. // Народознавчі зошити. Львів,2003. № 1-2 . С. 240-246.
29. Глембоцька Г. Ян Генрік Розен. Львів: Галицька брама 1996. № 2122.
30. Голод І. Художнє склоробство у західноукраїнських містах ХVXVII cтоліть.//Матер. Наук. конф. Скло в Україні”. Львів, 1995.
31. ГрайнерВронова Е. Сенсорні скла у реставрації вітражів// Будуємо інекше. Львів, 2001, № 1. С. 2-7.
32. Грималюк Р. Вітражі Петра Холодного.Львів // Дзвін, 1991.№ 11.С. 150-156.
33. Грималюк Р. Невтрачені шедеври: вітражний ансамбль церкви у Мражниці. // Альманах,ЛАМ. Львів, 1995. С. 130-132.
34. Грималюк Р. Вітражі Львова другої половини ХІХ початку ХХ ст. / Дис. кан. наук .17.00.06. Львів, 1996.
35. Грималюк Р. Вітражі у кам`яницях Львова //Альманах, ЛАМ.Львів, 1997.
36. Грималюк Р. На порозі нового тисячоліття...: Збірн.мат.українопольського наук. семін. Історична, мистецька та архітектурна спадщина Жовкви: проблеми охорони, реставрації та використання. Жовква Львів, 1998.
37. Грималюк Р. Вітражі Львова кінця ХІХ початку ХХ століття.Львів, 2004. С. 9-163.
38. Грималюк Р.Вітражні оздоби громадських споруд Львова кінця ХІХ початку ХХ століть. Записки наукового товариства імені Т.Шевченка. Львів, 1998. Том ХХХVІ.С.505-515.
39. Грималюк Р. Спадщина польського вітражного мистецтва стан збереження. //Народознавчі зошити. Львів 1999. №5 (29). С.779781.
40. Грималюк Р. Християнські мотиви у вітражному мистецтві модерну (вітражі Вірменської церкви): Народознавчі зошити.Львів,2003. С.204208.
41. Гулоян Ю.А. Декоративная обработка стекла и стеклоизделий. М., 1984. С. 135-144, 161-175.
42. Добровольський Т. История польськой живописи.Варшава,1975.С. 42, 139-156.
43. Журба М. Вітражі відроджуються у Львові / Урядовий кур`єр.2001.№ 49.С.4.
44. Задорожний В. Витражное искусство Украины.М.: Исскуство,1990. С. 7885.
45. Історія українського мистецтва: В 6т. К. Видво АНУРСР, 1970. С.355-357.
46. Історія Української РСР. Київ 1997.Том 1.С. 420.
47. Иванов Е. Севастьянов К. Список утрат петербурских витражей (1917 1998) . СанктПетербург, 1998. С. 3-43.
48. Качалов Н. Стекло. М.: Академия Наук СССР, 1959. С.173-188.
49. Ксилографічні дошки лаврського музею 1.Київ, 1927, ХХI.
50. Ланцетти А., Нестеренко М. Изготовление художественного стекла. М.: Высшая школа, 1972. С. 9-48, 149-182, 261-289.
51. Клех И. Двадцать лет львовского витража. Рига: Родник, 1990.С. 4546.
52. Липская А. Производство сортовой посуды и художественного стекла в Чехословакии.М., 1977.С. 35-48.
53. Лясковская О. Французкая готика архитектура,скульптура,витражи.М.: Искусство, 1973.С. 34-35, 68-69,73-74, 89-95.
54. Максимова О. Теоретические основы химической технологии стекла. Рига, 1976. С. 68-70.
55. Матвеев М. Сентюрин Г. Технология стекломасс, производство и обработка стеклоизделий.М.: Ленинград, 1945.С.18-34.
56. Минухин Е. Витражи. Рига, 1995.
57. Мистецтво України. Том 1. Київ : Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1995.С. 355-357.
58. Нога О. Іван Левинський. Львів: Основа, 1993. С.70.
59. Нога О.Український стиль в церковному мистецтві Галичини.Львів, 1999.С.6-28.
60. Остапенко О. «Вікно» сьогодні. //Образотворче мистецтво. 2003. №2 С.32.
61. Откович В. Вітраж у розрізі і перспективі //Культура і життя. 22.01.1984. С. 5-6.
62. Пелипенко А. Ручная розпись изделий из стекла.Ленинград,1987.С.46-72.
63. Петрякова Ф. Українське гутне скло. Львів, 1972. С.155-160.
64. Полевой В. Малая история искусств.М.:Искусство, 1991. С.156-170.
65. Полянський І. Чому бог зазирає не в наші вікна? / Експрес, 10. 02.1999. № 5 (385).
66. Радомська В. Повернення Модеста Сосенка //Образотворче мистецтво.К. 1991. №1.С. 47.
67. Рачук Е. Совецкое сульфидноцинковое стекло. М., 1975.С. 25-33.
68. Ріпко О. У пошуках страченого минулого // Репроспектива мистецької культури Львова ХХ ст.Львів: Каменяр, 1996. С. 56-60.
69. Свєнціцький І. Модест Сосенко.Львів, 1920 (каталог).
70. Свєнціцький І. Пам`яті Модеста Сосенка // Нова рада.1920. №31.
71. Свєнціцька В. Сидор О. Спадщина віків. Львів: Каменяр, 1990. С.5-9.
72. Свєнціцька В. Малювання на склі. Каталог виставки. Львів, 1990. С.2-11.
73. Сергеев Ю. Выполнение художественных изделий из стекла.М.: Высшая школа, 1984. С. 135- 145.
74. Семчишин М. Тисяча років української культури. Київ, 1993. С. 509.
75. Сікорський Н. Склоробна майстерня ІXст. У ПереяславХмельницькому: Археологічні дослідження в Західних областях України.К., 1979.С.146-150.
76. Сімоновіч А. Скляні кубки із Журавки.М., 1964. С. 8-12.
77. Слободян В. Церкви України.Перемиська єпархія. Львів, 1998.
78. Смирнов Ю.Реставрація римокатолицького собору у Львові в 18921899 роках // Матер. наук.конф. Історія релігії в Україні”.Кн.ІІ.Львів: Логос, 1999. С. 138-143.
79. Смирнов Ю. Реставрація латинської катедри у 18921899 рр. Львів: Галицька брама,1999. № 910.
80. СомСердюкова О. Тут львівський дух, або погляд крізь вітражі.//День. 6.03.2001. № 43 (1064).
81. Список утрат перербурских витражей (19171998) /Под.ред. Иванов Е.Севастьянов К.СанктПеретбург,1998.—С.3-43.
82. Стекло. Справочник под редакцией Павлушкина Н. М.: Стройиздат, 1973. С. 22-35.
83. Стельмащук Г. Поруйновані святині відроджуються.Львів: Наше життя. Грудень, 1998.С. 12.
84. Стельмащук Г. Штрихи до портрета майстра вітража//Альманах: ЛАМ.1998. С. 126128.
85. Тищенко Г. Пронин А. Витражи в Украине // Традиції та новації у вищій архітектурнохудожній освіті ( Мистецтвознавство). Харків. 20012002.
86. Тищенко О. Історія декоративноприкладного мистецтва України (ХІІІ ХVІІІ).К.: Либідь, 1992.С. 66-69, 112-113, 168-173.
87. Українська Радянська Енциклопедія. Київ, 1960, Том 2. С. 89.
88. Фремптон К. Современная архитектура.М.: Стройиздат, 1990. С. 45-79.
89. Холодний П Відповідь на запитання: 25ліття Національного музею у Львові. Львів,1930.С. 5-6.
90. Хохряков В. До питання розвитку львівського вітражного мистецтва: Мат. наук.конф. Львів: Університет, 1969.
91. Чегусова З. Вітражні імпровізації. Художнє життя // Інформаційний вісник (секція критики і мистецтвознавства національної спілки художників України). К.,березень 2001.
92. Чегусова З. Витражные импровизации /Зеркало недели. 2001.№17 (341). С. 24.
93. Шимчук М. Природа вітражу. Львів: ЛАМ, 2001. С.2-10.
94. Щапова К. Немного о древнем стекле. М., 1964. С. 18-70.
95. Adamovicz T. Witraze Fryburskie J.Mehoffera.Wroclaw, 1982. S. 13-14.
96. AnwanderHeisse E. Clasmalerei in Muenchen im 19. Jahrhundert, miscellanea Bawarica Monacensis, Bd. 161, 1992. S. 26.
97. Bestellbuch”. Tiroler Glasmalerei. Innsbruck, 1889.S 38.
98. BeehLustenberger S. Das Muenster 51, 1/1998,
99. Blum H., Stanislaw Wyspianski.Warszawa,1969.
100. BojarskaSyrek J. Wyspianski witraze.Warszawa, 1980.
101. Czapczynska D. Swieckie witraze w Krakowie. Uwagi o dzialalnosci krakowskich zakladow witrazowniczych od konca XIX w do roku 1939, Rocznik Krakowski” t.LIII,1987. S. 139-148.
102. Czech J. Kalendarz Krakowski” 18901917.
103. Czerwinski H. 60lecie Krakowskiego Zakladu Witrazy, w: Krakowskie zaklady szklarskie w okresie XXlecia.Krakow, 1966.
104. Die Weld der Glasfenster. Zwoullf Jahrhunderte abendlaundicher Glasmalerei in ueben 500 Farbbildern.Muenchen, 1976.
105. Domaslowski W., Kwiatkowski E. Problemy konserwatorski.Warszawa, 1965. №3.
106. Drahotowa O. Europahisches Glas.Praha, 1982.S.134-138,142-143,196-212
107. Fischer J. Handbuch der Glasmalerei. Lipsk, 1937.
108. Fischer O., Knappe K. Muenster Kunstschriften.Augsburg, 1929. S.11.
109. Flord W. Glasmalerei in Kaerter 115015000. Oesterreich, 1950.
110. FlordKraft E. Corpus Vitrearum Midii Aevi. OesterreichWien, 1962.
111. Gach I. Lwowski Okno”// Witraz 3. 1/ 2001.
112. Hesse R. Neue Glasmalerei in der Scyweiz. Basel, 1939. S. VII-XV.
113. Haslo slowa Bozego Laska, Pokoj i Chwala wcielenego slowa Matki... Maruj od zwyciestwa cudownej w obrazie Lwowskim...gloszace. Lwow,1754.
114. Inwentaryzacja opisowa i fotograficzna Zbiorow i Wyposazenia Zakladu Witrazy Zelenskich.Krakow, 1992.
115. Jansen E. Kleine Geschichte der Deutschen Glasmalerei.Drezno, 1963.
116. Kahn J. Muenchens Grossindustrie und Grosshandel.Muenchen 1891.S. 44.
117. Kajetonowicz D. Katedra ormianska i jej otoczenie. Lwow. 1930. S. 2124.
118. Kalendarzu Jozefa Czecha. Rocznik Krakowski. TOM LIII: S. 140.
119. KollerGlueck E. Unbekannte Jugendstil in Wien Glasfenster. Wien, 1983. S.5-22.
120. Krakowski Zaklad Witrazow i Mozaiki.Krakow, 1909.
121. Krieslinger F. Die Glasmalerei in Oesterreich. Oesterreich Wien, 1947.
122. Kruszynskie T. Witraz Josefa Mehoffera i Stanislawa Wyspianskiego w fasadzie zachodniej kosciola Mariackiego w Krakowie. PAN w Krakowie 1949, nr 9.
123. Kunst in Tirol.Wien, 1972.
124. Lajackowski St. Z dziejow katedry Lwowskiej.Lwow,1924. R.V. zesz.
125. Listy Stanislawa Wyspianskiego do Lucjana Rydla.Krakow,1976.S.160-253.
126. Litinski M. Restauracje katedry Lwowskiej / Gazeta Lwowska. Lwow,1897. S.11.
127. Maireth E. Die Geschichte der Tiroler Glasmalerei und Mosaikanstalt in Innsbruck. Innsbruck, 1986 / 1987. S. 18, 55,59.
128. Mala polska encyklopedia powszechna. PAN: Polskie wydawnictwo naukowe, Warszawa.
129. Malachowicz E. Ochrona srodowiska kulturowego. Wybor tekstowe. T.Z. Wroclaw, 1982.
130. Мatous F. Corpus Vitrearum Midii Aevi.Tschechoslowakei 1975.
131. Mehoffer J. Katalog wystawy zbiorowej.Krakow, 1964.S. 30-31, 46-47.
132. Muenster 1.
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн
