Український рушник – поліфункціональний сакральний твір народного мистецтва: (функція, типологія, семантика, художні особливості) : Украинский рушник - полифункциональное сакральное произведение народного искусства: (Функция, типология, семантика, художественные особенности)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

Андрушко
Людмила Миколаївна

УДК 746.3.031.2 (477)

Український рушник поліфункціональний сакральний твір народного мистецтва:
(функція, типологія, семантика, художні особливості)

17.00.06 декоративне і прикладне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Стельмащук Галина
Григорівна,
доктор мистецтвознавства,
професор

ЛЬВІВ - 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...............................................................3
ВСТУП................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1
Історіографія, джерела та методика дослідження........................................12
1.1. Історіографія та джерела дослідження .......................................................12
1.2. Методика дослідження..................................................................................25
РОЗДІЛ 2
Функції українського рушника: поліфункціональність, синкретизм, сакральність.........................................................................................................30
2.1. Функції українського рушника в обрядах календарного циклу................30
2.2. Функції українського рушника у родинній обрядовості............................39
2.3. Особливості українського рушника як твору поліфункціонального і сакрального............................................................................................................51
2.4. Космічний і сакральний образ українського рушника...............................60
РОЗДІЛ 3
Художні особливості українського рушника як твору сакрального........74
3.1. Типологія традиційного українського рушника.........................................74
3.2. Орнаментальні мотиви та особливості їх застосування на рушнику........94
3.3. Художньо-композиційні особливості українських народних рушників.135
ВИСНОВКИ........................................................................................................157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................164

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДКМ

Дрогобицький краєзнавчий музей;

ДМНАПУ

Державний музей народної архітектури і побуту НАН України, Київ;

ДМУНДМ

ЕСУМ

Державний музей українського народного декоративного мистецтва, Київ;
Етимологічний словник української мови;

ЗМНАП

Закарпатський музей народної архітектури і побуту, Ужгород;

МЕХП

Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Львів;

УЦНК МІГ”

Український центр народної культури Музей Івана Гончара”, Київ;

МНАПЛ

Музей народної архітектури і побуту у Львові;

НМЛ
ПМА

Національний музей ім. Андрея Шептицького у Львові;
Польові матеріали автора;

РКМ

Рівненський краєзнавчий музей;

НТШ

Наукове товариство ім. Шевченка, Львів.

ВСТУП

Актуальність теми випливає насамперед із загальної потреби зберегти народне мистецтво в Україні, яке в кожному етнографічному регіоні має свої неповторні особливості. У період тотальної глобалізації йому, як ніколи, загрожує остаточне зникнення. Український рушник становить вагому складову народного мистецтва, є справжнім скарбом, зовнішні ознаки якого становлять лише частину цінності. Уся ж загальна цінність у тій духовній і мистецькій інформації, яка захована в його формі, кольорі, у семантиці орнаментальних мотивів, що нанесені на його тло.
Феномен українського народного рушника, незважаючи на визнання його історичного, культурного і мистецького значення, ще не отримав належного наукового висвітлення. Автори численних публікацій здебільшого тільки принагідно аналізували деякі аспекти цього значного художнього явища, що не давало змоги побачити послідовність його розвитку, в повному обсязі охарактеризувати традиції функціонування, розкрити характер, образну систему та художні особливості українського народного рушника. Він вже давно потребує спеціального ґрунтовного дослідження і має посісти належне місце серед пам’яток світової культури. Саме тому комплексне вивчення рушника як поліфункціонального, сакрального твору мистецтва сприятиме всебічному дослідженню його як цілісного явища, як ознаки етнічної самобутності українців. З’ясування генези і виявлення художніх особливостей українського рушника, одночасне введення до наукового обігу досі не вивчених пам’яток, що зберігаються у фондах музеїв, є одним з актуальних напрямів сучасного мистецтвознавства.
Актуальність теми підтверджено ще й тим, що наприкінці 2007 року завершилася всеукраїнська культурно-мистецька акція Рушник національної єдності”. З’явився спільний доробок майстрів з усіх регіонів України великоформатний вишитий рушник довжиною 9 метрів, шириною 0,75 метра. В умовах духовної та політичної кризи ця акція свідчить про повернення до глибин традиції українського народу.
У час, коли постійно зменшується кількість носіїв традиції українських народних рушників, актуальним стає наукове осмислення явища, вивчення його значення, функцій, художніх особливостей. Це сприятиме заповненню прогалини в дослідженні українських художніх тканин зокрема та українського народного мистецтва загалом, відродженню традицій українського рушникарства в сучасній текстильній промисловості України, у творчості народних майстрів.
Завдяки дослідженню українські рушники ХІХ ХХ ст. посядуть належне місце серед інших творів світової культури.
Вивчення українських народних рушників, які є зразками неповторного синтезу виражальних засобів, специфічних якостей матеріалу та орнаментального оздоблення, актуальне не лише з огляду збереження національної художньої спадщини, а й з огляду на їх неповторність як складової загальнолюдської культурної скарбниці.
Мета і завдання дослідження. Метою є комплексне дослідження традиційного українського рушника як поліфункціонального сакрального твору народного мистецтва. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:
· виявити та систематизувати сучасний стан дослідження рушника;
· визначити значення і функції народного рушника у звичаях та обрядах;
· встановити структуру предметного символу через форму та образ;
· виявити функціональне співвідношення сакрального й художньо-символічного значень рушника як твору народного мистецтва;
· провести типологію українських народних рушників;
· розглянути способи знаково-інформаційної фіксації рушника, його емблематичність та іконографічний характер інформації;
· здійснити аналіз схем розташування та встановити композиційні закономірності зображень на рушниковому полотні;
· простежити у декорі на рушнику співвідношення сакрального й естетичного, зафіксувати особливості їх мистецького втілення;
Об’єкт дослідження традиційні народні рушники та орнамент тканий, вишитий і мереживний, типи орнаментальних композицій, художній образ і його структура, характер образності; український рушник як поліфункціональний сакральний твір народного мистецтва.
Предмет дослідження традиції рушникарства в контексті особливостей його побутування, розвиток функцій у зв’язку з релігійно-світоглядною системою; чинники, що формують художні особливості українських народних рушників, художньо-виражальні засоби, орнаментальні мотиви та їх трансформації, локальна стилістика художнього оздоблення.
Територіальні межі дослідження охоплюють усі регіони України, звідки було зібрано предметний матеріал.
Хронологічні межі дослідження. Речовий матеріал умовно обмежено серединою ХІХ ХХ ст., періодом, який дає змогу дослідити час найвищого розвитку народного рушникарства. Однак для глибшого розкриття мети й завдань дисертації узято до уваги й те, що рушник пов’язаний із початковими етапами відтворювального виробництва і натурального господарства, зі світоглядом і релігійними уявленнями праукраїнців дописемної доби, а це вимагає залучення відомостей попередніх століть, аналізу археологічних пам’яток часів язичництва та прийняття християнства.
Методи дослідження. Основними методами дослідження стали: метод історичного аналізу, що дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток народного рушникарства у хронологічній послідовності; порівняльний метод сприяв визначенню характерних рис українських рушників, вирізненню основних типів та окресленню їх відмінностей; структурно-типологічний аналіз відкриває для мистецтвознавства можливості поглибленої і найповнішої інтерпретації рушника як сакрального твору народного мистецтва, дає підставу ставити завдання семантичної інтерпретації українського традиційного рушника загалом і його декору зокрема; метод мистецтвознавчого аналізу, в основі якого класична тріада матеріал форма декор, використано для виявлення закономірностей становлення художньо-образної системи українських народних рушників; в аналізі окремих пам’яток однієї типологічної групи, які відзначають різні художні характеристики, методом синтезу виділено основні тенденції розвитку рушників конкретного типу. Індуктивний та дедуктивний методи дали змогу на підставі інформації про конкретні пам’ятки та окремі факти підсумувати загальні тенденції розвитку українських народних рушників. Графічний метод використано для складання аналітичних таблиць.
Наукова новизна одержаних результатів підтверджена основною метою, підкреслюється виконаними завданнями, методикою і джерельною базою дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мистецтвознавстві зроблено спробу комплексно дослідити форму і зміст українського традиційного обрядового рушника; рушник розглянуто як сакральний твір народного мистецтва, полісемантичний за змістом, поліфункціональний у побутуванні і як постійно активний чинник традиційної народної культури; сформульовано значення цієї обрядової реалії в духовному житті людини; уперше визначено прямокутну форму рушника як сакральний, значущий та обов’язковий елемент формування комплексу структурно-змістової символічної системи рушника; здійснено загальний аналіз художніх особливостей українських рушників, які вирізняються яскравою самобутністю художньо-естетичних форм і характером застосування виражальних можливостей пластики, фактури й кольору.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в розширенні методів комплексного дослідження і в поєднанні їх із мистецтвознавчим аналізом, у виявленні системної єдності духовних і матеріальних чинників народної творчості, що втілена у традиційному українському рушникові. Результати дослідження доповнюють доцьогочасні відомості про первісну міфологію українського народу. Завдяки порівняльному методові в роботі ґрунтовно проаналізовано символічну систему образів та мотивів на українських рушниках. До наукового обігу введено фототеку традиційних обрядових рушників, зібрану на теренах України, суттєво доповнено типологію українського рушника.
Отримані результати дають поглиблене розуміння значення і місця рушника в народній духовній, мистецькій і культурній традиції, сприятимуть розумінню традиції як динамічного процесу із чітко окресленими параметрами взаємодії різних аспектів творчості й життєдіяльності народу. Дано визначення традиційного рушника як сакрального твору, що трансформувався в сакральний твір народного мистецтва і став носієм духовно-мистецької народної традиції. Висновки та основні положення дисертації можуть бути використані для подальшого вивчення творів народного мистецтва та їх взаємодії із сучасним мистецьким процесом і творенням сучасного національного мистецтва. Деякі положення роботи знайдуть подальший розвиток у працях з мистецтвознавства, етнології, етнопсихології та етнографії; матимуть застосування в навчальній практиці вищих навчальних закладів художнього спрямування і коледжів під час читання курсів народного та декоративно-прикладного мистецтва; для створення навчальних посібників; у музейній практиці для підготовки текстів екскурсій та атрибуції рушників.
Особистий внесок здобувача. Упродовж 1997 2006 рр. зібрано й опрацьовано значний джерельний матеріал із фондів, музеїв, наукових бібліотек, приватних колекцій. Для вивчення побутування традиційного рушника в сучасних умовах, зокрема в церквах, використання його в сучасних релігійних святах і обрядах, опрацьовано й проаналізовано понад 600 зразків рушників, зібрано значну кількість фотоматеріалів (300 одиниць) рушників, виготовлених за давніми зразками, та проведено їх порівняльний аналіз. Системно вивчено науково-літературні джерела. У результаті дослідження вперше дано визначення традиційного рушника як сакрального твору, що є носієм духовно-мистецької народної традиції.
Апробація результатів дослідження. Окремі розділи та дисертацію загалом обговорено на засіданні кафедри історії і теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв, на засіданні вченої ради академії. Основні положення та результати роботи апробовані в курсі лекцій для студентів факультету історії та історії мистецтв. Результати дослідження виголошено в доповідях на обласних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, зокрема: на І Науковій конференції Європейське мистецтво ХVХХ століття” (м. Дрогобич, 1999); Сакральне мистецтво Бойківщини”, IV Наукових читаннях пам’яті Михайла Драгана (м. Дрогобич, 1999); 39-й Науково-творчій конференції професорсько-викладацького складу Львівської національної академії мистецтв (м. Львів, 2000); Сакральне мистецтво” (м. Львів, 2000); Проблеми національно-патріотичного виховання студентів Львівської академії мистецтв на сучасному етапі” (м. Львів, 2000); 40-й Науково-творчій конференції професорсько-викладацького складу Львівської національної академії мистецтв (м. Львів, 2001); XV Міжнародній конференції Історія релігії в Україні” (м. Львів, 2005); Львів: історична та культурна спадщина (до 750-річчя заснування Львова)” (м. Львів, 2007); на круглому столі” Феномен казки у пізнавально-виховному процесі суспільства” (м. Львів, 2008); XVIII Міжнародній конференції Історія релігії в Україні” (м. Львів, 2008); XІХ Міжнародній конференції Історія релігії в Україні” (м. Львів, 2009); семінарах психологів, педагогів у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (м. Львів, 2002); у виступах на педагогічних нарадах та методоб’єднаннях учителів образотворчого мистецтва у школах Львівщини (20022003 рр.); на обговореннях виставок та підведеннях підсумків конкурсів народного мистецтва.
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових статей, із них 7 у виданнях, рекомендованих ВАК України.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Андрушко Л. Рушник в обрядах календарного циклу / Людмила Андрушко // Вісник Львівської академії мистецтв. 1999. №10. С. 126-129.
2. Андрушко Л. Рушник у весільній обрядовості українців / Людмила Андрушко // Вісник Львівської академії мистецтв. 2000. №11. С. 160-169.
3. Андрушко Л. Рушник в інтер’єрі церкви / Людмила Андрушко // Народознавчі зошити. 2001. №2. С. 330-335.

Андрушко Л. Рушник як символічний образ в українській народній казці Юрза-Мурза та стрілець молодець” / Людмила Андрушко // Вісник Львівської академії мистецтв. 2002. №13. С. 142-151.
Андрушко Л. Священний символізм рушникового полотна / Людмила Андрушко // Народознавчі зошити. 2006. № 5-6. С. 718-725.
Андрушко Л. Орнітоморфні мотиви в орнаментиці українських рушників / Людмила Андрушко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтва. 2008. №1. С. 3-9.
Андрушко Л. Космогонія рушникових зображень / Людмила Андрушко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтва. 2008. №2. С. 3-13.
Андрушко Л. Хрест і хрещаті композиції в орнаментиці українських тканин / Людмила Андрушко // Сакральне мистецтво Бойківщини : збірник статей за матеріалами IV Наукових читань пам’яті М.Драгана (Дрогобич, 25.11.1999 р.). Львів : Логос, 1999. С. 147-158.
Андрушко Л. Рушник духовний символ українського народу / Людмила Андрушко // Європейське мистецтво ХV-ХХ століть : зб. матеріалів І Наукової конференції. Львів : Логос, 1999. С. 91-93.
Андрушко Л. Сонячна дорога до храму / Людмила Андрушко // Львів, історична та культурна спадщина : до 750-річчя заснування Львова : наук. конференція, 14 квітня 2006 року : матеріали доповідей. Львів, 2006. С. 219-226.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження, що були поставлені дисертантом у процесі науково-теоретичної розробки обраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг рукопису становить 187 сторінки (з них 163 сторінок основного тексту, що містить 3 аналітичні таблиці та 5 рисунків). Список використаних джерел містить 287 найменування. Додатками (186 с.) є: Аналітична таблиця функціонування традиційного рушника в побуті (Додаток А); Ілюстрації (Додаток Б).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження традиційного українського рушника, визначення його як поліфункціонального сакрального твору народного мистецтва дали підставу дійти наступних висновків
1.Аналіз фахової літератури, систематизація й узагальнення фактологічного матеріалу, архівних і документальних джерел, а також фольклорних даних, що стосуються предмету дослідження свідчать, що рушник привертав і привертає увагу дослідників культурної спадщини нашого народу. Незважаючи на всі перешкоди, що поставали перед українською наукою в умовах бездержавності України, коло досліджень із часом розширювалося, охопивши вивчення традиційного побуту, звичаїв, обрядовості, фольклору і народного мистецтва. Вчені відчували тиск ідеологічних догм, але вони залишили величезний сумлінно й детально зібраний та охарактеризований науковий фактаж, який набуває дедалі більшої цінності й потребує нових методологічних засад наукового осмислення. Наші матеріали, польові записи та комплексний аналіз українського народного рушника дають підстави визначити рушник як сакральний предмет, що є центральним символічним об’єктом більшості українських обрядів. Про це, зокрема, свідчить той факт, що рушник з-поміж інших предметів, які беруть участь в обрядах, найдовше зберігся саме як ритуальний предмет і, відповідно, зберіг давні традиційні символічні атрибути, форму та зміст. На відміну від його багатофункціональності висвітленої у джерелах, де рушник представлено як дуже важливий, значущий, потрібний ритуальний предмет, наголошуємо саме на його сакральності, яка була притаманна рушникові від часу його створення й дотепер.
Зібраний та проаналізований ілюстративний матеріал наочно представляє рушник як складову дохристиянської міфологічної системи наших предків. що зберігся до наших днів, не втративши свого загального вигляду канонічну незмінну форму (прямокутне біле видовжене полотнище), композиції орнаментальних мотивів, колориту.
2.Особливості побутування народного рушника як мистецького твору у звичаях та обрядах дозволяють твердити, що при функціонуванні рушника в обрядах та побуті українців простежується та жива неперервана нитка традиції, яка допомогла певним чином зясувати витоки самої традиції.
Виявлено функціональне співвідношення сакрального і символічного значень рушника як твору народного мистецтва. Зв’язок рушникових обрядів” із Сонцем, його рухом добовим, річним, багаторічним указують на глибоко усвідомлену циклічність руху, що поєднує життя природи і людини, вірчо-релігійну причетність людини до нього, співучасть у цьому русі-коловороті і постійну діяльність, що виявилася в цілорічному коловороті, завдяки цьому людина отримала здатність впливати на цей рух в потрібному скеруванні через обряд за допомогою рушника. І стає зрозумілим, чому саме сонце є одним з найулюбленіших мотивів, зображених на рушнику.
Найважливіше те значення рушника, що він стає домінантним всистемі обряду. Своєю участю в обряді рушник забезпечує дійство. Рушник ― головний об’єкт цього дійства, виступає тим основним рушієм, чинником, який об’єднує всю предметну наповненість обряду, регламентує зв’язок предметів між собою, із навколишнім світом та з людиною, з її релігійно-світоглядними уявляннями, що реалізуються в обрядовій діяльності. Ця функція священна, її можна здійснювати тільки за посередництвом священного предмета, наділеного священною, реальною дієвою силою. Це сакральна функція магічного та релігійного атрибуту обряду. При цьому саме як художній, мистецький образ рушник наділений такою силою, яка дозволяє реалізуватися в обрядах через поліфункціональність досить велику кількість функцій, які досліджені в роботі.
3. Визначено основні функцій, які є, звичайно, умовними, оскільки в обрядах і побуті рушник існував у синкретичній єдності всіх аспектів дій божества і контактів людини з божеством.
Сакральна функція рушника була однією з важливих в інтер’єрі традиційного українського житла. Аналіз функціонування рушника дав нам змогу встановити, що рушник був космічним сакральним образом, втіленим у найдоцільніший, найвідповідніший предмет, здатний виявити водночас і складний синкретичний образ, і його багатозначну синкретичну й сакральну ідею. Рушник, за народними віруваннями, це міфологічний образ самого Бога-Сонця. Саме це і надає рушникові тієї сили, яка поширилася на всі випадки його функціонування у звичаях і обрядах. Це дає підстави думати, що перший рушник виник із духовної потреби саме для вікон і дверей, через які в оселю входило Сонце, його проміння і світло. Тоді й першою його назвою була назва божник. У свідомості пращурів українців рушник не тільки сакральний ритуальний предмет, це святий образ, живий символ самого Бога-Сонця.
Оберегова функція рушника за народними світоглядними уявленнями наших предків наділяє рушник надприродною силою впливати на родючість, захищати людину, сприяти долі. Обрядові дії, що проводилися з рушником, в уяві первісних людей були запорукою того, що бажання людей дійде до Бога.
Завдяки медіумній функції рушник виступає посередником людини і Бога, так званого світу живих із божественною силою Сонця, із божественним небесним світом, а забезпечуючи цей зв’язок, формує сакральне коло”, відсікаючи від усього профанного учасників обряду і всі його реалії. Зв’язок кожного обряду із Сонцем як божеством очевидний, в обрядах рушник продовжує і розширює цей зв’язок. Рушник виступає універсальним засобом зв’язку трьох світів верхнього” (небесного), божественного, людського і потойбічного і водночас є виміром життя людини в білім” світі, забезпечує зв’язок поколінь.
Обрядова функція безпосередньо стосується життя людини її світогляду та її зв’язку з вищим світом, пов’язана з найважливішими моментами в житті народженням, весіллям, смертю, а також із навколишнім середовищем людини. Рушники були і залишаються одними з найважливіших, неодмінних атрибутів родинної та календарної обрядовості українців чи то у виборі місця під хату, закладинах, новосіллі, освячення великодньої їжі, першого вигону худоби, зажинках.
Встановлено, що важливими у побуті селян були символічна й оберегова (апотропейна) функції. Рушник як символ супроводжував людину впродовж усього життя від народження й до смерті. Орнаментований рушник є символом гостинності: на ньому підносять хліб-сіль, із ним зустрічають почесних гостей. Він набув свій найвищий семіотичний статус етнічного символу. Рушник вважався надійним оберегом від впливу будь-яких небезпечних для людини зовнішніх сил.
Проаналізовано художньо-естетичну функцію українського рушника. Рушники художньо організовують інтер’єр житла і громадських споруд, виступають кольоровим акцентом, створюють особливий настрій.
На підставі аналізу функціонування рушника в обрядах і побуті визначені такі значення й властивості українських народних рушників, які пронизують згадані функції: очищувальні, лікувальні, рекреаційні, забезпечення добробуту, благополуччя і щастя родини, подарунку.
Сакральність і обрядовість рушника, доведені на фактах побутування, вказують на те, що в матеріальному його вигляді рукотворного предмета втілено міфологічний релігійно-світоглядний зміст, якому властиві науково-пізнавальні цінності, але який повністю належить сфері образної, а точніше, раціональні знання тут підпорядковані сакральним.
4. Встановлено, що форма це важливий аспект типології рушника, за яким він посідає своє унікальне, раз і назавжди визначене місце серед інших полотняних тканих виробів. Квадратна (прямокутна) структура використовувалась для опису просторового складу Всесвіту: частини світу, напрямки, центр. Ця структура також визначала основні часові координати: чотири пори року, чотири вікові періоди у людей, чотири частини доби. Інколи сакральне значення прямокутника переймає частину функцій хреста. Прямокутна форма рушника має звязок із прямокутною формою верстата. Прямокутник як символ визначає структуру космосу в його вертикальному і горизонтальному аспектах. Рушник сакральний твір, що має канонічну форму, а канонічна форма, за О.Потебнею є міфологічним образом.
5. Здійснено типологічний аналіз українських рушників за принципом функціонального призначення. Виділено функціональні типи рушників: обрядові, інтер’єрні, господарські та функціональні підтипи. Аналіз функціонування традиційного рушника в народному побуті дав змогу виявити, що:
а) рушник генетично пов’язаний із народною язичнецькою релігійною системою та обрядовістю, де він виступав у функції священного символічного предмета і у своїй синкретичній єдності був носієм та втіленням певного кола священних ідей, переданих образно-символічно;
б) рушник не втратив ні своєї функції, ні вигляду і не десакралізувався у складних умовах переходу до нової християнської релігійної системи;
в) рушник за тисячоліття віросповідування християнства увійшов в інтер’єр українських церков, посів гідне місце поряд з іконами в українській хаті, увійшов в українську християнську обрядовість.
6. Аналіз художніх особливостей українських рушників доводить, що вони саме й визначають самобутність цього мистецького явища національної культури. Усталена система передачі народних знань, творчого досвіду, практичних навиків та основних принципів художнього вирішення рушників склали стійку традицію. Досконалість рушників є результатом багаторічного досвіду українських жінок, які передавали секрети ремесла з покоління в покоління. Орнаментальні мотиви рушників є носіями давніх символів і знакової системи народного мистецтва. Форма, орнаментально-композиційної система та колорит рушників увібрали в себе особливості психології українців, пов’язані з їхньою вірою та природним середовищем.
7. Аналіз орнаментальних мотивів і композиційних схем українських рушників дав змогу виявити особливість композиційних прийомів і виражальних засобів творення. Композиція орнаменту на рушниках пов’язана із художньою спадщиною, генетичним кодом художньої традиції. Закон художньої традиції регулює складний процес відбору, освоєння, трансляції й розвитку історичного соціокультурного досвіду. Виготовлення та декорування рушників, особливо обрядових, за своєю сутністю мистецька канонічна творчість.
Композиційні прийоми в орнаментах розвивались і збагачувались у практичній діяльності багатьох поколінь народних майстрів. Розташування орнаменту на рушниках логічно пов’язується з площинним характером поля тканини, її формою і розміром, а також із властивостями матеріалу та можливостями техніки. З’ясовано основні композиційні схеми: рядково-смугасті; клітчасті; з вертикальною віссю симетрії. Композиційні прийоми ритм, симетрія, інколи асиметрія, пропорції в українських рушниках вражають усталеною канонічністю й традиційністю. Художня довершеність і розмаїтість українських народних рушників залежать від створення досконалої орнаментальної композиції, тонкого відчуття кольору та від вибору техніки виконання. Щедро, з великим художнім смаком оздоблені українські рушники, характерні яскравим, насиченим, іноді багатобарвним, але водночас гармонійним колоритом.
8. Аналізуючи збережені давні рушники, ми не можемо з впевненістю стверджувати значення кожного знака на ньому. Важко розрізнити, де є символ Сонця, Місяця, Зорі чи „божественної роси”. Ці знаки-символи утратили своє первісне значення, упродовж тривалого часу піддаючись народній естетиці, вони почали сприйматися як декор, чи прикраса. Рушник зазнавав історико-еволюційних процесів і дещо втрачав культову сутність.перетворився на культурно-традиційну святиню і перестав бути культовим предметом. Коли зображення на рушнику почали втрачати сакрально-символічний зміст, тоді вони почали набувати якостей художньо-естетичних. Рушник зі зміною релігійних вірувань утратив первісне значення образу, хоча сакральна функція частково збереглася у звичаях та обрядах.
Дисертація відкриває перспективи для подальших наукових досліджень: перед нинішнім суспільством не зникає проблема вивчення духовних надбань нашого народу. До середини ХХ ст. жінки майже на всій території України ткали і вишивали рушники, дотримуючись традицій в орнаментуванні й колористиці. На сучасному етапі тільки деякі майстри залишаються поодинокими охоронцями багатовікових народних традицій. Мистецтво ХХІ століття у період глобалізації повинно й надалі плекати і розвивати традиції, що збереглися до наших днів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альбом ткацких узоров / [сост. В. А. и А. Г. Доливо-Добровольскими]. [2-изд.]. СПб. : Тип. В. О. Киршбаума, Дворц. пл., д. Министерства финансов, 1912. 12 с.

2. Амброз А. К. О символике русской крестьянской вышивки архаического типа / А. К. Амброз // Советская археология. 1966. №1. С. 6176.

3. Амброз А. К. Раннеземледельческий культовый символ (”ромб с крючками”) / А. К. Амброз // Советская археология. 1965. №3. С. 1122.

4. Андрушко Л. Космогонія рушникових зображень / Людмила Андрушко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтва. 2008. №2. С. 313.

5. Андрушко Л. Орнітоморфні мотиви в орнаментиці українських рушників / Людмила Андрушко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтва. 2008. №1. С. 39.

6. Андрушко Л. Рушник в інтер’єрі церкви / Л. Андрушко // Народознавчі зошити. 2001. №2. С. 330335.

7. Андрушко Л. Рушник в обрядах календарного циклу / Людмила Андрушко // Вісник Львівської академії мистецтв. 1999. №10. С. 126129.

8. Андрушко Л. Рушник у весільній обрядовості українців / Л. Андрушко // Вісник Львівської академії мистецтв. 2000. Вип. 11. С. 160169.

9. Андрушко Л. Рушник як символічний образ в українській народній казці Юрза-Мурза та стрілець молодець” / Людмила Андрушко // Вісник Львівської академії мистецтв. 2002. №13. С. 142151.

10. Андрушко Л. Рушник духовий символ українського народу / Людмила Андрушко // Європейське мистецтво ХV-ХХ століть. (Зб. матеріалів І-ї Наук. конф. [Європейське мистецтво ХVХХ століть”]. Львів: Логос, 1999. С. 9193.

11. Андрушко Л. Священний символізм рушникового полотна / Людмила Андрушко // Народознавчі зошити. 2006. № 5-6. С. 718725.

12. Андрушко Л. Сонячна дорога до храму / Людмила Андрушко // Львів, історична та культурна спадщина. (До 750 річчя заснування Львова): наук. конференція, 14 квітня 2006 року: матеріали доповідей. Львів, 2006. С. 219226.

13. Андрушко Л. Хрест і хрещаті композиції в орнаментиці українських тканин / Людмила Андрушко // Сакральне мистецтво Бойківщини: Збірник статей за матеріалами IV Наукових читань пам’яті М.Драгана (Дрогобич, 25.11.1999 р.). Львів: Логос, 1999. С. 147158.

14. Антонович Д. Український орнамент // Українська культура : тексти лекцій / Д. Антонович. К. : Либідь, 1993. С. 385403.

15. Анучин Д. Н. Сани, ладья и кони как принадлежность похоронного обряда / Д. Н. Анучин // Труды Московского археологического общества. Т. 14. М. : [б.и.] 1890. С. 2650.

16. Арофікін Є. В. Саржевий узор рушника : Конспект лекцій з теми Багаторемізне народне ткацтво” (на основі досліджень автора) : навч. видання / Є. В. Арофікін. Львів : ЛАМ, 1995. 34 с.

17. Археология Украинской ССР : в 3 т. / [гл. ред. Артеменко И. И.]. К. : Наук. думка, 1985 .
Т. 1. 1985. 567 с.

18. Астрейка А. Беларускі ткацкі орнамент, перебіранай і накладной техніки : у 2 т. / А. Астрейка. Мінськ : БАН, 1929 .
Т.1. 1929. 62 с.

19. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравни-тельного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов : в 3 т. / А. Афанасьев. М. : Современный писатель, 1995 .
Т. 1. 1995. 416 с.

20. Афанасьев А. Н. Древо жизни : избранные статьи / А. Н. Афанасьев. М. : Современник, 1983. 463 c. (Библиотека любителям российской словесности. Из литературного наследия).

21. Байбурин А. К. К проблеме у этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов” // Фольклор и этнография. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов / А. К. Байбурин, Г. А. Левинтон. Л. : Наука, 1984. С. 229274.

22. Байбурин А. К. Ритуал в традиционной культуре / А. К. Байбурин. СПб. : Наука, 1993. 237 с.

23. Байбурин А. К. Семиотические аспекты функционирования вещей // Этнографическое изучение знаковых средств культуры / А. К. Байбурин. Л. : Наука, 1989. С. 6388.

24. Балсуновский К. В. Символика эпохи неолита / К. В. Балсуновский. К. : Типо-литография Прогресс”, 1908. 17 с.

25. Балушок В. Роль жінки в юнацьких ініціаціях давніх слов'ян / В. Балушок // Родовід. 1994. №9. С. 1824.

26. Білан М. С. Український стрій / М. С. Білан, Г. Г. Стельмащук. Львів : Фенікс, 2000. 328 с.

27. Білецька В. Значущість декоративного у стародавніх вишивках / В. Білецька // Артанія. 1998. №4. С. 4647.

28. Білоткач Н. Первинність ритуального і вторинність декоративного у стародавніх вишивках / Н. Білоткач // Артанія. 1998. №4. С. 4647.

29. Бобринский А. А. О некоторых символических знаках, общей первобытной орнаментике всех народов Европы и Азии // Труды Ярославского областного съезда / А. А. Бобринский. М., 1902. С. 6676.

30. Богатырев П. Г. Вопросы теории народного искусства / П. Г. Богатырев. М. : Искусство, 1971. 542 с.

31. Богданович А. Е. Пережитки древняго миросозерцания у белорусов : этнографический очерк / А. Е. Богданович. Гродно : [б. в.], 1895. 180 с.

32. Богуславская И. Я. Художественные особенности русской народной вышивки с геометрическим орнаментом (XIX XX вв.) / И. Я. Богуславская // Советская этнография. 1982. №1. С. 102107.

33. Богуславская И. Я. О трансформации орнаментальных мотивов, связанных с древней мифологией в русской народной вышивке / И. Я. Богуславская. М. : Наука, 1964. 211 с.

34. Богуславская И. Я. Русская народная вышивка / И. Я. Богуславская. М. : Искусство, 1972. 150 с.

35. Богуславская И. Я. О происхождении орнамента / И. Я. Богуславская. М. : Наука, 1964. 85 с.

36. Бодник А. А. Бойківська прядильно-ткацька техніка і термінологія / А. А. Бодник // Народна творчість та етногафія. 1969. №4 С. 3751.

37. Бодник А. А. Народні промисли Бойківщини / А. А. Бодник // Жовтень. 1970. №6. С. 105109.

38. Боднар-Терещенко І. Архетипи вічного / І. Боднар-Терещенко // Артанія. 1998. № 4. С. 4951.

39. Боднар І. Орнаментика карпатських вишивок / І. Боднар // НТЕ. 1969. №2. С. 5557.

40. Боплан Гійом Левассер де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і веденням воєн / Гійом Левассер де Боплан ; пер. з фр. Я. І. Кравця, З. П. Борисюк. К. : Наук. думка, 1990. 235 с.

41. Борисенко В. К. Весільні звичаї та обряди на Україні / В. К. Борисенко. К. : Наук. думка, 1988. 188 с.

42. Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців (середина XIX поч. XX ст.) / О. Боряк. К. : НАН України ГМФЕ, 1997. 191 с.

43. Боряк Е. А. Традиционные знания, обряды и верования украинцев, связанные с ткачеством (середина ХIХ начало ХХ вв.): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. ист. наук / Е. А. Боряк. К. , 1989. 17 с.

44. Брайчевський М. Ю. Мистецтво східних стародавніх слов'ян // Історія українського мистецтва : в 6 т.: / М. Ю. Брайчевський. К. : Академія наук УРСР. 1966 .
Т.1. 1967 С. 112134.

45. Бромлей Ю. В. Этнос и этнография / Ю. В. Бромлей. М. : Наука, 1973. 283 с.

46. Булашев Г. Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Г. Булашев. К. : Довіра, 1992. 415 с.

47. Булгакова Л. До питання про класифікацію і типологію Української народної вишивки Поділля / Л. Булгакова // Народознавчі зошити. 1995. №3. С. 159166.

48. Булгакова Л. Поліський рушник ХХ ст. // Полісся України : Матеріали історико-етнографічного дослідження. Вип 2. Овруччина 1995 / Л. Булгакова. Львів, 1999. С. 329340.

49. Бутовский В. История русского орнамента с X по XVI столетие по древней рукописи / В. Бутовский. М., 1870; Paris, 1872. 115 с.

50. Василевська Є. Є. Кролевецькі рушники / Є. Є. Василевська. Х. : Прапор, 1972. 23 с.

51. Василенко В. Народное искусство : избр. труды о народном творчестве Х-ХХ веков / В. Василенко. М. : Советский художник, 1974. 294 с. (Библиотека искусствознания).

52. Василенко В. И. Очерки кустарных промыслов Полтавской губернии / В. Василенко. Полтава : Издательство Кустарного склада Полтавского губернского земства, 1900. Вып. 1. 111 с.

53. Вакуленко Л. В. Пам’ятки Підгір’я Українських Карпат першої половини І ст. до н. е. / Л. В. Вакуленко. К. : Наук. думка, 1977. 141 с.

54. Велецкая Н. Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов / Н. Я. Велецкая. М. : Наука, 1978. 239 с.

55. Вербицька М. Взори домашнього промислу / М. Вербицька. Львів : [б. в.], 1884. 10 с. (Музей промисловий у Львові).

56. Вербицька М. Узори домашніх промислів на Русі / М. Вербицька. Львів : [б. в.], 1888. 8 с. (Музей промисловий у Львові).

57. Вербицький Л. Вишивки. Вирізка: Взори домашнього промислу.у Вишивання селян на Русі / Л. Вербицький. Львів : [б. в.], 1880. 8 с.

58. Веселовский Н. А. Лен и его обработка / Н. А. Веселовский. М. : [б. и.], 1875. 120 с.

59. Весілля: збірн. у 2 кн. / [упор. текстів, приміт. М. М. Шубравської ; голова ред. колегії О. І. Дей]. К. : Наук. думка, 1970 .
Кн. 2. 1970. 479 с.

60. Владимирская Н. Г. Материалы к описанию полесских народных представлений, связаных с ткачеством. Снование // Полесский этнолингвис-тический сборник / Н. Г. Владимирская. М. : Наука, 1983. С. 225228.

61. Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології / Х. К. Вовк. К. : Мистецтво, 1995. 336 с.

62. Войтович В. Українська міфологія / В. Войтович. К. : Либідь, 2002. 664 с.

63. Волинець Л. Обрядові рушники / Л. Волинець // Українська культура. 1994. №78. С. 32.

64. Волков Ф. К. Отличительные черты южнорусской орнаментики / Ф. К. Волков // Труды IІІ Археологического съезда в России. Т. 2. К. : [б. и.], 1878. С. 317326.

65. Волков Ф. К. Этнографические особенности украинского народа / Ф. К. Волков. // Украинский народ в его прошлом и настоящем. Т. 2. СПб., 1916. С. 455467.

66. Волчок Б. Я. Протоиндийские божества // Сообщения об исследовании протоиндийских текстов / Б. Я. Волчок. М. : Наука, 1972. С. 178377.

67. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнограф. нарис : у 2 т. (Репринтне видання) / О. Воропай. К. : Оберіг, 1991 .
Т. І. 1991. 455 с.; Т. ІІ. 447 с.

68. Гаврилюк Е. Хаос, Танатос і Ерос у символіці обрядів переходу / Е. Гаврилюк // Tanatos : спец. випуск ,,Народознавчих зошитів”. Львів, 1993. №1. С. 6371.

69. Гаген-Торн Н. И. Обрядовые полотенца у восточных славян и народов Поволжья // Известия на этнограф, институт и музей / Н. И. Гаген-Торн. София, 1963. Кн. 4. С. 281282.

70. Гальковский Н. Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси : в 2 т. / Н. Гальковский. Харьков: [б. и.], 1916 . (Записки Московс. археол. ин-та)
Т.1. 1916. 137 с.

71. Гнатюк В. Ткацтво в Східній Галичині // Матеріали до українсько-руської етнології : у 20 т. / В. Гнатюк. Львів, .