УГОРСЬКА ВИШИВКА ЗАКАРПАТТЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ ( ХУДОЖНЬО­ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ) : ВЕНГЕРСКАЯ ВЫШИВКА ЗАКАРПАТЬЕ XIX - первой четверти ХХ ВЕКА (ХУДОЖНЬОФУНКЦИОНАЛЬНИ и стилистические особенности)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • УГОРСЬКА ВИШИВКА ЗАКАРПАТТЯ ХІХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ ( ХУДОЖНЬО­ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ)
  • Альтернативное название:
  • ВЕНГЕРСКАЯ ВЫШИВКА ЗАКАРПАТЬЕ XIX - первой четверти ХХ ВЕКА (ХУДОЖНЬОФУНКЦИОНАЛЬНИ и стилистические особенности)
  • Кол-во страниц:
  • 191
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки України
    Львівська національна академія мистецтв


    На правах рукопису

    Коприва
    Аттіла Тиберійович

    УДК 746.3:746.4 (477.87)





    УГОРСЬКА ВИШИВКА ЗАКАРПАТТЯ
    ХІХ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ
    ( ХУДОЖНЬО­ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ)

    17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства





    Науковий керівник:
    доктор мистецтвознавства, професор
    Стельмащук Галина Григорівна








    Львів 2005







    З М І С Т
    Вступ.... 3

    Розділ 1. Історіографія та джерела дослідження ...12

    Розділ 2. Історія угорської вишивки Закарпаття ХІХ першої чверті
    ХХ ст.....37

    Розділ 3. Художньо-функціональна роль угорської вишивки
    3.1. Функції вишивки в жіночому та чоловічому одязі..........................51
    3.2. Оздоблення верхнього суконного чоловічого угорського одягу
    сюру......................................................................................................67
    3.3. Вишивка жіночого верхнього хутряного одягу бунди...............76
    3.4. Сакральна вишивка у реформаторських церквах Закарпаття..85

    Розділ 4. Орнаментальні мотиви і техніки угорської вишивки Закарпаття
    4.1.Традиція та стилістичні особливості, регіональні взаємовпливи в
    інтер´єрній вишивці угорців Закарпаття.........97
    4.2. Техніки угорської вишивки Закарпаття ..113
    4.3. Композиція мотивів угорської вишивки Закарпаття...125
    4.4. Семантика мотивів орнаменту угорської вишивки.............135

    Висновки...........................................................................................................171
    Список використаної літератури.................................................................178
    Ілюстрації
    Додатки








    ВСТУП

    Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку мистецтвознавства важливим кроком є дослідження народного мистецтва національних меншостей яке належить поліетнічному суспільству України та її культурній спадщині, а також має суттєве значення для країн Єврорегіону (у даному випадку Угорщини).
    У різноманітті видів декоративно-ужиткового мистецтва угорців Закарпаття ХІХ та першої чверті ХХ ст. художнє вишивання посідає одне з провідних місць. Багатство спадщини вишуканих виробів, яку залишили після себе митці народної творчості, свідчить про велике значення їх у суспільстві, побуті та традиціях. В угорській вишивці яскраво відображені ознаки доби, панівні тенденції, тогочасна мода та мистецькі вподобання. Особливу роль вишивка відіграє на святкових і обрядових предметах. Вона була домінантним засобом у декоративному оформленні інтер’єру житла, важливим оздоблювальним елементом народного строю, церковних атрибутів, які виконували під час обрядів Святого причастя, вінчання та ін. Орнаменти її генетично пов’язані із символікою та світосприйняттям угорців і відображають її художньо-функціональні особливості.
    Попри історичну та культурну цінність, феномен вишивки угорців Закарпаття і досі не був досліджений як українськими, так і угорськими науковцями, хоча деякі етнографи частково торкалися цієї теми. В наукових працях другої половини ХІХ та початку ХХ ст. містяться незначні згадки про вишивку, але обсяг інформації настільки мізерний, що на основі цього матеріалу практично неможливо висвітлити художньо-стилістичні особливості, образну систему, традиції та характер цього виду народного мистецтва. Тому з’ясування ґенези та традиційних особливостей угорської вишивки, які формувалися на теренах багатонаціонального етнокультурного середовища Закарпаття, є одним із актуальних напрямів сучасного мистецтвознавства. У зв’язку з цим комплексне дослідження угорської вишивки, яке полягає у розкритті історичних аспектів її розвитку, проблем стилістики, виявленні запозичених елементів і впливів різних культурних процесів на розвиток вишивки як поліфункціонального явища у контексті традиційної культури Закарпаття, сьогодні є надзвичайно важливим для українського мистецтвознавства.
    Дослідження угорської вишивки Закарпаття ХІХ першої чверті ХХ ст. доповнить скарбницю сучасного мистецтвознавства на Україні і сприятиме тому, щоб ці пам’ятки посіли чільне місце серед витворів мистецтва європейської культури. Значна кількість раніше не публікованих маловідомих угорських вишивок, зафіксованих та зібраних на території Закарпаття під час польових експедиційних робіт, вперше вводиться до наукового обігу. Сьогодні є надзвичайно важливо і актуально фіксація тих автентичних явищ угорської культури, які мали безпосередній вплив у зазначеному етнокультурному регіоні на розвиток народного мистецтва. Це має велике значення для розгляду Закарпатської області вже не як однорідного регіону, а як ареалу проживання різних етносів і національних меншостей, де аж до ІІ-го тисячоліття збереглися реліктові форми пластів ранніх культур.
    На підставі вищевказаних проблем окреслено мету роботи. На основі науково­критичного опрацювання попереднього доробку та за матеріалами власних спостережень дати комплексну мистецтвознавчу характеристику вишивки угорців Закарпаття як самобутнього явища декоративно­ужиткового мистецтва. Дослідити історичний аспект розвитку, семантику, художньо-функціональні і стилістичні особливості угорської вишивки Закарпаття ХІХ першої чверті ХХ ст. як одного із важливих засобів декору. Для досягнення мети ставилися наступні завдання:
    - проаналізувати основні тенденції розвитку вишивки угорців Закарпаття, її витоки та ґенезу в загальноісторичному контексті;
    - з’ясувати роль вишивки в народному костюмі угорців Закарпаття ХІХ та першої чверті ХХ ст., її функції та різновиди;
    - простежити художні особливості угорської вишивки (орнаментика, традиційні техніки, матеріали та кольорова гама);
    - окреслити характерні ознаки, які відрізняють угорську вишивку від вишивки інших етносів та національних меншин Закарпаття;
    - дослідити сакральну вишивку реформаторських церков Закарпаття та виявити мистецькі засоби їх виконання;
    - систематизувати угорську вишивку Закарпаття за стилістикою, техніками виконання та композицією; виявити її датування.
    - з’ясувати семантику мотивів орнаменту угорської вишивки на основі аналізу таких факторів впливу на аналізований вид народного мистецтва, як релігія, звичаї, традиції, міфологія, усна народна творчість;
    Предмет дослідження угорська вишивка Закарпаття ХІХ першої чверті ХХ ст. Крім цього звернуто увагу на вишивку окремих поселень східної Угорщини, які до 1945 року відносилися до адміністративних центрів Закарпаття.
    Об’єкт дослідження процес формування і розвитку образної структури вишивки угорців на території українського Закарпаття, а також її стилістичні та художньо­функціональні особливості.
    Хронологічні межі дослідження охоплюють ХІХ та першу чверть ХХ ст. У цей період угорська вишивка переживає стан нового відродження, що характеризується найбільш інтенсивною динамікою розвитку, виникненням нових стилістичних ознак у народній вишивці, високою актуальністю цього виду народного мистецтва серед традиційних художніх промислів Закарпаття. Комплексне дослідження угорської вишивки здійснюється вперше, тому зроблено екскурс за рамки хронологічних меж. З метою аналізу попередніх умов розвитку розглядається формування мистецтва народної вишивки як культурно-історичного явища на Закарпатті починаючи з ХVІІ ст.
    Територіальні межі дослідження охоплюють землі компактного проживання угорців в межах українського Закарпаття (сучасна Закарпатська область). У зв’язку із спільними стильовими ознаками вишивки українських угорців та угорців Березького району в Угорщині враховувалися також твори народних умільців Соболч Сотмар Березького комітату (Угорщинa). Перед ІІ-ою світовою війною ці комітати були роз´єднані. Географічні межі Березького комітату охоплювали Мукачівський, Берегівський райони (на даний час Закарпатської області, Україна) та околиці міста Вашарошномень (Угорщина).
    Наукова новизна полягає у тому, що це перше у мистецтвознавчій науці дослідження, у якому поставлено питання комплексного вивчення вишивки угорців Закарпаття як самобутнього явища декоративно­ужиткового мистецтва українського Закарпаття. Також вперше з´ясовується стилістика, художньо­функціональні особливості та семантика цього виду мистецтва у контексті української та угорської культур. Вперше у науковий обіг вводиться корпус літературних мистецтвознавчих і етнологічних джерел угорських вчених, які відсутні в Україні.
    Вперше вводиться до наукового обігу значна кількість раніше не публікованих маловідомих зразків угорської вишивки, зафіксованих та зібраних дисертантом на території Закарпаття під час польових експедицій 1999 2004 рр. Матеріали відповідно документовані і зберігаються у фондах музею Мукачівського технологічного інституту.
    Дисертантом обстежено вишивку в містах Мукачеве, Ужгород, Берегове, Свалява, Хуст, Виноградів, Тячів; селах Чоманин, Дрисіна, Чинадієве, Зубівка, Страбичове, Рівне, Ракошин, Баркасове (Мукачівського р­ну); у с. Середнє, Велика Добронь, Мала Добронь, Батьове, Минай, Геєвці, Дравці, Велика Пладь, Горяни (Ужгородського р­ну); с. Береги, Гут, Гать, Попове, Липове, Іванівка, Вари, Мужієве, Батьове, Дідове (Берегівського р­ну); с. Текове, Королеве, Підвиноградове (Виноградівського р­ну); с. Вишкове, Золотарьово, Крайникове, Велятино (Хустського р­ну); с. Солотвино, Біловарці (Тячівського р­ну); с. Білки, Малий Раковець, Довге (Іршавського р­ну).
    Крім експедиційних польових матеріалів, літературних джерел дисертантом використано архівні дані, музейні колекції, зокрема, матеріали архіву Дебреценського національного університету, Державного обласного архіву Закарпаття, а також міських архівів Ужгорода, Берегова і Мукачева.
    Опрацьовані музейні колекції Закарпатського краєзнавчого музею (м. Ужгород), музею архітектури та побуту (м. Ужгород), етнографічного музею замку «Паланок» (м. Мукачеве), етнографічний музей м. Берегове, Будапештський етнографічний музей (Угорщина), Березький етнографічний музей (м. Вашарошнамень, Угорщина), музей «Rétkőzi» (м. Кішварда, Угорщина); музей «Déri» (м. Дебрецен, Угорщина); кабінети народознавства навчальних закладів ЗОШ № 3 (м. Мукачеве), ЗОШ № 2 (с. Попове), Реформаторської угорськомовної гімназії (с. Береги).
    Крім речових, польових і музейних зразків вивчались твори образотворчого мистецтва: ікони, картини художників, графіка, неопубліковані малюнки, котрі становлять важливе джерело вивчення угорської вишивки XVІІ ХХ ст. на території Закарпаття.
    Вперше в українській мистецтвознавчій науці отримано узагальнені знання про угорську вишивку Закарпаття як самобутнє явище декоративно­ужиткового мистецтва. Здійснено атрибуцію зразків вишивок.
    Методика дослідження. Комплексне вивчення вишивки угорців Закарпаття вимагало застосувати суму методів.
    Відповідно до поставлених завдань дисертант у першу чергу послуговувався порівняльно­історичним методом, покликаючись на факти, приклади народного мистецтва не лише угорців, а й інших народів, враховуючи певні етапи їх розвитку. Аналізуючи стрій, дисертант послуговувався методом порівняльно­історичної реконструкції, а також методом типологічного аналізу. Під час польових обстежень, метод польових спостережень поєднувався з методом картографування вишивки, методом анкетування з наступним узагальненням даних.
    Для найбільш повної реалізаці поставлених у дисертації завдань здобувач користувався методом художнього аналізу, котрий базується на тріаді: матеріал, форма, декор, у єдності з функціональним призначенням, дотримуючись принципу історизму.
    Практичне значення роботи. Виконавче дослідження становить соціально-культурне значення. Результати роботи дозволяють вирішувати деякі завдання декоративно-ужиткового мистецтва, а також освітні питання: вдосконалення підготовки спеціалістів у Мукачівському технологічному інституті на кафедрі ТКШВ, та інших художніх закладів, підприємств легкої промисловості, прищеплення знань і любов до своїх традицій, обрядів, народного мистецтва.
    Дослідження посприяло виникненню ідеї та реалізації у життя, заснування музею прикладного мистецтва Закарпаття, який був відкритий 07.07.2004 р. на базі Мукачівського технологічного інституту як структурний підрозділ. В музеї представлені, зібрані дисертантом не лише угорські, але і українські (етногруп бойків, лемків, гуцулів), пам’ятки народного мистецтва: вишивка, народне вбрання інші речі побуту. Дисертантом передано до музею понад 300 світлин, на яких зафіксовано твори народних майстрів, одяг, предмети побуту, інтер’єр у якому працювали гуртки вишивки.
    Результати дослідження і проведеної практичної роботи вже використовуються у навчальному процесі МТІ. У студентів є можливість вивчати принципи технології виготовлення творів народного мистецтва, вчитись створювати сучасні моделі одягу за народними мотивами. Що дає ґрунт для зміцнення Закарпатської школи дизайну костюму, до становлення якої багато зусиль доклав дисертант.
    Отримані результати дослідження можна залучати до подальшого комплексного наукового опрацювання проблем народного мистецтва цього реґіону, використати їх для написання наукових праць і навчальних посібників.
    Робота написана на основі власних експедиційних польових матеріалів, дисертантом реконструйована велика кількість народного вбрання етнографічних груп бойків, лемків, гуцулів. А також угорців, що послужить науковцям для подальших досліджень. До сьогодні у музеях України майже зовсім не представлений закарпатський угорський костюм. Дисертант намагався ліквідувати цю прогалину. У результаті експедиційних досліджень, які відбувалися щорічно від 1999 року зібрано жіночі та чоловічі народні строї, весільну сукню, різні види вишитого поясного та плечового одягу, понад 50 вишитих виробів різного призначення, 27 світлин із зображенням одягнених у народні строї угорських селян, акварелі, гравюри. Які датуються ХІХ початком ХХ ст., дисертантом зроблено понад 170 світлин скатертин реформаторських церков, серед яких є текстильні вироби XVII XX ст. Ці матеріали вперше вводяться у науковий оббіг.
    Апробація роботи здійсненювалася на засіданні кафедри історії та теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв (протокол № 6, від 28 січня 2005 р.). Положення дисертаційного дослідження проходили також апробацію на засіданні кафедри технології та конструювання швейних виробів Мукачівського технологічного інституту і були включені в курс лекцій для студентів спеціальності технологія та конструювання швейних виробів” Мукачівського технологічного інституту:
    «Історія костюму», (V семестр, сп. ВШЛВ; VII семестр, сп. ТКШВ; V семестр, сп. ВШЛВ -з.ф.н.; X семестр, сп. ТКШВ-з.ф.н.);
    «Малюнок та основи композиції», (III­IV семестри, сп. ВШЛВ; III­IV семестри, сп. ТКШВ; III семестр, сп. ВШЛВ -з.ф.н.; III семестр, сп. ТКШВ-з.ф.н.);
    «Композиція виробів із шкіри», (X семестр, сп. ВШЛВ; XI семестр, сп. ВШЛВ -з.ф.н.).
    Проблематика теми висвітлена на різних наукових семінарах та конференціях:
    1. Доповіді на щорічних науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів, співробітників та студентів Мукачівського технологічного інституту. Мукачево 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.
    2. Доповіді на ХХХІХ, ХХХХ, ХХХХІІІ науково-творчих конференціях професорсько-викладацького складу ЛНАМ. Львів 2000, 2001, 2004 рр.
    3. Доповідь на дев’ятій науковій конференції «Українське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи (до 2000 ліття Різдва Христового)». Львів, 16 травня 2000 року.
    4. Доповідь на науково-практичній конференції «Українська національна школа дизайну: сучасний стан і перспективи розвитку» з нагоди презентації Української академії дизайну. Львів, 3 жовтня 2002 р.
    5. Доповідь на міжнародному науково­методичному семінарі, присвяченому 75­річчю Київського Національного університету технології та дизайну «Філософія національного костюма: проблеми та перспективи підготовки фахівців». Київ, 1­2 жовтня 2005 р.
    За темою дисертації опубліковано 8 статей та тези доповіді. З них 6 у виданнях, що відповідають вимогам ВАК.:
    1. Аналіз семантики мотивів угорського орнаменту в контексті світової системи знаків // Вісник Харківської державної академії дизайну та мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. Харків: Харківська державна академія дизайну та мистецтв, 2002. № 10. С. 25 33.
    2. Історіографія дослідження угорської вишивки Закарпаття (Угорські джерела) // Вісник Харківської державної академії дизайну та мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. Харків: Харківська державна академія дизайну та мистецтв, 2002. № 11. С. 44 55.
    3. Сакральна вишивка угорців Закарпаття XVII XIX ст. (На основі матеріалів по інвентаризації реформаторських церков з 1995 2000 рр.) // Вісник Харківської державної академії дизайну та мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. Харків: Харківська державна академія дизайну та мистецтв, 2003. № 3. С. 79 86.
    4. Угорська вишивка Закарпаття: іcтopія та тенденції розвитку // Вісник ЛАМ. Львів: ЛАМ, 2002. С. 123 132.
    5. Оздоблення угорських сюрів на території західної України та Угорщині // Вісник Української академії дизайну. Академ­дизайн. Львів: Українська академія дизайну, 2003. № 1. С. 46 53.
    6. Угорські вишивки на території Закарпаття // Народна творчість та етнографія. Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАНУ, 2003. № 1-2. С. 53 64.
    7. Стильові особливості угорської вишивки Закарпаття (XIX поч. XX ст.) // Народознавчі зошити. Львів: Інститут народознавства НАНУ, 2003. № 5,6. С. 756 ­ 765.

    8. A kárpátaljai magyarok népviselete és az egyes öltözetdarabok díszítő­ elemei (Народний костюм та особливості оздоблення окремих частин одягу закарпатських угорців) // A debreceni Déri Múzeum évkönyve (Annales Musei Debreceniensis de Friderico Deri nominati) 2004. A debreceni Déri Múzeum Kiadványai LXXVII. Debrecen: A Hajdú-Bihar Megyei Múzeumok Igazgatósága (Дирекція музеїв комітату Гойду­Бігор), 2005. С. 241-250.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Закарпатська вишивка угорців ХIХ першої чверті ХХ ст. розкриває історико-культурні процеси того часу, які впливали на формування мистецьких традицій окремих етнікосів та субкультур закарпатського пограниччя і водночас виступає єдиною локальною структурною одиницею народного мистецтва України загалом. На основі експедиційних, фольклорних, літературних, колекційних джерел досліджено значущість угорської вишивки у тканинах різного призначення.
    1. Порівняно із науковими публікаціями, які були зосереджені у звітах українських і російських етнографічно-статистичних експедицій та звітах географічних товариств, виявлено, що етнографічні матеріали закарпатоукраїнських видань другої половини ХІХ початку ХХ ст. на сьогодні є недостатньо дослідженими у науковій літературі. Сподвижницька діяльність таких вітчизняних та угорських авторів, як О.Митрака, І.Сільвая, Є.Фенцика, М.Ускої, Я.Ботізі, К. П.Сотмарі, І.Вагота, З.Чомара відіграла важливу роль у формуванні мистецької спадщини Закарпаття і сприяла висвітленню особливостей угорської вишивки Закарпаття. Незважаючи на те, що вже з кінця ХІХ ст. угорські етнографи починають проводити активні дослідження угорської орнаментики та виявлення її зв’язків із іншими сусідніми культурними реґіонами, існуючі дослідження не вказують на їх переважаюче зацікавлення вишивкою Закарпаття. А ретельний аналіз усіх вищеописаних літературних джерел вказує на відсутність комплексного аналізу цього явища і, зокрема, міжреґіональних взаємовпливів мотивів та орнаментальних композиційних структур, локальної стилістики між українською та угорською вишивками у межах етнографічного реґіону Закарпатського підгір´я.
    2. Історичні передумови формування угорської вишивки на Закарпатті проходили у синкретичній єдності розвитку цього виду народного мистецтва із традиціями Карпатського реґіону, а саме із впливом слов´яно-германської та алтайської культур. Важливо відзначити, що ґенезу народної вишивки угорців Закарпаття доцільно розглядати у контексті мистецтва Угорщини, це пов’язано насамперед із формуванням власних культурних особливостей та художніх принципів, які також тісно пов’язані із загальноугорською культурою. Історичний аналіз вказує на те, що процеси, які на території Закарпаття вплинули на ґенезу, зміну стилів, етнічні особливості народної угорської вишивки можна відстежити завдяки збереженим зразкам вишивок, що датуються від ХVII ст., зберігаються в Угорських етнографічних музеях і реформаторських церквах Закарпаття. Колишню Березьку жупу віднесено до найвідоміших осередків Закарпаття, де розвивалося мистецтво угорської вишивки, що дало підставу твердити про розвиток угорської вишивки у місцях найбільшої локалізації традицій угорського населення, завдяки чому процеси збереження традиційних, технічних і художньо-стильових особливостей вишивки впливали на розвиток мистецтва вишивки. Реліктові форми орнаментики на знайдених взірцях угорської вишивки Берегівщини, Хустщини, Виноградівщини, Тячівщини, Ужгородщини та Мукачівщини вказують на традиційні для закарпатців лінійно-силуетні орнаменти. Завдяки своїй простоті та графічності побудови композиції їх можна віднести до початкових, архаїчних форм мистецьких творів угрів, аналоги яких можна зустріти у творчості майстрів і на території Угорщини. Історичні засади розвитку та техніка виконання березької вишивки свідчать про її походження від традицій народного ткацтва, які були поширені по всій території колишньої Угорщині. Але із цих двох видів тільки перший був характерним, як для народної, так і для дворянської вишивки.
    3. Декорування та матеріали знаходилися у повній залежності від традицій та світоглядних уявлень угорців. Аналіз мотивів орнаментики ХІХ першої чверті ХХ ст., композиційного розташування декору і функціонального призначення вишивки тісно пов’язані та взаємообумовлені, що дозволило з’ясувати ті основні фактори, які впливали на розвиток угорської вишивки загалом. Розглядаються також спільні витоки між мотивами та буквами, їх близьке за інформаційним змістом значення, а також подібність у пластиці форм, образній структурі, в яку закладена початкова інформація архаїчного мотиву. Орнамент розглядається не тільки як результат творчої діяльності, а як декоративна мова угорського народу, яка несе у собі зміст певної закодованої інформації та функцію. Матеріалістичність філософії мислення, десакралізація та відречення від ідеалізації основних предметів її оточення, які тісно пов'язані із життям та традиціями, веде до зміни або повної втрати семантичності. Акцентація у вишивці кінця ХІХ поч. ХХ ст. на виключно естетичну функцію перетворює її обрядово-ритуальну сутність у декоративну.
    4. Мистецтво вишивки народного костюму угорців Закарпаття, його оздоблення, пов’язані із прагненням виділитися у цьому поліетнічному комплексі за рахунок естетичних засобів, які характеризуються стриманістю у насиченості декоративного оформлення костюма вишивкою. Проживання угорців серед слов’яномовного населення не вплинуло на культурну автентичність етносу, на що вказує, зокрема, їхня стала термінологія. Саме тому вишивка окремих видів народного одягу угорців Закарпаття відіграє швидше другорядну, ніж домінантну роль (винятком є верхні плечові види одягу ­ ціфросюр і бунда), врівноважуючи цим гармонію між оздобленням і формою. Нашарування одягу, яке спостерігається на початку ХХ ст., відобразилося у реґіонах, де було зосереджено мистецтво вишивки. Вишивка різних видів одягу, таких, як наприклад, сорочки, спідниці, безрукавки, крім художньо-естетичного вигляду, зосереджують особливості соціального і вікового статусу власниці, що відображається у кольоровій гамі і техніках виконання виробу. Найбільшої національної закарпато-угорської стилістики вдалося зберегти костюмам з реґіонів, відокремлених від інших навколишніх поселень (як, приміром, костюм с. В. Добронь).
    5. Різкі відмінності спостерігаються у вишивці угорського верхнього одягу, що проявляється через індивідуальне трактування декору майстром кушніром. Ціфросюр (давній тип верхнього одягу угорців Закарпаття) має спільні риси із сусідніми лемківськими чугами, гуцульськими і буковинськими мантами. Вишивка сюрів позначена своєрідним синтезом традиційного народного угорського мистецтва із стилістикою європейських, слов’яномовних та тюркомовних народів. Насичення у декоративному оздобленні цього виду одягу спричинило появу різноманітних стильових напрямків, що чітко відобразилося у різноманітності форм орнаментальних композицій і яскравій кольоровій гамі вишивок. Орнаменти вишивки жіночих бунд, подібно як і в ціфросюрах, складалися із мотивів різноманітних стилізованих форм рослинної орнаментики та інших елементів, трансформованих з навколишнього світу. Серед найбільш традиційних мотивів оздоблення цього одягу можна виділити „очі пави”, троянди і пелюстки. Структура орнаменту жіночої бунди відрізнялася чітким геометричним поділом на окремі частини та безпосередньо підпорядкована логічній структурі силуету і конструкції. Червоно-зелена колористична гама оздоблення бунди набуває розвитку в другій половині ХІХ ст., що вплинуло на вишивку інших видів одягу та посприяло виникненню в угорській вишивці „матьо”.
    6. Ставлення реформаторської церкви до народного мистецтва було лояльним, що сприяло проникненню суто народних творів до сакральної спадщини церкви. Композиційні особливості орнаментики цих виробів, відрізнялися симетричністю розташування натуралістично трактованих мотивів, що сформувалися під впливом західноєвропейського текстильного мистецтва ренесансу, бароко, рококо і класицизму та позначені лінійно-силуетним орнаментом, основними принципами якого є натуралізм, асиметрія та графічні інтерпретації рослинних мотивів, християнської символіки. Рослинні мотиви граната, ананаса, тюльпанів і зубчастих листків, зумовлені орнаментикою Сходу є одними із найактуальніших в орнаментиці скатертин та серветок. Вишиті вироби виконані на дорожчих, важких тканинах зумовлені проникненням нових модних тенденцій сецесії кінця ХІХ ст., які розвиваються поряд із традиційною березькою вишивкою та вишивкою „колоташ”.
    7. Народна вишивка угорців Закарпаття протягом розвитку несла свій традиційний самобутній характер, зазнаючи також і впливу окремих історичних стилів, серед яких домінантною була Сецесія, а також впливи турецької вишивки та інтенсивна популяризація народного мистецтва у кінці ХІХ ст. В результаті дослідження виявлено, що березьку та лінійно-силуетну вишивки можна вважати традиційними для народного мистецтва угорців Закарпаття, адже саме в них найкраще відображені символічне підґрунтя, традиційна стилізація орнаменту і властива червоно-синя кольорова гама. Мотиви рослинного орнаменту цих вишивок у ХІХ ст. відрізнялися геометризованістю форми, а у ХХ ст. натуралізмом. Геометричний орнамент був притаманний вишивці „колоташ”. Негативним явищем в угорській вишивці Закарпаття є копіювання взірців народної вишивки з інших реґіонів Угорщини, зокрема Трансильванії, що вплинуло на формування нових, невластивих закарпатським угорцям, модних тенденцій у художньому вирішенні. Найбільше спільних рис угорська вишивка має з вишивками Івано-Франківщини, Буковини, Полтавщини, Чернігівщини та Київщини, про що свідчать геометризовані форми березької, лінійно-силуетної вишивок, а також вишивки „колоташ”.
    8. Структура композиції угорської вишивки Закарпаття має спільні та відмінні риси порівняно з українською вишивкою. Чітко виділено чотири основних структури, на основі яких створювалася композиція орнаменту вишивки:
    ­ структура ритмічної композиції, що характеризується чергуванням різних мотивів геометричного та рослинного орнаменту, які заповнюють весь виріб, або тільки йго краї;
    ­ структура метричних і рапортних композицій, яка характеризується розташуванням мотивів орнаменту по хвилястій або зиґзаґоподібній лінії, на 10­15 см. вище країв виробу;
    ­ композиція орнаменту, структуру якого складають натуралістичні мотиви рослин, тварин, птахів тощо, закомпоновані у дві великі, симетрично розташовані плями, які знаходяться одна біля одної, та заповнюють нижній або обидва краї вишивки;
    ­ в основі структури композиції орнаменту лежать натуралістичні мотиви закомпоновані у одну велику симетричну чи асиметричну пляму, яка заповнює нижній або обидва краї виробу.
    9. Важливим критерієм у виявленні традицій і характеру мистецтва угорської вишивки Закарпаття є дослідження техніки виконання. Типологія технік народної вишивки угорців ХІХ першої чверті ХХ ст., яка базується на системному аналізі розвитку традицій вишивання, вказує, що серед ріноманіття технік найбільш актуальними виявилися гладь, хрестик, вирізання. Ретельність технічного виконання часто сприяла визнанню автора вишивки у вищих колах суспільства. Збереження давніх технік, вдосконалення технології виготовлення та урізноманітнення декоративного оформлення народної тканини залежало також від активної діяльності гуртків, що діяли під патронатом місцевих загальноосвітніх шкіл, гімназій, інтернатів і, насамперед, від творчої наснаги вишивальниць, які вкладали у твори власні почуття та душу.
    Угорська вишивка Закарпаття ХІХ першої чверті ХХ ст. засвідчує органічну єдність з культурними процесами цього періоду. Представлені взірці народної вишивки відрізняються вираженою традиційною стилістикою і формують широкий спектр поліетнічної палітри мистецтва та культури України.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Амброз А.К. О символизме русской крестьянской вышивки архаического типа // ПСА. 1966. №1. С. 12-17.
    2. Амброз А.К. Раннеземледельческий культурный символ (ромб с крючками) // ПСА. 1966. №3. С. 21-24.
    3. Антоненко Є., Ульянова А. Ювілейна виставка // НТЕ. 1971. №1. С. 71-82.
    4. Антонович Є. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Є. Декоративно-прикладне мистецтво. Львів, 1992.
    5. Антонович К. Український народний одяг // Жіночий світ. K.: Вінніпег, 1964. С. 34 41.
    6. Аронець М. Виставка Березовських рушників // НТЕ. 1973. №1. С. 54 60.
    7. Аронець М. Ридиківські вишивки вчора і сьогодні // НТЕ. 1968. №3. С. 45 52.
    8. Бабій В. Двісті умільців одного села // НТЕ. 1968. №1. С. 23 28.
    9. Байрак Л.М., Барчі І.М. Нові твори декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття // НТЕ. 1978. №3. С. 67 75.
    10.Бахно В. Чарівні руки // Вітчизна. 1981. №8. С. 35 41.
    11.Бача Ю. Специфіка народних культур Пряшівщини // НТЕ. 1993. №2. С. 40 51.
    12.Бачинський Л. Тур´я Ремета // Підкарпатська Русь. 1927. № 9. С. 78 89.
    13.Бегун І. Великодне звычае из села В. Копань б. жупи Угоча // Підкарпатська Русь. 1930. № 4 5. С. 95-96.
    14.Белла О. Обычай в селе Жукові под час великого посту // Підкарпатська Русь. 1929. №5. С. 119-122.
    15.Беляев Г.А. Логико-методологические проблемы современного искусствознания. М., 1986. 175 с.
    16.Березанська С., Максимов Є. Археологічні культури і питання етнічної історії // Київське Полісся. К., 1989. 150 с.
    17.Білан М., Стельмащук Г. Український стрій: Навч. посіб. / Інститут народознавства НАН України; Львівська академія мистецтв; Українська академія друкарства. Львів: «Фенікс», 2000. 327 с.
    18.Білецька В. Українські сорочки і їх типи. Еволюція і орнаментація. Львів, 1929. 125 с.
    19.Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація // Матеріали до етнографії й антропології. Львів, 1929. Т. 21-22. 88 с.
    20.Богуславская И.Я. Художественные особенности русской народной вышивки с геометрическим орнаментом (ХІХ ХХ в.) // СЭ. 1982. №1. С. 102 110.
    21.Бондар І. Орнаментика карпатських вишивок // НТЕ. 1969. №2. С. 78 84.
    22.Брун В., Тильке М. История костюма от древности до нового времени: Пер. с нем. М.: «ЭКСМО», 1997. 270 с.
    23. Вагилевич І. Лемки, мешканці Західних Карпат // НТЕ. 1965. №4. С. 30 41
    24. Вейс Г. История цивилизации: архитектура, вооружение, одежда, утварь. Иллюстрированная энциклопедия: В 3 т. Пер. с нем. М.: ЗАО ЭКСМО-пресс, 1998. 1780 с.
    25.Вербицький Л. Взори промислу домашнього // Вишивка селян на русі. Львів, 1887. Т. 3. 141 с.
    26.Верховина // Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. 7 наукова конференція. Львів, 1966. С. 23 27.
    27.Ворон А. Підкарпатські Ґуцули // Підкарпатська Русь. 1931. № 7. С. 149 153.
    28.Ворон А. Заняття ґуцулів // Підкарпатська Русь. 1931. № 8. С. 175 179.
    29.Врабель М. Угроруські народні співанки. Будапешт: в­во Угорського етнографічного товариства, 1901. 35 с.
    30.Врочинська Г.В. Народні жіночі прикраси на Україні (19 поч. 20 ст.): Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мистецтвознавства / Львівська академія мистецтв. Львів, 1994. 30 с.
    31.Гасюк О.О., Степан М.Г. Художнє вишивання: Альбом. К.: , 1989. 280 с.
    32.Гоберман Д.Н. Искусство гуцулов. М.: , 1980. 260 с.
    33.Гоберман Д.Н. Одежда, украшающая жизнь // Гуцульщина край искусства. М.: , 1966. С. 50.
    34.Головацький Я. Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі // Жовтень. 1876. №6. С. 76 79.
    35.Головацький Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. СПб., 1878. 28 с.
    36.Головацький Я. О костюмах или народном убранстве русинов в Галичине и Северо-Восточной Венгрии. СПб., 1887. 28 с.
    37.Горняткевич Д., Ненадкевич Л. Вишивка // Українська енциклопедія. Торонто, 1984. С. 67 75.
    38.Грибанич І. Народний одяг гуцулів Закарпаття другої половини ХІХ 50­х років ХХ ст. // Збірка Закарпатського краєзнавчого музею. Вип.1. Ужгород: ВВК «Патент», 1995. С. 101-124.
    39.Грибанич І. Народний одяг гуцулів Тереблянської долини // Збірка Закарпатського краєзнавчого музею. Вип. 3. Ужгород: ВВК «Патент», 1998. С. 102-108.
    40.Грибанич І. Одяг Воловецької бойківщини // Збірка Закарпатського краєзнавчого музею. Вип. 2. Ужгород: ВВК «Патент», 1996. С. 159-167.
    41.Гургула І. Майстри вишивки // Красу в побут трудящих. Львів: , 1963. С. 48 59.
    42.Гургула І. Народне мистецтво західних областей України. Львів: , 1966. 230 с.
    43.Дем’ян Л.В. Крестины на окресности Верецьких в звычаях и песнях // Підкарпатська Русь. 1927. №8. С. 189-191; №9. С. 216-221.
    44.Дем’ян Л.В. Похоронные обряды и верования из Веречанского округа // Підкарпатська Русь. 1926. №7-8. С. 170-175; №10. С. 224-225; 1927. №1. С. 15-16; №2. С. 43-44; №4. С. 86-89; №5. С. 121-123; №7. С. 169-171.
    45.Дем’ян Л. Свадьба (весілля) // Літературна неділя. 1942. №4. С. 201 236.
    46.Динцес Л. Историческая общность руського и украинского народного искусства // Советская энциклопедия. 1941. Т. 5. С. 38.
    47.Добрянська І.О., Симоненко І.Ф. Типи і колорит західноукраїнської народної вишивки // НТЕ. 1959. №2. С. 95 107.
    48.Домашний быт угро-русского крестьянина // листок. 1889. 1 мая. С. 100-102.
    49.Е.Ф. О внутреннем разделении наших храмов // листок. 1888. 1 февраля. С. 112-113.
    50.Е.Ф. Следы древнеславянской мифологии у нас // листок. 1886. 1 июня. С. 257-259.
    51.Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю. Моделирование и художественное оформление одежды : Учеб. пособие для студ. учреждений средн. проф. образования. Мастерство. М.: ИЦ «Академия», Высшая школа, 2000. 325 с.
    52.Жук А.К. Український радянський килим. К.: Либідь, 1973. 125 с.
    53.Запаско Я. П. Українське килимарство. К.: Наукова думка, 1986. 82 с.
    54.Захарчук-Чугай Р.В. Вишивка // Гуцульщина. К.: Наукова думка, 1987. С. 379 387.
    55.Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка: західні області УРСР. К.: , 1988. 185 с.
    56.Зеленчук В.С. Костюм румунського населення Закарпатської області УРСР // НТЕ. 1976. №3. С 45 59.
    57.Ізворін А. Похоронні звичаї у подкарпатських русинів // Зоря. 1942. №12. С. 130-145.
    58.Історія українського мистецтва: У 6 т. К.: , 1968. Т. 3. 480 с.
    59.Кара-Васильєва Т. Українська вишивка: Альбом. К.: Мистецтво, 1993. 265 с.
    60.Кара-Васильєва Т.В. Вишивка // Поділля. К.: Генеза, 1994. С.47 62.
    61.Кара-Васильєва Т.В. Вишивка // Художня промисловість України. К.: , 1979. С. 67 74.
    62.Кара-Васильєва Т.В. Розвиток промисловості художнього вишивання на Україні // Мистецтво і сучасність. 1980. №4. С. 35 54.
    63.Кара-Васильєва Т.В. Українська вишивка // Художня промисловість України. 1998. № 2. С. 55 69.
    64.Кива Г. Гуцульська народна вишивка // Жовтень. 1976. №3. С. 75.
    65.Кіщук Т.П. Проблеми розвитку художніх промислів Закарпаття // Народна художня промисловість України. 1979. № 3. С. 48 54.
    66. Кобаль О., Кобаль Й. Дікальний опис комітату Берег за 1749 рік (з рукописної спадщини Т. Легоцького) // Збірка Закарпатського краєзнавчого музею. Ужгород: ВВК «Патент», 1995. Вип.1. С. 34 45.
    67.Козлова Т.В., Рытвинская Л.Б., Тимашева З.Н. Основы моделирования и художественного оформления одежды.: Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. Образования. М.: Легкая индустрия, 1979. 235 с.
    68.Козлова Т.В. Художественное проектирование изделий из кожи: Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. Образования. М.: Легкая индустрия, 1979. 160 с.
    69.Кулик О. Українське народне художнє вишивання. К.: Держ. видавництво образотворчого м-ва і муз. Літератури, 1958. 98 с.
    70.Кульчицька О. Народний одяг західних областей УРСР. К.: Либідь, 1959. 125 с.
    71.Легенький Ю. Культурология изображения. Опыт композиционного синтеза. К.: Дільниця оперативної поліграфії при ДАЛПУ, 1995. 411 с.
    72.Маковский С. К. Народное искусство Подкарпатской Руси. Прага: видавництво Пламя, 1925. 240 с.
    73.Малець О. Динаміка етнічного складу населення та етнічні процеси на Закарпатті у 1945 1990 рр. // Збірка Закарпатського краєзнавчого музею. Ужгород: ВВК «Патент», 1998. Вип. 3. С. 116-126.
    74.Маслова Г.С. Орнамент русской народной вышивки. М.: Прогресс, 1978. 129 с.
    75.Матейко Е.И. локальные особенности одежды гуцулов конца 19 начала 20 ст. // Карпатский сборник. 1976. № 2. С. 46 68.
    76.Матейко К., Полянська О. Одяг // Гуцульщина. К.: Наукова думка, 1987. С. 181 202.
    77.Некоторые животные как предсказатели погоды // листок. 1895. 1 октября. С. 229.
    78.Нестер О. Етнокультурні контакти у регіонах Полісся і Закарпаття // Збірка Закарпатського краєзнавчого музею. Ужгород: ВВК «Патент», 1996. Вип. 2. С. 133-144.
    79.Никорак О. І. Сучасні народні тканини українських Карпат. К.: Наукова думка, 1988. 135 с.
    80.Ніколаєва Т. Історія українського костюму. К.: Либідь, 1996. 175с.
    81.Полянська О. Оздоблення народного одягу угорців та румун Закарпатської області // Закарпатський музей архітектури та побуту. Рукопис (приблизна дата написання 1971р). 16 с.
    82.Полянська О. Угорський народний одяг// Закарпатський музей архітектури та побуту. Рукопис (приблизна дата написання 1971р). 5 с.
    83.Полянська О.В. Особливості одягу населення Закарпаття // НТЕ. 1976. №3. С. 23.
    84.Потушняк Ф. М. Остатки идолопоклонничества // Русское слово. Ужгород 1942. 28 января, 1,4,8 февраля.
    85.Потушняк Ф. М. Переказ про рацок // Літературна неділя. Ужгород 1942. С. 250-251.
    86.Потушняк Ф. М. Яйце в народном вірованю // Літературна неділя. Ужгород 1942. С. 259-261.
    87.Потушняк Ф.М. межа і дорога в народном вірованню // Літературна неділя. Ужгород 1942. №17. С. 172-175.
    88.Потушняк Ф.М. Огонь в народных вірованнях // Зоря. Ужгород 1941. №1-2. С. 86-114.
    89.Святе Письмо Старого та Нового Завіту // Ukrainian Bible 63 DC. Unated Bible Societies, 1991. 1224 c.
    90.Селівачов М.Р. Українська народна орнаментика ХІХ­ХХ ст. (іконографія, номінація, стилістика, типологія) / Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства. К., 1996. 32 с.
    91.Станкевич М.Є. Автентичність мистецтва. Питання теорії пластичних мистецтв. Вибрані праці. Львів: ПТВФ „Афіша”, 2004. 202 с.
    92.Стельмащук Г. Г. Лемківщина // Український одяг ХVІІ середини ХІХ ст. в акварелях Ю. Голговського / Автори та упорядники: Крвавич Д. П., Стельмащук Г. Г. К.: Наукова думка, 1989. 272 с.
    93.Стельмащук Г. Г. Традиційний лемківський костюм //Українські Карпати. Культура. К.: Наукова думка, 1989. С . 108.
    94.Ткацтво на Подкарпатской Руси // Підкарпатська Русь. 1926. № 3. С. 58-62.
    95.Тумова М. Народня одежда на Подкарпатской Руси // Підкарпатська Русь. 1924. № 4. С. 102-110.
    96.Турянин. Свадьба в долині Тур’ї // Літературна неділя. 1942. № 2 С. 21-24.
    97. Тютрумова Т. С., Штернберг Я. И. Рукопись 1815 г. Украинского учёного М. Лучкая // Семитские языки. Материалы первой конференции по семитским языкам 26-28 октября 1964 г. 1965. Вып. 2. Ч. 1. С. 135-140.
    98.Українське народне мистецтво. Тканини та вишивки. Альбом. К.: Мистецтво, 1960. 55 с.
    99.Ульянова Л. Вишивка // Історія українського мистецтва. К.: Наукова думка, 1970. Т. 4., Кн. 2. С. 145 - 160.
    100. Ульянова Л. Сучасна українська вишивка // НТЕ. 1970. №1. С. 25­34.
    101. Федака П.П. Народна культура українців Закарпаття на сторінках періодичних видань краю ХІХ першої половини 40-х років ХХ ст.ст. Ужгород: «Два кольори», 2002. 111 с.
    102. Федака С. Національний вектор Закарпаття спрямовується в бік України // Друкарство. Срібна Земля ФЕСТ”. №4. 2003. С. 4.
    103. Філіп Л. Обряди та звичаї угорців Закарпаття, пов’язані із народженням дитини (кінець ХІХ початок ХХ ст.) (На матеріалах Ужгородського району) // Збірка Закарпатського краєзнавчого музею. Ужгород: ВВК «Патент», 1995. Вип.1. С. 124-145.
    104. Хофер Т., Фел Е. Народное искусство венгров. Будапешт.: Корвина, 1979. 639 c.
    105. Шеллинг Ф. Философия искусства. М.: Мысль, 1966. 88 с.
    106. Шпряха В. Верования великодне в селе Урмезиове бувшой Мароморошской жупи // Підкарпатська Русь. 1930. № 4-5. С. 94-95.
    107. A Magyar néprajzi lexikon / Ortutay G. (гол. редактор), Bodrogi T., Fél E., Gunda B. Budapest: Akademiai kiadó, 1977. 5 т. 3570 c.
    108. Ágner L. Sinto // Ethnographia. Budapest: A magyar néprajzi társaság, 1909. C. 124-126.
    109. Balog J. A népművészet es a torténeti stilusok // Neprajzi Ertesito. 1967. № XLIX. С. 73 165.
    110. Batizi J. Técső és kőrnyéke // Vasárnapi ujság. Bp.: Pallas k., 1855. C. 354.
    111. Bátki Z., Győrfi I., Viski K. A magyar népművészet. Budapest: CET, 1928. 380 с.
    112. Bidermann H. Die Ungarischen Ruthenen, ihr Wohngebiet, ihre Erwerb und Geschichte. Insburk: Athenia, 1862. b. I. 47 c.
    113. Christianne D. Tutanhamon. Bp.: Corvina, 1986. 252 с.
    114. Családi kőr // Hetilap. Bp.: Emilia, 1861. № 25. C. 45 47.
    115. Csiszár Á., Felhősné Csiszár S. A beregi népi textiliák lexikona. Debrecen: Alföldi nyomda, 1983. 56 с.
    116. Csiszár-Fel
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины